Лекція.

УВАГА
План
1. Поняття про увагу та її види.
2. Види уваги.
3. Властивості уваги - самостійно.
4. Основні критерії вихованості уваги.

1. Поняття про увагу та її функції.

Увага – це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в
зосередженості і спрямованості її свідомості на певних об’єктах, явищах
навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Увага – це стан зосередженості психічної діяльності на певному об’єкті або
виді діяльності.
Увага є формою психічної діяльності людини, що виявляється у
спрямованості та зосередженості на певних об’єктах при одночасному абстрагуванні
від інших.
Увага є внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки їй чуттєве
відображення навколишніх об’єктів проникає у свідомість суб’єкта. Від
зосередженості уваги залежать повнота, чіткість і ясність відображення дійсності та
розв’язання актуальних проблем.
Увага не є самостійним психічним процесом, оскільки не має свого предмета
пізнання. Вона є необхідною умовою успішного перебігу інших психічних процесів.
Сутність уваги виявляється у відборі актуальних (найважливіших на певний
момент) впливів і гальмуванні, ігноруванні несуттєвих.
Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження (від зовнішніх
чи внутрішніх подразниках) у певній ділянці кори головного мозку.
Психологічні механізм уваги полягає у складних взаємозв’язках людини з
навколишнім світом, здатності інтелекту до вибірковості відображення.
Психічна функція уваги – регулювання і контроль психічної діяльності.

Функції уваги
- Активізує потрібні та гальмує непотрібні на даний момент психологічні та
фізіологічні процеси.
- Вона сприяє цілеспрямованому та організованому відбиранню інформації в
залежності від актуальних потреб людини.
- Увага забезпечує вибірковість та зосередженість психічної активності на
певному об’єкті або одному з видів діяльності.
 2. Види уваги
Залежно від вольової регуляції (за характером походження і засобам
здійснення) розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
Мимовільна увага – виникає несподівано (спонтанно), незалежно від
свідомості, непередбачено, не потребує вольових зусиль.
Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації
людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у
відокремленні тих її об’єктів, що можуть мати в цей момент найбільше життєве
значення. Воно притаманне як людині, так і тваринам.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на
предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності.
Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає
завдяки її свідомій трудовій діяльності. Воно виникає тоді, коли для досягнення
певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму
дій, робить те, що необхідно.
Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання
психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно,
вибірково «витягати» з пам’яті потрібні їй відомості, виділяти головне, істотне,
приймати правильні рішення, здійснювати задачі, що виникають у діяльності.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на
предметах та явищах у процесі довільної уваги, не потребує вольових зусиль, але є
інтенсивною, оскільки викликає інтерес сам зміст діяльності.
Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з
нею обґрунтовано пов’язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність,
високу продуктивність усіх видів праці.

Залежно від змісту діяльності (за спрямованістю) увага буває зовнішня і

внутрішня.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні
предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.
Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях індивіда, вона спрямована на
теоретичне та практичне оволодіння навколишнім світом.
Зовнішня увага яскраво виявляється у своєрідних рухах очей голови, виразах
обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і рухах людини.
Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню
чутливості, тобто сенсибілізації органів чуття - зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а
також станів організму та його органів.
Внутрішня (інтелектуальна увага) спрямована на власні думки,
переживання.
 Внутрішня увага - спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів
(сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.
Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях, в роздумах,
самоспостереженні, розв’язанні задач «про себе».
За формою організації вирізняють колективну, групову та індивідуальну
увагу.
Колективна увага означає зосередження уваги певної групи індивідів на
одному об'єкті, на виконанні одного завдання. Наприклад, учні зосереджено
слухають розповідь учителя.
Групова увага - полягає у зосередженні уваги групи в умовах роботи в
колективі. Прикладом групової уваги є увага школярів під час лабораторних робіт
або розв'язування завдань, підібраних відповідно до можливостей окремих груп
учнів.
Групова увага працює в той час, коли учнівський колектив виконує
лабораторну роботу: кожна група уважно має виконати свою частину роботи та
вчасно завершити її.
Отримуючи завдання для виконання роботи, учні слухали вчителя колективно,
працювала колективна увага. А коли розпочалася робота по групах, то виникла
групова увага, адже кожна група працює в своєму темпі, зосереджуючи увагу на
виконані завдання.
Індивідуальна увага полягає у зосередженні суб'єкта на своєму завданні.
Індивідуальна увага – це власна увага конкретної людини.
Учитель має завжди чергувати, узгоджувати види уваги учнів, дбати про
перехід від одного виду до іншого.
3. Властивості уваги: концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг,
розподіл, вибірковість.
Концентрація уваги – це ступінь зосередженості на конкретному об’єкті
психічної діяльності.
Концентрація є показником зосередженості свідомості на певному об’єкті,
неможливості відволікання уваги на побічні подразники; виявляється в мірі
інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об’єктах
діяльності. Стійкість уваги зростає, коли діяльність викликає зацікавленість.
Помірні труднощі, які долаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги.
Також із стійкістю уваги пов’язана така її стійкість як коливання -
короткочасні мимовільні зміни міри її інтенсивності, напруги.
Зосередженість уваги та її стійкість у процесі діяльності можуть
порушуватися. Особливо помітно відволікання уваги виявляється у розсіяних
людей. Розсіяність — це негативна особливість уваги, яка зумовлюється
ослабленням сили зосередженості.
 Переключення уваги – це навмисне перенесення уваги з одного предмета на
інший, якщо цього вимагає діяльність. В залежно від ситуації воно може бути
повним або частковим, легшим чи важчим, при потребі воно відбувається 3-4 рази
на секунду.
Обсяг уваги – це кількість об’єктів, яку людина може одночасно охопити
увагою за короткий проміжок часу. За цією ознакою увага може бути вузькою та
широкою. Встановлено, що при короткій експозиції за 0,1 с. доросла людина може
сприйняти 5 – 7 (9), дитина 2-3 об’єкти.
Обсяг уваги — це здатність психіки одночасно сприймати певну кількість
об’єктів або їхніх елементів. Він залежить від інтересу людини до інформації, від
ознайомленості з об’єктами сприймання, від умов, за яких відбувається сприйняття.
Розподіл уваги - здатність зосереджуватися на кількох об’єктах одночасно.
Розподіл уваги – це здатність людини одночасно виконувати два або більше
види діяльності. З цією особливістю уваги пов’язана можливість одночасного
успішного виконання (суміщення) двох і більше різних видів діяльності (кількох
дій). (Наприклад, написання диктанту, треба розподіляти увагу – слухати и
одночасно писати недопускаючи при цьому помилок).
Розподіл уваги неможливий тоді, коли обидва види діяльності потребують
зайнятості одних і тих самих аналізаторів або одночасно високого рівня свідомості.
Вибірковість уваги полягає у зосередженості людини на одному об’єкті при
одночасному абстрагуванні від інших (не помічає іншого).
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини
довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти називають уважністю.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та
відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою
увагу.

4. Основні критерії вихованості уваги

Критерієм вихованості уваги є розвиток різних форм фокусування об'єктів
та чіткість його регулювання. Фокусування означає центральну зону уваги, для
якої характерна найбільша ясність, чіткість сприймання та інших психічних
процесів.
Увага високого рівня має вибірковий характер, що підвищує ефективність
пізнавальних можливостей цих процесів. Критерієм розвитку вибірковості уваги є
правильність вибору об'єктів зосередженості.
Увага завжди є спрямованою. Об'єктом уваги можуть бути різні предмети.
Основний критерій вихованості спрямованої уваги - розвиток її моральної та
інтелектуально-вольової основи, самостійності й творчого підходу суб'єкта до
виконуваної діяльності. Цілеспрямованість уваги є проявом свідомої діяльності
суб'єкта та вираженням її особистісного смислу.
 На вихованість уваги впливають різні властивості особистості, її потреби,
інтереси, емоційно-вольові якості, ставлення до діяльності, уміння, навички, звички.
Увага виникає на основі таких властивостей особистості, як ставлення до
праці, вольових зусиль, умінь і навичок тощо. Разом з тим увага є передумовою
формування інших властивостей особистості, зокрема організованості в поведінці й
діяльності, а також тактовності у спілкуванні з іншими людьми.
Увага людини залежить від її ставлення до праці, підвищеного інтересу,
захопленості роботою або нестійкого ставлення до неї, слабкості розвитку інтересу і
потреби у цьому виді діяльності.
Критерієм вихованості уваги є єдність уваги і сприймання, уваги і пам'яті,
уваги і мислення, уяви, що становить психологічну передумову вихованості уваги.
Емоційність уваги визначається єдністю її з інтелектуальними, моральними та
естетичними почуттями. Розвиток уваги може досягати рівня розвитку уважності у
формі співчуття та співпереживання іншим людям.
Для високого рівня розвитку уваги характерні гармонійність, урівноваженість
таких властивостей уваги, як інтенсивність, широта (обсяг і розподіл) та
переключуваність (єдність стійкості й динаміки).
Критерієм вихованості уваги є подолання всіх різновидів неуважності на
основі формування мотивів учіння та праці. Для вихованої уваги характерне
збереження її регулятивної функції в наступній роботі.
Вихованими властивостями уваги вчителя є: педагогічна спрямованість
уваги, зосереджене спостереження за поведінкою і роботою учнів на уроках, уміння
керувати їхньою увагою, спрямованість водночас на клас та на окремих учнів, увага
до учнів у поєднанні з тактовністю у спілкуванні, зовнішня виразність уваги
вчителя.