Лекція 1. Загальні питання економіки.

План:
1.1. Економіка як наука.
1.2. Виникнення і розвиток економічної науки.
1.3. Економічні системи.
1.4. Система ринкового відтворення.
1.5. Моделі ринкової економіки.
1.6. Проблеми еволюції економічних систем.

1.1.Економіка як наука.

Економіка — наука, що вивчає проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів для

максимального задоволення потреб людей. Складається з багатьох шкіл і направлень. Економічна
теорія розвивається і доповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній
перспективі займається таке направлення, як історія економічних вчень.
 Основні питання економіки
1. Скільки необхідно виробляти?
2. Що необхідно виробляти?
3. Як необхідно виробляти?
4. Хто отримає можливість спожити те, що
вироблено?
5. Чи здатна система адаптуватися до змін?

Основна задача економіки як науки - дати пояснення подій, що відбуваються в економічному

житті за допомогою моделей дійсності, відобразити в собі реальну економіку. 

1.2.Виникнення і розвиток економічної науки.

Економічна теорія зародилася і сформувалася в надрах філософії, а потім відокремилася від неї в

рамках загального процесу диференціації наук і спеціалізації вчених, що було обумовлено
безперервним накопиченням знань і неможливістю охоплення всього їх масиву окремими
дослідниками.
Традиційно першим друкованим посібником з економіки вважається праця Ксенофонта
Ойкономія, датована V-IV вв до н.е. Це маніфест здорового глузду і життєвої мудрості. Тут
можна знайти різноманітні поради і настанови, в тому числі:
банальні (хліб необхідно тримати в сіхій частині домівки, а вино – в прохолодній).
дотепні (плання і взуття, які господар надає найманим працівникам мають бути не всі однакові,
одні кращі, інші гірші – для гарних і поганих робітників);
несподівані ( окрема глава отримала назву: «Як відвадити дружину від косметичних засобів і
привчити її до зміцнення тіла клопотом по господарству».

Меркантилізм (15-17 ст.). Основними положеннями цієї теорії є :

 відхід від основних засад функціонування національної економіки як єдиної економічної
макросистеми;
 зосередження увагу на питаннях зовнішніх взаємодій між економічними системами;
 у сфері зовнішніх відносин вони увагу зосереджено переважно на процесах обігу та
накопичення грошових запасів, ведення зовнішньої торгівлі, оскільки джерелом багатства вважали
гроші у всіх їх видах.
Економічна школа фізіократів (18 ст.). Основні ідеї:
 зосередження досліджень не на сфері зовнішнього обігу а на сфері внутрішніх економічних
проблем, явищ і процесів в державі;
 Ф.Кене розробив першу „Економічну таблицю”, яка представляла собою спробу кількісного
макроекономічного аналізу натуральних та вартісних потоків матеріальних цінностей у народному
господарстві країни.
Недоліки цієї теорії є те,що вона залишала поза увагою ефект від взаємодії та постійного розвитку
всього комплексу економічних ресурсів нації, шляхів пошуку оптимізації їх використання.
Класична (англійська) політекономія(17-18 ст.). Представники цієї школи (В.Петті, А.Смідт,
Д.Рікардо) досліджували природу та структуру усіх сфер матеріального виробництва національної
економіки у всіх його галузях Вони:
 дали поштовх до більш комплексного аналізу засад функціонування національного
господарства.
 дали перше науково обґрунтоване визначення процесу функціонування капіталістичної
системи господарства на стадії вільної конкуренції, що в той час була притаманна більшості
європейських держав;
 обґрунтували принципи її розвитку – обмежене втручання держави в економічні процеси, що
протікають у державі.
 сформулювали цілу низку важливих ідей, що розкривали сутність господарської системи
держави: уявлення про суспільство як про єдиний живий організм, цілісну систему, що постійно
розвивається (У.Петті);
 Провели аналіз переходу від первісного до (для класиків) сучасного суспільства (А.Сміт);
 динаміку нагромадження та розподілу матеріальних статків у суспільстві (Д.Рікардо).
Марксизм (19 - початок 20 ст.) Вважається першим комплексним вченням про національну
економіку. Основні положення теорії:
 К. Маркс та його послідовники розглядали суть економічної системи суспільства у
діалектичному розвиткові продуктивних сил і виробничих відносин (безпосереднє виробництво,
обмін, розподіл і споживання),
 Використовується формаційний підхід. Економічна формація розглядається як спосіб
вираження постійної боротьби з метою подальшого поступального розвитку, що й до цього часу
залишається об’єктивною істиною суспільного розвитку.
 Представники даного напрямку прагнули пояснити сутність та природу економічної
підсистеми суспільства у тісній взаємодії з іншими її підсистемами, вибудувати структуру
взаємозв’язків між ними та способів їх оптимізації з метою формування нового типу господарської
системи – соціалістичної держави.
Інші напрями економічної думки Пошук причин виникнення багатства, формування
економічної нерівності ліг в основу досліджень і думок соціалістів-утопістів (Сен-Сімон, Фур’є.
Оуен). Вони вважали недосконалими і соціально невиправданими капіталістичні відносини,
вишукували рецепти побудови ідеального справедливого суспільства.
Окремої уваги заслуговує вчення Т. Мальтуса (18 ст.). Він є відомий як:
 автор теорії третіх осіб (непродуктивних верств населення);
 автор теорії невідповідності кількості матеріальних благ, які збільшуються в арифметичній
прогресії,кількості населення, яка зростає в геометричній прогресії.
 Сучасні економічні теорії. В ХХ столітті формування економічної думки формувалося на фоні
визначних економіко-політичних подій, а саме:
 соціалізація капіталістичних відносин;
 перехід розвинутих суспільств від індустріального до постіндустріального укладу;
 виникнення структурних криз та їх подолання;
 соціалізація державних функцій;
 розпад імперій;
 формування, функціонування і крах комуністичних режимів;
 глобалізація світової економіки.
Ці чинники надали потужного імпульсу для розвитку існуючих теорій, а також для формування
нових наукових поглядів.
Кейнсіанство вважається матір’ю вчення про національну економіку. Предметом його
безпосереднього дослідження на противагу більшості економічних напрямків є безпосередньо
механізм функціонування національної економіки – вплив конкретних методів і форм регулювання
економіки на її стан.
 Недоліком праць Дж. Кейнса є те, що він не надто широко акцентував увагу на причинно-
наслідкових зв’язках, що присутні в національний господарській системі, а занадто надмірно
простежував механізми її функціонування.
Неокласичний напрям економічної науки, що виник у 70-ті роки ХХст. зосередив увагу на
таких фундаментальних проблемах, як:
 забезпечення макроекономічної стабільності держави без надмірного втручання останньої в
господарське життя суспільства
 активний розвиток підприємницької діяльності як гарантії конкурентоспроможності держави
та її виробників.
Монетаризм. Грошовий обіг за даною теорією є основою зростання ВНП, а його порушення –
головною причиною інфляційних процесів та виникнення значних диспропорцій в економіці
держави.
 Грошово-кредитна (монетарна політика) разом з законотворенням для підтримання належного
функціонування ринкового механізму виступають головними механізмами державного
регулювання національної економіки.
Неокласичний синтез: прагнення досягати максимальної корисності від економічної
діяльності з урахуванням особливостей розвитку економіки на мікро-, мезо- і макрорівнях в умовах
обмеженості економічних ресурсів, пошук оптимального поєднання ринкового та державного
регулювання економічних відносин з урахуванням національних особливостей розвитку.
Неокейнсианство. Ця теорія будується на тій же методологічній передумові, що і модель
Кейнса. Але в межах цієї теорії є намагання знайти причини недосконалості і не автоматичності
державного регулювання економіки.
Теорія соціально-економічних устроїв та насильства Д. Норта.
За цією теорією, країни, де домінує суспільний устрій "обмеженого доступу" та ренти,
характеризуються незначним економічним зростанням, малою кількістю підприємств, системою
сімейних та особистих привілеїв, неоднорідністю примусів до виконання законів та незахищеністю
прав власності. Такими є 175 країн або 85% населення світу. На жаль, до них належить і Україна.
Для країн "відкритого доступу" характерні економічний розвиток, демократія, забезпечене та
динамічне громадське суспільство з багатьма організаціями та розгалуженою системою
безособових соціальних відносин, які включають верховенство закону та надійний захист прав
власності.
Теорія інститутів представляє собою комплексне економічне вчення, об’єктами дослідження
якого є такі інститути, як корпорація, держава, профспілки, ринок, психологічні, моральні та
етичні (звичаї, норми, навички, інстинкти тощо) чинники розвитку сучасної цивілізації та
окремо взятих національних господарських систем.
Концепція сталого розвитку базується на правах людини та народів щодо отримання
рівності на розвиток. Ця ідея була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році.
Пізніше всі учасники ООН зобов’язувалися створювати разом та індивідуально необхідні умови
для реалізації права на розвиток. Право на розвиток є результатом забезпечення всіх прав людини.
Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років
XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме:
 обмеженістю природних ресурсів;
 несприятливою демографічною ситуацією;
 катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля;
 зростаючою загрозою здоров’ю та життю самої людини.
Сталий розвиток як світове явище проявився в 90-х роках ХХ століття.

1.3. Економічні системи.

 Економічні системи суспільства мають кілька класифікацій, з яких найбільш вживаними є:
 За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід);
 За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки (дослідження координаційного
механізму);
 Інституціональний напрям;
 За ступенем індустріально-економічного розвитку;
 Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний підхід).
1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
 Первіснообщинний лад - економічна система первісної общини базувалась на спільній
власності. Засоби праці були спільною власністю, а вироблений продукт розподілявся в інтересах
всієї общини в цілому. Найбільшу долю отримували вожді, мисливці, воїни. Між всіма іншими
членами общини продукт розподілявся порівну. Через дану економічну систему пройшли усі
суспільні утворення, проте з різною тривалістю часового лагу.
 Рабовласницький лад - рабство означало перехід до приватної власності в її абсолютній
формі. Власністю рабовласника є не тільки земля, засоби виробництва, але і сама людина, яка на
нього працює. Раб не має сім'ї, будинку, господарства. Він – річ серед речей. Дана система була
притаманна не всім суспільним утворенням. Так у Греції, Китаї, Римі рабовласницький лад
відрізнявся за своєю суттю – у Греції система рабовласницького ладу, наприклад, була
демократичнішою, ніж у Китаї. Деякі народи оминули стадію рабовласницького ладу, наприклад,
слов’янські народи від стадії первісного суспільства перейшли до феодалізму.
 Феодалізм - феодалізм розвинув приватну власність в абсолютній формі і в той же час
послабив її абсолютний характер. Працівник виступає як суб'єкт і як об'єкт власності. Як суб'єкт
власності він має певний наділ, сільськогосподарський реманент тощо. Як об'єкт власності
працівник змушений відпрацьовувати на свого господаря повинність (наприклад, відробітковий
оброк, та (або) грошовий оброк). За даного типу суспільно-економічної формації людина-
працівник так само зберігає найнижче становище у структурі засобів виробництва. Як і
рабовласницький устрій був притаманний не всім суспільствам і мав свої відмінності
(кріпосництво було відмінено у європейських країнах раніше, ніж у слов’ян).
 Капіталізм - за капіталістичного господарювання, щоб організувати виробництво
матеріальних благ, власник засобів виробництва повинен купити робочу силу (фізичні і розумові
здібності особи), а не людину. Отже, здійснюється купівля-продаж робочої сили (наймання на
роботу) і починається капіталістичне виробництво. При цьому стрімко розвиваються ринкові
відносини, бартер замінюється товарно-грошовим обміном. Але за даного способу виробництва, як
доводить марксизм, людина-робітник все ще залишається відокремленим від результатів своєї
діяльності. Капіталізм в європейських країнах поширювався різними темпами, іноді розрив в
розвиткові капіталістичної системи господарювання між країнами рівнявся сотнями років.
 Соціалізм - концепція ідеального суспільства: безкласове суспільство, усуспільнена
власність на засоби виробництва та результати праці, рівний розподіл національного багатства,
відсутність антагоністичності у взаємовідносинах продуктивних сил і виробничих відносин,
відмова від послуг вартості, всебічний розвиток продуктивних сил суспільства. Подібний устрій
була спроба побудувати у ряді країн Європи та Азії.
2. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки економічні системи поділяються
на традиційну, командно-адміністративну , ринкову економіку. За цією класифікацією
економічна система розглядається як соціально створений механізм для прийняття економічних
рішень у всіх сферах суспільного виробництва: власне виробництві, обміні, споживанні і розподілі.
3. Інституціональний напрям розглядає розвиток економічних систем та окремих типів
національних економік як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями та
економічними агентами, що розвиваються під впливом економічних, політичних, соціальних,
екологічних, культурних, географічних та інших інституціональних і природно-соціальних
чинників.
4. За ступенем індустріально-економічного розвитку розрізняють доіндустріальне,
індустріальне та постіндустріальне суспільство (інформаційне, знаннєве). Специфіку кожного
з них визначає рівень техніко-економічних відносин, провідний сектор в економіці та загальний
рівень розвитку продуктивних сил суспільства. Це так звані технократичні концепції розвитку
суспільства.
5. Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний підхід)
Так, наприклад, досить цікавою є концепції циклічного розвитку суспільства або зміни
цивілізацій (Л.Морган, А.Тойнбі, Н.В.Данилевський, А.М. Ковальов, Ю.В.Яковець). Згідно деяких
з цих теорій людство у своєму розвитку пройшло 7 стадій (тобто на зміну одна одній пройшло 7
цивілізацій): неолітична, рабовласницька, антична, ранньофеодальна, передіндустріальна,
індустріальна та постіндустріальна, що відповідають еволюції суспільних відносин у всіх
сферах людської життєдіяльності. Вони не відображають еволюцію конкретних типів
національних економік, проте все ж дають певним чином обґрунтоване логічне пояснення
всезагальним закономірностям розвитку людської цивілізації, в т.ч. і її економічної складової.
1.4. Система ринкового відтворення.

Рисунок 1.1 – Система ринкового відтворення

Система ринкового відтворення (рисунок 1.1) базується на саморегульованому русі товарів,

послуг і грошових потоків між продавцями (носіями пропозиції) і покупцями (носіями попиту).
Ринок забезпечує врівноваження попиту і пропозиції, таким чином формується рівноважна ціна.
Держава виконує регулюючу функцію, нівелюючи так звані «провали ринку». Для цього держава
має інструменти державного регулювання економіки. Здійснюючи фіскальну, кредитну, бюджетну,
валютну політику, реалізуючи державні програми соціально-економічного розвитку держава може
пришвидшувати чи уповільнювати швидкість руху грошових і товарних потоків, яку забезпечує
ринковий механізм.

1.5. Моделі ринкової економіки.

У найбільш розвинених країнах умовно виділяють три основні моделі розвитку національних
економік:
- неоліберальну економіку англосаксонського типу, або спрощено-ліберальну (американську)
модель;
- модель соціально-орієнтованої економіки (німецька модель);
- східно-азійську (японську модель).

Ліберальна модель є характерною для англосаксонських країн - США, Великої Британії,

Нідерландів, Ірландії, Нової Зеландії. Її основні риси:
 Американська модель орієнтується на досягнення особистого успіху економічної людини
через всебічне заохочення підприємницької активності.
 Модель називається ліберальною, оскільки вільна конкуренція не передбачає держаної
підтримки окремих виробників і протекціоністських заходів у сфері зовнішньої торгівлі і валютних
відносин.
 Відмінними рисами американської моделі є низька питома вага держаної власності, високий
рівень продуктивності праці, законодавче забезпечення максимальної дії принципів конкуренції,
низька питома вага держаних витрат у структурі ВВП, високий рівень соціальної диференціації.
 У витратах виробництва близько 70 % припадає на оплату праці. Значний рівень заробітної
плати має два важливі наслідки. По-перше, як зазначалося вище, це високий рівень продуктивності
праці. І по-друге, це досконалий менеджмент, який орієнтується на впровадження
працезберігаючих методів виробництва.
 Особливістю американської моделі є лідерство у сфері науково-технічного прогресу (НТП).
На США припадає 20 % світового експорту наукомісткої продукції..
Модель соціально-орієнтованої економіки (соціально-ринкового господарства) притаманна
континентальним країнам Західної Європи, а також Канаді та Ізраїлю. Оскільки цю модель було
започатковано у Німеччині і вона набула в цій країні найбільш системного розвитку, її ще
називають німецькою моделлю. До відмінних особливостей моделі соціально-ринкового
господарства слід віднести:
 достатньо високу питому вагу у структурі власності підприємств державної форми власності;
 значні державні видатки на реалізацію соціальних програм;
 високий рівень оподаткування приватного сектору і населення зі значними доходами;
 сприяння розвитку конкурентного середовища через державну підтримку малого і середнього
бізнесу;
 використання поряд з податково-бюджетними і грошово-кредитними важелями
макроекономічного регулювання засобів інвестиційної і структурної політики, а також
регулювання зайнятості.
Вдалим застосуванням на практиці теорії суспільного добробуту на сьогоднішній день можна
вважати модель національної економіки, впроваджену у Швеції. У фундаменті шведської
економічної моделі лежить так званий функціональний соціалізм, тобто соціалізація без
націоналізації, який будується на таких двох засадничих принципах:
 домінування приватної власності на засоби виробництва;
  відторгнення від капіталу права розпорядження всіма доходами.
Реалізація цих принципів досягається зокрема збільшенням частки акціонерної власності, яка є
деконцентрованою і належить різним інститутам і установам — інвестиційним компаніям,
соціальним фондам, зокрема, пенсійному фонду. Велика кількість працівників є власниками акцій, а
їх заощадженням в інвестиційних фондах держава надає вагомі пільги. Різні інститути
громадянського суспільства є власниками прибутку, і, відповідно саме вони приймають рішення
щодо його розподілу, перерозподілу і споживання.
До основних рис Шведської моделі функціонального соціалізму можна віднести:
 прогресивну шкалу оподаткування: прибутковий податок стягується в діапазоні від 5% до 46%;
високі індивідуальні доходи оподатковуються в розмірі від 31,5% до 85%;
 наявність розвинутого громадянського суспільства, активне формування якого почалося ще до
Другої світової війни: в 1938 році угоди між Союзом підприємців і Федеральною організацією
шведських профспілок (донині до них належать 90% працюючих) про право профспілок на
самоорганізацію, ведення тарифних переговорів, контроль за оснащенням робочих місць, тощо;
 малобюджетний державний апарат;
Слід зазначити, що шведська модель властива іншим скандинавським країнам. Про успішність її
застосування можуть свідчити найвищі показники індексу розвитку людського потенціалу в цих
країнах.
На відміну від шведського функціонального соціалізму побудованого на соціально орієнтованому
розподілі національного багатства, Німеччина основою досягнення суспільного добробуту вбачає у
підвищенні ефективності ринкових механізмів. Результатом такого концептуального підходу є
розбудова так званої соціально-орієнтованої економіки.
Побудова соціальної держави в Німеччині - результат послідовних зусиль кількох поколінь
німецьких вчених і політиків і має такі етапи:
1-й етап. Фундамент соціальної орієнтації економіки був закладений ще в XIX столітті відомими
трудовими законами уряду канцлера Бісмарка. В той час було створено державну систему
обов’язкового соціального страхування, яка зобов’язала роботодавців і найманих працівників
сумісними зусиллями страхувати ризики втрати працівником доходів від трудової діяльності
внаслідок хвороби, каліцтва, старості , безробіття, пологів тощо.
2-й етап. Концепція соціально-ринкової держави - базис економічної політики ФРН після II
Світової війни - виникла в результаті генезису трьох основних шкіл. Перша склалася ще в 1920-ті
рр. навколо В. Репке та А. Рюстова - вони розробили основи теорії і практики ладу.
Друга група німецьких неолібералів (Фрайбурзька школа) сформувалася навколо економіста В.
Ойкена та юриста Ф. Бьома в університеті м. Фрайбург (Німеччина). Вона розробила ідеальні типи
господарств і принципи економічної політики.
Сутність розвиненої моделі соціально-ринкової можна звести до постулату: ефективна ринкова
економіка (I) як основа соціального прогресу і соціальної справедливості (II).

Водночас у європейських країнах виникла низка проблем, які є наслідками значного соціального
навантаження на держаний бюджет. Головними з них є:
 низька мотивація місцевого населення до праці у непрестижних сферах діяльності;
 зростання безробіття в умовах високої соціальної захищеності населення;
 відтік капіталу і висококваліфікованих фахівців у країни з меншим податковим
навантаженням;
 посилення інфляції і зростання дефіциту держаних фінансів.
Надмірний соціальний тиск на фінансову систему країн Євросоюзу в останні роки призвів до
того, що рівень інфляції став значно вищим, ніж в інших високо розвинутих країнах. Так, якщо в
США у 2010р. рівень інфляції склав 1,4 %, то у країнах Євросоюзу - 1,9 %. Отже, для
функціонування моделі соціально-ринкового господарства актуальним є обґрунтування гранично
допустимого навантаження соціальних витрат на державні фінанси.
 Східно-азійська модель національної економіки сформувалася у 1950-1960-х рр. у Японії, тому
її ще називають японською. В цей період у Японії середньорічні темпи приросту ВВП склали 9,4
%, а у провідних країнах Західної Європи даний показник був близько 5-6 °%. У 1960-1973 рр.
середні темпи зростання японської економіки досягли 14 %. Висока динамічність економічного
розвитку Японії, яка спостерігалась протягом тривалого часу, дала підстави заявити про появу
японської моделі. Ця модель також стала основою розвитку економік таких країн, як Південна
Корея, Тайвань і Сінгапур. До особливостей японської національної моделі слід віднести:
 значно суттєвішу ніж в країнах американської і європейської моделей роль держави у
регулюванні економічних процесів при невеликій частині державної власності;
 переплетіння капіталу банківських і промислових компаній через взаємне володіння акціями
при вкрай незначній індивідуальній власності на акції;
 об'єднання великих компаній з малими і середніми;
 безумовний пріоритет інтересів нації, компанії і виробничої групи над інтересами особистості;
 експортну орієнтацію національної економіки.
Японський фінансовий капітал у порівнянні з Північно-Американським і Західноєвропейським
відрізняється двома рисами. Перша з них - це значно ширша мережа взаємопов'язаних компаній. В
Японії законодавчо встановлено, що компанія не може володіти власними акціями, а мати у
власності акції інших компаній можна лише в межах 5-10 %. Друга визначна риса - це вкрай
низька частка акцій у індивідуальній власності, близько 90 % акціонерного капіталу належить
корпораціям. Зазначені особливості створюють переваги для розвитку акціонерних компаній,
оскільки з боку акціонерів відсутній тиск щодо виплати значних дивідендів. Головним мотивом
придбання акцій є встановлення договірних зв'язків і забезпечення стабільного розвитку.
Переплетіння банківського і промислового капіталу також забезпечується через систему
кредитування. Комерційні банки надавали великим компаніям, в першу чергу експортним, значні
кредити на вигідних умовах під гарантію міністерства фінансів і державного банку. При взаємному
володінні акціями комерційні банки допускали наявність у промислових корпорацій значної
заборгованості. Така система забезпечувала корпораціям стабільність фінансових ресурсів і не
примушувала залучати інвесторів через фондову біржу.
Структура японської економіки відрізняється значною питомою вагою і стійкістю підприємств
малого і середнього бізнесу.. Понад 60 % дрібних і середніх компаній обробної промисловості
охоплені субпідрядними відносинами. Законодавство обмежує концентрацію капіталу таким
чином, щоб дрібні і середні компанії не поглиналися великими, а підпорядковувалися їм.
Співпраця
 Становлення японської моделі відбувалося в умовах, коли у суспільстві панував принцип "Наша
фірма - наш дім". Даний принцип реалізовувався в тому, що на великих фірмах працівники високої
класифікації (менеджери, інженери) працювали упродовж всього свого трудового стажу.
В останні десятиліття японська модель розвитку економіки зазнала суттєвих змін, а саме:
 у економічній політиці держави здійснено перехід від адміністративно-фінансового
регулювання до непрямих методів впливу на економічні процеси;
 у 1978-1988 рр. було реалізовано дві національні програми по реструктуризації депресивних
підприємств у суднобудуванні, металургійній, хімічній, текстильній і швейній промисловості; без
державної підтримки продукція цих галузей втратила конкурентоспроможність і почала
заміщуватися імпортом;
 для усунення надмірної експортної орієнтації було надано пільги імпортерам; таким чином
виробництво в більшій мірі було спрямовано на внутрішній ринок, який є стабільним порівняно зі
світовим;
 ревальвація ієни у 1985-1991 рр. по відношенню до долара США на 37,5 % дещо стримала
експорт товарів із Японії, стимулювала експорт капіталу;
  в умовах підвищення рівня заробітної плати і зростання світових цін на енергоносії і сировину
Японія все більше стала переорієнтовуватися на ресурсозберігаючі і наукомісткі технології.

Слід зазначити, що близько 100 країн в намаганні побудувати ринкову економіку «зав’язли» на
рівні так званої суб-економіки (устрій «обмеженого доступу за Нортом), характерними ознаками
якої є:
1. Панування приватної власності.
2. Низький рівень економічного і соціального розвитку.
3. Багатоукладність економіки.
4. Залежний характер соціально-економічного розвитку.
5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах.
6. Технічний прогрес різко обмежений.
7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність
праці.
8. Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва.
9. Велика зовнішня фінансова заборгованість.
10. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці.
Для того, щоб остаточно відійти від перспективи побудови країни із суб-економікою необхідно
вирішити декілька проблем.
1. Проблема формування політичної нації. Франц Боас, американський соціолог, антрополог
середини ХХ століття висунув дуже цікаву гіпотезу, яка загалом підтверджується: в один і той же
час одне і те ж суспільство може жити в різних хронологічних порядках. Це означає, що одні люди,
умовно, живуть в суспільстві пост-модерну, а інші - наприклад, у традиційній системі цінностей.
Ця гіпотеза цілком підтверджується історією розвитку незалежної України від 1991 року і до
теперішнього часу. Відхід від радянського способу життя і мислення, формування суспільної
більшості, націленої на демократичні цінності виявилося досить складним завданням.
2. Проблема формування та розвитку власної господарської системи, яка розкривається через
низку завдань інституціонального, управлінського і виконавчого рівня, а саме:
• формування структури економіки за галузями, народногосподарськими комплексами, сферами
виробництва та обслуговування, оскільки після розпаду СРСР економіка України не була цілісним
комплексом (до 1991 року в Україні вироблялось лише 20% кінцевого продукту);
• створення умов та визначити механізми первісного нагромадження капіталу;
• реформування управлінських та регулятивних органів, що відповідають за розвиток
економічної системи суспільства;
• створення сприятливих умов для формування ринкової інфраструктури, структури ринків
відповідно до нових закономірностей функціонування економіки;
• визначення стратегічних напрямків руху національної економіки – модель економічного
розвитку;
• Відповідно до стратегії економічного розвитку сформувати інституційну базу економічних
реформ;
• формування підвалин для формування та ефективного функціонування валютної, грошово-
кредитної, фінансової, бюджетної, фіскальної та інших підсистем національної економіки;
• створення умов для переходу національної економіки від системи закритого до системи
відкритого типу;
• реформування відносини власності;
• переорієнтація економіки з аграрно-промислової на промислово-аграрну країну;
• створення умов для активізації розвитку підприємництва;
• Проведення повної інвентаризації господарських одиниць за галузевими, функціональними,
організаційними та іншими ознаками з метою формування реєстрів суб’єктів господарювання та
економічних ресурсів
1.6. Проблеми еволюції економічних систем.
Цікаві думки відносно необхідності формування нової парадигми розвитку людської цивілізації
висловлені в доповіді Римського клубу, який на сьогодні лишається основним майданчиком, що
формує порядок денний відповідального глобалізму і сталого розвитку. Керівники Римського
клубу та його провідні експерти є одностайними в тому, що докорінна зміна парадигми розвитку
нашої цивілізації є неминучою. Жорстка критика капіталізму, несприйняття фінансових
спекуляцій, відмова від матеріалізму і спрощеного розуміння світу, заклик до альтернативної
економіки, “нового Просвітництва”, духовно-морального світогляду, єдиної планетарної
цивілізації — таким є порядок денний майбутнього розвитку, що запропонована Римським клубом.
В тезисному викладі нова концепція Римського клубу складається з наступного [3]:
1.Відправною точкою формування нової концепції є так званий “порожній світ” і “повний світ”. До
нашого часу розвиток відбувався за правилами “порожнього світу”, тобто можливість росту і
розвитку була обумовлена невичерпаністю можливостей і ресурсів. Натепер такий спосіб розвитку
вичерпав себе — ми живемо в “повному світі”. Сьогоднішні студенти, які визначатимуть політику
в 2050 р., навчаються ідеям із книжок 1950 р, які засновані на теоріях 1850 р.” Економіка має і
повинна функціонувати краще. Загальна картина світу зводиться до того, що економіка має
прагнути до сталості, а не до зростання, забезпечувати загальне благо, а не максимізувати приватну
вигоду.
2. В 80-х роках відбулося виродження капіталізму, основним джерелом прибутків якого стали
фінансові спекуляції. Це стало причиною кризи 2008-2009 року. Проте банкіри не були покарані за
такий перебіг подій, а навпаки, збагатилися. “Вони зробили себе занадто великими, аби бути
покараними”. Існує профіцит капіталу в фіктивних, але прибуткових сферах, проте його дефіцит
відчувають соціально значимі сфери. До 2020 року зупиниться зростання попиту на нафту. До 2030
року відбудеться перехід на альтернативну енергетику. Недоотриманий прибуток нафтових
корпорацій оцінюється від шести до двадцяти трильйонів доларів.
3. 98% фінансових операцій носять спекулятивний характер. “Представники корпорацій
говорять, що не порушують закони, коли уходять від податків. Якщо це так, то закони треба
змінити”.
4. Ми живемо в період антропогену, час коли людська діяльність є визначальною для планети
Земля. Актуальною є проблема “шостого масового вимирання”, яка виражається в стрімкому
скороченні фауністичного розмаїття, а також загроз, які несуть нові технології і ядерні потенціали
країн.
5. Надмірне споживання. З початку минулого століття населення планети виросло в 5 разів,
економічний обіг — в 40 раз, споживання палива — в 16 разів, вилов риби — у 35 разів.
6. Глобальний збій в розподілі продовольства 80 млн. людей голодують.
7. Майбутнє людей за містами. Переїжджаючи до міст, люди будуть споживати в 4 рази більше
ресурсів. Територіально екологічний слід міст багаторазово перевищує їх площу.
8. ВВП — продукт мислення “порожнього світу”. В його структурі закладено прагнення до
необмеженого росту. Він враховує непродуктивні трати.
9. Право і цінності, мораль мають стати фоном, на якому розвивається економіка.
10. В умовах вільного руху капіталу завжди виграє країна, яка має абсолютні переваги. Від цього
національні економіки, які цих переваг не мають, приречені. Захист до якоїсь міри локальних
структур, спеціалізації, політики від глобальної сили може допомогти диверсифікації, інноваціям,
еволюції.
11. Ідея “нового просвітництва” полягає у пошуку балансу між короткостроковою і
довгостроковою перспективою, між швидкістю і стабільністю змін, між індивідуальним і
колективним, між чоловіками і жінками, між рівністю і справедливою винагородою, між державою
і релігією.
12. Політика “повного світу” передбачає формування нових правил, яких мають дотримуватись
всі держави. Існуючі формати світового співробітництва є неефективними. “Римський клуб бачить
себе як захисник демократії, довгострокового мислення, природи, молодого покоління і поколінь,
що не народилися, і не мають голосу в поточних політичних дебатах”.

Питання лекції.
1. Назвіть і прокоментуйте основні питання економіки.
2. Охарактеризуйте особливості таких економічних учень як меркантилізм, фізіократія, вчення
Мальтуса.
3. Зміст класичної політекономії, марксизму, кейнсіанство.
4. Теорія інститутів, теорія сталого розвитку.
5. Ліберальна модель економічного розвитку.
6. Соціально-орієнтована модель економічного розвитку.
7. Азійська модель економічного розвитку.
8. Суб-економіка (суспільство «обмеженого доступу»).
9. Схема ринкового відтворення, учасники ринків, роль держави. Виведіть на екран та
прокоментуйте модель.
10. Україна, яку модель ринкового відтворення краще втілити?
11. Теорія «повного» світу. Чи згодні ви з висновками Римського клубу?
Тестове завдання до лекції 1. (правильна відповідь може містити декілька визначених
варіантів)
1. Економіка — наука, що вивчає:
а) доходи і витрати, інші аспекти економічного життя;
б) проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів для максимального задоволення потреб людей;
в) економічні процеси, в основі яких лежать морально-етичні норми суспільства;
г) можливість сформувати суспільство абсолютного добробуту.
2. Представниками класичної політекономії є:
а) Адам Сміт і Давід Рікардо;
б) Карл Маркс і Фрідріх Енгельс;
в) Кейнс і Оукен;
г) всі вище зазначені.
3. За формаційним підходом виділяють:
а) рабовласницький лад;
б) феодальний лад;
в) соціальний лад;
г) капітальний лад.
4. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки економічні системи
поділяються на:
а) традиційну,
б) командно-адміністративну ,
в) ринкову;
г) координаційну.
5. В системі ринкового відтворення:
а) держава виконує регулюючу функцію;
б) домогосподарства є власниками економічних ресурсів;
в) держава є власником економічних ресурсів;
г) підприємства володіють економічними ресурсами.
6. Ліберальна модель ринкової економіки характеризується:
а) високими податками;
б) орієнтацією на персональний успіх;
в) високим рівнем соціальної допомоги;
г) всім вище зазначеним.
7. Соціально-орієнтована модель ринкової економіки характеризується:
а) суттєвою державною підтримкою малого і середнього бізнесу;
б) високою часткою (до 70%) оплати праці в загальних витратах виробництва;
в) орієнтацією на персональне просування;
г) всім вище зазначеним.
8. В системі ринкового відтворення:
а) домогосподарства є покупцями на ринку товарів і послуг;
б) домогосподарства є продавцями на ринку товарів і послуг;
в) держава є покупцем на ринку товарів і послуг;
г) держава є продавцем на ринку товарів і послуг.
9. Азійська модель ринкової економіки характеризується:
а) об'єднання великих компаній з малими і середніми;
б) безумовний пріоритет інтересів нації, компанії і виробничої групи над інтересами особистості;
в) суттєва підтримка малого і середнього бізнесу;
г) нічого із вище зазначеного.
10. Характерними ознаками суб-економіки (устрою «обмеженого доступу») є:
а) виробництво, розподіл і обмін базуються на принципах ринкової економіки;
Технічний прогрес різко обмежений.
б) високий рівень продуктивності праці.
в) виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці;
г) нічого із вище зазначеного.