Лекція № 3.

Категорії, закони та функції

економічної теорії

1. Категорії та закони економічної теорії.

2. Основні функції економічної теорії.
Економічна категорія – логічне поняття, що
відображає в узагальненому вигляді певні
сторони або процеси економічного життя
суспільства. Вона відображає родові ознаки
економічних явищ. У кожній економічній
категорії відображається діалектична
взаємодія соціально-економічних зв’язків і
відносин між людьми з техніко-економічними
зв’язками й відносинами, з речовою формою
процесу праці, з відносинами людини та
природи.
Прикладом таких категорій є товар, ціна,
гроші, капітал, прибуток, витрати
виробництва, заробітна плата, ринок,
робоча сила, тощо. Категорії істинні доти,
поки існують економічні явища, які
відображаються в категорії. При
відмиранні таких явищ зникає і потреба в
економічних категоріях, оскільки вони
будуть неправильними.
Категорія – це нижчий ступінь пізнання
економічних явищ.
Завдання будь-якої науки не зводиться лише до
встановлення категорій. Необхідно визначити
такі взаємозв'язки та залежності, що існують між
ними. Вони знаходять прояв у законах, які
виражають глибинну суть явищ, їх внутрішній,
типовий, необхідний зв'язок і взаємозалежність,
і є вищим ступенем пізнання економічних явищ.
Економічні закони – це реальні, постійно
відновлювані, причинно-наслідкові зв'язки між
економічними явищами і процесами, які
відбуваються незалежно від волі й свідомості
людей. Вони є законами економічної
життєдіяльності людей. Гегель писав про
політичну економію як про науку, що стикається з
масою випадковостей і встановлює їх закони.
Економічні закони мають об'єктивний
характер. Вони, як і закони природи,
діють в об'єктивній реальності, поза
свідомістю людей. Тому люди не
можуть змінити чи скасувати ці закони.
Але на відміну від законів природи, що
є вічними, економічні закони мають
історичний характер. Вони можуть
проявлятися, реалізовуватися лише
через господарську діяльність людей,
через їхні економічні стосунки.
Залежно від періоду дії економічні
закони можна поділити на:
* всезагальні,
* загальні,
* специфічні,
* стадійні.
Всезагальними є економічні закони,
притаманні усім без винятку історичним
епохам. Вони виражають поступальний
процес розвитку економіки, підвищення
його ефективності. До цих законів належать
закони економії праці, зростання
продуктивності праці, нагромадження,
відтворення, зростання потреб, суспільного
поділу праці.
Загальними економічними законами
називають ті, що діють протягом
декількох епох, в декількох економічних
системах, де є умови їх дії. Прикладом є
закон вартості (цінності), закон ринкової
економіки, закон попиту, закон
пропозиції.
Специфічні закони – це закони розвитку
конкретних історично визначених форм
господарювання, тобто функціонують лише в
межах однієї економічної системи. Ця група
охоплює переважну більшість законів
економіки в сучасних умовах. Найголовніший з
них основний економічний закон, який
виражає найбільш глибинні зв’язки між
продуктивними силами і виробничими
відносинами, відносинами власності у
взаємодії з розвитком продуктивних сил.
Стадійні закони, що діють лише на
одній стадії суспільного способу
виробництва (закон породження
монополії концентрацією виробництва,
який діє на вищій стадії розвитку
капіталізму).
Економічні принципи – теоретичні
узагальнення, що містять певні допущення,
усереднення, які відображають загальні
тенденції розвитку економічної системи.
Вони також, як і економічні закони
віддзеркалюють взаємозв’язки
економічних явищ, але менш стійкі і
мають менш обов’язковий характер.
Розрізняють дві форми пізнання та
використання економічних законів:
• емпірична: коли люди не знаючи
сутності економічних законів
використовують їх несвідомо, інтуїтивно,
у своїй практичній діяльності;
• наукова: коли люди, пізнавши і
розкривши сутність економічних законів,
використовують їх свідомо, а отже, більш
ефективно у своїй економічній
діяльності.
Об'єктивний характер економічних законів не
виключає їх пізнання та використання в
практиці господарювання.
Пізнання економічних законів означає
з'ясування тих причинно-наслідкових зв'язків,
що існують у певних економічних процесах.
Це дає змогу відтворити ці зв'язки в мисленні,
обґрунтовувати механізми їх використання в
практичній господарській діяльності.
Виділяють три рівні пізнання економічних
законів.
На першому рівні виявляються економічні
закони як закони економічного життя
суспільства, що об'єктивно існує.
Встановлюються ті сталі, причинно-
наслідкові зв'язки, які існують між
економічними явищами.
На другому рівні, виходячи з виявлених зв'язків,
формується теоретичне відображення
об'єктивних економічних законів, які реально
існують, що проявляється в науковому описі
законів, формулюванні їх як законів економічної
науки. При цьому слід зауважити, що не можна
ставити знак рівності між об'єктивними
економічними законами і законами економічної
теорії. Перші є об'єктивними і виражають
зв'язки, які реально існують в економічній
дійсності. А закони науки можуть не завжди
відповідати об'єктивним законам, бо вони є
відображенням останніх у свідомості людини. І
не завжди таке відображення істинне.
Завершальним (третім) етапом (рівнем)
пізнання економічних законів є їх апробація
на практиці. Якщо закон науки вияснено
істинно, то у господарській діяльності заходи,
пов'язані з використанням економічного
закону, матимуть передбачувані результати. В
іншому випадку результат не відповідатиме
запланованому, що свідчить про недостатнє
пізнання економічних законів і потребу
подальшого дослідження відповідної сфери
економіки.
2. Основні функції економічної теорії.
Роль економічної теорії у суспільному
житті проявляється через її функції:
* практична,
* прогностична,
* світоглядна,
* методологічна,
* пізнавальна.
Як і будь-яка наука, економічна теорія
насамперед відіграє пізнавальну функцію.
Реалізується через дослідження форм, сутності
економічних явищ і процесів та взаємозв'язків
між ними. Розкриваючи і формулюючи
економічні категорії і закони, економічна
теорія тим самим збагачує знання людей,
примножує інтелектуальний потенціал
суспільства, розширює науковий світогляд
людей, сприяє науковому передбаченню
економічного розвитку суспільства.
З пізнавальною функцією тісно пов'язана прогностична.
Вона полягає в тому, що на підставі отриманих знань
про економіку обґрунтовуються наукові основи
передбачень перспектив її розвитку в майбутньому. Ця
функція часто передбачає обґрунтування перспективних
критеріїв та показників, а також розробку планів та
прогнозів розвитку економіки. Причому важливість цієї
функції проявляється як на рівні національної
економіки, так і при визначенні перспективи розвитку
окремих суб'єктів господарювання. Економічне
передбачення, пов'язане із прогностичною функцією,
дає змогу приймати раціональні довгострокові рішення,
що базуються на правильному врахуванні майбутніх
виробничих затрат та вигод.
Важливою функцією економічної теорії є практична. Вона
полягає у використанні економічних знань для
обґрунтування заходів здійснення господарської
діяльності як окремими одиницями господарювання, так і
державою. Остання на кожному етапі розвитку суспільства
визначає цілі свого впливу на економіку, вибираючи їх з
альтернативних варіантів соціально-економічного
розвитку. І тоді економічна теорія буде критерієм того,
настільки можливі та сумісні поставлені цілі.
Практична функція економічної науки проявляється і у
сфері підприємництва. Економічні знання дають змогу
підприємцю приймати належні рішення при формуванні
власного бізнесу, виборі своєї ніші на ринку. Знання
законів функціонування економіки допоможуть йому
раціональніше вести свою господарську діяльність.
Економічна теорія виконує також і світоглядну,
або ідеологічну, функцію. Суть її полягає в
тому, що знання законів розвитку формує у
людей певну систему поглядів на цю сферу
суспільства. Особи, що мають знання в галузі
економіки, можуть правильніше вибрати місце
роботи, визначити, наскільки справедливо
оплачуються результати їх праці та
здійснюються різного роду соціальні виплати.
Вони доцільніше і ефективніше планують свій
бюджет, зрештою, такі люди беруть активнішу
участь у соціально-політичному житті.
Економічна теорія відіграє ще одну важливу
функцію – методологічну. Вона є теоретичною
основою цілого комплексу економічних наук,
серед яких виділяють галузеві економіки,
функціональні економічні дисципліни (фінанси,
кредит, грошовий обіг та ін.), а також науки,
безпосередньо пов'язані з економікою:
наприклад, економічна кібернетика,
менеджмент, маркетинг. Для всіх цих наук
економічна теорія відіграє роль теоретичного
фундаменту та виконує щодо них методологічну
функцію.
Економічне мислення – це сукупність поглядів, уявлень та
суджень людини про реальну економічну дійсність, які
визначають їі господарську поведінку.
Є два види економічного мислення:
буденне і наукове.
Буденне мислення – поверхове, однобічне і безсистемне
сприйняття людиною реальних економічних процесів, на
підставі чого вона робить суб'єктивні, часом помилкові,
висновки і судження щодо економічних проблем.
Наукове мислення – всебічне і глибоке пізнання людиною
економічної дійсності на основі використання наукових
методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність
економічних процесів, об'єктивно оцінити їхню суспільну
значущість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому.
Розрізняють три етапи формування
наукового економічного мислення:
Перший – спостереження і відображення у
свідомості людини реальної економічної дії.
Другий – обробка і осмислення одержаної
економічної інформації і вироблення на цій
основі наукових знань, категорій і законів
економічного розвитку.
Третій – реалізація, впровадження
людиною одержаних економічних знань у
своїй господарській діяльності.
Економічна політика є системою заходів, здійснюваних
державою або іншими особами і спрямованих на
регулювання економічних процесів. Економічна політика
покликана впливати на економічну поведінку людей. Вона
включає постановку тих чи інших цілей і визначення шляхів та
методів їх досягнення. Дієвість економічної політики
насамперед залежить від її наукової обґрунтованості, тобто
від того, наскільки поставлені цілі та методи їх досягнення
відповідають тим реальним умовам, на які вони спрямовані.
Надійним фундаментом такого обґрунтування і виступає
економічна теорія. При визначенні цілей економічного
розвитку та обґрунтуванні шляхів їх реалізації необхідно
передусім спиратись на об'єктивні економічні закони,
реальну оцінку стану економіки, її ресурсів і можливостей.
Економічна політика, будучи системою заходів
впливу на господарське життя, є засобом поєднання
економічної теорії з правом. Останнє, як сукупність
загальнообов'язкових норм поведінки, виступає
важливим засобом впливу на суб'єктів
господарського життя. Право встановлює загальні
правила поведінки суб'єктів господарювання,
регламентуючи їх дії через законодавство, що містить
правові норми такого регулювання. Слід також
зазначити, що ефективність правового регулювання
залежить від того, наскільки правові норми
відповідають тим об'єктивним умовам економічної
діяльності, на вплив на які вони розраховані.
Дякую за увагу!