Філософська Антропологія

1. Які питання вирішує філософська антропологія?

Філософська антропологія – це розділ філософії, в якому вивчається людина як
особливий рід сущого, осмислюються проблеми людської природи і людського
буття, аналізуються модуси людського існування, виявляється потенціал
антропоцентричної картини світу.
Центральним питанням філософської антропології є питання про природу,
сутність людини. Що таке людина?
2.Які ви знаєте гіпотези походження людини ?
Найчастіше виокремлюють три гіпотези: релігійну, космічну, еволюційну.
Релігійна (теологічна) гіпотеза походження людини базується на біблійних
переказах про створення Богом світу і людини, гріхопадіння Адама і Єви,
Всесвітній потоп, про те, що заповідав Бог людям, та регламентацію
життєдіяльності людини, яка викладена в заповідях. Звернімо увагу на те, що в
Біблії сказано: людина створена "з пороху земного", а це можна прочитати й
так: вона має земну природу і не занесена на Землю з Космосу.
Космічна гіпотеза походження людини базується на припущенні, що життя
принесено на Землю з Космосу, у тому числі в його цивілізованих проявах. Під
Космосом мають на увазі Всесвіт, котрий знаходиться за межами нашого
планетарного середовища. Різновидом космічної гіпотези є припущення про те,
що життя на Землю могло бути занесено космічним пилом через атмосферу,
який завдяки сприятливим умовам географії та біології Землі перетворився на
сучасні форми живого. Ще є припущення про існування позаземних
цивілізацій, розвиток яких дозволяє долати космічний простір і час. Вони були
на Землі, залишили своїх представників, які згодом перетворились на землян і
досягли нинішнього цивілізованого розвитку. Проте всі ці припущення
залишаються гіпотезою, бо не мають експериментально-практичного
підтвердження.
Еволюційна гіпотеза походження життя та людини з'явилась у другій половині
XIX ст. Спочатку Чарльз Дарвін (1809-1882) зробив опис біологічної
передісторії людини, створивши теорію природного добору. Згідно з цією
теорією під дією природних факторів добору, внаслідок потреби адаптації до
середовища Homo sapiens виник як прямий наслідок еволюційного
вдосконалення живих істот. Потім Люїс Морган (1818-1881) дослідив процес
становлення людського суспільства і людини як суспільної істоти.
2. Що таке природне середовище і який його вплив на людину?
Природне середовище – це сукупність усіх природних компонентів, що
оточують людину, а саме: атмосфера, вода, грунт, рельєф, рослинність,
тваринний світ.
Природне середовище має на людину як прямий вплив так і непрямий.
Прямий вплив:
1)Клімат: температура, опади, вітер, сонячне сяйво впливають на наше
здоров'я, самопочуття, працездатність.
2)Якість води та повітря: забруднення води та повітря може призвести до
серйозних проблем зі здоров'ям.
3)Стихійні лиха: землетруси, повені, цунамі, урагани можуть нести за собою
руйнування, травми та загибель людей.
Непрямий вплив:
1)Природні ресурси: вода, ліс, корисні копалини використовуються для
виробництва продуктів харчування, одягу, енергії.
2)Біорізноманіття: різноманіття видів рослин і тварин необхідне для
екосистеми, яка забезпечує нас киснем, їжею та іншими ресурсами.
3)Естетичний вплив: краса природи дарує нам естетичну насолоду, знімає
стрес,
Варто зазначити, що людина також впливає на природне середовище:
1) Забруднення: викиди в атмосферу, скидання забруднених вод, сміття
негативно впливають на екосистему.
20 Зміна клімату: глобальне потепління може призвести до катастрофічних
наслідків.
30 Знищення природних ресурсів: вирубка лісів, виснаження корисних
копалин, надмірний вилов риби ставлять під загрозу стійкість екосистеми.
3. Що таке соціальне середовище і яка його роль у формуванні людини?
Під соціальним середовищем розуміють частину середовища
життєдіяльності, що характеризує досягнення людини у створенні
соціально-політичних, духовно-матеріальних та інтелектуальних
(інформаційних) цінностей, які формують світогляд людини, зумовлюють
поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем.
Людина — істота соціальна. Вона може розвиватися лише у середовищі собі
подібних, жити і діяти лише у суспільстві, спілкуючись і об’єднуючи свої
зусилля з іншими. її життя і діяльність обумовлюються не тільки
природними, але й соціальним фактором, який є регулятором
функціонування людського суспільства, яке пройшло через катастрофи,
уроки історії і на гіркому досвіді зрозуміло, що найцінніше — це не
політичні ідеї, не технологічні досягнення, не утопічні ідеї вселенського
щастя, а просте виживання і безпечне існування. Люди все чіткіше
усвідомлюють, що без дотримання певних правил і норм у стосунках між
собою, технікою і природою вони можуть зникнути назавжди. Суспільство
повинно відповідати за своє існування на Землі. Тому життя людей має бути
виваженим, глибоко осмисленим, а діяльність — зорієнтованою не лише на
швидкоплинне сьогодення, але і спрямоване у майбутнє. Це значною мірою
обумовлюється рівнем культури суспільства, що є умовою формування
світоглядних засад людей щодо їхнього безпечного існування.
Особливостями соціуму третього тисячоліття можна вважати: глобалізацію
економіки, великі потоки капіталу, переміщення мас людей, виникнення
транснаціональної злочинності, інфекційні захворювання тощо.
Кожна людина у процесі життєдіяльності набуває певних звичок. Звички —
це форма поведінки людей, що з’являється під час навчання і багаторазового
повторення у різних життєвих ситуаціях, складові якої виконуються
автоматично. Психофізіологічною основою звичок є динамічний стереотип,
тобто добре засвоєна і закріплена тимчасовими зв’язками програма дії.
Стосовно здоров’я людини та способу її життя звички можуть бути
корисними і шкідливими.
4. Порівняйте за змістом поняття “людина”, “індивід”,
“індивідуальність”, “особистість”.
Людина - це біосоціальна істота з властивостями, що відокремлюють її від
інших видів. Людина має вищі психічні функції і здатність до абстрактного
мислення. Вона здатна спілкуватися та працювати в соціальних структурах.
Індивід - це біологічний організм, носій загальних спадкових якостей
людського виду. Представник людського роду, homo sapiens. Кожна людина
є індивідом, незалежно від її фізичного та психічного здоров'я.
Особистість - соціально-психологічна сутність, яка формується в результаті
засвоєння індивідом суспільних форм свідомості та поведінки. Ступінь
привласнення соціальної сутності. Формується під впливом суспільства,
виховання, навчання та спілкування з іншими людьми.
Індивідуальність - неповторне співвідношення особистих рис та
особливостей людини, які утворюють її своєрідність. Це сукупність
фізичних та духовних якостей, які відрізняють її від інших. Кожна
особистість має свою власну індивідуальність, яка визначається характером,
темпераментом, здібностями та іншими особистими рисами.
Отже, взаємозв'язок між цими поняттями полягає в тому, що кожна людина є
індивідом з власною індивідуальністю, а її особистість формується під
впливом соціальних факторів і визначається її унікальними
характеристиками.
5. Як ви розумієте народну мудрість: “Молода людина ще “буде”,
людина середніх років – “є”, стара людина – вже “стала”?
На мою думку, народна мудрість "Молода людина ще "буде", людина
середніх років – "є", стара людина – вже "стала" описує три етапи життя
людини та їхні особливості.
Молодість – це час сподівань, мрій та амбіцій. Людина ще не досягла багато
чого, але має безліч можливостей та потенціал для самореалізації. Вона
лише "буде" – кимось, ким прагне стати.
 Середній вік – це час розквіту сил та зрілості. Людина вже багато чого
досягла, має певний статус, сім'ю, кар'єру. Вона "є" – ким є насправді, зі
своїми здобутками, досвідом та цінностями.
Старість – це час підбиття підсумків та прийняття життя таким, яким воно є.
Людина вже "стала" – завершила свій життєвий шлях, здобула мудрість та
прийняття.
При цьому, ця мудрість несе в собі не лише опис трьох етапів життя, але й
певні поради.
Так, молодим людям важливо не втрачати ентузіазму, вірити в себе та йти до
своїх мрій. Людям середнього віку важливо цінувати те, що вони мають, адже
це вершина їхнього життя. Старим людям важливо з гідністю приймати
старість, ділитися своїм досвідом з молодшими поколіннями та
насолоджуватися кожним моментом.
6. Що ви розумієте під соціалізацією людини?
Соціалізація людини - це складний та багатогранний процес, який триває
протягом життя.
Він включає в себе засвоєння людиною норм, цінностей, зразків поведінки,
прийнятих у суспільстві, а також її інтеграцію в соціальне середовище.
Важливими агентами соціалізації є сім'я, школа, друзі, ЗМІ, релігійні
організації. Кожен з них відіграє свою роль у формуванні особистості.
7. Які засоби соціалізації людини?
Засоби соціалізації – це інструменти, за допомогою яких людина засвоює
норми, цінності, зразки поведінки, прийняті у суспільстві. До них
відносяться:
1. Сім'я. Перше і найважливіше середовище соціалізації. Батьки навчають
дітей говорити, читати, писати, а також знайомлять з правилами поведінки,
прийнятими в суспільстві. Сім'я формує у дітей ціннісні орієнтації,
самооцінку, ставлення до світу.
2. Школа. Місце, де людина отримує знання та навички, необхідні для життя
в суспільстві. Вчителі не лише навчають дітей предметам, але й формують у
них ціннісні орієнтації, вчать їх спілкуватися та співпрацювати з іншими
 людьми. Школа готує дітей до дорослого життя, до вступу до вузу або до
трудової діяльності.
3. Друзі. Ровесники, з якими людина спілкується, ділиться своїми думками
та почуттями. Друзі відіграють важливу роль у формуванні самооцінки, а
також у розвитку соціальних навичок.
4. ЗМІ. Джерело інформації про світ, а також зразків поведінки. ЗМІ можуть
як позитивно, так і негативно впливати на процес соціалізації. Важливо
критично ставитися до інформації, яку отримують з ЗМІ.
5. Релігійні організації. Місце, де людина може знайти духовну підтримку, а
також засвоїти релігійні цінності. Релігійні організації можуть відігравати
важливу роль у формуванні моральних цінностей людини. Важливо
поважати релігійні переконання інших людей, навіть якщо ви їх не
поділяєте.
6. Інститути соціалізації. Це різні організації та установи, які впливають на
процес соціалізації людини. До них відносяться: дитячі садки, вузи, армія,
підприємства, політичні партії.
7. Самосоціалізація. Це процес усвідомленого самовдосконалення та
саморозвитку. Людина сама обирає, які цінності та зразки поведінки їй
прийняти. Самосоціалізація - це важливий фактор успішного життя людини.
8. У чому полягає, на вашу думку, сенс життя людини
Сенс життя – це одне з найдавніших і найскладніших питань, яке людство
ставить собі протягом тисячоліть. Філософи, теологи, письменники, митці – всі
намагалися знайти відповідь на це вічне питання.
Деякі люди вважають, що сенс життя полягає в пошуку щастя. Вони прагнуть
до радості, любові, задоволення та емоційного благополуччя. Інші ж шукають
сенс життя в самореалізації. Вони прагнуть розкрити свій потенціал, таланти та
здібності, досягти своїх цілей та мрій.
Є й ті, хто вважає, що сенс життя полягає в служінні іншим. Вони допомагають
людям, що потребують, намагаються змінити світ на краще, залишити після
себе позитивний слід.
Деякі люди знаходять сенс життя в пізнанні світу. Вони прагнуть розширити
свої знання про себе, про навколишній світ, про сенс буття. Для інших сенс
життя полягає в релігійній вірі. Вони служать Богові, прагнуть до спасіння,
виконують духовні заповіді.
Для мене сенс життя полягає в тому, щоб знаходити радість і задоволення у
кожному моменті, який відбувається в моєму житті. Він також виявляється у
розвитку своєї особистості, вдосконаленні та самореалізації.