МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

«ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ІНЖЕНЕРІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

РЕФЕРАТ
з громадянської освіти
на тему:
«Обмеження свободи слова. Баланс між свободою
вираження поглядів і відповідальністю»

Роботу виконав студент 126-ПТБ

Сєдов Олександр
 План

1. Що таке свобода слова?

2. Обмеження свободи думки і слова.
3. Баланс між свободою вираження поглядів і відповідальністю
4. Висновок
1. Що таке свобода слова?

Свобо́да сло́ва — право людини або спільноти людей вільно висловлювати свої ідеї

або думки без небезпеки помсти, цензури, санкцій з можливістю формувати порядок
денний на наративному і смисловому рівні — розглядається
прихильниками лібералізму як одна з найважливіших громадянських свобод. Охоплює
свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси і ЗМІ);
в меншій мірі стосується до політичної і соціальної реклами
(пропаганди). Ідеологія лібералізму ставить державну цензуру, або будь-яку іншу
форму державного примусу до висловлення поглядів або відмови від них, поза
законом.

2. Обмеження свободи думки і слова.

Свобода слова завжди була актуальним питанням для України, починаючи із часу набуття
незалежності і до нинішнього часу.
Серед індексу свободи преси у світі Україна на 96 місці із 180 досліджених країн. І це відразу
на шість місць краще, ніж 2019-го року, коли Україна була 102-ю. Але причина такого
«піднесення» – не становище в самій країні, а ще більше погіршення в низці сусідніх країн за
показниками, які впали далі донизу і «виштовхнули» Україну нагору.

Друковане чи мовлене слово може завдати моральної і матеріальної шкоди будь-

якому суб‘єкту, якщо розповсюджує викривлену, неправдиву інформацію про нього.
Тому дуже гостро постає проблема відповідальності за зловживання свободою слова:
адже слово може не тільки піднести людину, але й знищити її в очах громадськості.

Одним з інструментів обмеження свободи слова є цензура. У тоталітарних і

авторитарних державах вона існує у формі спеціальних органів або установ з
контрольно-репресивними функціями. Нерідко люди в таких державах втрачали не
лише свободу, а й життя, висловлюючи погляди, що суперечать позиції влади. Таке
регулювання свободи слова є політичним рішенням влади.

Обмеження на свободу думки і слова передбачені у наступних

випадках:
1. Відповідно до статті 9 Закону України “Про інформацію” реалізація права на
інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати
громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи
і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
2. Згідно із статтю 2 Закону України “Про інформаційні агентства” свобода діяльності
інформаційних агентств гарантується Конституцією України та чинним законодавством.
Забороняється цензура інформації, поширюваної інформаційними агентствами.
Інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах розголошувати дані, що
становлять державну таємницю, або іншу інформацію, яка охороняється
законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого
конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, підриву її безпеки,
вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювати расову, національну,
релігійну ворожнечу, розповсюджувати порнографію або іншу інформацію, яка
підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність
людини, а також інформацію, яка ущемляє законні права й інтереси громадян, давати
оцінку щодо винуватості осіб у здійсненні злочину, вказувати на особу, яка начебто
скоїла злочин, до рішення суду, публікувати матеріали, які розкривають тактику і
методику розслідування.

3. стаття 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”
визначається, що друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути
використані для: поширення відомостей, розголошення яких забороняється ст. 46
Закону України “Про інформацію”, закликів до захоплення влади, насильницької зміни
конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропаганди війни,
насильства та жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі,
розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших
кримінально караних діянь. Забороняється використання друкованих засобів масової
інформації для: втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.
Окрім забороненої до оприлюднення інформації з вищеназваних мотивів, доступ до
певного змісту інформації може обмежуватися законодавством з інших міркувань.
Інформація з обмеженим доступом може бути: таємна або конфіденційна. Таємною є
інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу, передбачену
законом таємницю, розголошення яких завдає чи може завдати шкоди особі, державі,
всьому суспільству. Критерії віднесення інформації до таємної, порядок її захисту
регулюються законодавством. Якщо засіб масової інформації ігнорує передбачені
законом обмеження і заборони, може постати судова відповідальність аж до його
закриття . Конфіденційною інформацією є відомості, власниками яких є фізичні чи
юридичні особи і які можуть поширюватися тільки з їхнього дозволу на певних умовах.
Це інформація професійного, ділового, виробничого, комерційного характеру, доступ
до якої визначається її власниками (приміром, дані лікаря про його пацієнтів, дані
банків про клієнтів та їхні вклади тощо). За розголошення конфіденційної інформації
всупереч волі її власників чи з порушенням при розголошенні визначених власникам
умов, автор і ЗМІ можуть бути притягнутими до цивільно-правової відповідальності із
зобов’язанням компенсувати заподіяну матеріальну і моральну шкоду.

3. Баланс між свободою вираження поглядів і відповідальністю

Свобода слова не може бути абсолютною. Існують зовнішні обмеження свободи

слова. Важливим є пошук рівноваги балансу, співвідношення між свободою
вираження поглядів і відповідальністю. Щонайперше свобода слова в нашій країні
регулюється міжнародним та українським правом. Так стаття 34-та Конституції
України містить положення, згідно з яким здійснення прав на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань може бути обмежене в
 інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я
населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя.
Треба мати на увазі, що, крім законодавчих обмежень, властивих демократичним
країнам і спрямованих на захист інтересів держави і права людей, в авторитарних
державах свобода слова часто обмежується політичними рішеннями влади. Проте
такі обмеження не можуть бути безмежними. Люди яких право на свободу вираження
обмежено, можуть звернутися до Європейського суду з прав людини з вимогою
перегляду такого обмеження на відповідність Конвенції. Стаття 18 Європейської
Конвенції вказує на те, що «обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо
зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей, ніж ті, для яких вони
встановлені»
Зі сказаного можна зробити висновок, що право на свободу вираження поглядів
охоплює: 1) свободу отримання (збору) інформації; 2) свободу передавання
інформації; 3) свободу дотримання своїх поглядів (думок, переконань). Якщо
свобода вираження поглядів, наприклад через усні висловлювання, публікації у
пресі, твори мистецтва, може обмежуватися, то навряд чи можна обмежити
свободу дотримання поглядів.
До особливих різновидів свободи вираження поглядів слушно відносять свободу
художнього вираження, свободу форм культурного самовираження. Як відомо,
кожен мистецький твір становить погляд його автора на світ, власне авторське
бачення тих явищ суспільного життя, які він відтворює в образній формі. Тож
логічно виникає запитання: чи коректно взагалі застосовувати щодо автора-митця
критерій відповідальності, який збалансує його свободу вираження поглядів.
Отже, за що відповідальні не тільки митці, а й будь-хто із творців українських
медіа?

4. Висновок
Свобода слова і думки – це одне з найцінніших прав людини, тому що ми можемо
висловлювати власні думки, підтримувати певні погляди, ідеї та захищати свої
інтереси. Але я вважаю що у всьому повинні бути свої межі, бо це все може
обернутися хаосом

Використані джерела
1. http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/28583/1/%D0%9C
%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA
 %D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D0%9F%D0%BE
%D0%B4%D1%8E%D0%BA%20%D0%90.%D0%9E.%20%20%D0%9F%D1%80%D0%B7%D0%BC-21.doc.pdf
2. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_
%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0
5. https://www.slovoidilo.ua/2021/03/16/infografika/suspilstvo/rejtynh-svobody-presy-yake-
misce-posidala-ukrayina-2002-2020-rokax
6. https://core.ac.uk/download/pdf/149240867.pdf