Professional Documents
Culture Documents
Знімок екрана 2021-11-15 о 08.33.46
Знімок екрана 2021-11-15 о 08.33.46
1917 р., березень заснування Української Центральної Ради (УЦР) на чолі з М.Грушевським
1917 р., квітень відбувся Український національний конгрес у Києві
1917 р., червень проголошення І Універсалу УЦР. Проголошення автономії України
проголошення ІІ Універсалу УЦР. Відмова УЦР від самочинного проголошення автономії до
1917 р., липень Всеросійських Установчих зборів
Грушевський Михайло український історик, політичний та державний діяч революційних подій в Україні, голова
Української Центральної Ради.
український політичний і державний діяч революційних подій в Україні. Літературний
Єфремов Сергій критик, історик літератури. Член Української Демократично-Радикальної Партії. У 1908 р.
став одним iз засновників і активним діячемТовариства Українських Поступовців. У 1917 р.
заступник голови Української Центральної Ради. У 1929 р. був заарештований радянською
владою і звинувачений в організації та керівництві Союзу Визволення України (СВУ). У 1930
р. засуджений до 10-річного ув’язнення з суворою ізоляцією
Укр.самостійник, Адвокат, в студентські роки входив до таємної студентської політ. ор-ції
Микола Міхновський "Братство тарасівців"
Автор: "Самостійна Україна", в якій вперше висунув ідею політичної самостійності України.
Це стало програмою РУП
1902 створив Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю гол. метою боротьбу
за незалежність України.
З початком Української революції 1917–1921 - Засн. і керівник утвореного в березні 1917
Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, один з організаторів 1-го
Укр. полку ім. Б.Хмельницького член Української Центральної Ради.
Після виступу 2-го Укр. полку ім. П.Полуботка на вимогу лідерів УЦР був відправлений на
Румунський фронт.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Автономісти у часи революції 1917 р. політична боротьба народів колишньої Російської імперії за
отримання автономії у межах нової демократичної Російської федерації. Зокрема, УЦР була
на позиціях автономії України у складі демократичної Росії
вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня
Генеральний секретаріат 1918 р. Складався з 8 секретарств (міністерств). До складу входили В.Винниченко (голова),
П.Христюк, С.Петлюра, С.Єфремов, Б.Мартос, Х.Барановський, В.Садовський, М.Стасюк,
І.Стешенко. Члени Генерального секретаріату були представниками УСДРП, УПСР, УПСФ
Народний секретаріат перший радянський уряд в Україні на чолі з Артемом, сформований у грудні 1917 р. у
Харкові
Українська низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
революція Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії.
опозиція від лат. oppositio «протиставлення, заперечення»— протиставлення одних поглядів чи дій у політиці
іншим, партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває
альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.
Національно- форма організації життя національних меншин, що проживають компактно і не мають на тер. певної
територіальна країни своїх нац. держ. утворень
автономія
Ультиматум лат. ultimatum — доведене до кінця) — вимога, пов'язана з обмеженням часу, який даний на її виконання, а
також з погрозою серйозних наслідків у випадку її невиконання. Ультиматум є демонстрацією небажання
якого-небудь роду переговорів.
Державний насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади
переворот внаслідок таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої
верхівки на іншу.
інтервенція лат. interventio — втручання) — у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у
внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної
незалежності.
Українська (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських,
Центральна Рада культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу —
революційний парламент України, який керував українським національним рухом.
УВАГА!!! В дужках указана дата події за старим стилем (Юліанським календарем). На новий стиль (Григоріанський
календар) Україна перейде у лютому 1918 р. Різниця між старим і новим стилем становить 13 днів.
15 (2) березня 1917 р. російський імператор Микола ІІ зрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який
очолив князь Г.Львов.
17 (4) березня 1917 р. була заснована Українська Центральна Рада (УЦР), яка офіційно почала діяти 21 березня.
ТРИ ЦЕНТРИ ВЛАДИ
1)Комісари Т.У. 2) Ради роб.і солд. депут. 3)Центральна Рада
Українська Центральна Рада (УЦР) – український представницький орган влади (парламент), створений
представниками українських політичних партій. Головою УЦР було обрано М.Грушевського.
Основу УЦР становили: Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-
федералістів (УПСФ – колишня ТУП), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін.
На першому етапі своєї діяльності УЦР відстоювала ідею автономії України у складі нової демократичної Росії.
Автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у
межах, установлених центральною владою.
19-21 (6-8) квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес у Києві, на якому було вирішено:
- обрати курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної республіки Росії;
- УЦР визнано представницьким законодавчим органом України, розширено її склад;
- обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.
УНК, на думку Винниченка, «СТАВ ПЕРШИМ КРОКОМ ВІРОДЖЕНОЇ НАЦІЇ НА ШЛЯХУ ДЕРЖАВНОСТІ»
В Україні проходять Всеукраїнські з’їзди: селянський, робітничий, військовий. Вони підтримують політику Ц.Р. і делегують до
неї своїх представників. Ц.Р. відчула себе зміцнілою і відповідно до рішення УНК в травні 1917 р. відрядила своїх
представників на чолі з В.Виниченком до Петрограда для переговорів щодо надання автономії України.
А в цей час: 1). відбувся І ий селянський з’їзд, який підтримав позицію УЦР 2)18-23 (5-10) червня 1917 р. відбувся ІІ
військовий з’їзд, який запропонував УЦР негайно приступити до втілення ідеї автономії України. Зобов’язався забезпечити
УЦР підтримку.
підпорядковані УЦР органи влади; - створення української державної скарбниці ( податок на рідну спаву).
28 (15) червня 1917 р. на підставі І Універсалу було створено Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком.
Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня
1918 р. Складався з 8 секретарств (міністерств). До складу входили В.Винниченко, П.Христюк, С.Петлюра, С.Єфремов,
Б.Мартос, Х.Барановський, В.Садовський, М.Стасюк, І.Стешенко. – (представники УСДРП, УПСР, УПСФ).
Ц.Р. не хоче вступати до відкритого конфлікту з Тимчасовим урядом. Тому йде на переговори.
12 липня (29 червня) 1917 р. до Києва приїжджають міністри Тимчасового уряду з метою переговорів із УЦР, у
результаті яких Тимчасовий уряд визнав УЦР.
У результаті переговорів
17-22 (4-9) липня 1917 р. відбувся збройний виступ самостійників разом із Українським полком ім. Полуботка
(полуботківці) у відповідь на відмову за ІІ Універсалом від проголошення автономії України. Виступ був придушений
військами ЦР.
В Росії несприйняття цих домовленостей вилилось в кризу Тимчасового уряду.
17 (4) серпня 1917 р. Тимчасовий уряд на чолі із О.Керенським затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального
секретаріату Тимчасового уряду України», згідно з якою Генеральний Секретаріат перетворювався на залежний виконавчий
орган Тимчасового уряду.
Винниченко назвав миршавим клаптиком паперу, порушенням всіх домовленостей, досягнутих в липні 1917р. в ІІ Універсалі.
7-12 вересня (25-30 серпня) 1917 р. – Заколот генерала Корнілова– спроба російського генерала скинути владу
Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. УЦР негативно поставилася до заколоту
Корнілова. Заколот вдалось придушити завдяки акт ивній позиції партії більшовиків. Авторитет їх зроста. І Ради Ро.Депутатів
приймають програму більшовиків. Тепер основні гасла Леніна:
Фабрики і заводи – робітникам, Земля – селянам, Мир – народам, влада – Радам, націям – право на самовизначення.
21 (8) вересня 1917 р. відбулося засідання Київської ради робітничих депутатів, яка ухвалила більшовицьку резолюцію
про необхідність переходу влади до рад робітничих, солдатських депутатів. Початок формування загонів Червоної гвардії.
21-28 (8-15) вересня 1917 р. – проведення у Києві З’їзду народів Росії з ініціативи УЦР. Були присутні українці, литовці,
естонці, білоруси, грузини, євреї , донські козаки тощо. Рішення з’їзду відстоювало федеративний устрій Росії.
Після з’їзду розпочалася підготовка до скликання Українських установчих зборів.
УЦР оголосила про поширення своєї влади на всі сфери життя України і на всі 9 губерній, тим самим вступивши в
конфлікт із «Тимчасовою інструкцією» Тимчасового уряду Росії.
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ.
7 листопада (25 жовтня)1917 р. збройне повстання в Петербурзі призвело до повалення Влади Тимчасового уряду. У
результаті влада в Росії перейшла до більшовиків, влади рад (радянської влади).
11-13 листопада (29-31 жовтня) 1917 р. відбулися збройні сутички в Києві. УЦР, більшовицькі частини і війська
Тимчасового уряду змагались за владу в Києві. Перемогла Ц.Р..
У результаті протесту проти встановлення влади більшовиків у Петербурзі, УЦР 20 (7) листопада 1917 р. проголосила ІІІ
12 грудня (30 листопада) 1917 р. війська УЦР роззброїли військові частини більшовиків у Києві; спроба більшовиків
установити контроль над Києвом провалилася.
В грудні в Україні одночасно відбулись дві події:
1) 17 (4) грудня 1917 р. під тиском більшовиків відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів у Києві. Проте делегати з’їзду підтримали УЦР, у результаті більшовики демонстративно
залишили з’їзд і переїхали до Харкова, де з їх ініціативи
24-25 (11-12) грудня 1917 р. відкрився І-й Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. З’їзд оголосив Україну республікою рад
робітничих, солдатських та селянських депутатів. Було обрано Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з
Є.Медведєвим. Створено уряд – Народний секретаріат на чолі з Артемом (Ф.Сергєєв) – «УРЯД, ЯКИЙ НЕ ЗНАЄ І ЗНАТИ
НЕ ХОЧЕ УКР.МОВИ». Більшовицька влада Росії визнала Народний секретаріат законним урядом України.
2) 17 (4) грудня 1917 р. Більшовики (В.Ленін та Л.Троцький) видали «Маніфест до українського народу з
ультимативними вимогами до Української Ради» (УЛЬТИМАТУМ):
1. Уряд Радянської Росії визнає право України на самовизначення, але не визнає Центральну Раду як народну владу в УНР.
2. Вимога не пропускати на Дон козаків, які їхали з фронту, щоб взяти участь у антибільшовицькій боротьбі.
3. Вимога не роззброювати більшовицькі військові частини на території УНР.
Генеральний Секретаріат відхилив ультиматум і почав готуватися до війни з більшовицькою владою Росії.
Вище політичне керівництво військом здійснював більшовик Володимир Антоново - Овсієнко, а воєнне — есер
Михайло Муравйов. Армію укр.. радянської України – очолив Ю.КОЦЮБИСЬКИЙ. Тактика більшовиків полягала в
просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Ради
розраховували на допомогу робітничих загонів у цих містах.
У результаті радянська влада була встановлена в Харкові,
Воєнні сили УНР складали добровольчі формування Вільного козацтва та українізовані добровольчі частини Російської
імператорської армії.
В січні 1918 року - через місяць після вручення Ультиматуму - виступом збройних загонів під командуванням
М.Муравйова з Харкова почався загальний наступ збройних формувань Росії проти України.
25 грудня 1917 (7 січня 1918) року 30-тисячна російська армія вирушила чотирма групами з Гомеля і Брянська в
Україну в напрямах Чернігів-Бахмач, Глухів-Конотоп, Харків-Полтава-Лозова. Одночасно у містах Лівобережжя було
підготовлене повстання місцевих більшовицьких груп, при чому більшовицькою пропагандою було деморалізовано деякі
українські гарнізони.
Наступ військових формувань Росії, розпочав процес окупації України. З донесення М.Муравйова В.Антонову-
Овсєєнку:
«
Станцію Полтава-Південь ми зайняли. Я негайно, тепер таки, надіслав відділи, щоб зайняти місто... Сюди ми
прийшли з дуже великими труднощами... Посилайте допомогу... Накажіть вислати пів мільйона патронів і якнайбільше
динаміту, бо скоріше зруйную місто (Полтаву) до останнього будинку, ніж відступлю. Я дав наказ вирізати всіх оборонців
місцевої буржуазії. »
У наступному донесенні Муравйов повідомляв:
« Місто (Полтава) зайняте... з винятком станції Київської... Ті, що ставили опір, були перебиті разом із
старшинами.
НАВИСЛА ЗАГРОЗА НАД КИЄВОМ, ОДНОЧАСНО ТРИВАЮТЬ ПЕРЕГОВОРИ В БРЕСТСЬКУ. Ц.Р. прагне
заключити мир.
Одночасно група М. Муравйова, наступаючи з Полтави, пішла на північ — Бахмач (27.01), де зійшлися 3 російські
групи, які під командуванням Муравйова почали наступ на Київ.
Українська Центральна Рада для захисту столиці вислала військові частини, сформовані з добровольців
16 (29) січня 1918 року відбувся бій під Крутами в якому Помічний Студентський Курінь з 300 бійців був розбитий 4-
тисячним більшовицьким загоном.
муравйовці втратили біля 300 вояків, після чого 30 студентів-добровольців, які потрапили у полон, було розстріляно.
Того ж дня в Києві спалахнуло більшовицьке повстання робітників на заводі «Арсенал». 23 січня (4 лютого) 1918 року
його придушили вояки куреня Січових Стрільців та Вільного Козацтва.
Перед лицем більшовицької загрози 2 лютого 1918 року УЦР і її уряд перебрались з Києва до Вінниці.
26 січня (8 лютого) 1918 року більшовицькі війська під командуванням Муравйова після 9-денного бомбардування,
захопили Київ, столицю УНР. Три тижні в місті тривав терор, спрямований проти українських сил.
З Києва більшовицьке військо почало похід на Правобережжя, вело бої з частинами Вільного Козацтва. Їм вдалося
захопити Проскурів, Жмеринку, Козятин, Бердичів, Рівне й Шепетівку, а загони Української Центральної Ради обороняли
позиції на лінії Житомир-Коростень-Сарни.
Націоналізація–вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей
народного господарства.