Етичні принципи у роботі психолога

Радикальні зміни відбуваються сьогодні у багатьох сферах

життєдіяльності людини, найбільш гостро та болісно вони відображаються у її
духовному світі, трансформуючи основні етичні цінності, моральні норми та
ідеали. На нашу думку, етика в поведінці сучасних професіоналів набуває
дифузного характеру. Особливо це можна спостерігати у фахівців у сфері
надання психологічної допомоги, де встановлені нечіткі морально-етичні
основи, що стосуються різних дилем у консультативній діяльності психологів.
Можна припустити, що у більшості випадків психологи опираються на свою
інтуїцію у виборі стратегій поведінки у складних ситуаціях роботи з клієнтами,
що не свідчить про досконало побудований процес взаємодії в альянсі
«консультант-клієнт».
Т. М. Яблонська зазначає, що «в Україні проблема етичних стандартів
професійної діяльності психолога розробляється як науково-освітніми
інституціями, так і професійними об’єднаннями психологів» [6, с. 239].
Визначною датою для української психології став 1991 рік, коли на І з’їзді
товариства психологів України було прийнято етичний кодекс [3], який
формулює основні етичні положення стосовно професійної діяльності
психолога.
На сьогодні в Україні діють Українська психологічна асоціація,
Українську асоціація психології освіти та розвитку, Національна Психологічна
Асоціація (НПА). Остання була створена в 2017 році та є представником від
України в EFPPA. Та, на жаль, варто констатувати, що й досі відсутня єдина
законодавча основа у практиці психологів. У сучасному психологічному
консультуванні спостерігається недолік у розробці та структуруванні норм,
правил поведінки, моральних та етичних аспектів у роботі психолога при
нестандартних ситуаціях у консультуванні. Іноді фахівці працюють «хто як
може», без урахування стандартів та етичних цінностей, що, звісно, негативно
впливає на авторитет професії психолога загалом.
Професія психолога є соціально значущою, що, на думку А. В. Мяготіна,
«обумовлює необхідність додаткових, у тому числі моральних механізмів
 2

регулювання службових відносин та контролю професійної діяльності» [4, с.

78].
Етичний феномен виступає значним аспектом життєдіяльності людини,
тією її складовою, яка виконує роль духовного стрижня, світоглядної основи,
переконань особистості, її моральної спроможності [4].
На нашу думку, у роботі психолога необхідно мати точно сформульовані
закони, положення та уявлення про професійну етику.
Під професійною етикою найчастіше розуміють «систему моральних
норм, цінностей, принципів поведінки, що слугує внутрішнім регулятором
поведінки і взаємин у співтоваристві професіоналів» [4]. Тобто, професійна
етика виконує регулятивну функцію, є свого роду способом регуляції поведінки
професіонала в процесі роботи.
У професійній етиці психологів існує низка цінностей та принципів.
Так, наприклад, етичні принципи широко представлені у Загальній
декларації, прийнятій Асамблеєю Міжнародного союзу психологічних наук у
Берліні 22 липня 2008 року. Цілі Загальної декларації полягають у забезпеченні
моральної основи та загальний набір етичних принципів для психологів у
всьому світі. Відповідно до декларації основними принципами у діяльності
психолога є:

- повага до гідності людей і народів;

- компетентність (турбота про благополуччя людей та народів);
- цілісність (заснована на чесності, відкритих та точних комунікаціях з
боку психолога);
- професійні та наукові обов’язки перед суспільством.

Загальна декларація визначає ті етичні принципи, що базуються на

спільних людських цінностях. Це ще раз підтверджує, що психологічні
спільноти націлені створення кращого суспільства, де превалюють світ,
свобода, відповідальність, справедливість, людство і моральність [8].
 3

В Американській психологічній асоціації виділяються такі основні етичні

принципи, у яких відображаються цінності професіонала:

1) компетентність;
2) цілісність (чесність, справедливість та повага до інших);
3) професійна та наукова відповідальність;
4) повага прав та переваг людей;
5) турбота про благополуччя людей;
6) соціальна відповідальність [10].

Якість відносин психолога з клієнтом залежить від того, наскільки він

дотримується етичних принципів, що наведено вище. Адже, незважаючи на
унікальність контакту «психолог – консультант» і великий діапазон можливих
сценаріїв розвитку відносин, є установки та розпорядження, які необхідно
обов’язково виконувати у сфері людських відносин.
У Європі діє принцип: «Етичний бізнес – здоровий бізнес» (Francis, 1993).
За кордоном дотримання етики міцно підкріплюється простими комерційними
міркуваннями, бажанням уникнути негативних відгуків у пресі, претензій та
судових позовів [5]. Чи багато клієнтів, які звертаються за психологічною
консультацією в нашій країні, знають про існування етичних комітетів, про
значущість членства фахівця у професійній спільноті? Випадки звернень до
етичних комітетів поодинокі, часто вони обмежуються рідкісними
обговореннями на психологічних порталах в соціальних мережах чи окремих
пабліках. У нашій країні питання дотримання етики – це особисті моральності
психолога. У своїй приватній практиці здебільшого психолог працює в умовах
морального вибору, коли його професійна та соціальна відповідальність
мінімальна, а можливе етичне порушення не тягне за собою жодних правових
санкцій.
Так, ситуація етичної дилеми з етичного виміру, переходить у
психологічний, особистісний, де прийняття рішення залежить не стільки від
досконалості професійної етичної системи, скільки від зрілості індивідуальної
 4

свідомості спеціаліста, усвідомленості прийняття ним тієї чи іншої етичної

системи, його ціннісних установок та світогляду, особистісної зрілості та
мудрості.
Етична дилема є ситуацію морального вибору, вихід із якої передбачає
лише два взаємовиключних рішення, причому обидва рішення є бездоганними з
моральної точки зору [11]. Іншими словами, фахівцю необхідно обрати, який
етичний принцип кодексу підходить у цьому конкретному випадку, а який
доведеться порушити. Сюди можна віднести ситуації, коли виконання
постулату професійної етики призведе до порушення суспільних етичних
принципів.
В. В. Горбунова у своєму дослідженні наводить приклад випадку, коли
правильність того або іншого рішення чітко не виписана у жодних професійних
стандартах, і тоді практикуючі психологи вимушені діяти на власний розсуд.
Розглянемо її.
Штатний психолог одного з банків консультує співробітницю, яка
звернулася із проблемою нав’язливих страхів. Клієнтку постійно переслідують
відчуття, що за нею спостерігають, прагнуть вбити або завдати іншої шкоди.
Проблема ускладнюється несприятливим впливом на колег по офісу, рівень
невротизації яких досяг критичної межі. Запит керівництва банку полягає у
тому, що «необхідно створити умови для звільнення», адже основним
посадовим обов’язком психолога є «підвищення продуктивності праці
співробітників» [2, с. 3]. Тобто, з одного боку, психолог, як штатний працівник,
має виконувати розпорядження начальства задля підвищення продуктивності
праці, тобто, фактично, знайти аргументи для подальшого звільнення. З іншого
боку, базовим принципом психологічного консультування є охорона інтересів
клієнта [3], а звільнення або інший тиск може призвести до соціальної ізоляції
та спровокувати серйозне загострення. В центрі етичної дилеми – суперечність
між вимогами психологічної професійної етики (первинність інтересів клієнта)
та потребами організації роботодавця (висока продуктивність праці робітників)
[2, с. 3].
 5

У соціальній роботі задля вирішення подібних дилем пропонується Екран

Етичних принципів, що є ієрархію принципів за значимістю [9]. Так,
наприклад, в Етичному кодексі соціального працівника є принцип автономії та
свободи, який стверджує, що соціальний працівник повинен приймати рішення,
які сприяють автономії людини, її незалежності та свободі. У ситуації, коли
людина збирається завдати шкоди собі чи комусь іншому, соціальний
працівник зобов’язаний втрутитися, оскільки етичний принцип захисту життя
стоїть на першому місці у ієрархії принципів. Ієрархія Екрану Етичних
принципів побудована на логіці припущення надання найменшої шкоди
насамперед суспільству і потім підопічному.
У психологічному консультуванні механізм прийняття рішення у такій
складній ситуації не може регулюватися лише раціональним розстановкою
пріоритетів етичних принципів, оскільки вибір підпадає під вплив цілої
сукупності факторів внутрішньої детермінації (професійні та особисті цінності,
досвід професійної діяльності, вік, особиста історія консультанта, особливості
відносин з клієнтом, емоційний інтелект, толерантність до ситуації
невизначеності тощо).
Для того, щоб знайти варіанти вирішення проблем етичного регулювання,
необхідно спиратися на теоретико-методологічну схему, до якої буде
запропоновано пояснювальний принцип. Керон Гілліган описала концепцію,
згідно з якою процес морального розвитку є переплетенням двох шляхів: шляхи
моралі справедливості та шляхи моралі турботи, які зумовлені чоловічим і
жіночим типом розвитку.
Мораль справедливості, так званий чоловічий тип розвитку, ґрунтується
на прогресі автономності, захисті фундаментальних прав на життя та
самореалізацію. Світ активності людей такого типу – це світ ієрархії зв’язків
підпорядкування. Вони говорять мовою моралі справедливості, права
невтручання, законності. Тобто, згідно з цією мораллю співробітницю варто
звільнити.
 6

Мораль турботи, мораль жіночого типу розвитку, заснована на

усвідомленні важливості зв’язку взаємозалежності для людей. Це мораль
емпатії, мораль любові та турботи, її мова – це мова відповідальності та
егоїстичності. Згідно з цією мораллю психолог завадить звільненню та
проконсультує жінку.
Відповідно до концепції Керон Гілліган, ідеал моральної зрілості –
комплементарне поєднання цих двох типів моралі [1].
Обидва типи моралі власними силами є повноцінними з погляду
морального розвитку. У розглянутій дилемі один із варіантів рішення,
заснований на виконанні цивільної відповідальності, загалом співзвучний
моралі справедливості. Другий варіант рішення заснований на співпереживанні
та захисті, перш за все, прав особистості клієнта, співзвучний моралі турботи.
Обидва варіанти не бездоганні з етичного погляду. Вони можуть критикуватися
як з позицій сприйняття самої дилеми, недостатньої зануреності в ситуацію,
основ консультативного контакту, так і з позиції недостатньої
самоідентифікації спеціаліста як відповідальної перед клієнтом особи,
професійної спільноти та громадянського суспільства.
Важливо, щоб вирішення цього роду проблем зводилося не тільки до
зміцнення нормативних процедур, розширення кодексу, розробки санкцій за
порушення тощо, а насамперед було спрямоване на розробку методів
формування та зміцнення моральної надійності фахівців, розвитку їхньої
моральної зрілості.
Отже, етичні принципи у діяльності психолога частково зводяться до
загальнолюдських цінностей, де велике значення має збереження безпеки,
поваги та відповідальності стосовно людини. Психологу важливо мати точні
уявлення про етичні цінності в роботі, що зрештою створюватиме атмосферу
безпеки та впевненості у процесі консультативної діяльності.

Список літератури
 7

1. Гиллиган К. Иным голосом. Этическая мысль. М.: Республика, 1992

С. 352–371.
2. Горбунова В. В. Етичні дилеми у практиці психологічної допомоги.
Практична психологія та соціальна робота. 2008. № 8. С. 3–5.
3. Етичний кодекс психолога. І Установчий з’їзд Товариства психологів
України 18 грудня 1990 року. URL: https://pdatu.edu.ua/images/vihovna-
robota/perelik/vd-ekp.pdf.
4. Мяготин А. В. Профессиональная этика: современные ценности и
смыслы. Ценности и смыслы. 2011. № 2. С.74–80.
5. Форман Н. Этические проблемы в психологии: британский опыт.
Психология. 2004. № 1. С. 110–123.
6. Яблонська Т. М., Булатевич Н. М. Етичні виміри діяльності психолога в
практиці психологічного консультування. PSYCHOLOGICAL JOURNAL.
2018. № 5 (15). С. 237–251.
7. Approaching ethical dilemmas. Monitor on Psycholodgy. 2004. Vol. 35. No. 9.
Р. 62.
8. International Union of Psychological Science. URL:
http://www.iupsys.net/about/governance/universal-declaration-of-ethical-
principles-for-psychologists.html#preamble.
9. Loewenberg F. Ethical decisions for social work practice (4th ed.). Itasca, IL :
F. E. Peacock, 1992. 322 p.
10. McCann C. M., Beddoe E., McCormick K., Huggard P., Kedge S., Adamson
C., Huggard J. Resilience in the health professions: A review of recent
literature. International Journal of Wellbeing. International Journal of
Wellbeing. 2013. N 3(1). P. 60–81.
11. McConnell T. Moral dilemmas. Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2002
15 Apr. URL: http://plato.stanford.edu/entries/moral-dilemmas/.