ПЛ. Заняття 10. Гарантії захисту прав людини.

1) Поняття та види гарантій захисту прав людини.

Гарантії захисту прав людини – це правові, політичні, економічні, соціальні та
інші заходи, спрямовані на забезпечення дотримання, реалізації та захисту прав людини.
Вони можуть бути міжнародними та національними.
Гарантії захисту прав людини можна поділити на такі види:
1. Загальні гарантії, які поширюються на всі права людини та є обов'язковими
для всіх держав. До таких гарантій належать, зокрема, заборона дискримінації, заборона
катувань та жорстокого поводження, право на оскарження рішень органів державної
влади.
2. Спеціальні гарантії, які встановлюються для окремих прав людини. До таких
гарантій належать, зокрема, право на свободу думки, совісті та релігії, право на освіту,
право на працю, право на соціальний захист тощо.
Гарантії захисту прав людини є важливим елементом правової системи будь-якої
держави. Вони забезпечують дотримання, реалізацію та захист прав людини, що є
основою справедливого та демократичного суспільства.
2) Роль ООН та Ради Європи у запровадженні гарантій захисту прав людини.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) і Рада Європи (РЕ) є двома
найважливішими міжнародними організаціями, що займаються захистом прав людини.
Вони відіграють ключову роль у встановленні міжнародних стандартів прав людини, а
також у розробці та реалізації механізмів їх захисту.
ООН була заснована в 1945 році після Другої світової війни з метою запобігання
майбутнім конфліктам і сприяння миру та співпраці між народами. Однією з основних
цілей ООН є захист прав людини. У Статуті ООН закріплено, що всі члени Організації
зобов'язуються "забезпечувати загальне дотримання прав людини та основних свобод для
всіх без дискримінації за расою, статтю, мовою або релігією".
ООН є автором численних міжнародних договорів і конвенцій з прав людини,
які є обов'язковими для всіх її членів. Найважливішими з них є:
1. Загальна декларація прав людини (1948) - перший міжнародний документ,
який проголосив і закріпив фундаментальні права людини.
2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966) - договір,
який гарантує громадянам права, такі як право на життя, свободу, особисту
недоторканність, свободу слова, свободу зборів та асоціацій, право на справедливий
судовий розгляд та інші.
 3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966) -
договір, який гарантує людям права, такі як право на працю, право на освіту, право на
соціальний захист та інші.
ООН також створила ряд органів і установ, які займаються питаннями
захисту прав людини. Найважливішими з них є:
1. Комісія ООН з прав людини - орган, який був відповідальним за розробку
міжнародних стандартів прав людини та моніторинг їх дотримання. У 2006 році Комісія
була замінена Радою ООН з прав людини.
2. Верховний комісар ООН з прав людини - посадова особа, яка є головним
захисником прав людини в ООН.
3. Міжнародний суд ООН - головний судовий орган ООН, який може
розглядати справи про порушення прав людини.
Рада Європи була заснована в 1949 році з метою сприяння демократизації та
захисту прав людини в Європі. У Хартії Ради Європи, яка є її установчим документом,
закріплено, що однією з основних цілей організації є "захист і просування прав людини,
основних свобод і верховенства права".
Рада Європи є автором численних міжнародних договорів і конвенцій з прав
людини, які є обов'язковими для її членів. Найважливішими з них є:
1. Європейська конвенція з прав людини (1950) - договір, який гарантує
громадянам права, такі як право на життя, свободу, особисту недоторканність, свободу
слова, свободу зборів та асоціацій, право на справедливий судовий розгляд та інші.
2. Європейська соціальна хартія (1961) - договір, який гарантує людям права,
такі як право на працю, право на освіту, право на соціальний захист та інші.
3. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950) - договір, який
є основою системи захисту прав людини Ради Європи.
Рада Європи також створила ряд органів і установ, які займаються питаннями
захисту прав людини. Найважливішими з них є:
1. Європейський суд з прав людини - суд, який розглядає індивідуальні та
міждержавні справи про порушення Європейської конвенції з прав людини. Рішення Суду
є обов'язковими для держав-членів Ради Європи.
2. Комітет міністрів Ради Європи - орган, який відповідає за реалізацію рішень
Європейського суду з прав людини.
3. Парламентська асамблея Ради Європи - представницький орган Ради
Європи, який здійснює нагляд за роботою організації, зокрема в галузі захисту прав
людини.
 Роль ООН та Ради Європи у запровадженні гарантій захисту прав людини
ООН і Рада Європи відіграють важливу роль у запровадженні гарантій захисту прав
людини. Вони сприяють встановленню міжнародних стандартів прав людини, а також
розробці та реалізації механізмів їх захисту.
ООН є найбільшою міжнародною організацією, до якої входять майже всі країни
світу
3) Класифікація гарантій захисту прав людини:
а) загальні гарантії захисту прав людини;
Загальні гарантії захисту прав людини - це умови, які створюють зовнішнє
середовище діяльності кожної людини і не залежать від його волі і побажань, оскільки
вони іманентно притаманні суспільному і державному ладу. Вони забезпечують
сприятливі умови для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
До загальних гарантій захисту прав людини належать:
1. Економічні гарантії - це умови, які забезпечують людині можливість
задовольняти свої матеріальні потреби, зокрема, право на працю, право на відпочинок,
право на освіту, право на соціальний захист тощо.
2. Політичні гарантії - це умови, які забезпечують людині можливість брати
участь у політичному житті суспільства, зокрема, право на участь у виборах, право на
свободу слова і друку, право на свободу зібрань тощо.
3. Соціальні гарантії - це умови, які забезпечують людині можливість
реалізовувати свої соціальні права, зокрема, право на здоров'я, право на житло, право на
охорону праці тощо.
4. Ідеологічні гарантії - це умови, які забезпечують людині свободу світогляду
і віросповідання, зокрема, право на свободу думки, слова, друку тощо.
5. Культурні гарантії - це умови, які забезпечують людині можливість
реалізовувати свої культурні права, зокрема, право на освіту, право на свободу творчості
тощо.
б) спеціальні (юридичні) гарантії захисту прав людини: національні та
міжнародні гарантії захисту прав людини.
Спеціальні (юридичні) гарантії захисту прав людини - це встановлені державою
із наданням їм формальної (юридичної) обов'язковості принципи і норми, які
забезпечують здійснення зазначених прав і свобод шляхом належної регламентації
порядку їх здійснення, а також їх охорони і захисту.
Спеціальні гарантії захисту прав людини поділяються на національні та
міжнародні.
 Національні гарантії - це гарантії, які встановлені в національному законодавстві
держави. Вони включають в себе:
1. Конституційні гарантії - це гарантії, які закріплені в конституції держави.
Конституція є основним законом держави і має найвищу юридичну силу.
2. Законодавчі гарантії - це гарантії, які встановлені в законах держави. Закони
є актами вищої юридичної сили після конституції.
3. Нормативні акти підзаконного характеру - це акти, які видаються органами
державної влади та місцевого самоврядування на виконання законів.
Міжнародні гарантії - це гарантії, які встановлені в міжнародному праві. Вони
включають в себе:
1. Міжнародні договори - це угоди між державами, які укладаються на основі
суверенного рівноправ'я і підлягають виконанню державами-учасницями.
2. Резолюції міжнародних організацій - це рішення міжнародних організацій,
які приймаються на основі консенсусу або більшістю голосів їхніх членів.
3. Акти судових органів міжнародного права - це рішення та висновки
міжнародних судових органів, які встановлюють норми міжнародного права.
4) Державні гарантії захисту прав людини. Позадержавні гарантії захисту прав
людини.
Державні гарантії захисту прав людини - це система правових норм,
організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких держава забезпечує
реалізацію, охорону і захист прав і свобод людини і громадянина.
Державні гарантії захисту прав людини можна класифікувати за різними
критеріями. За суб'єктами, які забезпечують їх реалізацію, державні гарантії
поділяються на:
1. законодавчі - це норми права, які закріплюють права і свободи людини і
громадянина, а також порядок їх здійснення, охорони та захисту.
2. організаційні - це система органів державної влади і місцевого
самоврядування, які відповідають за реалізацію, охорону і захист прав і свобод людини і
громадянина.
3. фінансово-економічні - це матеріальні і фінансові ресурси, які необхідні для
реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина.
4. соціально-культурні - це умови життя, які необхідні для реалізації, охорони
та захисту прав і свобод людини і громадянина.
Залежно від сфери суспільних відносин, в яких реалізуються права і свободи
людини і громадянина, державні гарантії поділяються на:
 1. політичні - це гарантії, які забезпечують реалізацію політичних прав і
свобод людини і громадянина, таких як право на участь у політичному житті, право на
свободу слова, право на свободу мирних зібрань тощо.
2. економічні - це гарантії, які забезпечують реалізацію економічних прав і
свобод людини і громадянина, таких як право на працю, право на власність, право на
підприємництво тощо.
3. соціальні - це гарантії, які забезпечують реалізацію соціальних прав і свобод
людини і громадянина, таких як право на освіту, право на охорону здоров'я, право на
житло тощо.
4. культурні - це гарантії, які забезпечують реалізацію культурних прав і
свобод людини і громадянина, таких як право на свободу творчості, право на освіту, право
на доступ до культурних цінностей тощо.
Позадержавні гарантії захисту прав людини - це система умов, засобів і
способів, які забезпечують реалізацію, охорону і захист прав і свобод людини і
громадянина поза державою.
До позадержавних гарантій захисту прав людини відносяться:
1. міжнародні гарантії - це норми міжнародного права, які закріплюють права і
свободи людини і громадянина, а також порядок їх здійснення, охорони та захисту.
2. громадські організації - це об'єднання громадян, які здійснюють діяльність у
сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.
3. суспільна думка - це система поглядів, оцінок і переконань, які формуються
в суспільстві щодо прав і свобод людини і громадянина.
5) Впровадження гарантій захисту прав людини в Україні.
Впровадження гарантій захисту прав людини в Україні є одним з пріоритетних
напрямків державної політики. Цей процес включає в себе комплекс заходів, спрямованих
на забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також на створення
умов для їх ефективного захисту.
Основними гарантіями захисту прав людини в Україні є:
1. Конституція України, яка є основним законом держави і містить положення
про права і свободи людини і громадянина.
2. Закони України, які конкретизують та деталізують положення Конституції
щодо прав і свобод людини і громадянина.
3. Закони України про права людини
4. Міжнародні договори, ратифіковані Україною, які є частиною її
національного законодавства.
 Реалізація гарантій захисту прав людини в Україні здійснюється через діяльність
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та
окремих громадян.

Одним із важливих елементів механізму захисту прав людини в Україні є діяльність

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений є незалежним
органом, який здійснює контроль за дотриманням прав і свобод людини і громадянина в
Україні.
Уповноважений має право:
1. отримувати інформацію від органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій про стан дотримання
прав і свобод людини і громадянина;
2. здійснювати перевірки дотримання прав і свобод людини і громадянина;
3. вносити рекомендації органам державної влади, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам та організаціям щодо усунення
порушень прав і свобод людини і громадянина;
4. звертатися до суду з позовами щодо захисту прав і свобод людини і
громадянина;
5. надавати безоплатну правову допомогу особам, які постраждали від
порушень прав і свобод людини і громадянина.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є ефективним інструментом
захисту прав людини в Україні. За період своєї діяльності Уповноважений вніс понад 1000
рекомендацій органам державної влади, органам місцевого самоврядування,
підприємствам, установам та організаціям щодо усунення порушень прав і свобод людини
і громадянина. Уповноважений також ініціював прийняття ряду законодавчих актів,
спрямованих на посилення захисту прав людини.
Незважаючи на значні досягнення в галузі захисту прав людини в Україні,
існують певні проблеми, які потребують вирішення. Зокрема, необхідно:
1. забезпечити належне виконання органами державної влади, органами
місцевого самоврядування та іншими суб'єктами права обов'язків щодо
захисту прав людини;
2. підвищити рівень правової обізнаності населення про свої права та свободи;
3. посилити міжнародний захист прав людини в Україні.
 Впровадження гарантій захисту прав людини в Україні є складним і тривалим
процесом, який вимагає спільних зусиль держави, громадянського суспільства та
міжнародної спільноти.