Практичне заняття 1

Тема: «Чи можна пожертвувати правами однієї людини для захисту прав
багатьох?»

Мета: на підставі аналізу підготовлених повідомлень, презентацій дати

відповідь на питання: чи можна пожертвувати правами однієї людини для
захисту прав багатьох?

Хід роботи

I завдання

Дати відповіді на питання

1. Що таке права і свободи людини?

2. Які покоління прав людини існують? Які права до них належать?

3. Охарактеризуйте групи прав і свобод людини.

4. Які обставини призводять до порушення прав людини?

5. Яка існує система захисту прав людини?

II завдання

Підготувати доповідь(реферат або презентацію) з теми: 1) Невід’ємні права

людини. 2) Захист прав людини.

III завдання

Презентувати свої повідомлення.

Сформулювати висновки відповідно до мети заняття.

Теоретичні відомості

Права людини, обмеження чи тимчасове припинення яких у демократичній

державі не допускається за жодних обставин. До них належать наступні
права: право на життя, тілесну недоторканість, повагу людської гідності,
недоторканість приватного життя, особисту та сімейну таємницю, захист
честі та доброго імені, свободу совісті, свободу віросповідання, а також
правовий, судовий захист, правосуддя і пов'язані з ним важливі процесуальні
правила. Дані права ще іноді називають в літературі абсолютними.
Забезпечення цих прав є основною ознакою демократичності суспільства.

Найпоширенішою класифікацією прав людини є поділ

на позитивні та природні.

Позитивні права людини — є штучним правом, що виходить від держави і

суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових
документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. Існує і
інший підхід до визначення поняття позитивного права, позитивне право —
це право, виражене в законах та інших джерелах.

Природні права людини — це теоретична доктрина в теорії права, за якою

головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. Також
термін визначає і саме право, задане природою. Людині природні права
належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для
всіх.

Також, залежно від характеру свободи, відображеної в правах або

юридичних свободах, розрізняють негативні і позитивні права і свободи
людини і громадянина, що відображає позитивні та негативні аспекти
свободи.

Позитивні права людини фіксують обов'язки держави, осіб і організацій

надати громадянину ті або інші блага, здійснювати певні дії (право на
соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров'я, гідний життєвий рівень
тощо). Здійснення позитивних прав неможливо без наявності у держави
достатніх ресурсів. Їх конкретне наповнення прямо залежить від багатства
країни і демократичності її політичної системи.

Негативні права визначають обов'язки держави та інших, людей

стримуватися від тих або інших дій у ставленні до особи. Держава в таких
умовах охороняє індивіда, особу від небажаних втручань і обмежень, що
порушують їх свободу. Такі права є основні, абсолютні. Їх здійснення,
реалізація не залежить від ресурсів, засобів держави, рівня соціально-
економічного розвитку суспільства, держави.

Система прав і свобод людини охоплює економічні, соціальні, політичні,

екологічні, культурні, громадянські та особисті права і свободи
громадян.

Економічні права — це можливості людини реалізувати свої здібності і

здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві матеріальних
та інших благ. Конституція України (ст. 41-45) передбачає: Кожен має право
на власність. Всі форми власності рівні. Ніхто не може бути протиправно
позбавлений права власності.

Соціальні права — можливість людини і громадянина по забезпеченню

належних соціальних умов життя та на соціальний захист. В Конституції
України (ст. 46-49, 51, 52) передбачається: Кожен має право на житло. Ніхто
не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за
рішенням суду.

Екологічні права — права людини на безпечне екологічне середовище. Це

право на чисте повітря, землю, воду і продукти харчування. Кожен має право
на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої
порушенням цього права шкоди.

Культурні права — можливості збереження і розвитку своїх духовних

інтересів і здібностей, індивідуального образу та національної самобутності,
доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участі
у їх подальшому розвитку (ст. 50, 53, 54 Конституції України).

Політичні та громадянські права — можливості дійсного народовладдя,

створення таких взаємовідносин влади і людини, при яких влада виражає
інтереси людини, система правовідносин що будуються на
взаємопорозумінні і взаємодії органів влади і громадянина.

Особисті права і свободи людини — юридичні можливості фізичного,

духовного та інтелектуального існування людей як особистостей (ст. ст. 27-
35 Конституції України).

За колом осіб

а) загальні — це права і свободи, що поширюються на все населення.

Наприклад: право на життя, на житло, на відпочинок тощо;

б) спеціальні — це права і свободи, що поширюються на певне коло осіб.

в) виняткові — роблять винятки із загальних і спеціальних прав і свобод та
поширюються на одну особу.

За видом суб'єкта

а) індивідуальні — здійснюються одноосібно. Наприклад: право на свободу

віросповідання, право на одержання вищої освіти тощо;
б) колективні — можуть реалізуватися тільки колективними діями суб'єктів
права. Наприклад: право на страйк, на шлюб тощо.

За часом здійснення

а) постійні — право на життя, честь і гідність та т.п.;

б) тимчасові — право на військову службу та т.п.;

За суб'єктом (їх носієм) пра́ва

а) права і свободи громадянина України;

б) права і свободи людини;

За складом

а) прості — це права, які можливо реалізувати внаслідок вчинення однієї дії.

Це право на життя, на свободу світогляду і віросповідання та т.п.;

б) складні — це права, які можливо реалізувати внаслідок вчинення двох або

більше дій (прав).

За дією у просторі

а) загальні — це права і свободи, що діють на всій території України;

б) місцеві — це права і свободи, що діють на певній території;

За способом закріплення

а) прямо закріплені у Конституції України;

б) витікають з тлумачення її норм;

За способом (характером) здійснення

а) активні — наприклад, це можливість людини обирати.

б) пасивні — наприклад, це можливість бути обраним.