1.

Соціал демократія
Головні ідеї: відмова від ліквідації приватної власності, поступовість еволюції, реформування
всіх справ людини, ринкові відносини, парламентизм
Виникла в рамках соціалізму а потім поступове вдосконалення капіталізму з метою
утвердження соціальної справедливості, солідарності та свободи.
Ця ідеологія знаходиться між соціал-лібералізмом(різниця в фундаменті суспільного устрою,
якщо соц. ліберали за капіталістичну оріентацію*логічно*, то соціал-демократи за
соціалістичну) та соц. демократією(тут різниця в необхідності примусової націоналізації
засобів виробництва).
Історія
Коли сформувалась концепція утопічного соціалізму, пішла сучасна ідеологія(тоді ще була
епоха ранньої промислової революції ) Соціальна демократія складалася під впливом ідеології
Французької революції 1789 та ідей соціалістів К. А. Сен-Симона, Ш. Фур'є, Р. Оуена. Потім вже
марксизм( ідеї пролетарської революції та диктатури пролетаріату, загальної рівності).
Наприкінці XIX — початку XX століття під впливом успіхів робітничого руху в індустріально
розвинених країнах Заходу соціал-демократія поступово відійшла від марксизму і зосередилася
на еволюційному вдосконаленні сформованого порядку. 

Сучасна ідеологія(цінності, цілі і т.д)*характеристика*:

Захист прав людини

Принцип рівних прав та можливостей(ПРАВ А НЕ ТІЛЬКИ МОЖЛИВОСТІ)

Політичний та ідеологічний плюралізм(це характеристика політичної системи суспільства, за якої

соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у
політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що
відображають різноманітність інтересів у суспільстві.).

Соціально орієнтовану ринкову економіку на противагу абсолютизації вільного ринку.

Обмежене державне регулювання економіки.

Створення ефективних регулятивних механізмів у підприємництві в інтересах робітників та дрібного

підприємництва.

Принцип справедливої торгівлі.

Рівноправність та захист усіх форм власності.

Створення потужного державного сектора в економіці, що конкурує на рівних з приватним.

Націоналізація стратегічно важливих підприємств, особливо у військовій, аерокосмічній,

металургійній, нафтопереробній промисловості та енергетиці.

Соціальне партнерство між трудящими та роботодавцями.

Співпраця з профспілками.

Скорочення розриву між багатими та бідними.

Підтримку незаможних верств населення.

Створення «держави загального добробуту».

Систему захисту економічних прав робітників(Обмеження робочого тижня, поліпшення умов праці
робітників, підвищення мінімальної зарплати, захист від невиправданого звільнення.)
 Ефективну систему соціального забезпечення:

o Загальна безкоштовна освіта, рівний доступ до якого має все населення країни.
o Державна система загальної безкоштовної охорони здоров'я для всіх громадян країни.
o Державна допомога у формі пенсій та допомог по інвалідності та безробіття.
o Державна допомога для догляду за дітьми.

Середній або високий рівень оподаткування, необхідний для фінансування державних витрат.

Введення нових законів з охорони природи та навколишнього Зняття обмежень з імміграції та мирне
співіснування культур та цивілізацій.

Зовнішня політика, що відповідає принципам мультилатералізму та участь в міжнародних

організаціях типу ООН.

Демілітаризація, скорочення військових арсеналів та неучасть в агресивних військових блоках.

Захист інтересів трудящих — робітників, селян, фермерів, інтелігенції та середнього класу.

Соціал-демократи виступають за широке розуміння соціальної держави, підкреслюють необхідність

розглядати соціальну політику цілісно з іншими напрямами державної політики. Соціальна політика
має самостійне, а не другорядне значення, і не повинна перетворюватися на побічну функцію
економічної та фінансової політики.

Чільне місце в соціал-демократичній ідеології займають проблеми соціальної справедливості,

солідарності, рівності, та свободи. Рівність означає рівну цінність всіх людей і є неодмінною умовою
вільного розвитку як окремої особистості, так і всього суспільства; свобода виявляється в тому, що
кожен має право бути вільним від політичного примусу, діяти у відповідності зі своїми цілями та
індивідуальними можливостями, дотримуючись при цьому солідарності. Солідарність як загальний
принцип спільності людства є дуже вагомим у соціал- демократичній ідеології, поряд зі
справедливістю.

Власна думка:
Знаючи та розуміючи поняття як Соціал-демократія, я вважаю що це краще чим марксизм і інші
більш консервативніші ідеології.

Це типу, як не оприділившись з напрямком ідеологї правіше чи лівіше старались знайти

альтернативу, соціал-демократична модель соціальної політики є найбільш розвиненою. За цією
ідеологією, соціальний захист має самостійне значення. Соціал-демократична соціальна політика має
забезпечувати надійний захист індивіда від ринкових негараздів - злиднів, безробіття, бідності. Саме
таким чином реалізовуються головні положення соціал-демократичної ідеології - уявлення про
соціальну справедливість, рівність та солідарність. Незважаючи на складнощі розвитку соціальної
державності та загальні волюнтаристські тенденції, соціал-демократи впевнені в необхідності
подальшого посилення соціального захисту як втілення відповідальності всього суспільства за кожну
окрему людину.

Отже, згідно з соціал-демократичними поглядами, соціальна політика повинна гарантувати надійну

безпеку індивіда від негараздів, неминуче пов’язаних із ринковою економікою, - злиднів, безробіття,
бідності з незалежних від людини причин. Саме через таку систему можна втілити уявлення про
соціальну справедливість, рівність та солідарність. Соціальний захист - це відповідальність усього
суспільства за кожну окрему людину, і його рівень свідчить про свідомість, зрілість соціуму,
здатність суспільства взяти на себе обов’язки по утриманню тих, хто цього потребує, таким чином
суспільство виявляє свою цивілізованість.
Можна помітити, що при впливі соціалдемократів в країнах покращувався або створювався,
удосконалювався державний сектор економіки, частка національного доходу збільшувалась, та й була
притаманна така штука як формування соціальної державності.

Та й в принципі завжди знайдуться люди які захочуть виділятись мати привілегії, або
забезпечити цим своїх дітей. Тому зберегти утопічний баланс неможливо і складно.

2. Націоналізм
Головні ідеї: цінність нації як вищої форми сучасності, політика держави спрямована на добробут
титульної нації, військова ідентичність, політична незалежність, патріотизм.
Тут більш простіше чим з попередньою ідеологієїю. Основа- цінність нації як найвищої форми
суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.

Та й в принципі ця теза\основа\база відрізняє від інших ідеологій(лібералізму, консерватизму, соціал-

демократизму, анархізму та комунізму) бо там є так назвемо «комірка» для нації яка би мала відігравати
певну роль в ідеології політики, АЛЕ ця роль другорядна а вот в націоналізмі ця роль стоїть на першому
місці *як неочікувано*.

Націоналізм просуває інтереси певної нації, особливо з метою здобуття та

підтримки суверенітету (самоврядування) нації над своєю батьківщиною. Націоналізм стверджує, що
кожна нація має керувати собою, вільною від зовнішнього втручання (самовизначення), що нація є
природним та ідеальним підґрунтям для політики[5], і що нація є єдиним правомірним джерелом
політичної влади (народний суверенітет)*це коли народу належить уся так звана суверенна влада,
тобто право на вирішування свого майбутнього, якщо ще простішими словами то без цього
народного суверенітету не було б демократії, бо це одна з цього основ політичного режиму*
Не можна не згадати, що така ідеологія як націоналізм проповідує відданість своїй нації п олітичну
незалежність, наявність національної ідеї задля практичного захисту умов життя нації, її території
проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.

Термін «націоналізм» запропонував Йоганн Готфрід Гердер наприкінці 1770-х років. Точніше, де і коли

важко визначити, однак його розвиток тісно пов'язаний із розвитком питання, що таке «держава»(термін
як держава ми вчили раніше).

Для індивіда в умовах кризи традиційних суспільних інститутів етнос — найстійкіша референтна група, а
націоналізм — найдоступніший психологічний субститут(замінник) виходу зі станів фрустрації(такий
емоційний стан, безнадійність, втрата мети). Неминуче недооцінюючи всю складну систему створеної
етносом(ми вчили це в 1 семестрі тому я не буду розписувати що це) господарської, політичної, духовної
культури, результати численних міжетнічних взаємопроникнень, що мали місце в історичній долі кожного
народу, націоналізм абсолютизує етнічну замкнутість, що веде до застою, спрощення й упадку даної
національної культури.

Націоналізм за своєю суттю об'єднує осіб котрі належать до єдного етносу та розподіляє: оскільки
наголошує на очевидних відмінностях між людьми, підкреслюючи ідентифікацію індивіда зі своєю
нацією. На думку противників націоналізму ідея потенційно репресивна, бо нібито занурює
індивідуальність у рамки національного цілого та дає елітам або політичним лідерам потенційні
можливості маніпулювати чи контролювати людей.

Окремі прояви національних почуттів і національних рухів трапляються у стародавні, античні та середні
віки (почуття відмінності стародавніх євреїв від невірних, античних греків від варварів, французько-
англійський конфлікт). Однак як масове й загальнопоширене явище націоналізм характерний в основному
для новітніх часів. Більшість політичних і культурних явищ до цього часу мали універсальний, а не
національний характер: найпоширенішою формою державних утворень були імперії, а не національні
держави; релігії мали світовий характер і т. д. Зазвичай більшість населення не була свідома своєї
національної окремішності. В Європі до розвитку націоналізму люди зазвичай були лояльними до міста
або конкретного лідера, а не до своєї нації.

Націоналізм – це дух або прагнення до національного прогресу або політичної незалежності, загальні
для всієї нації. Згідно з доктриною націоналізму, держава та нація повинні бути єдині. Ультраправа
політика характеризується «радикальним націоналізмом»
Характеристика:
Кожна нація(ми вчили тему «нація» разом з тим що таке етнос, тому я тут теж не буду розписувати
що це таке) має керувати собою
Нація вільна від зовнішнього втручання , тобто самовизначена
Нація є природним натуральним ідеальним підгрунтям для політики
Націє єдине правомірне джерело політичної влади

Власна думка:
Доволі часто, «націоналізм» плутають з «нацизмом»

Націоналізм можна розглядати як позитивний чи негативний, залежно від контексту та індивідуального

світогляду. Націоналізм був важливим рушієм у рухах за незалежність. Ідеологія націоналізму постулює
також пріоритет національних цінностей перед особистісними, пріоритет державності перед будь-якими
іншими формами соціальної самоорганізації етносу, пріоритет міфологізованого національного минулого і
бажаного майбутнього перед сьогоденням, пріоритет «культурної» і «народної» самобутності перед
установками «неукоріненої» інтелігенції.

У сучасному світі націоналізм залишається універсальним явищем. Він охоплює не лише країни третього

світу, але і країни з достатньо високим рівнем господарського і культурного розвитку.

Я вважаю, що ця ідеологія є доволі лицемірною…

Якось дивно ставити вище за все націю а не щось матеріальне. Думаю, такою ідеологією можна
маніпулювати свій народ, але можна перенагратись і потім це вилізе боком і буде проти тебе.

3. Анархізм
Суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за
негайне знищення будь-якої державної влади стихійним бунтом мас і створення федерації дрібних
автономних асоціацій виробників і споживачів. Мета анархізму — створення вільної організації
суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною.
Анархізм пропагує бездержавність. Він є системою етичних та філософських поглядів, ідей, переконань,
цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких
усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і
конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну
існуючих суспільних відносин.

Ідеї анархізму остаточно сформувалися в XIX столітті. Анархізм не треба плутати з нігілізмом (тут йде
про заперечування суспільства і руйнування) загалом анархізм пацифістський рух.

Хронологічно анархізм поділяють на індивідуалістичний анархізм — представники: П. Прудон, М.

Штірнер; колективістський — М. О. Бакунін; комуністичний — П. О. Кропоткін. В сучасному світі
поняття «анархізм» втратило свій первісний зміст і часто вживається як синонім хаосу, безвладдя,
дезорганізації. Самі ж сучасні представники та представниці спрямовують дії не на руйнування і хаос, а на
збудування безвладного суспільства на ідеях солідарності, свободи та рівності.

Анархізм завжди включав в себе індивідуалістичну рису. Деякі анархісти виступають на

підтримку капіталізму (наприклад, ринкові анархісти, агористи та ін.) та інших орієнтованих на ринок
економічних структур (наприклад, мутуалісти). Хоча представники «правого» анархізму і становлять
меншість, водночас більшість анархістів у світі дотримуються ідей лівого напряму. При цьому анархо-
індивідуалізм не завжди означає прихильність його прибічників до певної форми капіталізму
(індивідуаліст може і відкидати взагалі ринкові відносини, головне для нього — свобода особистості). За
словами анархіста XXI століття Сінді Мілштейна, анархізм — «політична традиція, яка постійно
перебуває на стику індивідуального і суспільного».

Нещодавно з'явилося таке відгалуження, як націонал-анархізм, котре поєднує анархізм

(найчастіше — анархо-синдикалізм) з білим націоналізмом. Найвизначнішим ідеологом є Трой Саутґейт,
на погляди якого вплинули ідеї Консервативної революції, традиціоналізму, Третього шляху, нових
правих і різноманітних анархістських шкіл.[1] Сучасний український націонал-анархізм є різко
антикапіталістичною та пролетарською ідеологією на засадах етнічного націоналізму, анархо-
синдикалізму й анархо-комунізму з акцентами на революції, класовій боротьбі, самоорганізації
української нації, захисті рідної природи, здоровому способі життя.
Напрями анархістської філософської думки складаються з широкого спектра ідей від крайнього
індивідуалізму до повного колективізму. Частина анархістів відкидає будь-які види примусу і насильства.
Інші анархісти в деяких випадках підтримують його, виступаючи поміж іншим за насильну революцію на
шляху до анархії.
Є багато розвилок анархізму, я просто перерахую їх, бо розписувати – ви й так це знаєте, а з назви
інтуїтивно зрозуміло що до чого.
Так вот:
Соціальний анархізм
Анархо-комунізм
Анархо-синдикалізм
Колективістський анархізм

Сучасний анархістський рух дуже різноманітний, і включає безліч течій. Поряд зі «старими» анархістами,
тобто представниками класичних напрямів в анархізмі, переважно анархо-синдикалістами і анархо-
комуністами, існує, наприклад, такий рух як Анархо-примітивізм.

Існують також проанархіські рухи «автономістів», ред-скіни(червоні і анархо скінхеди), ліберальних

анархістів, екологічних рухів, різних культурних ініціатив, поселень, які налічують десятки тисяч
активістів. Вони борються за так звану «деколонізацію повсякденного життя» в нинішньому суспільстві.

Власна думка:
Як на мене, анархічна ідея полягає в тому що немає державного примусу. Досліджуючи цю
ідеологію, я зловила себе на думці, що окремі анархісти можуть мати додаткові критерії того, що стоїть
за словом анархізм, і вони часто не згодні один з одним відносно цих критеріїв. ЗАРАЗ простими словами
анархізм- безвладдя.

Мені неймовірно подобається що створюється альтернатива репресивному\відчуженому\

консервативному суспільству:
Питання вирішуються суспільно, на основі консенсусу, коли поважають особистість і угикають ієрархію
і авторитаризм

Патріархату протиставляється статева рівність,

Пропагуються і активно практикуються екологізм антиімперіалізм і антифашизм

Анархісти активно виступають проти дискримінації за статевою, національною, гендерною ознаками,
проти міждержавних воєн і політики неоколоніалізму.

Хаос може призвести до порядку, як наприклад складні перехрестя де зняті всі правила дорожнього
руху, але не на рівні держави, адже буде велика спокуса скористатись становищем.

4. Космополітизм
 Ідеологія світового громадянства, що віддає пріоритет відчуттю приналежності людини до всього
людства над всіма іншими соціальними зв'язками, загальнолюдським цінностям над культурними
традиціями окремих держав, народів, націй. Космополітизм постає у вигляді різних соціально-політичних
орієнтацій — від взаємодії та зближення народів до повного відкидання національної культури
та патріотизму]. Основною ідеєю космополітизму є створення світової держави або ж світової федерації
держав

Космополітизм часто протиставляють ідеології інтернаціоналізму, що не відкидає національні почуття,

патріотизм і поєднує загальнолюдські інтереси з національними. Відповідно до ідей інтернаціоналізму,
інтернаціоналізація національних культур передбачає не усунення національних особливостей і традицій,
а глибоке та послідовне засвоєння їхнього цінного потенціалу. Саме в зростанні ролі загальнолюдських
факторів розвитку інтернаціоналістських тенденцій полягає суперечність із космополітизмом, який часто
відкидає національно-державні та патріотичні цінності

Часто космополітизм критикується за пропаганду байдужості до національних традицій, нехтування

національною культурою. Прибічники патріотизму не згодні з думкою прихильників космополітизму, що
в сучасних умовах поняття батьківщини не має жодного значення.
Марксисти вважають космополітизм реакційною буржуазною теорією, яка проповідує відмову від
національних традицій та культури, від державного та національного суверенітету . Йому
протиставляється пролетарський інтернаціоналізм , що має на увазі «перспективу поступового та
добровільного зближення, а потім і злиття націй» 

У сучасному значенні космополітизм — ідеологія, що проповідує зречення національних традицій,

культури, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет

Традиційним антонімом космополітизму є патріотизм та націоналізм

Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до

світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є
змішанням різних культур.

Власна думка::
Це як взяли таку штуку як «вітчизна» і зробили одну єдину АгРоМнУ на весь всіт. Ця ідеологія тісно
пов’язана з релігією(ну логічно бо це за сенсом можна рахувати як релію ну як би християни живуть
багато де але сповідують одне «браття та сестри», прям як анархізм об’єднує все)тому мені не
подобається.

В мене виникла думка, що це байдуже ставлення до батьківщини та свого народу. І знову ж, це все
«продєлки» буржуазії(а що їм треба? грошики, вєлічіє, влада)

5. Лібертаріанство
Головна ідея: індивідуальна свобода, мінімізація розміру державного апарату
 «За лібертаріанським світоглядом, всі людські відносини мають базуватися на добровільних засадах;
законом мають бути обмежені тільки такі дії, що силою примушують інших проти їхньої волі —
вбивство, пограбування, зґвалтування, викрадання за викуп та шахрайство.

Термін «лібертаріанство» охоплює широкий спектр політичних, економічних, соціальних ідей:

від консерватизму, що підтримує численні самообмеження поряд із заходами державного примусу,
до лібертинізму, що відкидає будь-які моральні обмеження.
Частина лібертаріанців розглядають такі форми державного втручання, як оподаткування та втручання
держави в економіку, як приклад крадіжки та грабунку, й тому виступають за їх скасування. Захист
громадян від насильства, на їхню думку, повинен здійснюватися приватними охоронними агенціями, а
допомога незаможним повинна здійснюватися на засадах добродійності.
Інша частина лібертаріанців (мінархісти) вважає за потрібне або необхідне існування податків, що їх стягує
держава, єдиним завданням якої є захист життя, здоров'я та приватної власності громадян.
Як правило, більшість лібертаріанців виступають за право людини робити з собою та своєю власністю що
завгодно, допоки це не заважає здійсненню аналогічного права іншими.
Для лібертаріанців властиві вороже ставлення до «роздутої» держави та соціальних гарантій за чужий
кошт. Вони вважають, що державні органи повинні також функціонувати за законами ринку, й тому з
часом може бути приватизовано структури поліції, оборони і правосуддя.

Однією з головних аксіом лібертаріанського світосприйняття є максима «якщо за це ніхто не хоче

платити, значить це нікому не треба»

лібертаріанці нехтують обставинами — за їхнім підходом, якщо людина, щоб не померти з голоду,
сама згодна працювати майже задарма в тяжких умовах, — це нормально. У таких умовах
лібертаріанські ідеї не є популярними, наприклад, у Африці немає жодної політичної сили, яка
представляє лібертаріанські ідеї.

До речі, є така штука як Об'єктивізм, тута це інтегрована філософська система.

1. Реальність існує незалежно від людської свідомості, людські бажання не впливають на реальність.
2. Люди мають прямий контакт з реальністю через свої сенсорні відчуття
3. Людина може досягти знань за допомогою свого розуму.
4. Найвища моральна ціль людини — досягання свого власного щастя (або розумного егоїзму). Це не
означає мати право на використання інших заради себе, а реалізація свого потенціалу своїм
власним раціональним існуванням і гармонічне існування з іншими людьми, поважаючи їхнє
право на життя і щастя.
5. Соціальна система, яка відповідає такій моралі та людським правам може бути лише при вільному
капіталізмі.

Лібертаріанці зараз:

 Лібертаріанці вважають, що люди мають тільки право на свободу від посягань на свою особистість
або власність, а закони мають лише забезпечувати таку свободу, а також виконання вільно укладених
договорів.
 Лібертаріанці вважають, що оподаткування є аморальним, по суті нічим не відрізняється від
грабунку й тому оподаткування слід замінити добровільними методами фінансування послуг, які
надаються державою населенню. Такі послуги можуть надаватися приватним бізнесом, благодійними
та іншими організаціями.
 Лібертаріанці виступають проти будь-яких державних дотацій, наприклад, сільськогосподарським
виробникам.
 Лібертаріанці виступають проти мита та інших видів зовнішньоторгівельних бар'єрів.
 Лібертаріанці виступають проти державного контролю за безпекою і ефективністю лікарських
засобів, проти усіх або більшості правил містобудівного зонування.
 Лібертаріанці виступають проти законодавчого встановлення ставки мінімальної оплати праці.
 Лібертаріанці переконаними противниками загального військового обов'язку. Вони виступають проти
втручання у справи інших країн й визнають лише захист від агресії.
 Лібертаріанці заперечують будь-який державних контроль над засобами масової інформації.
 Частина лібертаріанців виступає проти обмежень на імміграцію.
 Частина лібертаріанців виступає проти законів про обов'язкову шкільну освіту.
 Лібертаріанці виступають проти заборон на володіння зброєю.
 Одна з легковпізнаваних вимог лібертаріанців — вимога повної легалізації усіх або більшості
наркотиків
 Частина правих лібертаріанців підтримують ідею «добровільного» (контрактного) рабства, що зазнає
критики представниками громадських рухів ліволіберального (соціально-анархічного) спрямування.

А, кстаті, Лібертаріа́нство путають з Лібертинізмом,

Власна думка:
Це повний треш. Так, коли держава контролює всьо всьо всьо, це не завжди добре. Але як
держава має забезпечувати свободу і безпеку, коли немає ЧИМ забезпечити, коли ричагів впливу
немає! Це тупо повернення до панщини\кріпатства на мінімалках. Лібертаріанці наполягають на
приватизації державних установ. І це буде погірше анархізму. Маєш гроші- робиш що
заманеться, якщо охорона має здійснюватись приватними агенціями, то це ти тупо робиш мафію
собі і чілиш, викуповуєш державні установи, і всьо, ніхто не заарештує, не засудить. Маєш собі
якусь прокуратуру (+суд + керуєш поліцією), сидиш і на всіх своїх опонентів(бізнес, політика,
противний син маминої подруги) відкриваєш кримінальне впровадження, і садиш за решітку на
довічне ув’язнення.
Про яку добродійність може йти мова на рівні держави?
 У деяких трактуваннях, особливо в США, лібертаріанство є синонімом класичного капіталізму. Але й
в них кожен другий має борги, і маючи 10 доларів, при тому не мати ніякого кредиту – то ти
багатий. Соц. виплати в них високі для всіх верств населення, і податки в них прозорі, тому може
й вони хочуть приватизації, але не такої ж….
Я вважаю, що така ідеологія приведе до регрессії населення