МКР ІСЦ

1.Дайте визначення цивілізації. Охарактеризуйте критерії цивілізації.

Цивілізація (локальна) – це самодостатня автономна соціокультурна система, яка здатна до
саморозвитку, демонструє єдність матеріальної і духовної культури, що склалася за тривалий
історичний час
Ранні цивілізації сходу:
• Давнє Дворіччя: рубіж ІV– ІІІ тис. до н.е.
• Давній Єгипет: рубіж ІV– ІІІ тис. до н.е.
• Давня Індія: – сер ІІІ тис. до н.е.
• Давній Китай: поч. ІІ тис. до н.е.
"критерії цивілізації“- ознаки, за якими ми відрізняємо цивілізоване суспільство від архаїчного.
В економічній сфері цивілізаціям властиві:
• Економічні відносини, засновані на розподілі праці професійному (землероби – ремісники – воїни
адміністратори) і соціальному (верхи-низи).
• Централізоване виробництво та перерозподіл надлишкового продукту, який вилучається у
виробників правлячим прошарком через податки і
організацію робочої сили для суспільних робіт.
• Наявність обміну, який контролюється професійним купецтвом або державою, яка витискує
прямий обмін продуктів і послуг.
У соціально-політичній сфері цивілізаціям притаманні:
• Домінування в політичній структурі прошарку, який концентрує у своїх руках виконавчі і
адміністративні функції. Цей прошарок у своїй діяльності спирається на примус.
• Наявність держави, яка забезпечує систему соціально-класових відносин і єдність території,
створює систему законів, які забезпечують всі верстви населення певними гарантіями.
• Урбанізація.
У культурно-інформаційній сфері цивілізації демонструють:
• Ускладнення етичних систем. Формується моральний порядок, який ґрунтується на ідеях, які
розробляються
освіченою елітою і стають рушійною силою історії.
• Одноманітне уявлення про надприродний світ, єдність світогляду, які забезпечуються самостійним
соціальним інститутом (жерці, храми, державні культи).
• Впровадження загальноприйнятої символіки для запису і передавання інформації – писемності і
систем числення.
• Фіксування мір часу, простору і пізніше ваги.
• Створення точних і прогностичних наук (арифметика, геометрія, астрономія).
• Диференціація мистецтва. Верхи створюють власну субкультуру, яка принципово відмінна від
традиційно-
народної. Культурні новації локалізуються на рівні верхів (писемність, прикраси, розваги, комфорт)
та зосереджуються в містах їхнього перебування (храми,
палаци, міста).
2. Дайте визначення цивілізації. Охарактеризуйте основні положення теорії локальних цивілізацій
Тойнбі
Цивілізація (локальна) – це самодостатня автономна соціокультурна система, яка здатна до
саморозвитку, демонструє єдність матеріальної і духовної культури, що склалася за тривалий
історичний час
Ранні цивілізації сходу:
• Давнє Дворіччя: рубіж ІV– ІІІ тис. до н.е.
• Давній Єгипет: рубіж ІV– ІІІ тис. до н.е.
• Давня Індія: – сер ІІІ тис. до н.е.
• Давній Китай: поч. ІІ тис. до н.е.

Концепція Тойнбі базується на тезі: кожне соціальне утворення в історії є неповторним,

індивідуальним і утворює ланцюг культурних типів - цивілізацій, для кожної з яких наявні свої
характерні риси, система цінностей та правил суспільного та особистого життя. А. Спочатку Тойнбі
зазначав, що всесвітня історія являє собою сукупність окремих своєрідних та відносно замкнутих
цивілізацій (в початковому варіанті 21, потім скорочує до 13; не враховуючи другорядних). Проте і
цю кількість цивілізацій Тойнбі вважав замалою для узагальнення та формування законів. Тому, в
пізніх своїх дослідженнях він збільшує число розвинених цивілізацій до 31.
Основні положення теорії локальних цивілізацій:
• Історія людства є історією локальних цивілізацій. Кожна цивілізація є
самодостатнім цілим, яке має свою власну культуру, релігію, соціальну структуру та політичний
устрій.
• Виникнення і розвиток цивілізації є результатом адекватної відповіді на "виклик
історичної ситуації ". "Виклик історичної ситуації " - це будь-яка подія або ситуація, яка вимагає від
суспільства нових зусиль і творчості. Адекватна відповідь на "виклик" - це створення нових ідей,
технологій або інститутів, які дозволяють суспільству подолати труднощі і розвиватися.
• Розвиток цивілізації відбувається за циклічним законом. Цикл розвитку цивілізації
включає в себе такі стадії: Виникнення/народження-ріст-перелом-Розпад/гибель -безслідне
зникнення

3.Дайте визначення феномену «влади-власності», охарактеризуйте його роль у формуванні

структури цивілізацій неєвропейського типу
Феномен “влади-власності” це структурна основа неєвропейського типу
суспільства, де первинною є влада, а власність – її наслідком.
Феномен «влади-власності» є одним із найважливіших у формуванні структури цивілізацій
неєвропейського типу. Він характеризує тісний зв'язок між політичною та економічною владою,
який існує в цих цивілізаціях.
На відміну від європейських, у східних цивілізацій влада та власність часто були об'єднані в руках
однієї людини або групи людей. Це було пов'язано з тим, що не існувало чіткого розмежування між
політичною та економічною сферами життя суспільства.
Феномен «влади-власності» призвів до формування таких характерних рис структури цивілізацій
неєвропейського типу, як:
• Централізована політична система: У неєвропейських цивілізаціях влада була
централізована в руках однієї людини або групи людей. Це було необхідно для того, щоб
забезпечити ефективне управління великими територіями. Наприклад, у Китаї влада і власність були
об'єднані в руках імператора. Він був одночасно главою держави і верховним власником всіх земель
та ресурсів.
• Нерівність у розподілі власності: У неєвропейських цивілізаціях існувала велика
нерівність у розподілі власності. Це було пов'язано з тим, що влада і власність були об'єднані в руках
однієї людини або групи людей. Наприклад, У Індії кастова система визначала соціальне становище
людини і її права на власність. Члени вищих каст володіли більшою кількістю землі та інших
ресурсів, ніж члени нижчих каст.
• Слабкий розвиток громадянського суспільства: У неєвропейських цивілізаціях
громадянське суспільство було слабо розвинене. Це було пов'язано з тим, що влада не допускала
існування незалежних від неї громадських організацій.

Феномен «влади-власності» призвів до виникнення таких державних утворень, як імперії, де влада

була зосереджена в руках однієї людини або групи людей. Це також призвело до виникнення таких
соціальних структур, як кастова система, де люди були розділені на групи за майновим становищем
та соціальним статусом.
У сучасному світі феномен «влади-власності» все ще існує в деяких країнах неєвропейського типу.
Однак він поступово слабшає під впливом глобалізації та розвитку демократичних інститутів.
4.Охарактеризуйте процес формування та структурну основу цивілізацій європейського типу
Процес формування:
Цивілізація європейського типу
сформувалася в період античності ( а точніше у сер. І тис. до н.е.),
коли на території Європи виникли
перші міста-держави, а також грецька і
римська цивілізації. Ці цивілізації
започаткували багато цінностей і
традицій, які й досі є основою
європейської культури. Поява залізних знарядь праці і формування полісної системи суспільної
організації і інститутів громадянського самоуправління також зробили важливий внесок у
формування європейської цивілізації.

Структурна основа цивілізацій європейського типу - це сукупність елементів, які визначають їхню
організацію та функціонування. До цих елементів належать:

• Економічна система. Цивілізації європейського типу характеризуються розвиненою

ринковою економікою, яка базується на приватній власності та свободі підприємництва.
• Політична система. У цих цивілізаціях переважає демократична політична система,
яка базується на принципах народовладдя, верховенства права та захисту прав людини.
• Соціальна система. Цивілізації європейського типу характеризуються розвиненим
громадянським суспільством, яке складається з різноманітних соціальних груп та організацій.
• Культурна система. Цивілізації європейського типу мають спільні культурні
цінності, такі як гуманізм, раціоналізм та індустріалізація. Ці елементи взаємопов'язані та формують
унікальний характер цивілізацій європейського типу.
Ці пункти структурної основи цивілізацій європейського типу призвели до формування таких
характерних рис їхньої культури та суспільства, як:
• Індивідуалізм.
• Раціоналізм.
• Свобода слова

5.Розкрийте періодизацію світової історії

Хронологія світової історії
І. Передісторія:
200-10 тис р. до н.е. – первісне
суспільство (архаїчні форми розвитку)
Вузловий момент історії – неолітична
революція.
10-3 тис до н.е. – формування передумов
ранніх цивілізацій
ІІ. Історія окремих цивілізацій:
3-1 тис до н.е. – ранні цивілізації
Вузловий момент історії – поява поняття «осьовий час»
1 тис до н.е. – ХVІ ст. – традиційні (осьові
цивілізації). Окремі цивілізації вже знають одна про одну, але контакти між ними епізодичні і не
потрібні через автономності цивілізацій, розвиток релігій осьового часу
Вузловий момент історії – промисловий
переворот
ІІІ. Сучасна доба
від ХVІ ст. – формування глобальної
цивілізації.
6.Охарактеризуйте поняття «осьового часу» і особливості осьових релігій і вчень
“осьовий час” – це етап історичного розвитку людства в цілому, коли у пʼяти окремих світових
культурах давнини формулюються ідеї цінності
людини як розумної,вільної у своєму виборі, а тому й відповідальної за свої дії
особи. Людина починає усвідомлювати
своє місце в світі як самодіяльної та самодостатньої особи. Здійснюється перехід від міфологічного
мислення до
логічного.
“Осьовий час”– це період виникнення нових (“світових”) релігій та філософських вчень, у центрі
яких стоїть проблема сенсу людського існування;
питання взаємовідносин людини і Бога,
людини і світу, людини і суспільства.
Це час формування людини сучасного духовного типу.
Хронологічні рамки “осьового часу ”:
середина І тис. до н.е. - середина І тис.
(формування християнства та ісламу).

Вебер розділив релігії “осьового часу”

за характером впливу на поведінку віруючих:
• “індійські” (буддизм, джайнізм, індуїзм) – свідомо відвертають людину від діяльності, спрямованої
на перетворення світу.
• “китайські” (конфуціанство, даосизм) – не перешкоджають діяльності, спрямованої на
перетворення світу, якщо вона не виходить за межі традиційних норм і не підриває усталений
суспільний баланс.
• “західноазійські” (зороастризм, іудаїзм, іслам, християнство) – з посиланням на божественний
авторитет санкціонують активну діяльність людини по перетворенню світу відповідно до цінностей,
що визнаються даною релігією
7.Поясніть значення термінів „колонізація” і „колоніалізм”. Назвіть причини початку європейської
колонізації Сходу.
Колонізація – процес заселення і господарського засвоєння вільних або чужих земель.
Колоніалізм – система панування групи промислово розвинених країн Європи над рештою світу,
створена шляхом військового, політичного та економічного примусу з метою експлуатації країн і
народів і прискорення власного розвитку за їхній рахунок.
Причини колоніалізму
• Розвиток капіталізму в Європі. Система виробництва, спрямована на розширення
виробництва → прагнення охопити своєю діяльністю весь світ.
• Великі географічні відкриття, які зробили світ відомим і “доступним” для
європейської колонізації, спричинили “революцію цін”, яка стимулювала розвиток міжнародної
торгівлі і первісне накопичення капіталу.
• Затвердження в європейському менталітеті протестанської етики, яка стимулювала
накопичення капіталів та їх застосування у виробництві.
8.Поясніть значення термінів „колонізація” та „колоніалізм”. Охарактеризуйте наслідки колонізації
для Сходу та її всесвітньо-історичне значення.
Колонізація – процес заселення і господарського засвоєння вільних або чужих земель
Колоніалізм – система панування групи промислово розвинених країн Європи над рештою світу,
створена шляхом військового, політичного та економічного примусу з метою експлуатації країн і
народів і прискорення власного розвитку за їхній рахунок.
Наслідки колоніалізму для Сходу
• Жорстке і беззастережне пограбування природних багатств Сходу і експлуатацію
його населення.
• Підрив традиційних цивілізацій, що супроводжується зубожінням і деградацією
мас, формуванням комплексу меншовартості по відношенню до Заходу.
• Поширення радикальних, національних, соцільих, релігійних рухів, які мали
антизахідне та антиколоніальне спрямування.
• Початок модернізації на Сході,яка супроводжувалося обмеженням свавілля влади,
поширенням знань, сучасної техніки, ефективних методів господарювання, зростанням професійної
підготовки кадрів.
Історичне значення колоніалізму
• Порушення глобальної цивілізаційної рівноваги на користь європейської
цивілізації.
• Створення умов для успішного завершення на Заході промислової революції, яка
стала передумовою панування західних країн у світі.
• Створення світового ринку, світової економіки та світового розподілу праці, де
панівна роль належить країнам Заходу.
• Оформлення дихотомічної структури світу (ділення на дві частини)
• Колоніалізм став зовнішнім імпульсом, який сприяв прискоренню розвитку східних
суспільств і розпочав їх всебічну трансформацію. Сучасні дослідники доходять висновку, що саме
вторгнення західних держав, які прагнули до розширення зони свого колоніального панування,
спровокувало трансформацію цивілізацій Сходу.
9.Розкрийте періодизацію і форми колонізації Сходу європейцями.
І. Період торгівельної експансії (16-18 ст.)
Мета– активізація торгівлі через отримання на Сході товарів (прянощі, раритети, чай, шовк) для
прибуткової реалізації на Заході.
Методи експансій: грубі вторгнення європейців, масові поневолення людей, анексія вигідних
форпостів.
Результати: капітал пущено в обіг у широких масштабах; формується світовий ринок;
встановлюються всесвітні з’вязки. Інтенсифікація розвитку капіталістичних відносин в Європі.
Завершено промислову революцію, що збільшило потребу в експлуатації східних країн, для чого
потрібно поставити їх у
політичну залежність.

ІІ. Період промислової експансії (18– поч. 19 ст.)

Мета: перетворення країн Сходу на ринок збуту продукції і джерела сировини для європейської
промисловості.
Методи: експорт капіталу на Схід, створення промислової інфраструктури, підготовка місцевих
кваліфікованих
кадрів
Результат: завершення розподілу світу між європейськими державами, утворення колоніальних
імперій.

ІІІ. Період деколонізації (сер. ХХ- 1990р.)– отримання незалежності колоніями.

Форми колонізації
• Господарське засвоєння порожніх або слабозаселених територій (Північна
Америка, Австралія) → створення структур європейського зразка.
• Міграція європейців у райони, де існують власні цивілізації з розвиненими
державними і культурними традиціями, але ці традиції виявилися слабкими і були зруйновані
європейською експансією (Центр. і Півд. Америка) → створення гібридних структур.
• Колонізація районів з несприятливими для європейців кліматичними умовами
(Центральна Африка, тропічні райони Азії) → відбувається пригнічення місцевого населення,
викривлення його суспільного розвитку, але не повна трансформація.
• «Східний варіант», коли діяльність європейців здійснюється у країнах з
розвиненою багатою культурою і міцною державною традицією → тимчасове підпорядкування,
привнесення європейських рис при збереженні власних цивілізаційних основ.
10.Поняття модернізації, її форми.
Модернізація – перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й
індустріального, раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку.
Модерними вважаються суспільства, розвиток яких у загальних рисах спирається на науку (перш за
все природознавство), техніку, індустрію і демократію.
Модернізація тісно повʼязана з капіталізмом, по суті капіталізація і модернізація в західних
суспільствах були одним і тим же процесом.
Форми модернізації
• В економічній сфері модернізація набуває форму індустріалізації. Вона пов'язана з
технологічним розвитком, який заснований на використанні наукових знань; поглибленням
розподілу праці, забезпеченням стійкого економічного зростання.
• B політичній сфері спостерігається утворення централізованих держав, розподіл
гілок влади, зростання політичної активності мас. Формуються сучасні політичні структури
(політичні партії, громадські організації), поширюються сучасні політичні інститути і практики.
• В соціальній сфері зміни характеризуються такими тенденціями: послабленням
родинних звʼязків; розподілом сфер приватного і суспільного життя; зростанням рівня освіти
населення і її секуляризацією і професійною спеціалізацією; покращенням якості життя і
збільшенням його тривалості; залученням чисельних груп населення до досягнень культури;
розвитком 3MI, поширенням плюралізму у філософії; урбанізацією.

11.Поняття модернізації і вестернізації

Модернізація – перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й
індустріального. Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Традиційними
вважається цілий спектр суспільств - від примітивних неписьменних суспільств до
племінних федерацій, феодальних, імперських систем, міст-держав тощо.
Модерними вважаються суспільства, розвиток яких у загальних рисах спирається на науку (перш за
все природознавство), техніку, індустрію і демократію.
Модернізація тісно пов’язана з капіталізмом, по суті капіталізація і модернізація в західних
суспільствах були одним і тим же процесом.

Вестернізація— процес переходу особи, групи осіб чи суспільства в цілому від власної традиційної
системи цінностей до системи цінностей Західної цивілізації, які базуються на верховенстві закону,
домінуванні індивідуального над колективним, перевага приватної власності над общинною та прав
людини над її обов'язками. У 18 — 20 століттях вестернізація виступала синонімом модернізації і
глобалізації.

Модернізація і вестернізація часто розглядаються як взаємопов'язані процеси. Вестернізація може

сприяти модернізації, оскільки західні цінності та ідеї часто сприяють розвитку нових технологій та
інновацій. Модернізація також може сприяти вестернізації, оскільки вона може привести до
зростання контактів між різними культурами.
Однак модернізація і вестернізація також можуть бути взаємовиключними процесами. Наприклад,
деякі країни можуть модернізуватися, не приймаючи західні цінності. Інші країни можуть приймати
західні цінності, але не модернізуватися в інших сферах.
12.Вплив релігійно-цивілізаційного фундаменту країн Сходу на темпи і результати модернізації.
Релігійно-цивілізаційний фундамент країн має значний вплив на темпи та результати модернізації.
Цей фундамент включає такі фактори, як:
• Релігійні цінності та вірування . Релігія відіграє важливу роль у житті багатьох
країн сходу. Вона визначає моральні норми, соціальні звичаї та культурні традиції. Релігійні цінності
можуть сприяти чи перешкоджати модернізації. Наприклад, ісламські цінності, такі як шанування
авторитету та ієрархії, можуть ускладнювати процеси демократизації та інституціоналізації.
• Історична традиція . Історична традиція країн також має значний вплив на
модернізацію. Багато країн одразу мають довгу історію імперських держав, що призвело до розвитку
централізованої влади та бюрократії. Ця традиція може ускладнювати процеси децентралізації та
демократизації.
• Культурні цінності . Культурні цінності, такі як колективізм, консерватизм та
орієнтація на групу, також можуть ускладнювати модернізацію, яка часто передбачає більшу
індивідуальність, інновації та підприємництво.
Позитивний вплив релігійно-цивілізаційного фундаменту країн

Релігійно-цивілізаційний фундамент може також мати позитивний вплив на

модернізацію. Наприклад, релігія може сприяти розвитку освіти та моралі, що є
важливими факторами для економічного зростання та соціальної стабільності. Релігія також може
обʼєднувати людей і забезпечувати соціальну підтримку, що може сприяти модернізації.

Негативний вплив релігійно-цивілізаційного фундаменту країн

Проте, релігійно-цивілізаційний фундамент може також мати негативний вплив на модернізацію.

Наприклад, консервативні релігійні погляди можуть ускладнювати процеси політичних реформ та
соціальних змін. Релігійні конфлікти можуть також

13.Охарактеризуйте цивілізаційну структуру сучасного світу.

З точки сучасної цивілізаційної структури можна виділили 4 основні цивілізаційні |

блоки, які всередині мають гетерогенну (різнорідну) структуру. До кожного блоку включають великі
підрозділи–субцивілізації. Субцивілізації суттєво відрізняються, і ця різниця буде проявлятися як в
ефективності економічної моделі, в ефективності функціонування капіталістичної економіки, в
якихось етнічних
та національних мотивах, так і у менталітеті населення.
Макрохристиянский цивілізаційний блок:
• Атлантична (Західноєвропейсько-Північноамериканська)
субцивілізація;
• Латиноамериканська субцивілізація;
• Східнохристиянська субцивілізація
Мусульмансько-Афразійський цивілізаційний блок:
• Арабська субцивілізація;
• Тюркська субцивілізація;
• Ірансько-Середноазійська субцивілізація;
• Південноазійська субцивілізація.
• та ін.
Індійсько-Південноазійський
цивілізаційний блок:
• Індуїська субцивілізація;
• Буддійська субцивілізація.
Китайсько-Східноазійський
цивілізаційний блок:
• Китайська субцивілізація;
• Японська субцивілізація.