Лекція.

Емоції та почуття
План
1. Загальне поняття про емоції та почуття. Функції емоцій та почуттів.
2. Властивості емоцій та почуттів.
3. Види емоцій та почуттів.

1. Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій та почуттів.

Важливою стороною психічної діяльності людини є афективна сфера,
представлена емоціями, почуттями, переживаннями, прагненнями і бажаннями, в
яких відображається своєрідне ставлення до навколишнього світу і самої себе.
Кожна людина має коло своїх уподобань, симпатій та антипатій: одна емоційно
дуже чутлива, вміє співпереживати, інша не звертає уваги на почуття та емоційний
стан іншої людини, не вважає це істотним, одна вміє контролювати інтенсивність
проявів своїх емоцій та почуттів, інша ж є неспроможною до цього, одна вміє
проявляти величезну гаму переживань, іншій це недоступно.
Основними афективними утвореннями є емоції та почуття.
Емоції – це властивість людини, в якій виявляються позитивне або негативне
ставлення індивіда до певних об'єктів, сфер діяльності, до інших людей, до самої
себе.
Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї
життєдіяльності, реакція психіки на задоволення або незадоволення потреби.
Як зазначав Г.С.Костюк, емоції є відображенням ситуаційного ставлення
людини до певних об'єктів, а почуття - це стійке узагальнене ставлення до об'єкту.
Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання, задоволення або
незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов,
гордість або сум, гнів, сором тощо.
Почуття – це більш глибокі та стійкі форми ставлення людини до явищ
дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.
Почуття виступають суб’єктивним показником того, як задовольняються
потреби людини. Якщо процес задоволення потреб проходить сприятливо, то у
людини виникають позитивні емоційні стани (захоплення, радощі, задоволення).
Незадоволені потреби супроводжуються негативними емоціями.
Отже, почуття - це переживання людиною свого ставлення до всього, що
людина пізнає та робить, а емоції є безпосередньою формою вираження почуттів.

Функції емоцій та почуттів:

- Сигнальна (інформаційна) функція - виникнення емоцій і почуттів інформує
про те, як йде процес задоволення потреб суб'єкта. Емоції та почуття - це система
внутрішніх сигналів про те, що з того, що відбувається у світі, має значення для
людини як для особистості.
- Регулятивна функція – стійкі переживання певним чином змінюють
поведінку людини, направляють і підтримують її.
- Комунікативна функція - виражаючи емоції через почуття, людина проявляє своє
ставлення до дійсності і до інших людей у виразних рухах (жести, міміка,
пантоміміка, інтонація голосу), вегетативними змінами (потовиділення, почервоніння
або збліднення шкіри). Ці прояви емоцій і почуттів сигналізують іншим людям про
те, які емоції і почуття переживає людина. Демонструючи свої переживання, одна
людина впливає на емоційну сферу іншої людини, викликаючи у неї відповідні емоції
і почуття.
- Оцінна функція - емоція виступає узагальненою оцінкою ситуації, в якій
знаходиться суб'єкт; суб’єктивне ставлення людини до задоволення своїх потреб.
Емоції і почуття допомагають йому орієнтуватися в навколишній дійсності,
оцінювати предмети і явища з точки зору їх бажаності або небажаності, корисності
або шкідливості.
- Спонукальна функція емоцій полягає в тому, що вони визначають спрямованість
діяльності, забезпечуючи її пристрасністю. Як регулятор діяльності, емоції можуть як
стимулювати її (на радощах гори перевертають), так і заважати їй (у розпачі все
валиться з рук).
- Прогностична функція емоцій - емоції допомагають оцінювати майбутні події
(передчуття задоволення, коли людина йде в театр, або очікування неприємних
переживань після іспиту, коли студент не встиг до нього як слід підготуватися), тобто
виконують прогностичну функцію.
2. Властивості емоцій та почуттів
1. Полярність – вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її
протилежність (задоволення - незадоволення; радість - горе; любов - ненависть).
2. Амбівалентність - одночасне переживання протилежних емоцій (сльози
радості, муки творчості).
3. Інтенсивність – сила прояву емоцій та почуттів. (властивість, яка свідчить
про ступінь вираженості емоційного явища)
4. Тривалість емоційних явищ характеризуються часом їх існування.
5. Активність – емоції та почуття можуть бути стенічними, тобто такими, які
посилюють активність, спонукають до діяльності. Та астенічні, ті, які пригнічують
людину, зменшують її активність.
6. Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями - пересічними
чи життєво важливими - вона викликана, а також від того, в якому зв'язку між собою
перебувають ці явища.

3. Види емоцій та почуттів

Емоції поділяють на прості (нижчі) та складні (вищі) емоції.
Прості (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням
фізіологічних потреб (переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю).
Вони властиві і людині, і тварині.
Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття.
 Складні емоції (вищі) – пов’язані з усвідомленням об’єкта, що викликав їх,
розуміння їх життєвого значення. Наприклад, переживання задоволення при
сприйманні музики, пейзажу. Це радість, викликана чимось певним, гнів щодо когось
конкретно.
Складні емоції К. Ізард називає «фундаментальними (базовими) емоціями»,
вони є вродженими. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має власний
механізм виникнення та виражається особливими мімічними (виразні рухи обличчя
людини), пантомімічними, жестикуляційними, мовними засобами.
До фундаментальних емоцій відносять (за К. Є. Ізардом):
Позитивні емоції
• Радість (задоволення) – позитивне емоційне збудження, яке виникає при появі
можливості повного задоволення актуальної потреби. Радість – це емоція, психічний
стан підвищеної, позитивно забарвленої емоційної піднесеності.
• Інтерес (хвилювання, збудження) як емоція – емоційно забарвлене
ставлення до навколишнього світу, спрямованість людини на певний об’єкт чи
діяльність, і викликана позитивним ставленням людини до чогось, когось.
Зацікавлена людина відчуває інтерес-збудження. Це почуття захопленості,
зачарованості, цікавості.
• Здивування (переляк) – це емоційна реакція на раптові, несподівані
обставини, не має чітко вираженого позитивного чи негативного забарвлення.
Зовнішні прояви здивування: брови підняті й утворюють зморшки на лобі, очі
розширені, відкритий рот набирає овальної форми. При більш сильному здивуванні
специфічний вираз обличчя доповнюється своєрідною зміною пози, якщо людина
стоїть, коліна злегка зігнуті й тіло нахилене вперед.
Негативні емоції:
• Гнів (лють) – виникає при явному розходженні поведінки іншої людини з
нормами етики, моралі.
• Горе (страждання) – емоція, яка викликається комплексом причин, пов’язаним
з життєвими втратами. Горе – це реакція на втрату. Часто переживається, як почуття
самотності, жалості до себе, почуття непотрібності, нерозуміння оточенням.
• Відраза (огида) – це реакція на щось суб’єктивно дуже неприємне, являє собою
бажання позбутися від когось або чогось.
• Знева́га — почуття презирства, відсутність поваги до кого-небудь; байдужість
до кого-, чого-небудь, відсутність турботи, піклування про когось, щось; навмисне
приниження чиєї-небудь гідності. Зневага може легко переходити у злість, гнів, лють
і навіть породжує ненависть, якщо об’єкт презирства стає суттєвою перешкодою на
шляху задоволення потреб суб’єкта.
• Страх (жах) – це стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний
очікуванням чого-небудь неприємного та небажаного. Страх є найсильнішою
негативною емоцією.
 • Сором – почуття, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що суперечать
вимогам моралі, принижують гідність особи.
• Вина (провина, почуття провини) – це злість на власні дії, які завдали
психічний або матеріальний збиток іншим людям, і страх покарання або
самопокарання за скоєне.

Види почуттів

Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у

процесі розвитку її особистості.
Інтелектуальні почуття - виникають у процесі ставлення особистості до
пізнавальної діяльність. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового,
здивуванні, упевненості або сумнівах. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в
пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.
Джерелом цих почуттів є навчальна, наукова, творча діяльність, виробнича праця
людини. Інтелектуальні почуття тісно пов'язані з інтелектуальними емоціями
(зацікавленістю, здивуванням, інтересом).
Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини
до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з
нормами поведінки, прийнятими в певному суспільстві, з оцінкою відповідності цим
нормам дій, вчинків, намірів людини. Моральними почуттями є почуття любові до
своєї країни, патріотизм, честь.
Одним з моральних почуттів є гордість, яка виникає в результаті усвідомлення
особистістю суспільного значення своїх досягнень.
Естетичні почуття – це почуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії
барв, звуків, рухів і форм. В них виявляється естетичне ставлення особистості до
предметів і явищ, викликане активним бажанням оволодіти конкретними
естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності. Прикладом є
почуття прекрасного та почуття потворного, пов'язані з такими емоціями, як
захоплення або відраза.
Праксичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й
інших видів діяльності. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в
творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до
неї.