ТЕМА 16.

КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ
1.Поняття «культура», основні ознаки культури та її
характеристика (національна і світова культура).
2. Поняття цивілізації, основні ознаки цивілізації.
Проблема співвідношення культури і цивілізації.
3. «Вісім смертних гріхів» сучасної цивілізації.
Глобальні проблеми сучасної цивілізації,
причини виникнення та можливі шляхи
розв’язання.
 1
Поняття культура походить від лат. cultura, яке, у свою чергу,
походить від дієслова colo, colere – обробіток землі,
вирощування, плекання, і було пов’язана з землеробством.
Вперше це слово вжив Марк Порцій Катон (ІІІ ст. до н.е.).
ЦИЦЕРОН (3 січня 106 до н.е. – 7 грудня
43 до н.е.) : Культура – це друга природа
людини. Культура як дисципліна розуму,
духу. Плекання душі. Без культури немає
людини.
Культура як людинотворчий феномен.
ПРИЧИНИ ЗАГОСТРЕННЯ УВАГИ ДО КУЛЬТУРИ У ХХ
ст.:
1.ХХст. принесло багато страждань, тому заговорили про
кризу культури, адже дві світові війни, голокост і
голодомори відбувалися саме в Європі.
2. у др.. пол. ХХ ст. з’являється масова культура, або поп-
культура. Чи можна її взагалі вважати культурою? Чи
поява такої культури означає зникнення «високої
культури»??
3. Крах євроцентризму. Мультикультуралізм.
 СУТТЄВІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ
• - культура як «друга природа» (Цицерон), тобто культура – це все, що
створене людиною, сукупність артефактів; ця ознака є найзагальнішою і
позначає межі культури. Людина – активна істота, яка перетворює довкілля,
створюючи «штучне середовище», проте, не всі дії та винаходи людини
можна вважати культурними: виснаження ґрунтів, вирубування лісів,
створення атомної бомби тощо;
• - сукупність способів людського доцільного перетворення природи, але
навіть і ця ознака культури може мати не-культурний вимір: технології здатні
приносити людині як позитивні, так і негативні наслідки; людська діяльність,
навіть і цілеспрямована може бути деструктивною;
• - втілення людського духовного досвіду та потенціалу, цінності, які
покладаються в основу діяльності;
• - творчий, інтегральний, характер культури, в якій проявляється вище
призначення людини – досконалість, висока мораль, духовність, зв'язок з
трансцендентним чи абсолютним;
• - знаково-символічний характер: оскільки культура безпосередньо культивує
зв'язок з абсолютним, то й презентує його у вигляді певних символів та знаків.
Третій світ – символічний світ як світ культури.
 2.
Поняття цивілізація походить від слова civilis, що означає громадський,
цивільний. Широко вживався у часи Римської імперії, щоб відділити не-
римлян, громадян Римської імперії від варварів. Але сучасний зміст
поняття «цивілізація» набуло лише у 17-18 ст.
Нім. соц. Норберт Еліас (1897-1990) дослідив історію походження
поняття «цивілізація» і встановив, що це поняття вживалося для
ідентифікації належної, пристойної поведінки, гідної людини.
Еліас робить висновок про те, що в цьому понятті поєднано два
значення: 1) протиставлення себе варварським народам, і
перехід на інший щабель суспільного розвитку, але з іншого боку
2) цивілізація – це процес, який ще триває, оскільки триває
оцивілізування держави, виховання, освіти».
Іммануїл Кант (1724-1804)
вважав, що існують безумовні та умовні цілі
розвитку людини і суспільства. Безумовна
ціль є моральною, умовна – технічною або
прагматичною; моральна ціль досягається
моральністю. Ідея свободи в культурі – через
моральність.
ОЗНАКИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Згідно з Морганом (1818-1881): - виникнення міст,

моногамної сім’ї, використання металів,
централізованої держави та релігії, писемності,
винайдення пороху та друкарського станка.
Цивілізація – це період, який настає після періодів
дикунства і варварства. Морган вважав, що розвиток
людської цивілізації відбувався повсюди майже
однаково. Такий підхід до періодизації історії
людства був поширений у 19-му столітті.
ОСВАЛЬД ШПЕНҐЛЕР (1880-1936)
представник філософії життя, створив концепцію морфології локальних культур («духовних
епох»): «Присмерк Європи» (т. 1 – 1918,
т. 2 – 1922). Культуру і цивілізацію він протиставляє. Культуру він розглядає
як неповторну органічну форму – організм, який проходить
стадії розвитку дитинство, юність, зрілість і старість, або весна,
літо, осінь і зима. Аналогія. Він заперечує усталену періодизацію історії Античність-Середні
віки-Новий час, і пропонує свою
періодизацію, оскільки ця періодизація не враховує
неєвропейські культури.
Він пропонує замінити лінійну періодизацію історії циклічною історією виникнення, розвитку
і загибелі численних самобутніх культур. До великих культур він відносить: китайську,
вавилонську, єгипетську, індійську, античну (греко-римську), візантійсько-арабську, західну,
культуру майя, і культуру, яка пробуджується – російсько-сибірську. Унікальність кожної
культури забезпечує її душа: в основі античної культури – лежить аполоністична душа,
арабської – магічна західної – фаустівська, тощо. Культура переходить у цивілізацію тоді,
коли на перший план виходить комфорт, зручність, технічні досягнення. Іншими словами,
цивілізація означає смерть культури. Для цивілізації характерний матеріалізм, атеїзм,
агресивний експансіонізм, урбанізація, сцієнтизм і техніцизм. Кожна культура досягає своєї
цивілізації і вмирає, коли вичерпує свої творчі можливості. Тотальний раціоналізм вбиває
вищі духовні цінності культури і спричиняє перехід культури до цивілізації.
Арнольд Тойнбі (1889-1975)
Цивілізація характеризується такими
рисами: релігія та форми її організації
і територіальна ознака – ступінь
віддаленості від того місця, де
першопочатково виникла цивілізація.
Кожна цивілізація проходить етапи
виникнення, зростання, розквіту і падіння. Перші дві стадії пов’язані з «життєвим
поривом», а дві інші – з виснаженням життєвих сил. Розвиток цивілізації
визначається «законом виклику-відповіді». Виклики: суворий клімат, нові землі,
виклик зовнішньої експансії (нападу ззовні), зовнішній тиск, внутрішня ущербність
суспільства, коли воно намагається надолужити свої внутрішні втрати. Хто формує
відгук на виклики часу? Еліта – творчі особистості, які здатні відповідним чином
діяти і забезпечувати адекватну відповідь на виклики. Більшість не творча повинна
слідувати за творчою меншістю – наслідувати її.
• Отже, Тойнбі відстоює культурний плюралізм – людська історія являє собою
сукупність неповторних, дискретних соціальних організацій – цивілізацій, кожна з
них проходить свій шлях і володіє унікальною системою цінностей, навколо якої
організовується її життя.
 3.

Конрад Лоренц (1903-1989)

Вісім смертних гріхів цивілізованого:
• - перенаселеність – скупчення великої
кількості людей на малій території, звідси
агресивність – непередбачувані соціальні
контакти;
• - спустошення життєвого простору, яке вбиває
будь-яке благоговіння перед красою природи;
• - високий темп життя та жорстка конкуренція – поспіх у всьому, відсутність мислення,
рефлексії – швидкий розвиток техніки, час – це гроші;
• - зникнення глибоких почуттів та переживань – «теплова смерть почуттів»; втрата
людиною чуйності до інших, зникнення радості – ера нудьги;
• - генетичне виродження;
• - відірваність від традиції – немає зв’язку між поколіннями;
• - зростає ступінь впливу засобів масової інформації, Інтернету на людину – навіювання,
зменшується здатність критично мислити, самостійно;
• - ядерна зброя.
Всі ці «гріхи» так чи інакше вплинули на виникнення
глобальних проблем.
Глобальна проблема – це сукупність соціоприродних проблем, які за своїми
масштабами охоплюють усю планету, від вирішення яких залежить доля
людства і його збереження. Вирішення не залежить від волі однієї чи
декількох країн, а потребує зусиль усіх країн та міжнародних організацій
(ООН тощо).
Класифікація глобальних проблем: - екологічні
проблеми: забруднення навколишнього середовища,
парниковий ефект, озонові діри – викид вуглекислого
газу, вирубування лісів; - демографічні проблеми:
перенаселення і депопуляція; - проблема «Північ-
Південь»: бідність, голод, злидні; - епідемічні
проблеми: туберкульоз, СНІД, серцево-судинні
захворювання, ракові захворювання; - проблеми,
пов’язані з енергетичним забезпеченням –
вичерпання природних ресурсів; - проблеми війни і
миру – тероризм, ядерна і термоядерна війна тощо.