Professional Documents
Culture Documents
підтримка
С. В. Д’ЯЧКОВ
9
С. Д. ЛИТОВЧЕНКО
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ 9
ВСЕСВІТНЯ
Особливості підручника:
•
ІСТОРІЯ 9
• ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
авторська подача матеріалу дозволить сформувати цілісне
уявлення про події Нового часу
• історичні карти допоможуть установити просторові
взаємозв’язки між подіями та процесами
• практичні заняття розвиватимуть навички роботи з різними
видами історичних джерел
Інтернет-підтримка дозволить:
• здійснити онлайн-тестування за кожним розділом
• ознайомитися з додатковими відомостями, пов’язаними
зі змістом параграфів
С. В. Д’ЯЧКОВ, С. Д. ЛИТОВЧЕНКО
Інтернет-підтримка
interactive.ranok.com.ua
УДК [94(100)”05/…”:37.016](075.3)
Д93
Д’ячков С. В.
Д93 Всесвітня історія : підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закла-
дів / С. В. Д’ячков, С. Д. Литовченко. — Харків : Вид-во «Ранок»,
2017. — 192 с. : іл.
ISBN 978-617-09-3367-6.
УДК [94(100)”05/…”:37.016](075.3)
Інтернет-підтримка
Електронні матеріали
до підручника розміщено на сайті
interactive.ranok.com.ua
3
Статуя Свободи в Нью-Йорку. Скульптор Ф. Бартольді. Ейфелева вежа в Парижі. Сучасний вигляд.
Статуя богині Свободи — це подарунок французького Споруду заввишки 324 м збудовано в 1889 р. за проек-
народу на честь 100-ї річниці незалежності США. том конструктора Г. Ейфеля. Вежу вважають зразком
Скульптуру виконано у стилі неокласицизму та вста- архітектури стилю модерн, найвищим досягненням
новлено в 1886 р. техніки XIX ст.
4
§ 1. Вступ. Світ наприкінці Нового часу
5
6
§ 1. Вступ. Світ наприкінці Нового часу
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
? На основі матеріалів таблиці визначте, які країни зміцнили своє панівне стано-
вище у світі, а які втратили його. Спробуйте пояснити, чому так відбулося.
Мал. 4. На конвеєрі Г. Форда. Мал. 5. Фабрики А. Круппа в Ессені (Німеччина).
США, 1910 р. Гравюра середини XIX ст.
7
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Поясніть поняття «Новий час». Коли та за яких обставин ви вважаєте, чи доцільно виділити «довге» XIX століття як
воно виникло? 2. Визначте хронологічні межі Нового самостійний історичний період між Новою й Новітньою
часу. 3. Чому вчені виділяють «довге» XIX століття як осо- історією? 7. Поясніть, у чому полягає сутність промисло-
бливий період Нового часу? 4. Що «нового» з’явилося вого перевороту. 8. Яке суспільство можна назвати інду-
в суспільному й політичному житті провідних країн Євро- стріальною цивілізацією? 9*. У чому ви вбачаєте різницю
пи й Америки в Новий час? 5. Використовуючи карту між підданими та громадянами? 10. Поясніть зміст по-
атласу, визначте, якою була кількість повністю незалежних няття «громадянські свободи». 11*. Спробуйте визначити
держав у Європі, Америці й Азії на початку XX ст. 6*. Як різницю між революційною та парламентською боротьбою.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
8
РОЗДІЛ I. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА
наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
10
§ 2—3. Велика французька революція (1789—1799 рр.)
Повстання роялістів
у березні—грудні 1793 р.
11
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
12
§ 2—3. Велика французька революція (1789—1799 рр.)
Мал. 3. Максиміліан
Робесп’єр. Невідо-
мий художник.
Близько 1790 р.
в армію добровольців. У Париж на захист кра били прусські війська під селищем Вальмі.
їни рушили тисячі прихильників революції. Після цієї перемоги Конвент оголосив про
І добровольці, і паризькі санкюлоти вважали, ліквідацію монархії та створення Республіки.
що революції загрожують не тільки іноземні Армія Республіки знову вступила в Південні
монархи, але й власний король. Людовіка XVI Нідерланди. Конвент висунув гасло «Мир
підозрювали в тому, що він і його оточення хатам — війна палацам» і почав проводити
таємно допомагають ворогам Франції. антифеодальні реформи на захоплених зем
У серпні 1792 р. в Парижі спалахнуло лях, а незабаром заявив про приєднання цих
повстання міської бідноти й добровольців земель до Республіки.
на чолі з Паризькою комуною. Повсталі ото Монтаньяри в Конвенті, якобінці, Паризь
чили королівський палац і почали вимагати ка комуна вимагали суду над колишнім ко
арешту короля, якого звинувачували в зра ролем. Незважаючи на опір жирондистів, суд
ді. Законодавчі збори виконали вимоги по відбувся, і на початку 1793 р. Людовіка XVI
встанців. Короля було ув’язнено та при було страчено (мал. 4).
значено вибори до нового представницького
Страта короля мала продемонструвати незворот-
органу — Національного конвенту. Майно ність завоювань революції.
вий ценз на виборах скасовувався. У країні
почалися масові арешти й страти контрре Страта короля викликала бурхливу ре
волюціонерів. акцію з боку європейських монархів. Ви
Національний конвент, що зібрався у ве никла перша антифранцузька коаліція євро
ресні 1792 р., складався із прихильників рес пейських держав. Цікаво, що у створенні
публіки. Однак між ними не було єдності. коаліції активну участь брала Англія, де влада
Спочатку найбільший вплив мали жирондисти, монарха була обмежена, а під час англійської
які дотримувалися поміркованих позицій. По революції їх короля також стратили. Англій
ступово свої позиції посилювали більш ра ці побоювалися, що Французька республіка
дикальні якобінці, або монтаньяри, на чолі стане економічним конкурентом Великої Бри
з Максиміліаном Робесп’єром (1758—1794) танії, тому підтримували абсолютних монар
(мал. 3), Жоржем Жаком Дантоном (1759— хів Європи. Війська першої коаліції завдали
1794) і Жаном-Полем Маратом (1743—1793). кількох поразок французьким арміям і пере
Більша частина депутатів Конвенту належа йшли в наступ.
ла до так званого «болота», або «рівнини», — У цих умовах почало погіршуватися вну
тих, хто ще не визначився зі своєю позицією. трішнє становище Республіки. На заході у Ван-
На політичну ситуацію все більше впливала деї в 1793 р. спалахнуло селянське повстан
Паризька комуна, яку підтримували санкю ня, яке очолили дворяни-роялісти. Дворянам
лоти. вдалося переконати селян, що Конвент висту
Тим часом у країні вдалося реформувати пав проти землеробів та католицької церкви.
армію, збільшивши її кількість за рахунок Невпинно зростали ціни на продовольство. Па
добровольців. Восени 1792 р. французи роз рижани вимагали від Конвенту вжити термі
13
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
нових заходів. У місті велику популярність но, посилено заходи проти ворогів революції,
здобуло об’єднання «скажених». Їхній лідер, обмежено свободу слова. В армію направ
колишній священик Жак Ру, закликав до роз лялися комісари для перевірки відданості
ділу майна дворян, обмеження цін на продо генералів. З’явився новий орган управлін
вольство, страти зрадників. ня — Комітет суспільного порятунку. Од
Жирондисти були змушені діяти ради нак ніщо вже не могло виправити ситуа
кально: було введено максимум цін на зер цію в країні.
4. Якобінська диктатура.
Навесні 1793 р. становище Республіки по жирондисти в Ліоні стратили прихильників
гіршилося. На фронті генерали переходили М. Робесп’єра. Незабаром у більш ніж по
на бік супротивника, у Вандеї посилювалося ловині департаментів вони вчинили федера-
повстання роялістів, у Парижі продовжували лістський заколот. Поширювалося повстання
зростати ціни на хліб. Паризькі санкюлоти вже роялістів у Вандеї. І повсталі селяни, і рес
традиційно вважали причиною всіх негараздів публіканські війська вели воєнні дії з нечу
зраду в уряді Республіки. Якобінці спрямували ваною жорстокістю. Війська коаліції продо
невдоволення бідноти проти лідерів Конвен вжували наступ, а зрадники здали англійцям
ту — жирондистів. 31 травня — 2 червня Тулон на півдні Франції, що вважався непри
1793 р. в Парижі спалахнуло нове повстання. ступним. Влітку 1793 р. прихильниця жирон
Бунтівники оточили будинок Конвенту. Но дистів Шарлотта Корде вбила одного з лідерів
вий командувач Національної гвардії Ф. Анріо якобінців Ж.-П. Марата.
спрямував туди сили артилерії, вимагаючи ви У відповідь якобінці ввели режим терору,
дати зрадників. Наляканий гарматами Конвент тобто фізичного знищення своїх супротивни
майже не чинив опору. Вожді жирондистів ків. З’явився закон про «підозрілих», за яким
були схоплені, а влада в Конвенті перейшла до будь-яку людину можна було заарештувати
рук якобінців, яких підтримало й «болото». лише за підозрою у зраді. Якобінські суди
М. Робесп’єр очолив Комітет суспільного десятками виносили смертні вироки «ворогам
порятунку й почав проводити радикальні ре Республіки». Так, було страчено дружину Лю
форми. Були прийняті закони, що скасовували довіка XVI Марію-Антуанетту, лідерів жи
феодальні повинності селян і передбачали про рондистів, а потім і частину якобінців. Ще
даж земель дворян-емігрантів дрібними ділян більшого розмаху терор досяг у провінціях, де
ками. Конвент затвердив максимум цін на хліб колишні адвокати, лікарі, вчені й журналісти,
і заробітну плату. Вводилася нова система лі що стали комісарами Конвенту, проводили ма
точислення, у якій першим роком вважався сові страти, не жаліючи навіть жінок і дітей.
рік проголошення Республіки. Якобінці про Не менш радикально взялися якобінці за
довжили боротьбу із християнством і намагали перебудову армії. Уперше в історії був оголо
ся пропагувати «культ Розуму». Була затвер шений призов на військову службу, й армія
джена нова конституція, більш демократична, зросла до 650 тис. осіб. Нові частини поєдну
ніж основний закон 1791 р. Право голосу на валися зі старими батальйонами, що мали до
давалося всім чоловікам, передбачався захист свід ведення воєнних дій. З армії було вигнано
усіх прав і свобод, навіть проголошувалося майже всіх офіцерів-дворян, а на їхнє місце
право народу на повстання. Проте конституція прийшли молоді талановиті воєначальники із
не набувала чинності до закінчення воєнних третього стану. Для озброєння та обмунди
дій. Насправді ж якобінці встановили у Фран рування величезної армії Конвент створив
ції диктатуру «заради порятунку революції». збройові й металургійні мануфактури, прово
див реквізиції (вилучення) необхідних това
Радикальними реформами якобінці намагалися за-
кріпити перемогу революції та зробити неможли- рів і продовольства в населення. Такі заходи
вим повернення до «старої» Франції. дали свої результати. Нові солдати, переваж
но колишні селяни, розуміли, що вони вою
Республіка дійсно перебувала в дуже склад ють проти повернення феодальних повиннос
ній ситуації. Ще до якобінського перевороту тей і великого землеволодіння. Інтервентів
14
§ 2—3. Велика французька революція (1789—1799 рр.)
5. Термідоріанський режим.
27 липня 1794 р. (9 термідора 2 року Рес ча — у Директорії у складі п’яти директорів.
публіки) Конвент виступив проти М. Робес Такими заходами термідоріанці сподівалися
п’єра й тих, хто його підтримував. Лідера яко уникнути встановлення одноосібної дикта
бінців було заарештовано. У відповідь на ці тури.
події Паризька комуна оголосила повстання Влада Директорії залишалася хиткою. Ска
проти Конвенту. Однак після страти Ж.-Р. Ебе сування максимуму цін спричинило небачене
ра та його прихильників більшість населення подорожчання продовольства. У країні діяли
Парижа не підтримала повстання. М. Робес спекулянти, поширювалася корупція. Біднота
п’єр і його оточення також були засуджені Парижа неодноразово піднімала повстання.
до смерті (мал. 5). Влада перейшла до рук Активізувалися й роялісти. Їхнє повстання
Конвенту. в Парижі в 1795 р. вдалося придушити тільки
Нова влада отримала назву «термідорі- за допомогою артилерії. Нею командував уже
анський режим». Спочатку зберігалися всі відомий Н. Бонапарт, який здобув чин гене
органи диктатури, навіть тривав терор, але рала. Знову спалахнуло повстання роялістів
поступово повноваження Комітету суспіль у Вандеї. І поки французька армія перема
ного порятунку обмежувалися, була лікві гала на фронті, Директорія могла утримувати
дована Паризька комуна, скасовано макси владу.
мум цін. Термідоріанці, які представляли Французька революційна армія успішно
нову буржуазію, що збагатилася на терорі та продовжувала боротьбу з першою коаліцією,
реквізиціях, не бажали затверджувати демо у якій залишилися тільки Австрія та Англія.
кратичну конституцію 1793 р. Тому в 1795 р. У 1796—1797 рр. французька армія під ко
було прийнято нову конституцію, яка знову мандуванням Н. Бонапарта провела блискучу
вводила майновий ценз для виборців. Законо італійську кампанію проти австрійців. Її під
давча влада зосереджувалася в руках двопа сумком стало укладення миру й вихід Австрії
латного представницького органу, а виконав з першої коаліції. Північна Італія опинилася
15
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
в залежності від Франції. У цій кампанії На рією, мужньо обороняли фортецю Акру. На
полеон показав себе блискучим полководцем полеон повернув свою армію в Єгипет, а сам
і розважливим стратегом, що не побоявся осо відплив у Францію в 1799 р.
бисто очолити атаку своїх солдатів. Однак У цей час становище Директорії було дуже
сам характер ведення війни змінився. Фран складним: англійці створили другу антифран
цузи продовжували скасовувати пережитки цузьку коаліцію. Австрійці та російський екс
феодалізму в нових землях, але вже не зупи педиційний корпус увійшли в Італію й Швей
нялися перед пограбуванням захоплених те царію, англо-російські війська висадилися
риторій. Директорію та французьку буржуа в Голландії. Хоча французам вдалося відбити
зію такі війни цілком влаштовували. напади, загроза вторгнення зберігалася. Про
Після перемоги над Австрією у Франції ти Директорії продовжували виступати роя
залишався тільки один супротивник — Вели лісти та прихильники якобінців. Тому багато
ка Британія. Проте французи, що не мали людей з оточення Директорії бачили поряту
потужного флоту, не могли висадитися безпо нок у встановленні військової диктатури. Гід
середньо в Англії. Тому Наполеон запропону ною для цього кандидатурою, на думку бага
вав похід у Єгипет, щоб створити загрозу тьох, був генерал Наполеон Бонапарт.
азіатським колоніям англійців. 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Напо
Бонапарту вдалося перехитрити англій леон Бонапарт здійснив військовий переворот.
ський флот у Середземному морі під коман Виконавча влада була передана Наполеону та
дуванням адмірала Гораціо Нельсона й виса ще двом консулам, які створили консулат.
дити французьку армію в Єгипті. Єгипетські Проте фактично влада належала Наполеону
війська були розбиті, і французи рушили в Си Бонапарту, і в країні була встановлена військо
рію, звідки загрожувало вторгнення турець ва диктатура.
ких військ. Однак на цьому успіхи Наполеона
закінчилися: Г. Нельсон знайшов і спалив Переворот 18 брюмера вважають подією, яка завер-
французький флот, а турки, що володіли Си шила Велику французьку революцію.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Розкрийте причини Великої французької революції. 6. Проаналізуйте підсумки якобінської диктатури. Виділіть
2. Охарактеризуйте основні рішення Установчих зборів позитивні й негативні наслідки диктатури. Чи була необ-
у 1789—1791 рр. Чи можна назвати дії Установчих зборів хідна якобінська диктатура? Обґрунтуйте свою від-
вдалими? Обґрунтуйте свою відповідь. 3. Охарактери- повідь. 7. Порівняйте причини й наслідки війн, які
зуйте причини та опишіть хід повалення королівської вела Франція в 1792—1794 рр., та італійського походу
влади у Франції. 4. Назвіть найважливіші заходи Націо- французької армії 1796—1797 рр. 8. Визначте за кар-
нального конвенту в 1792 р. 5. Як виникло гасло «Мир тою на мал. 2 (с. 11), які провінції Франції чинили опір
хатам — війна палацам»? У чому полягає його суть? якобінській диктатурі.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
16
§ 4. Консульство та Імперія Наполеона Бонапарта (1799—1815 рр.)
17
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Розкіш Бонапарта
Будуючи нову французьку монархію, Наполеон створював і нове дворян-
ство — були знову введені дворянські титули, але заборонялося віднов-
лювати дворянські титули епохи Бурбонів. Поверталися пишні палацові
прийоми, бали, урочисті церемонії. Виник новий величний стиль у мис-
тецтві — ампір (у перекладі з французької — імперія).
18
§ 4. Консульство та Імперія Наполеона Бонапарта (1799—1815 рр.)
Мал. 2. Наполеон у битві під Аустерліцом. Худ. Ф. Жерар. Мал. 3. Зустріч імператорів
у Тільзиті в 1807 р. Худ. Н. Госс.
Аустерліца (мал. 2). Командування союзників не континенту були союзниками Франції або
змогло протистояти натиску французів і про залежали від неї. Проте перемога здавалася
грало битву. Австрія вийшла з війни, і коаліція Бонапарту неповною.
розпалася. Велика Британія не визнавала Наполеона
Однак рішучі перемоги французів на су та його завоювання. Трафальгарська битва
ходолі були затьмарені катастрофою на морі. порушила плани щодо вторгнення армій Бо
У жовтні 1805 р. величезний франко-іспан напарта на Британські острови. Тоді Напо
ський флот, який планувалося використати леон вирішив знищити Англію економічним
для висадки в Англії, був атакований англій шляхом. Ще в 1806 р. в Берліні він проголо
ською ескадрою під командуванням адмірала сив континентальну блокаду Великої Бри
Г. Нельсона біля мису Трафальгар. Англійці танії. Франція та її союзники мали припини
сміливо атакували лінію ворожої ескадри й до ти будь-яку торгівлю з англійцями. У 1807 р.
моглися повної перемоги: не втративши жод до блокади приєдналася Росія. Однак цей захід
ного корабля, вони потопили або захопили був актом розпачу французького імператора:
18 кораблів противника. Розгром франко-іс розірвання зв’язків із найбільшою економікою
панського флоту означав, що висадка Напо
леона в Англії стала неможливою. ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
У 1806 р. розпочалася війна Бонапарта із
четвертою коаліцією, до якої увійшли Росія, Армія Наполеона
Англія та Пруссія. Наполеон розбив прусські Наполеона Бонапарта вважають одним із найви-
війська й увійшов у Берлін, столицю Пруссії. датніших полководців Європи. Його численні блис-
У протистоянні з російською армією під Прей кучі перемоги багато в чому залежали від особли-
сіш-Ейлау в лютому 1807 р. переможця не було востей нової французької армії, створеної Великою
виявлено, але в наступній битві під Фрідлан французькою революцією. Французька армія фор-
дом російські війська зазнали поразки. мувалася за призовом, а не рекрутським набором,
Російський імператор Олександр I (1801— і тому була більшою, ніж будь-яка інша армія Єв-
1825) боявся продовження війни, але й На ропи. Французька піхота рухалася на маршах швид-
полеон розумів, що його армія виснажена. ше за піхоту супротивника. Французькими офіцера-
ми ставали не знатні люди, а талановиті військові
7 липня 1807 р. між Росією та Францією був
з народу. Тому Наполеон міг ділити свої армії на
укладений Тільзитський мир, за умовами яко
корпуси й дивізії під командуванням досвідчених
го Росія погоджувалася на зменшення тери французьких маршалів і раптово атакувати тили во-
торії Пруссії й укладала союз із наполеонів рожих військ. Не меншу роль у перемогах Бона-
ською Францією (мал. 3). Фактично Наполеон парта відіграла й французька артилерія.
досяг своєї мети в Європі: більшість держав
19
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
світу завдало чималих збитків багатьом єв ти виступ іспанців, яким допомагав англій
ропейським країнам, які були змушені по ський експедиційний корпус.
рушувати заборону. Англійці завозили свої У результаті завоювань Бонапарта постала
товари контрабандним шляхом, чим не гре величезна Французька імперія, що охоплюва
бували навіть французькі купці. Остаточно ла значну частину Європи. Деякі країни пере
блокувати Англію без сильного флоту було ходили під безпосередню владу імператора,
неможливо. інші залишалися залежними державами, яки
Після підписання Тільзитського миру На ми управляли маршали або члени сім’ї Напо
полеон мав намір зробити континентальну леона. Так, до складу імперії увійшли Бельгія,
блокаду Англії загальноєвропейською, тому Голландія, Папська область, Північна Італія,
французькі війська в 1807 р. вторглися до частина Північної Німеччини. У повній залеж
Португалії, давнього союзника Великої Бри ності від Франції були такі держави: Іспанія,
танії. Під час війни французи здійснили пере у якій правив брат Наполеона Жозеф; Рейн-
ворот в Іспанії та оголосили її королем брата ський союз, що об’єднав більшість німецьких
Бонапарта. У відповідь в Іспанії спалахнуло держав під протекторатом самого французько
повстання, що переросло в партизанську ві- го імператора; Велике герцогство Варшав-
йну. Французька армія, що вперше зіткнула ське; Швеція на чолі з маршалом Наполеона
ся з народним опором, діяла з неймовірною Ж.-Б. Бернадотом; Неаполітанське королів-
жорстокістю, але не змогла повністю придуши ство з маршалом Наполеона Й. Мюратом.
20
§ 4. Консульство та Імперія Наполеона Бонапарта (1799—1815 рр.)
21
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
бувся біля селища Ватерлоо 18 червня 1815 р. ливіших питань. Територія Франції зменшу
Наполеон спробував розбити англо-голландські валася до кордонів 1792 р., до того ж країна
війська під командуванням герцога А. Веллінг- мала виплатити контрибуцію. Голландія та
тона до прибуття прусських корпусів, але Бельгія об’єднувалися в єдину державу. Ав
англійці стійко відбивали відчайдушні атаки стрія повертала свої володіння в Італії. До
французів та змогли утримати оборону. Фран Пруссії відходила частина німецьких держав
цузи зазнали поразки, і Наполеон вирішив, на Рейні, роздробленість Німеччини зберіга
що продовжувати боротьбу не має сенсу. лася, але кількість держав зменшувалася. Ро
У цей час у паризьких кварталах бідноти сія отримувала більшу частину герцогства
проходили масові демонстрації під гаслами Варшавського. Установлювався нейтралітет
«Хай живе імператор! Не треба зречення!», але Швейцарії. Англія закріплювала за собою за
Бонапарт не наважився скористатися настро хоплені французькі колонії.
ями народу й спробував утекти із країни. Незважаючи на бажання основних учас
Англійцям вдалося схопити Бонапарта й від ників конгресу повернути в Європі «старий
правити його в заслання на острів Святої порядок», їм не вдалося повністю скасувати
Єлени в Південній Атлантиці. Владу Бурбонів революційні перетворення, здійснені під час
у Франції вдруге було відновлено, однак Лю наполеонівських війн. Абсолютні монархи
довік XVIII добре запам’ятав «сто днів» Напо небезпідставно продовжували побоюватися
леона — час повернення імператора до влади. нових революцій у Європі. Тому Росія, Ав
стрія та Пруссія за пропозицією російського
«Сто днів» Наполеона показали, що французи не імператора створили Священний союз для
змирилися зі скасуванням революційних змін у країні. боротьби проти революційних виступів у євро
пейських країнах і збереження порядку, вста
У 1814—1815 рр. у Відні відбувся міжна новленого Віденським конгресом. У 20-ті рр.
родний конгрес країн, що перемогли наполео XIX ст. Священний союз неодноразово схва
нівську Францію (мал. 5). Уперше в історії про лював інтервенції проти країн, у яких від
відні європейські держави зібралися разом, бувалися революції. Проте суперечності між
щоб обговорити долю континенту. Однак від учасниками угоди й зростання революційних
носини між недавніми союзниками вже зіпсу настроїв у Європі, започаткованих Великою
валися. Росія та Пруссія уклали таємну угоду, французькою революцією, поступово призве
проти якої виступив союз Англії, Австрії й ко ли до розпаду союзу.
ролівської Франції.
Усупереч розбіжностям, великим держа Віденський конгрес був першою спробою створити
вам усе ж таки вдалося дійти згоди з найваж систему колективної безпеки в Європі.
22
§ 5. Громадянське рівноправ’я. Практичне заняття
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте імператорську владу Наполеона I. визначте, які території та країни Європи опинилися
У чиїх інтересах він діяв? Обґрунтуйте свою точку зору. осторонь наполеонівських війн. 8. Використовуючи
2. Як вплинув Конкордат із римським папою на укріплен- карту на мал. 4 (с. 20), випишіть у зошит назви дер-
ня влади Наполеона? 3. Який вплив мала законодавча жав, у яких відбулися революційні виступи після Ві-
діяльність Наполеона I на розвиток правової думки денського конгресу та створення Священного союзу.
в Європі? 4. Охарактеризуйте позитивні й негативні 9*. Чи можна вважати Наполеона «буржуазним монар-
наслідки правління Наполеона Бонапарта для Фран- хом»? 10*. Чи можна назвати війни Наполеона рево-
ції. 5. Чи вважаєте ви, що Наполеон сприяв розвитку люційними? 11. Чому стали можливими «сто днів»
економіки країни? Обґрунтуйте свою відповідь. 6. Що Наполеона? 12. Охарактеризуйте основні рішення
мав на меті Наполеон Бонапарт, проголосивши себе ім- Віденського конгресу. 13*. Складіть історичний портрет
ператором у 1804 р.? 7. Використовуючи карти атласу, «Наполеон Бонапарт: доля тирана».
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
23
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
Мал. 1. Маркіз де Мірабо. Мал. 2. Маркіз де Лафаєт. Мал. 3. А. Дюпон, один з авторів
«Декларації прав людини і грома-
дянина».
ми установчими зборами 29 серпня 1789 р., Революціонери прагнули знищити основи
вважається одним із найважливіших доку «старого порядку», який ґрунтувався на по
ментів не тільки часів Великої французької ділі людей на стани з нерівними правами та
революції, але й усього періоду Нового часу. могутності офіційної релігії. Проте ліквіда
Саме в «Декларації…» були зафіксовані прин ція станів й ослаблення впливу католицької
ципи устрою нового суспільства, що сфор церкви порушували єдність населення країни.
мувалося в роки революції. Можна сказати, Тому лідери революції пропагували новий
що вперше виголошене М. Робесп’єром гас принцип єдності: усі громадяни держави неза
ло «Свобода, рівність, братерство» досить лежно від їх етнічного походження або віро
точно виражає основну ідею «Декларації…». сповідання становили французьку націю. На
ція як союз громадян була вищим джерелом
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
Існує думка, що різні групи населення революційної влади в країні, про що йшлося в статті 3
Франції вкладали в гасло «Свобода, рівність, братер- «Декларації прав людини і громадянина»:
ство» різний зміст. Спробуйте припустити, як розумі- «Джерелом суверенної влади є нація. Жодна
ли ці слова міська буржуазія, селянство, санкюлоти. установа, жодна особа не може здійснювати
Погляди яких груп суперечили одне одному? владу, яка не виходить явно від нації» (мал. 4).
УВАГА, ДЖЕРЕЛО!
24
§ 5. Громадянське рівноправ’я. Практичне заняття
Мал. 4. «Декларація прав людини і грома- Мал. 5. Наполеон підписує Цивільний кодекс.
дянина» 1789 р. Худ. Ж.-Б. Мозес.
25
Розділ I. Європа та Америка наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ
26
РОЗДІЛ II. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА
В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО
ОБ’ЄДНАННЯ (1815—1870 рр.)
Значну частину історії «довгого» XIX сто- волюції у Франції, Іспанії, Бельгії, Португа-
ліття займав дуже складний період 1815— лії. У 1848—1849 рр. революційні рухи
1870 рр. — час гострого протистояння охопили всю Європу. У 1861 р. було скасо-
зміцнілих капіталістичних відносин і демо- ване кріпосне право в Росії, а згодом і раб-
кратичного суспільства, з одного боку, та ство в США. Запекла Кримська війна, що
сил, які захищали «старий порядок» колиш- завершилася ганебною поразкою Росії,
нього феодального суспільства й застарі- зруйнувала порядки, установлені Священ-
лих монархій, з іншого. Це протистояння ним союзом монархів. Народи Німеччини
відбилося в політичному та соціально-еко- й Італії намагалися покласти край феодаль-
номічному розвитку провідних країн Євро- ній роздробленості та створити єдині на-
пи й Америки. Уже через 15 років після ціональні держави. Абсолютизм поступово
Віденського конгресу спалахнули нові ре- змінили конституційні монархії.
1. Промисловий переворот.
Швидкий розвиток капіталістичних від були змушені боротися за покупця, підвищую
носин зумовив завершення промислового пе- чи якість продукції та знижуючи ціни. Такий
ревороту (промислової революції) в Англії тип виробництва й збуту продукції отримав на
в 30-ті рр. XIX ст. Відбулася поступова за зву капіталізму вільної конкуренції.
міна ручної праці машинною, а мануфакту Зниження ціни на товари й зростання
ри — фабрикою. Вирішальне значення мало якості продукції досягалося не тільки за ра
масове застосування парового двигуна в про хунок модернізації виробництва, упроваджен
мисловості. На початку XIX ст. його почали ня нових технологій і покращення управлін
використовувати не тільки на вугільних шах ня. Найчастіше зниження вартості товару
тах, ткацьких і металургійних фабриках, але залежало від посилення експлуатації найма
й на транспорті. У США з’явився перший них робітників. Власники підприємств на
пароплав, а в 1825 р. в Англії була збудова магалися вкладати прибутки, отримані від
на перша у світі залізниця, на якій вико зростання виробництва, не в підвищення за
ристовувався паровоз, створений інженером робітної плати працівників, а в розширення
Г. Стефенсоном (1781—1848) (мал. 1). Будів підприємства. Таким чином, щороку обсяги
ництво залізниць, у свою чергу, прискорю виробництва зростали набагато швидше, ніж
вало розвиток промисловості, оскільки вима грошова винагорода робітників. Однак саме
гало збільшення виробництва чавуну, сталі, вони були основними покупцями продукції,
вугілля, розвитку машинобудування. яку випускали фабрики. Отже, із часом обся
На початку XIX ст. розпочався проми ги вироблених товарів збільшувалися, у той
словий переворот у Бельгії, Франції, західно час як можливості людей купити їх зростали
німецьких державах, північних штатах США. набагато повільніше. Ця особливість капіталіз
Однак більшу частину XIX ст. лідерство в про му приводила до поступового зниження обся
мисловому виробництві зберігала Велика Бри гів продажу промислової продукції. Власни
танія. ки підприємств, прагнучи зменшити витрати,
скорочували виробництво товарів і звільняли
Промисловий переворот сприяв остаточному утвер-
дженню капіталістичних відносин у країнах Західної зайвих робітників, але це ще більше знижува
Європи. ло купівельну спроможність населення.
Зменшення обсягів випуску товарів і зрос
Одним із наслідків промислового переворо тання безробіття охоплювали й інші галузі
ту стало помітне підвищення продуктивності промисловості, де також спостерігалося зни
праці й зростання виробництва промислової ження попиту. Такі спади в промисловості
продукції. Фабрика з верстатами, яким нада отримали назву кризи надвиробництва та по
вали руху парові двигуни, випускала в сотні вторювалися кожні 9—11 років. Перша кри
разів більше товарів, ніж мануфактура (мал. 2). за відбулася в 1825 р. в країні, де раніше за
Проте виникала проблема збуту цієї продукції. всіх завершився промисловий переворот, —
Підприємства, що випускали однотипні товари, Англії.
28
§ 6. Промисловий переворот у країнах Західної Європи
Мал. 1. Паровоз Г. Стефенсона «Ракета». Мал. 2. Бавовнопрядильна фабрика в Манчестері (Англія).
Малюнок 30-х рр. ХІХ ст. 20-ті рр. XIX ст.
2. Індустріальне суспільство.
Підсумком промислового перевороту стало Оскільки працівників було більше, ніж ро
формування в країнах Західної Європи інду- бочих місць, то власники підприємств могли
стріального суспільства, яке ґрунтувалося на платити їм мізерну платню. На місце робіт
пануванні великої промисловості. Аграрне ника, що звільнився, завжди можна було зна
виробництво вже не мало провідного значен йти іншого. Той працівник, що залишався без
ня в економіці країни, швидко зменшувалася роботи, не міг прогодувати ні родину, ні себе.
кількість сільського населення, яке займало Тому люди були змушені погоджуватися на
ся натуральним господарством. Багато людей найважчу роботу за невелику плату.
переїжджали жити в міста, сподіваючись зна Однак незважаючи на важке становище ро
йти роботу на нових заводах і фабриках. Це бітників, зростання виробництва сприяло поліп
спричинило швидке зростання міст і збіль шенню життя населення. Поступово відступи
шення кількості городян — урбанізацію. ла загроза голоду. Збільшувалася тривалість
життя й знижувалася смертність, що привело
XIX століття стало століттям міст і міського насе-
лення. до демографічного вибуху. Протягом XIX ст.
населення Західної Європи зросло більше ніж
В індустріальному суспільстві остаточно удвічі. Крім того, ліквідація станових бар’єрів
сформувалися два класи: власники підпри створювала теоретичну можливість навіть пред
ємств — буржуазія та наймані робітники (про- ставникам найбідніших верств досягти успіху
летаріат). Буржуазії належали фабрики й за в житті. Машинне виробництво вимагало висо
води, де вона організовувала виробництво: кокваліфікованої робочої сили, тому держава
купувала сировину, машини, верстати, найма намагалася зробити більш доступною систе
ла робітників, шукала можливість збуту гото му освіти для робітників. А власники виробни
вої продукції. Наймані робітники були позбав цтва були змушені сплачувати висококваліфі
лені засобів до існування, тому їм доводилося кованим робітникам більшу зарплатню.
добровільно влаштовуватися на роботу до бур Промисловий переворот повністю замінив аграрне
жуазії. Ще більше погіршувала становище на суспільство на індустріальне — світ машинного ви-
йманих робітників відсутність власного житла. робництва й міської культури.
3. Соціальні течії.
Велика французька революція й проми них робітників — і падіння впливу офіційної
словий переворот вплинули на розвиток су релігії вели до виникнення нових теорій, які
спільної думки Європи. Зростання кількості пояснювали шляхи розвитку суспільства. Де
нових соціальних груп — буржуазії та найма які з таких ідей торкалися більшості сфер
29
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
суспільного життя й ставали основою світо гівлі й підприємництва. Багато лібералів запе
гляду великих груп людей — ідеологією. речували демократію, побудовану на загаль
Події революції у Франції привели до ному виборчому праві, оскільки право голосу
оформлення ідеології консерватизму — при отримували й люди, що не мали власності.
хильності до традицій і заперечення револю Однак один з ідеологів лібералізму Алексіс
ції. Погляди консерваторів висловив англій де Токвіль (1805—1859) у книзі «Демократія
ський політик Едмунд Берк (1729—1797), що в Америці» обґрунтував необхідність об’єднан
в 1790 р. видав памфлет проти революції. ня ідей лібералізму й демократії. Він стверджу
Консерватори рішуче виступали проти будь- вав, що демократія гарантує всім громадянам
яких революційних перетворень. На їхню дум рівність можливостей, і кожна людина отримує
ку, існуючий державний лад не потребував право вільного вибору своєї діяльності.
докорінних змін. Консерватори вважали за Події Великої французької революції впли
необхідне захищати традиційну державу й тра нули й на формування націоналізму — ідеоло
диційну церкву, що мала бути основою моралі гії, яка основну увагу приділяла розвитку на-
в суспільстві. Консерватори в різних країнах ції. У роки революції у Франції ідея єдності
відстоювали різні державні ідеали: в Австрії нації, що складається з усіх французьких гро
та Росії — абсолютну монархію, в Англії — мадян, протиставлялася ідеї абсолютної мо
парламентську монархію, у Франції — кон нархії. У XIX ст. термін «націоналізм» упер
ституційну монархію. Більшість консервато ше застосував німецький філософ Й. Г. Гердер.
рів виступали проти розширення демократії У XIX ст. принципи націоналізму сприйняли
та ліквідації станового поділу суспільства. багато народів Європи, позбавлених державно
Вони стверджували, що слід захищати націо сті. Вважалося, що об’єднання народу в єдину
нальну економіку, здійснюючи політику про- націю дозволить досягти державної незалеж
текціонізму. ності. Націоналізм підтримувало чимало пред
Основні ідеї лібералізму були започаткова ставників буржуазії, які розраховували за його
ні у XVIII ст. й остаточно сформувалися в роки допомогою протистояти економічній конкурен
Великої французької революції. Фактично «Де ції більш сильних держав.
кларація прав людини і громадянина» виража У XIX ст. відбулося становлення ще однієї
ла принципи саме ліберальної ідеології. В осно ідеологічної течії — соціалізму. Стрімкий роз
ві лібералізму лежить ідея свободи й гарантій виток промисловості й небачене зростання
прав людини. Свобода особистості, на думку виробництва товарів переконали багатьох мис
лібералів, ґрунтувалася на приватній власності лителів, що життя людей згодом може покра
на засоби виробництва, яка дозволяла людині щитися. Проте становище найманих робіт
зберігати незалежність. Тому представники ників, які створювали абсолютну більшість
цієї течії виступали проти втручання держави товарів, було неймовірно важким. Ця очевид
в економіку, послідовно захищали свободу тор на несправедливість підштовхнула частину єв
ропейських вчених і підприємців до розробки
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ проектів суспільства, у якому буде переможе
на бідність. Такі ідеї, у яких інтереси справед
Попередники комуністів ливого суспільства ставилися вище за індиві
Ще в роки Великої французької революції стали дуальні бажання особистості, отримали назву
з’являтися організації, що виступали проти приватної соціалістичних. Соціалісти вважали, що дохід
власності. У 1796 р. Гаракх Бабеф і його прихильники кожної людини має залежати тільки від якос
створили «Змову рівних», метою якої було захоплення ті її праці, а не від володіння власністю.
влади і встановлення суспільства загальної рівності. На початку XIX ст. в Європі кілька діячів
Г. Бабеф стверджував, що для досягнення рівності запропонували свої ідеї для справедливої пере
необхідно ліквідувати приватну власність. Для здій-
будови суспільства. Анрі Сен-Симон (1760—
снення всіх реформ передбачалося встановлення дик-
1825), представник французької аристократії,
татури змовників. Однак «Змову…» було викрито, а її
учасників страчено. Хоча Г. Бабеф і його прихильники виступав з осудом дворянства та «старого по
не використовували слово «комунізм», багато вчених рядку», які гальмували розвиток промислово
вважають їх попередниками комуністичного вчення. го виробництва. Він вважав, що суспільство
розвивається за об’єктивними законами та по
30
§ 6. Промисловий переворот у країнах Західної Європи
31
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Який вплив на розвиток транспорту мало винай- чає гасло марксистів «Пролетарі всіх країн, єднай-
дення універсального парового двигуна? 2. Чим, на теся!». 6*. Назвіть соціальні наслідки промислового
вашу думку, відрізнялося індустріальне суспільство від перевороту. 7. Які чинники вплинули на зростання
аграрного? 3. Укажіть відмінності ліберальної та кон- популярності націоналізму в Європі? 8*. Чому, на ваш
сервативної ідеології. 4. Розкрийте причини поши- погляд, не вдалися експерименти Ш. Фур’є й Р. Оуе-
рення соціалістичних ідей у Європі. Який вплив вони на? 9. Поясніть гасло П.-Ж. Прудона «Власність — це
справили на робітничий рух? 5. Поясніть, що озна- крадіжка».
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
Із висловлювань Р. Оуена
Із досвідом минулого й численними відкриттями Суспільство зараз має у своєму розпорядженні всі
Нового часу, що супроводжувалися застосуванням засоби, необхідні для повного запровадження такої змі-
добре спрямованої сили пари й електрики, знаючи, ни в житті людей по всій Європі й Америці протягом
яким шляхом можна сформувати гарні людські харак- п’яти років від моменту початку реформи та протягом
тери, буде легко й просто створити людям самі тільки менш ніж десяти років — по всьому світі. Ці засоби
чудові умови, оточити їх достатком і зробити їх ро- можна відразу ж пустити в хід, як тільки буде вжито за-
зумними істотами, добрими, мудрими, щасливими, ходів для того, щоб зробити суспільство досить розум-
і перетворити світ на земний рай; вирішення цього ним для усвідомлення власних незмінних інтересів.
завдання виявиться звичайним заходом, здійсненню
якого всі люди побажають сприяти, радіючи можли-
?? 2.
1. На чому має ґрунтуватися суспільство достатку?
Чи згодні ви з думкою Р. Оуена про можливість
вості стати корисними. створення «розумного» суспільства?
32
§ 7. Суспільні наслідки промислового перевороту. Практичне заняття
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
турбувалися про своє майбутнє, ніж селяни. Індивідуалізм і прагнення розширити до
Найманого робітника було значно простіше ходи стали прикметною рисою власників під
підштовхнути на виступи протесту й навіть приємств. У більшості країн буржуазія ви
повстання. Із другого боку, городянин, на тісняла аристократію з економічного життя.
відміну від сільського жителя, мав більшу Крім того, чимало представників дворянства
свободу вибору: міг змінити рід занять, пере вже не гребували відкривати фабрики, вкла
їхати до іншого міста, навіть спробувати від дати свої кошти в торгівлю. Розбагатілі буржуа
крити власну справу. У всякому разі житель хотіли продемонструвати оточуючим свої не
міста був змушений розраховувати лише на сподівані статки, купуючи будинки й карети,
себе, що посилювало в ньому почуття індиві- предмети розкоші, коштовності. Незважаю
дуалізму. чи на те що стара аристократія презирливо
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
Мал. 2. Машинобудівний завод Мал. 3. Потяг Бонн — Кельн. Мал. 4. Фабрика, на якій виготов-
А. Борзига. Німеччина, 1847 р. 1844 р. ляють двигуни для пароплавів.
33
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
34
§ 7. Суспільні наслідки промислового перевороту. Практичне заняття
Мал. 6. Омнібус в Англії. Гравюра XIX ст. Мал. 7. Скляний палац у Мюнхені (Німеччина). 1854 р.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
35
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
36
§ 8. Велика Британія в першій половині XIX ст.
більший флот у світі. Англійські кораблі пере Остаточно змінилося сільське господарство
возили не тільки свої або колоніальні това Великої Британії. У країні майже не зали
ри, але й товари інших європейських країн. шилося селян, що самостійно обробляли свої
Англія отримала ще одне почесне звання поля. Земля перебувала у власності лендлор-
«світового візника». У поєднанні з найбіль дів, які здавали її в оренду фермерам. Проте
шим у світі військовим флотом торговельний й фермери не працювали на землі самі, а на
флот дозволяв англійцям стверджувати, що ймали сезонних робітників. За рахунок упро
Британія «править морями». вадження нових технологій та експлуатації
робітників фермерам вдалося значно підви
У середині XIX ст. Англія стала наймогутнішою про- щити врожайність. Однак повністю забезпечи
мисловою державою у світі. ти себе продовольством Англія вже не могла.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
37
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
38
§ 8. Велика Британія в першій половині XIX ст.
«Вікторіанська» Англія
Символом Великої Британії XIX ст. стала королева Вікторія, що правила з 1837 до
1901 р. (мал. 3). Тривале й досить спокійне правління королеви було епохою най-
вищої могутності Британської імперії, часом, коли країна дійсно «правила моря-
ми». Королева значно менше за своїх попередників втручалася у справи уряду,
хоча могла жорстко відстоювати власні інтереси, аж до відставки прем’єр-міністра.
У мирні роки «вікторіанської епохи» склався особливий спосіб життя вищих і се-
редніх верств міського населення Англії. У побуті закріпилося багато технічних
нововведень, які полегшили життя в місті. Сформувалися стандарти поведінки
чоловіків і жінок у суспільстві.
законів» виступала й англійська біднота, для яких стояв Бенджамін Дізраелі (1804—1881).
якої хліб був дуже дорогим. Останньою крап Саме В. Гладстон у 60-ті рр. XIX ст. запро
лею став жахливий голод в Ірландії, викли понував провести чергову парламентську рефор
каний загибеллю врожаю картоплі, а дешеве му, що збільшувала кількість виборців. Пар
зерно із-за кордону завозити заборонялося. ламент відхилив пропозицію лібералів. Проте
У 1846 р. «хлібні закони» нарешті були ска консерватори, що прийшли до влади в 1867 р.,
совані за пропозицією частини партії торі, що на наполегливу вимогу Б. Дізраелі здійснили
привело до розколу партії. ще більш радикальну реформу. Було зменшено
50—60-ті рр. XIX ст. стали періодом най кількість «гнилих містечок», а виборчий ценз
вищого розквіту Великої Британії. У внутріш знижено настільки, що право голосу отримала
ній політиці остаточно сформувалися дві партії: не тільки дрібна буржуазія, але й кваліфікова
на основі торі виникла Консервативна партія, ні робітники.
а на основі вігів — Ліберальна. Більшу частину Незважаючи на те що більшість британців
часу при владі залишалися ліберальні уряди, ще не могла голосувати, парламент показав
що проводили політику фрітрейдерства. Були свою здатність іти на поступки. Робітники
скасовані обмеження «Навігаційного акта» на бачили, що законні методи боротьби в Англії
перевезення товарів іноземними суднами, упо можуть мати успіх, на відміну від більшості
рядковані й знижені мита. Тепер Велика Бри держав континентальної Європи. Десятиліття
танія могла вимагати й від інших країн зняття економічного зростання викликало значне
обмежень на продаж англійських товарів. Ма збільшення доходів не лише буржуазії, але
ючи перевагу в промисловому виробництві, роз й частини робітників. У 1868 р. більшість
витку торговельного флоту й банківській сис англійських робітничих профспілок — тред-
темі, Англія не боялася конкуренції. Принцип юніонів — об’єдналися в Британський конгрес
вільної торгівлі на десятиліття забезпечив кра тред-юніонів, що висував економічні вимоги.
їні першість у світовій торгівлі.
У внутрішній політиці посилилася боротьба Політика реформізму (поступок) англійських урядів
між лібералами, лідером яких був Вільям Глад- дала змогу Англії уникнути революційних потрясінь
стон (1809—1898), і консерваторами, на чолі у XIX ст.
39
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
40
§ 9. Франція, німецькі держави, Австрійська імперія у 20—40-х рр. XIX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Які чинники вплинули на завершення промислового і консерваторів в англійському парламенті? 5. Чому
перевороту в Англії? 2. Які переваги могла отримати теорія фрітрейдерства здобула в Англії підтримку саме
Велика Британія від свого статусу «світового банкіра» в середині XIX ст., а не раніше? 6. Чому рух чартистів
та «світового візника»? 3*. До середини 20-х рр. XIX ст. в Англії не переріс у революцію? 7. Чому в зовніш-
в Англії заборонялося вивозити за кордон машини, але ній політиці християнська Англія частіше підтримувала
потім цю заборону було скасовано. Чому? 4. У чому, мусульманську Туреччину, а не інші християнські кра-
на вашу думку, полягала сутність протистояння лібералів їни Європи?
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
41
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
населення країни, у тому числі буржуазія, ви Такі заходи короля стали приводом до
ступали проти посилення королівської влади нової революції у Франції. Уже 27 липня
й розширення прав дворянства. Із кожними 1830 р. в Парижі спалахнуло повстання, до яко
виборами до нижньої палати парламенту пред го закликали журналісти й депутати. У місті
ставники ліберальної опозиції отримували все з’явилися барикади, на бік революції пе
більше місць. На виборах 1830 р. вони здо рейшла частина солдатів (мал. 2). Загони
були більшість у палаті представників. Пораз повсталих очолив герой революції 1789 р.
ка ультрароялістів змусила короля перейти до Ж. Лафаєт. Уже на третій день місто опи
рішучих дій. нилося в руках революціонерів, Карл Х утік
26 липня 1830 р. Карл X підписав укази і невдовзі зрікся престолу.
(ордонанси) про розпуск палати депутатів,
зменшення числа виборців і значне обмежен За три дні влада Бурбонів, установлена на багнетах
ня свободи слова. антинаполеонівської коаліції, впала.
42
§ 9. Франція, німецькі держави, Австрійська імперія у 20—40-х рр. XIX ст.
43
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Мал. 3. Повстання ліонських ткачів. 1831 р. Мал. 4. Механічні майстерні в замку Веттер (Німеччина).
44
§ 9. Франція, німецькі держави, Австрійська імперія у 20—40-х рр. XIX ст.
4. Австрійська імперія.
У 1804 р. на місці володінь австрійських Метою консервативної політики австрій
Габсбургів була проголошена Австрійська ім ського уряду було збереження феодальних по
перія. Участь у численних наполеонівських рядків у країні, тому вона гальмувала розвиток
війнах завдала імперії значних втрат, однак економіки. Хоча в 30—40-х рр. ХІХ ст. в Ав
за рішенням Віденського конгресу Австрія стрії розпочався промисловий переворот, про
повернула собі майже всі землі. Австрійська мисловість розвивалася дуже повільно й лише
імперія зберегла одне з провідних місць у за в деяких частинах імперії. Так, у самій Австрії
гальноєвропейській політиці та була однією та Чехії будувалися нові промислові підприєм
з учасниць Священного союзу. ства, але на інших територіях країни їх майже
Внутрішню й зовнішню політику імперії не було. Селяни різною мірою залишалися
в першій половині XIX ст. визначав блискучий залежними від феодалів і потерпали від ма
дипломат і політик Клеменс Меттерніх (1773— лоземелля, тому не могли піти працювати на
1859) (мал. 5). У зовнішній політиці він робив підприємства й стати покупцями промислової
усе можливе, щоб зберегти існуючі європей продукції. Незважаючи на деякі позитивні змі
ські абсолютні монархії. Його консервативні, ни, австрійська економіка все більше відстава
навіть реакційні заходи стали основою всієї за ла від провідних країн Західної Європи.
гальноєвропейської політики. Особливу увагу Найважливішим завданням внутрішньої
К. Меттерніх приділяв збереженню роздробле політики К. Меттерніх вважав збереження єд
ності Німеччини та Італії. Він зумів переконати ності імперії, яка складалася з десятка різних
прусського короля зупинити ліберальні рефор народів. При цьому власне австрійці станови
ми, які, на його думку, могли призвести до ли лише 25 % населення. Найкраще австрій
революції. Повстання в Італії придушувалися ський спосіб управління описав сам імператор
з надзвичайною жорстокістю. К. Меттерніху Франц I: «Мої народи чужі один одному: тим
дійсно вдалося більше ніж на 30 років зупини
ти революційні та об’єднавчі процеси в Цен
тральній Європі.
У внутрішній політиці Австрії зберігався
такий самий консервативний курс, як і в зов
нішній. Багато прогресивних реформ епохи Ма
рії Терезії та Йосипа II були згорнуті або ска
совані. У країні суворо контролювалася преса,
заборонялося чимало творів німецьких авторів.
Зберігався сильний вплив католицької церкви,
держава переслідувала вільнодумство. Проти
вники консервативного курсу зазнавали гонінь
і незаконно утримувалися у в’язницях. Імпера
тор Франц I (1804—1835 рр.) особисто стежив Мал. 5. Австрійський Мал. 6. Австрійський
за покаранням для політичних в’язнів (мал. 6). канцлер Клеменс Меттерніх. імператор Франц I.
45
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Труднощі походження
У багатомовній і багатонаціональній Австрійській
імперії століттями відбувалося змішання народів.
Тому участь у тому чи іншому національному русі
залежала не тільки від походження, але й від осо-
бистого вибору людини. Так, наприклад, один із
лідерів угорського національного руху Лайош Ко-
шут по батьковій лінії походив від слов’янського
словацького роду. Його мати була німкенею, а рід-
ний дядько — прихильником словацького націо-
нального відродження.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Розкрийте причини та охарактеризуйте наслідки 5. Чому прусські королі не докладали зусиль для
революції 1830 р. у Франції. 2. Чому Липнева рево- об’єднання Німеччини? 6. Який вплив на розвиток
люція у Франції тривала лише три дні? 3*. Порів- економіки німецьких земель мав Німецький митний
няйте політику Наполеона I та Луї-Філіппа I. 4. Чому союз? 7. Чому Австрія виступала проти об’єднання
уряди Липневої монархії не йшли на поступки ви- Німеччини? 8*. Чому саме в Угорщині виник потуж-
могам про введення загального виборчого права? ний національний рух?
46
§ 10. Революція 1848 р. у Франції. Друга республіка та Друга імперія
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
Із виступу представника французької опозиції (1847 р.)
Не будемо перекладати відповідальність за недо- від істинних умов свободи! Франція ще може сама мати
ліки сучасної політики на цю славну [Липневу] рево- у своєму розпорядженні власну долю, і будь-який роз-
люцію... Будемо відвертими, не один лише уряд винний пач, так само, як і будь-який нерозумний гнів, має за-
у всьому цьому. Чи не є ми самі власними хазяями?.. вдати їй шкоди. І саме внаслідок цього нехай мені буде
Виборці, це до вас я звертаюся! Подивимося на самих дозволено, повертаючись до цього нового та, я спо-
себе: не будемо нерозумно звертатися до причин, які діваюся, остаточного встановлення суверенітету нації…
не є справжніми причинами зла; зло — у нас самих; проголосити: «Так, назад до Липневої революції!»
зло — у політичній байдужості; зло — у наших політич-
них уподобаннях, зло — в інстинктивному й збереже- ?? 1. Що критикується у виступі? 2. Як ви розумієте
ному за звичкою від часів самодержавства відчуженні гасло, виголошене наприкінці промови?
47
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Перший постріл
У ніч із 23 на 24 лютого 1848 р. в Парижі раптом роз-
почалася стрілянина. За офіційною версією револю-
ціонерів, солдати відкрили вогонь по беззахисному
народу, що мирно ходив вулицями Парижа. Насправ-
ді «мирна» юрба була непогано озброєна й рушила
пізньої ночі до будинку міністерства з гаслами «Геть
Гізо!», який і так уже був відправлений у відставку.
Солдати, що охороняли будинок міністерства, забло-
кували підходи до нього, але стріляти не починали.
Мал. 2. Лідери Тимчасового уряду відмовляються Велися переговори між армійським полковником і ва-
визнати червоний прапор як прапор Республіки. тажками натовпу — національними гвардійцями. Саме
під час переговорів пролунав перший постріл, який
поранив солдата. У відповідь армія відкрила вогонь,
ганізатори кампанії не з’явилися на бенкет,
у результаті чого загинуло 16 демонстрантів. Тіла за-
тисячі парижан розпочали політичну маніфес
гиблих почали возити вулицями Парижа, закликаючи
тацію. Уряд віддав наказ розігнати незаконні народ до повстання. Лідери опозиції, які до цього
збори, але Національна гвардія відмовилася це часу не брали участі в протестах, раптом їх очолили.
робити. Наляканий король відправив у відстав
ку уряд Ф. Гізо, і натовп парижан вийшов на
вулиці міста. Несподівано охорона будинку мі (1811—1882) і представник робітників Олек-
ністерства закордонних справ, у якому розмі сандр Альбер (1815—1895).
щувалася резиденція Ф. Гізо, відкрила вогонь Однак поміркована більшість в уряді не по
по людях. У відповідь Париж повстав. спішала проголошувати республіку, стверджу
24 лютого повсталі парижани, підтримані ючи, що це можуть зробити лише спеціально
Національною гвардією, рушили на штурм скликані Установчі збори. 25 лютого демон
королівського палацу Тюїльрі. Луї-Філіпп страція паризьких робітників, небезпідставно
зрікся престолу на користь свого онука та боячись обману (як це сталося в 1830 р.), ото
втік із міста. Повсталі захопили королівський чила ратушу й зажадала негайного встановлен
палац, витягли трон та урочисто спалили його ня республіки. Тимчасовий уряд погодився на
на площі Бастилії. їхні вимоги, але відмовився замінити трико
У той самий час палата депутатів, що боя льоровий прапор Франції на червоний прапор
лася народу не менше за короля, уже готува робітничого руху із часів повстання ліонських
лася призначити новим правителем онука Луї- ткачів (мал. 2). Замість цього до французького
Філіппа I. Проте юрба парижан увірвалася триколору прикріпили червону розетку. Не
на засідання й почала вимагати проголошення забаром були оголошені вибори до Установчих
республіки. Більшість депутатів розбіглася, але зборів, що ґрунтувалися на загальному праві
інші рушили до паризької ратуші, де створили голосу для чоловіків, які досягли 21 року.
Тимчасовий уряд, що складався з поміркова Активні дії радикалів і робітників Парижа не тільки
них республіканців і радикалів. Уперше в іс привели до падіння Липневої монархії, але й до-
торії світу до уряду увійшов соціаліст Луї Блан зволили проголосити республіку.
48
§ 10. Революція 1848 р. у Франції. Друга республіка та Друга імперія
3. Друга республіка.
Розгромивши повстання, Установчі збори На президентських виборах у грудні 1848 р.
скасували обмеження робочого дня, розпустили лідери Установчих зборів робили ставку на
«національні майстерні» в провінції. Восени кандидатуру генерала Л. Кавеньяка, який при
було прийнято конституцію Другої республіки, душив робітниче повстання. Фактично саме під
що була витримана в демократичних тради його особу до конституції і включили посаду
ціях Великої французької революції: вводилися президента. Однак несподівано для всіх пере
основні права і свободи, загальне виборче право могу на виборах із величезною перевагою
для чоловіків, однопалатні Законодавчі збори. здобув Луї-Наполеон Бонапарт (1808—1873),
Проте налякані робітничими виступами Уста племінник імператора Наполеона I. За нього
новчі збори запровадили посаду голови держа проголосували не тільки бонапартисти, яких
ви — президента, якого обирали всенародним завжди було багато у Франції, але і селяни, які
голосуванням. Вважалося, що сильний прави пам’ятали спокійні роки Першої імперії, і ра
тель зможе приборкати народні невдоволення. дикали, і соціалісти, які ненавиділи генерала
49
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Л. Кавеньяка. Так, президентом Другої рес ної освіти. У зовнішній політиці республі
публіки стала людина, яка ретельно прихову канська Франція всупереч усім проголоше
вала свої монархічні наміри. ним принципам направила своїх солдатів на
Відразу після свого призначення Луї-На придушення революції в Папській області
полеон домігся виборів у Законодавчі збори, Італії. Французька армія приборкала повстан
у яких більшість отримали консерватори-мо ня та відновила світську владу папи рим
нархісти, так звана «Партія порядку». Однак ського.
майже 200 місць у парламенті посіли радика Луї-Наполеону завжди вдавалося вигля
ли й соціалісти, що об’єдналися в союз «Нова дати в очах людей противником реакційних
гора», названий так на честь відомих яко рішень і захисником прав народу. Саме під
бінців Конвенту епохи Великої французької таким приводом 2 грудня 1851 р. президент
революції. «Нова гора» відстоювала інтереси здійснив державний переворот.
народу, вимагаючи запровадження права на Законодавчі збори було розпущено, лідерів
працю. Її депутати обвинувачували Луї Бо опозиції заарештовано, спроби опору жорсто
напарта у спробах захоплення влади. Проте ко придушувалися поліцією. Наполеон ого
президент розправився з радикалами руками лосив про відновлення загального виборчого
консервативної частини Законодавчих збо права та введення в країні воєнного стану.
рів. У відповідь на демонстрацію радикалів Наприкінці грудня президент за прикладом
у Парижі збори дали дозвіл на арешт най свого дядька провів опитування населення
активніших представників «Нової гори». (плебісцит), на якому понад 90 % французів
Розгром лівої опозиції полегшив Луї-Напо підтримали рішення Луї-Наполеона. Францу
леону шлях до захоплення влади, але він не зам Бонапарт здавався все-таки меншим ли
міг одразу впоратися з консерваторами. Біль хом, ніж реакційні Законодавчі збори. Неза
шість із них були монархістами, і лише час баром була прийнята нова конституція, що
тина підтримувала Бонапарта. Решту склада значно розширювала повноваження президен
ли легітимісти — прихильники Бурбонів та та. Однак племінник Наполеона I мав значно
орлеаністи — прихильники Орлеанської ди вищу мету. У листопаді 1852 р. був прове
настії. Тому президент дозволяв Законодавчим дений новий плебісцит, на якому народ аб
зборам приймати антидемократичні закони, солютною більшістю підтримав пропозицію
що викликали обурення народу. щодо перетворення Франції на імперію.
Законодавчі збори скасували загальне ви 2 грудня 1852 р. президент Луї-Наполе
борче право, увівши трирічний ценз про он Бонапарт був проголошений імператором
живання на одному місці для виборця. Цей французів під ім’ям Наполеона III (1852—
закон позбавляв виборчого права саме ро 1870 рр.) (мал. 4).
бітників, які часто змінювали місце робо Проголошення Луї-Наполеона імператором засвід-
ти, а отже й місце проживання. Була зна чило, що різні верстви населення Франції пов’язу
чно обмежена свобода слова, розширилися вали успішний розвиток країни із сильною одно
права католицької церкви в системі шкіль осібною владою, подібною до влади Наполеона I.
Президент-маніпулятор
Луї-Наполеон Бонапарт уміло приховував свої справжні цілі. Ось як він звер-
тався до народу, виправдовуючи переворот 1851 р.: «…Отже, я чесно звертаюсь
до всього народу й говорю вам: якщо ви хочете зберегти це неспокійне стано-
вище, що принижує нашу гідність, ставить під загрозу наше майбутнє, то ви-
бирайте іншого на моє місце, бо я не хочу влади, неспроможної робити добро,
влади, що накладає на мене відповідальність за дії, запобігти яким я не маю
сил, і яка не дозволяє мені розпоряджатися кермом у той час, коли я бачу,
що корабель пливе до загибелі…».
50
§ 10. Революція 1848 р. у Франції. Друга республіка та Друга імперія
4. Друга імперія.
Франція епохи Другої імперії була консти тора у сфері зовнішньої торгівлі дозволила зна
туційною монархією із загальним виборчим чно збільшити зовнішньоторговельний обіг. На
правом для чоловіків. Спосіб формування й по полеон III був прихильником фрітрейдерства
вноваження органів законодавчої влади ви й домігся зниження мит на торгівлю з Англією
глядали настільки заплутаними й невизначе та Бельгією, незважаючи на протести власної
ними, що вся реальна влада була зосереджена буржуазії. Поступово французька промисло
в руках імператора. Нижня палата представ вість і сільське господарство змогли успішно
ницького органу влади — Законодавчий кор конкурувати на зовнішніх ринках.
пус — фактично не мала повноважень для У французьких провінціях прискорилися
впливу на управління країною. У країні діяв процеси розшарування селянства. Частина на
жорстокий поліцейський режим, була обмежена селення втрачала землю й перетворювалася на
свобода слова й друку. Навіть якщо на виборах сільськогосподарських робітників — батраків,
у Законодавчий корпус проходив представник або йшла працювати на заводи в місто. Проте
республіканців, він міг і не стати депутатом. більшість селян не бажала відмовлятися від
Усі депутати мали приносити присягу на свого головного здобутку періоду Великої
вірність імператору, але це суперечило пере французької революції. Характерною особли
конанням багатьох республіканців, тому вони вістю Франції тієї доби залишалося перева
відмовлялися від цієї процедури. Чимало пред жання в селі дрібних селян — власників землі.
ставників опозиції, у тому числі великий фран Частка таких господарств перевищувала 80 %.
цузький письменник Віктор Гюго, були змуше Розвиток промисловості сприяв зростанню
ні емігрувати з країни. У 60-ті рр. XIX ст. влада міського населення, збільшенню кількості на
значно розширила повноваження законодавчої йманих робітників. За допомогою політики по
влади, прийняла більш ліберальний закон про ступок і репресій, якщо була така необхідність,
друк. Поступово представники опозиції отрима владі вдавалося стримувати французький проле
ли все більше місць у Законодавчому корпусі. таріат від активної участі в політичній боротьбі.
Французька влада багато уваги приділяла Ще однією характерною рисою економіки
економічному розвитку. За часів Другої імперії Франції стало збільшення банківського капі
довжина залізниць виросла в 6 разів, кількість талу: за темпами зростання він випередив про
парових машин — у 5 разів. Високими тем мисловість. Французькі банки не тільки кре
пами розвивалася гірничодобувна й металур дитували власну промисловість, але й активно
гійна промисловість. Так, у 70-ті рр. XIX ст. вкладали гроші в колонії та економіку євро
у Франції завершився промисловий переворот, пейських держав.
а за темпами зростання виробництва Франція Внутрішня політика Наполеона III дозволила Франції
навіть обігнала Англію. Вдала політика імпера прискорити темпи економічного розвитку.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Бонапартизм
Внутрішню політику, яку проводив Наполеон III, часто називають бонапартиз-
мом. Її суть полягала в лавіруванні влади між інтересами різних соціальних
груп. Сам Наполеон III не тільки заявляв, але й демонстрував, що не віддає
перевагу жодній соціальній групі або класу, а є імператором усіх французів.
Тому правитель міг піти на поступки, наприклад робітникам, навіть без вимог
із боку опозиції. Так, підтверджуючи слова про те, що імперія захищає «інте
реси трудящих», французька влада організувала поїздку їхніх представників
на Всесвітню виставку в Лондон. Крім того, у 1864 р. було скасовано чинний
ще із часів Великої французької революції закон про заборону страйків
і робітничих профспілок. Насправді ж опорою режиму Наполеона III, як і ре-
жиму його дядька, були армія, чиновницький апарат, буржуазія та селяни-
власники. Проте талант оратора дав змогу Наполеону III тривалий час під-
тримувати видимість управління країною в інтересах більшості французів. Мал. 5. Шоколадна фабрика в Парижі.
51
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
У зовнішній політиці Наполеон III намагав захопив Алжир у Північній Африці, Індо
ся наслідувати свого великого дядька, хоча він китай у Південно-Східній Азії, посилився
не мав для цього достатньо хисту й сили ха французький вплив у Туреччині, Китаї та
рактеру. На щастя для французів, імператор Японії. Символом колоніальної та економічної
не збирався втягувати їх у нову кампанію із могутності Другої імперії стало успішне бу
завоювання Європи, але воєнні дії французька дівництво Суецького каналу, що був відкри
армія вела майже безперервно. На відміну від тий у 1869 р. Однак імпульсивність і схиль
Наполеона I, Наполеон III намагався зберегти ність імператора до авантюр усе частіше
дружні відносини з Великою Британією, й оби призводили до зовнішньополітичних невдач.
дві країни часто виступали союзницями. Напо Зазнали провалу багаторічна спроба закрі
леону вдалося залучити Англію та Сардинію пити вплив Франції в Мексиці, а також на
до Кримської війни з Росією, що завершилася мір Наполеона III підтримати польське по
перемогою коаліції. Кримська війна значно встання в 1863 р. Проте головною поразкою
підвищила авторитет Другої імперії в Європі. імператора було те, що він не тільки нічого
Остаточно зміцнила вплив Франції на конти не зміг протиставити посиленню Пруссії,
ненті переможна війна з Австрійською імпері але й розгубив до цього часу всіх можливих
єю в 1859 р., коли французи в союзі із Сар союзників.
динським королівством розгромили австрійські
війська під Сольферіно (мал. 6). Сардинське Незважаючи на значні зовнішньополітичні успіхи
королівство передало Франції Ніццу й Савойю. Франції в 50-ті рр. XIX ст., наприкінці 60-х рр. На-
Успішно розвивалося й становлення Фран полеон III не зміг забезпечити захист французьких
цузької колоніальної імперії: Наполеон III інтересів у Європі.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Назвіть причини революції у Франції в 1848 р. 2. Чому ворот Луї Бонапарта 2 грудня 1851 р. з переворотом
не вдалося зберегти монархію в країні в 1848 р.? 3. Чому Наполеона I 18 брюмера. Чи доцільне таке зіставлення?
французьку буржуазію не влаштовувало створення «на- 7. Що таке бонапартизм? Визначте його основні риси.
ціональних майстерень»? 4. Назвіть наслідки Червне- 8. Що дало змогу Франції посилити свій економічний роз-
вого повстання паризьких робітників. 5. Які верстви виток у 50—60-ті рр. XIX ст.? 9. Охарактеризуйте основ
населення могли підтримувати проголошення Другої ні напрямки зовнішньої політики Франції епохи Другої
імперії? Чому? 6*. Вчені порівнюють державний пере- імперії.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
52
§ 11. «Весна народів». Революції 1848—1849 рр. у Європі
УВАГА, ДЖЕРЕЛО!
Звернення короля Фрідріха Вільгельма IV до німецької нації (21 березня 1848 р.)
Від сьогоднішнього дня настає для нас нова слав- крашеному стародавніми національними кольорами.
на історія. Ви тепер знову є великою нацією, вільною Хай живе й буде благословенний конституційний
й могутньою в серці Європи; Фрідріх Вільгельм IV князь, вождь об’єднаного німецького народу, новий
Прусський став на чолі об’єднаної батьківщини для король вільної нації, що знову відродилася.
порятунку Німеччини, плекаючи довіру до вашої ге-
ройської допомоги й вашого духовного відродження.
Ви сьогодні ж побачите його серед вас на коні, при-
?? Чи можна довіряти зверненню короля? Висловіть
власну думку.
53
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
змогли розробити навіть проекту конститу рантувалися основні права і свободи громадян,
ції країни. скасовувалися всі станові обмеження й фео
Фрідріх Вільгельм IV одразу відчув ослаб дальні пережитки. Виконавча влада належала
лення революціонерів. Спочатку він вивів імператору, але його повноваження обмежу
прусські Національні збори з Берліна, а по валися двопалатними Державними зборами.
тім узагалі розігнав їх. Тільки після цього Імператорську корону Національні збори за
прусський король дарував народу конституцію. пропонували прусському королю як найвпли
Згідно з документом, у країні вводилося ви вовішому німецькому монарху. Проте Фрідріх
борче право на основі майнового цензу, збе Вільгельм IV відмовився від пропозиції, за
рігалися дуже широкі повноваження монар явивши, що не бажає корони «зі стічної кана
ха, але при цьому гарантувалося дотримання ви». Король Пруссії не хотів ставати імпе
основних прав і свобод громадян. ратором завдяки революційному парламенту
Одночасно з подіями в Пруссії у всіх ні (мал. 2). Визнавати конституцію відмовилися
мецьких державах пройшли загальні вибори й інші німецькі правителі. У багатьох німець
в загальнонімецький парламент — Національ- ких державах спалахнули народні повстання
ні збори. У травні 1848 р. парламент зібрав на підтримку імперської конституції, але вони
ся у Франкфурті-на-Майні й почав обговорю були жорстоко придушені військами князів,
вати проект загальнонімецької конституції. а також прусською армією. Зрештою влітку
Основна боротьба зосередилася навколо пи 1849 р. було розігнано й самі франкфуртські
тання про склад об’єднаної Німеччини: вклю Національні збори. Революція в німецьких
чати до майбутньої імперії австрійські землі землях завершилася, і Німеччина залишилася
чи ні? Нарешті переміг так званий малоні- роздробленою.
мецький проект — об’єднання німецьких зе Не можна стверджувати, що революція зазнала
мель без Австрії. повної невдачі: у деяких німецьких державах з’яви
У 1849 р. франкфуртські Національні збо лися конституції, було введено основні громадян-
ри прийняли імперську конституцію «Основні ські права і свободи, скасовано більшість феодаль-
права німецького народу». У конституції га них пережитків.
54
§ 11. «Весна народів». Революції 1848—1849 рр. у Європі
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
«Вуглярі» революції
Ще в період наполеонівських війн в Італії виникло таємне товариство карбо-
наріїв — «вуглярів». Карбонарії вели боротьбу із французькими військами
та їхніми ставлениками на італійських землях. Після відходу французів
у 20—30-х рр. XIX ст. карбонарії розпочали боротьбу з реакційними фео-
дальними режимами. Кілька разів карбонарії піднімали повстання, у ході яких
домагалися від королів і герцогів тимчасових поступок. Проте невдовзі мо-
нархи за допомогою іноземних армій придушували повстання й скасовували
всі нововведення. Самі товариства карбонаріїв діяли таємно. У 30-ті рр. XIX ст.
стало очевидно, що цим товариствам не вдасться скинути владу монархів,
тому карбонарії увійшли до складу нових відкритих організацій.
55
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
56
§ 11. «Весна народів». Революції 1848—1849 рр. у Європі
Мал. 5. Барикади у Відні. Мал. 6. Лайош Кошут. Мал. 7. Капітуляція угорців після поразки
Середина XIX ст. Худ. М. Барабаш. під Вілагоші 13 серпня 1849 р.
ватів і словаків. Намагаючись подолати супе демократичних сил Лайош Кошут виступив
речності між слов’янськими народами, чехи із вимогою прийняти конституцію (мал. 6).
зібрали в Празі Слов’янський з’їзд. Проте він 15 березня 1848 р. у столиці Угорщини Пешті
не зміг закінчити свою роботу через зіткнення спалахнуло повстання, яке швидко охопило
між городянами й австрійськими військами, всю країну. Був створений уряд на чолі із
що відбулися в Празі. Армія рішуче засто графом Лайошем Баттяні, до складу якого
сувала артилерію, і повстання пражан було увійшов і Л. Кошут. Уряд скасував феодаль
жорстоко придушене. Із розгромом повстання ну залежність селян та більшість феодальних
в Празі почався поступовий наступ імперії на повинностей. Було розширене число виборців,
революціонерів. уведені основні демократичні права й свобо
Імперські війська швидко придушували ре ди. Імператор був змушений затвердити всі
волюційні виступи в Північній Італії, а в жов ці перетворення. На жаль, здійснивши досить
тні 1848 р. спробували відправити частину ві радикальні реформи, угорська влада не пішла
денського гарнізону на приборкання революції на визнання національних прав інших на
в Угорщині. У відповідь радикальна частина родів, які населяли Угорщину. Більше того,
революціонерів — студенти й робітники — угорці відмовилися визнати помірковані ви
заблокували шлях військам і захопили владу моги словаків і заарештували лідера сло
у Відні. Імператор Фердінанд I утік із міста, вацького руху Людовіта Штура (1815—1856).
але до столиці підступали вірні імперії хорват Цим протистоянням скористалися австрійці,
ські війська. яким вдалося розколоти народи Угорщини.
Революціонери звернулися по допомогу до Восени 1848 р. в Угорщину вступили
угорців, які направили на порятунок Відня війська хорватського лідера Йосипа Єлачича
свої війська. Угорці розбили хорватів, але не (1848—1859 рр.). Угорці створили Комітет обо
змогли протистояти великій імперській армії рони на чолі з Л. Кошутом і змогли зупинити
та зазнали поразки. Армія оточила Відень хорватську армію неподалік столиці. Однак
і після артилерійського обстрілу 1 листопада угорцям не вдалося врятувати обложений ім
1848 р. захопила столицю. У той самий час перськими військами Відень, хоча Л. Кошут
австрійські війська придушили й повстання направив війська на допомогу повсталим. Ав
у Львові. Тепер в імперської влади залишав стрійці увірвалися на територію Угорщини та
ся лише один, хоча й найсильніший револю захопили її столицю. Проте Угорщина не скла
ційний супротивник, — повстала Угорщина. ла зброї, тривала активна робота зі створення
У грудні 1848 р. новим імператором став нової угорської армії. Навесні 1849 р. угорці
18-річний Франц-Йосиф I (1848—1916 рр.), змогли відбити всі напади та звільнити країну
який і очолив цю боротьбу. від імперських військ. Угорський парламент
В Угорщині революційні події розпочали проголосив незалежність Угорського королів
ся в березні 1848 р., коли в Братиславі лідер ства, головою якого став Л. Кошут. Здавалося,
57
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Угорщина була остаточно втрачена для Ав різних частин імперії, повернення до абсолю
стрійської імперії. тизму не відбулося.
У червні 1849 р. до Угорщини увійшла
Поразка революції в Австрійській імперії не привела
100-тисячна російська армія, яку направив до відновлення феодальних порядків у державі. Це
імператор Микола I на прохання австрійсько сприяло економічному розвитку країни.
го імператора. Російський імператор, що зав
жди виступав проти революцій, узяв на себе «Весна народів», як називали революційні
роль гнобителя угорської свободи. Незважаю події в Європі цього періоду, не досягла всіх
чи на героїчний опір, угорці не могли про своїх цілей: у багатьох державах збереглися
тистояти російсько-австрійським військам. дворянські монархії, у ряді країн залишалися
Після декількох поразок угорська армія капі досить сильними феодальні пережитки. Чима
тулювала 13 серпня 1849 р. (мал. 7), майже ло революціонерів стали жертвами контррево
одночасно впала Венеціанська республіка. Та люційних репресій, деякі народні повстання
ким чином, революція в Австрійській імперії придушувалися з нечуваною жорстокістю. Од
зазнала поразки. нак більшість монархів уже розуміли, що їхня
Незважаючи на перемогу контрреволюції, перемога над революцією тимчасова, тому
австрійській владі не вдалося повністю скасу вони не наважилися скасувати всі поступки,
вати революційні завоювання. Не були віднов зроблені народу.
лені феодальні повинності, у 1849 р. австрій
ський імператор дарував народам імперії Під час «Весни народів» Європа абсолютних мо-
конституцію. Хоча конституція зберігала знач нархій перетворилася на Європу конституційних
ні повноваження імператора й обмежила права монархій.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Назвіть рушійні сили революції в німецьких дер- лися від причин революцій у Франції та німецьких
жавах. 2. Поясніть, чому прусський король Фрідріх державах? 7. Чому не все населення Угорщини під-
Вільгельм ІV відмовився від імперської німецької ко- тримало революційний угорський уряд? 8. Назвіть
рони. 3. Чому, на вашу думку, революційні виступи причини поразки революції в Австрійській імперії.
в Італії почалися раніше, ніж в інших країнах Євро- 9. Охарактеризуйте позитивні й негативні наслідки
пи? 4. Які сили боролися за об’єднання Італії? Хто їм «Весни народів» у Європі. 10. Використовуючи карту
протистояв? 5. Чому боротьба за об’єднання Італії (с. 42), випишіть у зошит назви країн, у яких були при-
закінчилася невдачею? 6. Охарактеризуйте причини йняті конституції під час революційних подій 1848—
революції в Австрійській імперії. Чим вони відрізня- 1849 рр.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
58
§ 12. Об’єднання Італії та Німеччини
1. Об’єднання Італії.
Австрійські, французькі, неаполітанські У 1859 р. франко-п’ємонтські війська роз
війська, що придушували революцію в Італії, почали воєнні дії проти Австрії. Союзників під
тільки відклали неминуче об’єднання країни. тримував італійський добровольчий корпус,
Пропагандистська діяльність захисників ідеї який очолював Джузеппе Гарібальді. У битві
об’єднання збільшувала кількість прихильників під Сольферіно союзні армії під командуванням
єдності навіть серед селян півдня Апеннінсько Наполеона III завдали серйозної поразки ав
го півострова. Економічне зростання в Північ стрійцям. Ломбардія була звільнена, п’ємонтці
ній Італії сприяло збільшенню класу буржуазії, готувалися увійти у Венеціанську область.
яка розуміла, що роздробленість заважає роз Антиавстрійські повстання спалахнули в ін
витку промисловості й торгівлі. Робітники ших державах Північної Італії. Здавалося, що
пов’язували з об’єднанням надії на покращення об’єднання Італії вже близько. Проте Наполео
умов життя й розширення виборчих прав. на III не влаштовувало занадто велике посилен
Прихильники об’єднання продовжували ня П’ємонту. Тому він несподівано уклав з ав
ділитися на два напрямки — ліберальний стрійцями мирний договір, за умовами якого
і радикальний. Радикали на чолі із Дж. Ма до П’ємонту переходила тільки Ломбардія,
дзіні стверджували, що тільки народна рево а Венеція залишалася під владою Австрії.
люція та проголошення республіки дадуть Як уже зазначалося, король Віктор Емма
змогу об’єднати країну. Більшість лібералів, нуїл II був змушений не тільки погодитися
чиї погляди відстоював прем’єр-міністр П’є на умови миру, але й передати Франції Ніццу
монту Камілло Кавур (1810—1861), вважали, та Савойю. Дії Наполеона III ускладнили про
що об’єднання має відбутися тільки під ке цес об’єднання, але не означали припинення
рівництвом П’ємонтського королівства та ба боротьби за Італію. У 1860 р. спалахнуло
жано без активної участі народу й революці чергове повстання на Сицилії, й італійські
онерів. Зіткнення цих двох напрямків було радикали вирішили скористатися цією на
майже неминучим. годою. Дж. Мадзіні й Дж. Гарібальді оголо
У П’ємонті, на відміну від інших італій сили про збір коштів на організацію зброй
ських держав, вдалося зберегти конституцію. ної експедиції в Неаполітанське королівство.
Тому король і його міністр К. Кавур могли роз Було набрано 1200 добровольців, які на
раховувати на підтримку населення. Головною двох пароплавах вирушили на Сицилію. Загін,
перешкодою на шляху об’єднання країни К. Ка що очолив сам Дж. Гарібальді, був у 20 ра
вур небезпідставно вважав Австрію. Однак зів меншим, ніж неаполітанські війська на
у П’ємонту не вистачало сил для боротьби з Ав Сицилії, але добровольці хоробро кинулися
стрією, а використовувати сили італійських ре в атаку й розбили королівські війська. «Ти-
волюціонерів міністр не хотів. Тому він домо сячу» Дж. Гарібальді активно підтримували
вився про союз з імператором Наполеоном III. сицилійські селяни, за допомогою яких до
Французи мали допомогти вигнати австрійців бровольці звільнили острів. Революціонер ого
з усієї Північної Італії, а натомість П’ємонт пе лосив себе диктатором, але від імені короля
редавав Наполеону III Ніццу й Савойю. П’ємонту.
59
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
60
§ 12. Об’єднання Італії та Німеччини
Армія Дж. Гарібальді, що значно збільши Римський продовжував управляти Римом під
лася за рахунок місцевих жителів, висадила захистом французького гарнізону.
ся в Південній Італії. Неаполітанські війська Дж. Гарібальді та його прихильники не
відступили, і загони революціонерів увійшли змирилися з незавершеністю об’єднання Італії.
в Неаполь. Невдовзі основна армія неаполітан Двічі вони намагалися скинути владу папи
ського короля була розбита. Дж. Гарібальді, римського, але спочатку їх зупинили королів
ставши правителем усієї Південної Італії, ські війська, а потім — французький гарнізон.
оголосив про скасування частини селянських Італійський уряд побоювався війни із Фран
податків, проведення інших реформ, але від цією та Австрією, тому чекав на слушний
кинув пропозицію Дж. Мадзіні продовжити момент. Нагода випала під час австро-прус
війну в Папській області. Дж. Гарібальді вва ської війни в 1866 р. Італія виступила союз
жав, що не повинен зіштовхувати італійців ником Пруссії і, хоча програла австрійцям
між собою, і не став протиставляти рево у битві, після поразки Австрії від Пруссії
люційний Неаполь королівському П’ємонту. отримала у володіння Венецію. У 1870 р. че
К. Кавур, побоюючись продовження народно рез невдалий хід війни з Пруссією французи
го об’єднання країни без участі П’ємонту, вивели війська з Папської області. Цим ско
направив війська в Папську область, захо ристалася Італія, захопивши Рим. Папа рим
пив її східну частину й перекрив Дж. Гарі ський був позбавлений світської влади, а Рим
бальді шлях на північ. У Неаполітанському оголосили столицею країни. Об’єднання Італії
королівстві був проведений плебісцит, на яко успішно завершилося.
му населення підтримало об’єднання з П’є
монтом. Дж. Гарібальді передав владу королю
В об’єднанні Італії активну участь брали радикальні
Віктору Еммануїлу II. У 1861 р. було прого сили, що спрямовували народні повстання на бо-
лошено створення Італійського королівства ротьбу з реакційними урядами. Проте через гнучку
на чолі з королем П’ємонту. Проте справу політику влади П’ємонту й нерішучість революціо-
об’єднання Італії було ще не закінчено. Під нерів результатами об’єднання скористалося не на-
владою австрійців залишалася Венеція, а Папа селення, а п’ємонтський король.
61
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
2. Об’єднання Німеччини.
Революції 1848—1849 рр. не привели до ти європейським колоніальним імперіям, тому
політичного об’єднання Німеччини. Однак питання політичної єдності країни залишалося
роздробленість країни вже не могла стри найважливішим для Німеччини.
мувати економічне зростання — продовжував Більше за інші німецькі держави від еко
діяти Німецький митний союз, що полегшу номічного зростання виграло Прусське коро
вав обмін товарами й робочою силою між ні лівство. Незважаючи на багатства буржуазії,
мецькими державами. У 50—60-ті рр. XIX ст. влада в Пруссії належала землевласникам-юн
в німецьких землях завершився промисловий керам, які становили основу офіцерського кор
переворот, панівне місце в економіці посіло пусу армії. Разом з економічною могутністю
машинобудування. Швидкими темпами зрос міцніла й прусська армія, а отже, юнкерство
тало будівництво залізниць, збільшувалася зберігало свій вплив у державі.
кількість населення міст. Прагнучи об’єднання німецьких земель
Аграрні реформи, що відбулися в багатьох без народних повстань і революції, уряд Прус
німецьких державах у 50-ті рр. XIX ст., при сії зібрав під своєю владою всі сили. Прусська
скорили розвиток капіталізму в сільському гос ліберальна буржуазія також підтримувала
подарстві й забезпечили дешевою робочою си об’єднання Німеччини, але хотіла, щоб дво
лою промисловість, що зростала. Особливістю рянсько-юнкерська влада більше враховувала
швидкого економічного розвитку стало пану її інтереси. Ліберали мали більшість у прус
вання великих підприємств, що належали бага ському парламенті й намагалися контролювати
тим власникам: Круппам, Сименсам, Тіссенам. дії принца-регента Вільгельма. Після декількох
Незважаючи на значні економічні успіхи, ні років сумнівів Вільгельм ясно показав, яким
мецькі держави не могли на рівних протистоя бачить шлях об’єднання країни. У 1862 р.
«Залізний канцлер»
Отто фон Бісмарк (мал. 3) був типовим представником прусського юнкерства, рішучим
противником лібералізму й прихильником консервативних цінностей. Навіть серед реак-
ційного юнкерства він мав славу «скаженого». Під час подій 1848—1849 рр. О. Бісмарк
настільки рішуче виступав проти всіх революційних перетворень, що навіть король Фрідріх
Вільгельм IV вважав його занадто реакційним політиком для свого реакційного уряду. Не-
зважаючи на різко консервативні погляди, О. Бісмарк, на відміну від більшості політиків,
був здатний домовлятися зі своїми супротивниками й навіть використовувати ліберальні
методи. Політичну гнучкість діяча підтверджує той факт, що його діяльність як посла Прус-
сії у Росії та Франції була успішною. При цьому за необхідності О. Бісмарк міг проявляти
твердість, підкріплену жорстокістю. Його знаменита промова в ландтагу чітко охарактери-
зувала політику Пруссії щодо об’єднання країни: «Німеччина дивиться не на лібералізм
Пруссії, а на її могутність. Баварія, Вюртемберг, Баден привітні до лібералізму для того, щоб
Пруссія мала на них менше впливу. Пруссія має зосередити та втримати власну силу для
сприятливого моменту, який уже не раз був втрачений. Установлені Віденськими угодами
кордони для нормального існування держави непридатні. Не промовами, не постановами
більшості вирішуються великі питання часу — це було помилкою 1848 і 1849 рр., — а за-
лізом і кров’ю…». Саме такій людині король Вільгельм I доручив управляти процесом Мал. 3. Отто фон
об’єднання Німеччини. Не випадково О. Бісмарка називали «залізним канцлером». Бісмарк.
62
§ 12. Об’єднання Італії та Німеччини
63
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Чому саме П’ємонт став центром об’єднання Італії? діть історичний портрет «Дж. Гарібальді: вождь Рісор-
2. Чому Наполеон III уклав з австрійцями мирний до- джименто». 7. Спираючись на карту на мал. 1 (с. 60),
говір потай від італійців? 3. Як мав поставитися К. Ка- назвіть противників об’єднання Італії та Німеччини.
вур до походу «тисячі» Дж. Гарібальді? 4*. Як, на ваш 8. Розкрийте плани О. Бісмарка щодо об’єднання країни.
погляд, могли розвиватися події, якщо б Дж. Гарібаль- 9. Охарактеризуйте наслідки об’єднання Німеччини.
ді відмовився визнавати владу Віктора Еммануїла II? 10*. Порівняйте процеси об’єднання Італії та Німеч-
5. Охарактеризуйте наслідки об’єднання Італії. 6. Скла- чини.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
64
§ 13. Російська імперія в першій половині XIX ст.
65
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Мал. 1. Подвиг солдатів генерала М. Раєвського під Мал. 2. Московська пожежа 1812 р.
Салтановкою 11 липня 1812 р. Худ. М. Самокиш. Худ. В. Мазуровський.
тів, які до того ж були розкидані по всій євро готувалася дати генеральний бій французам
пейській частині Росії. Західний кордон за поблизу села Бородіно. Битва на Бородінсько-
хищали армії під командуванням Михайла му полі відбулася 7 вересня 1812 р. Фран
Барклая-де-Толлі (1761—1818) та Петра Ба- цузи намагалися прорвати оборонні укріплен
гратіона (1765—1812). ня, побудовані російською армією. До кінця
Як ми знаємо, метою Наполеона був роз битви їм це вдалося з величезними втратами,
гром російської армії в генеральному бою але армія М. Кутузова, чиї втрати були ще
та підписання з Олександром I більш вигід більшими, змогла організовано відступити.
ного договору, при цьому допускалася пе
Хоча за підсумками Бородінської битви поле
редача Польщі білоруських та українських
бою залишилося за французами, своєї головної
земель. Головнокомандувач російської армії
мети — знищення російської армії — Наполеон
М. Барклай-де-Толлі чудово розумів, що вій не досяг.
ськова перевага не на їхньому боці. Єдиним
шансом на перемогу над Наполеоном було М. Кутузов відмовився від захисту Москви
затягти французів якнайбільше у глиб Росії, й відступив з армією на схід. Французькі
змусивши їх залишати гарнізони на шляху війська увійшли до міста. Проте захоплення
просування й у такий спосіб поступово змен Москви не наблизило перемогу Наполеона.
шувати армію. Тому М. Барклай-де-Толлі на Несподівано для нього величезне місто, під
казав обом російським прикордонним арміям палене з декількох боків, зайнялося вогнем
відступати (мал. 1). Наполеон намагався на (мал. 2). Збір продовольства ускладнювали
здогнати їх, щоб розбити армії нарізно, але партизани із числа солдатів і місцевих се
М. Барклай-де-Толлі та П. Багратіон з’єд лян. Олександр I відмовлявся від переговорів
налися під Смоленськом і несподівано для про мир. У Росії розгортався патріотичний
французів продовжили відступ. рух, десятки тисяч селян вступали в опол
У Санкт-Петербурзі оточення царя вислов чення, влада оголосила боротьбу з армією
лювало невдоволення відступом армії, гово Наполеона Вітчизняною війною. Перед На
рили навіть про зраду командувача. У серпні полеоном постала загроза зимівлі в спале
1812 р. Олександр I поставив на чолі росій ному місті, без достатніх запасів продоволь
ської армії Михайла Кутузова (1745—1813). ства та з армією М. Кутузова на флангу, що
Прийнявши командування, М. Кутузов так набирала сили.
само наказав відступати до Москви, але він У жовтні 1812 р. Наполеон вирішив від
розумів, що імператор не пробачить йому, ступати з Москви на південь. Проте францу
якщо друга столиця Російської імперії буде зи не змогли прорвати оборону М. Кутузова
залишена без бою. Тому російська армія при та змушені були повернути на захід. Їм до
66
§ 13. Російська імперія в першій половині XIX ст.
3. Повстання декабристів.
Відмова Олександра I від реформ поси Найважливішою проблемою змовників було
лила невдоволення серед російського лібераль те, що вони не могли заручитися підтримкою
ного дворянства, особливо серед армійських населення, навіть власних солдатів не вдалося
офіцерів, які познайомилися із життям у Єв залучити на свій бік. Неписьменне селянство
ропі й переконалися в значному відставанні не розуміло, як можна готувати змову проти
Росії. самого імператора, тому товариства змовників
У 1816 р. в Петербурзі виникло таємне планували військовий переворот, а не народну
товариство «Союз порятунку», учасники яко революцію. Найкраще їхні плани описує фраза:
го виступали за обмеження абсолютної монар «Для народу, але без народу».
хії та ліквідацію кріпосного права. У 1818 р. Наміри таємних товариств порушила рап
виникла організація «Союз благоденства». това смерть Олександра I восени 1825 р. Скла
У 1821 р. вона розпалася на «Північне това- лася неоднозначна ситуація. Згідно з тради
риство» в Петербурзі та «Південне товари- цією, гвардія в Санкт-Петербурзі присягнула
ство» в українських губерніях, де розміщува на вірність брату Олександра I Костянтину
лися регулярні полки російської армії. Лідери Павловичу. Проте Костянтин не бажав бути
«Північного товариства» мали намір після імператором і ще раз після смерті Олександра І
перемоги встановити в Росії конституційну підтвердив свою відмову. Тому на 14 грудня
монархію та федеративний устрій, ввести 1825 р. було призначено нову присягу гвардії
основні права і свободи, скасувати кріпосне наступному за правом спадкоємності брату
право, але передати селянам поміщицьку зем Миколі Павловичу. Цією плутаниною й ви
лю тільки за викуп. Однак проект програми рішили скористатися члени «Північного то
«Конституція» Микити Муравйова (1795— вариства», які переконали солдатів, що при
1843) не був прийнятий товариством. Більш дворні намагаються замінити «доброго» царя
радикальної позиції дотримувався лідер «Пів на «поганого». Метою повсталих було зірвати
денного товариства» полковник Павло Пес- присягу гвардії, убити Миколу та створити
тель (1793—1826), який запропонував свою Тимчасовий уряд.
програму «Руська правда». Він вважав, що Уранці 14 грудня 1825 р. офіцери-декаб
після перевороту Росія має стати унітарною ристи вивели на Сенатську площу Санкт-Пе
республікою, кріпосне право буде скасоване, тербурга близько 3 тис. солдатів. Однак план
а селяни отримають землю від держави. повстання був одразу ж зірваний: на площу
67
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
4. Миколаївська епоха.
Повстання декабристів значно вплинуло реслідувалося будь-яке вільнодумство: було
на діяльність нового царя Миколи I (1825— розгромлено Кирило-Мефодіївське братство
1855 рр.). Імператор, що розпочав своє прав в Києві, засуджені до страти (яку, щоправда,
ління з розстрілу власної гвардії, назавжди останньої миті було скасовано) петрашевці
став противником будь-яких реформ і змін. в Петербурзі. У державі впроваджувалася офі
У внутрішній політиці Микола I намагався ційна ідеологія, побудована на трьох принци
зберегти існуючі кріпосницькі відносини та пах: православ’я, самодержавство, народність.
всі привілеї дворянства. У країні жорстоко пе У 1830 р. спалахнуло повстання в Царстві
Польському, яке було приєднано до Росій
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ ської імперії в 1815 р. за підсумками Віден
ського конгресу. Царство Польське мало ши
Слов’янофіли та західники року автономію, у ньому існував сейм, була
У першій половині XIX ст. в російській суспільно-по- власна армія. Проте поляки прагнули відно
літичній думці оформилися два напрямки: західників вити незалежність і під впливом революцій
і слов’янофілів. Західники вважали, що Росія потре- них подій у Франції та Бельгії підняли по
бує реформ, які наблизять її до країн Західної Європи. встання. Воно швидко охопило польські землі,
Малося на увазі не перетворення країни на цілкови- але поширити повстання на білоруські й укра
ту подобу Заходу, а духовне споріднення Європи та їнські території не вдалося, оскільки селяни
Росії. Західникам протистояли слов’янофіли, які ствер- не вважали місцевих польських дворян за
джували, що Росія має свій особливий шлях розвитку, своїх. Проти повсталої Польщі Микола I ви
відмінний від раціональної Західної Європи. Слов’я
ставив велику армію, яка насилу придушила
нофіли негативно оцінювали роль Петра I, який здій-
заворушення. Після цього автономія Царства
снив реформи за західним зразком. При цьому за-
хідники не прагнули повного підпорядкування Заходу, Польського була ліквідована.
а слов’янофіли не були консерваторами та против В епоху Миколи I поглибилася криза крі
никами реформ. посницького господарства, у поміщиків стали
скорочуватися доходи від експлуатації кріпа
68
§ 13. Російська імперія в першій половині XIX ст.
ків. Одні поміщики намагалися посилити тиск Зростала кількість фабрик, на яких використо
на селян, збільшуючи панщину, інші почали вувалися машини й вільнонаймана праця. Роз
впроваджувати нові технології обробітку землі, почалося будівництво першої залізниці між
закуповувати за кордоном сучасні механізми. Санкт-Петербургом і Москвою (мал. 5). Однак
Однак домогтися зростання продуктивності розвиток промисловості в Російській імперії
праці не вдалося, тому що кріпак, як і раніше, відбувався досить повільно порівняно із провід
не був зацікавлений у результатах своєї праці. ними країнами Західної Європи.
Проте, незважаючи на перешкоди на шляху
розвитку промисловості, у Росії в 40-ві рр. Відсутність реформ і збереження кріпацького ладу
XIX ст. розпочався промисловий переворот. гальмували розвиток Російської імперії.
69
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Чому, на ваш погляд, Олександр I не наважився скасу- ставили собі за мету декабристи? 6. Чому декабристи
вати кріпосне право? 2*. Як ви розумієте вислів М. Куту- виступали за військовий переворот, а не за народну ре-
зова: «Ми Наполеона не переможемо. Ми його перехитру- волюцію? 7. Чому повстання декабристів зазнало пораз-
ємо»? 3*. Чому М. Кутузов був проти походу в Європу ки? 8. Що гальмувало розвиток промисловості в Росії?
в 1813 р.? 4. Чому розгром «Великої армії» можна на- Чому? 9. За що Миколу I називали «жандармом Євро-
звати початком падіння наполеонівської Франції? 5. Що пи»? 10. Назвіть причини та наслідки Кримської війни.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
70
§ 14. США в першій половині XIX ст. Громадянська війна
71
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
72
§ 14. США в першій половині XIX ст. Громадянська війна
відкривав для мігрантів багато можливостей, власників Півдня. Партійна система країни
і тому вони відмовлялися працювати за ма перебувала ще в процесі розвитку, і плантато
леньку платню. Власники підприємств, щоб ри, використовуючи свої кошти, могли вплива
зберегти робочу силу, змушені були платити ти на більшість президентів. Під контроль ра
робітникам більше, ніж у більшості країн Єв бовласників потрапила й Демократична партія,
ропи. На прагнення американців пошуку ви що була популярною як на Півночі, так і на
гідніших занять впливала й належність бага Півдні. Плантатори переконували фермерів
тьох іммігрантів до протестантських церков, Півночі, що в них більше спільних інтересів із
у яких працьовитість і збільшення добробуту рабовласниками-плантаторами, ніж із північ
вважалися одними з основних чеснот. ною буржуазією та робітниками. Тому рабо
Рабовласницький Південь усе більше від власникам вдавалося проводити вигідні для
різнявся від підприємницької Півночі: план себе закони, наприклад закон 1850 р., за яким
татори поступово перетворювалися на особли дозволялося ловити рабів-утікачів навіть у пів
ву верству, яка була схожою на європейське нічних штатах, де рабство було заборонено.
дворянство. На Півдні поширювалися ідеї Ситуація змінилася в 1854 р. з виникненням
расизму, що виправдовували рабовласництво у США Республіканської партії, що відкрито
та пояснювали підлегле становище афри виступала проти поширення рабства на Заході.
канців біологічними причинами. Цими дум
ками переймалися багато жителів Півдня, У першій половині XIX ст. в США виникла супе
які, навіть не маючи плантацій, використо речлива ситуація: у північних штатах високими тем-
вували рабів у хатньому господарстві. пами відбувався промисловий переворот, у той
Політична ситуація в США в першій по час як на Півдні зберігалося рабовласницьке план-
ловині XIX ст. була сприятливою для рабо таційне господарство.
73
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Народний президент
Авраам Лінкольн став для більшості простих американців символом життєвого
успіху. Виходець із родини збіднілого фермера зі штату Кентуккі, Авраам не зміг
закінчити школу й займався самоосвітою. Після переїзду до штату Індіана ро-
дина А. Лінкольна вела життя першопоселенців, сам Авраам працював човнярем
і лісорубом. Після досягнення повноліття він за прикладом багатьох американців
залишив батьківську домівку й розпочав самостійне життя. А. Лінкольн оселився
в штаті Іллінойс і працював ковалем, торговцем, землеміром, поштмейстером,
брав участь у боротьбі ополчення з індіанським повстанням. У 1835 р. він був
обраний до парламенту штату. Весь цей час А. Лінкольн займався самоосвітою
і в 1836 р. склав іспит на адвоката — одну з найповажніших професій у США. Він
виявився блискучим оратором і розпочав швидку політичну кар’єру. Незважаючи
на тимчасові невдачі, А. Лінкольн був обраний у Конгрес США та згодом підтримав
новостворену Республіканську партію. Від цієї партії він став кандидатом на пре-
зидентських виборах 1860 р. і здобув на них перемогу. Його шлях від лісоруба Мал. 4. Авраам Лінкольн (1809—
до президента на багато років став символом американської мрії (мал. 4). 1865), 16-й президент США.
бів. Однак загін Дж. Брауна був розгромле американців, пообіцявши їм дешеві земель
ний федеральними військами, а його керівник ні ділянки на Заході. А. Лінкольн виступав
засуджений до страти. На суді він вимовив за заборону рабства на нових західних землях
пророчі слова: «Я, Джон Браун, тепер зовсім і підвищення ввізного мита на англійські
упевнений, що тільки кров змиє великий зло промислові товари, чим завойовував голоси
чин цієї гріховної країни; я марно раніше буржуазії Півночі. Представники Півдня від
тішив себе думкою, що цього можна досягти крито заявляли, що в разі перемоги респу
без великого кровопролиття…» бліканців на виборах можуть вийти зі скла
Проте на тлі цих конфліктів рішуче на ду США.
бирала популярність Республіканська партія У 50-ті рр. ХІХ ст. конфлікт між північними й пів-
на чолі з Авраамом Лінкольном. Республі денними штатами наблизився до громадянської
канцям вдалося залучити на свій бік простих війни.
4. Громадянська війна.
Здобувши перемогу на президентських ви було не на користь армії Півдня. На Півночі
борах 1860 р., А. Лінкольн на новій посаді не проживало понад 22 млн осіб, а на Півдні —
вимагав заборони рабства на Півдні, а тільки близько 9 млн осіб, із них 4 млн рабів. На
виступав проти поширення рабства на Захід. Півночі перебувала майже вся промисловість,
Однак південні штати все одно заявили про ви у тому числі військова. Єдиною перевагою Кон
хід зі складу США. Першим із них була Пів федерації було те, що південні штати мали ве
денна Кароліна, до якої згодом приєдналися лику кількість досвідчених офіцерів, які ста
шість штатів. У лютому 1861 р. вони оголосили новили основу армії.
про створення нової держави — Конфедерації Війна спалахнула 12 квітня 1861 р. Вій
Штатів Америки, до складу якої пізніше уві ськові Півдня обстріляли й змусили здатися
йшли ще кілька штатів. Столицею Конфеде Форт-Самтер у Південній Кароліні, що пере
рації стало місто Ричмонд, а президентом був бував під контролем Півночі (мал. 5). Після
обраний Джефферсон Девіс (1808—1889). Вій цього президент А. Лінкольн оголосив півден
ськові формування Півдня ще до початку кон ні штати бунтівними та розпочав прийом до
флікту готувалися до боротьби, тому прагнули бровольців до армії.
перекинути сюди запаси озброєнь. Незважаючи на значну перевагу в живій
Співвідношення сил США (Союзу нерабо силі й озброєнні, федеральні війська вступи
власницьких штатів Півночі) і Конфедерації ли у війну невдало. Стратегія війни передба
74
§ 14. США в першій половині XIX ст. Громадянська війна
СИЛИ
ВОРОГУЮЧИХ СТОРІН
Південь
(із них 11% раби)
Чоловіки Мережа
призовного віку залізниць
чала повне оточення Конфедерації та наступ Однак їм вдалося посилити свою армію, і за
у всіх напрямках (план «Анаконда»). Однак гроза Вашингтону зберігалася. Натомість на
бойові дії велися невпевнено, багато генералів Півночі піднесення населення поступово згасло,
США співчували рабовласникам, а доброволь і виникли проблеми з поповненням армії.
ці в армії Півночі були погано навчені й не У цій ситуації А. Лінкольн прийняв рішен
дисципліновані. ня, які стали основою для перелому у війні.
Юніоністам під командуванням генерала У травні 1862 р. з’явився закон про гомстеди
У. Гранта в 1862 р. вдалося провести успішний (садиби), за яким починаючи з 1863 р. будь-
наступ на Заході, але спроби захопити південну який американець, який не воював за Конфеде
столицю Ричмонд провалилися. Конфедерати рацію, міг отримати ділянку землі в 65 гекта
діяли більш розважливо та неодноразово загро рів на Заході, сплативши за неї лише 10 доларів.
жували столиці США місту Вашингтон. Після п’яти років обробітку земля переходи
Великим успіхом військ юніоністів стало ла в повну власність фермера. Закон показав
захоплення найважливішого порту Конфедера багатьом жителям Півночі, особливо іммігран
ції — Нового Орлеана та здійснення морської там, що перемога над Півднем дасть їм мож
блокади Півдня. Ці перемоги пояснювалися ливість майже за безцінь придбати великий
тим, що більша частина флоту США опинила земельний наділ.
ся під контролем законного уряду. Спроби кон Наприкінці 1862 р. А. Лінкольн оголосив
федератів прорвати блокаду успіху не мали. про звільнення всіх рабів із 1 січня 1863 р.
75
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
Мал. 6. Наш прапор у небесах. Худ. Ф. Черч. 1861 р. Мал. 7. Капітуляція генерала Р. Лі під Аппоматтоксом.
Ця звістка привернула до армії Півночі десят відомий «марш до моря», завдяки якому вда
ки тисяч колишніх рабів, до того ж раби Пів лося захопити місто Саванна на узбережжі.
дня також почали переходити на бік США. Конфедерація була розділена навпіл, але про
Конфедерація втратила допомогу Великої Бри довжувала запекло боротися.
танії, тому що англійська громадськість не до У 1865 р. В. Шерман розпочав наступ на
зволила своєму уряду підтримати захисників Північ, а У. Грант, знову не зважаючи на
рабства на Півдні. втрати, продовжив рух на Річмонд. 9 квітня
Тим часом у південних штатах значно по 1865 р. армія генерала Р. Лі капітулювала
гіршилася економічна ситуація — давалася під Аппоматтоксом (мал. 7), наступного дня
взнаки морська блокада. Плантатори не мо був заарештований президент Конфедерації
гли вивезти бавовну за кордон, так само як Дж. Девіс. Громадянська війна завершилася.
і завезти озброєння, яке не була здатна ви
робити слабка промисловість Півдня. Зовсім Перемога Півночі була зумовлена значною перева-
невдалою виявилася економічна політика пре гою сил США та рішучими діями президента А. Лін-
зидента Дж. Девіса, що провокувала інфля кольна.
цію долара Конфедерації. Армія Півдня ще
зберігала боєздатність, але вже відчувала брак Громадянська війна в США стала одним із
зброї та солдатів. найжорстокіших протистоянь XIX ст.: з обох
На початку 1863 р. армія Півдня під ко сторін загинуло понад 600 тис. осіб. Проте
мандуванням генерала Р. Лі розбила армію цілі війни були досягнені: збереглася єдність
північних штатів, що вдвічі переважала їхні країни; плантатори-рабовласники втратили
сили, і почала наступ на Північ. У битві під свій вплив на політику США; прийнято 13-ту
Геттісбергом Р. Лі не зміг здолати против поправку до Конституції США, що остаточно
ника та змушений був відступити. Після цієї забороняла рабство. Зникли останні бар’єри на
невдачі та ще кількох поразок Конфедерація шляху розвитку капіталізму в промисловості
перейшла до оборони. й сільському господарстві.
Новий командувач армії Півночі генерал Президент А. Лінкольн не зміг повною
У. Грант змінив тактику дій. Користуючись мірою відчути перемогу в громадянській ві
значною перевагою в озброєннях і живій силі, йні. Через кілька днів після її завершення,
він розпочав наступ у Віргінії та ціною вели 14 квітня 1865 р., його було смертельно пора
чезних втрат зміг змусити солдатів Півдня нено у президентській ложі в театрі таємним
відступити: уперше вторгнення північних ар прихильником Конфедерації актором Д. Бутом.
мій не закінчилося їхнім відступом. Одночас Незважаючи на смерть президента, у внутріш
но армія генерала США В. Шермана успішно ньому становищі США не відбулося значних
наступала на Заході та взяла велике місто змін, і Республіканська партія ще тривалий
Атланту. Після цього В. Шерман здійснив свій час утримувала владу.
76
§ 15. Створення незалежних держав у Латинській Америці
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Які особливості географічного положення та істо- них земель змусило фермерів Півночі виступити проти
ричного розвитку полегшували США захоплювати зем- рабства. 6. Чи було зіткнення між Північчю й Півднем
лі на Заході та Півдні країни? 2. Проаналізуйте еко- США неминучим? 7. Користуючись картою на мал. 5
номічний розвиток США в першій половині XIX ст. (с. 75), розкрийте причини й охарактеризуйте основні
3. Який вплив на розвиток США мав аболіціонізм? етапи Громадянської війни в США. 8. Як скасування раб-
4. Охарактеризуйте основні суперечності між Північчю ства вплинуло на перебіг Громадянської війни? 9. Чому
й Півднем США. 5. Поясніть, чому саме освоєння захід- перемога Півночі прискорила розвиток економіки США?
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
77
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
78
§ 15. Створення незалежних держав у Латинській Америці
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Парагвайський експеримент
Парагвай, одна з найвіддаленіших іспанських колоній найбіднішим верствам населення. Уперше у світі було
Південної Америки, показав усьому світу незвичайний введено загальну початкову освіту. У країні майже не
приклад державотворення. Коли в Буенос-Айресі від- існувало злочинності. Влада заохочувала мішані шлюби
булася революція, Урядова Хунта оголосила Парагвай креолів із місцевими індіанцями.
частиною нової держави. Проте Конгрес, що зібрався Із другого боку, контакти з іншими державами були
в Парагваї, відмовився підкорятися і аргентинцям, і іс- зведені до мінімуму, Парагвай майже повністю закрився
панцям. Парагвайці відбили аргентинську каральну для іноземців. У країні існувала політична диктатура
експедицію, а в 1811 р. проголосили незалежність від Франсії, опозиція переслідувалася, була навіть забороне-
Іспанії. Спочатку консулом, а потім диктатором Параг- на середня й вища освіта. Однак парагвайський режим
ваю став Хосе де Франсія (1766—1840), відомий міс- стабільно існував і за диктаторів — спадкоємців Франсії,
цевий політик, прихильник ідей Просвітництва. Він тільки мав більш м’які форми. За цей час країна частко-
провів у країні радикальні реформи. У ході земельної во відкрилася для іноземців; активно розвивалася місце-
реформи 98 % землі перейшло у володіння держави, ва промисловість. Розвиток країни був зупинений неймо-
яка роздала її місцевим селянам за мінімальну оренд- вірно жорстокою війною з Аргентиною, Бразилією та
ну плату. На частині реквізованих церковних земель Уругваєм у 1864—1870 рр. Під час війни Парагвай втра-
були створені державні аграрні господарства й ману- тив більше половини населення (понад 80 % чоловіків),
фактури. Відкрилися державні магазини для допомоги країна була практично знищена загарбниками.
військ на континенті та дарували свободу Чилі. Похід очолив досвідчений генерал Хосе
Перу (мал. 2). Здавалося, що мрія президен де Сан-Мартін (1778—1850). У 1817 р. армія
та здійсниться, й іспанська Америка стане під його командуванням здійснила важкий пе
єдиною державою. Однак на спеціально скли рехід через Анди й увійшла до Чилі. Разом із
каному Конгресі домовитися не вдалося: ла чилійськими патріотами Х. Сан-Мартін розбив
тифундисти з різних частин Латинської Аме іспанців і створив умови для проголошення
рики мали власні інтереси та не бажали незалежності. Генерал відмовився від посади
підкорятися єдиному центру. Переконавшись правителя й вирушив в експедицію до Перу для
у краху своєї надії, С. Болівар у 1830 р. пішов продовження боротьби з іспанцями (мал. 3).
у відставку. У самих Об’єднаних провінціях Південної
Америки загострилася боротьба між різними
Постать С. Болівара є символом боротьби латино
американських колоній за незалежність. частинами держави.
79
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
80
§ 15. Створення незалежних держав у Латинській Америці
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Назвіть причини боротьби латиноамериканських би за незалежність у Бразилії? 6. Чому С. Болівара
колоній за незалежність. 2. Якою була мета учасників вважають лідером боротьби за звільнення? 7. Чому
боротьби за незалежність? 3. Охарактеризуйте особ не вдалося створити єдину державу в Латинській Аме-
ливості боротьби за незалежність у Мексиці. 4. Оха- риці? 8. Охарактеризуйте наслідки проголошення не-
рактеризуйте особливості боротьби за незалежність залежності латиноамериканських колоній.
в Аргентині. 5. У чому полягали особливості бороть-
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
81
Розділ II. Європа та Америка в добу революцій і національного об’єднання (1815—1870 рр.)
ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ
82
РОЗДІЛ III. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА
в останній третині XIX — на початку XX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
84
§ 16. На шляху модернізації: провідні країни Європи й Америки в останній третині XIX — на початку XX ст.
85
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
86
§ 16. На шляху модернізації: провідні країни Європи й Америки в останній третині XIX — на початку XX ст.
На межі XIX—XX ст. загострилися суперечності між Мал. 4. Європейське місто наприкінці XIX ст. Гравюра.
лідерами світового капіталістичного господарства. Економічне зростання супроводжувалося погіршенням
екологічної ситуації в промислово розвинених містах.
3. Урбанізація.
Індустріалізація економіки провідних країн У 1800 р. у європейських містах із насе
супроводжувалася переселенням значної части ленням понад 10 тис. осіб було зосереджено
ни населення із села до міста. Ми вже знаємо, близько 5 % жителів. До 1870 р. частка горо
що збільшення кількості городян і підвищення дян становила вже 15 %. У 1900 р. жителями
соціально-економічної ролі міст має назву урба- міст були вже 25—30 % європейців. У світі цей
нізація. Чому ж урбанізація в XIX ст. стала показник становив 13—15 %. До найбільш ур
розвиватися особливо швидко? Справа в тому, банізованих країн належала Велика Британія.
що найпоширенішим типом виробництва в ран У 1880 р. тут уперше в історії людства частка
ній Новий час були розсіяні мануфактури, які городян склала 56,2 %, перевищивши кіль
працювали переважно в сільській місцевості. кість сільських жителів. На початку XX ст.
Фабрики й заводи XIX ст. могли успішно іс цю межу подолали Бельгія та Нідерланди.
нувати й розвивати своє виробництво в містах У 1850 р. у Європі тільки Лондон (мал. 5)
(мал. 4). Як правило, міста розташовувалися на і Париж налічували понад 1 млн жителів. На
перехресті торговельних і транспортних шля прикінці століття таких міст у світі стало 13:
хів, тут можна було розмістити необхідні будів Нью-Йорк, Париж, Берлін, Токіо (мал. 6),
лі й приміщення, знайти потрібну кількість Санкт-Петербург та інші.
найманих робітників. Крім того, саме городя Урбанізація та промисловий переворот сприяли
ни були головними споживачами промислової зростанню рівня життя більшості населення інду-
продукції. стріально розвинених країн.
4. Монополізація економіки.
Промисловий переворот супроводжувався на третину знизився випуск рейок і вагонів,
нестримним зростанням капіталістичного ви припинили роботу понад 3 тис. фабрик і за
робництва, головною метою якого було отри водів зі 112 тис. працівників. У країнах Єв
мання максимального прибутку. У цих умовах ропи й Америки закривалися банки й підпри
неминуче виникали кризи надвиробництва ємства, сотні тисяч людей залишалися без
товарів. За такої ситуації на ринках накопи роботи. Заробітна плата знизилася на 25—
чувалася велика кількість товарів і сировини, 30 %, упали ціни на енергоносії.
на які не було попиту. Досить масштабною Економічна криза змушувала власників про
виявилася економічна криза 1900—1903 рр., мислових підприємств і банкірів шукати рі
що вразила економіку більшості розвинених шення цих проблем. Виявилося, що партнерам
країн. У напівфеодальній Росії наслідки кризи і конкурентам вигідно укладати угоди про регу
були особливо важкими. Найбільше постраж лювання цін на товари й сировину, домовлятися
дали паливна й металургійна промисловість, про розподіл ринків збуту продукції, обсяги
87
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Мал. 5. Лондон наприкінці XIX ст. Мал. 6. Токіо наприкінці XIX ст. Розфарбована
фотографія. У цей час столиця Японії налічувала
? Якими видами транспорту користувалися жителі міста? понад 2 млн жителів і на 90 % залишалася
дерев’яним містом.
виробництва, а в деяких випадках навіть об’єд був синдикат «Продамет», що виник у 1902 р.
нуватися й створювати єдине управління своїми в Донбасі. Він контролював 60 % металургійної
підприємствами. Договори між найбільшими промисловості країни. Величезний вплив в еко
підприємствами певної галузі промисловості обі номіці країни мали синдикати «Продвугілля»,
цяли небачені колись розміри прибутку. а також «Продвагон», що об’єднав 14 із 16 ва
Такі угоди сучасники називали монополія- гонобудівних заводів Росії.
ми. Їхні члени мали помітні переваги й при Промислові компанії, що об’єднувалися
вілеї порівняно з іншими компаніями, бан в трести, втрачали юридичну, комерційну
ками та підприємствами, порушуючи цим й виробничу самостійність. На початку XX ст.
правила чесної конкуренції — найважливі вони були поширеною формою монополій
ший принцип капіталізму. Монополісти різ у США. У 1901 р. тут було створено 75 трестів,
ними способами відбирали частину прибутку що об’єднали понад 1600 підприємств із загаль
у власників немонополістичних підприємств, ним капіталом майже 3 млрд доларів. У 1903—
розорювали дрібну буржуазію. Крім того, 1905 рр. американські трести виробляли 70 %
штучно підвищуючи ціни на товари, вони пе сталі, видобували 75 % вугілля та 84 % нафти.
рекладали на споживача тягар монопольно ви Якщо підприємства різних галузей промисло
соких цін і тим самим ще більше погіршували вості об’єднувалися з банківським капіталом,
становище простого народу. то виникали концерни — фінансово-промислові
Вчені виділяють кілька видів монополій. групи, що контролювали значну частку еконо
Спочатку найбільш популярною формою моно міки країни.
полістичного об’єднання був картель. Зазвичай Рівень монополізації в різних країнах був
члени картелю зберігали повну фінансову й ор неоднаковим. Більше монополій існувало в Ні
ганізаційну незалежність одне від одного й до меччині й Росії, де новітні форми організації
мовлялися лише про ціни на товари, умови про промислового виробництва іноді вступали в різкі
дажу та сферу впливу. Отримавши очікуваний суперечності із залишками феодалізму. Помітно
прибуток, картелі часто розпадалися. У 1905 р. меншим був вплив монополій у Великій Брита
в Німеччині налічувалося щонайменше 385 кар нії. Тут підприємці дотримувалися вікових тра
телів, що об’єднували 12 тис. підприємств. Їм дицій і намагалися не втрачати контроль над
належало панівне становище в найголовніших «сімейними» підприємствами. У Франції пере
галузях промисловості. важали дрібні й середні підприємства, і монопо
Синдикати — великі об’єднання підпри лізація промисловості була на низькому рівні.
ємців із метою завоювання ринку, усунення
конкуренції та створення комфортних умов для На початку XX ст. кількість монополії стрімко зрос-
комерційної діяльності. Наприклад, серед най ла, вони набули великої політичної та економічної
впливовіших могутніх російських монополій ваги в житті багатьох країн.
88
§ 16. На шляху модернізації: провідні країни Європи й Америки в останній третині XIX — на початку XX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
89
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Поясніть поняття «індустріальна цивілізація» та «інду- у світовому промисловому виробництві протягом 1880—
стріально розвинена держава». 2. Розвиток яких галу- 1913 рр. 7*. За текстом параграфа (пункт 3) складіть
зей економіки сприяв становленню індустріального сус- таблицю про зміну кількості жителів європейських міст
пільства? 3. Порівняйте дані таблиць на с. 84 і 86. Яка у XIX ст. 8. Що таке економічна криза? Які наслідки
країна досягла найбільших успіхів у розвитку економі- вона мала для підприємців і простих жителів країни?
ки? 4. Які глобальні зміни в економіці й соціальному 9. Що таке монополія? Із якою метою створювалися мо-
житті забезпечили економічне зростання в країнах Єв- нополістичні об’єднання? 10*. Охарактеризуйте осно-
ропи та Північної Америки? 5. Використовуючи карту вні види монополій початку XX ст. 11. Чому в XIX ст.
на мал. 2 (с. 85), визначте, яка промисловість розвива- роль і значення держави в житті людей і суспільства
лася в містах із населенням понад 1 млн жителів. Який значно зросли? 12*. Підготуйте аналітичну записку про
статус мали такі міста? 6. На основі даних таблиці на суспільні наслідки індустріальної революції, зміни в житті
с. 89 визначте, як змінилася частка провідних країн та побуті людей.
90
§ 17. Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності. Практичне заняття
91
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ПРОПОНУЄМО ОБГОВОРИТИ
Розкол в Інтернаціоналі
Проти посібілістів активно виступив Ф. Енгельс — со-
ратник К. Маркса. В одному зі своїх листів він писав:
«…Старий розкол в Інтернаціоналі знову стає на порядок
денний… Супротивник той самий, із тією лише різницею,
що прапор анархістів замінено прапором посібілістів;
такий самий продаж своїх принципів буржуазії за част-
кові поступки, а головне, за теплі місця для ватажків
(члени міського муніципалітету, біржі праці тощо)».
в Парижі конгресу, у якому могли б узяти тів від соціалістичних організацій із 22 кра
участь представники пролетарів усього світу. їн. Це був найбільший міжнародний з’їзд за
14 липня 1889 р. на 100-ту річницю від всю історію робітничого руху.
дня взяття Бастилії в Парижі відкрився ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
конгрес представників соціал-демократичних 1. Як розвивалися робітничий і соціал-демократич-
і робітничих партій, що увійшов в історію як ний рухи після ліквідації Першого інтернаціоналу?
Другий інтернаціонал. У роботі марксистсько 2. Чи можна вважати появу Другого інтернаціона-
го конгресу взяли участь близько 400 делега лу неминучою?
92
§ 17. Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності. Практичне заняття
ПРОПОНУЄМО ОБГОВОРИТИ
«Казус Мільєрана»
У 1899 р. французький соціаліст Александр Мільєран неоднозначною. Випадок (казус) із Мільєраном розколов
отримав запрошення обійняти посаду міністра торгівлі, європейський соціалістичний рух на тих, хто його під-
промисловості, пошт і телеграфів у буржуазному уряді тримував, і тих, хто засуджував будь-яке співробітництво
Франції, до складу якого входив також кат революційного з буржуазним урядом. Після Першої світової війни А. Мі-
руху генерал Г. Галіфе. А. Мільєран прийняв цю пропози- льєран був обраний президентом Франції (1920—1924 рр.).
цію. На міністерській посаді він домігся затвердження
нового фабричного законодавства, яке встановило 8-го- ? Чи можна розглядати «казус Мільєрана» як мож-
динний робочий день на державних підприємствах та ливість взаємовигідного співробітництва буржуазії
інші закони на користь робітників. Однак ситуація була та пролетаріату?
93
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Ревізіоніст Бернштейн
Едуард Бернштейн (1850—1832) (мал. 4) був визначним теоретиком соціалізму,
близьким другом Ф. Енгельса, який заповів йому значну частину своєї бібліотеки
й документів. Під час політичних переслідувань соціалістів він залишив Німеччину.
У 1881—1890 рр. Е. Бернштейн обіймав посаду головного редактора газети «Со-
ціал-демократ», що видавалася в Цюриху. Тривалий час Е. Бернштейн був послі-
довним та активним марксистом; він став автором революційної програми СДПН.
У другій половині 90-х рр. XIX ст. політик ступив на шлях ревізії, або реформуван-
ня марксистського вчення й соціал-демократичного руху. Повернувшись до Німеч-
чини, Е. Бернштейн активно співпрацював із берлінським щомісячником «Міжна-
родний огляд соціалізму», що став провідником ідей ревізіонізму.
Мал. 4. Едуард Бернштейн — основоположник ревізіонізму.
У капіталістичній економіці цього часу від зацію». Ревізіонізм швидко набув міжнарод
бувалися значні зміни. Колоніальні володіння ного характеру.
й монополії приносили надприбутки, які дозво
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
ляли підвищувати заробітну плату й життєвий 1. Чому виникла необхідність і можливість ревізії
рівень висококваліфікованим робітникам, — марксистського вчення? 2. Поясніть основні на-
так званій робітничій аристократії. Ревізія прямки реформування марксизму, запропоновані
марксизму особливо швидко поширювалася Е. Бернштейном.
серед цієї частини робітничого класу. Дійсно,
із 60-х рр. XIX ст. життя трудящих у най У деяких промислово розвинених країнах
більш економічно сильних країнах покра робітничий клас домагався своїх вимог пере
щувалося. Щодо Великої Британії це визнав важно мирними засобами (мал. 5). Напри
у 1892 р. сам Ф. Енгельс, який готував до пе клад, лідер австрійських соціал-демократів
рекладу книгу К. Маркса «Становище робітни В. Адлер ще в 1891 р. заявляв, що «Австрія
чого класу в Англії». У Сполучених Штатах із поряд з Англією та Швейцарією має найкра
1865 до 1900 р. середня реальна заробітна пла щі у світі закони щодо захисту робітників».
та в промисловості виросла на 40—50 %. У 1900 р. у Лондоні була створена Лей-
Е. Бернштейн та його прихильники поба бористська партія (партія праці). На парла
чили в сучасному їм житті можливість мирної ментських виборах того самого року лей
еволюції капіталізму, його майбутню «соціалі бористи отримали два місця в парламенті,
у 1906 р. — 29, а в 1910 р. — 40. У 1924 р.
лейбористи вперше сформували уряд і відтоді
стали однією з провідних британських партій.
У 1912 р. СДПН сформувала найбільшу
фракцію в рейхстагу, однак зупинити зрос
тання мілітаризму в країні німецькі соціал-
демократи не змогли.
У Російській імперії соціал-демократи ак
тивно підтримали революцію 1905 р. та бой
котували вибори до Державної думи.
Таким чином, соціал-демократичний рух у європей-
ських країнах розвивався у трьох різних напрямках,
які врешті привели до різних результатів.
Мал. 5. Робітничий мітинг у Німеччині в 1907 р.
У центрі — Роза Люксембург (1871—1919), лідер ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
радикального напрямку СДПН, активна прихильниця Складіть есе на тему «Соціал-демократія на межі
марксизму й фемінізму. XIX—XX ст.: барикади або парламент?».
94
§ 18. Франція наприкінці XIX — на початку XX ст.: від імперії до демократичної республіки
95
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ло. Упав Орлеан. Париж оточила прусська ар у Франкфурті-на-Майні відбулося підписання
мія, її важка артилерія безкарно обстрілювала мирного договору. Франція втрачала Ельзас
столицю Франції. У січні 1871 р. у Версаль і Лотарингію (145 тис. км2) із населенням
ському палаці прусський король Вільгельм I 1,5 млн осіб, а також виплачувала Німеччині
прийняв титул імператора. Так виникла Ні- контрибуцію в розмірі 5 млрд франків. Після
мецька імперія. Багаторічні зусилля О. Бісмар отримання всіх платежів німецькі війська мали
ка щодо об’єднання Німеччини тріумфально залишити територію Франції. Утримання оку
завершилися в резиденції французьких королів. паційних військ було покладено на французьке
Уряд «національної оборони» сподівався населення. У цілому війна із Пруссією кошту
укласти почесний мир із Німеччиною. Однак вала Франції 13 млрд франків.
попередній мирний договір був підписаний
у лютому 1871 р. на умовах, продиктованих Поразка Франції у війні 1870—1871 рр. завдала їй
переможцями, і Національні збори Франції величезних збитків, країна опинилася в глибокій
більшістю голосів прийняли їх. 10 травня соціальній і політичній кризі.
Мал. 3. Карикатура
на Паризьку комуну.
Поштова листівка
XIX ст.
? Визначте, до якого
політичного табору
належав автор ка-
рикатури. Які події
Мал. 2. Барикада комунарів на одній повстання на ній
із вулиць Парижа. Травень 1871 р. зображені?
96
§ 18. Франція наприкінці XIX — на початку XX ст.: від імперії до демократичної республіки
97
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ПРОПОНУЄМО ОБГОВОРИТИ
«Справа Дрейфуса»
Єврей за походженням з Ельзасу Альфред Дрейфус (1859—1935) був капіта-
ном французької армії й служив у військовому міністерстві. У 1894 р. його
звинуватили у шпигунстві та державній зраді й засудили на вічну каторгу на
острові Диявола у Вест-Індії. Однак незабаром справедливість судового про-
цесу викликала сумніви. У 1896 р. з’ясувалося, що А. Дрейфус став жертвою
справжнього шпигуна майора Ф. Естергазі. Коли військовий трибунал у 1898 р.
визнав Ф. Естергазі невинним, у суспільстві прокотилася хвиля обурення.
Майже все населення Франції розділилося на дрейфусарів та антидрейфуса-
рів. Відомий письменник і суспільний діяч Еміль Золя привселюдно звинува-
тив суддів у тому, що вони виконували наказ військового відомства. «Справа Мал. 5. «Справа Дрейфуса».
Дрейфуса» розвалилася, коли полковник Ю. Анрі, що її сфабрикував, заподіяв Засідання військового трибуналу
собі смерть, а шпигун Ф. Естергазі визнав себе винним. «Справа Дрейфуса» в 1899 р.
сприяла об’єднанню лівих сил і створенню масових політичних партій (мал. 5).
? Чому доля однієї людини розділила країну на два, здавалося б, непримиренні табори?
У народі його називали «генералом реваншу». літків та 11 годинами для жінок, а також про
У 1894 р. від рук терориста загинув президент відшкодування робітникам збитків, заподія
республіки Саді Карно. Однак за допомогою су них здоров’ю виробничими травмами.
ворих законів і рішучих дій поліції уряду вда Наприкінці століття у Франції традицій
лося придушити сплеск політичного терору. не протистояння лівих і правих знову на
Важливу роль у політичному житті віді було чітких обрисів. Вони по-різному уявляли
гравав профспілковий (синдикалістський) рух політичні цілі й цінності самої республіки.
у Франції. Серед лідерів синдикалізму велику Ліві вважали своїм пріоритетом права люди
популярність мала ідея загального страйку, ни й громадянина, а праві віддавали пере
що, як тоді вважали, могла стати першим кро вагу державній дисципліні й доцільності.
ком до соціальної революції. Під тиском проф
спілок було прийнято закони про обмеження Французька республіка наприкінці XIX ст. була однією
тривалості робочого дня 10 годинами для під з найбільш демократичних і передових держав світу.
98
§ 19. Німецька імперія на шляху до світової війни
12 %. За обсягом виробництва країні належа Однак рівень доходів та спосіб життя вищих
ло четверте місце у світі. Відносне погіршення і нижчих верств французького суспільства сут
показників Франції у світовому виробництві тєво відрізнявся. У суспільному житті вирі
пов’язане з бурхливим зростанням промисло шального впливу набував середній клас, що жив
вості США, Англії та Німеччини. При цьому на доходи від власної праці, застосування спеці
Париж залишався найбільшим фінансовим альних знань і здібностей. До здобутків циві
центром, поступаючись лише Лондону. лізації та прогресу вперше в історії змогли до
У другій половині XIX ст. французька арис лучитися й нижчі верстви населення.
тократія та велика буржуазія остаточно втра За підсумками «довгого» XIX століття Франція під-
тили монополію на владу, освіту й культуру. твердила свій статус світової держави.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте дії французького уряду й військо- впливали на розвиток Франції на межі XIX—XX ст.?
вого командування на початку франко-прусської війни. 8. Використовуючи карту атласу, випишіть у зошит назви
2. Якими є підсумки франко-прусської війни? 3. До найбільших колоній Франції. Із якими європейськими
яких наслідків привела поразка Франції у війні з Прус- державами у Франції могли виникнути суперечності під
сією в 1870—1871 рр.? 4. Поясніть причини появи Па- час поділу колоніальних володінь? 9. Визначте головні
ризької комуни під час франко-прусської війни. 5*. Па- напрямки зовнішньої політики Франції наприкінці XIX ст.
ризьку комуну іноді називають «першою пролетарською 10*. Використовуючи додаткову літературу та інтернет-
революцією». Чи справедливе таке твердження? 6. Які ресурси, складіть політичний портрет Ж. Клемансо.
зміни відбулися у внутрішньому житті Франції за часів 11*. Складіть есе на тему «Шлях Франції від Наполеона I
Третьої республіки? 7. Які політичні сили найбільше до Ж. Клемансо».
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
99
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Мал. 1. Проголошення Німецької імперії у Верса- Мал. 2. Мерседес-Бенц. Кінець XIX ст.
лі в 1871 р. (О. Бісмарк у центрі картини в біло-
му мундирі). Худ. А. Вернер.
хій і трьох «вільних міст» (Гамбург, Бремен, Об’єднання Німеччини сприяло завершен
Любек). ню промислового перевороту, значному зрос
Відповідно до прийнятої конституції, що танню великого виробництва й машинної ін
базувалася на основному законі Північно дустрії, що широко використовувала новітні
німецького союзу, панівне становище в імпе досягнення науки й техніки (мал. 2). Кошти
рії посідала Пруссія. Наприклад, імператором контрибуції від переможеної Франції в 5 млрд
міг стати лише прусський король. Імператор франків були спрямовані на розвиток націо
призначав імперського канцлера, що підко нальної економіки Німеччини. Піднесення
рявся лише голові держави. промисловості забезпечувалося значними за
Вищими представницькими органами вла пасами кам’яного вугілля й залізної руди, які
ди були рейхстаг (парламент) і бундесрат були зосереджені, зокрема, в Ельзасі та Ло
(союзна рада). Депутатів рейхстагу обирали тарингії, втрачених Францією. За виробни
терміном на п’ять років на основі загального цтвом заліза й сталі Німеччина поступалася
виборчого права для чоловіків від 25 років. лише США.
Бундесрат складався із представників урядів У країні сформувався внутрішній ринок.
усіх союзних держав. Вплив представницьких Довжина залізниць до 1900 р. склала понад
органів влади на державне життя Німеччини 50 тис. км. Зовнішньоторговельний обіг Ні
був досить обмеженим. меччини перевищував 10 млрд марок золотом.
У Німецькій імперії запроваджувалися
єдина грошова система (єдина валюта — зо У найкоротший історичний період об’єднана Німеч-
лота марка), Імперський банк і єдина система чина перетворилася на високорозвинену європей-
судочинства. ську державу.
100
§ 19. Німецька імперія на шляху до світової війни
101
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
102
§ 19. Німецька імперія на шляху до світової війни
103
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Розкажіть про утворення Німецької імперії. 2. Оха- О. Бісмарка. 8. Розкажіть про «світову політику» Ні-
рактеризуйте державний устрій Німецької імперії після меччини наприкінці XIX — на початку XX ст. 9. Скла-
1871 р. 3. Яку роль у формуванні нової держави відіграв діть історичний портрет «О. Бісмарк: творець єдиної
О. Бісмарк? 4. Охарактеризуйте внутрішню політику Німеччини». 10. Використовуючи карту (с. 85), визнач
«залізного канцлера» Німеччини в 1871—1890 рр. 5. Які те, які види промисловості були найбільш розвине-
політичні сили впливали на внутрішнє життя Німеччини ними в тогочасній Німеччині. 11. Які чинники сприяли
наприкінці XIX — на початку XX ст.? 6. Визначте головні зростанню промислового виробництва та економіч-
напрямки та зміст зовнішньої політики О. Бісмарка на по- ної потужності Німеччини наприкінці XIX ст.? 12*. Ви-
саді канцлера об’єднаної Німеччини. 7*. Визначте спільні користовуючи додаткову літературу та інтернет-ресурси,
риси внутрішньої і зовнішньої політики французького напишіть реферат про підготовку Німеччини до Першої
прем’єр-міністра Ж. Клемансо й німецького канцлера світової війни.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
104
§ 20. Велика Британія наприкінці XIX — на початку XX ст.
105
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
талант, ерудицію та гострий розум. Ці якості вати основні принципи політичної діяльності
дали йому змогу об’єднати вігів і чотири Консервативної партії: непорушність консти
рази обіймати посаду прем’єр-міністра Брита туції та приватної власності, зміцнення імпе
нії (мал. 2). рії. Б. Дізраелі вдалося створити партію су
Ліберальний уряд, очолюваний В. Глад часного типу, що мала парламентську фракцію,
стоном (1868—1874 рр.), провів значні рефор центральний орган управління й масові орга
ми. Наприклад, було введено обов’язкову по нізації. У 1874 р. консерватори в черговий раз
чаткову освіту, здійснено військову реформу, перемогли на виборах. Їх уряд уперше приді
що скоротила термін служби солдатів і ска лив увагу проблемам екології англійських
сувала продаж офіцерських чинів у гвардії. міст, ліквідації нетрів та організації санітар
У 1871 р. віги надали тред-юніонам (проф ної служби.
спілкам) права юридичних осіб. Тепер проф У 1884—1885 рр. тепер уже лібераль
спілки мали рівні права з підприємцями під ним урядом була проведена нова виборча
час судових процесів, могли висувати позови, реформа. Знижувався виборчий ценз, у ви
мати рахунки в банках. борах брали участь чоловіки — британські
громадяни, що досягли повноліття. Таким
Реформи В. Гладстона сприяли демократизації су
спільних і державних інститутів та соціального чином, кількість виборців склала 16 % до
устрою Великої Британії. рослого населення Британії та зросла до
5 млн осіб.
Фракцію торі в палаті громад у 70-х рр.
XIX ст. очолював Бенджамін Дізраелі (1804— Суспільно-політичні реформи останньої третини
1881) (мал. 3). Талановитий письменник і роз XIX ст. дали змогу Великій Британії зберегти лібе-
важливий політик, він зумів чітко сформулю рально-демократичні тенденції розвитку суспільства.
106
§ 20. Велика Британія наприкінці XIX — на початку XX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
Англо-бурські війни
Перша англо-бурська війна (1880—1881 рр.) закінчилася
поразкою Англії. Бури розгромили англійські війська
в декількох боях і відстояли незалежність Трансваалю.
У 1896 р. держави африканерів уклали військовий союз.
Кількісний склад їхньої армії не перевищував 88 тис. осіб,
але вона була добре підготовлена й озброєна Німеччи-
ною (мал. 5). Друга англо-бурська війна (1899—1902 рр.)
була викликана агресією Великої Британії, яку приваблю-
вали великі запаси золота й алмазів, знайдені у Трансва-
алі. Спочатку бури здобули кілька переконливих пере-
мог над англійцями, але в 1900 р. до Південної Африки
прибуло численне підкріплення з Англії на чолі з досвід-
ченими воєначальниками. Незважаючи на відчайдуш- Мал. 5. Велосипедний патруль бурів на залізниці.
ний опір, бури зазнали поразки. У Південній Африці 1899 р.
встановилася необмежена влада Англії.
107
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
нові землі в Африці. З ініціативи Б. Дізраелі прибули на континент із першою хвилею ко
в 1875 р. англійці скупили акції Суецького лонізаторів. Вони заснували тут свої держа
каналу, витіснили французів із Єгипту й роз ви — республіку Трансвааль та Оранжеву
горнули наступ на землі Тропічної Африки. вільну державу. На думку більшості європей
Щодо поділу володінь у Судані довелося до ців та американців, бури мали більше прав
мовлятися із французами. на південноафриканські землі, ніж англійці
Особливою жорстокістю відрізнялися англо- й місцеві жителі.
бурські війни, які набули широкого суспільного
відгуку в усьому світі. Бури, або африкане- Варто підкреслити, що англо-бурські війни розколо-
ри, — біле, переважно фермерське населення ли англійське суспільство, яке болісно переживало
Південної Африки, нащадки голландців, що в цей час зміну монархів і політичних еліт.
Мал. 6. Королева
Вікторія зі своїм
сином принцом
Альбертом-Едуар-
дом, майбутнім ко-
ролем Англії. Ліво- Мал. 7. Пам’ятник
руч російський Девіду Ллойд Джор-
цар Микола II із джу в Кардіффі
дружиною Олек- (Уельс). Лідер кон-
сандрою Федорів- серваторів Вінстон
ною (уроджена Черчілль вважав,
Аліса Гессенська), що його друг-
що була онукою ліберал Д. Ллойд
королеви Вікторії. Джордж являв со-
Вона тримає бою «дивну суміш
на руках велику солодкої патоки та
княжну Ольгу. зміїної отрути».
108
§ 20. Велика Британія наприкінці XIX — на початку XX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. У чому полягали причини втрати Великою Британією особливості англійської колоніальної політики наприкінці
монополії на промислову перевагу й політичне лідерство XIX — на початку XX ст. 7. Як відбувалося розширення
наприкінці XIX ст.? 2. Поясніть сутність англійської полі- колоніальних володінь Британської імперії? 8. Охарак-
тики «блискучої ізоляції». 3. Розкажіть про діяльність теризуйте внутрішній розвиток англійського суспільства
лібералів і консерваторів в англійському парламенті на- й держави в «едвардіанську епоху». 9. Які зміни в зовніш-
прикінці XIX ст. 4. У чому полягала відмінність політич- ній політиці Англії відбулися на початку XX ст.? 10*. Ви-
них програм лібералів і консерваторів? 5. Яку роль віді- користовуючи додаткову літературу або мережу Інтернет,
гравав англійський парламент у житті країни? 6. Назвіть складіть історичні портрети В. Гладстона та Б. Дізраелі.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
Конвенція між Росією та Англією у справах Персії, Афганістану й Тибету
(18 (31) серпня 1907 р.)
Його величність Імператор Всеросійський і його нати за взаємною згодою різні питання, що стосуються
величність король Об’єднаного Королівства Великої інтересів їхніх держав на Азіатському материку, ви-
Британії та Ірландії й британських територій за моря- рішили укласти угоди, призначені попереджати будь-
ми, імператор Індії, натхнені щирим бажанням влад- який привід до непорозумінь… а саме:
Конвенція, що стосується Афганістану
Високі Договірні Сторони з метою забезпечення ської величності для всіх своїх політичних відносин
дієвої безпеки в Середній Азії й підтримки тут міцно- з Афганістаном; він зобов’язується також не посилати
го й тривалого миру уклали таку конвенцію: ніяких агентів до Афганістану…
Стаття I. Уряд його британської величності по- Стаття IV. Уряди Росії та Великої Британії повідом
відомляє, що він не має намірів змінювати політичне ляють, що вони визнають щодо Афганістану принцип
становище Афганістану. Уряд його британської велич- торговельної рівноправності… Якщо розвиток торгів-
ності зобов’язується здійснювати свій вплив в Афга- лі вкаже на необхідність у торговельних агентах, оби-
ністані тільки в мирних цілях, і він не вживатиме сам два уряди домовляться про заходи, яких слід вжити,
в Афганістані й не буде заохочувати Афганістан вжи- узявши, звичайно, до уваги верховні права еміра.
вати заходів, що загрожують Росії.
Зі свого боку російський імператорський уряд по-
відомляє, що він визнає Афганістан, який перебуває
?? 1. Спираючись на текст документа, визначте мету
й основний зміст конвенції між Англією та Росією.
поза сферою російського впливу; і він зобов’язується 2. Чи можна вважати конвенцію з Росією щодо
користуватися посередництвом уряду його британ- Афганістану перемогою англійської дипломатії?
109
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Мал. 1. Поштова
марка єдиної Італії
із зображенням
короля Віктора
Еммануїла II.
1863 р. Мал. 2. Папа Пій IX.
110
§ 21. Італія: важкий шлях до єдності
111
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
112
§ 21. Італія: важкий шлях до єдності
113
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Використовуючи карту атласу, визначте, скільки держав XIX ст. щодо проблем і завдань Рісорджименто. 7. Як
існувало до середини XIX ст. на території, яку займає су- склалася доля папської держави Патримоній Святого
часна Італія. 2. Розкажіть про утворення Італійського Петра в XIX ст.? 8. Якої мети намагалися досягти «Права»
королівства. 3. Яку роль в об’єднанні країни відіграли й «Ліва» у політичному житті Італії в другій половині
К. Кавур та Дж. Гарібальді? 4. Які зовнішні й внутрішні XIX ст.? 9. Сформулюйте й охарактеризуйте проблему
сили перешкоджали формуванню єдиної Італійської дер- «Півдня» в історії Італії XIX ст. 10. Яке місце посідала
жави? 5. Використовуючи карту (с. 85), визначте найбіль- Італія у світовій колоніальній системі? 11. Охаракте-
ші промислово розвинені райони Італії. 6. Охарактери- ризуйте місце й роль Італії в європейській політиці на
зуйте політичну позицію римських пап у другій половині початку XX ст.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
* Енцикліка — важливий документ папства; звертання папи до віруючого, присвячене проблемам релігійного,
морального й соціально-політичного життя.
114
§ 22. Зростання економічної та політичної могутності США наприкінці XIX — на початку XX ст.
Мал. 1. Завершення будівництва першої амери- Мал. 2. Форд-Т — найпопулярніший у світі автомобіль
канської трансконтинентальної залізниці. 1869 р. на початку XX ст.
такі причини: швидкий розвиток промислово У країні склалися необхідні умови для
сті, передача землі в приватну власність, зрос швидкого й ефективного впровадження техніч
тання кількості населення та кваліфікованої них винаходів і нововведень у промислове ви
робочої сили. Чи це так? робництво, що забезпечувало високі прибутки.
Після 1861 р. при владі в США багато Так, Т. Едісон прославився відкриттями в різ
років перебувала Республіканська партія, що них галузях науки й техніки, у тому числі
представляла інтереси великого капіталу. електричного освітлення та звукозапису. Фірма
У країні були створені необхідні умови для «Кодак» запропонувала споживачам порта
зростання банківського капіталу, промисло тивну (переносну) фотокамеру із плівкою в ка
вого виробництва й залізничного будівництва. сеті. Величезної популярності набули бритвені
Уже до кінця 1869 р. залізнична мережа кра леза, які винайшов К. Жиллетт. У США роз
їни простяглася від Атлантичного до Тихого кривалися таланти винахідників з усього світу.
океану (мал. 1). У 1914 р. довжина залізниць Наприклад, шотландець А. Белл відомий як
США становила понад 260 тис. миль. При винахідник телефону, а серб Н. Тесла зробив
скореними темпами також розвивалося до революційні відкриття в галузі електротех
рожнє будівництво. Протяжність шосейних ніки. Збагатилися винахідники простих, але
доріг досягала 257 тис. миль. дуже необхідних речей: пакувальної тари,
США впевнено тримали лідерство в най одноразового посуду, газованих напоїв тощо.
більш сучасних і необхідних галузях промисло
вості. До початку Першої світової війни дорога Наприкінці XIX ст. США вийшли на перше місце
ми країни рухалися понад 1,7 млн автомобілів у світі за обсягом промислового виробництва, ви-
різного призначення (мал. 2). В автомобіле передивши Англію.
будуванні американці випереджали європейців
у 3,5 разу. Серед усіх користувачів телефонів ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
найбільше абонентів (10 млн осіб) було серед
жителів США, що становило 70 % від загальної Доброчинність
кількості власників телефонних апаратів. Народження доброчинності як важливого явища у ве-
Революційні зміни відбулися в галузі наф ликому підприємництві також відбулося в роки еконо-
товидобутку та переробки цієї сировини в го мічного піднесення США. Серед перших благодійників
тову продукцію (переважно гас). Сира нафта можна назвати Дж. Рокфеллера, який на особисті по-
добувалася безперебійно й трубопроводами треби витрачав незначні кошти й набагато більше —
на доброчинність. Наприклад, сума пожертвувань,
доставлялася до портових міст для переробки
спрямованих на розвиток медицини в США та інших
й вивезення за кордон. Завдяки величезним об
країнах, до кінця його довгого життя перевищила
сягам видобутої нафти Дж. Рокфеллер у 3 рази 500 млн доларів. Доброчинність стала важливим прин-
знизив її собівартість, у багато разів збільшив ципом кодексу ділової моралі. У США виникли великі
прибуток і першим в історії Нового часу подо благодійні фонди — Гуггенхайма, Карнегі, Форда.
лав рубіж в 1 млрд доларів особистого статку.
115
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
116
§ 22. Зростання економічної та політичної могутності США наприкінці XIX — на початку XX ст.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
3. Антитрестівське законодавство.
Бурхливе зростання капіталізму зумовило телі, що перешкоджали вільній торгівлі, ого
появу в США великих промислових компа лошувалися поза законом. У такий спосіб дер
ній. Великий капітал захопив провідні позиції жава захищала свободу приватної справи від
в сталеливарній, нафтопереробній, хімічній змов і монополій, які заважали розвитку під
і харчовій промисловості. Приватні залізниці приємництва всередині країни й торгівлі з ін
також контролювали великі компанії, що шими державами.
диктували свої умови на ринку перевезень. Акт Шермана започаткував антитрестів-
Повсюду створювалися картелі й трести. Ці ське законодавство. Держава правовими ме
нова змова та об’єднання капіталів призводи тодами переслідувала нечесних підприємців,
ли до масового розорення дрібних і середніх які отримували прибуток шляхом маніпулю
підприємців. Так порушувалося головне пра вань або штучного зниження цін. У деяких
вило капіталістичного суспільства — свобода випадках надавалися пільги для «партнерів»
підприємництва й конкуренції. й обмежувалися права інших учасників рин
У 1890 р. Конгрес проголосував за закон, ку з метою знищення конкурентів.
запропонований сенатором-республіканцем Антитрестівське законодавство стало ефективним
Дж. Шерманом. Цей закон увійшов в історію важелем подальшого розвитку вільного підприєм-
США як Акт Шермана. За ним трести й кар ництва й торгівлі.
117
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Мал. 5. Родина чорношкірих американців. Мал. 6. Расова сегрегація: роздільне джерело води.
Кінець XIX ст. Кінець XIX ст.
118
§ 22. Зростання економічної та політичної могутності США наприкінці XIX — на початку XX ст.
119
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Які особливості історичного розвитку США сприяли кінці XIX — на початку XX ст. 7. Чому соціалістичні
швидкому економічному піднесенню в країні в останній ідеї не набули значного поширення в США? 8. Що
третині XIX ст.? 2. Розкажіть про основні досягнен- таке антитрестівське законодавство? Із якою метою
ня промислового розвитку США після Громадянської приймалися закони проти трестів і картелів? 9. Роз-
війни. 3. Що таке підкорення Дикого Заходу? 4. Які кажіть про Реконструкцію Півдня після Громадянської
наслідки для корінного населення Америки мали вну- війни. 10. Охарактеризуйте зовнішню політику США
трішня колонізація й масове переселення в західні наприкінці XIX — на початку XX ст. 11*. Викорис-
райони США? 5. Назвіть основні причини небаченого товуючи додаткову літературу й інтернет-ресурси,
зростання населення США в XIX ст. 6. Охарактери- складіть есе про історію рабства й расової сегрегації
зуйте основні риси робітничого руху в США напри- в США.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
120
§ 23. Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.: час надій і розчарувань
Велику увагу прогресивна громадськість пошта тощо. Таким чином, царський уряд на
Росії приділяла реформі освіти. Новий уні дав земствам право вирішувати проблеми по
верситетський статут 1863 р. відновив ко всякденного життя людей. Реформа місцевого
лишні автономні права університетів, затвер самоврядування була найбільш ефективною
джені ще в 1804 р. Відповідно до статуту, на та «найближчою» до потреб народу (мал. 1).
розсуд вченої ради передали питання внутріш
нього життя університету: вибори ректора й де
канів, присудження вчених ступенів і звань,
відкриття й закриття кафедр тощо.
Як і за часів Олександра I, діти селян, міщан
і купців отримали право навчатися в гімназіях.
Класичні гімназії готували учнів для подальшо
го навчання в університеті, а реальні гімназії —
до вищих технічних шкіл. Початкові школи
в місті й селі відкривали та утримували за рі
шенням місцевої влади. Уперше в історії Росії
почали роботу державні жіночі училища.
У 1864 р. у губерніях і повітах стали вво
дитися земства — виборні органи місцевого
самоврядування. Земські збори здійснювали Мал. 1. Будинок міської думи у Володимирі. Завдяки
розпорядницькі, а земські управи — виконав реформі 1864 р. було значно розширено можливості
чі функції. Земства фактично не мали влади, місцевого самоврядування на міському рівні. Міські
але на них покладалися господарські питання: думи й управи вирішували нагальні питання господар-
продовольство, промисли, школи, лікарні, ського та повсякденного життя городян.
121
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
2. Зовнішня політика.
Після воцаріння Олександра II Російська із Францією, оскільки тільки такий союз міг
імперія вжила заходів щодо ліквідації важких стримати агресивний мілітаризм міцніючої Ні
наслідків поразки в Кримській війні та вихо меччини. В інтересах безпеки суспільно-політич
ду з міжнародної ізоляції. Варто визнати, що ні розбіжності між самодержавною монархією та
міністр закордонних справ канцлер О. Горча демократичною республікою відступили на дру
ков із цими завданнями успішно впорався. гий план. У 1892 р. Росія та Франція підписали
У жовтні 1870 р. Росія заявила, що вважає військову конвенцію, що надавала гарантії без
себе вільною від зобов’язань за Паризьким до пеки двом країнам. Цей документ був покладе
говором 1856 р., оскільки інші країни-учасни ний в основу майбутньої Антанти — військово-
ці, що його підписали, неодноразово грубо по політичного союзу Франції, Англії та Росії, що
рушували умови договору. протистояли країнам Троїстого союзу (Німеччи
Головними напрямками зовнішньої полі на, Австро-Угорщина, Італія).
тики Російської імперії пореформеного часу
стали Європа, Середня Азія, Далекий Схід Наприкінці XIX ст. Російська імперія вийшла з між-
народної ізоляції та активно долучилася до розв’я
і Балканський півострів.
зання проблем світової політики.
У 1873 р. був укладений договір між Росі
єю, Австро-Угорщиною та Німецькою імперією, Повернення Росії до світової політики зно
відомий під назвою «Союз трьох імператорів». ву поставило на порядок денний «східне пи-
Старі континентальні монархії намагалися тання». У середині 70-х рр. XIX ст. посилив
об’єднати свої зусилля для того, щоб не допус ся національно-визвольний рух слов’янських
тити несприятливих змін на політичній карті народів проти османського ярма. Виникли
Європи. Зусиллями О. Бісмарка умови договору необхідні умови для втручання Росії до подій
насамперед відповідали інтересам Німеччини та на Балканах (мал. 2). Чергове воєнне проти
були спрямовані проти Франції. стояння, у ході якого планувалося остаточно
Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. міжнародна си вирішити питання проток, стало неминучим.
туація в Європі підштовхувала Росію до дружби І хоча російсько-турецька війна 1877—1878 рр.
122
§ 23. Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.: час надій і розчарувань
Наприкінці XIX — на початку XX ст. Російській ім- Мал. 2. «Східне питання». Карикатура із французького
перії не вдалося вирішити основні зовнішньополі- журналу кінця XIX ст. Австрійський і російський імпе-
тичні проблеми, тому її участь у світовій війні ста- ратори ділять Балканський півострів, а турецький
вала неминучою. султан марно намагається їм перешкодити.
3. Колоніальна експансія.
Протягом усього «довгого» XIX століття ла приєднання казахських земель. У 60-х рр.
колоніальні володіння Російської імперії по XIX ст. почалося завоювання Середньої Азії,
стійно зростали за рахунок поглинання сусід куди були спрямовані значні військові сили
ніх із нею країн і територій: Фінляндії, Поль на чолі з досвідченими генералами (мал. 3).
щі, Бессарабії, Закавказзя, Середньої Азії та Росії протистояли Бухарський емірат (1500—
Далекого Сходу. Віддаленої й холодної Аляс 1920 рр.) і Хівинське ханство (1512—1920 рр.).
ки (територія 1,5 млн км2) царський уряд по Економічно слабкі й відсталі залишки колись
збувся ще в 1867 р., продавши її Сполученим могутньої імперії Тимура майже 20 років чи
Штатам за мізерну суму в 7,2 млн доларів. нили опір російській військовій експансії. Як
Масштаби експансії Російської імперії результат обидві держави формально зберегли
в Азії не поступалися прагненням Великої незалежність, але прийняли російський про
Британії. До середини століття Росія заверши текторат і фактично стали колоніями (мал. 4).
Мал. 4. Мухаммад
Алім-хан — останній
емір Бухари. Розфарбо-
вана фотографія
1908 р.
123
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
Наприкінці 70-х рр. XIX ст. підданство загрозу колоніальним інтересам Англії в Індії.
Росії прийняли туркменські племена. Кордони Так, у Середній Азії та Персії інтереси Англії
Російської імперії досягли меж Афганістану, й Росії зіткнулися настільки, що ледве не ви
і в 1885 р. на річці Кушка сталися військові лилися у війну.
сутички між російськими й афганськими за Важливою особливістю Російської імперії як коло-
гонами. У правлячих колах Великої Британії ніальної держави було те, що її колонії географічно
експансію Росії в Середній Азії визнали як сусідили з територією метрополії.
4. Суспільно-політичні рухи.
Натхненні селянськими заворушеннями, чова, соціальна революція може спалахнути
що супроводжували скасування кріпосного пра внаслідок державного перевороту, здійсненого
ва, влітку 1862 р. російські революціонери- професійними революціонерами.
демократи об’єдналися в товариство «Земля У 1876 р. новий склад революціонерів від
і воля». Його ідейними лідерами були мис новив діяльність товариства «Земля і воля».
лителі й публіцисти Олександр Герцен і Мико- Землевольці розгорнули революційну пропа
ла Чернишевський. Програма організації пе ганду серед селян, студентів, найманих ро
редбачала шляхом революційних дій домогтися бітників, провели кілька маніфестацій, під
скликання Земського собору й затвердити тримали робітничі страйки. У 1879 р. «Земля
в країні демократичне суспільство. Однак вга і воля» припинила свою діяльність і розпа
сання селянських виступів, урядові репресії та лася на дві організації — «Народна воля» та
початок демократичних реформ у країні при «Чорний переділ». Народовольці розгорнули
вели до розпуску «Землі і волі» в 1864 р. терористичну діяльність, а чорнопередільці
У середовищі прогресивно налаштованої продовжували займатися пропагандою.
російської інтелігенції виник рух народни- Від рук народовольців загинули багато
цтва, головним завданням якого було збли діячів царського уряду. Кульмінацією діяльно
ження із селянством і залучення його до сві сті терористів стало вбивство в 1881 р. царя
домої революційної діяльності. У 60—80-х рр. Олександра II. Однак народ не підтримав ре
ХІХ ст. народники становили основу різних волюціонерів.
революційних організацій.
Політичний терор — це кривавий, злочинний та без-
У 70-ті рр. ХІХ ст. частина революційних надійний шлях революційної діяльності.
народників перебувала під впливом анархіч
них ідей М. Бакуніна, що закликав до повно Цар Олександр III (1881—1894 рр.) посів
го знищення держави «в результаті кривавої, престол після вбивства свого батька й розгорнув
жахливої боротьби». Багато народників, слі рішучий наступ на демократичні реформи мину
дом за П. Лавровим, вважали, що готувати лих років. Широкі повноваження отримали ге
революцію мають «критично мислячі особис нерал-губернатори, які могли накладати заборо
тості», тобто інтелігенція. На думку П. Тка ну на проведення зборів, на якийсь час зупиняти
124
§ 23. Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.: час надій і розчарувань
125
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
6. Столипінські реформи.
Після розправи над революціонерами проти середньовічної селянської громади, що
П. Столипін був упевнений, що багате селянство гальмувала розвиток капіталістичних відносин
ніколи не допустить нової революції в Росії, у сільському господарстві.
і спробував здійснити аграрні реформи. Столипінська аграрна реформа не прине
Реформи дозволяли селянам вільно вихо сла бажаних результатів. Із 13,5 млн селян
дити з громади зі своїм земельним наділом, ських господарств із громади вийшло й отри
що передавався в приватну власність. Селянин мало землю в особисту власність трохи більше
міг залишитися господарем на землі, що йому 10 %. Міцний клас фермерів, про який мріяв
належала, або продати її та виїхати в місто. П. Столипін, у країні так і не сформувався.
Селяни звільнялися від тілесних покарань, У 1911 р. в Києві П. Столипіна було вбито.
отримували право вільного пересування й ви Росія залишилася країною найбіднішого селянства,
бору місця проживання (мал. 7). Таким чи громадських земель і відсталого сільськогосподар-
ном, головний удар реформи був спрямований ського виробництва.
126
§ 23. Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.: час надій і розчарувань
Росія подолала революційну кризу. У краї країною. Якщо в Англії напередодні війни
ні розпочалося економічне піднесення. Золо національний дохід на одну особу становив
тий рубль був однією з найтвердіших світових 243 долари, то в Росії — лише 44 долари.
валют. Виросли заробітки й доходи людей. Розвиток Російської імперії був перерва
Проте Росія, як і раніше, залишалася бідною ний Першою світовою війною.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Визначте мету й завдання «Великих реформ» у Росії до початку Російської революції 1905—1907 рр. 8. Які
в 60—70-х рр. ХІХ ст. 2. Чи можна назвати «Великі верстви населення брали найактивнішу участь у рево-
реформи» в Росії успішними? Свою думку обґрунтуйте. люційних подіях 1905—1907 рр.? 9. Як царизм боровся
3. Використовуючи карту атласу, охарактеризуйте тери- з революцією? 10. Чи можна вважати Маніфест 17 жов-
торіальні зміни Російської імперії, що відбулися протя- тня 1905 р. закономірним результатом і перемогою ре-
гом XIX ст. 4. Охарактеризуйте головні напрямки зо- волюції? 11. Охарактеризуйте причини та підсумки
внішньої політики Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. аграрних реформ П. Столипіна. 12*. Використовуючи
5. Поясніть назву революційної організації «Земля і воля». додаткову літературу та інтернет-ресурси, складіть по-
Чи вважаєте ви таку назву вдалою? 6. Які засоби й ме- літичний портрет П. Столипіна. 13*. Напишіть твір-есе
тоди використовували російські революціонери в другій на тему «Чому вбивство царя не привело Росію до
половині XIX ст.? 7. Назвіть головні причини та привід революції?».
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
127
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
***
«Останній європейський монарх старої школи» — так називав себе Франц Йосиф I, що протягом 68 років обіймав
один із найвеличніших престолів Європи — престол династії Габсбургів (мал. 1). Він прийняв корону у 18-річному
віці в розпал революційних подій 1848 р., а закінчив своє правління під час Першої світової війни. Правління
Франца Йосифа — це ціла епоха в історії багатонаціональної Австрійської імперії.
Франц Йосиф не залишав поза увагою найменші дрібниці управління вели-
чезною країною, намагаючись зберегти й примножити спадщину династії Габ-
сбургів. Династична ідея становила основу його світогляду. Зміцненню єдності
й могутності Австрійської імперії та католицької церкви Франц Йосиф і присвя-
тив своє життя.
Управляючи багатонаціональною імперією, Франц Йосиф був вірним націо-
нальній і релігійній терпимості. У суперечках та протистояннях він віддавав пе-
ревагу компромісу. Франц Йосиф мужньо переносив удари долі: він пережив
замах на своє життя, передчасну смерть єдиного сина та дружини, що загинула
від рук терориста.
На межі століть Франц Йосиф був уособленням імперії, користувався вели- Мал. 1. Імператор Австро-
кою популярністю у країні та глибокою пошаною серед підданих. Угорщини Франц Йосиф I.
128
§ 24. Австро-Угорська імперія та держави Балканського півострова наприкінці XIX — на початку XX ст.
Дуалістичний устрій держави й ліберальна конститу- ? Визначте, які частини прапора відображали симво-
ли державної влади Австрії та Угорщини.
ція створювали умови для прискореної модернізації
імперії та переходу до індустріального суспільства.
угорці, чехи, поляки, словаки). Незважаючи на
Спроба вирішення національного питання загострення міжетнічних конфліктів, австрій
шляхом створення дуалістичної монархії вияви ський уряд намагався досягати компромісів.
лася успішною лише частково. Наприклад, цен Примусова мадяризація народів Угорщи
тральна влада була змушена піти на значні ни знайшла відображення в «Законі про по-
поступки полякам у Галичині, не враховуючи літичну рівноправність національностей»
інтересів корінного українського населення. (1868 р.). У цьому документі проголошува
В австрійській частині імперії зберігалося напру лася наявність в Угорщині єдиної політичної
ження навколо чеської проблеми. Лідери чесько угорської нації, що об’єднує всіх громадян
го національного руху вимагали створення пен- країни незалежно від національності. Мадяри
тархії — федеративної перебудови імперії на зація, що посилилася до кінця століття, ви
основі забезпечення рівних прав усім народам, кликала опір неугорських народів; особливо
що раніше мали свою державність (австрійці, сильним було невдоволення з боку хорватів.
129
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
в особливих заходах щодо судового та релігій ких втрат. Війна розтяглася майже на два
ного захисту християн, які були сформульо роки. Рух російських військ зупинила Брита
вані в Паризькій мирній угоді 1856 р. Про нія, що ввела свою ескадру в Мармурове море
те турецька конституція лишилася на папері, й запропонувала укласти мир.
і реальних змін у становищі християн не від
За перемогу над Османською Туреччиною Російська
булося. Таким чином, вимоги Росії та інших
імперія заплатила високу ціну.
європейських країн виконані не були. Війна
стала неминучою. У квітні 1877 р. Росія ого У лютому 1878 р. у містечку Сан-Стефано
лосила війну Туреччині. На боці Росії висту неподалік Стамбула був підписаний попередній
пили Румунія, Сербія й Чорногорія. Воєнні дії мирний договір. Він передбачав створення не
розгорнулися на Балканах і в Закавказзі. залежного Болгарського князівства на великій
Російське командування мало намір розгро території між Дунаєм, Егейським і Чорним
мити турецьке військо на Балканах двома ар морями. Кордони князівства мали проходи
міями. Головний удар передбачався в напрям ти на незначному віддаленні від чорноморських
ку Стамбула з метою швидко захопити столицю проток. Сан-Стефанський договір закріпив не
османів. Друга армія повинна була звільнити залежність Румунії, Сербії та Чорногорії, а та
Болгарію. Проте цей план провалився. Відстала кож надавав Боснії і Герцеговині автономію
турецька армія чинила запеклий опір і пере у складі Османської держави. У Закавказзі
ходила в контрнаступ. Фортеця Плевна здала російській владі передавалися міста-фортеці
ся лише після багатомісячної облоги. В умо Ардаган, Баязет, Карс і порт Батум.
вах суворої зими російські війська й болгарські Підсумки російсько-турецької війни 1877—1878 рр.
ополченці мужньо обороняли Шипкинський і зростання впливу Росії на Балканах викликали різ-
перевал у Балканських горах і зазнавали важ ку протидію з боку провідних європейських держав.
130
§ 24. Австро-Угорська імперія та держави Балканського півострова наприкінці XIX — на початку XX ст.
У Європі дуже боялися, що в нових державах увагою важливі інтереси Росії. «Сильні світу
розпочнуться переслідування турків і мусуль сього» ігнорували патріотичні почуття бол
ман. Росії поверталася Бессарабія з неросій гар, що мріяли про створення єдиної націо
ським корінним населенням. нальної держави, а також сподівання народів
Македонії, Фракії, Албанії, Східної Румелії,
Берлінський конгрес скасував основне положення
Сан-Стефанського договору про утворення єдиної які всупереч власній волі залишалися під
Болгарської держави. владою Османської імперії.
Рішення Берлінського конгресу неминуче мали ви-
Берлінський трактат ураховував інтереси кликати черговий спалах національно-визвольного
й баланс сил більшості європейських держав руху на Балканах і зростання міжнародної напру-
на Балканах. Однак конгрес залишив поза женості.
131
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
132
§ 24. Австро-Угорська імперія та держави Балканського півострова наприкінці XIX — на початку XX ст.
високий показник для європейських країн того хія анексувала, тобто захопила в Туреччини
часу). На межі століть в Австро-Угорщині відбу ці землі та приєднала до складу своїх володінь.
вався небачений досі розквіт культури і науки. Анексія викликала бурхливе зростання націо
У внутрішній політиці й міжнародному нально-визвольного руху під гаслом незалеж
становищі Австро-Угорщини зберігалася склад ності Боснії і Герцеговини.
на ситуація. Особливу занепокоєність у Відні Так, на початку XX ст. виникла гостра
й Будапешті викликали зростаючі заворушен міжнародна криза. Австро-Угорщина опини
ня в Боснії і Герцеговині, територія яких була лася на межі війни з Росією та Сербією. Прав
окупована Австро-Угорщиною за підсумками лячі кола імперії вважали, що переможна
російсько-турецької війни ще в 1878 р. Фор війна (як тоді здавалося, із ненайсильнішими
мально ці землі, населені сербами, хорватами супротивниками) вирішить внутрішні пробле
й мусульманами, залишалися в межах Осман ми, припинить відцентрові прагнення народів
ської імперії. У 1908 р. Австро-Угорська монар і збереже могутню державу.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Коли та за яких обставин виникла Австро-Угорська Великої східної кризи 1875—1878 рр. 7. Використовую-
дуалістична монархія? 2. Чому Габсбурги вирішили чи карту (с. 85), випишіть у зошит назви нових незалеж-
реформувати свою монархію та надати їй дуалістичної них держав Балканського півострова, що виникли про-
форми правління? 3. Чи міг дуалізм влади розв’язати тягом XIX ст., та їхні столиці. 8. Чому переможна війна
проблеми внутрішньої політики величезної багатонаціо- проти Османської Туреччини 1877—1878 рр. закінчилася
нальної держави? 4. Визначте головні причини ро- для Росії нищівною дипломатичною поразкою? 9. Ви-
сійсько-турецької війни 1877—1878 рр. 5*. Порівняйте значте спільні риси становлення незалежних держав
умови Сан-Стефанського мирного договору й Берлінсько- Балканського півострова в 70—90-х рр. XIX ст. 10. У чому
го трактату щодо країн Балканського півострова. 6*. Оха- полягали сильні й слабкі сторони становища Австро-Угор-
рактеризуйте політику Австро-Угорщини й Росії за часів щини напередодні Першої світової війни?
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
133
Розділ III. Європа та Америка в останній третині XIX — на початку XX ст.
ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ
134
РОЗДІЛ ІV. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ.
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
(друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
1. «Відкриття» Японії.
Понад 200 років Японія із власної волі (великі князі), самураї всіх рангів, селяни,
перебувала в ізоляції від іншого світу. Япон жителі міст. Країною прокотилася хвиля кро
ським правителям — сьогунам — здавалося, вопролитних повстань. За підрахунками вче
що так вони зможуть захистити країну від них, у 1801—1867 рр. у Японії відбулося
європейців, яких тут називали «кольоровими понад 1000 селянських виступів. У 1836 р.
південними варварами». Особливу «небезпе сильні дощі стали причиною неврожаю зер
ку», на думку японців, становило християн нових і бобових культур, у країні спалахнув
ство, що руйнувало конфуціанство, буддизм, голод. У місті Осака жителі поїли всіх голубів.
місцеві традиції й вірування. При цьому деякі даймьо забороняли селянам
збирати їстівне коріння й соснові шишки. Го
Ізоляція країни від зовнішнього світу, а також збе-
реження середньовічних відносин зупинили розви- лодні бунти охопили країну. Люди громили
ток Японії. урядові склади й маєтки багатіїв. Селянські
вожді готувалися до повстання й збирали
До початку XIX ст. погіршення життя зброю. Уряду насилу вдалося придушити на
відчули на собі всі верстви населення: даймьо родні виступи.
УВАГА, ДЖЕРЕЛО!
136
§ 25. Японія в XIX — на початку XX ст.: стрибок у світові лідери?
Мал. 1. Американські військові кораблі біля берегів Токіо Мал. 2. Сьогун Токугава Йосінобу в замку
в 1854 р. — головний аргумент «відкриття» Японії. Ніджьо зрікається влади. 1867 р.
Японська мініатюра XIX ст. Японська мініатюра XIX ст.
нерівноправні угоди, які значно зачіпали інте За всіх часів у Японії імператорська влада користу-
реси Японії. валася глибокою пошаною.
2. «Реставрація Мейдзі».
Події, які відбулися після зречення сьогу Енергійний молодий імператор Муцухіто
на, в історії Японії називають «реставрацією рішуче руйнував середньовічні порядки. Він
Мейдзі», або «добою Мейдзі». Чому «Мейдзі»? переніс свою резиденцію з Кіото в Токіо. За
І чому «реставрація»? Справа в тому, що прав мість князівств було введено префектури, які
лінню японських імператорів приписували пев очолили призначені імператором чиновники.
ний девіз: «Божественний воїн», «Мир усюди» Князі-даймьо втратили реальну владу й землі.
тощо. Доба Муцухіто отримала девіз «Мейдзі», Усі реформи проводилися під гаслом від
що означає «Освічене правління». Таким чи новлення традицій і захисту національних ін
ном, за часів цього імператора була відновлена, тересів. Усіляко підтримувалася ідея винятко
або реставрована, велич Японії. «Доба Мейдзі» вості й божественності японської нації. Було
охоплює час від моменту повалення сьогунату затверджено новий державний прапор: червоне
до офіційного надання чинності новій консти коло на білому тлі, що символізувало «Країну,
туції (1868—1889 рр.). де сходить сонце». Текст гімну «Ти — увесь
Багато дослідників переконані, що япон світ» підкреслював велич імператорської влади.
ське суспільство очікувало на зміни та було Імператор Муцухіто наказав підготувати
готове до реформ, і тому вони пройшли швид конституцію країни, спираючись на досягнен
ко й успішно. ня західних держав. Цей основний закон мав
137
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
Із селян у прем’єр-міністри
Іто Хіробумі (1841—1909) (мал. 3) був вихідцем із селянської родини. Однак
завдяки своїм особистим якостям, таланту і працьовитості він став видатним
державним та політичним діячем. Іто здобув освіту в Японії та Великій Британії,
брав активну участь у боротьбі за повалення сьогунату Токугава й «реставрацію
Мейдзі». Його перу належить основний текст конституції Японії. Іто користував-
ся повною довірою імператора й виконував його найвідповідальніші доручення
в США, країнах Європи та Китаї. У 1906—1909 рр. Іто був представником імпе-
раторської влади в Кореї й захищав колоніальні інтереси країни. У 1909 р. він
загинув від кулі корейського націоналіста.
138
§ 25. Японія в XIX — на початку XX ст.: стрибок у світові лідери?
Мал. 5. Пам’ятник
«останньому саму-
раю» генералу
Сайго Такаморі.
передали селянам за високу плату в приват- ситуацію. Робітники домоглися лише одного
ну власність. Це забезпечило швидкий роз вихідного дня на місяць.
виток галузі. До кінця століття Японія за
У другій половині 80-х рр. XIX ст. Японія пережива-
лишалася аграрною країною: у сільському ла бурхливий розвиток промисловості та сільського
господарстві було зайнято понад 70 % на господарства.
селення.
Японська держава на пільгових умовах У жодній країні Сходу не приділялося
передала значну частину своїх промислових стільки уваги розвитку освіти, як у Японії.
підприємств у приватні руки. Наприклад, па По всій країні відкривали державні школи
роплавна компанія «Міцубісі» придбала най й коледжі. Японія зробила рішучий ривок
більший суднобудівний завод, золоті й срібні у поширенні грамотності. Обдарованих юнаків
копальні. Держава зберегла контроль над відправляли на навчання до Європи та Аме
виробництвом озброєнь. При цьому робочий рики. Європейська освіченість поступово фор
день японських працівників зазвичай тривав мувала серед японців європейський спосіб
по 14—16 годин, не існувало жодних правил життя. Однак традиції, безумовно, зберіга
щодо техніки безпеки, заробітна плата була лися. У школах виховували сувору покору
жебрацькою. Перший закон щодо захисту законам і беззаперечне служіння інтересам
інтересів японських робітників мало змінив Японії.
4. Доля самураїв.
Самураї були прикладом беззастережного ку їм виплачували принизливо низьку дер
служіння обов’язку. На початковому етапі жавну пенсію. Інших засобів до існування
«реставрації Мейдзі» вони відіграли вирі спадкоємні самураї не мали. Воювати в Ки
шальну роль. Цей привілейований військо таї та Кореї уряд був не готовий. Так, 2 млн
вий стан підтримав перетворення в суспіль японських воїнів опинилися на межі вижи
стві, розраховуючи змінити своє становище, вання.
що погіршилося в період ізоляції країни. Самураї взялися до зброї. Їхні заколоти
Вони надали підтримку у збройній боротьбі часто змішувалися із селянськими виступа
проти захисників сьогунату (мал. 4). ми. Імператорським військам, що складалися
Однак далеко не всі самураї знайшли з колишніх самураїв, довелося придушувати
своє місце у нових умовах. У 1876 р. уряд низку бунтів.
скасував самурайський стан, ліквідувавши Найбільш свідома частина самураїв, які
всю феодальну систему землеволодіння й ва відрізнялися високим рівнем освіти й знан
салітету. Даймьо втратили свої володіння, ням законів, увійшла в уряд і державний
а їхні колишні васали — самураї — зали апарат. Саме самураї обійняли генеральські
шилися без заступників-сюзеренів. Спочат й офіцерські посади в новій японській армії
139
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
Останній самурай
Наймасштабнішим заколотом самураїв було повстан- ська виявили високу майстерність і справжню саму-
ня 1877 р. Його очолив Сайго Такаморі — славетний райську мужність. Після семи місяців запеклих боїв
і почесний самурай, досвідчений воєначальник. Він залишки загону Сайго закріпилися на схилах гори
був серед тих, хто привів до влади імператора й роз- Сиріяма. Їх оточили війська імператора. Для самурая
громив опір прихильників сьогунату. Сайго Такамо- капітуляція була неприпустимою. Сайго Такаморі від-
рі виступив проти ліквідації стану спадкоємних вої- важно повів у бій невеликий загін своїх воїнів про-
нів. Він вийшов зі складу уряду й відкрив приватну ти 30-тисячної ворожої армії. Важко поранений, Сайго
школу з військовим ухилом. У 1877 р. Такаморі під- здійснив ритуальне самогубство — сеппуку. За вір
тримав заколот колишніх самураїв і разом зі своїм ність самурайським ідеалам Сайго Такаморі шанують
загоном захопив місто Кагосиму. Однак урядові вій- у сучасній Японії (мал. 5).
та військово-морському флоті. Понад 20 тис. знає чимало прикладів успішних капіталіс
колишніх самураїв стали основою нового по тичних підприємств, заснованих колишніми
ліцейського корпусу, де їхні навички в мис самураями.
тецтві рукопашного бою були дуже корис
ними. Як виявилося, кодекс самурайської Еліта самурайського стану підтримала «реставрацію
честі вдало поєднався із принципами ка Мейдзі» й багато в чому забезпечила успішне про-
піталістичного суспільства. Історія Японії ведення реформ.
140
§ 25. Японія в XIX — на початку XX ст.: стрибок у світові лідери?
о. Хоккайдо
Владивосток
Й
А
Т Сипін
И
К
Я
Мукден 25.02.1905 Я П О Н С Ь К Е
М О Р Е
І
К
Таката
О
ПЕКІН
Н
Порт-Артур ТОКІО
Р
Сеул
26.01.1904 Цуруга
Е
Осака
Я
01.07.1904
хе
Хіросима П
ан
Ху
14–15.05.1905 Я
Ж О В Т Е о. Сікоку
М О Р Е
Мал. 7. Велика Британія, о. Кюсю
Німеччина, Росія, Франція
та Японія ділять Китай. Фран-
цузька карикатура кінця XIX ст. Мал. 8. Російсько-японська війна 1904—1905 рр.
141
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
теці Далянь (Дальній), Люйшунькоу (Порт- у Цусімській битві 120 японських кораблів
Артур), Вейхайвей. Уряду цинського Китаю під командуванням талановитого адмірала
нічого не залишалося, як визнати себе перемо Хейхатіро Того знищили російську ескадру
женим. У 1895 р. в місті Симоносекі між Япо (мал. 9). Під час Цусімської битви Росія втра
нією та Китаєм був підписаний мирний договір. тила майже всю балтійську ескадру, а також
Китай визнав повну незалежність Кореї. Крім понад 5 тис. убитими й 6 тис. полоненими. Із
того, китайці поступилися Японії південною 28 бойових і допоміжних суден 21 було пото
частиною Маньчжурії та іншими територіями. плено, п’ять здалися в полон, шість сховалися
Надмірне посилення Японії занепокоїло в нейтральних портах. Результат війни був
Росію, Німеччину й Францію, які «радили» їй вирішений.
стримати територіальні загарбання. Росія по У серпні 1905 р. у Портсмуті (США) сто
спішила взяти в оренду місто-фортецю Порт- рони підписали мирний договір. Японія за
Артур і закріпитися на Ляодунському пів кріпила свої права за Курильськими острова
острові. Проте поступки з боку японців мали ми, отримала у володіння південну частину
тимчасовий характер. Японська імперія почала Сахаліну, а також оренду фортеці Порт-Артур.
напружену підготовку до війни з Російською Росія визнала виключні права Японії в Кореї.
імперією. Відтепер жодна міжнародна проблема на Да
Російсько-японська війна 1904—1905 рр. лекому Сході не могла бути вирішена без ура
стала безславною сторінкою в історії Росії хування інтересів Японії.
та переможним маніфестом Японії (мал. 8).
27 січня 1904 р. без оголошення війни япон Російсько-японська війна 1904—1905 рр. мала
ський флот напав на російську ескадру, що колоніальний характер. Японія зазнала відчутних
базувалася в Порт-Артурі. Частину кораблів втрат, що підірвало економіку країни.
було потоплено або виведено з ладу, інші
були блоковані в порту й не могли вийти Восени 1905 р. Корея визнала протекторат
в море. Почалася облога Порт-Артура (сер із боку Японії. У серпні 1910 р. був підписа
пень—грудень 1904 р.). Мужність та героїзм ний договір про приєднання Кореї до Японії.
простих солдатів і матросів не врятували фор Корея на 35 років стала японською колонією.
тецю від зрадництва й боягузтва командуван По всій країні відкривали нові школи, у яких
ня армії. Порт-Артур капітулював. Невдовзі вивчали японську мову та літературу. Корею
добре навчена й озброєна японська армія роз активно перетворювали на японську провін
громила російський корпус у битві під Мук- цію, нав’язували японську культуру й устрій
деном (лютий 1905 р.). життя.
Із Балтійського моря нашвидку зібрана
російська ескадра поспішала на допомогу фло Розгромивши дві імперії — Китайську й Російську —
ту на Далекому Сході. 14—15 травня 1905 р. Японія розпочала колоніальні загарбання.
142
§ 26. «Піднебесна імперія» на шляху до революції
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Як ви розумієте вислів «“відкриття” Японії в середині ньополітичні завдання стояли перед імператорським
XIX ст.»? 2. Чому перехід влади від сьогунів до імпера- урядом Японії наприкінці XIX ст.? 7. Чому невеликій
тора відбувся в Японії відносно швидко й безболісно? острівній країні Японії вдалося швидко розгромити не
3. Поясніть зміст поняття «реставрація Мейдзі». 4. Які осяжний Китай? 8*. Використовуючи додаткову літера-
реформи «реставрації Мейдзі» були спрямовані на пере- туру та інтернет-ресурси, порівняйте сили військово-
творення в суспільстві й розвиток економіки? 5*. Що морських флотів Росії та Японії в 1904—1905 рр. 9. Які
спільного в державному устрої вікторіанської Англії та наслідки мали китайсько-японська та російсько-япон-
імператорської Японії? Хто мав більше влади — япон- ська війни для історії Японії та всього Далекого Сходу
ський імператор чи англійська королева? 6. Які зовніш- на початку XX ст.?
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
143
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
становище в Китайській державі й суспіль Тільки великий південний порт Гуанчжоу (єв
стві. Інші стани — хлібороби, ремісники й тор- ропейці називали його Кантон) був відкри
говці — перебували в пригнобленому, залеж тий для європейських та американських під
ному від держави становищі. приємців. Через місто Кяхту велася торгівля
з Росією. Англійці везли до Китаю вовняні
Китайська імперія династії Цин була типовою схід-
ною деспотією*. тканини, метали, бавовну. Із «Піднебесної» ви
возили чай, шовк-сирець. Проте обсяги тор
На межі XVIII—XIX ст. Цинська імперія гівлі не задовольняли європейців.
переживала кризу, що важко вразила сільське Тривалий час західні держави не могли
господарство — основу економіки країни. запропонувати такий товар, який би заці
У Китайській державі швидко зросла кіль кавив китайців і мав значний попит. Таким
кість населення, а площа орної землі зали товаром несподівано став наркотик опіум,
шилася незмінною. Таким чином, за 100 років який англійці вирощували в Індії. Паління
оброблювана площа на одного жителя скоро опіуму швидко поширилося в Китаї (мал. 2).
тилася на 30 %. Селянські ділянки ставали все Англійці й китайські посередники накопи
меншими. Знизилися надходження від подат чували величезні статки. Усе це призвело до
ків до скарбниці. Країна опинилася на межі розладу грошової системи, оскільки срібні
голоду. У Китаї збільшилася кількість жебра монети йшли за межі країни. Ще в 1800 р.
ків, поширилося грабіжництво. Захищаючи богдихан заборонив ввезення опіуму в країну,
свої маєтки й багатства, феодали створювали однак контрабандна (незаконна) торгівля нар
приватні дружини, які в разі потреби швидко котиком без сплати податків і мит продовжу
формувалися в повітові й провінційні армії. вала зростати.
Величезний Китай був неосяжним ринком У першій половині XIX ст. відносини між імператор-
для товарів із Європи й Америки, але торгів ським Китаєм і провідними європейськими країна-
ля з іноземцями мала обмежений характер. ми різко загострилися.
* Деспотія — необмежена самодержавна влада, поширена в країнах Сходу; воля деспота мала силу закону.
144
§ 26. «Піднебесна імперія» на шляху до революції
145
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
нювали собі майно, права й землі. Незабаром встанці перейшли до оборони, намагаючись
між ними розгорнулася запекла боротьба за зберегти Тайпінську державу.
владу, що супроводжувалася стратами та вбив Опір тайпінів було зламано після захоп
ствами. лення Нанкіна в 1864 р. Хун Сюцюань від
На допомогу маньчжурській династії, що мовився залишити обложене місто та заподіяв
занепадала, прийшли «учені мужі», великі собі смерть, випивши отруту. Останні загони
чиновники й землевласники. Вони створили повстанців були розбиті в серпні 1868 р.
професійну, добре навчену іноземцями армію, Повстання тайпінів, що забрало життя 20 млн осіб,
що завдала кількох відчутних поразок по було найбільш масшабним виступом проти Цин-
встанцям. Настав перелом у ході війни. По ської династії.
4. Консерватори й реформатори.
Війна з тайпінами дорого коштувала прав
лячому режиму. Цинська імперія перебувала
в стані майже повної розрухи. Стало очевид
ним, що без реформ подальший розвиток кра
їни неможливий. У 1861 р. у Пекіні стався
державний переворот, і до влади прийшли
вдова померлого імператора Цисі та його брат
князь Гун.
Правляча верхівка країни, прагнучи зали
шити за собою владу, зберігала середньовічні
порядки. Вони стверджували, що будівництво
залізниць може потурбувати могили предків,
а видобуток корисних копалин — порушити
спокій богів землі й збудити народ. Проте пе Мал. 4. Провідні країни світу ділять Китай, що вмирає.
реворот у Пекіні відкрив шлях деяким рефор Карикатура з американського журналу кінця XIX ст..
мам під гаслом «самопосилення». Було відкри
то перші навчальні заклади європейського повстання пригноблених народів на околи
типу. Китайською мовою перекладали наукові цях імперії, а також стихійні лиха в 1851—
книги іноземних авторів. З’явилися перші 1882 рр. скоротили кількість населення Цин
приватні газети, телеграфні лінії, китайські ської імперії на 50 млн осіб (із 431 до 381 млн).
пароплавні компанії, залізниці малої протяж У міжнародній торгівлі продовжували пану
ності. Почалися перетворення в армії. вати іноземці. Імпорт збільшився в 3 рази,
Однак загальний стан країни й держави був і головним товаром, як і раніше, залишався
вкрай тяжким. Масштабна селянська війна, опіум.
146
§ 26. «Піднебесна імперія» на шляху до революції
Імператриця-вдова
Цисі (1835—1908) (мал. 5) була наложницею імператора Ічжу (Сяньфена) (1851—
1861 рр.). Після народження їхнього сина імператор зробив її своєю другою дру-
жиною, і вона поступово набула значного впливу в гаремі та при дворі. Після
перевороту Цисі стала регентшею при малолітньому синові, а після його перед-
часної смерті посадила на престол 4-річного племінника Цзайтяня (Гуансюя) (1875—
1908 рр.). У 1865 р. Цисі усунула від влади князя Гуна й аж до кінця 1908 р. мала
в Китаї необмежену владу, що трималася на жорстокості, терорі й корупції. Цисі
залишалася байдужою до всіх змін, які відбувалися за межами її палацу. Лише під
тиском європейських держав вона погоджувалася на незначні перетворення. Не-
задовго до своєї смерті Цисі встигла отруїти імператора Цзайтяня й передати трон
своєму внучатому племіннику — 2-річному Пуї (1908—1912 рр.). Цисі стала однією
з найвпливовіших жінок в історії Китаю. Мирний шлях політичних реформ у Китаї Мал. 5. Імператриця Цисі.
виявився неможливим переважно через її крайній консерватизм. Художник К. Карл.
У західних політиків усе більше міцніла У 1885 р. Китай втратив владу над В’єтнамом,
ідея взяти Китай під своє «заступництво» який, по суті, став колонією Франції. Після
і розділити його на сфери впливу, щоб уник поразки у війні з Японією (1894—1895 рр.)
нути війни за спадщину «Піднебесної імперії» китайці втратили контроль над Кореєю.
після її занепаду (мал. 4). Велика Британія, Маньчжурська династія Цин виявилася не здатною
Франція, Росія й Німеччина намагалися за змінити країну й суспільство відповідно до нових
кріпити за собою найбільш багаті провінції. вимог часу.
147
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
щина, Велика Британія, Німеччина, Італія, шений заплатити іноземним державам вели
Росія, США, Франція та Японія (мал. 6, 7). чезну контрибуцію.
Уже 14 серпня 1900 р. російські та німецькі Після придушення повстання іхетуанів у Китаї по-
війська увірвалися до Пекіна. Імператриця силився іноземний вплив, що прискорило падіння
Цисі втекла в глиб країни. Китай був зму маньчжурської династії Цин.
6. Сіньхайська революція.
Наприкінці першого десятиліття XX ст. Серед китайських революціонерів великий
у Китайській державі й суспільстві склалася на авторитет і вплив мав Сунь Ятсен (1866—1925).
пружена ситуація. Кількість населення досягла У 1895 р. він організував невдале повстання
430 млн осіб (рівень 1850 р., до повстання тай проти династії Цин, утік із країни й заснував
пінів), що призвело до загострення продовольчої за кордоном революційне товариство Тунмен-
проблеми. Країна пережила кілька потрясінь. хой («Об’єднаний союз»). Ця революційна орга
У Китаї радісно сприйняли перемогу Японії над нізація пізніше стала основою для створення
Росією: уперше азіатська держава перемогла ве провідної політичної сили Китаю — Гоміндан
лику європейську державу. Однак перетворення (Національна партія). Сунь Ятсен сформулю
Кореї на колонію Японії ніби пророкувало мож вав програму революційних перетворень. Вона
ливу долю Китаю, що слабшав. Імператорський спиралася на політичну доктрину «Три народ-
трон займав малолітній Пуї; державна скарбни ні принципи» — націоналізм, народовладдя та
ця була порожньою. Режим династії Цин втра народний добробут. Перший принцип передба
тив залишки авторитету і впливу. чав повалення династії маньчжурів і встанов
Проти маньчжурського режиму активно ви лення влади китайців. Другий принцип за
ступали різні таємні товариства й загони се- тверджував необхідність ліквідації монархії та
лян-повстанців. У провінціях виникла опози проголошення республіки, а третій — поступо
ція в особі місцевого чиновництва та олігархів, ву націоналізацію землі й передачу її селянам.
які підтримували ідею конституційної рефор
«Три народні принципи» Сунь Ятсена об’єднали най-
ми. «Нова китайська армія», створена за більш прогресивні сили китайського суспільства.
німецьким зразком, була здатна протистояти
маньчжурській династії. Крім того, на межі У жовтні 1911 р. маньчжурський уряд не
століть у Китаї з’явилася нова антиурядова зміг придушити народне повстання в місті
сила — революціонери, що взяли на озброєння Ухань, яке підняли прихильники республіки
гасло «революційного вигнання маньчжурів». й підтримали армійські частини. Цей виступ
Мал. 7. Полонені іхетуані. Фотографія 1900 р. Мал. 8. Сунь Ятсен — перший президент Китайської
Після придушення повстання на околицях Пекіна республіки. Фотографія 1912 р.
почалися каральні операції: масові катування Сунь Ятсен посмертно здобув титул «батька нації»,
й страти заколотників. його іноді ставлять в один ряд із Конфуцієм.
148
§ 27. «Довге» століття Османської Туреччини й Каджарської Персії
став сигналом до загального повстання й ви імперія. Однак досягти остаточної перемоги
разу непокори. По всій країні люди демон демократичним силам Китаю не вдалося. Тим
стративно зрізали коси — символи маньчжур часовий президент Сунь Ятсен поступився
ського ярма. До кінця листопада 15 провінцій вищою державною посадою Юань Шикаю
оголосили себе незалежними від пекінського (1859—1916). Це був талановитий воєначаль
уряду й вийшли зі складу імперії. У Пекіні ник, досвідчений, але підступний політик.
зчинилася паніка, правляча верхівка втекла Тимчасова конституція 1912 р. передбачала
до Маньчжурії. 29 грудня 1911 р. делегати затвердження парламенту, обраного демокра
повсталих провінцій, що зібралися в Шанхаї, тичним шляхом, але Юань Шикай розпустив
проголосили Китайську республіку, обравши парламент, у якому більшість становили при
Сунь Ятсена тимчасовим президентом (мал. 8). хильники Гоміндану. Він придушив революцій
У лютому 1912 р. останнього імператора ди ні виступи та встановив військову диктатуру:
настії Цин змусили зректися престолу. збільшився чиновницький апарат, було введено
Повалення маньчжурської династії Цин та утворен- сувору цензуру й тілесні покарання. Диктатор
ня Китайської республіки називають Сіньхайською прагнув одноосібної влади. Напередодні Першої
революцією*. світової війни в Китаї запанувала атмосфера
Так, через 267 років правління у Китаї страху й сліпої покори. Центральний уряд втра
припинила існування династія Цин, а разом із тив силу, реальна влада перейшла в руки про
нею, після 22 століть історії, упала Китайська вінційної влади, що спиралася на власні армії.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. У якому становищі опинився Китай на початку XIX ст.? мала проведення реформ суспільства й держави, а китай-
2. Чому збільшення кількості населення в Китаї супро- ські імператори виступили противниками перетворень?
воджувалося гострим дефіцитом продуктів? 3. Охарак- 7*. Яким є ваше ставлення до мети й результатів повстан-
теризуйте наслідки «опіумних війн» для Китаю. 4. Чому ня «боксерів»? 8. Використовуючи карту (с. 140), ви-
величезний Китай був змушений погодитися на умови значте, як змінився вплив імперії Цин на сусідні держави
європейських держав, хоча їх воєнні сили в десятки разів та країни протягом XIX ст. 9. Які суспільно-політичні
поступалися військовій міці маньчжурського режиму? сили виступали проти династії Цин на початку XX ст.?
5*. Чому в Китаї повстання тайпінів називають Великою 10. Чому величезна та, здавалося б, могутня імперія Цин
селянською війною? Чи доречна така назва? 6. Порівняй- упала за кілька місяців Сіньхайської революції? 11*. Ви-
те ставлення до реформ традиційного суспільства в Японії користовуючи додаткову літературу та інтернет-ресурси,
та Китаї. Чому японська імператорська династія підтри- підготуйте реферат про життя й діяльність Сунь Ятсена.
149
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
«Палацова» модернізація
Прагнучи змінити гнітючий образ деспотичної влади султана, Махмуд II
вирішив залишити середньовічний палац Топкапи: «Тільки негіднику або
дурню може сподобатися цей палац, що ховається за високими стінами
в тіні дерев, немов боїться світла, а не ті яскраві, веселі будинки,
відкриті свіжому повітрю, сонячному світлу й небу. Ось у якому палаці
я хочу жити». За вказівкою султана був зведений новий палац у євро-
пейському стилі, що містив майже 300 залів і кімнат. Його назвали Дол
мабахче («Насипний сад») (мал. 1). Тронний зал палацу прикрашала
найважча у світі 4-тонна кришталева люстра. Довжина фасаду палацу,
що виходив на Босфор, перевищувала 600 метрів. Стіни палацу при- Мал. 1. Палац Долмабахче.
крашали картини російського живописця вірменського походження Краєвид із протоки Босфор.
І. Айвазовського, що були створені за замовленням султана.
150
§ 27. «Довге» століття Османської Туреччини й Каджарської Персії
нововведення є оманою, що веде в пекло!». ники поповнювали лави нової турецької ін
До 70-х рр. XIX ст. реформи в Османській телігенції. У 1870 р. у Стамбулі відкрився
імперії торкнулися лише незначної частини перший університет. Однак переважна части
суспільства. Наприклад, у 1868 р. у столиці на населення продовжувала відвідувати при
відкрився Галатасарайський ліцей, створений мітивні мусульманські школи при медресе.
за французьким зразком. Ліцей мав сприяти
«злиттю мусульман і немусульман у єдиний Період Танзимату відіграв важливу роль у про-
народ, вірнопідданий султанові». Його випуск цесі модернізації Османської імперії.
151
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
Мал. 2. Султан Абдул-Гамід II, Мал. 3. Демонстрація в Стамбулі під час Молодотурецької революції.
що увійшов в історію Туреччини Фотографія 1908 р.
як «Кривавий».
гноблення. Реформатори увійшли в історію шилося 30, а з 800 кухарів — лише 50. Із сул
під назвою молодотурки (мал. 3, 4). танських стаєнь на потреби армії передали
У 1908 р. група армійських офіцерів підня 200 коней, закрили палацовий театр та оркестр.
ла повстання в Салоніках (Македонія). Молодо Після придушення всіх вогнищ запеклого
турки швидко встановили контроль над багать опору молодотурки звели на престол старого
ма європейськими володіннями імперії. Перші й безвільного Мехмеда V та взяли у свої руки
успіхи викликали небувале піднесення в сус управління країною. Захопивши владу, моло
пільстві. Під тиском повстанців Абдул-Гамід дотурецькі лідери заради збереження залиш
видав указ про відновлення конституційного ків імперії відмовилися від колишніх обіця
порядку. Було оголошено амністію політичних нок «свободи, рівності й братерства» для всіх
в’язнів, скасовано цензуру, ліквідовано таємну народностей Османської держави. Туреччина
поліцію й розпущено корпус донощиків. програла війну Італії та втратила свої воло
Молодотурки різко зменшили витрати на діння на півночі Африки.
утримання двору султана й значно скоротили У січні 1913 р. група офіцерів із впливо
кількість придворних. Із 300 ад’ютантів зали вої організації «Єднання й прогрес» вчинила
ПРОПОНУЄМО ОБГОВОРИТИ
152
§ 27. «Довге» століття Османської Туреччини й Каджарської Персії
Мал. 6. «Між
друзями».
Сатиричне
зображення
геополітичного
Мал. 5. П’ятнична мечеть Ісфагана — становища
давньої столиці Персії. Малюнок Персії в се-
французького мандрівника XIX ст. редині XIX ст.
153
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
154
§ 27. «Довге» століття Османської Туреччини й Каджарської Персії
чалися арешти прихильників конституції, були матум із вимогами відновлення порядку й за
страчені редактори революційних газет, при хисту російських підданих та економічних
пинили свою діяльність енджумени й меджліс. інтересів Росії. У 1911 р. у північні райони
У країні спалахнула громадянська війна Персії було введено російські війська, які
1908—1909 рр., яка завершилася розгромом придушили революційний рух у Тебризі, Гі
сил реакції. Мохаммад Алі був позбавлений ляні, Мешхеді та інших містах (мал. 8).
влади й укрився за стінами російського по У грудні 1911 р. у Тегерані було здійсне
сольства. Новим шахом оголосили його сина, но військовий переворот, у ході якого полі
11-річного Султана Ахмада (1909—1925 рр.), ція й загони релігійних фанатиків розігнали
якому після тривалого регентства судилося парламент, розгромили загони федаїв та ен
стати останнім правителем Каджарської ди джумени. Дію конституції було припинено.
настії. Повсталі відновили чинність консти Революція в Персії зазнала поразки. У бе
туції, почалися засідання меджлісу. резні 1912 р. перський уряд узяв зобов’язання
Розвиток революційних подій у Персії узгоджувати свою політику з інтересами іно
не влаштовував Англію та Росію. Британ земних держав, насамперед Англії, Росії та
ський військово-морський флот контролював Німеччини.
Перську затоку. Майже вся південно-західна Перська революція 1905—1911 рр. не мала під-
частина країни опинилася під контролем пле тримки більшості населення країни й була при-
мінних вождів, що підкорялися англійцям. душена в результаті військової агресії Англії та
Царський уряд висунув перській владі ульти Росії.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте становище Османської імперії на такі молодотурки і якою була мета їхньої діяльності?
початку XIX ст. 2. Чому перетворення держави й сус- 8*. Чи можна вважати, що Молодотурецька револю-
пільства розпочали турецькі султани? 3. Які верстви ція вирішила всі завдання з модернізації турецького
населення перешкоджали модернізації Османської дер- суспільства й держави? 9. Яку роль у модернізації
жави? 4*. Чому, на ваш погляд, найбільш послідовно й рі- Персії виконували шахи династії Каджарів? 10. Яким
шуче процеси модернізації в Китаї, Японії, Туреччині та чином географічне положення Персії впливало на по-
Персії проводилися саме в армії та на флоті? 5. Яку літичний та економічний розвиток країни? 11. Які
роль в історії Османської Туреччини відіграв період Тан- внутрішні й зовнішні сили перешкоджали подолан-
зимату? 6. Поясніть, чому рух за реформи та рево- ню Персією середньовічної відсталості? 12. Визначте
люційні настрої в османському суспільстві посилилися основні причини поразки революції в Персії в 1905—
після російсько-турецької війни 1877—1878 рр. 7. Хто 1911 рр.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
155
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
УВАГА, ДЖЕРЕЛО!
156
§ 28. Британське панування в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів. Практичне заняття
2. Повстання сипаїв.
До середини XIX ст. кількість людей, не найманці, яких набирали з місцевих жите
задоволених колоніальним гнобленням в Індії, лів. В умовах зростаючого безробіття й розо
значно збільшилася. Індуси боялися насиль рення селян служба в колоніальних військах
ницької християнізації. Ліквідація князівств сприймалася простим народом як прихиль
робила «зайвими» людьми численних придвор ність долі.
них, слуг і воїнів колишніх правителів-раджів. У травні 1857 р. на озброєння індійської
Вироби місцевих ремісників не витримували армії надійшли нові гвинтівки, патрони до
конкуренції з англійськими товарами, що за яких були змащені свинячим салом або ялови
повнили ринки країни. В Індії з’явилося ба чим жиром. Мусульмани й індуси сприйняли
гато жебраків і бурлак. Чимало людей були це як образу, оскільки, відповідно до релігійних
готові взяти до рук зброю. Що ж стало при уявлень мусульман, свиня є брудною істотою,
водом до повстання? а корову індуси вважають священною твари
Величезні території колонії тримали в по ною. У гарнізоні міста Мератх, що на північ
корі збройні сили Ост-Індської компанії. Кож від Делі, спалахнув солдатський бунт. Сипаї
на провінція мала свої війська. Найчисленні вбили кількох англійських офіцерів.
шою була колоніальна армія в Бенгалії. Серед Багато жителів Індії підтримали цей за
простих солдатів більшість становили сипаї — колот, що згодом переріс у велике народне
157
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
3. Пробудження Індії.
Доходи від колоній дали змогу Англії за зусиль для того, щоб зберегти свою владу над
лишатися «володаркою морів» і «майстернею казково багатою Індією та провести необхідні
світу» — найбільш передовою в економічному реформи (мал. 3).
відношенні державою. Саме тому королева, У складі колоніальних військ збільшилася
парламент та уряд Англії доклали чималих частка англійців, особливо в артилерії. При
158
§ 28. Британське панування в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів. Практичне заняття
цьому було створено умови для кар’єрного грес (ІНК). Узяти участь у його роботі міг будь-
зросту індійських офіцерів. Також збільши який корінний житель країни, що знав англій
лася кількість місцевих жителів, які перебу ську мову, яка стала мовою міжнаціонального
вали на державній службі з управління коло спілкування. Вважалося, що конгрес згодом
нією. У результаті реформи судової системи перетвориться на індійський парламент.
було запроваджено єдиний вид судочинства На щорічних з’їздах ІНК приймали доку
для англійців і місцевого населення (мал. 4). менти-петиції з вимогами до колонізаторів.
Колоніальні володіння в Індії займали стра Потім ці петиції відправляли в парламент
тегічно вдале положення в Південній Азії та Великої Британії, де на них, як правило, не
були плацдармом для розширення англійських звертали уваги. Серед членів ІНК переважали
володінь. Наприклад, у 1885 р. Англія захопи індуси-брахмани, представники вищих каст.
ла Бірму й перетворила її на колонію. Нама Таким чином, вони обстоювали інтереси мен
гаючись зупинити просування Росії в Середню шості населення країни. Індійська біднота,
Азію, англійці після Другої англо-афганської а також мусульмани не вважали національ
війни 1878—1880 рр. установили контроль над ний конгрес захисником своїх інтересів.
ситуацією в Афганістані. У 1893 р. вони про Радикальні групи членів ІНК проводили
вели дуже вигідну межу між Афганістаном масові релігійні свята на честь індуських богів.
та своїми володіннями в Індії. Так звана «лінія Ці урочистості мали відверто антиколоніальний
Дюранда» і досі є кордоном між Афганістаном характер, але при цьому викликали невдо
та Пакистаном. волення мусульман. У результаті в 1893 р. за
повної бездіяльності англійської влади в Бомбеї
Колоніальне панування в Індії сприяло зростанню
відбулися масові кровопролитні сутички між
економічної могутності й міжнародного впливу Ве-
індусами й мусульманами. Здавалося б, надій
ликої Британії.
ний принцип «розділяй і володарюй» і цього
Середина XIX ст. стала часом піднесення разу виправдав себе. Англійці стримали підне
національного руху в усьому світі. Почалося сення масового антиколоніального руху.
руйнування колоніальних імперій: іспанської, Однак на початку XX ст. національно-ви
португальської, османської. Національний ви звольний рух в Індії спалахнув із новою си
звольний рух очолила індійська інтелігенція, лою. Украй суперечливі й провокаційні рефор
що здобула освіту європейського типу. Усвідом ми віце-короля Індії лорда Дж. Н. Керзона
лення національних інтересів сприяло об’єд об’єднали індусів і мусульман. Вони виступи
нанню прогресивної частини індійського сус ли проти поділу провінції Бенгалії на Східну
пільства. У 1885 р. у Бомбеї (нині Мумбай) й Західну, що призвело до штучного розколу
було скликано Індійський національний кон- єдиного народу бенгальців. Східна Бенгалія
159
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
Мал. 5. Голова правителя (бронза). Бенін, XIX ст. Мистецтво народів Африки мало
свої неповторні риси. Уперше Європа познайомилася з виробами бенінських май-
стрів у 1897 р., коли при розграбуванні палацу місцевого правителя були вивезені
не тільки його скарби, але навіть барельєфи із зовнішніх стін.
160
§ 28. Британське панування в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів. Практичне заняття
Унікальним явищем у світовій історії ста плантації. Після закриття ринку рабів у 1871 р.
ла Республіка Ліберія, проголошена в липні острів Занзібар виконував роль своєрідних
1847 р. Цю державу в західній частині кон воріт для європейських товарів на шляху до
тиненту заснували колишні раби — чорно Східної Африки. У 1863—1896 рр. період роз
шкірі переселенці зі США. Ліберійці прийня квіту пережив Мадагаскар. Правитель місце
ли конституцію, за якою всі права й свободи вої держави Імеріна вже в 1868 р. оголосив
належали переселенцям, а не місцевим жите християнство державною релігією. Тут було
лям Африки, що становили значну частину створено добре продуману законодавчу систе
населення. Республіка виникла за активної му й державний апарат.
підтримки США, тому її економіка була ба
гато в чому підпорядкована американським ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
інтересам. Ліберія стала посередником між 1. Охарактеризуйте становище країн і народів Тро-
внутрішніми районами Африки та країнами пічної та Південної Африки в XIX ст. 2. Визначте
Заходу. основні особливості становища Республіки Ліберія
та Ефіопського царства порівняно з іншими дер-
У східній частині Африки значно розши
жавами Африки. 3. Чи можна вважати, що XIX сто-
рила свої володіння давня християнська дер
ліття стало переломним у відносинах народів Афри-
жава Ефіопське царство, що тримала в поко ки із зовнішнім світом? 4. Оцініть справедливість
рі місцеві первісні племена. Ефіопи продавали судження: «Африканці значно відставали у своєму
в країни Європи й Азії золото, каву, мускус розвитку від народів Європи, Америки й Азії, але
та інші прянощі. вони міцно тримали долю у своїх руках, і в сере
Основою економічного добробуту Занзі- дині XIX ст. європейські володіння займали лише
барського султанату були великі гвоздикові 5 % території Африки».
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
КОЛОНІАЛЬНІ ВОЛОДІННЯ
ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ на початку XX ст.
Територія Підвладне
Колоніальна
африканських населення,
держава
колоній, млн км2 млн осіб
Велика Британія 9,0 40,0
Франція 9,0 25,0
Німеччина 2,7 15,0
Бельгія 2,3 20,0
Португалія 2,4 8,0
Мал. 6. Жінка-
Італія 1,5 1,3
воїн із Дагомеї.
Поштова лис- Іспанія 0,4 1,0
тівка XIX ст.
161
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
162
§ 29. Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
163
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
3. «Сердечна згода».
На межі XIX та XX ст. поступово скла ського та французького генеральних штабів.
лося військово-політичне об’єднання євро Поява цього документа пояснювалася загрозою
пейських держав, які суттєво відрізнялися з боку Троїстого союзу. Головним противни
одна від одної. Спочатку союз уклали демо ком договірних сторін було названо Німеччи
кратична республіка Франція та величезна ну. Проти неї Франція та Росія мали виста
самодержавна Росія. Потім до них приєдна вити свої армії «так, щоб Німеччині довелося
лася Велика Британія — конституційна мо боротися відразу на сході й на заході». У разі
нархія, відома своїми консервативними тра війни сторони зобов’язалися не укладати се
диціями. Розбіжності в політичному устрої паратного миру.
не були значною перешкодою для тісного спів
Створений російсько-французький союз надав кож-
робітництва за наявності спільних зовнішньо ній стороні реальні гарантії безпеки.
політичних інтересів і загроз.
У грудні 1893 р. набула чинності військо- Російсько-французький союз став важли
ва конвенція, складена представниками росій вою подією в історії міжнародних відносин.
164
§ 29. Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
У Європі виникли дві ворожі військові коалі Подальший розвиток Антанти залежав від
ції, до складу яких входили могутні держави. російсько-британських відносин. І в цьому
Сформувався такий баланс сил, порушення випадку сторони змогли домовитися. У серп
якого могло спричинити велику війну. Мир ні 1907 р. було укладено угоду, у якій країни
у Європі наприкінці XIX ст. здавався надійним визнали територіальну недоторканність Ти-
і непорушним. У той самий час основні супе бету. Завершився поділ Персії на три зони
речності й конфлікти між європейськими дер впливу — російську, британську й нейтраль
жавами виникали на колоніальних просторах. ну. Росія була змушена визнати, що Афганіс-
У квітні 1904 р. в Лондоні британські тан не входить до сфери її інтересів. Велика
й французькі представники підписали кілька Британія зобов’язалася утриматися від пря
документів, які врегулювали давні супереч мого приєднання афганської території. Дого
ки між країнами в Канаді, Західній Африці, вір 1907 р. між Англією та Росією вирішив
Сіамі, Єгипті й Марокко. Так виникла фран найбільш нагальні й застарілі суперечки між
ко-британська «Сердечна згода», або Антан- державами (мал. 2).
та. Пізніше ця назва перейшла до союзу дер Із договором 1907 р. народилася Троїста Антанта —
жав, що склався навколо Великої Британії об’єднання держав, покликане стримати зростаючий
та Франції. вплив Німеччини.
165
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
значною кількістю гармат великого калібру Австро-Угорщина оголосила про анексію (за
та являли собою плаваючі фортеці, що мали хоплення) Боснії і Герцеговини. Вибухнула
колосальну міць. Велика Британія побачила Боснійська криза. Проти анексії виступили
в німецьких планах пряму загрозу своїм коло Османська імперія, Росія, Сербія та інші дер
ніальним володінням і «прийняла виклик». жави. Однак об’єднати свої зусилля вони не
Було оголошено, що на кожен новий німець змогли. Туреччину, де вкрай загострилися
кий дредноут Англія відповість двома (мал. 3). внутрішні проблеми, задовольнила велика
До «гонки» Великої Британії та Німеччини грошова компенсація. Росію країни Антанти
приєдналися й інші держави світу. не підтримали. Німеччина наполегливо ви
«Гонка озброєнь» загострила й без того складну магала визнання анексії, погрожуючи мож
міжнародну обстановку. На початку XX ст. світ кіль- ливою війною Австро-Угорщини проти Сербії.
ка разів стояв на порозі великої війни. Однак най- Боснійська криза стала черговою великою
більш вибухонебезпечним місцем виявився Балкан- дипломатичною поразкою Росії.
ський півострів. Росія розраховувала повернути собі вплив
на Балканах і домагалася створення союзу
У 1903 р. в результаті державного пе балканських держав. Однак інтереси країн
ревороту королем Сербії був проголошений Балканського півострова часто не збігалися
Петро Карагеоргієвич. Новий уряд заявив з планами російського уряду.
про необхідність створення єдиної держави Восени 1912 р. склався союз Болгарії,
південних слов’ян. Планувалося, що до скла Сербії, Чорногорії та Греції, які прагнули
ду нової держави увійдуть Боснія і Герцего- остаточно позбутися османського панування.
вина. Ці території формально перебували під Вони висунули Османській імперії ультима
владою турецького султана, однак, як ми тум, вимоги якого турки відхилили. Почала
знаємо, за рішеннями Берлінського конгре ся Перша балканська війна (1912—1913 рр.).
су 1878 р. їх тимчасово окупувала Австро- Уже в листопаді 1912 р. болгарські війська
Угорщина. підійшли до Стамбула. Успіхи союзних військ
Відносини між Сербією та Австро-Угор викликали занепокоєння великих держав,
щиною вкрай загострилися. У жовтні 1908 р. які намагалися зупинити війну диплома
тичним шляхом. Болгарам не вдалося взяти
Стамбул. Війна завершилася мирним догово
ром 1913 р., підписаним у Лондоні країнами
Балканського союзу та Османською імперією.
Турки втратили всі свої європейські володін
ня, крім невеликої частини Східної Фракії та
Стамбула.
Проте поділ колишніх османських воло
дінь виявив непримиренні розбіжності серед
переможців. Сербія не отримала виходу до
Адріатичного моря, оскільки на цій території
країни Троїстого союзу планували створити
незалежну Албанську державу. Греція також
розраховувала на більш значне розширення
території. Сербія і Греція мали намір задо
вольнити свої прагнення за рахунок Болгарії
та разом із Румунією, що також претендува
ла на територіальні «компенсації», утворили
антиболгарську коаліцію.
30 червня 1913 р. болгарська армія, спо
діваючись на обіцяну підтримку Австро-Угор
Мал. 3. Англійський лінійний корабель «Дредноут» щини, раптово атакувала сербські й грецькі
у бойовому поході. 1904 р. Цей корабель дав назву позиції. Так розпочалася Друга балканська
новому виду лінійних кораблів. війна. Однак болгари зазнали в боях поразки.
166
§ 29. Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
Втручання Румунії у війну зробило станови послів великих держав на Балканському пів
ще Болгарії безнадійним. Крім того, Осман острові було створено Албанську державу.
ська імперія спробувала повернути раніше
Балканські війни стали останньою сторінкою в історії
втрачені території. Уже 29 липня 1913 р.
багатовікової боротьби народів проти османського
Болгарія капітулювала. панування, але вони не змогли розв’язати всіх супер-
За підсумками війни Болгарія втратила ечностей серед країн і народів, що досягли незалеж-
більшість своїх придбань і була змушена ності. Політика сили, погроз і шантажу на Балканах із
повернути Адріанополь (Едірне) Османській боку держав Троїстого союзу й непослідовні дії Росії
імперії. За рішенням конференції за участю підвели європейські країни до нової великої війни.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Які спільні інтереси об’єднали держави, що уклали Тро- проводилися Гаазькі мирні конференції? 8. Чому «гонка
їстий союз? 2. Які зміни у світовій економіці сприяли озброєнь» на початку XX ст. була перенесена на моря?
зростанню колоніальних володінь? 3. Використовуючи 9*. Яким чином Боснійська криза 1908 р. була пов’язана
карту (с. 140), визначте, як змінилася територія англій- з рішеннями Берлінського конгресу 1878 р.? 10. Чому
ських володінь в Індії протягом ХІХ ст. Землі якої країни молоді держави Балканського півострова, що звільнили-
неминуче стали «яблуком розбрату» між Англією та Ро- ся від османського панування, були втягнені у війну одна
сією? 4. Охарактеризуйте основні способи завоювання з одною? 11*. Використовуючи додаткову літературу
або придбання колоній наприкінці XIX ст. 5. Які спільні та інтернет-ресурси, складіть реферат за однією із за-
інтереси привели до «Сердечної згоди» настільки різні кра- пропонованих тем: «Американо-іспанська війна 1898 р.»,
їни? 6*. Троїстий союз і Троїста Антанта вважали себе «Марокканські кризи 1905 і 1911 рр.», «Італо-турецька
оборонними об’єднаннями. Чи це так? 7. Із якою метою війна 1911—1912 рр.».
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
Союзний договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (Відень, 20 травня 1882 р.)
Стаття 1. Високі договірні сторони обіцяють одна сити їй війну… кожна [сторона] в такому разі залишає
одній мир і дружбу, і вони не вступлять ні в який за собою можливість вступити у війну в слушний для
союз або зобов’язання, спрямовані проти однієї з їхніх себе момент для участі у спільній справі зі своєю со-
держав. Вони… обіцяють взаємну підтримку одна од- юзницею.
ній у межах своїх власних інтересів. Стаття 5. …[Сторони] тепер зобов’язуються в усіх
Стаття 2. У випадку, якщо Італія… зазнала б на- випадках спільної участі у війні не укладати перемир’я,
паду Франції з будь-якого приводу, обидві інші дого- миру або договору інакше, як за спільною між собою
вірні сторони зобов’язані надати атакованій стороні згодою.
допомогу й сприяння всіма своїми силами. Таке саме Стаття 6. Високі договірні сторони обіцяють
зобов’язання ляже на Італію в разі неспровокованого одна одній тримати в таємниці зміст та існування цього
прямого нападу Франції на Німеччину. договору.
Стаття 3. Якби одна чи дві з високих договірних
сторін… зазнали нападу та були б утягнуті у війну ?? 1. Охарактеризуйте основні положення угоди. На
проти двох або кількох великих держав, які не беруть яких умовах договірні сторони укладали союз?
участі в цьому договорі, то умови договору набувають 2. Проти яких держав був спрямований договір?
чинності для всіх високих договірних сторін. 3. Які країни Європи не згадувалися в статтях до-
Стаття 4. У разі, коли яка-небудь велика держава, кумента, але малися на увазі за його змістом?
що не бере участі в цьому договорі, стала б загрожува- 4. Чому договір був таємним? 5. Чи можна укла-
ти безпеці території однієї з високих договірних сторін, дення Троїстого союзу вважати підготовкою до
і сторона, якій загрожують, була б цим змушена оголо- війни?
167
Розділ ІV. Пробудження Азії. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ
У другій половині XIX — першому десятилітті зовнішню політику й програла всі війни цього
XX ст. у міжнародних відносинах відбувалися часу. Європейці остаточно розділили між со-
складні й суперечливі процеси. З одного боку, бою Африку. З іншого боку, пробудження Азії
можна сміливо говорити про те, що найроз- проявилося, зокрема, у рішучій політиці Япо-
виненіші європейські держави й США встано- нії, що стрімко увійшла до числа впливових
вили контроль і затвердили своє панування країн світу. Революції в Персії, Туреччині,
над основною частиною світу. Навіть Китай- Китаї та бурхливий національно-визвольний
ська імперія, найбільша держава в Азії, лише рух в Індії свідчили, що в міжнародних від-
формально зберігала державний суверенітет, носинах відбувалися значні зміни. Регіональ-
при цьому перебуваючи під повною економіч- ні війни та військові конфлікти за участю
ною й фінансовою залежністю від країн Захо- Англії, Італії, Росії, США, Японії засвідчували,
ду. На межі втрати незалежності стояли Персія що перший колоніальний поділ світу не задо-
та Афганістан. Ослаблена Османська імперія вольнив його учасників і підштовхнув країни
виявилася не здатною проводити самостійну до Першої світової війни.
? Розгляньте ілюстрацію. Які найважливіші явища та події другої половини ХІХ — ХХ ст.
знайшли на ній відображення? Складіть розповідь про одну із цих подій (на вибір).
168
РОЗДІЛ V. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ
(кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
Гуманістичні ідеали та ідеї культури Про- дей про природу, суспільство та люди-
світництва стали основою для бурхливого ну. Багато відкриттів було запроваджено
та якісно нового розвитку європейської, в техніці та промисловому виробництві.
американської, російської та східної куль- Вони невпізнанно змінили життя людей,
тур XIX ст. Фахівці виділяють основні на- особливо в містах Європи, Америки, Ав-
прямки розвитку культури в цей час: стралії. Поширення грамотності й осві-
філософія, наука, техніка, освіта, літера- ти — найважливіша риса культурного
тура та мистецтво (живопис, музика). Ні- життя XIX ст. Виникли нові напрямки
мецька класична філософія запропону- в літературі, художні стилі в образотвор-
вала людству замислитися над законами чому мистецтві й музиці, які відповідали
буття й пізнання. Наукові відкриття до- вимогам суспільного розвитку наприкін-
корінно змінили знання й уявлення лю- ці Нового часу.
170
§ 30. Розвиток культури наприкінці XVIII — на початку XX ст.
закладах. До кінця століття в усіх провідних «вченого світу»: серед дослідників з’явилися
країнах Заходу законом була введена обов’яз жінки, іновірці, вихідці з колоній.
кова початкова освіта.
Протягом XIX ст. відбулися революційні зміни в уяв-
Розвиток науки й техніки сприяв зростан леннях і знаннях людей про навколишній світ і лю-
ню кількості вчених. Суспільство мало по дину. Наслідки наукових відкриттів проникли до
требу у високоосвічених людях, здатних до всіх сфер людського життя й суспільства, маючи на
наукової праці. Помітно розширився склад них безпосередній вплив.
2. Технічні досягнення.
Демократичні перетворення в передових них змін у використанні транспортних за
країнах сприяли зближенню науки й техніки. собів.
Шлях від експерименту в науковій лабора Технічні винаходи й удосконалення сприя
торії до фабричного цеху був недовгим. Науко ли вирішенню гострих проблем великих міст.
ві відкриття в XIX ст. досить швидко знахо Замість кінних екіпажів у містах Європи
дили застосування в промисловості, транспорті, й Америки почали широко використовувати
зв’язку й побуті. електричний трамвай. У великих містах із
Особливо помітним прогрес був у галузі населенням понад 1 млн осіб з’являлися ме-
зв’язку. Наприклад, відкриття електромагніт трополітени. Благоустрій міст і комфорт
ного поля зумовило створення електричного осель докорінно змінило електричне освіт-
телеграфу. У 1866 р. перший трансатлантич лення.
ний телеграфний кабель з’єднав Європу й Пів Технічні відкриття стали поштовхом до
нічну Америку. У 1876 р. американець А. Белл розвитку старих і появи нових галузей про
отримав патент на телефон — апарат голосо мисловості. Будівництво залізниць вимагало
вого зв’язку. Уже через 20 років була по збільшення видобутку вугілля, виробництва
будована перша автоматична телефонна стан сталі й чавуну в багато разів. Виробництво
ція. Наприкінці століття завдяки винаходам машин і механізмів привело до виникнення
російського інженера О. Попова, італійця нових галузей промисловості: електроенерге-
Г. Марконі та американця сербського похо тики, машинобудування, автомобілебудуван-
дження Н. Тесли з’явилося радіо — апарат ня тощо. Промислові підприємства стали ве
бездротового електричного зв’язку. Так, шлях ликими споживачами електроенергії.
від кінної пошти й гінців до радіо людство
здолало менше ніж за 60 років. На початку ХХ ст. у провідних країнах Європи та
Підкорення енергії пари та електроенер Америки відбулася технічна революція, яка суттєво
гії поставило людство на шлях революцій вплинула на економіку й суспільство.
171
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
172
§ 30. Розвиток культури наприкінці XVIII — на початку XX ст.
рів «Людська комедія», що містив у собі по но описував вади й чесноти французького
над 100 оповідань, повістей, романів та есе суспільства.
(деякі з них не були завершені). О. Баль Головний принцип реалізму — типові герої в типо-
зак називав себе секретарем, який сумлін вих обставинах.
4. Образотворче мистецтво.
У першій половині XIX ст. серед худож У середині XIX ст. у творах образотвор
ників і глядачів помітно зменшився інтерес чого мистецтва країн Європи знайшов відо
до класицизму, що був обмежений вибором браження і реалізм. Цей стиль передавав
сюжетів картин, а також правилами вико глядачеві настрій художника дуже точною,
нання живописних робіт. Твори класицизму конкретною та зрозумілою мовою живопису.
розраховані на добре підготовленого, «еліт Для реалізму характерна точність у деталях,
ного» шанувальника, що суперечило буржу природних і соціальних умовах, побутовій об
азно-демократичним настроям у суспільстві. становці. Поведінка й образ персонажів кар
Проте чимало майстрів класицизму зберегли тин, як правило, відповідали реальним жит
вірність цьому напрямку в живописі, підняв тєвим обставинам.
ши його до рівня академізму. Інші худож На своїх полотнах реалісти відтворюва
ники поступово відійшли від класицизму до ли картини життя й побуту простих людей
романтизму. у складних життєвих ситуаціях. Серед росій
Багато представників романтичного стилю ських художників-реалістів виділяють твор
в живописі з Німеччини та Англії присвяти чість В. Перова (1833—1882) та І. Рєпіна
ли свою творчість жанрам пейзажу й портре (1844—1930). В. Перов різко висміював зви
та (Ф. О. Рунге, К. Д. Фрідріх, Дж. Констебл, чаї самодержавної Росії, співчував страждан
Дж. М. Тернер). У Росії серед художників- ням народу (мал. 4). У полотнах І. Рєпіна
романтиків особливу популярність мали по зближення мистецтва й життя досягло своєї
лотна мариніста І. Айвазовського (1817—1900), вершини (мал. 5).
за життя якого понад 100 разів проводилися Особливе місце серед європейських реаліс
його персональні виставки. У революційній тів посідають французькі художники О. Дом’є
Франції художники-романтики велику увагу (1808—1879) — неповторний карикатурист,
приділяли героїчним образам, патріотизму, майстер сатиричних замальовок, і Г. Курбе
алегоріям і динамізму сюжету. (1819—1877).
173
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
5. Музичне мистецтво.
У Середні віки й ранній Новий час му Творчість Л. Бетховена (1770—1827) за
зиканти працювали лише на замовлення для своїм змістом виявилася перехідною від
аристократичних і придворних кіл, а також класики до романтизму. В історію культури
духовних осіб, виконуючи волю «сильних світу німецький композитор увійшов як геніаль
сього». Після Великої французької революції ний реформатор європейської музики. Вер
музика «вилилася» на вулиці й площі, стала шиною симфонічної творчості Л. Бетховена
постійно супроводжувати урочисті заходи, фахівці вважають небувалу за своїм масшта
свята, жалобні заходи. У цей час особливу бом Дев’яту симфонію для оркестру, хору
популярність мали гімни й тріумфальні пісні, й солістів. Композитор уперше поєднав сим
марші тощо. фонічну музику й людський голос як вищий
174
§ 30. Розвиток культури наприкінці XVIII — на початку XX ст.
175
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
До початку XX ст. у Японії існувало тіль Головною метою освіти, як і раніше, вважа
ки два університети — у Токіо та Кіото. На лося виховання вірності престолу й шануван
відміну від європейських або американських ня Конфуція.
вищих навчальних закладів, японські універ
ситети були від самого початку орієнтовані Розвиток культури в країнах Азії та Африки стриму-
на розв’язання практичних завдань. У Китаї вався низьким рівнем соціально-політичного розви-
система вищої освіти була досить заплутаною. тку й імперською політикою колоніальних держав.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Які відкриття в галузі природничих наук, зроблені лістичний напрямок у літературі й живописі дістав жва-
в XIX ст., ви вважаєте найважливішими? 2. Чому еволю- вий відгук серед творчих людей у царській Росії? 8. На-
ційну теорію Ч. Дарвіна різко критикували представники звіть основні причини розквіту європейського живопису
всіх християнських церков? 3. Назвіть основні особли- в XIX ст. 9*. Чому багато істориків розглядають картини
вості розвитку науки в XIX ст. 4*. Чи згодні ви з думкою художників-реалістів як один із важливих видів історич-
Ф. Броделя в оцінці XIX століття, що була сформульо- них джерел? 10. Які якісно нові явища спостерігалися
вана у вступному слові до параграфа? Свою відповідь в розвитку музичного мистецтва в XIX ст.? 11. Визначте
обґрунтуйте. 5*. Яким чином технічні досягнення впли- головні особливості розвитку культури в країнах Азії та
вали на життя простого жителя європейського або аме- Африки. 12*. Використовуючи додаткову літературу та
риканського міста? 6. Які технічні досягнення XIX ст. інтернет-ресурси, підготуйте реферат про одне з техніч-
втратили своє значення через 100 років? 7. Чому реа- них відкриттів XIX ст. (на вибір).
176
§ 31. Зародження масової культури. Практичне заняття
Мал. 1. У неділю на острові Гранд-Жатт. Худ. Ж. Сера. Мал. 2. Російські художники-передвижники XIX ст.
1885 р. Прогулянки на свіжому повітрі в «культурно- Фотографія 1886 р.
му» оточенні стали невід’ємною частиною тогочасно-
го життя городян.
стим громадянам, тому в другій половині тому особливим попитом користувалися пуб
XIX ст. виникло нове історичне явище — ма- лічні бібліотеки, які відкривалися в універ
сова культура. ситетах, наукових товариствах, просвітниць
Безпосереднім проявом масової культури ких установах багатьох міст.
став небувалий злет майже всіх жанрів літе Фахівці називають кілька причин бурхливо
ратури. У чому ж причина розквіту літера го розвитку образотворчого мистецтва в XIX ст.
турної творчості? Помітно змінився склад глядачів і шануваль
Важливим наслідком епохи Просвітництва ників творів живопису. Аристократичні сало
було поширення грамотності серед усіх верств ни поступилися місцем картинним галереям
населення. Тому читання літературних творів та регулярним виставкам, що були доступні
стало найпопулярнішим видом дозвілля. широкому колу відвідувачів. Художники стали
Технічні вдосконалення в типографській ближчими до глядача. Завдяки засобам масо
справі дали змогу видавати книги великими вої інформації живопис перетворився на зро
накладами за доступними цінами. Тепер на зумілу людям творчу діяльність. Наприклад,
віть не дуже заможні люди знаходили кошти у Росії виникло «Товариство пересувних
для придбання книг. художніх виставок». Талановиті художники-
Літературні твори публікувалися націо- передвижники (І. Крамськой, Г. Мясоєдов,
нальними мовами й були зрозумілі для пере М. Ге, В. Перов та інші) йшли назустріч сво
січних людей. Читання не вимагало глибоких їм глядачам (мал. 2). Вони возили свої кар
додаткових знань і спеціальної наукової під тини в маленькі провінційні міста та влашто
готовки. вували там виставки.
Газети і журнали сприяли поширенню ін
формації про новинки літератури. Критичні ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
статті підвищували інтерес читачів до творчо 1. Яким чином промисловий переворот позначив-
сті письменників і поетів. Наклади періо ся на культурному житті провідних країн Європи
дичних видань зросли в багато разів, що й Америки? 2. Як велика кількість літературних
робило широко відомою будь-яку культурну жанрів стала невід’ємною частиною масової культу-
ри? 3. Чому в XIX ст. стала можливою організація
подію того часу. Літературні гонорари (гро
картинних галерей і пересувних виставок? 4. Про-
шові винагороди) успішних письменників
коментуйте судження: «Масова культура, що заро-
могли конкурувати з доходами великих під джується, — це культура, яка відповідає потребам
приємців. широких верств населення. За своїм змістом вона
Залучення до досягнень культури мало відрізняється від елітарної культури, що задоволь-
значний розмах та охоплювало всі види куль няє інтереси й потреби правлячої та аристократич-
турного життя. Освічені люди багато читали, ної меншості».
177
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
178
§ 31. Зародження масової культури. Практичне заняття
3. Виникнення кінематографа.
Найважливішим здобутком масової куль
тури, що зароджувалася, став кінематограф.
У другій половині XIX ст. для залучення ве
ликої кількості глядачів культурні акції за
звичай проводилися з використанням досяг
нень техніки, що забезпечувало комерційний
успіх. Цим умовам повною мірою відповідала
демонстрація «рухомих картинок», що про
ектувалися на екран за допомогою спеціаль
ного апарата.
Поява кінематографа стала результатом
успішного поєднання кількох технічних до
сягнень XIX ст.: виникнення фотографії; ви
находу апарата, здатного покадрово фіксу Мал. 4. Брати Луї та Огюст Люм’єр — родоначальники
вати рух; виготовлення еластичної плівки. кінематографа.
Ці досягнення науки й техніки талановито
поєднали брати Л. й О. Люм’єр (мал. 4). ного змісту: драми, комедії, фантастика, жахи
У грудні 1895 р. у Парижі (бульвар Капуци тощо. Кінематограф дуже швидко завоював
нок, 14) відбувся перший в історії сеанс сине- серця публіки в усьому світі. Найуспішніше
матографа. Було показано кілька сюжетів кінематограф розвивався в Америці. У 1910 р.
тривалістю близько хвилини кожний: «Воль кілька кіностудій розмістилися в Голлівуді.
тижування» (про гімнастичні вправи на коні, Це передмістя Лос-Анджелеса відповідало не
що біжить), «Вихід робітників із фабрики», обхідним для натурних зйомок природно-клі
«Политий поливальник» тощо. Проста розва матичним умовам. Так зароджувалася найпо
га викликала приголомшливий ефект. Брати тужніша у світі американська кіноіндустрія,
Л. та О. Люм’єр створили мережу кінотеатрів що стала невід’ємною частиною масової куль
для показу фільмів, але невдовзі зіткнулися тури XX ст.
зі значною конкуренцією.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
У боротьбі за глядача кінематограф у най 1. Чому поява кінематографа стала можливою тіль-
коротший термін упроваджував технічні новин ки наприкінці XIX ст.? 2. Де і яким чином відбу-
ки. Уже в 1909 р. англієць Дж. Сміт уперше лося народження кінематографа? 3. Чи згодні ви
показав кольорове кіно. Незабаром у Франції з твердженням, що на початку XX ст. склалися умо-
та США виникли перші кіностудії — підпри ви для перетворення кінематографа з видовища,
ємства з виробництва сюжетних фільмів різ побудованого на технічних ефектах, на мистецтво?
179
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
180
§ 31. Зародження масової культури. Практичне заняття
різних стилів: класицизму, романтизму й ре ження в архітектурі. Нові архітектурні рішен
алізму. В останній чверті XIX — на початку ня — використання бетону, сталі, скла, кера
ХХ ст. виникли й поширилися нові художні міки — стосувалися різноманітних будівель.
стилі. Наприклад, імпресіонізм (від франц. У новому стилі зводилися банки, промислові
impression — враження) зародився у Фран будинки, музеї, художні галереї. Наприклад,
ції. Назву художньому напрямку дав пейзаж зразком модерну в архітектурі й містобудуван
К. Моне (1840—1926) «Враження. Схід сон- ні є Ейфелева вежа.
ця» (мал. 7). Лідером імпресіоністів став відо
мий художник Е. Мане (1832—1883), навколо ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
якого об’єдналися живописці із «Салону зне- 1. Сформулюйте визначення поняття «культура мо-
долених» (К. Піссаро, Е. Дега, О. Ренуар та дерн». 2. Які нові напрямки в живописі породила
інші). Художники-імпресіоністи прагнули пе культура в стилі модерн? 3. До якого напрямку
художньої культури належить картина Ж. Сери
редати настрій людини, стан повітря, гру
(мал. 1, с. 177): реалізм, класицизм, імпресіонізм,
світла, міміку, витонченість рухів тощо. Про
абстракціонізм? Свою точку зору обґрунтуйте. 4. Чи
довжувачами імпресіонізму фахівці вважають можна погодитися із твердженням: «Нові художні
прихильників постімпресіонізму П. Сезанна, стилі на межі XIX—XX ст. представляли різні течії
В. Ван Гога, П. Гогена. Світове визнання здо модернізму — мистецтва, що ставило творчу непо-
були художники-символісти М. Чюрльоніс, вторність і новаторство вище за відображувану
М. Врубель (мал. 8), М. Нестеров, абстрак- дійсність»? 5. У чому різниця між культурою мо-
ціоністи В. Кандінський, К. Малевич. дерн і масовою культурою? 6. Підтвердьте аргу-
Стиль модерн спирається на авторське, но ментами справедливість наведеного твердження:
ваторське уявлення про прекрасне. Йому влас «Світова культура в XIX ст. досягла визначних висот
тиві прикладний характер, декоративність, і досконалості. Завдяки взаємному впливу різних
художніх напрямків у літературі, образотворчому
орієнтування на широку публіку. Цей стиль
мистецтві, архітектурі, музиці виникла культура мо-
проникнув у всі сфери життя. Модерністи
дерн, що стала основою для якісно нового підне-
прагнули змінити й художньо перетворити сення культури в ХХ ст.».
світ повсякденності. У цей період повсюдно
відкривалися художні салони. У стилі модерн ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
можна було придбати не тільки картини Використовуючи додаткову літературу або інтер-
й скульптури, але й декоративно оформлені нет-ресурси, складіть реферат про другі й треті
меблі, настільні лампи, штори, одяг тощо. Олімпійські ігри сучасності або один із перших
Особливо виразно модерн знайшов відобра творів кінематографа XIX ст. (на вибір).
181
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
1. Світ людей.
Збільшення кількості населення в XIX ст. до 400 млн осіб). Виникла відносна перена-
насамперед пояснюється природними при селеність континенту. Мільйони європей
чинами: зростання народжуваності та трива ців залишили межі своїх країн і в пошуках
лості життя, покращення його якості. Крім кращої долі рушили «за океан» у Північну
того, склад населення країн і континентів й Південну Америку та Австралію. Мігра
змінювався завдяки постійним потокам мі- ція працьовитих і кваліфікованих селян та
грації, які за своєю потужністю можна по робітників із європейських країн дозволила
рівняти лише з Великим переселенням наро освоїти величезні простори Американського
дів. Кількість населення Європи, що стала континенту та збільшити кількість насе
найсприятливішим в економічному відношен лення США, Канади й Мексики більш ніж
ні континентом, збільшилася удвічі (із 200 у 10 разів (мал. 1).
НАСЕЛЕННЯ СВІТУ в XIX ст., млн осіб
182
§ 32. Світ у XIX ст.: крок у майбутнє
183
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
184
§ 32. Світ у XIX ст.: крок у майбутнє
185
Розділ V. Розвиток культури (кінець ХVIII — початок ХХ ст.)
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Визначте основні особливості зростання кількості на- суспільство? 4*. Які зміни в політичному житті про-
селення планети в XIX ст. 2. Охарактеризуйте основ відних держав Європи й Америки XIX ст. ви вважаєте
ні технологічні революції XIX ст. 3*. Які технічні від- найважливішими? 5. Чому великі держави в XIX ст.
криття XIX ст., на ваш погляд, вплинули на сучасне неминуче набували форм імперії?
ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ
Колосальні зміни в житті людей епохи «довго- художні стилі. Вражаючих вершин у літера-
го» XIX століття найяскравіше проявилися в на- турі, живописі й музиці досягли романтизм
уці, освіті, мистецтві. Завдяки науковим відкрит- і реалізм, які підготували підґрунтя до появи
тям і досягненням мускульну енергію людини імпресіонізму, символізму, абстракціонізму та
й тварини змінила потужна сила пари й елек- інших напрямків культури модерн. У культурно-
трики. У XIX ст. скарбницю досягнень людства му житті людство було підготовлене до нового
поповнили паровоз і пароплав, фотоапарат, стрибка у XX століття. Таким чином, у XIX ст.
телеграф, телефон, радіо, мотоцикл та автомо- людство пережило небачені зміни, які дозво-
біль, кінопроектор і кіноапарат тощо. Кла- ляють говорити про народження сучасного
сичне, академічне мистецтво змінили нові світу й початок Новітньої історії людства.
186
Додатки
Додатки
Хронологічна таблиця
1789 р. — початок революції у Франції 1833 р. — скасування рабства в британських колоніях
1791 р. — перша Конституція Франції 1836—1839 рр. — перший спалах чартизму у Ве
1792 р. — проголошення Республіки у Франції ликій Британії. Оприлюднення першої народ
1793—1794 рр. — якобінська диктатура у Франції ної хартії чартистів (8 травня 1838 р.)
1794—1795 рр. — термідоріанський режим 1838—1842 рр. — перша англо-афганська війна
1795—1799 рр. — Директорія у Франції (завершилася поразкою Великої Британії)
1798—1801 рр. — єгипетська експедиція Напо 1839—1842 рр. — перша «опіумна війна» Великої
леона Бонапарта Британії проти Китаю. Закінчилася підписанням
1799—1804 рр. — режим Консульства у Франції 29 серпня 1842 р. Нанкінського договору, за умо
1800 р. — акт про унію Ірландії та Великої Бри вами якого Велика Британія зайняла Гонконг
танії (набув чинності 1 січня 1801 р.) 1840—1842 рр. — другий спалах чартизму у Ве
1804 р. — прийняття Наполеоном Бонапартом ти ликій Британії
тулу імператора Франції під ім’ям Наполеона I 1844 р. — повстання ткачів у Силезії
1804—1813 рр. — Перше сербське повстання про 1845 р. — анексія Сполученими Штатами Техасу
ти османського панування 1846 р. — національно-визвольне повстання в Кра
1805 р. — розгром адміралом Г. Нельсоном фран кові й селянський рух у Галичині
ко-іспанського флоту біля мису Трафальгар 1847—1848 рр. — третій і останній спалах чартиз
1805 р. — битва під Аустерліцом му у Великій Британії
1807 р. — Тільзитські мирні договори: 7 липня — 1848—1849 рр. — революція в Італії
між Францією та Росією; 9 липня — між Фран 1848 р., лютий-червень — народні повстання в Па
цією та Пруссією рижі
1807 р. — утворення організацій карбонаріїв в Італії 1848 р., лютий — проголошення республіки у Франції
1811—1820 рр. — рух луддитів (Друга республіка проіснувала до грудня 1852 р.)
1812 р. — вторгнення наполеонівської армії в Росію 1848 р., лютий-березень — революційний виступ
1813 р. — розгром армії Наполеона в «Битві на у Бадені
родів» під Лейпцигом 1848 р., лютий-березень — селянське повстання
1814 р. — проголошення незалежності Норвегії в Західній Галичині
1814 р. — вступ військ антифранцузької коаліції 1848 р., березень — початок революції в Австрій
в Париж ській імперії
1814—1815 рр. — Віденський конгрес 1848 р., березень—листопад — повстання у Відні
1814—1830 рр. — Реставрація Бурбонів у Франції проти імперської влади
1815 р. — «сто днів» Наполеона I 1848 р., березень — повстання в Берліні
1815 р. — створення Німецького союзу (ліквідова 1848 р., березень — повстання в Мілані («п’ять
ний у 1866 р.) днів Мілана») і Венеції
1815 р. — битва під Ватерлоо 1848 р., березень—травень — національно-визволь
1815 р. — Паризький акт про створення Священного не повстання в Познані
союзу (1815—1833 рр.) Росії, Австрії та Пруссії 1848 р., березень — початок революції в Угорщи
1821 р. — проголошення незалежності Мексики ні, Чехії
й Перу 1848 р., червень — народне повстання в Празі
1821—1829 рр. — національно-визвольна револю 1848 р., червень — збройне повстання паризьких
ція в Греції робітників
1823 р. — проголошення доктрини Монро (зовніш 1848—1849 рр. — друга англо-сикхська війна. Захоп
ньополітичної програми уряду США) лення Пенджабу англійськими колонізаторами
1825 р. — повстання декабристів у Петербурзі 1848—1849 рр. — австро-італійська війна (перша
1830 р. — Липнева революція у Франції війна за об’єднання Італії)
1830 р. — революція в Бельгії 1849 р. — Римська республіка. Утворення револю
1831 р. — заснування Дж. Мадзіні таємного това ційного уряду на чолі із Дж. Мадзіні (29 березня)
риства «Молода Італія» 1850—1864 рр. — повстання тайпінів у Китаї
187
Додатки
1851 р. — державний переворот Луї Бонапарта 1875 р. — прийняття трьох основних законів, що
1852—1870 рр. — Друга імперія у Франції склали Конституцію 1875 р., яка затверджувала
1853—1856 рр. — Кримська війна (завершилася Третю республіку у Франції
підписанням Паризького мирного договору 1876 р. — квітневе повстання в Болгарії
30 березня 1856 р.) 1876 р. — прийняття Конституції Османської імперії
1856—1860 рр. — друга «опіумна війна» Великої 1877—1878 рр. — російсько-турецька війна
Британії та Франції проти Китаю. Завершилася 1877 р. — проголошення Румунією повної неза
підписанням 24—25 жовтня 1860 р. Пекінських лежності від Османської імперії
мирних договорів 1878 р. — Берлінський конгрес. Визнання неза
1857—1859 рр. — повстання в Індії проти англій лежності Сербії, Чорногорії та Румунії
ського колоніального панування (повстання 1878 р. — окупація Боснії і Герцеговини Австро-
сипаїв) Угорщиною
1858 р. — початок колонізації Францією Індоки 1882 р. — укладення Троїстого союзу Німеччини,
таю Австро-Угорщини й Італії
1858 р. — підписання договорів Японії зі США та 1882 р. — проголошення Сербії королівством
європейськими країнами, що означало насиль 1885 р. — утворення партії Індійський національ
ницьке «відкриття» Японії іноземними колоні ний конгрес (ІНК)
заторами 1888 р. — прокладення залізниці між Парижем
1859 р. — об’єднання Молдавії та Валахії в єдину і Константинополем
державу, що отримала назву Румунське кня 1889 р. — проголошення Бразилії республікою
зівство (1862 р.) 1889 р. — завершення будівництва Ейфелевої вежі
1859—1869 рр. — будівництво Суецького каналу в Парижі
1860 р. — експедиція «тисячі» Дж. Гарібальді 1891—1917 рр. — російсько-французький військо
в Сицилію во-політичний союз
1861 р. — підписання Олександром II Маніфесту 1893—1898 рр. — колонізація Гавайських островів
про скасування кріпосного права в Росії та їх загарбання Сполученими Штатами
1861 р. — утворення Італійського королівства 1894—1895 рр. — японо-китайська війна
1861—1865 рр. — Громадянська війна в США 1897 р. — остаточне захоплення Францією Мада
1862 р. — прихід О. Бісмарка до влади в Пруссії гаскару
1863 р. — Прокламація (укази) А. Лінкольна про 1897—1898 рр. — розділ Цинської імперії на сфе
скасування рабства ри впливу між Великою Британією, Францією,
1863—1864 рр. — національно-визвольне повстан Німеччиною та Росією
ня в Польщі 1899 р. — перша міжнародна мирна конферен
1864—1866 рр. — перша тихоокеанська війна ція (так звана Перша Гаазька мирна конфе
(війна Чилі, Перу, Болівії та Еквадору проти ренція)
Іспанії) 1899 р. — проголошення США політики «відкри
1866 р. — прокладення першого телеграфного кабе тих дверей і рівних можливостей» у Китаї
лю через Атлантичний океан (між США та Ан 1899—1900 рр. — рух іхетуанів (повстання «бок
глією) серів») у Північному Китаї
1867 р. — перетворення Австрійської імперії на 1899—1902 рр. — англо-бурська війна
дуалістичну Австро-Угорську монархію 1902 р. — перший конгрес молодотурків
1867 р. — утворення самоврядної Канадської кон 1904—1905 рр. — російсько-японська війна
федерації (перший англійський домініон) 1905—1907 рр. — Російська революція
1867 р. — ліквідація турецьких фортець у Сербії 1905 р. — Маніфест Миколи II про заснування
1867—1868 рр. — революційні події в Японії парламенту — Державної думи
(«доба Мейдзі»), відновлення влади імператора 1905—1911 рр. — Перська революція
1869 р. — японський імператор Муцухіто «дару 1906 р. — початок аграрної реформи П. Столипіна
вав» країні Конституцію в Росії
1870 р. — падіння Другої імперії у Франції 1908 р. — проголошення повної незалежності Бол
1870 р. — утворення Ірландської ліги гомруля гарії. Утворення Третього Болгарського царства
1871 р. — приєднання Рима до Італійського коро 1908 р. — Молодотурецька революція
лівства. Завершення об’єднання Італії 1912 р., лютий — Сіньхайська революція в Китаї
1871 р. — проголошення у Версалі Німецької імперії (Китайська імперія припинила існування)
1871 р. — Паризька комуна 1912—1913 рр. — Перша балканська війна
1871 р. — прийняття Конституції Німецької імперії 1913 р. — Друга балканська війна
188
Додатки
189
Додатки
190
Зміст
191
Відомості про користування підручником
Стан підручника
№ Прізвище та ім’я Навчаль-
з/п учня / учениці ний рік на початку у кінці
року року
1
2
3
4
5
Навчальне видання
«ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ»
підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено