1

Тема 14. Громадянське суспільство

1. Поняття громадянського суспільства.

2. Функції громаднського суспільства.
3. Громадянське суспільство та правова держава.
1 питання
Події історії свідчать, що громадянське суспільство, є обов’язковою
передумовою формування націй і становлення демократичних держав у тих
країнах, які сьогодні вважають найрозвиненішими і на які орієнтуються інші.
На думку дослідників, формування концепції громадянського суспільства
розпочалося в період Нового часу. Воно відбувалося паралельно з розвитком
буржуазних відносин і тривало до середини XIX ст. Основні положення
концепції були сформульовані в працях видатних тогочасних мислителів —
Ш.-Л. Монтеск’є, І. Канта, Г. Гегеля та А. де Токвіля. Вони вважали, що
держава і громадянське супільствоце дві взаємопов’язані та
взаємообумовлені протилежності, які в ідеалі мають зберігати автономію
одна до одної. Життя в цьому суспільстві, як вважали мислителі, ґрунтується
на засадах індивідуальної свободи, автономності громад, праві громадян
об’єднуватися у спілки й асоціації, захищати свої інтереси, протистояти
сваволі можновладців.
Громадянське суспільство — сукупність самостійних і незалежних від
держави суспільних інститутів і відносин, які представляють волю та
інтереси громадян.
У першій половині XX ст. у зв’язку з виникненням тоталітарних режимів
(фашизм, нацизм і сталінізм), що застосовували «легітимне насильство»
держави задля досягнення вищих цілей, у низці країн громадянське
суспільство взагалі на певний час зникло з історичної арени.
Друга половина XX ст. стала часом відродження концепції громадянського
суспільства, у якому почали вбачати один із головних засобів боротьби із
соціалістичними режимами в країнах Центральної та Східної Європи. В
Україні також відбувається складний процес становлення громадянського
суспільства.
Громадянське суспільство має складну й розгалужену внутрішню
структуру:
• добровільні громадські організації та громадські рухи;
• політичні партії на початковому етапі формування й діяльності, поки вони
не беруть участі в механізмі державної влади;
• незалежні засоби масової інформації, що формулюють і висвітлюють
громадську думку;
• громадська думка як соціальний інститут;
• частково — вибори та референдуми як засіб виявлення громадської думки й
захисту інтересів окремих груп;
 2
• залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (суди
присяжних, народні поліцейські загони тощо).

2 питання.
У функціях громадянського суспільства втілюються основні напрями
діяльності його інститутів та їхній вплив на суспільне життя.
Розглянемо найважливіші серед них:
• Громадянське суспільство є засобом самоорганізації, самовиразу й
самореалізації індивідами їхніх інтересів.
• Інститути громадянського суспільства дають упевненість громадянам у
своїх силах, гарантують непорушність особистих прав громадян, стають
опорою в їх можливому протистоянні з державою.
• Інститути громадянського суспільства допомагають виявити вимоги і
протести індивідів, які в іншому випадку могли б набути руйнівного
характеру .
• Інститути громадянського суспільства сприяють захисту інтересів одних
соціальних груп у протистоянні з іншими. Завдяки цьому кожна з них має
рівні можливості бути почутою державною владою.
Здійснювати свої функції у складі соціальної системи громадянське
суспільство здатне повною мірою лише за наявності всіх його атрибутів
(істотних невід’ємних властивостей). Це:
• організоване громадське життя вільних і рівних індивідів, права яких
захищені конституцією та законами;
• наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації як основи для
формування сфери громадського життя та громадської думки;
• незалежні від держави добровільні асоціації;
• зорієнтована на громадські інтереси діяльність, що приводить до співпраці,
солідарності, взаємної довіри між індивідами.
Отже, Громадянське суспільство — це така форма організації
суспільства, де існують неконтрольовані державою розвинені політичні,
правові, економічні й культурні відносини між окремими індивідами. У
ньому безперешкодно виникають різноманітні громадські рухи, діють
приватні установи, розвивається громадське життя тощо. Громадянське
суспільство створює умови для передачі значної кількості державних
функцій органам місцевого самоврядування. Воно є основою для формування
правової держави й саме розвивається в її умовах. Рівновага між
громадянським суспільством і державою відіграє роль одного з головних
чинників стабільного демократичного розвитку країни.
Процес формування громадянського суспільства в Україні відбувається
досить непросто, ускладнюючись необхідністю подолання залишків минулої
суспільної моделі розвитку. Проте на цьому шляху, поряд із труднощами, є
також чимало здобутків.

3
 3 питання.
Певні паростки громадянського суспільства можуть виникати навіть у
тоталітарних державах, але по-справжньому воно може розквітнути лище за
умов демократії. Недарма інколи суспільство, в якому панує закон,
називають «громадянським суспільством». Тобто, суспільство стає по-
справжньому громадянським тоді, коли існуючі недержавні об’єднання
спроможні приборкати державу, спонукають її слугувати інтересам громадян
і захищати їхні права, тобто коли держава стає правовою. Таким чином,
розвинуте громадянське суспільство передбачає існування демократичної
правової держави.

Основні характеристики правової держави:

 Підпорядкування всіх державних інститутів, посадових осіб законові;
 взаємна відповідальність громадянина і держави;
 гарантії соціальної захищеності;
 гарантії прав та інтересів громадян;
 поділ влади;
 верховенство права.
Сучасні політики вважають, що правову державу повинні творити самі люди,
це і є вирішальний чинник забезпечення верховенства закону.
Формуючи державу в Україні слід використовувати світовий досвід, досвід
нашого минулого. На це спрямовує і конституція України.
Що необхідно для формування правової держави в Україні?
Забезпечення справжнього демократизму і відкритості нормотворчих
функцій представницьких органів усіх рівнів, створення державного апарату
на конкурсній основі за широкої гласності, щорічні звіти про діяльність
виконавчих органів, незалежність суду і прокуратури перед
представницькими органами.