Проект на тему:

«Самореалізація
в підлітковому
та юнацькому віці»
учня 9-Б класу
ЗЗСО №1
 Цінність підліткового віку
Як і кожен етап людського життя, юність має самостійну цінність і
виконує особливу місію. У цей відносно невеликий період формуються
життєві очікування і світогляд людини, система її цінностей і характер,
відбуваються процеси самопізнання і самовизначення.
Особистість — це сукупність соціальних властивостей людини, що
формується та видозмінюється внаслідок взаємодії внутрішніх та
зовнішніх чинників.
Особистість визначається психологічними характеристиками, що
виявляються у відносинах з навколишнім світом та іншими людьми і
визначають поведінку людини.

Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити

своє покликання.
Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі
усвідомлюють її значення.
Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто
відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі,
якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана
із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.
Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію –
шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення.
 Стратегія самореалізації має п'ять складових:
1. Самооцінка і самопізнання
2. Самовизначення
3. Саморегуляція
4. Самоосвіта
5. Самовиховання

Форми самореалізації особистості

 Самореалізація — адаптація (процес об’єктивації сутнісних

сил, провідною метою якого є максимальне пристосування до
навколишнього середовища).
 Самореалізація — пізнання (діяльність з об’єктивації
сутнісних сил, підпорядкована постійному розширенню та
накопиченню знань про світ і про себе).
 Самореалізація — виконання (утілення особистісних
сутнісних сил із виробництвом об’єктів за матеріальним чи ідеальним
взірцем).
 Самореалізація — новаторство (форма особистісного
самоздійснення, провідною метою якого виступає створення об’єкта,
який раніше не існував).
 Самореалізація — гра (форма самореалізації, єдиною метою
якої є сам процес об’єктивації сутнісних сил).
 Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює
себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Самооцінка
є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також
залежить від ставлення до нас інших людей.
 Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною),
адже над міру завищена самооцінка також може призвести до
розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків.
Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина
реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною
особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку
самооцінку ще називають здоровою.
У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого
вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на
цьому шляху.
Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких
прагнень і щоденні зусилля для ї х реалізації. У процесі самовизначення
вам допоможуть такі поради:
1. Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже
відповідального шансу реалізувати себе.
2.  Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте
простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте
необхідні для їх виконання життєві навички. 
3. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за
те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте
відповідальність на інших людей чи обставини.
4.  Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе:
«А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»
 5.  Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими
цілями.

Висновок
У підлітковому періоді формується світогляд, система цінностей і
характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому
числі й вибір майбутньої професії. Рівень благополуччя людини
пов’язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя.
Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і
формування позитивної самооцінки, самовизначення, саморегуляція,
самоосвіта і самовиховання.