Семінар 15

План семінару
1. Самосвідомість як вищий рівень розвитку свідомості людини, її основні рівні та
функції.
Самосвідомість - це здатність людини бути свідомою свого існування, дій та мотивів. Це
вищий рівень розвитку свідомості, який передбачає свідомість себе як індивіда, окремої
особистості, яка має свої уявлення про свій власний інтелект, емоції, переконання та
поведінку.
Основні рівні самосвідомості:
 Самоусвідомлення - здатність розуміти, що людина існує як окрема
індивідуальність зі своїми власними уявленнями та потребами.
 Самовизначення - здатність розуміти свої потреби та бажання і здійснювати вибір
на основі цих потреб.
 Саморегуляція - здатність контролювати свої емоції, поведінку та дії відповідно до
своїх цілей та цінностей.
 Самоактуалізація - здатність до саморозвитку та досягнення своїх потенційних
можливостей.
 Функції самосвідомості:
 Розвиток самоповаги - здатність розуміти свої сильні та слабкі сторони і приймати
себе таким, який є.
 Розвиток самоідентифікації - здатність розуміти свою унікальність та відмінність
від інших людей.
 Розвиток емоційної стабільності - здатність регулювати власні емоції та реагувати
на зовнішні подразники без зайвого стресу та негативних наслідків.
 Розвиток творчості - здатність розуміти свої творчі здібності та здійснювати творчі
вчинки.
Отже, самосвідомість визначається здатністю людини розуміти та контролювати свої
власні дії, почуття, мотиви та переконання. Це дозволяє людині краще розуміти себе, свої
відчуття та реакції на різні ситуації, та приймати більш обґрунтовані рішення.
2. Рефлексивна сфера свідомості особистості включає у себе процеси, що пов'язані зі
свідомим сприйняттям і розумінням себе як індивіда, його внутрішнього світу,
ставлення до себе, власних якостей, здібностей та поведінки.
Самооцінка - це процес формування оцінки себе, свого ставлення до власних якостей та
досягнень. Вона визначається відношенням особистості до себе та зовнішнього світу,
зокрема, до родини, друзів, колег і т.д. Самооцінка може бути позитивною або
негативною.
Образ “Я” - це поняття, яке відображає сукупність уявлень про себе як про особу з усіма
своїми рисами, здібностями та характеристиками. Образ “Я” формується в результаті
взаємодії особистості зі світом, з досвідом спілкування, виконання різних ролей у житті, а
також внаслідок внутрішнього сприйняття власної особистості.
Образ “Я” може бути реалістичним, тобто відповідати дійсному стану речей, або
нереалістичним, коли людина перебільшує свої здібності та можливості або недооцінює
їх.
Рефлексивна сфера свідомості особистості включає в себе не лише самооцінку і образ “Я”,
а також розуміння власних емоцій, потреб і бажань, аналіз своєї поведінки та дій,
рефлексію над своїми цінностями та життєвими цілями. Вона є важливою складовою
розвитку особистості і її самопізнання.
3. Стать - це біологічна характеристика, що визначається наявністю чоловічих або
жіночих ознак у людини. Сутність статі полягає в тому, що це біологічно визначена
ознака, яка визначає можливість людини для розмноження та наслідування
генетичної інформації.
Види статі визначаються за біологічними ознаками, що характеризують чоловіків та
жінок. У людини статеві ознаки включають в себе анатомічні, гормональні та фізіологічні
ознаки. Чоловіки та жінки відрізняються за наявністю різних гормонів, фізіологічних
характеристик, включаючи силу та м'язову масу.
Психологічна характеристика статі полягає в різних особливостях між чоловіками та
жінками в психологічних та соціальних аспектах. Чоловіки та жінки можуть відрізнятися
за своїм сприйняттям світу, підходом до проблем, стилем комунікації, емоційною
реактивністю та іншими психологічними характеристиками.
В психології існує ряд теорій щодо впливу статі на психологічні характеристики.
Наприклад, теорія гендерних ролей стверджує, що різниці у поведінці чоловіків та жінок
визначаються соціальними уявленнями про те, якими повинні бути поведінка та роль
чоловіків та жінок. Інші теорії відзначають різниці у підході до сприйняття та обробки
інформації, роль гормонів та генетичних факторів у визначенні психологічних рис, а також
інші психологічні теорії, що розглядають різниці між чоловіками та жінками в поведінці та
емоційному регулюванні.
Наступне важливе питання - це роль соціальних факторів у формуванні статі. Соціальні
уявлення та стереотипи щодо ролі чоловіків та жінок можуть впливати на те, як людина
сприймає свою стать та як вона поводиться. Також соціальні фактори можуть впливати на
сприйняття статевих ролей та ідентичності. Наприклад, культурні уявлення про те, якими
мають бути чоловіки та жінки, можуть впливати на те, як людина відчуває свою стать та
як вона вибирає відповідну статеву роль.
Нарешті, важливо зазначити, що стать та статеві ролі є соціально конструйованими
категоріями, тому їх розуміння та значення можуть змінюватися в залежності від
культурного та історичного контексту. Наприклад, у різних культурах можуть існувати
різні статеві норми та очікування, а також інші статеві категорії, такі як трансгендерні та
нетрадиційні статеві ідентичності, які можуть відрізнятися від традиційних чоловічих та
жіночих ролей.
4. Смислова сфера особистості є важливим аспектом в багатьох психологічних
концепціях. В загальному, це включає в себе переконання, цінності, цілі, мотивації
та інтереси людини, які формують її сприйняття світу та зорієнтованість на певні
дії та досягнення.
Однією з найбільш відомих концепцій смислової сфери особистості є концепція Віктора
Франка. Він розглядав людський життєвий досвід як потребу в пошуку смислу та цінності,
і вважав, що цей процес відбувається на трьох рівнях: творчому, рефлексивному та
екзистенційному.
Інша відома концепція смислової сфери особистості - це теорія самоактуалізації Абрахама
Маслоу. Згідно з цією теорією, люди мають вроджену потребу розвивати свій потенціал та
досягати своєї максимальної можливості, і для цього вони повинні зосередитися на
здійсненні своїх потреб на різних рівнях: фізіологічному, безпеці, любові та належності,
поваги та самоактуалізації.
Інші концепції, такі як теорія рефлексивної самосвідомості Джона Дьюї та теорія
розуміння емоцій Джервіса, також акцентують на ролі смислової сфери у формуванні
світогляду та поведінки людини.
В цілому, концепції смислової сфери особистості відображають важливість
індивідуального досвіду та переконань у формуванні нашого сприйняття світу
Інша важлива концепція, яка включає смислову сферу особистості, - це концепція сензури
реальності. Згідно з цією концепцією, люди не можуть бачити світ об'єктивно, оскільки
вони сприймають його через свої власні переконання та досвід. Це може включати
уявлення про те, які речі можуть бути реальними, а які - ні, а також сприйняття того, що
важливо та цінно для кожної людини.
У деяких концепціях, таких як концепція особистісного конструкту, смислова сфера
використовується для опису того, як люди формують свої уявлення про себе. Це може
включати в себе те, як люди класифікують свої власні характеристики, цінності та
інтереси, а також як вони оцінюють свої власні можливості та обмеження.
Смислова сфера особистості також відображає важливість культурного контексту у
формуванні світогляду та ідентичності людини. Культурні та соціальні фактори можуть
впливати на те, як люди сприймають світ та формують свої цінності та переконання.
У загальному, концепції смислової сфери особистості допомагають розуміти те, як
індивідуальний досвід та переконання впливають на сприйняття світу та формування
особистісної ідентичності.
5. Простір і час є важливими компонентами життєвого світу особистості. Простір
відображає місце, де людина проживає та діє, тоді як час відображає хронологічну
послідовність подій в її житті.
Простір може включати в себе різні місця, такі як дім, робоче місце, місто або країну, а
також інші місця, які людина відвідує, такі як ресторани, магазини, парки та інше. Простір
може також відображати культурні та соціальні фактори, такі як мова, релігія, традиції та
інші аспекти, які впливають на життя людини.
Час відображає хронологічну послідовність подій у житті людини, включаючи
народження, дитинство, підлітковий період, доросле життя та старість. Кожен з цих етапів
має свої власні особливості, які відображаються в індивідуальному досвіді та розвитку
особистості.
Простір і час також можуть взаємодіяти один з одним та впливати на сприйняття та досвід
людини. Наприклад, люди, які живуть у різних культурних та географічних контекстах,
можуть мати різні сприйняття часу, так як поняття часу може відрізнятися в залежності
від культурних та соціальних факторів.
У загальному, простір і час є важливими компонентами життєвого світу особистості, які
взаємодіють один з одним та впливають на індивідуальний досвід та розвиток
особистості.
Завдання для самостійної роботи
1. С
2. З
3. Психологічний час - це специфічний аспект часу, який відображає індивідуальний
досвід та сприйняття часу людиною. Він відрізняється від фізичного, біологічного
та соціального часу через його суб'єктивність, залежність від індивідуальних
чинників та відносності.
 Фізичний час - це абстрактний концепт, який вимірюється відносно інших фізичних
величин, таких як довжина, маса та інші. Це час, який ми вимірюємо за допомогою
годинників та календарів, і він має сталий та незмінний характер.

Біологічний час - це регулювання фізіологічних процесів організму, таких як цикли сну та

бодрощів, що контролюються годинниками внутрішнього організму. Він відрізняється від
фізичного часу, оскільки він залежить від біологічних процесів в організмі.

Соціальний час - це соціально визначений час, який вимірюється за допомогою

календарів, годинників та інших соціально визначених стандартів. Він відрізняється від
фізичного часу, оскільки він залежить від соціальних конвенцій та культурних факторів.

Однак, психологічний час є суб'єктивним та залежить від індивідуальних чинників.

Індивідуальний досвід та сприйняття часу визначається рядом чинників, таких як настрій,
емоції, досвід, відчуття та інші. Оскільки психологічний час залежить від .ідуальних
чинників, він може змінюватися від однієї людини до іншої, а також від моменту до
моменту у тій самій людини.

Психологічний час може бути спотворений нашою увагою, пам'яттю та сприйняттям

подій. Наприклад, він може здаляти або прискорюватися, коли ми переживаємо різні
емоції або стикаємося з новими враженнями. Нерідко у нас виникає відчуття, що час
пролітає швидко або, навпаки, стоїть на місці.

У психологічному часі також важливою є можливість припинити чи зупинити його.

Наприклад, люди можуть відчувати, що час сповільнюється в той момент, коли вони
занурені у роботу, яка їм подобається або важлива для них, або коли вони переживають
щось нове та цікаве.

Таким чином, психологічний час відрізняється від фізичного, біологічного та соціального

часу через свою суб'єктивність та залежність від індивідуальних чинників. Він важливий
для розуміння того, як людина сприймає та організує своє життя, а також як вона реагує
на різні впливи та події.

Питання для обговорення

1. Самосвідомість є важливим поняттям у психології і вона займає центральне місце у

психіці людини. Самосвідомість можна визначити як здатність до сприйняття та
розуміння себе як індивіда, до усвідомлення своїх власних думок, емоцій, почуттів
та поведінки.
Перш за все, самосвідомість дає можливість людині розуміти свої потреби та бажання, що
може допомогти у формулюванні особистісних цілей та плануванні життєвого шляху.
Також, самосвідомість допомагає людині розуміти свої сильні та слабкі сторони, що може
сприяти розвитку особистісної гнучкості та адаптації до різних життєвих ситуацій.
Крім того, самосвідомість є необхідною у формуванні власної ідентичності. Людина
формує свою ідентичність на основі того, як вона бачить себе у світі, які цінності та
переконання має, який образ себе створює. Самосвідомість допомагає людині зрозуміти ці
аспекти свого життя, що дозволяє їй формувати більш цілеспрямовану ідентичність.
Крім того, самосвідомість може допомогти людині у збереженні своєї психічної стійкості
в умовах стресу та негативних впливів зовнішнього світу. Здатність сприймати та
розуміти свої емоції та почуття дозволяє людині краще контролювати свою поведінку та
реакції на негативні події.
Отже, можна стверджувати, що самосвідомість займає ключове місце у психіці людини,
оскільки вона є базовим елементом формування і розвитку особистості. Самосвідомість є
основою для формування внутрішнього світу людини, її цінностей, переконань, мотивації,
ідентичності та особистісних цілей.
Крім того, самосвідомість є важливою для розвитку соціальних відносин. Людина, яка має
високий рівень самосвідомості, може краще розуміти своїх близьких, друзів та колег, що
дозволяє їй бути емпатичною та сприяти розвитку позитивних відносин з оточуючими.
Усе вищевказане дає підставу для того, щоб стверджувати, що самосвідомість має
важливе місце у психіці людини. Вона допомагає людині бути більш свідомою та гнучкою
у різних ситуаціях, а також сприяє її особистісному розвитку та здійсненню своїх
життєвих цілей.
2. Свідомість людини - це складний та многогранний психічний процес, що включає в
себе різні рівні та аспекти. Рівні свідомості людини можна умовно поділити на такі:
сенсорний, перцептивний, уваги, пам’яті, мислення, емоційний, мотиваційний та
волевий. Взаємозв’язок між цими рівнями визначає рівень свідомості людини та її
здатність сприймати та реагувати на зовнішній світ.
Сенсорний рівень свідомості включає в себе сприйняття зовнішніх подразників, які діють
на органи чуття. Перцептивний рівень свідомості передбачає сприйняття та інтерпретацію
інформації, що надходить від зовнішнього світу, на основі досвіду та знань. Увага
відображає здатність людини зосереджувати своє увагу на обмеженій кількості
подразників.
Пам’ять дозволяє зберігати інформацію та використовувати її для прийняття рішень та
поведінкових реакцій. Мислення включає в себе процеси аналізу, синтезу та оцінки
інформації, які забезпечують розвиток розумових здібностей людини.
Емоційний рівень свідомості визначає емоційний стан людини, який може впливати на її
поведінку та сприйняття дійсності. Мотиваційний рівень свідомості включає в себе
мотиви та потреби людини, які визначають її поведінку та вибір дій. Волевий рівень
свідомості передбачає здатність людини контролювати свої дії
Отже, взаємозв'язок різних рівнів свідомості можна описати таким чином:
 Спільність базових механізмів: на всіх рівнях свідомості людина використовує
базові механізми пізнання, такі як сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, уяву тощо.
Ці механізми співпрацюють між собою і допомагають формувати повну картину
світу.
 Взаємодія різних рівнів: різні рівні свідомості взаємодіють між собою, утворюючи
єдину систему пізнання. Наприклад, візуальна перцепція може викликати асоціації,
які зберігаються в пам'яті, а ці асоціації, в свою чергу, можуть викликати емоції або
думки.
 Відносна автономія рівнів: різні рівні свідомості можуть працювати автономно
один від одного. Наприклад, людина може спонтанно вирішити зробити щось, не
обдумуючи це докладно на рівні раціонального мислення.
  Взаємна залежність рівнів: різні рівні свідомості взаємно впливають один на
одного. Наприклад, настрій людини може вплинути на її увагу, або настрій може
бути змінений раціональним мисленням.
 Отже, різні рівні свідомості взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему
пізнання. Спільність базових механізмів та взаємодія різних рівнів дозволяють
людині формувати повну картину світу та реагувати на нього адекватно.
3. Психологічна стать - це сукупність психологічних рис, які відображаються в
поведінці, особистісному досвіді та самовизначенні людини в соціумі і
визначаються культурними та біологічними факторами.
Перші уявлення про психологічні риси, які можна віднести до певної статі, з'явилися ще у
стародавньому світі, коли було звернуто увагу на різницю в поведінці та соціальній ролі
чоловіків та жінок. Зараз існує безліч теорій та концепцій щодо психологічної статі, проте
головна ідея полягає в тому, що вона формується внаслідок взаємодії культурних та
біологічних факторів.
Біологічні фактори включають в себе гормональні та генетичні впливи. Вивчення ролі
гормонів, особливо тестостерону, відіграє важливу роль у визначенні маскулінності та
фемінності. Гормони впливають на психологічні процеси, такі як емоції та настрій, а
також на рівень фізичної активності. Генетичні фактори також грають важливу роль у
формуванні психологічної статі. Наприклад, унаслідок генетичних особливостей жінки
можуть мати більш розвинену здатність до спілкування та соціального взаємодії, тоді як
чоловіки - до вирішення проблем та прийняття рішень.
Крім того, психологічна стать може включати і культурні аспекти, такі як соціальні
норми, очікування і ролі, які пов'язані з гендерною приналежністю. Наприклад, у багатьох
культурах чоловіки вважаються більш агресивними і незалежними, тоді як жінки частіше
сприймаються як більш емоційні та доглядальні.
Отже, психологічна стать є складною та багатогранною концепцією, яка включає як
біологічні, так і соціальні аспекти. Вона може впливати на психічний стан, поведінку та
сприйняття людини, а також на її соціальні взаємодії.
4. Формування маскулінності і фемінності пов’язане з різними передумовами, які
можуть включати як біологічні, так і соціокультурні фактори.
Передумовами формування маскулінності можуть бути:
 Гормональні фактори: тестостерон відповідає за розвиток сильної фізичної будови,
поведінки та інтересів, що характерні для чоловіків.
 Соціально-культурні фактори: у більшості культур чоловіки вважаються
сильнішими, емоційно менш чутливими та більш агресивними, ніж жінки. Тому,
чоловікам частіше пропонують ролі, які вимагають від них вияву маскулінності.
 Передумовами формування фемінності можуть бути:
 Гормональні фактори: відсутність тестостерону та присутність естрогену сприяє
розвитку менш сильної фізичної будови, більшої емоційної чутливості та інтересів,
що характерні для жінок.
 Соціально-культурні фактори: у більшості культур жінки вважаються менш
сильними, більш емоційно чутливими та більш доглядальними, ніж чоловіки. Тому,
жінкам частіше пропонують ролі, які вимагають від них вияву фемінності.
Однак, варто зазначити, що формування маскулінності та фемінності є багатоаспектним
процесом, який включає в себе взаємодію багатьох різноманітних факторів, таких як
культурні, соціальні, психологічні та біологічні.
 5. Ці поняття пов'язані зі словом "життя", але вони мають відмінні значення:
 Життєвий шлях - це сукупність подій, які відбуваються в житті людини, таких як
освіта, робота, взаємини з іншими людьми, досвід і т. д. Це може включати в себе
багато етапів і може відрізнятися від людини до людини.
 Онтогенез - це розвиток організму від запліднення до повної зрілості. Це включає в
себе фізичний і психічний розвиток, включаючи дитинство, підлітковий період і
дорослість.
 Час життя - це проміжок часу, протягом якого живе організм. Це може відрізнятися
від однієї особи до іншої в залежності від багатьох факторів, таких як спосіб життя,
генетичні фактори, середовище і т. д.
 Життєвий цикл - це послідовність етапів розвитку, які відбуваються в організмі від
початку до кінця життя. Це може включати в себе різні етапи, такі як запліднення,
народження, дитинство, підлітковий період, дорослість, старість і смерть.
Отже, хоча ці поняття пов'язані з життям, вони мають відмінні значення, які варто
враховувати при їх використанні.
6. Прогнозування життя - це оцінка тривалості життя імовірної людини на підставі
певних факторів. Індивідуальні особливості, які можуть вплинути на
прогнозування життя, включають наступні:
 Генетичні фактори: Індивідуальні генетичні риси можуть впливати на тривалість
життя. Деякі хвороби можуть бути спадковими, тому генетичні тести можуть
допомогти визначити особливості та ризики для певних захворювань.
 Спосіб життя: Здорове життя може підвищити тривалість життя. Наприклад,
регулярна фізична активність, здорове харчування, відмова від куріння і вживання
алкоголю можуть підвищити тривалість життя.
 Соціальне середовище: Умови життя та соціальне середовище також можуть
впливати на тривалість життя. Наприклад, доступ до медичної допомоги, висока
якість водопостачання та житла можуть покращити тривалість життя.
 Здоров'я: Стан здоров'я може впливати на тривалість життя. Захворювання та
травми можуть знизити тривалість життя.
 Емоційний стан: Психічний стан та рівень стресу можуть також впливати на
тривалість життя. Позитивний психічний стан та низький рівень стресу можуть
підвищити тривалість життя.
Враховуючи ці фактори, можна зробити більш точний прогноз тривалості життя.
Прогнозування життя є складним і не завжди точним, тому важливо враховувати багато
факторів, а не тільки один.
8. Психологічний простір - це концепт, який використовується в психології для опису
взаємодії між людиною та її оточенням. Це абстрактне поняття, яке описує взаємодію
між людиною та її фізичним та соціальним середовищем.
Психологічний простір відрізняється від фізичного чи біологічного простору тим, що
він включає не тільки зовнішнє середовище, але і індивідуальні сприйняття, емоції та
думки людини. Фізичний простір відноситься до конкретного місця або простору, де
людина перебуває, таких як дім, робоче місце або громадські місця. Біологічний
простір відноситься до природного середовища, включаючи тварин, рослини,
мікроорганізми та їх взаємодію між собою.
Психологічний простір враховує взаємодію між зовнішнім світом та внутрішніми
станами людини, такими як її сприйняття, пам'ять, увага, емоції та думки. Він може
включати такі аспекти, як культура, соціальний контекст, історія, спосіб життя та інші
фактори, які впливають на психологічний стан людини.
Отже, психологічний простір відрізняється від фізичного та біологічного простору
тим, що він описує взаємодію між людиною та її фізичним та соціальним
середовищем, включаючи її індивідуальні сприйняття, емоції та думки.