Студент групи 126-ПТБ

Сєдов Олександр

Україна в роки І світової війни

1.Поясніть характер І світової війни для українців. Які цілі щодо України
переслідували держави-учасниці війни?
2.Поясніть ставлення до І світової війни українських політичних сил.
3.Охарактеризуйте бойові дії на Україні у 1914-1917 роках та їх вплив на
визрівання революції.
4.Поясніть причини Лютневої революції в Росії та її вплив на події в Україні.
5.Поясніть зміст та умови прийняття І та ІІ Універсалів Центральної Ради.
6.Поясніть вплив на Україну Жовтневої революції в Росії та зміст ІІІ
Універсалу Центральної Ради.

1.Поясніть характер І світової війни для українців. Які цілі щодо України
переслідували держави-учасниці війни?
Перша світова війна почалася понад 100 років тому — 1914. І тривала до листопада 1918
року. Першу світову війну розпочали два військово — політичні блоки: Антанта(Росія,
Англія, Франція) та Троїсти а потім Четверним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина,
Туреччина, Болгарія) і Антантою (Росія, Англія, Франція). Безпосереднім приводом до
розв'язання світової війни стало вбивство спадкоємця австро-угорського престолу
ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєво.
Німеччина взяла за мету у війні загарбати чужі землі, планувала приєднати українські
землі, які входили до складу Росії. Намагаючись ввести в оману український народ, вони
заявили про створення "Самостійної України" під її егідою. Насправді йшлося про
створення колонії, звідки б Німеччина черпала продукти, сировину, вугілля, руду та інші
багатства і збувала б товари своєї промисловості, а також як плацдарм для її проникнення
на схід, в Азію. Мріяли про загарбання всієї України й перетворення її на складову частину
"Великоавстрії" і правлячі кола Австро-Угорської монархії.
А також Російська Імперія яка мала мету приєднати Галичину, Буковину та Закарпатську
Україну, заявивши що йдеться про приєднання до Росії давніх "русских" земель.
2.Поясніть ставлення до І світової війни українських політичних сил.
Із-за свого геополітичного положення українськи землі опинилися між двох ворогуючих вогнів,
центром протистояння. Розділена між двома головними суперниками протягом усієї війни Україна
слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Південно-західному фронті.
Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3,5 млн. українських солдатів і 250
тис. служили в австрійському війську) боролися і вмирали за імперії, що не лише ігнорували їхні
національні інтереси, але й активно намагалися знищити їхній національний рух. Війна ще більше
погіршила долю українців, котрі не мали власної держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. З
початком першої світової війни українські політичні партії опинилися в особливо тяжкому і
складному становищі. Крім того що вони зазнавали переслідувань з боку урядів панівних держав,
вони перебували по різні сторони кордонів. За цих умов серед різних угрупувань українців
почалися пошуки найбільш раціональної позиції. У Західній Україні заздалегідь обмірковувалося
питання - яке становище зайняти на випадок війни. Більшість громадських організацій вирішила
підтримувати віденський уряд вважаючи, що Росія представляє собою більшу загрозу ніж
Австрія.

1 серпня 1914 р. щоб забезпечити українців єдиним об'єднаним представницьким

органом, усі українські партії утворили у Львові Загальну Українську Раду на чолі з
авторитетним парламентським діячем Костем Левицьким. В виданому нею 3 серпня
маніфесті, рада закликала український народ “стати однодушно проти царської імперії”.

4 серпня 1914 р у Львові, з ініціативи емігрантів-наддніпрянців, зокрема Д. Донцова і В.

Дорошенка, а також Андрія Жука, Мар'яна Меленевського, Олександра Скоропис-
Йолтуховського та Миколи Залізняка було створено "Союз визволення України" (СВУ) як
безпартійну політичну репрезентацію Центральної та Східної України, для пропаганди ідеї
самостійності України. Важливою, та навіть історичною рисою цієї організації було те, що
вона першою серед українських організацій проголосила своєю метою утворення
самостійної української держави. 

3.Бойові дії на Україні у 1914-1917 роках

1914 р. Галицька битва

1915 р. Битва на горі Маківка легіону УСС (намагалась

захопити й утримати карпатські перевали)

1915р. Горлицький прорив німецьких військ(Російські війська

залишили територію Галичини)

1916 р. Битва за гору Лисоня між полком УСС та російськими

частинами

1916 р. Наступ російських військ на Південно-Західному

фронті, захоплення Південно-Східної Галичини та Буковини

(Брусилоєвський прорив)
1917 р. Остання велика наступальна операція російської армії

на Південно-Західному фронті під час Першої світової війни

(Червневий наступ)

4. Причини Лютневої революції в Росії та її вплив на події в Україні.

Причини революції:
1. Селянство страждало від убогості і малоземелля.
2. Відсутність робочого законодавства. Криза самодержавства.
3. Чекання народом закінчення Першої світової війни.
4. Економічна розруха, що була викликана війною та привела населення до убогості
голоду.
5. Русифікаторська політика уряду породжувала у національних меншин прагнення до
незалежності.

Після зречення Миколи ІІ в російській імперії виникли абсолютно нові політичні реалії.
Замість жорсткої вертикалі влади утворилося двовладдя: Тимчасовий уряд та
Петроградська рада не могли між собою поділити повноваження. Відтак уже 4 (17
березня) українські громадсько-політичні діячі в Києві створили Українську Центральну
раду, яка попервах виступила репрезентантом українських політичних сил, а невдовзі
стала українським революційним передпарламентом, який поступово перебрав на себе
владу.

5. Зміст та умови прийняття І та ІІ Універсалів Центральної Ради.

І Універсал вперше проголошено 23 червня 1917-го перед закриттям ІІ Всеукраїнського

військового з’їзду.
Перший універсал, проголошував автономію України і закликав народ до організації
нового політичного ладу в Україні.
В Універсалі проголошувалося: "Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від усієї Росії,
не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право
сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані все людним
рівним і традиційним голосуванням Всенародні українські збори".
У другому універсалі датованому 3 липня 1917 року зазначалося, що Центральна Рада має
поповнитися найближчим часом представниками інших народів, які живуть в Україні,
після чого стане єдиним найвищим органом революційної демократії України.

Зміст Універсалу свідчить, що Центральна Рада зробила істотні поступки урядові, який
прагнув обмежити національно-визвольний рух певними рамками. Для українців цінність
укладеної угоди істотно знижувалася тим, що не окреслювалась територія, на яку мала
поширюватися вада Центральної Ради. Не уточнювалися також повноваження
секретаріату, особливо в його стосунках з місцевими органами Тимчасового уряду, які
продовжували існувати.

6. Вплив на Україну Жовтневої революції в Росії та зміст ІІІ Універсалу

Центральної Ради.
1917р. 7 листопада – у Петрограді більшовики на чолі з Владіміром Лєніним здійснили збройний
переворот і захопили владу.

Захопивши владу в Петрограді, Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль

над Україною. Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той
момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти
незаконної узурпації більшовиками влади в Росії. В Україні більшовики не мали суттєвої
підтримки, тож їхні спроби перебрати владу в Києві були провальними.
Після провальних “мирних” спроб захопити владу в Україні більшовики вирішили вдатися
до відвертого силового протистояння з українською владою. Ширмою військової агресії
більшовицької Росії проти України виступив маріонетковий уряд – Народний секретаріат.
Його утворили на Всеукраїнському з'їзді рад, який відбувався у Харкові 24-25 грудня 1917
року. Бутафорний характер з’їзду у захопленому радянськими військами місті за участі в
10 раз меншої кількості депутатів, аніж у Всеукраїнському з’їзд рад у Києві, розуміли
абсолютно усі сучасники. Декоративний український радянський уряд був зручним
прикриттям для Раднаркому в Петрограді, бо відтепер агресія російських більшовиків
трактувалась як внутрішній конфлікт між харківським Народним секретаріатом та
київською Центральною Радою, тобто як громадянська війна в Україні. (Харківський уряд
не мав жодної реальної влади на українській території.)

зміст ІІІ Універсалу:

1. проголошення демократичних прав і свобод

2. недоторканність приватної власності на землю, фабрики, заводи.
3. скасування приватної власності на поміщицькі землі
4. встановлення державного контролю над продукцією