ТЕМА 3

ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
1. Еволюція, поняття та соціальна структура суспільства.
2. Влада та соціальне регулювання у додержавному суспільстві.
3. Передумови та шляхи виникнення держави.
4. Основні теорії походження держави.

1. Еволюція суспільства.
У своєму розвитку суспільство проходить низку етапів та стадій
становлення від первісного до сучасних цивілізацій. Соціальною основою
організації первісного суспільства була община – рід, плем'я та їх об'єднання.
При цьому рід являє собою певну групу людей, які об’єднані певною
спорідненістю, спільною власністю, сумісною працею та зрівняльним
розподілом. В межах общини люди підтримували своє існування за допомогою
примітивних форм забезпечення життєдіяльності (мисливство, рибальство,
збиральництво). При цьому проблема виживання на пряму пов'язувалась з
належними (або неналежними) погодними факторами. Природно, що
безпосередня залежність людини від природи впливала на процес становлення
та розвитку суспільства. При цьому виокремлення в якості найважливіших
форм життєзабезпечення землеробства та скотарства мало по суті революційне
значення.
Процес праці поступово ускладнювався, вимагав значних фізичних та
розумових навантажень, а це в свою чергу призвело до прискорення
соціального розвитку. Значення цього етапу розвитку суспільства полягає в
тому, що люди починають виробляти суспільно корисного продукту більше ніж
потрібно для підтримки життєдіяльності людини. У зв'язку з цим виникає так
званий надлишковий продукт. При цьому правом на розпорядження цим
надлишковим продуктом мають лише його виробники
Наступний етап розподілу праці пов'язаний із появою ремесла та
розподілом суспільства на тих, хто виробляє засоби виробництва і на тих, хто
ними користується. Перехід від простої системи життєзабезпечення до
спеціалізованої важливий і тим, що люди розпочинають виробляти і ті речі, які
для самих виробників не є важливими, а виробляються з метою їх обміну на ті,
які є життєво необхідними. Тому процес обміну товарами перетворився у
цілісну систему суспільно корисної праці. У зв'язку з наведеними вище
положеннями можна говорити, що додержавне суспільство характеризується
наявністю двох періодів: перший період це привласнююча економіка
(матріархат), а другий – виробнича економіка (розвиток скотарства,
землеробства, торгівлі тощо).

Поняття суспільства та його структура

Суспільство – сукупність людей, об’єднаних історично сформованими

формами їхнього взаємозв’язку і взаємодії з метою задоволення своїх потреб,
що характеризується стійкістю і цілісністю, самовідтворенням і
самодостатністю, саморегульованістю і саморозвитком, досягненням такого
рівня культури, коли з’являються особливі соціальні норми і цінності, які
лежать в основі взаємозв’язку і взаємодії людей.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність

індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних
стійкими зв'язками і відносинами.

До соціальної структури суспільства відносимо:

Індивідів, які взаємодіють між собою та здатні об’єднуватись у соціальні

групи та спільноти.

Згідно із системно-організаційним аспектом зміст соціальної структури

створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика (держава),
наука, освіта, сім'я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і
зв'язки.
 Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність
людей, об'єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.
У кожному суспільстві існує певна кількість соціальних груп, утворення
яких зумовлено:
— спільною діяльністю (наприклад, професійні групи, зайняті у сфері
політичної, економічної та духовної діяльності);
— спільним просторово-часовим існуванням (середовищем, територією,
комунікацією);
— груповими установками та орієнтаціями.

У соціальні групи люди об'єднуються на підставі спільних соціальних

інтересів, які зумовлюють їх дії. Формуються вони з представників різних груп
залежно від їх становища та ролі в суспільному житті. Оскільки інтереси,
скажімо, у робітника і підприємця різняться між собою, то вони реально
становлять різні соціальні групи.

2. Влада та соціальне регулювання у додержавному суспільстві.

Влада у додержавному суспільстві характеризувалась наступними

ознаками:
- джерелом і носієм влади була сама община;
- влада здійснювалась у межах роду;
- влада була націлена на управління загальними справами роду;
-відбувається поділ функцій влади на:

світську (рада старійшин);

військову (воєначальники);

релігійну (жреці); жерці

- здійснюється диференціація управлінських функцій:

 мирний час – рада старійшин та загальні збори;

військовий час – воєначальники та ради військових вождів;

- влада має ознаки громадської, оскільки не відділена від самого роду і є не

політичною;
- підвладними є всі члени роду;
- влада здійснюється на основі суспільного самоврядування;
-влада мала непрофесійний характер;
-вищим владним органом є загальні збори;
-основним засобом регулювання були соціальні норми (звичаї).

СОЦІАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ДОДЕРЖАВНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Життя первісної общини впорядковувалося за допомогою МОНОНОРМ -
правила поведінки, що об’єднують зародки права, моралі та релігії.

НОРМИ-ТАБУ (заборона інцесту);

ЗВИЧАЇ - правила поведінки, що склались історично та набули загального

характеру внаслідок їх багаторазового й одноманітного повторення;

РЕЛІГІЙНІ НОРМИ- правила, що регулюють відносини між людьми на основі

уявлень про надприродне, божественне;

НОРМИ ПЕРВІСНОЇ МОРАЛІ - правила поведінки засновані на уявленнях

людей про добро і зло.

3.Причини (передумови) виникнення держави

Проблеми виникнення держави залишається в юридичній науці
дискусійним питанням, що пояснюється тим, що вказана проблематика має
соціальний характер виникнення, а отже досліджується різноманітними
суб’єктами, які мають авторські підходи.
І. Важливими економічними передумовами формування держави стають:
1) перехід людства від привласнюючої економіки до виробничої, що
пов'язується з новою організацією виробничої діяльності, ускладненням
суспільних відносин та появою нових видів трудової діяльності (ремесла,
обробка металів).
2) Поступово на зміну соціальним відносинам, що обумовлювались
кровним спорідненням, приходять договірні, що характеризуються
відносинами між особами, які мають взаємні обв'язки (перш за все у сфері
виробництва та розподілу матеріальних благ, власності).
3) Таким чином поступово виникає інститут приватної власності.
ІІ. В межах політичних передумов виникнення держави виокремлюють:
1) виникнення інституту влади;
2) формуванням інституту “вождівства”, що передбачає перехід до
професіональних форм реалізації соціальної влади, при цьому сама влада
набуває характеру професійних делегованих повноважень.
Потрібно враховувати наступний ланцюжок державогенезу : група -
плем'я - вождівство - держава (band - tribe - chiefdom - state). Ключове місце в
послідовності займає вождівство (chiefdom), що представляє собою проміжну
стадію між соціально-політичною організацією егалітарного суспільства і
ранньої державністю.
Відтак, визначальними рисами вождівства є:
● значна чисельність населення та наявність великих поселень (може
нараховувати десятки тисяч осіб або менше) з ієрархією вождів та самих
поселень;
● ієрархічна система прийняття рішення і наявність інститутів контролю,
але відсутня узаконена влада, що має монополію на застосування сили,
несформований апарат управління;
● наявність розвиненої соціальної стратифікації, обмежений доступ до
ключових ресурсів, присутня тенденція відокремлення ендогамної еліти від
простих мас в замкнутий стан;
● зосередження у вождів військової і судової влади та поширення цієї
влади не тільки на поселення, де править сам верховний вождь, а й на
поселення і на людей інших вождів, йому підлеглих;
● важливу роль в економіці відіграє редистрибуція - перерозподіл
додаткового продукту по вертикалі;
● часто має місце сакралізація влади вождя (хоча ця риса не визнається
усіма дослідниками);
● наявність великих суспільно-культових споруд.
Головною відмінністю вождівств від держави є те, що правитель, вождь
мав лише «консенсуальну владу», тобто авторитет. В державі ж влада може
застосовувати примус, за допомогою легітимізованого насильства.
ІІІ. Соціальні передумови виникнення держави:
1) зміна уявлення про людину та «соціум», що передбачає впорядкування
відносин між різноманітними елементами соціуму, а також між різноманітними
людьми (за економічною, за культурною, за релігійною, за статевою ознакою).
2) виникнення інституту сім'ї.
ІV. Психологічні передумови, які пов’язані зі специфікою психіки людини
до підкорення та забезпечення життєдіяльності людини відповідно до
державницького характеру розвитку суспільства (усвідомлення важливості
спільних інтересів, чітких правил поведінки).

V. Ідеологічні передумови:
-поступовий перехід до віри в єдиного бога;
-стрімке об’єднання на основі спільності віросповідань племен;
-формування єдиної держави.

Шляхи формування держави.

В юридичній літературі обґрунтовується наявність різноманітних шляхів
формування держави.
1. Перший шлях формування держави – східний (азійський), мав місце
на території Азії та Африки. Його суть полягала в тому, що задовго до появи
приватної власності виокремився прошарок людей (як правило це була родова
знать) пов'язаний з виконання необхідних для суспільного життя загальних
функцій, що передбачали застосування насилля.
Тому виникнення держави було пов’язане з:
 природно-кліматичними умовами;

 Виникненням класів, основою яких була наявність чи відсутність влади;

 Домінування колективної власності на землю та воду
 Застосування ефективного апарату примусу;
 Централізація влади в руках однієї особи.
2. Європейський (західний) шлях виникнення держави. Визначальним
фактором утворення держав на території Європи вважається поява приватної
власності на землю. При цьому результатом виникнення такої власності є
передусім вдосконалення та підвищення ефективності засобів виробництва.
Серед основних ознак європейського типу виникнення держави
розрізняють:
 Поява привтної власності (можливість вести виробниче господарство
силами однієї сім’ї);
 Соціальне розшарування , основою якого виступає майнова та ствнова
ознака;
■ Основною функцією держави стає усунення конфліктів між
станами та класами.

4. Теорії походження держави.

Питання про різноманітності теорій походження держави є природнім та
зрозумілим, адже в сучасній літературі існує велика кількість поглядів
науковців на проблеми виникнення та розвитку держави. Основу цих поглядів
складають різні економічні, політичні, соціальні, культурні та інші інтереси.

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, М. К. Михайловський, М.

М. Покровський) ґрунтується на положенні, що держава виникла з
патріархальної сім'ї в результаті її розростання та об'єднання сімей у племена,
союзи племен, народності (цьому сприяло збереження переказу про їх загальне
походження). За Аристотелем, селища, що утворилися, склали державу.
Держава виникає як результат природного потягу до сімейних взаємин,
спілкування, а влада государя (монарха) є продовженням влади батька
(патріарха) у сім'ї, що має державно-власницький характер на зразок
домовласницького.
У наш час ця теорія не може бути сприйнята повністю. Проте деякі її
елементи (виникнення держави з появою публічної влади, роль сім'ї в
становленні державності, утвердження порядку в суспільстві шляхом
підпорядкування публічній владі) потрібно враховувати.
Теологічна теорія (Хома Аквінський, XIII ст.) базується на ідеї
божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона
слугує обґрунтуванню панування духовної влади над світською. Стверджується,
що церква наділяє государя правом панувати над людьми і реалізувати волю
Божу на Землі. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, що
встановив державну владу, підкорятися владі, що санкціонована церквою. Воля
володаря, що керує державою, трактується як об'єднавча засада, без якої
держава розпалася б. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її
непорушності: держава вічна, як і сам Бог. Звідси випливає твердження про
необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві
державно-правових інститутів.
Договірна (природно-правова) теорія (Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж.
Локк, Ж.-Ж. Руссо, Я. Козельський, М. Радищев, І. Кант) ґрунтується на ідеї
походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей.
Об'єднання людей у єдиний державний союз розглядається як природна вимога
збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.
Стверджується, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся
прихильникам цієї теорії неоднозначно. Т. Гоббс, наприклад, вважав, що в
природному стані відбувається "війна всіх проти всіх", оскільки там панував
принцип "людина людині - вовк". Ж.-Ж. Руссо, навпаки, малював райдужну
картину свободи і рівності, "золоте століття". Проте всі вони розглядали
державу як продукт людського розуму і діяльності, зумовленої прагненням
людей до виживання. Можна виділити два варіанти договору державотворення,
запропонованих представниками цієї теорії: 1) договір між правителем і
людьми (Т. Гоббс), коли правителю передається частина природжених прав, які
він повертає громадянам зі своїх рук після державотворення і виступає їх
гарантом {суспільний договір-підпорядкування); 2) договір людей один з одним,
усіх з усіма (Ж.-Ж. Руссо), що передбачає невідчуження, збереження природних
прав за індивідами при укладанні договору одного з одним про
державотворення (суспільний договір-об 'єднання). У будь-якому разі
передбачається забезпечення природних прав і свобод особи в межах держави-
це визначає прогресивність варіантів цієї теорії.
Проте цією теорією перебільшуються індивідуалістичні засади на ранніх
етапах життя людства, розвиненість розуму людей періоду переходу до
державності від "природного стану", усвідомленість їхнього підходу до
необхідності вступу в договір про утворення держави. Скоріше переважала
інтуїція, ніж розум як підстава договору.
Зрозуміло, об'єктивні причини виникнення держави не можна пояснити
тільки договором. їх значно більше. Водночас договір відіграє значну роль у
створенні деяких держав, у практиці їх державного будівництва. Так,
Конституцією США закріплений договір між народами, що входять до складу
держави, і визначені його цілі: утвердження правосуддя, охорона внутрішнього
спокою, організація спільної оборони, сприяння загальному добробуту.
Органічна теорія (Г. Спенсер, XIX ст.) ототожнює процеси виникнення і
функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення про державу як
про своєрідну подобу людського організму сформульовані ще давньогрецькими
мислителями. Г. Спенсер, натхненний успіхами природознавства, розвинув цю
думку, заявивши, що держава - це суспільний організм, який складається з окре-
мих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Відповідно
до його теорії, держава, як і будь-яке живе тіло, базується на диференціації і
спеціалізації. Держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і
в процесі свого становлення ускладнюється, розростається і гине внаслідок
старіння (як людина). У процесі становлення держави спостерігається
інтеграція (об'єднання) дрібних утворень людського суспільства в більш великі і
складні -"агрегати": плем'я, союз племен, міста, держави, імперії. Одночасно під
впливом часу в "агрегатах" відбувається соціально-класова диференціація і
спеціалізація у вигляді поділу праці, формування системи органів держави.
Кожний орган виконує визначену лише йому властиву функцію (як у людському
організмі): уряд - функцію мозку (регулятор суспільного організму); хлібороби і
ремісники - функцію органів травлення (забезпечують життєдіяльність
суспільного організму); працівники торгівлі, транспорту та інших засобів
сполучення слугують кровоносною системою; панівні класи відповідають за
оборону держави тощо. Завданням державної влади є служіння благу
суспільства.
Таке уявлення про державу здається, на перший погляд, наївним і
ненауковим, однак тут є раціональне зерно. Визнається зв'язок законів
громадського життя і законів природи, підкреслюється, що людина, перш ніж
стати істотою суспільною, біологічно формується як індивід з волею і
свідомістю. Інакше кажучи, людина спочатку є витвором природи, потім -
членом суспільства, а потім - громадянином держави. Позитивним можна
назвати обґрунтування диференціації (поділ на класи), інтеграції громадського
життя (об'єднання людей у державу) у взаємозв'язку і системі, спеціалізації
(поділ праці).
Теорія насильства має два варіанти: теорія зовнішнього насильства (Л.
Гумплович, К. Каутський) і теорія внутрішнього насильства (Є. Дюрінг). Теорія
зовнішнього насильства пояснює виникнення держави як результат воєн,
насильницького підпорядкування одного племені іншому. Усі державно-правові
інститути, що існують у суспільстві, виникають з голого насильства: державні
органи і закони створюються для придушення поневолених народів. Насильство
є підставою виникнення приватної власності. Панування племені згодом
перетворюється на панування класу. При цьому виявляється, що в державі
зацікавлені більш слабкі племена, ніж сильні, оскільки вона служить захистом
завойованих племен від можливих зазіхань з боку інших сильних племен.
Держава зображується як захисниця інтересів усіх класів суспільства, здатна
забезпечити загальне благо як сильних, так і слабких. Вона визначає обсяг
вимог, пропонованих до завойованих племен, і дає їм можливість улаштувати
життя в межах цих вимог і збережених за ними прав. Переможцям надається
можливість спокійно користуватися вигодами свого становища. Теорія
внутрішнього насильства пояснює виникнення власності, класів і держави в
результаті насильства однієї частини суспільства над іншою, причому йдеться
про насильство (панування) більшості над меншістю.
Винятково насильством неможливо пояснити походження держав. Тим
більше неправильно вважати завоювання пріоритетним фактором утворення
держави. Внутрішні соціально-економічні причини, класове розшарування
суспільства спричиняють війни і сприяють виникненню держави. Однак не
можна заперечувати певної (більшої чи меншої) ролі насильства у цьому
процесі. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими
було одним із реальних факторів існування державності протягом тривалого
часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують утворення
будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі). Насильство -
боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем - відіграло інтегруючу роль
при формуванні держави в США.
Класова теорія має кілька різновидів. Одним із них є класово-
матеріалістична (марксистська) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін).
Відповідно до цієї теорії (її попередником був Л. Морган) витоки держави слід
шукати в первісному суспільстві, у його поділі на класи з протилежними
інтересами, що було зумовлено економічними чинниками: суспільний поділ
праці, поява надлишкового продукту, виникнення приватної власності. Як писав
Ф. Енгельс, держава - сила, потрібна для стримування зіткнення класів із супер-
ечливими економічними інтересами, утримання їх у межах "порядку". Цю ж
саму думку розвиває К. Маркс: держава є "орган панування, орган гноблення
одного класу іншим". В. І. Ленін називав державу "машиною для підтримки
панування одного класу над іншим". Держава у трактуванні прихильників цієї
теорії забезпечує переважні інтереси економічно панівного класу,
використовуючи спеціальні засоби підпорядкування і управління.
Безумовно, класово-матеріалістична теорія дає підстави для аналізу причин
виникнення держави, визначення його сутності, але вона є однобічною,
оскільки пояснює походження держави виключно економічними і класовими
чинниками; недооцінює ідеологічні фактори (свідомість, менталітет);
недовраховує біологічні фактори: люди як біологічні істоти, спонукувані
почуттям самозбереження перед силами природи і зовнішньою загрозою
(боротьба за джерела харчування), відчували потребу в об'єднанні і
державотворенні. Надмірний акцент на ролі класів і класової боротьби у
виникненні держави призводить прихильників цієї теорії до виключення факту,
що держава, крім функції охорони інтересів панівного класу, виконувала (тією
чи іншою мірою) ще й загальносоціальну функцію. Крім того, пов'язуючи
походження держави з виникненням класів, ця теорія передбачала неминуче
зникнення держави разом з відмиранням класів і встановленням суспільства
комуністичного самоврядвання.
Олігархічна теорія (від грец. олігархія - влада обраних) (Б. Шантебу)
пов'язує виникнення держави з поділом праці і виділенням управління як
специфічного виду діяльності, яким займалася елітарна група, що виокремилася
із суспільства.
Та інші теорії походження держави……дивись самостійно!