ХТО І ЯК ЗАХИЩАЄ

ПРАВА ЛЮДИНИ І
ДИТИНИ В УКРАЇНІ
Презентація Русіної Дар’ї
10-А
Частина 2 статті 3 Конституції України
зазначає, що права і свободи людини
та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною за
свою діяльність. Утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є
головним її обов'язком. Для реалізації
та захисту прав і свобод людини і
громадянина, Конституція і
законодавство України передбачають
можливість здійснення громадянами
певних дій, а також утворення системи
органів держави, призначенням якої є
допомога громадянам у реалізації і
захисті їх прав, що утворює
юридичний механізм захисту прав
людини.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ДОСИТЬ ЧІТКО ВИЗНАЧАЄ СИСТЕМУ ОРГАНІВ ТА
ПОСАДОВИХ  ОСІБ РІЗНИХ РІВНІВ, ЯКІ ПОВИННІ ЗАХИЩАТИ ПРАВА І
СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.
Особливе місце у системі гарантій посідає Президент України
Президент України
Верховна Рада України
місцеві державні адміністрації
підсистема судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів
Конституційний Суд України
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Прокуратура
Адвокатура
3 інші правоохоронні органи України
Президент зобов'язаний сприяти формуванню відповідних
механізмів контролю та забезпечення реалізації прав і
свобод людини і громадянинам. Верховна Рада України
здійснює захист прав і свобод через законодавчу
діяльність шляхом визначення виключно в законах України
прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і
свобод, основних обов'язків громадян; громадянства,
правосуб'єктності громадян та ін. Місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування
забезпечують додержання прав і свобод громадян на
певній території. Основною ефективною формою захисту
прав і свобод є судовий захист. Потреба у судовому захисті
закономірно випливає з ускладнення характеру структури
економічних відносин, зростанні конфліктності і
соціальних протиріч у суспільному житті. Діяльність з
посилення гарантій захисту прав і свобод людини
покладено на інститут Уповноваженого з прав людини,
який існує в рамках парламентаризму. Зазначена посадова
особа заповнює прогалини і компенсує недоліки судових
засобів захисту, парламентського та відомчого контролю за
адміністративними органами.
Широкими повноваженнями щодо захисту прав
і свобод людини наділена прокуратура України.
Діяльність органів прокуратури по вирішенню
заяв і звернень громадян, перевірці сигналів
преси та інших засобів масової інформації про
порушення законності забезпечує своєчасний і
кваліфікований розгляд кожного звернення,
всебічну перевірку доводів заявника і прийняття
на місці правильного рішення, поновлення
порушених прав і законних інтересів громадян,
притягнення до відповідальності винних осіб.
Забезпечення прав і свобод громадян
неможливе без такого інституту, як адвокатура.
Адвокат зобов'язаний здійснювати
представництво, сприяти захисту прав та
законних інтересів громадян і юридичних осіб
за їх дорученням в усіх органах, установах,
організаціях.
ПРАВА ДИТИНИ
Дитина має знати, що вона — диво, такої іншої дитини, як ця, не було ще з
самого початку світу, і не буде до кінця світу.
Пабло Касалс

У Законі про права людини вказано, що дитина — це

будь-яка людина віком до 18 років. Діти — теж люди,
тому вони мають точно такі самі права людини, що й
дорослі. Однак визнано, що вони потребують особливого
піклування і допомоги, з цієї причини вони також мають
«свій» договір про права людини — Конвенцію про
права дитини (КПД).
КПД затверджена Організацією Об’єднаних Націй в 1989
році і вступила в силу 2 вересня 1990 року. КПД
поширюється на всіх дітей віком до 18 років у тих країнах,
які прийняли Конвенцію, і майже кожна країна світу
прийняла її. Тільки Сполучені Штати Америки і Сомалі не
ратифікували Конвенцію.
КПД — це найбільш широко ратифікований інструмент з
прав людини у світі. Він виступає орієнтиром в історії прав
дітей, тому що це був перший юридично обов’язковий
міжнародний документ, прийнятий спеціально на захист
прав дитини. Країни, які прийняли КПД, мають звітувати
кожні 5 років перед Комітетом з захисту прав дитини про
результати, які були досягнуті у забезпеченні виконання
прав, передбачених у Конвенції. Після розгляду всіх
представлених звітів, Комітет видає низку заключних
зауважень, що зроблені у формі рекомендацій, які мають
виконувати країни, щоб внести зміни і покращити ті галузі,
щодо яких Комітет вважає, що Конвенція не виконується
належним чином. КПД включає 54 статті, в яких описаний
повний і детальний спектр прав — громадянських,
політичних, культурних, соціально-економічних, і всі вони є
основою для захисту прав людини у віці до 18 років. КПД
основана на трьох категоріях прав і керується чотирма
основними принципами.
Правозахисні статті Конвенції про права дитини можна згрупувати
за 3а категоріями, які часто називають «Три П» ( participation,
protection, provision )
I. Участь (participation)  — була (і залишається) дуже
інноваційною і відображає розуміння дітей як суб’єктів права,
а не об’єктів захисту згідно з Конвенцією. Багато дорослих
людей і членів організацій вважають дітей не здатними
самостійно мислити, однак Конвенція висуває ідею
сприйняття дітей як людей, чиї бажання дійсно мають
враховуватися.
II. Захист (protection)  — Конвенція також визнає, що діти
можуть потребувати особливого захисту, наприклад, від
жорстокого поводження, насильства, експлуатації та зневаги.
III. Забезпечення (provision) — охоплює необхідні права,
виконання яких необхідне для елементарного виживання і
повноцінного розвитку дитини, наприклад, право на
забезпечення достатнім харчуванням, чистою водою, житлом,
формальною освітою і охороною здоров’я.
В основі Конвенції лежать чотири керівних принципи, або загальні вимоги до
виконання всіх прав, закріплених у договорі.
Принцип 1: Недопущення дискримінації (стаття 2): стаття про недопущення
дискримінації є необмеженою: вона забороняє дискримінацію за
перерахованими причинами, але й забороняє інші форми, що не згадані в
точній формі.
Принцип 2: Врахування інтересів дитини (стаття 3): цей принцип стосується
дітей, які є повноправними людьми, чиї інтереси мають враховуватися.
Принцип 3: Право на життя, виживання і розвиток (стаття 6): цей принцип
набагато ширший, ніж здається на перший погляд: він накладає зобов’язання
на держави, які підписали КПД, контролювати не лише фізичний розвиток
дітей, але й їх ментальний, духовний, моральний, психологічний та соціальний
розвиток.
Принцип 4: Повага до поглядів дитини (стаття 12): держави — учасниці
Конвенції у своєму звіті, який вони надають Комітету з захисту прав дитини,
мають підкреслити необхідність надати дітям можливість висловлювати свою
думку стосовно сімейного життя, шкільного життя, закладів соціального
забезпечення, а також щодо положень про безпритульних.
 ВИСНОВКИ:
Гарантування суб'єктивних прав людини
правоохоронними органами проявляється у
забезпеченні особистої безпеки громадян; у
своєчасному запобіганні злочинам та
адміністративним правопорушенням, швидкому і
повному їх розкритті; охороні суспільного порядку
та забезпеченні суспільної безпеки; захисті
власності від протиправних посягань; наданні
правової та організаційної допомоги громадянам,
посадовим особам й іншим суб'єктам у здійсненні їх
законних прав та інтересів.
Таким чином, можна стверджувати, що в нашій
країні діє система захисту прав людини, подібна до
тієї, що існує у розвинутих демократичних країнах. В
Україні основні підходи до осмислення й реалізації
прав дітей, визначених міжнародним та
вітчизняним законодавством, протягом останнього
часу істотно змінилися. Це пов’язано з посиленням
уваги з боку держави до інтересів дітей,
удосконаленням механізму контролю за
дотриманням чинного законодавства у сфері
охорони дитинства, розвитком інституцій
соціально-правового захисту дітей та багатьма
іншими факторами.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!