Тема 3.

Культурно-
цивілізаційна теорія
О. Шпенґлера
1. Сутність культури та “душі” в теорії
О.ºШпенґлера
2. Культури в історії людства
3. Цивілізації в теорії О. Шпенґлера
4. Культура та цивілізація Заходу в теорії
О. Шпенґлера
Освальд Шпенґлер (1880-1936)
“Філософія життя” . “Філософія культури”
Феномен «бадьорої людини», яка постає як «Я»,
«особистість», «внутрішнє життя душі»
Головна праця: «Der Untergang des Abendlandes»
«Присмерк (сутінки, падіння, загибель) Заходу
(Європи)» 1918 (І т.); 1922 (ІІ т.)
Культура – це органічна система духовно-
соціальних орієнтирів, що мають здебільшого
ціннісну основу, завдяки чому вона здатна
піднести людину над буденністю.
Своєрідність культури визначається її "душею".
"Душа" - генетичний код культури, який
обумовлює винятковість кожної конкретно
існуючої культурної форми.
Культура постає як своєрідне символічне
Типи душі, наприклад: антична («аполлонівська»
душа), західноєвропейська («фаустівська»);
візантійська, арабська («містична» або «магічна»).
«Аполлонівська» душа вирізняється чуттєвим
індивідуальним тілом, пізнання на основі
принципу “доступної для огляду межі”; гармонія у
взаємодії з природою.
«Фаустівська» душа – “спрямованість у
нескінченність” – у просторі й часі; підкорення
природи, перетворення її; науково-технічний
прогрес.
«Магічна» душа – дуалізм духу і тіла, досягнення
у сфері релігії, духовної культури.
2. Культури в історії людства
Немає єдиної загальнолюдської культури! Кожна
велика культура має свій особливий світ,
неповторний і своєрідний. Кожна культура має
свій власний історично сформований унікальний
«прафеномен» - своєрідний «спосіб переживання»
життя. Під прафеноменом О.Шпенглер розуміє, як
і Гете, відокремлену від стилю будь-якої культури
ідейну основу, яку можна сприйняти, але не можна
проаналізувати, розкласти на частини
«Культура – це прафеномен минулої та майбутньої
всесвітньої історії. Прафеноменом є те, у чому ідея
становлення являє себе світу у всій чистоті. Це
дух, яким наділена кожна культура й за яким вони
відрізняються одна від одної».
 Великі культури
1. Єгипетська
2. Індійська
3. Вавилонська
4. Китайська
5. «Аполлонівська» (греко-римська)
6. «Магічна» (візантійсько-арабська)
7. «Фаустівська» (західноєвропейська)
8. Культура майя
“Російсько-сибірська” – формується?
Розвиток культур підпорядковується певному
біологічному ритму. Кожна культура має свою
часову історію існування – загалом близько 1000
років (можливо, до 1500). Час та особливості
розвитку зумовлені внутрішнім життєвим циклом.
Головні фази розвитку культури:
•народження і дитинство
•молодість (юність)
•зрілість
•старість і «занепад» → смерть.
Вмираючи, культура перероджується
(трансформується) в цивілізацію
«Є розквітаючі та старіючі культури,
народи, мови, істини, боги, місцевості, як є
молоді та старі дуби або сосни, квіти,
гілки, листя, але немає старіючого
людства. Будь-яка культура має власні
форми прояву, які з’являються, стигнуть
та в’януть, ніколи більше не
повторюючись».
Заперечення концепції єдиного “всесвітнього”
історичного процесу, єдиної лінії еволюції
людства.
Критика європоцентризму.
Рівноцінність культур!
“Чи не смішно, що “Новий час”, охоплюючий декілька
століть, та ще й спливаючий переважно в Європі,
протиставляється “Стародавності”, що охоплює стільки ж
тисячоліть, в яку без спроби глибокого розчленування ...
включені без винятку всі догрецькі культури?”
Не існує нічого загальнолюдського – не тільки мистецтво,
релігія, моральність у кожної культури свої власні, але й
не існує ні чисел “взагалі”, ні істини “взагалі”, ні
часу “взагалі” – все це відмінне в кожній культурній епосі,
все це стільки ж несхоже за стилем,
наскільки відмінні, наприклад, статуя Фідія та картина
Пікассо.
Цивілізація (за О.ºШпенґлером) – «закостеніння»
органічного життя культури, її розпад,
перетворення творчої праці людини на механічну
роботу тощо.
Цивілізація супроводжується процесами
«масовізації» всього суспільного життя, розвиток
на основі кількісного принципу, який знаходить
свій вияв у глобалізації форм і методів людського
існування: економіки, політики, техніки, масової
культури споживання тощо. Моральний занепад!
Захід в ХІХ ст. перейшов до цивілізації, і відтоді
розпочався його присмерк (занепад). Фаталізм:
західна цивілізація постає як неминуча трагічна
доля (фатум), приреченість західної культури.
На стадії перетворення культури на цивілізацію
розвивається імперіалізм. “...імперіалізм – це
чиста цивілізація...” Перша світова війна
Вавилонський, єгипетський, індійський,
китайський, римський, візантійський, арабський
імперіалізм
Імперські форми політичної організації
суспільства, домінування над залежними
територіями, мілітаризація, розвинена правова
система тощо
Західний імперіалізм на початку ХХ ст. –
розподіл світу на сфери впливу провідних держав.
Колоніальні імперії (Британська, Французька,
Германська, Португальська та ін.)