Еліти.

1. Концепції елітизму, які були розроблені та розвинені представниками різних

наукових шкіл, спрямовані на розуміння влади, контролю та організації суспільства
обмеженими групами осіб. Ось кілька ключових аспектів згаданих концепцій:

1. Вільфредо Парето: Він вважав, що суспільство розділяється на еліту та маси. Еліта

складається з невеликої групи людей, які володіють великим впливом. Його теорія
кількох еліт вказує на те, що суспільство проходить через цикли, де еліти
змінюються через конкуренцію та взаємодію між ними.
2. Гаустон Моска: Він розділяв суспільство на правлячий клас, клерикальний клас та
буржуазний клас. Його роботи відображають погляд на те, що правлячий клас має
домінуючу роль у визначенні історичних процесів та владі.
3. Роберт Міхельс: Залізний закон олігархії вказував на те, що навіть у
демократичних організаціях влада концентрується в руках обмеженої групи. Він
бачив тенденцію до того, що еліти відокремлюються від мас і вирішують важливі
питання.
4. Хосе Ортега-і-Гассет: Він підкреслював значення еліт як конструктивної сили у
суспільстві, вважаючи, що вони формуються на основі природного відбору
найбільш цінних представників суспільства.
5. Йозеф Шумпетер: У своїх працях він висловлював ідеї про креативний руйнівний
процес, за яким новатори (підприємці, політичні лідери) змінюють статус-кво,
замінюючи старі еліти новими.
6. Габріель Тард і Вільфредо Парето: Вони також вивчали соціальні еліти та робили
акцент на важливості соціальної мобільності.

2. питання.

1. Роберт Даль: У своїх дослідженнях він вивчав теорію еліт та демократії,

розглядаючи, як еліти впливають на прийняття рішень у демократичних
системах. Він підкреслював важливість соціальних та політичних еліт у
формуванні політики та рішень.
2. Макс Вебер: Його роботи також відображають інтерес до концепцій еліт
у владі та організації суспільства. Вебер вивчав характер влади та його
взаємозв'язок з елітами в контексті бюрократії та організаційних структур.
3. Чарльз Міллз: У своїй праці "Влада еліт" він розглядав взаємозв'язок
влади та еліт в сучасному індустріальному суспільстві, вказуючи на велику
роль корпоративних еліт у прийнятті рішень.
4. Технологічний або функціональний напрям (Джозеф Кеннет, Реймон
Арон): Ці концепції підкреслюють важливість ролі технічної та
функціональної експертизи у владі та управлінні. Вони звертають увагу на
те, що еліти можуть бути сформовані на основі знань та експертності у
конкретних сферах.

Ці сучасні підходи до концепцій еліт продовжують вивчати природу

влади, впливу та організації суспільства. Вони розглядають не лише
політичні еліти, а й еліти в інших сферах, таких як корпоративна,
технологічна, економічна тощо, що є ключовим для розуміння сучасного
суспільства та його функціонування.

Питання дискусії.
1. Вільфредо Парето, італійський соціолог і економіст, розробив концепцію еліт і їх
циркуляції в суспільстві. Він вважав, що суспільство складається з двох типів еліт:
правлячої (господарської) та неправлячої (інтелектуальної).

Неправляча еліта, за Парето, включає вчених, художників, філософів та інших

інтелектуалів, які не мають безпосереднього впливу на політичні процеси чи
управління суспільством. Це люди, які формують ідейні концепції, культурні
тенденції, але не обов'язково контролюють політичну владу.

Феномен циркуляції еліт (circulation des élites) полягає в тому, що еліти в суспільстві
періодично змінюються через процеси конкуренції, успадкування, нові ідеї та
технології. Згідно з Парето, ця циркуляція не завжди призводить до покращення
суспільства, оскільки нові еліти часто повторюють негативні аспекти попередніх,
або ж виникають нові проблеми.

Щодо згоди з ідеями Парето, важливо розглянути його концепції в контексті

сучасних реалій. Його уявлення про еліти та їх циркуляцію дає змогу розуміти
динаміку суспільства та його еволюцію через конкуренцію між різними групами.

Однак, зауваження можуть виникнути у зв'язку з тим, що концепція Парето має

деякі обмеження, такі як відсутність уваги до соціальних нерівностей та впливу
інституцій на формування еліт. Також, його підхід не завжди узгоджується з
реаліями сучасного світу, де можливі різноманітні шляхи розвитку еліт і їхніх
взаємин.

Висновок полягає в тому, що хоча концепція Парето дає важливі уявлення про
еліти та їхню динаміку в суспільстві, вона не є повністю універсальною та потребує
контекстуального розгляду в контексті конкретних суспільних умов.
2. Парето дійсно розглядав еліти як замкнуті групи, які здійснюють вплив на маси.
Він підкреслював існування елітного класу, що контролює ключові сфери
суспільства, такі як політика, економіка, та інтелектуальна сфера. Однак, у
сучасному світі уявлення про еліти може бути більш різноманітним. Еліти можуть
виявлятися не тільки як замкнуті групи, але і як мережі впливових осіб, які можуть
бути більш різнорідні та відкриті для взаємодії з різними шарами суспільства.
Зокрема, в сучасному інформаційному світі можливість доступу до знань та
інформації може робити еліти менш замкнутими, дозволяючи широкому колу
людей отримувати інструменти впливу. Таким чином, уявлення про еліти в
сучасному суспільстві може мати більш різноманітні форми, ніж те, як це було в
уявленнях Парето, але його ідеї про впливові групи, що формують суспільство,
можуть залишатися актуальними в багатьох аспектах.

3. Джордж Моска, відомий італійський соціолог, розглядав суспільство як систему,

де існує поняття "політичної класифікації". Він виділяв три класи: правлячий клас,
клерикальний клас та буржуазний клас.

Правлячий клас за Москою складався з тих, хто має безпосередній вплив на

політичні процеси та управління. Це включало політиків, владних осіб, членів
елітних груп, що контролюють ключові сфери суспільства.

Моска дійсно стверджував, що правлячий клас визначає історичний процес через

свій вплив на прийняття рішень, формування політики та контроль над ресурсами.
Він вбачав цей клас як ключовий фактор у формуванні суспільства і напрямку його
розвитку.

Проте, щодо ролі неорганізованої більшості, Моска може бути критикований за те,
що його аналіз акцентував увагу на елітах та їхньому впливі, залишаючи поза
увагою роль та вплив масового населення, особливо колективної активності та
масових рухів.

Неорганізована більшість, яка складається з мас населення, грає важливу роль у

формуванні суспільства через свої переконання, потреби та дії. Її масова активність,
колективні дії та соціальні рухи можуть мати значний вплив на політичні рішення та
історичний процес в цілому.

Отже, можна сказати, що Моска може бути критикований за те, що не надавав

достатньої уваги ролі неорганізованої більшості у формуванні суспільства та
історичного процесу, зосереджуючи свою увагу переважно на елітах та їхньому
впливі.

4. Моска ідентифікував три основні якості, що відкривають доступ до

політичного класу в минулому: військова доблесть, багатство та
церковний сан. Ці критерії були характерними для багатьох історичних
періодів і суспільств, де влада і вплив були зосереджені в руках
обмеженого кола осіб, які задовольняли ці критерії. У сучасному світі ці
критерії стали менш визначальними для доступу до політичного класу.
Тенденції демократизації суспільства, розвиток різноманітних галузей
знань, розширення можливостей освіти та зростання ролі соціальної
мобільності призвели до того, що політичний клас став більш
різноманітним та відкритим для широкого кола людей. Сьогодні
важливими факторами для входження до політичного класу стали освіта,
професійні досягнення, лідерські якості, спілкування та здатність впливати
на громадську думку через ЗМІ та соціальні мережі. Багатство
залишається важливим фактором, але не обов'язково визначає політичну
кар'єру, оскільки існує багато шляхів до влади та впливу, що не
обмежуються лише матеріальними ресурсами. Таким чином, погляди
Моски щодо критеріїв доступу до політичного класу стали менш
актуальними сьогодні через трансформацію суспільства, зростання рівня
освіти та демократизацію політичного процесу, яка сприяла більшій
доступності політичної участі для різних соціальних груп та шарів
населення.

5. Роберт Міхельс і його концепція "закону життєвого плину"

стверджували, що навіть у демократичних суспільствах виникає тенденція
до концентрації влади в руках обмеженого кола осіб чи груп. Він вважав,
що це відбувається через бюрократізацію та лідерство, коли в умовах
масового суспільства необхідна організація та координація, що створює
умови для виникнення елітних структур. Ця концепція може здаватися
песимістичною, адже Міхельс вважав, що навіть в системі, яка прагне
демократії, влада все одно склонна концентруватися в руках еліт,
незалежно від початкових інтенцій. Зате сучасні реалії свідчать, що
демократія може бути нестабільною та піддається впливу концентрації
влади в руках еліт, бюрократії та лідерству. Проте існують механізми, які
можуть та повинні протидіяти цим тенденціям: прозорість, розвиток
громадянського суспільства, вільні медіа, система розвиненої конкуренції
в політиці. Таким чином, хоча існує певна тенденція до концентрації
влади, демократія може бути стійкою та зберігати свої принципи, якщо
існує ефективний механізм контролю та балансу влади між різними
суспільними групами та інституціями. Тож, водночас заслуговує на увагу
той факт, що не всі аспекти концепції Міхельса є абсолютними і
можливість підтримки принципів демократії залишається досить
відкритою та залежить від багатьох факторів.
6.Погляди Хосе Ортега-і-Гассета на еліти в суспільстві відображають його
переконання у значущості висококваліфікованих і найбільш здатних індивідів як
конструктивної сили. Він сприймав еліти як результат природного відбору
найкращих представників суспільства, що виходить за межі простої боротьби за
владу. Проте, історичні приклади часто демонструють, що формування еліт часто
буває результатом багатьох факторів, включаючи не лише індивідуальні здібності,
але й боротьбу за владу та соціальні обставини. Наприклад, в середньовічній
Японії система самураїв та їхнє піднесення до елітного статусу базувалася на
військових навичках та кодексі честі, але водночас була дуже сильною боротьбою
за владу та соціальними зв'язками. Той, хто демонстрував майстерність у бою та
служив імператору, міг піднятися до елітного статусу.

Також, історія багатьох країн свідчить про те, що еліти формувалися не лише через
природний відбір, але й через успадкованість влади, підпорядкованість династій та
класову систему. Отже, хоча індивідуальні здібності можуть бути важливим
фактором у формуванні еліт, боротьба за владу, соціальні умови та успадкованість
впливають на цей процес також. Тому твердження Ортеги-і-Гассета про природний
відбір як основний фактор формування еліт може бути спростоване або,
принаймні, потребує більш складної і деталізованої перевірки на основі історичних
прикладів.

7.Твердження Р. Даля про наявність диференційованих еліт і відсутність

абсолютного впливу однієї з них відображає складність сучасних суспільств, де різні
групи здійснюють вплив у різних сферах. Проте, його висновки можуть бути більш
чи менш вірними залежно від політичного режиму та контексту. У демократичних
системах, де принципи розділу влади та контроль за владою мають важливе
значення, еліти можуть бути більш різноманітними та розподіляти вплив між
собою. В таких системах політична еліта, економічна еліта, адміністративна та інші,
можуть конкурувати за вплив, але жодна з них не має абсолютного контролю над
усіма сферами. У тоталітарних чи авторитарних режимах може бути інша ситуація.
Тут може існувати пріоритетна політична еліта, яка має переважний вплив і
контроль над усіма сферами життя. Наприклад, в диктаторських режимах,
політична еліта може мати абсолютний контроль над економікою, ЗМІ та іншими
сферами, підкреслюючи перевагу однієї еліти над іншими.

Отже, вірність твердження Даля про диференційованість еліт та відсутність

абсолютного впливу може бути залежною від конкретного політичного контексту.
В різних політичних режимах розподіл впливу між елітами може відрізнятися, і
виявлення домінуючої еліти може бути різним у кожному конкретному випадку.
8. Твердження про те, що кваліфікована еліта врятує світ, має свої переваги та
недоліки, особливо у контексті демократії. Кваліфікована еліта, яка базується на
експертності та знаннях, може бути цінним джерелом для прийняття обґрунтованих
рішень у складних сферах, таких як економіка, наука, технології, та інші. Проте,
ставлення до цієї еліти як єдиної джерело рішень може поставити під загрозу
принципи демократії. Демократія передбачає широкий доступ до прийняття
рішень та врахування різноманітних голосів інтересів суспільства. Це означає, що
важливою є не лише експертність, а й участь громадян у процесі ухвалення
рішень.Коли кваліфікована еліта має переваги в прийнятті рішень, це може
призвести до концентрації влади в руках обмеженого кола людей, що може
викликати відчуття відчуження та нерівності у суспільстві. Також, це може
призвести до ігнорування різноманітних потреб та поглядів громадян, що є
ключовим принципом демократії. Отже, важливо збалансувати роль
кваліфікованої еліти з участю громадян у прийнятті рішень, щоб забезпечити не
лише експертність, але й різноманітність голосів у демократичному процесі.
Демократія має враховувати як експертність, так і підтримку громадян, щоб
забезпечити справедливість, рівність та відкритість у процесі ухвалення рішень.