ТЕМА 7

ФІЛО С ОФІЯ І С ТОРІЇ

Філософія історіі"- це наукова теорія істо­

ріі; крип�ичне переосмислення різноманітних
нап івлегендарних а бо й відверто м іфічних
відомостей і переказів.
Анн Робер Ж ак Тюрго
Філософ також думає про минуле, але ро ­
бипzь це пш1(, що не дублює праці історика,
адже минуле для нього - це не низка подій, а
система пізнаних речей.
Робін Д ж . Колінгвуд
Предметом філософії істор й є історичний
вимір буття людини. Об ' єкпюм філософсько­
го розгляду стає той ч и інш и й сегмент
істор ичного життя людства чи всесвітня
історія вцілому.
Юрій Кімельов
 Історія - це розгорнута в часі реальність буття людини як лю­
дини . Саме історія людства розкриває і демонструє можливості лю­
дини. Водночас історія не топю жна :житпzю сукупності людей: вотш
певним чuтю;Vt структурована, у іїрусі виявляється не лише розумність
людини, а й людське несвідоме так само, як і велика кількість чштиків
і факторів природного, виробничого, техтюлогічного та іншого харак­
теру. У зв 'я зку з цим виникає потреба загальтюl' орієнтації' в історич­
ному процесі, відгуком на яку і постає розділ філософського зт-zшmя
"Філософія історіі'".

Після вив ч ення мат еріалу т еми Ви по винні:

� предмет і завдання філософії історії;
� про блематику філосо фії історії та особлив ості її істо­
ричного формув ання;
� основні підходи до р озв ' яз ання проблем спрямо ваності
та сенсу істор ії, її реальності, скінченності та нескінчен-
. . . .
носп ; сшввщношення прогресу та регресу, м ожлив1 роз-
в ' язання проблем суб ' єкта та рушійних сил історії;
� провідні аспекти сшввідн ошення людини та історії;
� можливі аспекти розгляду проблеми ролі особистості в
історії.

r:Jr пояснювати к онкретними прикладами прояви в р озвит­

ку історії елементів прогр есу, регресу, руху в замкнен о ­
му к о ш та ш . ;
r:Jr застосовувати ознаки особи т а особистості для п ояснен­
ня проблеми суб ' єкту історії;
. . .
r:Jr знаходити в сучасному сусшльстю реалью прояви про-
блеми співвідношення людини та історії.

+ основні в ідмінності процесів людської історії в ід про­

цесів природи, а соціальних якостей - в ід природних;
+ які саме чинники в пливають на хід реальних процесів
і стор ії та як їх можна використовувати;
. . . .
+ чому 1сторичш процеси не можна звести ш до процесш при-
роди, ні до процесів реалізації свідомих людських намірів;
+ як особистісні якості людини в пливають на хід історії.

418
 О Пл а н (логіка) ви к л аду м атер іал у:
17 . 1 . Філософія історії як напрям філософського знання:
історичне формування проблематики.
1 7 . 2 . Поняття історії. Історичний процес як реальність .
1 7 . 3 . Філософія історії про суб'єкт, рушійні сили, умови
та чинники �сторичного процесу.
1 7.4. Людина та історія. Роль особи в історії.

клІОчОвг 'т ЕРм1ни д>:tіонятт.Я-,

• ІС ТОРІЯ - про цеси дійсно сті, що виникають та розвиваю т ь ся як частина космічних

процесів. але част�та особлива - пов 'язана із сяідол10ю діяльністю люд ш-1и та із свідолш.м и
фіксаціями сукупності подій, що ії супр овод:жують; через це історія розвивається прискореними
mejнn{f;l1И, весь час розширює сферу своіх проявів та л1о :жливостей, і, от:же. постає, як простір
творення та реалізації людиною своєї свободи.
• ПРОГРЕС - такий характер р озвитку певних, перш за все - соціальних процесів, коли па­
ра.метри цих процесів підлягають оцінці або вимір ю ванню за принципоАt переходу від простого
до складного , в ід одноманітної т о тож11ості до диференційованої єдності, від меншого до
більшого та ін.
• СЕНС ІСТОРІЇ- таке бачення історіі: яке передбачає розули·ння її в якості процесу, спрямо­
ваного до певної кі1-щевої ,wети, до виконання певного стратегічного задуму або ж такого, що
передбачає заверше111-1я та виявлетtя в maкo..ity разі певного свого найпершого завдаш1я.
• СУБ 'ЄКТ ІСТОРІЇ- та самодіяльна одиниця, що в історичному процесі постає джерелом
історичної активності та, в кінцевому підсу,нку, - вихідною лютивацією історичних дій; я
дшюл1у розділі аргументується визначення суб 'єктом історії не людини, не історії як окреJної
са.мовладної персони, а людської особистості.

1 . Філософія історії як напрям філософського

знання: історичне формування проблематики
Якщо сутнісні сили людини окреслюють її можливості, то
історія людства постає виявлею-tям реальності людини. Якщо
ми бажаємо знати, що таке людина, якими є її справжні про­
яви, то повинні звернутися до історії. При тому ми повинні вра­
ховувати, що реальний хід історії не лише підносить, а й при­
нижує людину, не лише сприяє виявлен н ю її можливостей, а й
обмежує їх. У цьому аспекті історія людства постає водночас
як фонтануван � я людських потенцій, так і велике кладови 1!-.І: е
людських спод�вань, розпочатих, але не завершених задумш ,
невиправданих захоплень 1 т . ш .
Стосовно окремої людини історія являє собою не лише
життєву школу, перелік історичних осіб, дії яких викликають
419
захоплення і бажання їх наслідувати, а й неможливість такого
наслідування. Бо, з одного боку, історичні умови змінились, і
діяти так, як діяли історичні особи, неможливо та й немає сен­
су. З іншого боку, як відомо, люди радше вчаться на власних
помилках; помилки людей історично минулого мало корисні.
Кожне покоління, яке виходить на арену історії, починає дія­
ти з дещо егоїстичною впевненістю у своїй неповторності та
оригінальності, а не з усвідомлення себе ланочкою в історич­
ному русі поколінь. Коли ж нарешті воно усвідомлює саме таку
свою якість, воно помічає, що вже здійснило масу помилок і
змушене поступатися місцем новому поколінню. Тому Г. Гегель
писав: ( {Правителям, дер:ж:авним діячам та народам поважно
радять ви добувати повчання з д осв іду історії. Але досвід та
історія вчать, що народи та уряди нічого не навчились з історіі"
і не діяли згідно з повчанням, яке могли з неї здобути " .
Якщо "історія вчить нас лише того, що вона нас нічого не
вчить", то чи являє вона собою щось більше, ніж нагромаджен­
ня фактів, явищ і подій? Чи можна її розгляда ти як єдиний
процес, а не перехрещення випадкових актів?
Певна, хоча б і початкова орієнтація в історичному процесі
потрібна не лише політикам, а й кожній людині, яка прагне
свідомо будувати своє життя, бо поза історією людства люди­
ни просто немає . Це означає, що людське буття має принципо­
во історичний характер і вимагає від людей певних зусиль,
спрямованих якраз на забезпечення історичних умов свого
життя. Таких, наприклад, як с:> виховання та навчання дітей,
с:> передання історичної естафети досвіду, здобутків власної
діяльності, збереження історичних :надбань.
' Філософія історії як ос9блuвий напрям ф ілософського
пізнання покликана здійснювати загальну орієнтацію люди-
8 ни в історичному процесі.
Термін "філо софія історіі"' уперше вжив Ф.Воль т ер (XVII I ст . ), але ос­
таточного узаконення він набув після виходу у світ праці Йоганна Гот ф­
р іда Гердера ( 1 744 - 1 8 03 ) " Ідеі' до філо с офй' історй' люд ства" (т. 1 - 4 , 1 784
- 1 79 1 ) та лекцій з філософії історії, щ о їх читав Георг Геtел ь у Берлінсько ­
му університеті ( 1 8 22 - 1 83 1 ). Але в розви т ку філософської думки осмис ­
лення історії як особливої сфери дійсності було наявне на всіх її етапах .
Т ому є всі підстави вести розмову про античну , середньовічну, ренесансо ­
ву філософію історії, про ідеї філософії історії у новоєвропейському Про-
420
світництві і т . д . , аж до ХХ І ст. Упродовж усього цього історичного періо­
ду посту п ово формувал ося кол о вихідних проблем філ ософії історії, які ми
й окреслимо в їх історичному з містовому наповненні .
Найпершу проблему, що постає при осмисленні історії,
можн а сформулювати так : чи має історичний процес власну якіс­
ну особливість ?

історія - це частина загального прuродно ­

космічного процесу (антична філософія,
філософія Середньовіччя, частково -
Відродження) ;
історія має свою якісну специфіку і в певних
аспектах докорінно відрізняється від
природно-космічтmх процесів (епоха Но вого
ча су, німецька класична філософія) ;
історія - це сфера виявлення людських
якостей або мо:ж:ливостей людської природи
(частково - філософія Відродження, Нового
часу та некласична філософія)
Антична фі л ософі я вписувала л юдську історію у з агал ьний космічний
кол оворот, а філ ософія Середньовіччя, навпаки, підпорядковувал а при­
родні процеси людській історії, ро з глядаючи буття природи як до певної
міри рез ультат драми л юдського гріхопадін ня (до гріхопадін н я в природі
панувал и мир та гармонія) . У добу Відродження з 'являється думка про те ,
що історія є сферою випробування л юдських можл ивостей (Н. Макіавеллі,
Дж. Бруно ) . Вона набу л а ще бі л ь ш о го поширення серед деяких про ­
світників (Ж.- Ж . Руссо, Ф . Вол ьтер) та в пі зніші часи ( І . Г.Гердер). Дл я Про ­
світництва була досить характерною думка про те , що історія ро з гортаєть ­
ся відповідно до якостей, притаманних л юдській природі. У некл асичній
філ ософії історичний процес д щить часто ро з глядали як похідне від пев ­
них індивідуальних якостей л юдей (фрейдиз м , частково - екз истенці алі з м,
кул ьтурол огія) . На тому , що історія має свою власну якість, яка принци­
пово відріз н яє її як від природи, так і від індивідуальних л юдських вияв ­
л ень, уперше почав напол ягати Ф. Шеллін r. " Над пери ш ю прир од о ю повин ­
на вибудовуватись друга і наче вища, в якій панує закон Природи, але зовсім

42 1
іншої: ніж у природі видимій, а саме - закот-t Природи, що існує з адля свобо­
ди " (Ан т ология мировой философии , т . 3 .- С.272) .

• Отж е, Шеллінr п ід к реслюв а в, щ о у світі історії п а нують з а к они,

протилежні за спрямованістю з ак он а м природи . Цю лінію думо к д о­
сит ь аргументов а но і поглиблено розвив а в Гегель , а по тім - іст о ­
ри к и середини ХІХ ст . Врешт і-решт у ХХ ст . н а зв а н а позиція стал а
м айже н ез аперечною.

Другою за значенням слід назвати проблему спрямованості

історії: куди йде людська історія? Чи має вона відкриту а б о
приховану мету? Чи має ( а б о повинна мати) історія визначе­
ний початок, а також - свій кінець? Частковим - за о бсягом,
але не за значенням - елементом цієї проблеми постає питан­
ня про прогрес в історії. В і сторичному розгляді цієї проблеми
можна виділити такі варіанти тлумачень спрямованості історії:
с..- Замкнений коловорот, то б то постійне повернення історії на
вже пройдені шляхи (антична філософія): у горизонтальній пло­
щині, тобто б ез зміни рівня того, що відбувається, Геракліт
-

Ефеський, піфагорійці, стоїки; у вертикальній площині, тобто із

виходом на певш вищ1 стани та 1з подальшим поверненням до
низших, початкових - Емпедокл, Демокріт, Лукр ецій Кар.
r..- Лінійний варіант (прямування історії у нескінченність, але
без суттєвих змін) : частково - імператорський Рим, частково
- Н овий час та некласична філософія.
с..- Завершений, але цілеспрямований процес: християнська
середньовічна філософія, філософія історії Геrеля; при цьому
варіанті вважалося, що історія має мету, прямує до її здійснення
. . .

та до завершення при досягненю тако� мети.

с..- Історія як процес, що прогресує у варіантах: а) руху "по
в и східній л і н ії " (Ф. Беко н , М. Ж. Кондорсе) ; б) у варіанті
"збільшення можливостей розвитку " (І . Г. Гердер, деякі течії
філософії ХХ ст. , наприклад, технократичні) .
с..- Циклічний пр о цес : а) у в аріанті " зльотів та падінь "
Т
(К. аціт, Л. Макіавеллі, Ж. Баден); б) у варіанті "коливань у
певних межах " , наприклад, від миру до воєн, від об 'єктивного
до суб'єктивного та ін . (" Теорія катастроф" Ж. Кювь є, некла­
сична філософія - О . Шпенглер та ін.).

422
 В античній філософії панував по гляд на хід і сторії як коло ­
ворот - нескінченне повернення до минуло го та йо г о відтво­
рення у незмінному вигляді через " світови й рік " . П ри тому
інколи под іям не надавали порівняльної оцінки , а інколи їх
роз глядали через з і ставлення " досконале - недосконале " ,
" вище - нижче " (Емпедокл) . І сторія починається у невизна­
чени й час і прямує невідомо куди б ез б удь-яких суттєвих змін
- таки й погляд на історію був притаманни й думці Р имської
імперії , а також деяким представникам філософії Н ового часу.
Н априклад , Б. Спіноза вважав , що в ході історії змінюються
лише форми її існування , а сутн і сть лишається незмінною .
П одібні підходи до історії помітні у фундаторів некласичної
філософії А . Шопенгауера та С. Кіркегора .
В епоху Середньовіччя історія має своє спрямування , чітко
вкладається у межі кількох вирішальних подій і має к інцевий ,
завершени й характер : вона розпочинається з гріхопадіння , яке
відразу ж передбачає центральну подію історії (пришестя Ісу­
са Христа) та її к і нець (Страшний суд).
Відродження нібито зберігає розуміння руху історії " за ко­
лом " , але при тому на перши й план виходить циклізм (за кож­
ним злетом історії настає її занепад , за кожним занепадом -
злет) , амплітуда якого з часом зростає (глибші падіння , але й
вищі злети).
• Незаперечним досягненням історичної думки була поява Щеї прогре­
су. Спочатку вона зачіпала лише окремі сторони суспільно- історично­
го буття (у Дж . Бруно йшлося про прогрес розуму та пізнання) , але по­
ступово була поширена на всі сторони суспільного життя . Чи не першим
своєрЩний гімн суспільному прогресові проспівав Ф. Бекон, а потім ­
М.Ж.Кондорсе. Ідея суспільно-історичного прогресу була досить все­
бічно розгорнута у працях Г Геrеля, а також постала органічною скла­
довою частиною марксистськоїтеоріі: У ХХ ст. Щею прогресу пропагу­
вали і пропагують прихильники концепцій технічного (або
технологічного) детермінізму, індустріального суспільства і т . ін . (див .
розд. 9, 20). СлЩ зауважити, що Щея прогресу суспільної історїї логічно
пов'язана з по глядом на історію з позиціїрегресу, тобто занепаду та дег­
радації. Перші уявлення про те, що суспільна історія прямує до занепа­
ду, ми знаходимо у праці античного епічного поета Гесіода " Праці й дні " ,
де історію змальовано як рух вЩ "золотого віку" до "залізного ".

423
 У XVIII ст. французький пр9світник Ж. -Ж. Руссо доводив,
що технічни й прогрес веде до морально ї деграда ції людини .
Так само песимістични й погляд на історію розв ивав та обrрун­

-
товував О . Шпенtлер (див . розд. 9 та 1 9); притаманни й він і те­
оріям тех н офобії " жаху перед технікою " .
Важливо відзначипzи, що Г Ге(ель досить переконливо до­
' водив, що поняття прогресу та регресу співвідносні, що
прогрес у певних сферах супрово джуєт ь ся регресом в
8
інших і навпаки.
При тому, за Г . Гегелем, в реальному ході історії можна спостерігати про­
яви майже всіх окреслених варіантів розвитку: тобто дещо в історії про гре­
сує , дещ о регресує, де щ о з мінюється циклічно і т.ін. Мал о то го, Гегель про ­
демонстрував, що кожен конкретний крок в історичному процесі можна
вважати про гресом , оскільки це є вихід на деякі нові рівні виявлення історії,
але водночас і регресом, оскільки при тому відсікаються можливості інших
рівнів т а здійснень. Тому можна вважати ге гелівський підхід до ходу та спря­
мованості історії найбільш е вільним від однобічностей, хоча й не в усьому
виправданим; наприклад , не всі по годяться із тим, що історія слугує лише
саморозкриттю та самопізнанню Абсолютної ідеї, що таке самопізнання вже
реалізоване в основному у філософській системі сам о го ж Ге геля.
Із питанням про спрямован ість і сторії тісно пов'язане і п и­
тання про її сенс та можливе завершення. Ч и має історія кінець?
Ч и зд ійснює вона яки йсь певний сенс? На ці п итання навряд чи
можна дати остаточну та переконливу в ідповідь. Н априклад,
логічно припускати , спираючись на знання та досвід людства,
що все, що має початок, має і свій кінець . Упевненість у неми­
нучості зав ершення історії пронизує християнське світосприй­
няття, гегелівську філософію і сторії, роздуми представн и ків
філософії рос ійського " релігійного ренесансу " (В. Соловйов,
М. Федоров, М. Бердяєв та ін.). Але можна цю про блему осмис­
лити й інакше: якщо людина вбирає у с ебе гли б инні потенції
б уття, як що її поява у світі пов ' язана з виходом проц есів б уття
на рівень самоусвідомленого здійснення, то так само логічно
припустити і можливість нескінченного (або, принаймні, невиз­
начено тривалого) прогресування людської діяльності від пев­
них рівнів досягнень до інших і т.д. З гадаймо, скільки вже разів
в історії л_юдям дещо здавалось неможливим, але знах �дил� сь
люди, яю починали вважати неможливе можливим 1 наВІть
необхідним і, врешті-решт, здійснювали це неможливе. Ідея
424
нескінченного прогресування містить у собі імпульс до історич-
. .

ного ентуз�азму та творчосп.

Сво го роду п роміжним варіантом у розгляд і цього питання постає розум і ння і сторич ­
ного про u есу як єдності перервного та неперервного, то бто як еволюц ійного поступового
процесу, що переривається час від часу р і зкими революційни,11и змін ами . Внаслідо к таких
зм і н в і сторії здійснюється перех і д до нових р івнів і форм сусп і льно го життя, щ ось закі н­
чується, відмирає, але з ' являється дещо принципово нове . С ам і пер і оди таких як і сних змін
в і стор ії досить часто люди спри й мають я к і сторичн і катастрофи , бо раптово руйнується і
зни ю1 є усе те , до чого вони звикли . В наш час п ід вищений і нтерес ви кл ика є питання про
можливість переривання і сторії гранді озними катастрофа;ни р і зної природи : чи-то косм ­
ічн ими (я к - от можливе з іткнення З емл і і з великим астероїдом ) , чи-то соціальн и ми (н априк ­
лад, м іжциві л ізац і йним конфл і ктом) . В загальному план і таку можливість відкидати немож­
на, п роте її реальн ість п о к и що постає досить туман но ю . П ід вищеної гостроти цьому
питанню надали жахлив і теракти, вчинені п роти США 1 1 вересня 200 1 року .
П итання про сенс і стор ії в ир і шує ться майже автоматично за умови припущення її к інця:
і сторія завершується, і сенс окреслюється . Але й у раз і нескінченност і і сторії можна розг­
лядати її як створення сенсу та н агромадження елементі в осмисл е ного в и б удов ування
людського б уття .
Важливими проблемами філософії історії постають також
таю:
* Як співвідносяться між собою людина та історія ? О соба
та історія ?
* Чи можна вважати бажання та наміри. людей основним
чинником історП?
* Чи існують закони історії?
* Чи можна достовірно пізнавати історію, чи, навпаки, зацікавленість
та упереджене ставлешtя тут завжди будуть доА1інуватиktуть ?
• Ці проблеми м и окреслимо в подальших пунктах розділу , а зараз
мож н а зробити вис н овок про те, що основ н і проблеми філософії
історії вводять н ас у сферу д осить важливих людських зацікавлень,
допома гаючи краще осмислювати своє ста н овище у тих процесах
дійсн ості, з якими люди н а пов ' яза н а н еобхідн ими зв ' язками.

2. Поняття історії. Історичний процес як

реальні сть

425
 Н аукові дослідження з історії стверджують, що йдеться про
сукупність фактів, які мали місце в мин :улому суспільств.а; � ри
тому досить часто н аголошується, що Історика повиню ц�ка­
вити саме ф акти і тільки факти . Не має сенсу заперечувати
значущість історичних фактів для людського самоусвідомлен-
. .

ня та свщомого ор1єнтування у процесах та явищах власного

життя, проте навряд ч и можна погодитись �з тлумаченням
історії як подій або фактів. Це зумовлене тим, що,
'- по-перше, коли ми звертаємося до давніх історичних хронік
чи-то літописів, виявляється, що і:Х автори досить часто опису­
вали подіі: що відстояли від них у часі інколи на два-три століття,
тому фактична точність таких описів досить сумнівна;
• по-друге, як це не дивно, і сучасність, а не л ише в ідд алене
минуле, зовсім не просто подати через незаперечні факти.
Досить часто навіть гучні події залишаються непрояснени­
ми , хоча при їх здійсненні могли бути присутніми журналісти,
в чені, задіяні технічні засоби масової інформації. Варто лише
згадати такі події, як, наприклад, вбивство президента США
Дж. Кенеді, розстріл так званого "Білого дому" 1 99 3 року у
Москві, зникнення в Києві журналіста Г. Гонгадзе.
Соціологи, які спочатку вважали, що їх наука повинна перш
за все видобувати ф акти зі сфери суспільного життя, вже в
першій третині ХХ ст. прийшли до висновку, що зробити це у
бажаному варіанті фактично неможливо.
При п устимо , ми хочемо зібр ати як можн а точніші ф акти щодо життя
т а діяльності якоїсь сукуп ності людей; ми п овинні були би оточити цих лю­
дей ціло ю ни з кою реєстраторів , та ких , як со ц іологи , історики, п сихоло­
ги, п едагоги, можливо - лік арі , економісти та ін. Я сно, що в та кому режимі
досліджув а ні люди не зможуть жити і діяти п риродно, а , окрім того , ніко­
ли не буде п овної г ар антії щодо п равильності і точності фіксац ії реальних
п одій тими чи іншими ф ахів ц ями. Проте, і до с а мих таких умовних реєст­
раторів ми також п овинні були би п оста вити с п остережув а ч ів (щ оби з аф­
іксув ати с аму п одію реєстр ац ії) , до останніх - т акож , і т п . Я сно , що ок ­
реслен а т а ким чином ситу ац ія стає безглуздою, хоч а саме так ми могли би
м ати більш -менш н адійні історичні ф а кти. Усвідомлення того , що історію
н а вряд чи можн а с п риймати, як суку п ність надійних фактів , п ородило
відому тезу п ро те , що історія - ц е всього лише сучасна п олітика, оберне ­
н а до минулого (п ор. : "Будь-яка історія є лише суч а сн а історія" - Б. Кро­
че). З іншого боку, навряд чи можн а щось з аперечити п роти того , що су­
ч асність п остає п родуктом минулих п роцесів людської життєдіяльності.
426
 • Осо блив о ю м о жна вва жати п о з ицію, згідн о як ої п о дії ж ит ­
тя та іст орії є авт о н омними і навіть ат омарним и, п�о бт о не ­
пр о никненим и зз о вні, щ о певна п о д ія від булася з о всім не т ому,
щ о їй пере дувала якась ін ша, а т ому, щ о в о на зм о гла від бутися
у певній власній п о в т-ю ті та завершен о сті (Л. Вітгенштейн,
М. Мамар дашвілі) .
Основні підходи до розуміння сутності історії

історія- це сукупність подій та фактів, що відбулись у минулому

історія - це проекція сучасності на минуле;
історія - це визначення сучасного стану речей попередніми про це­
сами людської життєдіяльност і,·
_. в історії кожна подія є автономною і самодостатньою, тобто
вона постає явищем онтологіі: а не результатшл еволюц ійних
змін .
Що ж таке тоді історія? Ставлячи таке питання, ми повинн і
зверн ути увагу н а те, що н е існує і н е може існ увати історії поза
історичною пам 'яттю, тобто поза тим, що хтось буде збирати та
зберігати знання про те, "що було перед тим". Отже, перш за все
історія - це певна спря;�юваність свідомості, бажанн я зберігати та
утримувати той зміст, який пов' язан ий із людським самоздійснен ­
ням. Якщо ж чомусь певна людська спільність такого н е робить,
н е існ ує з н ань про мин уле, а тому не існує історії.

�i:�fl�jJl�t��M��K��1��ti�ii�M�����ilt,�!i��1ff1
З іншого боку, історії немає там, де ічого е змі
н н н юється,
де па н ує лише од н ома н ітність . Таким чи н ом, реаль на історії
передбачає н аявність двох векторів свого здійсн ен н я : 1) зм ін,
мінливост і та - 2) не п ер ервного тривання п е вн ого проц е су .

'
По суті в історіі· обов 'язково повинні відбуватися зміни, але
це повинні бути зміни у межах чогось якісно єдиного, тоб­
то, умовно кажучи, зміни повинні рухатись вздовж певно ї
8 дистанції: яка не повинна ні 31-іикати, ні припинятися .
Н аяв н ість означен их двох векторів історичн ого процесу п риводить до
того , що виникають однобічні його тлумачення: або історія постає виключ н о
мінливо ю , а тому в ній не може б ути н іяких п овторен ь ( 1 ) , а бо ж , навпаки ,
вважається, що в ній не виникає нічого якісн о нового (2) . Н апев не, всім відомі

427
сповнені гіркотою та тугою слова із біблійної " Книги Еклезіястова (Пропов­
ідника)": "Немає нічого нового під сонцем ! Покоління відходить, і покол іння
приходить, а земля віковічно стоїть ! .. Віє вітер на південь і на північ вертається,
крутиться, крутиться в ін та йде, і на круг свій вертається вітер . . . Що було, воно
й буде , і що робилося, буде робитися воно , - і немає нічого нового під сон­
цем !" ((Екл. , І, 3-9) . Проте, як ми переконалися , в історії поєднується мінливе
та незмінне . Я к вони конкрет но співві д носяться між собою?
З вичай н о , в історії н е п о ви нні зни кати люди , людськ і
сп і льності, бо це саме вони діють в просторі і часі, але не ці дії
самі по собі є історія: якщо їх ніхто не сприймає та не фіксує,
вони в ідбудуться та зникнуть, нічого по собі не лишивши
(окрім, хіба що, геологічних слідів). З начить, історичне триван­
ня - це перш за все справа свідомості, її прагнення з б ирати та
з берігати в своєму змісті поле або територію людського само­
здійснення . Чому, задля чого? Із висвітлених раніше тем та
питань випливає, що, оскільки людський початок буття не зво­
дить ся до природних явищ та процесів , то це необхідне задля
самозростання, збільшення його проявів та можливостей .
Я кщо все те, що людьми здійснене та напрацьоване, б уде про­
сто зн икати , то людство б уде приречене на б лукання б ез пев -
них орієнтирів та результапв.
Історія окреслює нам ту територію, на який людина вже себе
здійснила та пр о явила, а тому ми на б уваємо можливості руха­
тись п о м ожл и вій території людськості не б езпорадно, а більш­
менш свідомо та виправдано . Відповідно, і самий наш цей рух
даною територією буде визначений, а ми маємо можливість
зрозум і ти (якщо нас це буде справді хвилювати), якою мірою
наші дії вагом і, виправдані, оригінальні і т. ін.

Ув ага.

•Звідси випливає простий, проте важливий висновок: люди повинні

не лише дбати про збере:ження історичної пам 'яті, але й про
відкритість історіі: прозорість історичних хронік, відомостей,
інформації про подіі: Бо чим більше ми будемо себе обманювати на
рахунок того, що справді діється, 111uм більше у нас ишнсів бути без-
порадншни як в суспільній діяльності, так і в особистих вчинках.
428
 До певної міри набуття навичок рухатись по окресленій
історією території людськості, навіть звички рухатися нею,
надають нам певних дійових імпульсів, а тому історія, фактич­
но, не лише вводить нас у минуле, у пам' ять та пам' ятки, але й
виводить нас у майбутнє. В цьому сенсі наша інтегрованість в
історію передбачає й те, що ми продовжуємо історію, розши­
рюємо її горизонти та можливості, а, значить, розширюємо
горизонти та можливості людського самоздійснення.
' Звідси випливає цікаве вишачення історіі": історія є лише там,
• де відкривається моJІ-сливість продов:жувати історію.

Належне
. .
осмислення .
такого. визначення
. . покладає на. кожне
.
покошння велику вщповщальюсть за 1стор1ю та перед 1стор1єю.
В даному окресленні історії явно домінують акценти духовні,
або й навіть - ідеологічні. Але історія - це дія, сукупність дій, що
продукуються живими людьми у конкретних обставинах. Звідси
випливає те, що історія значною мірою базується на психологіїяк
на тому, що сполучає духовне та матеріально-фізичне. Психо­
логічні складові історії в даному випадку постають її своєрідним
пружком, на якому наявне (як соціальне, так і природне) перево­
диться в становлення, в рух, в тенденцію. Своєю чергою матері­
ально-фізичні складові історичного процесу засвідчують масш­
таб здійсненого, реально досягнутого. Історія - це відрив від
наявного, проте такий, що залишається в полі тяжіння останньо­
го. Звідси , наприклад, дещо прояснюється погляд на історію, як
на дійову особу, підпорядковану певному закону або фатуму: у ви­
борі діїлюди, як правшzо, досить вільні, проте як тільки сама ця дія
починає реалізовуватись, як включаються і спрацьовують такі ме­
ханізми перетікання процесу, які суттєво міняють як задуми, так
і можливі наслідки дій. Ось як подає цей момент відомий історик.
· · • ,� �Уявімо собі�. що Гірською ст�жи.н оЮ йде лщЦщіа": Раптом. . в:е>Н�. qq<):rи�
l(аєтьс51 і р�Д(lє у: прірву. <ЗаJЩЯ того ; щоб � цей випадо� відбувся, цqтр�бно

: .
�.
поєднання .бit�ai;"ь q � .щвна�ал� 1щх. ·е n е11�1'lrів. В то.11 у чис!:1і: сила· ТЯ)І(. JіНЯ,
гірськИй реЛь'єф, що сам: пЬqтає реЗультатом трй�алИх гео1щгіЧнйх' ІJер.�­
т1юрен.І>; ·��:е�н, а ; �() була Пр О І(Л аде l-{�' наррИ.l{Шід,-З метою З' еДJ:ІаТИ �ело
іЗ, літніми пасов,Ищамм; Отже; М О )І(На із :ц·о.внимИ під9:га·вамlІ сказати; щ9
якб и . закони: небе.с ної·. ме.)(� ніки :були інщИми;, якби. ево1щ>ціЯ :земної кулі
. ·
переті КаJ! а ін.а �іn$; f!l(\)И .'УЧ� !і( !19Ьl(е ТО(;І}ОдаJ?о/�? ffe засffq вув. (lЧО�Ь на се­
·
зонному вигоні. худоби у"горИ, то лкщиі1а' не 8пала бИ у прірву". · ·
М. Блок
429
 Після того, як в ідбулася дія і окреслився її результат, відбу­
вається нови й відрив від наявного, проте тепер і наявне інше,
і задуми змінились, і відрив має інакші параметри. Таким чи­
ном, історична свідоміст. ь виконує в історії роль "несучої· кон­
струкц й", яка весь час стикається і з все новими та новими си­
туаціями д ійсності і , отже, сама змінюється в ході в иконання
своєї функції. В цьому по л ягає чарівність, неповторність і при­
вабливість іст орії: кожни й її акт грають лише одного разу. В
принципі, інколи можна зі грати ще, але це вже буде інша гра,

І
хоча, можливо, дуже схожа на попередню.
• Отже, історич на свідомі �ть з�безп е : ує неп е �е �� ність того п ро цесу ,
що називається реальною � стор1 єю , а �сторич ю д н виводять цю єдину
л і нію тривання на все нові і нові прояви та п араметри п ереті к ання.
Дія жива, історична свідомість - стабільна, умови та о бстави-
ни історії змінні, а в цілому в історії відбулося те, що могло відбу­
тися, і відбувається те, що на даний момент може відбуватися. Але
сами й перехід від наявного через задум, дію, що є відрив від на­
явного , до синтезуючого результату постає реалізацією тої міри
людської сво б оди, територ ія якої створена людськими зусилля­
ми. У такому окресленні історія являє собою своєрідне фонтану­
вання .тих вихідних потенцій. до варіативних самореал
. . . ізацій, що
наявю в космос�, в природ1 1 перш за все - в людию .
В аспекті єдності в історії перервного та неперервного, тобто
в аспекті часового руху в історії в ній можна виділити такі важ­
ливі її аспекти: ми нуле с::> як те, що вже відбулось і що змінити не
можна, постає реальністю; сучас не с::> як жива ді я, проте о б меже­
на і зумовлена наявним станом речей , постає нормою; нарешті,
м а йбутн є с::> як те, чого люди намагаються досягати, постає як
ідеал. Отже, реальність, норма та ідеал є людськ ими вимірами
руху історії. Історія постає реальністю лише за наявності в ній :
.- єдтюсті перервтюго та неперервного;
r_. історичної" пам 'яті як свідомого зберігання лінй неперервного трuвант-tя
процесів людської :життєдіяльтюсті;
r_. свідомої діяльтюсті, яка передбачає можливість подальшої" історіі";

r_.моменту зустрічі наявного псих ологічного стану суспільспzва із тю­

вими ситуаціями та о бст.авинами життя;
r_. часового виміру, що окреслюється через єдність реальності, норми та ідеалу.

430
 3 Ф ілософія історії про суб'єкт, руш і й н і сили,
.

умови та чинники історичного процесу

У наш час майже безсумнівним постає твердження, що історія
є результатом діяльності люде й . Але й при тому досить
поширеним є уявлення, що за поверхнею історичних дій лежать
деякі невидимі рушійні сили, приховані чинники, які виконують
свою "роботу" щодо здійснення деяких вищих задумів або
програм. Людину в даному випадку розглядають лише як вико­
навця цих задумів або програм, як "дійову особу" у драмі історії.
Якщо ж ми звернемося до історії філософії та суспільної дум­
ки, то побачимо, що найчастіше історію розглядали саме в аспекті
підпорядкованості дій людини законам долі, фатуму, божествен­
ному промислу або так званим "субстанційним" чинникам істо­
ричного процесу, як-от - розвиткові світового розуму, абсолют­
ної ідеї, волі й т.ін. В усіх подібних випадках справжнім суб' єктом
історії (тобто самодіяльним носієм активності) поставала не лю-
. . .

дина, а перешчею основи �сторичних звершень.

Попри всю заплутаність проблеми суб'єктр, та рушійних сил
історії можн � конс:атувати деякі принципові моменти в її мож­
ливому висвпленю.
Не викликає сумніву те, що поза життям та діями реальних
людей ми не можемо вести розмову про людську історію. Звідси
випливає, що в історії реально відбувається тільки те, що прохо­
дить через людські дії або в �упає з ними в певний зв'язок : На­
приклад, виверження вулкаюв, землетруси не є людськими д1ями,
але вони можуть суттєво впливати на результати людської діяль­
!f ОСті . !а її спрямов ?-ність. Тож, розглядаючи проблему суб'.єкта
1стор11, ми повиню уважно придивитися до умов, чинниюв та
мотивів людської діяльності.
Найпершою умов ою людської діяльності постає природа. Саме у взаємодії з
природою людин а забезпечує собі життя, задов ольняє найп ерші життєві потре­
би, нарощує св ої знання, уміння , формує мету подальшого просування ІШlях.ом
прогресу або розширення меж своїх дійових можливостей. Але чи можна вважа­
ти природні умо в и найпершим (або перев ажальним) чинни к ом icтopll? В історії

людської думки виІШкали і такі кшщепції. Так, фра�-щузький філософ і соціолог

Ш.Л. Монтеск 'є ( 1 689 - 1 755) вважав, що географічне середо вище, а точніше
клімат визначає хід історії. Н адто сув орі умови та надто сприятливі не активізу­
ють людину, а от помірні дають поштовх до дій. Російський географ Л.І Мечни­
ков звертав ув агу на те, що в історії посгупово виходять на перший план спочат­
ку річков і, потім - морські, а потім океанічні цивілізації.
43 1
 • Отже , розглядаючи д алі питанн я про суб ' єкт та чинники історії,
ми повинні поставити запитанн я : а від чого ще залежить розви ток
людської д іяльності , якщо все , що відбувається в історії, п ро х одить
через діяльність т а п остає її резул ьтатами? Досить очевидною є за­
л ежність діяльності від форм людського спілкування, а в ширшому
розумінні - від х арактеру соціальних відносин. Якщо норми сусп ­
ільного життя , державні установи, закони не гальмують людську ак ­
тивність, ініціативу , винахідливість , а тим паче, якщо вони ст ворю -
ю ть с п р ия тлив1 умови для останніх , людська діял ьність
ро з гортає ться , набуває різноманітності та вдосконалюється .
В п опередні х розділах неодноразово йшла мова про те, що людська
діяльність може розгортатися , відтворюватися та нарощуватися лише у соц­
іально-культурному середовищі. Як звичайно , тоді , коли люди л очинають
усвідомлювати свій зв ' язок із розвитком історичних п одій , вони віднаходять
п евний наявний рівень культури , соціальних стосунків , історичних надбань.
У сучасному суспільстві цей момент постає вже аксіомою: кожна людина ,
кожне покоління вх одить у процеси життєдіяльності за умов наявності п ев­
ного стану та рівня соціал ьної культури. Ч и можна цей чинник вважати та ­
кож вирішал ьним для розвитку історії? Думається , що не варто його недооц­
інювати, бо , врешті , ці умови та стани відіграють важливу , а інколи -
вирішал ьну роль у процесах соціалізації людини , набуття нею навичок соц­
іальної діяльності . Проте, навряд чи l'x варто вважати фатальними , тобто
такими, що однозначно програмують як людину, так і її можливості . О скіл ь ­
ки діяльність людини біл ьше визначається внутрішніми мотивами , остільки
і дія соціально-кул ьтурно}' спадщини також ніби трансф ормується даними
мотивами. Тоб то її вплив значною мірою о п осередковується усвідомленням
значення культури , соці ал ьних традицій та надбань. А внутрішю чинники
людської діяльності при цьому виходять на перший п лан .

' Безперечно, досить очевидною постає залежність людсь­

кої діяльності від психічних характерисmик як окремих
людей, так і людських спільностей. В останні роки особ-
8 ливо активно обговорюють такі чинники людської істор й:
432
 як національний характер, менталітет народу і т. ін.
Порівн юють між собою стереотипи поведінки людини
східних та західних типів цивілізацій, колективістських
та індивідуалістських схильностей, раціоналістів та лю­
дей почуття.
Навряд чи ми можемо сьогодні однозначно стверджувати, які
з наведених характеристик людської ментальності є взірцевими;
радше треба вести мову про необхідність широкого та активні­
шого спілкування між різними народами, країнами та держава­
ми, оскільки розмаїтість збагачує діяльність (і людину), одно­
манітність гальмує, консервує (і вбиває).
Якщо ми говоримо про роль інтелектуальних чинників у роз­
витку діяльності людини, то на перший план тут виходять знан­
ня, освіта та виховання. Саме тому багато філософів вважало
розвиток науки вирішальним у прогресі історії (Дж. Бруно, Ф. Бе­
кон, І. Франко). Деякі сучасні філософи (К.Ясперс, Ж. Еллюль, Ж. ­
П. Кантен) схильні висувати на перший план прогрес розуму та
раціональності у справі якісних зрушень у формах людської діяль­
ност1.
Нарешті, дуже важливим чинником людської діяльності постає
волевиявлетшя, здатність до самоорганізації, уміння сконцентру­
вати. людські зусилля на вирішенні основних завдань
. . життя. За
. .

вс1х шших умов саме волевиявлення досить часто шд1грає вир1-

шальну роль в історичних подіях. Воно ж, своєю чергою, залежить
від світоглядних і смислових орієнтирів людини. Ніщо так не
руйнує людську активність, як відчуття безнадійності та безглуз­
дості того, що відбувається, або того, що має відбутися.
Поставимо, нарешті, запитання: кого ж треба вважати суб­
'єктом історії? Я кщо ми погоджуємося із твердженням про

Природне середовище
Форми людського спілкування
Характер соціальних відносин
Знання, освіта, виховання
Людські психічні
характеристики (менталітет)
Волевиявлення та форми
самоорганізації

433
вирішальну роль людської діяльності в історичному процесі,
то, здавалося б, звідси випливає визнання суб'єктом того, хто
здійснює цю діяльність, тобто людину. Але подібна відповідь
може бути зовсім не переконливою. П о-перше, тому, що істо­
рія постає результатом дій багатьох людей, окрема людина
інколи губиться і майже зникає у вирі історичних подій. По­
друге, якщо людьми керують певні і нтереси та мотиви дій,
може, це саме вони (або те, що їх викликає) постають історич­
ними суб'єктами?
О бидва зауваження слушн і . Якщо в і сто рії д і ють м аси людей, якщо їх
п р а г нення , вол і , д ії сх р ещуються , то х ід і сто рії м оже набувати ха р акте р у
р езультуючого ве кто р а рі зно м ан і тних сил , що м оже не зб і гатися з жодною
з них. Др уге зауваження м ожна вип р авдати т и м , що люди, д і ючи св ідо м о,
не завжди сп р о м ожн і пе р едбачити вс і м ожлив і насл і дки своїх ді й . До того
ж у їх д ії впл ітаються несв ідо мі потяги та м отивації. У насл ідку складається
в р аження , що люди бажають свого , але і сто рі я зд і йснює своє. І м ожна
з р обити висновок , що суб ' єкто м і сто рії є певне і сто р ичне п р овид і ння , яке
чер ез людей, їх пр истр асті , потяги, бажання зді йснює свої наміри . Зазначен і
мір кування нав р яд чи м ожна в і дкинути . Але , в р аховуючи попе р едн і й
виклад, м ожна стве рджувати , що за б ільш виважено го п ідходу іст оричний
пр о цес п о стає, як св о г о р о ду зм агання людських планів, мр ій, нам ірів із
наявним и результатам и п опередніх іст оричних дій.

• На основ і викладеного м ожна зр обити висновок, що суб 'єкпюм

іст оріі' завжди була і є людська о с о ба, бо лише особа постає р еальни м
тво р цем усі єї сукупності складникі в і сто р ичного п р оцесу: q вона м ає
р еальн і почуття , потяги , м отиви , бажання; q вона п р одукує знання,
культу р н і ці нності , с м исли ; q вона нагр о м аджує та вико р истовує
і нфо рм аці ю; q вона п р оявляє волю , зд і йснює псих і чну т а р озум ову
са м оо р г ан і зац і ю; на р ешт і , q са м е в о н а п о стає споживаче м
і сто р ичних здобутк і в та ви мір о м для сп р авжн і х завоювань і сто рії.
Цей момент виділення в якості суб ' єкта історії саме особи
можна п ояснити і дещо інакш е : історія п ередбачає і навіть
вимагає того, щоби дещо в ній передавалося від покоління до
покоління. Звичайно, при цьому повинні з' являтися самі ці нові
покоління, тобто передаватися повинно щось суто фізично і
навіть фізіологічно (генетично). Проте перш за все повинно
передаватися надфізичне, соціально-культурне, тобто те, що
можна відокремити від конкретної людини. Н арешті, повинні
передаватися знання, навички, вміння, прагнення . Оці останні
434
історичні "передачі" відіграють в ирішальну роль, оскільки
йдеться про людську активність, дію. А вони, як ми вже знаємо,
є складниками особи.
Але, сказавши це, ми повинні врахувати, що людина постає
особою лише в межах культури та людського спілкування.
Тому суб 'єкт історії - це особа в єдності ії загальнолюдських
та індивідуально-неповторl-іих виявлень. Унаслідок того суб'єкт
історії набуває не лише особистих, а й особливих виявлень: це
особа як представник певних соціальних спільностей - верств,
станш , народу, держави, етносу й т.ін.
В останньому випадку філософія історії вживає термін
"колективний суб ' єкт історії" : ним може бути народ, нація,
етнос, клас та і н . Але коли ми ставимо питанн я : на що в
кінцевому підсумку орієнтуються запити, потреби, програми
історичних дій - на людину як особу чи на певну спільність
людей? - то відповідь буде все ж на користь особи (хоч особи
немає без людської спільності) .
Без за безпеченl-ія р еальl-іого буття о с о би не м ожна
говорити ні про людські спільності, ні про історію. Мало
'
•
того, історично форми людських спільностей змінювались
(рід, плем 'я, народ, етl-іос, нація) , і саме тому, що людина
як особа переростала іх, виходила за іх ме :JІсі.
Звичайно, останній момент не варто перебільшувати, бо
осо б а завжди є особою саме настільки, наскільки вона як
суб ' єкт та о б ' єкт соціальних відносин п остає їх діяльним
вираз о м . Але й н е тільк и , б о особа водночас є виразом і
особистих можливостей та якостей людини.
• Отже, особа є виразом того, наскільки якості людини
перейшли в дійові властивості особи і, водночас, наскільки
ф орми та ситуації соціаль них відносин стали
можливостями, масштабами, вимірами дій особи. Особа
як суб 'єкт icmop z z п о стає ніби «пер ехрестюи»
(поєднанням ) індивідуальних якостей людини та якостей
і простору соціальних відносин.
Унаслідок такого характеру особи як суб 'єкта історії
однобічний підхід до неї у будь-якому варіанті б уде
435
невиправданим спрощенням. Так, не можна розчиняти особу в
соціальних зв'язках (подібна позиція називається вульгарним
соціологізмом), але так само не можна розглядати історію лише
як демонстрацію, виявлення певних властивостей людини (це
називається натуралізмом, психологічною або біологічною
редукцією).
Розу � іння суб'єк: а істор �ї як <? с � би, що концентрує у ? О бі
ЛЮДСЬ КІ властивосп та сощалью ВІДНОС И Н И , дає МОЖЛИВІСТЬ
досить п о сл ід о в н о і несуперечл и в о р о з в ' язувати деякі
фундаментальні п р о блеми ф ілософії і сторії: с> про
співвідношення людини та історії, с> особи та історії, с> історії
та свідомих намірів людини. Так, стає досить очевидним, що
історичне пізнання є формою людського самоусвідомлення.
• О тже, істори чне п і зна ння можн а розглядати як об ' єктивне тільки
в дуже специф і ч н о м у зн а ченн і : за мір о ю й о го щи рост і ,
с а мокритичності т а виявлення спр а вжн іх, ре альних н а цей ч а с
можливостей особи (як у людському, т а к і в соці альному вимірі) .

Оскільки особа постає суб'єктом історії, то й людські м аси

ми повинні розглядати крізь призму їх особистих виявлень: що
являють собою ці маси за складом, рівнем знань, настроями,
хто і як їх організовує та ін. У зв'язку з останнім окреслюється
роль видатних осіб в історії: во н:и пос: ають, з о:д ного боку,
виразниками актуальних запитш сощальних вщносин, а з
іншого - виявленням непересічних здібностей та можливостей
людини. Тому навряд чи виправданою є теза: якщо історія
вимагає, завжди з' явиться людина, яка це реалізує. Людина
може з'явитися, але з якими здібностями, характером, волею?
Р озум і юч и особу як суб'єкт і сто р ії, м и можемо стверджув ат и , що
оц і нк а ходу істор ії та її звершень замикається на особі: якою мі р ою
в умов ах ре альних здійснень, певних соціальних р еж и мів, держ ав ,
з аконод а вств а , соц і альних стосунків людин а зд атна бути особою ,
р е алізува т и себ е в особ и стих виявленнях . А оскільк и умов а м и
виявлення особи поста ють рі вень її свідомості , ступен і свободи , то
ми можемо пр а вильно оцінити тлум ачення історичного п р оцесу як
м ір и проявів людської свобод и (1. Г. Гердер, Ж. -П. Сартр) а бо як
збільшення питомої в а ги розумного початку буття (К.Ясперс). Усе
це справді є показником ходу історії, але лише щодо особи.

436
 Щ од С? рушійни � сил істор і!·, то д ?, них в арто вщнести
передус1м сукупшсть п р о ти р 1 ч , щ о 1х н е м и нуче п овинна
розв'язувати особа у процесі історичної діяльності . .

� м іж сво бо до ю та н ео бхідніст ю
---� між т еор ією та пр а кт ико ю

м іж сущ шvt і належним

,, � м іж бажання.м и та р е аль ніст ю

--------: між індивідуальн им та загальним

Н а п е р ш о м у плані тут п ротиріччя між прагненнями,
можливостями особи та наявними (реальними) історичними
у м ов ам и їх р еалізації. У р о з в 'язання ц ь о го п р отир і ч ч я
втягуються усі сутнісні сили людини, її знання, ідеали, риси
характеру та ш.
До факторів історичного процесу можна віднести все те, що
впливає на активність особи в позитивному або негативному
н а п р я м і (сти м у л ю є її а б о н а в п а к и - г ал ь м у є) . В
загальнотеоретично му плані прийнято розрізняти умови,
чинники та фактори певних (в даному випадку - соціально­
історичних) процесів .
-
• Умови це пасивна сторона їх зд і йснення ; це їх простір, грунт,
межі. Чинниками постають ті елементи самих процесів чи умов, які
діють або в ід яких передається певна дія, що має важливе значення
для проті кання даних про ц есі в. Нарешті, факторами називають такі
еле м е нти у м о в , я к і в сту п а ють у в з а є м од і ю із ч и н н и к а м и ,
стимулюють, гальмують або певним чином корегують ї х дію.

4. Людина та історія. Роль особи в історії

Всі наші розвідки в галузі філософії історії виправдані,

врешті, основною темою - темою взаємовідношень людини та
історії. І ця тема виглядає досить суперечливою.
Людини немає поза суспільством та суспільною історією,
'
•
але історія також неможлива без людини або тоді, коли
вона діє проти людини.

437
 Ясно, що людину та історію не можна відірвати одне від
одного, але їх протиставлення не є надуманим. В певні часи та
за певних обставин люди повинні жертвувати собою задля
збереження певних історичних надбань або задля того, щоби
історія мала продовження. Тобто, бувають ситуації, коли
історія виявляє себе вищою за людину та її долю. Але так само
інколи питання стоїть інакше: або людині буде належати те,
що здобуте історією, або історія буде деградувати разом із
деградуванням людини. Таке взаємне дистанціювання людини
та історії засвідчує те, що в їх зв 'язках вони несуть на собі різне
зм1стове та смислове навантаження.
Людина постає реальним та єдино можливим чинником історії,
бо саме вона продукує певні дії та зумовлює існування тих чи
інши::с �фер суспільного життя та історичної діяльності. В цьому
. .
плаш 1стор1я постає як розгортання внутр1шніх можливостей
людини. Все, що відбувається в історії, насичено людськими
прагненнями, інтересами, зусиллями, стражданнями та ін. З
іншого боку, історія спеціалізує людину, і остання постає завжди
як людина певної епохи, певного історичного типу суспільства;
навіть у фаховому відношенні людина історично зумовлена .
• От:же, історія постає як конкретна дійсність людини, і в
цьому плані вона людину обмежує, вводить в конкретні форми
життєдіяльності та в конкретний простір своїх можливих
реалізацій. А якщо історія обмежує людину, то це значить,
що вона не виявляє всіх ії можливостей, а тому постає у
своі·й конкретності чимсь вужчим від лю дини, лише
перспективно націленою на можливу повноту людини.
Проте в певному плані історія і суспільство завжди більше, ніж окрема
людина , бо вони : а) надають простір для різноманітних людських реалізацій
великій кількості людей , а не лише окремим індивідам; б ) зберігають та
фіксують своїми структурами досвід попередніх поколінь; в) прищеплюють
окремим індивідам різноманітні інтереси, що виходять за межі їх суто
індивідуальних життєвих потреб; г) нарешті, формують цілі та смисли, які
перевершують окремі людські життєві горизонти і приводять до того , що
досить часто людина бачить своє основне завдання в служінні історії т а
суспільству . Накопичуючи та зберігаючи здобутки культурної діяльності
різних поколінь , історія демонструє окремій людині величезний діапазон
людських проявів , тобто демонструє, що моЖе людина та в яких виявленнях

438
вона постає дійсною . Чи можемо ми використ овувати т ермін "іст орія" так ,
ніби йдеться про якусь реальну о с о бу, тобто чи справді історія щось робить?
Якщо проаналізувати пит ання про дійовість історії, т о сут о логічно можна
обгрунтувати дві можливі відповіді на зазначене пит ання. З одно г о боку , є
підст ави для т ого , щоб подат и історію в якост і особливої дій ово /· о с о би,
адже відомо , що певна спільніст ь живих осіб ( чи-то в т варинному світі , чи ­
то в суспільст ві) утворює деякий особливий організм , де починають діят и
т акі закони, які не проявляють себе на окремих індивідах цієї спільності .
Наприклад , виникає потреба в узгодженні масових дій або в механізмах
взаємних ст осунків.
• Отже, є підстави вважати велику спільність людей,
які тр ивалий час з д ійснюють спільні д ії, о с о бливим
самостійним організмом, який вимагає від своїх складових
одиниць підпорядкува ю-Lя його функціональним законам.
З іншого боку, реальною особою постає тільки і тільки
людина. Як вирішити цю суперечність? Напевне, її можна
вирішити із урахуванням того, як розглядалася нами проблема
суб 'єкту історії. Насправді, в історії діє особа, коренем якої є
людська особистість, а вона, як ми вже знаємо,
. . . . не тотожна ні .

ЛЮДИНІ, Н1 суспшьним умовам життя та ДІ ЯЛЬНОСТІ .

вольового , енергет ичного зусилля.

О собистість при цьому пост ає як одиниця , своєрідний атом сусп ільно ­

історично і· структури (або конст рукції) : це є дія певно го зміст овно г о та
смислового спрямування. В цій дії водночас виходя т ь у з ' явленіс т ь ,
демонст рую т ься екзистенціальн а- антропологічні можливост і людини
(т об т о те, що закладене у л юдську природу) т а можливості природи ,
космосу , буття . Це значит ь , що людина входи т ь в іст орію в т их своїх
можливостях і проявах , які виявлені т а відфіксовані механізмами соціальної
діяльності (або технологіями соціальної діяльності). Але те ж саме можна
сказа т и і про природно - космічні сили та власт ивост і , т ому соціальна
діяльніст ь являє соб о ю перехід , взаємне п рирівнювання л юдсь кої
екзистенції т а космосу . Через це ст ає зрозумілим , чому людське буття
вимагає засвоєння досвіду соціальної діяльності: поза цим людина навіт ь
не мо ж е дізнатися про те, чому вона є людиною; прот е стає зрозумілим і
інше - чому ми все ж маємо підстави говорити про іст оричну долю , про

439
самовладність історії; адже самовиявленні та - самозасвідчені технології
соціальної діяльності, що є сплавом екзистенції та космосу , мають свої
власні закони і проявів , і функціонування, і ці закони не збігаються ні із
діями окремого індивіда, ні із законами космосу і природи .
' Конкретна єдність суб 'єктивних та об 'єктивних чинників
та фактор ів людсько ї соціальної діяльності, взята із
8 урахуванням ії історичних здобутків та тенденцій, постає
перед нами як історична доля (або як самовладність історіі).
Тому , наприклад , ті ж самі вчинки та дії людей в різні історичні часи
можуть мати зовсім в ідмінні наслідки . Звичайно, ми не повинні при цьому
забувати того, що історична діяльність має своїм джерелом людину та
космос у їх взаємодії, а тому не відривати історію ні від природи, ні від
людини . Але так само ми не повинні їх ототожнювати; фактично, історія -
це сфера людського само випробовування . О смислюючи її, людина , скоріше
за все , повинна погодитись із тезою І. Г. Фіхте про те , щ о діяння є н аш е
призначення . Історія вимагає дій і відгукується на них. Але із розглянутої
проблеми співвідношення л юдини та історії варто зробити ще один

І
висновок.
•Історія має дійову (процесуал ьну) та консервативну ст орон и, і лише
о бидві вони можуть забезпечити нормальний хід історичного
процесу та історичного самовиявлення людини .
При тому з ' являється сенс говорити про такі тенденції історії:
'- тенденція д о збільшення р олі свідомого (розумного)
початку у здійсненні історичного процесу,·
• тенденція до зростання інформаційної насиченості поля
людського дійового самовиявлення;
• тенденція до урізноманітнення форм людського історичного
активізму та збіль шення р олі індивідуальної ініц іативи в
історичному процесуванні.

Висновки
JlJJ Історія як реальність людини та lї виявлень виглядає
р ізнор ідним, складним і парадоксальним про цесо.Jн.
Філ о с о ф ія істор ії покликана дати лю дині загальні
орієнтації в історіі: допомогти їй оцінити можливості та
умови свого соціально-історичного життєвого
самоутвердження.

440 ТЕМА . ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

 Як особливий напрям філософських досліджень філософія
історії виникла у X VIII-XIX ст. Але її проблематика
пронизує собою усі основні етапи розвитку істор й філософй:
Серед найважливіших проблем філософії історії на першому
плані є: визначення особливої якості соціально-історичного
процесу, його спрямованості, характеру здійснення, вирішення
питання про скінченність або нескінченність історіі: про
реальність історії та роль у ній історичної пам 'яті.
Переконливим варіантом розв 'язання проблеми суб 'єкта
історії постає окреслення його як людської особи, що
концентрує у собі унікальні якості індивіда та
характеристики соціальних відносин. Через віднесення до
особи як самодіяльної активної одиниці історичного процесу
вихідних умов та чинників людської діяльності, можна
окреслипzи зміст найболючіших питань у дослідженні історіі:

Резюме
Ф Для люд ського ор ієнтування в світ і важливе зна ч ення м ає розуміння суті
та осо бливосте й розвитку лю дсько ї історіі: оск іл ьки лю дина живе і діє
саме в іст. орично визначеному сусп ільстві; але усвід омлеття осо бл ивостей
істор іі: ії в ідмітюсті від процесів приро ди про йшло складтшй іст ори чний
шлях, що врешт і вилився у виникне ття філосо фії" істор ії; оста тmя
намагаЄІn ься окреслити та проясиити ц ілу низку на йзагал ьн іших питань
історичного розвитку та буття лю дини.
® Істор ія постає реальн істю лише за 1шяв1-юст і в ній: а ) єдност і перервного
та неперервного ; б) історично ї пам 'ят і як св ідом ого з бер іга нт-1я л ін ії
неперервного тривання процес ів лю д сько ї життєдіяльност і ,· в ) свід омо ї
діяльност і, яка пере дбачає м ожлив ість по дальшо ї· істор П; г ) м ом енту
зустр іч і наявного психолог іч ного компоненту лю д сько ї· діяльності із
1-ю вим и ситуац іям и та о бставинами життя ; д) лю д ського виміру, що
окреслюється через єдн ість реальності, норм и та ідеалу.
® В се, що в ідбувається в істор іі: постає результатом лю д ських дій та
вчинк ів, але так само, як не можна стих ійно стати лю д иною, не м ожна
автоматично вважати лю д ину су б 'єктом істор ії,· істор ія розвивається
як переве д ення потенц ій приро д и та приро д них потенц ій лю д ини у
з до бутки та зміст лю дсько ї діял ьност і, тому су б 'єктом істор ії постає
осо ба ; в філосо фії також фігурує поняття колективно ї осо би істор ії.
@ Ум ови, чинники та фактори і сторії визначаються в залежност і в ід
того, як вони діють на розвиток діяльност і та прояви лю д сько ї осо би.

ТЕМА . ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ 44 1

® Між лю д иною та істор ією існує скла д на система в ідношен ь , оск ільки
і стор ія ширша і вар іативн іша за лю д ину, проте саме лю д ина постає
вих ід ним д жерелом і сторично!" активност і. В к інцевому п ід сумку
істор ія постає як демонстрац ія екзестенц іал ьних глибин лю дuтш та
можливосте й ії самореал ізац ії· за конкретних соц іал ьних умов .

Питання для обговор ен ня на семінарському занятті

ff)Рілосо фія історіі" як осо блива філософсь ка дисципліна : про блеми та
зав дання .
2. О сновн і концепц П сутност і історичного процесу та спрямування істор іі";
іх оц інка.
З. Реал ьність історичного процесу, й ого скла д ов і та лю д ські вим іри.
4. Поняття су б 'єкту і стор іі". Умови, чинники та фактори і сторичного
процесу. Руш ійн і сили історіі".

Теми для р еф ератів, доповідей і контрольних робіт

� Як існ і в ідм інност і сусп іл � но і" icn:.?J?й в ід �риро дних процес ів.
__

Р. Пре дмет та про блеми фzлосо фzz z стор и.

З. Філосо фія істор іі" про заса д и історичного процесу.
4. Фатал ізм, волюнтаризм, тотал ь не планування істор іі" як о дно бічн і
п ідхо д и д о розум іння історіі:
5. Поняття су б 'єкту історіі: Умови, чинники та фактори історичних дій.
6. Ру ш ій н і сили історії.
7. Чи є істор ія самовла д ною дій овою осо бою, що з дій снює власн і за думи ?
8. Лю д ина та істор ія : можлив і ракурси сп івв ідношення.
9. Рол ь історично і· пам 'ят і у з дійсненн і історичного процесу.

� Завдання для самостійного опрацювання і закріпл е ння

матеріалу з теми
Завдання 1. Окресліть к оло питан ь , що входять у дослідже ння філософії
істо рії.
Завдання 2. Поясніть основні тлумачення спрямован ості істо ричн ого процесу.
Завдання 3. Окресл іть ті складові істор ії, поза я кими вон а н еможлива.
Завдання 4. Я к у роль відіграють в історії психологічні чинни к и ?
Завдання 5. ПоясніТh, як співвідносЯІЬСя між собою суб'єкт історіі та її рушійні сили.
Завдання 6. Дайте критичну оцін к у к о нцепцій , я кі вважають п р ир одн і умови
вирішальним чинник ом істо рії.
Завдання 7. С п р обуйте сфо р мулювати ти обгр у н тувати своє р озуміння
співвідношення людин и та істо р ії. Ч и можн а вважати істо р ію
реаль ною дійовою особою?

442