Розділ 3.

ЛЮДИНА В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Тема 1. СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО ПОЛІКУЛЬТУРНИЙ ХАРАКТЕР. (§ 14-15)

ПЛАН
1. Суспільство (соціум). Соціальна взаємодія та соціальні цінності.
2. Соціальна структура та соціальна стратифікація.
1. Полікультурний характер суспільства.
2. Разом на одній землі. Україна багатокультурна.

1. Суспільство (соціум). Соціальна взаємодія та соціальні цінності.

Суспільство (соціум) – порівняно стійка система соціальних зв’язків, що склалися
між людьми в процесі їхньої спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов
існування й задоволення життєвих потреб.
Характерними ознаками суспільства є: - спільність території; - спільне культурне
середовище, система норм і цінностей; - сталість (існування упродовж тривалого часу –
довшого, ніж життя 1-го покоління); - здатність відтворювати й підтримувати міцні
зв’язки.
Кожна людина є водночас і творцем і «продуктом» суспільства. Основою суспільства
в усі часи вважали взаємодію між індивідами, групами, спільнотами, суспільними
(соціальними) інститутами, з яких воно складається.
Соціальний інститут – це певні форми організації і регулювання суспільного життя
(політика, економіка, сім’я, релігія, освіта тощо), що історично склалися і забезпечують
виконання життєво важливих для суспільства функцій на основі соціальних норм за
допомогою спеціальних установ і с-ми контролю.
Соціальні інститути можуть бути формальними (парламент, уряд, армія, поліція,
сім’я, навчальні заклади, наукові й релігійні організації, гроші, ринок тощо) або
неформальними (об’єднання за інтересами: культурні чи соціальні організації, фонди, клуби
тощо); за сферами життя людини – економічні, політичні, культурні й виховні.

2. Соціальна структура та соціальна стратифікація.

Соціальна структура – це ієрархічно впорядкована сукупність індивідів, соціальних
груп, спільнот, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками та відносинами.
Основними елементами соціальної структури є люди та їх групи. Соціальні групи наділені
неоднаковими правами, мають різні рівні можливостей, достатків, престижу, що
відповідає їх статусу (авторитету, повазі). Розташування людей за соціальною ієрархією
згори вниз - за 4-ма основними критеріями нерівності (рівнем прибутків, освіти,
престижем професії та доступом до влади) є соціальною стратифікацією суспільства. У
соціології соціальною стратифікацією називають вертикальне розшарування суспільства.
Відомий англійський соціолог Ентоні Гідденс розрізняв такі історичні типи
стратифікації суспільства: рабство, касти, стани, класи.
Надзвичайно важливим елементом структури сучасних суспільств є середній клас –
група людей, яка має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола
матеріальних і соціальних потреб (це дрібні й середні власники, підприємці, юристи, вчителі,
лікарі, службовці й кваліфіковані робітники – вони мають проміжне становище між
верхівкою і нижніми прошарками суспільства). Висока якість життя, впевненість у
майбутньому середнього класу є запорукою збереження чинного ладу (у розвинених
державах до середнього класу належить до 80% населення, а к-ть найбагатших і найбідніших
є нечисленною).
Успішний розвиток суспільства й держави визначають такі базові соціальні цінності як
соціальна згуртованість, соціальна солідарність та відповідальність, які сприяють
збереженню стабільних соціальних відносин, духовному розвитку суспільства і включають в
себе свободу, взаємоповагу, взаєморозуміння, справедливість, знання, вміння, добробут
тощо.
Солідарність – це єдність переконань і дій, взаємодопомога й підтримка, що
ґрунтується на спільності інтересів і необхідності досягнення загальних цілей.
Соціальна згуртованість – почуття солідарності й належності до суспільства,
засноване на ефективному використанні прав та виконанні громадянських обов’язків.
Соціальна відповідальність – усвідомлення особистістю власних обов’язків та їх
виконання, вона виникає тоді, коли поведінка людини має суспільне значення й регулюється
соціальними нормами.

3. Полікультурний характер суспільства

Культурна неоднорідність є реальністю для більшості країн світу. Чи сприяє
багатокультурність розвиткові сучасного суспільства? Якою має бути державна політика у
сфері культури? Чи можливо сформувати спільну культуру в багатокультурному суспільстві?
Полікультурність (культурна різноманітність) – співіснування в межах однієї
країни багатьох культур, жодна з яких не є панівною.
За всю історію сформувалось кілька моделей взаємодії представників різних
культур:
Модель полікультурного суспільства Модель «панівної культури»
Її прихильники закликають свідомо й послідовно нехтують
представників різних етносів, соціальних етнічними, расовими, культурними
груп у суспільстві до спілкування, відмінностями як меншовартісними
схвалюють і підтримують взаємовплив на тлі загальносуспільних інтересів.
культур, жодна з яких не є ані панівною,
ані пригніченою. Рівні можливості для
всіх.
До якої моделі схиляєтеся ви?
2008 р. Рада Європи прийняла Концепцію різноманіття під назвою «Біла книга з
міжкультурного діалогу», засновану на повазі до людської гідності, спільній людській
природі, свободі совісті, протидії пропаганді ненависті або ін виявів дискримінації.

4. Разом на одній землі. Україна багатокультурна.

Нині в Україні проживає понад 130 національностей. Нас об’єднує одна земля, її
історія, відповідальність за спільне сучасне й майбутнє України, об’єднують також
загальнолюдські цінності, а саме: повага до прав людини, взаєморозуміння, солідарність,
свобода, громадянська відповідальність тощо. Серед відомих українців – велика к-ть
представників різних націй і народів: Петро Могила, Олександра Екстер, Казимир
Малевич,Олена Теліга, Сергій Параджанов, Мустафа Джемілєв, Георгій Гонгадзе, Сергій
Нігоян та ін., які склали славу України.
На 1.01.2017 р. в Україні діяли до 36 тис. релігійних організацій понад 55
віросповідань, близько 52% - православних, від 1989 р. легалізована Українська греко-
католицька церква, більше 1100 громад має римо-католицька і понад 10 тис. –
протестантизм (30% від чисельності віруючих). Діють етноконфесійні утворення ісламу,
іудаїзму, Закарпатська (угорська) реформатська, Вірменська апостольська, Німецька
євангелічно-лютеранська церкви та ін.
Конфесія – 1) віросповідання; 2) самостійний, незалежний від інших релігійний
напрям, відгалуження. Від 1996 р. діє Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій –
найвпливовіша із низки міжконфесійних організацій в Україні.
З метою розвитку і збереження різних культур в Україні проводяться різноманітні
заходи, конференції, круглі столи, фестивалі, дні культури тощо.
Ще одну різноманітність відображає термін «гендер». Гендер – змодельована
суспільством система цінностей, норм і характеристик «чоловічої» і «жіночої» поведінки,
стилю життя, ролей жінок і чоловіків та їх стосунків. Якщо стать не вибирають, то гендер є
підсумком соціалізації людини в суспільстві відповідно до її статевої приналежності. Якщо
статеві (біологічні) відмінності між жінками й чоловіками є постійними, стійкими, то гендерні
(соціальні) не мають чіткої закріпленості і в різні історичні періоди змінюються.
У постіндустріальному суспільстві відбувається поступове вирівнювання прав і
можливостей чоловіків і жінок і в публічній і у приватній сферах – суспільство
наближається
до генного балансу.

Завдання:
Об’єднатись у групи по 4-5 осіб і підготувати презентацію про національні спільноти,
які проживають на Житомирщині і в Україні. Обов’язкові дані, необхідні для представлення
спільнот:
1. Представити на карті територію держави, звідки походить обрана вами
спільнота, прапор, герб, гімн.
2. Як, коли заселяли територію України й Житомирщини представники цієї спільноти
3. Встановити імена людей, які залишили яскравий слід в історії
4. Знайти історико-архітектурні пам’ятки (будівлі, пам’ятні дошки, монументи,
пам’ятники, руїни, дороги тощо), пов’язані з історією цієї культури: • храми; •
історичні пам’ятки (будинки, парки, топоніми, технічні та виробничі споруди різних
епох); • історичні назви; • меморіальні місця (пам’ятники, площі, кладовища) та ін.
місця пам’яті цієї культури; • будинки, у яких вони мешкають сьогодні чи мешкали
колись ; • культурні установи, громадські організації, видавництва, місцеві ЗМІ, які
репрезентують цю етнічну спільноту.
5. Зразки національних костюмів, пісень, танців.
6. Національні страви цієї спільноти.

Поляки –
Німці –
Євреї –
Чехи –
Кримські татари –
Білоруси –
Грузини –
Ін. спільнота –