робота Малої Дар’ї группа ПП-23

Контрольна робота
з психології особистості

Питання:
1. Поняття особистості у психології. Різні підходи до визначення
поняття.
2. Структура особистості. Різні підходи (у працях зарубіжних і
вітчизняних науковців)

Відповіді:
1. Особистість - це унікальний індивід зі своїм власним розумовим,
емоційним, вольовим і фізичним складом. Особистість формується й
розвивається протягом суспільно-історичного розвитку людства та через
власну працю. Особистість є суспільною істотою, суб'єктом пізнання та
активним діячем у суспільному прогресі. Характерними ознаками
особистості є свідомість, виконання суспільних ролей та спрямованість на
суспільно корисну діяльність. Одним з найяскравіших аспектів
особистості є її індивідуальність. Під індивідуальністю розуміють
унікальне, неповторне поєднання психологічних особливостей людини,
таких як характер, темперамент, процеси сприймання, пам'яті, мислення,
мовлення, почуттів та волі, а також особливості її мотиваційної сфери та
спрямованості.

За К. Роджерсом, центральною ланкою особистості є самооцінка, "Я-

концепція", що формується у взаємодії з іншими. Однак формування
самооцінки не є безконфліктним і часто не збігається з оцінками інших,
що створює дилему між прийняттям чужих оцінок або залишенням при
власній оцінці.
Згідно з А. Маслоу, людські потреби, такі як добро, моральність і
доброзичливість, становлять сутність особистості. Однак ці потреби в
самореалізації можуть бути задоволені лише тоді, коли задоволені інші
потреби, особливо фізіологічні, а більшість людей не можуть
задовольнити навіть потреби нижчого рівня. За Маслоу, ієрархія потреб
виглядає наступним чином: фізіологічні потреби, потреба в безпеці,
потреба в любові та прихильності, потреба в схваленні та оцінці і потреба
в самоактуалізації - реалізації талантів і навичок. Самоактуалізація може
бути реалізована лише невеликою кількістю людей, які є особистостями.
Маслоу перераховує такі характеристики: легкість дій, орієнтація на
роботу, вибірковість, глибина і демократичність стосунків, незалежність і
творчість.

2. Фізична складова особистості - це найбільш стабільна складова

особистості, що базується на фізичних характеристиках і самосприйнятті.
До фізичної складової особистості відносяться всі об'єкти, створені
руками людини, наприклад, предмети побуту, колекції, рукописи та листи,
а також розум.
Соціальна структура особистості формується в процесі спілкування між
людьми. По суті, це система соціальних ролей у різних групах, до яких
належить людина.
Духовна складова особистості - це невидимий стрижень, на якому
базується вся структура особистості людини. Вона є внутрішнім,
душевним станом і відображає орієнтацію людини на певні цінності та
ідеали. Духовність людини не є зовнішньою і не може бути набута через
освіту чи наслідування кращих зразків духовності.
Людина не народжується з особистістю, а набуває її в процесі
особистісного розвитку, засвоюючи досвід і цінності суспільства, в якому
вона живе, і це формування і розвиток є для неї найважливішим питанням.

Фройд створює модель особистості з трьома елементами: "воно (ід), я

(его) і над-я (суперего)".
● "Воно" - це несвідоме, яке складається із забутих дитячих
переживань, вроджених інстинктів і спогадів, що пов'язують людину
з давніми і далекими предками.
● "Я" - це сфера свідомості, яка є посередником між "Воно" і
зовнішнім світом (природою, суспільством, соціальними складовими
тощо).
● "Над-Я" - це внутрішня совість особистості, яка оцінює певні
ситуації та обставини з точки зору соціального чи морального
судження. Суперего знаходиться між "Воно" та "Я".

Теорія особистості Фрейда містить як наукові докази (наприклад,

складність і різноманітність структур особистості, свідомість і несвідоме,
внутрішні суперечності особистості), так і суперечливі погляди на
природу особистості.

Концепція темпераменту бере свій початок у Стародавній Греції. У 4

столітті до нашої ери Гіппократ припустив, що індивідуальні відмінності в
характері та поведінці можна пояснити балансом біологічних рідин
("гуморів") в організмі. Він виділив чотири рідини (кров, флегма, жовта
жовч і чорна жовч), кожна з яких асоціюється з певним темпераментом.
Доктор Галенос розробив теорію темпераменту на основі ідей Гіппократа і
у своїй праці "Про темперамент" описав чотири основні темпераменти, а
саме:сангвінік,флегматик,холерик і меланхолік. Вважалося, що ці
темпераменти відображають основну природу людини і пов'язані з
різними біологічними рідинами та фізичними характеристиками.
Ганс Айзенк був одним із перших психологів, який проаналізував
особистісні відмінності за допомогою факторного аналізу, і його робота
привела його до думки, що темперамент має біологічну основу. Фактори,
які він запропонував, є наступними:
● Нейротизм (N): схильність до негативних емоцій
● Екстраверсія (E): схильність отримувати задоволення від
позитивних подій, особливо соціальних.
Поєднавши ці два виміри, Айзенк зрозумів, що результати виявилися
подібними до чотирьох старих темпераментів.

Інтроверсія та екстраверсія - подвійні поняття в теорії особистості,

запропоновані психіатром і психотерапевтом Карлом Густавом Юнгом у
його праці "Психологічні типи" 1921 року, яка описує установки людини
відповідно до її схильності звертати увагу на зовнішні об'єкти та свій
внутрішній світ. Ці типи є компенсаторними по відношенню до несвідомої
психіки. Іншими словами, людина зі свідомо екстравертними тенденціями
несвідомо є інтровертною і навпаки. Юнг всіляко підкреслював конфлікт
людських нахилів. Він був настільки вражений інтенсивністю
особистісного конфлікту, що постулював наступне як непорушний закон.

Екстраверти — це тип особистості (або поведінки), що орієнтований у

своїх проявах на зовнішній світ, на оточення. Для екстравертів характерна
поведінка, при якій людина прагне до:
 ● Спілкування з людьми,
● Уваги з боку оточення,
● Участі у публічних виступах,
● Участі в багатолюдних заходах і вечірках.
Екстраверти отримують стимул до існування від зовнішнього світу — від
дій, людей, місць та речей. Тривалі періоди бездіяльності, внутрішнього
споглядання, самотності або спілкування тільки з однією людиною
позбавляють їх відчуття сенсу життя. Однак, навіть екстравертам
необхідно чергувати періоди гарячкової активності з відпочинком.
Екстраверти можуть багато чого запропонувати нашому суспільству: вони
легко самовиражаються, сконцентровані на результатах, воліють
перебувати в натовпі та діяти.
Екстраверт може бути чудовим тамадою, організатором (часто на
громадських засадах), урядовцем, керівником, артистом чи конферансьє.

Інтроверти - це "замкнутий" або "спрямований на себе" тип особистості.

Інтроверсія відрізняється від сором'язливості чи холодності і не є
патологією. Цю рису характеру неможливо змінити, навіть якщо людина
цього хоче. Інтроверти характеризуються комфортним усамітненням,
внутрішньою рефлексією та поведінкою, пов'язаною з досвідом, творчістю
або спостереженням за процесами. Інтроверти стримані, педантичні,
пунктуальні та тихі. Вони все ретельно обмірковують, перш ніж говорити,
і лише потім висловлюють інформацію. Найважливішою характеристикою
інтровертів є їх джерело енергії. Інтроверти отримують енергію з ідей,
почуттів і вражень у своєму внутрішньому світі. Зовнішній світ відразу
викликає неприємні відчуття. Це може призвести до напруження або,
навпаки, до млявості. У будь-якому випадку, їм потрібно обмежити свої
контакти з соціумом, щоб не бути повністю пригніченими. Однак
інтровертам необхідно компенсувати час, проведений на самоті, часом,
проведеним на свіжому повітрі. Інакше їхній кругозір звузиться, а зв'язки з
оточуючими розмиються. Інтроверти, які збалансували свої енергетичні
потреби, стійкі, наполегливі, здатні бачити речі незалежно, глибоко
зосереджуватися і працювати творчо. Інтроверти подібні до електричних
батарейок, що перезаряджаються, і потребують регулярної зупинки,
припинення використання енергії та відпочинку, щоб підзарядитися.
Можливість перезарядитися - це те, що забезпечує інтровертам менш
стимулюючі ситуації. Саме тут вони можуть відновити свою енергію.
Нерідко інтроверти долають соціальне відторгнення, надягають "маску" і
стають веселими та товариськими, але як тільки у них з'являється
можливість вийти зі своєї ролі і зануритися в роздуми, інтроверти стають
більш зосередженими на тому, ким вони є - на своєму внутрішньому "я".
Типові інтроверти спокійні, тримаються на відстані від неблизьких людей,
планують свої дії заздалегідь, надають перевагу порядку в усьому,
жорстко контролюють свої емоції. Інтровертам комфортно працювати на
самоті, тоді як екстравертам для розслаблення потрібна присутність інших
людей. З інтровертів виходять чудові вчені, психологи, дослідники та
письменники.