ПЛ. Заняття 13.

Особливості впровадження прав людини та правозахисної

діяльності в окремих зарубіжних країнах.
1. Права людини у сучасних конституціях держав.
Права людини є основою сучасних конституцій. Вони закріплюють основні
свободи та гарантії, на які мають право всі люди, незалежно від їхнього громадянства,
раси, статі, релігії, сексуальної орієнтації тощо.
Права людини у сучасних конституціях можна поділити на такі групи:
 Основні права і свободи людини, які є фундаментальними і не можуть бути
обмежені. До них належать, зокрема, право на життя, право на свободу і особисту
недоторканність, право на свободу слова, право на свободу віросповідання, право на
справедливий суд тощо.
 Соціальні права людини, які забезпечують гідне життя людини. До них
належать, зокрема, право на освіту, право на працю, право на соціальний захист тощо.
 Політичні права людини, які забезпечують участь людини в управлінні
державою. До них належать, зокрема, право на участь у виборах, право на свободу
зібрань, право на свободу асоціацій тощо.
Сучасні конституції також закріплюють низку гарантій прав людини, які
забезпечують їх ефективну реалізацію. До таких гарантій належать, зокрема:
 Конституційний контроль, який здійснюється спеціальним органом,
наприклад, Конституційним Судом. Конституційний контроль спрямований на
недопущення прийняття та застосування законів та інших нормативно-правових актів, які
порушують права людини.
 Юрисдикція міжнародних судових органів, зокрема Європейського суду з
прав людини. Європейський суд з прав людини може розглядати справи про порушення
прав людини, якщо національні органи влади не забезпечили їх захист.
 Дія міжнародних договорів про права людини. Міжнародні договори про
права людини є частиною національного законодавства і мають пріоритет над законами.
Закріплення прав людини у сучасних конституціях є важливим кроком у напрямку
зміцнення верховенства права та забезпечення прав людини.
2. Особливості закріплення прав людини на конституційному рівні у
розвинутих державах та країнах «молодої демократії».
У розвинутих державах права людини закріплені у конституціях на досить
високому рівні. Ці конституції, як правило, містять широкий перелік прав і свобод
людини, які є фундаментальними і не можуть бути обмежені. Крім того, розвинені
держави є учасницями міжнародних договорів про права людини, які мають пріоритет над
національним законодавством.
Особливості закріплення прав людини у конституціях розвинених держав можна
окреслити таким чином:
 Широкий перелік прав і свобод людини. Конституції розвинених держав, як
правило, містять широкий перелік прав і свобод людини, які включають як основні, так і
соціальні та політичні права. Наприклад, Конституція Франції 1958 року містить 24 права
і свободи людини, Конституція Німеччини 1949 року містить 19 прав і свобод людини, а
Конституція США 1787 року містить 10 поправок, які гарантують права і свободи
людини.
 Невідчужуваність і недоторканність прав людини. Права людини у
конституціях розвинених держав, як правило, мають статус невідчужуваних і
недоторканних. Це означає, що вони не можуть бути обмежені або скасовані, навіть у
надзвичайних обставинах. Наприклад, Конституція Франції 1958 року передбачає, що
права і свободи людини є невідчужуваними, недоторканними і священними.
 Гарантії прав людини. Конституції розвинених держав також містять низку
гарантій прав людини, які забезпечують їх ефективну реалізацію. До таких гарантій
належать, зокрема, конституційний контроль, юрисдикція міжнародних судових органів,
дія міжнародних договорів про права людини. Наприклад, Конституція Франції 1958 року
передбачає, що Конституційний Суд здійснює конституційний контроль, а Європейський
суд з прав людини має юрисдикцію розглядати справи про порушення прав людини, якщо
національні органи влади не забезпечили їх захист.
Особливості закріплення прав людини на конституційному рівні у країнах
«молодої демократії»
У країнах «молодої демократії» права людини часто закріплені на конституційному
рівні, однак їхня реалізація може бути проблематичною. Це пов'язано з тим, що такі
країни часто мають недостатню демократичну традицію, а також можуть бути схильні до
політичної нестабільності.
Особливості закріплення прав людини у конституціях країн «молодої демократії»
можна окреслити таким чином:
 Широкий перелік прав і свобод людини. Конституції країн «молодої
демократії», як правило, містять широкий перелік прав і свобод людини, які включають як
основні, так і соціальні та політичні права. Однак, на відміну від розвинених держав, ці
права часто не мають такого високого статусу і можуть бути обмежені або скасовані за
певних обставин. Наприклад, Конституція України 1996 року містить 70 прав і свобод
людини, однак частина з них може бути обмежена за певних обставин, передбачених
законом.
 Невідчужуваність і недоторканність прав людини. Права людини у
конституціях країн «молодої демократії» не завжди мають статус невідчужуваних і
недоторканних. Це означає, що вони можуть бути обмежені або скасовані, навіть у
звичайних обставинах. Наприклад, Конституція Молдови 1994 року передбачає, що права
і свободи людини можуть бути обмежені лише за законом у разі необхідності захисту
основоположних цінностей суспільства, держави і громадянина.
 Недостатня реалізація прав людини. Незважаючи на широке закріплення
прав людини у конституціях країн «молодої демократії», їхня реалізація часто може бути
проблематичною. Це пов'язано з такими факторами, як недостатня демократична традиція,
політична нестабільність, корупція тощо. Наприклад, у багатьох країнах «молодої
демократії» спостерігається порушення права на свободу слова, право на свободу зібрань,
право на справедливий суд тощо.
Отже, можна зробити висновок, що особливості закріплення прав людини на
конституційному рівні у розвинутих державах та країнах «молодої демократії» мають
низку відмінностей.
3. Права людини в традиційній правовій сім’ї. Права людини в релігійній
правовій сім’ї.
Традиційна правова сім'я - це правова сім'я, яка заснована на звичаях та традиціях
місцевого населення. Традиційні правові системи, як правило, мають слабкий захист прав
людини. Це пов'язано з тим, що вони часто засновані на ідеї колективізму, а не на ідеї
індивідуалізму, яка є основою захисту прав людини.
У традиційних правових системах права людини часто не закріплені на
законодавчому рівні. Вони можуть бути закріплені у звичаях та традиціях, однак їхня
реалізація може бути проблематичною. Крім того, традиційні правові системи часто не
мають ефективних механізмів захисту прав людини.
До прикладів традиційних правових систем належать:
 Африканське право, яке базується на звичаях та традиціях африканських
народів.
 Азіатське право, яке базується на звичаях та традиціях азіатських народів.
 Аборигенне право, яке базується на звичаях та традиціях корінних народів.
Особливості прав людини в традиційній правовій сім’ї
Особливості прав людини в традиційній правовій сім'ї можна окреслити таким
чином:
  Захист прав людини на основі колективізму. У традиційних правових
системах права людини часто захищаються на основі колективізму, а не на основі
індивідуалізму. Це означає, що права людини розглядаються як права групи, а не як права
окремої людини.
 Нечітке визначення прав людини. Права людини в традиційних правових
системах часто нечітко визначені. Це може призводити до їхнього неправильного
розуміння та застосування.
 Неефективні механізми захисту прав людини. Традиційні правові системи
часто не мають ефективних механізмів захисту прав людини. Це може призводити до
їхнього порушення.
Права людини в релігійній правовій сім’ї
Релігійна правова сім'я - це правова сім'я, яка заснована на релігійних принципах.
Релігійні правові системи, як правило, мають більший захист прав людини, ніж традиційні
правові системи. Це пов'язано з тим, що релігія часто пропагує ідеї рівності,
справедливості та гуманізму, які є основою захисту прав людини.
У релігійних правових системах права людини часто закріплені на законодавчому
рівні. Вони можуть бути закріплені у священних текстах, законах або інших нормативно-
правових актах. Крім того, релігійні правові системи часто мають ефективні механізми
захисту прав людини.
До прикладів релігійних правових систем належать:
 Ісламське право, яке базується на Корані та інших священних текстах
ісламу.
 Юдейське право, яке базується на Торі та інших священних текстах
іудаїзму.
 Православне право, яке базується на Біблії та інших священних текстах
християнства.
Особливості прав людини в релігійній правовій сім’ї
Особливості прав людини в релігійній правовій сім'ї можна окреслити таким
чином:
 Захист прав людини на основі релігійних принципів. У релігійних правових
системах права людини часто захищаються на основі релігійних принципів, таких як
рівність, справедливість та гуманізм.
 Ясне визначення прав людини. Права людини в релігійних правових
системах часто чітко визначені в священних текстах або інших нормативно-правових
актах. Це сприяє їхньому правильному розумінню та застосуванню.
  Ефективні механізми захисту прав людини. Релігійні правові системи часто
мають ефективні механізми захисту прав людини, такі як суди, духовні лідери тощо.
Порівняння прав людини в традиційній та релігійній правовій сім’ї
Як можна побачити з вищенаведеного, права людини в традиційній та релігійній
правовій сім'ї мають ряд відмінностей.
У традиційних правових системах права людини часто захищаються на основі
колективізму, а не на основі індивідуалізму. Права людини в традиційних правових
системах часто нечітко визначені та не мають ефективних механізмів захисту.
4. Регіональні механізми захисту прав людини. Міжамериканський суд з прав
людини.
Регіональні механізми захисту прав людини - це системи, які створені для захисту
прав людини в межах певного регіону. Ці механізми є важливим доповненням до
міжнародних механізмів захисту прав людини, оскільки вони дозволяють більш
ефективно захищати права людини в регіоні.
Регіональні механізми захисту прав людини можуть бути створені за ініціативою
держав, які входять до певного регіону, або за ініціативою міжнародних організацій. Ці
механізми можуть включати такі елементи, як:
 Конвенції про права людини, які закріплюють права людини та гарантії
їхнього захисту.
 Міжнародні судові органи, які розглядають справи про порушення прав
людини.
 Наглядові органи, які здійснюють моніторинг дотримання прав людини.
Міжамериканський суд з прав людини
Міжамериканський суд з прав людини (МАСЗПЛ) - це міжнародний судовий
орган, який створений для захисту прав людини в межах Організації американських
держав (ОАД). МАСЗПЛ є одним з найефективніших регіональних механізмів захисту
прав людини.
МАСЗПЛ було засновано в 1979 році на основі Американської конвенції з прав
людини (АКПЛ), яка була прийнята в 1969 році. АКПЛ є однією з найширших за своїм
охопленням конвенцій про права людини. Вона містить широке перелік прав людини,
включаючи права на життя, свободу, особисту недоторканність, свободу слова, свободу
зібрань, право на справедливий суд тощо.
МАСЗПЛ має юрисдикцію розглядати справи про порушення прав людини, які
вчинені державами-учасницями АКПЛ. Суд може розглядати справи, які подані
державами, фізичними особами або недержавними організаціями.
 Ухвали МАСЗПЛ є обов'язковими для виконання державами-учасницями АКПЛ.
Суд може постановити, що держава-учасниця порушила права людини, і зобов'язати її
вживати заходів для усунення порушення.
Діяльність МАСЗПЛ
МАСЗПЛ відіграє важливу роль у захисті прав людини в Америці. Суд виніс низку
важливих рішень, які сприяли зміцненню прав людини в регіоні.
Одним з найважливіших рішень МАСЗПЛ є рішення у справі "Агілера-Масарро
проти Чилі" (1987 рік). У цьому рішенні Суд постановив, що право на життя є
абсолютним правом, яке не може бути обмежене ні за яких обставин.
Іншим важливим рішенням МАСЗПЛ є рішення у справі "Ламас проти Чилі" (1997
рік). У цьому рішенні Суд постановив, що право на свободу совісті та віросповідання є
правом, яке гарантує не лише свободу віросповідання, а й свободу від віросповідання.
МАСЗПЛ також відіграє важливу роль у розвитку міжнародного права прав
людини. Суд виніс низку рішень, які стали джерелом міжнародного права прав людини.
Наприклад, у рішенні у справі "Галас проти Коста-Рики" (2004 рік) Суд постановив, що
право на життя включає в себе право на захист від насильства, пов'язаного з гендерною
дискримінацією.
Висновок
МАСЗПЛ є важливим механізмом захисту прав людини в Америці. Суд відіграє
важливу роль у захисті прав людини в регіоні та в розвитку міжнародного права прав
людини.
5. Права людини у практиці Верховного Суду США. Африканський суд з прав
людини і народів.
Верховний Суд США відіграє важливу роль у захисті прав людини в країні. Суд
має право тлумачити Конституцію США, яка містить низку прав людини, зокрема, право
на життя, свободу, рівність, право на справедливий суд тощо.
У своїй практиці Верховний Суд США неодноразово визнав важливість прав
людини. Суд постановив, що права людини є фундаментальними і не можуть бути
обмежені без вагомих підстав. Суд також постановив, що права людини поширюються на
всіх людей, незалежно від їхнього раси, статі, релігії, сексуальної орієнтації тощо.
Одним із найважливіших рішень Верховного Суду США у сфері прав людини є
рішення у справі "Марбурі проти Міссурі" (1824 рік). У цьому рішенні Суд постановив,
що право на свободу слова є абсолютним правом, яке не може бути обмежене за жодних
обставин.
 Іншим важливим рішенням Верховного Суду США у сфері прав людини є рішення
у справі "Браун проти шкільної ради Топека" (1954 рік). У цьому рішенні Суд постановив,
що дискримінація за расовою ознакою в освіті є неконституційною.
Верховний Суд США також відіграє важливу роль у розвитку міжнародного права
прав людини. Суд виніс низку рішень, які стали джерелом міжнародного права прав
людини. Наприклад, у рішенні у справі "Ервін проти Норгеда" (1976 рік) Суд постановив,
що право на справедливий суд включає в себе право на захист від тортур.
Африканський суд з прав людини і народів
Африканський суд з прав людини і народів (АСЗПН) - це міжнародний судовий
орган, який створений для захисту прав людини в Африці. Суд було засновано в 2004 році
на основі Африканської хартії з прав людини і народів (Африканська хартія), яка була
прийнята в 1981 році.
Африканська хартія містить широкий перелік прав людини, включаючи права на
життя, свободу, особисту недоторканність, свободу слова, свободу зібрань, право на
справедливий суд тощо.
АСЗПН має юрисдикцію розглядати справи про порушення прав людини, які
вчинені державами-учасницями Африканської хартії. Суд може розглядати справи, які
подані державами, фізичними особами або недержавними організаціями.
Ухвали АСЗПН є обов'язковими для виконання державами-учасницями
Африканської хартії. Суд може постановити, що держава-учасниця порушила права
людини, і зобов'язати її вживати заходів для усунення порушення.
Діяльність АСЗПН
АСЗПН відіграє важливу роль у захисті прав людини в Африці. Суд виніс низку
важливих рішень, які сприяли зміцненню прав людини в регіоні.
Одним із найважливіших рішень АСЗПН є рішення у справі "Ака і інші проти
Угandy" (2001 рік). У цьому рішенні Суд постановив, що смертна кара є
неконституційною в Африці.
Іншим важливим рішенням АСЗПН є рішення у справі "Кіто проти Гани" (2014
рік). У цьому рішенні Суд постановив, що право на справедливий суд включає в себе
право на захист від дискримінації за сексуальною орієнтацією.
АСЗПН також відіграє важливу роль у розвитку міжнародного права прав людини.
Суд виніс низку рішень, які стали джерелом міжнародного права прав людини.
Наприклад, у рішенні у справі "Сассо проти Анголи" (2014 рік) Суд постановив, що право
на життя включає в себе право на захист від насильства, пов'язаного з гендерною
дискримінацією.
 Порівняння практики Верховного Суду США та Африканського суду з прав
людини і народів
Верховний Суд США та Африканський суд з прав людини і народів відіграють
важливу роль у захисті прав людини в своїх регіонах. Обидва суди винесли низку
важливих рішень, які сприяли зміцненню прав людини.
Однак, існують також деякі відмінності між практикою цих двох
Задача
На мою думку, у даній ситуації були порушені такі права місцевого населення:
 Право на життя. Будівництво дамби на річці Амазонка могло призвести до
порушення екосистеми річки та навколишнього середовища. Це могло негативно
вплинути на здоров'я та життя місцевого населення, яке традиційно проживає в цьому
регіоні.
 Право на благополуччя. Будівництво дамби могло призвести до руйнування
традиційних способів життя місцевого населення. Це могло негативно вплинути на їхні
економічні та соціальні умови.
 Право на участь у прийнятті рішень, які їх стосуються. Місцеве населення
не було належним чином залучено до процесу прийняття рішення про будівництво дамби.
Це порушило їхнє право на участь у прийнятті рішень, які їх стосуються.
З позиції обов’язку держави поважати, захищати та забезпечувати права людини,
уряд Бразилії порушив ці права, оскільки:
 Не забезпечив належний захист життя та благополуччя місцевого населення.
Уряд не врахував потенційних негативних наслідків будівництва дамби для місцевого
населення.
 Не забезпечив належну участь місцевого населення в процесі прийняття
рішення. Уряд не врахував думку місцевого населення, яке традиційно проживає в цьому
регіоні.
Рішення Верховного Суду Бразилії, яке підтримало місцеве населення, є
правильним і відповідає міжнародним стандартам у галузі прав людини. Це рішення є
важливим прецедентом, який може сприяти захисту прав місцевого населення в інших
країнах.