ТЕМА 4

JПОДИНА ТА іЇ БУТГЯ ЯК ПРЕДМЕТ

ФІЛО С ОФ С ЬКОГО О СМИ СЛЕННЯ

Людина сама обирає свій спосіб буття на

тлі абсолютної" випадковості, але вона три­
має в своіх руках усі зв 'язки зі світом.
Ж ан-Поль Сартр

Якщо тварина одвічно і всебічно залежить

від природних потягів та прив 'язана до конк­
ретного середовища, умов свого життя,
то людина є вільною, незалежною істотою,
поведінка якої строго і однозначно не зумов­
люється приро д ною доцільністю, що дає ій
мо ::нсливість ставитись до предмета своєї"
тв орчості з певною поміркованістю.
М акс Шелер
 Людина для самої' себе постає як найперший предмет зацікавле­
ності та осмислення. Все, що людина знає, з чим пов 'язана практич­
но, життєво або уявно, - усе це, врешті-решт, замикається на неї
саму як на реальний суб 'єкт та центр свого універсуму. Водночас
саме буття людини, з одного боку, незбагнеюю різноманітне у своіх
проявах, з іншого - проблематичне в тому сенсі, що воно непередба­
чуване і не гарантоване як у своіu якості, так і в кінцевій виправда­
ності. Тому філософія розглядає людину в окресленнях свободи, са­
моздійснення, пошуку та утвердження життєвих сенсів.

t411їЩ:!1]@Г Після вивчення мат еріалу т еми Ви повинні

� у якому сенсі б уття людини проблематичне;

� і єрарх і чну б удову сутн і сних прояв і в людини;
� зміст понять " буття людини " , " життя людини " та
" існування людини";
� зміст основних концепц ій походження людини;
� сенс виявлення сшввщношення в людини природно-
го, сощального, персонального та трпнсцентден­
тального;
що постає в якост і найперших якосте й людського
буття;
� основні виявлення свободи людини;
� основн і аспекти, в яких розкриваютьсясп і вв і дношен­
ня смерті та людського б езсмертя.

sикористовувати і єрарх і чну будову основ них

складових людського способу б уття для самооц і нки
. .

та оцшки реальних процесш

.
життя; .

пояснювати позитивю та негативю сторони незавер-

шеності людського буття;
проводити зв 'язок м і ж концепц і ями походження
·-·
.

людини та 11 сучасними оцшками;

застосовувати характеристики персонального та транс­
це�щального ДJІЯ пояснень реальних проявrn людини;
самост ій но використовувати окреслення основних
прояв і в сво б оди для пояснення складних ситуац ій
ЛЮДСЬКОl ДІЯЛЬНОСТІ.

3 12
 + як і перспективи в ідкриває людин і усв ідомлення нею
про блематичност і людського
. буття;
.
. .

+ чому саме еволюцююзм та креацююзм постають

найпершими версі ями походження людини;
+ як поєднуються м і ж собою сутн і сн і сили людини та
основн і складов і людського спосо б у б уття;
+ яке значення для людини м ають її персональн і
характеристики;
+ основн і смислов і навантаження понять смерті та б ез­
смертя для людини в її св ідомому самоутвердженн і .

О План (логіка) викладу і засвоєння м ат еріалу:

. 1 3 . 1 . Проблематичність людського буття. Життя, буття та

�снування як характеристики людини.
_13 .2. П ро бле�1:а � оходження людини: сперечання еволюці ­
оюзму та креацююзму.
1 3 .3 Діяльність та екзистенці али людського буття. Сутнісні
сили людини та багатство її прояв і в .
13.4. СпіввідношеІПІЯ природного, соціального, персонального та
трансцендентального в людині.Вихідні цінності людського буrгя
1 3 . 5. Проблема смерті та
. . безсмертя людини у філософсько-
свпоглядному окресленю.

• ВІДКРИТІС ТЬ - фундамен тал ьна характеристика л юдини, її здатність вна сл ідок біо­
логі чн о ї н ес п еціал ізова н о сті з,w іню ватись , по ставати незавер ш е11010, відкр итою різн им
вимірам кул ьтурно- іст оричного про цесу та напрямам л юд с ької діял ь но сті; відкр ит іст ь
також слід розуміти і в пл ан і с е н су л ю дського життя : п оки л ю д ина ж и ве і діє. с е н с її
:життя п остає невизна ченим до кін ця, бо во н а мо же його су ттєво транс ф ормувати.
• В ЧИНОК - особл ива дія л юдини. яка стягує на себе основні п одії її життя та постає
формою вирі ш е ння суперечно стей, що зум овл ені напруж еним сп іввід н о ш е нням найп ер­
ш их життєвих ал ал ьтернатив лю д ини : життя і смерті, с вободи та о бов ',lЗку, ба жа ння
та розраху н ку, по чуття та р озу.му, тощо.
• ДІЯЛЬ НІС ТЬ - термін, що у ф іл о с офії п оз н а чає о с о бл иву, пр итаман ну лиш е л ю д ин і
ф орму прояву її життєво ї активн ості; діял ьн і сть п ер едба чає т ворч іс ть, с,wислову та
ціл еспрямова ну орган ізацію дій, а також, вре ш ті доведе ння її до с амодіял ь н о ст і, тоб­
то до тако ї діял ь ності, метою якої п о с тає її вл асне вдо сконал е ння.
• ЕВ ОЛЮЦІЯ, ЕВОЛЮЦІОНІЗМ - під евол юцією розуміють поступове виникнення п ев-
1шх яко с тей а бо явищ п ід дією ч а сткових чинників т а умов; евол ю ц іо н ізм п ере дба ча є
теор ети чну п озицію, що аргументує можл ив ість виникнення с кл адних я в и щ д ій сн ості
(:життя, свідомост і, л ю д ини ) із п о п ередніх, прост іш их шляхом п о сту пового їх укл ад­
н е нння а бо ж вия влен ня їх прихованих властивостей.

313
• ЕКЗИСТЕНЦІАЛ - характеристика людини (атрибут люд сь кого існування), поза я кою не:
має лю дини, я к людини, та поза якою у світі не бул о би того, що в нього привносить люд ина.
• ІНДИВІДУА ЦІЯ - унікальна лю д сь ка властивість належати до людсь кого роду, ал е втіл ю ­
вати його в с о бі в неповторному вигляді, тобто здатність лю д ини бути персоною, о с оби­
ст істю, мат и своєр ід ни й ун івер сум свого життєвого самоздійснення.
• КРЕАЦІОНІЗМ - позиц ія, згідно я к ої причиною появи вищих як остей діял ьності, св ітових
поря дку, гармонії, краси може бути тіль к и дія творіння, що її продуку є вищий розум, дух
або Бог; з позиції креціонізму скла д н і, вищі я к ості не можуть виникати із простих шляхом
стих ійних процес ів.
• СВОБОДА - в абстра к тному план і - відсу тн іст ь бу дь -я к их меж або п ер е шк од для
дій та пр оя в ів л ю д ини, пр о т е в ід су тн і ст ь меж п еретворює с в о бо ду у п о вну н евизна­
чен ість, тому п о няття с вобо ди к о н кр ет изу єт ься через насту пн і поняття: " негативна
с вобода '' , " в ірогідна с в о бо да " , "п озитивно -твор ча свобода " (див. т е к ст ) .

1 . Проблематичність людського буття. Життя,

буття та і снування як характеристики людини
У першому розділі ми вже розглядали деякі важлив і аспекти
людського б уття, зокрема, такі , як людську неспеці алі зованість,
унаслідок якої б уття людини не можна звести до життя її орган­
ізму, зв ' язок людини і з процесами культуротворення та суспіль­
ної і сторії. Усі ці аспекти певним чином концентруються в тако ­
му феномені , як проблематичність людського буття.
• Ця пробл ематич н ість проявляє себе у тому, що можн а н ародитися
л юди н ою , мати л юдсь к ий органі зм, проте н е бути людин ою пов н ою
м ірою її н еобхідн их проявів ; н апри кл ад, при цьому можн а н е мати
свідомості, н авичо к л юдсь к ої поведі н к и . Ц е з н ачить, що л юдські
я к ості н е з'явл яються в люди н і природн им шляхом, н апри клад , так ,
я к у н еї росте волосся . Проблематичність людськ ого буття зумовлен а
ще й тим, що людина може м і нятися, причому інк оли - досить суттєво :
у пев н ому сен сі людин а завжди н е дорів н ює собі самі й, а це з н ачить,
що її буття постає відкритим та незавершеним.
Через це досить складно віднайти та визначити якісь однозначні
норми, які можна було би прикладати до людини з метою встанов­
лення "міри людяності " певної конкре тної людини.
В іст орії людства можна шайти колосальну кількість прикладів,
які свідчать, що певні якості, які деякий час вважаються необхідною
та невід 'ємною людською характеристикою, раптом переходять,
зникають, а т е, що вважалося раніше неможливим для людини,
раптом перетворюється на норму та, навіть, престижну якість.
Але, попри все, ми чудово розуміємо, що сьогодні не існує іншого
3 14
способу бути людиною, окрім того, щоби спочат ку народитися
людиною, мати людський організм, позбавлений якихось фатальних
патолог ій чи то вад. А тому мати людський організм - це є для
буття людини умова необхідна, проте недостатня. Це значить, що
ми повинні до неї додати щ� щось таке, що буде на ній rрунтувати­
ся, але ії перевищувати.
Ось чому буття людини постає перед нами складною системою
'
•
ієрархічно вибудованих сходинок, кожна із яких передбачає і сну­
вання попередн іх, проте такою, що надає їм вищого значення.

1) включення людини в соціально-культурні процеси

2) опанування людськUJuи способами діяльност і
З) вміння самостійного осмислення та оцінювання
ситуацій життя
4) виведення людського мислення на рівень творен­
ня духовного універсуму
1 ) . В ході вкmочення людини r -:успільно-культурні процеси, відбувається своє­
рідне вреrулювання людських дій, внаслідок якого деякі стихійні прояви людини
обмежуються, а деяким надається прющипово інакше його спрямування.
2). Через включення у соці ально-культурні процеси відбувається опанову­
вання людськшии способами діяльності, починаючи з найпростіших, на зразок
того, щ оби пересуватися на ногах, їсти і пити з посуду, і закінчуючи найсклад­
нішими, такими , як творче відношення до дійсності , використання мови та свідо­
ме дотримання норм суспшьного життя.
3) . Задля того, щоби людський спосі б буття не був засвоєний механ ічно, до
включення людини в соціально-культурні процеси потрібно додати свідомість
та усвідо.мления, тобто вміння самостійного ос.мислення та оцінювання ситу­
ацій :життя, вміння поєднувати так і оцінки із досвідом, співвідносити їх із

І
певними соціально-культурними нормами та принципами.
• Отже, свідом ість, як вмі нн� �амості йного оцінювання та принципо­
.
вого регулювання власних дш, є також невщ'ємною складовою того,
що ми називаємо "бути людиною".
4). Здавалось б, на цьому окреслення цього феномену можна вважати за­
вершеним, проте це не зовсі м так . Бо перед нами постає, наприклад, таке
питання: а хто виробляє ті норми, принципи, цінності , які людина потім по -

315
винна сама вміти використовувати? І тут ми повинні зрозуміти, що недостат­
ньо мати здатність усвідомлювати, треба, щоби всі наші усвідомлення впи­
сувалися в певну цілісність, яку ми звичайно називаємо людським духовним
універсумом, а це значить, що ми повинні вміти його створювати , тобто вміти
створювати принципи, ідеали, сенси. За великим рахунком це значить, що
ми повинні опанувати тим, що називається "гідним мисленням" і що інтен­
сивно вивчалося та обгрунтовувалося у світовій філософії на протязі всієї її
історії, а прямо - Сократом, Б. Паскалем, М. Хайдеггером, М. Мамардашвілі.
Коли ми, окреслюючи феномен людського буття, доходимо до останнього
пункту - виведення людського мислення на рівень творення духовного уні­
версуму, - то починаємо розуміти , що саме цей останній пункт і постає вир­
ішальним для того, щоби ввести людину у людський спосіб буття, бо поза
ним неможливі свідомі оцінки, а, значить, неможлива справжня соціаліза­
ц ія і виведення людини за межі суто біологічного існування.
• Бути людиною або перебувати у людському способі буття, - це зна­
чить боротися за це, відвойовувати у природних стихій територію та­
кого способу буття. Щоправда, таке відвойовування не повинно пере­
йти міру і постати ворожим природному, а це й робить названу бороть­
бу скл адною, сповненою внутрішнього драматизму, але й справж­
ньою, такою, що здатна виправдати наші життєві страждання.
Р озглянувши складну, ієрархічно ви б удовану систему еле­
ментів людського спосо б у б уття, ми можемо тепер прояснити,
. . .

в якому сенс� використовуються у вщношенш до людини понят-

тя життя та існування, чому ми зустрічаємося із судженням про
те, що треба (або краще) жити, ніж і снувати.
Буття людини, як ми з'ясували, не можна звести до життя, особ­
ливо якщо останнє розуміти суто в біологічному сенсі, тобто як пев­
ний спосіб існування білкових тіл, які здатні се бе відтворювати,
переб)'Еати у стані обмі ну речовин із середовищем та зберігати свою
ідентичність при зміні зовнішніх чинників. Звичайно, це не значить,
що ми тепер повинні всіляко принижувати біологічну природу
. . . . .

людського оргашзму, зовс�м ш, тому що, врешт1, вщ народження

тодина отримує унікальний організм із такими можливостями, яких
ми не знаходимо більше ніде за межами людини.
Н аші суто органічні можливості нам в ідомі ще далеко не по­
вною мірою, проте ми знаємо, що людський організм - це своєр­
ідне диво, певне зосередження космічних сил та властивостей .
316
 11
Я к писав Г. Сковорода, л юдина у відношенні до космосу являє собою
щось подібне насінню , у якому в потенції знаходиться велика рослина.
/ Проте у прикладанні до людини слово життя можна розу­
� і дещо і накше, не в суто бі ологічному плані. Досить час­
то п ід людським життям мається на уваз і уся сукупність подій,
що відбулися і могли від бутися у тому проміжку часу, який по­
значається на цвинтарі двома датами із рисочкою між ними: ось
. .

скшьки випало на долю людини, а тод1 виникає питання, чим

б ув наповнени й даний часови й інтервал. При цьому вважаєть­
ся, що чим більше подій в ідбулося за терм і н життя і з людиною,
чим ц і події були більш р і зноман ітними, важливими, тим ба­
гатшим можна вважати таке життя.
Я к в народн ій мудрост і , так і в анал і тичному погляд і на
людину досить часто виділяються т і події, як і повинн і б ули б
в ід б утися о б ов ' язково задля того, щоби життя не постало
порожн і м . Н априклад, на Сході вважається, що людина про­
жила не даремно, якщо вона посадила дерево, виховала ди­
тину та з б удувала ді м. З розум і лим також постає і прагнення
тих молодих люде й , як і , входячи у життя, хочуть випро б ува­
ти се б е у певних справах, відчути та пережити те, поза чим
життя себе не виправдовує.
• Отже, у прикладанні до людини поняття життя можна вжива­
ти принаймніу двох сенсах: q у вузькому - як здатність бути реаль­
ним організмом із усіма його необхідними функціями, так і q в широ­
кому - як змістовне наповнення певними вчинками та діями того часу,
який нам дарований за біологічними властивостями нашого органі­
зму. Щодо поняття існування, то воно позначає здатність чогось про­
являти себе у характеристиках реального сущого, тобто через зв 'яз­
ки із іншими сущими явищами та процесами. В плані існування ми
можемо вести розмови, наприклад, про те, чим зумовлені форми на­
шого тіла, чому нам для життя потрібне повітря і т. ін. Тому для
людини існувати - це значить просто бути у наявності та у певних
зв 'язках із оточенням, явищами та процесами світу. Звичайно, що
людину такий спосіб буття не влаштовує, і вона хоче :JІсити, тобто
пройти через низку важливих для себе вчинків та подій, або бути,
тобто здобути й вищі людські якості.

317
 2. Проблема походження людини: сперечання
еволюц і он і зму та креаціонізму.
І з ус і х наших попередн і х окреслень прояв ів та характери­
стик людини випливає, що людина, яка для нас є звичною та
повсякденною реальн і стю, насправд і постає нез б агненною,
невичерпною за якостями та проявами, глибоко утаємниче­
ною за суттю. В она наст. ільки в і др і зняється .в ід усього і ншо-
.

го в оточуючому нас свп1, що хоч якесь усвщомлення цього

факту мимовол і породжує питання про походження людини.
Л юдина давно зрозум і ла свою ун і кальн і сть і через це спри й­
мала се бе саму не і накше, як через чимсь спричинене виник­
нення, пришестя в це й св і т. С ьогодн і ми знаємо і про св і т і про
людину на б агато більше, н і ж в попередн і часи та епохи, але
питання про походження людини залишається сшрним та
нез б агненним.
• Справа в тому, що наука засвідчує як унік ал ьність людини, та к і її
спорідненість із іншими форм а ми життя та буття. Людина відрізняєть­
ся цілою низкою унікальних рис, проте її ор га нізм скл ад ається із тих
же хімічних елементів, із яких скл адаються інші ор га нічні явища т а
процеси ; ан атомічно людин а м ає ті ж с а мі ч а стинки та складові, які
мають інші тварини, а з деякими видами мавп ми, можн а ск азати, а на­
томічно ідентичні .
В ражаючим по-сьогодн і залишається то й факт, що людсь­
ки й ем б р і он ( зародок) в процес і свого розвитку проходить
поетапно основн і стадії розвитку живих орган і зм і в, що вка-
зує на невипадков1сть присутності людини як живої і стоти в
ланцюжку розвитку косм і чних форм життя. Але те, що позна-
. .

чається як екзистенщали та сутН І СН І сили людини, також за-

лишається впертим фактом нашої присутності в цьому св і т і .
318
Т ому законним залишається питання: звідки, як та завдяки чому
людина має так і ун і кальн і та контрастуючи м і ж собою риси?
З в ідки людина прийшла та куди крокує? - Досить очевидно, що
. . . . . .
п чи ІНШІ ВІДПОВІДІ на щ питання значною м1рою можуть впли-
. . . .
вати на оргаюзащю нашого життя, на сощалью, поштичю та
правові р ішення. З в існо, що філософське осмислення людини не
може о б минути питання про походження людини.

Основні версії походження людини

занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або пла­

нет (інопланетна версія) ;
виникнення людини внаслідок реалізації якоl"сь фундаментальноі'
космічної" програми (версія антропного принципу в будові Все­
світу) ;
виникнею-tя людини внаслідок якоl"сь фатально і· помилки в ході при­
родно-космічних процесів (котщепція тупиковоі" гілки еволюції) .
виникнення людини шляхом еволюції" форм життя (еволюційна
концепція) ;
ст.варення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими
силами (концепція креаціонізму - створення) ;
П ри всіх своїх відмінностях наявні версії походження людини
тяжі ють а б о до еволюціоніонізму, аб о до креаціонізму з тими чи
інщими нюансами. Кр ім зазаначених в схемі існує ще один варі ант
походження людини, і в і н на перший погляд досить дивний - це
намагання довести, що людина взагал1 школи не виникала, що
вона існує в космосі стільки, ск ільки існує і цей останній . Отже,
окреслимо сутність основних концепцій походження людини.
Іноrиzанетна версія .мало чого пояснює як в людин
- і , так і в її
. . .
походженю, оскшьки вІДсуває питання про корею людини у не-
визначену далечінь: мовляв, десь та колись сформувалися розумн і
істоти, а потім вони колоні зували В сесвіт. В кращому випадку,
прийнявши означену вер:По, ми можемо сподіватись на те, що наші
" і нопланетні б атьки " в якихось фатальних для людства ситуаці­
ях прийдуть нам на допомогу. Але, схоже на те, що і сторія не дає
нам шдстав для таких сподшань.
319
 11
• Отже , версія іно анетног походження л дини майже нічого не до­

� � �
дає нам до розумшня та вир1шення ситуацн нашого буття.

В ерсі я дії у В сесв і ті антропного принципу - може бути пере­

дана наступним чином: " Життя - це не випадковий спалах у
природ і , а косм і чни й феномен; розум та матер і я виникли на
загальн ій основ і , вони є лише р1зними аспектами єдиної ре­
аль ност і . В св і т і усе замислено так, що б и змогла з ' явитися
людина. В она постає необх і дним та суттєвим доповненням
природи . . . Оскі льки є людина, Т о В сесв і т волод і є тими влас­
тивостями, якими в і н волод і є " ( В .Д. Губин, Е . Н . Н екрасова.
Философская антропология. - М . ; СПб . , 2000. - С. 1 7) . В пер­
ше антропни й принцип був сформульований у 1 974 р. Б. Кар­
т ером. У так званому " сильному в ар і ант і " його формулюван­
ня висувається теза про те, що саме людина є юнцевою метою
усі х констант ( сталих величин) та елементі в В сесв і ту (В аль­
верде К . Философская антропология. М . , 2000. - С. 1 32) . Отже,
сутн і сть даного принципу полягає у принципов ій в і дмов і виз­
нати людину випадковим _я вищем загального свпового про-
цесу: все в космосі , в його складових, структур і , співвщношен­
нях ор і єнтоване на людину; людина і В сесв і т являють со б ою
дещо початково та органі чно єдине. Слід сказати, що антроп­
ни й принцип має непогане природничо-наукове п і дкр і плен­
ня, проте, як і в будь-яких і нших питаннях, результати нау­
кових досл іджень постають неповними та незавершеними. А
це значить, що прий няття цього принципу передбачає певне
в нутр і шнє п ереконання в й ого виправданост і , в нутр і шнє
в ідчуття й ого і стинності .
• Окрім того, прийняття антропного принципу самого по собі ще не
прояснює ситуацію людського перебування у світі: нехай людина існує
в цьому світі невипадково, але чому вона в ньому існує? Який сенс тако­
го існування? Яким може бути в такому разі людське призначення?- На
ці питання в змісті антропного принципу не існує виправданої відповіді,
проте не викликає сумніву, що до нього слід ставитись серйозно.
Концепці я походження людини внаслідок якоі·с ь фатальної
помилки в ході природних процес і в б азується, скор і ше за все,
на психологі чному почутті незадоволення л�диною, її д і ями

320
та результатами таких дій: людина - це істота, яка весь час
ро б ить помилки, а результати цих помилок кричуще супере­
чать вимогам розуму.
• Отже, людина заснована на відхиленні від належного . Ко нкретні
аргументи на користь такої концепції є досить різноманітними: так,
Ф . Ніцше вважав, що людина від природи не володіє надійними засо­
бами для життя , а тvму вона створює такі засоби ш тучно , через щ о
відцаляється від природи і навіть протистоїть їй.
Досить часто висуваються аргументи поганої біологічної
пристосованості людини до життя, її непридатності до жит­
тєвих дій тривалий час після народження. Б. Ф. Поршнев, ко­
лишній радянський історик та культуролог, намагався аргу­
ментувати положення, згідно яким людський тип поведінки
б ув зумовлени й з б оями в дії тваринних інстинктів в несподі­
ваних ситуаціях. Що можна сказати відносно цих міркувань?
• По -перше, те, що насправді людина досить непогано
п ристосована до суто біологічного виживання, і про це
. . .

свщчать приклади 1з життя деяких вщсталих людських

спільностей (в районі островів Океанії та ін.) .
• По-друге, відсутність у людини від народження г отових
навичок людської діяльності в свплі вже розглянутих аспектів
людської неспеціалізованості, універсальності та свободи слід
розглядати як важливи й позитивний чинник людського б ут­
тя, а не навпаки.
• По - третє, найважливіша вада розглянутих поглядів
полягає в тому, що вони акцентують увагу на тому, чому лю­
дина не є звичайною твариною, проте не можуть майже нічо­
го сказати на то й рахунок, що саме та -як робить людину лю­
диною. Адже в ідхилення в ід генеральної лінії еволюції зовсім
не о б ов' язково повинні приводити до шедевр ів Відродження,
до музики Л. Бетховена , вражаючих прикладів людської лю­
б ові та самопожертви. Б езумовно, не варто в ідкидати і це й
момент - момент принципового виходу людини за меж1 суто
тваринного типу поведшки та життя.
Еволюційн а т еорія має досить багато фактичних проявів
задля того, що би її зневажати; як вже зазначалося, людG:ОКІІЙ
ем б р і он в процесі розвитку проходить посл і довно через стадії

321
розвитку живих орган і зм і в і , отже, засв і дчує цим прями й
зв'язок людини і з попередн і ми формами життя.
Досить велику к ільк і сть св ідчень на користь еволюц ій ної
теор ії з іб р ал а археолог і я ; при цьому еволюц і онували і
рослинний св і т, і св і т тварин. Далі, для засв ідчення реальності
еволюц ій них процес і в зовс і м не обов ' язково звертатись до
археолог ії , адж е.
.
певн і ф акти еволюц ій них . зм і н
спостер1гаються 1 зараз; з окрема, яскравим свщченням
еволюції постають результати м утац ій , зникнення деяких
в ид і в тварин та рослин, нарешт і , результати селекц і й но ї
ді яльност і людини. На користь еволюції св ідчать і зм і ни, що
в і д буваються в людському сусп іл ьств і на протяз і в і домих
і сторичних епох. В той же час еволюц ій на теор і я не здатна
дати задов ільних в ідпов ідей на ц і лу низку важливих питань .
• Якщо еволюцією форм життя рухають б о роть б а за
виживання та пристосування до умов середовища, то чому
цей процес в ідбувався саме в напрямі до людини, адже існують
форми життя, значно краще пристосован і до виживання, н і ж
людина та ніж в ідом і нам складні види живих і стот?
• В св і т і живих орган і зм і в ді є закон в ідпов ідност і орган і в
та функцій , яки й чомусь вже не д іє в людині, так само, як не
ді є з однозначною і мперативн і стю її генетична програма.
• Досить в агомим моментом у неможливост і повного
прийняття теор ії еволюц ії є її нев ідпов ідн і сть даним генетики:
з позиц ії останньої в живому організмі не в ідб удеться жодних
зм і н без певних зм і н у генетичному код і , проте саме останн ій

-І
не зм і нюється через пристосування.
• Отже, якщо мо :ж е відбув атися якась еволюція, то вона
може бути зумовленою лише гене тичними зм інами, а
останні не відбуваю ться ні довільно, ні стихійно.
З позиц ії сучасно ї генетики х ід еволюції повинен кимось та
якось спрямовуватись . С учасна генетика, дешифрувавши
генетични й код людини (це в і д було ся вл ітку 2000 р . ) ,
однозначно ств ерджує, що така складна і нформац і й на
структура н і в якому раз і не могла виникнути випадково або
в результат і якогось стих ій ного процесу.

322
 /lf Теорія еволюції", особливо в її дарвінівському (спр о щеному)
варіаl-lті не відповідає сучаспим знаl-lням про життя та людину. Слід
сказати, що це не озl-lачає автоматичного відкидаю1я даl-lоЇ теорй"; в
наш час існують досить складні теор ії" еволюції ( сим біотичl-lа,
інтегральl-lа), які подають еволюційний процес зl-laЧl-lO складнішим, з
урахуванl-lям сучасних даних різних 1-lаук. І все ж, на основне для
філософсько і· антрополог й питштя: якими є найперші кopel-li людини,
в чому полягає необхідність і виправданість ії перебування в цьому
світі, - ці теорії також не дають тшдійноі· відповіді

Осо б л и в и м в а р і ан т ом те о р ії ево л ю ц і ї можна в важати м а р к си стсь к у к о н це п ц і ю

трудо вого поход:ження л ю д ини , з гі дно якої природний про ц е с підводить людину да такої
меж і , в ід якої вона почина є жити і ді ят и н е за рахунок і нстинк т і в та ге н етич ни х програм ,
а за рахунок переходу до в и гото в л ен н я та в и к о р и ста н н я з н аряд ь п р а ц і . С а м е таке
в и г отов л ення зм і н ю є л юдсь к ий о р г ан і зм , п еретворюючи , н ап р и к л ад , з в і рячу л апу н а
л юдську руку . В п одаль ш о м у про г рес люди ни і сусп і льс т в а зумов л ю є т ься , з одн о г о
б оку, розвит ком ш т учних засо бі в л юдської жи ттєді яльності , а, з і ншо го б оку , л юдсь кими
і н т е л е ктуаль ни м и здо б у т к а м и та в ин аходами . Трудо в а тео р і я доси т ь а к т и в н о
в и к орис т ову є ть ся сучасною а р хео л о г і є ю , ос к і л ь к и ная в н і сть саме штуч них з н арядь
п р а ц і р о з гл яда є т ься тут як одн а і з в и р і ш а л ь ни х ознак н а бл и жен ня п е вн и х і с т от до
л юдин и . П роте, я к вже б ул о з а з н а чен о , сучасна г е н е т и к а н е п р и п у ск а є можл и в і сть
з м і н в о рган і зм і через трену в ан н я ; з і ншо го б оку , т рудова т ео р і я н е зн аходить н і яко ї
н ео б х і дност і в л юдсь к і й п р исутност і в сві т і ( Ф . Е н гел ьс в св і й час п исав, що з тою ж
н ем инуч і стю , з якою св і доме ж иття б уде з нищен о на З емл і , в он о в ин и к н е на яких ось
і н ш и х планетах ; то б то розумн е життя . схоже н а мохи а б о в і руси) . Б і л ь ш е т о г о, в о н а
в и носить цю н ео б х і д н і с т ь за меж і л юдин и , оск і л ь к и з а ц і є ю тео р і є ю в и х оди т ь , що
людин а л ише в і днаходить г о т овим в природ і все те, що зумовл ю є її і ст о р і ю , її розвиток .
Креаціонізм - навпаки, зосереджує увагу на вир і шенн і саме
означ ених питань. В основі креаці он ізму лежить впевнен і сть у
т ому, що людські х арактеристики не можна логі ч но та прич инно
вивести із процес і в життя а б о їх умов та. обставин:
. . в людин є
і
дещо принципове вище та кардинально вщмшне вщ означеного.
З позиції креаці он ізму людський розум, людську осо бистість,
здатн і сть любити, страждати, сп і вч увати, радіти красі аж н і як
не можна звести до властивостей матері альних а б о бі ологіч них
процесі в. Л юдина створена - в поширено му вар і анті Б огом, в
і нших - найпершими та вищими силами буття, св ітовим розумом
а б о св ітовим дух ом. Саме творенням можна пояснити людські
по ч уття, розумність, особистість; оск ільки Б ог - це в.сетотальна
і ндив ідуальн ість, осо б исті сть, остільки саме в і н вкладає ці якості
в людину.
323
 В людин і є елемент духо вної тотальност і , проте в і н
дани й через о б меження простором і часом; саме тому людина
еволюц і онує, здо б уваючи досв і д самовипробовув ання та
. .

свщомого руху до єднання �з своєю сакральною причиною.

Оскільки людина створена останньою, вона суто матер і ально
вбирає в се б е потенц ії попередн і х форм життя, але як і сно їх
перевершує, в о птимальному вар1ант� ш дпорядко в уючи
м атер і альне дух о в н о м у . Оскіль к и людина ств орена в і д
надлишку лю б ов і та до б ра, то її призначення - пере бувати в
сп і лкуванн і , д і алоз і і з Б огом, черпаючи в і д Нього на й вищ і
п очуття єдност і і з п о в н отою б уття, і з в ищою красою та
гармон і єю б уття, почуття любові та свободи.

свящеююго.

•Як бачимо, концепція креаціонізму багато в чому є добре продуманою

та привабливою. Вона в цілому непогано узгоджується із історичтиw
досвідом людства. Проте вона не має фактичних підтверджень: ії
прихильники вва:жають, що основне свідче1-1ня на користь даної· позиції"
слід шукати в глибинах свого серця та почуття. Концепція креаціонізму
11е узгоджується також із дш-1ими сучасних геологіі"та археологй; вона
ніяк не іюперпретує відомості про неодноразові катастрофи на Землі,
що приводили до радикаль1-1их змін у фауні та флорі; ії прихильника.м
також важко пояснити, як узгоджується священна любов Бога до
людини - із численншvtu людськими жертвами під час природних
катастроф, воєн, епідемій та ін.
Наявність конкуруючих підході в до пояснення походження
людини стимулює ситуацію інтелектуального пошуку, ретельного
до бору та переві рки аргументації. З позиції ж змі сту скоріше за
все виникає потре б а у певному синтез і еволюц і он і зму та
креаці онізму, то бто у прийнятті позиції, згідно якої людина постає
органічною складовою загально-космічного процесу, проте самий
цей процес варто розуміти та розглядати, як реалізацію тотальних,
фундаментальних потенцій буття, космосу.

324
 3. Діяльність та екзистенціали людського
буття. С труктура людської ді яльності та сутн існі
сили людини.
Усі наш і м і ркування про людину п ідводять до висновку, що
основою буття людини постає ді яльн і сть як особливий, спе­
циф і чний прояв людської активності . Особливість людської
ді яльності виявляється насамперед у тому, що вона переводить
виміри, параметри, якост і природно-космічних процесів у склад ­
ники людської життєдіяльності і навпаки - людськ і потре б и,
нам і р и та вим і ри - у реальн і , фізичні реч і та п роцеси .
Діяльн і сть постає як ун і версальне середовище, що поєднує
людину зі св і том, у тому числ і - і з її осо б ливим духовним уні­
версумом. Унасл ідок того сама людська ді яльн і сть постає як
своєр ідно перетворени й , трансформовани й косм і чний процес,
а природн і процеси вперше набувають свого яскравого ви­
явлення лише в межах і і. Т ак, наприклад,
. . людської д яльност.
. . . .

велику рІзномаютюсть хІмІчних елеменпв 1 сполук людина

змогла виявити не через просте спостереження природи, а
лише втягуючи природн і процеси у сферу власної ді яльност і.

.
•
перетворення усвідомлення + створення особливих
природи • знання сuмволічllих форм, що
.
подолання опору • мислення фіксують вищі цінності
матеріалу • створення понять, людини (філософія,
.
дія з об'єктами ідей релігія, мистецтво)

325
 Доти, доки людина діє у відповідь на дію зовнішніх чинників,
. .

дlЯЛьюсть залишається значною м1рою випадТ<овою, :несистематич-

ною і тому - не власне людською. Лише тоді, rсоли людина усвідом­
лює свою діяльність як свою силу, перевагу, як основу змістової
повноти свого життя і починає спеціально і.їрозвивати та вдоскона­
лювати, діяльність стає власне людською. Тому, коли дехто, нама­
гаючись максимально зблизити людей та тварин, стверджує, що
тварини також можуть робити дещо штучне, наприклад, будува­
ти гнізда, греблі та ін. , то забувається одне, принципово важливе:
тварини роблять це одноманітно, із віку у вік, із покоління в покол­
іння; тут діє задана програма, і тому в них немає історії, а людина,
завдяки свідомості , здатна саму діяльність зробити спеціальним
предметом самої ж діяльності, змінювати її, розвивати, вдоскона­
лювати. Це і є діяльність як салюдіяльність, тобто діяльність, спря­
мована на свій власний розвиток та вдосконалення. У цьому сенсі
метою людини може бути вдосконалення у певних видах діяльності
заради них самих, а не задля якогось прагматичного результату.
Звідси випливає людська потреба в саJ1юви1юJ1се1-111і через neвf-li види
діяльності прагматичного результату
• юодсь1ш діял ь 11ість має перетворю вал ь и ий, а 11е пр uстосу­
вал ь и ий хара/(тер; людииа, створюю ч и /(уль туру, ЗJ\iJ f1tює
пр ир о ду
• людсь!(а діяль11ість спрям о вшю до п е в1 1 0 1· мети ( ц ілеспря­
м о ва 1 1 а ) , а т ому вощ1 и а д а є с в о і)н р езул ь та m аJ11t п е в н их
фу111сцій та п евиого призиа четт
• людсьІ{а д іяль11іст ь предмепта, т о бт о воиа вилучає з пр u­
р о дІLО -!(ОС1иіч11оl' ц ілості вла стивості, Я!(ості, сили, xapa/(­
mepucmillш речей та процесів, залучаю чи іх до з1ністу діяль -
11ості та людсь!(ого п із11аm1Я
• людсь/(а діял ь н ість шtт1юпом1jJ1ш, т о бт о 11а іі." про цесах,
зм істі, хар актер u с т u !(ОХ л е:жит ь л ю с ш т а б л ю д u и и, ії'
і11тересів, потреб, з11ш1ь; у ц ь оktу сеисі діяль11ість п оспzає
11аче "візит1юю /(арm!(ОЮ " лю дства певиого р ів11я розвит.­
ку
• людсьтш діяль11ість с о ц іаль и о оргаиізовшю, т о бт о п еред­
ба ч а є л ю д с ь к і о б 'єд тттщ сп іл ку в а т щ р о зп о д іл пр а ц і,
о бм іи з1 юm ІЯЛШ та 11ави ч ІШNtu
• людська діяльиіипь свідома, т о бто дух ов110 зулювлеиа,·
• то дська діяльІLість ли�ие тоді 11абуває розви11епого вигля­
ду, !(Оли воиа перер о стає у салю діяль11 ість

326
 Розуміння діяльності як основи власне людського спосо бу бут­
тя дає змогу окреслити екзистенці али людського буття . Термін
" екзистенці ал " походить в ід слова " екзистенція " , що його у філо­
софії ХХ ст. вживають для позначення цілісної специфі ки людсь­
кого існування. З цього погляду термі н " екзистенці ал " означає:
• те, поза чим немає людини як людини;
'- те, чого немає у св іті б ез людини, то бто саме те, що люди­
на вносить у св іт своїм спосо б ом буття.

� • не пряме, безпосереднє, тобто природне, а опосередковане культурою,

знанням, усвідомлеюtЯJvt ставлення до дійсності; це позначають інколи як
відпадіння, відлучення людини від цілісного буття, як закинутість у світ,
саме то.му, що людина опиняється на певній дистшщй" від прямих реакцій
на дійність та від прямого на неї впливу;
�'
• трансцендуват-tя (дослівно - вихід за .ме:>1еі, процесування через щось)
- неприлучення людини ні до чого остаточно і назав:нсди, своєрідне "пе­
релітання " від одних форм прилучення до буття до інших, невкоріненість
людини, яка переходить у подальший екзистенціал;
� • свобода, або незапрограмованість, наявність вибору типу дій та пове­
дінки;
� • індивідуація: у природних процесах будь-які окремі явища зав:нсди впле­
тені в певні системи взаємодій і не мають власного автономного стату­
су буття; у людському :>ІС бутті навпаки- на перший план виходять
людська індивідуальність, унікальність та неповторність; тут багатство
розвитку індивідуальності стає умовою розмаїтості людства взагалі;
• принципова всеєдність людського початку буття: завдяки свідомості,
розумінню, спілкуванню людина усвідомлює себе часткою людства: "оби­
раючи себе, я зав:нсди створюю всезагальне. Я створюю його, розуміючи
проект будь-якої іншої людини, до якої" б епохи вона не нале:>1еала " (Ж­
П. Сартр ) . Яскраво ту :>ІС саму думку висловив Д:ж:он Донн (англ. поет
X VI - X VII ст. ) : "Нє.має людини, яка була б, наче острів, сам по собі;
ко:нсна людина є часткою .материка, частиною суходолу; і якщо хвиля
знесе в море берегову скелю, зменшиться Європа; смерть ко:>1еноїлюдини
зменшує і мене, бо я є у єдності з усім людством, і тому ніколи не питай,
по кому подзвін: він - по тобі";
• перебування (буття) "на ме:>1еі ", цей ва:>1еливий екзистенціал людського
буття ніби інтегрує усі інші, бо фіксує проблематичність, неузасадненість,
але водночас ірухливість, динамізм та діалогизм людського існування

327
 В цілому становище людини у світі можна передати умов­
но як пере б ування на перехрест і двох неск і нченностей : з од­
ного її боку лежить неск і нченн і сть К осмосу, В сесв і ту, а з і ншо-
го - неск і нченн ість її культуротворення та власних проявш, 1
людина переводить одну неск і нченн і сть у іншу. Н а людин і
св і т н іби фокусується,
.
і
. але водночас трансформується, вихо-
. .
дячи в людську �стор1ю, де приховаю си.чи та властивост1 при-
роди набувають своєї яскравості, розмаїтост і та виявлення.
Людина водночас прилучена до кінцевого та нескінченного,
часткового та тотального, тобто людина і снує н іб и на пере­
хресті одв і чних св і тових а б о буттєвих альтернатив : • духу і
тіла, • не б а і земл і , • одиничност і та всезагальності , • ни­
цост і та велич і , • сво б оди та необх ідност і.
Кричуща суперечлив і сть, несум і сн і сть даних альтернатив
утворює своєр ідне " силове поле " людського буття, надаючи
йому внутр і шньої напруженості . Але водночас вони вводять
людину у стан одв і чного сперечання і з самою со б ою: людин і
хот ілося б и перебувати у незаперечній повнот і та ц іл і сності ,
то б то мати водночас і земне, і не б есне, і скороминуще і в і чне,
але це неможливо - неможливо це поєднати у як ій сь прости й
спосіб. І все ж кожне людське життя фактично подає нам ва­
р і ант вир і шення даних суперечливостей та певне поєднання
названих �льтернатив . Т очн і ше - може дати, якщо ми це жит �
тя зрозум 1ємо, адже воно може постати досить невиразним 1
св ідомо по б удованим нав і ть б ез їх врахування. П роте, коли
людин а орган і зує своє життя осмислено, вона не може їх об­
минути, а намагається зро б ити реальн і кроки для їх певного
поєднання .
• Такі дії люди ни , які постають спря мованими саме н а поєднання най­
перших альтернатив людського життя, я к правило називають жит­
тєвими вчинками. Тому вчинки - це не я кі завгодно дії, а л и ше ті, я кі
вводять люди ну у ситуацію карди нального життєвого вибору, у саме
осереддя людського життя, п остаючи його своєрідними "вузловими
пунктами".
При дослідженні людської діял ьності в її структурі виділяють:
а) операції, спрямован і на вирі шення певних завдань;
б) дії, спрямовані до конкретної мети;
в) власне діяльність, що пов ' язана і з мотивами аб о сенсами.
328
 В чинки людини постають своєр ідними " атомами " людсь­
кої ді яльност і , оск ільки " замикають " її дії на найперш і життєв і
сенси. Життєвим завдаю-tям людини постає ії само т ворення, са ­
моздійснення, самовираження через розв ит ок форм діяльності,
культури, соціальних відносин та ін. При тому, звичайно, лю­
дина використовує свої якост і , зд іб ност і , задатки . Л . Фе йєр­
бах, представник н і мецької класичної філософії, наполягаю­
чи на тому, що людину сл і д розглядати все бічно, виділив так і
її так зван і " сутн і сн і сили " : "Я кими постають відмінні ознаки
і стинно людського в людин і? Р озум, воля та серце. Доскона-
. .

ла людина володІє силою мислення, силою вош та силою по­

чуття " .
• Під сутнісними силами людини, як звичайно, розуміються ті сшzи та
здібності, спираючись на які людитш здатна стверджуватись у світі
специфічно людським способом. У сучасному окресленні сутнісні сили
людини виглядають дещо ширше, оскільки до названих Л. Фейєрбахом
додають ще й людську тіл есність.
Людська т ілесніст ь постає досить уні кальною, надзвича й ­
но складною, такою, що концентрує
. . .
в со бі ма й же вс і в ідом і
. .

нам природно-космІЧНІ якост�: саме через людську тшесюсть

якост і , властивост і речовини постають у своїх яскравих про-
явах, так що ми маємо шдстави стверджувати, що тшьки в
людському спри йнятті кольори починають на бувати повно­
ти спектральних прояв і в, запахи - належної варіативності,
смаки - реакц ій , та і н. Людська т ілесні сть має надзвича й ну
пластичн і сть, високи й ступ і нь саморегуляції та ІН.
Людські почуття, як про це св ідчать сьогодні спеці альні до е-
лідження, завжди предметно навантажені та до певної міри ште ­
лектуалі зовані . Через це вони, по-перше, сягають найвищих по­
чутті в, таких, як лю б ов, самов ідд аність, страх, ненависть, надія
та і н. Такого роду почуття, по-друге, здатн і б ути пров ідними
чинниками людської поведінки, значно перевершуючими усякі
інші , в тому числі - і нстинкт самоз б ереження.
Людське розуміння п ідносить людина над усім сущим, доз­
воляючи судити про нього, оц і нювати, подумки переробляти,
проникати у гли б инн і законом і рності св і ту, перебувати, на­
решт і , на дистанції у в ідношенні до всякої реальності .

329
 Н арешті, воля, воління наділяє людину унікальними у світі жи­
вого здатностями зосереджувати свої сили, енергію, задуми на
певній меті, на певних діях, що можуть не мати б езпосередньо­
го вітального (життєвого) значення, а також можуть знаходи­
тись на величезн ій просторовій та часовій відстані від людини.
І снує дещо перебільшений, але і певною мірою виправданий
афоризм: " Н е можна, але якщо сильно воліти, то можна " .
•Всі ці сили ніби виводять людину у першuй ряд того всесвітнього про­
цесу, де відбувається саморозкриття та самопродукування світових
сил та нових сутностей. Через це сучасне розуміння людини дозволяє
нам належною мірою оцінити давні філософські твердження про те,
що глибшtи світу розкриваються в людині та через людину. А звідси вип­
ливає, що ми не повинні ставитись до людини, як до "біомаси ", що
цію-tість людини не може бути обмежена ні іУ соціальними функціями,
ні, навіть, ії думками та ідеалами: це є передній край світового мета­
)Wорфозу (процесу зміни та породження нових форм) .

4. Співвідношення в людині природного, соц­

і ального, пер сонального та трансцендентального.
·

Вихщні ці нності людського буття.

Чим виправдане виділення для анал і зу людини в ідношен­
ня природного
.
та соціального?
.
Перш за все тим, що у певно-
му плаю природне та сощальне постають протилежностями:
соціальне о б межує природне, вводить й ого в певне впоряд ­
кування, регулювання, регламентащю, при чому все останнє
здійснюється з участю свщомості .

У ва га !

Звідси випливають тези, що їх висловлювали вже давньог­

рецьк і софісти, серйозно загострював Ф. Ніц ше, по-своєму
подавав З. Фрейд та А . Камю :
• природне і соціальне несумісні , в они перебувають у
в � чному антагоюзм1;
• соц іальне о б межує, навіть - знищує природне, проте при­
родне сво їми б езмежністю та спонтанн і стю постає єдиним
330
 та невичерпним джерелом б удь-якого зм істу та новацій в
сфері соц іального .
• Отже, природне - єдиний живий та рухливий корінь сущого, а соц­
іальне накладає на фонтанування природного заборони, обмеження,
норми, регламентації. Через це, за З. Фрейдом, психіка людини завж­
ди перебуває в стані внутрішнього розладу. З іншого боку, неважко
уявити собі, що було би з людиною, якби вона залишилася в лоні недо­
торканого природного: ії потреби були би суто вітальними, і, отже,
в неі· не було би прагнення пізнавати, творити, вдосконалюват ись.

виводить людину на новий рівень інтересів та сшиовиявлень,

реглал1ентує та обл1ежує природне,

спрямовує остшшє 1ш Ашксимальне саморозкриття та самовияв­

лення, на включення в цілеспрямовані діі;

надає людині здатностей виходити за сво і· індивідуальні межі,

вводить людину в пр оцес иабувтшя, тобто .можливості осягати

різні явища та предмети і, головне, все це накопичувати, зберіга­
ти, передавати іншим людям та іншим поколінням.

Тварини, як правило, дуже о б межені в своїх можливостях на­

бувати і ндивідуальний досвід, але навіть тоді, коли й ого все ж
здобувають, вони неспроможні передавати цей досвід, накопи­
чувати, зберігати, тобто - з б агачувати ним усіх інших представ­
ників свого роду. Саме ці здатності людина здобуває завдяки
соці альному - штучно виро бленим засобам діяльності, які мате­
ріальн � закріпл�ють та виражають предметний зміст людської
ЖИ ТТЄДІЯЛЬНО СТІ.
Через це можна впевнено стверджувати, що співвідношення при­
родного і соціального постає внутріпrnьою проблемою людського
способу буття, тобто лише на соціальному рівні життєдіяльності лю­
дина стикається із колізією між �и. І лиш� на соЦі альному рівні
виявляються та розкриваються n властивосn природного, яю вхо­
дять в конфлікт із деякими характеристиками соціального.
• В ідповідно, можна стверджувати, що протистояння природного та
соціального є суто соціальним, а конфлікт між стихійним та регламенто ­
ваним виявляється як конфлікт між різними складовими процесу соціаль­
ної людської життєдіяльності. Для людини не існує просто природного,
а існує соціалізоване природне, так само, як не існує чистого соціально­
го, а існує соціальне на грунті природного.

331
 В межах соціального проявляються і інші надзвичайно важ­
ливі сторони людського єства, зокрема - людська особист іст ь
(персональність) та прwzучення людини до трансцендентного.
Л юдська персон альність - це індивідуалізована людська
цілісність, що проявляє себе через здатність людини б ути са-
. .

мод1яльною, продукувати свою життєву активюсть виключ-

но із свого внутр і шнього духовного центру. Біологічно (тоб­
то - матеріально) людина в процесі свого життя (якщо воно є
досить тривалим) не залишається тою ж самою: за даними
медицини абсолютна бі льшість клітин нашого організму че­
рез сім рок ів замінюється новими; найбільш ста більними ли­
шаються
.
в нас генетична програма та нервові клітини. Про-
. . .

те вщ певного моменту внутр1шнього прозршання кр1зь все

життя ми проносимо усв і домлення власної персональної са­
моідентичності , то б то незмінної ідентичності нашого Я (в
деяких мовах це й момент позначається спец�альним словом,
яке можна передати нашим словом "Язнь" або "Яйніст ь").
! Персональність - це наше духовне обличчя .
Н а чому воно тримається? Чому існує ця неперервна внутрі­
шня наша само ідентичність? - Ці питання залишаються диску­
сійними, проте існує давня традиція пов'язувати персональність
людини із її прwzученням до трансцендентального, то бто до чогось
такого, що перебуває поза межами матеріально-природного. В
більшості випадк і в воно асоціюється із • ідеальним, • аб солют­
ним, •цілісним, •собітотожним, •сутнісна незмінним, •вічним.
Н еважко по бачити в людській персональності прояви саме цих
назва нш: характеристик трансцендентального. За великим ра­
хунком не визнавати людський зв'язок і з трансцендентальним
б уло би безглуздо, оскільки досить очевидним є те, що деякими
звичними своїми характеристиками людина явно виходить за
межі фізичного та часткового.
•Наприклад, той факт, що ми здатні п ередавати свої знання та досвід
ін шим людям , вказує н а н аш вих ід з а меж і часткового, оди н ич н ого ;
н аша Здат н ість узагаль н ювати, по те н ц і й н а можлив і сть п і з н авати
будь-що, опан овувати будь-якими видами діяльн ості , - все це є свідчен­
н ями п рилучення до трансцендентальн ого. Ясно, що і персо наль ність,
і п рилуче нн я до тра н сце нден тальн ого постають перш за все власти­
востями н ашої духов н ості , н ашої св ідомості .

332
 Персональне постає як індивідуалізація трансцендентально­
го, а останнє - як його корені . Вважається, що поза відчуттям
нашого прилучення до трансцендентального ми не здатні
відчути в собі зміст та сутність персонального . (М . Бердяєв)
відчуття священого, релігійне відчуття;
відчуття нашої глибишюї укоріненості в найперші засади
буття;
здатність мати в людському іJ-Lтелекті дещо таке, чого не­
має і J-Le може бути у вигляді емпіричJ-Lого icJ- LyвaJ-Lнi: наприк­
лад, уявлет-tя про ідеальтtе, абсолюпте, досконале, заверше­
не, кінцеве, початкове, небуття.
С коріше за все всі перераховані види відчуттів трансцен­
дентного є лише різними сторонами або варіантами того ж
. . .

самого , 1 у нас є вс1 шдстави вважати, що у випадку вщсутносп

у якоїсь людини поді бних відчуттів в її житті не відбулося чо-
гось найпершого, на й важлиюшого, такого, що виводить нас
за межі суто ситуативного фізично-матеріального перебуван­
ня серед інших речей, у полоні об'єктивних о б ставин.
Для будь-яко ї людини велике значення мають ціннісні оріє­
нтири, які виникають саме на грунті людської персональності
та прилучення до трансцендентального . Поняття цінностей
позначає не стани чи властивості речей самих по собі (або в
контексті реальних предметних співвідношень) , а їх якісні
прояви щодо людини.

! Цінність - це значущість чогось для людини.

П оняття цінностей у певному сенсі протистоїть поняттю

знання; людина може знати, що певна р1ч ю чого не варта в
аспекті її предметних співвідношень, але для неї може б ути
надзвичайно цінною як сп о гад, родинна реліквія та і н . (зга­
даймо, як Тарас Бульба загинув , не побажавши залишати
ворогам своєї люльки). Цінність постає як цілісний, інтеграль­
ни й мотив діяльності та характеристика людських вчинків у
тому сенсі , що вчинок вказує на те, що для певної людини
постає її справжніми цінностями . З одного боку, це тому, що
людина досить часто не може рацюнальними аргументами
333
довест и, чому певні речі (або ст осунки) є для неї цінностями.
З іншого боку, реальні ситуації життя (особливо так звані " кри­
тичн і ситуації") досить часто можуть виявити, навіть несподі­
вано для самої людини, її справжні, глибинні ціннісні орієнтації,
як і можуть не збі гатися із св ідомими уявленнями про них. Хоча
цінності мають індивідуалізований характер, до найголовніших
людських цінностей можна впевнено віднести:
:
• • н асамп еред найвищу ціттість - саме людське життя; визнання
життя людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучас­
ного г у манізм у (людина - зав жди мета, але н е засіб);
: із такого визнання органіч н о випливає у знач енні др угої за важли­
• •

вістю цінності право людини н а вибір :;киттєвого призт-шчетmя. Це

означ ає, що п ерше право розпорядитися життям належить самій лю­
дин�;
: якщо це так, то наступ ною цінністю для людини є
• • свобода.
Проблема сво боди давно хвиmоє філософів. Чи має людина сво­
боду? Чи може вона бути самовладною у своїх вчинках? Навряд чи

11
слід переконувати когось у надзвичайній важливості цих питань.
Під сво б� дою загалом розуміют ь наявність у людини мож­
ливос те и для максимального самовиявлення.
У цьому розумінні свобода про тист оїть межі, обмеженню.
Н а перший погляд , свобода і є відсу т ніст ю опору, с про т иву
д іям людини, відсут ніст ю обмежень. А ле насправді це не т ак ,
по-перше, т ому що відсут ність меж, обмежень була б повною
невизначеніст ю, т об т о нереальною для людини ситуацією , а
по-друге, безмежніст ь зробила б невизначеними і неможли­
вими будь-які оцінки, у т ому числі - оцінки й самої свободи як
сво боди; т у т свобода пост ає у сво їх негативних проявах. Сво­
б ода є радш е подолання ме:ж, розширенням меж, а не їх відсут ­
ніст ю. Тоб т о свобода не виключає необхідності
До філософських ідей Б. Спінози відносять визна чення свободи як пізнаної не­
о бхідності. Як бачимо, тут враховується зв'язок свободи з межами. Але пізнати і
навіть визнати певну необхідність ще не означає здобути свободу, хоча пізнання
необхідності є дійсною умовою свободи. Отже, свободи немає поза необхідністю,
але перебування в межах необхідності також н е дає нам свободи. Свобода, крім
того, передбачає можливість змінити необхідність, по-іншому її упорядкувати або
спрямувати. Буквально вся культурна та виробнича діяльність людини пов'яза­
на з використанням певних природних необхідностей через їх зміну. Дії людини,

3 34
яка не звертає уваги на необхідність, стають не свободою, а сваволею, яка, вреuпі,
може мати згубні наслідки для людини, суспільства, культури. У цьому сенсі сво­
бода протистоїть сліпому невпорядкованому рухові. Розглянуті аспекти свобо­
ди дають можливість виділити основні позиції у підходах до неї: волюнтаризм­
наполягання на необмежених можливостях людських дій, на їх залежності вик­
лючно від бажання та волі; фаталізм заперечення будь-якої свободи, віра в те,
-

що все в людському житті наперед та однозначно визначено; детермінізм - виз­

нання внутрішнього зв'язку свободи із необхідністю; оказіоналізм заперечення
-

можливості існування реальних зв'язків наш ої свободи волі із обставинами жит­

тя, визнання таких зв'язків виключно випадковими.
У сьогоднішніх розмовах про свободу важливо вміти прово­
дити її диференці ацію за певними видами та проявами. Як зви -
чайно , розр ізняють такі види і характери прояві в свободи .
• Зовніитя сво бода : АtО:JІСливість змінювати
обсп�авини життя практично, реально.
• Внvтvішня свобода: вміння зберігати роз­
кутість та сміливість думки за будь-яких
обставин життя.
• Свобода дії: коли людина не заблокована
фізично у здійсненні певних операцій.
• Свобода волі: визн аю-tя того, що сама люди­
на є вихідним пунктом у внутрішньому став­
ленні до будь-чого.
Негативний характеv свободи (або негатив­
на свобода) : "свобода від чогось " (від нагля­
ду, обмежень, скерувань, примусу та ін. ) .
Вірогідний характер свободи: можливість
вибору з певних варіантів.
Позитивно-творчий характер свободи: умі­
юtя оцінити ситуацію, усвідомити ії
внутрішні необхідності, знайти ·"відмички "
до ії розв 'язання та змінити ії.

• Отже, мо:Jtсе.мо зробити висновок: свобода - це передусім не те, що

надшю людині (хоч зовсім вилучати цей момент із життя не можна,
бо людина початково перебуває в становищі "можливості свободи "
внаслідок своєї біологічноі" незапрограмованості), а те, що людина здо­
буває своєю думкою, волею та дією.
До людських цінностей відносять також моральні (добро, сум­
ління мужність) , естетичні (краса, гармонія) , соці окультурні та ін.

335
5. ПJ!облема смерті, безсмертя та сенсу життя
людини у фшософсько-світоглядному окресленні
Одним і з могутн іх, можна сказати, май же а б солютних об­
межень для людини постає смерть . Вона лякає людину (і це
природно) , здається всемогутньою, але, як і в питанні про
свободу, важливо зрозуміти: межі життя надають й ому пев­
ного зм і стовн ? го наповнення. Лише пр � намаганн і зро зумі­
ти смерть не тшьки у негативному плаю, окреслюється 1_ тає­
мниця б езсмертя . Людина тому і є людиною, щ о смертна, і
прагне б езсмертя , б о знає, що смертна.
• Конечність надає людському існув анню сенсу, оскіл ьки робить людсь­
ке життя визнач еним, завершеним . Н е можна сказати , що би н евизнач е­
на за ч асом три в ал і сть була зовсі м поз б а влена сенсу, але в своїй реал ь­
ності людина у багатьох в іднош еннях постає кі нцевою, о бмеженою. Для
неї питання про безмежн ість постає не в rшані відсутн ості будь-яких меж,
а в rшані існування можли востей для їх подолання та розширення
Я к б и м и б ул и б езсмертн і , то мо гл и б спокій н о в ід клад ати коже н сві й
в чи н ок на б езмежн и й ч ас . Але перед о б л иччям смерті як а б солютн ого й не­
'
м и нуч о го к і н ця, як меж і на ших можли востей , м и зо бо в язані макси мал ь н о
і
в и кори стати в двед ен и нам ч ас, н е втратити жодн ої можли вості напов н и ­
й
ти ж иття сен сом і змі стом. У п ід в али нах сенсу людсь ко г о і с нув ання леж ит ь
прит-щип незворотності, в і н нак ладає на людину в ідпові дал ь н і ст ь за свою
д олю , роб ит ь ц ю в ідпов ідал ь н і сть невідворот н ою.
Людина знає про існування смерті, але водночас у н ій живе
прагнення б езсмертя, яке свідчить про те, що не лише смерть,
а й безсмертя постає реальним моментом і чинником людсь­
кого життя. Це значить, що людське :ж иття набуває заверше­
ності та сенсу через смер ть , але ця завершеність перед б ачає
існування зв'язків, що виводять це ж обмежене життя за й ого .
. . .

власю меж1, у певну неперервюсть та тривашсть вищого та

ширшого плану.
• О креме ж иття наб уває значущості л ише тому , що існують і н ші жит­
тя , що із смертю окремої люди н и не зни к ає людство , а в разі останньої
події - не зн и кає та л і н і я всесв і тн і х зв ' язк і в , у межах я ки х ж иття ста­
ло можл и в им та здій сн и лося , і т . і н .

Н аведене міркування змушує нас розглядати смер ть та

безсмер тя в органічній єдності, і, окрім того, розглядати їх на
р і зних р і внях та в різних проявах .
336
 );> По-перше, слід мати на увазі те , що смерть не постає зовнішнім у
відношення до життя явищем, яке, як інколи здається, раптово та ззовні ври­
вається у життя; вмирати може лише те, що живе, а тому все людське життя
супроводжується моментами незворотності та вмирання. Н априклад, ми
не можемо повернути тих подій , які вже відбулися та відійшли від нас у часі ;
не можна також повернути і свої вікові стани та враження, неповторні миті
певних відкриттів та осяянь. І біологічно наше життя супроводжується на­
родженням нових клітин в організмі та відмиранням старих. У цьому плані
смерть постає як припинення ус1х припинень, як остаточне припинення на­
шого життя у певних його якостях.
);> По-друге , навіть біологічно ми стикаємося не лише зі смертю, а й з
моментами безсмертя , оскільки ми майже безсмертні генетично (гени не
зникають доти , доки існує даний вид живих істот), частково безсмертні у
своїх дітях, а частково - взагалі у всякому живому, органічному процесі .
Сьогодні існує цілком виправдана науково версія про те, що органічні спо­
луки � тому чи іншому вигляді пронизують собою весь Всесвіт, і, якщо при­
пустити, що в їх початкових формах потенційно існують можливості розви­
нутись у складні форми, то можна прийти до висновку, що життя у Всесвіті
не зникає, а, отже, і ми, як живі істоти, не можемо ніколи зникнути остаточно.
Проте, ми чудово розуміємо, що такого роду безсмертя нас може тішити
мало, оскільки нас не стільки хвилює питання про живе як таке, скільки про
своє особисте , індивідуальне життя, тобто для нас питання про безсмертя
звучить у варіанті запитання Л. Толстого: "А чи залишиться щось у світі після
припинення мого фізичного існування?".
);> Тому, по-третє, питання про смерть та безсмертя обертається для
нас питанням про природу та долю в нашому єстві того , що перевершує
фізичне. Тобто, йдеться про безсмертя душі. У традиціях християнства (як
і більшості інших релігій) розрізняють душу та дух : духом називають част­
ку вищої, божественної сутності, що нам дарована ще при створенні люди­
ни, і що, звичайно, є принципово безсмертною. Душа ж постає тою сутні­
стю , що з'єднує дух та тіло : за формою вона споріднена тілесному, а за сут­
тю - духу. Тому , коли ведуть розмову про душу, то, звичайно, йдеться про
людину , а спасіння душі в такому випадку постає саме як спасіння індиві­
дуальної сутності. Дух же, як це випливає із його трактування, принципово
не може бути ні знищеним, ні здеформованим. В історії людства відомі різні
варіанти тлумачення питання про долю людської душі: атеїзм, матеріалізм
та натуралізм, як правило, не визнавали і не визнають ні душі, ні можли ­
вості її існування поза конкретним тілом. Різного роду релігії, навпаки,
наполягають на безсмерті душі та неминучості її певної відплати за наміри
та вчинки після припинення фізичного існування певної людини. Н арешті,
існують концепції перевтілення душі , згідно яким вона є безсмертною, але
реально може діяти лише у з 'єднанні із тілом, тому після смерті останнього
відроджується в іншому тілі, несучи із собою всю інформацію про попередні
життя і спокутуючи його провини . Як свідчать численні опитування гро -

337
м адської думки, більшість людей у розвинен их, цивілізова них країнах вірить
у те, що душ а н е вмир ає разом із тілом, а тому вірить і у те, що вчинене у
земному житті буде познач атися н а її подальшій долі. Слід сказати , що у кон­
цепції безсмертя душі та посмертному відродженні людини не т ак вже й б а ­
г ато ф а нтастичного; прин а ймні, сьогодні, коли ген н а і нжен ерія впритул
підійшл а до здійснення клонув ання живих орга нізмів, ця концепція вз а г алі
н абуває досить конкретних окреслен ь . Ще н а поч атку ХХ ст. був пошире­
ним погляд, згідно якому ті атоми, з яких скл адається тіло якоїсь людини, н е
зник а ють , а ле й н е втр ач ають " пам 'яті " про колишню до нього прин а ­
лежність, а тому відродження можливе . Суч а сна інформ атика вже сьогодні
м ає можливості зберігати невизначено трив алий ч ас інформаційний еквів а ­
лент певної особистості; хто знає, можливо це є одн а із перспектив реально­
го досягнення особистісного безсмертя? Можливо, згодом цей інформ а цій­
ний еквівалент особистості можн а буде "прищеплюв ати" конкретним людям
(особливо - н ащ адкам).
� По-четверте, незрівнянно повніше і ндивідуальне і снування увіч ­
нюється у творію-tях культури, де творець проявляється з усім а особливос­
тями свого мислення, почуттів, світосприйняття, темпер а менту, переплетін­
н я свідомого т а несвідомого т а ін . На сьогодні саме культурно-історичний
процес розвитку людств а здатний виводити людину вже з а її земного життя
з а межі свого і ндивіду ального та конкретно-історичного �снув ання і вклю­
ч ати у ді ал ог із особистостями минулого, перед а вати естафету людям м ай
бутнього. Але слід пам 'ятати, що й тут безсмертя м ає м ісце лише у союзі із
смертним, тобто культур а вим а га є належн ого до себе ставлення, рет ельно­
го її зберіга ння, а , окрім того , вон а н а спр а вді зберігає лише гідне і сторії.
Не рідкісними в історії культури є випадки, коли в ш ановані в певних сусп­
ільствах " метри " в п одальшому розвитку а бо вз а галі зник а ли з горизонту
культурно·історичного процесу, а бо лиш алися н а ньому у я кості повч аль-
н их зр азків псевдокультури.
Окр ім цього можна назвати ще й такі виявл ення б езсмертя:
• історичне, яке вн асл ідок незворо т ності минул ого ро ­
б ить унікал ьним те місце , що його займає кожна лю дина в
. .

� сторичному процес � життя;

• соціальне, Щ \) постає як реал ьність впл иву ж иття люди-
ни на думки і вчинки своїх сучасник ів і прийдешніх покол і нь.
• Отже, людина є єдністю вічІ-lог,о і тліzтого, скіІ-lчеzюго і 11ескі11че!-l­
ного. Як жива істота людиІ-lа не може не жахатися смерті, 1-le відчу­
вати страху перед нею, проте реальне осмислення феномену людини
дозволяє стверджувати, �цо смерть не постає для людини явищем
виключ1ю негативІlиМ.
Ще давньогрецький фі л ософ Еп і кур у св і й час стверджував , що л юди н а п о в инна дя ­
кувати б огам за те , що н і кому не надано насильно утримати її в цьому житті . В ідомо й те,

338
якої велич і на б уває в людськ ій духо вності ф еномен л юдської самопожертв и , осо б ливо
тоді , коли в і н зді йснюється заради і нших людей. Смерть надає людським вчинкам та праг­
ненням певного завершення, а, значить, реальної м і р и; вона, дал і , постає катал і затором
(прискорювачем) людського самозді йснення; вона зводить людську в ід повідальн і сть на
р і вень вир і шально г о життєвого чинника; в она, осмислена в єдності і з б езсмертям, стає
засадою людської моральності . Тому ми повинн і належним чином о цінити римський дев із :
"Пам 'ятай (завжди ) про смерть!", а також твердження б аг атьох філософів про те, що життя
слід розглядати як п ідготовку до г ідної смерті . Як же тоді , при визнанні позитивного впли­
ву смерті н а життя людини, ми повинн і розглядати б езсмертя? Н апевне, знову-таки - у
йо го зв ' язках з і смертю . Л юдин а п ричетна і до смерт і , і до віч н ості ; останнє засв і дч ує
саме той момент, який ми вже в ідзначали неодноразово: життя (і б уття) людини не можна
звести до життя її орган ізму . П рагнення б езсмертя, б ороть б а за ньо го постає показником
того, наскільки людина спромоглася ф актор своєї п ричетності до вищого і в і чного реал­
і зувати в практичному план і , наск ільки вона засвоїла природне, в тому ч ислі - і в со бі .

У кінці ХХ ст. проблема смерті людини виявwzа себе у кількох

нових аспектах : це є проблеми клонування лю дини (відтворення
генетичного "двійника " людини), проблема "евтаназії" ( "щасливої
смерті ") . Про клонування вже згадувалось, а "евтаназія " пов 'яза ­
на із питанням про те, чи можна людині, що страшенно страждає
від болю, проте точно доживає останні д ні, допомогти піти із
життя бt:зболісно? Як з 'я сувалося, на це питання не існує єдино
можливої· правwzьно ї відповіді; з одного боку, якщо ((евтаназію "уза­
конити, навряд чи хто дасть гарантію того, що її не бу дуть вико­
ристовувати зі злочинн�ши намірами, з іншого боку, в разі їїузако­
нення зникнуть стимули пошуку інших шляхів боротьби із
передсмертним, стражданням. У той же час не можна робити і
тих, хто страждає, бранцями прогресизму. Деякі країни сьогодні
схwzьні узаконити ((евтаназію ': проте іншірішуче наполягають на
її забороні. З філософсько ї точки зору важливо те, що через евта­
назію проглядається суттєвий момент, пов 'язаний із усвідомленням
смерті: дехто із філософів вважає, що людину лякає не стільки сама
смерть, якільки уявлення про страждання, що її супроводжують.
Кожна людина по досягненню приблизно п 'яти років знає, що вона
смертна; розвинена, сформована людина знає й те, що смерть не
відокремлена від життя, а складає її необхідний момент, але, по­
при все, ситуація виглядає дещо інакше, коли людина не просто про
все це знає, а знає останню, відміряну їй дистанцію життя. Врешті,
якщо ми визнаємо право людини розпорядитися власним, життям,
то, напевне, повинні визнати і лише її право вирішувати питання про
((евтаназію ". Все інше - питання про соціальні, моральні, релігійні,
сімейні наслідки такого вирішення - вирішується суспільством в

339
залежності від його стану та рівня розвитку. Але суспільство, як
відомо, інколи може значно перевершити право окремої людини.
Як бачимо, залежно від того, на якому рівні розглядають приро­
ду людини, формуються т і ч и інші уявлення про смертність, без­
смертя і комплекс пов 'язаних з ними моральних проблем. З питан­
ням про смерть та безсмертя органічно пов 'язане і питання про сенс
людського існування. З усвідомленням себе в якості особистост і, а
тим більше - індивідуальності, людину починає хвилювати питан­
ня: чи є у процесі людських народжень і смертей якийсь вищий сенс,
ніж просто продовження тваринного життя у зміні популяцій.
Людина на деякий час може забути про це питання, зануритись у
щоденні турботи, віддатися справам - громадським, особистим,
професійним. Але повністю звільнитися від питання про сенс жит­
тя вона не може, бо, власне, не вона ставить це питання, а саме
життя ставить його перед людиною (особливо - в ситуаціях ви­
бору) і змушує ії відповідати на нього - і то не лише словами, а й
вчинками. Отже, знаходження сенсу буття - це питання не лише
самопізнання людини, а ії самоздійснення.
• Питання про сенс - це п итання про і снування у людин и та ких
життє в их цінно стей; оріє н тирів , ідеалів , пр и нципів , п ід я к і вона
м оже підводити б ільшість ситуацій або в ирішень , з я кими стика єть ­
ся у житті . Як що певне к онкретне яв и ще узгоджу ється і з названи ­
м и п р овідн ими життє в им и оріє нтир ами , люди на бач ить у ньо му
сенс; я к щ о входить у зв ' яз о к і з н ими, п р оте за змі сто м їм супере­
ч ить , люди на й ого не п р и й м а є, відкида є, за суджу є; якщо ж та к е
яви ще в з агалі не стику єть ся і з життє ви ми о рі єнтирами , воно по­
стає для людин и я к безгл у зде , поз бавлене сенсу .
Таким чином, п итання про сенс передбачає наше в міння
' . .
о цінювати реальні події та яв ища власного життя, то б-
то ВМІННЯ оперувати як стратепчни м и життєвими ЦІННО-
.
•
стями, принципами та ор1єнтирами, так 1 знаннями про
життя, д ійсність , людину.
Звідси стає зрозумілим, що сенс - це виключно людське яви­
ще. Коли людина вміє його вбачати у дійсності , ним оперувати ,
вона йде попереду стих ійних процесів життя, принаймні , претен­
дує на те, що би взяти на себе свідоме в ирішення та врегулювання
життя. Ясно також і те, що поза людиною з її життєвими праг-
неннями, штересами , жаданнями сенсу не �снує, а тому стає зро-

340
зум і ло ю філософська теза про те, що саме л юдина наділяє
дійсність сенсами, хоча сама ця дійсність постає умовою і підста­
вою для смислового вщношення.
В сенсі, тим більше -сенсі життя, концентруються найперші людські цінності
і праrnення, в ньому людське життя постає сконцентрованим, цілісним. Ось чому
найпростішою відповіддю на питання про те, в чому полягає сенс життя, може
слугувати така: у тому, за що ви згідні віддати своє життя. Стає також зрозум­
ілою і теза одного кіногероя: знати відповідь на питання про сенс життя, це все­
одно, що знати дату своєї смерті. Тут ціна життя та сенс ототожнюються, а смерть
постає лише як остаточне засвідчення такої ціни. Але, окрім цього, в даному
вислові проблискує ще й_такий момент: поки життя триває, воно постає відкри­
тим майбутньому, і, отже, лишається можливість здійснення вчинків, що можуть
подати все життя дещо в іншому ракурсі. Звідси випливає досить поширена теза
про те, Що вищий сенс людського життя полягає в пошуку та продукуванні сенсів;
існують і реальні взірці саме такої реалізації життя: наприклад, французький
художник ХХ ст. Пабло Пікассо на протязі свого життя кілька разів докорінно
змінював манеру своєї творчості, бажаючи випробувати себе в інших стилях
та напрямах мистецтва. Проте в останньому випадку виникає питання про
людську самість: чи вона змінюється? А якщо так, то чи існує в такому випадку
внутрішній "фокус" особистості? Дехто із філософів, психологів, мислителів
вважає, що самість змінити не можна, що в усіх поворотах долі в людині завж­
ди буде лишатися щось її, що сь перше та початкове, а дехто вважає, що в дано­
му випадку саму зміну сенсів, потяг до неї і постає виявленням самості. Напев­
не, зайвий категоризм у вирішенні даного питання не виправданий; скоріше за
все, в реальних людських самовиявленнях можливе і те, і інше. Бо насправді
сенсом людського буття може постати майже все, з чим людина стикається у
житті: це можуть бути гроші та заможність, самопошук та самопізнання, под­
виг або чесне служіння, наукові відкриття та мистецька творчість, благополуч­
чя дітей та здоров 'я інших людей, і т.д. , і т. п. І в цьому, зокрема, проявляється
справжня невичерпність людини і справжнє диво людського життя - його мож­
на підпорядкувати певній меті і справді її досягнути.
• Звичайно, далеко не кожна людина ставить та вирішує питання про
сенс свого життя, але реально воно все одно вписується у певний об­
раз людського самовиявлення. Тому м о жна виправдано стверджува­
ти: якщо ми самі не дбаємо про сенс свого життя та не реалізуємо його,
то його за нас буде реалізовано - чи-то стихією життя, чи-то іншими
людьми. Філософія ж однозначно наставляє нас на те, щоби ми були
гідними дарованого нам випадку нашого життя і розпорядилися ним
належним чином, тобто - із думкою про сенс, життєві вчинки, відпов­
ідальність, реалізацію себе і своєї свободи.

341
 Твор ч ість і свобода надають сенсу видам людської діяль ­
' ності і є пере думовами самореалізації особистості. Праг-
нення здійснити сенс життя є основним мотивом л юдсь­
•
ко ї п о в едінки , який не виво ди т ь ся з ін ших п о треб, а
навпаки-визна чає і:Х . Він притаманний усім людям і є ру­
шійною силою розвитку особистості.

Висновки
fl:JJ Людське буття настільки складне, розмаїте, варіатив­
не, що це д ає можливість розуміти лю д ину як мікрокосм,
як своєрідне зо с ередження, фокусування потенцій світу,
виведення і:Х у виявлення та окреслення з найбільшою повно­
тою і виразністю.
Зазна ч ені характеристики людини пов 'язан і з ії біологі ­
ч ною неспеціалізованістю, а отже - універ сальністю,
унаслід ок яких лю д ина постає суб 'єктом істори ч ного про­
цесу. О сновою специфіч но лю д ського способу самоутверд­
ження у світі постає лю дська діяльність, спрямована на
створення сфери соціокультурних процесів . У цій діял ьності
людина на буває власне лю дських якостей, проявляю ч и вод­
но час сво ї сутнісні сили та багаторівневу складність своє ї
природи.
Лю дська персональність є внутрішньою духовною кон­
центрацією лю д ини, де своєрідно схрещуються та проявля ­
ються ії априродні, соціальні та трансцендетальні харак­
теристики. Функціонування особистості передба чає певну
орієнтацію у цінностях людського буття, серйозне став­
лення до питання про смерть , безсмертя та сенс життя .

Резюме
Ф Людське буття не постає явищем автоматично та стихійно набутим
людиною,· воно виявляється через цілу низку пов 'язаних між собою ієрар­
хічних рівнів людських необхідних якостей, набуття яких вимагає пев­
них людських зусиль; внаслідок того людське буття є незавершеним та
проблематичним, не співпадаючим із поняттями життя та існування.
® Людський спосіб утвердження у бутті базується на особливих харак­
теристиках людської: діяльності, через які проявляють себе екзистенці­
ал и та сутнісні сили людини.

342 ЛЮДИНА ТА ії БУТТЯ

® Співвідношення природного та соціального в людині постає одним із
проявів внутрішнього протистояння між стихійним та регламентова­
ним в межах соціального; існування такого протистояння значною
мірою спричинене здатністю людини виходити за межі наявного - через
прилучення до трансцендентального. Таке прилучення найбільш яскра­
вопроявляється через людську персональність.
@ В людському прагненні до самовдосконалення, самоутвердження вели­
ку роль грають ціннісні орієнтації людини, серед яких на першому плані
стоїть цінність самого життя та виключне право конкретної людини
ім розпорядитися,· через це серед провідних цінностей знаходиться і сво­
бода, яка має різні тлумачення та виявлення.
® Смертність людини безперечно ії лякає, проте філософія намагається
прояснити іїрізні прояви і показати, що з нею пов 'я зані питання про сенс
життя, що у взаємозв 'язку життя та смерті розкривається реальні
перспективи людського безсмертя.

C1J Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Зміст поняття «буття людини» . Буття, життя та існування людини.
2. Вихідні характеристики людської діяльності. Екзистенціали та сутнісні
сили людини.
З. Цінності людського буття. Свобода як людська цінність .
4 . Смерть, безсмертя т а пробл ема смислу життя.

� Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Буття, життя та існуваю-1я як характеристики людини.
2. Ієрархічна будова характеристик та проявів людського буття.
З. Проблема винию-tення людини в ії сучасному окресленні.
4. Екзистенція людини та ії екзистенціалu.

5. Найважливіші особливості людської діяльності. Діяльність та само-

діяльність.
6. Поняття особи та особистості. Роль особи в історіі:
7. Ціннісні аспекти людського буття.
8. Поняття та різновиди свободи. Свобода як цінність. .
9. Проблема людського безсмертя: різні виявлення та аспекти.
10. Людина в пошуках сенсу буття та власного життя.

343
� Завдан ня для самості й ного оп р ацювання і зак ріплення
матеріалу з теми
Завдання 1. Поясніть внутрішній зв' язок таких особливостей людини , як не­
спеціалізованість, універс альність т а свобода .
Завдання 2. В чому п олягає п роблематичність людського буття?
Завдання 3. Ох ар а ктеризу:йте співвідношення понять буття людини, існу­
вання т а життя.
Завдання 4. Покажіть зв'язок розумності людини з тим, щ о вона здійснює
свою життєдіяльність у сфері соціокультурних процесів .
Завдання 5. Н аведіть основні характеристики форм людської діяльності .
Завдання 6. Окресліть суч асне розуміння сутнісних сил людини .
Завдання 7. Ох арактеризуйте основні аспекти філософського розуміння
людської персональності.
Завдання 8. Окресліть філософські аспекти п роблеми безсмертя людини.

344