КПУ 1

1)Ідея обмеженого правління як політико-правова доктрина

Концепція обмеженої державної влади виявляється в ідеї мінімальної
держави, тобто в невтручанні та "негативної" свободи у взаємодії держави,
суспільства і особистості. На думку Айн Ренд за цієї концепції ліберальна
держава повинна виконувати функції армії, поліції та арбітра. Концепція
обмеженого правління виходить із того, що індивіди самі володіють правом
визначати й формувати суб'єктивні права, тобто ці права дані їм від природи.
Побудований на цьому лібералізм виходить із того, що індивіди сприймають
уряд, як продукт угоди із ними. Побудовані відносини на системі
впорядкування свободи і становить основу соціального порядку. Ідея
обмеженої влади втілюється як принцип правової держави (верховенство
права). Встановлюються межі державної влади, первинність природного
права, невідчужуваність прав людини та обмеження свавілля інститутів
влади. Підґрунтям ідеї обмеженої влади є доктрина конституціоналізму, яка
юридично обмежує владу і є повною протилежність свавільному державному
правлінню.
Основні ідеї:
1. В умовах правової держави, люди можуть робити усе, що їм
хочеться, якщо вони поважають права інших людей.
2. Громадське суспільство як зовнішній до інститутів влади фактор її
обмеження. Здійснення дієвого громадського контролю через форми
безпосередньої демократії.
3. Політична влада має діяти відповідно до універсальних
конституційних принципів (свобода, рівність, справедливість) і те що
політичних керівників мають обирати громадяни, аби вони здійснювали те,
що вважає правильним народ а не правитель.
4. Здійснення внутрішніх контрольних механізмів державною владою,
проявляється через принцип поділу влади, а саме через систему стримувань і
противаг. Правові форми контролю попереджають зловживання влади
повноваженнями.
5. Непорушність приватної власності, яка створює для людини область
в межах якої вона є вільною від держави.
2)Зародження конституцій
Передконституційними актами були: Велика Хартія Вольностей 1215 р.
(Англія), Золота Булла 1222 р. (Угорщина), Павлійська Унія 1287 р. (Іспанія).
Мейфлаудерський Договір 1620 р. - був підписаний у колоніальних
поселеннях Північної Америки священнослужителями і сервентами на
кораблі Мейфлаудер. У цьому договорі вони зобов'язувалися для досягнення
спільної мети та побудови єдиного політичного організму видавати однакові
для всіх та справедливі закони. Чинники, які вплинули на прийняття перших
Конституцій: 1. Розвиток та набуття популярності ідей Дж. Локка, та інших
вчених про поділ влади, про підприємництво та ринок, про демократію та
політичну свободу. 2. Тривала боротьба між феодалізмом та абсолютизмом з
одного боку та буржуазією та селянами з робітниками - з іншого. Конституція
завершила створення такого механізму державної влади, який давав змогу
управляти суспільними відносинами від імені народу, але в інтересах
буржуазії. 3. Розвиток науки дав поштовх до розвитку раціональних підходів
в управлінні. 4. Розширився комплекс суспільних відносин, які підлягали
правовому регулюванню. Кількість нормативних актів зростала і конституції
стали орієнтирами правових систем. Етапи прийняття та розвитку
Конституцій у світі: 1. Зародження Конституцій (кін. XVIII- XIX ст.).
Характеризується закріпленням: ідеї обмеженого правління, природніх прав
людини, закріплення демократичних засад формування органів публічної
влади. Перші Конституції: США (1787 р.), Франції (1791 р.), Польщі (1791
р.). 2. Початок XX ст. - 70-80-ті роки XX ст. - посилення поділу суспільства на
класи та процеси монополізації. В деяких державах на конституційному рівні
закріплюється соціально-економічні права людини. Після соціальних
революцій світ став поділятися на капіталістичний та соціалістичний. 3.
Кінець 80-90 років XX ст. - падіння соціалістичного табору, закріплення ідей
американського конституціоналізму у конституціях постсоціалістичних країн.
4. Сучасний етап - відбувається вплив глобалізаційних процесів та
європейської інтеграції на конституційні тексти.
3)Формування американського конституціоналізму та його риси
Основні ідеї формування американського конституціоналізму: 1.
Знайшли свої ідеї в Декларації незалежності США 1776 р. Конституції США
1787 р., Білль про права 1791 р., рішенні Верховного Суду США. 2. В його
основі лежить суспільний договір усіх членів суспільства (першопоселенців)
про утворення "мінімальної" держави. 3. Він виник як результат боротьби за
незалежність нової держави, щоб утворити таку владу, щоб уряд був
обмежений в інтересах свободи людини. 4. В основі американського
конституціоналізму лежить американська ідентичність. (американське кредо
Гантінгтона). Американське кредо Гантінгтона включає: 1. Протестантські
цінності - відкидав особливість церкви, обрядовість та підпорядкованість
церкві. 2. Трудова етика - економічна система на високому рівні, високий
рівень ВВП, випереджає інших країн по науково-технічному прогресі. 3.
Англійська мова - є головним ідентифікатором американської нації та
засобом комунікації. Її знання надає можливість людині стати успішним
американцем. Її знання є умовою отримання громадянства США. 4.
Англійські традиції права - ідея "мінімальної" держави, прецедентне право,
цінності рівності, свободи і справедливості. 5. Європейські традиції
мистецтва. Основні ідеї американського конституціоналізму: 1. В основі
лежать ідеї індивідуалізму та особистої свободи. Конституційними засадами
також є громадянська злагода, підзвітність, обмежене правління, народне
представництво, права меншин, рівність можливостей та віротерпимість. 2. У
США політичні та особисті права закріплювалися за всіма громадянами
незалежно від ознак. 3. Необмежена свобода думки, слова, преси. 4. Принцип
поділу влади більш чітко втілюється в США ніж у європейських країнах. 5.
Сильна судова влада, яка може створювати судові прецеденти і можливість
конкурувати з законодавчою. 6. Конституційний контроль здійснюється
Верховним Судом та судами загальної юрисдикції. 7. Діє порядок, відповідно
до якого рух здійснюється від свободи до демократії. 8. У законодавстві США
проголошують високі соціальні стандарти, але не закріплюються соціально-
економічні права. 9. Непорушність права приватної власності та ідеї вільного
ринку. 10. Урядові функції поєднуються з феодалізмом, а також з потужними
гарантіями місцевого самоврядування.
4)Європейський конституціоналізм та його особливості
Ознаки європейського конституціоналізму: 1. В його основі лежить
суспільний договір між правителем (монархом) та народом (буржуазією). 2.
Він виникає внаслідок боротьби буржуазії з монархією з метою встановлення
конституційних обмежень для монарха (революційний шлях встановлення та
розвитку конституціоналізму). 3. Конституціоналізм виникає як ідея
обмежити вже існуючу владу в інтересах буржуазії. 4. Навіть після прийняття
конституції та закріплення особистих та політичних прав суспільство ще
тривалий час залишалося класовим, оскільки політичні права тривалий час
мали лише певна сукупність громадян (багаті громадяни). Особливості
європейського конституціоналізму: 1. Приватна власність може бути
обмежена в суспільних інтересах. 2. Більш гнучкий поділ державної влади,
парламентаризм, тобто сильна законодавча гілка влади. 3. Як правило
утворюється окрема система конституційного контролю (конституційні суди).
4. Обсяг свободи слова є обмеженим порівняно з американським
конституціоналізмом. 5. Пріоритет міжнародного права над національним в
умовах європейської моделі конституціоналізму. Звідси наявність
національних механізмів обмеження державної влади через захист прав
людини та її свобод (європейський Суд з прав людини) .
5)Система сучасного конституціоналізму
Сучасний український конституціоналізм ґрунтується на нормативно-
правовій
основі – Конституції та конституційному законодавстві, конституційно-
правових відносинах, конституційній правосвідомості та конституційному
правопорядку.
Конституція — основний державний документ (закон), який визначає
державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких,
виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й
обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як
правило спираються на конституцію.
Конституційне законодавство як нормативна основа сучасного
українського конституціоналізму покликане, перш за все, закріплювати
засади конституційного ладу країни. Так, Конституція України закріплює
принципи конституційного ладу, проте їх розкриття та конкретизація повинні
здійснюватися за конституційними законами.
Конституційні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані
конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких
наділяються взаємними правами і обов’язками згідно з приписами
конституційно-правових норм. За змістом це найважливіші для забезпечення
життєдіяльності суспільства відносини, спрямовані на здійснення
народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Конституційна правосвідомість є самостійним елементом механізму
ефективної реалізації прав особистості, заснованого на пізнанні і свідомості
необхідності прямої дії норм Конституції України у формуванні правового
простору України і активної участі громадян, у правозастосовчому процесі.
Конституція України вказує: правопорядок в Україні ґрунтується на
тому, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні
посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень, які
передбачені Конституцією й законами України.
6)Етапи розвитку українського конституціоналізму
У квітні 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти й конституції
законів та вільностей Війська Запорозького. У вітчизняній літературі цей акт
отримав назву «Конституція Пилипа Орлика». Документ, написаний під
сильним впливом передових на той час західноєвропейських наукових
доктрин (природних прав, поділу влади тощо), передбачав таку модель
організації державної влади в Україні, яка базувалася б на засадах принципу
поділу влади. б) Період XIX - початок XX ст. характеризується появою
кількох цікавих конституційних документів, розроблених українськими
вченими, серед них: проекти Григорія Андруського «Начерк Конституції
Республіки» (1848-1850 pp.), Михайла Драгоманова «Проект основаній
Устава украинского общества «Вольньїй Союз» - «Вільна Спілка» (1884 p.),
Миколи Міхновського «Основний Закон Самостійної України» (1905 p.),
Михайла Грушевського (викладений в його статті «Конституційне питання і
українство в Росії», 1905 p.). в) Період відродження національної Української
держави (1917-1920 pp.) позначений появою значної кількості
конституційно-правових актів, які передбачали різні варіанти організації
державної влади в Україні. До них слід віднести Третій Універсал
Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 p., Четвертий
Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 p.,
Конституцію Української Народної Республіки (Статут про державний
устрій, права і вільності УНР) від 29 квітня 1918р., Закони про тимчасовий
державний устрій України від 29 квітня 1918 p., Закон про тимчасове
верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній
Республіці від 12 листопада 1920 p., Тимчасовий основний закон про
державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської
монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданні 13
листопада 1918 p., та ін. г) За радянського періоду існування української
державності було прийнято чотири конституції (1919, 1929, 1937 і 1978 pp.).
Але ці документи під кутом зору вимог теорії конституціоналізму можна
вважати конституціями досить умовно, вони були скоріше
квазіконституціями. Початок новітнього конституційного процесу в Україні
пов'язується з прийняттям Декларації про державний суверенітет України від
16 липня 1990 p., де утверджувалося здійснення українським народом його
невід'ємного права на самовизначення та проголошувалися нові принципи
організації публічної влади та правового статусу людини і громадянина. У
цьому процесі можна виділити три основні етапи.
д) 1) від прийняття Декларації про державний суверенітет України
1990 р.до підготовки Концепції Конституції України 1991 р.;
2) від прийняття Концепції Конституції України 1991 р. до винесення
першого проекту Конституції України на народне обговорення (15 липня — 1
грудня1992p.);
3) від завершення обговорення першого проекту Конституції України
в грудні1992 р. до підготовки та затвердження Верховною Радою
Українидругого проекту Конституції України у травні1993p.;
4) травень-листопад1993 р. — доопрацювання другого проекту
Конституції України;
5) листопад1993 р. — 1995 р. — конституційна криза в Україні;
6) підготовка та прийняття Конституційного договору України в 1995
p.;
7) від прийняття Конституційного договору в 1995 р. до прийняття
Конституції України 1996 р.