1. Гідність української нації: особистісний аспект.

Честь і гідність багато значить для особистості, оскільки вони стосуються соціальної
та індивідуальної цінності, усвідомлення і переживання особистістю соціальної оцінки
її місця, позиції, ролі, значення, репутації, авторитету у суспільстві та
самоусвідомлення і переживання нею своєї індивідуальної сили, потенціалу, ресурсів
у власній самооцінці. В цьому розумінні аксіопсихологічна діада честі і гідності
утворює потужне за своєю енергетикою ядро особистості, яке набуває відповідно до
цього величезної доленосної, «ядерної» сили людини, що виступає важливим
чинником її життєдіяльності, детермінантою соціальної та індивідуальної поведінки,
верховною мірою оцінки усіх речей і явищ. Ця «ядерна» сила звичайно знаходиться у
латентному стані, але може вибухоподібно виявлятись у критичних ситуаціях,
приміром – у ситуаціях соціальних та індивідуальних зазіхань на цінність особистості.
Тоді честь і гідність постає як потужний чинник опору, активної протидії, а в певних
ситуаціях – детонатором міжособистісних і соціальних конфліктів.
Класифікацією видів честі і гідності обов’язково включає в себе: національну честь і
гідність; соціальну, індивідуальну, особистісну честь і гідність; професійну честь і
гідність робітника, офіцера, підприємця, ветерана праці тощо; гендерну честь і
гідність – чоловіка і жінки, батька і матері, сина і доньки, дівчини і юнака; вікову
честь і гідність дитини, підлітка, юнака, молодої і дорослої людини, людини похилого
віку, пенсіонера, гідність людини старечого віку і довгожителя та інші.
Аксіопсихологічні відношення вищості, рівності і ницості, які відображаються
поняттями честі і безчестя, гідності і негідності, пронизують усі стосунки людини з
іншими людьми в усіх .
Тобто, існує певний аксіопсихологічний простір (континуум), в якому особистість
існує ціннісно – як суб’єкт і об’єкт аксіопсихологічної взаємодії і діяльності. Честь і
гідність, як суб’єктивне усвідомлення і переживання об’єктивної та суб’єктивної
цінності особистості мають певні соціально-психологічні та індивідуально-
психологічні особливості. Так, за показником приниження-піднесення деякі
суспільства і групи традиційно, природно або штучно, спонтанно або навмисно
принижують честь і гідність одних своїх членів чи надмірно підносять інших.

Зараз, коли Україна перебуває у стані війни, гідність української нації набула
особливого змісту.

Гідність та Свобода вписані в генетичний код українців. Століттями українська нація

доводила, що ніхто не позбавить нас цих якостей. Цю істину підтвердили й доленосні
для Незалежної України революції та війна з російським загарбником. Агресор може
спробувати лишити нас світла чи тепла, спробувати захопити наш дім, нашу землю,
але йому не забрати в українців ані Гідність, ані Свободу.

Зараз, проявом нашої гідності стає перш за все наша єдність. Кожен з нас, повинен
зробити все, що в його силах, заради перемоги.
Кожен українець, повинен наближати нашу перемогу: допомогти воїнам, нашим
захисникам, дітям, людям похилого віку, та кожному українцю.

І ми це робимо. І робимо не тому, що так треба, чи хтось вимагає, а тому, що це

поклик душі! Наше спільне бажання! Наша єдність! Наша віра! На єдине!

В цьому і полягає наша гідність – ми єдині, ми не переможні.

2. Життєві цінності й пріоритети української молоді.

Результати дослідження засвідчують, що сучасна українська молодь балансує між

матеріалістичними та постматеріалістичними цінностями. Визначено, що основними
пріоритетами в житті для більшості молодих людей є сімейне щастя, здоров'я та
кар'єра.

За результатами двох хвиль соціологічних досліджень «Цінності молоді» у 2016 та

2017 рр., основними пріоритетами в житті для більшості молодих людей є:

1. Сімейне щастя (2016 –71,7%, 2017 – 63,6%)

2. Здоров'я (2016 – 55,8%, 2017 – 53,6%)
3. Кар'єра (2016 – 48,1%, 2017 – 39,3%)
4. На четверте місце у своїх вподобаннях молодь ставить можливість бути
вільними і незалежними у своїх рішеннях та вчинках (2016 – 38%, 2017 – 29,1%)
та мати можливість реалізувати свій талант і здібності (2016 – 32,1%, 2017 –
22,1%), а також здобуття багатства (2016 – 25%, 2017 – 28,1%).
У 2016 році значна частина молоді зазначила, що в першу чергу
найважливішими є власне здоров'я, матеріальний добробут та досягнення
поставленої мети, у другу чергу, – третина молоді визначила пріоритетом мир та
спокій на українській землі, досягнення соціального статусу/кар'єри, наявність
вірних друзів, а також народження та виховання дітей і пошук коханої людини
та створення сім'ї, і, у третю чергу – отримання задоволень від життя, пошук
роботи за фахом, власне самовдосконалення та здобуття вищої освіти.
Додамо, що освіта сприймається сучасною молоддю як інструментальна цінність
(цінність-засіб). Молоді люди вважають, що навчання дає змогу отримати
професію та зробити кар'єру, стати освіченим, допомагає підготуватися до
самостійного життя і є інструментом самоствердження. Слід відзначити, що
більше половини молодих людей «цілком задоволені» та «скоріше задоволені»
рівнем своєї освіти (2016 – 66,5%). При цьому вищій рівень набутої освіти
обумовлює вищій ступінь задоволеності нею: найбільшою мірою задоволена
рівнем своєї освіти та молодь, яка має повну вищу та базову вищу освіту.
Оцінюючи свої цінності у життєвій перспективі, молоді люди надають перевагу
майже тим самим життєвим цінностям, однак народження та виховання дітей
стає для них домінативною цінністю. Окрім цього молодь на майбутнє надає
перевагу підвищенню рівня своєї освітньої кваліфікації, приділенню уваги
 релігійному/духовному розвитку, реалізації своєї громадської активності та
захисту національних інтересів України, а також говорить про бажання зробити
щось значуще для свого народу. Тобто молодь визнає важливість для себе
інтегративних суспільно-значущих цінностей.
Однак, я вважаю, що зараз, якби були проведені подібні опитування, то
першочерговими цінностями би стали: мир та закінчення війни, вільність
українського народу, та захист національних інтересів. Однк, це виключно моя
думка.

3. Життя та гідність людини, як найвища цінність соціальної та правової

держави.

Відповідно до статті 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і

гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Право на повагу до гідності та честі закріплені у статті 297 Цивільного кодексу
України, а саме:
 кожен має право на повагу до його гідності та честі;
 гідність та честь фізичної особи є недоторканними;
 фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та
честі.
Отже, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

4. Національні та міжнародні механізми захисту прав дитини.

Механізм захисту прав людини — це забезпечені державою можливості
виконання громадянами певних дій, завдяки яким можна захистити свої права,
свободи та законні інтереси.

Діти, найбільш вразлива категорія населення, яка потребує захисту. І саме тому,
існують не тільки національні механізми їх захисту, а й міжнародні.
Так, у 1945 році була створена міжнародна організація, ціль якої полягала в
пошуку шляхів запобігання війн на планеті Земля. У роботі ООН реалізація і
захист прав і свобод людини має пріоритетне значення. ООН приділяє особливу
увагу захисту прав дітей.
 У 1959 році ООН приймає Декларацію прав дитини, основною тезою якої є:
«Людство зобов'язане давати дитині все краще, що воно має».
У преамбулі Декларації відзначається: «...приймаючи до уваги, що дитина, через
її фізичну, розумову незрілість, має потребу в спеціальній охороні і турботі,
включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження».
У Декларації прав дитини проголошуються соціальні і правові принципи захисту
і благополуччя дітей на національному і міжнародному рівнях.
Права дитини, як і кожної людини, має гарантувати держава.
Можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав
і свобод та система органів, які захищають і забезпечують ці права та свободи,
утворюють юридичний механізм захисту прав людини.
Сучасний міжнародний механізм захисту прав дитини (людини) включає в себе
міжнародні організації та установи, що безпосередньо розглядають питання,
пов’язані з порушенням прав дитини, а саме:
 Центр прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН
 Комісію з прав людини ООН
 Спеціальні органи ООН
 Європейський суд із прав людини тощо…

Серед національних, українських організацій, які є безпосередньо механізмами

захисту прав дитини можна виділити громадські неурядові організації. Вони ведуть
діалог між державою та правозахисниками, висвітлюють випадки порушення прав
дитини й спонукають державу до їх вирішення.

5. Цінності демократії.

Демократичні цінності – це уособлення значущості демократії, привабливості її для

більшості людей, те, заради чого демократію варто захищати, завдяки чому вона
здобуває нових прихильників в усьому світі.

Отже, мова йде про специфічні непересічні цінності демократії, які характеризують
людське існування в усій його повноті й багатоманітності.

Ядро демократії становлять громадянство і громадянськість. Вони означають

належність людини до держави, політико-юридичний зв'язок із її структурами, але
передусім розвиненість соціальної свідомості й індивідуальної гідності, спроможність
людини усвідомлювати власні інтереси і захищати їх зі знанням справи та з
урахуванням інтересів усього суспільства.
Громадянин, його життя і здоров'я, гідність і чесноти – найголовніше для демократії.
Сила суспільства і його міць складаються саме з освічених і організованих громадян,
які шанують силу спільного існування, спільного рішення і відповідної дії.
Громадянство як суспільна роль і громадянськість як сукупність рис, суспільних
якостей виконувача цієї ролі уособлює саме дійовий, активний характер соціального
буття людини, намагання її бути в центрі важливих подій, що впливають на її життя,
визначають її майбутнє.
По-справжньому демократичне громадянство виявляє себе в самоорганізації і
самоврядуванні на всіх рівнях організації суспільства – в учнівському і студентському
самоврядуванні, у профспілковому і правозахисному рухах, у діяльності
різноманітних неурядових організацій, що становлять громадянське суспільство,
тощо.
У демократичному суспільстві людина є істотою вільною і сама визначає мету, сенс і
ритм свого існування. Ніхто не може змусити вільного громадянина присвятити себе
чомусь такому, що він вважає не вартим уваги, що не має для нього значення. Але така
свобода самовизначення не означає, що громадянин може взагалі залишити
напризволяще сферу суспільного життя. Ніхто не може замінити окремого
громадянина у його громадянській активності. "Без мене народ неповний", – зауважив
свого часу російський письменник А. Платонов.
Демократія потребує свідомого й активного залучення громадян до суспільного життя,
і без цього вона не може відбутися. Громадянство, розвинений громадянський стан є
цінностями, бо вони підносять людину, цивілізують її, формують порядок, заснований
на свободі й відповідальності.
Вважають, що демократія — це певний ідеал суспільного устрою і відповідний йому
світогляд, що вона ґрунтується на певній системі цінностей.

Складниками цього ідеалу можуть бути свобода, рівність, братерство, солідарність,

права людини, народний суверенітет, повага до людей, до їх гідності тощо.

Демократія робить суспільство відкритим для будь-яких ідей і варіантів розвитку яким
віддає перевагу народ, створює необхідні умови для зростання добробуту
економічного процвітання і стабільності.

Демократія — це народне правління, здійснюване народом задля народу (А Лінкольн).

1. Держава існує для суспільства, для людини.

2. Демократія дає кожній людині свободу, право діяти на власний розсуд в особистому
житті, свободу вибору під час обрання влади, свободу слова тощо.

3. Виборці повинні мати рівні права, і виборче право має бути загальним.

4. Державні органи влади працюють під постійним громадським контролем.

5. Реальна участь усіх громадян в управлінні, у створенні правових, політичних,

економічних та ідеологічних умов для дієвого громадянського (суспільного) контролю
політики.

6. Формування громадянського суспільства і правової держави.