1.

Загальні основи становлення економічної думки

Вперше, уявлення про економіку мали місце ще в первіснообщинну добу, по мірі
становлення світу, еволюційно відбувалося вдосконалення людських якостей,
майстерності, знарядь праці і зрештою поглядів на економічні процеси. Скажімо,
при переході від примітивних знарядь праці до кам'яних, залізних, або від
неоліту до палеоліту, відбувалася генеза людини в людину розумну, що
врешті решт, на сучасному етапі визначається опосередкованими
економічними відносинами між людьми, які склалися з приводу виробництва,
розподілу, обміну і споживання життєвих благ.
- В XVIII – першій половині ХІХ століття предметом економічної
науки було вивчення “природи і причини багатства народів” (А.
Сміт).
- В останній третині ХІХ ст. економічна теорія визначалася як наука
про людську поведінку, визнаючи конкретну ціль (наприклад,
отримання максимального прибутку) при використанні обмежених
ресурсів.
- Згодом відбувся розподіл економічної теорії на мікроекономіку,
яка вивчала умови та способи поведінки “в цілому”.
Погляди на постійно змінну парадигму економічної науки включає три типи:
- історичний, підкреслює соціально-політичну обставину в контексті
утворювальної теорії, філософську сторону того часу, досягнення
інших наук, біографії ідеологів, специфіку і традицію шкіл;
- критичний, займається теоріями своїх попередників з метою
виведення власної альтернативності думок, основаних на
недостовірності попередників;
- логічний, використовує інструменти аналізу, концепцій, моделей
внутрішньої логіки розвитку самої науки та її парадигми, беручи за
основу сьогоденний стан теорії
2. Предмет і метод історії економіки та економічної думки.
Предмет і об'єкт історії економіки та економічної думки, як і будь-якої іншої
науки, не тотожні:
- оскільки об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне
дослідження;
- а предметом — окремі аспекти, властивості, відносини, які
становлять об'єкт конкретного дослідження.
Предметом історії економіки та економічної думки є встановлення та
дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції
методів пізнання економічної дійсності.
Основними методами економічного знання є:
 - Діалектичний метод – метод пізнання, який базується на використанні
законів і принципів філософії, зміст яких полягає в зв'язку і
взаємозалежності економічних явищ та процесів.
- Метод наукової абстракції пізнає реальні економічні процеси шляхом
відокремлення основних та найважливіших (абстрагованих) ознак певного
явища.
- Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в
єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в
історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в
логічній послідовності.
- Системний. Сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як
цілісного системного процесу в усій різноманітності його внутрішніх і
зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

3. Економічна думка і становлення господарської сфери суспільств

ранніх цивілізацій.
Історія стародавнього світу хронологічно охоплює період із середини IV тис. до
н. е. і до V ст. н. е. – падіння Західної Римської імперії (476 р.). Географічним
ореолом доби перших держав і цивілізацій були території Месопотамії, Давніх
Єгипту, Персії, Китаю, Індії, Східного Середземномор'я, Греції та Риму.
Виходячи з географічних, кліматичних та хронологічних особливостей ці країни
було поділено на країни східного та античного рабства. До перших з них
відносилися: Месопотамія, Палестина, Індія, Китай і до другої групи Греція та
Рим. Загалом ці дві групи рабовласницької економіки мали такі ознаки:
- характерний повільний технічний прогрес, примітивна ручна
інструментальна техніка виробництва. Джерелом енергії були люди,
тварини;
- в результаті суспільних поділів праці відбулося формування основних
сфер економіки, таких як сільське господарство, промисловість, обіг, що
набули галузевого характеру;
- панування приватної власності на засоби виробництва, рабів та продукти
праці рабів;
- наявний позаекономічний примус як засіб організації та привласнення
суспільної праці;
- основні матеріальні блага виробляли переважно раби, а також вільні
селяни общинники;
- переважало натуральне господарство, ринок мав споживчий характер,
просте товарне виробництво існувало як економічний устрій.
Розвиток господарства стародавнього світу охоплює періоди генези
(становлення, формування), розквіту і кризи рабовласницької економічної
системи. Формування економічної думки докласичного періоду матеріально
передумовлено зародженням рабовласницьких держав з деспотичною владою,
зокрема в країнах Стародавнього Сходу, де актуальність визначалася
організацією ведення народного господарства.
4. Господарський розвиток та економічна думка в Стародавньому Китаї.
Наиболее зрелой в истории Древнего Востока оказалась экономическая мысль
Китая. Экономические противоречия достигали в Китае большой остроты, что
приводило к целому ряду реформ и политических переворотов.
Большое место в истории экономической мысли Древнего Китая занимает
конфуцианство – древнекитайское учение Конфуция Конфуций одним из первых
создал учение о естественном праве, на котором базировалась его философская и
социально-экономическая концепция. Он исходил из того, что в основе
общественного устройства лежит божественное начало. Оно определяет судьбу
человека и общественный порядок. Деление общества на «благородных»
(высшее сословие) и «простолюдинов» («низких»), уделом которых является
физический труд, Конфуций считал естественным. Конфуций считал, что труд
приумножает богатство и народа, и государя, поддерживается крестьянской
общиной и патриархальной семьей. С критикой конфуцианства выступили Мо-
цзы и его сторонники (моисты). Они проповедовали природное равенство людей,
отрицали сословность, привилегии знати. Моисты обосновывали необходимость
всемерного развития производства для удовлетворения потребностей всего
населения,
5. Економічна думка Вавилону. Закони царя Хаммурапі.
Они дошли до нас в виде текстов, высеченных на базальтовой стеле. Законы царя
Хаммурапи являются памятником древневосточного рабовладельческого права и
дают представление об экономических основах организации общества,
состоянии экономической мысли того времени. Этот исторический документ
отражает реальные случаи хозяйственной практики. Законы сгруппированы
тематически: собственность, царская служба, брак и семья, свободный
общинник, неполноправный общинник, находящийся на царской службе.
Деление общества на рабовладельцев и рабов признавалось естественным; рабы
приравнивались к материальным ценностям. В законах Хаммурапи нашла
отражение забота об укреплении и охране частной собственности вавилонских
граждан, об аренде, о ростовщичестве и найме. Покушение на частную
собственность каралось смертной казнью, сдачей в рабство.
Законы Хаммурапи запрещали продажу наделов вавилонских граждан,
государственных служащих, воинов. Большая группа законов была направлена
на регулирование ростовщичества; законы запрещали ростовщикам самим (без
разрешения должника) забирать его урожай в счет уплаты долга.
Предусматривалось наказание за плохое обращение с заложниками. Долговое
рабство было ограничено тремя годами. Законы предусматривали деление
населения на три категории:
• полноправные свободные граждане – общинники;
• неполноправные свободные граждане, находящиеся на царской
службе;
• рабы.
Для граждан каждой из указанных категорий за одни и те же проступки
предусматривались различные меры наказания.
6. Господарство та економічна думка Стародавньої Греції.
Экономическая жизнь людей впервые подверглась осмыслению в Древней
Греции. У истоков материально-экономических идей стояли Платон,
Аристотель. Ксенофонт. Эти мыслители с теоретической точки зрения взглянули
на экономические процессы. Они дали объяснения товарно-денежным
отношениям, самим деньгам, процессам обмена их на товары. Микроэкономика
вышла на первый план в исследованиях этих ученых. Они занимались
проблемами развития частного хозяйства и мелких производств. Деньгам греки
приписывали сразу 2 функции
1. Средство обмена.
2. Средство накопления.
7. Основні ідеї і твори Ксенофонта, Платона, Аристотеля. Погляд на
існування рабства як природньої форми господарства.
Экономические взгляды Ксенофонта изложены в работе «Домострой»,
подготовленной как руководство для ведения рабовладельческого хозяйства.
Основной отраслью рабовладельческой экономики Ксенофонт считал
земледелие, которое он квалифицировал как наиболее достойный вид занятия.
По словам Ксенофонта, «земледелие- мать и кормилица всех искусств». К
ремеслам Ксенофонт относился отрицательно, считал их занятием, пригодным
только для рабов. Не включалась в разряд достойных видов деятельности
свободного грека и торговля. Вместе с тем в интересах рабовладельческого
хозяйства Ксенофонт допускал использование товарно-денежных отношений.
Он близко подошёл к принципу мануфактурного разделения труда. Ксенофонт
впервые указал на взаимосвязь между развитием разделения труда и
рынком. По его мнению, от объема рынка зависело расчленение профессий.
Наиболее известна его работа «Политика или государство». Платон
рассматривал государство как сообщество людей, порожденное самой природой,
впервые высказав мысль о неизбежности деления государства (города) на две
части: на богатых и бедных. Платон уделял большое внимание проблеме
разделения труда, рассматривая его как естественное явление. В его
концепции обосновывалось прирожденное неравенство людей. Деление на
свободных и рабов он толковал как нормальное состояние, данное самой
природой. Рабы рассматривались в качестве основной производительной
силы, а их эксплуатация - как средство обогащения рабовладельцев.
Свободными гражданами могли быть только греки. В рабов превращались
варвары, иностранцы.
Аристотель известен как воспитатель наследника престола в Македонии
знаменитого Александра Македонского. В дальнейшем он основал философскую
школу Ликей в Афинах, занимался научной и педагогической деятельностью,
явился автором многочисленных произведений по естественнонаучной тематике,
философии, логике, экономике, литературе, истории и т.д. Его политические
взгляды изложены в работе «Политика» и других произведениях. Он -
противник аристократического строя, олигархической власти, сторонник
рабовладельческой демократии. Аристотель оправдывал деление людей на
рабов и свободных, воспринимая его как естественное. По его мнению, свобода
была уделом лишь эллинов. Что касается иностранцев (варваров), то они по
своей природе могли быть только рабами. Граждан Греции он делил на пять
групп (классов): 1) земледельческий класс, 2) класс ремесленников, 3) торговый
класс, 4) наёмные рабочие, 5) военные. Рабы составляли отдельную группу, не
включавшуюся в гражданскую общину. Представляет интерес и то, как
Аристотель рассматривал форму стоимости. Денежная форма товара
принималась как развитие простой формы стоимости. Хотя он не мог научно
объяснить происхождение и сущность денег, однако важно то, что он связывал
их с развитием обмена, положил начало рассмотрению функций денег в
качестве меры стоимости и средства обращения
8.Економічна думка та господарство Середньовіччя (кінець V – XV ст.).
- преобладал феодальный характер общества
- производство товаров для личного использования
- интенсивный характер производства
- частная собственность
- -господство крупного землевладения
- строгая сословная (господин-вассал) структура
- земля-основное средство производства
- высокая роль церкви в обществе
- главная цель мыслителей-не допустить развития экономических
отношений
- - экономические идеи развиваются как часть учения христианской церкви
Экономическая мысль Европы
Августин Блаженный-353-430
- богатство рассматривалось как совокупность материальных благ и
признавалось грехом, если оно не создано трудом
 - накопление золота и серебра считалось «искусственным» богатством, не
соответствовало нравственным нормам
Фома Аквинский-1225-1274
- изложил свои мысли в труде «сумма теологии»
- доказывал, что частная собственность в том виде, в каком ее признавал.
Аристотель вполне совместим с религиозной моралью
- пытался дать объяснения социальному неравенству и сословному делению
общества
9. Епоха нерегульованих ринкових відносин.
- с конца XVII в. до 30-х гг. XX в. ,
- доминировал девиз полного «laissezfaire» — словосочетание, означающее
абсолютное невмешательство государства в деловую жизнь, или, что одно
и то же, принцип экономического либерализма
- переход от стадии мануфактурной к так называемой индустриальной
стадии своей эволюции.
Достигнув своего апогея в конце XIX — начале XX в. , индустриальный тип
хозяйствования также подвергся качественной модификации и обрел признаки
монополизированного типа хозяйства.
Но именно обозначенные типы хозяйства, обусловленные преобладанием идеи
саморегулируемости экономики свободной конкуренции, предопределили
своеобразие постулатов и исторически сложившуюся последовательность
господства в экономической науке данной эпохи вначале классической
политической экономии, а затем неоклассической экономической теории.
10.Виникнення і розвиток основних економічних шкіл.
Как наука Экономическая теория возникла в XVI-XVII вв. В этот период
начинают зарождаться первые экономические школы.
История экономической теории насчитывает 8 экономических школ.
Экономические школы Период развития Представители
Меркантилизм 16-17 вв. Томас Ман (1571-1641)
Физиократы 18 век. Франсуа Кенэ (1694-1774)
Классическая политическая конец 18 — 1-я Адам Смит (1723-1790)
экономика пол.19 вв.
Марксизм 2-я пол. 19 — 20 вв. Карл Маркс (1818-1883)
Неоклассическая экономическая конец 19 — начало Альфред Маршал (1842-1924)
теория 21 вв.
Кейнсианство 20 — начало 21 вв. Джон Кейнс (1883-1946)
Институционализм 20 — начало 21 вв. Джон Гелбрейт (1908-2006)
Монетаризм 20 — начало 21 вв. Милтон Фридмен (1912-2006)
 11.Меркантилізм. Передумови виникнення меркантилізму як
економічної школи.
- Сущность учения меркантилистов сводится к определению источника
происхождения богатства.
- отожествляли богатство с деньгами.
- чем больше денег в государстве, тем лучше развита экономика.
Различают ранний и поздний меркантилизм.
В основе раннего меркантилизма — увеличение денежного богатства
законодательным путем. Англичанин У.Стаффорд считал, что решение многих
экономических проблем основывается на запрещении вызова благородных
металлов, ограничении импорта, поощрении хозяйственной деятельности.
Во время позднего меркантилизма считалось, что необходимо продавать больше
чем покупать.
Наиболее известные представители меркантилизма:
- Томас Мен (1571-1641)
- Антуа де Монкретьен (1575-1621)
Монкретьен ввел в научный оборот термин политическая экономия.
С выходом в свет его книги "Трактак по политической экономии" (1615)
экономическая теория более 300 лет развивалась и до сих пор развивается как
политическая экономия.
Появление данного теримина обусловлено возрастающей ролью государства в
первоначальном накоплении капитала и внешней торговле.
 12.Фізіократія
Новое направление в развитии политической экономии представлено
физиократами, которые явились выразителями интересов крупных
землевладельцев.
Это школа, или совокупность экономических идей, основанная на работах Кенэ
и других французских философов и экономистов XVIII в. Физиократы считали
землю единственным источником дохода и благосостояния общества,
способным производить «чистый продукт».
Физиократы изучали влияние природных явлений на экономику общества. Они
считали что источником богатства является труд только в земледелии.
Центральні ідеї теорії фізіократії такі:
- економічні закони носять природний характер, і відхилення від них веде до
порушення процесу виробництва;
 - джерелом багатства є сфера виробництва матеріальних благ -
землеробство. Тільки землеробський праця є продуктивною, так як при
цьому працюють природа і земля, а праця в інших сферах (торгівля і
промисловість) є непродуктивною або «безплідним»;
- під чистим продуктом фізіократи розуміли різницю між сумою всіх благ і
витратами на виробництво продукту в сільському господарстві. Цей
надлишок (чистий продукт) -унікальний дар природи.
- фізіократи проаналізували речовинні складові частини капіталу,
розрізняючи «щорічні аванси», річні витрати і «первинні аванси», які
становлять фонд організації землеробського господарства і витрачають
відразу на багато років вперед. «Первинні аванси» (витрати на
землеробське облаштування) відповідають основному капіталу, а «щорічні
аванси» (щорічні витрати на сільськогосподарське виробництво) -
оборотному капіталу;
- гроші не зараховувалися до жодного з видів авансів. Для фізіократів не
існувало пон вони стверджували, що гроші самі по собі безплідні, і
визнавали лише одну функцію грошей - як засоби звернення. Накопичення
грошей вважали шкідливим, оскільки воно вилучає гроші з обігу і
позбавляє їх єдиною корисною функції - служити обмену товарів
«грошового капіталу»,
Принципи фізіократії
- 1.Богатство створюється не в сфері торгівлі, ав сільському господарстві.
- 2.0бщество ділиться на три класи: фермери; ремісники, промислові
робітники, торговці, прислуга; землевласники.
- 3.Проізводітелен труд тільки в сільському господарстві, праця фермерів.
- 4.Особу роль відіграє земля: землевласник збирає хліба більше, ніж посіяв
зерен.
Представники школи
Франсуа Кене, Анн Робер Жак Тюрго, П'єр Лепезан де Буагільбер, Річард
Кантильон.
13.Становлення класичної політичної економії
Класична політична економія- провідний напрям (мейнстрим) світової
економічної думки впродовж останньої третини XVIII - середини XIX ст.
Назва "класична" свідчить про науковий характер концептуальних положень і
методологічних досліджень, об'єктивний аналіз закономірностей розвитку
товарного господарства.
Виникнення і розвиток класичної політичної економії - не випадкове економічне
явище, а стійка тенденція, пов'язана із становленням і утвердженням
ранньоіндустріального підприємницького ринкового господарства у період
першої науково-технічної (промислової) революції.
Традиційно дослідники економічної думки розвиток класичної політичної
економії поділяють на чотири етапи.
- 1-й етап (кінець XVH - середина XVIII ст.) - становлення класичної
політичної економії як альтернативи меркантилізму у працях видатних
дослідників В. Петті, П. Буагільбера, Р. Кантільйона, Д. Юма,
представників школи фізіократів на чолі з Ф. Кене і А. Тюрго в умовах
генезису ринкових відносин і розвитку мануфактурного виробництва.
- 2-й етап (друга половина XVIII ст.) - формування ідейно-теоретичних та
методологічних засад класичної політичної економії, становлення
економічної теорії як науки у працях А. Сміта (Велика Британія).
- 3-й етап (перша половина XIX ст.) - еволюція класичної політичної
економії, переосмислення ідей А. Сміта його послідовниками, збагачення
економічної науки новими теоретичними здобутками (Д. Рікардо, Т.
Мальтус, В.Н. Сеніор у Великій Британії, Ж.Б. Сей, Ф. Бастіа у
Франції, Г.Ч. Кері у США) в умовах промислового перевороту та
утвердження індустріальної цивілізації.
- 4-й етап (друга половина XIX ст.) - завершення панівної ролі класичної
політичної економії. Видатним теоретиком цього періоду був Дж.С.
Мілль (Велика Британія), праці якого завершили теоретичне узагальнення
проблем ринкового господарства та формування понятійного апарату
економічної науки.
Класична політична економія сформувала базові погляди на ринкове
господарство
Її характеризують такі фундаментальні теоретичні та методологічні засади:
- •предмет дослідження - багатство та шляхи його зростання для
задоволення суспільних потреб; природа, джерела та об'єктивні закони
економічного життя. Багатство - це сукупність матеріальних цінностей,
пріоритетна сфера його створення - матеріальне виробництво, джерело -
продуктивна праця; отже, економічна наука має вивчати виробництво;
- •системоутворювальною вихідною теорією була теорія вартості, що була
засадничою для теорій ціни, грошей, доходів тощо;
- •ринкова економіка є саморегульованою, прагне до природного рівня
випуску продукції, що визначається виробничими факторами, останні
зумовлюють межу виробничих можливостей. Внутрішній механізм
саморегулювання, складовими якого є попит, пропозиція, гнучкість цін на
ресурси та готову продукцію, автоматично забезпечує рівновагу сукупного
попиту та сукупної пропозиції;
- •використання доктрини економічного лібералізму (economic liberalism),
що захищає конкурентну економіку приватної власності, свободу
підприємництва та вільну торгівлю, теорії та політики невтручання
 держави в економіку, політики фритредерства (вільної торгівлі без
обмежень). Ринок є головним регулятором економічного розвитку;
- •дослідження об'єктивних факторів життєдіяльності "економічної
людини", особистого інтересу, пов'язаного з отриманням прибутку, як
головної спонукальної сили розвитку ринкової економіки. Перевага
віддавалася особистим інтересам на противагу загальнодержавним;
- •трактування економічних відносин як відносин між класами;
- •обґрунтування концепції економічного зростання та підвищення
національного добробуту шляхом нагромадження капіталу, збільшення
кількості зайнятих у сфері матеріального виробництва та підвищення
продуктивності праці.
14.Поява терміну «політична економія» Основні ідеї представників
політичної економії.
1615 рік — французький економіст А. Монкретьєн вводить термін «політична
економія» (гр. politicos + oiconomia — мистецтво державного управління
господарством). У сучасній науці широко дискутуються питання щодо
співвідношення таких понять як політична економія, економічна теорія,
аналітична економіка, економікс.
Предметом політичної економії є вивчення виробничих відносин державою,
підприємствами, населенням.
Об'єктом вивчення є суспільне виробництво економічних відносин та ведення
економіки.
Основателями классической школы принято считать Уильяма Петти, Пьера
Буагильбера, Адама Смита, Давида Риккардо, Томаса Мальтуса, Джона
Стюарта Милля. Они полагали, что экономика – это наука о богатстве и о том,
как его достичь.
Основные идеи представителей классической школы.
• Главная и практически единственная цель капиталиста –
получение максимальной прибыли за минимальный промежуток
времени.
• Увеличение богатства может происходить лишь за счет
накопления капитала.
• Человек по своей природе эгоистичен, а посему самое главное для
него – это получение выгоды.
• Самое лучшее развитие государства будет достигнуто лишь при
либерализме.
• Величина зарплаты зависит и всегда будет зависеть от
востребованности профессии на данный момент времени.
 • Должна существовать свободная конкуренция, для того чтобы
работал «принцип невидимой руки Провидения», т. е. то, что
сегодня принято называть законом спроса и предложения.
• В сделках каждый должен быть экономически подкован и иметь
представление обо всем, что происходит на любом из рынков
(земельном, трудовом, товарном и т. п.)
15.Утопічний соціалізм. Ідеї представників Р. Оуена, К. Сен-Сімона, Ш.
Фур’є
Пізній утопічний соціалізм представлений працями відомих мислителів XVIII—
XIX ст. К.А. Сен-Сімона, ПІ. Фур'є та Р. Оуена.
 "істинними попередниками колективізму"
 "...на місце громадської самодіяльності і вільної ініціативи людини
поставити економічну діяльність, всебічно передбачену і узгоджену"
 "індивід не загубився у масі" і намагались "зберегти його з допомогою
організації маленьких автономних груп".
 16.Німецька історична школа як альтернативний напрямок класичної
політекономії
Німецька істори́чна шко́ла еконо́міки — це науковий підхід до економічної
теорії та практики, що виник у 19 столітті в Німеччині й був найбільш
популярним понад століття.
Послідовники цього підходу стверджують, що основним джерелом знань про
людські вчинки та економічні явища є історія. Тобто, не логіка й математика, а
лише історичні дослідження можуть бути корисними в економіці. Вони
недооцінюють математичне моделювання й економічні теореми.
Більшість послідовників цієї школи були соціалістами за політичними
переконаннями. Засновниками історичної школи були В. Рошер, Б.
Гільдебрант, К. Кніс. Критичне ставлення до класичної школи об'єднує їхні
теорії, але головне — це намагання визначити й простежити тенденції
суспільного розвитку, а потім вплинути на нього, не обмежуючись теоретичними
узагальненнями. На їхній погляд, саме пасивність є головним недоліком
класичної політекономії.
Історичний метод дослідження представників цієї школи характеризується
аналізом економіки й економічної поведінки з погляду всіх історичних аспектів
людського життя: історії розвитку культури, науки, мистецтв, індустрії, релігії,
моралі, державних інституцій і т. д., тобто кожен елемент цивілізаційного
процесу стає предметом уваги.
Бруно Гільдебранд — автор багатьох книжок із політики, соціології, бізнесу,
статистики, але в своїй основній праці "Політична економія сучасного і
майбутнього" (1848) він ставить собі за мету "відкрити шлях для основного
історичного погляду в політичній економії і перетворити політичну економію на
теорію, що має справу з економічним розвитком народів" '.
Він значно рішучіше, ніж Рошер, нападає на класичну політекономію: не визнає
об'єктивності економічних законів, універсальності узагальнень, принципу
індивідуалізму і критикує Рошера за те, що той намагається примирити свою
теорію з класичною.
Історія у Гільдебранда — це не лише засіб доповнення економічних теорій, а
зброя повного оновлення науки. На його думку, "політична економія має бути
наукою про закони економічного розвитку націй". Під такими він розуміє закони
еволюції, які можна простежити, вивчаючи історію та узагальнюючи фактичний
матеріал із допомогою статистики.
Прикладом таких узагальнень є його відкриття фаз еволюції: фаза натурального
господарства середніх віків, фаза грошової та фаза кредитної економіки. За
основу періодизації Гільдебрант бере способи організації обміну продуктами.
Третій представник історичної школи Карл Кніс (1821—1898). Його праця 1853
p. "Політична економія з погляду історичного методу" була прикладом такої
наполегливості й послідовності у викладанні цієї проблеми, якої ми не бачимо ні
в Рошера, ні в Гільдебранта.
Кніс виходить з того, що рівень економічної могутності суспільства і теоретичні
концепції, які відображають стан цього суспільства, є результатами певної
передісторії розвитку. Рівень, якого досягло воно на даний момент, є перехідною
фазою до його наступного прогресу. Оцінити можна лише рівень розвитку
культури. Економічна доктрина не може свідчити про рівень розвитку, оскільки
категорії, якими вона оперує, мають місце в будь-якій господарській системі, але
за різних умов відіграють різну роль.
17.Австрійська школа маржиналізму
Австрі́йська шко́ла, Віденська школа — школа економічної теорії в межах
маржиналізму, яка сформувалася в кінці 19 — на початку 20 ст. Засновник
школи — професор Віденського університету К. Менгер. Головні представники
австрійської школи: Е. Бем-Баверк, Ф. Візер, Л. Мізес, Ф. Гаєк та ін. (не всі
мали австрійське походження). З економічних концепцій австрійської школи
найважливішою є теорія граничної корисності, яка тлумачить цінність блага
через його суб’єктивну граничну корисність для ізольованого раціонального
суб’єкта, що господарює.
Головні теоретико-методологічні засади австрійської школи:
 Суб’єктивізм
 Індивідуалізм
 Дискретність аналізу
 Економічний лібералізм
Австрійська школа не надавала великого значення математичним методам, бо
вивчала сутність економічних явищ і процесів, а не кількісно їх описувала.
18.Кембриджська школа неокласики.
Кембриджская школа представлена исследованиями А. Маршалла, Ф.
Эджуорта, А. Пигу.
Наиболее серьёзный вклад внёс А. Маршалл (1842-1924). «Принципы
политической экономии»
В центре внимания экономистов кембриджской школы находился механизм
рыночного формирования цен. Маршалл считал, что с одной стороны рыночный
механизм, действуя в условиях неограниченной конкуренции, устанавливает
зависимость спроса и предложения от цены. С другой стороны, рыночная
система работает в противоположном направлении, определяя движение цены
соотношениями спроса и предложения. Например, цена, превышающая уровень
равновесия, стимулирует расширение предложения. Согласно А. Маршаллу, это
идеальная картина рыночного взаимодействия, когда спрос и предложение в
равной мере влияют на изменение цены. Однако она сильно меняется в
зависимости от продолжительности рассматриваемых отрезков времени. Когда
исследуется кратковременный период, проявляются одни закономерности, когда
анализируется длительная перспектива – другие. Равноправие исчезает: то спрос,
то предложение берёт на себя роль главного регулятора цены.
Маршалл поставил спрос на определённый товар в зависимость от трёх главных
факторов – предельной полезности, рыночной цены и денежного дохода,
используемого на потребление, причём особое место отводилось первому из них.
Поскольку предельная полезность равна той максимальной цене, которую
покупатель ещё согласен уплатить за данный товар, она становится верхнем
пределом колебания рыночной цены. Максимальная цена, утверждал А.
Маршалл, является автономной, независимой от рынка ценой спроса и
определяется только потребностью в товаре и его запасом. Если теперь
взглянуть на рыночный процесс глазами покупателя (потребителя), то окажется,
что именно от сюда, с точки цены спроса, рыночная цена, ведомая спросом и
предложением, начинает свой долгий путь в сторону рыночного равновесия.
В созданной экономистами кембриджской школы теории предложения ведущая
роль принадлежит понятию предельных издержек, под которой понимались
издержки производства последней единицы определённого товара. Действуя так
 же, как и при исследовании спроса, А. Маршалл отождествлял предельные
издержки с той минимальной ценой (ценой предложения), по которой
предприниматель ещё готов поставлять свой товар на рынок.
19.Соціально-інституційний напрямок економічної думки.
Інституціоналізм
Період часу Передумови виникнення Предст Основні ідеї школи
авники
Соціально-психологічний інституціоналізм
1857—1929 До основних причин зародження Торсте Веблену властивий соціальний
інституціоналізму варто віднести такі: н підхід до аналізу економічних
– існування об’єктивної необхідності Веблен процесів. Він розглядає
розширити межі дослідження індивіда і суспільство як цілісну систему,
відійти від концепції раціональної людини, аналізує поведінку соціальних
оскільки вона не повністю відповідала груп людей, зумовлену
дійсним еконо- мічним процесам у соціальними мотивами,
суспільстві; «соціальною психологією».
– необхідність застосування Інституціоналізм в цілому, на всіх
міждисциплінарного під- ходу до пізнання етапах його розвитку виступає
економічних явищ із застосуванням проти визначення капіталізму як
результа- тів пізнання, що отримані у експлуататорського суспільного
соціології, психології, політології та інших ладу, проти марксистської теорії
суміжних сферах науки; історичного прогресу через
– усвідомлення важливості комплексного класову боротьбу й соціальну
пізнання еконо- мічних явищ у суспільстві, революцію.
а також дослідження їх через застосу- вання
узагальнених показників, які
характеризують економічні процеси у
країні, аналізуючи насамперед
закономірності функці- онування не
окремих індивідів, а колективів, об’єднань
та груп;
– важливість проведення досліджень
динамічних явищ та процесів у сфері
економічного розвитку, а не акцентування
на статичних процесах, що також мають
місце у цій сфері.
Соціально-правовий інституціоналізм
1862—1945 На формування світогляду Коммонса Джон Коммонс формулює «юридично-
великий вплив справила його практична Роджер мінову концепцію» суспільного
діяльність. Він здобув університетську с розвитку. Її суть полягає в тім, що
освіту, працював у кількох американських Коммо в основу розвитку він покладає
університетах, в урядових установах, нс мінові відносини, зображуючи їх
певний час був фактично одним із ідеологів як юридичні. Вихідною
Американської федерації праці, брав участь економічною категорією він
у розробці низки законопроектів. оголошує юридичне поняття
угоди. Учасниками угоди можуть
бути всі інститути суспільства:
сім’я, тред-юніони, акціонерні
компанії і навіть держава.
Відносини між капіталістом і
робітником теж є угодою
рівноправних членів суспільства.
 «Інституціональна економіка» в
Коммонса — це економіка
«регульованого капіталізму»,
«адміністративного капіталізму»,
або, як він інколи висловлювався,
«розумного капіталізму». Ці
характеристики зв’язані з
визначенням ролі держави в
капіталістичному суспільстві.
Держава має забезпечити
управління розвитком
капіталістичної економіки,
регулювати конфлікти не лише
між окремими капіталістами, а й
між капіталістами і робітниками.
Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм
1874—1948 На формування світогляду Мітчелла Уеслі Інституціоналізм Мітчелла був
вплинули Жак Леб, Роберт Ф. Хоксі, Генрі Клер емпіричним дослідженням
Хетфілд. Але найбільше — Веблен і Дж. Мітчел сучасності. Широко
Дьюї. Дьюї пропагував прагматизм і л використовуючи фактичний
широкий, усебічний підхід до соціальних матеріал, статистику, він хотів не
проблем. Він вірив у можливість лише дати картину сучасного
конструктивного вирішення будь-яких йому економічного розвитку, а й
конфліктів. У Веблена Мітчелл запозичив сподівався вирішити суперечності
генетичний метод дослідження. Він капіталізму. Особливу увагу він
сприйняв ідею Веблена про те, що традиції і приділив аналізу циклічних
звички мають стати головним предметом коливань.
дослідження. Мітчелл поділяв думку Економічні цикли Мітчелл
Веблена щодо суперечності між характеризує як послідовну зміну
виробництвом і бізнесом. піднесень і спадів виробництва,
Ця думка стала важливою складовою його котрі періодично повторюються.
аналізу розриву між рухом виробництва і Це не кризи, а своєрідні
рухом цін, а також між прагненням хвилеподібні коливання
індивідуального прибутку і турботою про кон’юнктури — ділові цикли.
спільне благо. Циклічний характер
капіталістичного відтворення за
Мітчеллом спричиняється дією
багатьох факторів «системи
грошового господарства».

20.Поняття норми; формальні неформальні норми і правила поведінки у

суспільстві.
Соціальні норми - правила поведінки загального характеру, що складаються у
відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і
забезпечуються різними засобами соціального впливу. Соціальні норми
поділяються на формальні й неформальні. Формальні норми існують у
кодифікованій формі в законодавстві чи релігійній доктрині. Неформальні норми
існують у вигляді «фонових очікувань», тобто поширених уявлень щодо
способів поведінки у конкретних умовах. Норми і правила поведінки в
суспільстві поширюються на всі форми взаємодії людини з навколишнім світом.
21.Теорії державного регулювання економіки.

Назва
течії та Передумови
Представники Основна ідея
період виникнення
часу

1) Розпад феодального Антуан де Відомо, що меркантилістська

Мерка устрою, розвиток Монкретьєн, економічна політика (особливо на
нтиліз товарно-грошових Томас Мен, першому етапі) фактично зводилась до
м відносин, зародження Жан Батист піклування про надходження золота до
(Кінець капіталістичного ладу - Кольбер, скарбниці держави. Цього можна було
XV – все це призвело до Антоніо Серра досягти за рахунок високих податків,
XVII появи і розвитку течії та ін. митного протекціонізму, пограбування
ст.) економічної думки під колоній – тобто за допомогою
назвою меркантилізм. безпосереднього втручання держави.

2)Фізіо Виникнення фізіократів Франсуа Кене, Фізіократи залишили в історії принцип

кратія пов’язується з Анн Робер Жак “laissez faire”. Це органічний висновок з
(ХVIII критикою Тюрго, Мерсьє їхнього підходу до шляхів збагачення
ст.) меркантилізму. На той де Ла Рів'єр та
час у сільському ін. держави: послідовність дій вільних
господарстві провідних фермерів диктується самою природою і
європейських країн не залежить від політики держави.
загострилися соціальні
і політичні антагонізми
та економічні
суперечності, які
вимагали негайного
свого розв’язання.

3)Клас Історичні передумови Адам Сміт, Класична школа політекономії

ична виникнення цієї науки Томас успадкувала основний принцип
школа створюються у Мальтус, фізіократів. А.Сміт вперше докладно
політе найбільш розвинутих Давид Рікардо, описав ринковий механізм як механізм
кономі європейських країнах і Джон Стюарт суспільної координації. Цей механізм,
ї (XVII перш за все в Англії. Мілль та ін. на думку А.Сміта, був настільки
– XIX Тут швидше, ніж в потужний, що всі свідомі дії держави
ст.) інших країнах Західної зводилися ним нанівець. Механізм
Європи, завершився саморегулювання, в основі якого
процес первісного лежить “невидима рука” та особиста
нагромадження зацікавленість, – головна рушійна сила
капіталу, проникнення економічного розвитку. Державі А.Сміт
мануфактурного відводив місце “нічного вартового”,
капіталу у сферу хоча залишав їй виконання певних
 виробництва. В цілому, функцій: забезпечення національної
швидкий розвиток оборони; внутрішній захист
капіталізму в Англії та (правосуддя); організацію суспільних
Франції XVII – XIX ст. робіт, що невигідні для приватного
створив сприятливі бізнесу; освіту; стягування податків.
передумови для
виникнення
теоретичного аналізу
нових економічних
явищ і процесів.

4) Якщо до Великої Джон Мейнард Кейнс ще у 1924 р. писав: “Я

Кейнсі депресії економічні Кейнс. покладаюся на державу; я полишаю
анство спади можна було точку зору laissez faire – правда, без
(XX ентузіазму й не тому, що відчуваю
ст.) пояснити зовнішніми неповагу до цієї старої доброї доктрини,
причинами, то ця а тому що, подобається вам це чи ні,
найтриваліша й часи її успіху минули”. Велика депресія
найглибша криза не остаточно переконала Дж.Кейнса у
піддавалася поясненню. неможливості спонтанного ринкового
Стала очевидною саморегулювання. У 1936 р. виходить
недостатність не лише книга “Загальна теорія зайнятості,
мікроекономічного відсотку й грошей”. Саме з Дж.Кейнса
аналізу, який домінував бере початок активне державне
у неокласичній регулювання економічного життя, у
економіці, з'явилась тому числі, антициклічна політика
нагальна потреба в держави та макроекономіка як наука.
іншому –
макроекономічному
підході, який би
осягнув процеси, що
відбувались у
стагнуючих ринкових
економіках Заходу і
вказав шляхи виходу з
критичної ситуації.

5)Н У зв’язку з ліквідацією К. Менгер, Вона представлена не

еок в промислово Джон Бейтс
лас розвинутих західних Кларк, однією школою. Ці теорії по-різному
ичн країнах масової Альфред доводять шкідливість державного
а бідності й злиденності Маршалл, Бем- втручання, але всі роблять наголос на
шк змінився характер Баверк та ін. підтриманні
ола( масового попиту: він автоматизму ринку, свободі приватного
XIX підприємництва за умов
-XX став “вибагливим”,
ст.) таким, що швидко різкого скорочення присутності
змінювався. У цих держави в економіці. Поряд із всіма
 умовах об’єктивно іншими цінностями економічного
посилювалася роль лібералізму відродилася і його
важелів спонтанного центральна ідея “невидимої руки”
ринкового ринку. Правда, тепер
регулювання.
Кейнсіанство держава розуміється вже не як “нічний
поступилось місцем вартовий” економіки, а як “футбольний
оновленій неокласичній арбітр” на полі, що самий не грає, але
доктрині. стежить за дотриманням “правил гри”,
тобто вільної конкуренції

6)Інст Виникнення Торстейн Інституціоналізм виник як синтез

итуціо інституціоналізму Веблен, Джон деяких суспільних наук – як
на- обумовлено такими Роджерс економічної науки, так і політології,
лізм факторами: Коммонс, Веслі права, психології, етики, оскільки
(XX – Клер Мітчелл сучасну економіку не можна пояснити
XXI 1) трансформаційними та ін. лише дією ринкових сил. Саме держава
ст.) зрушеннями в ринковій має встановити правила гри і
системі під впливом забезпечити можливість отримання
монополізації та найкращого результату.
корпоратизації
економіки та проявами Неоінституціоналісти виступають не
ринкової нестабільності тільки проти неолібералів за їхню
– ознаками циклічності, ”утопію вільного ринку”, але й проти
проблемою зайнятості марксистів, оскільки останні взагалі
тощо; пропонують замінити ринок державним
плануванням. Таким чином, це
2) наявністю прибічники змішаної
соціальних
суперечностей та економіки
посиленням впливу
масових суспільних
організацій та рухів
(робітничого,
профспілкового);

3) неспроможністю
неокласичної доктрини
підтримувати думку
про самодостатність
конкурентного ринку,
його цілком
автоматичне ефективне
регулювання та
невтручання держави;

4) потребою
суспільного контролю
над ринковим
механізмом та
 демократичного
реформування
суспільних відносин.
22.Причини виникнення кейнсіанства, теоретична система Дж. М.
Кейнса.
30-ті На початку ХХ ст., особливо
роки ХХ після Пер шої світової війни,
ст. – 70- було зрозуміло, що принцип
ті роки «laissez faire» вичерпав себе,
ХХ ст. що ка піталістична еконо
міка вже не може нор мально
функціону вати.
Каталізатором для відмови
від моно полістичного
капіталі зму стала Велика де
пресія (1929-1933 рр.).
Інфляція, кризи та без
робіття змушували державу
втручатися в економічні
процеси та шукати нову
методо логію. Розробка нової
концепції належала
Дж.М.Кейнсу у його праці
«Загальна теорія зайнятості,
відсотка і грошей» (1936).
23.Неолібералізм: принципи саморегулювання економіки.
Фрейбурзька школа
Дж.М.Кей 1.Дж.М.Кейнс започат кував
нс. самостійний роз діл економічної
теорії – макроекономіку. Він
Послідов
ники розробив макроеконо мічний метод
Кейнса: аналізу, за допомогою якого дос
Дж.Ро ліджував залежність та ких
бінсон, П. загальних показни ків як ВВП і
Саму національ ний дохід, інвестиції і
ельсон, зайнятість, споживання і
П.Сра заощадження, сукуп ний попит і
ффа, А. сукупна пропозиція.
Хансен,
2.Кейнс був прихильни ком
Н.Калдор,
протекціоністської політики,
Р.Лу кас,
обґрунтував необхідність держав
Р.
ного регулювання рин кової
Харрод,
економіки.
Е. Домар,
Р. Кла 3. Висунув теорію, що економічна
уер, А. рівновага встановлюється не ав
Ейхнор та томатично, оскільки не все
ін. заощаджене інвес тується.
4. Вважав, що безро біття може
бути ліквідо ване або істотно зни
жене втручанням дер жави шляхом
стимулю вання інвестицій. Ско
рочення або недостатнє
зростання приватних ін вестицій
слід компенсу вати за рахунок дер
жави, що через ефект
мультиплікатора приз веде до
зростання зай нятості та збільшення
національного доходу.
 Вальтер Поєднує ідеї сильної держави, що
Ойкен, який
А. Мюллер- Період часу Передумови виникнення
Армак,
Ф. Бем, 1930е-1990е Світова економічна криза 30-х рр. XX ст., завдала важкого удару по
А. Рюстов, неокласиці з її постулатами автоматичного саморегулювання
Репке, вільного ринку і невтручання держави в економіку.
Л. Ерхард та
інші.
Англійскька школа

Представники Основні ідеї школи

Фрідріх фон Хайєк (1899 Обмеження ролі держави виконанням інституціональних

—1992) (законодавчої, виховної тощо) та охоронної функцій, спрямованих на
відновлення дії ринкових механізмів. Соціальні проблеми та їх
вирішення державою допускаються лише в тих межах, що
визначаються розмірами витратної частини бюджету. Усі члени
суспільства мають отримувати лише зароблені доходи, а не
очікувати допомоги від суспільства. Соціальна нерівність, на думку
Хайєка, є закономірним явищем, яке сприяє розвиткові суспільства.
У суспільстві відбувається спонтанний відбір за ознаками
життєздатності. Будь-яка форма розподілу доходів є справедливою,
якщо вона сприяє розвитку виробництва.

виконує інституціональні, організаторські та виховні функції, і має на меті свідомо створити сильну
конкурентну економіку, спираючись на особливий менталітет нації, здатної до самоорганізації і
самопожертви, та на неокласичні ідеї саморегулювання економіки.

Французська школа

Жак-Леон Визначення особливостей урівноважування економіки та дії чинників економічного зростання за

Рюеф, умов панування державно-монополістичної форми власності.
Е. Малінво,
Т. Монбріал
ь,
Л. Столерю,
С. Кольм,
М. Алле

Чиказька школа

М. Фрідмен Обмеження державного регулювання економіки контролюванням грошової маси, емісії грошей,
кількості грошей, що перебувають в обігу і в запасах, а також забезпечити збалансування
державного бюджету та встановити високий банківський процент. Визнання необхідності
економічної свободи, що зумовлює всі інші свободи в суспільстві. Економічна свобода, завдяки якій
реалізується ідея суспільної рівноваги, є невід’ємною від ринкової системи, що перебуває в процесі
постійного розвитку. Основною та визначальною рисою ринкової системи залишається вільна
конкуренція, яка має пронизувати всі сфери суспільного життя, щоб забезпечувати умови
автоматичного саморегулювання економіки.

24.Монетаризм як основна школа сучасної неокласики

 Тема: Монетаризм як основна школа сучасної неокласики

Період часу Передумови виникнення Представники Основні ідеї школи

1)1950-сер.1960 р.р. Передумовою була критика теорії 1)Біля витоків 1)Ринкова

ХХ ст. Кейнса наприкінці 30-х років концепції економіка має
американськими економістами Л. монетаризму внутрішню
2)кінець 60-х – перша Мізесом і Ф.А.Хаєком, стояв стійкість і здатна
половина 70-х років представниками австрійської економіст і до
ХХ ст. школи політичної економії так статистик саморегулювання;
званого другого покоління, або - Ірвінг Фішер;
3)1970-1980 р.р. ХХ ст. сучасного неолібералізму. 2)Мілтон Фрідман 2)Нестійкість виникає
- через державне
В останній чверті ХХ ст. найбільш втручання;
виявилося, що кейнсіанські методи яскравий 3) Швидкість
регулювання економіки дають представник обігу
збої. Якщо у Кейнса в центрі уваги монетаризму, який грошей відносно
було безробіття, забезпечення в постійна;
зайнятості та економічного книзі «Монетарна 4) Економіку
зростання, то з середини 70-х рр. історія можна
ситуація змінилась. Тепер на Сполучених стимулювати
перший план вийшла завдання Штатів» довів, через
регулювання інфляції. що пряме регулювання
Швидка інфляція викликала інфляційні обсягу грошової
розлад економіки, падіння обсягу процеси маси;
виробництва і значне безробіття. безпосередньо 5)Монетаризм -
Виникла стагфляція, тобто падіння пов'язані з це
і застій виробництва при невиправданим теорія, яка
одночасному зростанні інфляції. розглядає
зростанням
Почалася переоцінка методів кількості інфляцію як
регулювання і теоретичних прямий
грошей в обігу.
концепцій. Серед економістів наслідок
Центральний банк
стало популярним гасло "назад до він надлишкової
Сміта", що означало відмову від пропозиції
пропонував
методів активного втручання і зробити грошей.
регулювання, поспішну розробку інститутом контролю Феномен інфляції
нової доктрини - монетаризму і і залежить від
"економіки пропозиції". регулювання зростання
грошової грошової
маси; маси;
3)Також, 6)Так як
найбільш пропозиція
яскравими грошової маси
представниками формує
цієї центральний
школи можна банк,
назвати тоді відповідальність
Е. Фелпса, А. за її регулювання
Мельцера, А. і
Шварца, контроль лежить
Д. Лейдлера, Р. повністю на ньому.
Селдена, Ф.
Кейгана.