Есе

Моральний обов'язок

Моральний обов'язок - поняття, яке здавна супроводжує людство на його

шляху розвитку і становлення. Це те невидиме плече, яке підтримує нас у
важких моментах, диктує наші дії та вчинки, нагадуючи про відповідальність
перед собою, іншими та світом загалом. Що ж означає моральний обов'язок в
сучасному світі, і яке його місце в житті кожної особистості? Це питання, яке
ми спробуємо розглянути в цьому есе.
В епоху глобалізації, міжнародних конфліктів та екологічних викликів,
розуміння морального обов'язку стає ключовим для прийняття рішень на
глобальному рівні. Коли країни розглядають питання про те, як діяти в
інтересах всього людства, моральний обов'язок стає однією з провідних
директив.
Разом із тим у сучасному суспільстві багато обговорень присвячено
соціальній відповідальності компаній. Підприємства не тільки прагнуть до
прибутку, але й визнають свій моральний обов'язок перед спільнотою,
споживачами та навколишнім середовищем.
Кожна людина в своєму житті стикається з виборами, де вона повинна
керуватися не тільки особистими інтересами, але й моральними принципами.
Розуміння власного морального обов'язку допомагає формувати глибше
розуміння відповідальності за свої дії.
Пандемії, природні катастрофи, соціальні розбрати – все це вимагає від
людства об'єднання зусиль. В таких умовах, моральний обов'язок допомагати
іншим, підтримувати та бути солідарним стає особливо актуальним.
Виховання наступного покоління громадян потребує підходу, який б не
тільки передавав знання, але й формував розуміння моральних цінностей та
обов'язків.
Отже, тема морального обов'язку завжди актуальна, оскільки вона
торкається як глобальних, так і особистих аспектів нашого життя.
 2

Моральний обов'язок - це особисте або соціальне відчуття

відповідальності за вчинки, яке випливає з етичних, культурних або релігійних
принципів. Це відчуття визначає, як людина вважає, що їй слід вчиняти у
певних ситуаціях, незалежно від законів або зовнішніх вимог. Наприклад:
- допомога потерпілим: при баченні аварії на дорозі, багато людей
відчувають моральний обов'язок зупинитися та допомогти потерпілим, навіть
якщо вони не мають медичної освіти;
- служіння правді: журналіст, який знає про корупцію або інші
неправомірні дії, може відчувати моральний обов'язок розкрити цю інформацію
суспільству, навіть якщо це ставить його в небезпеку;
- дбайливе ставлення до довкілля: особа, яка вірить у збереження
природи, може відчувати моральний обов'язок зменшувати власний
екологічний слід або взяти участь в екологічних акціях;
- піклування про близьких: якщо член сім'ї захворів, інші члени сім'ї
часто відчувають моральний обов'язок піклуватися про нього, навіть якщо це
вимагає від них великих жертв.
- повернення знайденого: якщо людина знаходить гаманець на вулиці,
вона може відчувати моральний обов'язок знайти власника і повернути йому
втрачене, незалежно від того, що в гаманці.
Ці приклади демонструють, що моральний обов'язок випливає з
особистих переконань і цінностей і може сильно впливати на дії та рішення
особи в певних ситуаціях.
Тема морального обов'язку належить до вічних, які завжди викликають
дискусії та роздуми. Поняття морального обов'язку можна розглядати як
зовнішнє відображення внутрішніх цінностей індивіда, які впливають на його
рішення та дії:
- основа морального обов'язку. Моральний обов'язок базується на
етичних принципах, які можуть мати релігійний, культурний, соціальний або
філософський корінь. Такі принципи можуть включати чесність, доброту,
справедливість, співчуття тощо;
 3

- вчинки в складних обставинах. Моральний обов'язок особливо

проявляється в складних, конфліктних ситуаціях. Наприклад, коли індивід
зіштовхується з вибором між особистим благом та добром інших, або коли
правильний вибір може призвести до особистої втрати;
- відповідальність перед собою та іншими. Моральний обов'язок не
обмежується тільки відносинами з іншими. Людина також несе
відповідальність перед собою: дбати про своє фізичне та психічне здоров'я,
розвиватися, бути чесною перед собою;
- відповідальність перед суспільством. Кожна людина є частиною
суспільства, і її дії мають відгук у цьому суспільстві. Моральний обов'язок в
цьому контексті включає дбайливе ставлення до інших, солідарність та
взаємодопомогу;
- постійний розвиток. Моральний обов'язок також полягає в
самовдосконаленні та постійному рефлексуванні над власними цінностями та
діями.
Таким чином, людина повинна керуватися своїми внутрішніми
моральними компасами, які вказують на правильний шлях, навіть якщо це
складно або незручно. Така постійна самодіяльність та самоконтроль є
важливими атрибутами етичної особистості.
Моральний обов'язок як філософська категорія є одним з центральних
понять в етичних теоріях. Він відноситься до ідей про те, як люди повинні
вести себе, чому вони повинні діяти певним чином, та які принципи визначають
їх поведінку.
Зауважимо, що моральний обов'язок є внутрішнім переконанням особи
про те, що вчинок є правильним або неправильним, незалежно від зовнішніх
обставин або потенційних наслідків. Це те, що особа «повинна» робити,
засновуючись на етичних принципах.
У різних філософських традиціях джерело морального обов'язку може
бути різним. Для деяких це Божественний наказ (теологічна етика), для інших -
 4

природна раціональність людини (деонтологія, як у Канта), або ж соціальний

контракт (контрактуалізм).
У багатьох філософських системах моральний обов'язок протистоїть
особистому інтересу. Тобто іноді людина повинна діяти етично, навіть якщо це
не відповідає її особистому інтересу або бажанням.
Для деяких філософів, моральний обов'язок є абсолютним, тобто він
завжди єднаковий для всіх і в усіх обставинах. Для інших, він може бути
відносним і залежати від культурних, соціальних чи інших обставин.
Утіління і трактування морального обов'язку можуть відрізнятися в
різних культурах і філософських системах. Наприклад, у конфуціанстві акцент
ставиться на обов'язках щодо сім'ї та соціуму, тоді як у західних традиціях
може бути акцент на автономії індивіда.
У загальному вигляді, моральний обов'язок як філософська категорія є
спробою визначити, що є «добрим» та «правильним» у контексті поведінки
особи, і встановити засади, на яких ми можемо базувати наші рішення і дії.
Існує ряд принципів і концепцій у філософії, етиці та релігії, які можуть
визначати або обґрунтовувати моральне зобов'язання:
1. Категоричний імператив Іммануїла Канта. Цей принцип філософії
Канта вимагає від індивіда діяти тільки за тією максимою, яку він бажає стати
універсальним законом. Це означає, що якщо ти не можеш погодитися з тим,
що твоє правило поведінки стане загальноприйнятим, тоді ти не повинен так
вчиняти.
2. Золоте правило. «Роби іншим те, що хочеш, щоб робили тобі». Цей
принцип присутній в багатьох релігіях та культурах і є основою багатьох
моральних систем.
3. Обов'язкова етика. Ця концепція базується на ідейних принципах чи
обов'язках, які індивід повинен слідувати, не зважаючи на обставини чи
наслідки.
 5

4. Соціальний контракт. Згідно з цією концепцією, індивіди вступають у

неявні угоди зі своїм суспільством або державою, приймаючи певні обов'язки в
обмін на певні права та захист.
5. Добро і шкода. У багатьох етичних системах існує принцип мінімізації
шкоди та збільшення добра. Тобто, якщо вчинок призведе до збільшення
загального блага або до зменшення загальної шкоди, він може бути вважений
морально обов'язковим.
Ці принципи можуть слугувати як загальні настанови для визначення
морального обов'язку в конкретних обставинах. Однак важливо розуміти, що в
різних культурах і суспільствах можуть існувати різні погляди на те, що є
морально обов'язковим.
Моральний обов'язок є ключовою темою в багатьох філософських
етичних системах. Серед відомих філософів, які висвітлювали це поняття у
своїх трактатах: Аристотель (у «Нікомаховій етиці» Аристотель розглядає
поняття «середини» або «золотої середини» в поведінці, що має певний
моральний характер. Для нього моральний обов'язок полягає в пошуку вірного
балансу в діях); Джон Стюарт Мілль (як представник утилітаризму, Мілль
аргументує на користь дій, які максимізують загальне щастя. Тут моральний
обов'язок полягає в досягненні найбільшого загального добр);. Фрідріх Ніцше
(незважаючи на його критичний підхід до традиційної моралі, Ніцше розглядав
поняття обов'язку через призму волі до влади та переоцінки усіх цінностей);
Джон Ролс (у «Теорії справедливості» Ролс розробляє своє бачення соціального
контракту, де моральний обов'язок випливає з первісної позиції рівних і вільних
осіб); Платон (у діалогах, таких як «Критон», Платон розглядає поняття долгу
та обов'язку, особливо в контексті соціального порядку та закону); Томас Гоббс
(у «Левіафані» Гоббс аргументує на користь соціального контракту як способу
уникнення «стану природи», де життя було б «брутальним і коротким». Його
поняття морального обов'язку випливає з потреби в соціальному порядку.
 6

Ці філософи представляють лише верхівку айсберга. Багато інших

мислителів також розглядали поняття морального обов'язку в контексті їхніх
етичних систем.
Іммануїл Кант, німецький філософ XVIII століття, розробив поняття
«категоричного імперативу» як основи для своєї системи моралі.
Філософ розрізняє два типи імперативів: гіпотетичні та категоричні.
Гіпотетичні імперативи є умовними і базуються на якомусь бажанні чи цілі
(«Якщо ти хочеш досягти X, роби Y»). Категоричний імператив, в свою чергу, є
безумовним і обов'язковим для всіх, незалежно від їхніх особистих бажань чи
цілей.
Основний принцип категоричного імперативу полягає в універсальності.
Кант стверджує, що дію слід судити як морально правильну, якщо і тільки якщо
максима (принцип) цієї дії може бути прийнята як універсальний закон.
Кант вважає, що люди завжди повинні діяти так, щоб інша особа була
для них ціллю самою по собі, а не лише засобом до досягнення якої-небудь
іншої мети. Це означає повагу до автономії та гідності інших.
Разом із тим філософ стверджує, що раціональні істоти повинні діяти
згідно з принципами, які вони можуть водночас встановити як універсальні
закони. Це вимога автономії: діяти згідно з законами, які ти сам собі
встановлюєш, визнаючи їх універсальність.
Для Канта, моральні рішення повинні базуватися на обов'язку, а не на
емоціях, бажаннях або інклінаціях. Категоричний імператив служить
раціональним керівництвом для таких рішень, забезпечуючи моральну
орієнтацію, яка не залежить від змінних обставин або від особистих нахилів.
В усьому цьому Кант прагнув встановити абсолютний, незмінний
стандарт моралі, який був би вільний від контингентності або від випадковості і
який би дозволяв індивідам діяти з чистої волі, керуючись раціональністю.
Іммануїл Кант, одна з ключових фігур у західній філософії, розробив
докладний і глибокий підхід до поняття морального обов'язку:
 7

- раціональність як основа моральності: Кант вважав, що моральний

обов'язок випливає з природи людини як раціональної істоти. Ми не повинні
робити добро тільки тому, що це приносить нам задоволення чи уникає
страждань, але тому, що це раціонально та обов'язково;
- категоричний імператив: центральне поняття у Кантовій етиці -
категоричний імператив. Він говорить, що дія є моральною тільки тоді, коли її
можна уявити як універсальний закон, яким керувалися б усі раціональні
істоти;
- самоцінність людини: людина, за Кантом, має абсолютну цінність. Ми
повинні поважати інших не як засоби для досягнення наших цілей, а як цілі
самі по собі;
- діяти згідно з обов'язком: Для Канта важливим було не лише вчиняти
правильно, але і робити це з правильних мотивів. Моральна цінність дії не
визначається її наслідками, але тим, чи була вона здійснена з почуття обов'язку;
- автономія волі: моральний обов'язок, за Кантом, пов'язаний з
автономією волі. Ми не повинні діяти на основі наших інклінацій або
зовнішнього тиску, але згідно з раціональною волею, яка встановлює для себе
моральні закони;
- моральний закон у нас: Кант вірив, що кожна раціональна істота має у
собі моральний закон, який є джерелом її морального обов'язку. Це не щось
зовнішнє, а інтрінсична частина нашої природи як раціональних істот.
У підсумку, поняття морального обов'язку за Кантом глибоко зв'язане з
ідеєю раціональності, універсальності морального закону і центральної цінності
людини як такої. За його поглядами, ми повинні вчиняти не на основі наших
бажань чи страхів, але згідно з обов'язком, який визначається нашою
раціональною природою.
Таким чином, моральний обов'язок є однією з найбільш фундаментальних
концепцій в етиці, яка визначає, як людина повинна вести себе у різних
ситуаціях життя. Він виражає ідею не просто про те, що нам «хотілося б»
робити, але про те, що ми «повинні» робити з моральної точки зору. Різні
 8

філософські школи та культури висвітлюють поняття морального обов'язку по-

різному, але вони усі прагнуть відповісти на запитання про те, яке життя варте
того, щоб його прожити.
По суті, категоричний імператив – це ключова концепція в етиці
Іммануїла Канта. Він вводить це поняття як абсолютний, універсальний
принцип моральної поведінки. Кант формулює категоричний імператив
різними способами, наприклад:
- формула універсальності: "Дій тільки за такою максимою, за якою ти
можеш бажати, щоб вона стала універсальним законом";
- формула природи: "Дій так, щоб ти використовував людство, як в тобі
самому, так і в будь-якій іншій особі, завжди одночасно як мету, а не тільки як
засіб";
- формула автономії: "Дій лише так, що твоя воля може розглядати свої
дії як внесок до універсального законодавства."
За логікою Канта:
- моральні дії повинні бути ґрунтовані на принципах, які є універсально
обов'язковими, а не на випадкових або особистих обставинах;
- дії, які тільки використовують інших для особистої вигоди або
жертвують одних заради інших, є неморальними;
- щоб бути моральними істотами, ми повинні вважати свої дії
універсально прийнятними для всіх.
Разом із тим контраргументація полягає у наступному:
- релативність моралі: чи можливо дійсно визначити універсальні
моральні закони, які будуть чинні в усіх культурах та обставинах? Можливо,
що мораль є більш релативною, ніж абсолютною;
- проблема застосування: у реальному житті ми часто стикаємося з
моральними дилемами, де дотримання одного принципу може порушити
інший. Наприклад, чи дозволено брехати, щоб врятувати життя?;
- суб'єктивність морального судження: чи може людина завжди
безуперечно розпізнати, яка дія є морально правильною або неправильною?;
 9

- занадто розумовий підхід: Кантова мораль схиляється до того, що розум

є основною силою моралі, тоді як інші філософи та психологи вважають, що
почуття, емоції та соціальні відносини також грають важливу роль;
- відсутність врахування наслідків: хоча Кант стверджує, що моральна
цінність дії визначається її мотивами, а не наслідками, інші етичні теорії
(наприклад, утилітаризм) аргументують, що наслідки дій також мають велике
значення;
Ця контраргументація не відкидає важливість кантіанської етики, але
підкреслює, що існує багато питань та викликів, пов'язаних з її застосуванням у
реальному житті.
Отже, в етиці Іммануїла Канта ключову роль відіграє поняття
категоричного імперативу як універсального принципу моральної поведінки.
Хоча його підхід розглядає мораль як систему абсолютних принципів, яка
базується на розумі, критики вказують на потенційні проблеми з
універсальністю, практичністю та суб'єктивністю його теорії. Ці виклики не
обумовлюють повне відхилення його підходу, але вони підкреслюють
необхідність більш глибокого розуміння та адаптації його ідей до складних
реалій життя.
У сучасному світі, де соціальні, політичні та технологічні зміни
відбуваються надзвичайно швидко, поняття морального обов'язку стає ще
більш актуальним. Воно допомагає нам орієнтуватися в складних етичних
дилемах, вибирати правильний шлях в невизначеності і взаємодіяти з іншими з
повагою та розумінням.
У підсумку, моральний обов'язок є дзеркалом нашої внутрішньої совісті,
нагадуванням про наші вищі ідеали та стремління. Він є основою, на якій
побудовані стабільність та гармонія будь-якого суспільства, і ключем до
особистого духовного зростання.
 10

Список використаних джерел

1. Білик Я. М. Філософія гри в Іммануїла Канта і Фрідріха Шіллера / Вісник
Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські
науки. Вип. 2 (88), 2020 . С. 157-165.
2. Головко О.М. Філософія права Імануїла Канта про закономірності
історико-правового процесу / Вісник Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна. Серія« ПРАВО». Випуск 28, 2019. С. 26-33
3. Кассирер Еге. Життя і вчення Канта. Харків: Університетська книга, 1997.
447 с.
4. Левчук Л.Г. Естетика: Підручник / К., 1997. 327 с.
5. Цицерон М.Т. Про закони. Філософські трактати. URL:
http://ancientrome.ua/antlitr/t.htm?a=1414880001.