PSYCHOLOGY

SCIENTISTS AND METHODS OF USING MODERN TECHNOLOGIES

ПОНЯТТЯ САМООЦІНКИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА

ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Михайлишин Уляна Богданівна,
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Гернешій Мирослава Василівна,

здобувач вищої освіти
Факультет суспільних наук, кафедра психології
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Самооцінка має значний вплив на поведінку, діяльність та спілкування

людини. Вона визначає емоційне ставлення людини до себе і виступає
регулятором її поведінки та діяльності. В сучасній психології тема самооцінки,
її структура, функції, формування та взаємозв'язок з іншими аспектами
особистості постійно привертає увагу науковців [1].
Самооцінка особистості представляє собою оцінку, яку людина дає своїм
внутрішнім характеристикам, що відображаються в її особистості, здібностях,
досягненнях та поведінці в різних аспектах життя. Ці аспекти можуть включати
зовнішній вигляд, професійний успіх, рівень освіти, взаємини з оточуючими,
самоповагу та інші фактори [2].
Всі люди періодично ретельно вивчають свій характер, виявляють позитивні
й негативні риси в собі. Самооцінка, як поняття в психології, відображає
здатність свідомості людини до утворення уявлення про себе і свої дії, а також
здатність судити про свої навички, вміння, особисті якості, достоїнства і
недоліки. Вона дозволяє людині критично оцінювати себе, ставити перед собою
різні цілі й досягати їх, порівнювати свої можливості з вимогами в різних сферах
життя, розглядати свої дії та приймати обґрунтовані рішення [3].
Самооцінка має вплив на поведінку особистості. Вона може бути
взаємопов’язана із конфліктною поведінкою особистості. Чим вищий рівень
самооцінки, тим більше схильна особистість до конфліктної поведінки та
суперництва у разі виходу з конфлікту [4]. Тобто, неадекватно завищена
самооцінка може провокувати конфліктну поведінку особистості.
Термін "самооцінка" був введений науковцем У. Джеймсом і він пов'язував
його з первинними емоціями, такими як гнів або задоволення. В широкому
розумінні самооцінка відображає задоволеність або незадоволеність особою
щодо самої себе.
Дана тематика є актуальною як у вітчизняних, так і у зарубіжних наукових
дослідженнях. За словами Пантілєєва С.Р., англійська мова має цілий ряд
термінів, що відображають поняття "самооцінка": self-regard (самоставлення),
self-esteem (самоповага, узагальнена самооцінка), self-feeling (самопочуття), sеlf-
love (любов до себе), self-respect (самоповага), self-acceptance (самоприйняття),
self-attitude (самоставлення, установка на себе), self-evaluation (декларована,

390
 PSYCHOLOGY
SCIENTISTS AND METHODS OF USING MODERN TECHNOLOGIES

публічна самооцінка). Протягом останніх років до цього списку були додані такі
поняття, як self-appraisal (самооцінка), self-integrity (цілісність, близьке до
феномену самості), self-assessment (судження про себе, самооцінювання як
процес), self-compassion (турбота про себе), self-value (самоцінність), self-
confidence (впевненість у собі, віра у власні можливості, близьке до
самоефективності за А. Бандурою), self-belief (віра у себе), self-worth (відчуття
власної гідності) та інші. Ці терміни відображають різноманітні аспекти
самооцінки як психологічного явища. В рамках моделі ядерних оціночних
структур (Core self-evaluations approach) Джаджа, Локка і Дарама, самооцінка є
однією з чотирьох базових складових разом із локусом контролю, нейротизмом
та узагальненою само ефективністю [5].
Існують різні підходи до розуміння поняття самооцінки. К. Роджерс вважає,
що самооцінка є структурним компонентом Я-концепції особистості, яка
формується через взаємодію зі значущими людьми. А. Маслоу розглядає
самооцінку в контексті ієрархії потреб і пов'язує її з потребою в приналежності
та любові, а також з потребою в самоповазі. І. Чеснокова розглядає самооцінку
як загальне почуття "за" і "проти" себе, враховуючи позитивні і негативні
моменти співвідношення. І. Кон вважає, що самооцінка є своєрідною
когнітивною схемою, яка організує і структурує інформацію про аспект "Я". А.
Леонтьєв вбачає самооцінку як умову, що дозволяє людині перетворитися в
особистість і мотивує до відповідності вимогам оточуючих і власним
домаганням. Т. Криворучко розглядає самооцінку як компонент самосвідомості,
пов'язаний з самовідношенням, самопізнанням та саморегулюванням. Р. Бернс
вважає, що самооцінка є частиною структури Я-образу і включає установки "на
себе" та уявлення про самого себе. М. Апетян вважає, що самооцінка є
центральним особистісним утворенням, яке впливає на соціальну адаптацію,
поведінку, діяльність та міжособистісні стосунки. С. Дмитрієва називає
самооцінку внутрішньою умовою регуляції поведінки та діяльності особистості.
Ці підходи відрізняються у своїх акцентах і підкреслюють різні аспекти
самооцінки. Розуміння самооцінки включає в себе як емоційні, так і когнітивні
аспекти, а також враховує соціальні та індивідуальні фактори, що впливають на
формування і розвиток самооцінки особистості [6].
Самооцінка може бути розглянута через три підходи, які допомагають
зрозуміти її сутність. По-перше, це співставлення між реальним образом "Я" і
ідеальним образом "Я", що відображає відповідність між фактичними описами
себе і бажаними, ідеальними стандартами. По-друге, це тлумачення реакцій
соціального оточення на поведінку індивіда. По-третє, це оцінка ідентичності
особистості через успішність або неуспішність власних дій. Таким чином,
розуміння поняття "самооцінка" визначається суб'єктивним сприйняттям цього
явища [7].
На самооцінку особистості впливають такі чинники (згідно з М. Вагнером):
відчуття себе потрібним, бажаним, коханим (відсутність любові може призвести
до емоційних проблем, які можуть турбувати людину протягом життя); почуття
гідності (якщо людина відчуває любов, повагу та підтримку з боку оточуючих,

391
 PSYCHOLOGY
SCIENTISTS AND METHODS OF USING MODERN TECHNOLOGIES

це сприяє позитивному сприйняттю себе); почуття компетентності (люди, які

мають здорове уявлення про себе та оптимістичний погляд, вірять у свої
можливості і вміють ефективно вирішувати проблеми) [1].
Щодо видів самооцінки, то існує багато різних поглядів вчених. За О.
Скрипченком самооцінку особистості можна класифікувати залежно від рівня та
стабільності. За рівнем самооцінки виокремлюють високу (неадекватну,
завищену), середню (адекватну) та низьку (занижену) самооцінку. За
стабільністю розрізняють стабільну самооцінку, яка характерна для осіб, що
відчувають впевненість у собі, та плаваючу самооцінку, яка є незбалансованою
та залежить від думок інших людей, а також від власних успіхів і невдач [8].
Самооцінку за предметом відображення внутрішньої реальності можна
класифікувати на наступні види. Перш за все, існує самооцінка, яка відображає
життєві цілі, наміри та прагнення особистості, тобто її інтенції. Другий вид
самооцінки стосується пізнавальних та інтелектуальних можливостей людини, її
потенціалу. Третій вид самооцінки відображає психофізіологічні, фізичні та
характерологічні властивості індивіда, його поссіденції [9].
Згідно з Ю. Ліпковською, самооцінку можна поділити на два основних види:
адекватну та неадекватну. Адекватна самооцінка відображає правильне
співвідношення особистості з її можливостями та досягненнями. Вона
характеризується критичним ставленням до себе, реалістичним оцінюванням
успіхів та невдач і ставленням досяжних цілей. Неадекватна самооцінка може
бути завищеною або заниженою. В цьому випадку у людини виникає
неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ власної особистості та її
можливостей, або ж недооцінка своєї цінності для інших [10].
О. Олійник стверджував, що психологічно сприятливою для особистості є
адекватно висока самооцінка. Високий рівень збігу з еталонною моделлю, який
підтримується оточуючими, є характеристикою такої самооцінки. Завищена
самооцінка, коли особистість оцінює себе вище, ніж інші, є неадекватно
завищеною. Це може призвести до переоцінки власних можливостей,
зарозумілості та некритичного ставлення до критики. Адекватно низька
самооцінка може призвести до пошуків нової групи, де особистість буде
цінуватися вище, або до зниження домагань та соціальної активності, обмеження
міжособистісних контактів. Неадекватно занижена самооцінка сприяє почуттю
невпевненості, стримуванню активності та недооцінці власних можливостей, що
може перешкоджати навчанню, самоствердженню, знаходженню друзів та
досягненню цілей особистості [11].
За С. Дмитрієвою, існує інша класифікація видів самооцінки. Вона розрізняє
два типи самооцінки. Перший тип - актуальна самооцінка (відображає рівень
самооцінки, який вже досягнутий особистістю). Другий тип - потенційна
самооцінка (відображає рівень амбіцій та прагнень особистості).
На думку Р. Павелкова, самооцінка складається з двох компонентів. Перший
компонент - когнітивна самооцінка, що включає знання про себе, які людина
отримує від інших людей. Другий компонент - емоційна самооцінка, яка
відображає рівень задоволеності та самозадоволення особистості.

392
 PSYCHOLOGY
SCIENTISTS AND METHODS OF USING MODERN TECHNOLOGIES

Таким чином, проаналізувавши наукові джерела, можна зробити висновок,

що самооцінка є компонентом самосвідомості та представляє собою уявлення і
оцінку особистістю себе, своїх фізичних, інтелектуальних характеристик,
комунікативних навичок та місця в спільноті. Вона відображає інформацію про
себе, яку людина отримує від інших, а також своє власне усвідомлення
особистісних якостей. Формування самооцінки відбувається через
міжособистісну взаємодію, а її ключовою функцією є регулювання поведінки
людини.
Список літератури
1. Прокопенко Т. Теоретичні підходи до визначення поняття «самооцінка» в
психолого-педагогічних дослідженнях. / Т. Прокопенко // Магістерський
науковий вісник. – 2022. - № 38. – С. 70-73.
2. Зінченко С.В. Вплив самооцінки на успішність в житті. / С.В. Зінченко,
І.В. Швець, Р.В. Швець, Д.О. Леоненко // Learning the latest theories and methods.
– 2023. - № 9. – С. 379-381.
3. Калашник О.В. Самооцінка та самоцінність – рушійна сила особистості в
умовах сучасних реалій. / О.В. Калашник, Ю.М. Кашпур // Редакційна колегія:
Головний редактор. – 2022. – С. 107-113.
4. Михайлишин У. Б. Вплив самооцінки на конфліктну поведінку підлітків. /
У. Б. Михайлишин // Науковий вісник Ужгородського національного
університету. Серія: Психологія. – 2021. - №3 – С. 86-92.
5. Бахвалова А. Структура самооцінки та професійної самооцінки у
зарубіжних теоріях. / А. Бахвалова // Perspectives of science and education. – 2019.
– С. 465-470.
6. Кулаковська Р.Р. Особливості формування адекватної самооцінки у
підлітковому віці. / Кулаковська Р.Р. – 2022. – 84 с.
7. Бегеза Л.Є. Соціально-психологічні концепти самооцінки особистості. /
Л.Є. Бегеза, А.В. Кайзерова // Сучасніі аспекти модернізації науки: стан,
проблеми, тенденції розвитку. – 2022. – С. 170-174.
8. Папітченко Л.В. Теоретичний аналіз проблеми значущості самооцінки в
структурі гідності особистості. / Папітченко Л.В. // Науковий часопис НПУ імені
М. П. Драгоманова. Психологічні науки. – 2020. - №12. – С. 79–89.
9. Чорна А.С. Взаємозв'язок структури мотивації та розвитку структури
самооцінки. / А.С. Чорна. – 2021. – С. 11-13.
10. Ліпковська Ю. Формування адекватної самооцінки у школярів. / Ю.
Ліпковська // Психологічні виміри культури, економіки, управління. – 2016. - №
9. – С. 61-69.
11. Олійник О.О. Самооцінка як передумова професійного становлення
студентів. / О.О. Олійник // Теорія і практика сучасної психології. – 2018. - №1.
– С. 97-101.

393