Тема 3. Психологія особистості.

План
1. Поняття про особистість, індивід, індивідуальність.
2. Характеристика особливостей особистості.
3. Психологічна структура особистості.
4. Характеристика спрямованості особистості.

Поняття про особистість, індивід, індивідуальність.

Людина – перш за все біологічна істота. Зі своєю специфічною
будовою тіла (2 руки, пристосовані до праці; 2 ноги, пристосовані до
прямої ходи), особливостями нервової системи і будови головного
мозку. Поняття «індивід» фіксує факт належності людини до роду
людей в цілому: індивідом є і немовля, і літня людина, і талановитий
вчений, і психічно неповноцінна людина. Дане поняття відтворює
лише родову належність. У ході життя, спілкування та діяльності
людина набуває особливої якості, що носить назву «особистість».
Поняття «індивід» та «особистість» єдині, але не тотожні.
Індивід – це окрема істота, живий організм, що існує
самостійно.
У понятті «індивід» втілено родову приналежність людини.
Біологічна класифікація людини (за Карлом Ліннеєм):
 домен – Ядерні (Еукаріоти),
 царство – Тварини (Metazoo)
 тип –Хордові (Chordata)
 підтип – Черепні (Craniata)
 надклас – Щелепні (Grathostomata)
 клас – Ссавці (Mammalia)
 підклас – Плацентарні або Вищі звірі
 ряд – Примати
 родина – Гомініди
 рід – Людина (Homo)
 вид – Людина розумна (Homo sapiens)
Індивідом народжуються.
Але людина є ще й соціальною істотою. Тобто, людина проживає
в людській спільноті, набуваючи рис соціальної істоти. Як соціальну
істоту людину характеризує поняття «особистість».
Особистість – це індивід, наділений свідомістю, який
проживає у суспільстві і реалізує свої можливості в результаті
активної творчої діяльності.
Термін «особистість» походить від лат. персона, яке
спочатку означало вбрання актора, маску, образ, який він
представляв на сцені під час театральної вистави в
давньогрецькій драмі. Раб тоді не розглядався як персона, для
цього треба бути вільною людиною. Вираження "втратити
обличчя", що є в багатьох мовах, означає утрату свого місця і
статусу у ієрархії людських стосунків.
Особистість формується у процесі діяльності людини та
спілкуванні, у взаємодії з іншими людьми. Для формування
особистості необхідне спілкування у людському суспільстві та
наявність свідомості. Пригадайте, як формується свідомість? (тема 1.2.
питання про суспільно-історичний характер свідомості)
Отже, особистість формується тільки в людському
суспільстві. Поза суспільством становлення особистості
неможливе. (згадайте Камалу)
Особистість характеризують такі ознаки:
 розум – визначає рівень інтелектуального розвитку,
 відповідальність – уміння керувати своєю поведінкою,
аналізувати свої вчинки і відповідати за них,
 свобода – здатність до автономної діяльності,
прийняття самостійних рішень,
 особиста гідність – визначається рівнем вихованості,
самооцінки.
Індивідуальність – це неповторність, своєрідність кожної
особистості, відмінність її від інших людей. Індивідуальність
характеризує людську неповторність і виявляється у рисах
характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які
відрізняють одну людину від іншої.

На малюнку показане співвідношення понять “людина”, “особистість”, “індивід”

та “індивідуальність”

Подумайте, які риси характеризують вас як індивіда, які – як

особистість, які – як індивідуальність.
 Характеристика особливостей особистості.
Кожна особистість характеризується особливостями:
1. Стійкість психіки.
Означає, що ті якості, які уже сформувалися, є стійкими і проявляються
стало (постійно): риси характеру (ввічливість-неввічливість, чесність-
брехливість, сміливість-боягузтво тощо), здібності, інтереси, моральні
цінності
2. Єдність психіки.
Особистість становить єдине ціле, де кожна риса нерозривно пов’язана з
іншими, і тому кожна риса набуває свого значення залежно від її
співвідношення з іншими рисами особистості.
Н-д, наполегливість як уміння досягати мети має позитивне значення
тільки в поєднанні з високими моральними рисами. Якщо вона пов’язана з
надмірно розвиненими егоїстичними потребами, то ця риса матиме тоді
зовсім інший зміст.
Тому ми можемо сказати, що особистість формується і виховується не
частинами, а в цілому.
3. Активність особистості.
Активність особистості виражається в діяльності.
На що направлена діяльність особистості? Цю тему ми уже вивчили.
Пригадайте
4. Динамічність особистості – здатність особистості до розвитку.
Подумайте, що впливає на ваш розвиток?
5. Життєва позиція – це не просто здатність, а готовність діяти
певним чином. Життєва позиція реалізується у відношенні людини до життя,
до праці, до інших людей і буває активною чи пасивною, творчою чи
пристосовницькою, моральною чи аморальною
6. Соціальна роль — поведінка, очікувана від того, хто має певний
соціальний статус. Обмежується сукупністю прав і обов'язків, відповідних
цьому статусу. У кожний момент життя людина виконує різні соціальні ролі
(Ви в коледжі – студенти, в транспорті – пасажири,в магазині – покупці.)

Психологічна структура особистості.

Вивченням структури особистості займався психолог
К.К.Платонов.
Складові структури особистості:
1 – біологічні особливості – включають в себе фізіологічні і
морфологічні особливості мозку, (які визначають: тип ВНД,
рівень розвитку і співвідношення І і ІІ сигнальних систем,
задатки, особливості будови аналізаторів); конституцію тіла;
статеві особливості.
2 – форми відображення – індивідуальні особливості
пізнавальних психічних процесів (які є пізнавальні психічні процеси? ),
які виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності
людини.
3 – досвід: – знання, уміння, навички, звички; набувається в
процесі навчання і виховання.
4 – спрямованість особистості – це певні моральні якості,
установки, стосунки з іншими; це ціннісні орієнтації
особистості, внутрішні спонукальні сили.

Характеристика спрямованості особистості.

Спрямованість особистості розкривається у потребах,
інтересах, ідеалах, переконаннях, світогляді.
Потреба – це стан живого організму, що виражає
необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов і є
рушійною силою активності.
Потреби людини бувають:
 біологічні – в повітрі, їжі, воді, теплі, відвідуванні туалету;
 матеріальні – в одязі, житлі, предметах побуту;
 соціальні – в спілкуванні, пізнанні, праці, в реалізації
вроджених здібностей,
 культурні – в читанні книг, газет, слуханні радіопередач,
відвідуванні театрів, кіно, слуханні музики,
 духовні – в досягненні мети життя, у визнанні цінностей
власної індивідуальності, у самозбереженні і реалізації
власних здібностей з найменшими втратами і невдачами; у
вірі і віросповіданні.
Упродовж усього життя потреби постійно змінюються. Вони
тісно пов’язані з інтересами та ідеалами: до чого ми прагнемо, у
тому відчуваємо потребу.
Інтерес – прагнення людини пізнати глибше якийсь
предмет, об’єкт чи явище.
Інтереси тісно пов’язані з емоціями: ми отримуємо велике
задоволення при реалізації наших інтересів, у протилежному
випадку переживаємо негативні емоції.
Інтерес є важливою умовою духовного і фізичного розвитку
особистості, спонукає до збагачення своїх знань, розширення
кругозору, збагачення особистості. Науковці говорять, що
інтерес – це єдиний мотив людської діяльності.
Види інтересів
‒ за змістом: до техніки, музики, театру, художньої літератури
тощо;
 ‒ глибокі – коли людина ґрунтовно вивчає об’єкт у всіх деталях
та тонкощах;
‒ поверхневі – людина знає лише дещо про предмет і не
цікавиться ним по справжньому;
‒ широкі – людина всебічно розвинена, має широке коло
інтересів за наявності головного, центрального інтересу;
‒ вузькі – у людини наявні один-два інтереси при повній
байдужості до всього поза ними;
‒ стійкі – зберігаються тривалий час, відіграють суттєву роль у
житті людини;
‒ нестійкі – короткочасні: швидко виникають і швидко
згасають;
‒ дієві – спонукають до систематичних і цілеспрямованих дій,
н-д, до занять спортом;
‒ пасивні – не спонукають до фізичної діяльності (н-д, у
футбол/волейбол/баскетбол/тощо людина не грає, а тільки
спостерігає, як грають спортсмени);
‒ прямі – виникають через зацікавлення самим змістом
діяльності чи науки (вчить математику, бо любить її);
‒ непрямі – виникають через значення, яке може мати
предмет чи діяльність (вчить математику для
авіамоделювання чи вправляння у грі в шахи)

Ідеал – це зразок, еталон, якого наслідує людина в

діяльності і поведінці.
Ідеалами для людини можуть бути реальні люди, кіногерої
чи герої художньої літератури.

Переконання – це певні положення, судження, думки,

знання про природу та суспільство, в істинності яких людина не
сумнівається і керується ними в житті.
Положення стають переконаннями не тільки тоді, коли
вони зрозумілі, усвідомлені, а коли глибоко відчуті і пережиті.
Переконання, сформувавшись у певну систему, становлять
світогляд людини. Світогляд – це сукупність переконань,
оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше
бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також
її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд
людини зумовлюється особливостями суспільного буття та
соціальними умовами.