Лекція.

УЯВА
План
1. Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Уява та органічні процеси.
Ідеомоторні акти.
2. Функції уяви.
3. Класифікація та види уяви.
4. Основні прийоми створення образів уяви – самостійно.

1. Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес

Уява належить до вищих пізнавальних процесів і є необхідною стороною
будь-якої діяльності.
Вона тісно пов’язана з різними психічними процесами, особливо з
мисленням та пам’яттю:
Спільне між уявою та мисленням:
1. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно
віднайти нове рішення.
2. Користуються однаковими засобами: образами, думками, гіпотезами.
Відмінне між уявою та мисленням:
1. Уява виникає в такій проблемній ситуації, коли не можна чітко визначити
задачу та способи її розв’язання.
2. Уява визначається як випереджувальне відображення дійсності в нових образах
та уявленнях. А мислення відбиває дійсність у формі понять.
Спільне між уявою та пам’яттю:
1. Базуються на образах, які є в досвіді людини.
Відмінне між уявою та пам’яттю:
1. Пам’ять – це відтворення образів та предметів, які ми раніше сприймали.
2. Уява оперує такими образами, які реально не існують.
Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед
потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може
розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці.
Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу,
переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори.
Принциповим є те, що уява пов’язана з образами, уявленнями, хоча продукт
уяви оформлюється знаково – у вигляді, наприклад, опису, тексту, тобто
вербально (фантастичний твір).
Вчені вважають, що уява виникла у людини як відповідь на потребу
передбачити результат своєї праці і, крім того, пояснити незрозумілі події та
явища природи.
Отже, уява – це психічний процес створення людиною нових образів на
основі її попереднього досвіду.
 Уява - це процес створення образів на основі минулого досвіду, причому
об’єкти, які створюються в даний момент не сприймаються людиною, або їх не
існує взагалі.
Види образів уяви:
- Уявлення того, що існує в дійсності, але чого людина не сприймала раніше.
- Уявлення історичного минулого.
- Уявлення того, що буде в майбутньому.
- Уявлення того, що ніколи не буде в дійсності.

Уява та органічні процеси

Фізіологічні реакції організму на психічні стани, пов’язані з уявою,
потрібно розглядати як нормальні явища. Вони сприяють налаштуванню
організму на діяльність, яка має відбутися, і тим самим полегшують її. Тими чи
іншими, свідомими чи несвідомими органічними змінами супроводжуються
майже всі образи, пов’язані з фантазією.
- Створювана уявою картина викликає почастішання пульсу, зміна дихання,
збліднення особи, розширення зіниць і т.д.
- Самонавіювання здоровими людьми різних хвороб. Необережно сказане
лікарем слово може викликати у вразливого пацієнта реальне почуття
хворобливого стану і у нього можуть проявитися відповідні симптоми
захворювання. Хвороби такого походження називають ятрогенії (ятрогенні
захворювання). (Наприклад, коли Г. Флобер писав сцену отруєння Емми
Боварі, героїні знаменитого роману, він ясно відчував в роті смак миш'яку).
- Нетактовне слово вчителя, що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні
страхи, може викликати нервовий розлад - дидактогенії.
Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особистості є
ідеомоторні акти - рухи, які виникають тоді, коли людина тільки представляє їх
собі.
Ідеомоторний акт – мимовільні, частіше слабкі м'язові рухи, що виникають
у людини в результаті уяви про цей чи інший рух. Перехід уявлення про
скорочення м'язів в реальне виконання цього руху (інакше кажучи, поява
нервових імпульсів, що забезпечують рух, як тільки виникає уявлення про нього).
Ідеомоторні акти є мимовільними, несвідомими і, як правило, мають слабо
виражені просторові характеристики.
Ідеомоторні процеси виникають у разі уявлення бажаних рухів і дій або за
наявності самої думки про них. Ідеомоторний означає те, що образ, почуття або
думка передаються назовні засобами моторики. Тобто, виразне уявлення про рух
якоїсь частини тіла (руки, ноги, тулуба) викликає у людини сам цей рух, який не
контролюється ні органами чуття, ні свідомістю, тобто в м’язах, які повинні цей
рух здійснити, фіксуються слабкі імпульси, аналогічно тим, що реєструється при
реальному виконанні рухів.
 Наприклад, на принципі розшифрування ідеомоторних актів базується
ефект «читання думок», коли завдяки надзвичайно тонкій чутливості деякі люди
здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною, сприймати слабкі сигнали її
ідеомоторних актів і «вгадувати», який предмет та в кого з присутніх сховав
реципієнт.
Мимовільний прояв рухів, пов’язаних з відповідними емоціями (міміка,
жести, пантоміміка), широко використовується людьми в невербальному
спілкуванні. Підсвідомо помічаючи їх, ми судимо про емоційний стан іншої
людини, краще розуміємо її і вибираємо правильні реакції на її дії.
2.Функції уяви
1) Представляє дійсність в образах, що дає можливість користатися ними при
вирішенні задач. Ця функція пов’язана з мисленням - особливо наочно-образним.
2) Регулює емоційними станами. За допомогою своєї уяви людина здатна хоча
б частково задовольнити численні потреби, зняти напруженість, яка породжувана
цими самими потребами.
3) Участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. За
допомогою штучно створених образів людина може звертати увагу на необхідні
події, за допомогою образів вона має можливість керувати сприйманням,
спогадами, висловлюваннями.
4) Формує внутрішній план дій, тобто здатність виконувати їх «в умі»,
«подумки» маніпулюючи образами.
3. Класифікація та види уяви
1) У зв’язку із застосуванням волі: активна – довільна, пасивна – мимовільна.
• Активна - уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного
завдання. Активна уява спрямована переважно назовні, людина більше зайнята
оточенням, суспільно-значущим і менше - собою. Активну уяву визначає і
контролює воля, вона може бути відтворювальною (репродуктивною) або
творчою.
• Довільна уява – людина ставить спеціальну мету створити образ того чи
іншого об'єкта (процес уяви спрямовується спеціальною метою на створення
образу певного об’єкта, можливих ситуацій, на те, щоб уявити або передбачити
сценарій розвитку подій).
• Пасивна - протікає без постановки мети, інколи - як ілюзія життя, де людина
говорить, діє уявно.
• Мимовільна уява – створення нових образів не скеровується спеціальною
метою. Виявляється у хворобливих фантазіях, маренні.
Пасивна уява (мимовільна/ненавмисна)
Суть пасивної уяви полягає у створенні і зіставленні образів і уявлень без
конкретних намірів з боку людини в той проміжок часу, коли свідомий
контроль за плином уявлень ослаблений.
 Найпростіший приклад - маленькі діти, сновидіння у дорослих людей,
напівсонний стан. Саме в такі періоди представлені образи виникають
змінюються один іншим самі по собі, приймаючи часом найбільш нереалістичні
форми.
Легкість уяви, фантазування, відсутність критичного ставлення до
представляються в голові образів - головні характеристики пасивної уяви.
Такий тип часто зустрічається у дітей початкових класів, і тільки життєвий
досвід, практична перевірка створюваних образів упорядковує цю неосяжну
роботу уяви, підпорядковує її керівництву свідомості. Саме після цього пасивна,
ненавмисна уява переходить у стадію активної, контрольованої уяви.
Активна уява (довільна/навмисна)
- Суть активної уяви полягає в навмисному моделюванні певних образів, які
ґрунтуються на поставлених цілях і завданнях. Розвивається активна уява у дітей
в той період, коли, наприклад, ігри припускають, що діти беруть на себе певну
роль (доктор, продавець, президент). Завдання таких ігор - відобразити в грі
обрану роль найкращим чином, тут і включається в роботу активна уява.
- Подальший розвиток навмисної уяви відбувається в подальшій роботі, коли
завдання потребують самостійних дій, прояву ініціативи та творчих зусиль. Будь-
яка праця, будь-яка робота вимагає включення активної уяви, для того щоб чітко
уявляти, що потрібно зробити для здійснення того чи іншого робочого завдання.
Це основний вид уяви в психології.

2) Залежно від характеру діяльності людини: творча (продуктивна),

репродуктивна (відтворювальна).
• Творча, або продуктивна уява. Суть творчої уяви, в першу чергу, полягає
у створенні нових образів у процесі творчої діяльності. І неважливо, що це буде -
мистецтво, наука чи техніка.
• Репродуктивна уява (відтворююча) – процес створення людиною образів на базі
прочитаного або почутого.
• Відтворювальна (репродуктивна) уява
Найпростіший приклад відтворюючої уяви - коли людині потрібно
представити предмет, людину, подію, з якою вона ніколи не стикалася.
Наприклад, людина жодного разу в житті не бачила снігу, так як живе в спекотній
країні, але після прочитання новин про те, як в тій чи іншій країні випала
надмірна кількість опадів, він може уявити собі сніг в більш-менш яскравих і
повних образах.
Завдання відтворюючої уяви - створити в думках те, що вже існує, без
відхилень від реальності. Відтворююча уява дає можливість людині представляти
місця, в яких вона ще не бувала, історичні події, в яких вона не брала участі,
предмети, з якими вона не мала можливості стикатися в реальному житті.
Тренувати репродуктивну уяву можна за допомогою книг. Саме під час
прочитання тієї чи іншої літератури ми створюємо живі, конкретні образи, з
якими ніяк не могли стикатися раніше.

3) За змістом: технічна, наукова, художня.

• Технічна уява – переважають образи просторових відношень,
геометричних фігур та побудов. Фіксуються у вигляді креслень, схем, малюнків,
на основі яких створюється нова техніка – винаходи. Навіть створення машин і
роботів - це, в першу чергу, творчий процес, в якому без уяви не можна.
• Наукова уява – виявляється у науковому пошуку та відкриттях.
Передбачає постановку гіпотез, проведенні експериментів, в узагальненні
накопичених матеріалів. Вона передбачає логіку та гнучкість мислення, точність у
висловлюванні своїх думок.
• Художня уява – вона має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові)
образи, які надзвичайно яскраві та детальні. Властива художникам, музикантам,
скульпторам, поетам.
Художники, автори книг, скульптори і композитори використовували саме
творчу уяву, щоб відобразити свої думки і життєвий досвід в образах свого
мистецтва. У цих образах, крім відображення життя у своїх найбільш яскравих і
узагальнених образах, відображається особистість творця, його сприйняття
навколишнього світу, особливості унікального стилю творіння.
Виокремлюють й інші види уяви - сновидіння, галюцинації, мріяння, мрії,
фантазії.
Сновидіння - відносять до пасивних і мимовільних форм уяви. Це
особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком
реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Сновидіння являють
собою регулярно виникаючі під час сну суб'єктивно пережиті уявлення, що
супроводжуються зоровими образами.
Галюцинації – фантастичні видіння, які не мають майже жодного зв'язку з
навколишньою дійсністю, що оточує людину; несправжні сприйняття та
уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Найчастіше галюцинації є
результатом тих чи інших порушень психіки або роботи організму і
супроводжують деякі хворобливі стани.
Мріяння - на відміну від галюцинацій є досить нормальним психічним
станом, який являє собою фантазію, пов'язану з бажанням, дещо ідеалізованим
майбутнім.
Мрія – це процес створення людиною образів бажаного майбутнього.
Мрія від мріяння відрізняється тим, що вона дещо більш реалістична і
більшою мірою пов'язана з дійсністю, тобто практично здійснима. Мрія - це уява,
спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини. Значення
мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв'язок уяви
людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у
творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.
Фантазія - є процесом створення людиною нових образів на основі
пережитого. Фантазія тісно пов’язана з мрією та уявою, вона може і бути
реалістичною або пустою, беззмістовною. Фантазія є невід’ємною рисою людей
творчих професій. Творча активність викликана фантазією, переважно має
спонтанний характер. Її спрямованість залежить від особистої обдарованості
людини, її інтересів і набутого індивідуального досвіду.
4. Основні прийоми створення образів уяви („техніки” уяви).
Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони
схожі на процеси сприймання, пам'яті, мислення. Синтез в уяві здійснюється у
різних формах, які називаються прийомами уяви. Такими прийомами
(операціями) уяви виступають:
Гіперболізація - характеризується збільшенням предмета, окремих його
частин (велетень Гуллівер, літак Ан-74); зміною кількості частин предмета
(дракон, який має сім голів).
Літота – на відміну від гіперболізації, характеризується зменшенням
предмета (хлопчик-мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках,
фантастичних творах.
Акцентування – перебільшення окремих частин з метою викликати до них
увагу (в карикатурах, шаржах).
Доповнення – до образу певного предмета додаються елементи інших у
незвичайному поєднанні (модернізація техніки).
Аглютинація – поєднання елементів різних образів (наприклад, такими є
казкові образи русалки - де голова і тулуб - жінки, а хвіст - риби, кентавра -
напівчоловіка, напівконя, у технічній творчості - тролейбуса - сполучення
властивостей трамваю та автомобіля тощо).Реконструкція – за частиною образу
добудовуєтьс
я цілісна його структура (робота реставраторів, археологів).
Типізація – вираження загальних ознак групи об'єктів у конкретному образі
(герої художньої літератури: Іван Чіпка – пропаща сила).
Символізація – надання образу додаткового значення, що не випливає з
його зовнішніх ознак (голуб – символ миру, символи в українських вишиванках).
Схематизація – окремі уявлення зливаються, відмінності стираються, а
риси схожості виступають чітко. (Наприклад: створений художником орнамент).
Алегорія – надання образу прихованого значення (у байках діють звірі, а
читач має на увазі людей).
Аналогія – моделювання нових образів на основі їх подібності з реально
існуючими. (наприклад, біоніка проектує техніку з використанням принципів
функціонування живих організмів ("електронне око", локатор)).
Антиципація – здатність людини передбачати майбутні події.