Цивілізації у

світі і їхня
типологія
Цивілізація (від лат. civilis – громадський, державний) – це
спосіб життя великої спільноти людей, що посідає певну територію,
сповідує свою релігію, розвиває власні культурні традиції й систему
цінностей, удосконалює оригінальний комплекс суспільно-
економічних відносин. Історично сформована культурна спільність
людей характеризується неповторним способом життя.

Цивілізація розвивається за власними законами і характеризується

такими параметрами, як геополітичне становище, природні ресурси і
господарська діяльність, етнодемографічна ситуація, державний лад і
політична система, зовнішня політика, культурно-релігійні здобутки.

Саме цивілізаційний підхід дає можливість дослідити конкретний

фактичний матеріал, з’ясувати місце і роль
окремих країн і народів у регіональній і світовій історії. Поняття
цивілізацій пов’язується з багатьма особливостями народів і країн:
характером культури, духовності і менталітету (особливості
світосприйняття, моралі, етики й етнопсихіки).
Першу цілісну теорію, що прагнула пояснити розвиток людства
з цивілізаційних позицій, напередодні другої світової війни запро-
понував науковий керівник Британського королівського інституту
міжнародних відносин Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975). Він
виділив 36 цивілізацій, однак у 12-томному «Дослідженні історії»
детально описав 21 локальну цивілізацію, що циклічно змінювали
одна одну.
У ХХ ст. з них залишилося вісім: візантійська, російсько-
ортодоксальна, ісламська, індуська, далекосхідна (Півден-
но-Східна Азія), китайська, японо-корейська і західна. Усі вони
розвивалися за принципом історичної круговерті й проходили п’ять
стадій: виникнення, зростання, кризу, дезінтеграцію й загибель.
Рушійною силою розвитку цивілізацій, на думку історика, слугу-
вав «життєвий порив» творчої еліти, а тривалість їхнього існування
залежала від співвідношення між нечисленною елітою і нетворчою
масою суспільства.
А.Тойнбі у своїй концепції підкреслює існування тісного
зв’язку цивілізації з тією чи іншою всесвітньою релігією,
яка формується не з моменту зародження цивілізації, а
під час кризового стану та стає своєрідною духовною
відповіддю на кризу. Відповідно до цієї концепції,
головним критерієм визначення культурно-історичної
спільності людей у межах світових регіонів (з історично
мінливими межами) є єдність релігії, що визначає
спільність історичного розвитку, звичаїв і формує
стійкий регіональний тип високої культури. Надаючи
релігії роль системотворчого цивілізаційного критерію,
А. Тойнбі використовував поняття релігії не як
віровчення, а як системи, що визначає нормативні
цінності та відмінності духовного світу людей.
Отже, цивілізація — це простір, культурна зона, сукупність
культурних характеристик і феноменів. У багатьох
дефініціях саме культура виступає основою ознакою
цивілізації.

Світова цивілізація - етап в історії людства,

який характеризується певним рівнем потреб, здатностей,
навичок, знань та інтересів людини, технологічними
і економічним способом виробництва, устроєм політичних і
суспільних відносин, рівнем розвитку духовного відтворення.

Локальні цивілізації мають культурно-історичні, людські,

етнічні, релігійні, економіко-географічні особливості окремої
країни, групи країн, етносів, пов'язаних
спільною долею.
• У чому смисли цивілізації?
• До яких висновків ми приходимо з приводу досвіду
цивілізацій?
• Яким є результат взаємодії цивілізацій?
• Яким є майбутнє цивілізацій?

• Як цивілізації між собою різняться?

o Культурно-історичний
o Економіко-географічний
o Соціальний
o Релігійний
o Мовний
o Національний
o Духовний
o Менталітет
o Відчуття землі і води
o Проекція у майбутнє

• Чи існують паралельні впливи і тотожності між цивілізаціями?

• Що може знищити цивілізацію?
o Глобалізація
o Тероризм і боротьба з ним

• Зіткнення цивілізацій
Зі́ткнення цивіліза́цій (англ. Clash of Civilizations) — теорія
 американського політолога та соціолога Самуеля Гантінгтона про
моделі конфліктів у період після Холодної війни. Вперше оприлюднена
ним на лекції в Американському інституті підприємництва в 1992 році,
пізніше опублікована в книжці «Зіткнення цивілізацій і перебудова
світового порядку» (The Clash of Civilizations and the Remaking of World
Order) 1996 року.
• Згідно з цією теорією, на зміну двополярності, що існувала у
другій половині XX століття і ґрунтувалася на конфлікті
ідеологій, прийде багатополярність, яка ґрунтуватиметься на
конфлікті культур (цивілізацій).
• Сам Гантінгтон виділяє такі цивілізації:
• Західна;
• Конфуціанська;
• Японська;
• Ісламська;
• Індуїстська;
• Православно-слов'янська;
• Латиноамериканська;
• Африканська;
• Буддистська.
• Автор стверджує, що в майбутньому, якщо і виникне 
Третя світова війна, то це буде війна між цивілізаціями.
• У статті "Зіткнення цивілізацій" (1993) він стверджував, що якщо
XX сторіччя було століттям зіткнення ідеологій, то XXI століття
стане століттям зіткнення цивілізацій або релігій.
• У 1996 опублікував книгу "Зіткнення цивілізацій і перебудова
світового порядку", яка стала спробою навести додаткові факти і
аргументи, які підтверджують основні положення та ідеї. Головна
ідея цієї книги: "у світі після холодної війни найважливіші
відмінності між народами - не ідеологічні, політичні чи
економічні, а культурні". Люди починають ідентифікувати себе не з
державою або нацією, а з більш широким культурним освітою -
цивілізацією, так як цивілізаційні відмінності, що склалися
століттями, "більш фундаментальні, ніж відмінності між політичними
ідеологіями і політичними режимами. Релігія розділяє людей
сильніше, ніж етнічна приналежність.
• Головний сенс його міркувань полягає в протиставленні Заходу
всьому іншому світу. За схемою Хантінгтона, пануванню Заходу
приходить кінець. На світову арену виступають декілька
незахідних держав, які відкидають західні цінності і відстоюють
власні цінності і норми.