Функції та критерії суспільного добробуту.

Сучасні підходи та практичне

застосування.
Проблема вивчення добробуту, зокрема і суспільного добробуту, є надзвичайно
важливою та багатогранною, оскільки відображає різноманітність потреб
людства не лише у матеріальних благах, а й у духовному та інтелектуальному
розвитку суспільства. Остаточною ціллю суспільного та індивідуального
розвитку є підвищення рівня добробуту у будь-якій економіці світу. Однак саме
поняття суспільного добробуту є надзвичайно складним у теоретичному
визначенні, кількісному і якісному вимірі, змінних та його складових.

Поняття суспільного добробуту не можна розглядати як статичне явище,

оскільки це поняття має риси динамічності. Необхідно враховувати особливості
та динаміку історичного розвитку країни, її культурні особливості.
У економічній науці теорія добробуту має широкий спектр і постійно привертає
увагу багатьох дослідників та має міждисциплінарний характер. Зокрема,
поняття «добробут» досліджують у економічній науці, етиці,соціології, політології
та інших науках.

Якщо розглядати добробут людини і суспільства, то слід зазначити що

інтегральною оцінкою всіх аспектів життєдіяльності людини. Досліджують ці
поняття в межах двох різних підходів, індивідуалістського та інституційного.
Варто зазначити, що індивідуалістичний підхід на сучасному етапі домінує в
економічній науці. Сутність цього підходу полягає в тому, що оцінка
індивідуального добробуту покладається на саму людину, оскільки сама людина
здатна визначити, що для неї корисно, а що ні. Тобто в основі індивідуалістичної
концепції добробуту, є етичний постулат: «Благом для людини є те, що вона сам
вважає для себе благом». Таким чином, індивідуалістичний підхід щодо сутності
добробуту призводить до спрощеної, механістичної моделі суспільства.
Індивідуалістичний підхід, трактуючи людину як ізольований і непізнаваний
елемент суспільства. не дозволяє виявити загальні якості людей і сформулювати
сутнісні узагальнення, без яких не може існувати жодна соціальна теорія.

Інституційний підхід до визначення добробуту полягає в тому, що суть людини

як такої виводиться з аналізу розвитку інститутів впродовж тривалого
історичного періоду. На основі виявленої суті формулюється базовий етичний
критерій, на якому будується теорія добробуту.
Інституційний підхід, фіксує свою увагу на традиціях, які склалися в суспільстві,
уявленнях, етичних нормах тощо. Кожна з існуючих в суспільстві етичних систем
може слугувати основою для певної інституційної концепції добробуту.

Забезпечення зростання добробуту населення головним чином полягає у

задоволенні потреб, які кількісно зростають та якісно змінюються. В цьому
контексті важливу роль відіграє тісний взаємозв'язок між потребами окремого
індивідуума та суспільства в цілому. Головною метою «політики добробуту» є
поліпшення якості життя населення, а фундаментом суспільного добробуту є
соціальна захищеність населення. Саме якість життя є головним показником
суспільного добробуту.

Основним представником теорії суспільного добробуту є американський вчений

А. Маслоу, автор загальновідомої ієрархії потреб (піраміди потреб Маслоу).
Сутність ідеї А. Маслоу в тому, що найвищі потреби не можуть виявитися та
реалізуватися, якщо примітивніші не були попередньо задоволені і кожна людина
прагне до свого розвитку, діючи згідно зі своїми можливостями та потребами.
Теорія Маслоу еволюціонувала і була доповнена такими вченими Жо Годфруа,
який суспільний добробут пояснює з точки зору психологічних потреб. З точки
зору мотивації та підтримки теорію суспільного добробуту доповнили Фредрик
Герцбергата та Клейтон Алдерфер. Наявні доповнення базової піраміди А.
Маслоу переконують у тому, що з розвитком суспільства з'являється необхідність
у задоволенні дедалі більших потреб, які і знаходять своє відображення у різних
моделях ієрархій.

На мікроекономічному рівні економіку добробуту розглядають через такі

концепції: ефективність Парето та ефективність Калдора-Гікса.
Еконо́міка добробуту (англ. Welfare Economics) — це галузь економіки, яка
спрямована на оптимізацію та максимізацію добробуту на загальному рівні.

Тімоті Джон Беслі визначає, що: «Економіка добробуту забезпечує основу для
оцінки досягнень ринку, та тих, хто відповідає за політичні рішення при
розподілі». Каліфорнійський університет (Берклі), трактує: «Економіка
добробуту: методологічний підхід до оцінки розподілу ресурсів та встановлення
критеріїв державного втручання», а вчені Університету Сарагоси уточнюють:
«Економіка добробуту — це галузь мікроекономіки, яка займається поясненням
рівня колективного добробуту, яким користується суспільство».

В мікроекономіці економіку добробуту характеризують через призму двох

основних теоретичних підходів, перший — кардиналістський підхід, а другий —
ординалістський підхід.

Кардиналістський підхід
Ранній неокласичний підхід, в основному заснований на роботах Френсіса
Еджворта, Артура Пігу, Вільфредо Парето, Альфреда Маршалла, Генрі Сіджвіка
та ін.

Кардналістька конценпція передбачає:

 споживач кількісно оцінює міру свого задоволення;

 вподобання є екзогенними даними;
 додаткове споживання забезпечує дедалі менше збільшення корисності
(зменшення граничної корисності);
 усі люди мають індивідуальні співмірні функції корисності.

Ординалістська концепція
Нова сучасна економіка добробуту базується на ординалістському підході
«неокласичного синтезу» таких авторів, як Джон Гікс, Ніколас Калдор, Пол
Семюельсон та ін.
Якщо споживач нездатний кількісно виміряти рівень задоволення потреб, то в
такому випадку використовують порядковий (ординалістський) рівень виміру
корисності. Цей підхід має визначити такий набір двох благ(співвідношення
благ), який дозволив би споживачу отримати максимум корисності від
споживання цього набору за обмежений період часу.
Основу «нової економіки добробуту» заклав своїми науковими працями
Вільфредо Парето, який сформулював поняття суспільної максимальної
корисності відомої як «оптимум Парето».
Пр́инцип Парéто або Закон Парето (також відомий як правило Парето, правило
80—20 і принцип малої кількості причин) — емпіричне правило, яке стверджує,
що для багатьох явищ 80 відсотків наслідків спричинені 20 відсотками причин.
Ця ідея знайшла застосування у багатьох сферах: криміналістиці, бізнесі,
поведінковій економіці. Наприклад, 20 % злочинців скоюють 80 % злочинів, 20 %
водіїв створюють 80 % аварій, 20 % покупців дають 80 % прибутків.
В економіці ситуація, коли оптимальність щодо Парето, коли всі вигоди від
обміну сторін вичерпані.

Ефективність за Парето одна із центральних понять для сучасної економічної

науки. На основі цього поняття будуються Перша та Друга теореми добробуту.

Оптимум за Парето передбачає, що сумарний добробут суспільства досягає

максимуму, а розподіл благ і ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна
цього розподілу погіршує добробут хоча б одного суб'єкта економічної системи. За
умов досягнення економікою оптимуму Парето подальше покращення її
найважливіших параметрів можливе лише на шляху глибоких структурних
зрушень. Фактично вчений наголосив на тому, що одні індивідууми не повинні
збагачуватися за рахунок інших.

Парето-оптимальний стан ринку — ситуація, коли не можна покращити

становище будь-якого учасника економічного процесу, водночас не знижуючи
добробуту як мінімум одного з решти.

Згідно з критерієм Парето (критерієм зростання суспільного добробуту), рух у бік

оптимуму можливий лише за такого розподілу ресурсів, який збільшує добробут
принаймні одну людину, не завдаючи шкоди нікому іншому.
Даний підхід не потребує виміру чи міжособистісного порівняння корисностей,
однак в реальному житті майже будь-яка зміна умов створює вигоди для певних
людейта наносить шкоду іншим. Тому дуже важко оцінити вплив таких змін на
суспільний добробут.

Більш складним став теоретичний підхід Ніколоса Калдора та Джона Хікса –

принцип компенсації, відповідно до якого зміна економічних умов збільшує
суспільний добробут лише у тому випадку, якщо індивіди, які отримали виграш,
можуть компенсувати програш іншій стороні і при цьому залишиться у виграші.
Простіше кажучи, покращення економічної ситуації відбувається тоді, коли ті хто
виграв оцінюють свій виграш у грошовій формі вище, ніж оцінюють програш ті,
хто програли. Критерій компенсації Калдора-Хікса зовсім не має на увазі реальної
компенсації, він лише вимагає того, щоб той хто виграв був потенційно здатним
здійснити таку компенсацію.
К. Ероу за всі ці недоліки почав з критики ідеї побудови функції суспільного
добробуту і закінчив власною теоремою неможливості, згідно якої будь-який
колективний вибір не може бути одночасно і раціональним і демократичним. Він
відмітив, що оскільки в суспільстві існує суперечність інтересів, то вирішення
питань теорії суспільного добробуту можна шукати за допомогою теорії ігор.
Завдяки його зусиллям теорія суспільного добробуту почала поступово
трансформуватися в теорію суспільного вибору, в рамках якої аналізується те, як
складається і реалізуються різні суспільні уподобання.

Одним із сучасних підходів до вивчення економіки суспільного добробуту стали

праці нобелівського лауреату 1998 року Амартія Сен, який працював над
проблемами розподілу благ і нерівності, вимірювання рівня бідності та добробуту,
а також наголошував на тому, що подальший розвиток теорії суспільного
добробуту має бути пов’язаний з поняттями свободи та етичними принципами.

Таким чином, по мірі розвитку теорії суспільного добробуту вчені все більше
уваги почали приділяти нематеріальній складовій суспільного добробуту. Це є
об’єктивним процесом, оскільки все більше стало зрозумілим, що не тільки для
визначення рівня суспільного добробуту необхідним є показники ВВП на душу
населення або рівень забезпеченості населення матеріальними благами, але й такі
показники як наявність свободи слова, рівномірність розподілу доходів мають
велике значення для гармонійного та успішного розвитку суспільства.

Вчені виявили, що культурні особливості нації впливають на економічну

ментальність та поведінку людей. Отже, логічним є припустити, що саме ці якісні
відмінності між людьми різних націй впливають на їх вибір щодо поняття
добробуту не тільки на індивідуальному але й на суспільному рівні. Одним із
відомих вчених, що займався пошуком загальних культурних універсалій є
голландський соціальний психолог Гірт Хофстед, який в результаті своєї праці
виділив п’ять ментальних цінностей: індивідуалізм, дистанція влади,
маскулинність, ставлення до невизначенності та довгострокова орієнтація.

!!Віка!! На основі статистичних даних можна пояснити ці явища

Країни з низьким рівнем доходу, в яких починають діяти ефективні інститути й

відповідна політика, здатні досягти надзвичайно високих темпів економічного
зростання та скоротити розрив у доходах порівнюючи з промислово розвиненими
країнами з високим рівнем доходу. У 1980 році дві найбільш густонаселені країни,
Китай та Індія, були водночас серед країн із найменш вільною економікою.
Протягом 1980-х і 1990-х років вони прийняли політику, що більшою мірою
відповідає економічній свободі, і наразі демонструють разючі темпи економічного
зростання — понад 6% на рік. Країни з вищим рівнем економічної свободи
виявляються успішнішими в економічному сенсі.

На рисунку 13 країни поділені на чотири групи (які називають квартилями), до

кожної з яких входить 25% країн, впорядкованих від низького до високого, і
показаний середній рівень доходу в цих країнах за триваліший період. Рисунок
демонструє що країни з найбільш вільною економікою досягли значно вищого
рівня доходів. У найвільніших в економічному сенсі країнах середній дохід на
душу населення у 2016 році становив 40 376 доларів, що більш ніж у сім разів
перевищує середній показник найменш економічно вільних країн.
На рисунку 14 показано середній дохід на душу населення найбіднішої десятої
частини населення в кожній із чотирьох груп країн, упорядкованих за рівнем
економічної свободи. Навіть не зважаючи на переваги свободи як такої, якби бідні
сім'ї мали вибір, вони, очевидно, обрали б життя у вільному суспільстві. Ця
помітна різниця промовисто пояснює, чому в багатьох країнах основним
питанням дискусій щодо державної політики в останні роки стало регулювання
міграційних потоків.

У глобальному масштабі людство доcягло значних успіхів у ліквідації бідності. За

даними Світового банку, в 1981 році 42% людей жили в умовах крайньої бідності.
До 2016 року ця частка скоротилася до менш ніж 10%. Базуючись на
дослідженнях українських вчених та аналітичні дані по Україні можна також
навести приклади по економічній свободі і добробуту.

Значна кількість українських громадян вважають права на працю та соціальний

захист більш важливим, ніж права на життя і свободу. Результати досліджень
вказують на відчутне зменшення (з 60,8% до 50,5%) числа респондентів, які
визнають першість базових прав, і натомість – зростання (з 27,7% до 35,5%) числа
тих, хто віддає її соціальним та економічним правам.
Можна також прослідкувати на основі ціннісних орієнтацій, індивідуалізму,
колективізму, дистанції влади, мускулинності, ставлення до невизначеності і їх
вплив на суспільний добробут, але це ґрунтовна робота та потребує конкретних
знань та більш глибокого дослідження.
У сучасній науці для порівняння рівнів добробуту у різних країнах розробили
систему універсальних показників. Одним з найбільш популярними та
універсальними є ВВП, Економічного добробуту, Індекс соціального розвитку,
Індекс людського розвитку, система показників для оцінки рівня життя
населення в країнах СНД, Індекс добробуту.

Усі показники є інтегральними і включають в себе значну кількість показників,

зокрема величину душового доходу із урахуванням різної купівельної
спроможності національних валют, очікувану тривалість життя, охоплення
населення початковою та середньою освітою, частку працюючого населення
працездатного, доступність благ та конкурентоспроможність внутрішнього
ринку, відкритість економіки та дотримання прав людини. Найбільш нові
показники, такі як Індекс добробуту намагаються також врахувати такі
нематеріальні фактори як соціальний капітал, рівність можливостей, стан
навколишнього природного середовища, ефективність уряду, людські права та
Свободи та загалом якість життя.

У 2020 році Україна посіла 92 місце у рейтингу добробуту країн, складеним

міжнародною аналітичною організацією Legatum Institute.

За даними Legatum Institute, Україна дещо покращила свій добробут і піднялася

на 4 позиції у рейтингу в порівнянні з 2019 роком.
Серед усіх країн Східної Європи Україна посідає у рейтингу останнє місце (Росія
на 76 місці, Білорусь на 69). Причиною цього аналітики Legatum Institute
називають війну на Донбасі, яка суттєво знижує рейтинг безпеки України (до 144
місця зі 167).
Крім того, аналітики вказують на проблеми України у сфері свободи зібрань та
об'єднань. А от показники релігійної терпимості в Україні за останні роки зросли.
Дослідження Legatum Institute вказує, що пандемія COVID-19 сильно позначилася
на добробуті усіх країн світу, але не змінила позитивної тенденції. 147 країн зі 167,
включених до рейтингу, в останні роки демонстрували прогрес у більшості
показників рейтингу.
Перші місця у рейтингу Legatum Institute посідають Данія, Норвегія та
Швейцарія. Два останніх – Центральноафриканська республіка та Південний
Судан.

Що відомо:

 Україна посіла 45 місце серед 131 країни у рейтингу "Глобальний

інноваційний індекс 2020", покращивши минулорічний результат на дві
сходинки.
 Україна посіла перше місце у рейтингу використання криптовалют. У
межах нашої країни зафіксовано найбільше застосувань віртуальних
активів населенням у світі.
 Україна посіла 56 місце з 60 в рейтингу інноваційного розвитку економіки,
опустившись на 3 сходинки порівняно з минулим роком і опинившись на
позицію вище за В'єтнам, який, навпаки, піднявся на три сходинки.
!!!Віка!!!
Література:
1. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/1907692-svitoviy-indeks-dobrobutu-
ukrajina-v-seredini-spisku.html
2. https://suspilne.media/80241-ukraina-posila-92-misce-u-rejtingu-dobrobutu-
krain/
3. Теоретичні проблеми визначення та вимірювання суспільного добробуту та
його складових (асп.А.О. Ігнатюк)
http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2009_20/Zb20_36.pdf
4. https://studfile.net/preview/9868804/page:4/
5. «Економіка здорового глузду» (автори: Джеймс Д.Ґвартні, Річард
Л.Строуп, Дуйат Р.Лі) https://econfun.s3.eu-central-
1.amazonaws.com/books/Common_Sense_Economics_%5Buk%5D.pdf