You are on page 1of 3

Заняття 12.

Національні засоби захисту прав людини

План:

1. Утвердження прав людини в Україні. Права людини в Конституції України.


Україна визнає та гарантує права людини згідно зі своїм Конституційним Законом права
людини і основні Цей закон включає в себе низку положень, які захищають основні права та
свободи кожної людини.
До цих прав належать: право на життя, свобода вираження думки та інформації, право на
свободу думки, совісті та релігії, право на свободу переміщення, право на справедливий
судовий розгляд, право на працю, соціального захисту та медичну допомогу, право на освіту
та багато інших. Україна також є стороною в численних міжнародних договорах та конвенціях,
які додатково захищають права людини.

Розділ II Конституції України «Права, свободи і обов’язки людини та громадянина» визначає


основні права і свободи громадян. Нижче наведені посилання на деякі статті Конституції
України, які гарантують права людини:

Стаття 3: Кожна людина є цінністю самою по собі, їй надаються конституційні права і свободи,
здатна брати участь у вирішенні питань, що стосуються її життя та діяльності.

Стаття 24: Кожному гарантується право на життя.

Стаття 25: Кожному гарантується право на свободу і недоторканість своєї особи.

Стаття 28: Кожен має право на свободу думки і слова, право на інформацію.

Стаття 32: Кожному гарантується право на свободу совісті, релігії.

Це тільки декілька прикладів статей, які регламентують права людини в Конституції України.
Повна інформація може бути знайдена на офіційному сайті Верховної Ради України.

2. Рішення Конституційного Суду України, які найбільше вплинули на реалізацію та захист прав
людини в національній правовій системі.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини


щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини другої
статті 8, другого речення частини четвертої статті 16 Закону України «Про звернення
громадян» (справа про звернення осіб, визнаних судом недієздатними)

3. Рішення Верховного Суду, знакові для захисту прав людини.

Рішення Великої Палати Верховного Суду (ВПВС) щодо порядку відшкодування моральної
шкоди у зв’язку зі смертю близької особи внаслідок збройної агресії рф.

(Постанова ВПВС від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20)


Дуже важливе рішення ВПВС, яке розмежовує відповідальність росії та України за шкоду,
завдану внаслідок збройної агресії рф, та деталізує всі особливості, на які сторонам варто
звертати увагу під час формування позовних вимог про відшкодування такої шкоди.

Перше, на що звертає увагу суд, це те, що положення частини 1 статті 19 Закону України «Про
боротьбу з тероризмом» про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом за
рахунок Державного бюджету України, без спеціального закону (в якому прописувався б
компенсаційний механізм та умови такого відшкодування), не породжують легітимного
очікування на отримання від України такого відшкодування, незалежно від того, на якій
території – підконтрольній чи не підконтрольній Україні – мав місце акт тероризму.

ВПВС також дає розгорнуту характеристику негативному та позитивному (матеріальному і


процесуальному) обов’язкам держави за ст. 2 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод, що гарантує право на життя, та акцентує увагу на тому, що
порушення будь-якого з цих обов’язків є самостійною підставою для відповідальності
держави, але лише за умови, якщо є підстави стверджувати, що держава мала юрисдикцію,
зокрема на відповідній частині її території.

Ключовим у висновку суду є те, що самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній
державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі ст. 1 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, у межах її кордонів у періоди
проведення АТО, Операції об’єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій
права на життя за ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим
більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у
межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює. Аналогічно не є підставою для
покладення на державу відповідальності за Конвенцією про захист прав людини і
основоположних свобод самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема, і у
періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи
пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у
тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

4. Судові та позасудові гарантії та засоби захисту прав. Інституційні елементи механізму


захисту прав людини.

Судові та позасудові гарантії та засоби захисту прав є важливою складовою правової системи
для забезпечення захисту прав людини. Основні гарантії та засоби захисту прав включають:

1. Судові гарантії: Вони передбачають можливість звернення до суду для вирішення


правових суперечок і захисту порушених прав. Це включає доступ до незалежного і
неупередженого суду, право на справедливий процес, презумпцію невинуватості,
право на захист, право на ефективну правову захист.

2. Позасудові гарантії: Це засоби захисту прав, які надаються позасудовими органами та


інституціями, такими як омбудсмени, правозахисні організації, національні та
міжнародні установи. Вони можуть надавати консультації, підтримку, допомогу у
вирішенні конфліктних ситуацій, моніторинг захисту прав та приймати скарги від
громадян.

Інституційні елементи механізму захисту прав людини включають:


1. Виконавча влада: Уряди та адміністративні органи мають забезпечувати захист прав
людини в рамках своєї компетенції, створюючи та стежачи за дотриманням законодавства
про права людини.

2. Законодавча влада: Парламенти та законодавчі органи приймають закони, які запевняють


захист прав та гарантують їх дотримання.

3. Судова влада: Суди вирішують правові спори, застосовують закон і роблять рішення щодо
порушення прав людини.

4. Позасудові органи: Це органи, включаючи омбудсменів та правозахисні організації, які


моніторять, допомагають та захищають права громадян.

5. Правозахисні організації на національному рівні та їх вплив на права людини в Україні.

Національні правозахисні організації в Україні грають важливу роль у захисті прав людини
та сприянні їх розвитку. Декілька з таких організацій, які популярні на національному рівні,
включають:

1. Хельсінська правозахисна спілка України (ХПСУ): Ця організація займається


вивченням, захистом та пропагандою прав людини в Україні. Вони надають
правову допомогу, моніторять порушення прав і ведуть прийом звернень від
громадян.

2. Центр протидії дискримінації «Меморіал»: Організація працює над захистом прав


меньшин і популяризацією невід’ємних прав людини. Вони займаються
моніторингом, освітою та законотворчими ініціативами в галузі прав людини.

3. Центр прав людини Захищайся: Організація надає підтримку людям, які були
порушені власні права. Вони проводять навчання та освітні заходи, сприяють
ефективному захисту прав людини перед судом та правоохоронними органами.

Ці організації впливають на права людини в Україні, виконуючи різні ролі, такі як


моніторинг захисту прав, розробка законодавства, підтримка постраждалих і освітні
ініціативи. Вони також залучають увагу громадськості до питань прав людини та сприяють
формуванню свідомого громадянського суспільства.

You might also like