2

Не потребує доказів теза про те, що проблема вдосконалення діяльності

владних структур і формування інститутівгромадянського суспільства є не
тільки актуальною, а й надзвичайноскладною, має комплексний характер.
Саме життя поставило це питання центр уваги вітчизняних дослідників.
Зацікавила ця проблема і мене. Тому, що досвід 18-ти років незалежності
України переконливо засвідчив, що досягти ефективної роботи політичної
системи, нормального функціонування економіки, добробуту громадян
можливо лише за умов залучення громадської ініціативи за всіх без винятку
сфер життя. Машина державної влади може лише більш або менш вдало
використати цей потенціал, але без нього її «шестерні» будуть обертатися у
повітрі.
В умовах коли Україна опинилась у тяжкій системній кризі, особливу
вагу мають теоретичні розробки вчених-суспільствознавців – адже, як
відомо, немає нічого практичнішого за хорошу теорію. Яким має бути
співвідношення суспільства і держави, яким критеріям повинно відповідати
суспільство, щоб його можна було кваліфікувати як громадянське? Які
ймовірні сценарії розвитку громадянського суспільства і народовладдя в
Україні? На ці та інші питання необхідно дати обґрунтовану наукову
відповідь.
В цьому контексті важливим є виклад у моїй роботі таких актуальних у
теоретичному і прикладному контексті проблем, як становлення інститутів
громадянського суспільства в Україні; міра збігу інтересів і напрямок
діяльності соціально-правової держави і громадянського суспільства;
взаємодія держави і суспільства, становлення громадянського суспільства.
Має право на існування теза, що ніхто не може переконливо сказати
про те, що таке громадянське суспільство, але всі визнають що це добре.
У політологічній літературі наведено чимало визначень поняття
«громадянське суспільство», серед них: «громадянське суспільство- це
людська спільнота, що включає в себе добровільно сформовані первинні не
державні структури в економічній, політичній, соціальній і духовній сферах
 3

життєдіяльності суспільства: це сукупність не державних відносин і сфера

прояву вільних індивідів, організацій і асоціацій громадян.» Або:
«громадянське суспільство – це система приватних осіб, груп та інститутів не
залежних ( в усякому разі безпосередньо) у своїй діяльності від держави її
органів та установ.
Визначальним тут є взаємозв’язок держави і громадянського
суспільства.
Серед різноманітних теоретичних моделей, що розкривають механізм
зв’язку державної влади і суспільства виділяють дві – класична ліберально -
демократична, що отримала найбільш повне втілення на практиці в Англії і
США і етатистська модель сформована в Німеччині у першій половині 19ст.,
яка справила вирішальний вплив на політичний і правовий розвиток держав
центральної і східної Європи. Можна стверджувати, що і в Україні
реалізується етатистська модель, коли на перше місце виходять не природні
права і свободи, а соціальні права громадян, коли держава забезпечує
прийнятний мінімум умов для життя гідного людини.
Стан демократії у сучасному суспільстві дійсно у значній мірі
визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних
об’єднань суверенних індивідів і вільно встановлених зв’язків між ними –
громадянського суспільства. Сформоване на засадах плюралізму,
толерантності, лібералізму, воно спроможне протистояти етатистським
тенденціям з боку держави, домагатися якомога оптимальнішого здійснення
громадського самоврядування. Відкрите суперництво суспільних інтересів
ініціює політичний процес, сприяє втіленню загальносоціального інтересу.
Звідси очевидний висновок : щоб демократизувати суспільство, реформувати
державу, необхідно займатися не лише законотворчою, політико-юридичною
діяльністю, а й плекати громадянське суспільство – сприяти
структурованості спільноти, усвідомленню й поважанню людьми власних і
чужих прав, гідності й свободи, шануванню норм суспільно-політичної
взаємодії.
 4

Щодо правової держави, то передумовами її створення є свідома

потреба народу брати участь у державних та суспільних справах; наявність в
суспільстві міцного правопорядку, непорушної законності та
конституційності; затвердження принципа плюралізму думок в усіх сферах
життя суспільства і держави; розвиток системи самоуправління народу.
Поступове розширення та поглиблення в економіці, політиці, культурі, науці,
соціальній сфері принципів реальної демократії. Отже, формуваня правової
держави можливе лише на основі розвинутого громадянського суспільства.
Взаємовідносини між громадянським суспільством та державою носять
складний, конфліктний характер. Але при дійсно демократичному режимі
держава і громадянське суспільство виступають як рівноправні партнери, як
самостійні суб’єкти суспільного життя. Тоді вирішення суспільних проблем
здійснюється шляхом компромісу між державою та суспільством.
Правова держава стала важливим етапом в розширенні свободи
індивіда та суспільства. Але, в своєму класичному, ліберальному варіанті
концепція правової держави робить акцент на формальній, правовій рівності,
не торкаючись проблем досягнення фактичної, соціально-економічної
рівності громадян. Саме тому в післявоєнний період ідея правової держави
була доповнена теорією та практикою соціальної держави. З’явилося таке
поняття як соціальна правова держава.
Однак, у будь-якому випадку зрозуміло, що від конституційного
закріплення ідеї правової, соціальної держави до її практичної реалізації
лежить довгий шлях. І в сучасному світі ще в жодній країні ідея правової
держави не отримала свого повного втілення.