Istoria Ukraiiny 9 Klas Hisem 2022 Pohlyb

Історія Олександр Гісем, Ольга Гісем, Олександр Мартинюк
України
З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІСТОРІЇ
Історія
Особливості підручника:
•
•
авторська подача матеріалу дасть змогу кожному
зануритися в епоху становлення української державності
наприкінці ХVIII — на початку ХX ст.
уривки з історичних джерел створять цілісний образ епохи
України
Історія України
та дозволять відчути себе учасником подій
• сюжетні ілюстрації та цікаві завдання до них розвиватимуть
уміння давати власну оцінку подіям
Інтернет-підтримка дозволить:
• здійснити онлайн-тестування за кожним розділом
• ознайомитися з додатковими відомостями, пов’язаними
зі змістом параграфів
Олександр Мартинюк
Інтернет-
Олександр Гісем
підтримка
за QR-кодом
Ольга Гісем
або посиланням
rnk.com.ua/101292
Гісем О. В., Гісем О. О., Мартинюк О. О.
«Історія України»
підручник для 9 класу з поглибленим вивченням історії
закладів загальної середньої освіти
ТОВ Видавництво «Ранок»

Олександр Гісем, Ольга Гісем, Олександр Мартинюк
Історія
України
Підручник для 9 класу
з поглибленим вивченням історії
закладів загальної середньої освіти
Харків
Видавництво «Ранок»
2021
Шановні дев’ятикласники і дев’ятикласниці!
Перш ніж розпочати роботу з підручником, йдете онлайн-тестування для підготовки до те-
необхідно ознайомитися з його змістом і струк- матичного контролю за кожним розділом.
турою. Матеріал у ньому об’єднано в сім розді-
лів, кожен із яких містить кілька параграфів, Рубрики підручника
що, у свою чергу, поділяються на пункти. Опрацювавши цей параграф, ви
Ви вже знаєте, що історія, як і будь-яка дізнаєтесь — стислий виклад навчальної мети.
інша наука, має власну термінологію, і її необ-
Пригадайте — запитання, які допоможуть
хідно розуміти. Підручник містить дати осно-
пригадати раніше вивчений матеріал і краще
вних подій, визначення понять і термінів, ін-
зрозуміти новий.
формацію про видатних історичних осіб. Cлова
й дати, виділені жирним шрифтом, потребують Цікаві факти — історичні факти,
вашої особливої уваги. Працюючи на уроках пов’язані зі змістом параграфа.
і вдома, необхідно обов’язково перевіряти себе, Зверніть увагу — інформація, що потребує
щоб переконатися, чи правильно ви запам’ятали додаткової уваги.
основні події, персоналії, нові поняття й терміни. Україна і світ — цікаві факти про роль
Параграф розпочинається стислим викла- українців в історії інших держав.
дом основних навчальних завдань і запитання-
Джерела повідомляють — уривки
ми на повторення. Це допоможе вам пригадати
з історичних джерел і запитання до них.
вже відомий матеріал і підготуватися до сприй-
няття нового. Словник — пояснення наведених у тексті
Важливу роль для розуміння н авчального нових понять і термінів.
матеріалу відіграють наведені в підручнику іс- Чи погоджуєтесь ви з тим, що… Чому? —
торичні джерела, карти, ілюстрації, таблиці та стислий виклад провідних думок, розкритих
схеми. Працюючи з параграфом, прочитайте у тексті параграфа.
підібрані до нього історичні джерела та дайте Працюємо з хронологією — перелік
відповіді на поставлені запитання. Розглядаючи найважливіших дат, які треба запам’ятати.
ілюстрації, обов’язково звертайте у вагу на під-
Запитання і завдання — запитання
писи, які розкривають зміст зображеного. Ро-
й завдання до параграфів, розподілені
бота з історичною картою сприятиме формуван-
на групи:
ню уявлень про те, де відбувалися події та які
зміни вони спричинили. Схеми й таблиці уна- Навчаємось у грі — за допомогою
очнюють зв’язки між складовими певного істо- цих завдань ви зможете здійснити
ричного явища, пояснюють його особливості самоперевірку в ігровій формі й дізнатися,
тощо. чи добре ви запам’ятали основні факти
На полях розміщені запитання до тексту параграфа.
параграфа або ілюстрацій, які сприятимуть
кращому розумінню матеріалу. Відповідаємо на запитання —
Після кожного параграфа наведені запитан- запитання цього блоку дадуть вам змогу
ня і завдання. Вони допоможуть вам здійснити осмислити прочитане.
самоперевірку, осмислити вивчений матеріал Виконуємо завдання — виконання
і закріпити практичні навички. За необхідності цих практичних завдань розвиватиме ваші
звертайтеся до додаткових джерел (атлас з іс- навчальні вміння (працювати з історичною
торії України, енциклопедії, довідники, Інтер- картою, складати плани, таблиці тощо).
нет тощо).
Наприкінці підручника розміщено корисні Розвиваємо творчі здібності — тут
додатки: основні дати і події, термінологічний ви знайдете багато цікавих завдань, які слід
покажчик, плани-схеми для р ізних форм робо- виконувати за допомогою ресурсів Інтернету
ти, список літератури. або додаткової літератури.
Підручник має інтернет-підтримку. На його
сторінках розміщені QR-коди, за якими ви зна-
3
ПОВТОРЕННЯ. ВСТУП
§ 1. «Довге XIX ст.» в історії України

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,
ВИ ЗМОЖЕТЕ:
відновити свої уявлення про основні
Н ОВИЙ ЧАС. «ДОВГЕ XIX СТ.»: ДОБА МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА НА-
ЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В ЄВРОПІ. Цього року ви
продовжите вивчення подій всесвітньої історії та історії Укра-
події та явища історії України, вивчені їни. У попередні роки ви познайомилися з подіями та явища-
вами в попередні роки; з’ясувати ми, що становили зміст історії Стародавнього світу, Середніх
сутність Нового часу як історії віків і Раннього Нового часу. У 9 класі на вас очікує вивчен-
«довгого» XIX ст. в минулому Європи ня подій історії Нового часу (Модерної доби), що є другою
й України як її складової; визначити
частиною Нової історії, яка охоплює кінець XVIII — початок
особливості процесів суспільної
модернізації та національного
XX ст. Це обумовлює те, що деякі дослідники називають за-
відродження. значену добу «довгим» XIX ст.
ПЕРІОДИ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ
ПРИГАДАЙТЕ
1. Що таке «історія»? Чим відрізняється Назва Хронологічні межі
«історія» як наука і навчальний
предмет? 2. Із яких періодів Стародавня історія Поява людини на Землі — IV ст. н. е.
складаються всесвітня історія та історія Середньовічна історія V ст. н. е. — кінець ХV ст.
України? 3. Колективне
Нова історія I частина: Ранній Новий час: кінець XV —
обговорення. Обговоріть, чи важливо
кінець XVIII ст.
для сучасної молодої людини знати
про події, що відбувалися II частина: Новий час: кінець XVIII — початок
в минулому. 4. Наведіть декілька дат XX ст.
подій зі всесвітньої історії та історії Новітня історія I частина: 1914—1945 рр.
України періоду Раннього Нового часу,
які ви вважаєте найважливішими. II частина: 1945 р. — сьогодення
Поясніть свій вибір. 5. Які історичні
діячі та діячки мали найбільший вплив
на події, що відбувалися в цей час ??Робота в парах. Обговоріть наведену періодизацію всесвітньої історії
у Європі та на українських та сформулюйте спільну позицію щодо того, для чого її застосовують до-
землях? 6. Покажіть на карті слідники.
й назвіть держави, до складу яких
входили українські землі на початку
і наприкінці Раннього Нового
часу. 7. Робота в парах. Обговоріть ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
і визначте основні здобутки населення
Історичний період, який тривав від 1789 до 1914 р., «довгим XIX ст.»
Європи та населення тогочасних
назвав британський історик Ерик Гобсбаум. Його започаткувала
українських земель як її складової
Французька революція, а завершила Перша світова війна.
у Ранній Новий час. 8. Які пам’ятки
Визначальною особливістю «довгого» XIX ст., на думку Е. Гобсбаума,
періоду Раннього Нового часу існують
стало панування у світі імперій. У результаті Першої світової війни
на території вашого краю або
Австро-Угорська, Німецька, Османська й Російська імперії припинили
в експозиції місцевого краєзнавчого
своє існування. Дослідженню подій цього періоду британський історик
(історичного) музею? Опишіть їх.
присвятив видані в 1962—1987 рр. три праці «Доба революцій: Європа
1789—1848», «Доба капіталу: Європа 1848—1875» і «Доба імперій:
Визначте основний зміст процесів,
Європа 1875—1914».
які відбувалися в Європі в Новий
Для українських земель ліквідація Австро-Угорської та Російської
час.
імперій мала визначальне для їхнього подальшого розвитку значення,
оскільки вони входили до складу цих імперських утворень.
В історії Європи «довге» XIX ст. стало також часом, коли на континенті
відбувалося розгортання процесів суспільної модернізації та
національного відродження.
4
Нова історія — період всесвітньої

У другій частині Нової історії, що стала епохою суспільної історії після Ранньої Нової історії,
модернізації, відбулося чимало важливих змін у житті людей. що передував Новітній історії.
Зокрема, у країнах Центральної, Західної Європи та Америки, Українські історики поділяють
які називають Заходом, унаслідок індустріальної революції історію після Середньовічної на
встановилося індустріальне суспільство, як називали його до- Нову і Новітню.
слідники у XX ст. Суспільну модернізацію сучасні дослідники Західноєвропейські історики всю
поділяють на декілька типів. Так, за формою вона буває мир- історію після Середньовіччя
ною, еволюційною, у вигляді реформ, здійснюваних владою, називають Сучасною історією.
і немирною, революційною, що супроводжується знищенням Модернізація — оновлення,
удосконалення, надання будь-чому
тих порядків, які заважають розвитку суспільства. За змістом
сучасного вигляду або переробка
суспільну модернізацію поділяють на ту, що здійснюється від- чогось відповідно до сучасних
повідно до вимог часу, і ту, яку проводять із метою наздо- вимог.
гнати інші країни, подолати відставання від них. Суспільна модернізація —
У «довгому XIX ст.» в Європі розгорнулися процеси фор- перехід від традиційного
мування націй. Їх започаткувала Французька революція, яка аграрного до індустріального
проголосила націю джерелом вищої влади в країні. У резуль- суспільства.
таті поширення цих ідей серед бездержавних народів тогочас- Індустріальне суспільство —
ної Європи розгорталися національно-визвольні рухи. Євро- стадія розвитку суспільства, за
пейські мислителі XIX ст. стали використовувати щодо них якої завершено створення
термін «національне відродження», вважаючи, що нації, які розвиненої промисловості та
відповідних соціальних
існували раніше й занепали за несприятливих умов, тепер
і політичних структур.
прагнуть відродитися. Однак фактично за своїм змістом цей Національне відродження —
процес, як вважають сучасні дослідники, набув форми творен- соціальні й політичні рухи
ня нових націй як суб’єктів європейської історії Нового часу. в середовищі бездержавних
У другій половині XX ст. більшість дослідників прийняла народів, спрямовані на їх
схему поділу процесів національного відродження слов’янських національно-культурний розвиток
і становлення націй.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
З есе французького мислителя XIX ст. Е. Ренана «Що таке нація?»

Нація — це наслідок довготривалої роботи, жертов- чітко висловленим прагненням продовжувати життя
ності й відданості. Спільна справа в минулому і праг- спільноти, існування нації… це щоденний плебісцит.
нення ще раз разом здійснити велике в сучасному —
ось головна умова для того, щоби бути нацією… ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Як розумів процес появи націй Е. Ре-
Нація — це велика спільність, створена розумінням,
нан? 2. Як ви розумієте твердження, що існування
усвідомленням жертви, колись принесеної, та готовність
націй є «щоденним плебісцитом»? 3. Завдяки чому,
до нової жертви. Вона існувала в минулому, вона від-
на думку автора, нація існувала в минулому й від-
новлюється в сучасності реальною дією і розумінням,
новлюється в сьогоденні?
Тлумачення поняття «нація» в американському словнику англійської мови Н. Вебстера

[Нація]… будь-яка група людей, що мають спільні кувати, що не заважає групі залишатися спільнотою
інститути та звичаї, почуття однорідності та спільного інтересів та не заперечувати прагнення жити разом
інтересу. Більшість націй сформовані з конгломератів і претендувати на ім’я нації.
(великих об’єднань — Авт.) племен, або народів спіль-
ного етнічного походження, або ж різних етнічних груп, ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Як характеризується нація? 2. Які
змішаних в одне ціле тривалою взаємодією. Найхарак-
ознаки нації визначені як найхарактерніші? Чи поді-
тернішими ознаками [нації] зазвичай вважаються єдина
ляєте ви цю думку? Обґрунтуйте свою точку
спільна мова або близькі діалекти, спільна релігія, тра-
зору. 3. Порівняйте наведене розуміння нації з тим,
диції, історія, спільне розуміння правди і кривди та
що існувало в XIX ст., і сучасним його тлумаченням
більш-менш компактне територіальне розташування.
українськими істориками.
Проте одного чи декількох із цих елементів може бра-
5
Повторення. Вступ
Сучасне визначення «нації», наведене у статті Кирила Галушка «Нація» в енциклопедії історії України,
виданій у 2010 р. Інститутом історії України НАН України
Нація — спільнота людей, об’єднана певною назвою, ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
символами, географічним та соціальним походженням, питання й порівняйте наведене визначення з попе-
історичною пам’яттю, комплексом духовно-культурних редніми. У разі наявності незрозумілих характерис-
і політичних цінностей. тик з’ясуйте їх значення за додатковими джерелами
інформації.
народів, запропоновану чеським вченим Мирославом Грохом.

Він виділив у ньому три стадії:
фаза «А» (фольклорно-етнографічна) — зацікавлення ін-
телектуалами-ентузіастами історією, звичаями та мовою свого
народу;
фаза «В» (культурницько-літературна) — групи інтелект-
туалів визначаються зі своїми культурними і політичними
вимогами й починають агітацію за їх поширення серед широ-
ких верств населення;
фаза «С» (політична) — виникнення перших політичних
партій і рухів, висування перших політичних програм, які
розгортають боротьбу за право націй. За сприятливих умов
й успіхів у боротьбі цей суспільний рух може призвести до
виникнення національних державних утворень.
Процеси українського національного відродження в Новий
час у цілому відповідали схемі, запропонованій М. Грохом.
Через це етапи українського національного руху пропонується
використовувати в періодизації історії України XIX ст.
УКРАЇНА І СВІТ
Термін «Відродження» (італійською «Рісорджименто») з’явився в Італії,

де його застосували щодо національно-визвольного руху італійського
народу проти іноземного панування і за об’єднання країни. Поступово
термін «національне відродження» набув популярності в Європі й став
використовуватися щодо процесів, пов’язаних зі становленням
національної свідомості інших бездержавних народів континенту.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. ці процеси охопили
(ЗА ЕТАПАМИ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ) слов’янські народи, які перебували під владою Австрійської,
У «ДОВГОМУ XIX ст.» Османської та Російської імперій. Національне відродження
слов’янських народів мало як спільні риси, так і особливості. Його
Хронологія/межі Назва етапу спільною рисою стала боротьба за створення або відновлення
Кінець XVIII — Фольклорно- національної мови. За це боролися видатні представники своїх
30-ті рр. XIX ст. етнографічний народів — чехи Йозеф Домбровський та Йозеф Юнгман, словак Ян
Коллар, закарпатський русин Михайло Поп-Лучкай, наддніпрянські
40—80-ті рр. Культурницько-
українці Іван Котляревський та Олексій Павловський. Виникали
XIX ст. літературний
культурні товариства — «матиці»: Сербська, Хорватська, Далматинська,
90-ті рр. Політичний Словенська, Словацька, Галицько-Руська, Чеська. Ці товариства метою
XIX ст. — своєї діяльності визначали збирання та дослідження національного
1914 р. фольклору, розвиток національної літератури, видання й поширення
книжок національною мовою.
6
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Дослідники Інституту історії України Національної літературних формах і науковій діяльності.

академії наук України в розвитку українського Національна ідеологія перебувала в зародковому
національного відродження/руху визначають три стані.
основні етапи: yy Третій етап (кінець XIX — початок XX ст.).
yy Перший етап (кінець XVIII — перша половина Політизація українського національного руху через
XIX ст.). Зародження національного руху у формах залучення широких народних мас, виникнення
гуртків і таємних організацій, які займалися політичних партій, парламентську діяльність
просвітницькою діяльністю, збиранням пам’яток українців і формування політичних доктрин
старовини, дослідженнями в галузях мови, історії націоналізму. Проте умови розвитку українського
та фольклору. Уявлення про майбутнє України руху в Австро-Угорщині та Російській імперії на
відображаються в різних формах реалізації цьому етапі суттєво відрізнялися. (Електронна
федералістичної ідеї. енциклопедія історії України. Стаття «Становлення
yy Другий етап (60—90-ті рр. XIX ст.). Саме в цей українського модерного національного руху».
період посилюються відмінності українського Інститут історії України НАН України, 2019 р. упоряд.
національного руху за регіональним принципом. К. Ю. Галушко).
Національна свідомість набула прояву у високих
У «довгому XIX ст.» на українських землях відбулося ба-

гато важливих подій, про зміст яких ви дізнаєтеся зі сторінок
цього підручника. Місце найважливішої події, яка визначила
зміст «українського XIX ст.», як назвав його український іс-
торик Іван Лисяк-Рудницький, посіло українське національне
відродження.
НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

сутність Нового часу як історії «довгого» XIX ст. в ми- особливості процесів суспільної модернізації та націо-
нулому Європи й України як її складової; нального відродження.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1789—1914 рр. — Новий час — другий період Нової історії, або «довге» XIX ст.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 7. Робота в парах. Розв’яжіть пізнавальну задачу.
ної гри «Продовжте розповідь». Правила гри. У грі Український історик Іван Крип’якевич писав: «Сила
беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають виклас- України полягає в тому, що вона постійно підтримувала
ти зміст визначеного ведучим гри фрагменту розглянуто- зв’язки із Західною Європою і звідти переймала всі живі
го матеріалу, відповідаючи по черзі одним реченням. Пе- культурні течії. Для Європи її значення полягало в тому,
ремагає учень/учениця, чиє речення буде останнім. що Україна творила висунутий найбільше на схід бастіон
2. Який зміст вкладається в термін «довге» XIX ст.? європейської культури». Поясніть, як ви розумієте цю дум-
3. Чи є правильним твердження, що національне ку. Чи згодні ви з нею? Чому? 8. Підготуйте есе на тему
відродження стало одним із важливих процесів, що від- «Чому саме зараз варто замислитися над тим, для чого ми
бувалися в Новий час в Європі? 4. Які стадії визначають вивчаємо історію?» Використайте пам’ятку «Як підготувати
у національному відродженні слов’янських народів? есе» в «Додатках» до підручника. 9. За додатковими дже-
релами інформації підготуйте повідомлення про європей-
5. Покажіть на карті територіальні зміни, пов’язані
ські зв’язки України в Ранній Новий час.
з державною належністю українських земель на-
прикінці XIX ст. Порівняйте межі розселення українського
народу наприкінці XVIII ст. та сучасні кордони Украї-
ни. 6. Колективне обговорення. У результаті спільного
обговорення сформулюйте якомога більше підстав, для
чого необхідно вивчати історію України.
7
§ 2. Українські території у складі Російської та Австрійської

імперій: адміністративно-територіальний устрій та населення
характеризувати адміністративно-
1 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Наприкінці
XVIII ст., як ви дізналися з курсу історії України минулого
територіальний устрій українських року, українські землі включили до свого складу Російська та
земель у складі Російської та Австрійська імперії. Зокрема, Російська імперія оволоділа
Австрійської імперій; порівнювати Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям та Півднем,
соціальний і національний склад що становило близько 85 % земель, заселених українським
населення різних регіонів українських
населенням.
земель у складі Російської та
Австрійської імперій.
На українські землі було поширено загальноімперський
адміністративно-територіальний устрій. Було запроваджено
ПРИГАДАЙТЕ поділ на губернії, які, у свою чергу, поділялися на повіти,
1. Назвіть історико-етнографічні а останні — на волості.
регіони українських земель у другій Окрім дев’яти губерній, які неофіційно вважалися «мало-
половині XVIII ст. 2. Як і коли російськими» (див. схему «Адміністративно-територіальний
російський уряд ліквідував
устрій та регіональний поділ українських етнічних територій
Гетьманщину та Запорозьку
у складі Російської імперії»), українські землі в першій по-
Січ? 3. Унаслідок яких подій до
складу Російської імперії увійшли ловині XIX ст. частково входили до Воронезької, Курської,
Приазов’я, Причорномор’я, Крим та Мінської, Люблінської губерній, Бессарабської області, земель
Правобережна Україна? 4. До складу Війська Донського та Війська Чорноморського.
яких держав у другій половині XVIII ст. Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. імпер-
входили Галичина, Буковина ський уряд став запроваджувати нові адміністративно-терито-
й Закарпаття? 5. Якими були ріальні одиниці — генерал-губернаторства (див. схему). Вла-
особливості соціально-політичного да генерал-губернатора, особливо на підкорених імперією
становища цих регіонів у другій землях, мала характер військової диктатури. Він був наділе-
половині XVIII ст.? ний практично необмеженими повноваженнями, зосереджую-
чи військову, адміністративну, судову та фінансову владу. Це
Які особливості були притаманні
форма управління для підпорядкування та русифікації неро-
адміністративно-територіальному
устрою українських земель у складі сійських регіонів імперії.
Російської імперії?
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ

У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Українські етнічні території
Правобережжя Лівобережжя Слобожанщина Південь
Губернії
Київська, Слобідсько-Українська Катеринославська,

Чернігівська,
Волинська, (із 1835 р. — Таврійська, Миколаївська
Полтавська
Подільська Харківська) (із 1805 р. — Херсонська)
Генерал-губернаторства
Новоросійсько-Бессарабське
Київське Малоросійське
(разом із Бессарабською обл.)
8
§ 2. Українські території у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій
Адміністративно-територіальний устрій українських зе- Губернія — головна

мель у Російській імперії не враховував історичних традицій адміністративно-територіальна
адміністративного устрою регіону й мав на меті привести їх одиниця державного, місцевого,
у відповідність до інших регіонів у її складі. В імперських фінансового та поліцейського
колах щодо українських земель використовували інші назви: управління в Російській імперії
Правобережжя називали Південно-Західним краєм, Південь — із 1708 р.
Новоросією, Лівобережжя та Слобожанщину — Малоросією. Повіт — адміністративно-
територіальна одиниця, що
2 ЛІВОБЕРЕЖНА І СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА. Кількість населення

українських земель, підвладних Російській імперії напри-
кінці XVIII — у XIX ст., збільшилася приблизно втричі: із
існувала на українських землях із
другої половини XV—XX ст.
Волость — дрібна
7,7 до 23,5 млн осіб. Однак це відбувалося за рахунок не лише
адміністративно-територіальна
природного приросту населення, а й переселень сюди пред- одиниця, із якої складався повіт.
ставників інших народів.
У Російській імперії щодо українців найчастіше вживали Генерал-губернаторство —
назву «малороси», хоча в тогочасних наукових публікаціях адміністративно-територіальна
і політична одиниця в Російській
і літературі поступово поширювалися також визначення
імперії в 1775—1917 рр., до
«українці» та «Україна».
складу якої входила одна або
Національний склад і соціальна структура різних регіонів кілька губерній.
українських земель під владою Російської імперії мали певні
відмінності. На Лівобережжі кількість українців у складі на-
селення була найбільшою й сягала 95 %. Серед національних
меншин найбільшу частку становили євреї, для яких напри- Визначте основні характеристики
кінці XVIII ст. влада запровадила «смугу осілості». кількості, соціального
Українські землі під владою Російської імперії майже по- і національного складу населення
вністю, крім Харківщини, входили до «смуги осілості». Упер- Лівобережної та Слобідської
України?
ше її було визначено російським урядом у 1791 р. з метою
запобігання переселенню євреїв до інших губерній і захисту
російського підприємництва від єврейської конкуренції. Це
стало порушенням одного з природних прав людини — на «Смуга осілості» — територія
вільний вибір місця проживання. Імператор Микола I додав компактного проживання
до цих обмежень заборону проживання євреїв у містах, зо- єврейського населення, що
крема в Києві, Миколаєві, Севастополі, козацьких і держав- існувала в Росії в 1791—1917 рр.,
них селах Полтавщини. У багатьох інших містах створили за межами якої їм було
спеціальні квартали, де мали проживати лише євреї. заборонено селитися.
На Слобожанщині українці становили близько 86 % на- Поміщики — землевласники, які
селення краю. Найбільш численною національною меншиною складали панівну суспільну
були росіяни, які переважали у східних частинах регіону. верству в Російській державі
Більшість українського населення Лівобережжя та Слобо- XV — на початку XX ст. на
жанщини становили нащадки козаків та селяни. Козаки, які українських землях у її складі.
після ліквідації козацьких полків залишили військову службу,
отримали статус особисто вільних державних селян. Чимало
нащадків козацької старшини, що змогли довести своє похо-
дження, зрівняли в правах із російським дворянством. За ро-
сійською традицією цих дворян-землевласників на українських
землях у складі Російської імперії називали поміщиками.
Звичайне селянство (посполиті) в більшості втратило особисту
свободу й перетворилося на кріпаків.
На Лівобережжі та Слобожанщині існувало багато великих
і малих міст. Унаслідок імперської політики в них стала швид-
ко збільшуватися кількість російських чиновників та військо-
вих. Права місцевого самоврядування до 1831 р. зберігалися,
9
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ ПІД ВПЛИВОМ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ наприкінці XVIII ст.
Регіон Площа, тис. км2 Приблизна кількість населення, млн осіб Частка українців, %
Лівобережжя 102,4 2,3 95
Слобожанщина 54,5 1,0 86
Правобережжя 164,7 3,4 85
Південь 194,6 1,0 74
??Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Який регіон українських земель мав найбільшу пло-
щу? 2. Який регіон українських земель був найбільше заселений, а який — найменше? 3. У якому регіоні була
найменша кількість українців у складі населення? Якими причинами це обумовлювалося?
проте часто фактично ігнорувалися. Місцеве ремісництво й ку-

пецтво занепадали. Поступово українці ставали меншістю се-
ред купецтва, поступаючись єврейським і російським купцям.
Міське населення втрачало самобутній український характер
і ставало російськомовним.
Якими були кількість, соціальний

і національний склад населення
3 ПРАВОБЕРЕЖНА Й ПІВДЕННА УКРАЇНА. Серед населення
Правобережжя українці становили 85 %. Більшість із них
становили селяни-кріпаки. Поляки у складі населення налі-
Правобережної та Південної чували близько 5 %, але посідали в краї панівне становище.
України? Російський уряд після приєднання Правобережжя підтвердив
усі права польських землевласників. Другою за кількістю на-
ціональною меншиною в краї були євреї. Вони селилися пере-
важно в містах і містечках, де становили близько 70—80 %
населення. Роль місцевої еліти в краї зберігала польська або
сполонізована знать. Це призвело до того, що Правобережжя
стало регіоном, де активно діяли представники польського на-
ціонально-визвольного руху.
Південна Україна серед інших земель, приєднаних до Ро-
сійської імперії наприкінці XVIII ст., стала одним із прива-
бливих регіонів. Величезні незаселені території родючих при-
чорноморських степів відкривали можливості для колонізації
краю. Південь міг стати головним постачальником зерна на
західноєвропейський ринок. Імперський уряд різними пільга-
ми заохочував населення з інших регіонів та іноземних коло-
Жительки Наддніпрянської України ністів переселятися на ці землі.
Завдяки цьому національний склад населення Півдня змі-
нювався не на користь українців, кількість яких у ньому змен-
ЦІКАВІ ФАКТИ шувалася.
Упродовж першої половини XIX ст. кількість населення
За підрахунками дослідників, на губерній Півдня подвоїлося в основному завдяки переселен-
кінець XIX ст. на території
цям. Унаслідок цього етнічний склад населення регіону став
Південної України проживало
досить строкатим. Українці становили в ньому близько 74 %,
470 тис. німецьких колоністів.
Усього в цей час у Наддніпрянській росіяни — 12 %, румуни — 9 %. Значною була кількість ні-
Україні німецька спільнота мецьких колоністів. На один із найбільших у світі єврейських
налічувала 800 тис. осіб. осередків перетворювалася Одеса. Серед національних спіль-
10
нот, які в цей час заселяли Південь, були серби, болгари, ЦІКАВІ ФАКТИ
греки, угорці, вірмени.
На думку українських істориків
Більшість працездатного населення становили державні В. Сарбея та Ф. Стеблія, єврейська
селяни та іноземні колоністи. Вони були особисто вільними, національна громада на території
володіли земельними наділами, могли продавати й купувати українських земель під владою
землю, сплачували податки державі. Кріпосні селяни стано- Російської імперії в XIX ст. мала
вили близько 6,5 % жителів краю. Великі землевласники найбільший природний приріст.
мали тут найбільші володіння, отримані від імперського уря- У ній існувало чимало багатодітних
ду за вірну службу. Так, баронам Фальц-Фейнам належало сімей. Про здоров’я дітей, як
100 тис. десятин землі, графам Канкрінам — 60 тис., графам правило, піклувалася вся єврейська
Воронцовим-Шуваловим — 59 тис. десятин. Із заснуванням громада населеного пункту.
нових міст, розвитком торгівлі та будівництвом промислових Традиційною серед єврейського
населення була взаємодопомога
підприємств зростала кількість міщан. Національний склад
й підтримка тих, хто її потребував.
міського населення був дуже різноманітним, українці в ньому Єврейське населення високо
становили меншість. цінувало освіту. Серед нього було
На Кримському півострові відбулися зміни у складі на- чимало лікарів, журналістів, юристів
селення, пов’язані з наміром Російської імперії витіснити із тощо. Серед підприємців, торгівців
цих земель кримських татар та інші народи Криму й заміни- і банкірів також було багато
ти їх російськими переселенцями, що почав реалізовуватися представників єврейської громади.
після приєднання цього регіону. У результаті тисячі татар, Наприкінці XIX ст. представники
особливо ті, що жили поряд із портами, розпродали за безцінь єврейської спільноти становили
свої землі й господарство та переселилися до турецьких воло- 8 % усього населення
дінь. На початок XIX ст. Кримський півострів залишило Наддніпрянщини й 33 % міщан.
Причому на Правобережжі ці
близько 300 тис. осіб. На цей час кримських татар у складі
показники досягали, відповідно,
населення Криму залишилося трохи більше 60 тис. осіб. Не 12,5 і 80 %. Більшість представників
зникнути як етносу в складних умовах кримським татарам до- єврейської громади русифікувалися
помагала висока народжуваність. в мовному плані, але при цьому
Імперська влада після оволодіння Кримом відбирала в міс- зберігала свої звичаї і традиції.
цевого населення кращі та родючі землі й дарувала їх росій-
ським дворянам і чиновникам. У період від приєднання пів-
острова до початку XIX ст. вона роздала там близько 290 тис.
десятин землі. Кримських татар виселяли до безплідного сте-
пу. Замість татар, що залишали свій край, російська влада
запрошувала переселятися сюди іноземних колоністів. Упро-
довж першої половини XIX ст. до Криму переселилося понад
30 тис. осіб. Їм безкоштовно надавали ділянки землі й звіль-
няли на десять років від сплати податків.
4 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ

ТЕРИТОРІЙ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Наприкінці
XVIII ст. Австрійська імперія володіла приблизно 15 % укра-
Які риси були притаманні
адміністративно-територіальному
устрою українських земель у складі
їнських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буко- Австрійської імперії?
виною та Закарпаттям.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою.
У «клаптиковій» імперії Габсбургів, як її називали, не існу-
вало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого
землі, заселені русинським (українським) населенням, нале-
жали до різних адміністративних одиниць монархії з певними
відмінностями в системах управління.
Першим у складі володінь австрійських Габсбургів опини-
лося Закарпаття. У 1699 р. воно разом зі Східною Угорщиною
перейшло під австрійську владу. Однак панівні позиції в краї,
11
Коронний край — як і раніше, належали угорській спільноті. Заселене переваж-

адміністративно-територіальна но русинським (українським) населенням Закарпаття поділя-
одиниця Австрійської імперії (із лося на чотири адміністративні регіони — комітати (жупи),
1867 р. — Австро-Угорщини) які підпорядковувалися Пожонському (Братиславському) на-
у XVIII — на початку XX ст. місницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміні-
стративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах
Русини — самоназва українського
населення на українських землях зосереджувалася в наджупанів — адміністраторів, призначу-
у складі Австрійської імперії. ваних намісницьким управлінням серед місцевих великих зем-
левласників.
Комітат (від латин. «округ») — Унаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) до
адміністративно-територіальна
складу Австрійської імперії увійшла Галичина. Приєднавши
одиниця в Угорщині та на
ці землі, імператриця Марія-Терезія прийняла титул королеви
Закарпатті під час його
перебування в її складі. Галичини і Лодомерії. Змінена таким чином назва Галицько-
Волинського князівства стала історичним обґрунтуванням во-
лодіння цими землями для австрійської імператриці, оскільки
такий титул мали у XVIII ст. угорські королі, яким раніше
належали ці землі. Австрійські імператори зберігали його до
1918 р.
На приєднаних землях влада утворила коронний край Ко-
ролівство Галичини і Лодомерії із центром у Львові, до скла-
ду якого увійшли українські (Східна Галичина й Північна
Буковина) та польські (Західна Галичина) землі. Умовною ме-
жею між ними була річка Сян. Територія королівства поді-
лялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася.
Уся адміністративна влада в коронному краї зосереджува-
лася в руках губернського управління на чолі з губернатором
(пізніше намісником), якого призначав імператор. В округах
і дистриктах влада належала війтам, у селах — мандаторам
(наглядачам), яких призначали війти, але утримували земле
власники. Містами управляли магістрати, склад яких призна-
чався адміністрацією коронного краю, а з 1870 р. — міські
ради. Органом місцевого самоуправління краю був Становий
сейм. Однак збирався він лише один раз — у 1780 р.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Українські етнічні території
Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття
Королівство Галичини і Лодомерії Угорське королівство
Округи і дистрикти до 1867 р., після цього — повіти і громади Комітати (жупи)
Повіти
??Робота в парах. Порівняйте за схемами адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських

етнічних територій у складі Російської та Австрійської імперій.
12
У 1786—1849 рр. окремий округ Королівства Галичини

і Лодомерії становила Буковина. Її адміністративним центром
були Чернівці. Австрія загарбала ці землі в 1774 р., скорис-
тавшись слабкістю Османської імперії після її поразки в ро-
сійсько-турецькій війні 1768—1774 рр. Марія-Терезія обґрун-
товувала свої претензії на Буковину тим, що остання також
входила до Галицько-Волинської держави, територією якої
тепер володіла Австрія. Русини (українці) становили більшість
населення Північної Буковини. У 1861 р. було відновлено ста-
тус окремого коронного краю князівства Буковина (уперше
автономний статус було проголошено в 1848 р.).
Чим відрізнялося становище
5 НАЦІОНАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО українського населення у Східній

НАСЕЛЕННЯ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЙСЬКИХ ГАБСБУРГІВ. Кіль- Галичині, Північній Буковині та
кість населення українських територій у складі Австрійської Закарпатті?
імперії наприкінці XVIII ст. становила 2,5 млн осіб, а на по-
чаток XX ст. зросла до 6,4 млн. Західних українців австрій-
ська влада в офіційних документах називала рутенами, а вони
самі себе — русинами або «народом руським». Упродовж
XIX ст. серед місцевих русинів набуло поширення нове на-
ціональне ім’я — українці.
Щодо релігійної належності, сповідуючи християнство,
українці Буковини, як і українських територій у складі Ро-
сійської імперії, були православними, а Галичини й Закарпат-
тя — греко-католиками.
Наприкінці XVIII ст. з 2,2 млн населення Східної Галичи-
ни русини (українці) становили приблизно 71 %, поляки —
22 %, євреї — 6 %. Однак поляки, хоча й були меншістю,
зберігали провідні позиції в краї. Представників русинів серед
великих землевласників і міської верхівки майже не було.
Населення чотирьох комітатів Закарпаття, де зосереджу-
валася русинська спільнота, наприкінці XVIII ст. налічувало
близько 250 тис. осіб, із яких 40 % становили русини (укра-
їнці). Іншу частину населення регіону складали угорці, євреї,
німці, словаки тощо. Більшість закарпатських русинів (укра-
їнців) становили селяни, залежні від угорських землевласни-
ків. Більшість русинської знаті за тривалий час іноземного
панування перейшла в католицьку віру й змадяризувалася.
Вірність традиціям свого народу зберігало русинське греко-
католицьке духовенство.
Значним є внесок греко-католицького духовенства в захист
галицьких і закарпатських русинів (українців) від переходу зі
східного католицького обряду до західного, що, у свою чергу,
перешкоджало полонізації та мадяризації. Чимало греко-ка-
толицьких священників жили в селах. На відміну від римо-
католиків, їм дозволялося одружуватися. Свої духовні
обов’язки священники поєднували із селянською працею, пра-
цюючи на утримання родин. Греко-католицьке духовенство
мало беззастережну довіру селянства. Унаслідок цього в того-
часних історичних умовах воно стало єдиною можливою сус-
пільною елітою для галицьких та закарпатських русинів
(українців). Українка з околиць Коломиї
13
ПЛОЩА ТА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ наприкінці XVIII ст.
Приблизна кількість Серед них

Регіон Площа, тис. км2
населення, тис. осіб українців, %
Східна Галичина 55,0 2200 71
Північна Буковина 5,3 75 69
Закарпаття 14,7 250 40
У Буковині наприкінці XVIII ст. жило близько 75 тис.

осіб, із яких русини (українці) становили 69 %. Найчислен-
нішими національними меншинами тут були румуни та євреї.
Провідні позиції в регіоні посідали румунські бояри-земле
власники. Більшість русинського (українського) населення
становило селянство. Русинська шляхта зрумунізувалася ще
в попередні століття. Розгортанню румунізації населення Бу-
ковини чинила опір лише невелика верства місцевого право-
славного духовенства.

становище Лівобережної, Слобідської, Правобережної національне й соціальне становище українського на-
і Південної України під владою Російської імперії; селення під владою австрійських Габсбургів.
1791 р. — запровадження російською владою «смуги та Південної України до складу Російської, а Східної
осілості» для єврейського населення. Галичини і Північної Буковини до складу Австрійської
Друга половина XVIII ст. — входження українських імперій.
регіонів Слобідської, Лівобережної, Правобережної
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль-

ної гри «Хто більше». Правила гри. Окремі учні та Адміні- Населення регіону
учениці, пари або команди отримують завдання за вста- Регіон Держава, стратив-
україн- у складі но- Націо-
новлений час пригадати й навести якомога більше харак- Соціальне
теристик визначеного вчителем/вчителькою історичного ських те- якої пе- територі- Склад станови- нальне
риторій ребував альне станови-
явища. Перемагають ті, хто запропонує довший й безпо- ще
утворення ще
милковий перелік.
2. Чи правильно використати щодо адміністратив-
но-територіального устрою українських земель
у складі Російської та Австрійської імперій твердження, що 7. Колективне обговорення. Проведіть дискусію
він враховував історичні традиції, що існували в цих ре- за наведеною проблемою: Французький мислитель-
гіонах? Поясніть свою думку. 3. Визначте спільне й від- просвітник Ж.-Ж. Руссо щодо долі польської спільноти
мінне у становищі Лівобережної, Слобідської, Правобереж- після поділів Речі Посполитої писав: «Ви (поляки) не мо-
ної та Південної України у складі Російської імперії. 4. Як жете перешкодити (вашим ворогам) проковтнути вас, але
на національний і соціальний розвиток русинської (укра- якщо ви зможете зробити так, щоб жоден поляк ніколи
їнської) спільноти вплинуло те, що вона опинилася у скла- не став росіянином, я переконаний: Росія ніколи не поне-
ді Австрійської імперії? волить Польщу». Чи могла ця порада бути корисною укра-
5. Покажіть на карті адміністративно-територіальні їнській спільноті, яка опинилася під владою Російської та
утворення, створені владою на українських тери- Австрійської імперій? Якщо так, то чим саме, якщо ні, то
торіях у складі Російської та Австрійської імперій. 6. Ро- в чому ви так вважаєте. 8. Робота в парах. Порівняйте
бота в парах. Складіть таблицю «Адміністративно-терито- (усно або письмово) оглядові карти з історії України, зо-
ріальний устрій і населення українських територій крема адміністративно-територіального устрою станом на
у складі Російської та Австрійської імперій». середину XVIII і початок XIX ст.
14
РОЗДІЛ І. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
§ 3. Політика Російської імперії щодо українських етнічних

територій
1 ПРОЯВИ СТАВЛЕННЯ ВЛАДИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДО НАСЕ-

ЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ. У складі Росій-
ської імперії українська спільнота опинилася в політичній
з’ясувати прояви ставлення російської
системі, життя якої суттєво відрізнялося від звичних їй умов. влади до населення українських
Російська імперія була великим територіальним об’єднанням, етнічних територій; визначити, у чому
полягало використання владою
що складалося із центру та підпорядкованих йому територій,
Російської імперії ресурсів українських
заселених різними народами. Вона мала централізовану сис-
земель для реалізації своїх цілей;
тему управління, очолювану імператором. встановити, які зміни відбувалися
Виконання законів і розпоряджень уряду покладалося на з українським козацтвом після
численне чиновництво, яке для населення імперії було безпо- ліквідації Запорозької Січі.
середнім уособленням влади. Раніше, за часів існування Геть-
манщини й перебування у складі Речі Посполитої, українцям ПРИГАДАЙТЕ
не доводилося стикатися з усевладдям чиновництва. Одним 1. Яка політика здійснювалася
російською владою щодо Гетьманщини
із важливих завдань, виконання яких воно забезпечувало, вва-
і Запорозької Січі у XVIII ст.?
жалося збирання податків. Проте витрачалися вони відповід- 2. Назвіть прояви використання
но до вимог центру, а не на місцеві потреби. Від населення російською владою ресурсів
українських земель вимагалося повне підпорядкування владі. Гетьманщини й Запорозької Січі в цей
Усіма існуючими засобами впливу імперська влада сприяла період. 3. Наведіть факти, за якими
формуванню в підданих покори й вірності. Відтак більшість можна скласти уявлення про роль
населення поступово пристосовувалася до вимог влади, вва- українського козацтва в подіях XVI—
жаючи їх цілком прийнятними. Проте дехто ставився до нової XVIII ст. на українських
дійсності досить критично й згадував попереднє життя. На землях. 4. Коли і як виникла
українських територіях постійно розміщувалися значні вій- Задунайська Січ?
ськові формування російської армії, перебування яких става-
Яким, на вашу думку, було
ло інколи досить обтяжливим для місцевого населення. Важ-
ставлення російської влади до
ким тягарем для представників непривілейованих станів населення українських етнічних
українського суспільства стала рекрутська повинність, за якої територій?
до російської армії з 1 тис. осіб на 25 років забирали від 5 до
10 рекрутів. Водночас для представників сімей української
еліти військова служба в російській армії розглядалася як
можливість зробити непогану кар’єру.
Новою особливістю життя українців під імперською вла-
дою стала його регламентація. За доби Гетьманщини та Речі
Посполитої влада ніколи не видавала розпоряджень щодо впо-
рядкування питань повсякденного життя населення. За імпер-
ських часів вона стала намагатися регламентувати життя сво-
їх підданих на території всієї багатонаціональної держави за
єдиними стандартами.
У ставленні до українських етнічних територій уряд імпе-
рії постійно підкреслював, що ці землі є давньою та невід’ємною Рекрутська повинність —
частиною Росії, яку вона лише на деякий час втратила. Укра- система комплектування армії
їнців вважали «малоросами», які належали до єдиного «вели- та флоту в Російській імперії
коруського народу». Політика ігнорування національних особ у XVIII—XIX ст.
15
Розділ І. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
ливостей як українців, так і інших підкорених народів,

а також наявність в імперії російського народу, за представ-
никами якого визнавалася провідна роль у суспільстві, обу-
мовлювали здійснення русифікації всіх сфер суспільно-полі-
тичного життя. На українських землях русифікація
спрямовувалася на викорінення наявних відмінностей між
«малоросами» й «великоросами». Українці потерпали від того,
що їх мову й культуру зневажливо вважали спольщеним діа-
лектом російської, прищеплювали комплекс меншовартості
порівняно зі «старшими братами» росіянами. Унаслідок цього
Проводи рекрутів. Художник І. Соколов. збереження власної мови, культури та історії для української
1860 р. спільноти набувало великого значення.
Визначте основні факти, які

свідчать про використання
2 ВИКОРИСТАННЯ РОСІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ РЕСУРСІВ УКРАЇН-
СЬКИХ ТЕРИТОРІЙ У ВІЙНАХ першої половині XIX ст. СТВО-
РЕННЯ АЗОВСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА. Перебуваючи під
Російською імперією ресурсів імперською владою, українці були змушені брати участь у ре-
українських територій. алізації далекосяжних зовнішньополітичних планів російсько-
го уряду. На українські землі припадав важкий тягар вико-
ристання її людського й господарського потенціалу.
Відображенням цього стало залучення Російською імперією
ресурсів українських земель для своїх потреб під час війн, які
велися в першій половині XIX ст. з Османською імперією та
Францією. У 1806—1812 рр. українські землі повною мірою
відчули тягар нової російсько-турецької війни. У Чернігів-
ській, Полтавській, Слобідсько-Українській, Київській, Кате-
ринославській та Херсонській губерніях оголосили набір до
ополчення. Із Лівобережжя на потреби армії реквізували по-
над 14 тис. волів, 6 тис. возів та 1 тис. коней у супроводі
4 тис. селян-погоничів.
Трагічним для тогочасних українців стало те, що до скла-
ду турецької армії входили підрозділи задунайських козаків,
а у складі російської перебували козаки-чорноморці. Унаслідок
цього вони змушені були йти брат на брата, убивати єдино-
вірців задля чужої війни.
У 1812 р. війна завершилася укладанням Бухарестського
мирного договору між Російською та Османською імперіями.
За ним Росія здобула право судноплавства Дунаєм і отримала
Бессарабію. Більшість її населення становили молдавани, але
в Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах
проживало чимало українців.
У червні 1812 р. розпочалася російсько-французька війна.
Французька армія рухалася вглиб Російської імперії, намага-
ючись захопити Москву.
У ході війни Російська імперія покладала надії на вико-
ристання потенціалу українських земель.
У Києві, Житомирі, Сосниці та інших українських містах
розташовувалися величезні склади, де зберігалися тисячі тонн
борошна, круп, вівса, ячменю, що перевищувало половину
всіх запасів Російської імперії. Російський уряд за будь-яку
Штаб-офіцер Азовського козацького ціну намагався їх зберегти для забезпечення армії продоволь-
війська. 1851 р. ством.
16
§ 3. Політика Російської імперії щодо українських етнічних територій
Із попереднього розпорядження про утворення Українського козацького війська, затвердженого

Олександром I у Вільно (5 червня 1812 р.)
Військо це передбачається утворити на Україні з лю- але звільняючись зате від усяких інших по державі по-
дей, до козачої служби здібних і здавна відомих звич- винностей. Діти (їхні), які народжені від (часу) вступу
кою та охотою до неї. у військо, належатимуть також до нього. А тим із них,
Воно має складатися з чотирьох полків: кожен яких поміщики не знайшли для себе вигідним прийня-
полк — із восьми ескадронів, а ескадрон — зі 150 ко- ти в селища свої, відведуться для селення землі казен-
заків… ні, — про що буде ухвалена тоді окрема постанова…
Як мине в українських полках потреба, усі вони роз-
пускаються по своїх домівках, але вже назавжди зали- ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Якою, відповідно до джерела, мала ста-
шаються належними війську і за першою потребою
ти загальна кількість Українського козацького вій-
мають з’явитися на службу і скласти знову свої полки,
ська? 2. Що обіцяли селянам, які підуть служити до
для цього вони повинні мати в постійній справності
війська? 3. Що, на вашу думку, мало особливо при-
зброю, одяг і коней, утримуючи все це власним коштом,
ваблювати селянство?
Нестача легкої кінноти змусила російського імператора по-

годитися на формування чотирьох полків Українського козаць-
кого війська в Київській та Подільській губерніях.
У липні 1812 р. Олександр I доручив малоросійському ге-
нерал-губернатору сформувати на тих самих умовах, що й на
Правобережжі, Малоросійські кінно-козацькі полки в Полтав-
ській (дев’ять полків) та Чернігівській (шість полків) губерні-
ях. Крім того, із цих двох губерній (в інших це було заборо-
нено) узяли 43 тис. селян до пішого земського ополчення.
У складі Російської армії воювали також полки Чорноморсько-
го та Бузького козацьких військ, прикордонні загони право-
бережних «лісових козаків» і понад 1 тис. херсонських коза-
ків, очолюваних В. Скаржинським.
У битві між російською та французькою арміями в серпні-
вересні 1812 р. під селищем Бородіно на шляху до Москви Козак та унтерофіцер Кінних полків
брали участь регулярні полки, сформовані на українських Полтавської губернії, 1812—1815 рр.
землях — Київський, Чернігівський, Харківський, Новоросій-
ський драгунські полки, Охтирський, Сумський, Маріуполь- ЦІКАВІ ФАКТИ
ський, Ізюмський гусарські полки, Глухівський, Катерино
На початковому етапі російсько-
славський і Малоросійський кірасирські полки. французької війни 1812 р.
Коли французька армія, зазнавши поразки, відступала розташоване на Волині Українське
з території Російської імперії, українські формування брали козацьке військо захищало
участь у її переслідуванні та закордонному поході російської київський напрямок. Малоросійські
армії. Вісім українських козацьких полків у складі російської кінно-козацькі полки увійшли до
армії були учасниками грандіозної «битви народів» 16— складу російської армії,
18 жовтня 1813 р. під Лейпцигом. Три полки Бузького ко- а чернігівсько-полтавське
зацького війська та Українська кінно-козацька дивізія, сфор- ополчення утримувало
мована з правобережних козацьких полків, відзначилися 800-кілометрову лінію укріплень на
північних кордонах українських
в боях за Париж.
земель і не давали французькій
Після перемоги Росії у війні українські частини поверну-
армії просунутися вглиб цієї
лися додому. Усі полки розформували. Втрати українців скла- території й оволодіти складами із
ли близько 6 тис. осіб. Більшість ополченців повернули до їх запасами необхідного їй
довоєнних занять. Козакам Малоросійських кінно-козацьких продовольства.
полків запропонували продовжити службу в Чорноморському
17
ЦІКАВІ ФАКТИ козацькому війську або повернутися до свого попереднього

стану, оскільки більшість із них раніше належала до держав-
Несподівану допомогу у війні них селян. Сформовані на Правобережжі Українське козацьке
1828—1829 рр. російська армія
військо та полки Бузького козацького війська ліквідували.
отримала від козаків-задунайців.
Кошовий отаман Задунайського
Наступного разу, коли Російська імперія активно викорис-
козацького війська Йосип Гладкий товувала у своїх інтересах матеріальні й людські ресурси під-
відмовився йти воювати «брат на владних українських територій, стала російсько-турецька ві-
брата» і разом із 500 своїми йна 1828—1829 рр. Для забезпечення армії необхідним знову
прибічниками перейшов на бік використовували місцеві запаси продовольства, підводи, волів
росіян. Він показав російським і погоничів до них. Фактично на плечі населення губерній
військам переправу через Дунай, Півдня України було покладено постачання армії, усього того,
яка була невідома туркам і не без чого вона не могла вести воєнні дії.
охоронялася. Завдяки цьому У війні використали створене в 1828 р. в Південній Бес-
російська армія здійснила раптовий сарабії з місцевого населення та втікачів із турецьких володінь
успішний наступ, результатом якого
Дунайське козацьке військо.
стала перемога у війні. Дізнавшись
про перехід частини козаків-
Османська імперія, зазнавши поразки у війні, віддала Ро-
задунайців на бік ворога, турецькі сійській імперії гирло Дунаю та східне узбережжя Чорного
війська жорстоко розправилися моря. Із козаків-задунайців, що перейшли на бік Росії в роки
з тими, хто залишився на Січі, війни, у 1832 р. створили Азовське козацьке військо.
і зруйнували її. Так, у 1828 р. Першим наказним отаманом війська став Й. Гладкий. Про-
припинила своє існування те він уже не обирався козаками, а призначався російським
Задунайська Січ. урядом і підпорядковувався новоросійсько-бессарабському ге-
нерал-губернатору. У мирний час азовські козаки патрулюва-
ли східне узбережжя Чорного моря — від Керченської про-
токи до міста Поті. У разі війни вони мали своїми силами
здійснювати його оборону. На початку 60-х рр. XIX ст., коли
необхідність в Азовському війську зникла, козаків із сім’ями
почали примусово переселяти на Кубань. У 1864 р. військо
ліквідували, а його клейноди передали Кубанському козаць-
кому війську. Тих, хто не бажав переселятися, перевели з ко-
зацького стану до селянського.
Із Положення про оселення запорозьких козаків у Новоросійському краї від 27 травня 1832 р.
1. Для оселення запорозьких козаків призначається 6. Козацьке військо звільняється назавжди від зем-
в Катеринославській губернії Олександрівський повіт: ських повинностей, крім тих, що стосуються їхньої
так звана Бердянська земля, всього 43 141 десятина. з емлі.
2. До складу Запорозького козацького війська при- 7. Військові повинності воно виконує за прикладом
єднати міщан Петровського посаду, кількістю 238 ре- інших козацьких військ… […]
візьких душ, із землею в їхньому володінні кількістю до 15. Із поселення запорозьких козаків узяти їм назву
4 тис. десятин і всіма їхніми рибними заводами та оче- Азовського козацького війська.
ретяними плавнями, причому надаються їм усі вигоди
й права, узагалі козачому війську даровані. Із таким ?? Робота в парах. Виконайте завдання і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Знайдіть на карті землі, які отри-
приєднанням козацьке військо матиме в спільному во-
мало Азовське козацьке військо. 2. Якими були
лодінні рибні заводи на Азовському морі, що розташо-
права й привілеї, надані Азовському козацькому
вані на березі тієї землі, де росте очерет… […]
війську?
18
§ 3. Політика Російської імперії щодо українських етнічних територій
3 КОЗАЦТВО ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ. Після лік-

відації Запорозької Січі одна частина козацтва залишила-
ся на землях Російської імперії, друга — знайшла притулок
Визначте основні зміни
в середовищі козацтва після
ліквідації Запорозької Січі.
в Османській імперії (див. схему). Трагедія цих людей погли-
блювалася тим, що під час російсько-турецьких війн вони
були змушені воювати з єдиновірцями. Служба двом імперіям
формально зберігала козацтво, але зміст їхньої служби зазнав
змін. Проте навіть за таких умов козацтво зберігало свою
культуру, традиції й історичну пам’ять.
Чорноморське козацьке військо, створене з козаків-запо-
рожців, що залишилися під російською владою, спочатку
жило на землях між Бугом і Дністром у межах Російської
імперії. Проте після перемоги в російсько-турецькій війні
1787—1791 рр. російський уряд став роздавати землі, де жили
козаки, російським чиновникам та іноземним колоністам.
Перспектива обернення на кріпаків спонукала козаків дома-
гатися від імперського уряду дозволу переселитися в інші
місця.
У 1792 р. Чорноморське козацьке військо переселили на
Чорноморську оборонну лінію на правому березі Кубані, за-
хист якої став основним обов’язком козаків. Спочатку тради-
ційні форми життя козацтва зберігалися. Однак через деякий
час козацька старшина, яка не хотіла підпорядкуватися ко-
зацьким радам, розробила нові правила, а російський уряд
затвердив їх. За ними козацьку раду ліквідували та встанови-
ли приватну власність старшини на землі, призначені раніше Козаки на Чорному морі. Художник
всьому війську. Скасовувалася давня козацька заборона на І. Рєпін. 1908 р.
перебування на Січі жінок. Катеринодар, де розташовувався
головний кіш Чорноморського козацького війська, став зви-
чайним містом, де жили сімейні козаки.
ІСТОРИЧНА ДОЛЯ КОЗАЦТВА ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
Запорозька Січ
Банатська Січ Задунайська Січ Військо вірних козаків,

(1785—1790 рр.) (початок 80‑х рр. або Чорноморське (від 1860 р. — Кубанське)
ХVІІІ ст. — козацьке військо (1788—1920 рр.)
1828 р.)
Усть-Дунайське (Буджацьке) козацьке військо
(1807 р.)
Азовське козацьке військо

(1832—1864 рр.)
Османська
імперія
(володіння Дунайське (від 1856 р. — Новоросійське)
а встрійських козацьке військо (1828—1868 рр.)
Габсбургів) Російська імперія
??За допомогою схеми поясніть, яких змін зазнало українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі.
19
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ УКРАЇНА І СВІТ
Російський князь Олександр Баратинський, вбачаючи Під час російсько-французької війни 1812 р.
небезпеку для імперії в існуванні Чорноморського представники населення українських етнічних
козацького війська, пропонував військовому міністру територій перебували, крім російської, у складі
Російської імперії провести його реорганізацію. французької та австрійської армій, яка діяла разом
Необхідність її він пояснював тим, що із нею. Так, один із двох уланських полків польського
в Чорноморському козацькому війську, що «Легіону Вісли» французької армії становили вихідці
складається з малоросів і зберігає традиції з Поділля. П’ять з восьми полків 30-тисячного
Запорозької Січі, їхня окремішність набуває форми австрійського допоміжного корпусу генерала Карла
національності та виявляється в їхній неприхильності Шварценберга, який брав участь у Російській
до інородців, яких козаки неприязно називають кампанії Наполеона, було сформовано з галичан.
москалями. Злиття Чорноморського війська
з Кавказьким лінійним може протидіяти цьому, але
важливо, щоб це злиття змінило також побут козаків.
Частині колишніх запорожців, що переселилася до Осман-

ЦІКАВІ ФАКТИ ської імперії, султан надав землі в гирлі Дунаю, де й виникла
Усі повідомлення козацьких
Задунайська Січ. Обов’язком козаків-задунайців стала військо-
старшин Задунайської Січі до ва служба при турецькому флоті під час військових походів.
турецької адміністрації На Січі завжди перебував турецький чиновник, який мав ви-
передавалися лише українською давати паспорти тим, хто залишав її межі, а також стежити
мовою та потім перекладалися за поведінкою козаків.
драгоманом (перекладачем). Не довіряючи козакам-задунайцям, турки вимагали, щоб
Кошовому отаману під загрозою кожного разу, коли ті рушають у походи проти християн із
смертної кари заборонялося турецькою армією, кіш відповідав власним життям за вірність
спілкуватися з турецькою своїх товаришів.
адміністрацією іншою мовою, крім У 1785 р. близько 8 тис. козаків-задунайців оселилися
української.
у володіннях австрійських Габсбургів у провінції Банат. Там
вони заснували Банатську Січ і несли прикордонну службу на
австро-турецькому кордоні. У 1805 р. вони повернулися до
турецьких володінь.
Головним джерелом поповнення Задунайської Січі були
втікачі з Наддніпрянської України. Завдяки цьому кількість
козаків-задунайців в окремі роки досягала 10 тис. осіб.

ставлення влади Російської імперії до населення укра- використання Російською імперією ресурсів україн-
їнських етнічних територій; ських територій у війнах, які велися нею в першій поло-
вині XIX ст.;
становище козацтва після ліквідації Запорозької Січі.
Початок 80-х рр. ХVІІІ ст. — 1828 р. — існування 1828—1868 рр. — існування Дунайського (від 1856 р. —
Задунайської Січі. Новоросійського) козацького війська.
1788—1920 рр. — існування Чорноморського (від 1832—1864 рр. — існування Азовського козацького
1860 р. — Кубанського) козацького війська. війська.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- учениці об’єднуються в пари, один учень/учениця пропо-
ної гри «Словесний теніс». Правила гри. Учні та нує іншому/іншій відповісти на запитання, яке передбачає
20
§ 4. Соціально-економічне становище
коротку відповідь. Той/та відповідає і за умови правильної ясніть, як ви це розумієте. Назвіть, чим відрізнялася доля
відповіді отримує право поставити своє запитання. Перед нащадків запорозьких козаків у XIX ст. 8. Робота в па-
початком гри необхідно визначити час на роздуми над рах. За додатковими джерелами інформації познайомтеся
запитанням і кількість запитань без відповіді, що означа- з умовами життя в Чорноморському козацькому війську
ють поразку. в Російській імперії та Задунайській Січі під турецькою
2. Назвіть прояви ставлення російської імперської владою. Розіграйте уявний діалог, який міг би між ними
влади до населення українських етнічних терито- відбутися, де вони розкажуть один одному про своє жит-
рій. Чим вони відрізнялися від часів перебування у скла- тя. 9. Висловіть обґрунтоване припущення, якими мо-
ді Речі Посполитої та Гетьманщини? 3. Оцініть викорис- ральними й соціальними цінностями керувалися представ-
тання Російською імперією ресурсів українських земель ники наведених груп населення: 1) козаки-задунайці, які
у своїх інтересах. Чи було це корисним для українського відмовилися брати участь у російсько-турецьких війнах
поселення? Чому? 4. Як змінилося становище українсько- і перейшли під владу Російської імперії; 2) нащадки запо-
го козацтва після ліквідації Запорозької Січі? розьких козаків, які несли службу в Чорноморському ко-
зацькому війську; 3) представники населення українських
5. Покажіть на карті території, де розташовувалася
земель, які в період російсько-французької війни вступи-
Задунайська Січ, Чорноморське, Дунайське та Азов-
ли до Українського козацького війська та Малоросійських
ське козацькі війська. 6. Колективне обговорення. Про-
козацьких полків; 4) козаки-задунайці, які в період росій-
ведіть дискусію за проблемою «Зміст, методи і ймовірні
сько-турецьких війн відмовилися переходити під владу
наслідки політики, яку здійснювала Російська імперія щодо
Російської імперії; 5) представники населення українських
українських етнічних територій».
етнічних територій, які підтримували війну Наполеона
7. Робота в парах. Розв’яжіть пізнавальну задачу. проти Російської імперії в 1812 р.; 6) представники насе-
Дослідник історії українського козацтва Володимир лення українських етнічних територій, які в російсько-
Голобуцький, характеризуючи долю нащадків запорожців, французькій війні 1812 р. підтримували Росію.
у XIX ст. назвав їх «двома гілками зрубаного дерева». По-
§ 4. Соціально-економічне становище ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,

1 РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРАРНИХ ВІД- визначати особливості розвитку

сільського господарства українських
НОСИН. У першій половині XIX ст. економіка українських
земель у цей період; аналізувати
земель зберігала аграрний характер. У їх сільському госпо- перебіг першого етапу індустріальної
дарстві на початку століття працювало близько 95 % населен- революції; характеризувати розвиток
ня, а в середині століття — 89 %. Близько 75 % усієї обро- сіл, міст і торгівлі; з’ясувати, у чому
блюваної землі належало поміщикам. Селянство — головний полягала нова модель соціально-
виробник сільськогосподарської продукції — відрізнялося за економічного розвитку Півдня України.
своїм становищем. Його основними групами були:
приватновласницьке селянство, або кріпаки (перебували
1. Якими були особливості
в особистій залежності від поміщиків та були прикріплені до
економічного становища українських
їхніх маєтків. Приватновласницьке селянство кількісно пере- земель у другій половині
важали на Правобережжі); XVIII ст.? 2. Що таке індустріальна
державне селянство (належало державній скарбниці й офі- революція? Де і коли вона
ційно називалося «вільними сільськими обивателями», які розпочалася в Європі? 3. Які зміни
були особисто вільними й вели власне господарство. Держав- в європейському суспільстві
не селянство переважали на Півдні та Лівобережжі). спричинило розгортання індустріальної
Приватновласницьке селянство було зобов’язане викону- революції? 4. Назвіть нові міста,
вати панщину, або відробіткову ренту. Державні селяни спла- засновані на українських землях
чували грошову ренту, віддаючи чверть своїх прибутків як у другій половині XVIII ст. 5. Як
податок державі. Російський уряд у 1797 р. офіційно обмежив розвивалася торгівля в Україні
у XVIII ст.? 6. Які товари вивозилися
панщину трьома днями на тиждень. Проте землевласники об-
з українських земель до інших країн,
ходили закон за допомогою урочної системи, коли на один а які — завозилися?
день панщини давалося таке завдання («урок»), яке можна
було виконати лише за два-три дні. Вони також запроваджу- Які явища характеризували стан
вали «місячину», і селянство за постійну панщину отримува- сільського господарства та
ло місячне утримання натурою (тобто продуктами). аграрних відносин у цей період?
21
КІЛЬКІСТЬ ПРИВАТНОВЛАСНИЦЬКОГО І ДЕРЖАВНОГО СЕЛЯНСТВА

У СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Правобережжя Лівобережжя Південь
12 %
20 % 22 %
24 %
державні селяни
35 % 53 % 51 %
58 % 25 % поміщицькі селяни
решта населення
??Яку інформацію про кількість приватновласницького й державного селянства у складі населення регіонів українських
земель можна отримати за схемою?
Витяг із журналу Київського губернського правління про вжиття заходів для припинення поширення
чуток щодо наміру уряду звільнити селянство з кріпосного стану (1830 р.)
Відповідно до указу його імператорської велично щицьких селян і дворових людей від покори їхнім па-
сті… велено суворо переслідувати усіх тих, хто буде нам є чутками неправдивими, вигаданими й поширю-
поширювати чутки про намір уряду надати селянству ваними особами з поганими намірами…, щоб через ці
свободу й здійснити найдіяльніші заходи з припинення чутки збагатитися за рахунок селянства…
найменших ознак непослуху селянства до їх поміщи- 4. Підтверджується необхідність керівникам губерній
ків… До відома його імператорської величності дійшло, здійснювати неухильний нагляд, щоб поширювачі таких
що з певного часу неблагонадійні або розбещені особи чуток без відволікань піддавалися суду для покарання
почали…, поширювати чутки, як вже бувало раніше, їх за всією суворістю законів.
про намір уряду надати свободу селянству.
(У зв’язку з цим) необхідно оголосити повсюдно: ?? Робота в парах. Опрацюйте наведене джерело й ви-
значте, яким було ставлення російської влади до
1. Будь-які розмови про свободу наземних поселян
питання можливості скасування кріпосного права
(державних селян — Авт.) від сплати податків і помі-
в країні.
Потерпало селянство й від обезземелення. Зростання по-

питу на сільськогосподарську продукцію спричиняло те, що
власники маєтків збільшували кількість своєї землі як дже-
рела прибутків і постійно зменшували розміри селянських
Кріпосне право, кріпацтво —
наділів.
система аграрних відносин, коли Посилюючи визиск свого селянства, поміщики на невели-
селянин за право господарювати кий період збільшували свої прибутки. Однак наступний за-
на землі її власника втрачав непад селянських господарств, відсутність стимулів для кра-
особисту свободу, право вільно щої праці, неможливість використання нової техніки робили
залишати земельну ділянку неминучим занепад поміщицьких маєтків. У 30—40-х рр.
(«прикріплювався» до неї), XIX ст. після нетривалого періоду розквіту такі господарства
підлягав судовій опинилися в стані кризи. Її головною причиною стало збере-
й адміністративній владі її ження в сільському господарстві Російської імперії кріпосно-
власника. го права, або кріпацтва.
Товаризація — процес, за якого У середовищі державного селянства Лівобережної та Пів-
продукти праці виробляються для денної України в результаті товаризації виробництва відбува-
потреб ринку. лося майнове розшарування селянства. Зокрема, у Катерино
славській губернії селяни-власники зосередили у своїх руках
22
18 % усієї приватної землі. З’являлися окремі заможні селя- ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

ни, які володіли або орендували 100 і більше десятин землі.
Із «Записки про кріпосний
Імперський уряд підтримував державних селян. Їх було зрів-
стан» українського
няно в правах із міщанами щодо придбання землі, дозволено громадського діяча Г. Галана
створювати фабрики й заводи.
Селяни утримуються від при-
Процеси розшарування розгорталися також серед приват-
дбання через природну невпевне-
новласницьких селян. Їм дозволялося купувати землю на ім’я ність у міцності цього надбання,
власника маєтку, використовувати найманих працівників, за- приховують нажите ними, перетво-
сновувати підприємства з переробки сільськогосподарської рюючи його на мертвий капітал,
продукції. Проте їхнє правове становище залишалося незмін- а поміщики, зі свого боку, легше
ним, і власник маєтку міг у будь-який час забрати все їхнє марнотратять придбане ними, як
майно. таке, що можна легко повернути
Погіршення умов існування приватновласницьких селян і знову відшкодувати завдяки даро-
перетворювало їх на джерело соціальної нестабільності. Проте, вій праці.
намагаючись розв’язати селянське питання, імперський уряд
остерігався невдоволення дворян-землевласників, які вважали
?? Робота в парах. Опрацюйте на-
ведений матеріал і дайте відпо-
такі дії посяганням на їхні інтереси. віді на запитання: 1. Які факти
наводить автор документа?
2 ПОЧАТОК ІНДУСТРІАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. У 30-х рр. XIX ст. 2. Які висновки можна зробити
на українських землях у складі Російської імперії розпо- про вплив кріпосного права на
розвиток сільського господар-
чалася індустріальна революція. Мануфактури, що існували
ства українських земель?
тут раніше, базувалися на ручній примусовій праці кріпаків.
Тому перехід до фабрично-заводської промисловості з машин-
ним виробництвом, заснованим на вільнонайманій праці,
спричинив тут поступову руйнацію кріпосницьких порядків.
Кількість мануфактур зменшувалася, а фабрик і заво-
дів — зростала. Якщо в 1825 р. на українських землях існу-
вало близько 650 підприємств фабрично-заводської промисло-
вості, то в 1861 р. їх уже налічувалося 2330. Особливо
швидко нові підприємства з’являлися в суконній промисло- Визначте зміни, які відбувалися на
вості. Протягом 1805—1859 рр. кількість суконних підпри- українських землях у складі
ємств зросла з 27 до 160. Основним центром суконної про- Російської імперії на початку
мисловості стало село Клинці на Чернігівщині, де в 1860 р. індустріальної революції.
діяло дев’ять суконних фабрик. У 1789 р. виник ливарний
завод у Херсоні, де виготовляли гармати для морського фло-
ту. Суднобудівні заводи існували в Миколаєві та Херсоні.
У 1824 р. перший цукровий завод збудували в Київській гу-
бернії. Швидкими темпами розвивалася кам’яновугільна про-
мисловість. На середину XIX ст. Донбас став другим за роз-
мірами (після Силезького басейну в Польщі) у Російській
імперії центром кам’яновугільної промисловості. Нові підпри-
ємства виникали також у цукровій галузі. На середину XIX ст.
українські землі забезпечували понад 80 % загальноімперсько-
го виробництва цукру. Першими українськими цукрозаводчи-
ками були брати Яхненки та Ф. Симиренко. Індустріальна революція —
Спочатку верстати для фабрично-заводських підприємств процес розвитку продуктивних
завозилися з-за кордону, переважно через порт Одеси. У 40— сил суспільства, під час якого
відбувається перехід від
50-х рр. XIX ст. підприємства з виробництва промислового
мануфактур, де застосовувалася
устаткування виникли в Києві, Катеринославі, Ромнах, по- ручна праця, до фабрик і заводів,
близу Луганська та інших міст. У 1861 р. на українських зем- на яких використовували машини
лях діяло близько 20 механічних заводів. і верстати.
23
Млини, збудовані в ХІХ—ХХ ст. у містах Південної Будівля Катеринославської суконної фабрики — одна
України, є пам’ятками індустріальної культури з найстаріших будівель міста Дніпро. Побудована
і досі працюють. Сучасний вигляд млина В. Фаста в 1794 р.
в колишньому Катеринославі (зараз — м. Дніпро)
Разом зі становленням фабрично-заводської промисловості

утворювалися нові суспільні верстви: підприємці й наймані
промислові робітники. Серед власників фабрик і заводів пере-
важали росіяни. Формуванню прошарку промислових робіт-
ників перешкоджало існування кріпацтва.
Становище робітників більшості фабрик і заводів було над-
звичайно тяжким. Робочий день тривав до 15 годин, заробіт-
на платня була досить низькою, а умови життя — важкими.
Чимало робітників отримували каліцтва або гинули через від-
сутність техніки безпеки та належної медичної допомоги.
Визначте явища й характеристики,

притаманні розвитку українських
сіл і міст у цей період.
3 СЕЛА І МІСТА. Життя українського селянства цього періоду
зберігало традиції попередніх часів. Села, як і раніше, за-
кладалися поблизу річок, шляхів, озер, намагаючись якомога
більше пристосувати їх до існуючого навколишнього середови-
ща. Описи побуту й праці українського селянства містять тво-
ри М. Гоголя, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського та
Т. Шевченка, із якими ви познайомитися в курсі української
літератури.
Під впливом початку індустріальної революції в житті се-
лянства відбулися певні зміни. Деякі з них вирушали на тим-
часові заробітки, працювали на фабриках або займалися про-
мислами. Частину свого заробітку вони віддавали власнику
маєтка як грошову ренту. Деяким із них таким чином вдава-
лося накопичити кошти, щоб викупитися з кріпацтва й від-
крити власну справу.
Більшість українських міст і містечок у цей час залиша-
лися досить невеликими поселеннями, кількість населення
яких не перевищувала 1—2 тис. осіб. У середині XIX ст.
з 850 міст і містечок усіх українських земель лише 62 мали
понад 10 тис. жителів, а більш ніж 50 тис. осіб населення на-
лічували лише п’ять із них.
Новим явищем стала поява в містах українських земель
Чоловік у кожусі. Київщина. Між 1870 промислових підприємств, де працювали вільнонаймані робіт-
і 1889 р. ники. Поступово деякі міста суттєво змінювали свій вигляд
24
До міста. Художник Г. Світлицький. 1907 р. Одеса. 1837 р. Розмальована гравюра
і перетворювалися на центри зосередження фабрично-завод- ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ ПРОМИСЛОВИХ

ської промисловості. Поряд із підприємствами виникали ро- РОБІТНИКІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
бітничі поселення, де жили працівники фабрик і заводів. Ін- У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
коли з робітничих поселень виникали нові населені пункти.
Кількість міських жителів за першу половину XIX ст. зросла Кількість, 86,7
тис. осіб
втричі. Особливо швидко розвивалися міста Півдня, де за цей
час кількість населення збільшилася в 4,5 разу. Найнаселені- 61,7
шим містом стала Одеса — головний порт Російської імперії 51,7
з торгівлі зерном.
Національний склад населення Одеси відрізнявся строка-
тістю. Сучасники зазначали, що в місті розмовляють 12 мо- 15,0
10,0
вами і сповідують 10 віровчень. Представникам усіх націо-
нальностей, які легально переселялися до Одеси, імперський
уряд гарантував віротерпимість, будинок для сім’ї та позику 1800 1825 1846 1853 1860 Рік
для початку нового життя. На 10 років вони звільнялися від
усіх обов’язків і служб, а від військової повинності — наза- ??Як діаграма відображає зміни у скла-
вжди. У місті було чимало нелегальних переселенців з інших ді працюючого населення україн-
губерній. На початку XIX ст. вони становили третину насе- ських земель під впливом розгортан-
лення міста. ня індустріальної революції?
Жодне з великих міст сучасної Європи не може зрівняти-
ся за темпами зростання в XIX ст. з Одесою. За версією ро-
сійських дослідників і тих західних істориків, що її поділя-
НАЙБІЛЬШІ УКРАЇНСЬКІ МІСТА
ють, місто заснували в 1794 р. на землях, отриманих Росією в середині XIX ст.
в результаті російсько-турецької війни 1787—1791 рр. На
цьому місці розташовувалася турецька фортеця Єні-Дунья Кількість населення,
Місто
(«Нова земля»), збудована на місці відомого з XV ст. зруйно- тис. осіб
ваного кам’яного замку і порту, яку захопив у 1789 р. іспа- Одеса 114
нець за походженням, генерал Хосе де Рібас. За дорученням
Київ 71
імператриці Катерини II він став першим головним будівни-
чим нового міста, ім’я якого й сьогодні має одна з головних Львів 70
вулиць Одеси — Дерибасівська. Бердичів 54
У сучасній Одесі 2 вересня кожного року святкується День Харків 50
міста. У цей день 1794 р. начебто «були забиті перші палі
в заснування міста».
Український інститут національної пам’яті у проєкті
«Український південь» стверджує, що «перша писемна згадка
??Які зміни відбулися у складі п’ятірки
найбільших українських міст в цей
про місто Хаджибей, яке з часом перейменували в Одесу, міс- період порівняно із XVII—XVIII ст.?
25
титься в текстах польського історика Яна Длугоша. У 1415 р.

він, описуючи зустріч послів Візантійського імператора і Кон-
стантинопольського патріарха з польським королем Ягайлом,
каже про місто як про королівський порт, через який відбу-
вається торгівля зерном.
У першій половині XIX ст. багато зробив для розвитку
Одеси новоросійсько-бессарабський генерал-губернатор і місь-
кий градоначальник дюк (герцог) Арман де Рішельє. Саме за
його правління в місті з’явився театр, який одесити порівню-
вали з Паризькою оперою. Між морем і портом було прокла-
дено Приморський бульвар, звідки відкривався чудовий мор-
ський краєвид. У 1828 р. вдячні одесити на власні кошти
встановили пам’ятник дюку Рішельє на верхівці Потьомкін-
ських сходів, який і зараз прикрашає місто. Рішельє рукою
вказує на морський порт як головне джерело добробуту міста.
Під владою Російської імперії правове становище україн-
ських міст зазнало суттєвих змін. У 1831 р. влада скасувала
дію магдебурзького права для всіх українських міст, крім Ки-
єва, а в 1835 р. його ліквідували й тут. Натомість створюва-
лися міські думи на чолі з міськими головами, залежними від
імперської адміністрації.
Пам’ятник Арману де Рішельє. Перший Дедалі вагоміше місце у складі міського населення посі-
пам’ятник в Одесі. Скульптор І. Мартос. дали російські чиновники й військові. Влада підтримувала
1823—1828 рр. переселення до українських міст російських купців. Таким
чином українців поступово витісняли з провідних позицій
у торгівлі. У містах і містечках Правобережжя в торгівлі
йшли попереду представники єврейського й польського насе-
лення. Особливістю міст Півдня був їх інтернаціональний
склад населення.
4 РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ. У першій половині XIX ст. загалом

склалася сільськогосподарська спеціалізація регіонів укра-
їнських земель. На Лівобережжі поруч із зерновими вирощу-
вали тютюн і коноплі. Правобережжя стало районом
переважного вирощування озимої пшениці й цукрових буря-
ків. На Півдні на початку освоєння краю розвивалося вівчар-
ство, а пізніше — вирощування пшениці на експорт. Погли-
блення сільськогосподарської спеціалізації сприяло розвитку
торгівлі.
Оптова торгівля здійснювалася на великих ярмарках. Най-
більші з них відбувалися в січні-лютому та червні—серпні,
коли ґрунтові дороги ставали найбільш придатними для пере-
везення вантажів. У першій чверті XIX ст. на українських
землях щорічно відбувалося понад 2 тис. ярмарків із 4 тис.
в усій Російській імперії. Найбільші з них збиралися в Хар-
кові, Сумах, Ромнах, Полтаві, Кролевці, Києві, Кременчуці,
Ніжині, Стародубі, Бердичеві, Єлисаветграді, Катеринославі,
Одесі. Існували як загальні, так і спеціалізовані ярмарки, де
продавали зерно, коней, вовну тощо. На сільських ярмарках
переважали селянські вироби й товари, необхідні для сіль-
Український ярмарок. Гравюра ськогосподарської праці. Постійними учасниками ярмарків
за малюнком І. Рєпіна ставали торговці-скупники. Складовою внутрішньої торгівлі
26
Управитель Полтавської скарбничої палати М. Арандаренко про організацію чумацького промислу

Ті, що здійснюють візникування солі з Криму та Бес- відходження від них карається і навіть виганяється
сарабії, а також риби з Криму і Дону, звуться чумаками. з артілі. Отаман вирішує всі суперечки остаточно, він
Цей клас, що підкорив себе особливим умовам під час призначає кару, і вся артіль підкоряється йому безумов-
візникування, відрізняється цим від інших малоросіян… но…
Візникування своє чумаки провадять зазвичай
ва′лками (по-малоросійському фура), які складаються ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Чим повсякденне життя чумаків нагаду-
з кількох десятків возів (по-чумацькому паровиці). Вал-
вало козацькі звичаї? 2. Як був організований чу-
ка, або фура, має свого отамана, який від імені цілої
мацький промисел? 3. Що свідчить про
валки наймається для візникування, приймає заробітки
використання в чумацькому промислі вільнонайма-
і робить розкладку за участю кожному. Таке товариство
ної праці з винагородою відповідного внеску кожно-
називається в них артіллю. Кожний чумак у своїй артілі
го робітника?
підкоряється в суворому розумінні всім умовам і в разі
на українських землях були сільські та містечкові базари, де

торгували промисловими й сільськогосподарськими товарами. Чумаки — українські візники, які
в XV — першій половині XIX ст.
Базари збиралися кілька разів на тиждень або щоденно.
здійснювали торговельно-
Перевезення товарів здійснювали селяни, що відбували
візницький промисел.
гужову повинність або відправлялися на заробітки, яких на-
зивали чумаками. До появи залізниць вони відігравали осно- Порто-франко — порт або його
вну роль у перевезенні всіх вантажів. Чумацькі ва′лки доправ- частина, у межах якої
ляли зерно до чорноморських портів, а звідти везли сіль, рибу дозволяється вивезення та
ввезення товарів без сплати мита.
та інші товари. Заможні чумаки в майбутньому започаткува-
ли династії українських підприємців.
Українські землі посідали важливе місце в зовнішній тор-
гівлі Російської імперії. Вони забезпечували 78 % експорту
зерна та 55 % вивозу вовни. У першій половині XIX ст. азов-
сько-чорноморські порти за обсягами перевезень стали значно
випереджати балтійські. Однією з причин цього була їхня на-
ближеність до тих земель, де продукція вироблялася. Україн-
ська пшениця становила 81 % продукції землеробства, що
вивозилася через чорноморсько-азовські порти. Значну роль
ці порти відігравали також у ввезенні (імпорті) закордонних
товарів до імперії. До початку індустріальної революції в ньо-
му переважали предмети розкоші, і лише пізніше їх потісни-
ли машини й технічне обладнання. Найбільшим серед чорно-
морсько-азовських портів стала Одеса, яка в 1817 р. отримала
статус порто-франко (проіснував до 1858 р.).
5 НОВА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІВ-

ДНЯ УКРАЇНИ. Розвиток Південної України мав велике зна-
чення, оскільки тут уперше російська влада відверто визнала
неефективність існуючої в державі кріпосницької системи.
Своїм указом російська імператриця Катерина II оголосила,
що тут не існуватиме кріпосницьких порядків, оскільки ці
землі заселятимуться вільними поселенцями. Однак повністю
кріпосне право на південноукраїнських землях скасовано не
було. У 1861 р. десята частина земель у маєтках Півдня обро-
блялася кріпаками, решта — вільнонайманими працівниками. Чумак з околиць Умані. Художник
Тенденція до зменшення кількості кріпаків серед праців- Я. Левицький. 1841 р.
ників маєтків свідчила, що їх власники, зацікавлені у зрос-
27
КІЛЬКІСТЬ КРІПАКІВ І ЇХНІХ ВЛАСНИКІВ танні прибутковості своїх господарств, розуміли неефектив-
У ГУБЕРНІЯХ ПІВДНЯ І КИЇВСЬКІЙ ність кріпацької праці й покладалися на вільнонайману.
ГУБЕРНІЇ (НА 1857 р.) Важливе значення Півдня для економічного розвитку всіх
Кількість Кіль- українських земель у складі Російської імперії полягало також
Губернія власників кість у тому, що він став чинником формування нових господар-
кріпаків кріпаків ських зв’язків між регіонами. Якщо раніше Лівобережжя
і Слобожанщина орієнтувалися на Російську імперію, а Пра-
Таврій- 543 21 144
ська
вобережжя — на Польщу, то тепер Південь став центром еко-
номічного тяжіння та переорієнтації торговельних зв’язків цих
Катери- 2621 158 859 регіонів. Відбувалося становлення нової економічної системи,
нослав-
пов’язаної через чорноморсько-азовські порти зі світовими
ська
ринками.
Херсон- 2813 151 142 На початку заселення земель Південної України тут пере-
ська важало тваринництво. Природні умови краю сприяли розве-
Київська 1584 521 245 денню овець. Південноукраїнська вовна була високоякісною
і набагато дешевшою, ніж привезена з інших районів імперії.
??Порівняйте кількість кріпаків у Київ- У 1825 р. із чорноморських портів вивезли 40 тис. пудів міс-
цевої вовни, а через 16 років її експорт за кордон зріс у шість
ській губернії та губерніях Південної разів і посів друге місце за обсягами після пшениці.
України. Природна родючість південноукраїнських чорноземів, ве-
лика кількість вільної землі й зростання попиту на пшеницю
за кордоном спонукало до її вирощування. За тогочасними
офіційними джерелами, у 1835 р. врожай зернових на Півдні
«перевищував кількість посіяного зерна у 20 разів».
Одним із найпоширеніших занять жителів українського
Півдня стало виноробство. Саме в першій половині XIX ст. на
околицях Одеси й сонячних гірських схилах Південного Кри-
му з’явилися виноградні плантації, які згодом принесли цьо-
му краю світову славу. Щорічний продаж вин Криму на по-
Сучасна американська дослідниця чатку 30-х рр. XIX ст. досяг рекордної для Російської імперії
Патриція Герлігі є авторкою кількості — 12 млн пляшок.
монографії «Одеса: історія міста, Наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. головним
1794—1914», яку вона присвятила портом України стала Одеса. Саме сюди чумаки звозили зерно
як історії, так і розвитку Південної на продаж із Правобережної та Лівобережної України. Обсяги
України в цей період. Саме в ній
торгівлі постійно зростали. У 1795 р. в порт Одеси по зерно
проаналізовано становлення
увійшли 39 кораблів, а в 1815 р. — 1500.
й розвиток нової моделі розвитку
Південної України в XIX ст. На Характерною рисою господарства українського Півдня ста-
думку П. Герлігі, «Одеса з повним ло переважання невеликих маєтків. Чимало з них належало
правом може претендувати на одне місцевим міщанам і дрібним торговцям, що становили типо-
із чільних місць серед великих міст вий середній прошарок, або дрібну буржуазію. Величезних
світу». Тому вона й присвятила своє маєтків із тисячами кріпаків, як в інших губерніях, тут не
дослідження «досвіду міста, яке було. Землевласники Півдня покладалися на сезонну найману
впродовж XIX ст. зросло… до рівня працю, а розміри їхніх володінь обмежувалися нестачею ро-
європейської метрополії». Жодне бочих рук.
з європейських міст не могло Населення Південної України протягом першої половини
зрівнятися з Одесою за темпами
XIX ст. внаслідок переселень зростали, як уже відомо, на
зростання в цей час. «Нині
багато швидше, ніж в інших регіонах українських земель.
Одеса — великий морський порт
незалежної України… залишається Переселенців, різних за національністю та походженням,
з’єднувальною ланкою між Сходом об’єднувало бажання розпочати власну справу, своїми силами
і Заходом, перехрестям між досягти успіху. Завдяки цьому в регіоні склалася своєрідна
Європою та Азією». суспільна атмосфера, яка багато чим нагадувала часи освоєн-
ня Дикого Заходу в США.
28
§ 5. Початок українського національного відродження

характер змін у сільському господарстві та аграрні від- зміни, що відбувалися в тогочасних українських містах,
носини українських етнічних територій у складі Російської селах та розвитку торгівлі;
імперії; риси, притаманні тогочасній моделі розвитку Півдня
перетворення, що відбувалися на українських землях України.
під час початкового етапу індустріальної революції;
30-ті рр. XIX ст. — початок індустріальної революції на українських етнічних територіях у складі Російської імперії.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- мель у цей період. 8. Колективне обговорення. Про-
ної гри «Асоціації». Правила гри. Учитель/учитель- ведіть дискусію за проблемою «Що і чим заважало соці-
ка наводить терміни, поняття, словосполучення за роз- ально-економічному розвитку українських земель
глянутим матеріалом. Учням та ученицям доручається в першій половині XIX ст.?
навести асоціації, які вони в них викликають, і пояснити 9. Робота в парах. Розв’яжіть пізнавальну задачу.
їх. На суконній мануфактурі князя Б. Юсупова в с. Ряш-
2. Які явища в розвитку сільського господарства ків на Полтавщині більшість використовуваних механізмів
свідчили про кризу старих порядків і зародження та знарядь були ремісничими та ручними. Сам князь до-
нових? 3. Порівняйте розгортання початкових етапів ін- тримувався думки, що витрати на закордонні машини,
дустріальної революції на українських землях у складі кожна з яких може замінити працю декількох робітни-
Російської імперії та в країнах Західної та Центральної ків, — зайве марнотратство, оскільки в нього і так до-
Європи. 4. Які зміни в розвитку українських сіл, міст статньо кріпаків для праці на мануфактурі. На підставі
і торгівлі ви вважаєте найважливішими? Поясніть свою наведеного прикладу поясніть, як поширення на україн-
думку. 5. Чи доцільно щодо розвитку тогочасної Півден- ських землях унаслідок перебування в Російській імперії
ної України використовувати характеристику «нова модель кріпосного права заважало розгортанню тут індустріальної
соціально-економічного розвитку»? Поясніть свою дум- революції. 10. Підготуйте повідомлення з презентацією
ку. 6. Складіть таблицю «Нові явища в соціально-еконо- (представленням класу роботи) «Розвиток Одеси в першій
мічному розвитку українських земель у складі Російської половині XIX ст. 11. Робота в малих групах. Проведіть
імперії в першій половині XIX ст.». конкурс на кращу інсценівку сценки із життя приватнов-
Сфера життя Які нові явища з’явилися ласницьких або державних селян, чумаків, працівників
фабрично-заводських підприємств на українських землях
у першій половині XIX ст. При підготовці для досягнення
більшої історичної достовірності зверніться до додаткових
7. Покажіть на карті регіони й назвіть особливості джерел інформації.
сільськогосподарської спеціалізації українських зе-
1 ПОЧАТОК ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ.

Наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст. на україн-
ських землях у складі Російської імперії в їх суспільному
дізнатися про те, як розпочалося
житті існувало декілька рухів. формування української національної
Польський національно-визвольний рух об’єднував поль- ідеї; з’ясувати, у чому полягало
ських патріотів, які боролися за відродження своєї держав- несприйняття частиною нащадків
ності, знищеної наприкінці XVIII ст. Своєю метою вони вва- козацької старшини Лівобережжя
асиміляторської політики Російської
жали відновлення Речі Посполитої в кордонах від
імперії; визначити прояви першого
Балтійського до Чорного морів. Прибічники цих поглядів пе- початку формування української
реважали в середовищі нащадків польської шляхти на Право- національної самосвідомості на
бережжі. Українське населення краю майже не підтримувало українських етнічних територіях
його. у складі Російської імперії; аналізувати
утворення та діяльність Кирило-
Мефодіївського братства.
29
ПРИГАДАЙТЕ Російський опозиційний рух ототожнювався з тими пред-

1. Як козацька старшина боролася за ставниками російського дворянства, які домагалися лібералі-
відновлення державних прав України зації імперських порядків. Переважну більшість членів таєм-
у XVIII ст.? 2. Яким був національний них організацій, утворених ними на українських землях,
склад населення Наддніпрянської становили офіцери розташованих тут частин російської армії.
України? 3. Що таке національне Серед них були й українці, що вступали до цих товариств із
відродження? На які етапи його
власних патріотичних почуттів. Однак представники росій-
поділяють? 4. Що вам відомо про
ського напряму, як правило, не визнавали за народами, що
«Історію Русів» та її значення для
української культури цього населяли імперію, права на окреме державне існування.
часу? 5. Використовуючи набуті Український національний рух об’єднував прихильників
з української літератури знання про ідеї боротьби проти імперського панування за права україн-
«Енеїду» І. Котляревського, розкрийте ського народу. На його розвиток впливали тогочасні європей-
роль творів нової української ські суспільно-політичні ідеї, діяльність представників поль-
літератури для національного ських та російських визвольних рухів, а також історична
самоусвідомлення української пам’ять українців. На цьому підґрунті формувалися основи
спільноти. національної ідеї української спільноти.
Упродовж кінця XVIII — першої половини XIX ст. укра-
їнська національна ідея еволюціонувала від намагання відно-
вити автономію українських земель частиною нащадків ко-
Історична пам’ять — сукупність зацької старшини до першої спроби висунути програму
уявлень про спільне минуле, які національного визволення українського народу, здійснену
передаються з покоління представниками Кирило-Мефодіївського братства.
в покоління у вигляді
узагальнених образів.
Національна ідея — сукупність
2 ПЕРШІ СПРОБИ ОПОРУ НАЩАДКІВ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ
АСИМІЛЯТОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. На Ліво-
бережжі чимало нащадків козацької старшини, незадоволених
найзагальніших уявлень про
сучасний розвиток і перспективи проявами асиміляції українців у політиці Російської імперії,
на майбутнє певної спільноти. прагнули зберегти й відновити традиції козацтва та Гетьман-
щини. Після того як у 1785 р. імператриця Катерина II по-
ширила на нащадків козацької старшини права й привілеї
російського дворянства, опозиційні настрої серед них пішли
на спад. Проте залишалися також ті, кого за їхні погляди на-
зивали автономістами.
У 70—90-х рр. XVIII ст. на Лівобережжі діяв створений
місцевими патріотами-автономістами Новгород-Сіверський
гурток. Його учасниками стали декілька десятків українських
Визначте заходи, якими дворяни- діячів. Гуртківці прагнули до повернення часів існування
автономісти Лівобережжя Гетьманщини. Вони виступали за її широку адміністративно-
висловлювали своє опозиційне територіальну, культурну й церковну автономію у складі Ро-
ставлення до імперської дійсності. сійської імперії. При цьому не виключалася можливість їх
виходу з під її влади. Із цією метою в 1791 р. учасник Нов-
город-Сіверського автономістського гуртка Василь Капніст їз-
див до Берліна, щоб дізнатися у прусського короля Фрідріха-
Вільгельма II, чи підтримає він збройне повстання, підняте
автономістами проти влади Російської імперії на Лівобережжі.
Однозначної відповіді в Берліні В. Капніст не отримав.
Асиміляція — соціально- Серед членів гуртка обговорювалися думки про необхід-
культурний процес втрати певним
ність укладання рівноправних міждержавних союзів відновле-
народом усвідомлення себе
частиною своєї національної
ної Гетьманщини з Росією та Польщею, наголошувалося на
спільноти й прийняття ним рис порушенні Москвою козацьких прав і свобод після підписання
іншої спільноти. «Березневих статей» 1654 р.
30
Із листа В. Капніста до міністра двору та держави Пруссії з проханням про зустріч

Пане! Благаю Вашу милість вибачити сміливість, що країни до Вашої милості, вимагає якнайшвидшого на-
я дозволяю [собі] звернутись безпосередньо до Вас. лагодження та якнайбільшої таємниці…
Дуже важлива справа, яка привела мене з віддаленої
Із доповідної записки міністра королю Пруссії із приводу зустрічі з В. Капністом

Вважаю своїм обов’язком якнайсмиренніше допові- розьких козаків, від яких забрали всі їхні привілеї, ки-
сти Вашій Величності, що до мене таємно прибув дво- нувши їх під ноги росіян…
рянин із Малоросії, або Російської України, який нази- …Я йому відказав, що не можу вплутуватися в про-
ває себе Капністом… Він твердить, що [його] послали позиції такого штибу: що Ваша Милість також не захоче
жителі цієї країни, доведені до крайнього відчаю тира- про це слухати, доки ви дотримуєтеся миру з Росією;
нією, яку російський уряд, а саме князь Потьомкін, чи- що коли вибухне війна, тоді їм доведеться думати, що
нили над ними, та що він хотів би знати, чи на випадок треба зробити, аби шукати й дістати підтримку Вашої
війни можуть вони сподіватися на протекцію Вашої Величності…
Величності, — у такім разі вони спробують скинути ро- Треба побоюватися, чи це не був емісар (державний
сійське ярмо. Він каже, що це була країна давніх запо- агент), підісланий російським двором…
Із відповіді короля Пруссії Вільгельма міністру

…Я повністю поділяю Вашу думку, що не треба до- міністра й короля щодо допомоги українським дво-
віряти першому стрічному, який приходить із планами, рянам-автономістам? 2. Чим можна пояснити по-
подібними до тих, про які Ви згадуєте… Ви, очевидно, зицію прусського двору? 3. Пригадайте, у яких
відповіли йому дуже добре, що в разі оголошення війни спільних з Австрією та Росією зовнішньополітичних
треба буде тоді подивитися, чи його співвітчизники ма- акціях брала участь Пруссія в 1772, 1793, 1795 рр.
тимуть такі ж наміри діяти, як вони про це кажуть… Спробуйте пов’язати участь у цих заходах із відпо-
віддю В. Капністу.
?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Якою була позиція прусського
Обмеженість поглядів учасників Новгород-Сіверського ав-

тономістського гуртка сучасні українські історики вбачають
у тому, що вони обмежувалися культурно-освітніми проєктами
й прагнули знайти політичний компроміс із російською вла-
дою.
Патріотично-автономістські погляди Новгород-Сіверських
гуртківців мали досить помітний вплив на наступні покоління
діячів українського національного руху Лівобережної України.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ЦІКАВІ ФАКТИ
Аналізуючи початок українського національного Існує думка, що до гуртківців належав або був
відродження в Лівобережній Україні, український пов’язаний із ними невідомий автор «Історії Русів»,
історик Кирило Галушко зазначав: «Саме тут створеної між 1760—1820 рр. У ньому дається
зосереджувалася соціальна еліта українського тогочасне бачення історії України від найдавніших
суспільства — нащадки козацької старшини, часів до 1768 р. Розповідаючи про події минулого,
малоросійське дворянство, у свідомості якої була ще автор прагне показати наступність у князівсько-
свіжою пам’ять про автономний статус цих земель гетьманських традиціях у Русі-Україні, звертає увагу
у складі імперії. Саме на Лівобережжі виникла на порушення правлячими колами Речі Посполитої
і плекалася ідеологія автономізму, зміст якої полягав і Московської (Російської) держави козацьких прав
у прагненні відновити автономний статус свого краю і свобод, виправдовує всі дії козацтва як відповідні
в межах Російської держави». тогочасним уявленням про мораль і справедливість.
31
Визначте події, які пов’язані

з розгортанням українського
національного відродження на
3 ПОШИРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕН-
НЯ НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ ТА СЛОБОЖАНЩИНІ. Відповідно до
вимог імперської влади нащадки козацької старшини змушені
Лівобережжі та Слобожанщині. були шукати документи, які могли підтвердити їхні претензії
на отримання російського дворянства. Вони знаходили в ро-
динних архівах: грамоти литовських князів, укази королів
Речі Посполитої, універсали українських гетьманів тощо.
Українські дворяни-автономісти В. Полетика, Р. Марко-
вич, А. Чепа, М. Милорадович, Т. Калинський, В. Черниш та
інші не мали потреби підтверджувати власне походження, але
«по усердію й любові до своєї нації» охоче допомагали в цьо-
му іншим.
Боротьба нащадків лівобережної шляхти й козацької стар-
шини за визнання за ними прав на російське дворянство, що
тривала до 1835 р., мала далекосяжні наслідки. Необхідність
звернення до власної історії сприяла пробудженню національ-
Василь Каразін
ної самосвідомості серед значної частини українського насе-
лення Лівобережжя. У цей час почали з’являтися перші
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
етнографічні та історичні праці, написані дослідниками-ама-
Слобідський дворянин Василь торами.
Каразін був одним із друзів Відтворенню минулого українського народу сприяли праці
імператора Олександра I і завдяки Олександра Рігельмана «Літописна оповідь про Малу Росію,
цьому дістав його особисту згоду її народ і козаків узагалі», Якова Марковича «Записки про
на створення університету Малоросію, її мешканців і твори», Дмитра Бантиш-Каменсько-
в Харкові. Його відкриття стало
го «Історія Малої Росії», Миколи Маркевича «Історія Мало-
головною справою життя
В. Каразіна. Крім цього, він написав
росії». Першим написав літературний твір народною мовою
близько 60 наукових праць українців Іван Котляревський, використавши сюжет поеми
з агрономії, гірничої справи, «Енеїда» (була надрукована в 1798 р.). Мовознавець Олексій
метеорології тощо. В. Каразін був Павловський у своїй «Граматиці малоросійського наречія»
винахідником різноманітних першим розробив граматичну будову української мови, прин-
сільськогосподарських машин, ципи її розмовного та літературного використання.
парового опалення, технології Першим дослідником-аматором українського фольклору
видобутку селітри, сушильних став грузинський князь Микола Цертелєв, що видав у Санкт-
апаратів тощо. Він склав кілька Петербурзі зібрані ним українські історичні пісні. Три збірки
проєктів суспільно-економічних народних пісень українців створив та опублікував перший
реформ у Російській імперії, що
ректор Київського університету Михайло Максимович.
викликало незадоволення
в правлячих колах. В. Каразіна
Наведені досягнення дослідників-аматорів стали основою
ув’язнили в Шліссельбурзькій для подальшого розвитку українського національного відро-
фортеці (1820—1821 рр.), а потім дження.
відправили жити під наглядом На Слобожанщині розгортання українського національно-
поліції до родинного маєтку. го відродження пов’язують із відкриттям у 1805 р. Харків-
На відміну від імперського уряду, ського університету. Він став першим вищим навчальним і на-
на українських землях до вченого уковим закладом європейського типу на українських землях,
ставилися з величезною повагою. підвладних Російській імперії. Ініціатором його створення
«Щастям появи університету став слобідський дворянин, вчений, громадський діяч і про-
в Харкові, — писали в листах до світитель Василь Каразін.
нього сучасники, — Україна вам
У перше десятиліття діяльності Харківського університету
єдиному зобов’язана». У 1905 р. на
кошти, зібрані харків’янами,
тут працювали 29 професорів, яких запросили з різних країн.
неподалік від будівлі університету Вони знайомили студентів із поширеними тоді в Європі сус-
в Харкові було відкрито пам’ятник пільно-економічними та ідейно-політичними течіями. Із ви-
В. Каразіну. пускників Харківського університету сформувалося нове по-
коління патріотів, яке наприкінці 20-х рр. XIX ст. посіло
32
Губернаторський палац у Харкові. Кінець XIX ст. Пам’ятник В. Каразіну в Харкові. Скульптор І. Андреолетті,
Стара будівля університету архітектор О. Бекетов. 1905 р. Сучасний вигляд
чільне місце в українському національному русі. У місті за-

вдяки ним з’явився так званий Харківський осередок україн-
ського руху. ЦІКАВІ ФАКТИ
Із кінця 20-х рр. XIX ст. до 1861 р. видання власних пе-
ріодичних журналів на українських територіях перебувало під У 30-х рр. XIX ст. українські
забороною. Тому у 20—30-х рр. XIX ст. в Харкові стали ви- літературні гуртки з’явилися
в імперській столиці — Санкт-
пускати українські альманахи й літературні збірки. У них
Петербурзі. Під впливом «Вечорів
розміщувалися твори й переклади українською мовою Петра
на хуторі поблизу Диканьки»
Гулака-Артемовського. Українське народне життя описував Миколи Гоголя, який там жив
у своїх повістях Григорій Квітка-Основ’яненко. Поетів Левка і працював, українські народні пісні
Боровиковського та Амвросія Метлинського називали «остан- здобули багато прихильників серед
німи бандуристами» за їх романтичні балади про славне ми- місцевої еліти. У 1831—1845 рр. тут
нуле, написані українською мовою. перебував також Тарас Шевченко.
У 30-х рр. XIX ст. зростання цікавості до українського У 1840 р. в Санкт-Петербурзі
культурного життя на Слобожанщині пов’язується з діяльніс- вийшло перше видання його
тю так званої «харківської трійці». Вона складалася з Ізмаїла «Кобзаря». Велике значення мало
Срезневського, Миколи Костомарова та Амвросія Метлинсько- видання в Санкт-Петербурзі
в 1841 р. письменником Євгеном
го. Завдяки їх зусиллям з’явилися збірки «Український аль-
Гребінкою альманаху «Ластівка»,
манах», «Утренняя звезда», «Запорожская старина».
у якому вперше всі твори було
На думку дослідників, завдяки діячам Харківського осе- написано українською мовою.
редку українського руху відбулася поступова заміна терміну Відкриття в Києві університету Св.
«Малоросія» на «Україна», «малоросійський» на «україн- Володимира сприяло тому, що на
ський». Саме І. Срезневський став першим, хто назвав мало- початку 40-х рр. XIX ст. сюди
російську мову «українською». перемістився центр українського
Наприкінці 30 — на початку 40-х рр. ХІХ ст. у Харкові національно-культурного життя.
виник літературно-науковий гурток «романтиків», очолюва- Навколо університету згуртувалися
ний М. Костомаровим. Завдяки зусиллям слобідсько-україн- молоді українські патріоти, серед
ської інтелігенції, яка входила до нього, з’явилися альманахи яких були Василь Білозерський,
Микола Костомаров, Пантелеймон
«Сніп» та «Молодик». Гуртківці підтримували зв’язки з діяча-
Куліш, Микола Гулак та інші.
ми чеського національного руху і, як вважають дослідники,
У 1845 р. посаду викладача
від них перейняли ідею створення загальнослов’янської феде- університету отримав Тарас
ративної держави. Шевченко.
33
Визначте основні характеристики,

притаманні діяльності Кирило-
Мефодіївського братства.
4 УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО
БРАТСТВА. На початку 40-х рр. ХІХ ст. посилення русифі-
кації Південно-Західного краю сприяло проявам протидії цьо-
му серед української спільноти Лівобережжя та Правобереж-
жя. У 1842—1843 рр. у Києві сформувався гурток, який
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ очолив письменник, етнограф та історик Пантелеймон Куліш.
Членів гуртка об’єднувала зацікавленість до минулого Украї-
У розділі «Головні ідеї» «Статуту…»
Кирило-Мефодіївського братства ни та історії українського козацтва. Захоплення цим сприяло
наголошувалося на повній розвитку патріотичних почуттів гуртківців і прагненню до-
самостійності кожного класти зусиль до зміни становища України.
слов’янського «племені» за У грудні 1845 р. серед однодумців П. Куліша виникла
наявності спільного Слов’янського думка про перетворення їхнього гуртка на таємне товариство
собору майбутньої співдружності з метою пропаганди ідей слов’янської єдності. Ініціаторами
слов’янських держав. Це суттєво цього стали полтавський учитель В. Білозерський, державний
відрізнялося від офіційної ідеології службовець П. Гулак, історик М. Костомаров, письменник
Російської імперії, яка проголосила П. Куліш, етнограф О. Маркович. Організаційне оформлення
себе покровителькою всіх
товариства відбулося на початку наступного року. Його на-
слов’янських народів. Кирило-
мефодіївці виступали за те, щоб
звали Кирило-Мефодіївським братством на честь братів Кири-
утворити демократичну слов’янську ла і Мефодія — проповідників християнства серед слов’янських
федерацію з рівними правами всіх народів. Знаком братчиків, як називали себе члени товари-
її членів. ства, став перстень із написом «Св. Кирило і Мефодій, січень
1846 р.».
Використовуючи імена слов’янських просвітителів у назві,
засновники організації підкреслювали, що головним для них
є просвітницька діяльність і слов’янська єдність.
У квітні 1846 р. до братства, як припускають, після пере-
їзду з Петербурга до Києва приєднався Т. Шевченко. Кількість
членів організації в 1846 р. становила 12 осіб, а зв’язки з нею
підтримували ще близько 100.
Члени братства здійснювали наукову діяльність, виступа-
ли з лекціями в навчальних закладах Києва, поширюючи свої
ідеї щодо майбутнього українців. Велику увагу кирило-мефо-
діївці приділяли просвітницькій діяльності, збирали кошти на
відкриття народних шкіл, працювали над створенням підруч-
ників для них. Зокрема, П. Куліш написав перший підручник
Пантелеймон Куліш з історії України «Повість про український народ».
Уявлення про мету братства в його членів відрізнялися.
Так, М. Костомаров головними вважав християнські ідеали
й створення спілки слов’янських народів. Т. Шевченко напо-
лягав на першочерговості знищення кріпацтва й визволення
з-під російської влади. П. Куліш віддавав пріоритет ідеї на-
ціонального визволення. Усі ці погляди знайшли відображен-
ня в «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов’янського
братства Св. Кирила і Мефодія» — програмових документах
братства, автором яких став М. Костомаров.
Викладена в них програма стала першою спробою поєд-
нання української національної ідеї із загальнолюдськими
християнськими ідеалами та соціальною ідеєю. Реалізація на-
ціональної ідеї українців пов’язувалася зі створенням
слов’янської спілки християнських республік. Україна, на
думку М. Костомарова, могла стати вільною лише в «союзі
Василь Білозерський слов’янськім».
34
ЦІКАВІ ФАКТИ ЦІКАВІ ФАКТИ УКРАЇНА І СВІТ

Первинна назва справи, Багато зусиль для того, щоб На думку українського історика
відкритої щодо братчиків визволити Т. Шевченка, Миколи Варварцева, на
поліцією, — «Про Україно- докладала княгиня Варвара формування програмових засад
Слов’янське товариство» — Рєпніна-Волконська, яку сам Кирило-Мефодіївського братства
зберігалася в таємниці для того, поет називав своїм «добрим мала вплив ідеологія та політика
щоб приховати мету його ангелом». Проте шеф італійської організації «Молода
діяльності. Товариство називали жандармів граф О. Орлов Італія».
«Кирило-Мефодіївським» за тією відмовив їй і попередив, що Також на його засновників мали
назвою, яку застосував подальші «клопотання» вплив, на думку дослідників,
М. Костомаров, «щоб перед матимуть неприємні для неї «визвольні ідеї Заходу періоду
кожним урядом покришка була». наслідки. назрівання “Весни народів”
й активізація загальнослов’янського
національного руху» (зокрема його
чеської та польської течій).
Християнська ідея знайшла відображення в проголошенні

необхідності перебудови всього суспільного життя на основі
християнських ідеалів. Із цим також пов’язувалася ідея укра-
їнського месіанства (особливої ролі): визволяючи слов’янські
народи, українці виконують Божу волю. Реалізація соціальної
ідеї пов’язувалося насамперед із ліквідацією кріпацтва та ста-
нової нерівності.
Програмові ідеї братства в скороченому вигляді містилися
також у відозвах «До братів українців» та «До братів велико-
росів і поляків».
Кирило-Мефодіївське братство проіснувало близько 14 мі-
сяців. У березні 1847 р. за доносом провокатора його членів
заарештували. Слідство тривало протягом трьох місяців.
Більш за все імперських урядовців збентежили ідеї, викладе-
ні в документах братства. За вироком, затвердженим імпера- Микола Костомаров
тором Миколою I, усіх 12 братчиків покарали засланням до
Із довідки III відділення про діяльність учасників Кирило-Мефодіївського братства

У 1847 р. виявлено, що слов’янофільство може на- родних, а дух попереднього козацтва вони
бути злочинного напряму: у Києві кандидат Гулак, зображували із захопленим схваленням… славу часів
ад’юнкт-професор Костомаров і кандидат Білозерський Гетьманщини називали всесвітньою, наводили пісні
заснували таємне товариство під назвою «Товариство українські, у яких оспівується любов до волі, натякаючи,
Св. Кирила і Мефодія…». що цей дух не зник і досі зберігається в малоросіянах.
Мета цього товариства спочатку полягала в тому, Шевченко у своїх віршах, окрім схвалення попередніх
щоб, відновлюючи народність, мову і літературу часів і лаяння існуючих порядків, із надзвичайною зух-
слов’янських племен, підготувати ці племена до валістю висловлював наклепи і жовч на все святе для
об’єднання в одну державу, але оскільки всі члени то- Росії… Були знайдені статут товариства і рукопис «За-
вариства були з Малоросії, то незабаром кон божий» надзвичайно революційного змісту, і вони
слов’янофільство перетворилося на українофільство, свідчать, що товариство могло набути напряму, небез-
і вони перейшли до припущень про відновлення Мало- печного для державного спокою.
росії в тому вигляді, як вони були до приєднання до
Росії… У творах Куліша і частково Костомарова опису- ?? Робота в парах. Обговоріть зміст джерела і дайте
відповіді на запитання: 1. Як російський уряд ви-
валися розпорядження імператора Петра I і його на-
значив мету діяльності Кирило-Мефодіївського брат-
ступників у вигляді гноблення та придушення прав на-
ства? 2. У чому влада вбачала його небезпеку?
35
різних місць імперії. Найбільше постраждав Т. Шевченко, яко-

го відправили солдатом окремого Оренбурзького корпусу до Ор-
ської фортеці (сучасне м. Орськ, Росія) із забороною писати
й малювати.
Суворе покарання кирило-мефодіївців загальмувало розви-
ток українського національного відродження, однак не змогло
його зупинити.

особливості перших спроб опору нащадків козацької розвиток українського національного відродження на
старшини асиміляторській політиці Російської влади на Лівобережжі та Слобожанщині;
Лівобережжі; значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства
для розгортання українського національного руху.
70—90-ті рр. XVIII ст. — діяльність Новгород-Сіверського 1845 р., грудень — 1847 р., березень — діяльність
автономістського гуртка. Кирило-Мефодіївського братства.

ної гри «Відгадайте героя/героїню». Правила гри. Стадія
Учитель/учителька записує на картку прізвище історично- національного Основні події Результати
го діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці руху
мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості за-
питань (наприклад, десяти) і часу відгадати, про кого
йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так»,
7. Розв’яжіть пізнавальні задачі. 1) На думку укра-
«ні», «частково». Гру можна проводити з учнівськими па-
їнського історика канадського походження, Кири-
рами, малими групами або всім класом.
ло-Мефодіївське братство своєю діяльністю привернуло
2. Висловіть обґрунтовану думку про важливість увагу російського уряду до потенційної небезпеки зрос-
історичної пам’яті та національної ідеї для розвитку тання національної свідомості української спільноти. Чи
української спільноти. 3. Поясніть, як у діяльності Нов- згодні ви з наведеним твердженням? Чому? 2) Пояснюючи
город-Сіверського гуртка втілювалися патріотично-авто- жорстокість у переслідуванні російською владою Тараса
номістські традиції. 4. Наведіть факти, на підставі яких Шевченка за його участь у Кирило-Мефодіївському брат-
можна стверджувати, що на українських етнічних терито- стві діяч українського руху Михайло Драгоманов писав,
ріях у складі Російської імперії відбулася перша стадія що творчість поета відображала «гарячі думи Київсько-
українського національного відродження. українського гуртка». Наведіть приклади з розглянутих на
5. Український історик Рем Симоненко вбачав іс- уроках української літератури творів поета, які можна ви-
торичне значення Кирило-Мефодіївського братства користати для створення такої характеристики. 8. Засто-
в тому, що воно стало першою спробою української інте- суйте набуте з української літератури уявлення про літе-
лігенції вдатися до політичної боротьби. Наведіть факти, ратуру українського романтизму й поясніть, як ви
на підставі яких можна дати таку оцінку братства. 6. Ро- розумієте зв’язок між ідеями Просвітництва, романтизмом
бота в парах. Розпочніть складання таблиці «Стадії укра- та діяльністю осередків національного відродження на
їнського національного відродження». українських землях у складі Російської імперії.
36
§ 6. Польський національно-визвольний і російський опозиційний рухи на території України. Соціальні рухи
§ 6. Польський національно-визвольний і російський

опозиційний рухи на території України. Соціальні рухи
1 МАСОНСТВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. На початку XIX ст.

в суспільному житті українських земель помітну роль ста-
ло відігравати масонство, яке поширювалося на ці землі пере-
з’ясувати місце масонства
важно через Польщу та Росію впродовж другої половини в суспільному житті тогочасних
ХVІІІ ст. українських земель; вплив тогочасного
Оскільки до масонів належали найчастіше представники російського опозиційного руху
суспільних верхів, то їхні ложі (осередки діяльності) існували «декабристів» на українській території;
дізнатися про прояви польського
в містах, містечках і дворянських маєтках. Наприкінці
національно-визвольного руху на
XVIII — на початку XIX ст. вони діяли в Києві, Одесі, Жи- українських землях у складі Російської
томирі, Харкові, Кременчуці, Полтаві, Немирові тощо. імперії; аналізувати соціальні протести
У Лівобережній і Слобідський Україні існували російські українського селянства.
ложі, Правобережній — польські, Південній — представники
європейських діаспор, які проживали тут. Прагнення пред- ПРИГАДАЙТЕ
ставників польської, російської та української спільнот, що 1. Що таке масонство? Коли воно
виникло і до чого закликало? 2. Які
входили до них, суттєво різнилися. Польські масони поєдну-
суспільно-політичні проблеми розвитку
вали негативне ставлення до російської влади з прагненнями
своїх країн мали, на вашу думку,
боротьби за відновлення Речі Посполитої. Російські масони хвилювати представників польського
виступали за вдосконалення імперських порядків відповідно та російського рухів? 3. Назвіть
до принципів масонства. особливості національного складу та
Для українського дворянства участь у діяльності масон- соціального становища населення
ських лож стала формою прояву власних опозиційних настро- Правобережної України в цей
їв. Вони поступово еволюціонували від роздумів над шляхами період. 4. Визначте риси, притаманні
морального вдосконалення людини до пошуку способів зміни становищу приватновласницьких селян
існуючих політичних порядків. на тогочасних українських землях.
Із 1817 р. відомими масонськими ложами на українських
Визначте факти, які характеризують
землях стали «Понт Евксинський», «Три царства природи»
місце і роль масонства
в Одесі, «Мінерва» в селі Буцьківці на Поділлі, «З’єднані
в суспільному житті тогочасних
слов’яни» в Києві, «Любов до істини» в Полтаві, «Озирис до українських земель.
пломеніючої зорі» в Кам’янці-Подільському. До київської
ложі «З’єднані слов’яни» належали поляки, росіяни та укра-
їнці. І хоча більшість становили поляки, однак члени ложі
висловлювали загальнослов’янські прагнення: звільнення всіх
слов’ян із-під влади імперій та об’єднання їх у єдиний союз.
Найбільше українців перебувало в полтавській ложі «Любов
до істини». До неї входили І. Котляревський, В. Капніст, Масонство — наднаціональний
релігійно-етичний рух, що виник
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ в Англії на початку XVIII ст. Його
прихильники закликали людей до
Український історик Сергій Єфремов у 20-х рр. XX ст., аналізуючи морального вдосконалення та
діяльність масонських лож на українських землях, зазначав, що вони об’єднання на принципах
виявляли тенденцію «перетворюватися на українське масонство братерства, рівності та
й служити завданням українського громадянського руху», взаємодопомоги, незважаючи на
а найближчими до нього були полтавська ложа «Любов до істини» та релігійні та національні
київська «З’єднані слов’яни». відмінності. Масони заявляли про
У ті самі часи історик Дмитро Дорошенко писав, що масонство невтручання в політичне життя,
«мимоволі приймало на себе впливи місцевого українського ґрунту, однак відігравали помітну роль
мусило рахуватися з українськими особливостями і врешті висувати на у революційних подіях
порядок денний національну проблему. і національно-визвольних рухах.
37
В. Тарновський, В. Лукашевич. Інтереси полтавських масонів

відбивали світогляд лівобережних дворян-автономістів і на-
самперед поширювалися на дослідження минулого україн-
ських земель. Утім, коли про цю ложу дізналися в Петербур-
зі, Олександр I спеціальним указом 1819 р. заборонив її
діяльність.
Діяльність масонських лож у Російській імперії заборони-
ли спеціальними указами 1822 та 1826 рр. Однією з причин
цього було те, що масонство почало політизуватися та пере-
творюватися на опозицію до влади. Через цю заборону й по-
дальші переслідування масони перейшли до підпільної діяль-
ності.
Знак ложі «Озирис до пломеніючої

зорі»
2 ПРОЯВИ РОСІЙСЬКОГО ОПОЗИЦІЙНОГО РУХУ ДЕКАБРИСТІВ
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. У перші десятиліття XIX ст. на
українських землях діяли таємні опозиційні організації офі-
церів російської армії — декабристів.
У 1815 р. в Кам’янці-Подільському виникла таємна орга-
нізація «Залізні персні», очолювана Володимиром Раєвським.
Визначте події руху декабристів, Метою її діяльності стало запровадження республіканського
пов’язані з українськими ладу й ліквідація кріпацтва. Через рік під загрозою викриття
територіями у складі Російської товариство саморозпустилося. У 1821 р. на Правобережжі,
імперії. у Тульчині, утворилася організація декабристів «Південне то-
вариство» (керівник П. Пестель), а роком пізніше в Петербур-
зі виникло «Північне товариство» (керівник М. Муравйов).
Усі таємні товариства декабристів мали програми перебу-
дови Російської імперії. Програма «Південного товариства»
Декабристи — учасники передбачала перетворення імперії на унітарну республіку з од-
російського опозиційного руху, що нопалатним парламентом. При цьому надавати народам, які
готували державний переворот, населяли імперію, право на окреме державне існування не
спрямований проти передбачалося. За українськими землями, якими вважали
самодержавства. 14 грудня 1825 р. лише Малоросію (Чернігівська й Полтавська губернії), жодних
в Петербурзі відбулася невдала державних прав не визнавалося.
спроба його здійснення. Саме За програмою «Північного товариства» Росія мала стати
місяць (російською мовою — конституційною монархією із федеративним устроєм на зразок
декабрь), у який відбувся виступ
США. Країна поділялася на 14 федеративних штатів. Україн-
опозиціонерів, дав назву руху, але
ські землі входили до складу чотирьох штатів: Дніпровського
вже після його придушення.
(столиця — Смоленськ), Бузького (Київ), Чорноморського
Уривок із «Записок» І. Горбачевського про програмові засади «Товариства об’єднаних слов’ян»

Товариство мало головною метою увільнення всіх потреби основних законів, надаючи кожній державі
слов’янських племен від самодержавства; знищення іс- [права] розробити внутрішній устрій та бути незалеж-
нуючої між деякими з них національної ненависті та ною у складенні окремих своїх узаконень.
возз’єднання всіх населених ними земель у федератив-
ний союз. ?? Робота в парах. Обговоріть наведений уривок і дай-
те відповіді на запитання: 1. Якою була мета «Това-
Передбачалося з точністю визначити кордони кожної
риства об’єднаних слов’ян»? 2. Якими мали бути
держави, запровадити в усіх народів форму демокра-
форми державного устрою членів майбутнього
тичного представницького управління, утворити кон-
слов’янського союзу?
грес для управління справами Союзу і для зміни в разі
38
(Одеса) та Українського (Харків). Усі питання внутрішнього

життя штати мали розв’язувати самостійно. За центром збе-
рігалося право випуску грошей, створення єдиних збройних
сил і здійснення зовнішньої політики. Однак держави, які
передбачалося створити на українських землях, мали штучний
характер, не охоплювали всі території, заселені українцями,
і розділяли їх між різними державними утвореннями.
Програмовими документами «Товариства об’єднаних
слов’ян», утвореного в 1823 р. в Новограді-Волинському, пе-
редбачалося визволення всіх слов’янських народів від імпер- Пам’ятник декабристам у м. Кам’янка
ського самовладдя та об’єднання їх у федерацію слов’янських (Черкаська обл.). Скульптори М.
Вронський, В. Чепелик; архітектор
республік. Цей союз мав охопити слов’ян, які жили «між чо-
В. Гнєздилов. 1975 р.
тирма морями — Чорним, Балтійським, Адріатичним і Льо-
довитим». До його складу мали входити Росія, Польща, Бо-
гемія, Моравія, Сербія, Молдавія, Далмація, Кроація, ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Угорщина та Трансільванія. Верховна влада у федерації мала
належати загальним зборам. Проте створення Української дер- Українські історики під час дискусії
жави як окремого члена слов’янського союзу учасники това- про декабристський рух у 20-х рр.
риства (хоча серед них були й українці) не передбачали. XX ст. звертали увагу, що серед
14 грудня 1825 р. під час присяги новому імператору Ми- декабристів було досить багато
представників тогочасного
колі I, який зійшов на престол після смерті Олександра I,
українського дворянства. Проте за
декабристи спробували захопити владу, проте зазнали п
оразки. висловом тогочасного українського
Через два тижні після цих подій підняв повстання Черні- історика Юліана Охримовича,
гівський піхотний полк, розташований на Київщині. Уряд надмірне захоплення
спрямував проти нього каральні частини, які придушили ви- західноєвропейськими революціями
ступ. «відвернуло їхні очі від рідної
Рух декабристів мав проросійський характер й обмежував- землі».
ся переважно офіцерами армії. Політична байдужість дека-
бристів до майбутнього інших народів, які перебували під
владою імперії, стала однією з причин їхньої поразки.
3 ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830—1831 рр. У листопаді 1830 р.

у Варшаві перемогло національно-визвольне повстання
проти російського панування. Створений повстанцями Націо-
Укажіть прояви впливу польського
повстання 1830—1831 рр. на
ситуацію в Правобережній Україні.
нальний уряд висунув програму боротьби за відродження Речі
Посполитої в кордонах 1772 р.
Розуміючи, що сил для боротьби з імперією недостатньо,
вони звернулися із закликом: «За нашу і вашу свободу!» до
росіян, українців, білорусів і литовців. Польський сейм за-
кликав населення Правобережжя приєднатися до повстання.
У відповідь на це в лютому 1831 р. на Київщині відбулася
нарада представників польського населення краю, де було
прийнято рішення готуватися до збройного виступу.
У квітні-травні 1831 р. російські війська завдали поразки
польським повстанським загонам на Волині, Житомирщині,
Поділлі й Київщині.
Місцеве українське селянство сприймало Польське по-
встання як чужу для себе «панську справу». Це ставлення
посилювалося обіцянкою російського уряду, що ті селяни, які
видадуть владі власників маєтків повстанців, більше не будуть
перебувати в залежності від них. Партизанський загін Емілії Плятер
1831 р. Художник Я. Розен
39
ЦІКАВІ ФАКТИ У середині червня 1831 р. російські каральні війська оста-

Російський уряд добре розумів, що
точно розгромили загони повстанців на Правобережжі. Усього
результат Польського повстання на на Правобережній Україні в повстанні взяло участь близько
Правобережжі залежить від його 5,6 тис. осіб.
підтримки місцевим селянством. Для придушення повстання царський уряд звернувся по
Головнокомандувач російських допомогу до козацтва Полтавської та Чернігівської губерній.
каральних військ фельдмаршал Цим кроком планувалося посилити боєздатність російської
Ф. Остен-Сакен звернувся до армії, а також отримати лояльність українського козацтва.
українських селян Правобережжя. Згідно із царським маніфестом від 6 травня 1831 р. було сфор-
«Не вірте їм [полякам], — закликав мовано вісім полків, які налічували 6900 козаків та офіцерів.
він, — і тих, хто буде намовляти Проте на театр бойових дій відправили лише 4800 козаків
й силувати до бунту, намагайтеся
(було мобілізовано 1,3 % дорослого чоловічого населення ко-
схопити й доправити начальству. Ви
вже ніколи не будете належати тим
зацького стану). Козаки з Полтавської губернії становили
поміщикам, які повстануть проти 63 % від загальної кількості мобілізованих.
законної влади». Зміст цієї відозви, Полки прибули на територію Білорусі в той момент, коли
яку читали в усіх православних польські повстанці вже були оточені у Варшаві, тому в актив-
церквах Правобережжя, селянство них бойових діях українські козаки участі не брали. Вони
зрозуміло як можливість здійснювали облави, розшуки, допити, вилучали зброю в міс-
звільнитися від своїх панів- цевого населення, розшукували дезертирів, карали тих, хто
гнобителів. Вони хапали бунтівників не сплачував податки та ухилявся від виконання повинностей,
і передавали їх російській владі. тобто виконували каральні й поліцейські функції. У 1831—
Після придушення повстання 1832 рр. частину полків було розпущено, а частину відправ-
селянство дійсно не повернулося
лено для служби на Кавказ або на кордон у Бессарабію.
під владу заарештованих за участь
у повстанні поміщиків, проте
За службу малоросійським козакам було скасовано недо-
замість них до маєтків прийшли їмки на суму 2 345 792 рублів, зменшено оброчний податок
нові господарі, які отримали їх від із 8 до 4 рублів. Уряд також закріпив землю в довічне корис-
влади. тування з правом продажу, але тільки представникам свого
стану. Узаконювалося право торгівлі спиртними напоями, вій-
ськова служба в рекрутських рядах залишалася терміном на
15 років.
Після придушення Польського повстання 1830—1831 рр.
імперський уряд посилив політику русифікації Правобережної
України, викорінюючи там прояви польської культури. Спеці-
ально створена в 1831 р. Комісія у справах західних губерній
за наказом Миколи I мала «привести всі західні землі у від-
повідність до великоруських губерній в усіх сферах життя».
Масонство, російський опозиційний та польський національно-

визвольний рухи на українських землях у складі Російської імперії
були складовими процесів боротьби проти реакції й абсолютизму, за
права людини і демократію, що розгорталися в цей час у Європі. Вони
спонукали небайдужих до долі Батьківщини українських діячів
замислитися над шляхами її розвитку й сприяли цим розвитку
українського національного відродження.
Тогочасна європейська громадська думка із симпатією поставилася до
виступу російських декабристів і боротьби польських повстанців
з російською імперською владою. Зросла також увага правлячих кіл
деяких європейських держав до українського руху.
Прапор польського повстання
з гаслом «За нашу і вашу свободу!»
40
На Правобережжі російська мова стала єдиною офіційною

мовою, протягом кількох місяців на неї перейшли всі школи
й судочинство. Кременецький ліцей, що був центром польської
освіти та культури, ліквідували. За звинуваченнями в участі
в повстанні зі 100 тис. польських дворян Правобережжя по- Визначте основні форми соціальних
збавили маєтків і вивели із дворянського стану 64 тис. осіб. протестів населення цього періоду.
У краї було закрито 61 католицький монастир і більшість кос-
тьолів. Населенню заборонялося відзначати католицькі свята
й було запроваджено порядок, за яким усю парафію перетво-
рювали на православну, якщо був хоч один бажаючий стати ЦІКАВІ ФАКТИ
православним. У 1839 р. греко-католицьку церкву на Право- Тогочасний високопосадовець
бережжі заборонили й об’єднали з православною. Закриття Російської імперії О. Аракчеєв щодо
греко-католицьких церков у краї відбувалося примусово, не- селянських протестів зазначав, що
зважаючи на протести віруючих. це «справа небезпечна,
і приховувати цю небезпеку
4 СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ. Головними причинами соціальних

протестів приватновласницького селянства в першій поло-
вині XIX ст. стали посилення визиску власниками маєтків та
є злочином. Народ уже не той,
яким був 25 років тому. Узагалі
кріпацтво є пороховим льохом під
зловживання імперських чиновників. державою. Коли-небудь із чогось
Звільнитися від особистої залежності, отримати землю треба починати… ніж чекати, як
почнеться знизу від народу».
й стати вільними виробниками — ось те, чого селянство праг-
нуло досягти своєю боротьбою. Протести відбувалися в різних
формах: псування панських знарядь праці, відмова відробля-
ти панщину й виконувати повинності, підпали садиб господа-
рів маєтків.
Намагаючись розв’язувати суперечки законним шляхом,
селянство почало подавати скарги до місцевої адміністрації
про зловживання власників маєтків. Проте імперський уряд
відповів на це забороною приватновласницьким селянам скар-
житися на своїх господарів під загрозою покарання. Безвихідь
спричиняла спалахи люті з боку селянства та розправи з упра-
вителями й господарями маєтків. У відповідь на це влада ста-
ла приборкувати бунтівні села військами, а винних у завору-
шеннях селян тисячами відправляти на заслання й каторгу.
Лише в 1822—1833 рр. з українських земель до Сибіру за-
слали понад 12 тис. селян-бунтівників.
У першій половині XIX ст. набули поширення масові вте-
чі приватновласницьких селян із Лівобережжя та Правобереж-
жя. Тікали поодинці, сім’ями, групами й навіть селами. Біль-
шість із них вирушали на Південь або землі Донського
й Чорноморського козацького війська. Уряд уживав заходів
щодо розшуку, повернення та покарання втікачів. Проте зу- Козак, що конвоює селянина. Художник
пинити хвилю втеч, не ліквідувавши її причину, було немож- О. Орловський. 20-ті рр. ХІХ ст.
ливо.
Найбільше виступів приватновласницьких селян відбува-
лося на Правобережжі. Спочатку вони потерпали тут від сва-
Військові поселення — система
волі польських панів, а після придушення повстання 1830—
утримання армії в Російській
1831 рр. і конфіскації маєтків його учасників — через визиск
імперії в 1817—1857 рр., за якою
нових орендарів маєтків і примусове утворення тут військових військова служба поєднувалася
поселень. В окремих районах боротьба набула запеклого із сільськогосподарською працею.
та тривалого характеру.
41
У Волинській губернії селяни пані Закашевської чинили

опір своїй господарці протягом 1811—1847 рр. Масові екзе-
куції (тілесні покарання), здійснювані військовими на прохан-
ня поміщиці, не змогли їх заспокоїти. Визнавши свою пораз-
ку, Закашевська продала маєток. Проте селянство
відмовлялося коритися і новому господарю — пану Загрязь-
кому. Він довго не витримав і того ж року звернувся з про-
ханням до російського уряду викупити в нього маєток у влас-
ність держави. Загрязький писав, що в селян укорінилися
думки про волю, «і я не бачу ніяких засобів, щоб їх прибор-
кати».
Військові поселення. Художник Крім приватновласницьких селян, у протестах брали
М. Добужинський. участь інші групи населення. Зокрема, під час неврожаю
До 1913 р.
1832—1833 рр. протестували державні селяни Лівобережжя
й Південь. Хвилю невдоволення викликало на українських
землях запровадження тут військових поселень. У 1817 р.
першими повстали колишні бузькі козаки, очолювані сотни-
ком Федором Барвінським на Херсонщині. Виступ жорстоко
придушили, спалахнуло повстання серед іншої частини бузь-
ких козаків, розселених у районі міста Чугуєва на Харківщи-
ні. Великі виступи військових поселенців відбулися також
у селищах Базилівка (1817—1818 рр.) та Шебелинка (1829 р.).
Особливо запеклого характеру набула в цей період бороть-
ба приватновласницьких селян на Поділлі, очолюваних Усти-
мом Кармелюком. Протягом 1813—1835 рр. повстанські за-
гони під його керівництвом здійснили понад тисячу нападів
на окремі маєтки та урядові установи, розправилися з тими,
на кого мали образу селяни.
Із розпоряджень російського уряду про придушення виступів кріпосних селян

308. Для утримання кріпаків у покорі й доброму по- сам використати наданих йому за законом домашніх
рядку поміщик має право використовувати домашні виправних засобів, повідомить про це належне началь-
засоби виправлення і покарання за власним розсудом, ство, піддаються, зважаючи на обставини… покаранню
але без каліцтва і тим паче небезпеки для їхнього жит- різками від 20 до 50 ударів. Із цього виключаються
тя… лише випадки, коли вони не підкорилися наказам, які
311. За провини проти власника або його прав, так суперечать закону і виконання яких зробило б їх самих
само як і за проступки поліцейські, кріпаки на його учасниками в злочині…
прохання піддаються поліцейському покаранню з по- 1909. Кріпаки за подання на поміщиків своїх забо-
верненням до попереднього житла, або утриманню ронених законом скарг піддаються покаранню різками
в упокорювальних і робітних домах на строк, самим до 50 ударів.
власником визначений…
388. Заколотом проти влади… вважається і всяке за- ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Чиї інтереси захищали розпо-
ворушення селян або дворових людей проти своїх по-
рядження російського уряду: поміщиків чи кріпосних
міщиків, власників або управляючих і проти волосних
селян? Наведіть за текстом документа факти, які під-
та громадських управлінь…
тверджують вашу думку. 2. Що свідчить про те, що
1108. За всяке вперте непідкорення, хоч без явного
кріпосні селяни були абсолютно безправними і пере-
повстання, панам своїм чи особам, яким від них на за-
бували в повній залежності від своїх волода-
конній підставі передано їхню владу цілком або з об-
рів? 3. Чому російський уряд карав селян за по-
меженнями, кріпаки в разі, коли власник, не бажаючи
дачу скарг на поміщиків?
42
Для боротьби з повстанцями російський уряд створив спе-

ціальну комісію. Водночас власники маєтків, не покладаючись
на владу, організовували власні загони. Два роки вони по-
лювали на У. Кармелюка, поки він випадково не загинув від
кулі, випущеної із засідки польським паном. Після того вла-
ді знадобилося ще п’ять років, щоб остаточно придушити по-
встанський рух. Українське населення Поділля зберегло
пам’ять про У. Кармелюка, присвятивши йому численні пісні,
перекази й легенди.
Пам’ятник У. Кармелюку в м. Летичів

(Хмельницька обл.). 1974 р.

роль масонства в поширенні опозиційних настроїв на значення Польського повстання 1830—1831 рр. для
українських землях; Правобережної України;
зв’язок російського опозиційного руху декабристів роль соціальних протестів у тогочасному суспільному
з українськими землями; житті українських земель.
Грудень 1825 р. — січень 1826 р. — виступи учасників 1813—1835 рр. — повстанський рух під проводом Устима
російського руху декабристів на Київщині. Кармелюка на Поділлі.
Березень—травень 1831 р. — дії учасників Польського
повстання 1830—1831 рр. на Правобережній Україні.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- загальноросійського і польського визвольних рухів в іс-
ної гри «Аукціон». Правила гри. На аукціоні учас- торії України». 8. Проаналізуйте розбіжності в цілях укра-
ники й учасниці можуть «придбати» бали за свої знання їнського, російського й польського рухів на території
як розрахункову одиницю. Для цього треба давати пра- України.
вильні відповіді на запитання ведучого/ведучої, який/яка 9. Робота в парах. За додатковими джерелами ін-
визначає, скільки балів за кожне запитання можна отри- формації познайомтеся з виданням «Українські де-
мати. Повторення відповідей не враховується. кабристи чи декабристи на Україні» (Рух декабристів очи-
2. Висловіть обґрунтоване судження про те, чи був ма істориків 20-х рр. ХХ ст.). Представте на обговорення
корисним масонський рух для українського націо- класу повідомлення про сутність дискусії тогочасних укра-
нального відродження. 3. На думку українського істори- їнських істориків щодо декабристського руху. Висловіть
ка першої половини XX ст. С. Єфремова, «провідне зна- своє ставлення до оцінок декабристів, які висувалися в ті
чення в декабристському русі відігравали саме організації, роки українськими істориками. 10. Робота в малих гру-
які діяли на українських землях». Висловіть свою думку пах. За додатковим джерелами інформації познайомтеся
щодо цього твердження. 4. Які зміни відбулися в політи- з перебігом подій на Правобережній Україні під час Поль-
ці Російської імперії щодо Правобережної України після ського повстання 1830—1831 рр. Представте класу, як би
придушення нею Польського повстання 1830— їх описали: 1) польський повстанець; 2) місцевий україн-
1831 рр.? 5. Чи можна вважати соціальні протести не- ський селянин; 3) військовий російської армії, який брав
суттєвим чинником життя тогочасних українських земель? участь у придушенні повстання; 4) український дворянин
Поясніть свою думку. із Лівобережної України; 5) французький журналіст, що
6. Покажіть на карті місця, пов’язані з розгортан- перебував тут у цей час; 6) представник місцевої єврей-
ням масонства, російського й польського рухів, со- ської спільноти. Проведіть конкурс між групами на краще
ціальних протестів на українських землях. 7. Колектив- виконання завдання.
не обговорення. Проведіть дискусію за проблемою «Роль
43
Практичне заняття за розділом І. Українські землі у складі

Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
ПРИГАДАЙТЕ: МЕТА: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання
1. Коли утворилося та скільки матеріалу розділу, розвивати вміння працювати з контурною картою,
проіснувало Кирило-Мефодіївське удосконалювати навички групової роботи, вміння працювати
братство? 2. Назвіть засновників з історичними джерелами, систематизувати матеріал та знаходити
Кирило-Мефодіївського необхідне в додаткових джерелах інформації.
братства. 3. Наведіть прояви участі
Т. Шевченка в Кирило-Мефодіївському ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
братстві. 4. Коли відбулися повстання 1. Повторити матеріал до розділу.
декабристів і Польське повстання? 2. Підготувати усне або письмове повідомлення про відобра-
ження у програмових документах Кирило-Мефодіївського
братства минулого/майбутнього України.
3. Підготувати усні або письмові повідомлення з аналізом
літературних творів Тараса Шевченка в контексті розвитку
українського національного відродження/руху.
4. В усній або письмовій формі скласти порівняльну таблицю
«Уявлення про майбутнє України представників україн-
ського, польського й російського національно-визвольних
та опозиційних рухів».
ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Робота з контурною картою (завдання виконуються на від-

повідних картах)
1. Зафарбуйте суцільну українську територію.
2. Укажіть межі губерній і земель, створених російською
владою на українській етнічній території станом на
1802 р., і надпишіть їхні назви.
3. Підкресліть назви губерній, де відбувався набір до вій-
ськових формувань у складі російської армії.
1) російсько-турецької війни 1806—1812 рр. — синім
кольором;
2) російсько-французької війни 1812 р. — зеленим
кольором.
4. Заштрихуйте території приєднання до Російської імпе-
рії в результаті:
1) російсько-турецької війни 1806—1812 рр. — чор-
ним кольором;
2) Віденського конгресу 1815 р. — червоним кольо-
ром;
3) російсько-турецької війни 1828—1829 рр. — зеле-
ним кольором.
5. Зафарбуйте регіони сільськогосподарської спеціалізації
на українських землях.
6. Підпишіть назви й позначте різними умовними позна-
ченнями:
yy морські торговельні порти;
yy центри ярмаркової торгівлі;
yy міста, де були розташовані перші машинобудівні
підприємства;
yy центри торгівлі хлібом.
44
Практичне заняття за розділом І
7. Підпишіть міста й позначте різними умовними позна-

чками:
yy місто, де діяв патріотичний гурток українських
дворян-автономістів;
yy міста, які були центрами українського відродження
в цей період;
yy місто, де діяло Кирило-Мефодіївське братство;
yy міста, у яких діяли масонські ложі;
yy місця діяльності найбільших російських опозицій-
них організацій руху декабристів;
yy місце діяльності управи «Польського патріотичного
товариства».
8. Заштрихуйте різними кольорами території, охоплені:
yy виступом Чернігівського полку під час російського
опозиційного руху декабристів;
yy Польського повстання 1830—1831 рр.;
yy соціальними протестами військових поселенців;
yy повстанським рухом, очолюваним Устимом Карме-
люком.
II. Робота з джерелами

Ознайомтеся із запропонованим матеріалом і виконайте
завдання до нього.
Зі «Статуту слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія» (уривки)

Головні ідеї: Головні правила товариства:
1. Визначаємо, що духовне і політичне об’єднання 1. Товариство утворюється з метою поширення вище
слов’ян є тією справжньою метою, якої вони повинні викладених ідей переважно через виховання юнацтва,
прагнути. літературу і примноження членів товариства. Товари-
2. Визначаємо, що при об’єднанні кожне слов’янське ство визначає своїми покровителями Св. Кирила і Ме-
плем’я повинно мати свою самостійність, а такими пле- фодія і приймає своїм знаком перстень або ікону з іме-
менами вважаємо: південно-русів (українців — Авт.), нами чи зображенням цих святих…
північно-русів (росіян — Авт.), білорусів, поляків, чехів 8. Товариство буде прагнути викорінення рабства
зі словенцями, лужичан, ілліросербів із хуруганами і всякого примушення бідних класів, а водночас і по-
(хорватами — Авт.) і болгар. всюдного поширення грамотності.
3. Визначаємо, що кожне плем’я повинно мати на- 9. Як все товариство в цілому, так і кожний член
родне правління і дотримуватися повної рівності спів- окремо повинні узгоджувати свої дії з євангелійськими
громадян за їх народженням, християнським віроспо- правилами любові, покірності й терпіння; правило
віданням і станом. ж «мета виправдовує засоби» товариство визначає без-
4. Визначаємо, що правління, законодавство, право божним.
власності й освіта у всіх слов’ян повинні ґрунтуватися
на святій релігії Господа нашого Ісуса Христа. ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Як кирило-мефодіївці планували вирі-
5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість
шити питання державності українців? 2. Якими
і чиста мораль повинні служити умовою участі в прав-
шляхами члени братства збиралися розв’язувати со-
лінні.
ціальні проблеми? 3. Яка роль надавалася христи-
6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський
янській ідеї? 4. Як члени братства збиралися по-
собор із представників усіх племен.
ширювати свої погляди? 5. Проаналізуйте
оприлюднені у джерелі уявлення з позиції форму-
вання прав і свобод людини.
45
Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні

Напрочуд цікава особистість Тараса Шевченка ного відродження слов’ян П. Шафарику та А. Міцкевичу.
(1814—1861) поєднувала в собі геніального поета, та- Завдяки цьому українське питання ставало зрозумілим
лановитого художника та, без перебільшення, творця для європейців.
нової української ідеології, яка відіграла важливу роль Т. Шевченко різко засуджував прояви «малоросій-
у формуванні національної свідомості українців. Те, що ської ментальності». Злочином проти свого народу, на
саме він став людиною-символом доби пробудження його думку, було те, що нащадки козацької старшини
самосвідомості українського народу, невипадково. Його йшли служити імперії, зрікалися рідної мови й культури.
особистість і поезія найповніше втілили риси, прита- Велике значення мало те, що поет вважав український
манні національному характеру українців. національний рух складовою визвольної боротьби всіх
Життєвий шлях Т. Шевченка уособлював долю його слов’янських народів. Він мріяв, «щоб усі слов’яни ста-
народу. ли добрими братами».
Визначальною рисою світогляду Т. Шевченка було У своїх поезіях Т. Шевченко вперше поєднав різні
несприйняття будь-яких форм соціального гноблення. народні діалекти, завдяки чому українська мова засяя-
Колишній кріпак, який за власним досвідом розумів по- ла яскравими барвами. Його твори з однаковим захо-
чуття поневолених людей, він нещадно викривав усі пленням читали представники різних соціальних верств.
ганебні прояви кріпацтва: торгівлю «хрещеною власні Завдяки цьому, долаючи суперечності, вони все більше
стю», безправність селян і знущання над ними панів. Він відчували себе представниками нової духовної спільно-
не вірив у поступові реформи й закликав силою зни- ти — української нації.
щити існуючі порядки. Важко переоцінити значення Т. Шевченка та його по-
Соціальне гноблення українців поет пов’язував з ім- езій для українського націотворення. Український гро-
перським пануванням над своєю Батьківщиною, де мадський і політичний діяч Ю. Охримович писав: «По-
«орел чорний сторожем літає». У поезіях він зображу- езія Шевченка має для нас епохальне значення: вона
вав героїчне минуле козацької України. Проте, на від- зробила з темної етнографічної маси націю, вона роз-
міну від інших українських поетів-романтиків, він не била назавжди можливість існування українського руху
лише тужив за минулим, а й шукав у ньому сили для як «південно-руського провінціалізму». Творчість Т. Шев-
боротьби проти існуючої дійсності. Т. Шевченко нама- ченка стала своєрідною межею в розвитку української
гався не дати українцям «приспати» себе, допомогти їм національної свідомості. Увесь подальший український
розгорнути боротьбу за визволення Батьківщини. Важ- національний рух тією чи іншою мірою виводився
ливе значення мала проголошувана ним необхідність з його поезії.
поєднання боротьби за національне й соціальне визво-
лення. ?? Робота в парах. У вигляді тез сформулюйте основні
прояви впливу особистості Т. Шевченка на україн-
Свої поезії — заклики до єднання в спільній бороть-
ський національний рух.
бі — Т. Шевченко передавав відомим діячам національ-
IІI. Робота в малих групах

У складі відповідних малих груп учні та учениці обгово-
рюють результати роботи над повідомленнями, у яких аналі-
зується літературна творчість Тараса Шевченка в контексті
розвитку українського національного відродження/руху, або
виконання порівняльної таблиці «Уявлення про майбутнє
України представників українського, польського й російського
національно-визвольних та опозиційних рухів».
IV. Підсумки заняття

Учні та учениці самостійно визначають, чим проведене
практичне заняття було корисним для них.
46
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом І
Узагальнення за розділом І. Українські землі у складі

Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
I. Ігрові завдання проживав у Південній Україні. Розі-
1. Об’єднайтеся у дві-три команди та про- грайте невеликі інсценізації того, про
ведіть конкурс знавців термінів і понять що ви дізналися, перебуваючи з ним
розділу. Для перемоги в ньому необхід- у зазначених чотирьох місцях. Для до-
но навести найбільшу кількість пра- сягнення більшої історичної досто
вильних визначень. вірності рекомендуємо звернутися до
Рекомендований перелік термінів додаткових джерел інформації: 1) роз-
і понять: рекрутська повинність, руси- будова Одеси; 2) у маєтку колоніста Пів-
фікація, Азовське козацьке військо, денної України, де займаються винороб-
Чорноморське козацьке військо, кріпос- ством; 3) в орендованому маєтку
не право, товаризація, індустріальна ре- Правобережної України після приду-
волюція, чумаки, порто-франко, істо- шення там Польського повстання 1830—
рична пам’ятка, національна ідея, 1831 рр.; 4) чумаки на привалі розпо-
асиміляція, автономіст, національна са- відають про своє життя та працю.
мосвідомість, масонство, декабристи. 3. Об’єднайтеся в пари та підготуйте уявні
2. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру діалоги, які могли відбутися між:
«Чотири зупинки». 1) українським і польським масонами
Правила гри. Кожна команда отри- про те, чого вони прагнуть досягти;
мує завдання розповісти, що вона поба- 2) польським патріотом із Правобереж-
чила на визначених чотирьох зупинках ної України й українським дворянином-
уявної «машини часу», яка перенесла їх автономістом із Лівобережної України;
у минуле. Гру можна провести за одним 3) італійським колоністом, членом орга-
із запропонованих сценаріїв. нізації «Молода Італія» з Одеси й учас-
Варіант I: ви супроводжуєте іно- ником українського національного від-
земного мандрівника, який перебував родження; 4) російським слідчим
в цей час на українських і сусідніх й учасником Кирило-Мефодіївського
із ними землях. Розіграйте невеликі ін братства.
сценізації того, про що ви дізналися, II. Спільне обговорення
перебуваючи разом із ним у зазначених У складі малих груп або колективно об-
чотирьох місцях. Для досягнення біль- говоріть наведені питання:
шої історичної достовірності рекоменду- 1) вплив індустріальної революції на роз-
ємо звернутися до додаткових джерел виток міст, торгівлі, транспорту, соці-
інформації: 1) учасники Новгород-Сівер- альну структуру суспільства україн-
ського гуртка обговорюють, що вони ських земель у складі Російської імперії;
збираються зробити для України; 2) ко- 2) роль Харківського й Київського універ-
заки-задунайці переходять на бік Ро ситетів як центрів українського націо-
сійської імперії; 3) події Польського нального відродження/руху;
повстання 1830—1831 рр. на Правобе-
3) значення діяльності Кирило-Мефодіїв-
режній Україні; 4) засідання Кирило- ського братства для українського націо-
Мефодіївського братства обговорює май- нального відродження/руху;
бутнє України. 4) особливості розгортання українського
Варіант II: ви супроводжуєте фран- національного відродження/руху в цей
цуза, який приїхав до свого родича, що період.
Тестові завдання для підготовки до тематичного

контролю за розділом І. Українські землі у складі
Російської імперії наприкінці XVIII — у першій
rnk.com.ua/100852
половині XIX ст.
47
РОЗДІЛ ІІ. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ наприкінці XVIII — у першій половині
XIX ст.
§ 7. Політика Австрійської імперії та соціально-економічне

становище українських земель у її складі
проаналізувати зміст політики
1 ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЩОДО УКРАЇНСЬКИХ ТЕ-
РИТОРІЙ. ЙОСИФІНСЬКІ РЕФОРМИ. Входження українських
земель до складу Російської та Австрійської імперій спричи-
Австрійської імперії щодо українських нило спільні зміни для їх населення. Ці території опинилися
територій і зміст йосифінських реформ; у складі імперської структури управління, прикметними ри-
дізнатися про соціальні протести сами якої були перевага інтересів центру, засилля чиновни-
в українських регіонах Австрійської
цтва, прагнення регламентувати життя підданих розпоряджен-
імперії; визначити особливості
соціально-економічного становища
нями зі столиці.
українських регіонів у складі монархії Проте у ставленні Австрійської та Російської імперій до
Габсбургів. українських земель також існували значні відмінності. Ав-
стрійський уряд ніколи не заявляв, що українські землі є ко-
ПРИГАДАЙТЕ рінними імперськими землями. Він лише доводив своє право
1. Яким був адміністративно- володіти ними, визнаючи, що їх населяють інші народи. Ім-
територіальний устрій українських
перія Габсбургів була об’єднанням різних народів, жоден із
територій у складі Австрійської
яких не мав абсолютної більшості. Тому австрійська влада не
імперії? 2. Наведіть основні
характеристики кількості, соціального намагалася нав’язувати своїм підданим єдину загальноімпер-
й національного складу цих ську культуру. Однак у національному житті західних укра-
територій. 3. Коли Закарпаття, їнців, що раніше потерпали від мадяризації в Закарпатті, ру-
Галичина й Буковина увійшли до мунізації в Північній Буковині та полонізації у Східній
складу Австрійської імперії? Галичині, під владою Габсбургів відчутним стало онімечуван-
ня. У державних установах вживалася німецька мова, що зна-
Визначте прояви та особливості чно посилило загрозу денаціоналізації українців.
політики Австрійської імперії щодо Західноукраїнські землі дісталися австрійській владі в до-
українських територій. сить збіднілому стані. Проте Габсбурги не збиралися утриму-
вати ці території за рахунок інших провінцій. У 70—80-х рр.
XVIII ст. на західноукраїнських землях відбулося чимало
змін, пов’язаних зі здійсненням у всій імперії реформ імпе-
ратриці Марії-Терезії та її сина Йосифа II. Особливо активі-
зувалося здійснення цих перетворень за останнього, що й обу-
мовило використання щодо них терміну «Йосифінські
реформи».
В аграрній сфері відбувся перепис земель, якими володіли
пани, і відповідно до нього визначено повинності селян і по-
датки із землевласників. Після скасування кріпосного права
селянство звільнили від особистої залежності, стали спонука-
ти до викупу своїх наділів. Проте панщина зберігалася. Було
Денаціоналізація — втрата також заборонено застосування до селянства тілесних пока-
певним народом своїх рань, панщину в неділю та свята, примусові роботи без згоди
національних рис і поступове селян тощо. Йосиф II видав закон, за якими селянська пан-
його поглинання іншими щина обмежувалася визначеною кількістю днів на рік. Одно-
культурами. часно із цим селянству дозволялося шукати собі заробітків
поза межами свого села.
48
§ 7. Політика Австрійської імперії та соціально-економічне становище українських земель у її складі
Англійська карикатура «Європа в липні 1772 р.» Семінарія Святого Духу у Львові, яку було відкрито
в 1783 р.
Складовою аграрної реформи стала так звана «Йосифін-

ська колонізація» новоприєднаних Австрійською імперією зе-
мель Східної Галичини й Буковини з метою їх онімечування.
Для неї відводилися колишні королівщини (державні землі)
та володіння ліквідованих монастирів. У результаті цього тут
з’явилося понад 14 тис. німецьких колоністів.
Водночас звільненому від кріпосної залежності селянству
надавалися мінімальні громадянські права: одружуватися без
дозволу пана й посилати дітей навчатися до школи. Для того
щоб судити, землевласник мав скласти суддівський іспит або
найняти спеціального чиновника з відповідною освітою. Піз-
ніше Йосиф II видав закон про скасування панщини та за-
міну її на грошовий податок. Проте після його смерті це рі-
шення скасували.
Адміністративні реформи сприяли посиленню централіза-
ції системи управління й покращенню керованості імперією.
Німецька мова на всій території Австрійської імперії здобула
статус офіційної.
У релігійній сфері насамперед імператриця Марія-Терезія
зрівняла в правах греко-католицьку та римо-католицьку церк-
ви. Римо-католикам заборонялося примушувати греко-католи-
ків змінювати віру. Імператор Йосиф II пізніше надав рівні
права у своїх володіннях як прихильникам усіх християн-
ських церков, так і представникам єврейської спільноти. Не-
католики здобули однакові з католиками права на державну
службу.
В освітній сфері імператриця Марія-Терезія за шкільною
реформою 1777 р. визнала за всіма своїми підданими право
навчати дітей у початковій школі їх «материнською» мовою.
У Відні в 1774—1784 рр. при церкві Св. Барбари відкрили
державну семінарію («Барбареум») для навчання греко-като-
лицького духовенства. За правління Йосифа II її закрили,
а натомість створили семінарії у Львові та Ужгороді. Із 1784 р.
відновилася діяльність Львівського університету, при якому
для студентів-русинів створили «Студіум рутеніум» («Руський
Імператор Йосиф II за плугом. Листівка
інститут»), де предмети викладалися церковнослов’янською за картиною Р. Ассмана
мовою.
49
Розділ ІІ. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
З’ясуйте основні характеристики

стану господарства й характеру
економічних відносин на
2 СТАН ГОСПОДАРСТВА ТА ХАРАКТЕР ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНО-
СИН НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ. За рівнем економічного розвитку українські землі
українських землях у складі значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбургів. Осно-
Австрійської імперії.
вою економіки краю було сільське господарство. У Східній
Галичині переважало землеробство. Упродовж першої полови-
ни XIX ст. в краї загострилося питання нестачі орної землі,
якою користувалося селянство. За цей час середній розмір
селянських наділів зменшився із 6 до 4 гектарів, а землево-
лодінь панів — зріс із 400 до 600 гектарів. Через бідність
мало хто із селянства міг викупити свій наділ. Важким тяга-
рем для нього залишалася панщина. Землеробство мало екс-
тенсивний характер, а отже, низькі врожаї. За таких умов
стихійні лиха й неврожаї спричинили на селі масовий голод
у 1805, 1817, 1829, 1844—1847 рр. При цьому в ті самі роки
власники маєтків вивозили зерно до інших провінцій імперії
та за кордон на продаж.
У Закарпатті більшість оброблюваних земель використову-
валася для промислового виноградарства, садівництва та зем-
леробства. Переважна частина земель належала угорським та
німецьким землевласникам, державі й монастирям. Дрібні
селянські наділи не могли забезпечити тим, хто їх обробляв,
достатньої кількості продуктів харчування. Це змушувало се-
лянство вирушати на заробітки до інших регіонів імперії.
У господарстві гірських районів краю важливу роль відігра-
вали тваринництво та лісорозробка. Закарпатські вовна та ліс
надходили звідти до угорського та австрійського ринків. Се-
лянство потерпало від малоземелля, а близько половини вза-
галі не мали землі. Більшість із нього періодично голодувала.
На більшій частині Північної Буковини провідну роль
Селянський хлопчик із Галичини у господарстві відігравало землеробство, а в гірських райо-
нах — тваринництво, лісорозробка й мисливство. Фактичними
господарями в краї були великі землевласники, яким належа-
ли дві третини оброблюваної землі та більшість сіл.
Переважна частина західноукраїнського селянства пере-
бувала в досить тяжкому становищі. Головною проблемою для
нього стали нестача землі й збереження панщини. У складі
останньої зберігалися данина натурою, різноманітні повинно
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ПАНІВ сті на користь панів (літні допоміжні дні, нічна сторожа, то-
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ лока тощо). Досить обтяжливими були повинності на користь
АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ держави — будівництво доріг, мостів, 14-річна військова
у першій половині XIX ст. служба та 12 % поземельний податок. Промислове виробни-
Частка від цтво українських земель у складі Австрійської імперії відста-
оброблюваної землі, вало за рівнем розвитку від інших провінцій імперії. Тради-
Регіон ційні галузі місцевої промисловості — шкіряна, соляна,
яка належала
панам, у % текстильна, лісова, тютюнова, залізоробна — майже не роз-
Східна 96 вивалися. Промисловість зберігала мануфактурний характер.
Галичина У селах розташовувалася більшість мануфактур, які були
власністю панів або держави. Працювало на них селянство.
Північна 69
У 30—40-х рр. XIX ст. під впливом індустріальної рево-
Буковина
люції, яка охопила західні провінції імперії Габсбургів, у про-
Закарпаття 90 мисловості Східної Галичини розпочалося деяке пожвавлення.
50
Зі скарги селянства Русько-Кимполунзької округи австрійському імператору Фердинанду I (1846 р.)

Ваша цісарсько-королівська апостольська велично Місцева влада, в якій дідичі є домінікальними пред-
сте! Ми, нижчепідписані 27 підданих з Путилова Русько- ставниками, відмовляє нам у видачі посвідок і перепус-
Кимполунзької округи, покірно подаємо таку скаргу: ток, потрібних для службових або судових справ. Пан-
Дідичі з небувалою сваволею підвищили раніше вста- ські гайдуки нищать нашу і так мізерну худобу. Нас,
новлені податки. Вони ж витиснули нас з лісів, не даю- наче диких звірів, проганяють з території Радівецької
чи нам вільно користуватися дровами. Самовільно віді- та Бергометської над Серетом доміній, при цьому ми
брали від нас всі наші толоки. Забрали у нас найкращі втрачаємо наші заробітки, і то тільки тому, що не маємо
землі. В справі набору новобранців існує необмежена перепустки. Панські гайдуки силою вдираються в наші
сваволя з боку панів, які таким чином хочуть помсти- хати, вибивають вікна та ламають вхідні двері, як гра-
тися над нами. біжники нападають і знущаються над нашими жінками,
Пани і урядовці арештовують ні в чому невинних дітьми і над нами, а також забирають наші речі. Панські
людей і держать їх днями, тижнями і місяцями без вся- слуги рубають та нищать огорожу на наших ґрунтах.
кої законної підстави. Вони змушують нас робити пан- А тому зовсім занепадає рільництво. Гине вся городина.
щину та інші роботи і заздалегідь стараються, щоб про Вони ж розбивають наші стайні. Забороняють нам ко-
це ніхто не довідався. Коли це не допомагає, то поси- ристуватися навіть чистою водою. Вони нищать по мож-
лають до наших хат для нагляду панських гайдуків, які ливості всі криниці та джерела в лісі. Гасять в наших
не тільки перешкоджають нам вільно виконувати до- хатах вогонь, а зимою відчиняють вікна і двері, щоб
зволену роботу, але й визначають час, коли ми маємо напускати в хату холод. Нарешті, коли знаходять в на-
варити обід або пекти хліб. Вони дозволяють нам тіль- ших хатах лозинки або хмиз для палива, то й це за-
ки два рази на тиждень палити в наших хатах, не бе- бирають панські слуги і відносять в ліс…
руть до уваги найлютіші морози, в які люди обов’язково
замерзають, а такі випадки вже трапляються. ?? Робота в парах. Обговоріть зміст джерела і висло-
віть свою думку щодо обґрунтованості претензій
Тілесне катування незчисленними киями і різками
селянства на зміну ставлення до них.
триває безперервно з грудня 1843 року, що загрожує
тілесним каліцтвом людей.
У 1843 р. на підприємствах краю з’явилися перші дві парові

машини (на той час в інших частинах імперії працювало по-
над 200 машин). Однак праця вільнонайманих робітників ви-
користовувалася дуже мало. Попит на промислову продукцію
задовольнявся переважно її ввезенням із західних провінцій
імперії. Унаслідок цього фабрично-заводські товари, які були
дешевшими за місцеві вироби, спричиняли занепад місцевих
мануфактурних підприємств.
3 РОЗВИТОК МІСТ І ТОРГІВЛІ. Становленню міст на цих зем-

лях сприяв розвиток ремесла, торгівлі, промисловості
й транспорту. Найбільше міст і містечок існувало у Східній
Що було притаманне розвитку міст
і торгівлі на українських землях
у складі Австрійської імперії?
Галичині, найменше — у Північній Буковині. Більшість міст
були слаборозвинені промислово й зберігали аграрно-ремісни-
чий характер. У Східній Галичині серед міст виділявся лише
Львів, де на середину XIX ст. проживало 70 тис. осіб. Він був
порівняно великим адміністративним, промисловим і торго-
вельним центром, до якого економічно тяжіли інші регіони
краю. Прав міського самоврядування до 1870 р. Львів, як
і інші міста українських земель під австрійською владою, не
мав. Українці у складі населення Львова становили меншість,
близько 65 % налічували поляки. Численною була єврейська
громада міста.
Населення всіх міст і містечок Закарпаття в 30-х рр.
XIX ст. налічувало близько 50 тис. осіб. Найбільшим містом
51
Губернаторський бульвар. Львів. XVIII cт. Центральна площа Чернівців
був Ужгород, де проживало близько 6 тис. осіб. У складі на-

селення міст значну частину становили угорці та євреї.
Найбільшим економічним, культурним та адміністратив-
ЦІКАВІ ФАКТИ ним центром Північної Буковини стали Чернівці, де на сере
дину XIX ст. проживало близько 20 тис. осіб. Українці у скла-
Наприкінці XVIII ст. на українських ді міського населення становили меншість. Серед міщан краю
землях у складі Австрійської імперії було багато румунів, євреїв, австрійців. У соціальному відно-
вели жваву торгівлю переважно
шенні більшість міського населення належала до незаможних
єврейські, німецькі та вірменські
верств — ремісники, дрібні торговці тощо.
купці. Вони привозили сюди товари
із Сілезії, Польщі, Угорщини, Певний розвиток ремесла, мануфактурного й промислово-
Туреччини: хутрові й шкіряні го виробництва, а також сільського господарства в першій по-
вироби, залізні й мідні знаряддя, ловині XIX ст. викликав деяке пожвавлення в торгівлі. Роз-
скло, хустки, полотно, сіль, вино, вивалися торговельні зв’язки Східної Галичини (переважно
олію, цукор, каву, ізюм, інжир, через місто Броди) з українськими землями у складі Росій-
солону рибу тощо. Водночас ської імперії. Звідти на галицькі ринки надходили худоба,
торговці скуповували за низькими промислові вироби тощо, а у зворотному напрямку вивозили
цінами велику рогату худобу деревину, полотно, сукно.
й коней, шкури, молочну Місцеві сільськогосподарські продукти й сировина вивози-
продукцію, віск, мед, зерно тощо
лися також до центральних провінцій Австрійської імперії та
і продавали їх як у краї, так і за
деяких країн Західної Європи. Завдяки розвитку торгівлі в ру-
його межами.
ках купців нагромаджувалися великі капітали, поширювалося
лихварство.
Внутрішня торгівля розвивалася на основі «розносної тор-
гівлі» мандрівних торговців, традиційних ярмарків і неділь-
них базарів. Найбільші місцеві центри ярмаркової торгівлі
розташовувалися в Тернополі, Станіславі, Надвірній, Ужгоро-
ді, Чернівцях, Садгорі, Вижниці, Заліщиках.
Назвіть основні прояви соціальних

протестів населення українських
територій.
4 СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ. На підвладних Австрійській імперії
українських землях у цей період часто відбувалися висту-
пи селянства, спричинені посиленням його визиску земле
власниками. Наприкінці XVIII ст. у зв’язку зі здійсненням
аграрних реформ Йосифа II селянство активізувалося, оскіль-
ки зрозуміло зміни як негайне й безумовне звільнення від
влади панів. Опір селянства Східної Галичини став настільки
сильним, що влада застосувала війська для його приборкання.
Боротьба спалахнула також у Закарпатті й Північній Букови-
ні.
52
На початку XIX ст., коли уряд скасував деякі з попередніх Опришки — учасники
реформ, зокрема заборону тілесних покарань селянства, серед українського селянського
нього стало зростати невдоволення. Селяни чинили розправи повстанського руху в Галичині,
над управителями й панами, підпалювали маєтки й підпри- Буковині й Закарпатті в XVI —
ємства своїх гнобителів. Подання колективних скарг до судів першій половині XIX ст.
(у Російській імперії селянству заборонили скаржитися на
власників маєтків) спричинило тривалі судові процеси селян-
ських громад проти землевласників.
У гірських районах Східної Галичини, Північної Буковини
й Закарпаття тривав рух опришків. Він мав багато спільного
з діями повстанців У. Кармелюка на Поділлі. Особливого роз-
маху рух набув у 1810—1825 рр. У Буковині тривалий час
діяв загін із 30 опришків на чолі з Мироном Штолюком. Лише
в 1830 р. загін розгромили, а його ватажка стратили.
Час від часу селянські заворушення виникали в різних
районах Закарпаття. Значний вплив на Закарпаття мало по-
встання селян сусідньої Східної Словаччини влітку 1831 р.
Приводом до протестів стали запроваджені в краї карантинні
обмеження у зв’язку з епідемією холери, що й обумовило їхню
назву «холерні бунти». Уряду вдалося приборкати селян, за-
провадивши надзвичайний стан і надіславши до охоплених
заворушеннями сіл каральні загони. Пізніше влада пішла на
поступки селянству і законом 1836 р. скасувала частину на-
туральних повинностей.
Улітку 1838 р. селянські виступи охопили майже всю Бу- Опришки. Художник В. Скочиляс.
ковину. Приборкати їх вдалося ненадовго. У 1843—1844 рр. Гравюра
вони спалахнули з новою силою. Із-поміж багатьох селянських
ватажків у цей час уславився Лук’ян Кобилиця. Спочатку він
разом з іншими представниками селянських громад звертався
до урядових установ зі скаргами на дії панів. Проте переко-
навшись у марності цих дій, селянство почало нищити маєтки
й відмовлялося виконувати повинності. Для приборкання по-
всталих влада використала війська. Кілька сотень селян зааре-
штували, а 238 повстанців покарали киями й різками. Само-
го Л. Кобилицю ув’язнили.
Із протоколу допиту слідчим Л. Кобилиці про причини виступу селян у 1844 р.

…Що ж стосується підбурювання підданих… то його Із цього патенту він сказав зробити багато копій для
треба приписати… головним чином Лук’янові Кобилиці, тутешніх підданих. Коли його допитано після арешту
який поширив між підданими ідею, що вони вільні і обвинувачено в бунтарстві, то виявилося, що ця книж-
й мусять відібрати у дідичів (панів) ліси. Для обґрунту- ка, якої не знайдено в нього, є не що інше, як твір ка-
вання цього твердження оповідав Кобилиця підданим, мерального радника Дрдацького про патенти панщини
що він має цісарський патент, друкований золотими в Галичині та Буковині…
буквами, який забезпечує населенню Русько-Кимпу-
лунзької округи всі свободи. Але під час детального ?? Робота в парах. Обговоріть джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Про які факти діяльності Л. Ко-
допиту він сказав, що не мав такого патенту, що він
билиці повідомлено в документі? 2. Які риси селян-
тільки купив книжку про права і повинності гірських
ської вдачі використав Л. Кобилиця, щоб підняти
підданих, яка мала позолочену печатку, й через що
селян на повстання? 3. Яким є ваше ставлення до
прийшов до думки, що вона писана золотими буквами.
його вчинку?
53
У 1846 р. Східну Галичину охопила хвиля виступів селян-

ства, пов’язана з поширенням польського національно-ви-
звольного повстання із Західної Галичини. Польські земле
власники розпочали боротьбу проти австрійського панування.
Проте галицькі селяни бачили в них лише своїх гнобителів.
Підтримуючи боротьбу влади з польськими повстанцями, вони
відмовлялися виконувати повинності, громили маєтки й на-
магалися силоміць захопити й поділити їхні землі. Це спо-
нукало австрійську владу після придушення польського по-
встання направити військові загони більш ніж у 100 галицьких
сіл і взяти під охорону місцеві маєтки.
Виступи селянства примушували владу шукати шляхів
Лук’ян Кобилиця розв’язання нагальних соціальних проблем. У 1839 р. угор-
ський сейм надав селянству право вільного відходу від пана
за умови виконання повинностей, сплати податків і відсутно
сті боргів. Було також скасовано деякі другорядні повинності.
У 40-х рр. XIX ст. проєкти нових аграрних реформ з ініціа-
тиви місцевої адміністрації стали обговорюватися в крайовому
сеймі Галичини.

політику Австрійської імперії щодо українських терито- становище господарства на українських землях у скла-
рій у її складі; ді Австрійської імперії;
вплив реформ Йосифа ІІ на життя населення україн- особливості тогочасних соціальних протестів населення
ських земель; українських територій у складі Австрійської імперії.
1810—1825 рр. — посилення руху опришків у гірських 1843—1844 рр. — селянські виступи під проводом
районах Східної Галичини, Північної Буковини й Закарпаття. Лук’яна Кобилиці в Буковині.
1846 р. — селянські виступи у Східній Галичині.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- Австрійської імперії був пов’язаний зі станом їх господар-
ної гри «Ланцюжок». Правила гри. Учитель/учи- ства? Поясніть свою думку. 6. Чи можна стверджувати,
телька об’єднує учнів та учениць у три команди. Вони що соціальні протести на українських землях у складі Ав-
мають розкрити зміст визначеного питання, відповідаючи стрійської імперії не були пов’язані з рівнем їх соціально-
по черзі одним реченням. За зупинку понад 30 секунд економічного розвитку? Поясніть свою думку.
і помилкове твердження нараховуються штрафні бали. 7. Покажіть на карті місця, пов’язані із соціальними
2. Визначте спільне й відмінне в політиці, здійсню- протестами населення українських земель, підвлад-
ваній Російською та Австрійською імперіями щодо них Австрійській імперії в цей період. 8. Робота в па-
підвладних українських територій. 3. Український історик рах. Заповніть таблицю «Політика Російської та Австрій-
канадського походження Орест Субтельний назвав захід- ської імперій щодо українських територій».
них українців «тірольцями Сходу» (Тіроль — австрійська
провінція, населення якої вирізнялося прихильністю до Політика щодо
влади. — Авт.) за їх ставлення до влади австрійських Габ- Держава українських земель
сбургів. Висловіть думку, як прихильність західних україн-
Відмінне Спільне
ців до австрійської влади пов’язана з «йосифінськими
реформами». 4. Чим розвиток господарства й характер Російська імперія
економічних відносин на українських землях під владою
Австрійської імперії відрізнявся від аналогічних процесів Австрійська
на українських землях у складі Російської імперії? 5. Як імперія
розвиток міст і торгівлі на українських землях у складі
54
9. Виконайте завдання (за вибором учителя/учи- імперії. 10. Робота в парах. Розіграйте уявний діалог
тельки або учнів/учениць): 1) Підготуйте доповідну між представниками торговельних верств українських зе-
до керівництва від особи австрійського урядовця про мель у складі Російської та Австрійської імперій про те,
особливості господарського розвитку українських земель де їм краще займатися підприємництвом і чому. 11. За
у складі імперії в цей період із пропозиціями щодо по- додатковими джерелами підготуйте повідомлення про змі-
кращення ситуації в ньому. 2) Напишіть листа від особи ни в житті Львова під австрійською владою наприкінці
місцевого українця з описом того, що змінилося в його XVIII — у першій половині XIX ст.
житті після того, як край перейшов під владу Австрійської
1 ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРО-

ДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ АВ-
СТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Умови, у яких відбувалося українське
дізнатися про особливості українського
національне відродження на українських землях, підвладних національного відродження на
австрійським Габсбургам, були набагато складнішими, ніж на українських землях під владою
тих, що перебували під владою Російської імперії, де зростан- Австрійської імперії; з’ясувати, як
ню національної свідомості українців сприяла пам’ять про розпочалося українське відродження
Гетьманщину. на Закарпатті та у Східній Галичині;
визначити зміст складових першого
За час перебування під владою різних держав місцеві
етапу українського національного
українці фактично втратили власну еліту, переважну їх біль-
відродження на західноукраїнських
шість становило селянство. Єдиною верствою, спроможною землях і діяльності «Руської трійці».
відігравати роль суспільних лідерів у Східній Галичині та За-
карпатті, стало греко-католицьке духовенство, зацікавлене ПРИГАДАЙТЕ
в тому, щоб місцеві українці зберігали свою владу й відчува- 1. Що таке національне
ли свою відповідальність за їх майбутнє. У результаті реформ відродження? 2. На які стадії (етапи)
Марії-Терезії та Йосифа II воно позбулося польського тиску його поділяють дослідники? 3. Яким
є зміст трьох стадій (етапів)
й отримало можливість здобувати добру освіту. Так, початок
національного відродження?
західноукраїнського національного відродження в краї був
пов’язаний із діяльністю греко-католицького духовенства і че- Визначте складові українського
рез це мав набагато консервативніший характер, ніж на укра- відродження на українських землях
їнських землях під владою Російської імперії. під австрійською владою.
Реформи кінця XVIII ст. покращили становище україн-
ської спільноти в краї. Завдяки цьому австрійська влада мала
її підтримку, коли протидіяла місцевим польським та угор-
ським національним рухам. Водночас влада Габсбургів не ба-
жала посилення українського національного руху й розгляда-
ла його лише як засіб ослаблення інших рухів.
Перший етап українського національного відродження роз-
почався наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. У перші десяти-
ліття XIX ст. воно набуло поширення у Східній Галичині.
В обох частинах регіону провідна роль у цьому русі належала
греко-католицькому духовенству. У Північній Буковині укра-
їнське національне відродження розпочалося в другій полови-
ні XIX ст.
У роки «Весни народів» 1848—1849 рр. підпорядковані
австрійським Габсбургам українські землі стали випереджати
ті, що перебували у складі Російської імперії за темпами роз-
витку українського національного руху. Це було викликано
передусім утисками українства з боку російської влади. Про-
те сам факт переходу першості в цьому процесі зі сходу укра-
55
їнських земель на захід свідчив, що українська спільнота,

розмежована імперськими кордонами, продовжувала розвива-
тися як одне ціле, зі спільним минулим і майбутнім.
Назвіть події, пов’язані

з українським національним
відродженням у Закарпатті.
2 ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
У ЗАКАРПАТТІ. АНДРІЙ БАЧИНСЬКИЙ. Наприкінці XVIII ст.
в середовищі національно свідомих діячів слов’янських наро-
дів зароджується рух так званих «будителів», які закликали
своїх співплемінників «прокинутися від багаторічного сну»,
згадати про своє минуле й боротися за своє майбутнє.
На українських землях, підвладних австрійським Габсбур-
гам, перше покоління «будителів» Закарпаття та Східної Га-
личини вийшло із середовища греко-католицького духовен-
ства, що здобуло освіту у Відні, у «Барбареумі». Цей
навчальний заклад у той час став своєрідним європейським
центром слов’янського відродження. Із його стін вийшло чи-
мало майбутніх слов’янських просвітителів.
«Будителі» (буквально — «ті, хто Закарпатські будителі приділяли увагу рідній мові й іс-
пробуджує») — назва, що торії місцевого українського населення регіону, сприяючи цим
використовувалася щодо діячів розвитку його національної самосвідомості. Своєю діяльністю
національного відродження вони, запобігаючи переходу зі східного католицького обряду
в слов’янських країнах Східної до західного, перешкоджали процесам онімечування й мадя-
та Південної Європи XIX ст. ризації Закарпаття. При цьому вони підтримували зв’язки
з представниками слов’янського відродження з Чехії, Словач-
чини, Польщі, Сербії, Хорватії та діячами національного руху
інших регіонів українських земель.
У Закарпатті наприкінці XVIII ст. центром українського
національного відродження стала Мукачівська греко-католиць-
ка єпархія, завдяки діяльності єпископа Андрія Бачинського.
Усвідомлення А. Бачинським, що доки існуватиме мова,
доти існуватиме й сам народ, мало велике значення. Завдяки
його зусиллям у Закарпатті при церковних громадах діяло
близько 300 початкових шкіл. Найталановитіші із закарпат-
ських українців здобули освіту в провідних європейських уні-
верситетах і стали відомими вченими. Це були Петро Лодій,
Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Балудянський, Ми-
хайло Поп-Лучкай та інші.
Андрій Бачинський в умовах спроб мадяризації та окатоличення

закарпатських українців своїми діями захищав їх від цього. Саме він,
як радник імператриці Марії-Терезії, домігся відкриття у Відні
«Барбареуму» для навчання греко-католицького духовенства. У своїх
посланнях він вимагав від місцевих священників організовувати школи
при церквах і спонукати батьків відправляти до них дітей.
А. Бачинський переніс свою резиденцію до Ужгорода, де створив
семінарію та заснував велику бібліотеку. У ній зберігалося близько
9 тис. стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг із різних
країн Європи. Він заснував єпархіальний архів, що став унікальним
джерелом для дослідників історії Закарпаття.
Андрій Бачинський
56
За підтримки А. Бачинського церковний діяч із Мукачева ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Іоаникій Базилович створив першу працю з історії Закарпат-
Із єпископського послання
тя — «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича». Голо-
Андрія Бачинського до
вним внеском І. Базиловича в українське національне відро- духовенства
дження стало те, що він одним із перших заявив, що
Історичний досвід, численні
закарпатські українці належать до східних слов’ян, є корінним
приклади свідчать, що для зміцнен-
населенням регіону, мають власних діячів освіти та вчених, які ня будь-якої народності або нації
століттями творили їхню культуру. У той час коли тогочасні немає підйоми міцнішої або трив-
австрійські та російські історики взагалі заперечували існуван- кішої, аніж збереження питомої
ня українців, І. Базилович вирізняв серед східних слов’ян три батьківської та материнської мови,
гілки, що заселяли Московію, Білорусію та Україну. За це його писемності та віри. Як тільки який-
вважають одним із перших «будителів» Закарпаття. небудь народ починає соромитися
і цуратися рідної мови, писемності
3 ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ та релігії, а відтак і зовсім її забу-

У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ. Центром першої хвилі українського вати, одразу ж починають відбува-
тися незворотні зміни…
національного відродження у Східній Галичині став Пере-
мишль, що був у цей час осередком греко-католицької єпархії ?? Робота
і дайте
в парах. Обговоріть
відповіді на запитан-
в краї. Тут існувала велика бібліотека, діяла семінарія, пра-
цювало чимало освічених представників греко-католицького ня: 1. У чому єпископ вбачав
духовенства. Серед них вирізнялися Іван Могильницький, Йо- головну небезпеку для існуван-
ня будь-якої народності? 2. Як
сип Левицький, Іван Снігурський, Йосип Лозинський та інші.
він визначив роль мови у збе-
Надихав цей гурт перемишльський єпископ Михайло Левиць-
реженні національної свідомос-
кий. ті?
Доктор богослов’я Михайло Левицький за період перебу-
вання перемишльським єпископом та галицьким митрополи-
том зумів зробити дуже багато для національного пробуджен-
ня галицьких українців. Разом зі своїми прибічниками він
піклувався про заснування народних шкіл і видання для них
підручників. Водночас М. Левицький був досить консерватив-
ною людиною і вважав, що галицькі українці мають бути Яку роль у початку українського
вдячними австрійським Габсбургам за те, що від них отрима- національного відродження
ли. Зокрема, митрополит став ініціатором цензурної заборони у Східній Галичині відіграло
альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», підготовлених до Перемишльське «Товариство…»?
видання «Руською трійцею». Під час революційних подій
1848—1849 рр. він підтримав створення Головної руської ради
й спонукав духовенство до праці над просвітою народу.
У 1816 р. за підтримки єпископа І. Могильницький ство-
рив Перемишльське «Товариство галицьких греко-католиць-
ких священників для поширення письмами просвіти й куль-
тури серед вірних на основі християнської релігії». Його
метою стало видання книжок для народу, написаних зрозумі-
лою йому мовою, та організація початкових шкіл при церквах.
Діяльність товариства поступово набувала розмаху. Із метою
підготовки вчителів для шкіл у 1817 р. в Перемишлі засну-
вали дяко-вчительський інститут. У 1832 р. на території Пере-
мишльської єпархії діяло 383 школи. Було також видано кіль-
ка підручників та молитовників народною мовою.
Сам І. Могильницький був послідовним прихильником
розвитку української літературної мови на основі «живої мови
народу». Першим у Галичині став проголошувати проповіді
народною мовою. У спеціальних зверненнях до Відня він до-
водив, що українська мова не є поєднанням російської і поль- Михайло Левицький
57
ської мов або діалектом однієї з них, а окремою слов’янською

мовою.
Оцінюючи діяльність Перемишльського товариства, істо-
рики зазначають, що воно започаткувало в Галичині ідею єд-
ності західних і східних українців. Вони поширювали ідею
того, що «русини» Галичини належать до того самого україн-
ського народу, який заселяє українські землі під владою Ро-
сійської імперії.
Недовга, але плідна діяльність товариства призвела до
того, що австрійська влада надала українським греко-католи-
кам і польським римо-католикам у Галичині однакові права
з утримання шкіл і навчання своїх дітей рідними мовами.
Що було притаманно діяльності

«Руської трійці»? 4 ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
ВІДРОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД АВ-
СТРІЙСЬКОЮ ВЛАДОЮ. «РУСЬКА ТРІЙЦЯ». Протягом перших
десятиліть XIX ст. в краї завдяки самовідданій праці дослід-
ників-аматорів відбувалося вивчення історії, мови й народної
культури місцевих українців. З’явилися такі історичні дослі-
дження, як «Історія про Карпато-Росів» Івана Орлая, «Опис
історії народу руського» та «Історія Галицько-Руського кня-
зівства» Дениса Зубрицького, «Історія карпатських русинів»
Михайла Поп-Лучкая. Дослідженням мови закарпатських і га-
лицьких русинів були присвячені праці «Граматика Арсенія
Коцака», Івана Могильницького («Граматика язика славєно-
руського») та Михайла Поп-Лучкая («Граматика
слов’яноруська»).
Спільними за походженням вважав східно- і західноукра-
їнські народні пісні Петро Лукашевич, який видав збірку «Ма-
лоросійські і червоноруські думи і пісні».
Маркіян Шашкевич Велику роль у розвитку українського відродження в краї
відіграла діяльність «Руської трійці» — утвореного у Львові
у 30-х рр. XIX ст. гуртка львівських романтиків із вихованців
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ семінарії та студентів університету. Із цього часу роль центру
українського відродження у Східній Галичині набув Львів.
Український історик Феодосій Гурток очолювали троє друзів, об’єднаних спільними по-
Стеблій, аналізуючи діяльність
глядами, — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Голо-
«Руської трійці», зазначав, що її
лідери своєю творчістю «поклали
вацький. Натхненником і душею «Руської трійці» став
початок новій національній М. Шашкевич. Поступово навколо них об’єднався гурт одно-
літературі в Галичині та на думців.
західноукраїнських землях. Натхнені ідеалами романтизму й рухами слов’янського на-
Найістотнішою ознакою нової ціонального відродження, що розгорталися в цей час у Європі,
літератури галицькі романтики гуртківці прагнули прислужитися справі відродження націо-
вважали народність, яку вони нального життя української спільноти в цілому й галицьких
розуміли як національну українців зокрема. Вони розгорнули активну збиральницьку,
особливість». Українська література, дослідницьку й видавничу діяльність у галузях збирання
на їхню думку, мала розвиватися на фольклору, дослідження народних звичаїв і вивчення джерел
основі фольклору. Це
із минулого української спільноти. При цьому вони займали-
обумовлювало пильну увагу трійчан
до фольклору як того, що
ся літературною та перекладацькою творчістю.
передуватиме українській Увагу громадськості привертали їхні виступи із закликами
літературі. розвивати українську літературу на основі народної розмовної
мови, перекладати нею твори з інших мов, проти спроб лати-
58
Іван Вагилевич Яків Головацький Пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську.

Скульптор В. Довбенюк. 2012 р.
нізації української мови, використання її в церковних пропо-

відях і повсякденному вжитку.
У 1836 р. М. Шашкевич уперше в історії Східної Галичи-
ни виступив українською народною мовою в музеї семінарії УКРАЇНА І СВІТ
перед духовенством і гостями. Він прагнув довести, що нею
можна виголошувати богословські ідеї. Виступ усім сподобав- Лідери «Руської трійці»
ся. Відтоді її вживання поступово набувало все більше при- підтримували зв’язки
й співпрацювали з представниками
хильників серед місцевої української спільноти.
національних рухів слов’янських та
Важливе місце в діяльності «Руської трійці» мала підго- інших народів. Завдяки цьому вони
товка й видання в 1837 р. альманаху «Русалка Дністро- долали цензурні заборони, які
вая»* — першої на українських землях у складі Австрійської створювалися для їхніх праць
імперії збірки, надрукованої українською мовою. Проте аль- у Східній Галичині. Твори гуртківців
манах був заборонений і знищений за розпорядженням орга- видавалися в Буді (частина
нів цензури, а самі члени гуртка опинилися під наглядом по- сучасного міста Будапешт
ліції. Це спричинило його занепад. Остаточно гурток припинив в Угорщині), Відні, Празі, Варшаві,
свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича. Лейпцигу, Штутгарті, Москві
Основним наслідком діяльності «Руської трійці» стали по- й Санкт-Петербурзі. Багато творів
пуляризація серед української громади Галичини живої на- гуртківців перекладено іноземними
мовами.
родної мови місцевих українців і започаткування там нової
української літератури.
Тісні зв’язки члени «Руської трійці» підтримували з дія-
чами українського національного руху з українських земель,
які перебували у складі Російської імперії, — Ізмаїлом Срез-
невським, Михайлом Максимовичем, Йосипом Бодянським.

основні характеристики українського національного роль у початку українського національного відроджен-
відродження на українських територіях під владою Ав- ня у Східній Галичині Перемишльського «Товариства…»;
стрійської імперії; значення діяльності «Руської трійці» для українського
діяльність «будителів» українства в Закарпатті; національного відродження в краї.
* Детальніше про альманах «Русалка Дністровая» ви дізнаєтеся на практичному занятті.
59
1816 р. — створення «Товариства галицьких греко- 30-ті рр. XIX ст. — утворення «Руської трійці».
католицьких священників для поширення письмами
просвіти серед вірних на основі християнської релігії».
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- го відродження/руху на українських землях у складі Ро-
ної гри «Перекладачі». Правила гри. Учитель/учи- сійської та Австрійської імперій».
телька наводить фразу або термін, викладений науковою
мовою, із розглянутого матеріалу та пропонує «переклас- Основні події українського
ти» його більш зрозумілою мовою. Усім бажаючим пропо- національного руху, які
нується висловити власні пропозиції. Найбільш вдалі тлу- Стадія відбувалися на українських
мачення можна розмістити на стенді або в іншому національного землях у складі
доступному місці. руху
Російської Австрійської
2. Порівняйте особливості українського національ- імперії імперії
ного відродження на українських землях у складі
Російської та Австрійської імперій. 3. Оцініть роль закар-
патських «будителів» у початку українського національно-
го відродження в краї. 4. Чим була важливою для укра- 8. Колективне обговорення. Проведіть дискусію
їнського національного відродження у Східній Галичині за проблемою «Які чинники сприяли, а які заважа-
діяльність Перемишльського «Товариства…»? 5. Яким, на ли розгортанню українського національного відродження
вашу думку, було місце «Руської трійці» в українському на українських землях у складі Австрійської імпе-
національному русі у Східній Галичині? рії». 9. Робота в парах. За додатковими джерелами ін-
формації підготуйте повідомлення з презентацією (пред-
6. Покажіть на карті місця, пов’язані з розгортан- ставленням класу) про внесок «Руської трійці» в розвиток
ням українського національного руху на україн- української культури. 10. У чому, на вашу думку, поляга-
ських землях під владою Австрійської імперії в цей пері- ла соціальна відповідальність та якою була життєва по-
од. 7. Робота в парах. Розпочніть складання зиція лідерів «Руської трійці»? Поясніть свою позицію.
порівняльної таблиці «Розвиток українського національно-
§ 9. Європейська революція 1848—1849 рр. в українських

регіонах Австрійської імперії
1 ПОЧАТОК «ВЕСНИ НАРОДІВ» У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ. У 1848—
1849 рр. більшість країн Європи охопили революційні ви-
ступи, які увійшли в історію як «Весна народів». Охопили
дізнатися про початок подій «Весни
вони також Австрійську імперію. Унаслідок перемоги берез-
народів» 1848—1849 рр. у Східній
Галичині; проаналізувати діяльність невого повстання 1848 р. у Відні імператор погодився надати
Головної руської ради та її національну своїм підданим демократичні свободи та оголосив вибори до
програму; з’ясувати сутність першого загальноімперського конституційного рейхстагу (ниж-
українського питання на Слов’янському ньої палати загальноімперського парламенту), який мав при-
з’їзді в Празі та того, як місцева йняти нові закони.
українська громада набула першого В українських регіонах Австрійської імперії «Весна наро-
досвіду парламентської діяльності; дів» розпочалася масовими вуличними демонстраціями. Під
встановити особливості ситуації час великої маніфестації у Львові її учасники підписали лист-
у Східній Галичині на завершальному прохання до імператора — першу в Галичині програму полі-
етапі революції; проаналізувати вплив
тичних реформ. Під гаслами підтримки вимоги запроваджен-
«Весни народів» 1848—1849 рр. на
ситуацію в Північній Буковині та
ня в імперії конституції відбулася демонстрація в Чернівцях.
Закарпатті. У регіонах активізувалися національні рухи.
У Галичині першою почала діяти польська спільнота. Вона
вимагала надання широкої автономії Галичині у складі імпе-
60
§ 9. Європейська революція 1848—1849 рр. в українських регіонах Австрійської імперії
рії, яку вважали виключно польським краєм, сподіваючись, ПРИГАДАЙТЕ

що з неї розпочнеться відродження польської держави. Щоб 1. Які соціальні суперечності існували
залучити на свій бік селянство, вони висунули вимогу скасу- в українських регіонах Австрійської
вання панщини. Польські діячі запропонували лідерам га- імперії? 2. Назвіть здобутки
лицьких українців приєднатися до них. Однак надавати будь- українського національного
відродження/руху в краї в першій
які національно-культурні права місцевим українцям вони не
половині XIX ст. 3. Що таке соціальна
збиралися, стверджуючи, що «тут немає Русі, тут є Польща».
революція?
13 квітня у Львові поляки створили свою політичну орга-
нізацію — Центральну раду народову, стали формувати Які події відбулися у Східній
окружні польські ради й загони національної гвардії. У від- Галичині на початку «Весни
повідь на це галицькі українці 2 травня 1848 р. створили Го- народів» 1848—1849 рр.?
ловну руську раду. Її поява фактично заперечувала наміри
польських діячів виступати від усього населення Галичини.
Революційна хвиля 1848 р. спричинила ліквідацію залиш-
ків кріпосницьких відносин в українських регіонах Австрій-
ської імперії. У березні 1848 р. угорський сейм прийняв закон
про скасування панщини й надання у власність селян трети-
ни оброблюваної землі. Дія цього закону поширювалася на «Весна народів» — загальна
Закарпаття, що перебувало під владою Угорщини. назва революційних рухів 1848—
У Східній Галичині про скасування панщини й надання 1849 рр. у країнах і регіонах
селянству права власності на землю, яку вони обробляли, ого- Європи.
лосили 22 квітня. Улітку 1848 р., коли селянські заворушен-
Головна руська рада — перша
ня охопили Буковину, австрійська влада окремим рішенням
легальна політична організація
поширила на ці землі дію законів, прийнятих щодо галиць- галицьких українців, створена
кого селянства. в краї в період «Весни народів».
Унаслідок аграрної реформи 1848 р. остаточно ліквідували
залишки старих зв’язків між селянством і землевласниками.
Відтепер вільне селянство могло відігравати більшу роль
у суспільно-політичному житті краю та держави.
2 ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА: ЇЇ НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ТА ДІ-

ЯЛЬНІСТЬ. Головна руська рада складалася із 30 постійних
членів, які представляли греко-католицьке духовенство та
У чому полягала національна
програма Головної руської ради?
світську інтелігенцію української спільноти регіону. Вона по-

ділялася на окремі відділи — політичних прав, шкільництва,
селянських справ тощо. Рада встановила зв’язки з представ-
никами українських спільнот Північної Буковини та Закар-
паття. Вона стала представником української спільноти краю
перед центральною владою.
У «Відозві до руського народу» вона заявила про належ-
ність галицьких українців до українського народу, що пере-
буває під владою Російської та Австрійської імперій. Рада
заявила, що очікує перебудови останньої на конституційну
монархію з федеративним устроєм і буде відстоювати націо-
нально-культурні права місцевої української спільноти.
Для захисту інтересів української національної громади
в краї вона, як і польська Центральна рада народова, створи-
ла власні підрозділи національної гвардії в містах, а також
загони селянської самооборони на Прикарпатті й ініціювала
створення Батальйону руських гірських стрільців під австрій-
ським командуванням для розміщення в галицько-угорському Перша сторінка протоколу засідань
прикордонні. Головної руської ради. 1848 р.
61
ЦІКАВІ ФАКТИ
Серед інших заходів діяльності Головної руської Ради

стала розробка національної символіки галицьких
українців. Вона затвердила синьо-жовтий прапор,
зображення золотого лева на синьому тлі як
національний герб та пісню на слова І. Гушалевича
«Мир вам, браття» як національний гімн.
Засідання Головної руської ради

За сприяння Головної руської ради в Галичині розгорнули
в 1848 р. Художник М. Гаталевич
діяльність близько 50 місцевих руських рад. Рада послідовно
відстоювала запровадження навчання українською мовою
в усіх навчальних закладах краю. У результаті цього нею ста-
ли здійснювати навчання в народних школах та викладати як
обов’язковий предмет у гімназіях.
За зразком інших слов’янських народів Рада заснувала
Галицько-Руську матицю — культурно-освітнє товариство, що
видавало дешеві книжки для народу українською мовою.
З ініціативи Головної руської ради у Львові зібрався Собор
руських вчених — перший з’їзд діячів науки, у якому взяло
участь 118 осіб. Його метою стало об’єднання сил української
інтелігенції краю та визначення шляхів підвищення освітньо-
го рівня українського населення. З’їзд зокрема, прийняв рі-
шення, що українська мова має базуватися на народній мові,
для письма необхідно використовувати слов’янську кирилицю,
а не латинський алфавіт. Тоді ж у Львові розпочали будівни-
Із відозви Головної руської ради до руського народу, опублікованої 15 травня 1848 р. в газеті «Зоря
Галицька»
Ми, русини галицькі, належимо до великого русько- 2. Розвивати нашу національність в усіх напрямках:
го народу, який одною говорить мовою; 15 мільйонів досконалення нашої мови, заведення її в школах вищих
виносить, з яких півтреті мільйона землю галицьку за- та нижчих, видавання часописів… змагання завести
мешкує. Той народ був колись самостійний, рівнявсь нашу мову в усіх публічних установах тощо.
у славі з наймогутнішими народами Європи, мав свою 3. Будемо берегти наших конституційних прав, піз-
літературну мову, свої власні устави, своїх власних кня- навати потреби нашого народу й шукати способів на
зів, одним словом: був у добробуті й силі. Через не- поправу його життя на конституційному шляху…
сприятливі умови та різні політичні нещастя розпався
поволі наш великий народ, утратив свою самостійність, ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на за-
питання: 1. Як у документі визначено національну
своїх князів і пішов під чуже панування…
належність галицьких русинів-українців? 2. Які фак-
Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сна вашого,
ти свідчать про бажання Головної руської ради збе-
бо вже час… Поступаймо з іншими народами в любові
рігати прихильність до Габсбургів і діяти виключно
й згоді. Будьмо тим, чим бути можемо й повинні. Будь-
конституційними засобами? 3. Завдання, які стави-
мо народом… Ми зібралися й працюватимем у такий
ла перед собою рада, мали радикальний чи помір-
спосіб:
кований характер? Поясніть свою думку.
1. Першим нашим завданням буде зберігати віру
й поставити наш обряд… нарівні з правами інших об-
рядів.
62
цтво Руського народного дому з бібліотекою та музеєм — осе- Руський собор — політична
редку культурного життя українців. Завдяки зусиллям ради організація, створена у Львові за
в 1849 р. у Львівському університеті відкрили кафедру укра- сприяння Центральної ради
їнської мови та літератури, яку очолив Я. Головацький. народової на противагу Головній
Діяльність Головної руської ради викликала занепокоєння руській раді, метою діяльності якої
лідерів польського руху в краї. З ініціативи Центральної ради стало спрямування українського
народової у травні відбулися збори польських шляхтичів ру- національного руху в її інтересах.
синського походження («русинів польської нації»), на яких
утворили Руський собор.
Члени Собору заперечували право галицьких українців на
самостійний національний розвиток, підтримуючи відновлен-
ня незалежності Польщі з подальшим включенням україн-
ських земель до її складу. Надання українській спільноті мож-
ливостей самостійного національного розвитку не
передбачалася. Серед галицьких українців діяльність Русько-
го собору успіху не мала.
Поглиблення суперечностей із польською стороною, яка
відверто ігнорувала національні права українців, обумовило
зміни вимог Головної руської ради. У червні 1848 р. вона
вперше звернулася до імператора з проханням поділу Гали-
чини на польську та українську частини із двома окремими
адміністраціями. Цю саму ідею делегація ради обстоювала на
Слов’янському з’їзді в Празі.
Нові орієнтири в українському національному русі на га-
лицьких землях під час «Весни народів» 1848—1849 рр. ви-
значив сільський греко-католицький священник Василь Подо-
линський. Він першим виголосив ідею політичної
незалежності України як демократичної республіки у федера- Василь Подолинський
тивному зв’язку з іншими слов’янськими республіками. Свої
роздуми В. Подолинський виклав у праці «Слово пересторо-
ги», де висловлювався за налагодження міжнаціональних від-
носин між польською та українською сторонами в Галичині
Із праці «Слово перестороги» В. Подолинського (1848 р.)

1. Партія чисто українська — хоче України вільної, з’єднання з Росією з тим задумом, що бодай аж тоді
незалежної і поривається до неї прямо і безпосередньо буде вільна, коли буде вільна Росія.
або через слов’янщину. Минув той час, коли ми вкупі вагалися виявити своє
2. Партія польсько-українська — хоче України віль- ім’я, тепер українець виявляє його світові; ніщо не може
ної, незалежної і поривається до неї через федеративну спинити нас у загальних прагненнях Європи; не замов-
Польщу або Польщу слов’янську у федерації з Україною кнемо, хіба Європа замовкне, всі хочемо бути рівні на-
з тим задумом, що коли дозріє і треба буде, тоді цілком рівні з іншими народами… що буде Європі, те й буде
зукраїнується. нам.
3. Партія австрійсько-українська — хоче України
вільної тільки від поляків, а не взагалі від неволі; а коли ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Чим відрізнялися чотири орі-
так мусить бути, то нехай буде і те нещастя — вільність.
єнтації українського руху в Галичині? 2. Що, на
У тій партії є й лібералізм, який від Австрії очікує укра-
вашу думку, мав на увазі В. Подолинський, коли пи-
їнської свободи, так само як поляки від неї очікують
сав «ніщо не може спинити нас у загальних прагнен-
польської свободи у Галичині.
нях Європи»?
4. Партія російсько-українська хоче також України,
може, й вільної, а поривається до неї через попереднє
63
на засадах взаємоповаги і рівноправ’я. При цьому він зазна-

чав, що його спостереження за відносинами між ними раніше
дозволило зробити висновок: австрійці майстерно нацьковують
їх одна на одну, а потім виступають у ролі примирювачів.
Сформулюйте обґрунтовану оцінку

результатів розгляду українського
питання на Слов’янському з’їзді
3 УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НА СЛОВ’ЯНСЬКОМУ З’ЇЗДІ В ПРАЗІ.
У червні 1848 р. у Празі зібралися на свій перший в іс-
торії з’їзд представники слов’янських народів Австрійської
в Празі. імперії. Ініціаторами його стали діячі чеського національного
руху, які висунули ідею створення федерації слов’янських на-
родів, що входили до складу імперії Габсбургів. Цим вони
хотіли захистити їх від онімечування.
Галичину на з’їзді представляли делегації Центральної
ради народової, Головної руської ради і Руського собору. Між
ними точилися постійні гострі суперечки. Порозуміння вда-
лося досягти завдяки втручанню чеських діячів. Результати
роботи з’їзду закріплені в спеціальній польсько-українській
угоді «Вимоги українців у Галичині», яка проголошувала:
рівноправність представників різних національностей і ві-
росповідань у Галичині;
утворення спільних україно-польської національної гвар-
дії, органів виконавчої влади й сейму в краї;
питання поділу Галичини на польську та українську час-
тини на розв’язання його сеймом.
Сучасники вважали цю угоду великою історичною подією,
яка «знаменувала нову добу в історії краю». Так, галицьких
українців уперше визнали представниками окремого народу
в Галичині із власними національно-культурними правами.
Участь українських представників у роботі Слов’янського
Слов’янський з’їзд у Празі в червні з’їзду стала першим оприлюдненням на міжнародному рівні
1848 р. прагнень галицького українства. Положення польсько-україн-
ської угоди увійшло до спільного звернення учасників з’їзду
до імператора. Проте відповіді на нього не було отримано.
Слов’янський з’їзд припинив роботу, коли австрійська армія
розпочала обстріл Праги, де розпочалося повстання.
У чому полягав перший

парламентський досвід галицьких
і буковинських українців?
4 ПЕРШИЙ ДОСВІД ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛИЦЬ-
КИХ І БУКОВИНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ. У червні 1848 р. в Га-
личині та на Буковині відбулися вибори депутатів до рейх-
стагу. У Закарпатті, що належало Угорщині, яка в роки
«Весни народів» прагнула звільнитися від влади Габсбургів,
вибори не проводилися. Власники маєтків, активісти інших
національних рухів, використовуючи необізнаність більшості
українського селянства у виборах, намагалися не допустити
обрання його представників, часто вдаючись до обману, по-
гроз тощо. Унаслідок цього до рейхстагу зі 100 місць, при-
значених для Галичини, українці здобули лише 39, а з вось-
ми місць для Буковини — п’ять. Серед галицьких
депутатів-українців було 27 від селянства і дев’ять представ-
ників греко-католицького духовенства, усі п’ять буковин-
ських депутатів від селянства.
64
І. Капущак виступає в австрійському Пожежа у Львові в 1848 р., викликана обстрілами австрійської артилерії.
парламенті. 1848 р. Художник І. Деркач Художник Л. Яблоновський
У роботі рейхстагу, незважаючи на відсутність досвіду

й досить складні умови (необхідність користуватися послугами
перекладачів через незнання німецької мови, якою проводи-
лися засідання тощо), селянські депутати гідно представляли
інтереси виборців і відстоювали права селян. Проте консерва-
тивна більшість домоглася рішення про сплату селянами зем-
левласникам компенсації за звільнення від панщини.
Справжньою сенсацією в роботі рейхстагу стала перша
в історії парламентська промова українця, із якою виступив
галицький селянин Іван Капущак. Рішуче засудивши багато-
вікове гноблення селян, він заявив, що землевласники не ма-
ють жодних прав вимагати викуп повинностей, оскільки вже
взяли від селянства усе, що змогли. Так, замість визначених
100 днів панщини вони примушували його відпрацьовувати
300 днів на рік. За це, вважав І. Капущак, мають сплатити
землевласники селянству, а не навпаки.
Гострі суперечки викликало внесене українськими депута- Іван Капущак
тами на розгляд рейхстагу питання поділу Галичини на поль-
ську та українську частини. Представники поляків, виступа-
ючи проти цього, стверджували, що українці — це «штучна
нація, винайдена минулого року». Дискусії із цього приводу
тривали кілька місяців. Нарешті було прийнято рішення, що
край необхідно поділити на дві створені за етнічним принци-
пом самоуправні округи. Проте здійснено це не було.
5 СХІДНА ГАЛИЧИНА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ РЕВОЛЮЦІЇ.

Восени 1848 р. представники польських радикальних кіл
спробували здійснити збройне повстання у Львові. Наслідую-
Висловіть свою думку щодо причин
поразки Львівського повстання
1848 р.
чи приклад віденських повстанців, вони прагнули цим актом
розпочати відновлення своєї державності. Головна руська рада
категорично відмовилася підтримати повстання. До загонів
польської національної гвардії приєдналися лише окремі ра-
дикально налаштовані українські студенти й міщани. У ніч
з 1 на 2 листопада на вулицях міста з’явилися барикади. Роз-
почалися сутички.
65
Із листа А. Голуховського до Відня щодо можливості об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною

Вона [Головна руська рада], додаючи прохання духо- тина Галичини при прогресі освіти й матеріальної куль-
венства, руських мешканців комітетів Північної Угорщи- тури стала б вогнищем підступів і заходів, що мають на
ни, просить об’єднати ці комітати з руською частиною меті як злам ієрархічної сили духовенства, так і згадані
Галичини в одне ціле, з єдиним конституційним устро- вище об’єднання народів. Коротше кажучи, могла б по-
єм, єдиним законодавством і єдиною урядовою вла- чатися така ж боротьба за Русь, яка протягом багатьох
дою… Пробивається прагнення об’єднання зі спорідне- років з перервами, але із залізною витривалістю ведеть-
ним народом, і якщо це прохання буде задоволено, ся за відродження вільної і незалежної Польщі.
і русини внаслідок свого національного розвитку при
теперішніх ієрархічних відносинах зміцнилися б, то в та- ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Якою є позиція автора щодо
кому разі якщо не теперішнє, то, безумовно, майбутнє
об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною? 2. Чи
покоління звернулося б до споріднених народів, що
був він, на вашу думку, далекоглядним політиком?
живуть під скіпетром російським, з метою створення
Поясніть свою точку зору.
єдиного міцного державного організму. Тоді руська час-
Австрійська артилерія стала обстрілювати центр міста.

Унаслідок цього згоріли міська ратуша, університет і його бі-
бліотека, Старий театр, Технічна академія. Людські втрати
становили 58 осіб убитими й 75 пораненими. У середині дня
представники міста підписали акт капітуляції, і повстанці
припинили опір. У місті запровадили надзвичайний стан. Ав-
стрійці затримали й віддали до воєнних судів кілька сотень
повстанців. Діяльність Центральної ради народової, Головної
руської ради та Руського собору заборонили. Польську націо-
нальну гвардію розпустили, закрили всі газети, крім урядо-
вих. Проте через декілька днів діяльність Головної руської
ради й видання «Зорі Галицької» дозволили відновити.
Діячі Головної руської ради схвалили «відновлення поряд-
ку» в місті. Така позиція Ради й тих, хто не знав історію
польсько-українського протистояння у краї, викликала осуд.
Проте лідери галицьких українців, усвідомлюючи свою слаб-
кість, розуміли, що без підтримки влади вони не зможуть іс-
нувати. При цьому австрійська влада в Галичині використо-
вувала український рух для протидії польському.
Після приборкання Львівського повстання влада в краї
стала поступово зміцнювати позиції, ослаблені під час «Весни
народів». Новий намісник Галичини поляк Агенор Голухов-
ський звів нанівець спробу поділу провінції на польську та
Перша сторінка газети українську частини. Він дискредитував галицьких українців
«Зоря Галицька». 1848 р. перед Віднем, заявивши, що вони начебто збираються при-
єднатися до Російської імперії. Із його ініціативи в 1851 р.
Головну руську раду розпустили.
Назвіть основні події періоду

«Весни народів» у Північній
Буковині та Закарпатті.
6 ПОДІЇ «ВЕСНИ НАРОДІВ» У ПІВНІЧНІЙ БУКОВИНІ ТА ЗАКАР-
ПАТТІ. У період «Весни народів» у Північній Буковині по-
силився селянський рух. Це було обумовлене тим, що чимало
землевласників виступило проти аграрної реформи 1848 р.
У деяких місцях організаторами селянських протестів стали
обрані від цих округів депутати рейхстагу. Зокрема, серед них
був ватажок протестів 1843—1844 рр. Л. Кобилиця. Особли-
вого розмаху вони набули наприкінці 1848 — на початку
66 1849 р.
У роки «Весни народів» з’являлися деякі прояви зростан-

ня національної свідомості українського населення. Так, під
час протестів селянство вимагало дозволити йому на власні
кошти створювати школи для навчання дітей рідною мовою.
Воно заявляло, що визнає Головну руську раду й підтримує
її дії. У листопаді 1848 р. з ініціативи місцевих депутатів
рейхстагу відбулися збори представників усіх селянських гро-
мад краю, які висловилися за те, щоб Буковина була разом
із Галичиною в одному адміністративному утворенні. Проте
влада не врахувала ці бажання й за конституцією 1849 р. зро-
била Буковину окремим коронним краєм, унаслідок чого тут
посилилася влада румунських бояр-землевласників.
Упродовж 1848—1849 рр. революційні події охопили За-
карпаття. Спочатку закарпатські українці вітали угорську
«Весну народів», сподіваючись отримати у складі незалежної
Угорщини автономію. Проте коли угорські лідери заперечили
право на самовизначення для неугорських народів, вони від-
мовилися їх підтримувати й заявили про вірність Габсбургам.
У роки «Весни народів» в Закарпатті набула поширення
ідея об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною та Північ-
ною Буковиною в окрему автономну адміністративну одиницю
імперії. Уперше думки про возз’єднання русинських земель
висловив вчений і священник Олександр Духнович у статті
«Становище русинів в Угорщині», що була опублікована
Чимало зусиль для пробудження національної свідомості

закарпатських українців докладав один із провідних діячів руху
«будителів» Закарпаття Олександр Духнович. Він поєднував служіння
греко-католицьким священником із вивченням історії рідного краю,
заняттями драматургією, педагогікою та поезією.
У 1849 р. в «Зорі Галицькій» була надрукована перша стаття
О. Духновича. Наступного року в Галичині вийшли перший народний
календар О. Духновича «Поздравленіє русинов на Новий год» та
перша і єдина надрукована за його життя п’єса «Добродітель
превишает багатство».
Присвятивши життя національно-культурному розвитку закарпатських
русинів-українців, О. Духнович боровся проти мадяризації краю,
відстоюючи ідею слов’янської єдності, виступав за об’єднання «русинів
угорських із галицькими». Український історик Степан Віднянський
зазначав, що в написаній 1853 р. «Истинной истории карпато-россов, Олександр Духнович
или угорских русинов» він обґрунтував корінне походження й «етнічну
спільність русинів по обидва боки Карпат та їх значний культурний
вплив на угорців та інших завойовників».
У період «Весни народів» О. Духновича за його погляди заарештувала
угорська влада й утримувала деякий час у в’язниці.
Своєрідним національним гімном, який знали чимало закарпатських
русинів-українців, став вірш «Я русин», що містив такі рядки:
Я Русин, був, є і буду,
Народився я Русином,
Чесний рід свій не забуду,
Залишуся його сином.
67
в 1849 р. в газеті «Зоря Галицька». Цю ідею також поділяв

закарпатський вчений і громадсько-політичний діяч Адольф
Добрянський. Разом з О. Духновичем він установив зв’язки
із Головною руською радою. У січні 1849 р. закарпатська де-
легація, очолювана А. Добрянським, вручила імператору пе-
тицію з проханням об’єднати Східну Галичину, Північну Бу-
ковину й Закарпаття в окремий коронний край під назвою
«Руське воєводство». Проте через протидію цьому, перш за
все польської спільноти Східної Галичини, австрійський уряд
не задовольнив це прохання.

зміни, які відбулися у Східній Галичині на початку «Вес- значення першого досвіду парламентської діяльності
ни народів»; для західноукраїнського суспільства;
Головну руську раду та її національну програму; вплив «Весни народів» на Північну Буковину та Закар-
сутність українського питання на Слов’янському з’їзді паття.
в Празі;
2 травня 1848 р. — створення Головної руської ради.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- ських регіонах у складі Австрійської імперії». 9. Робота
ної гри «Я запитую — ви відповідаєте». Правила в парах. Складіть таблицю «Вплив подій “Весни народів”
гри. Учні та учениці на підписаних аркушах складають за- в українських регіонах у складі Австрійської імперії на
питання за розглянутим матеріалом. Учитель/учителька розвиток українського відродження/руху».
збирає аркуші, перемішує та роздає знову в довільному
порядку. Учні та учениці мають дати відповіді на зазна- Її вплив на розвиток
Подія «Весни народів»
чені на аркушах запитання, указати прізвище того/тієї, хто українського руху
відповідав і здати роботу для подальшої перевірки й оці-
нювання.
2. Як початок «Весни народів» вплинув на ситуацію 10. Робота в малих групах. Представте опис перебігу по-
у Східній Галичині? Наведіть факти, які підтверджу- дій «Весни народів» у Галичині з позиції: 1) галицького
ють вашу думку. 3. Наведіть обґрунтоване судження про українця, який прихильно ставиться до Головної руської
місце Головної руської ради в українському національно- ради; 2) галицького поляка, який прихильно ставиться до
му русі. 4. Поясніть, як ви розумієте твердження, що для Центральної ради народової; 3) австрійського урядовця,
галицьких українців Перший слов’янський з’їзд став мож- представника імперської влади в краї; 4) представника
ливістю продемонструвати на міжнародному рівні їхні єврейської національної громади Східної Галичини;
прагнення та наміри. Наведіть факти, які підтверджують 5) представника угорської національної громади в Закар-
вашу думку. 5. Що дав українству Галичини й Північної патті; 6) представника румунської національної громади
Буковини їх перший досвід парламентської діяльності? в Північній Буковині. Проведіть конкурс на краще вико-
6. Чи можна погодитися з оцінкою Львівського по- нання завдання малими групами.
встання 1848 р. істориком Феодосієм Стеблієм: «По-
стання продемонструвало… що майбутнє нації, реалізація
її державницьких устремлінь, має вирішуватися не на ву-
личних барикадах, а шляхом тривалої “органічної праці”».
Поясніть свою позицію. Що, на вашу думку, мається на
увазі під тривалою «органічною працею»? 7. Оцініть
вплив «Весни народів» на розвиток українського руху
в Північній Буковині та Закарпатті.
8. Колективне обговорення. Проведіть дискусію
за проблемним питанням «Результати та історичне
значення подій “Весни народів” 1848—1849 рр. в україн-
68
Практичне заняття за розділом ІІ
Практичне заняття за розділом ІІ. Українські землі у складі

Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині
XIX ст.
МЕТА: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання ПРИГАДАЙТЕ
матеріалу розділу, розвивати вміння працювати з контурною картою, 1. Назвіть основні події, пов’язані
удосконалювати навички групової роботи, вміння працювати з розгортанням українського
з історичними джерелами, систематизувати матеріал та знаходити національного відродження/руху
необхідне в додаткових джерелах інформації. в українських регіонах Австрійської
імперії. 2. Як утворилася «Руська
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ трійця»? Хто був її
1. Повторити матеріал до розділу. засновниками? 3. Укажіть основні
2. Підготувати усне або письмове повідомлення про історію ідейні засади діяльності гуртка «Руська
альманаху «Русалка Дністровая», проаналізувавши його трійця». 4. Що ви знаєте про
зміст під кутом зору ідейного та емоційного наповнення, діяльність «Руської трійці»?
важливого для розвитку українського національного від-
родження/руху.
3. Підготувати уявний допис до газети «Зоря Галицька» з по-
зиції сучасника революційних подій 1848 р., поборника
прав людини.
I. Робота з контурною картою (завдання виконуються на від-

1. Зафарбуйте українську етномовну територію у складі
Австрійської імперії.
2. Надпишіть назви українських регіонів у складі Ав-
стрійської імперії — Східної Галичини, Північної Бу-
ковини й Закарпаття.
3. Обведіть різними кольорами території поширення на-
званих соціальних протестів:
1) рух опришків;
2) «холерні бунти»;
3) виступи під проводом Л. Кобилиці;
4) селянські протести 1846 р. в Галичині.
4. Відповідними цифрами позначте місця діяльності:
1) закарпатських «будителів»;
2) «Товариства галицьких греко-католицьких священ-
ників для поширення письмами просвіти…»;
3) «Руської трійці»;
4) Головної руської ради.
5. Позначте місце діяльності окружних руських рад Схід-
ної Галичини в 1848—1849 рр.
II. Робота з джерелом

Ознайомтеся із запропонованим матеріалом (див. с. 70)
і виконайте завдання.
69
Альманах «Русалка Дністровая»

Альманах «Русалка Дністровая» вийшов друком українцями. «Русалка Дністровая» започаткувала нову
у 1836 р. В основі альманаху були твори, раніше вклю- українську національну літературу на західноукраїн-
чені до підготовленої в 1834 р. членами «Руської трійці» ських землях.
збірки «Зоря». Видання альманаху стало своєрідним підсумком ді-
Альманах «Зоря» містив народні пісні, твори самих яльності «Руської трійці». Через постійні утиски й пере-
гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Голо- слідування гурток розпався. Альманах «Русалка Дністро-
вними ідеями творів були: вая» залишався під забороною до 1848 р.
yy засудження іноземних поневолювачів українців та
оспівування героїчної визвольної боротьби народу; ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і виконайте
завдання: 1. Виступаючи за заборону видання «Ру-
yy уславлення народних ватажків — борців за націо-
салки Дністрової», представники галицького греко-
нальне й соціальне визволення народу;
католицького духовенства стверджували, що «нага-
yy визнання існування єдиного українського народу,
дування про сумні історичні події, пов’язані
який через поневолення імперіями роз’єднаний
з релігійним і політичним гнобленням, викликали
державними кордонами;
б гіркі почуття…». Директор департаменту львівської
yy заклик до українських патріотів боротися за
поліції, висловлюючи причини відмови в дозволі на
об’єднання галицьких русинів і наддніпрянських
публікацію австрійської влади в краї, заявляв: «До-
українців.
сить клопоту нам завдають поляки, а ці шаленці на-
Спроби видати альманах «Зоря» наразилися на опір
магаються відродити покладену до гробу русинську
як австрійських урядовців, так і консервативних кіл гре-
націю». Чому, на вашу думку, греко-католицьке духо-
ко-католицького духовенства. Видання було заборонено
венство, яке започаткувало українське відродження
віденською і львівською цензурою.
в краї, виступило проти видання альманаху? Чи мож-
Шукаючи можливості видання альманаху, члени
на вбачати у відмові представників австрійської вла-
«Руської трійці» вилучили твори, які своїм змістом най-
ди одночасне визнання заслуг «Руської трійці»?
більше непокоїли цензорів, і змінили його назву на
Чому? 2. Девізом «Русалки Дністрової» автори об-
«Русалка Дністровая». Потім Я. Головацький домовився
рали слова одного з діячів чеського й словацького
зі своїми друзями, послідовниками ідей слов’янського
національного відродження Я. Коллара: «Не тоді,
відродження, про видання альманаху в Пешті (тодішній
коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія».
столиці Угорщини) накладом 1 тис. примірників. Поява
Поясніть, до чого члени «Руської трійці» закликали
«Русалки Дністрової» викликала незадоволення у Відні
читачів альманаху. 3. Як ви розумієте слова
та Львові. Увесь наклад альманаху було конфісковано
М. Шашкевича, що призначення альманаху «Русалка
й знищено. Урятувати пощастило лише 200 примірників.
Дністровая» — «воскресити в новій силі руську сла-
Поява «Русалки Дністрової» стала ключовою подією
ву, руську власть»? 4. У чому, на вашу думку, по-
не лише в діяльності «Руської трійці», а й усього укра-
лягає значення «Русалки Дністрової» для розгортання
їнського національного руху у Східній Галичині. За сло-
західноукраїнського національного відродження?
вами М. Шашкевича, альманах мав «воскресити в новій
5. Про появу «Русалки Дністрової» І. Франко писав,
силі руську славу, руську власть». Своїм змістом він
що вона «була для свого часу явищем наскрізь ре-
переконливо засвідчував відмінність галицьких русинів
волюційним». Поясніть наведену характеристику,
від поляків і росіян, їхню єдність із наддніпрянськими
спираючись на матеріал уроку.
III. Робота в малих групах

У складі малих груп, створених за тематикою викона-
них завдань, учні та учениці обговорюють результати ро-
боти над ними. Найцікавіші роботи доцільно заслухати
в класі.

практичне заняття стало корисним для них і сприяло роз-
витку складових історичної компетентності.
70
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІ
Узагальнення за розділом ІІ. Українські землі у складі

Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині
XIX ст.
I. Ігрові завдання 3. Об’єднайтеся в пари та проведіть гру
1. Перевірте свої знання термінів і понять, «Реставрація».
розглянутих у розділі, за допомогою гри Правила гри. Пари учнів та учениць
«Упізнайте термін/поняття». складають опорні конспекти визначених
Правила гри. Учні та учениці учителем/учителькою питань із розгля-
об’єднуються у дві-три команди. Учи- нутого матеріалу, використовуючи ско-
тель/учителька дає їм завдання визна- рочення слів, без крапок і ком, із
чити за наведеним описом, про яке по- піктограмами та пропусками загально-

няття або термін йдеться. Перемагає вживаних слів. Потім пари обмінюють-
команда, яка наведе найбільшу кіль- ся аркушами зі складеними конспектами,
кість правильних визначень. «розшифровують» їх та оприлюднюють
2. Об’єднайтеся в малі групи й проведіть результати своєї роботи.
гру «Жива картина». II. Спільне обговорення
Правила гри. Учасникам і учасни- У складі малих груп або колективно об-
цям гри доручається зобразити певну говоріть наведені питання:
історичну подію, не попереджаючи клас 1) причини, які обумовили провідну роль
про те, що саме вони йому демонстру- греко-католицького духовенства в укра-
ють. Гравці озвучують від імені своїх їнському національному відродженні/
персонажів одну-дві репліки. Класу до- русі Галичини та Закарпаття;
ручається впізнати подію, указати, 2) історичне значення альманаху «Русалка
у чому вона полягала, де й коли відбу- Дністровая»;
лася. 3) історичне значення діяльності Маркіяна
Шашкевича та Олександра Духновича;
4) наслідки діяльності «Руської трійці» та
Головної руської ради для західноукра-
їнського суспільства.

контролю за розділом ІІ. Українські землі у складі
Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій
половині XIX ст. rnk.com.ua/100852
71
РОЗДІЛ ІІІ. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
кінця XVIII — першої половини XIX ст.
§ 10. Культура України. Повсякденне життя

дізнатися про взаємозв’язок між
1 ЛЮДИНА ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ. Розвиток будь-
якої людської спільноти разом з іншими чинниками за-
лежить від географічного положення та природних умов те-
людиною та навколишнім риторії, на якій вона існує.
середовищем, яке існувало в цей час Українські землі розташовані в південно-східній частині
на українських землях; з’ясувати Європи. Їх рівнинний ландшафт і сприятливі кліматичні умо-
сутність змін, які відбувалися в цей час ви впливали не лише на розвиток землеробства й тваринни-
у менталітеті представників української цтва як основних видів господарювання, а й на формування
спільноти; характеризувати основні
характеру самих людей — терплячих, звиклих до тривалої
види господарської діяльності
українців та українок; визначити риси,
наполегливої праці. Майже дві третини українських земель
притаманні поселенням, житлу, одягу становили родючі чорноземи, які були головним багатством
й харчуванню українського населення; їхнього населення й одночасно причиною зазіхання на них
встановити особливості шлюбно- сусідів.
сімейних відносин і становище жінки Господарювання впливало також на суспільне життя на-
в українській спільноті. селення. Родючі ґрунти дозволяли українському селянству
успішно вести одноосібні господарства, на відміну від їхніх
сусідів білорусів і росіян, де бідніші ґрунти й суворіший клі-
1. Що таке повсякденне життя? 2. Які
явища розглядалися під час аналізу мат змушували їх об’єднувати свої зусилля для спільної пра-
повсякденного життя української та ці.
європейської спільнот у попередні Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. більшість
роки навчання? 3. Укажіть риси, працюючого населення українських етнічних територій у скла-
притаманні українському менталітету ді Російської й Австрійської імперій становило селянство, яке
в XVI—XVIII ст. 4. Як господарювало здавна працювало біля землі, жило в невеликих мальовничих
українське селянство в попередніх селах і не бажало змінювати їх на міські оселі. Індустріальна
століттях? 5. Назвіть особливості революція спричинила певні зміни у складі населення укра-
повсякденного життя українців їнських земель, однак наприкінці XIX ст. селянство в його
і українок у XVI—XVIII ст. 6. Яким
складі переважало.
було становище жінки в цей період?
Як умови навколишнього
середовища впливали на заняття 2 МЕНТАЛІТЕТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Протягом тривалого
часу під впливом різноманітних природних та історичних
чинників формувався менталітет українського народу. Історик
населення українських земель?
Михайло Грушевський стверджував, що українці й українки
мають переважно західний тип менталітету, хоча й не відки-
дав проявів у ньому східних впливів.
Українці здавна займалися землеробством, з особливою
Менталітет — спільне
шаною ставилися до матері-землі, що була їхньою годуваль-
світосприйняття, світобачення,
ницею. Притаманні українському менталітету пошана до ма-
самоусвідомлення, спосіб
мислення, поведінки тері й турбота про рідну землю об’єднувалися в одне ціле
й національного характеру, й ототожнювалися з любов’ю до Батьківщини.
притаманні певному народу. Розташування на українських землях «Великого кордону»
між християнським і мусульманським світами сформувало
Ментальність — характеристика
в населення двох основних типів реакції на ці умови. Загроза
менталітету окремої людини або
поневолення штовхала найрішучіших присвячувати життя за-
групи осіб, які є представниками
певного народу. хисту рідної землі. Саме з них сформувалося українське ко-
зацтво. Іншим типом українців ставали ті, хто намагався при-
72
звичаїтися до складних умов життя. Вони вчилися жити під Чим ментальність відрізняється від
різною владою, пристосовуючись до неї та приховуючи свої менталітету? Які нові явища
думки й почуття. з’явилися в українській
Особливістю менталітету українців була їх неагресивність. ментальності в цей період?
Вони не зазіхали на землі сусідів, а прагнули лише спокійно
жити на своїх. Українська спокійна вдача формувала такі риси
народного характеру, як терпимість до людей, приязне став-
лення до ближнього, сусіда й чужого.
Після включення українських земель до складу Російської
імперії серед нащадків козацької старшини набула поширення
так звана малоросійська ментальність. Зрівнявшись у правах
із російським дворянством, вони прагнули зробити кар’єру
в імперії та часто намагалися забути своє козацьке походжен-
ня. До закликів відстоювати права української спільноти вла-
дою імперії малоросійські дворяни найчастіше ставилися не-
Рутенство — сукупність настроїв
гативно, не бажаючи втратити свої привілеї. Однак варто і поведінки, пов’язаних із
зазначити, що серед них були й ті, хто стояв біля витоків прихильним ставленням до
українського національного відродження на Лівобережжі. австрійських Габсбургів
На українських землях під владою австрійських Габсбургів (підвладного їхм українського
набуло поширення так зване рутенство. Західні українці в пе- населення), що існували в період
реважній більшості були вдячні австрійській владі за зміни, перебування українських земель
які вона здійснювала на їхніх землях. Тому вони підтримува- у складі Австрійської (Австро-
ли віденський уряд, позитивно сприймали все, що надавала Угорської) імперії.
влада, й упродовж тривалого часу не висували великих вимог
до неї. Рутенство, з одного боку, гальмувало розвиток націо-
нальної свідомості західних українців і допомагало австрійцям
зміцнювати свою владу в краї, з іншого — було історично
обумовлене існуючою ситуацією, оскільки, задовольняючи де-
які потреби місцевої української спільноти, австрійці намага-
лися послабити вплив польської влади на Галичині, угор-
ської — у Закарпатті й румунської — у Північній Буковині.
3 ТРАДИЦІЙНІ ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇН-

СЬКОГО СЕЛЯНСТВА наприкінці XVIII — у першій половині
XIX ст. Тогочасне українське суспільство за сферою зайнятості
Визначте зміни, які в цей час
відбувалися в основних видах
господарської діяльності
більшості працюючого населення зберігало аграрний характер. українського селянства.
Українське селянство, крім основного виробника, необхідного
для життєдіяльності інших суспільних верств, відігравало
роль носія й охоронця національних звичаїв і традицій. Це
обумовлює важливість розуміння стану традиційних видів
його господарської діяльності в цей час. Українське селянство
здавна займалося землеробством, тваринництвом, городни-
цтвом, садівництвом, бджільництвом, мисливством і рибаль-
ством.
У землеробстві зберігалася трипільна система. Для обро-
бітку землі до 80-х рр. XIX ст. використовували важкий плуг,
який тоді називали малоросійським, або степовим. На почат-
ку 40-х рр. XIX ст. поряд із ним стали застосовувати легкий
плуг. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, про-
со. Збирали врожай вручну за допомогою коси й серпа.
У більшості господарств залежно від достатку тримали во-
лів, коней, корів, овець, свиней, кіз, різну птицю. Особлива
73
Розділ ІІІ. Повсякденне життя та культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.
Селянки на городі Збирання льону
увага приділялася розведенню волів, які були основною тя-

гловою силою.
Городництво вважалося переважно жіночою справою. Го-
род української господині не можна було уявити без соняш-
ників (спершу їх використовували як декоративну рослину)
і кукурудзи, завезених з Америки. У першій половині XIX ст.
на Півдні з’явилися томати, баклажани й перець. Славилися
також херсонські кавуни, які вирощували на Півдні із XVI ст.
У 1764 р. на землях українського селянства з’явилася карто-
пля, яка з часом стала для нього «другим хлібом». Поряд із
новими культурами не забувалися й звичні буряки, капуста,
гарбузи, морква, цибуля, часник, огірки тощо.
Невід’ємною складовою українського пейзажу були сади.
Вони оточували селянські хати, закладалися при монастирях
і приватних маєтках. Скрізь вирощували яблука, груші, ви-
шні, сливи, на Півдні — черешні, горіхи, абрикоси, персики,
у Причорномор’ї та Закарпатті — виноград.
Бджільництво завжди відігравало значну роль у господар-
стві представників українського населення. Справжню рево-
люцію в цій галузі здійснив український вчений П. Прокопо-
вич, який у 1814 р. винайшов рамочний вулик. Проте
використовувати його розпочали в Німеччині, а на україн-
Воли на оранці. Художник ських землях — лише через кілька десятиліть.
С. Светославський. 1891 р. Протягом XIX ст. чільне місце в харчовому раціоні насе-
лення українських земель, як і раніше, посідала риба. Після
приєднання Російською імперією Причорномор’я тут стали
виникати приватні риболовецькі артілі, що ловили осетрів,
судаків, лящів, тарань тощо. Звідти чумацькі валки везли со-
лону і в’ялену рибу до інших українських регіонів. Оселедці
й тарань були неодмінним товаром на українських ярмарках
і базарах.
Які нові явища у вигляді поселень

і житла на українських землях
з’явилися в цей період?
4 ПОСЕЛЕННЯ ТА ЖИТЛО. Міста, містечка, великі й малі села
створювали те неповторне тло, на якому розгорталися по-
дії «українського XIX ст.». Оскільки більшість українського
населення становило селянство, то міста й містечка були пере-
важно місцевими адміністративними й торговельними центра-
ми для найближчих околиць. Під імперською владою вигляд
74
Околиці Харкова. Художник О. Кисельов. 1875 р. Побілена дерев’яна хата із солом’яною стріхою із села
Луги на Поділлі. ХІХ ст.
багатьох із них зазнав змін. У кожному місті з’явився місце-

вий управлінський центр із площею, поряд із якою розміщу-
валися адміністративні установи. Їхній вигляд відрізнявся від
будівель, зведених в українському стилі. Центральні вулиці
й площі деяких міст вимощувалися бруківкою та освітлюва-
лися гасовими ліхтарями. Однак більшість вулиць залишала-
ся незабрукованою та майже непрохідною в дощову пору року.
Кожне місто складалося із центру, яким часто був давній
замок або фортеця, прилеглих кварталів та околиць. Утім,
у XIX ст. на місці давніх напівзруйнованих фортець, потреби
З опису побуту українського селянства, зробленого французьким лікарем Домініком П. де ла Флізом

у 20-х рр. XIX ст.
…Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані ний або ячмінний, зрідка пшеничний… Борщ готують
з дерева, вони, як правило, теплі взимку. Їх зовнішнє із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем
й внутрішнє планування всюди майже однакове… Май- влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять ялови-
же всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки чину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише
невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед на свято або в неділю. Узагалі вони споживають багато
якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору картоплі, яку вирощують всюди…, а також ячмінну, гре-
без вікон. чану, пшоняну кашу та галушки… Горіхи, бобові, куку-
У кімнаті завжди є піч. Хати заможніших селян часом рудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також
просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку належать до їхнього раціону.
і чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззов- Для їжі вони користуються простим мальованим гли-
ні. Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь няним посудом. Ложки, якими вони користуються, ви-
однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити точені з дерева, відполіровані, вкриті лаком і також
в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані об- складені рядочком у шафі. Виделки їм майже невідомі…
рази святих… прикрашені натуральними висушеними
квітами та білими рушниками, вишитими червоними ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Якими були риси, притаманні
узорами. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба
зовнішньому вигляду селянських осель? 2. Що пе-
що іноді шафа і декілька простих стільців.
ребувало всередині селянських хат? 3. Чим харчу-
Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку.
валося українське селянство? 4. Що використову-
Вони харчуються такими стравами: хліб житній, греча-
вали при споживанні їжі?
75
Палац графів Шенборнів у с. Карпати (Закарпатська обл.). Місто Перемишль на поштівці

Сучасний вигляд
в яких уже не було, поставали нові вулиці й місця для про-

гулянок. Наприклад, у Львові на місці давнього Високого
замку створили парк. Передмістя поступово об’єднувалися
з містами, а давні шляхи ставали міськими вулицями. Цен-
трами міського життя були церкви і, звичайно, базари.
Перша половина XIX ст. стала часом появи у великих
містах, відповідно до європейської архітектурної моди, кіль-
каповерхових цегляних будинків. Проте в невеликих містах
переважали, як і раніше, одноповерхові дерев’яні оселі. Бу-
динки заможних господарів були багатокімнатними, за євро-
пейськими традиціями мали парадні зали, вітальні, кімнати
для гостей і слуг, кабінет господаря, спальні, кухні, госпо-
дарські приміщення тощо. Кімнати облаштовувалися мебля-
ми, які, відповідно до побажань і можливостей замовника,
завозилися з Європи або виготовлялися місцевими майстра-
Подільська розмальована піч ми. Окрасою кімнат були дзеркала, килими, годинники, кар-
тини тощо. Оселі ж середніх за достатком і незаможних
верств за своїм виглядом залишалися майже незмінними від
попередніх часів і нагадували селянські садиби, оточені горо-
дами й садами.
Перебування під імперською владою вплинуло й на вигляд
українського села. Особливо це було помітно на українських
землях у складі Російської імперії. За розпорядженнями ро-
сійської влади села впорядковувалися за єдиним зразком.
У центрі мала розташовуватися площа, від якої розходилися
вулиці до околиць. На ній селянам оголошувалися розпоря-
дження влади, здійснювалися покарання злочинців тощо. Ім-
перське захоплення чітким плануванням особливо поширило-
ся на Півдні, де нові села забудовувалися лише за
затвердженими планами під наглядом місцевої адміністрації.
На українських землях, підвладних австрійським Габсбургам,
як правило, не регламентувався вигляд сіл.
Перетворення нащадків козацької старшини на малоросій-
ське дворянство та прагнення колишньої правобережної поль-
ської шляхти наслідувати тогочасну європейську моду спри-
Гуцульська кахльова піч чинило появу на підвладних Російській імперії українських
76
землях маєтків із палацами, парками, домовими церквами,

родовими усипальнями тощо. Деякі із цих палаців, садиб та
їхніх парків збереглися до наших днів.
На українських землях у складі Австрійської імперії
з’явилися палацові комплекси австрійської знаті. До наших
днів збереглися замок родини австрійських графів Шенборнів
в оточенні мальовничого парку й палац угорського барона
А. Ковнера в Мукачеві. У Буську Львівської області розташо-
ваний палац австрійського графа К. Ф. Бадені.
5 ОДЯГ, ЇЖА, НАПОЇ. Наприкінці XVIII — у першій половині

XIX ст. для одягу населення українських земель було ха-
рактерним поєднання народних традицій, яких дотримувалася
Визначте риси, притаманні одягу,
їжі та напоям населення тогочасних
українських земель.
більшість селянства, і впливів європейської моди, які охоче
наслідували міщани й заможні верстви суспільства. Однак
значна частина української еліти підвладних Російській імпе-
рії українських земель не забувала народних традицій і до-
давала інколи його окремі елементи до свого одягу. Народне
вбрання мало популярність і було своєрідним проявом зрос-
тання національної свідомості українських патріотів.
Їжа й напої українців у XIX ст., якь і раніше, були
пов’язані переважно з продуктами землеробства та тваринни-
цтва й зумовлені особливостями господарства в окремих регі-
онах і використанням печі для їх готування. Побудова печі
обумовлювала переважання в українській кухні варених
і тушкованих страв і меншою мірою — смажених і печених.
Українські господині готували страви традиційно двічі на день
і вживали обов’язково гарячими.
Повсякденними стравами залишалися, як і колись, борщ,
пшоняний куліш, різні каші, галушки, вареники, картопля,
вівсяний кисіль. Більшість населення м’яса споживали мало.
Страви з птиці готували переважно в неділю, а з м’яса —
лише на свята. Молочні страви споживали частіше. Варені та
смажені яйця теж були частиною святкового столу. У піст
часто готували рибну юшку, а на свята пекли пироги з рибою. Святкове вбрання українських селян
Представники заможних верств населення, за імпер- XIX ст.
ською модою, часто захоплювалися західноєвропейською
кухнею, страви якої їм готували кухарі, виписані з Парижа,
Відня тощо. Серед напоїв у них були популярні французькі
та італійські вина. У пересічного населення були популяр-
ні напої домашнього приготування. Найпоширенішими тут
були узвари зі свіжих та сушених фруктів і хлібний, гру-
шевий, буряковий, яблучний та березовий квас. Хмільний
мед і пиво в цей період лишалися на святковому столі, про-
те наприкінці століття їх готували вже рідко. Утім, пияцтва
майже не існувало, оскільки воно засуджувалося суспіль-
ством. Серед заможних верств були поширені чай та кава.
Селянство й незаможні верстви часто заварювали й пили
настої цілющих рослин, а то й просто з вишневих та мали-
нових гілок.
Обід у полі. Художник Ю. Журка
77
Якими були особливості шлюбно-

сімейних відносин і становище
жінки в цей період?
6 ШЛЮБ І СІМ’Я. СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ. У цей період сім’я збе-
рігала важливе значення для українців. Вона разом із
сільськими й міськими громадами, православною та греко-ка-
толицькою церквами допомагала їм зберегти свою національ-
но-культурну самобутність. Сімейні відносини, як і раніше,
регулювало давнє звичаєве право — неписані народні тради-
ційні норми, із якими в багатьох випадках змушені були ра-
хуватися церква й державні установи. Зокрема, традиціями
звичаєвого права освячувалася підлеглість жінки чоловікові,
але заперечувалися зловживання, передбачалося право жінки
на майно сім’ї тощо.
Закріпленої законами рівності у правах із чоловіками в цей
період українські жінки на землях у складі Російської та Авст
рійської імперії не мали. Основною причиною такого стану були
міцні патріархальні традиції, низький рівень життя і як на-
слідок економічна залежність жінки від чоловіка.Зацікавленість
до них виявили окремі особи із заможних сімей найчастіше під
впливом відвідин європейських країн. Проблема освіти й інші
соціальні проблеми в Україні накладалися на національні, тому
жіночий рух був завжди пов’язаний з національно-визвольним.
Деякі із цих питань входили до порядку денного національно-
визвольних рухів (щодо освіти та праці жінок).
Дівчина за ткацьким верстатом Різноманітні джерела свідчать, що навіть в умовах існу-
вання традиційної української патріархальної сім’ї, тобто вер-
ховенства батька й чоловіка, жінка зберігала повагу й гідність
Сім’я виховувала дітей, прищеплювала їм трудові навички,
Мала сім’я — сім’я з однієї здатність захищати себе й рідну землю. Звичаєво-правовими
шлюбної пари (або одного настановами утверджувалися чистота й цілісність сім’ї, любов
з батьків) із неодруженими дітьми і шанобливе ставлення до батьків, піклування про дітей, за-
(або без дітей).
суджувалася подружня невірність і будь-які інші порушення
Велика сім’я — сім’я, що традиційних моральних засад сімейного життя.
складалася з кількох шлюбних пар У цей період в українській спільноті поширилося два типи
різних поколінь, які жили разом сімей: малі та великі. У документах XIX ст. міститься чимало
і вели спільне господарство. відомостей про спільне проживання та господарювання кіль-
кох представників поколінь в одній сім’ї. Існували сім’ї, що
складалися з 30 й більше осіб. Наявність великих сімей зу-
мовлювалася не лише традицією, а й економічними причина-
ми: спільними зусиллями було легше вести господарство,
сплачувати податки тощо. Внутрішні конфлікти часто призво-
дили до розпаду сім’ї, виділення з неї окремих малих сімей.
Основними причинами таких процесів ставали розвиток то-
варно-грошових відносин у тогочасних містах і селах та по-
глиблення соціальної нерівності. Найдовше великі сім’ї збері-
галися в Прикарпатті, Закарпатті та Поліссі.
Середній склад сім’ї на українських землях у цей період
становив п’ятеро-семеро осіб. У XIX ст. найпоширенішою
в Україні була повна мала сім’я (подружжя та неодружені
діти). Бездітне подружжя часто всиновлювало дитину із сім’ї
родичів, де було багато дітей.
Однією з найголовніших подій у житті тогочасних українців
і українок було одруження. У XIX ст. майже на всій території
Молодята України шлюбним віком вважалося досягнення 16 років для
78
дівчини й 18 — для хлопця. Шлюб як акт створення нової сім’ї

супроводжувався церковним вінчанням і відповідними записа-
ми в документах світської влади. Завершальним етапом укла-
дання шлюбу ставало весілля, обряд якого сягав дохристиян-
ської давнини. Весілля могло відбуватися через кілька тижнів
або місяців після вінчання. Вважалося, що одружені мали пра-
во починати спільне життя та ставали законним подружжям
лише після весілля. Проте церква розцінювала це як прини-
ження християнського обряду. Так, із 1843 р. за рішенням Си-
ноду Російської православної церкви одружених зобов’язували
жити разом після вінчання.
вплив навколишнього середовища на життєдіяльність поселення та житло українського населення кінця
населення тогочасної України; XVIII — першої половини XIX ст.;
зміни в менталітеті українського населення в розгляну- одяг, їжу та напої української спільноти в цей період;
тий період; шлюбно-сімейні відносини й становище українського
господарську діяльність тогочасного українського се- жіноцтва.
лянства;
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної ха, який би вигадливий не був, він зуміє зробити його із
гри «Історична абетка». Правила гри. Ведучий/ве- заліза або срібла». Яку інформацію про особливості гос-
дуча шляхом випадкового вибору визначає букву алфавіту. подарської діяльності українців у зазначений період мож-
Окремі учені та учениці, пари або малі групи мають склас- на отримати із джерела? 6. Німецький мандрівник Георг-
ти перелік термінів, словосполучень, визначень явищ, які Йоган Коль, описуючи житло українських селян у XIX ст.,
починаються на цю букву й пов’язані зі змістом розгляну- зазначав: «Хати, оповиті зеленню й буйним зіллям, роз-
того матеріалу. Час для роздумів встановлюється перед по- кинулися на узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо
чатком гри. Наведені визначення не мають повторюватися. поза селом, де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків.
Перемагають ті, чий перелік буде найдовшим. І так перед мандрівником, що їде високим голим і густим
2. Відвідавши українські землі у складі Російської степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та
імперії в XIX ст., мандрівник К. Мальт-Брюн зазна- небуденний образ, коли з яру виринає українське село.
чав, що «українці — це нащадки Русі. Селяни на Україні [Українці] живуть у чисто утримуваних хатах, що до тебе
ощадніші, ніж московські; вони не пустошать у хижацький всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного
спосіб своїх лісів. Будинки українських селян гарні та міц- тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тиж-
ні, ніхто з них не носить лаптів, як у Московії. Вони кре- ні їх білять, тому їхні хати виглядають білими, неначе сві-
мезніше збудовані та більш освічені, ніж селяни, на жовибілене полотно…». На які особливості житла україн-
приклад, Литви». Яку інформацію про взаємозв’язок ських селян звертає увагу автор?
українського середовища із навколишнім середовищем 7. Визначте спільне й відмінне в харчовому раціо-
можна отримати за джерелом? 3. Порівняйте малоросій- ні українського населення в розглянутий період
ську ментальність та рутенство. 4. Французький мандрів- і тепер. 8. Порівняйте шлюбно-сімейні традиції в розгля-
ник Шарль-Луї Лесюр зазначав, що «українці більш велико- нутий період на українських землях і в країнах Централь-
душні, більш відверті, більш ввічливі, більш гостинні, ної та Західної Європи. Зробіть висновок про спільне
мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони — й відмінне. 9. Складіть таблицю «Повсякденне життя на
українці — являють живий доказ перемоги свободи над українських землях і в країнах Центральної та Західної
людьми, що народилися в неволі». На які риси української Європи наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.».
ментальності звертає увагу автор? Поясніть, як ви розумі-
єте його твердження. 5. Французький письменник Оноре Сфера
Українські Країни Центральної
де Бальзак, який певний час жив на українських землях, повсякденного
землі та Західної Європи
у 1848 р. писав: «Не можна уявити собі просторів та вро- життя
жаю на цих землях, яких ніколи не гноять і на яких що-
року сіють жито… Країна ця дивна з того погляду, що
поряд із надзвичайним блиском бракує в ній найменшого
10. Складіть таблицю «Повсякденне життя населення укра-
комфорту. …Маємо тут [у селі Верхівня на Житомирщині,
їнських земель у XVI—XVIII та наприкінці XVIII — у першій
де перебував О. Бальзак — Авт.] людину, що виробляє із
половині XIX ст.».
заліза чудові речі. Коли б ти мені надіслав малюнок кели-
79
11. Робота в парах. Складіть меню повсякденного

Особливості прояву й святкового обіду представників різних верств
Сфера
кінець XVIII — українського суспільства кінця XVIII — першої половини
повсякденного XVI—
перша половина XIX ст.
життя XVIII ст.
XIX ст.
§ 11. Культура України. Розвиток освіти, науки та літератури

1 УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ.
Основним змістом змін, що відбувалися в культурному
розвитку цього періоду, було становлення модерної україн-
з’ясувати основні умови розвитку
культури на українських землях у цей ської культури. Цей процес значною мірою співвідносився
період; дізнатися, як розвивалася з українським національним відродженням. Суттєвий вплив
освіта; визначити основні досягнення на розвиток культури мало перебування українських земель
тогочасної науки; проаналізувати під владою Австрійської та Російської імперій. На її розвитку
здобутки української літератури цього негативно позначалися відсутність власної державності, на-
періоду. ціональні утиски, імперські кордони, що роз’єднували єдину
етнічну українську територію.
1. Якими були особливості розвитку На українських землях у складі Російської імперії націо-
культури українських земель у другій нально-культурна політика влади щодо українського населен-
половині XVIII ст.? 2. Як розвивалася ня поєднувала заходи з його русифікації та культурної асимі-
освіта на українських землях у цей ляції, які здійснювалися адміністративними засобами.
період? 3. Укажіть основні досягнення Українські землі під російською владою перетворювалися на
науки на українських землях у цей з пересічні губернії імперії. Унаслідок цього чимало талано-
період. 4. Назвіть видатних діячів витих українців через відсутність умов реалізувати себе на
української літератури другої половини Батьківщині змушені були шукати кращих можливостей в ім-
XVIII ст. та їхні твори. перських столицях. Тому багато досягнень тогочасних україн-
ських культурних діячів зараховували до російської культури.
Визначте умови розвитку культури
на українських землях наприкінці
У досить складних умовах розвивалася культура на укра-
XVIII — у першій половині XIX ст. їнських землях, підпорядкованих австрійським Габсбургам.
Із листа П. Куліша до М. Костомарова про вивчення та розвиток української культури

…Молодь, заглиблюючись у вивчення Малоросії, не сьогодні, повинна продовжуватися своїм порядком для
позбавляє себе можливості засвоїти європейську освіту. освічених невігласів, а для неосвічених невігласів — по-
Для чого брати крайнощі? Можна любити свій мальов- трібно писати підручники з настановами — практичні
ничий хутор і захоплюватися блиском столиці ще біль- книжки і за можливістю заводити школи, але голосно
ше, аніж людина, що ніколи не жила на хуторі. Можна казати про це вкрай нерозумно…
знати напам’ять усі наші пісні, легенди й літописи та
разом з тим засвоїти європейську освіченість вищою ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Як, на думку автора, співвід-
мірою…
носяться знання української культури та європей-
Стосовно розвитку культури, то він відбувається спо-
ська освіченість? 2. Чому знання української
чатку у її діячах, а потім (особливо при добрих зовніш-
культури не заважає, а навпаки, допомагає здобува-
ніх обставинах) переходить до народу. Наші письмен-
ти європейську освіту? 3. Як П. Куліш оцінював те,
ники своїми науковими і поетичними працями
що зробили для розвитку культури українські пись-
примусили багатьох замислитися, як врятувати те, що
менники? Наведіть приклади, що підтверджують точ-
ще вціліло. І література малоросійська, якою вона є на
ку зору автора.
80
Українське населення потерпало від онімечування, яке поєд-

нувалося з полонізацією у Східній Галичині, мадяризацією
в Закарпатті та румунізацією в Північній Буковині. Денаціо-
налізації та асиміляції галицьких і закарпатських українців
чинила опір греко-католицька церква. Оскільки у складі Ав-
стрійської імперії за західноукраїнськими землями зберігало-
ся другорядне становище щодо інших провінцій, то українські
культурні діячі також часто змушені були шукати можливос-
ті прояву своїх здібностей за межами рідного краю. Однак
загальна ситуація в регіоні внаслідок здійснення реформ Ма-
рії-Терезії та Йосифа II стала дещо кращою для розвитку куль-
тури, ніж та, що існувала на українських територіях у складі
Російської імперії.
Значний вплив на суспільне життя і, зокрема, на культу-
ру мав початок індустріальної революції, спричинені нею мо-
дернізаційні процеси та зміни в житті й побуті людей, що
спричинило зміни у формах освіти, пов’язані зі зростанням
потреби в спеціалістах різного фаху. У науці зросла кількість
відкриттів прикладного характеру, обумовлених потребами
тогочасного життя. Письменники й художники у своїх творах
також стали звертатися до нових явищ суспільного розвитку.
2 ОСВІТА. На українських землях під російською владою ста-

новище у сфері початкової освіти погіршилося. Унаслідок
погіршення становища селянства закривалися школи, які воно
Визначте особливості систем освіти
на українських землях у складі
раніше утримувало, а уряд ними не опікувався. За імперською Російської та Австрійської імперій.
реформою системи освіти 1803 р. на українських землях ство-
рили нові навчальні заклади трьох типів. Початкові парафі-
яльні училища, де навчали лише закону Божого, арифметики
й грамоти, призначалися для дітей представників нижчих
станів. Початкові повітові училища — для дітей «купців, ре-
місників та інших міських обивателів». У гімназіях навчали-
ся діти дворян, чиновників та багатих купців. У 1850 р. у всіх
початкових навчальних закладах на українських землях на-
вчалося лише 67 тис. учнів. Переважна більшість населення
залишалася неписьменною.
Середню освіту надавали гімназії, навчання в яких було
платним. Лише їх закінчення забезпечувало право вступу до
університету або на державну службу. Дітей селян-кріпаків
до гімназій та вищих навчальних закладів не приймали. Про-
тягом першої половини XIX ст. на українських землях діяло
19 гімназій, де навчалося 4 тис. учнів. На початку XIX ст.
тут з’явилися перші професійні школи — ремісничі училища,
фельдшерські школи, училища торговельного мореплавства,
садівництва, виноробства, бджільництва тощо.
Єдиним вищим позастановим навчальним закладом до
1817 р. залишалася Києво-Могилянська академія. Спеціаль-
ним рішенням влади в 1817 р. її ліквідували й створили за-
мість неї духовну академію, що надавала лише вищу богослов-
ську освіту.
Перший вищий навчальний заклад нового типу — універ- Покровська церковно-парафіяльна
ситет — було відкрито, як ви вже знаєте, у 1805 р. в Харко- школа в Батурині
81
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ ві. Він мав словесний (історико-філологічний), юридичний,

математичний і медичний факультети. Протягом 1805—
Із розпорядження попечителя
1851 рр. у ньому здобули вищу освіту 2,8 тис. осіб. У 1834 р.
Київського навчального
округу ректору Київського відкрився Київський університет Св. Володимира, який мав
університету Св. Володимира філософський та юридичний факультети. Навчання в універ-
про встановлення таємного ситетах тривало чотири роки.
нагляду за викладанням Проміжну ланку між середніми та вищими навчальними
(1834 р.) закладами становили ліцеї, які у своєму дев’ятирічному кур-
Беручи до уваги умови тутеш- сі поєднували гімназичну та університетську програми: Во-
нього краю, я вважаю потрібним линський ліцей (гімназія) у Кременці (1805 р.), Рішельєв-
запропонувати вашому високоро- ський ліцей в Одесі (1818 р.), Гімназія вищих наук у Ніжині
дію доповідати негайно до мого (1820 р.).
відома про такі обставини: Використовувати українську мову в усіх навчальних за-
1. Коли в лекції панів викладачів кладах Наддніпрянщини заборонялося.
університету міг вкрастись хибний На українських землях у складі Австрійської імперії зна-
напрям, протидіючий вірі, мораль- чні зміни в системі освіти відбулися за реформ Марії-Терезії
ності, покірності властям і викли- та Йосифа II. У 1774 р. з’явився закон про обов’язкову по-
кання любові до якоїсь вітчизни,
чаткову освіту для дітей 5—12 років. Вони мали право на-
віддаленої перекрученими думка-
вчатися рідною мовою. Згодом запровадили нову систему осві-
ми від спільної улюбленої вітчизни,
для цього я покладаю на вас ре- ти, за якою навчальні заклади поділялися на гімназії різних
тельний, але таємний нагляд за ви- типів. Закінчення гімназій, у яких здобували повну середню
кладанням університетських лекцій. освіту, давало можливість вступу до вищих навчальних за-
3. Коли б ви зі свого боку по- кладів — академій та університетів. На середину XIX ст.
мітили особистості недозволені у Східній Галичині діяло вісім гімназій, у Північній Букови-
вчинки членів університету або ні — одна, у Закарпатті — дев’ять. У всіх навчальних закла-
зв’язки їх з людьми неблагонадій- дах, крім початкових, навчання здійснювалося німецькою мо-
ними або підозрілими. вою. Держава не фінансувала навчальні заклади, вони
6. Про всі ті випадки, які хоч утримувалися коштами населення та місцевих громад.
і не згадуються у цій пропозиції,
У Східній Галичині українській спільноті доводилося чи-
але які, з міркувань умов краю,
нити опір спробам поляків зробити початкові школи польськи-
здавалися б вам досить важливими
і заслуговуючими на особливу ува- ми. Проте польська громада краю в 1805 р. домоглася від
гу… австрійської влади прийняття рішення про передачу всіх по-
чаткових шкіл краю під контроль римо-католицької церкви.
?? Робота в парах. Обговоріть
зміст джерела і висловіть при-
Унаслідок цього посилилася полонізація початкової освіти
в Галичині. Більше десяти років знадобилося для того, щоб
пущення, із якою метою влада
запроваджувала описані заходи. за наполяганням греко-католицького духовенства влада дозво-
лила йому також опікуватися школами. Переважна більшість
дітей українського селянства через важке матеріальне стано-
вище батьків узагалі нтае відвідувала школу. У 1841 р. в по-
чаткових школах Галичини навчалося лише 14 % дітей селян-
ства шкільного віку.
На Буковині відбувалася румунізація системи освіти. На-
вчання здійснювалося румунською та німецькою мовами,
українська мова до шкіл не допускалася. У 1850 р. в краї ді-
яло 55 шкіл.
Університет (від латин. — На Закарпатті завдяки зусиллям греко-католицької церкви
сукупність) — вищий навчально- існувала найкраща на українських землях у складі Авст
науковий заклад, до складу якого
рійської імперії система початкової освіти. Наприкінці XVII —
входить кілька факультетів, де
викладаються дисципліни, що
на початку XIX ст. тут діяло близько 300 шкіл, що утри
становлять основу наукового мувалися церковними громадами, викладання в яких
знання. здійснювалося українською народною мовою. У всіх інших
навчальних закладах краю використовували угорську мову, що
82
перешкоджало навчатися в них дітям української громади

краю. Угорський уряд наполегливо проводив мадяризацію За-
карпаття. За законом 1844 р. в усіх видах шкіл краю запро-
ваджувалася угорська мова.
Закладами вищої освіти були Львівський університет
(заснований у 1661 р., відновлений у 1784 р.), Реальна (тор-
говельна) академія (1817 р.) і Технічна академія (1844 р.).
Викладання в цих закладах здійснювалося латинською та ні-
мецькою мовами.
«Весна народів» 1848—1849 рр. спричинила деякі зміни
в ситуації з освітою в краї. У цей період тут почали відкри-
ватися недільні школи для дорослих, де навчання здійснюва-
лося українською мовою. У Галичині їх було 60, у Закарпат-
ті — дев’ять. За рахунок збільшення терміну навчання
в початкових трирічних школах влада створила нижчі реаль- Будинок Даровського, у якому
ні школи, де учнів знайомили з основами сільськогосподар- містилася Технічна академія
ських знань — садівництвом, бджільництвом тощо.
Розвиток освіти на українських землях обумовлювався
зростанням потреб російської та австрійської влади у збіль-
шенні кількості освічених підданих. Однак російська влада
в освітній політиці взагалі не звертала увагу на освітні по-
треби української або будь-якої іншої національної спільноти,
а австрійська задовольняла їх лише на рівні початкової осві-
ти. Проблема наявності системи освіти, яка б задовольняла
потреби національного розвитку, ставала однією з найважли-
віших для українського населення.
3 РОЗВИТОК НАУКИ. ВИДАТНІ ВЧЕНІ. Перша половина XIX ст.

стала періодом вагомих здобутків українських учених
у природничих науках. Розвитку астрономії сприяло засну- Визначте наукові досягнення,
вання астрономічних обсерваторій у Харкові (1808 р.), Мико- здійснені українськими вченими
лаєві (1821 р.) та Києві (1845 р.). Цікаві спостереження не- в цей період.
бесних явищ здійснив професор Харківського університету
Тимофій Осиповський. Він також був визначним математиком
і створив тритомний «Курс математики», який протягом кіль-
кох десятиліть залишався основним підручником із цієї дис-
ципліни. Математик Михайло Остроградський за видатні до-
сягнення був обраний членом Римської, Туринської,
Паризької та Петербурзької академій наук.
Ученим-енциклопедистом вважається перший ректор Ки-
ївського університету Св. Володимира Михайло Максимович.
Він був автором підручників для студентів «Основи біології»
та «Основи зоології», праць «Роздуми про природу» і «Систе-
матика рослин». М. Максимович переклав українською мовою
«Слово о полку Ігоревім», склав три збірки українських на-
родних пісень, проводив дослідження з історії Києва, Полта-
ви, Переяслава та інших українських міст.
Визначну роль у розвитку хімічної науки відіграли праці
професорів Харківського університету Олексія Ходнєва та Ми-
коли Бекетова. З ініціативи В. Каразіна в 1812—1830 рр.
у Харкові, Києві, Миколаєві та Полтаві створили метеороло-
гічні станції, що започаткувало регулярні спостереження за
83
погодними умовами. Значну роль у розвитку ботаніки, садів-

ництва та агрономії відігравала науково-дослідна робота в бо-
танічних садах, які в цей період виникли в Києві, Одесі, Кре-
менчуці, Харкові та Ялті. На українських землях під
австрійською владою великий ботанічний сад існував при
Львівському університеті.
Успішно розвивалася медична наука. Засновником укра-
їнської хірургічної офтальмології став професор Київського
університету Володимир Караваєв. Професор Харківського
університету Микола Єллінський написав двотомний підруч-
ник з основ хірургії, за яким тривалий час навчалися студен-
ти університетів і медичних академій Російської імперії.
У вищих навчальних закладах Російської імперії та захід-
ноєвропейських країн працювало багато українських учених-
закарпатців. Директором Петербурзького головного педагогіч-
ного інституту був професор Василь Кукольник, який викладав
тут курси права, фізики, хімії та агрономії. Поєднував ви-
кладання логіки, моральної філософії та права з директор-
ством у Петербурзькому комерційному училищі професор Пе-
тро Лодій. Викладав політичні науки й був першим ректором
Петербурзького університету Михайло Балудянський. Зі
Львівським і Краківським університетами пов’язана діяль-
Наукове товариство —
товариство, яке об’єднує фахівців
ність закарпатця Івана Земанчика. Він був професором, дека-
із певної наукової дисципліни. ном і ректором Львівського університету, пізніше — профе-
сором Краківського університету. У «Руському інституті» при
Львівському університеті він викладав рідною мовою студен-
там-українцям фізику та математику.
Із розвитком науки пов’язана поява наукових і технічних
товариств, які сприяли дослідницькій діяльності вчених і по-
пуляризації їхніх ідей. Першим технічним товариством на
українських землях під владою Російської імперії вважається
засноване В. Каразіним на Харківщині Філотехнічне товари-
ство (1811—1818 рр.). У 1839 р. виникло Одеське товариство
історії і старожитностей, яке досліджувало минуле південної
частини українських земель і Криму. Товариство мало право
проводити тут археологічні розкопки. Основним напрямом ді-
яльності Тимчасового комітету для розшуку старожитностей
(1835—1845 рр.), створеного в Києві, стали також археологіч-
ні дослідження. Археологами-аматорами, які входили до його
складу, було знайдено фундамент Десятинної церкви та руїни
Золотих воріт у Києві.
Найбільшим культурно-освітнім і науковим центром на
українських землях під владою австрійських Габсбургів став
«Оссолінеум» (Народний заклад ім. Оссолінських) у Львові,
заснований польським істориком і громадським діячем Юзе-
фом Оссолінським у 1817 р. У ньому зберігалися архіви поль-
ської шляхти, колекції зброї, картин, скульптур, археологіч-
них пам’яток тощо. До складу «Оссолінеуму» входили також
велика бібліотека, друкарня та музей.
Інститут (музей) Оссолінських у Львові.
1848 р. Гравюра
84
4 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. СТАНОВЛЕННЯ СУ-

ЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. У тогочасній
українській літературі та мистецтві основними художніми на-
Визначте здобутки української
літератури цієї доби.
прямами були класицизм і романтизм. Розвиток класицизму Класицизм — один з основних

пов’язаний із творчістю І. Котляревського, П. Гулака-Арте- напрямів європейської літератури
мовського, Г. Квітки-Основ’яненка. Стилю романтизму дотри- й мистецтва XVII — початку
мувалися харківські романтики (Л. Боровиковський, А. Мет- XIX ст., зразком для якого було
линський, М. Костомаров та інші), члени «Руської трійці» класичне (давньогрецьке
(Я. Головацький, І. Вагилевич, М. Шашкевич), у Закарпат- й давньоримське, тобто античне)
ті — О. Духнович. Вершиною романтизму вважається твор- мистецтво.
чість Т. Шевченка, П. Куліша. У класичному та романтично- Романтизм — напрям
му стилях писав свої твори Є. Гребінка. у європейській літературі та
Іван Котляревський став майстром бурлескно-травестійно- мистецтві, що виник наприкінці
XVIII ст. й надавав першочергове
го жанру й засновником нової української поезії, написаної
значення духовно-творчому життю
народною мовою. Його літературна діяльність розпочалася людини, зображенням її характеру
з переробки поеми римського поета Вергілія «Енеїда». Поява і пристрастей.
однойменної поеми стала початком нової доби в українській Бурлеск — комічна поезія.
літературі. У творі стару книжну мову остаточно витіснила Травесті — гумористична поезія,
народна. близька до пародії.
Це започаткувало становлення сучасної української літе-
ратурної мови. Її подальшому розвитку сприяли інші майстри
української літератури цього періоду. ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Творцем нової української художньої прози та жанру со-
ціально-побутової комедії називають Григорія Квітку- Австрійський дослідник
Основ’яненка. Його перу належать повісті «Пан Халявський», і громадський діяч другої
«Українські дипломати», «Маруся», «Сердешна Оксана», «Ко- половини XIX ст. К. Е. Францоз
зир-дівка», «Конотопська відьма», п’єси «Сватання на Гонча- про творчість П. Гулака-
рівці», «Щира любов», «Шельменко-денщик» та інші твори. Артемовського
У деяких із них автор по-доброму глузував над вадами люд- …Після 1816 р. зміг видати де-
ської натури, в інших — заглиблювався в гіркі реалії життя які зі своїх гумористичних картин
українського села, із великим теплом зображував повсякденне із народного життя… Петро Гулак-
селянське життя. Артемовський. Вони були невинни-
У творчості Петра Гулака-Артемовського гумор і сатира ми, або принаймні виглядали таки-
ми. Коли, наприклад, цей поет
мали форму гострої критики соціальної несправедливості.
у своїй байці «Пан та собака» зма-
Своє ім’я він уславив складанням байок. Найвідомішим його льовує бідування собаки, який як
твором стала байка «Пан та собака», де автор зобразив важке винагороду за свою вірність отри-
життя українських селян-кріпаків. Семен Гулак-Артемов- мує лише удари й навіть не сміє
ський — автор музики до опери «Запорожець за Дунаєм», яка гавкати, то це здавалося дуже
стала українською музичною класикою. смішним, але водночас було гіркою
Письменник Євген Гребінка уславився своїми байками алегорією, яку кожен розумів. Не
(«Малоросійські приказки»), які завдяки лаконічності висло- будемо ставити тут запитання, чи
ву, добрій мові й національному колориту вважаються одними розумів це й уряд…
з найкращих в українській літературі. У жанрі байки мовою
алегорій він казав про соціальну й національну несправедли-
?? Робота в парах. Обговоріть
джерело і дайте відповіді на за-
вість тогочасної дійсності. Прямо висловлювати такі думки питання: 1. Що, на думку до-
в умовах тогочасної Російської імперії він не міг. слідника, хотів сказати П. Гу-
Значне місце в українській літературі посідає творчість лак-Артемовський у байці «Пан
Пантелеймона Куліша. Він написав перший український іс- та собака»? 2. Яке значення, на
торичний роман «Чорна рада», історичні поеми «Україна», вашу думку, мала творчість
П. Гулака-Артемовського для то-
«Настуня», «Маруся Богуславка», «Грицько Сковорода», «Ма-
гочасного українського суспіль-
гомет і Хадиза» та інші. У його творчому доробку багато ро- ства?
манів, повістей, оповідань, драматичних творів, наукових
85
і науково-популярних праць. Велике значення мав виконаний

ним перший повний переклад Біблії українською мовою, здій-
снений у 1860—1897 рр.
Творчість Миколи Гоголя для більшості сучасників і на-
ступних поколінь стала прикладом письменника, який до-
шкульною сатирою на існуючий лад забезпечив собі почесне
місце серед класиків світової літератури. Саме цьому були
присвячені соціальна комедія «Ревізор» і поема-драма «Мерт-
ві душі». Особливим українським колоритом насичені його
повісті «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» і «Тарас Буль-
ба».
Зустріч Тараса Бульби із синами. Вершиною розвитку української літератури цього періоду
Художник Т. Шевченко. 1842 р. вважають творчість Тараса Шевченка, який став не лише її
Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Тарас класиком, а й національною гордістю українського народу.
Бульба» Його перу належить збірка поезій «Кобзар» (1840 р.), поема
«Гайдамаки» (1841 р.), збірка «Три літа», повісті «Музикант»,
«Художник», «Близнята», «Капітанша», драма «Назар Стодо-
ля». Наприкінці життя він створив низку поезій, що стали
зразком любовної та пейзажної лірики.
На українських землях під владою Австрійської імперії
нову українську літературу започаткували члени «Руської
трійці». Найталановитішим серед них визнавали М. Шашке-
вича. Зміст його творів («Туга», «Розпука», «Веснівка», «Під-
лісся») мав переважно сумне забарвлення, яке часто поєдну-
валося з національними закликами.
Одним із найталановитіших поетів краю вважали Миколу
Устияновича. У його доробку чимало віршів, балад і пісень.
Романтичні картини карпатського життя змальовано в нове-
лах «Помста верховинця», «Страсний четвер».

суперечності розвитку української літератури в цей зв’язок між здобутками української літератури цього
період; періоду та становленням сучасної української літературної
прояви перешкод у розвитку освіти; мови.
особливості розвитку науки;
1784 р. — відновлення діяльності Львівського університету. 1834 р. — заснування університету в Києві.
1798 р. — вихід друком «Енеїди» І. Котляревського. 1840 р. — вихід друком «Кобзаря» Т. Шевченка.
1805 р. — заснування університету у Харкові.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- розуміння цієї думки, використовуючи матеріал культури
ної гри «Три речення». Правила гри. Учитель/учи- України цього періоду. 3. Сформулюйте обґрунтоване
телька доручає учням та ученицям передати зміст визна- оціночне судження умов розвитку культури на українських
ченого питання трьома простими реченнями. Перемагають землях наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. 4. По-
ті, чия розповідь у лаконічній формі краще передаватиме рівняйте розвиток освіти на українських землях у XVI—
зміст матеріалу. Для кращого й зручнішого виявлення пе- XVIII ст. та наприкінці XVIII — у першій половині
реможців гру можливо провести в письмовій формі. XIX ст. 5. У чому полягав поступ науки в тогочасній Укра-
2. Румунський і французький письменник і філософ їні? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.
культури писав, що «не можна бути людиною, не 6. Чи можна погодитися з думкою, що українська
бувши творінням тієї або іншої культури». Наведіть власне література цієї доби через несприятливі умови ім-
86
§ 12. Культура України. Розвиток театру, музики, образотворчого мистецтва та архітектури
перського панування не змогла суттєво вплинути на фор- 8. Використовуючи матеріал із курсу української
мування національної культури й сприяти розвитку укра- літератури в усній або письмовій формі, підготуйте
їнського націотворення? Поясніть свою думку. 7. Робота повідомлення за темами: 1) Тема жіночої долі у творчості
в парах. Розпочніть складання таблиці «Культура на укра- Тараса Шевченка (за творами «Катерина», «Наймичка»,
їнських землях наприкінці XVIII — у першій половині «У нашім раї на землі…»); 2) алюзії на події історії України
XIX ст.». у творах Івана Котляревського «Енеїда», «Наталка Полтав-
ка»; 3) значення ініціативності, наполегливості й працьо-
Галузь культури Досягнення Видатні діячі витості для досягнення поставленої мети або прагнення
до справедливості, рицарства, щирості, вірності почуттю
й обов’язку у творі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».
§ 12. Культура України. Розвиток театру, музики,

образотворчого мистецтва та архітектури
1 ТЕАТР. Театральне мистецтво здавна було популярним на українських землях. Наприкінці

XVIII — на початку XIX ст. на підвладних Російській ім-
перії українських землях у дворянських маєтках за тогочас- ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,
ною модою з’явилося чимало театрів, де грали актори-кріпа- ВИ ЗМОЖЕТЕ:
ки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці дізнатися про прояви розвитку
театрального мистецтва на українських
на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та в селі Качанівка
землях; з’ясувати особливості розвитку
на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До маєтку народного й професійного музичного
Г. Тарновського на театральні вистави приїздили М. Гоголь, мистецтва; характеризувати здобутки
М. Маркевич, М. Максимович та інші. тогочасного образотворчого мистецтва;
Кріпацький театр змінив аматорський театр (тип самоді- визначати риси, притаманні розвитку
яльного народного театру). Відомі аматорські трупи працюва- архітектури в цей період на
ли в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. українських землях.
За мовою та репертуаром як кріпацький, так і аматорський
театр українськими не були. Професійний театр на тогочасних
1. Як розвивався український театр
українських землях сформувався на основі аматорських теа- у другій половині XVIII ст.? 2. Назвіть
тральних колективів. У 1789 р. в Харкові побудували постій- основні здобутки української музики
ний театр. У ньому двічі на тиждень відбувалися російські цього періоду. 3. Які твори
вистави, ролі в яких спершу виконували юнаки-аматори з гу- скульптури та образотворчого
бернської канцелярії. Згодом із них сформувалася трупа ак- мистецтва, створені в другій половині
торів, яка взяла театр на власне утримання. Відтоді театр став XVIII ст. на українських землях, ви
професійним, а актори Харківського театру за свою гру стали знаєте? 4. Назвіть видатні пам’ятки
отримувати платню. У 1812 р. театр у Харкові очолив укра- тогочасної української архітектури.
їнський письменник і драматург Григорій Квітка-Основ’яненко.
Як розвивалося в цей період на
Він також виступав актором у російських виставах театру.
українських землях театральне
У 1820 р. в Полтаві побудували приміщення постійного
мистецтво?
театру. У 1815 р. тут виник аматорський театр, який через
три роки перетворився на професійний. Його директором став
Іван Котляревський. Саме для нього він написав перші укра-
їнські театральні твори — «Наталка Полтавка» і «Москаль-
чарівник». Цим він започаткував український репертуар теа-
трів.
Одночасно зі становленням професійного театру з’явилися
нові українські актори. На думку більшості сучасників, най-
кращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.
На Правобережжі, у Кам’янці-Подільському й Києві діяли
польські театри, де вистави відбувалися польською мовою.
Проте деякі ролі в них були українською мовою. У 1806 р.
87
На думку українського дослідника Степана

Чарнецького, Іван Котляревський своїми п’єсами
«Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» розпочав
«нову епоху в історії українського театру — епоху
мистецької української драми».
Причиною того, що ці твори й сьогодні не зійшли зі
сцени, він вважає вдалу спробу І. Котляревського
«своїм глибоким національним почуванням умів так
вхопити типові риси свого народу й основні
особливості його характеру та духовної психіки, що
й по нинішні дні виведені ним на сцену люди —
живі, з кров’ю і душею, й це забезпечує їм ще довге Житомир. Будівля колишнього міського театру,
життя на українській сцені». побудованого в 1855 р. за проєктом архітектора
І. Штрома (зараз — будівля філармонії)
будинок для постійних театральних вистав збудували в Києві,

а через три роки він з’явився також в Одесі. На українських
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ землях під австрійською владою перший постійний театр
1795 р. відкрили у Львові в колишньому костьолі єзуїтів. Піс-
Михайло Щепкін починав творчий ля приєднання Галичини австрійська влада надіслала із Відня
шлях актором кріпацького театру. до Львова театральну трупу, яка грала вистави німецькою
Пізніше він грав у Харківському мовою для прихильників театру. Перша вистава народною мо-
і Полтавському професійних
вою відбулася в 1834 р. у Львівській духовній семінарії за
театрах. За сприяння
І. Котляревського, що був
сприяння її ректора Г. Яхимовича. У роки «Весни народів»
керівником Полтавського театру, 1848—1849 рр. у Львові, Перемишлі та Коломиї відбулися
актора викупили з кріпацтва. перші публічні вистави українською мовою за п’єсами І. Кот-
У створюваних на сцені образах ляревського «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
М. Щепкін виявляв глибоке знання У жовтні 1848 р. І. Озаркевич представив виставу за мотива-
життя, побуту, гумору й комізму ми «Наталки Полтавки» перед Собором руських вчених
українського народу. У 1822 р. у Львові. Подальший розвиток українського театру в краю
актор переїхав до Москви, де до призупинила реакція, що запанувала тут у 50-х рр. XIX ст.
кінця свого життя грав у Малому Унаслідок цього перший український професійний театр на
імператорському театрі. цих територіях з’явився лише на початку 60-х рр. XIX ст.
2 МУЗИКА. У цей період в житті української спільноти, як

і раніше, вагоме місце посідали музика й музичний фоль-
клор. Українці та українки не забували традиційних народних
Визначте факти, що характеризують пісень — весільних, жниварських, купальських, колискових,
розвиток народного історичних, колядок, щедрівок тощо. Розвивалися також на-
й професійного музичного родні танці: гопак, козачок, метелиця тощо. Пісні й танці су-
мистецтва на українських землях проводжувалися музикою, що виконувалася переважно на
у цей період.
струнних інструментах (кобза, бандура), цимбалах, сопілках,
бубнах. На народних святах українців найчастіше грали тро-
їсті музики — ансамбль із бубна, скрипки й цимбалів. За-
гальну повагу мали кобзарі, найвідомішими серед яких у цей
період були Остап Вересай, Іван Крюковський, Федір Грицен-
ко (Холодний), Андрій Шут.
Центрами формування професійного музичного мистецтва
на українських землях у складі Російської імперії ставали пе-
реважно великі міста — Київ, Харків, Полтава, Одеса тощо.
Ознакою тогочасного міського життя стали виступи в міських
88
садах і театрах військових духових оркестрів. Час від часу

проходили гастролі популярних європейських виконавців.
Так, у 1847 р. в Києві, Одесі та Єлисаветграді (зараз Кропив-
ницький) із великим успіхом відбулися гастролі угорського
піаніста й композитора Ф. Ліста. З’явилися піаністи й ком-
позитори, які створювали фортепіанні твори — варіації на
теми українських народних пісень. У 1836 р. в Києві поль-
ський та український піаніст і композитор Йосип Витвицький
написав твір «Україна», варіацію на тему народної пісні «Зі-
бралися всі бурлаки».
У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині виникли
перші музичні професійні товариства, які здійснювали кон-
цертну діяльність: Філармонічне товариство в Одесі (1842 р.)
та Симфонічне товариство аматорів музики і співу в Києві
(1848 р.).
Перехід українських регіонів під владу австрійських Габ-
сбургів зумовив деяке пожвавлення там музичного життя.
Цьому сприяло встановлення безпосередніх зв’язків із Віднем,
який був визнаним центром тогочасного європейського музич-
ного мистецтва. У культурному житті Львова чільне місце по-
сіли відомі європейські музиканти — диригент німецького
Портрет миргородського кобзаря
театру Й. Ельснер (учитель польського композитора Ф. Шо-
Самійла Яшного. Художник О. Сластіон.
пена) та німецький композитор і диригент А. Нанке. Розвиток Початок ХХ ст.
українського музичного мистецтва в краї пов’язаний із діяль-
ністю у 20-х рр. XIX ст. греко-католицького духовенства в Пе-
ремишлі. У 1829 р. завдяки підтримці єпископа І. Снігурсько-
го тут заснували постійний церковний хор. На його основі
сформувалося нове покоління, яке започаткувало так звану
«перемишльську школу» — український національний напрям
у музиці українських земель у складі Австрійської імперії.
Найвідомішим її представником став Михайло Вербицький —
один із перших професійних композиторів у Галичині.
3 ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. В українській скульптурі цьо-

го періоду відбувався перехід від стилю бароко до класи-
цизму. Загальне визнання здобув у цей час скульптор-мону-
менталіст Іван Мартос. Серед найвідоміших витворів майстра,
виконаних у стилі класицизму, надгробні пам’ятники К. Ро-
зумовському в Батурині та П. Рум’янцеву в Києві, пам’ятник
Г. Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, дюку
де Рішельє в Одесі.
У Києві на Володимирському пагорбі встановлено бронзо-
вий пам’ятник князю Русі Володимиру, авторами якого стали
російські скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро
Клодт та архітектор Олександр Тон. Монумент є типовим для
стилю класицизму. Надгробок К. Розумовського. Скульптор
На українських землях, підвладних Австрійській імперії, І. Мартос. Фото 1912 р.
розвиток мистецтва скульптури пов’язаний із творчістю ав-
стрійських митців Гартмана Вітвера та родинної династії
Шимзерів, які працювали в цей час у Львові. Найкращою
роботою Г. Вітвера вважають чотири фонтани на площі Ринок Назвіть здобутки образотворчого
із фігурами Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітріти. Окрасою мистецтва цієї доби.
89
Львова стали барельєфні композиції, виконані на сюжети ан-

тичної міфології, та надмогильні пам’ятники, авторами яких
були брати Йоганн та Антон Шимзери.
Про зародження мистецтва класицизму в живописі свід-
чить творчість майстрів портрета Дмитра Левицького та Во-
лодимира Боровиковського. Обидва походили з України, але
впродовж усього життя працювали в Санкт-Петербурзі. Д. Ле-
вицького вважали найкращим європейським портретистом.
Серед найвідоміших творів його учня та наступника В. Боро-
виковського — портрети земляків-українців, які служили на
високих посадах у Санкт-Петербурзі, — Д. Трощинського,
О. Безбородька з доньками. Його пензлю належать також роз-
писи церков у Миргороді, Кибинцях та Романівці на україн-
ських землях.
У першій половині XIX ст. в українському живописі набув
поширення новий стиль — реалізм. Одним із перших україн-
ських художників, у творчості яких з’явилися риси нового
стилю, стали Іван Сошенко, Капітон Павлов і Гаврило Васько.
Серед творів І. Сошенка, які збереглися дотепер, «Портрет
бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», жанрові картини
Фонтан Нептуна на площі Ринок
у Львові. Скульптор Г. Вітвер
«Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі». К. Павлов
працював переважно в портретному жанрі. Відомі його «Авто-
портрет», «Портрет доньки художника», «Портрет мічмана
Г. Чайковського», «Хлопчик із голубком». Г. Васько здобув
визнання завдяки серії портретів тогочасних українських ді-
ячів, виконаних на замовлення В. Тарновського для його при-
ватного музею. Однією з найкращих робіт майстра вважають
«Портрет юнака із сім’ї Томари».
Видатним українським пейзажистом цієї доби був Василь
Штернберг. Його пензлю належать твори «Садиба Г. С. Тар-
новського в Качанівці», «Ярмарок у містечку Ічні», «Мало-
російський шинок», «Аскольдова могила» тощо.
Російський художник Василь Тропінін (1776—1857 рр.) був видатним

майстром романтичного та реалістичного портрета. Загалом
В. Тропінін створив понад 3 тис. портретів. Як і Т. Шевченко, він
походив із кріпосних селян і залишався кріпаком до 47 років.
Протягом десяти років він жив на Поділлі. Згодом він писав: «Я мало
учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку
писав із натури, і ці мої роботи, здається, найкраще, що до цього часу
Портрет українця середнього віку.
мною написано».
Художник В. Тропінін. 1818 р.
В. Тропінін створив узагальнені, глибоко поетичні образи українських
селян («Дівчина з Поділля», 1810—1820 рр.; «Дівчина з кужелем»
(1810‑ті рр.); «Хлопчик із топірцем», «Хлопчик із сопілкою» (обидва
1812 р.); «Пряля», «Портрет українця» (обидва 1821 р.)), краєвиди
Поділля («Гроза над селом», 1810-ті рр.), побутові композиції («Весілля
Реалізм — напрям у літературі в с. Кукавці», 1821р.).
та мистецтві, із яким пов’язане У 1818 р. В. Тропінін, супроводжуючи графа, відвідав місто Кам’янець,
намагання митців дати правдиве, у фортеці намалював одного з в’язнів «Портрет українця середнього
повне відображення дійсності. віку». Дехто із вчених схильні вважати його зображенням У. Кармалюка.
90
Визначним досягненням образотворчого мистецтва цього Офорт — вид гравюри на металі,

періоду стала творчість Тараса Шевченка, який є автором по- у якому заглиблені елементи
над тисячі творів різних жанрів. Визнання здобули його кар- зображення отримують шляхом
тини «Циганка-ворожка», «Катерина», «Портрет невідомого», травлення металу кислотою,
«Портрет дівчини із собакою», «Портрет невідомої в намисті», а також відтиск із такої гравюри.
«Автопортрет» та інші. Загалом Т. Шевченко створив понад
130 портретів. Він був також відомим майстром графіки й гра-
вюри. Йому належить серія офортів «Живописна Україна».
На підвладних Австрійській імперії українських землях
у цей період уславився своїми творами переважно релігійного
змісту в стилі класицизму Лука Долинський. Він виконав роз-
писи для новозбудованого собору Св. Юра у Львові та інших
церков міста. Його вважали також одним із найкращих того-
часних портретистів. У Закарпатті засновником світського на-
пряму в живописі став Йосип Змій-Міклошій. Після закінчен-
ня Віденської академії мистецтв він працював придворним
майстром пряшівського єпископа. Його пензлю належать пор-
трети, картини на побутові теми із життя закарпатських се- Офорт «Судна рада» з альбому
лян, пейзажі. Майстер також виконував розписи багатьох «Живописна Україна». Художник
церков Закарпаття. Т. Шевченко. 1844 р.
4 АРХІТЕКТУРА. У першій половині XIX ст. тривала розпо-

чата наприкінці минулого століття перебудова губернських
і повітових українських міст під російською владою. За цим
наглядали спеціальні будівельні комітети й комісії. Швидки-
ми темпами відбувалося будівництво в Єлисаветграді, Херсо-
ні, Маріуполі, Одесі, Севастополі та інших містах. До участі
в ньому залучали відомих російських архітекторів. Панівним
архітектурним стилем був класицизм.
У Києві протягом 30 років головним міським архітектором
працював Андрій Меленський. У зв’язку з поверненням Киє-
ву в 1802 р. прав міського самоврядування за його проєктом
спорудили пам’ятник на честь відновлення магдебурзького
права. Саме А. Меленський під час розробки плану забудови
міста визначив Хрещатик як майбутню головну вулицю Киє-
ва. За його проєктами в місті було споруджено новий центр
губернської адміністрації на Печерську, перший у Києві бу-
динок театру на Хрещатику, Контрактовий будинок на Подо-
лі й перебудовано тут Гостинний двір. На Аскольдовій могилі
архітектор створив мавзолей — пам’ятник Аскольду, який, за
літописом, був одним із перших київських князів.
Найбільшою спорудою Києва цього часу стала створена
Портрет князя Льва Даниловича
в 1839—1843 рр. за проєктом архітектора Вікентія Беретті у Василіанській церкві у Львові.
будівля університету Св. Володимира. Окрасою міста став та- Художник Л. Долинський. 1770—
кож спроєктований ним Інститут шляхетних дівчат. У Харко- 1771 рр.
ві за проєктом архітекторів Є. Васильєва та О. Тона в 1824—
1833 рр. спорудили високу дзвіницю Успенського собору на
честь перемоги над Наполеоном у 1812 р. Серед будівель, що
з’явилися в тогочасному Севастополі, виділялися будинок
Морської бібліотеки зі славнозвісною Баштою вітрів, Петро- Що було характерним для розвитку
павлівський собор і Графська пристань. тогочасної архітектури на
українських землях?
91
Контрактовий будинок у Києві. Архітектор А. Меленський Ратуша на площі Ринок у Львові
У цей період на українських землях у складі Російської

імперії почали з’являтися нові палацово-паркові комплекси,
що складалися з палаців знаті, оточених парками. У 1799—
1803 рр. в мальовничій місцевості над річкою Сейм у Бату-
рині збудували палац останнього українського гетьмана К. Ро-
зумовського. Автором проєкту був петербурзький архітектор
Ч. Камерон. У селі Сокиринці на Чернігівщині в маєтку П. Га-
лагана в 1829 р. спорудили палац у стилі класицизму, до яко-
го прилягав парк площею в 600 десятин з алеями, штучними
галявинами та озерами.
Світову славу своєю красою здобули декоративно-пейзажні
парки «Олександрія» поряд із Білою Церквою та «Софіївка»
Садиба Галаганiв у с. Сокиринці в околицях Умані.
(Чернігівська обл.). Архітектор Більшість визначних архітектурних пам’яток цієї доби на
П. Дубровський українських землях у складі Австрійської імперії зосереджено
у Львові. Це будівлі «Оссолінеуму» (1827 р.), ратуші на пло-
щі Ринок із високою вежею та годинником (1835 р.), місько-
го театру (1842 р.) та кілька житлових будинків. Більшість
тогочасних нових міських споруд створено за проєктами ні-
мецьких архітекторів. У Буковині визначною архітектурною
Парк «Олександрія» було створено неподалік міста Біла Церква

у 80-х рр. XVIII ст. Назву він отримав на честь своєї засновниці
графині Олександри Браницької. Системи озер, алеї, великі галявини,
численні альтани, колонади, містки й сам палац графів Браницьких
разом із величезною кількістю дерев створили неповторний ансамбль.
Парк «Софіївка» був заснований у 1796 р. власником міста Умані,

графом Станіславом Потоцьким та названий на честь його дружини
Софії Вітт-Потоцької. Це єдиний серед тогочасних парків, на території
якого немає палацу. Тут було розбито чотири штучні озера, з’єднані
Кафедральний собор Святого Духа
підземними каналами, побудовано гроти, лабіринти, скелі з великих
в Чернівцях. Архітектори А. Рьолль,
каменів, численні павільйони та містки.
Й. Главка
92
Парк «Олександрія». Колонада «Луна» Парк «Софіївка». Фонтан «Змія»
пам’яткою того часу стала зведена в Чернівцях за проєктом

А. Мікулича міська ратуша із 45-метровою вежею (1843—
1847 рр.). У середині 40-х рр. XIX ст. тут було збудовано та-
кож кафедральний православний собор, витриманий у візан-
тійському стилі, та церкву Св. Параскеви.
НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУ-

ЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:
зміни, які відбулися в цей період у розвитку театраль- процеси, які розгорталися в образотворчому мистецтві
ного мистецтва; цього періоду;
стан музичного мистецтва на тогочасних українських особливості розвитку архітектури на українських зем-
землях; лях цієї доби.
1818 р. — відкриття професійного театру в Полтаві.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- XIX ст. 7. Познайомтеся з «Переліком палаців — садиб
ної гри «Закінчіть речення». Правила гри. Учитель/ України» за сучасними областями. Складіть карту пала-
учителька пропонує учасникам/учасницям гри (гру можна ців — садиб кінця XVIII — першої половини XIX ст. на
проводити індивідуально, із командами або класом у ці- території сучасної України. Використовуючи її, розкажіть
лому) завершити 6—12 речень із характеристиками, за про їх виникнення та сучасний стан.
якими можна впізнати розглянуті ними події або явища. 8. Відвідайте місцевий музей образотворчого мис-
2. Які з подій, пов’язаних зі становленням україн- тецтва й підготуйте повідомлення про твори укра-
ського театру в цей період, ви вважаєте найважли- їнських майстрів кінця XVIII — першої половини XIX ст.
вішими? Чому? 3. Порівняйте розвиток музичного мис- в його експозиції. 9. З’ясуйте, які архітектурні пам’ятки
тецтва на українських землях у розглянутий період та кінця XVIII — першої половини XIX ст. розташовані в міс-
в попередньому столітті. Чим, на вашу думку, можна по- цевості, де ви живете. Підготуйте повідомлення про де-
яснити наявні відмінності? 4. У чому, на вашу думку, по- кілька з них.
лягав розвиток українського образотворчого мистецтва
цієї доби. 5. Як імперське панування вплинуло на роз-
виток архітектури українських земель? Наведіть факти, які
підтверджують вашу думку.
6. Робота в парах. Завершіть складання таблиці
«Культура України кінця XVIII — першої половини
93
Практичне заняття за розділом ІІІ. Повсякденне життя

та культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.
МЕТА: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання
матеріалу розділу, розвивати вміння працювати з контурною картою,
1. Що таке повсякденне життя людини
удосконалювати навички групової роботи, вміння працювати
й культура суспільства? 2. Чим
з історичними джерелами та знаходити необхідне в джерелах
дослідження повсякденного життя
додаткової інформації.
людини й культури суспільства
допомагає створити повне уявлення ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
про події минулого? 3. Які
1. Повторити матеріал до розділу.
найвагоміші, на вашу думку, зміни
відбулися в повсякденному житті
2. Підготувати міні-проєкт про повсякденне життя представ-
українського населення цієї доби? ників однієї з груп населення українських земель, — се-
Чому ви вважаєте їх лянства, міщанства, торговців, дворян-землевласників, —
найвагомішими? 4. Які серед у першій половині XIX ст.
досягнень культури України цього 3. Підготувати усну або письмову розповідь про віртуальну
періоду ви вважаєте найважливішими? мандрівку «Пам’ятки образотворчого мистецтва та архітек-
Поясніть свою думку. тури українських земель першої половини XIX ст.».
4. Підготувати розгорнутий план доповіді «Наш край напри-
кінці XVIII — у першій половині XIX ст.».
I. Робота з контурною картою

1. Позначте відповідними цифрами місця діяльності на-
званих навчальних закладів і підпишіть назви міст, де
вони існували:
1 Волинський ліцей;
2 Рішельєвський ліцей;
3 Гімназія вищих наук;
4 Реальна (торговельна) академія;
5 Технічна академія.
2. Позначте міста, де діяли університети, і підпишіть на-
зви цих міст.
3. Підпишіть і підкресліть відповідними кольорами назви
міст, де виникли:
yy синім — технічні й наукові товариства;
yy зеленим — перші професійні театри.
4. Позначте першими літерами назв декоративно-пейзаж-
ні парки, створені на околицях Білої Церкви та Умані.
II. Робота з джерелами
Ознайомтеся із запропонованим матеріалом і виконай-
те завдання.
III. Робота в малих групах
У складі малих груп, створених за тематикою викона-
них завдань, відбувається обговорення результатів роботи
над ними. Групи визначають роботи, які доцільно заслу-
хати в класі.
Учні та учениці самостійно визначають, чим практич-
не заняття було корисним для них.
94
Наш край наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
Із проєкту заснування Харківського університету, представленого В. Каразіним (серпень 1802 р.)

1. … § 16. Благоустроєна держава має потребу і способу викладання, відмінного від звичайного викла-
в особливому училищі, яке б готувало чиновників для дання цих наук як частини фізики або змішаної механі-
спорудження різних будівель, водних сполучень та ін- ки. Відділ університету, призначений для цього, будучи
ших державних робіт цього роду, необхідних найбільше учбовим закладом, майже єдиним в Росії, можна назва-
там, де все це упорядковується і наближається до кві- ти відділом цивільних мистецтв.
тучого становища. Ґрунтовне вивчення архітектури, ме-
ханіки, гідравліки і землеустрою в тому найбільше, що ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповідь на за-
питання: чим навчання в Харківському університеті
належить до застосування умоглядних основ їх до само-
мало, за задумом його засновників, відрізнятися від
го виконання на ділі, потребує особливих учителів
інших навчальних закладів?
З оголошення ради Київського університету Св. Володимира про його урочисте відкриття
… Затверджений в цьому краї університет, перетво- де вперше засяяло і звідки розлилося… світло істинної
рений із Волинського ліцею, призначений переважно віри. Хай це обрання провіщає успіхи розсадника осві-
для навчання юнацтва губерній Київської, Волинської ти, в дусі благочестя і моральності…
і Подільської; спадкова увага жителів їх до користі осві-
ти і на майбутні часи зміцнила добробут учбових за- ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповідь на за-
питання: як у джерелі визначається мета створення
кладів цього краю.
та діяльності університету?
Місцем заснування цього закладу обрано місто Київ,
столицю святого рівноапостольного князя Володимира,
Із передмови до нездійсненого видання «Кобзаря» Т. Шевченка

…Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді і читаю: Чи розібрали вони хоч одну книжку польську, чесь-
ляхи друкують… неначе всім заціпило. Чого се ви так, ку, сербську або хоч і нашу? Бо і ми таки, слава богу,
братія мої? Може, злякались нашествія іноплеменних не німці. Не розібрали. Чом? Тим, що не тямлять. Наша
журналістів. Не бійтеся, собака лає, а вітер несе. Вони книжка як попадеться у їх руки, то вони аж репетують
кричать, чом ми по-московській не пишемо? А чом мос- та хвалять те, що найпоганше. А наші патріоти-хуторяни
калі самі нічого не пишуть по-своєму, а тільки пере- й собі за ними…
водять, та й то чортзна по якому… Кричать о братстві,
а гризуться, мов скажені собаки. Кричать про єдину ?? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповідь на за-
питання: яким є ставлення автора до російських ім-
слав’янську літературу, а не хотять і заглянуть, що ро-
перських уявлень про «єдину слов’янську літерату-
биться у слов’ян!
ру»? Наведіть слова Т. Шевченка, які підтверджують
вашу думку.
Наш край наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

І. Адміністративно-територіальний та істори- 4. Охарактеризуйте особливості адміністра-
ко-етнографічний розвиток. тивно-територіального устрою цього ре-
1. До складу якої імперії — Російської чи гіону на початку XIX ст.
Австрійської — входив ваш регіон на- 5. Які населені пункти існували на той час
прикінці XVIII — у першій половині у вашому регіоні? Порівняйте їх із
XIX ст.? тими, що існують сьогодні. Чи зазнали
2. Покажіть на карті населений пункт, змін їхні назви, розміри?
у якому ви проживаєте. На території 6. Чи є у вашому краї населені пункти, які
якого району, області він розташова- виникли наприкінці XVIII — у першій
ний? половині XIX ст.? Назвіть їх і поясніть
3. Якому історико-етнографічного регіону походження їхніх назв.
він відповідає? 7. Яким був етнічний і соціальний склад
населення вашого краю наприкінці
XVIII — у першій половині XIX ст.?
95
ІІ. Зміни в господарському житті. на території вашого регіону порівняно

1. Що ви знаєте про особливості розвитку з іншими регіонами українських земель
сільського господарства вашого краю того часу.
в ті часи? 5. Відшукайте науково-популярні твори,
2. Які сільськогосподарські культури пере- статті, художні твори, присвячені поді-
важно вирощувалися тоді у вашому ям українського національного відро-
регіоні? дження у вашому краї в цей період. Яку
3. Яким був стан промисловості й торгів- інформацію можна отримати з них?
лі? 6. Яким, на вашу думку, був внесок вашо-
4. Визначте спільне й відмінне в господар- го краю або регіону в український на-
ському житті краю порівняно з іншими ціональний рух цього періоду?
регіонами українських земель цього пе-
ріоду. ІV. Нові явища в культурному та духовному
5. Що вам відомо про соціальне становище житті населення.
в краї та соціальні протести населення? 1. Що ви знаєте про вірування, звичаї
6. Відвідайте місцевий краєзнавчий (істо- та традиції населення вашого краю?
ричний) музей і підготуйте за його 2. Назвіть діячів української культури цьо-
експозицією повідомлення про побут го періоду, що походили або проживали
і повсякденне життя населення краю на- в краї. Яким був їхній внесок у розви-
прикінці XVIII — у першій половині ток культури?
XIX ст. 3. Які пам’ятки культури кінця XVIII —
першої половини XIX ст. розташовані
ІІІ. Українське національне відродження. у вашому регіоні? Підготуйте розповідь
1. Які події, пов’язані з розгортанням про одну з них.
українського національного руху, відбу- 4. Які церковні споруди, збудовані в той
лися на території вашого краю або регі- час, збереглися на території вашого
ону? краю?
2. Назвіть діячів українського національ- 5. Визначте спільне й відмінне в духовно-
ного відродження цього періоду, що по- му й культурному житті населення краю
ходили або діяли у вашому краї чи ре- порівняно з іншими регіонами україн-
гіоні. Яким був їхній внесок ських земель цього періоду.
в український національний рух? 6. У яких творах української літератури
3. Які пам’ятки, пов’язані з українським розповідається про тогочасну історію ва-
національним рухом кінця XVIII — пер- шого краю або регіону, у якому він роз-
шої половини XIX ст., є на території ташований? Яку інформацію про події
вашого краю або регіону? Підготуйте та життя населення в ті часи можна
розповідь про одну з них. отримати з них?
4. Визначте спільне й відмінне в розгор-
танні українського національного руху
ЗАВДАННЯ
1. Розпочніть складати порівняльну таблицю 2. Розпочніть складати таблицю «Видатні дія
«Наш край в історії України та Європи» (кі- чі історії краю» (кінець XVIII — перша по-
нець XVIII — перша половина XIX ст.). ловина XIX ст.).
Основні події та історичні процеси Прізвище, Чим Значення

роки життя уславився діяльності
Історія рідного Історія Історія
краю України Європи
96
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІІ
Узагальнення за розділом ІІІ. Повсякденне життя та культура

України кінця XVIII — першої половини XIX ст.
I. Ігрові завдання фіївка» графа Потоцького неподалік
1. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру Умані; 3) полтавчанин/полтавчанка роз-
«Хто більше» для визначення кращих повідає про театральне життя в місті;
знавців термінів і понять розділу. 4) львів’янин/львів’янка розповідає про
Правила гри. Командам учнів та зміни, які відбулися в місті за австрій-
учениць доручається за встановлений ської влади в цей період.
час пригадати й навести якомога більше 3. Об’єднайтеся у дві команди й проведіть
термінів та понять із їхніми визначен- гру «Історичний турнір».
нями. Із метою уникнення непорозумінь Правила гри. Визначається тема, за
кожна команда оприлюднює свої термі- якою відбудеться гра. Шляхом жеребку-
ни і поняття за відсутності суперників. вання встановлюється, хто першим ста-
2. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру вить запитання. Доцільно заздалегідь
«Чотири зупинки». попередити, що оригінальність запитань
Правила гри. Кожна команда отри- також оцінюватиметься. Отримавши за-
мує завдання розповісти, що вона поба- питання, представник/представниця ін-
чила на визначених чотирьох зупинках шої команди відповідає. Після цього
фантастичної машини часу, яка перене- вона ставить своє запитання. Журі оці-
сла їх у минуле. Гру пропонується про- нює правильність відповіді. Гра триває,
водити за одним із запропонованих сце- поки команди не вичерпають встановле-
наріїв. ний ліміт запитань. Для кращої органі-
Варіант I: ви супроводжуєте росій- зації гри час на роздуми над запитан-
ського урядовця, який прямує через ням необхідно визначити до її початку.
українські землі за кордон. Розіграйте
невеликі інсценізації того, про що ви ді- II. Спільне обговорення
зналися під час таких чотирьох зупи- У складі малих груп або колективно об-
нок: 1) зустріч із селянською родиною говоріть наведені питання:
перед її хатою на Київщині; 2) у парку 1) суперечності розвитку української куль-
«Олександрія» графа Браницького непо- тури під впливом політики Російської та
далік Білої Церкви; 3) архітектор Ан- Австрійської імперій;
дрій Меленський розповідає про те, що 2) причинно-наслідковий зв’язок між пере-
змінилося при ньому у Києві; 4) хар твореннями в соціально-економічній
ків’янин розповідає про розвиток освіти сфері та змінами в житті й побуті лю-
й науки в їхньому місті. дини;
Варіант II: ви супроводжуєте фран- 3) значення історичних пам’яток, фолькло-
цузького журналіста, який збирає мате- ру та етнографії в дослідженні націо-
ріал про українські землі для книги. нальних ознак українців та українок
Розіграйте невеликі інсценізації того, і формуванні національної свідомості;
про що ви дізналися під час таких чо- 4) суперечливі наслідки модернізаційних
тирьох зупинок: 1) обід із селянською процесів для розвитку національної
родиною на Київщині; 2) у парку «Со- освіти й культури.

контролю за розділом ІІІ. Повсякденне життя
та культура України кінця XVIII — першої половини
XIX ст. rnk.com.ua/100852
97
РОЗДІЛ ІV. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
в другій половині XIX ст.
§ 13. Українське питання в контексті міжнародних відносин.

Східна (Кримська) війна та її наслідки для українських земель
1 УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ ТА ЄВРОПЕЙСЬКА МІЖНАРОДНА ПО-
ЛІТИКА другої половини XIX ст. Тогочасні європейські дер-
жави почали звертати увагу на український національний рух,
з’ясувати зміст українського питання та
його місце в європейських що розгорнувся наприкінці XVIII — у першій половині
міжнародних відносинах цієї доби; XIX ст., як на чинник, який вони можуть використати у сво-
дізнатися про Східну (Кримську) війну їй майбутній зовнішній політиці.
та її наслідки для українських земель. У другій половині XIX ст. активна зовнішня політика Ро-
сійської імперії непокоїла чимало країни Європи, зокрема
Пруссію, яка була стурбована прагненням Росії вирішити
1. Як Російська імперія
долю європейських володінь Османської імперії на свою ко-
використовувала ресурси українських
земель для реалізації своїх ристь. Тогочасні прусські політики розробляли ідею союзу
зовнішньополітичних цілей у першій Пруссії, Великої Британії та Франції з метою протидіяти спро-
половині XIX ст.? 2. Якою була бам Росії посилити свої позиції шляхом чергової війни проти
політика російської влади щодо Османської імперії.
кримсько-татарського населення та її У 1853 р. Росія розпочала Східну (Кримську) війну, і де-
наслідки в першій половині XIX ст.? які прусські політики стали відверто висловлюватися, що для
Пруссії буде корисною «тільки така політика, яка приведе до
Яке місце посідало українське розчленування та ослаблення Росії». Вони планували відібра-
питання в тогочасній європейській ти в Російської імперії Фінляндію, землі Прибалтики, Поль-
міжнародній політиці?
щу, Південну Україну та Бессарабію. Ці заяви розглядалися
діячами українського національного руху як потенційна мож-
ливість змінити становище українських земель.
Однак плани прусських політиків залишилися нереалізо-
ваними. Незважаючи на те, що Східна (Кримська) війна за-
вершилася поразкою Російської імперії, держави-переможни-
ці не бажали розпочинати проти неї нову війну й намагалися
лише обмежити її експансію, а мирних шляхів для здійснен-
ня планів розділу імперії не існувало.
Українське питання повернулося до міжнародної політики
в часи, коли канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк став до-
магатися для своєї країни гідного місця в європейській по-
Українське питання — термін, літиці. Крім того, Німеччина бажала закріпити свій вплив
яким позначають проблему в Османській імперії, що одразу призвело до зіткнення її пре-
звільнення українських земель тензій із російськими інтересами.
з-під залежності від країн, що Балканська криза 1875 р. спричинила російсько-турецьку
контролювали її територію.
війну 1877—1878 рр., яка стала досить успішною для Росій-
ської імперії. О. фон Бісмарк побачив у цих подіях небезпеку
для інтересів Німеччини. У 1879 р. Австро-Угорщина та Ні-
меччина уклали союз проти Росії. Водночас у німецькій пре-
сі з’явилася стаття, де висувався план відторгнення від Ро-
сійської імперії частини її володінь. Зокрема, зверталася
увага на українські землі, де передбачалося утворити неза-
лежну державу — Київське королівство, на чолі якого мав
стати представник династії Габсбургів.
98
§ 13. Українське питання в контексті міжнародних відносин. Східна (Кримська) війна та її наслідки для українських земель
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Зі статті німецького філософа Едуарда фон Із петиції К. Делямара в українській

Гартмана в німецькому журналі «Гегенварт» справі, внесеної на розгляд
Немає ані географічних, ані етнографічних підстав для французького сенату
об’єднання двох світів — російського та українсько-біло- У Європі існує народ, забутий історика-
руського в єдиний державний організм. Росіяни заселяють ми, — народ Русинів, із якого 12,5 млн живе
межиріччя Волги і Дону, тому для Росії є життєво важливим під владою російського імператора, а 2,5 млн
питання володіти цими річками на цілому їх бігу, але для осіб — у складі Австро-Угорської монархії. Цей
Росії зовсім не є необхідним володіти Придніпров’ям — те- народ за своєю кількістю дорівнює іспанцям,
риторією розселення українського та білоруського народів. утричі більший за чехів і рівний за кількістю
Російська національна держава як за своїм національним всім підданим корони Св. Стефана (населення
характером, так і за географічними умовами повернута на Угорщини — Авт.). Цей народ існує, має свою
південний схід, а не на захід… Обидві частини можуть обі- історію, відмінну від історії Московії. Він має
йтися одна без другої як за географічним, так і за торго- свої традиції, свою мову, окрему від москов-
вельно-політичним розташуванням… Варто було б також ської та польської, має виразну індивідуаль-
створити Київське королівство в межиріччі Дніпра й Пруту. ність, за збереження якої бореться. Історія не
Така Наддніпрянська держава з 18-мільйонним населенням повинна забувати, що до Петра I цей народ,
мала б усі необхідні передумови для самостійного політич- який ми сьогодні називаємо рутенами, звався
ного існування. Нова держава мала також отримати від руським, або русинами, і його земля звалася
Австрії гарантії недоторканності та увійти з нею до обо- Руссю, або Рутенією, а той народ, який ми нині
ронного союзу. Відокремлення від Росії територій із 34 міль- називаємо руським, називали тоді московита-
йонами населення остаточно покладе край її експансії на ми, а їхню землю — Московією…
Захід…
?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дай-
?? Робота в парах. Опрацюйте джерела й дайте відповіді те відповіді на запитання: 1. На чому на-
на запитання: 1. Які аргументи на доцільність створен- голошує автор звернення? 2. Про що свід-
ня самостійного Київського королівства висуває ав- чила поява таких публікацій у тогочасній
тор? 2. Яку користь для себе Німеччина розраховувала Європі?
мати внаслідок створення Київського королівства?
Цей план також схвально сприйняли політики Австро-

Угорщини. Одночасно із цим він демонстрував, що завдяки
українському національному руху європейської політики ста-
ли досить непогано орієнтуватися в українській проблематиці.
Так, у 1869 р. французький політик, близький приятель ім-
ператора Наполеона III, сенатор К. Делямар вніс до французь-
кого сенату петицію щодо прав українського населення.
Українське питання поступово перетворювалося з пробле-
ми внутрішнього життя Австро-Угорської та Російської імпе-
рій на складову європейської політики. Німецький план ство-
рення Київського королівства унаочнив початок визнання
окремими європейськими політиками права українського на-
селення створити власну державність.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Європі склалися
два політичні блоки держав: Троїстий союз (Німеччина, Ав-
стро-Угорщина, Італія) та Антанта (Велика Британія, Франція,
Росія). Країни Троїстого союзу позитивно ставилися до укра-
їнського національного руху, оскільки вбачали в ньому чин-
ник ослаблення свого противника. Через це для українських
діячів, які боролися за визволення своєї Батьківщини з-під Алегоричне зображення Антанти,
влади Російської імперії, орієнтація на союз із її противника- що тримає в руках прапори основних
ми була історично обумовленою. Тому на території країн — країн — учасників блоку та їхніх
членів Троїстого союзу українські діячі мали змогу діяти до- союзників
99
Розділ ІV. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст.
сить активно, не зустрічаючи значних перешкод із боку

урядових структур.
2 ЧЕРГОВА СПРОБА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ РОЗВ’ЯЗАТИ ТУРЕЦЬ-

КЕ ПИТАННЯ. СХІДНА (КРИМСЬКА) ВІЙНА 1853—1856 рр.
Після участі Російської імперії в придушенні угорської «Вес-
ни народів» її авторитет в Європі посилився. Спираючись на
це, вона все більш наполегливо намагалася розв’язати на свою
користь питання перерозподілу європейських володінь Осман-
ської імперії. Проте ці плани викликали негативну реакцію
та сприяли згуртуванню європейських країн.
У роки Східної (Кримської) війни 1853—1856 рр. Росія
воювала проти Османської імперії та її союзників — Великої
Британії, Франції та Сардинського королівства. Завдяки війні
Росія намагалася розширити свої володіння, зміцнити вплив
на Близькому Сході та Балканському півострові. Вона, зокре-
ма, претендувала на протекторат над Дунайськими князівства-
ми (Молдавією та Валахією), Болгарією та Сербією. Водночас
Троїстий союз. Карикатура кінця ХІХ ст. планувалося встановити контроль над протоками, які вели із
Чорного до Середземного моря.
Проте Росія не врахувала, що в розвитку провідних дер-
жав Європи протягом першої половини XIX ст. відбулися змі-
ни. Процеси становлення індустріального суспільства спричи-
нили тут посилення їхнього економічного потенціалу та
бажання захопити нові ринки, джерела сировини та сфери
Визначте причини, привід до впливу. За таких умов вони сприймали допомогу Росії, але
початку й результати Східної не хотіли погоджуватися з її утвердженням у тих регіонах, на
(Кримської) війни. які претендували самі.
Приводом до війни стали суперечки між католицькою та
православною церквами навколо права опіки над християн-
ськими святинями в Палестині. Російський імператор висло-
вив незадоволення турецькому султану, коли той передав це
право католикам. У червні 1853 р. раптово, без оголошення
війни, Росія окупувала залежні від Османської імперії Дунай-
ЦІКАВІ ФАКТИ ські князівства. Турецькі війська спершу воювали вкрай не-
вдало й зазнавали поразок від російської армії.
На боці Османської імперії діяли
У цих умовах Велика Британія, Франція та Сардинське
військові підрозділи, сформовані із
залишків задунайських козаків, королівство вирішили надати допомогу Османській імперії.
очолювані «міріан-пашею» Вимоги до російського імператора вивести війська з території
(кошовим отаманом) Садик-Пашою. Дунайських князівств висували також Австрія та Пруссія.
Таке ім’я прийняв колишній учасник Об’єднана англо-французька ескадра розпочала воєнні дії
польського повстання 1830— проти Росії в Чорному морі атаками на її узбережжя.
1831 рр. з Волині, а потім Прикордонну смугу від Одеси до гирла Дунаю захищали
польський емігрант Міхал три полки Дунайського козацького війська. Особливо відзна-
Чайковський. Його загони діяли чилися нащадки козаків-задунайців під час оборони міста
досить успішно, але за у квітні 1854 р. Спільно із залогою міста вони вели двобій
наполяганням австрійського уряду
з англо-французькою ескадрою та брали участь у здобутті ан-
їх відвели з фронту. На знак подяки
глійського пароплава «Тигр». Козацькі човни підійшли до
турецький султан надав йому титул:
«Око, вухо і правиця престолу», корабля, який наскочив на мілину, і взяли його в полон. «Не-
а пізніше найвище турецьке бувала справа, — писали очевидці, — козаки взяли в полон
військове звання — беглербея. пароплав!» Гармата з англійського фрегата донині прикрашає
100
§ 13. Українське питання в контексті міжнародних відносин. Східна (Кримська) війна та її наслідки для українських земель
Вибух англійського пароплава «Тигр» на рейді Одеси Бій на Малаховому кургані в Севастополі в 1855 р.
1854 р. Художник Ф. Грос. 1856 р.
Причорноморський бульвар Одеси, нагадуючи про хоробрість

козаків-задунайців.
У червні-липні 1854 р. російські війська змушені були за-
лишити Дунайські князівства, і їхнє місце одразу зайняли
австрійські війська. Головний театр воєнних дій перемістився
до Південної України. На початку вересня англо-французькі
війська заблокували чорноморські порти й висадилися в Кри-
му. Після кількох поразок, завданих російській армії, союз-
ники розпочали облогу головної військово-морської бази ім-
перії міста на Чорному морі — Севастополя.
Облога міста тривала 349 днів. У ній брали участь сфор-
мовані на українських землях Одеський, Полтавський, Кре-
менчуцький, Житомирський, Подільський та Волинський пол-
Табір англійців під Балаклавою. 1855 р.
Український вчений Ростислав Пилявець у статті «Севастополь — місто
української слави? Російські історичні міфи та український чинник
Східної (Кримської) війни (1853—1856 рр.)» аналізує участь українців
у цій війні. Так, він звертає увагу, що до 50 % складу російської армії
становили солдати, матроси й офіцери українського походження,
причому їхня частка в Чорноморському флоті досягала 70 %. Зі
155 офіцерів російської армії, що загинули при обороні Севастополя,
щонайменше 55 — походили з українських земель. Третина гармат
російської польової артилерії була виготовлена в Київському арсеналі.
Величезним був внесок представників різних верств тогочасного
українського суспільства в забезпечення російської армії необхідним
та допомогу їй. Зокрема, під час оборони Севастополя вперше у світі
були запроваджені загони фронтових сестер милосердя. Чимало жінок
працювали сестрами милосердя у щпиталях. Громадою з 13 сестер
милосердя з Києва керував основоположник військово-польової
хірургії Микола Пирогов.
Підсумком аналізу війни українськими вченими став висновок:
«Україна була безпосередньою учасницею і в певному сенсі жертвою
Кримської війни, а Севастополь варто вважати містом бойової слави Воїни Чорноморського козацького
і звитяги українців, аж ніяк не меншою мірою, ніж росіян або війська, які відзначилися під час
ж англійців, французів чи турків». оборони Севастополя в 1854—1855 рр.
Між 1855 і 1860 рр.
101
ки. Озброєння російської армії за своїми технічними

характеристиками значно поступалося військам союзників.
Відсутність у Росії парового флоту й залізниць суттєво усклад-
нювали постачання армії необхідним. Так, на десять гармат-
них пострілів союзників захисники Севастополя відповідали
одним.
У серпні 1855 р. останні захисники залишили його. Втра-
та Севастополя, загроза окупації Бессарабії, Південної та на-
віть Правобережної України змусили Російську імперію піти
на укладення в 1856 р. Паризького миру на умовах, продик-
тованих союзниками. Гирло Дунаю поверталося Османській
імперії, Росія позбавлялася права тримати військово-морський
флот і фортеці на Чорному морі.
3 НАСЛІДКИ СХІДНОЇ (КРИМСЬКОЇ) ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ

ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Оскільки українські
землі у складі Російської імперії стали як міжфронтовою те-
риторією, так і театром воєнних дій, її господарство зазнало
значних втрат. Звідси також поповнювалася рекрутами та
ополченцями російська армія. Усього з регіону до неї взяли
750 тис. осіб.
Через відсутність залізниць увесь тягар забезпечення ро-
сійської армії ліг на чумаків та селян, мобілізованих зі своєю
Повідомлення про спрямування худобою та підводами. Так, лише з таврійської губернії
пожертв, зібраних купцями Київської в 1856 р. для військових потреб у селянства забрали 150 тис.
губернії, на допомогу пораненим підвод із волами й погоничами. Українськими землями про-
офіцерам та їхнім родинам. 1855 р. лягали основні шляхи переміщення військових частин до те-
атру воєнних дій. Усе необхідне для них на шляху пересуван-
ня реквізовувалося в місцевого населення.
У Південній Україні оголосили воєнний стан. Селян за-
бирали до війська, населення мусило утримувати військових
під час постоїв, доглядати поранених тощо. Усе це руйнувало
Як Східна (Кримська) війна економіку регіону. Припинили роботу порти, через які Росія
вплинула на українські землі? здійснювала експорт товарів.
Дуже важким стало становище кримсько-татарського на-
селення Криму. Російські військові, підозрюючи його у при-
хильності до турків, виганяли з осель, примушуючи залиша-
ти Крим, або вбивали. Політика імперії на півострові була
спрямувана на те, щоб під приводом воєнних дій очистити
його від кримських татар. Так, у 1854 р. з’явився наказ ро-
сійського військового міністра, у якому зазначалося, що «ім-
Згадуючи події Східної (Кримської) ператор звелів переселити (з Кримського півострова) всіх при-
війни, російський генерал Едуард бережних мешканців» магометанського віросповідання. Проте
Тотлебен писав, що коли переслідування призвели не до переселень, а до суцільної
імператору повідомили про масову втечі з метою порятунку. Вони масово, цілими сім’ями й се-
еміграцію кримських татар після лищами, емігрували до Османської імперії. Усього після Схід-
війни, «його величність сказав, що
ної (Кримської) війни, за офіційними даними, туди пересели-
не лише непотрібно стримувати
лося близько 192 тис. осіб, що становило на той час дві
татар у переселенні, а навпаки,
розглядати цей випадок, як третини всього кримсько-татарського населення півострова.
надзвичайно сприятливий Після цього у Криму залишилося дещо більше 100 тис. осіб
у звільненні від них краю». кримсько-татарської національності.
102
§ 14. Ліквідація кріпацтва та реформи 60—70-х рр. ХІХ ст.
Наприкінці війни на українських землях відбулися два

великі селянські рухи — «Київська козаччина» в 1855 р. та
«Похід у Таврію за волею» в 1856 р. Перший був пов’язаний
із поширенням чуток серед селянства, що кріпаки, які запи-
шуться до ополчення, будуть позбавлені кріпосної залежності.
Рух охопив повіти Київщини, де проживало близько 180 тис.
селян-кріпаків, і був жорстоко придушений. Для цього влада
застосувала регулярні війська.
У 1856 р. почали ширитися чутки, що російська влада за-
прошує всіх охочих переселятися на Кримський півострів, Розстріл шукачів волі (так званого
«Походу в Таврію за волею»).
спустошений внаслідок примусової еміграції кримських татар.
Художник П. Богуш
Казали, що переселенці отримають там волю, землю та гро-
шову допомогу на розбудову свого господарства. Навесні
того ж року розпочався масовий стихійний рух селянства, яке
зі своїм майном їхало і йшло до Криму. Проте влада на шля-
хах через Перекоп встановила заслони, спрямувавши туди
частини регулярної армії. Улітку біля Перекопу зосередилися
десятки тисяч людей. Лише наприкінці року влада приборка-
ла рух, примусивши бажаючих переселитися до Криму повер-
нутися додому.

зміст українського питання в другій половині XIX ст.; вплив Східної (Кримської) війни на ситуацію в україн-
ських регіонах у складі Російської імперії.
1853—1856 рр. — Східна (Кримська) війна. 1856 р. — селянський рух «Похід у Таврію за волею».
1855 р. — селянський рух «Київська козаччина».
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 3. Яке місце посіла Східна (Кримська) війна в ситу-
ної гри «Правильно — неправильно». Правила ації в тогочасній Європі та на українських землях
гри. Учитель/учителька об’єднує учнів та учениць у дві як її складової. 4. Що в наслідках Східної (Кримської) ві-
команди. Кожна з них отримує перелік із твердженнями йни для українських земель стало, на вашу думку, най-
за розглянутим матеріалом. Вони мають визначити, які важливішим і чому? 5. Покажіть на карті події, пов’язані
з них правильні, а які — ні та пояснити свою думку. з перебігом і результатами Східної (Кримської) війни.
2. Висловіть аргументовану думку щодо того, як 6. Підготуйте повідомлення з презентаціями (пред-
українське питання впливало на європейські між- ставленням класу) за додатковими джерелами ін-
народні відносини та на український національний рух. формації на тему «Внесок українців і українок у Східну
(Кримську) війну».
1 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ

РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в середині XIX ст. Подальшому розвит
ку господарства українських земель заважало кріпосне право.
дізнатися про передумови, причини,
Розвиток промисловості стримували відсутність ринку вільно- зміст та особливості проведення
найманої робочої сили та вузький попит на промислову про- реформ 60—70-х рр. ХІХ ст.
дукцію. Залишки кріпосницьких відносин перешкоджали та- у тогочасній Україні; з’ясувати наслідки
кож процесу розшарування селянства та формуванню реформ 60—70-х рр. ХІХ ст.
103
ПРИГАДАЙТЕ суспільних верств селян-підприємців і сільських найманих

1. Що таке кріпосне право, або робітників. До того ж міські підприємці та купці не мали мож-
кріпацтво? 2. Як і коли було ливості придбати землю, оскільки вона не була предметом
ліквідоване кріпосне право вільної купівлі та продажу.
в українських регіонах у складі У середині ХІХ ст. поступово почали окреслюватися нові
Австрійської імперії? 3. Що таке напрями господарської спеціалізації українських регіонів.
реформа? 4. Чи можна стверджувати,
У господарстві Півдня провідне місце замість вівчарства по-
що існування кріпосного права
заважало економічному розвитку сіло вирощування пшениці на експорт. На Лівобережжі та
українських земель під владою Слобожанщині через віддаленість від ринків збуту зерна в пів-
Російської імперії? денній частині головним джерелом прибутків стало тваринни-
цтво, у північній — тютюнництво й льонарство. Значні при-
бутки місцевим землевласникам давало ґуральництво.
Визначте особливості розвитку Правобережжя в 40-х рр. XIX ст. перетворилося на основний
господарства українських регіонів, район виробництва цукру.
підвладних Російській імперії в цей Протягом першої половини XIX ст. власники маєтків Пра-
період. вобережжя спеціалізувалися на вирощуванні зерна, яке про-
давали через чорноморські порти. Щоб отримати більше по-
сівних площ, вони забирали у свої господарства дедалі більше
земель, унаслідок чого тут з’явилася велика кількість беззе-
мельного кріпосного селянства. Нагромадивши значні кошти,
власники маєтків шукали додаткових засобів до збагачення.
Орієнтуючись на наявний попит, вони вкладали гроші в бу-
дівництво цукрових заводів і створювали бурякові плантації,
на яких працювали безземельне селянство.
Спершу цукрова промисловість була переважно дворян-
ською. Пізніше сюди стало вкладати капітали купецтво. Однак
купці не мали можливості використовувати безоплатну працю
кріпаків і стали залучати найманих робітників. У середині
XIX ст. в Наддніпрянській Україні купці-підприємці оренду-
Скоморошківський цукровий завод,
заснований у 1860 р. (Вінницька обл.).
вали 24 цукрові заводи та землі навколо них.
Фотографія 2008 р. (станом на початок Таким чином, цукробурякова промисловість набувала рин-
2020 р. завод повністю зруйнований) кового характеру і за своїм змістом ставала прямою проти-
лежністю панівній кріпосницькій системі господарювання. Її
збереження ставало головною перешкодою для розвитку галу-
зі, в отриманні прибутків від якої була зацікавлена влада.
Схожі процеси спостерігалися і в інших галузях промисловос-
ті, оновленню яких під впливом індустріальної революції за-
важала наявність кріпосного права.
Назвіть передумови та причини

2 ПЕРЕДУМОВИ СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ. Селянська та інші
реформи 60—70-х рр. XIX ст. в Російській імперії відбу-
лися значно пізніше, ніж у країнах Заходу. До здійснення
реформ 60—80-х рр. ХІХ ст. такої наздоганяючої модернізації Росію підштовхували кілька
у Російській імперії. історичних передумов.
Подальше існування кріпосного права загрожувало імперії
перетворитися на другорядну країну, про що свідчила її по-
разка у Східній (Кримській) війні. Селянський рух в україн-
ських губерніях наприкінці війни, постійні вимоги звільнення
селян із боку всіх опозиційних імперській владі сил, вплив
ліквідації кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. —
усе це також сприяло перетворенню проблеми скасування крі-
пацтва на нагальну потребу подальшого розвитку імперії.
104
Обґрунтування необхідності скасування кріпосного права поміщиком О. Кошелєвим (1858 р.)

Стежачи за станом поміщицьких господарств і крі- може кожну хвилину замінити селянські наділи зем-
посницького побуту, прислуховуючись до слів дворян, лі, — доти рільництво не просунеться вперед.
селян і дворових людей та спостерігаючи за діями тих По-восьме, успіхи заводської та фабричної промис-
і інших… я прийшов до повного переконання в тому, ловості вимагають збільшення кількості вільних робіт-
що настав крайній термін для вжиття рішучих заходів ників. Тепер величезна кількість людей затримується
стосовно скасування кріпосного стану… поміщиками на непродуктивних роботах (у передпоко-
По-перше, невдоволення селян проти поміщиків по- ях, на стайнях тощо). Навіть більше, усіляка панщина,
силюється з кожним днем… неурочна робота поглинає вдвоє, утроє більше робочо-
По-друге, бажання селян і дворових людей бути віль- го часу, ніж це потрібно. Усі ці робітники звернуться
ними виявляється зі зростаючою силою та відвертістю… з необхідності до промисловості, і відчутна тепер не-
По-третє, збідніння поміщицьких селян помітно зрос- стача робочих рук значно зменшиться.
тає. Цей чинник безсумнівний… оброки дійшли до роз- Ще багато інших обставин примушують бажати як-
мірів неймовірних… Запас селянського терпіння вичер- найшвидшого скасування кріпосного стану…
пується…
…По-сьоме, удосконалення в галузі сільського гос- ?? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відпо-
віді на запитання: 1. Чому автор вважає скасування
подарства постійно вимагають застосування до нього
кріпосного стану необхідним кроком для подальшо-
вільної праці. Поки в нас існує панщина, поки ми мо-
го соціально-економічного розвитку імперії?
жемо брати на роботу людей, скільки хочемо і до того ж
2. Сформулюйте основні причини скасування кріпос-
задарма, поки ці люди з’являються до нас зі своїми хоч
ного права.
будь-якими, але дармовими знаряддями, поки поміщик
Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку

країни. Наявність у складі імперії таких регіонів, як Південь ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПРОВЕДЕННЯ
України, переконливо засвідчувала переваги вільнонайманої СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ 1861 р.
В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
праці. Водночас виникали численні невідповідності між відноси
нами, які тут існували, і порядками в інших частинах імперії. Причини реформи
Проте дворянські землеволодіння забезпечували своїми госпо-
дарствами близько 50 % товарного хліба, їх швидке та одно-
Усвідомлення правлячими
часне усунення могло призвести до катастрофічних наслідків. колами Росії, що збереження
Кріпосне право за формою та змістом нагадувало рабство. кріпосного права спричинить
Воно засуджувалося більшістю представників різних суспіль- її економічну відсталість
них верств своєю аморальністю. До того ж приклад європей-
ських держав, де його ліквідували, демонстрував, що це не
Поразка Російської імперії
послабило владу, а навпаки, змінило її, відкривши нові мож- у Східній (Кримській) війні
ливості для розвитку господарства. 1853—1856 рр. стала для неї
справжнім приниженням
Кріпосне право
За ліквідацію кріпацтва виступали купці та підприємці, оскільки
перешкоджало, а інколи
розуміли, що воно є головною перешкодою для розвитку
ставало несумісним,,
промисловості й торгівлі. Серед землевласників також було багато тих,
із розвитком ринкових
хто дотримувався ліберальних позицій. Український діяч, власник
відносин
великих маєтків на Полтавщині й Чернігівщині Григорій Галаган був
членом комісій, які розробляли проєкти здійснення реформи.
Послідовно обстоюючи інтереси українського селянства, він писав, що Збільшення кількості
«відкладання цього перетворення (скасування кріпацтва — Авт.) може й посилення інтенсивності
мати найшкідливіші наслідки з усіма жахами народних повстань». селянських протестів
Проте більшість дворян-землевласників була набагато
??Робота в парах. Наведіть факти, що

консервативнішою у своїх поглядах, і якщо погоджувалася на особисте
звільнення селянства, то лише без наділення його землею.
є прикладами прояву цих причин.
105
3
Визначте особливості проведення ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ 1861 р.
селянської реформи 1861 р. на НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. У лютому 1861 р. російська вла-
українських землях. да оприлюднила Маніфест про скасування кріпосного права
й «Положення», де містилися законодавчі акти селянської
реформи, якими розв’язувалися питання:
скасування кріпосного права та визначення нового право-
вого статусу селянства;
організація селянського самоуправління;
створення інституту мирових посередників між селянами
й поміщиками;
наділення селянства землею;
визначення повинностей тимчасовозобов’язаних селян;
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ викуп землі селянами.
Одразу після публікації Маніфесту селянство отримувало
Із Загального положення про особисту свободу. Оголошувалося, що відтепер колишні крі-
селян, що вийшли
паки є вільними сільськими обивателями й мають громадські
з кріпацької залежності
права: одружуватися, самостійно укладати майнові угоди, ви-
(19 лютого 1861 р.)
ступати від свого імені в суді, відкривати торговельні й про-
1. Кріпосне право на селян, осе- мислові підприємства тощо. Проте повністю станова нерівно-
лених у поміщицьких маєтках, і на
правність селянства не була ліквідована. Воно залишалося
дворових людей скасовується наза-
нижчим податним станом, несло подушну та інші грошові
вжди, у порядку, зазначеному
в цьому Положенні… й натуральні повинності, зазнавало тілесних покарань, які не
3. Поміщики, зберігаючи право поширювалися на привілейовані стани.
власності на всі належні їм землі, За «Положенням», селянство мало об’єднуватися у грома-
надають за встановлені повинності ди (общини). Землю отримували не окремі селянські госпо-
в постійне користування селян са- дарства, а громади. На Правобережжі та Лівобережжі за спла-
дибну їх осілість і, крім того, для ту платежів і податків відповідало кожне селянське
забезпечення їхнього побуту і для господарство окремо, в інших регіонах — круговою порукою
виконання їх обов’язків перед уря- уся громада. У разі несплати селянином податків його борг
дом і поміщиком ту кількість по- розподілявся між іншими членами громади. Для розв’язання
льової землі й інших угідь, яка ви-
господарських питань члени громади збиралися на сільські
значається на підставах, зазначених
сходи. Суміжні сільські громади об’єднувалися у волості. На
у місцевих Положеннях…
8. Поміщики, наділивши селян сільського старосту й волосного старшину, яких вони обирали,
у постійне користування за вста- покладалися місцеві адміністративно-господарські функції:
новлені повинності землею, на під- стежити за порядком, організовувати виконання вимог вищих
ставі місцевих Положень не органів влади й державних законів.
зобов’язані надалі ні в якому разі Діяльність сільського самоуправління та відносини селян-
наділяти їх будь-якою додатковою ства з поміщиками контролювали мирові посередники. За
кількістю землі. задумом російського уряду, вони мали перешкоджати зловжи-
17. Селяни, які вийшли з крі- ванням землевласників. Проте більшість мирових посередників
пацької залежності, утворюють самі були поміщиками й захищали насамперед власні інтер-
у справах господарських сільські
еси, інколи навіть усупереч закону.
громади…
Центральне місце в реформі посідало питання про землю.
?? Робота в парах. Обговоріть Акти реформи базувалися на визнанні за поміщиками права
джерело і дайте відповіді на за- власності на всю землю в маєтках, у тому числі й на селянські
питання: 1. Як за джерелом ви- наділи. Селяни оголошувалися користувачами цієї землі,
рішувалося питання кріпосного
зобов’язаними відробляти за неї встановлені «Положенням»
права? 2. Як вирішувалося пи-
повинності — оброк або панщину. Для того щоб стати влас-
тання землі? 3. Який орган са-
моврядування мали утворювати ником свого наділу, селянин мав викупити його в землевлас-
селяни, що виходили з кріпаць- ника. Розміри повинностей та наділів визначалися для кожної
кої залежності? місцевості окремо залежно від якості землі. У середньому се-
ляни отримували 1,9—2,3 десятини землі. Поміщики, згідно
106
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ПІСЛЯ РЕФОРМИ

1861 р. НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
7,7 %
46,6 %
45,7 %
поміщики
селяни
Мировий посередник зачитує зі сходів панського будинку Положення про держава й церква
селян 19 лютого 1861 р.
із законом, могли відрізати в селян «зайві» землі. Селянські

наділи збільшили лише на Правобережжі. Це було викликано Наділ — ділянка землі, яку
бажанням російського уряду привернути на свій бік селянство селянська родина отримувала
в користування.
після придушення польського повстання 1863—1864 рр. За-
галом розмір селянського землекористування на українських Відрізки — землі, які за
землях після реформи скоротився на 27 %. реформою 1861 р. забирали
Поки селяни не викупили землю, для них вводилося ста- в селян, якщо до цього вони
новище тимчасовозобов’язаних (було скасовано в 1881 р.). користувалися більшим наділом,
Розмір селянського наділу й обсяг повинностей визначалися ніж тепер мали отримати
у власність.
окремими угодами. Їх укладення було основною справою ми-
рових посередників. Збільшувати повинності без збільшення Тимчасовозобов’язані —
розміру наділу поміщикам заборонялося. Однак закон не пе- категорія селян за реформою
редбачав зменшення повинностей у зв’язку зі зменшенням 1861 р., що за користування
наділів. Тому після відрізання «зайвої» землі повинності се- своїми наділами мали виконувати
лян фактично зросли. колишні повинності (оброк або
панщину) до укладення викупної
Завершальним етапом селянської реформи мала стати ви-
угоди селянина з поміщиком.
купна операція. Селянство зобов’язували сплатити за свій
наділ п’яту частину суми його вартості. Іншу частину держа- Відробітки — виконання
ва надавала в борг селянину, який мав його повертати разом селянином різних робіт
із відсотками протягом 49 років. За цей час селянство мусило у господарстві поміщика за
сплатити державі втричі більше коштів від початкової вартос- оренду землі, позичені гроші,
продукти тощо.
ті землі.
Здійснення викупної операції завершило відокремлення Викупні платежі — сума грошей,
селянського господарства від поміщицького. Одночасно помі- яку за реформою 1861 р. селянин
щики отримували гроші, за які могли здійснити перебудову мав сплатити поміщику для того,
своїх господарств на новий лад. щоб отримати у власність
присадибну ділянку землі
4
й польовий наділ.
ЗМІНИ В СТАНОВИЩІ ДЕРЖАВНОГО СЕЛЯНСТВА. Через де-
кілька років після реформи 1861 р., що торкалася приват-
новласницького селянства, зміни відбулися і в становищі дер-
Як змінилося становище
жавних селян, які становили 44 % усього селянства українських державного селянства?
107
земель. До цієї категорії населення належали чимало колишніх

козаків, військові поселенці, колоністи Південної України.
Згідно з указом 1866 р., усі землі державного селянства,
залишаючись власністю держави, закріплювалися за сільськи-
ми громадами й надавалися в безстрокове користування (по-
двірне або громадське). Селянство за це мало сплачувати до
скарбниці щорічну «оброчну подать». Державні селяни могли
стати власниками наділів, сплативши за них викуп протягом
восьми років, але розмір їхніх наділів мав становити не біль-
ше 8—15 десятин. Унаслідок цієї реформи, здійснення якої
тривало 20 років, становище державних селян стало дещо кра-
щим, ніж колишніх кріпосних (їхні наділи були в середньому
вдвічі більшими, а викупні платежі — значно меншими). Роз-
виток господарства державних селян стримувала наявність
громад зі спільною відповідальністю у сплаті податків.
У значно кращих умовах опинилися колоністи Південної
України. Маючи великі наділи до реформи, вони зберегли їх
і після неї, а також отримали різні пільги. Так, наприклад,
вони сплачували у два-три рази меншу «оброчну подать», ніж
інші державні селяни. Переважна більшість господарств коло-
ністів за своїм характером були великими фермерськими гос-
подарствами, які широко використовували сільськогосподар-
ську техніку й вільнонайману робочу силу, орендували, крім
власних наділів, великі земельні ділянки.
У чому полягали земська, міська

й фінансова реформи? 5 ЗЕМСЬКА, МІСЬКА ТА ФІНАНСОВА РЕФОРМИ. Скасування
кріпосного права стало поштовхом до перетворень в інших
сферах життя, що й обумовило подальше реформування. Із
метою вдосконалення системи місцевого управління в 1864 р.
було здійснено земську реформу. За нею в повітах і губерніях
запроваджувалося земське (місцеве) самоврядування. Земства
складалися з розпорядчих (повітових і губернських земських
зборів) та виконавчих (повітових і губернських земських
управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депута-
тів) від різних станів — землевласників, міських власників
і селянство. На повітових зборах обиралися гласні губерн-
ських земських зборів.
На українських землях дія земської реформи поширюва-
лася лише на території Лівобережжя та Півдня. На Право-
бережжі було багато опозиційно налаштованої до російського
уряду колишньої польської шляхти, яка брала участь у поль-
ському повстанні 1863—1864 рр., тому земства тут не ство-
рювали до 1911 р.
Завдяки підтримці земств виник селянський кооперативний
Полтава. Будинок губернського земства.
рух, були створені кредитні установи для селян. Земства опі-
Листівка початку ХХ ст.
кувалися також будівництвом та утриманням шляхів, органі-
зацією поштової служби, статистичних досліджень. Вони утри-
мували початкові та професійні школи, навчання в яких було
Земства — виборні органи
безкоштовним. Земства реорганізували мережу закладів охоро-
місцевого самоврядування
в Російській імперії за реформою ни здоров’я на принципах безкоштовності, дільничного харак-
1864 р. теру, створення необхідних умов для стаціонарного лікування
населення. Більшість із цих заходів вони фінансували самі.
108
У земському зібранні. Художник К. Лебедєв. 1907 р. Кам’янець-Подільське відділення державного

Дворянського земельного банку (споруда 1896—1901 рр.)
За міською реформою 1870 р. самоврядування в містах

змінювалося зі станового на безстанове. Відповідно до закону
1875 р., в усіх містах українських земель створювалися місь-
кі думи. Виборче право надавалося чоловікам із 25 років, але
тільки тим, хто був власником нерухомості, торговельних
і промислових підприємств. Робітники, службовці, інтеліген-
ція, які разом становили більшість міського населення, але
не мали власності та не сплачували податків, не отримали
право голосу. Міські думи обирали міські управи — постійно
діючі виконавчі органи. Думу та управу очолював міський
голова. Діяльність думи та її голови контролювалася губерна-
тором, який міг скасувати будь-яке її рішення. Міська дума
опікувалася благоустроєм міста, сприяла розвитку місцевої
торгівлі й промисловості, системи охорони здоров’я та народ-
ної освіти.
Незважаючи на обмежений характер реформи міського са-
моврядування, вона мала позитивне значення, оскільки за-
мінювала старі органи станового управління містом новими,
заснованими на буржуазному принципі майнового цензу.
Потреби економічного розвитку спонукали імперський
уряд до проведення фінансових реформ. Зокрема, у 1860 р.
створили Державний банк, який отримав переважне право
кредитування. У всіх губерніях виникли незалежні від місце- Знак члена Харківської міської управи
вої адміністрації контрольні палати, які щомісяця перевіряли ХІХ ст.
видатки всіх місцевих установ. Цим кроком уряд протидіяв
зловживанням і хабарництву.
Було скасовано давню відкупну систему збору податків, за
якою більшість цих грошей надходила до кишені відкупників.
Замість цього встановлювалися акцизні збори, які збирали
державні установи. Однак селянство та міщани, як і раніше,
сплачувати подушну подать, від якої звільнялися привілейо-
вані стани.
6 СУДОВА, ВІЙСЬКОВА, ОСВІТНЯ, ЦЕНЗУРНА Й НАЦІОНАЛЬНІ

РЕФОРМИ. Проведена в 1864 р. судова реформа докорінно
змінила судоустрій Російської імперії. Раніше існував стано-
Назвіть особливості судової,
військової, освітньої, цензурної
та національної реформи.
109
вий, закритий, залежний від місцевої адміністрації суд із від-

сутністю захисту обвинуваченого та бюрократичною тяганиною.
Відповідно до нових судових статутів суд ставав безстановим,
гласним, незалежним від адміністративної влади. Засідання
всіх судових органів були відкритими для публіки.
Центральною ланкою нового судочинства став окружний суд.
Проте католикам та юдеям у них обіймати посади було заборо-
нено. Створені на українських землях губернії входили до Хар-
ківського, Одеського та Київського судових округів. Усі дрібні
громадянські та кримінальні справи розглядали мирові судді. Їх
обирали земства або міські думи. Місцева адміністрація не мала
можливості усунути з посади мирового суддю або суддів окруж-
ного суду. Однак для селянства, яке становило більшість насе-
лення українських земель у цей час, судова реформа мало що
змінила. Волосні суди, які судили його за місцевим правом, за-
стосовуючи покарання різками, залишилися в незмінному стані.
Унаслідок військової реформи країну поділили на 15 окру-
гів; до складу трьох із них — Київського, Одеського й Хар-
ківського — входили губернії, створені російською владою на
українських землях. Уряд Російської імперії регулював націо
нальний склад військових частин, через що в підрозділах, роз-
ташованих тут, українці становили не більше ніж 40 % від
загального складу. Водночас їх направляли нести службу в ін-
ших регіонах імперії.
Важливим у здійсненні військової реформи стало запро-
вадження в 1874 р. замість рекрутських наборів нової системи
комплектування армії. Вона полягала в загальній військовій
повинності для осіб чоловічої статі, які досягли 20-річного
віку, незалежно від станової належності. Строк військової
служби в сухопутних військах становив шість років, на фло-
ті — сім. Наприкінці XIX ст. встановили єдиний п’ятирічний
термін служби в усіх родах військ. Особи, які здобули освіту,
могли служити менше.
Потреби оновлення імперії спричинили необхідність здій-
снення освітніх реформ. Прийнятий у 1863 р. новий універ-
ситетський статут, дія якого, зокрема, поширювалася на Хар-
ківський та Київський університети, надавав їм досить
широку автономію в питаннях внутрішнього життя. Універси-
тет у цілому та кожен професор тепер міг вільно отримувати
з-за кордону будь-яку літературу, відправляти на стажування
до інших країн молодих учених. Навчання для переважної
частини студентів залишалося платним.
Освітня реформа започаткувала в Російській імперії вищу
жіночу освіту. Хоча жінкам не дозволяли навчатися в універ-
ситетах, для них запровадили приватні вищі жіночі курси.
Так, у Києві було відкрито вищі жіночі курси з природничих
(1870 р.), фізико-математичних та історико-філологічних
(1878 р.) наук. Проте жіночі курси за якістю та змістом під-
готовки не були аналогічними університетській освіті і готу-
вали курсисток до педагогічної праці в народних школах та
Курсистка. Художник М. Ярошенко. жіночих гімназіях. Це було проявом нерівності в доступі жі-
1880 р. нок та чоловіків до освіти.
110
Перетворення в галузі середньої освіти полягали в реор-

ганізації гімназій. Право навчатися в них надавалося пред-
ставникам усіх станів, але плата за навчання не дозволяла
здобувати середню освіту всім охочим. Гімназії поділялися на
реальні та класичні, з окремим навчанням юнаків і дівчат.
Закінчення класичної гімназії давало можливість вступу до
університету, реальної — до вищої технічної школи. Згідно
з реформою запроваджувалася єдина система початкової осві-
ти. Із дозволу влади школи могли засновувати земства, при-
ватні особи або громадські установи. Зміст навчання в усіх
видах шкіл контролювала губернська училищна рада. Навчан- Олександрівська (чоловіча) гімназія
ня в початкових школах (крім приватних) було безкоштовним. в Сумах. Була відкрита в 1873 р.
За цензурною реформою 1865 р. установи цензури отри-
мали широкі повноваження. Редакторам газет і журналів за-
боронялося торкатися гострих політичних питань, критикува-
ти владу або висловлювати те, що суперечить вченню
православної церкви. Порушення цих вимог спричиняло тим-
часове закриття видання або навіть його заборону.
До національних реформ відносять певні зміни, зроблені
для представників неросійських національностей. Так, відпо- Цензура — у широкому
відно до указів 1859—1880 рр. значна частина єврейського розумінні — система нагляду за
населення отримала можливість безперешкодно розселятися змістом і поширенням інформації,
на території всієї імперії. притаманна владі; її наявність —
У Фінляндії визнали фінську мову державною та дозволи- невід’ємна риса диктаторських та
авторитарних режимів.
ли видавати нею літературу. Також вона отримала право зби-
рати власний сейм.
З’явилися також дозвільні рішення видавати газети на-
ціональними мовами. При цьому національно-культурні права
українського населення ігнорувалися, а його вважали части-
ною російської спільноти.
«Великі реформи» 60—70-х рр. XIX ст., як їх називали
в тогочасній Російській імперії, розв’язали чимало застарілих
соціально-економічних проблем, які заважали її розвитку.
Вони усунули багато з того, що заважало розвитку капіталіс-
тичних відносин. Проте реформи залишилися незавершеними,
і в період 80-х рр. XIX ст., який увійшов в історію Російської
імперії як «доба Контрреформ», деякі з них скасували.

характерні риси економічного розвитку українських зміни, які відбулися в середовищі селянства україн-
земель у складі Російської імперії в цей період; ських земель під впливом реформи 1861 р.;
те, чому влада імперії пішла на проведення селянської вплив реформ 60—70-х рр. XIX ст., здійснених росій-
реформи; ською владою на українське суспільство.
1861 р. — селянська реформа в Російській імперії.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- ницям надається право поставити заздалегідь визначену
ної гри «Відгадайте дату або термін». Правила гри. кількість запитань (наприклад, шість), щоб з’ясувати, про
Учитель/учителька записує на картці, не повідомляючи що йдеться. Учитель/учителька має право відповідати на
клас, дату або термін та кладе її в конверт. Учням та уче- поставлені запитання «так», «ні» або «частково».
111
2. Які зміни відбулися в економічному розвитку 7. Колективне обговорення. Проведіть дискусію

українських земель у складі Російської імперії в се- за проблемою «Позитивні й негативні наслідки ре-
редині XIX ст. порівняно з попереднім періодом? 3. Роз- форм 60—70-х рр. XIX ст. для населення українських зе-
крийте взаємозв’язок між передумовами і причинами се- мель». За необхідності використайте додаткові джерела
лянської реформи. 4. Українська історикиня Тамара інформації для кращої аргументації. 8. Робота в парах.
Лазанська зазначала, що селянська реформа 1861 р. «не Розіграйте інсценізацію розмови колишнього кріпосного
вирішила всіх соціально-економічних питань, які стояли селянина й державного селянина, де вони повідомляють
перед суспільством». Укажіть, які соціально-економічні пи- один одному про зміни в їхньому житті, спричинені ре-
тання реформа вирішила, а які — ні й чому, на вашу дум- формами 60—70-х рр. XIX ст.
ку. 5. Висловіть обґрунтовану думку щодо того, чи впли- 9. Розв’яжіть пізнавальну задачу. Деякі сучасні
нули російські «великі реформи 60—70-х рр. XIX ст. на українські психологи висловлюють припущення, що
розвиток українських земель. 6. Робота в парах. Скла- «наслідки покріпачення селян досі відбиваються на укра-
діть таблицю «Вплив реформ 60—70-х рр. XIX ст. на роз- їнському і російському народах». Так, психологиня Олена
виток українських земель». Ліщинська зазначає: «Пригнічення народу не минає без-
слідно. Сам період обмежень спричиняє відставання від
Назва Основні Вплив на розвиток інших, вільніших народів». Висловіть аргументовану по-
реформи положення українських земель зицію щодо наведеної точки зору.
§ 15. Модернізація промисловості й сільського господарства.

Урбанізація. Торгівля
1 ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ НА УКРАЇН-
СЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД. Реформи 60—
70-х рр. XIX ст., здійснені російською владою, незважаючи
характеризувати економічну політику
на українських землях на їх обмеженість, створили умови для економічного розвитку
у пореформений період; аналізувати українських земель та зробили можливим (хоча й із запізнен-
модернізаційні процеси ням) здійснення індустріалізації. Її темпи в Російській імперії
у промисловості та сільському в пореформений період стали досить високими. Особливо це
господарстві українських земель; відчувалося на українських землях, де лише за кілька років
дізнатися про особливості зародження сформувалися нові галузі промисловості. Промисловий розви-
кооперативного руху; визначати ток краю супроводжувався змінами і в інших сферах життя:
характерні риси розгортання усі головні міста з’єднали між собою новостворені залізниці,
урбанізації та розвитку торгівлі.
розгорталися процеси урбанізації, формувалися нові суспіль-
ПРИГАДАЙТЕ ні верстви підприємців і промислових робітників тощо.
1. Що таке індустріальна революція? Наприкінці XIX ст. українські землі забезпечували 26 %
Які зміни вона викликає в суспільстві загальноімперських прибутків. Однак на їх власні потреби ви-
та економіці? 2. Що таке суспільна користовувалося не більше половини від цієї суми. Засобом
модернізація? Назвіть її переміщення капіталів із них до центру стала також політика
види. 3. Якими були характерні риси ціноутворення. Ціни на сировину, яку відправляли звідти,
розвитку промисловості українських були набагато нижчими, ніж вартість російських товарів, що
земель наприкінці XVIII — у першій
надходили туди у зворотному напрямку. Так, ці капітали фі-
половині XIX ст.? 4. Назвіть явища,
притаманні розвитку сільського
нансували розвиток інших регіонів.
господарства українських земель цього Використання економічного потенціалу українських зе-
періоду. 5. Як розвивалися тогочасні мель проявлялося також у тому, що перевага надавалася тим
українські міста й торгівля? галузям економіки, які задовольняли потреби Російської ім-
перії (вугледобувна, металургійна, залізорудна). Натомість
Назвіть прикметні риси, притаманні галузі, що могли скласти конкуренцію російським підприєм-
економічній політиці російської цям (легка промисловість), підтримки не мали. Унаслідок цьо-
влади на українських землях у цей го швидкими темпами розвивалися сировинні галузі, а інші
час.
112
§ 15. Модернізація промисловості й сільського господарства. Урбанізація. Торгівля
помітно відставали. Напередодні Першої світової війни укра- Індустріалізація — процес

їнські землі забезпечували 72 % усього видобутку сировини прискореного соціально-
в імперії та лише 15 % виробництва готової продукції. Це економічного переходу від
стало свідченням того, що тогочасна українська економіка на- традиційного аграрного
була однобічного характеру розвитку. господарювання до економічної
системи, у якій переважає
2 ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Порефор-

мений період став добою подальшого розгортання індустрі-
альної революції. Селянська реформа 1861 р. усунула головну
промислове виробництво.
Урбанізація — процес зростання
міст унаслідок переселення до
перешкоду до формування ринку вільнонайманої робочої сили. них сільського населення
Іти працювати на новостворювані промислові підприємства в пошуках кращих умов життя та
селянство примушувало й малоземелля, що постійно зростало. роботи.
У цей період українські землі переживали демографічний ви-
бух — різке зростання кількості населення. Так, за 40 років
кількість їхніх жителів зросла майже на 72 %. Протягом 60—
70-х рр. XIX ст. кількість промислового виробництва збіль-
шилася з 86 тис. до 330 тис. осіб.
Одним із рушіїв індустріальної революції стало масове за- Укажіть нові явища в розвитку
лізничне будівництво, яке потребувало металу, машин та ін- промисловості українських земель
шого обладнання. Спочатку залізниці будувалися для покра- у цей період.
щення вивезення зерна та інших сільськогосподарських
продуктів до чорноморських портів, а також для воєнних по-
треб. Так, першу залізницю в краї збудували в 1865 р. від
Одеси до Балти. Великі промислові центри залізниці почали
з’єднувати лише у 80-ті рр. XIX ст. До початку 1900 р. на
українських землях проклали 8417 км залізниць.
Новими промисловими районами стали Донецький
кам’яновугільний, Криворізький залізорудний та Нікополь-
ський марганцевий басейни. Активне освоєння Донбасу роз-
почалося на початку 70-х рр. XIX ст. Завдяки урядовим піль-
гам тут утворювалися численні акціонерні товариства
ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В ДОНЕЦЬКОМУ
з іноземним капіталом. Провідне місце серед іноземних вклад-
КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОМУ БАСЕЙНІ
ників належало французьким та бельгійським підприємцям.
Унаслідок бурхливого розвитку вугільної промисловості Дон- Усього У тому числі
бас перетворився на головного постачальника вугілля в Росій- в імперії*, в Донбасі
ській імперії. Рік
млн млн
Майже через десятиліття від початку освоєння Донбасу пудів** %
пудів
в районі Кривого Рогу розгорнувся масштабний видобуток за-
1860 7,4 6,0 81,1
лізної руди. Провідне місце в освоєнні цього регіону також
посідав французький капітал. 1870 22,3 15,6 70,0
На початку 70-х рр. XIX ст. на Півдні України розпоча- 1880 122,3 86,3 70,5
лося будівництво перших металургійних заводів. Для спору- 1890 216,4 183,2 84,7
дження великого металургійного заводу в Донбасі російський
уряд безоплатно виділив підприємцеві Джону Х’юзу (британ- 1900 734,5 671,7 91,4
цю валлійського походження) землі з вугільними родовищами * (без Польщі)
та призначив премію за кожен пуд рейок, виготовлених на ** 1 пуд = 0,0164 тонни.
його заводі. Населений пункт, у якому жили працівники за-
воду, називали Юзівкою (сучасне місто Донецьк). Дуже швид-
ко Юзівка перетворилася на важливий промисловий центр
??Робота в парах. Опрацюйте джере-
ло, проаналізуйте наведені дані й ви-
краю. У цілому протягом 1870—1900 рр. виробництво залізної значте, як змінювалася роль Донбасу
руди на металургійних заводах Півдня України збільшилося в загальноімперському видобутку
у 158 разів, значно випередивши давній центр російської ме- вугілля.
талургії на Уралі.
113
Відкриття залізниці Одеса—Балта в 1865 р. Літографія Сортування марганцевої руди на шахті
Бурхливе промислове піднесення 60—80-х рр. XIX ст.

Монополія — виняткове право спричинило виникнення на українських землях великого фа-
приватних осіб, держави, брично-заводського виробництва. Нові підприємства базували-
організацій, фірм тощо в різних ся на використанні передової техніки (парові двигуни, верста-
сферах діяльності. ти, системи машин), більш досконалих організаційних форм
виробництва. Основним паливом у промисловості стало
Синдикат — монополістичне
кам’яне вугілля. Перехід до нових форм виробництва напри-
об’єднання, характерною рисою
якого є розподіл замовлень, кінці 80-х рр. XIX ст. в цілому завершився в машинобудуван-
закупівля сировини та реалізація ні. На той час щонайменше 80 % підприємств використовува-
продукції через єдину систему ли енергію пари.
збуту. Члени синдикату зберігають Новою рисою розвитку промисловості на українських зем-
виробничу самостійність, але лях наприкінці XIX ст. став процес концентрації виробництва
втрачають комерційну. та поява перших монополій. У цей час виникли Союз рейко-
вих фабрикантів (1882 р.), Союз мостобудівних заводів
(1884 р.), Союз фабрикантів рейкових скріплень (1884 р.).
Перші монополії існували переважно у формі синдикатів.
3 ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. Се-

лянська реформа 1861 р. звільнила селянство від особистої
залежності, але мало покращила його економічне становище.
Розміри наділів більшості селян були недостатніми для нор-
мального розвитку господарства. Водночас провідники рефор-
ми не врахували природного зростання кількості населення,
унаслідок чого наділи, якими володіли селяни, стали зменшу-
ватися до катастрофічних розмірів. У 1914 р. на тій самій
кількості землі, яку вони отримали за реформою 1861 р.,
Після скасування кріпосного права. в краї господарювало майже вдвічі більше селянства. До того
Художник В. Різниченко. Малюнки із ж його обклали досить високими податками й виплатами за
журналу «Шершень». Київ. 1906 р. землю. За офіційними даними, наприкінці XIX ст. селянство
сплачувало в десять разів більше податків, ніж дворянство.
??На яких результатах реформи 1861 р. Поява нужденного села стала прямим наслідком реформи
наголошував автор карикатури? 1861 р. Більшість селянства не могло придбати ні додаткову
землю, ні сільськогосподарську техніку. Позбавлене можли-
Які зміни відбувалися вості вести самостійне господарство, воно було змушене йти
в пореформений період працювати на панській землі. Так, збереглися залишки крі-
у сільському господарстві пацтва у вигляді відробіткової системи, що полягала в обро-
українських земель?
114
Страдна пора (Косарі). Художник Г. Мясоєдов. 1887 р. Хлібні комори купця Рябчинського в Нікополі
бітку поміщицької землі селянством його господарським ін-

вентарем.
Українські землі зберігали роль європейської житниці,
хоча більшість селянства бідувала. Найпомітнішим зростання ЗРОСТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ
виробництва товарного зерна було на Півдні України, де здав- СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН
на переважала вільнонаймана праця. Урожайність зростала, У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
хоч і повільніше, і в інших регіонах Європи. Унаслідок цього наприкінці ХІХ ст. (у млн руб.)
наприкінці XIX ст. українські землі постачали хліб до цен- 9,5
тральних губерній Російської імперії та забезпечували 90 %
експорту зерна.
Одночасно зі зростанням виробництва товарного зерна
5,2
збільшувалося виробництво цукру, ячменю й тютюну. Товар-
ного характеру набувало тваринництво. Зокрема у 80-х рр.
XIX ст. на українських землях існувало більше тисячі кінних 2,3
1,6
заводів, де розводили високопородних коней на продаж. Про-
відне місце посідав край у виробництві м’яса, тонкорунної
вовни, шкур, кінського волосу та інших продуктів тваринни- У середині У середині
цтва. 70-х рр. ХІХ ст. 90-х рр. ХІХ ст.
Розвиток товарного виробництва наприкінці XIX ст. спри-
машини вітчизняного виробництва
яв деяким змінам у спеціалізації районів сільськогосподар-
ського виробництва. Південна Україна, крім Кримського пів- машини закордонного виробництва
острова, стала регіоном поширення торговельного зернового
господарства. Крим та Бессарабія спеціалізувалися на розви-
тку виноградарства. Полтавська губернія вважалася одним із
головних виробників тютюну в країні. Інші губернії Лівобе-
режжя та Правобережжя стали регіонами переважання цукро-
бурякового виробництва.
4 ЗАРОДЖЕННЯ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ. Новим явищем

у модернізації господарства краю стало зародження ко
оперативного руху.
Які явища були притаманні
кооперативному руху в період його
зародження на українських землях?
Кооперацію представники ліберальної громадськості роз-
глядали як форму організації економічного життя, що сприяє
його капіталістичній модернізації, створює ефективні механіз-
ми пристосування широких верств населення до умов товар-
ного господарства й забезпечує швидке оновлення соціально-
економічних відносин.
115
Першим кооперативом у краї вважається засноване в 1866 р.

Споживче товариство в Харкові. Воно розпочало активну діяльність,
створивши власну пекарню, їдальню, підприємство з виготовлення
мінеральної води, розгорнувши торгівлю одягом, кам’яним вугіллям,
дровами і швейними машинками. Однак місцеві купці стали чинити
йому перешкоди, заявляючи, що якщо товариство не припинить
діяльність, їм доведеться зачинити свої крамниці. У 1872 р. Харківське
споживче товариство самоліквідувалося.
Головний натхненник й організатор Харківського споживчого
товариства М. Баллін згадував: «На кооперацію стали нападати
з різних сторін: казали, що це скупердяйство, що це стремління
розвинути в народі гендлярство, що воно розвине куркульську
психологію, що… кооперація не створює жодного атома багатства…».
??Чому, на вашу думку, у тогочасному суспільстві так сприймали ко

операцію?
Меморіальна дошка засновнику

українського кооперативного руху На українських землях у 60-х рр. XIX ст. існувало близь-
М. Балліну на будівлі Харківської ко 20 споживчих кооперативів. Вони з’явилися в Одесі, Лебе-
обласної спілки споживчих товариств. дині, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Чернігові,
Відкрито 20 вересня 2003 р.
Києві, Єлисаветграді, Бердянську тощо. Виникло чимало то-
вариств кредитної кооперації, що надавали позички селянству
на розвиток господарства. Виробнича сільськогосподарська
кооперація розвинулася у формі артілей, у які об’єднувалися
Кооператив — добровільне ті, хто брав у спільну оренду землю.
об’єднання людей, які на пайових Однак усі тогочасні кооперативні об’єднання діяли на
засадах спільно займаються основі звичаєвого права, не були оформлені на законодавчому
певним видом господарської рівні, що спричиняло чимало складнощів. Саме тому перші
діяльності. кооперативні товариства виявилися недовговічними. Перешко-
дами на шляху їх розвитку ставали низький рівень культури
населення, яке негативно ставилося до підприємливих спів-
вітчизників, відсутність навичок самореалізації та самоуправ-
ління й проблеми адміністративно-правового характеру.
Унаслідок розпаду перших кооперативів розвиток коопе-
ративного руху в краї в останній чверті XIX ст. зупинився.
Назвіть нові явища в розвитку міст

і торгівлі в цей період. 5 УРБАНІЗАЦІЯ. РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ. Друга половина XIX ст.
стала періодом швидкого зростання міст. Поряд із вели-
кими промисловими підприємствами виникали фабрично-за-
водські поселення, які згодом перетворювалися на нові міста.
Поступово містами ставали й залізничні вузли. Кількість дріб-
них міст скоротилася майже вдвічі, тоді як кількість великих
і середніх міст подвоїлася. Так, міське населення українських
земель у 60—90-х рр. XIX ст. зросло більше ніж удвічі. За
переписом 1897 р., тут налічувалося вже 130 міст. І все
ж міське населення наприкінці XIX ст. становило лише 13 %,
незважаючи на загальне зростання кількості жителів.
Особливо швидко кількість міського населення збільшува-
лася на Півдні України, де виникали нові фабрично-заводські
підприємства. Типовим прикладом став розвиток Катерино
116
Вигляд центральної частини Харкова. 1890—1900 рр. Соборний майдан у Житомирі. На другому плані —
Кафедральний собор. XIX ст.
слава (зараз Дніпро), який із невеликого міста з населенням НАЙБІЛЬШІ МІСТА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ
19 тис. осіб у середині XIX ст. за кілька десятиліть перетво- УКРАЇНИ наприкінці XIX ст.
рився на одне з найбільших українських міст, кількість жи-
Кількість
телів якого зросла в шість разів.
Місто населення
Індустріальна революція швидко змінювала вигляд міст. в 1897 р., тис. осіб
Ті, у яких зосереджувалися фабрично-заводські підприємства,
перетворилися на великі промислові центри. Найбільшими Одеса 403,8
з них стали Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон, Ми- Київ 247,7
колаїв, Єлисаветград, Кременчук, Луганськ, Юзівка, Маріу- Харків 173,9
поль, Кривий Ріг. Щоправда, ремісниче й мануфактурне ви-
Катеринослав 112,8
робництва повністю не зникли. Протягом другої половини
XIX ст. ремісничі майстерні й мануфактури задовольняли
потреби міщанства й селянства в одязі, посуді, дрібному гос-
подарському інвентарі тощо.
??Робота в парах. Опрацюйте джерело
і порівняйте дані таблиці на с. 25 та
Великі міста стали також значними культурними ц ентрами, наведеної таблиці. Які зміни відбули-
де діяли вищі й середні навчальні заклади, науково-культур- ся в кількості населення найбільших
ні товариства, театри й музеї. Життя губернських і повітових міст українських земель? Із чим вони
міст, які не перетворилися на промислові й торговельні цен- пов’язані?
три, змінилося мало.
Розгортання індустріальної революції, зміни в житті по-
реформеного українського села сприяли пожвавленню торгів-
лі. Велике значення для її розвитку мала поява залізниць, що
зробило товарообіг значно дешевшим і швидшим. Унаслідок
цього фактично зникло чумацтво.
Протягом 60—90-х рр. XIX ст. змінювалися форми тор-
гівлі. Зростання кількості міст і міського населення спричи-
нило поступову заміну базарів стаціонарною торгівлею через
крамниці й магазини. Вони передусім зосереджувалися у ве-
ликих промислових центрах і продавали фабрично-заводські
товари.
Для задоволення щоденних потреб населення в невеликих
містах і містечках збиралися базари, на яких продавали про-
дукти харчування. Зростання мережі базарів у 60—90-х рр.
XIX ст. пов’язувалося з розвитком промисловості та зростан-
ням міст. Наприкінці XIX ст. в Києві щоденно працювали Хлібна пристань у Нікополі. Фотографія
шість базарів, у Харкові та Одесі — п’ять. початку ХХ ст.
117
ВИВЕЗЕННЯ ХЛІБА З РОСІЙСЬКОЇ У пореформений період край посідав провідне місце в зо-
ІМПЕРІЇ в другій половині ХІХ ст. внішній торгівлі Російської імперії. Через азовсько-чорномор-
5% 20 % ські порти й митниці Волині й Поділля вивозилася значна
кількість товарів, вироблених на українських землях. Біль-
шість експорту становила сировина. Поряд із зерном вивози-
ли продукти тваринництва — м’ясо, сало, шкури, вовну тощо.
Через Одесу у 80—90-х рр. XIX ст. експортували український
цукор і спирт. Одночасно із цим ввозили бавовняні, шовкові
й вовняні тканини, чай, каву, прянощі, рис, вина тощо. Мит-
До реформи У 80—90-х рр. ні збори з імпортних товарів залишалися джерелом поповнен-
1861 р. ХІХ ст. ня скарбниці Російської імперії та повністю не використову-
валися на потреби українських земель.

характер економічної політики російського уряду на особливості модернізаційних процесів у сільському гос-
українських землях у пореформений період; подарстві;
зміни в розвитку промисловості українських земель тенденції, що виявилися в кооперативному русі в пе-
пореформеної доби; ріод його зародження.
1865 р. — збудовано першу на українських землях залізницю Одеса—Балта.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 6. Покажіть на карті зміни у спеціалізації районів
ної гри «Що, де і коли?». Правила гри. Парам учнів сільськогосподарського виробництва українських
та учениць доручається на підписаних аркушах скласти земель. 7. Робота в парах. Складіть порівняльну табли-
по два запитання за розглянутим матеріалом, що почина- цю «Економічний розвиток українських земель у складі
ються словами «що», «де» і «коли» . Потім вони обміню- Російської імперії в XIX ст.».
ються аркушами й за визначений час відповідають на за-
питання, складені партнером/партнеркою по парі. Особливості розвитку
2. Висловіть оціночне судження щодо економічної Галузь Перша половина Друга половина
політики російського уряду на українських землях XIX ст. XIX ст.
у цей час. 3. Чи можна стверджувати, що в тогочасній
промисловості на українських землях не відбувалося зна-
чних змін? Наведіть факти, що підтверджують вашу дум-
ку. 4. Існує думка, що в результаті реформи 1861 р. укра- 8. Робота в малих групах. Розробіть і представте
їнське село не перетворилося на заможне, а стало класу план-проєкт створення (на вибір): 1) замож-
нужденним. Наведіть свою аргументовану точку зору ного селянського господарства; 2) споживчого коопера-
щодо цього. 5. У чому, на вашу думку, полягає значення тивного товариства; 3) великого металургійного заводу.
виникнення кооперативного руху? Проведіть конкурс план-проєктів, визначивши той, який
найкраще відповідає реаліям свого часу.
§ 16. Населення українських земель у пореформену добу

1 КІЛЬКІСТЬ І СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ, ПІД-
ПОРЯДКОВАНИХ РОСІЙСЬКІЙ ВЛАДІ в другій половині
XIX ст. Упродовж другої половини XIX ст. кількість населення
дізнатися про зміни кількості і складу
населення українських земель у цей дев’яти губерній, утворених російською владою на україн-
період; з’ясувати особливості ських землях, збільшилася з 13,5 до 23,5 млн осіб. Особливо
становища різних верств населення швидкими темпами зростала кількість жителів Півдня і Сходу
тогочасного українського суспільства. України, де відбувався бурхливий розвиток промисловості (із
118
3,6 млн у 1858 р. до 8,8 млн у 1897 р.). Міське населення ПРИГАДАЙТЕ
Правобережжя та Лівобережжя за цей час збільшилося у три 1. Якою була кількість населення
рази, Півдня і Сходу — у п’ять разів. Більшість населення українських земель у складі Російської
українських земель (22 млн осіб) становило селянство. Про- імперії наприкінці XVIII ст.? 2. Назвіть
мислових робітників наприкінці XIX ст. налічувалося близько особливості складу населення
360 тис. осіб. За національним складом у населенні краю пе- українських земель, підвладних
Російській імперії в цей період
реважали українці. Найчисленнішими національними менши-
нами були росіяни, білоруси, євреї, німці та молдавани. Най- Що було характерним для кількості
більша частка росіян була характерна для губерній Півдня та складу населення українських
і Сходу — 21—27 %. земель цієї доби?
Суттєвих змін упродовж другої половини XIX ст. зазнав на-
ціональний склад населення Криму. У 90-х рр. XIX ст. відбу-
лася чергова хвиля масової еміграції з півострова кримських
татар, викликана постійними релігійними утисками й безви-
хідним становищем безземельного кримсько-татарського селян- НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД
ства. Це призвело до того, що на 1897 р. із близько 1,5 млн НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
населення півострова 70 % становили росіяни й лише 13 % — наприкінці XIX ст.
кримські татари, що перетворилися на національну меншину.
2,4 % 4,5 %
2 СЕЛЯНСТВО. Українське селянство було тією частиною на-

селення, яке поважало народну культуру, вважала своєю
рідною мовою українську. За пореформеної доби село в ціло-
8,0 %
му зберігало свій давній вигляд. Селянство різних регіонів 13,1 %

по-різному будувало та прикрашало свої оселі, проте повсюд-
72,0 %
но вони зберігали традиційні українські риси. Протягом дру-
гої половини XIX ст. в середовищі незаможного селянства
переважало житло, що складалося з хати й сіней. Заможні
господарі все частіше влаштовували у своєму житлі ще й ко-
мору. На початку XX ст. через вплив міст у хаті стали від-
городжувати кухню. українці
У харчовому раціоні українського селянина значних змін
не відбулося. Більшість харчувалася дуже просто та однома- росіяни й білоруси
нітно. Здебільшого вони споживали круп’яну та борошняну
їжу, картоплю та інші овочі. євреї
Важливе місце в житті українського села посідала селян-
німці
ська громада. Проте реформа 1861 р. суттєво змінила еконо-
мічні й правові основи її життєдіяльності. Відтоді громада інші
стала нижньою ланкою імперської адміністрації. Уся надільна
земля належала громаді, яка розподіляла її між окремими
селянськими господарствами. Час від часу відбувалися земель- ??Робота в парах. За схемою охарак-
ні переділи. Усі члени громади отримували певну смугу зем- теризуйте особливості національного
лі з різних полів, унаслідок чого виникало черезсмужжя. Се- складу населення українських земель
лянин міг продати свою ділянку за згодою громади, але не у цей період.
мав права використовувати на власний розсуд. Спільне госпо-
дарювання вимагало від нього підпорядковуватися громадів-
ській сівозміні, і порушити це правило було неможливо. Ліси,
пасовища, луки, річки, озера залишалися неподільною спіль-
ною власністю громади.
Наприкінці 60-х — у 70-ті рр. XIX ст. українське селян-
ство почало використовувати заводські металеві знаряддя пра- Що нового з’явилося в становищі
ці. Поширення набули нові залізні плуги та плуги із залізни- українського селянства в цей
ми частинами, до яких впрягали коней. Заміна волів кіньми період?
119
збільшила продуктивність праці в обробітку землі та переве-

зенні зерна в кілька разів. Заводи сільськогосподарського ма-
шинобудування випускали культиватори, парові молотарки
тощо. Проте використовували техніку лише заможні й серед-
няцькі господарства. Наприкінці XIX ст. на українських зем-
лях з’явилося чимало механічних млинів, які поступово ви-
тіснили дерев’яні вітряки та водяні млини.
За пореформеної доби, коли селянство почало господарю-
вати самостійно, дедалі помітнішим ставало його майнове роз-
Кінна сінокосарка шарування. Унаслідок цього селянство поділилося на три
основні групи:
заможне селянство, яке успішно господарювало завдяки по-
РОЗШАРУВАННЯ СЕЛЯНСТВА єднанню тяжкої праці, ініціативності, землеробського таланту,
УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ використанню праці сільських найманих працівників (батра-
У ПОРЕФОРМЕНУ ДОБУ ків). Їхні господарства пристосувалися до ринкових потреб та
орієнтувалися на виробництво товарної продукції. Вони наро-
щували свої наділи, купуючи землю у збіднілих односельців,
мали кілька коней і сільськогосподарський реманент;
15—20 %
господарі середнього достатку, або середняки. Земельні
наділи, що належали цій категорії селянства, давали можли-
50—55 %
вість прогодувати сім’ю. Вони також мали кілька коней та
30 % голів худоби. Незважаючи на те, що вони були працьовитими
господарями, придбати дорогу сільськогосподарську техніку
середняки могли рідко. Працювали вони переважно самі,
оскільки не мали можливості найняти батраків;
бідняцькі господарства бідні селяни, або бідняки, що стали найчисленнішою гру-
пою тогочасного сільського населення. Вони взагалі не мали
господарі середнього достатку землі або мали недостатню її кількість для того, щоб прого-
дувати себе і свою родину. Бідняки наймалися працювати до
заможні селяни заможних односельців і поміщиків або шукали іншої сезонної
роботи.
??Робота в парах. З’ясуйте за схемою, Значна кількість бідняків обумовлювала зростання напру-
женості в українському селі. Ця ситуація значною мірою ста-
у чому полягало розшарування укра-
їнського селянства. ла наслідком земельної реформи 1861 р.
Визначте зміни у становищі

дворянства в пореформену добу.
3 ДВОРЯНСТВО. Реформа 1861 р. стала рубіжною подією для
більшості дворянства. Землевласники, які звикли розпо-
ряджатися долею свого селянства і не замислюватися над тим,
звідки беруться гроші, опинилися в незвичних умовах. Тепер
для забезпечення гідного життя слід було навчитися підрахо-
вувати вартість робіт, витрати, прибутки тощо. Для багатьох
це виявилося надто складно. Замість переобладнання своїх
маєтків, придбання машин тощо дворяни намагалися зберіга-
ти звичний стиль життя. Коли грошей не вистачало — за-
кладали маєтки та брали позички. Унаслідок цього на 1877 р.
великі борги мали 77 % дворян. Розплачуватися за звичку до
безтурботного життя багатьом доводилося землею, яку в них
купували підприємливі селяни. У 1862—1914 рр. дворянське
землеволодіння на українських землях зменшилося на 53 %.
Проте частина землевласників Правобережжя та Півдня
України змогла перебудувати свої господарства відповідно до
нових умов. У їхніх маєтках-економіях створювалися великі
120
Дворянська родина Будинок Ф. Фальц-Фейна в Одесі
товарні виробництва з використанням вільнонайманої праці.

На початку 90-х рр. XIX ст. серед поміщицьких господарств
краю маєтки-економії становили 40 %. Найвідомішими серед
них були земельні магнати Півдня України: Фальц-Фейни
в Таврії, Аркаси на Херсонщині, Голуби на Катеринославщи-
ні. Хоча за своєю соціальною належністю власники нових гос-
подарств залишалися привілейованим дворянським станом,
фактично вони наближалися до великої буржуазії. Деякі з них
згодом стали також власниками фабрик, заводів, банків.
4 БУРЖУАЗІЯ. Реформи 60—70-х рр. XIX ст. сприяли появі

нових верств суспільства — буржуазії та промислових ро-
бітників. Процес формування буржуазії розпочався ще за до-
Як у цей час відбувалося
формування буржуазії?
реформеної доби. Представники нової суспільної верстви були
здебільшого вихідцями з купецтва або заможного селянства.
Прикладом становлення українського підприємництва була
фірма «Брати Яхненки і Симиренко». У пореформений період
вона стала лідером у цукровій промисловості.
Наступним етапом формування буржуазії стала індустріа-
лізація. Одночасно з появою фабрично-заводських підприємств,
банків, бірж на українських землях посилювалися позиції бур-
жуазії. Її лави активно поповнювалися представниками інших
станів. Крім купецтва, кількість буржуазії збільшувалася за
рахунок заможних селян, чумаків, скупників, сільських лихва-
рів. До неї приєднувалися і дворяни, які зуміли створити то-
варні господарства в сільськогосподарському виробництві, хар-
човій промисловості тощо. Найвідомішими з них стали
правобережні дворяни Бобринські, Потоцькі, Браницькі.
У складі буржуазії з’явилися різні за рівнем заможності
групи. Велика буржуазія була нечисленною, але зосереджува-
ла у своїх руках найбільший капітал. Її представляли власни-
ки значних купецьких капіталів, промислових підприємств,
найзаможніші господарі маєтків-економій. Основну масу се-
Етикетка цукрової продукції, яку
редньої буржуазії становило купецтво. До цієї групи також
випускала компанія «Брати Яхненки
належали колоністи Півдня України, власники середніх за
і Симиренко». 1870 р.
121
розмірами промислових підприємств тощо. Найчисленнішою

стала дрібна буржуазія — власники крамниць, ремісничих
майстерень, невеликих промислових закладів, заможних сіль-
ських господарств.
За складом буржуазія була багатонаціональною верствою,
до якої належали українці, росіяни, євреї, поляки, німці,
французи, бельгійці та інші. Хоча українці не мали в ній біль-
Безкоштовна лікарня для чорноробів шості, протягом другої половини XIX ст. їхні позиції стали
(нині — «Охматдит»), зведена за гроші посилюватися.
М. Терещенка в Києві Серед найвідоміших українських підприємців була сім’я
Терещенків зі старовинного козацького роду міста Глухова.
Головою родини був Артем Терещенко. Свій капітал він
створив, забезпечуючи продовольством російську армію під
час Східної (Кримської) війни. Зароблені гроші він вклав у бу-
дівництво великої цукроварні в селі Хутір-Михайлівський на
Чернігівщині. Пореформена доба стала періодом активізації
підприємницької діяльності голови родини та його синів —
Миколи і Федора. Родина посіла провідні місця в торгівлі
хлібом, цукром, худобою, у лісообробці, цукровому, ґураль-
ному, суконному виробництві, їй належало понад 200 тис.
десятин землі.
За успішну підприємницьку діяльність А. Терещенку на-
дали дворянське звання. Згодом брати Терещенки стали од-
ними із засновників цукрового й рафінадного синдикатів та
Всеросійського товариства цукрозаводчиків.
Родина Терещенків уславилася також своєю меценатською
Меценат — заможний
діяльністю, витративши на доброчинність близько 5 млн крб.
покровитель наук і мистецтв, який
М. Терещенко виділяв кошти на будівництво притулків, на-
добровільно й безкорисливо
сприяє розвитку сфер культури, вчальних закладів, лікарень, храмів, музеїв, пам’ятників, те-
освіти й науки або підтримує атральних приміщень. Допомагав він і окремим українським
набувачів благодійної допомоги. митцям.
Серед відомих представників української буржуазії поре-
форменої доби були також Харитоненки, Римаренки, Сими-
ренки та інші.
Що було притаманне становищу

5 ПРОМИСЛОВЕ РОБІТНИЦТВО. Новою суспільною верствою
пореформеного українського суспільства стало промислове
робітництво. Наприкінці XIX ст. його кількість становила
промислового робітництва в цей 330 тис. осіб. Це було лише 7 % наявної робочої сили, хоча
період? в цілому їхнє число за пореформені роки зросло в чотири рази.
На відміну від селянства, промислове робітництво не мало
засобів виробництва та мусило продавати свою робочу силу.
У другій половині XIX ст. воно було неоднорідною за складом
верствою. Велику кількість робітництва становили сезонні
працівники, зайняті в цукровій промисловості. У позасезон-
ний час вони поверталися до своїх сіл. Суто промисловими
робітниками стали насамперед жителі нових промислових ра-
йонів — шахтарі Донбасу, металурги Кривого Рогу та інші.
Умови життя та праці промислового робітництва, за дея-
кими винятками, зовсім не відповідали тогочасним європей-
ським нормам. Особливо тяжким було становище робітників
у великих промислових центрах.
122
Український громадський діяч С. Подолинський про умови життя працівників цукроварень

…Тільки на деяких цукроварнях людей харчують ня сорочок робітника, які через те ходять у чорних со-
вволю й непогано, наприклад, у Бобринських і в Сими- рочках, аж поки вони на їхніх плечах не розпадуться…
ренка належить по фунту м’яса на день на робітника. Далеко не при всіх заводах є шпиталі та навіть не на
Зате майже в усіх інших заводах м’яса дають тільки дві- всі заводи наймають лікаря для своїх робітників…
чі-тричі на тиждень і не більше як по 1/2 фунта. Жит- У кожному випадку хворий робітник позбувається за-
нього борошна належить від 1 пуда 30 фунтів до 2 пу- робітної платні, а підрядники навіть вираховують з їх-
дів на місяць на особу, каші — зазвичай пшона, по ньої платні за харчі. Робітники, покалічені на заводах,
30 фунтів. Солі відпускається 3—4 фунти і стільки тільки зрідка дістають карбованців 10 за своє каліцтво,
ж сала. У піст замість сала дають конопляну олію. При- зазвичай їм не дають нічого…».
варку, тобто борщу та іншого, дають дуже мало, хоча
в нашім краї овочі недорогі… На вечерю дають те саме, ?? Робота в парах. Виконайте разом наведені завдан-
ня: 1. Підрахуйте в грамах і кілограмах, скільки
що й на обід, на сніданок та полудень зазвичай тільки
харчів становила щоденна норма робітника
самий хліб… Далеко не на всіх заводах є лазні… Так
(1 пуд = 40 фунтів = 16 кілограм). 2. Дайте оцінку
само ніде на заводах нема особистих прачок для пран-
рівню соціальної захищеності робітництва.
Заробітна плата промислового робітника була єдиним дже-

релом його існування. Проте й цю платню видавали не регу-
лярно. Зазвичай розрахунки з робітниками здійснювалися
три-чотири рази на рік — на Різдво, Великдень тощо. До чер-
гової платні робітник отримував продукти в заводській крам-
ниці в кредит за цінами, що значно перевищували ринкові.
Унаслідок цього вони майже не вживали м’яса, споживали
найпростішу їжу — хліб, картоплю, сало тощо.
Знедолене становище спричиняло страйки та інші сутички
між власниками підприємств та їхніми працівниками. Завдя-
ки своїм виступам робітництва інколи виборювали деяке по-
ліпшення свого становища.
Висококваліфіковані робітники згодом почали отримувати Барак робітника цукроварні.
непогану платню. Деякі з них навіть могли наймати прислугу. Реконструкція. Експозиція Вінницького
обласного краєзнавчого музею
6 ІНТЕЛІГЕНЦІЯ. СТАНОВИЩЕ ЖІНОЦТВА. Новою верствою,

яка з’явилася в тогочасному українському суспільстві, ста-
ла інтелігенція. До неї належали особи, які займалися правом, Які риси були притаманні
медициною, педагогікою, наукою, мистецтвом, літературою, становищу інтелігенції та місцю
державні службовці та інші. Головними рисами притаманними жіноцтва в тогочасному
їй в цей час, на думку дослідників, стали: українському суспільстві?
стрімке кількісне зростання;
формування за рахунок представників різних соціальних
верств;
посилення суспільної ваги й впливу на суспільно-політич-
не життя;
поступове оформлення в окрему суспільну верству;
складання традиції опозиційного ставлення інтелігенції до
влади.
Інтелігенція — соціальна верства,
Відомий український громадсько-політичний діяч і публі- яка формується в суспільстві
цист XX ст. Іван Лисяк-Рудницький називав період другої з осіб, професійно зайнятих
половини XIX — початку XX ст. «інтелігентською добою». розумовою працею (лікарі,
За даними перепису 1897 р. у Російській імперії на тери- педагоги, інженери, вчені тощо).
торії дев’яти губерній, утворених владою на українських зем-
123
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ лях, проживало понад 134 тис. осіб, які за своїми заняттями
На думку українського історика
належали до інтелігенції.
Олександра Рубльова, на XIX ст. стало добою зміни уявлень про місце жінки в сус-
українських землях під владою пільстві провідних країн Європи. Із розгортанням модерніза-
Російської імперії оформлення ційних процесів ці тенденції набули поширення й на україн-
української інтелігенції ських землях. Проте вони торкнулися лише незначної
започаткувало Кирило-Мефодіївське частини жіноцтва. Переважно це були жінки, причетні до
братство. еліти суспільства, а також жительки великих промислових
У підпорядкованих Австрійській центрів. В українському селі продовжували зберігатися давні
імперії українських регіонах традиції родинного життя та місця жінки в ньому.
початок формування української Частина жінок із заможних родин прагнула здобути вищу
інтелігенції дослідник пов’язує
освіту та брати активну участь у громадському житті. Проте
з діяльністю «Руської трійці» та
Головної руської ради.
в суспільстві існувало безліч упереджень і законодавчих пере-
шкод, що заважали їм у цьому.
Швидкий розвиток великої промисловості зумовив зростання
міст і їхніх жителів. У нових умовах життя відбувся злам тра-
диційних родинних відносин, переважно не на користь жінки.
Хатнім господарством і догляданням дітей, як і раніше, займа-
лися жінки. Ця праця не була легкою, але вона не мала грошо-
вого виразу. Жінка залишалася економічно несамостійною,
а це породжувало нерівність та нерівноправ’я. Таким чином,
покладені на жінок обов’язки по догляду за родиною, вихован-
ня дітей та ведення сімейного господарства обмежували їхню
економічну самостійність, ставили в залежність від чоловіка,
призводили до сімейного насилля.
Найчастіше на роботу влаштовувалися незаміжні жінки або
ті, чиї сім’ї перебували в скрутному матеріальному становищі.
Дружина заводського робітника. Загалом на тогочасних промислових підприємствах працювало
Художник Н. Касаткін. 1901 р. близько 15 % жінок. Проте зарплата жінок становила лише дві
третини від зарплати чоловіків за ту саму роботу.

нові явища у становищі селянства, дворянства, буржу- становище жіноцтва у другій половині XIX ст.
азії та промислових робітників у цей період;
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 5. Висловіть думку про те, яке значення мало формування
ної гри «Шість запитань». Правила гри. Парам інтелігенції для суспільства цієї доби.
учнів та учениць доручається на підписаних аркушах 6. Визначте головні проблеми, пов’язані зі стано-
скласти шість запитань за розглянутим матеріалом, що по- вищем жінки в українському суспільстві. 7. Робо-
требують короткої відповіді, . Потім вони обмінюються та в парах. Складіть таблицю «Зміни становища основних
аркушами й за визначений час відповідають на запитання, верств суспільства українських земель другої половини
складені партнером/партнеркою по парі. XIX ст.
2. Висловіть оціночне судження щодо характеру
змін кількості та складу населення українських зе- Верства Зміни у становищі
мель у цей період. 3. Чим становище селянства і дво-
рянства в пореформений період відрізнялося від того,
яким воно було в першій половині XIX ст.? 4. Чи можна
8. Напишіть листа від представника обраної вами
погодитися із судженням, що вага й значення буржуазії
верстви до вигаданої особи, що проживала на
та промислового робітництва в соціальній структурі того-
українських землях під австрійською владою, з описом
часного українського суспільства зменшувалися? Чому?
його умов життя, становища, інтересів і потреб у поре-
формений період.
124
РОЗДІЛ ІV. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ в другій половині XIX ст.
§ 17. Український національний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст.
§ 17. Український національний рух

наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст.
1 ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ в другій половині

XIX ст. Друга половина XIX ст. як у Європі, так і на укра-
їнських землях характеризувалася організаційним оформлен-
визначити завдання українського на-
ням та виробленням ідейних засад визвольних рухів, що ви- ціонального руху як одного з того-
никли в першій половині XIX ст. часних європейських визвольних
рухів; дізнатися, у яких формах від-
Кожен європейський визвольний рух розв’язував завдан-
булося відродження українського на-
ня, що стояли перед ним, у трьох основних напрямах: наці- ціонального руху в цей період;
ональному, загальнодемократичному та соціальному. У першо- з’ясувати роль хлопоманів у суспіль-
му напрямі головним є боротьба за національну свободу, но-політичному житті Наддніпрянщи-
у другому — за демократичний устрій суспільства, права ни; характеризувати початок грома-
і свободи людини, у третьому — за соціальну справедливість. дівського руху; пояснювати, як на
Діячі й напрями, що зводили розв’язання всіх проблем до суспільну ситуацію в Наддніпрянщи-
здобуття національної незалежності, отримали назву націона- ні вплинуло Польське повстання
лістів. Для послідовного демократа (тоді їх називали лібера- 1863—1864 рр.; розкривати наслідки
лами) усі питання розв’язувалися з вирішенням проблем прав Валуєвського циркуляра для україн-
і свобод людини. Діячів, що обстоювали принципи соціальної ського національного руху.
справедливості, називали соціалістами, а їхній напрям — со-
ціалістичним. ПРИГАДАЙТЕ
Термін «соціаліст» у той період не належав до певного со- 1. Якими були особливості україн-
ціально-політичного вчення, яких було багато (марксисти, пру- ського національного руху в Наддні-
доністи, фабіанці та інші), а розумівся широко — як відстою- прянщині першої половини XIX ст.?
вання соціальної справедливості щодо бідних, знедолених, У яких формах він розгортався?
2. Якими були здобутки та втрати
вихідців із простого народу.
українського національного руху Над-
Усі ці напрями та течії об’єднувало прагнення покращити дніпрянщини на середину XIX ст.?
життя, змінити існуючий лад на справедливий, доцільний. Бо-
ротьба за розв’язання цього завдання змушувала їх знаходити Яким було першочергове
спільну мову. Проте це правило діяло для більш-менш сфор- завдання українського руху
мованих державних націй. Для бездержавних націй зосеред- в другій половині XIX ст.?
ження на соціальних проблемах або демократичних свободах
часто призводило до відриву від національних проблем, при-
єднання їхніх діячів до загальноімперського руху. З іншого
боку, увага до суто національних питань за відсутності націо-
нальної самосвідомості звужувала соціальну базу руху й від-
ривала його від народу. Таким чином, перед українським ру-
хом постали кілька проблем:
Лібералізація суспільно-політичного життя сприяла проголошенню амніс-

тії членам Кирило-Мефодіївського братства, які в 1857 р. повернулися до
Петербурга із заслання. Їм навіть дозволили обійняти високі посади:
М. Костомаров став професором Петербурзького університету, Т. Шев-
ченко — академіком Академії мистецтв, В. Білозерський — чиновником
однієї зі столичних канцелярій. Новий міністр освіти, українець Є. Кова-
левський дав дозвіл на друкування «Кобзаря» Т. Шевченка, підтримав
клопотання В. Білозерського щодо відкриття в Петербурзі журналу
«Основа».
125
Титульний аркуш альманаху Титульний аркуш журналу

«Хата». 1860 р. «Основа». 1861 р.
виробити збалансовану в трьох площинах політичну плат-

форму, прийнятну для всіх верств українського суспільства;
відновити роботу другої — культурницької, або літератур-
ної, стадії українського руху, зупиненої внаслідок репресій
влади проти членів Кирило-Мефодіївського братства, і рухати-
ся далі, до наступної — політичної стадії;
віднайти організаційні форми руху.
Над розв’язанням цих завдань і працювали діячі україн-
ського руху протягом другої половини XIX ст.
Які обставини сприяли

відродженню українського руху? 2 ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ напри-
кінці 50 — на початку 60-х рр. XIX ст. Наприкінці 50-х рр.
XIX ст. відбувалося відродження українського національного
руху. Поштовхом до цього стала лібералізація суспільно-полі-
тичного життя в умовах підготовки скасування кріпацтва. Од-
ним із центрів відродження національного руху стала столиця
Російської імперії Санкт-Петербург, де проживала велика кіль-
кість українців. Тут завдяки фінансовій підтримці українських
поміщиків-меценатів Тарновських і Галаганів П. Куліш засну-
вав друкарню для видання творів української літератури. У ній
друкувалися твори П. Куліша, І. Котляревського, Т. Шевчен-
ка, Марка Вовчка та інших. П. Куліш спробував започаткува-
ти видання альманаху «Хата» (1858 р.).
Українські діячі Санкт-Петербурга в 1859 р. створили пер-
шу українську громаду — культурно-освітню організацію, що
ЦІКАВІ ФАКТИ мала на меті популяризацію національної ідеї через видання
Програмові завдання журналу книжок, журналів, проведення вечорів. Крім колишніх кири-
«Основа» визначалися так: ло-мефодіївців, до першої громади увійшли правник О. Кістя-
«Мета нашого видання — все- ківський, письменник М. Стороженко, друзі Т. Шевченка бра-
бічне й неупереджене вивчення ти Лазаревські. Власне, перша громада скоріше була не
Південноросійського краю, усві- організацією, а неформальним зібранням діячів українського
домлення його потреб, критич- руху. Проте це об’єднання стало прикладом для наслідування
ний погляд на себе в минулому та розгортання нового етапу українського культурно-національ-
й сучасному, громадська ко-
ного руху. Уже в 1861 р. громади з’явилися в Києві, згодом —
ристь. Загальнолюдська просві-
у Харкові, Полтаві, Чернігові та Одесі.
та в застосуванні до місцевих
умов краю буде керівною ідеєю Відродження національного руху тісно пов’язане зі ство-
редакції». ренням журналу «Основа». За цю справу взявся В. Білозер-
ський.
126
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у другій половині XIX ст.
(із 1895 р.;

Алчевськ,
із 1903 р.
XIX ст.
Перший номер журналу вийшов 12 січня 1861 р. Він був

двомовним — друкувався українською та російською. Наклад
журналу в різний час становив від 800 до 1000 примірників.
У 60‑ті рр. XIX ст. «Основа» була єдиним українським універ-
сальним періодичним виданням, що прагнуло охопити всі за-
гальноукраїнські проблеми — у культурі, економіці, політиці,
освіті, науці, літературі, фольклорі, історії, міжнародних від-
носинах. Цим воно викликало до себе широкий інтерес і за-
гальне визнання як провісника народного пробудження на
українських землях.
Усього вийшло 12 номерів журналу в 1861 р. та десять —
у 1862 р. Він постійно зазнавав нападок із боку російських
видань. Зрештою відсутність коштів змусила припинити ви-
дання часопису. Закриття «Основи» стало передднем Валуєв-
ського циркуляра (1863 р.), який заборонив українське слово
й погіршив можливості духовного розвитку українців.
Володимир Антонович
127
Володимир Антонович серед

3 ХЛОПОМАНИ. На початку 60-х рр. XIX ст. серед нащадків
польської та спольщеної шляхти Правобережжя відокреми-
лася група студентів. Усвідомивши те, що їхня верства упро-
українських діячів другої поло- довж століть гнобила українців, вони вирішили зблизитися
вини XIX ст. був надзвичайно з народом. Цю групу на чолі з Володимиром Антоновичем
яскравою фігурою: історик, ар- (1830(1834)—1908) називали хлопоманами, хоча самі діячі вва-
хеолог, етнограф, археограф; за- жали себе українофілами. Вони перейшли з римо-католицької
сновник народницької школи віри у православну, носили український національний одяг,
в українській історичній науці;
співали українські пісні, свідомо дотримувалися народних зви-
головний редактор Тимчасової
чаїв і не цуралися селянського товариства.
комісії для розгляду давніх актів
у Києві (1863—1880 рр.); із Свою кінцеву стратегічну мету хлопомани вбачали в лікві-
1878 р. — професор російської дації царизму, кріпацтва, а також встановленні демократичної
історії Київського університету; республіки на основі добровільного співіснування росіян, укра-
із 1881 р. — голова Історичного їнців і поляків.
товариства Нестора-літописця, Спершу хлопомани віддавали перевагу етнографічній діяль-
один із засновників і лідерів ки- ності. Під час студентських канікул чи в інший вільний час
ївської «Української громади»; вони мандрували селами Наддніпрянщини, збирали народні
автор багатьох історичних і пуб пісні, казки, прислів’я, звичаї та обряди. Протягом 1857—
ліцистичних праць. 1859 рр. хлопомани здійснили три подорожі, пройшовши Во-
Поляк за походженням, він
линь, Поділля, Київщину, Холмщину, більшу частину Катери-
перейшов в український табір;
нославщини та Херсонщини. Водночас студенти вивчали
навчався в російській гімназії;
здобув історичну освіту; почав селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле
громадську діяльність у колі українських земель, їх злиденне становище та можливий вихід
польських революціонерів і пе- із нього. Така діяльність тривала до 1860 р., але «знайомство
рейшов у стан українофі лів; з народом» було малоефективним. Влада й поліція постійно
брав участь у таємних організа- переслідували хлопоманів.
ціях; в університеті читав курс Крім подорожей українськими землями, хлопомани вла-
історії Росії, а приватно — укра- штовували зібрання, готували й зачитували реферати, випус-
їнознавства; під своїм ім’ям пуб кали рукописний журнал та заснували в 1859 р. підпільну
лікував нейтрально-наукові, семирічну школу, де зібрали до 15 юнаків із бідних сімей,
а під псевдонімом — науково-
яких «навчали в національному напрямі». Хлопомани утри-
публіцистичні праці; основну ді-
мували учнів власним коштом, самі викладали, писали під-
яльність вів у Києві, але головні
надії покладав на Галичину; ві- ручники українською мовою. Школа розміщувалася в будин-
дійшовши від польського руху, ку, де жило подружжя Антоновичів. У 1862 р. під тиском
виступав за «нову еру» в укра- поліції вона закрилася, а через рік у зв’язку з репресіями
їнсько-польських відносинах царизму діяльність хлопоманів узагалі припинилася.
у Галичині тощо.
4 КИЇВСЬКА «УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА». ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАД

у 1861—1863 рр. Початок відродження українського руху
був позначений тяжкою втратою — смертю Т. Шевченка. По-
хорон великого поета став поштовхом до масових українських
маніфестацій. Домовину з його тілом відправили з Петербурга
Хлопоманство — назва руху через Москву до Наддніпрянщини, щоб згідно з його поетич-
української ліберальної інтелі- ним заповітом поховати поета над Дніпром. Жалібний похід
генції початку 60-х рр. XIX ст. за українськими землями супроводжувався зборами тих, хто хотів
зближення із селянством. віддати шану національному поету. Найбільш масовими були
Українофільство — термін, по- маніфестації в Києві, організовані за участю Київської грома-
ширений із другої половини ди. Могила Т. Шевченка в Каневі стала місцем паломництва
XIX ст., який означає любов до українських патріотів.
України, українського народу та У 1861 р. колишні діячі гуртка хлопоманів разом із ви-
його культури. кладачами та студентами Київського університету (серед них
128
були П. Чубинський, брати Синьогуби, І. Касьяненко, М. Дра- Чи можна стверджувати, що

гоманов) утворили нове товариство — «Українську громаду». в 1861—1863 рр. громади діяли
На 1862 р. вона налічувала близько 200 членів. Діяльність легально?
громади була легальною за формою та культурницькою за зміс-
том. Вона і всі наступні громади, що виникли пізніше,
об’єднували людей із різними політичними поглядами й пере-
конаннями, які прагнули зробити щось корисне для власного
народу.
У жовтні 1859 р. попечитель Київського освітнього округу
Микола Пирогов дозволив відкрити першу в Російській імперії
недільну школу для дорослих. Це дало змогу громадівцям здій-
снювати народну освіту рідною мовою. Члени громади відкри-
вали недільні та щоденні школи, працювали в них учителями,
організовували публічні лекції та бібліотеки, виступали ініці-
аторами створення гімназій, шкіл для підготовки народних
учителів тощо. Важливим у діяльності громадівців стало на-
писання україномовних підручників і популярних книг для Микола Пирогов
народу на релігійну, історичну та іншу тематику. Так, зусил-
лями громадівців вийшли книжки «Дещо про світ Божий»,
«Оповідання зі Святого Письма», яке опрацював священник
С. Опанович, «Арифметика, або Щотниця», «Українські про-
писи», «Перша граматика, або Читання» Олександра Конись-
кого та інші. Також вони поширювали серед народу твори
Т. Шевченка, Марка Вовчка та інших письменників, брали
участь у суспільно-політичному житті. Одним із провідників
та ідейних натхненників громадівського руху був В. Антонович.
Услід за київською «Українською громадою» відкривалися
громади в Чернігові, Вінниці, Катеринославі, Катеринодарі на
Кубані, в Одесі, Полтаві, Харкові, а також Москві. Вони роз-
ширювали мережу недільних шкіл, доки їхня кількість в Укра- Олександр Кониський
їні не наблизилася до сотні. Зокрема, у Полтаві недільну шко-
лу організував О. Кониський.
Громадівці також займалися видавничою діяльністю. Так,
у Чернігові виходив тижневик «Чернігівський листок». Його
видавцем і редактором був відомий поет-байкар Леонід Глібов.
5 ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863—1864 рр. ТА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ.

У 1863—1864 рр. Правобережна Україна стала одним із
районів, де розгорталися події останнього в XIX ст. Польсько-
го національно-визвольного повстання. Його головною метою
проголошувалося здобуття національної незалежності Польщі
та проведення реформ. Більшість керівників повстання висту-
пала за відновлення Польщі в кордонах 1772 р., тобто до по- Леонід Глібов
ділів Речі Посполитої. Щодо соціальних реформ ясності також ?? Яку роль відіграли зображені
не було. Невизначеність, зрештою, мала негативні наслідки: діячі в подіях історії України
українські селяни та діячі українського руху не підтримали цього періоду? Визначте одним-
повстання. двома реченнями.
Готуючи повстання, його керівники велику увагу приділя-
ли Правобережній Україні. Тут проживала значна частина
польського населення (485 тис. осіб, або 9,2 %). Заворушення Чому українське населення
на українських землях мало відвернути сили царських військ залишилося байдужим до
від виступу на власне польській території. боротьби польських повстанців?
129
Повстання, що почалося в ніч на 23 січня 1863 р. в Поль-

щі, швидко перекинулося на землі Литви, Білорусії та Право-
бережної України. На бік повсталих перейшла незначна час-
тина солдатів і офіцерів російської армії та діячів таємної
російської революційної організації «Земля і воля».
У Правобережній Україні діяло близько 20 партизанських
загонів, що складалися переважно з представників польської
шляхти. Усі спроби повсталих залучити на свій бік україн-
ських селян успіху не мали. Селяни подекуди навіть допома-
гали російським військам. Українців, що взяли активну участь
у повстанні, було лише 500 осіб.
Незважаючи на героїчний опір учасників, цей виступ
у 1864 р. було придушено. Хоча під час повстання більшість
українців засвідчили свою прихильність до царського режиму,
це не врятувало український рух від наступних переслідувань.
6 ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР ТА ЙОГО НАСЛІДКИ. Відродження

українського руху спочатку не викликало занепокоєності
російської влади. Видавнича та освітня діяльність українських
Герб Польського повстання діячів позитивно сприймалася як російською інтелігенцією,
так і урядовцями. Проте вже в 1862 р. ситуація різко зміни-
?? Поясніть символіку герба поль-
ських повстанців. лася. Незважаючи на відсутність політичного забарвлення в ді-
яльності громадівців, царські чиновники дійшли висновку про
загрозу українського руху Російській імперії. У Наддніпрян-
ській Україні було проведено арешти, у засланні опинилися
етнографи П. Чубинський, С. Ніс, історик П. Єфименко, пись-
Чи можна стверджувати, що менник О. Кониський. М. Костомаров після трьох років блис-
Валуєвський циркуляр мав кучої кар’єри був змушений відмовитися від посади професора
руйнівний вплив на російської історії в Санкт-Петербурзі. Було розгромлено Пол-
громадівський рух? тавську та Чернігівську громади; припинилося видання жур-
налу «Основа» та газети громадівців «Чернігівський листок»;
за указом царя із 12 червня 1862 р. було закрито недільні
школи. Проти українофілів розгорнулася кампанія в пресі,
з’явилися звинувачення в намаганні створити українську само-
стійну державу. Спроби В. Антоновича і 20 членів Київської
громади у відкритому листі «Відгук з Києва» спростувати ці
твердження та засвідчити свою прихильність, запевняючи, що
їх метою «є лише освіта народу», а «розмови про сепаратизм
є дурним жартом», успіху не мали.
ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ УКРАЇНСЬКИХ Зміни політики щодо українського руху були викликані:
ВИДАНЬ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ активізацією польського національно-визвольного руху
35 та вибухом польського повстання 1863—1864 рр.;
30 сприйняттям владою українського руху як «польської ін-
триги» для розвалу імперії;
25
розгортанням нелегальної діяльності народницьких органі-
20
зацій, що поширювали заборонену літературу й підбурювали
15 до виступу селян, невдоволених реформою 1861 р.;
10 стрімким зростанням кількості україномовної навчальної,
5 наукової, релігійної літератури, що відбувалося в цей час і, на
думку цензорів, сприяло відродженню «малоросійської народ-
0 ності» та «південноруського сепаратизму». Особливо занепоко-
1863 1868 1871 Рік
130
Із Валуєвського циркуляра (1863 р.)

Навчання в усіх без винятку училищах проводиться Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривож-
загальноруською мовою, і вживання в училищах мало- не становище суспільства, яке хвилюють політичні по-
руської мови ніде не допущено: саме питання про ко- дії, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про
ристь і можливості вживання в школах цього наріччя навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало
не тільки не розв’язане, але навіть порушення цього ще достатнього розв’язання в законодавчому порядку,
питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі
яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтов- до погодження з міністром народної освіти, обер-про-
но доводять, що ніякої окремої малоруської мови не курором Св. Синоду і шефом жандармів щодо друку-
було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вжи- вання книг малоруською мовою, дати цензурному ві-
вається простолюдом, є та ж російська мова, тільки домству розпорядження, щоб до друку дозволялися
зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі
мова так само зрозуміла для малоросів, як і для вели- красного письменства; пропускання ж книг малорусь-
коросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створю- кою мовою як духовного змісту, так навчальних і вза-
вана для них деякими малоросами, і особливо поля- галі призначених для початкового читання народу,
ками, так звана українська мова. Особам того гуртка, припинити…
який намагається довести протилежне, більшість самих
малоросів докоряє в сепаратистських задумах, воро- ?? На вашу думку, який вплив мав Валуєвський цирку-
жих Росії і згубних для Малоросії. ляр на розвиток української мови? Чому?
їла російських урядовців поява перекладу Євангелія україн-

ською мовою, виконаного Пилипом Морачевським (1806—1879).
У Наддніпрянщину для розслідування справи про україн-
ський сепаратизм (бажання відділитися) було надіслано
флігель-ад’ютанта М. Мезенцева. За результатами слідства мі-
ністр внутрішніх справ Петро Валуєв 20 липня 1863 р. видав
таємний циркуляр, який забороняв публічне вживання укра-
їнської мови в державних установах, школах, церквах, друку-
вати українською мовою науково-популярну й релігійну літе-
ратуру, крім художніх творів, де вона розглядалася як просте
наріччя. Проблема існування української мови вирішувалася
фразою: «Ніякої окремої малоросійської мови не було, немає
і не може бути».
Російські чиновники застосовували Валуєвський циркуляр ЦІКАВІ ФАКТИ
з великою наполегливістю. Завдяки намаганням цензури, як Сутність Валуєвського циркуля-
скаржився М. Костомаров у 1871 р., українська література ра полягала в забороні не укра-
практично перестала існувати в межах Російської імперії. Так, їнської мови, а її використанні
у 1862 р. було видано 40 українських книжок, у 1863 р. — 15, як мови науки та культури. Її
у 1864 р. — 12, у 1865 р. — п’ять, у 1867—1869 рр. — по дві можна було вживати в контек-
на рік. Указ зберігав чинність до 1905 р. сті, де вона звучала як просто-
Після Валуєвського циркуляра громади було розпущено. народна говірка — в етнографії,
Київська «Українська громада» згорнула свою роботу восени фольклористиці, літературі
1864 р. Так завершився перший етап громадівського руху. тощо. Заборона видання на-
Проте українські діячі продовжили свою діяльність на про- вчальної та релігійної літерату-
ри українською мовою мала
світницькій роботі в таких громадських організаціях, як това-
позбавити український рух мож-
риства грамотності, допомоги бідним учням тощо. Громадівці ливості поширювати свої ідеї
також посіли відповідне становище в суспільстві, обійнявши в народі та не дати йому усві-
викладацькі, наукові й державні посади. домити свою самобутність.
131
лібералізацію Російської імперії на початку 60‑х рр. лідера громадівського руху В. Антоновича;
XIX. ст. та розгортання нової хвилі українського руху — вплив Польського повстання 1863—1864 рр. на по-
громадівського руху; дальший розвиток українського руху.
1859 р. — започаткування громадівського руху. 1863 р. — Валуєвський циркуляр.

1863—1864 рр. — Польське повстання.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

ної гри «Відгадайте героя або героїню». Правила Форма Зміст Резуль
Етап ді Ліде
гри. Учитель/учителька записує на картці ім’я історичної діяль діяль тати та
яльності ри
особи та кладе її в конверт. Учні та учениці мають за до- ності ності наслідки
помогою заздалегідь визначеної кількості запитань від- Кінець
гадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відпо- 50-х рр.
відати лише «так», «ні» або «частково». Гра проводиться ХІХ ст. —
в парах, малих групах або з усім класом. 1863 р.
2. Прокоментуйте основні завдання, що стояли
Кінець
перед українським рухом у цей період. Обґрун-
60-х рр.
туйте їхню важливість. 3. Як відбулося відродження
ХІХ ст. —
українського національного руху наприкінці 50 — на по-
1876 р.
чатку 60-х рр. XIX ст.? 4. Визначте місце й роль хлопо-
манів у тогочасному українському русі. 5. Як розгортав- 1876—
ся громадівський рух у 1861—1863 рр.? 6. Порівняйте 1890 рр.
польські національно-визвольні повстання 1830—
1831 і 1863—1864 рр. та ставлення до них українського
суспільства. Чим воно було обумовлено та які наслідки 10. За додатковими джерелами інформації підго-
мало? 7. Робота в парах. Обговоріть і розкрийте мету туйте повідомлення про життя та діяльність В. Ан-
появи, зміст і наслідки Валуєвського циркуляра. Які об- тоновича, О. Кониського або М. Пирогова (за вибором).
меження щодо української мови запровадила влада за 11. Колективне обговорення. Сучасний український іс-
Валуєвським циркуляром? торик Я. Грицак сказав, що «нація — штучне утворення,
як парк або сад, котрі виникають завдяки діяльності лю-
8. Робота в малих групах. Обговоріть, якими дини. Проте це не зменшує цінність останніх. Націю ство-
були місце та роль першого етапу громадівського рюють зацікавлені в її існуванні». Що робили тогочасні
руху в розгортанні українського національного руху українські діячі для виникнення української нації? Які
в XIX ст. 9. Розпочніть складання таблиці «Громадівський уроки для розуміння процесу націотворення можна зро-
рух у Наддніпрянській Україні». бити на підставі аналізу їхньої діяльності?
§ 18—19. Український національний рух

наприкінці 60 — у 90-х рр. ХІХ ст.
1
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ГРОМАДІВСЬКИЙ РУХ наприкінці 60 — на початку 70-х рр.
ВИ ЗМОЖЕТЕ: XIX ст. Наприкінці 60-х рр. XIX ст. в умовах певного по-
характеризувати особливості, форми
слаблення антиукраїнської політики влади відбувалося віднов-
та зміст українського національного
лення громадівського руху, але вже у формі напівлегального.
руху в Наддніпрянщині в цей період;
аналізувати зміст Емського указу; ви-
Центром його відродження знову став Київ, де були зібрані
значати місце й роль в українському значні інтелектуальні сили. Поряд із колишніми громадівськи-
русі «Братства тарасівців» та Загаль- ми діячами з’явилася талановита молодь — М. Зібер, О. Русов,
ноукраїнської безпартійної організа- С. Подолинський та інші. Завдання кожного громадівця по-
ції; давати оцінку громадівському лягало в конкретних справах за його фахом: історія, мово
руху кінця 60 — 90-х рр. ХІХ ст. знавство, література тощо.
132
§ 18—19. Український національний рух наприкінці 60 — у 90-х рр. ХІХ ст.
Крім Києва, громади відновили свою діяльність у Черні- ПРИГАДАЙТЕ

гові, Полтаві, Харкові, Єлисаветграді, Одесі. Їхню діяльність 1. Охарактеризуйте основні події
координувала київська «Українська громада». У 1873 р. вона та здобутки попереднього етапу укра-
виступила зі своєю політичною програмою, основною тезою їнського національного руху. 2. Яким
був вплив Валуєвського циркуляра на
якої були вимоги до оформлення федеративного ладу Росії
український національний рух?
і надання Україні широкої автономії. У своїх переконаннях
значна частина громадівців дотримувалася досить радикаль- Чи можна стверджувати, що
них поглядів, особливо діячі Одеської громади (Л. Смолен- всупереч заборонам
ський, П. Климович, М. Боровський, А. Крижанівський, український рух продовжував
І. Луценко). розвиватися?
Межі напівлегальної роботи значно стримували розвиток
громадівського руху. Його провідники постійно прагнули зна-
йти законну трибуну, яка відкрила б простір для широкої лі-
тературної, етнографічної, видавничої та іншої діяльності.
Вагомим кроком у цьому напрямі стала участь громадівців
у відкритті та роботі Колегії Павла Галагана 1871 р., яка за-
вдяки викладацькій діяльності членів київської «Української
громади» перетворилася на кращий навчальний заклад Києва.
Іншим кроком до розгортання діяльності громадівців стало
створення в січні 1873 р. Історичного товариства Нестора-літо-
писця. Проте найбільш плідну діяльність громадівці розгорну-
ли завдяки появі Південно-Західного відділу Російського гео-
графічного товариства, яке стало центром українознавчих
досліджень, та придбанню ними газети «Київський теле-
граф» — легальної трибуни, яка відкривала нові можливості
для українознавчої діяльності.
2 ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІДДІЛ РОСІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО

ТОВАРИСТВА. У 1869 р. клопотаннями Російського геогра-
фічного товариства Павлу Чубинському було доручено очолити
Олександр Русов
експедицію до Південно-Західного краю (Правобережна Укра-

їна) для вивчення народонаселення регіону.
П. Чубинський значно розширив програму досліджень, до-
лучивши до неї, крім етно-соціальних і демографічних харак-
теристик, ще й побутові та культурні особливості населення.
Він вивчав межі не тільки Південно-Західного краю, а й інші
українські етнічні території.
Розпочата в травні 1869 р. експедиція завершилася восени
1870 р. Вона дослідила 54 повіти восьми губерній і зібрала
багатий етнографічний матеріал — пам’ятки усної народної
Український мовознавець і громадський діяч П. Житецький

про світоглядні позиції київських громадівців
Ми добре вже знали, що одної свободи мало — без як польський, так і московський націоналізм з інстинк-
науки, без європейської освіти. Знали ми й те, що на- тами державного насильства.
ціоналізм у його чистому вигляді наводить духовний
настрій людини до консервативної доктрини. У питан- ?? 1. Як автор характеризує світоглядні позиції київ-
ських громадівців? 2. Як громадівці ставилися до
нях національних ми не йшли далі тої межі, яка визна-
ідей націоналізму? Чим таке ставлення було зумов-
чається потребами самооборони. Дуже гидким нам був
лене?
133
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ творчості, записи весільних обрядів, місцевих говірок, звичає-

ве право Правобережної України. Також було отримано відо-
Павло Чубинський (1839— мості про заняття населення, заробітну плату, урожаї, стан
1884) був людиною, яка вдало торгівлі та промисловості.
поєднувала талант поета, орга- Урочисте відкриття Південно-Західного відділу імператор-
нізаційний хист і прискіпливість
ського Російського географічного товариства відбулося 13 лю-
дослідника. Він народився в Бо-
того 1873 р. в Києві. Головою відділу було обрано Г. Гала
рисполі під Києвом. Навчався
у 2-й Київській гімназії, потім —
гана, високоосвіченого представника землевласників
на юридичному факультеті Пе- Лівобережжя та відомого мецената, людину, яка вболівала за
тербурзького університету. Ак- виховання національної свідомої молоді. Управителем справ
тивно працював у недільних одностайно обрали П. Чубинського.
школах Санкт-Петербурга, спів Друкованим органом відділу стали «Записки Південно-
працював із журналом «Осно- Західного відділу І. Р. Г. Т.». Неформальним органом відділу
ва». Повернувшись після на- була також газета «Київський телеграф», що виходила
вчання на Батьківщину, в 1874—1876 рр. До її редакційного комітету увійшли
П. Чубинський став активним М. Драгоманов, М. Зібер, Ф. Вовк, П. Чубинський, М. Ли-
членом київської «Української
сенко, П. Житецький. Газета стала захисником і ревним
громади». Його нау кова діяль-
пропагандистом великої та плідної праці з вивчення духовної
ність відзначалася нагородами,
у той час як громадсько-полі-
та матеріальної культури українського народу, яку розгор-
тична зазнавала переслідувань. нули діячі київської «Української громади» під заступни-
Приводом до цього були його цтвом відділу.
українофільські переконання, До роботи у відділі було залучено значні наукові сили.
а особливо вірш «Ще не вмерла Тільки дійсних членів налічувалося близько 76 осіб, серед них
України…», якому згодом суди- були В. Антонович, М. Драгоманов, В. Лисенко, М. Лисенко,
лося стати національним гімном О. Ушинський (брат відомого педагога) та багато інших. Крім
нашої держави. П. Чубинського того, для відділу самовіддано працювала велика когорта про-
двічі висилали з Києва. Перебу- вінційних кореспондентів, які готували матеріали про народ-
ваючи в засланні в Архангель-
ний побут, традиції, вірування на місцях.
ській губернії, він розгорнув
Крім видавничої справи, відділ здійснив низку заходів. Од-
там широку дослідницьку робо-
ту. Авторитет дослідника-етно-
ним із перших стало проведення одноденного перепису насе-
графа проторував йому шлях лення Києва (1874 р.). Кількість жителів міста перевищила
на рідні українські землі. 220 тис. осіб. Було з’ясовано й національний склад міста: най-
більшу національну групу становили українці.
Іншим важливим заходом відділу, що набув міжнародного
розголосу, стало проведення в серпні 1874 р. III Археологічно-
го з’їзду, який засвідчив високий науковий рівень археологіч-
них досліджень на українських землях.
Не порушуючи жодних законів і циркулярів, вживаючи
тільки російську мову, вчені створили в Наддніпрянщині
справжній науковий центр з українознавства й широкий на-
уковий рух за участю вчених, краєзнавців, збирачів старо-
вини тощо.
За роки існування відділу (1873—1876 рр.) було зібрано
матеріали та видано сім томів «Праць Південно-Західної екс-
педиції» (по 1200 сторінок кожен), два томи «Записок Півден-
но-Західного відділу І. Р. Г. Т.», три томи праць М. Максимо-
вича. Зусиллями членів відділу було створено етнографічний
музей, бібліотеку, архів.
Минуло небагато часу, й активна українознавча праця за-
непокоїла як поліцію, так і тих представників українства, ро-
сійської громадськості, що віддано служили владі.
Павло Чубинський
134
3 ЕМСЬКИЙ УКАЗ. У січні 1875 р. київський цензор І. Пузи-

ревський отримав від начальника головного управління
у справах друку таємний наказ: «З огляду на те, що Головне
Що спонукало російську владу
видати чергову заборону
української мови?
управління дістало деякі відомості про газету “Київський теле-
граф”, пропонується вам під час цензурування зазначеної га-
зети ставитися до неї з особливою обачністю та, між іншим,
не допускати в ній жодних статей, що проводять українські
тенденції». Крім цього, полковник київського корпусу жандар-
мів В. Новицький доповідав: «…Із відкриттям Відділу (Півден-
но-Західного відділу І. Р. Г. Т. — Авт.) розрізнені українофіли
отримали центр і опору, навколо якої згрупувалися та стали
діяти сміливіше, так що протягом року їхній успіх став упа-
дати в око». Після цього почали з’являтися доноси, у яких
представників українського руху звинувачували в сепаратизмі.
Найбільше зусиль для дискредитації українського руху доклав
полтавський поміщик М. Юзефович, колишній член київської
«Української громади».
Зрештою тривожні повідомлення занепокоїли царя. За
його дорученням було створено спеціальну комісію, на яку Михайло Юзефович
покладалося завдання визначити засоби боротьби з україно-
фільською діяльністю. Комісія дійшла висновку, що «допус-
тити окрему літературу на простонародному українському на-
річчі означало б закласти тривалу основу для переконання
в можливості відділення, хоча б і в далекому майбутньому,
України від Росії».
Члени комісії приділяли українському питанню настільки
велику увагу, що навіть потурбували царя, коли він перебував
на відпочинку в німецькому місті Емс. Комісія підготувала на
підпис царю таємний указ, що отримав назву Емського указу
(від назви міста). 18(30) травня 1876 р. він набув чинності.
Емський указ у цілому повторював Валуєвський циркуляр,
але різко посилив обмеження проти української культури.
Указ забороняв: увезення книжок українською мовою; друку-
вання та видання в Росії оригінальних українських творів та
перекладів, п’єс для театральних вистав, текстів до нот, крім Сторінка Емського указу
історичних пам’яток зі збереженням правопису оригіналу; ді-
яльність громад. Указ ліквідував Південно-Західний відділ Ро-
сійського географічного товариства, установив суворий контр- ЦІКАВІ ФАКТИ
оль над художніми творами українською мовою, які мали Емський указ став тяжким уда-
друкуватися за російським правописом. Заборонялася діяль- ром і для науки, і для україн-
ність театральних труп із суто українським репертуаром, укра- ського руху в цілому. Він був
їнська п’єса мала йти наприкінці репертуару, після російських; спрямований на те, щоб вилучи-
щоразу вистави повинні були отримувати новий дозвіл. Окре- ти українську тематику із сер-
мий пункт Емського указу стосувався особисто М. Драгоманова йозних культурних жанрів, за-
й П. Чубинського, яким було заборонено жити на українських гнати українську культуру
землях. в глухий кут провінційної від-
Чиновникам Міністерства освіти було рекомендовано особ сталості, розгромити організа-
ційні центри українського руху.
ливо обережно добирати вчителів для шкіл у південно-західній
Українці були єдиним народом
частині імперії. Перевага мала віддаватися росіянам. Учите-
Російської імперії, національна
лям-українцям, які здобули освіту в Київському, Харківсько- мова якого зазнала пересліду-
му, Одеському навчальних округах, пропонувалося виїжджати вань.
на роботу за межі українських земель.
135
З Емського указу (1876 р.)

1) Не допускати ввозу в межі імперії без окремого менства не допускати жодних відступів від загально-
на те дозволу Головного управління будь-яких книг прийнятого російського правопису і щоб дозвіл на
і брошур, що видаються за кордоном на малоросій- друкування творів красного письменства давати тільки
ському наріччі. після розгляду рукописів у Головному управлінні.
2) Друкування і видання в імперії оригінальних тво- 3) Заборонити також різні сценічні вистави і читан-
рів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за ви- ня на малоросійському наріччі, а також друкування на
нятком тільки: а) історичних документів та пам’яток ньому текстів до музичних нот.
і 6) творів красного письменства, але з тим, щоб при 4) Припинити видання газети «Київський телеграф».
друкуванні історичних пам’яток безумовно дотримува-
тися правопису оригіналів; у творах же красного пись- ?? До чого, на вашу думку, мали призвести встановле-
ні указом заборони щодо української мови?
ЦІКАВІ ФАКТИ Пункти Емського указу були дещо

пом’якшені в 1881 р., коли уряд дозволив дру-
Залучення до громади нових членів відбувалося за кувати українською мовою словники, щоправ-
рекомендацією щонайменше двох громадівців, після да, російською абеткою. Питання про україно-
оголошення на двох зібраннях на третьому зібранні мовні вистави відтоді вирішувала місцева
таємним голосуванням. Якщо хоч один голос був
влада. Проте пізніше указ доповнили новими
проти, то кандидата не приймали, оскільки в такому
заборонами. У 1892 р. цензорам нагадали про
братстві, яким вважалася громада, не могло бути
того, щоб хтось «проти когось щось мав». Така сис- неприпустимість публікацій українських пере-
тема формування громади робила її досить консер- кладів із російської мови. У 1895 р. спеціаль-
вативною та вирізняла серед інших громад, що за- ним циркуляром було покладено край видан-
сновувалися молоддю. Від цього й походила її нова ню українських читанок для дітей. Їх
назва — Стара громада. друкування також заборонялося. У цілому
Емський указ зберігав чинність до 1905 р.
Емський указ негативно вплинув на укра-
їнський рух, а саме:
обмежував засоби, за допомогою яких
можна було впливати на пробудження націо-
Чи можна стверджувати, що члени молодих громад
висловлювали більш радикальні погляди, ніж їхні нальної свідомості українського народу;
попередники? стримував розвиток української культури;
на деякий час призвів до дезорганізації
українського руху в Наддніпрянській Україні,
але не до його припинення.
4 СТАРА ГРОМАДА. МОЛОДІ ГРОМАДИ.

М. ДРАГОМАНОВ. Після Емського указу
громадівський рух не припинився. Діячі київ-
ської «Української громади», заявивши про
розпуск організації, продовжили свою діяль-
ність підпільно. У результаті кількість членів
громади зменшилася зі 100 до 55 осіб. У но-
вих умовах київські громадівці й далі опі
кувалися справами культури, підтримуючи
«свідомих українців» і допомагаючи їм вла-
штовуватися на службу.
Члени Старої київської громади. Друга половина ХІХ ст.
Видання Емського указу поставило перед
?? Яку інформацію про склад учасників громад можна провідниками українського руху питання про
отримати за ілюстрацією?
136
подальший розвиток. Суто підпільна робота була несумісною

з культурницькою діяльністю. Як і на початку 70‑х рр. XIX ст.,
постала проблема знайти легальну трибуну для пропаганди сво- Михайло Драгоманов (1841—
їх ідей. У межах Російської імперії, де українська мова пере- 1895) належав до молодшого
бувала під забороною, це було неможливо. Тому громадівці покоління Старої громади. На
вирішили організувати за кордоном український національний час приєднання до громадівців
центр, який мав налагодити видання вільної української преси він був переконаним демокра-
том. До українського руху він
й представити український рух у Європі. Виконати таке за-
долучився, маючи палке бажан-
вдання громада доручила Михайлу Драгоманову, якого за Ем- ня допомогти своєму народу.
ським указом було звільнено з Київського університету. М. Драгоманов відчував потре-
Для українського руху важливими були погляди М. Дра- бу вийти за межі культурно-про-
гоманова на майбутній державний устрій. Він не виступав за світницької діяльності громадів-
відокремлення від Росії, стояв на федералістських позиціях. ців і перейти до розв’язання
Однак при цьому М. Драгоманов виходив із можливості реор- політичних, соціально-економіч-
ганізувати Російську імперію. Він бачив її не централізованою них і національних проблем.
державою, а вільною конфедерацією автономних регіонів. Такі Тому погляди М. Драгоманова
його погляди спиралися на положення, що в українському су привносили в український рух
спільстві не було сил, які могли б довести справу національ- нову ідеологію, хоча вона не од-
разу набула поширення в колі
ного визволення до кінця. Не протиставляючи народи одне
інтелігенції.
одному, М. Драгоманов доводив самобутність українців, їхню М. Драгоманов мав далекосяжні
здатність самостійно вирішувати питання суспільного життя. наміри. Він реально оцінював
Сміливою була стаття М. Драгоманова «Пропащий час», у якій становище українських земель
він доводив, що під російським правлінням українці більше і порівнював його з розвитком
втратили, ніж набули. Він докоряв тим, хто забув справу укра- європейських держав. В україн-
їнського визволення, марнував надбання власного народу, від- ському суспільному русі завдяки
мовляючись від мови й культури. Із болем у серці М. Драго- М. Драгоманову з’явилася нова
манов писав, що освічені українці зазвичай працюють для всіх, мета — досягти рівня передових
тільки не для своєї Батьківщини та народу. європейських країн. Він вважав,
Наступ на українську культуру в 1875—1876 рр. змусив що український демократичний
рух має поєднувати соціально-
М. Драгоманова залишити рідні землі. У Женеві (Швейцарія)
економічні й національні засади.
він разом з іншими українськими політемігрантами видавав Патріотизм і демократія, на дум-
перший український політичний журнал «Громада» (1878— ку М. Драгоманова, випливають
1879, 1880, 1882 рр.). Цей часопис став друкованим органом, із природи українського народу,
де були узагальнені погляди громадівців і висунуто програму століттями пригніченого й по-
українського руху. В основі програми лежали такі принципи, збавленого своєї самостійності.
як демократизм (запровадження демократичних прав і свобод
та відповідних установ, які б їх захищали), федералізм (здо-
буття національно-культурної автономії України у складі фе-
деративної держави), культурництво (покращення освітнього
рівня народу), еволюційність (упровадження нового ладу шля-
хом поступових реформ), соціалізм (запровадження принципу
соціальної справедливості). У програмі також зазначалося, що
тенденції українського руху збігаються із загальним напрям-
ом загальнолюдського прогресу. Однак такі погляди М. Дра-
гоманова для діячів Старої громади виявилися занадто ради-
кальними. Після взаємних звинувачень вони припинили
співробітництво. У 1889 р. М. Драгоманов переїхав до Софії
(Болгарія), де займався викладацькою діяльністю в Софій-
ському університеті.
М. Драгоманов мав вплив на українців не лише в Росії,
а й у Галичині. Його ідеї підтримувала молодь. Поширенню
соціалістичних ідей та створенню гуртків у Галичині та Над- Михайло Драгоманов
137
Зі статті М. Грушевського «Пам’яті Михайла Драгоманова»

…Чим став Драгоманов в історії українського від- ства) на широкі шляхи світового культурного руху
родження, він став завдяки сій громадській місії за і змушували орієнтуватись на перспективи загального
кордоном, що засудила його на гірке емігрантське жит- політичного і соціального визволення. На довгий час
тя, — але заразом поставила його в спеціально корис- напрям українського руху пішов по рівнозначнику цих
ні, з деяких поглядів, і заразом надзвичайно відпові- трьох його осередків: київського, львівського і женев-
дальні політико-громадські обставини. Визволила його ського. Місія Драгоманова із цього погляду — епоха
з-під тиску царського режиму, з місцевої буденщини в українському житті…
і кружківщини, з-під цензурної езоповщини, призна-
чивши на позицію відповідального представника всьо- ?? 1. У чому, на думку автора, полягає значення ді-
го поступального українського життя у культурнім яльності М. Драгоманова? 2. Чи погоджуєтеся ви
світі… Драгоманов і його гурток витягли українство з тим, що діяльність М. Драгоманова є «епохою
з манівців провінціалізму і опортунізму (пристосуван- в українському житті»? Чому?
дніпрянській Україні допомагали друзі М. Драгоманова —

М. Зібер і С. Подолинський.
Під впливом ідей М. Драгоманова в Наддніпрянській Укра-
їні організовувалися молоді громади, у яких гуртувалася пере-
важно студентська молодь. Їх приваблювала ідея поєднання
боротьби за національне й соціальне визволення.
5 ГРОМАДІВСЬКИЙ РУХ у 80-х рр. XIX ст. «КИЇВСЬКА СТАРО-

ВИНА». 80-ті рр. XIX ст. увійшли в історію національного
відродження в Наддніпрянщині як «мертві роки». Серед біль-
шості членів Старої громади поширилася думка, що будь-які
спроби політизації українського руху можуть викликати нову
хвилю переслідувань, а отже, повне його придушення. Старі
громадівці вважали за потрібне сконцентрувати свою діяль-
ність лише на ниві культурництва, вести «поважне життя осе-
редків українства в Російській імперії», продовжувати форму-
вати національну самосвідомість народу не через нелегальну
пропаганду, а за допомогою законної культурно-освітньої ді-
яльності. Така позиція суперечила гаслам, що проголошували-
ся М. Драгомановим у журналі «Громада». Як уже згадувало-
Обкладинка часопису «Громада» ся, це спричинило різку полеміку між М. Драгомановим
і лідерами Старої громади. Спільної мови так і не було зна-
йдено. Стара громада в 1886 р. відмовила в подальшому фінан-
суванні діяльності М. Драгоманова за кордоном.
В умовах заборони українського слова вихід громадівці вба-
чали у виданні альманахів. Зміст їх був здебільшого художньо-
літературний, інколи з’являлися матеріали бібліографічного,
іноді — етнографічного характеру. Перший альманах під на-
звою «Луна» з’явився в 1881 р. У 1883 р. в Києві вийшов аль-
манах «Рада», у 1885 р. в Одесі — український збірник під
назвою «Нива». Наступного року в Херсоні була надрукована
збірка «Степ» тощо. Проте альманахи не могли замінити пері-
одичні видання. Зрештою завдяки зусиллям Старої громади та
фінансовій підтримці підприємця-мецената В. Симиренка стало
можливим видання російськомовного журналу на історичну
Агатангел Кримський тематику «Київська старовина». Його перший номер з’явився
138
в січні 1882 р. За час існування журналу (до 1907 р.) вийшло

друком 97 номерів. Це були праці й матеріали з історії та ар-
хеології України, етнографії, мовознавства, літературні твори,
листування визначних людей, спогади, бібліографії тощо.
У журналі співпрацювали В. Антонович, П. Житецький, О. Ла-
заревський, М. Костомаров, Д. Багалій, Б. Грінченко, М. Гру-
шевський, М. Драгоманов, Д. Яворницький, А. Кримський,
О. Потебня, Т. Рильський, О. Русов, С. Русова, І. Франко та
багато інших.
Однак орієнтацію саме на культурницький аспект діяль-
ності сприймали не всі. Молодь здебільшого «йшла в револю-
цію», віддавала свої сили боротьбі політичній, не тільки за-
лишаючи без уваги національні інтереси свого народу,
а й із презирством ставлячись до тих «вузьких культурників»,
що присвячували себе «малим ділам» замість боротьби за «ве-
ликий схід революційного сонця».
Попри таке становище в українському русі, не можна було
заперечувати існування українського національного життя:
розвивалися українська наука, музика, особливо театральне
мистецтво, література. Хоча молодь загалом приєднувалася до
загальноросійського революційного руху, українське культур- Титульна сторінка часопису
ництво теж знаходило серед неї своїх прибічників. «Київська старовина»
Важливим наслідком періоду 80-х рр. XIX ст. для україн-
?? Чим «Київська старовина» від-
ського руху було те, що його провідники усвідомили: цей рух різнялася від часописів «Осно-
потребує щоденної наполегливої праці, що не дозволить йому ва» та «Громада» за своїм зміс-
зійти нанівець. Вони вирішили зосередитися на Галичині, де том і характером діяльності?
були більш сприятливі умови для розвитку українського руху,
але не припинили діяльність і в Наддніпрянській Україні.
6 СТУДЕНТСЬКИЙ ГРОМАДІВСЬКИЙ РУХ у 90-х рр. XIX ст. Про-

тягом 90-х рр. XIX ст. відбулося піднесення молоді, яка
організовувалася в гуртки та більші товариства з єдиною ме-
тою — зробити щось корисне для свого народу. На відміну від
старших діячів, молодь не влаштовувала аполітична діяль-
ність. Із 1896 р. в Києві існувала таємна громада «Молода
Україна» з кількістю учасників понад 100 осіб, що сповідува-
Святкування з нагоди 15-річчя журналу «Київська старовина» «Братство тарасівців» у Харкові

?? Яку інформацію про названі організації та склад їх учасників можна отримати за ілюстраціями?
139
ла ідеї і соціалізму, і національної самостійності українців. За

даними поліції, таких громад було 22, причому найважливіші
з них — у Києві, Чернігові, Лубнах та Одесі. Входили до них
переважно студенти.
Члени громад усвідомлювали, що до спільної мети треба
йти разом. Виходячи із цього, провідники українського сту-
дентства в 1898 р. скликали перший з’їзд студентських громад,
який відбувався нелегально. На з’їзді було прийнято резолюції,
у яких, зокрема, проголошувалося: «Ми, українська молодь,
прагнучи політичної самоуправи, у якій досягаються ідеали
волі, рівности, братерства, домагаємося рівности всіх перед за-
коном… свободи совісти і рівности всіх віроісповідань, просві-
ти на рідній мові, уведення обов’язкової безплатної науки.
Микола Міхновський У політичній діяльності студенти домагаються конституційної
свободи з політичною автономією, свободи слова, друку і збо-
рів». Також висувалися вимоги обов’язкового вивчення студен-
тами української культурної та політичної спадщини, поши-
рення просвіти в народі, проведення соціально-економічних
реформ.
Через рік українські студенти провели другий з’їзд, на яко-
му заснували свою Центральну спілку. Основні принципи ді-
яльності спілки були такими:
зупинити згубну для української нації русифікацію сту-
дентської молоді в Наддніпрянщині та повернути всіх студен-
тів-українців до служіння інтересам свого народу;
довести до відома як народної маси, так і інтелігенції, що
поганий соціально-економічний і культурний стан українсько-
го народу залежить від його національно-політичного гноблен-
ня як безпосереднього наслідку російського панування.
Програми студентських з’їздів відображали ентузіазм, ідеа
лізм молоді в поєднанні з відданістю національним ідеалам.
Іван Липа
?? Визначте коротко (одним-двома
реченнями) внесок зображених
діячів в український рух.
7 «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ». Найбільш радикально налаштова-
ною серед студентських громад було «Братство тарасівців»,
що існувало в 1891—1898 рр. Йому судилося започаткувати
період політизації та націоналістичну течію в українському
русі в Наддніпрянщині.
На початку 90-х рр. ХІХ ст. в Києві утворився студент-
ський гурток, до якого входили М. Міхновський, В. Шемет,
А. Кучинський та інші.
Гурток підтримував тісні зв’язки з провідними діячами
українського руху. Ще в 1891 р. під час перепису рухомого
майна в Полтавській губернії відомий українофіл О. Русов
залучив до цієї роботи багатьох студентів. До складу гуртка
увійшли І. Липа, Б. Грінченко, М. Байздренко, М. Базьке-
вич, В. Боровик. Улітку 1891 р. вони, склавши на могилі
Т. Шевченка клятву вірності ідеї визволення України, за-
снували таємне товариство, члени якого згодом стали нази-
вати себе «Братством тарасівців». Воно поділялося на
«п’ятірки», які в середині 90-х рр. XIX ст. діяли в Харкові,
Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові та деяких інших
містах.
140
Із програмових вимог «Братства тарасівців»

Ми, свідомі українці, рішуче й назавжди пориваємо грамоти по-вкраїнському не менше двох членів для
зв’язок з українофілами. Ми, свідомі українці, оддаємо нашої організації.
всі наші сили на творення української культури, на на-
ціонально-політичне визволення поневоленого україн- ?? 1. Як ви вважаєте, чому тарасівці у своїй програмі
ського народу. Ми вживаємо тільки українську мову. заявляли про розрив з українофілами? 2. Яку
Ми працюємо тільки для українського народу. Ми му- основну мету своєї діяльності вони проголошували?
симо агітувати за наші думки, втілюючи їх у життя, між 3. У чому полягає неконкретність вимог тарасівців?
іншим, і тим, що кожен мав на протязі року навчити
Першим публічним виступом братства стало читання про-

мови «Декларація віри молодих українців» на шевченківських
роковинах у березні 1893 р. в Харківському університеті.
Того ж року вона була надрукована у львівській газеті «Прав-
да». У ній проголошувалися такі принципи:
українці є окрема нація;
як і кожна нація, українці потребують національної волі
для праці й розвитку;
повна автономія України (на той час на це гасло не нава-
жувався ніхто);
єдність українського народу (це гасло стало зародком май-
бутньої концепції соборності Української держави);
негативне ставлення до українофільства (культурництва),
але при цьому визнання його користі для національного руху;
необхідність існування українських шкіл;
вживання української мови тощо.
На тлі загального занепаду українського громадсько-по-
літичного руху після Емського указу ідеї, висловлені в про-
мові, виглядали справжнім національним радикалізмом.
Ідеї братства знайшли своїх прихильників, але поширення
не набули через різко негативне ставлення до нього представ-
ників інших течій українського руху, цілковите ігнорування
соціально-економічних питань тощо.
Члени братства проводили в основному організаційно-ви-
ховну роботу, спрямовану на формування національної само-
свідомості.
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГРОМАДІВСЬКОГО РУХУ
Роль громад у розвитку українського руху
Поєднали лівобережних Забезпечили Довели, що українці мають глибоке

та правобережних діячів наступність поколінь історичне коріння, етнічні особливості
в одних організаціях в українському русі й межі розселення
Справили чималий вплив на український рух Збагатили українську науку новими досягненнями
на західноукраїнських землях завдяки науковій діяльності
141
У 1893 р. в Києві відбувся організаційний з’їзд братства.

Проте «Братство тарасівців» не мало конкретної програми дій,
а іноді просто дублювало старе культурництво у своєрідних
формах (наприклад демонстративне носіння національного одя-
гу), тому поступово стало занепадати, а наприкінці 90-х рр.
XIX ст. фактично розпалося. Цьому сприяли й поліцейські
переслідування членів організації.
8 ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКА БЕЗПАРТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ЗУБО).

Починаючи з 90-х рр. XIX ст. під тиском радикально на-
лаштованих діячів і студентської молоді відбувалося своєрідне
організаційне оформлення культурництва, діяльність якого
була спрямована на закладення основ майбутньої політичної
Співробітники видавництва «Вік». організації.
Кінець ХІХ ст. Першим кроком на цьому шляху стало створення зусилля-
ми В. Антоновича та О. Кониського в 1898 р. на з’їзді громад
Наддніпрянщини в Києві Загальноукраїнської безпартійної
організації (ЗУБО). Восени 1898 р. вона об’єднувала вже
22 громади в різних містах України. До організації входило
438 членів. Вона мала великі матеріальні можливості. Так,
річний членський внесок становив 25 карбованців. Крім того,
значну фінансову підтримку ЗУБО надавав підприємець-меце-
нат В. Симиренко.
Керівництво організацією здійснювала рада, яку в різні
роки очолювали композитор М. Лисенко, історик В. Антоно-
вич. Рада збиралася щочетверга на квартирі одного зі своїх
членів для обговорення поточних справ. Загальні збори членів
громад відбувалися один раз на рік. Неодмінним головуючим
на всіх з’їздах був земський діяч адвокат Ілля Шраг, який
мав велику популярність серед української інтелігенції.
При раді діяв видавничий гурток, на основі якого утвори-
лося українське видавництво «Вік».
Загальноукраїнська безпартійна організація об’єднувала
значну частину української інтелігенції, безпосередньо
пов’язаної з народними масами. Однією зі сфер її діяльності
було працевлаштування в земствах національно свідомих інте-
лігентів та поширення в Наддніпрянську Україну забороненої
літератури. Діяльність організації розгорталася здебільшого під
прикриттям якихось офіційних державних або напівдержавних
установ, завдяки чому вона уникала особливих ускладнень
у відносинах із поліцією.
Отже, на перший погляд Загальноукраїнська безпартійна
організація опікувалася тими самими культурницькими спра-
вами, що і її попередники. Однак це культурництво було вже
не гуртківським, замкненим у собі, а орієнтувалося на інтелі-
генцію, особливо сільську, тісно пов’язану з народом. Крім
того, було створено необхідні умови для формування партійної
організації: діяльність розкиданих по українських землях та
ізольованих громад почали об’єднувати й координувати з одно-
го центру. Культурницький етап національно-визвольної бо-
ротьби почав переходити до політичного етапу.
142
§ 20. Народницький рух у Наддніпрянській Україні
урядові заборони, під які підпадав український рух; перехід від культурницької роботи в межах громад до
політичної діяльності М. Драгоманова та молодих громад.
1873—1876 рр. — діяльність Південно-Західного відділу 1891—1898 рр. — «Братство тарасівців».

Російського географічного товариства. 1898 р. — заснування Загальноукраїнської безпартійної
1876 р. — Емський указ. організації (ЗУБО).
1878—1879, 1880, 1882 рр. — видання М. Драгомановим
першого українського політичного журналу «Громада».
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- рух 90-х рр. XIX ст.? 8. Як утворилося «Братство тара-
ної гри «Хто з них?». Правила гри. Учні та учени- сівців»? Чому з ним пов’язують початок політизації та ви-
ці вибирають зі списку історичну особистість (тут: В. Ан- никнення націоналістичної течії в українському русі?
тонович, П. Чубинський, М. Драгоманов та інші). Учитель/ 9. Яку роль в українському русі відіграла Загальноукра-
учителька зачитує перелік подій, на які мають відгукува- їнська безпартійна організація?
тися головні герої, якщо вони брали в них участь.
10. Завершіть складання таблиці «Громадівський
2. Колективне обговорення. Чим діяльність гро- рух у Наддніпрянській Україні», розпочате за по-
мадівців наприкінці 60 — на початку 70-х рр. переднім параграфом (с. 132). 11. Проведіть дискусію
XIX ст. відрізнялася від попереднього періоду? 3. Яку за проблемою «Якими були здобутки українського руху
роль у тогочасному українському русі відіграла діяльність в Наддніпрянщині наприкінці 60-х — у 90-х рр. XIX ст.?».
Південно-Західного відділу Російського географічного то-
вариства? 4. Робота в малих групах. Обговоріть і ви- 12. За додатковими джерелами підготуйте пові
значте, як був прийнятий і який мав вплив на україн- домлення з презентацією про життя та діяльність
ський рух Емський указ. 5. Охарактеризуйте роль П. Чубинського, М. Драгоманова або Б. Грінченка (на ви-
в українському русі Старої громади й молодих гро- бір). 13. М. Костомаров у 1861 р. назвав ідею місцевої
мад. 6. Якими були особливості й здобутки громадів- політичної незалежності Наддніпрянщини «донкіхотською
ського руху у 80-х рр. XIX ст.? 7. Як розгортався та чим мрією». Що було зроблено в розглянутий період україн-
відрізнявся від попередників студентський громадівський ського руху, щоб ця ідея набула реальних рис?

1 НАРОДНИЦЬКИЙ РУХ ТА ЙОГО ІДЕОЛОГІЯ. НАРОДНИЦЬКІ

ГУРТКИ В УКРАЇНІ. Обмеженість і непослідовність реформ
60-х рр. ХІХ ст. спричинили зростання невдоволення різних
визначати причини появи, маштаби,
напрями, особливості діяльності на-
верств суспільства. Молодь, схильна до максималізму, стала родницького руху в Наддніпрянщині.
основою радикального руху, який виступав за прискорення до-
корінних змін. Радикально налаштовану молодь імперії, що
1. Які загальноросійські політичні,
об’єднувалася в таємні організації для боротьби з існуючим революційні рухи діяли на україн-
ладом, називали народниками. Ця назва походила від ідеалі- ських землях у першій половині
зації молодою інтелігенцією народу (в умовах Російської імпе- ХІХ ст.? 2. Які зміни відбулися в Ро-
рії — селянства). Народники, запозичивши ідеологію своїх по- сійській імперії на початку 60-х рр.
передників О. Герцена, М. Чернишевського про селянський ХІХ ст.?
соціалізм, стала на шлях боротьби проти царизму.
З’явившись наприкінці 60-х рр. XIX ст., народницький рух На яких ідеологічних засадах
став вагомим чинником суспільно-політичного життя в серед- формувався народницький рух?
ині 70-х рр. Народники були переконані в тому, що колекти-
вістські традиції сільської громади є основою соціалістичної
організації суспільства. Росія, на їхню думку, на відміну від
країн Західної Європи, мала обминути капіталістичну стадію
143
розвитку, а селянство народники вважали рушійною силою

Народництво — це революції на шляху суспільства до соціалізму.
загальноросійський рух У загальноімперському русі народників взяла активну
різночинної інтелігенції, який участь і радикально налаштована українська молодь, яку не
виник під впливом ідей
задовольняли культурницькі межі українського руху.
соціалізму й особливостей
розвитку Російської імперії
До лав російських народників належало багато українців
в другій половині XIX ст. (Д. Лизогуб, М. Кулябко-Корецький, І. Рашевський, В. Малин-
Народники виступали за ка, М. Кибальчич, С. Перовська та інші), але вони майже не
повалення самодержавства цікавилися визвольними прагненнями поневолених Росією на-
шляхом селянської революції. родів і не вважали їх із погляду інтересів революції вартими
уваги. Лише інколи російські народники вживали українську
мову в пропагандистських цілях (зокрема, відозва Ф. Волхов-
ського «Правдиве слово хлібороба до своїх земляків» 1875 р.).
Перший гурток народників було організовано 1871 р.
в Санкт-Петербурзі Михайлом Чайковським. Згодом подібні
гуртки виникли у багатьох містах імперії.
Народництво в Україні розвивалося майже так, як і в усій
Російській імперії, але з деякими особливостями. Тут воно, по-
при своє соціальне спрямування, мусило зважати на україн-
ський національний рух, національні особливості українців,
їхнє історичне минуле. До того ж в українському селі селян-
ська громада не відігравала такої ролі, як у центральних ра-
йонах Росії, а в українського селянства було розвинено почут-
тя власності. Це вступало в суперечність із головною ідеєю
народництва про природну схильність селян до соціалізму.
Перший гурток виник у Києві в 1872 р. (П. Аксельрод,
Г. Гуревич, С. Лур’є та інші). У 1873 р. в Одесі сформувався
один із найбільших у Російській імперії гурток під керівни-
цтвом Ф. Волховського. Із-поміж 115 його членів були такі
відомі в майбутньому діячі народницького руху, як А. Желя-
бов, А. Франджалі, С. Чудновський, В. Костюрін та інші.
Розгортання народницького руху спричинило суперечки
щодо найефективніших методів досягнення поставленої мети.
Один із напрямів, пов’язаний із відомим російським народни-
ком Петром Лавровим, обстоював поступовий підхід у готуван-
ні народу до революції за допомогою освіти та пропаганди.
Інший підхід був пов’язаний з постаттю відомого не тільки
в Росії, але й в Європі Михайла Бакуніна. Він був засновником
нового напряму в революційному русі — анархізму, який за-
перечував необхідність державної та іншої політичної влади,
проповідував необмежену свободу особи. Прихильники анар-
хізму (бакунізму) вважали, що народ, який живе в злиднях,
завжди готовий до повстання (бунту). Його лише необхідно
підняти на бунт, що переросте в революцію. М. Бакунін ствер-
джував, що для здійснення революції можна використовувати
будь-які засоби: «Ніж, отрута, зашморг — революція все од-
наково виправдовує».
В Україні найбільш активним гуртком бакуністів була «Ки-
ївська комуна». Вона об’єднувала до 80 осіб, переважно сту-
дентів. Такі її члени, як Віра Засулич, Володимир Дебогорій-
Студент. Художник М. Ярошенко. Мокрієвич та Яків Стефанович, згодом стали відомими
1881 р. революціонерами-народниками.
144
Крім двох зазначених напрямів, існував ще й третій, ідео

логом якого був П. Ткачов. Він уважав, що в Російській імпе-
рії ні пропаганда, ні заклик до народного бунту не дадуть ба-
жаного результату. На його думку, єдиним способом досягти
змін у суспільстві була революційна змова, а саме: невелика
група змовників, вдавшись до державного перевороту, мала за-
хопити владу, а потім здійснити необхідні соціалістичні пере-
творення.
2 «ХОДІННЯ В НАРОД». ЧИГИРИНСЬКА ЗМОВА. У 1874 р.

близько 3 тис. народників «пішли в народ». Вони розгор-
нули пропагандистську роботу серед селянства. Кинувши на-
Чому «ходіння в народ»
народників зазнало поразки?
вчання в університетах, переодягнувшись у селянський одяг,

народники поширювали в селах революційні соціалістичні ідеї.
Проте «ходіння в народ» не досягло своєї мети. Майже всі
учасники «ходіння» зазнали репресій із боку уряду. Селяни
остерігалися мати справу з чужинцями з міста, а іноді навіть
допомагали жандармам викривати революціонерів. Якщо на-
родникам удавалося налагодити контакт, то селяни слухали
тільки те, що безпосередньо стосувалося їхніх потреб, а розмов
про соціалізм узагалі не розуміли. Селяни вірили в «доброго»
царя, який задовольнить прагнення селян про справедливий
розподіл землі та покарає кривдників (поміщиків і чиновни-
ків).
Провал «ходіння в народ» змусив народників шукати нових
способів боротьби.
Одним із них стало об’єднання революціонерів-народників
у єдину організацію, яка мала координувати й спрямовувати
діяльність усіх революційних сил. Восени 1876 р. в Санкт-
Петербурзі було створено законспіровану революційну органі-
зацію «Земля і воля». У різний час до неї входило понад 60 ак-
тивних членів, серед них були й вихідці з України: син
павлоградського купця Йосип Аптекман, син тульчинського
купця Лев Дейч, син військового лікаря з Полтавщини Сергій
Кравчинський, нащадок давнього старшинського роду з Черні-
гівщини Дмитро Лизогуб та інші. У програмі «Землі і волі»
наголошувалося на необхідності створення «народно-револю-
ційної організації». Для цього передбачалося розгорнути ши-
року агітацію серед населення, викликати протест проти дій
влади та організувати збройні бунти. Перехід до нового сус-
пільства мав відбутися через передачу землі селянам, громад-
ське землеволодіння та мирське самоврядування. Причому за-
хопити владу передбачалося в найкоротший термін завдяки
насильницького перевороту.
Народницькі організації, що діяли в Україні, не вступили
до складу «Землі і волі», проте підтримували з нею тісні
зв’язки. Вони ще на початку 1875 р. об’єдналися в гурток
«Південних бунтарів» на чолі з В. Дебогорієм-Мокрієвичем. До
його складу входило 30 осіб, у тому числі І. Бохановський,
Л. Дейч, В.Засулич, М. Ковалевська та інші. У 1877 р. із гурт-
ка відокремилася група Я. Стефановича, що намагалася ви- Приїзд вчительки до села. Худож-
користати заворушення, що охопили селян Чигиринського та ник В. Маковський. 1896—1897 рр.
145
Черкаського повітів Київської губернії, для організації по-

встання, що мало перекинутися на інші повіти. Ураховуючи
досвід, Я. Стефанович вирішив скористатися з монархічних
настроїв селянства. Із допомогою Л. Дейча й І. Бохановського
він сфальсифікував «Височайшу таємну грамоту», у якій пи-
салося, що цар знає про тяжке становище своїх підданих, але
йому заважають поміщики. Тому селяни самі мають подбати
про себе: скинути поміщиків і справедливо розділити всі землі.
А для цього їм потрібно об’єднатися в «таємні дружини». Ста-
тут цих підпільних селянських організацій теж було розробле-
Вечірка. Художник В. Маковський но.
1875—1897 рр. Я. Стефанович, видаючи себе за царського комісара, спи-
раючись на «царські грамоти», почав організовувати нелегаль-
ну селянську організацію «Таємна дружина». У середині
1877 р. вона налічувала близько 2000 членів, на чолі її стояв
отаман Є. Олійник. 1 жовтня 1877 р. планувалося розпочати
повстання. Проте у вересні змову було розкрито, а близько
1000 її учасників заарештовано. Події в Чигиринському повіті,
відомі як Чигиринська змова, були єдиним масовим селян-
ським виступом, спровокованим народниками.
Чим був зумовлений перехід

народників до терористичної
діяльності?
3 ТЕРОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАРОДНИКІВ. РОЗГРОМ І ЗАНЕ-
ПАД НАРОДНИЦЬКОГО РУХУ. Втративши віру в те, що се-
лянство здатне піднятися проти самодержавства, народники
переглянули тактику боротьби та вдалися до терору. Постріл
В. Засулич у петербурзького градоначальника Ф. Трепова в січ-
ні 1878 р. та її виправдання в суді породив хвилю замахів на
вищих чиновників царського апарату й безпосередньо на царя.
Терор народників від самого початку був приречений на
поразку. Без широкої народної підтримки змінити існуючий
лад було неможливо. На боротьбу проти народників кинули всі
сили поліції. Протягом 1878—1879 рр. поліція розгромила най-
ЦІКАВІ ФАКТИ більші гуртки ц групи та віддала до суду їхніх учасників.
Незважаючи на репресії, радикально налаштовані народни-
Так, 23 лютого 1878 р. в Києві
ки намагалися активізувати терористичну діяльність. Проте не
В. Осинський, І. Івичевич та
О. Медведєв вчинили невдалий всі поділяли такі погляди.
замах на відомого своєю непри- У серпні 1879 р. «Земля і воля» розпалася на самостійні
миренністю до народників за- організації — «Народна воля» та «Чорний переділ». «Народна
ступника прокурора київського воля» відкрила новий етап революційного руху — етап рево-
окружного суду М. Котлярев- люційного терору. У ній склалася військова організація. Поді-
ського. У травні Г. Попко кин- бні гуртки існували в Одесі, Миколаєві, Херсоні та інших міс-
джалом заколов жандармського тах України. Члени організацій здійснили терористичні акти
поручика барона Г. Гейкінга, ві- проти вищих чиновників і царя. Найбільш активними членами
домого своєю боротьбою проти «Народної волі» в Україні були І. Глушков, В. Бичков, І. Ле-
народників. Найбільшого роз-
винський, М. Тригона, В. Жебуньов, В. Фігнер та інші. Вине-
голосу набрало вбивство
сений народовольцями смертний вирок царю Олександру ІІ
Г. Гольденбергом за участю
Л. Кобилянського харківського було виконано 1 березня 1881 р. Однак до позитивних резуль-
губернатора Д. Кропоткіна за татів це не призвело. Загибель царя викликала загальний осуд
жорстоке поводження в місце- насильства в суспільстві та підірвало довіру до народного руху.
вих тюрмах з політичними Наступний цар Олександр ІІІ посилив репресії проти народни-
в’язнями. ків, а у внутрішній політиці проводив політику контрреформ.
Політика революційного терору зазнала цілковитої поразки.
146
Члени «Чорного переділу» залишилися ві-

рними ідеям «Землі і волі» та продовжили
пропагандистську діяльність. До керівництва
цієї організації входили, зокрема, П. Аксель-
род, Л. Дейч, В. Засулич, Г. Плеханов, Я. Сте-
фанович. Гуртки «Чорного переділу» діяли
в Києві, Харкові та інших містах України.
Переслідування з боку поліції змусили засно-
вників «Чорного переділу» емігрувати.
Отже, ні терористична, ні пропагандист-
ська діяльність народників не досягла постав-
леної мети. Серед лідерів руху поширювалося
усвідомлення помилковості їхніх поглядів
і переконань. Здійснити соціалістичну револю- Арешт пропагандиста. Художник І. Рєпін. 1892 р.
цію, спираючись на селянство, виявилося не-
можливим.
Наприкінці 80 — на початку 90-х рр. ХІХ
ст. народницький рух поступився масовому
робітничому і соціалістичному рухам. Упро-
довж 90-х рр. ХІХ ст. одна частина народни-
ків перейшла на позиції лібералізму, друга —
сприйняла марксизм, третя — залишилася на
старих позиціях, організувавши на початку
ХХ ст. Партію соціалистів-революціонерів.
народницький рух, як загальноросійський, що боров- наймасштабніші акції народників;

ся проти самодержавства; розкол у народницькому русі;
формування перших гуртків народників в Україні; найбільші терористичні акти народників.
1872 р. — утворення першої народницької організації 1877 р. — Чигиринська змова.

в Україні. 1878 р. — перший терористичний акт народників.
1874 р. — «ходіння в народ». 1879 р. — розкол у народницькому русі.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 6. Охарактеризуйте основні течії народницького

ної гри «Відгадайте героя/героїню». Правила гри. руху. 7. Робота в парах. Обговоріть і визначте,
Учитель/учителька записує на картку прізвище історич- що спонукало народників до терористичних методів бо-
ного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учени- ротьби. Чому навіть убивство царя не наблизило народ-
ці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості ників до мети боротьби? 8. Заповніть таблицю «Етапи
запитань (наприклад, десяти) і часу відгадати про кого розвитку народницького руху».
йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так»,
«ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих Хроно Органі
Ліде Характе
групах або з усім класом. Етапи логічні заційні
ри ристика
2. Висловіть обґрунтовану думку про причини по- межі форми
яви народницького руху. 3. Що лягло в основу
ідеології народництва? Чи можна стверджувати, що ідео-
логічні засади стали передумовою поразки руху? 4. На- 9. Якими були основні особливості народницького
ведіть факти, на підставі яких можна стверджувати, що руху на українських землях? 9. Колективне обго-
народники не знайшли шлях до порозуміння з народом ворення. Визначте причини занепаду народницького
для поширення своїх поглядів. 5. Що таке Чигиринська руху.
змова?
147
§ 21. Національне відродження кримських татар.

Соціал-демократичний та земський рухи
визначати особливості кримсько
1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ
ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатар
ського національно-визвольного руху розпочався у 80‑х рр.
татарського національного відро- XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані
дження; аналізувати виникнення з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султан-
й початок робітничого та соціал-де-
ської монархії в країні та всього того, що перешкоджало роз-
мократичного рухів; характеризувати
земський рух.
витку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним цен-
тром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків
ПРИГАДАЙТЕ стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, віді-
1. Як і коли було ліквідовано Крим- грали помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатар-
ське ханство? 2. Якими були осо- ської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необ-
бливості робітничого руху в тогочас-
хідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства
ній Європі? 3. У чому полягала
ідеологічна концепція соціалізму?
клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу,
4. Що таке земства? Якими були їхні -зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок.
повноваження? В економічній сфері вони виступали за визволення селянської
праці від будь-якого гноблення.
Якій стадії відповідав У національному питанні молоді татарські націоналісти
національний рух кримських були прихильниками захисту національної самосвідомості сво-
татар наприкінці ХІХ ст.? Що го народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскра-
таке джадидизм? вим представником молодотатарських ідей у цей період став
Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були
досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарсько-
му середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як
Клерикалізм — політичний на- захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.
прям, прибічники якого висту- Із 1883 р. І. Гаспринський почав видавати першу націо-
пають за панування церкви нальну газету «Терджиман» кримськотатарською та російською
та духовенства в суспільно-по- мовами. Тривалий час вона була єдиним тюркомовним періо-
літичному та духовному житті
дичним виданням у Російській імперії.
країни.
З ім’ям І. Гаспринського пов’язано виникнення джадиди
зму — просвітянського руху народів ісламського Сходу.
У його основі був новий звуковий спосіб навчання грамоти,
коли окремій літері відповідали конкретні звуки. Він розробив
Ісмаїл Гаспринський усе своє «нові методи навчання», завдяки яким навчанню кримськота-
життя докладав чимало зусиль, тарських дітей було надано більш світського характеру. Для
спрямованих на захист прав своїх новометодних шкіл він написав і видав власну серію на-
кримських татар, їх виживання вчальних посібників, найвідомішим серед яких став «Учитель
як народу та національне від- дітей» у чотирьох випусках. Учителі цих шкіл під керівни-
родження. У 1875 р., після по-
цтвом І. Гаспринського поширювали його ідеї у кримськота-
вернення до Криму з Туреччи-
ни, його було обрано депутатом
тарському середовищі, сприяли оновленню повсякденного по-
міської думи, а пізніше — місь- буту й усього духовного життя народу.
ким головою Бахчисарая. Саме За своїм світоглядом І. Гаспринський був лібералом, ви-
завдяки його зусиллям було ступав за дружбу слов’янських і кримськотатарських народів,
втричі збільшено бюджет міста, релігійну терпимість та співпрацю християн і мусульман, ка-
розпочато суттєві перетворення тегорично відкидав соціалістичні ідеї та методи боротьби.
в міському господарстві й збіль- На честь І. Гаспринського встановлені пам’ятники в Сім-
шено представництво бахчиса- ферополі та Бахчисараї, його ім’ям названі кримськотатарська
райських татар в органах місце- бібліотека в Сімферополі, вулиці та школи. У Бахчисараї існує
вого самоврядування. музей І. Гаспринського.
148
§ 21. Національне відродження кримських татар. Соціал-демократичний та земський рухи
2 ЗАРОДЖЕННЯ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО ТА РОБІТНИЧОГО

РУХІВ. Друга половина XIX ст. стала періодом поширення
в Європі соціал-демократичного й робітничого рухів. Це пояс-
Що зумовило розгортання
соціал-демократичного
і робітничого рухів?
нюється тим, що промислова революція та індустріалізація
сприяли формуванню нового прошарку суспільства — промис-
лових робітників зі специфічними рисами та інтересами. Не
маючи власності, вони могли покладатися лише на свою пра-
цю. Таке становище робило працівника, з одного боку, неза-
хищеним перед життєвими негараздами (економічними криза-
ми, хворобами, сваволею власника підприємства тощо), Пролетаріат (від латин. — не-
а з іншого — сприйнятливим до всіляких революційних учень, заможний громадянин) — сус-
що обіцяли «світле майбутнє». пільна верства найманих робіт-
Одним із таких революційних вчень, найбільш поширеним ників, позбавлених засобів
у другій половині XIX — на початку XX ст., як ви знаєте зі виробництва, джерелом існу-
всесвітньої історії, став марксизм. Він пов’язував соціалістич- вання яких є продаж своєї ро-
ну перебудову суспільства саме з промисловими робітниками, бочої сили власникам засобів
або пролетаріатом. виробництва.
Марксистське вчення як у Російській імперії взагалі, так
і на території українських земель зокрема, знайшло багато
прихильників. Проте слід зауважити, що в Європі марксизм
виник із робітничого руху, тоді як у Російській імперії його
носієм стала інтелігенція, що занурилася з «новими ідеями»
в робітниче середовище.
Першими пропагандистами нового вчення на українських
землях ще на початку 70-х рр. XIX ст. стали Микола Зібер
і Сергій Подолинський. Спочатку з основами свого вчення М. Зі-
бер ознайомив студентів і колег у Києві в 1871 р. Головну ува-
гу він зосереджував лише на економічному змісті вчення, про-
пускаючи його революційний бік. Інший поширювач марксизму
С. Подолинський у 70-х рр. XIX ст. також брав участь у грома-
дівському русі. Він організував у Відні видавництво популярної
соціалістичної літератури, у Женеві разом із М. Драгомановим
і М. Павликом започаткував видання журналу «Громада», а та-
кож надрукував власні брошури соціально-економічного змісту.
Микола Зібер
С. Подолинський розробив оригінальну теорію «громадівського
соціалізму» (федерація вільних громадян), що ґрунтувалася на
національних традиціях українського народу.
Перша постійно діюча марксистська група на українських
землях під назвою «Російська група соціал-демократів» виник
ла в 1893 р. в Києві. Її організатором був Ювеналій Мельников.
Він заснував ремісничу школу, яка була засобом поширення
марксистських ідей. Марксистські групи також з’явилися в Хар-
кові, Одесі та Катеринославі. Серед цих перших марксистів було
мало українців. Це пояснювалося тим, що в середовищі робіт-
ництва на українських землях переважали росіяни, євреї тощо.
Нелегальні гуртки намагалися поширити марксистське вчення
та встановити зв’язки з робітничим рухом.
Якісно новий крок соціалістичний (соціал-демократичний)
рух зробив наприкінці 90-х рр. XIX ст. після появи в Петер-
бурзі під керівництвом Володимира Ульянова (Леніна) «Союзу
боротьби за визволення робітничого класу». Подібні групи ви-
никли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. Сергій Подолинський
149
Згодом ці гуртки об’єдналися в Російську соціал-демократичну

робітничу партію (РСДРП). У 1898 р. в Мінську (Білорусія)
відбувся перший з’їзд партії. Із дев’яти його делегатів четверо
(Н. Вигдорчик, Б. Ейдельман, К. Петрусевич, П. Тучапський)
були представниками українських соціал-демократичних гурт-
ків. Створена на з’їзді партія стала першою загальноросійською
партією, що діяла й на українських землях.
Робітничий рух у Наддніпрянщині розпочався наприкінці
60-х рр. XIX ст. Спершу він мав стихійний, неорганізований
характер. Виступи робітників відбувалися через погіршення
умов праці, зменшення заробітної плати. Формами боротьби
робітників були колективна відмова від роботи, знищення ма-
шин та обладнання, страйки тощо.
Софія Богомолець, одна з очіль- Із середини 70-х рр. XIX ст. робітничий рух почав набува-
ниць «Південноросійського союзу ти організованих форм. Першою робітничою організацією став
робітників»
«Південноросійський союз робітників», який виник у 1875 р.
в Одесі на чолі з Євгеном Заславським. Об’єднавши близько
250 робітників, він розгорнув революційну пропаганду, поши-
Із якою подією пов’язують рював нелегальну літературу, керував страйками на заводах
початок політичної організації Одеси. Через дев’ять місяців після заснування організацію було
земств? Чи можна стверджувати, викрито, а її керівників засуджено.
що земський рух мав деякі
3
спільні цілі з українським?
ЗЕМСЬКИЙ РУХ. Земства, що були виборними загальноста-
новими органами місцевого самоврядування, уже своїм іс-
нуванням були опозиційними до централізованої державної
системи Російської імперії. Незважаючи на те що в земствах
більшість становили поміщики (близько 75 %), в умовах за-
гальнореформаторських настроїв, що панували в імперії в 60—
70-х рр. XIX ст., вони стали носіями ідей подальшої лібералі-
зації Росії та запровадження конституції.
За своїм характером земський рух був ліберальним. В осно-
ву ліберального шляху суспільного розвитку була покладена
ідея побудови економічного життя суспільства на засадах віль-
ного ринку та конкуренції. Держава мала стати правовою, за-
хищати демократичні права людини й мінімально втручатися
в економічну сферу. Ідеальною формою правління ліберали
Федір Лизогуб вважали конституційну монархію. Не визнаючи революційних
форм і методів боротьби, в основу своєї діяльності вони по-
клали пошук компромісу з правлячими колами.
Перші пореформені роки (кінець 60 — початок 70-х рр.
XIX ст.) стали для земського руху часом організаційного ста-
новлення, визначення головної мети та завдань. Основну ді-
яльність було спрямовано на покращення соціально-економіч-
ного становища селянства, підняття його освітнього рівня.
На другому етапі діяльності (кінець 70 — початок 80-х рр.
XIX ст.) земства стали центрами ліберальної опозиції. Відбував-
ся активний процес об’єднання зусиль земств із метою домогти-
ся проведення конституційних реформ у Російській імперії.
В умовах здійснення Олександром III політики контр
Михайло Туган-Барановський реформ опозиційна діяльність земств почала занепадати,
?? Що вам відомо про зображених а з прийняттям 12 червня 1890 р. закону про обмеження пред-
діячів? ставництва недворянських станів у земствах вона майже при-
150
§ 21. Національне відродження кримських татар. Соціал-демократичний та земський рухи
Позиція діяча земського руху з Чернігівщини І. Петрункевича в українському питанні

Україна — моя Батьківщина, там проминула майже має своє дивовижне художнє та безперечне відобра-
половина мого життя… з Україною я пов’язаний не ження в таких обдарованих людях, як Гоголь і Коро-
тільки холодними ідеями права та державної єдності ленко, у яких українське й російське, як окреме й за-
Росії, а й почуттями, що вкорінені в крові, у спогадах гальне, відобразилося з надзвичайною ясністю.
і враженнях природи, у звуках народної мови, у всьо- Спробуйте відділити в них українське від російського:
му, що накладає незабутню печатку на людину й по- не вийде ні того, ні іншого, живе буде перетворене на
значає її національне походження. Але всі ці місцеві мертве.
впливи не затуляють у мені всієї Батьківщини, і єдність
Росії для мене не тільки державна ідея або співжиття ?? 1. Якою була позиція автора в українському питан-
двох національностей, а живе й неподільне ціле, що ні? 2. Дайте власну оцінку наведеним поглядам.
пинилася. Проте на початку XX ст. земства знову стали одним

із центрів опозиції самодержавству.
Українські земські організації належали до найбільш впли- Незважаючи на обмеження уря-
вових і найрадикальніших на перших двох етапах земського ду, окремі земства намагалися
руху. Активну діяльність земства розгорнули в Чернігівській, виробити загальні заходи щодо
Харківській, Полтавській губерніях. Вони об’єднували різні покращення незадовільного
сили. Серед земських діячів вирізнялися: на Полтавщині — матеріального становища селян-
ства. Так, наприклад, гласні
Ф. Лизогуб (майбутній прем’єр-міністр Української Держави
чернігівського губернського
П. Скоропадського в 1918 р.), В. Лесевич, М. Стороженко, земства І. Петрункевич та
В. Науменко, В. Леонтович, Б. Мартос, М. Туган-Барановський; О. Карпінський протягом 1869—
на Чернігівщині — О. Русов, О. Ліндфорс, І. Шраг, А. Свєчин, 1875 рр. своїми запитами, звер-
граф Г. Милорадович, М. Василенко, О. Лазаревський, Б. Грін- неннями, скаргами порушували
ченко, М. Коцюбинський та інші. питання про постійне голоду-
Земства відповідально поставилися до справи розвитку гос- вання селян Мглинського й Су-
подарства, медичного обслуговування, народної освіти, ветери- разького повітів. Вони пропо-
нарної служби, зв’язку, страхування, статистики тощо. Уже нували переоцінити їхні землі,
перші заходи земств виявили їхнє незнання ситуації, а з ін- знизити викупні платежі, органі-
шого боку — з’ясували жахливу картину становища переваж- зувати ощадно-позичкові каси,
артілі та переселити в інші по-
ної частини населення. У більшості випадків дії земств, не
віти найбідніших селян.
передбачені законодавством, розцінювалися урядом як бунтівні
й не дозволялися. Протягом 1866—1868 рр. земства були по-
ставлені під суворий контроль губернаторів, їм заборонялося
налагоджувати між собою зв’язки й виносити рішення з при-
воду урядових постанов. У такий спосіб царський уряд нама-
гався не допустити перетворення земств на осередки опозиції.
Найбільш активно земський рух діяв наприкінці 70‑х рр.
XIX ст., коли набув певного політичного забарвлення. У той
період провідні діячі земського руху намагалися об’єднати всі
сили, що виступали за конституційну перебудову Російської
імперії. Прагнення згуртування сил проявилося в земських на-
радах і з’їздах, що відбувалися в 1878—1879 рр.
На початку 1878 р. земці порозумілися з учасниками укра-
їнського руху й вирішили скликати з’їзд у Харкові під при-
водом 100-річного ювілею від дня народження Г. Квітки-Осно
в’яненка. Нарада в Харкові започаткувала земську політичну
організацію. Було ухвалено домагатися об’єднання всіх сил
у боротьбі за введення в Росії конституції.
Пожвавленню діяльності земської опозиції сприяло звер- Михайло Лоріс-Меліков
нення царя до громадськості із закликом допомогти уряду в бо-
151
ротьбі проти «крамоли» і «зла». Розраховуючи на компенсацію

за допомогу, земські діячі бажали створення представницького
органу, упровадження конституції та проголошення демокра-
тичних свобод. У грудні 1878 р. в Києві відбулася нарада пред-
ставників чернігівського земства, народників, українських ді-
ячів та польських організацій. На нараді земці запропонували
всім силам, що борються за конституційні зміни в Російській
імперії, об’єднатися, а народникам — відмовитися від терорис-
тичних методів боротьби. Нарада закінчилася безрезультатно.
Проте боротьба земств за конституційні реформи мала певні
успіхи. 12 лютого 1880 р. було створено верховну розпорядчу
комісію на чолі з міністром внутрішніх справ М. Лоріс-Мелі-
ковим, яка мала підготувати проєкт майбутніх конституційних
реформ. Це надихнуло земський рух. Земці на своїх зібраннях
і з’їздах розробляли й схвалювали різні проєкти реформ і над-
силали їх до комісії або царю. Вони пропонували впроваджен-
ня широкого самоврядування, створення представницького за-
конодавчого органу — Державної думи. Проте після вбивства
царя всі ці пропозиції залишилися нереалізованими. Діячі
земського руху зазнали переслідувань. Спроби організувати
широку пропаганду своїх ідей через видання журналу «Вільне
слово» також не мали успіху. Фактично до початку революції
1905—1907 рр. земський рух активної ролі в суспільному жит-
ті більше не відігравав.
початок національного відродження кримських татар; зародження соціал-демократичного руху, що намагав-

причини появи робітничого руху зі своїми специфіч- ся відобразити прагнення робітничого руху й запропо-
ними потребами й вимогами; нувати йому мету боротьби;
роль земського руху в оновленні дійсності Російської
імперії.
70-ті рр. ХІХ ст. — початок поширення марксистських 1883 р. — початок видавництва І. Гаспринським першої
ідей на українських землях. національної газети «Терджиман» кримськотатарською
й російською мовами.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- ської імперії. 4. Яку роль у суспільно-політичному жит-
ної гри «Речення за реченням». Правила гри. Учні ті Наддніпрянщини відігравав земський рух?
та учениці об’єднуються в чотири команди. Кожна коман-
да має переказати зміст певного пункту параграфа, від- 5. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та скла-
повідаючи по черзі одним реченням. За зупинку понад діть розгорнутий план за пунктом параграфа
30 секунд і помилкове твердження нараховуються штраф- «Земський рух». 6. Робота в малих групах. Проведіть
ні бали. дискусію за темою «Місце та роль робітничого, соціал-
демократичного й земського рухів у суспільно-політично-
2. Колективне обговорення. Коли розпочалося му житті Наддніпрянщини цієї доби».
кримськотатарське національне відродження? Як
розгорталося національне відродження кримських татар? 7. Колективне обговорення. Чи зазнало змін сус-
Яку роль у ньому відіграв І. Гаспринський? 3. Де й коли пільно-політичне життя Наддніпрянської України
виникла перша робітнича організація? Визначте особли- з появою кримськотатарського національного руху? Об-
вості та прояви розгортання соціал-демократичного та ґрунтуйте свою точку зору.
робітничого рухів на українських землях у складі Росій-
152
Практичне заняття за розділом ІV
Практичне заняття за розділом ІV. Українські землі

у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.
МЕТА: визначити суспільні виклики впродовж культурницького етапу укра- ПРИГАДАЙТЕ
їнського національного відродження в Наддніпрянщині та шляхи їх подо- 1. Що таке національне відроджен-
лання. ня? 2. На які три стадії (етапи) по-
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ діляють національне відродження
1. Повторити матеріал параграфа підручника. слов’янських народів? 3. Як відбу-
вався фольклорно-етнографічний
2. Скласти повідомлення за темою «Культурницький етап на-
етап українського національного від-
ціонального відродження на українських землях у складі
родження в Наддніпрянській Україні?
Російської імперії: суспільні виклики» або есе за темою
«У чому я вбачаю здобутки та втрати культурницького ета-
пу українського національного відродження в Наддніпрян-
щині».
І. Робота в малих групах

1. Об’єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених
повідомлень або есе та обговоріть результати, які ви
отримали під час роботи над ними. Представте класу
спільні висновки, які зробила кожна група. Презентуй-
те найкращі повідомлення та есе класу.
2. Проаналізуйте політику російської імперської влади
в Україні, спираючись на Валуєвський циркуляр, Ем-
ський указ та інші доступні офіційні акти (на вибір
учителя/учительки). Зробіть висновки.
3. Проаналізуйте програмові засади й форми організації
українського руху, спираючись на публікації його ліде-
рів, офіційних документів, спогадів (на вибір учителя/
учительки). Зробіть висновки.
4. Підготувати презентацію або створити віртуальний музей
за темами: «Українські підприємці ХІХ ст.», «Пам’ятки
правової думки в Україні ХІХ ст.» (на вибір).
ІІ. Робота з історичною картою (завдання виконуються на від-
1. Простежте, як змінювалася географія розміщення осно-
вних промислових центрів Наддніпрянщини.
2. Визначте регіони, що мали відмінності в проведенні
аграрних перетворень за селянською реформою 1861 р.
3. Складіть опис процесів модернізації в різних регіонах
Наддніпрянщини.
4. Покажіть регіони Російської імперії, куди відбувалося
переселення селян із Наддніпрянської України.
5. Покажіть населені пункти, пов’язані з українським на-
ціональним рухом у Наддніпрянщині цієї доби, та по-
ясніть їхню роль у ньому.
6. Покажіть населені пункти й території, пов’язані з роз-
гортанням селянських, робітничих і соціал-демократич-
них рухів.
ІІІ. Підсумки заняття
153
Узагальнення за розділом ІV. Українські землі

у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.
І. Ігрові завдання з гри. Переможцем стає учень/учени-
1. Об’єднайтеся у дві-три команди та про- ця, що наведе найдовший ланцюжок.
ведіть конкурс знавців термінів і по- ІІ. Спільне обговорення
нять розділу. Для перемоги в ньому 1. Складіть перелік подій, що відбували-
необхідно навести найбільшу кількість ся в Наддніпрянській Україні в другій
правильних визначень. половині XIX ст., які ви вважаєте най-
Рекомендований перелік термінів важливішими. Поясніть свій вибір.
і понять: українське питання, Східна 2. Назвіть імена видатних історичних ді-
(Кримська) війна, модернізація, рефор- ячів Наддніпрянщини цього періоду.
ма, громада (община), цензура, земства, У чому ви вбачаєте їхній внесок в іс-
пролетаріат, інтелігенція, індустріалі- торію України?
зація, урбанізація, громадівський рух, 3. Визначте характерні риси розвитку
хлопомани, українофільство. українських земель у складі Російської
2. Об’єднайтеся в команди та проведіть імперії в другій половині ХІХ ст.
навчальну гру «Чотири зупинки». 4. У якому напрямі розвивалися процеси
Правила гри. Кожна команда отри- модернізації в Наддніпрянщині цього
мує завдання розповісти, що вона по- періоду? Чому?
бачила на визначених чотирьох зупин- 5. Доведіть закономірність процесів мо-
ках уявної «машини часу», яка дернізації для розвитку тогочасної
перенесла їх у початок ХХ ст.: 1) на Наддніпрянщини.
зібрання селян, які зачитують Мані- 6. Який вплив мали процеси модернізації
фест 19 лютого 1861 р.; 2) на будівни- на тогочасне українське суспільство?
цтво залізниці; 3) на цукровий завод Чи можна їх однозначно характеризу-
українського підприємства; 4) на зі- вати як позитивні? Чому?
брання Київської громади. 7. У складі малих груп або колективно
3. Проведіть навчальну гру «Снігова куля». обговоріть наведені питання та презен-
Правила гри. У грі беруть участь туйте висновки класу: 1) особливості
декілька учнів та учениць. Перший соціально-економічних зрушень на
учасник гри називає ім’я, твір, назву українських землях у пореформений
пам’ятки, поняття тощо за вивченим період; 2) роль і місце українських
розділом. Це слово повторює наступ- земель у господарському житті Росій-
ний учасник гри й називає інше слово. ської імперії цього періоду; 3) роль
Кожен наступний учасник називає вже і місце діяльності громад в українсько-
озвучені слова й додає нове. Зрештою му національному русі.
утворюється довгий тематичний лан- 8. Порівняйте процеси модернізації на
цюжок. Якщо учасник гри робить по- українських землях з аналогічними
милку чи довгу паузу, то вибуває процесами в державах Європи. Відпо-
відь подайте у вигляді таблиці.

контролю за розділом ІV. Українські землі
у складі Російської імперії в другій половині
ХІХ ст. rnk.com.ua/100852
154
РОЗДІЛ V. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ
АВСТРО-УГОРЩИНИ в другій половині XIX ст.
§ 22—23. Соціально-економічний розвиток українських

земель у складі Австро-Угорщини в другій половині XIX ст.
1 НАСЕЛЕННЯ ТА УМОВИ ЖИТТЯ. Протягом другої половини

XIX ст. кількість населення західноукраїнських земель
зросла. За даними австрійських та угорських державних пере-
визначати особливості розвитку
українських земель у складі Австро-
писів 1857 і 1900 рр., на західноукраїнських землях прожива-
Угорщини в другій половині XIX ст.;
ло, відповідно, 2,6 і 3,8 млн українців. Натомість питома вага
характеризувати зміни, що відбулися
українців серед населення західноукраїнських земель зменши- в соціально-економічному розвитку
лася. Причинами цього були: збільшення української трудової Східної Галичини, Північної Буковини
еміграції до Америки, переселення на ці землі поляків, угор- та Закарпаття; розповідати про роз-
ців, німців, євреїв та інших народів. Зростання кількості виток промис ловості й сільського
населення все більше загострювало місцеві соціально-економіч- господарства, початок масової тру-
ні проблеми. Посилювалася проблема аграрного перенаселення. дової еміграції населення краю, роз-
У Галичині густота населення в сільській місцевості протягом виток кооперативного руху.
цього часу збільшилася із 32 до 102 осіб на 1 км2. Рівень жит- ПРИГАДАЙТЕ
тя західних українців був у 10 разів гіршим за загальний рі- 1. Яким було становище українського
вень життя решти населення цих земель. населення під владою Габсбур-
На кінець XIX ст. 95 % населення працювало на землі, гів? 2. Як вплинули на розвиток
а близько 1 % — на промислових підприємствах. Західноукра- українських земель реформи Марії-
їнська інтелігенція, у тому числі місцеве духовенство, була не- Терезії та Йосифа II? 3. Що було ха-
численною. Так, у Східній Галичині вона складала близько рактерним для розвитку соціально-
0,5 % від загальної кількості українського населення. Для по- економічних відносин на українських
землях у складі Австро-Угорщини
рівняння: поляки становили 22 % жителів Східної Галичини,
протягом першої половини XIX ст.?
а польська інтелігенція — понад 3 % загальної кількості на-
селення. Якими були склад населення та
2
умови життя західних українців?
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ГАЛИЧИНИ, БУКО-
ВИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ. Революційні події 1848—1849 рр.
були важливим етапом у розвитку європейських країн. Незва-
жаючи на те, що революція завершилася поразкою, вона при-
скорила процеси подальшого становлення індустріального сус- Які галузі промисловості
пільства. У європейських країнах зникли залишки кріпосництва, розвивалися на українських
новий імпульс отримав розвиток ринкових відносин. землях?
НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ наприкінці XIX ст.
Східна Галичина Буковина Закарпаття

5,5 %
8,3 %
українці
14,1 % 16,0 %
поляки
13,7 % 40,8 % 14,0 % євреї

22,7 % 63,5 % 70,0 %
румуни
31,4 % угорці, німці,

словаки тощо
інші
155
Розділ V. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині XIX ст.
Зовсім іншою була ситуація на західноукраїнських землях.

Після 1848 р. кріпосницькі порядки вже не перешкоджали
У 60-х рр. ХІХ ст. на західноукра- економічному розвитку. Однак тут не спостерігалося такого
їнських землях розгорнулося бурхливого зростання продуктивних сил, як в інших частинах
залізничне будівництво. Першу імперії Габсбургів. Економічне становище навіть погіршилося.
залізницю було збудовано Це було спричинено тим, що з 1861 р. (поява залізниці Львів—
в 1861 р. із Перемишля до Відень) розпочалося широке залізничне будівництво, яке по-
Львова. У 1866 р. залізниця
єднало західноукраїнські землі з провідними промисловими
з’єднала Львів і Чернівці. Про-
тягом 80-х рр. ХІХ ст. через гори
центрами імперії. Здавалося, це мало б сприяти економічному
було прокладено залізницю між піднесенню, як це відбувалося в провідних країнах Європи. Од-
Будапештом і Львовом. Згодом нак до краю ринув потік товарів з індустріально розвинених
Львів отримав залізничну колію регіонів імперії (Австрія, Чехія), який розорив місцеві промис-
до українських земель Росій- ли та зруйнував усю традиційну систему господарювання. Усе
ської імперії. Наприкінці ХІХ ст. це відбувалося на тлі швидкого зростання кількості населення.
протяжність залізниць у регіоні Місцева адміністрація краю намагалася подолати ситуацію
становила майже 4 тис. кіло- шляхом розвитку банківської й кредитної систем і залучення
метрів. Масове залізничне бу- інвестицій.
дівництво не сприяло економіч- Іноземний капітал цікавили родовища нафти, мінеральних
ному піднесенню регіону,
солей, величезні масиви лісу. Унаслідок цього стали швидко
навпаки, воно призвело до ро-
зорення традиційного господар-
розвиватися нафтодобувна та лісозаготівельна галузі промисло-
ства в краї. Дешеві товари вості. Наприкінці XIX ст. іноземний капітал посів провідні по-
з більш розвинених регіонів зиції в економіці західноукраїнських земель. Великі фірми при-
імперії витіснили місцевого ви- бирали до своїх рук торгівлю, банки, цілі галузі промисловості.
робника. Західноукраїнські зем- У той час як у промисловості спостерігалися хоч якісь зру-
лі остаточно стали сировинним шення, сільське господарство, що було головним заняттям на-
придатком промисловості Авст- селення краю, залишалося в повному занепаді. Край, який
рії та Чехії. вважався найбільшим сільськогосподарським регіоном, мав
найнижчий рівень розвитку сільськогосподарського виробни-
цтва в імперії. Величезні земельні масиви перебували у влас-
ності поміщиків. Водночас більшість селянства, кількість яко-
го стрімко зростала в результаті демографічного вибуху,
постійно страждала від малоземелля, незважаючи на деяке
розширення посівних площ. Неможливість існувати змушувала
селян шукати роботу в інших країнах.
СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ПРОВІНЦІЙ

АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЗА ЗАЙНЯТІСТЮ В ГОСПОДАРСТВІ
Східна Галичина Північна Буковина Нижня Австрія

6,3 % 6,3 %
9,1 % 7,6 % сільське господар-
ство та споріднені
16,2 % 25,0 % галузі господарства
9,7 % 11,1 %
74,9 % 75,0 % 17,0 % промисловість
торгівля
41,8 % і транспорт
інші галузі
Примітка. У Закарпатті 85 % населення в цей час працювало в сільському господарстві,

10 % — у промисловості та транспорті.
156
§ 22—23. Розвиток українських земель у складі Австро-Угорщини у другій половині XIX ст.
3 РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ. СТАНОВИЩЕ РОБІТНИЦТВА.

Промисловість на західноукраїнських землях розвивалася
сповільненими темпами. Переважна більшість промислових ро-
Яким було становище
робітництва на українських
землях у складі Австро-
бітників працювала не у великій фабричній промисловості, Угорщини?
а на дрібних підприємствах і в майстернях. За офіційними да-
ними на 1885 р., у Східній Галичині з 55 тис. робітників лише ЦІКАВІ ФАКТИ
10 тис. осіб працювало на великих підприємствах (загалом Контроль за розвитком нафтової
175 підприємств). На Закарпатті у цей самий період було лише галузі встановили австрійські та
кілька таких підприємств, а в Буковині їх узагалі не існувало. німецькі підприємці.
Галузева структура промисловості краю розвивалася однобіч Зацікавленість у збільшенні екс-
но. Так, основну частину продукції давали галузі з видобування порту галицької нафти спонука-
й переробки місцевої сировини — лісова, лісопильна, нафтова, ла їх до застосування технічних
буровугільна, соляна. Найбільшою галуззю промисловості була удосконалень. Результатом цього
нафтова, яка почала розвиватися із 70-х рр. XIX ст. Центрами стало зростання видобутку на-
фти з 20 тис. тонн на рік
нафтової промисловості стали міста Борислав і Дрогобич.
у 1874 р. до 326 тис. тонн
Великі площі високоякісних лісів (дуб, смерека та бук) спри- у 1900 р., що становило 4 % сві-
яли в другій половині 60 — на початку 70-х рр. XIX ст. стрім- тового видобутку. Проте віден-
кому розвитку лісопильної промисловості. Іноземні підприємці ський уряд перешкоджав будів-
за безцінь скуповували або орендували в поміщиків лісові ма- ництву нафтоперегінних заводів
сиви та вирубували їх. До лісових районів Карпат було підведе- у Східній Галичині. Галицьку наф
но залізничні колії, і цінна деревина вивозилася до Німеччини, ту переробляли на австрійських
Австрії, Італії, Англії, Франції, Туреччини та інших країн. та угорських заводах. Хоча видо-
Якщо лісопильна промисловість розвивалася швидко, то буток нафти й виробництво гасу
темпи розвитку меблевого виробництва та інших галузей дере- постійно зростали, селяни не
вообробної промисловості були дуже повільними. Потреби на- мали коштів, щоб його купити,
й освітлювали свої оселі скіпкою.
селення західноукраїнських земель у меблях, папері й картоні
задовольнялися за рахунок інших регіонів імперії або імпорт-
ної продукції. ЦІКАВІ ФАКТИ
Великими у Східній Галичині, Закарпатті та Північній Бу-
ковині були поклади солі. У другій половині ХІХ ст. її видо- Заробітна платня промислових
буток зріс у 2 рази. Це більше ніж на 60 %забезпечувало по- робітників у краї була в 1,5 разу
меншою, ніж у центральних ра-
требу в солі в Австро-Угорщині.
йонах імперії. За офіційними
До найменш розвинених галузей належали легка й метало-
даними австрійських установ,
обробна промисловість. Легка промисловість залишалася на платня робітників у Львові ста-
стадії дрібного ремесла. Місцеві ткачі, шевці та кравці забез- новила 48—58 % заробітку
печували одягом і взуттям лише сільське населення, а міщани робітників у Відні. Нерідко

(а особливо в Бориславі та на
лісозаготівлях) заробіток вида-
вали не грошима, а талонами,
за якими робітники могли отри-
мати продукти лише в крамниці
підприємця за завищеними ці-
нами. Набуло поширення
штрафування робітників під різ-
ними приводами. Розмір платні
кваліфікованих промислових
робітників не забезпечував їм
прожиткового мінімуму.
Соляна шахта в селищі

Солотвино в Закарпатті.
Друга половина ХІХ ст.
157
Нафтопромисли «Інфанті». Борислав. ХІХ ст. Галицьке село. ХІХ ст.
носили одяг із тканин, вироблених на західноєвропейських

ЦІКАВІ ФАКТИ текстильних фабриках.
Провідною галуззю сільського Найбільшими підприємствами краю були залізничні ре-
господарства в краї було земле- монтні майстерні у Львові, Стрию та Станіславі. Однак для
робство. Проте нова сільськогос- капітального ремонту паровози й вагони відправляли до Німеч-
подарська техніка фабричного чини, Австрії, Чехії.
виробництва навіть наприкінці Становлення фабрично-заводської промисловості в краї від-
XIX ст. застосовувалася лише бувалося надзвичайно повільно. У другій половині XIX ст. тут
в деяких заможних господар- діяли лише п’ять великих державних тютюнових фабрик
ствах. Велика кількість дешевої
(у Східній Галичині — чотири, Закарпатті — одна).
робочої сили безземельних се-
Розвиток промисловості був пов’язаний із виникненням
лян робила невигідним застосу-
вання новітніх технічних досяг-
нової суспільної верстви — промислових робітників. Джерела-
нень. У той самий час повільне ми поповнення робітництва ставали ремісники й селяни, що
впровадження нововведень та розорилися.
відстала техніка обробітку землі Становище західноукраїнських робітників було одним із
обумовлювали низькі врожаї. найгірших у Європі. Вони працювали в жахливих умовах,
Протягом другої половини а їхні сім’ї жили в бараках, де спали на підлозі. Частина ро-
XIX ст. врожайність сільськогос- бітників ночувала просто неба. Робочий день західноукраїн-
подарських культур у краї була ських робітників тривав 12—18 годин.
в 1,5—2 рази нижчою, ніж у за-
4
хідноєвропейських країнах.
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА СТАНОВИЩЕ СЕ-
ЛЯНСТВА. Аграрні реформи, здійснені на західноукраїн-
ських землях під час революції 1848—1849 рр., звільнили се-
Чим було зумовлене злиденне лян від залишків кріпацтва, проте їхнє становище залишалося
становище більшості селянства? дуже тяжким. За свою свободу селяни мали протягом 50 років
сплачувати щорічні платежі. Їхні розміри були в декілька ра-
зів більшими, ніж в інших частинах імперії.
З актів судової справи стосовно боргу закарпатського селянина В. Ряшка

Василь Ряшко позичив у Е. Герша з Буковця 5 зо- Коротко кажучи, із позичених Ряшкові 5 золотих боргу
лотих, які мав повернути до кінця року з 30%-ю над- зробилося 600. Справа пішла до суду. Герш заперечив,
вишкою. Та Ряшко не міг заплатити вчасно і, щоб уник- що він позичив Ряшкові тільки 5 золотих, а також за-
нути екзекуції (тілесного покарання), зобов’язався перечив, що дістав 600 золотих. Навпаки, він твердив,
сплатити до кінця 1876 р. 40 золотих, і сплачував лише що не знає, скільки Ряшко позичив і скільки він дістав
частинами — 5, 10, 14 золотих, тоді коли міг. від нього назад. Через брак доказів справу припинено.
Не мав грошей — приніс збіжжя. Коли Герш натис-
нув на нього — привів коня, потім ще 5 корів і 15 овець. ?? Як лихварі використовували необізнаність селян
у фінансових справах на свою користь?
158
На користь поміщиків вирішувалося й земельне питання. Сервітут — громадські землі,

Хоча згідно з реформою за селянами мали зберігатися ті землі, ліси, пасовища тощо.
якими вони користувалися, поміщики відібрали в них більш
родючі угіддя.
Західноукраїнські землі стали краєм, де в сільському гос-
подарстві основну частину становили дрібні селянські госпо-
дарства площею 2—5 га (80 % селянських господарств), які РОЗШАРУВАННЯ СЕЛЯН
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
навіть не забезпечували мінімальні потреби селянина, і великі
земельні володіння по 15—20 тис. га. Східна Галичина
Унаслідок цього розвиток сільського господарства відбував- 8,3 %
ся дуже повільно. В економічних відносинах між селянами
й поміщиками переважали відробітки — за позичене зерно, за
оренду землі, за дрова тощо. Лише наприкінці XIX ст. відро-
бітки стали змінюватися вільнонайманою працею. 28,4 %
Одним із найголовніших питань для селянина на той час 63,3 %
було право користуватися сервітутами.
Неможливість ведення господарства без лісів і пасовищ
була очевидною. Проте землевласники призначали заздалегідь
надмірну ціну за користування ними. Сподівання селянства
знайти справедливість у судах були марними.
Неможливість більшості селянства забезпечити себе всім Північна Буковина
необхідним завдяки праці у власному господарстві змушувала 4,5 %
їх шукати додаткових заробітків. Чимало з них ішли найми- 8,5 %
тувати до великих землевласників. Проте за свою працю вони
отримували в 4 рази менше, ніж сільськогосподарські робітни-
ки в інших провінціях імперії Габсбургів.
Новою проблемою в житті західноукраїнського селянства 87,0 %
стало лихварство. Селяни, змушені позичати гроші для сплати
численних податків, швидко опинялися в залежності від лих-
варів. Ті, вдаючись до відвертого шахрайства, під приводом
сплати боргу й відсотків за нього (у середньому 150—250 %)
відбирали їхні господарства. Переважна більшість селянства,
змушена йти на заробітки, знайомилася з передовими досяг- Закарпаття
неннями та за можливості впроваджувала їх у себе.
Почав формуватися новий суспільний стан західноукраїн-
10,0 %
ських селян-підприємців. На відміну від міської буржуазії та
поміщиків, селяни-підприємці були переважно українцями.
Протягом другої половини XIX ст. в сільському господар- 17,0 %
стві західноукраїнських земель відбувалася аграрна революція,
73,0 %
унаслідок якої воно переходило на ринковий шлях розвитку.
Політика Габсбурзької монархії спричиняла те, що цей процес
відбувався дуже повільно й супроводжувався зубожінням біль-
шості селянства.
5 ПОЧАТОК ТРУДОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ. Загострення бідняцькі господарства

соціально-економічних проблем у краї призвело до масової середняцькі господарства
трудової еміграції селянства до країн Європи, Північної та Пів-
денної Америки. Мізерні заробітки або повна їх відсутність, заможні господарства
страх іще не розорених селян перед майбутніми злиднями, зу-
божіння більшості селянства, нестача землі, пошуки порятун- Як і до яких регіонів світу
ку від голодної смерті, тягар національного гноблення та по- відбувалася еміграція західних
літичного безправ’я стали основними причинами еміграції. українців?
159
Родина одного з перших українських емігрантів Пам'ятник заробітчанам у селі Колочава в Закарпатті
ЦІКАВІ ФАКТИ Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочала-

ся у 80-х рр. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку
Для організації набору й пере- XX ст. Вона проходила у формах постійної переселенської
везення переселенців існували
й тимчасової заробіткової еміграцій. Постійна переселенська
спеціальні компанії. Їхні пред-
ставники поширювали листівки,
еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США
у яких змальовували принадні та Канади.
умови переїзду та поселення на На тимчасові сезонні роботи західноукраїнське селянство
нових землях, обіцяли селянам щорічно виїздило до сусідніх регіонів Австро-Угорщини (Угор-
можливість безкоштовного щина, Західна Австрія), до сусідніх або віддалених держав
отримання землі, добру платню (Німеччина, Румунія, Росія, Франція, Бельгія тощо). Основна
в промисловому та сільськогос- частина постійних емігрантів вирушала до Америки.
подарському виробництві. Перша хвиля трудової еміграції із західноукраїнських зе-
Представники компаній були за- мель тривала до початку Першої світової війни. У цілому вона
цікавлені у збільшенні кількості була частиною світового міграційного процесу, що особливо
емігрантів, оскільки отримували
активізувався на межі XIX—XX ст. За масштабами вона пере-
за кожного з них гроші: за до-
рослого — 5 доларів, за дити-
важала всі наступні хвилі української еміграції. Її результатом
ну — 2. Протягом другої поло- стала поява на Американському континенті значної україн-
вини XIX ст. зі Східної Галичини ської діаспори.
й Північної Буковини в пошуках Трудова еміграція мала деякі позитивні наслідки. Мігран-
кращої долі до Америки виїхало ти переказували своїм родичам на батьківщину значні кошти,
близько 250 тис. осіб. Закарпат- що сприятливо впливало на економічне життя краю. До того ж
тя впродовж 1871—1900 рр. за- трудові мігранти, які поверталися додому, запозичували бага-
лишили 170 тис. переселенців. тий досвід використання новітньої техніки, технологій, орга-
нізації трудових відносин.
6 «РУТЕНСЬКА АКЦІЯ». Серед усього західноукраїнського на-

селення становище закарпатських русинів було найтяжчим.
Земельна реформа початку 50-х рр. XIX ст. вже на кінець сто-
Чи була досягнена мета
«рутенської акції»? ліття вичерпала свій потенціал. 51 % селянських господарств
(58 тис.) володіли земельними ділянками (телеками) площею
до 1 га (2 гольди), тоді як для нормального ведення господар-
ства потрібно було близько 3—5 га. 128 великих землевласни-
ків мали 32,2 % земель, а найбільшими з-поміж них були
Шенборни і Телекі (відповідно, 466 тис. і 74 тис. га).
За наполяганням мукачівського греко-католицького єпис-
копа Ю. Фірцака, занепокоєного становищем селянства, угор-
ський уряд вислав у Закарпаття спеціаліста із сільського гос-
подарства Едмунда Егана для перевірки.
160
Зі звіту угорського чиновника Е. Егана про умови життя закарпатських селян

Міг би хто подумати, що в сих сторонах, забитих і — коли не бракне — бульба. Не дивниця, що коли
дошками від світу, бодай прожиток дешевий. Куди! в інших гірських сторонах бачимо людей рослих і здо-
Якраз навпаки! До половини зими з’їв кожний госпо- рових, у русинському Підкарпатті подибуємо хіба не-
дар свої хліборобні засоби, а до жнив жив дорого ку- докровні, марні, пожовклі мари, безсильні, хиткі, не-
пленою стравою. За все платить він на 18—20 % до- здалі до військової служби…
рожче за міську ціну… Розпука бере дивитись на сей умираючий нарід.
Русинський селянин не бачить цілий рік ні м’яса, ні Нині можна б навіть передбачити день, у якому остан-
яйця, хіба вип’є кілька крапель молока, а у велико- ній русин утече з краю…
святочний день з’їсть кусень житнього або пшенично-
го хліба. Зрештою, його поживою є вівсяний ощіпок ?? 1. Якими були умови життя закарпатського селян-
ства? 2. Чим, на вашу думку, це було спричинено?
Е. Еган відповідально поставився до своїх обов’язків і склав

докладну картину становища русинів краю, яка виявилася на-
віть гіршою, ніж уявлялося спочатку.
Розроблені Е. Еганом заходи стали основою організації
«Верховинської господарської акції», яка почала здійснювати-
ся із середини 1897 р. Іноді її називали «рутенською акцією».
Спочатку у графа Шенборна було арендовано 12,6 тис., а зго-
дом 40 тис. га землі, переважно пасовищ, на яких почали роз-
водити завезену з Німеччини та Швейцарії худобу високопро-
дуктивних молочних порід і роздавати місцевому селянству.
Для переробки молока, що здавали селяни, у селі Нижні Во-
рота було створено спеціальне молочне господарство. Крім ско- Едмунд Еган
тарства, «рутенська акція» сприяла розвитку кролівництва,
птахівництва, бджолярства та народних промислів.
Важливим заходом Е. Егана стало обмеження свавілля лих-
варів. У 1899 р. було створено кредитну спілку, яка під низь-
кі відсотки надавала селянству позики.
Важливим завданням було впорядкування виїзду селянства
на сезонні роботи до маєтків великого землевласника Альфре-
да (5—10 тис. осіб).
Хоча ці заходи мали поверховий характер, вони певною мі-
рою сприяли покращенню життя населення. Проте не всіх вла-
штовувала діяльність Е. Егана, і 20 вересня 1901 р. за таємних
обставин його було тяжко поранено, а за два дні він помер. Від-
так «рутенська акція» зійшла нанівець. Населення краю, як
і раніше, потерпало від утисків панів, лихварів та неврожаїв.
Василь Нагірний
7 КООПЕРАТИВНИЙ РУХ. Нужденне становище західноукраїн-

ського селянства стало проблемою і для української
національної боротьби. Єдиною реальною можливістю вирвати
реченнями) внесок зображеного
діяча в історію України.
українське населення краю зі злиднів стало розгортання ко
оперативного руху.
У Галичині кооперативний рух, що зародився в 60-ті рр.
XIX ст., набув свого розвитку у 80—90-ті рр. На західноукра-
їнських землях його започаткував Василь Нагірний (1847— Якою була роль кооперативного
1921). Тривалий час досліджуючи кооперативний рух у Швей- руху в господарському розвитку
царії, він розгорнув активну діяльність зі створення мережі України?
161
Яке місто на західноукраїнських кооперативних спілок у краї. Спочатку це були кредитні

землях було найбільшим? спілки, що мали врятували селянство від грабіжницьких від-
сотків лихварів і шинкарів (150—250 %).
У 1883 р. В. Нагірний заснував споживчий кооператив
«Народна торгівля», який створював мережу крамниць у селах
і містах, де за помірними цінами можна було придбати необ-
ЦІКАВІ ФАКТИ хідні речі для господарства селянина, оминаючи посередників.
Таким чином заощаджувалися кошти селянства.
Львів, заснований у ХIII ст. кня- У 1892 р. була заснована страхова компанія «Дністер», що
зем Данилом Романовичем Га- надало кооперативному руху стабільності.
лицьким, був культурним, адмі- Крім кредитування і страхування селян, кооперативи за-
ністративним, економічним
проваджували серед народу сучасні методи господарювання
центром Східної Галичини та
(товариство «Сільський господар», 1899 р.), підтримували осві-
історичною столицею краю.
Протягом другої половини ту, сприяли поширенню громадсько-політичної, навчальної та
XIX ст. кількість його населення іншої літератури.
зросла найбільше серед усіх за-
хідноукраїнських міст — із
70 тис. у 1857 р. до 160 тис.
у 1900 р. та понад 200 тис. жи-
8 МІСТА Й МІСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ. Західноукраїнські міста впро-
довж тривалого часу зберігали свій традиційний вигляд, що
склався за часів Середньовіччя. Кількість міського населення
телів у 1910 р. Наприкінці зростала поступово. Швидше за інші розвивалися Львів і Чернів-
XIX ст. Львів був п’ятим за кіль- ці, а також міста, що були значними залізничними центрами, —
кістю населення містом імперії Станіслав, Стрий тощо. Зростала також кількість населення Дро-
Габсбургів (після Відня, Будапе-
гобича й Борислава, де виникли нафтодобувні підприємства.
шта, Праги та Трієста) і четвер-
Загалом частка міського населення західноукраїнських зе-
тим на українських землях (піс-
ля Одеси, Києва та Харкова). мель залишалася досить невеликою. У Галичині жителі міст
Розвитку міста сприяла розбу- становили 10 % від усього населення. Українці у складі місь-
дова залізничної мережі краю. кого населення налічували лише 14—25 %. У містах Східної
Унаслідок цього Львів став од- Галичини переважали поляки та євреї. Проте навіть невеликі
ним із найбільших у Східній Єв- за кількістю українські міські громади відігравали значну роль
ропі залізничних вузлів. Будів- у розвитку українського національного життя. У другій поло-
ництво вокзалу далеко від вині XIX ст. містами-осередками українського культурного
давнього історичного центру й політичного життя в краї були Чернівці, Перемишль, Ста-
міста спричинило появу там но- ніслав, Коломия, Тернопіль, Ужгород. Загальноукраїнським
вих торговельно-промислових
центром національно-визвольного руху став Львів.
районів.
Щодо економічного розвитку західноукраїнські міста за-
лишалися центрами ремесла й торгівлі. Однак у складі місце-
вого купецтва українців майже не було. Абсолютну більшість
у цьому секторі економіки становило єврейське купецтво. За-
вдяки їхній діяльності в краї було налагоджено економічні
зв’язки між містами й селами.
Єврейські купці скуповували в селах сільськогосподарську
продукцію та привозили на продаж селянам необхідні товари.
У містах вони мали численні крамниці, де продавалися продук-
ти й готові товари, вироблені місцевими ремісниками або за-
везені з інших регіонів імперії. Одночасно з торгівлею єврейські
купці здійснювали інші комерційні операції: позичали гроші,
продавали товари в борг тощо. Завдяки їхній діяльності західно-
українське селянство залучалося до товарно-грошових відносин.
Перший електричний трамвай Друга половина XIX ст. для західноукраїнських земель, на
у Львові. Кінець ХІХ ст. відміну від Наддніпрянщини, не стала часом докорінної зміни.
?? Які зміни можна було побачити Давній вигляд міст за Нової доби визначався особливостями
на вулицях міста? економічного розвитку краю.
162
§ 24—25. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини в 60—90-ті рр. XIX ст.
рівень життя населення та розвиток промисловості те, як кооперативний рух протидіяв зубожінню насе-
українських земель у складі Австро-Угорщини; лення українських земель у складі Австро-Угорщини.
трудову еміграцію українців: причини, масштаби, на-
прямки;
80-ті рр. XIX ст. — початок масової еміграції українсько- 1883 р. — заснування споживчого кооперативу «Народна
го селянства до Америки. торгівля» В. Нагірним.
1897 р. — початок «рутенської акції».
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль- 7. Складіть план пункту параграфа «Розвиток сіль-
ної гри «Знайдіть, покажіть та розкажіть». Прави- ського господарства та становище селян».
ла гри. Учні та учениці об’єднуються в три команди. 8. Складіть таблицю «Економічний розвиток західно
Кожна команда представляє один процес (розвиток на- українських земель у другій половині XIX ст.».
фтодобування, розвиток сільського господарства, трудова
еміграція тощо). Учасники команди мають знайти інфор- Галузі Риси розвитку
мацію про процес, показати його відображення на карті
атласу та скласти розповідь про його наслідки для по-
дальшого розвитку українських земель.
9. Колективне обговорення. Чому масове заліз-
2. Охарактеризуйте особливості економічного роз- ничне будівництво на західноукраїнських землях
витку західноукраїнських земель. 3. Визначте ха- у другій половині XIX ст. (було збудовано 3,7 тис. км ко-
рактерні риси розвитку міст на західноукраїнських землях. лії) негативно позначилося на економічному розвитку
4. Якими були причини трудової еміграції українців? регіону? 10. Робота в парах. Обговоріть і визначте, як
5. Чи можна однозначно стверджувати, що трудова емі- ви розумієте гасло кооперативного руху в Галичині «Свій
грація із західноукраїнських земель мала суто негативний до свого по своє!».
характер? 6. Якою була мета українського кооперативно-
го руху в краї?
§ 24—25. Суспільно-політичне життя на українських землях

у складі Австро-Угорщини в 60—90-ті рр. XIX ст.
1
КОНСТИТУЦІЙНІ РЕФОРМИ 60-х рр. XIX ст. В АВСТРІЙСЬКІЙ ВИ ЗМОЖЕТЕ:
ІМПЕРІЇ. Революція 1848—1849 рр., хоч і зазнала поразки, розповідати про розвиток україн-
але спричинила процес змін, який завершився перетворенням ського руху на українських землях
Австрійської імперії на конституційну Австро-Угорську монар- у складі Австро-Угорщини в 60—
хію. У перше десятиліття після революції в імперії панувала 90‑ті рр. XIX ст.; визначати та харак-
реакція, яка не привела до відродження «старих порядків», теризувати його течії; з’ясувати, як
а стала формою перегрупування політичних сил в імперії. Най- відбувся перехід від культурницько-
впливовішими силами були національні еліти (угорська, чесь- го до політичного етапу в україн-
ка, польська та інші), що перебували в опозиції до імперсько- ському русі.
го центру. Процес розпаду прискорили поразки Австрійської ПРИГАДАЙТЕ
імперії на міжнародній арені. Спочатку Австрія програла війну 1. Назвіть основні особливості сус-
Франції та П’ємонту в 1859 р. й не змогла перешкодити про- пільно-політичного розвитку Гали
цесу об’єднання Італії, а в 1866 р. зазнала поразки від Пруссії. чини в першій половині XIX ст.
Ці поразки мали далекосяжні наслідки. 2. Якими були основні здобутки
Перемоги невеликого королівства П’ємонт, що боролося за українського руху в революції
об’єднання всіх італійських земель у єдину державу, стали 1848—1849 рр.? 3. Назвіть особли-
вості українського руху в Російській
прикладом для народів, розділених між різними імперіями.
імперії в 60—90-х рр. XIX ст.
163
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ у другій половині XIX ст.
Австрійські правлячі кола змушені були в 1860 р. відно-

вити конституцію. Утворився двопалатний законодавчий ор-
ган — Державна рада. У 1861 р. австрійські володіння було
визначено як автономні краї із власними представницькими
органами — сеймами, хоч і з обмеженими повноваженнями.
Після поразки від Пруссії Австрія вже не сприймалася як
німецька держава та стала об’єднанням 11 націй або їхніх час-
Який вплив мали реформи на тин, жодна з яких не становила більшості.
статус українських земель? Із метою не допустити неконтрольованого розвитку подій
у 1867 р. було укладено угоду, що містила австро-угорський
компроміс. Так, Австрійська імперія перетворилася на дуаліс-
тичну Австро-Угорську монархію. Імперію було розділено на
австрійську частину — Цислейтанію (крім інших земель, до неї
увійшли українські землі Галичини та Буковини) та угорську
частину — Транслейтанію (крім інших земель, до неї увійшло
Закарпаття). Австрійську частину монархії поділили на авто-
номні коронні краї, утворення яких було довільним і закладало
164
протистояння двох або кількох націй. Це була суттєва зміна

базового державотворчого принципу — централізм поступався
місцем федералізму. Найбільшим із коронних країв зі столицею
у Львові було Королівство Галичини і Лодомерії з великим
князівством Краківським і князівствами Освенцимським і За-
торським, до якого входили Східна Галичина і (тимчасово) Пів-
нічна Буковина з переважно українським населенням.
Щодо Галичини австро-угорський компроміс було доповне-
но австро-польським, що накреслився ще в роки реакції. Так,
у краї встановлювалося польське домінування. Систему виборів
до Галицького сейму було влаштовано так, що поляки одразу
отримували більшість. За умов угоди намісник Галичини
обов’язково призначався з польських аристократів, а у Відні
польські інтереси мав захищати міністр у справах Галичини.
Уся соціальна, економічна та освітня політика була спрямова-
на насамперед на задоволення польських інтересів. Польську
мову офіційно впровадили в адміністрації, судочинстві, органах
самоуправління, Львівському та Ягеллонському університетах.
Така пропольська політика імперського центру була зумов-
лена зростаючим протистоянням із Російською імперією, проти
якої поляки неодноразово піднімали повстання (1830—1831,
1863—1864 рр.), а також сприйманням українського руху як
проросійського.
Незважаючи на недосконалість, конституційні реформи
60-х рр. XIX ст. в Австрійській імперії мали далекосяжні на-
слідки:
вони створили підґрунтя для розгортання національно-по-
літичних рухів;
усім народам імперії було відкрито шлях до здобутків єв-
ропейської демократії;
утвердження парламентаризму поступово змінювало сус-
пільну свідомість.
Населення з мовчазних підданих перетворювалося на спів-
носіїв влади, громадян. Парламентська й навколопарламент-
ська діяльність, що зосереджувалася в Державній раді у Відні
та Галицькому крайовому сеймі у Львові, стали невід’ємною
частиною політичного життя Галичини.
2 ГАЛИЦЬКИЙ СЕЙМ. Законодавчою основою для формування

Галицького крайового сейму були два документи — Крайо-
вий статут і Сеймова виборча ординація 1861 р. Повноваження
Якою є роль Галицького сейму
в становленні політичної
сейму, визначені лише в 1873 р., обмежувалися галузями куль- культури українського
тури й освіти, аграрними відносинами тощо. населення краю?
Структура сейму та система виборів до нього під соціаль-
ним кутом зору були яскравим зразком перехідної епохи,
оскільки вони поєднували елементи середньовічного станово-
представницького права з парламентсько-демократичними тен-
денціями Нової доби. Виборче законодавство відображало ха-
рактерне для свого часу розуміння суспільства як об’єднання
різних груп громадян, відмінних за «соціальним і фаховим
становищем, заслугами перед державою, способом життя й по-
літичної свідомості». Представницький орган, тобто сейм, мав
165
Будинок Галицького сейму. Сучасний вигляд Посли Галицького крайового сейму. ХІХ ст.
захищати інтереси цих груп відповідно до їхньої «заслуженос-

ті», яку визначав майновий і фаховий ценз. Вибори до сейму
відбувалися один раз на шість років.
Галицький крайовий сейм складався зі 150 послів від шес-
ти суспільних категорій. Загалом безпосередні виборці налічу-
вали 10 % населення (серед селянства, яке становило 95,5 %
населення краю, — 8,8 %). Такий виборчий закон забезпечував
половину місць у сеймі послам «від народу».
Теоретично всі ці мандати могли вибороти селяни, міщани
або їхні представники, що зумовлювало гостру передвиборчу
боротьбу правлячих кіл за голоси простих людей.
Орієнтація виборчого закону на становий, а не на національ-
ний склад ставила українське населення Галичини в нерівні
умови, оскільки в краї переважало селянство. Українці теоре-
Денис Зубрицький
тично могли отримати лише третину місць. Таку кількість, тоб-
то 51 мандат, вони здобули тільки під час перших виборів
1861 р. Подальші вибори відзначалися зменшенням українсько-
го представництва. У 1883 р. воно було найменшим — 12 по-
слів.
3 СТАРОРУСИНИ ТА МОСКВОФІЛИ. У 50—70-х рр. XIX ст.

в українському русі Галичини різко посилився русинський,
або старорусинський напрям, відгалуженням якого стало
москвофільство, або русофільство. Його було започатковано ще
в 40-х рр. XIX ст. У його лавах опинилася майже вся стара
українська інтелігенція, у тому числі Яків Головацький. Со-
ціальну базу течії становили духовенство, поміщики, чиновни-
ки, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи
були: у Галичині — Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван
Богдан Дідицький Наумович та Михайло Качковський; у Буковині — Касіян Бо-
?? Визначте коротко (одним-двома гатирець; у Закарпатті — Адольф Добрянський та інші.
реченнями) внесок зображених Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло
діячів в історію України. греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на за-
хист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації
церковної та світської культури, зокрема проти спроб перевес-
ти «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський
Які відмінності існували між календар григоріанським.
старорусинами та Причинами панування старорусинства були:
москвофілами? посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців
у справедливості австрійської влади;
166
зневіра у власних силах, пошук надійної зовнішньої опори

(такою опорою вбачалася Російська імперія);
поширення серед значної частини галицького селянства
у 60—80-х рр. XIX ст. сліпої віри в російського царя;
консервативний характер українського суспільства в Га
личині;
допомога російських військ Австрії у придушенні угорської
революції 1848—1849 рр.;
поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль
слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдину державу);
падіння авторитету імперської влади після поразок у вій
нах 1859 і 1866 рр.;
загострення відносин Австро-Угорщини та Російської імперії.
Уперше політичного значення старорусинська течія набула
в 1866 р., коли Австрія програла війну проти Пруссії. Тоді
поширилися чутки, що рано чи пізно Австрію спіткає доля Іван Наумович
Речі Посполитої, а Галичина відійде до Росії. Старорусини чіт-
ко висловили свою позицію, заявивши, що окремого україн-
ського народу не існує, а галицькі русини є представниками
«єдиного великоруського народу», який проживає на території
«від Карпат до Уралу». Також вони заперечували самостійність
української мови, яка проголошувалася однією з говірок єдиної
російської мови.
На хвилі зростання антипольських настроїв старорусини пере-
йняли керівництво в громадсько-культурних установах Львова.
Для поширення своїх ідей старорусини розгорнули широку
культурно-просвітницьку діяльність. У селах і містах створю-
валися читальні, бібліотеки, школи, кооперативи, різноманітні
товариства. Важливим напрямом їхньої роботи стала боротьба
проти пияцтва. Старорусини започаткували видання серії по-
пулярних книжок для селянства штучно створеною мовою, яку
назвали «язичієм». Це була мішанина російської, української,
польської та церковнослов’янської мов.
Таку проросійську позицію не могли не помітити в Санкт- Михайло Качковський
Петербурзі. Царський уряд спрямував значні кошти на під-
тримку старорусинів. За свою проросійську позицію старору-
синську течію стали називати москвофільською. Проте це не
зовсім доречно, адже старорусинство було ширшим явищем
і мало значну опору в галицькому суспільстві. Головною озна-
кою старорусинства була чітка антипольська спрямованість,
опір будь-яким проникненням західних модерних впливів. Мо-
сквофільство було відгалуженням від старорусинського руху,
представники якого виступали з проросійських позицій. Ствер-
джуючи, що галицькі русини — це росіяни, вони намагалися
поширити в краї російську мову.
У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію —
Руську раду, яка мала продовжити справу Головної руської ради
1848—1851 рр. щодо захисту прав та інтересів населення. Було
створено потужну видавничу базу. Друкованими органами Русь-
кої ради були журнал «Слово» (1861—1887 рр.), газети «Руська
рада» (1871—1912 рр.), «Наука» (1874—1900 рр.) та інші.
Касіян Богатирець
167
І все ж, незважаючи на такий розмах і зовнішню підтрим-

ку, із 80-х рр. XIX ст. старорусинство в Галичині почало за-
непадати. Проте в Буковині, а особливо в Закарпатті, цей на-
прям переважав аж до середини XX ст.
4 НАРОДОВЦІ. Ідеї, які сповідували старорусини, задовольня-

ли не всіх представників українського руху, особливо мо-
лодь. Молодіжна опозиція виникла насамперед під впливом із
Наддніпрянської України поезії Т. Шевченка, контактів із лі-
тераторами, особливо з П. Кулішем, О. Кониським, які разом
з І. Нечуєм-Левицьким із 1864 р. почали друкуватися у Льво-
ві. Таким чином, на західноукраїнських землях на початку
60-х рр. XIX ст. в українському русі з’явився новий напрям —
Степан Качала народовський.
У народовському русі можна виділити два етапи: перший
(60-ті рр. ХІХ ст. — 1879 р.) — ідейне оформлення руху, ак-
тивна культурно-освітня діяльність його представників із
метою пробудження національної самосвідомості населення;
другий (1879—1890 рр.) — активна політична діяльність, ор-
ганізаційне оформлення руху.
Народовці проповідували ідеї національного відродження,
започатковані «Руською трійцею» та діячами з Наддніпрян-
ської України. Вони виходили з того, що українці — це окре-
ма нація, яка живе на території від Кавказу до Карпат. Голов
ними цілями діяльності народовців були розвиток української
мови на основі народної говірки, створення єдиної літературної
мови, піднесення культурного рівня народу західноукраїнських
Юліан Лаврівський земель, згуртування національних інтелектуальних сил.
Саме тому на першому етапі своєї діяльності народовці зо-
середилися на культурно-просвітницьких питаннях.
реченнями) внесок зображених
діячів в історію України.
Спочатку розбіжності між старорусинами й народовцями
стосувалися тільки мови й літератури. В інших сферах при-
бічники обох напрямів мали багато спільного.
Свою діяльність народовці почали зі спроб заснувати періо
Чи можна стверджувати, що дичні видання й створити громади зі старшокласників і сту-
народовці та громадівці — два дентів Львова (першу громаду започаткував у 1863 р. Д. Та-
тотожні рухи? нячкевич). Громади відіграли величезну роль у вихованні
галицької молоді в дусі національної свідомості й надихнули
значну кількість діячів українського національно-визволь
ного руху.
Зі «Споминів з мого життя» О. Барвінського

Перші твори Шевченкові, які ми почали читати, діс- пелі, тліла в наших серцях, розвели з неї ясну полу-
талися нам у руки з «Вечерниць», опісля дещо про- мінь, що всіх нас обгорнула, з’єднаних у «Громаді»,
читали ми з «Основи», і з того часу Шевченко став і зігрівала до сеї народної ідеї українсько-руської, якої
нашим «апостолом правди і науки». Його мученицьке таким голосним речником станув у наших очах Шев-
життя, і жаль-туга, що його вже немає на світі, розвід- ченко.
ки про Шевченка в «Основі» Костомарова, Куліша,
Жемчужникова й інших розжарили сю іскру народної ?? Який вплив мала творчість Т. Шевченка на розвиток
українського руху в Галичині?
свідомості і любові до свого народу, яка досі, мов у по-
168
Корнило Устиянович Сидір Воробкевич Іван Борискевич
До молодих народовців долучилися й старші діячі — свя-

щенник Степан Качала, суддя Юліан Лаврівський, правник
Іван Борискевич, колишній заступник голови Головної руської
ради, письменник Корнило Устиянович та Сидір Воробкевич.
В умовах, коли всі культурно-освітні установи Галичини
перебували під впливом старорусинів, народовці вдалися до У 1862—1863 рр. народовці ор-
створення власної мережі культурно-просвітніх установ. ганізувалися довкола літератур-
У 1861 р. вони заснували «Руську бесіду», а згодом її театр, ного тижневика «Вечерниці»
який став першим українським професійним театром. (Ф. Заревич, Д. Тинячкевич,
Переломним виявилося відкриття в 1868 р. товариства В. Шашкевич — син Маркіяна,
«Просвіта», яке за статутом мало «спомагати народну просвіту К. Климович, А. Вахнянин). Че-
рез відсутність коштів тижневик
в напрямах моральнім, матеріальнім і політичнім». У відозві
занепав, але відродився під на-
про заснування «Просвіти» зазначалося, що вона своєю діяль- звою «Мета» (1863—1864 рр.) за
ністю покликана «заложити будучність нашої народності». редакцією молодого письменни-
У 1873 р. у Львові народовці організували Товариство ка К. Климковича. Тоді ж за ре-
ім. Т. Шевченка, яке згодом за відсутності власної державності дакцією К. Горбаля виходили
фактично відігравало роль української Академії наук. журнал «Нива», а за редакцією
Заборона українського слова в Наддніпрянській Україні та В. Шашкевича — «Русалка».
гоніння царського режиму проти українства пожвавили
народовський рух. Українські діячі з Наддніпрянщини всіляко
підтримували національний рух у Галичині, у тому числі
фінансово.
Із 1879 р., після поразки старорусинів на виборах до Га-
лицького сейму, народовці вже виступали як політична сила.
Першим політичним актом народовців стало видання того ж
року газети для селянства «Батьківщина» за редакцією Юліа-
на Романчука, що засвідчувало їхнє прагнення залучити до
себе широкий загал населення Галичини.
У грудні 1879 р. на таємній нараді за участю 36 осіб під
керівництвом Ю. Романчука було вирішено започаткувати
українську щоденну газету «Діло», щоб, на противагу старо-
русинському «Слову», «ділом, не словом прямувати до кращо-
го народові». Головним редактором став Володимир Барвін-
ський. Перший номер вийшов у січні 1880 р.
Поширенню популярності народовців сприяв судовий про-
цес над москвофілами. На лаві підсудних опинилися А. Доб
рянський та його донька О. Грабар, І. Наумович, В. Площан- Юліан Романчук
169
ський та інші. Хоча звинувачених було виправдано, слідство

виявило непривабливі аспекти діяльності москвофілів, зокрема
їхні зв’язки з російською владою.
Цей судовий процес мав й інші наслідки. У 1882 р. між
старорусинами й народовцями було укладено договір, у якому
визначалися засади узгодженої діяльності на майбутнє. Відто-
ді для ведення справ, «спільних усім русинам», мали форму-
ватися комітети з рівної кількості представників обох течій. Із
часом досягнені домовленості ставали дедалі умовнішими. На-
родовство активно розвивалося, тоді як старорусинство, віді-
гравши свою історичну роль у стримуванні процесу полонізації,
вичерпало себе.
Активна політична діяльність народовців привела до засну-
Володимир Барвінський вання ними в 1885 р. своєї політичної організації — Народної
ради, на чолі якої став Ю. Романчук. Її перші загальні збори
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ відбулися 2 лютого 1888 р.
Завоювання народовцями провідних позицій в українському
Володимир Барвінський русі змушувало їх шукати порозуміння з українським селян-
(1850—1883), за освітою юрист,
ством — основним джерелом сили українського руху. Ці шляхи
усе своє коротке життя віддав
українській справі. Він відомий
не могли оминути сільських греко-католицьких священників.
як засновник і редактор єдиної Компроміс із духовенством та угода зі старорусинами зу-
щоденної української газети мовлювали набуття народовством консервативних рис.
«Діло», яка майже без перерви Суспільно-політичні течії в українському русі — старору-
виходила протягом 1880— синство й народовство — були явищами суто українського по-
1939 рр. Видавав у Львові «Біб ходження, що виникли як реакція українського суспільства на
ліотеку найзнаменитіших по виклик часу. Проте навіть найактивніша діяльність народовців
вістей». Сам був автором і старорусинів не могла забезпечити піднесення українського
численних статей на політичні суспільства до рівня інших європейських народів.
та суспільні теми, а також пові-
5
стей «Скошений цвіт» (1877 р.,
РОЗБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ. «ПРОСВІТА». Про
перекладена польською мовою),
«Безталанне сватання», «Сонні
відники українського руху в Галичині усвідомлювали, що
мари молодого питомця». Нале- без підтримки населення будь-яка політична боротьба не матиме
жав до найактивніших пред- успіху. Із цією метою протягом другої половини XIX ст. націо
ставників народовського руху, нальне життя розбудовувалося через створення мережі громад-
творців товариств «Просвіта» сько-політичних, економічних, культурно-освітніх установ, то-
і «Рідна школа». У 1880 р. орга- вариств, які мали забезпечити культурні та економічні потреби
нізував перше у Львові народне українського населення, водночас стримуючи польський вплив
віче, яке мало велике значення на нього. Основою цього процесу стало товариство «Просвіта».
для пробудження свідомості У 60-ті рр. XIX ст. слов’янські народи Австрійської імперії
українського народу. створювали культурно-освітні товариства для підняття освіт-
нього рівня населення. Назрівала необхідність заснування
української освітньої установи, ініціатором якої став С. Кача-
ла. Його підтримали молоді народовці.
2 вересня 1868 р. австрійський уряд дозволив заснувати
товариство «Просвіта». 8 грудня того самого року у Львові було
скликано перший його загальний збір. Першим керівником
товариства став Анатоль Вахнянин — музикант, диригент,
Якою була роль «Просвіти» письменник, професор академічної гімназії.
в розбудові національного Згідно з першим статутом, «Просвіта» була науково-про-
життя? світницькою організацією, яка характером своєї діяльності на-
гадувала громади в Наддніпрянській Україні, але, на відміну
від них, діяла легально й мала чітку структуру. У перші роки
170
кількість членів товариства не перевищувала кількох сотень

осіб. «Просвіта» віддавала перевагу науковим дослідженням
у галузі етнографії, історії, географії тощо. До того ж у само-
му статуті не передбачалося залучення широких народних мас
до просвітницької діяльності. Проте такий напрям роботи то-
вариства не відповідав вимогам часу. Виникла потреба в орга-
нізації, яка б здійснювала народну просвіту й залучала широ-
кий загал до національно-визвольного руху. Тому вже
в травні 1870 р. було прийнято другий статут, який наголосив
саме на просвітницькій діяльності.
Основним напрямом діяльності «Просвіти» стало книгодру-
кування. Ще на перших загальних зборах вирішили видавати
книжки українською мовою без польських, російських
і церковнослов’янських слів, у простому й доступному стилі. Анатоль Вахнянин
Спочатку було видано «Читанку для сільських людей» під на-
звою «Зоря», укладену О. Партицьким. Книжка мала успіх, її
швидко розкупили.
Проте розгортання роботи товариства потребувало вдоскона-
лення організаційної структури, урізноманітнення форм роботи.
Із цією метою в 1876 і 1891 рр. приймалися нові статути, які,
зрештою, перетворили «Просвіту» на могутню організацію, що,
без перебільшення, творила національне життя краю. Крім ви-
дання популярних книг для народу, розроблялися та видавали-
ся українські підручники для початкової та середньої шкіл,
створювалися читальні, ремісницькі товариства. До того ж
«Просвіта» активно долучилася до кооперативного руху в краї.
На кінець XIX ст. не було такої ланки культурного та еконо-
мічного життя краю, якої б не охоплювала її діяльність.
У 1897 р. діяли 18 філій товариства, 522 читальні,
146 крамниць, 124 позичкові каси й 60 комор. Так було за-
кладено міцне підґрунтя розбудови самостійних господарсько-
економічних і культурних установ, які мали б покращити со-
ціально-економічне становище краю. Крім того, важливим Пам’ятник «Просвіті» у Львові
здобутком «Просвіти» стало те, що до кінця XIX ст. кількість
неписьменних скоротилася на 16 %.
6 ПОЛЬСЬКІ ТА ЄВРЕЙСЬКІ РУХИ в другій половині XIX ст. Піс-

ля ліквідації польської державності перед польським ви-
звольним рухом стояло завдання відновлення держави, Якою була взаємодія польського
об’єднання в ній усіх польських земель, поділених між трьома та єврейського рухів
імперіями. з українським?
Найбільш сприятливі умови для розгортання польського
національно-визвольного руху після придушення польського
повстання 1863—1864 рр. у Росії склалися в Австрійській ім
перії (із 1867 р. — Австро-Угорській монархії). Там унаслідок
польсько-австрійського компромісу Галичина отримала авто-
номію, у якій провідні позиції посіли поляки. Творці
компромісу плекали надію перетворити Галичину на «поль-
ський П’ємонт», навколо якого в майбутньому відбудеться
об’єднання польських земель у межах історичних кордонів
(тобто 1772 р.). У Галичині мала сформуватися модель
майбутньої Польської держави. Галицькому сейму в цій систе-
171
ЦІКАВІ ФАКТИ мі належала визначальна роль. Він, з одного боку, розглядав-

ся як наступник сеймів давньої Речі Посполитої, що засвідчу-
У політичній площині єврейська
вало неперервність державотворчих традицій. З іншого боку,
громада, а особливо її еліта,
була схильна до мирного спів як єдиний парламент на землях переділеної Польщі, сейм мав
існування з владою, отже, до служити інтересам усього народу, бути виразником його волі.
співпраці з поляками. Деякі Таких позицій дотримувалися краківські консерватори
з них навіть закликали до доб (стальчики). Крім того, вони засуджували будь-які насильниць-
ровільної польської асиміляції. кі дії та закликали польське суспільство бути прихильними до
Багато євреїв стали щирими австрійського імператора. У політиці щодо українського насе-
польськими патріотами (єврей лення вони переконували польську громадськість піти на комп-
за походженням, поляк за усві- роміс. Стальчики, хоча й були кількісно невеликою групою,
домленням, уподобанням). Про- обіймали майже всі провідні державні посади, впливаючи на
те така тенденція в єврейській
польську політику імператора.
громаді тривала лише до почат-
Політичними суперниками стальчиків були східногалицькі
ку 90-х рр. XIX ст. Це було зу-
мовлено тим, що в польському консерватори (подоляки), краківські та львівські ліберал-демо-
русі почав наростати антисемі- крати. Останні вимагали від імператора надання полякам
тизм (вороже ставлення до єв- таких самих прав, що й угорцям, і проведення виборчої рефор-
реїв). Реакцією на нього стало ми. Подоляки, хоча загалом підтримували стальчиків, катего-
поширення ідей сіонізму. Ідеа- рично відкидали можливість будь-якої згоди з українцями. Ці
лом сіоністів було утворення обидві течії (консервативна й ліберальна) були в основному
єврейської держави в Палести- представлені польською аристократією, яка міцно тримала вла-
ні, а головною метою в Галичи- ду в Галичині.
ні — боротьба за збереження У другій половині XIX ст. виникли й нові напрями в поль-
єврейської національної іден-
ському русі — людовий (народний, або селянський) і соціаліс-
тичності. Така зміна пріоритетів
тичний, які набирали силу й на початку XX ст. посіли провід-
у єврейському русі позначилася
і на українсько-польському кон- ні позиції. Їхня поява була характерною ознакою Нової доби,
флікті: євреї в ньому посіли пе- коли швидко зростала громадська самосвідомість широких
реважно нейтральну позицію, верств населення, формувалися масові політичні рухи. Ідея
а подекуди підтримували укра- опіки вищих класів над народом відходила в минуле. Селян-
їнців. ство й робітники все голосніше заявляли про своє право само-
стійно висловлювати та обстоювати власні інтереси.
Нові течії в українському питанні не запропонували нічого
нового. Єдине, у чому вони виступали спільно з українським
рухом, — це вимоги щодо виборчої реформи та соціальних прав
населення. Право українського населення на власну державу,
а тим більше в Галичині, категорично заперечувалося.
Крім української та польської, впливовою громадою краю
була єврейська. На 1880 р. вона становила 11,52 % населення
Галичини. Основна частка євреїв проживала в містах і містеч-
ках, проте наприкінці XIX — на початку XX ст. характерною
особливістю Галичини стало зростання єврейської громади на
селі. У селах євреї були переважно корчмарями, лихварями,
управителями маєтків тощо. Така станова структура єврейської
громади небезпідставно сприймалася українським селянством
як недружня, проте єврейських погромів, як у Російській ім-
перії, тут не відбувалося.
конституційні реформи в Австрійській (Австро-Угор- відокремлення радикальної течії;

ській) імперії; роль товариства «Просвіта» в розвитку українського
формування двох провідних течій — москвофільської руху.
і народовської;
172
§ 26. Радикальний рух у Галичині. Особливості суспільно-політичного життя в Буковині та Закарпатті
1861 р. — заснування Галицького сейму. 1880 р. — початок видання газети «Діло».

1868 р. — заснування товариства «Просвіта». 1885 р. — заснування народовцями політичної організа-
1873 р. — заснування Літературного товариства ції «Народна рада».
ім. Т. Шевченка (1892 р. — реорганізація його в Наукове
товариство ім. Т. Шевченка (НТШ)).
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою го руху? Які течії існували в польському русі Галичини?
«Правда — неправда». Правила гри. Учні та уче- Як вони ставилися до українства? 8. Визначте мету єв-
ниці визначають, які з наведених тверджень є правдиви- рейського руху в Галичині. Яким було його ставлення до
ми, а які — ні. Вибір слід пояснити. Потім учитель/учи- українства? 9. Охарактеризуйте систему виборів до Га-
телька пропонує учням та ученицям самостійно скласти лицького сейму.
декілька правильних і неправильних тверджень. Зразок
10. Які успіхи в розбудові національного життя
тверджень: 1) Конституційні реформи було проведено
Галичини ви можете назвати? Складіть
в Австрійській імперії в 60-ті рр. ХІХ ст. 2) Панівною те-
тези. 11. Заповніть таблицю «Український рух на захід-
чією українського руху в Галичині в 60—80 рр. ХІХ ст.
ноукраїнських землях у другій половині XIX ст.».
стала народовська. 3) «Руська бесіда» була політичною
організацією старорусинів. 4) Політична організація на- План Старо Москво
родовців мала назву «Народна рада». 5) Товариство «Про- Народов
характерис русин філь
світа» було засновано в 1868 р. 6) Лідером старорусин- ський
тики ський ський
ського напряму українського руху в Галичині був
І. Франко. Організацій-
ні форми
2. Якими були головні причини українсько-поль- Лідери
ського протистояння в Галичині? 3. Робота
Мета
в малих групах. Обговоріть і з’ясуйте причини появи
діяльності
старорусинства в українському русі на західноукраїнських
землях та його переважання в 60—90-ті рр. Хто підтри-
XIX ст. 4. Якою є роль товариства «Просвіта» в розбудо- мував
ві національного життя? 5. Який зв’язок існував між
кооперативним і національно-визвольним руха- 12. Чи можна стверджувати, що в Австро-Угор-
ми? 6. У чому полягала суть розбіжностей між старо- ській імперії українське населення мало політичну
русинами й народовцями? 7. Якою була мета польсько- свободу? Підготуйте есе за цим питанням.
§ 26. Радикальний рух у Галичині.

Особливості суспільно-політичного життя
в Буковині та Закарпатті в другій половині XIX ст.
1
РАДИКАЛЬНА ТЕЧІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ РУСІ ГАЛИЧИНИ. Вихід
українського руху (як москвофілів, так і народовців) на розповідати про суспільно-політичне
широку політичну арену був наслідком розгортання в Європі життя на західноукраїнських землях
політичних рухів, поширення модерних європейських політич- наприкінці XIX ст.; визначати причи-
них теорій, зокрема соціалізму. Новий імпульс українському ни появи радикальної течії в україн-
руху в Галичині дала східноукраїнська інтелігенція, яка на той ському русі та українських політич-
час була більш освіченою та обізнаною в європейських полі- них партій; давати оцінку політичним
тичних теоріях. Цьому сприяла, зокрема, діяльність М. Дра- програмам українських політичних
гоманова, який закликав молодь підвищувати свій інтелек партій; розкривати зміст понять
туальний рівень, знайомитися із кращими надбаннями і термінів: радикальна течія, політич-
на партія, «нова ера», «український
європейської та російської культури й науки. На його заклики
П’ємонт».
173
ПРИГАДАЙТЕ відгукнулася невелика група західноукраїнської молоді. Так

1. Які течії переважали в українсько- в українському русі виникла ще одна течія — радикальна.
му русі Галичини в 60—70-х рр. Перші прибічники М. Драгоманова з’явилися у віденському
XIX ст.? 2. Чим можна пояснити роз- клубі українських студентів «Січ». Наприкінці 70-х рр. XIX ст.
кол, що виник в українському русі?
його ідеї підтримували два львівські студентські гуртки: «Акаде-
мічний гурток» (перебував під впливом старорусинів) і народо-
Що зумовло появу радикальної
течії в українському русі? вський «Дружній лихвар». Згодом коло їхніх прихильників роз-
ширювалося. Найбільш здібними послідовниками поглядів
М. Драгоманова стали Іван Франко та Михайло Павлик, які під-
несли український рух у Галичині на новий інтелектуальний рі-
вень, подолавши його провінційну обмеженість і консерватизм.
Свою діяльність представники нової течії розпочали з ак-
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ тивної пропагандистської роботи. Із 1876 р. М. Павлик та
І. Франко редагували журнал «Друг». Вони відкинули «язи-
Михайло Павлик (1853— чіє», яким публікувався журнал, і перейшли на українську
1915) — громадський і культур- народну говірку. Свої перші критичні статті діячі спрямували
но-освітній діяч, літератор. По-
проти старорусинів. Згодом вони зачепили й народовців, ви-
ходив із селянської родини зі
сміюючи їх за невисоку якість літературної продукції та кон-
Станіславщини. Після закінчен-
ня гімназії у Львові в 1874 р.
серватизм. Проте основний удар припав на духовенство, яке
вступив до Львівського універ- радикально налаштована молодь намагалася усунути від керів-
ситету. Там він став членом ної ролі в духовному житті суспільства. Таку гостру критику
«Академічного гуртка» й спів неоднозначно сприйняли як провідники українського руху, так
працював у його друкованому і загалом західноукраїнське суспільство.
органі «Друг», де познайомився Виходу нової політичної течії на політичну арену сприяв
з І. Франком. Ідеї М. Драгомано- судовий процес 1877—1878 рр. проти І. Франка та його това-
ва справили на нього велике ришів. Соціалістичні ідеї, які пропагували діячі нової течії,
враження, і він став палким їх стали приводом до звинувачення їх у підривній діяльності.
прихильником.
Хоча загалом ідеї, що проголошували радикали, не були
Спільно з І. Франком видавав
сприйняті українським суспільством, вони привели до появи
журнал «Громадський друг»,
альманахи «Дзвін» і «Молот». За
нових прихильників соціалістичних ідей (М. Ганкевич, С. Коз-
свої соціалістичні погляди за- ловський, К. Трильовський, В. Будзиновський, В. Охримович
знавав переслідувань. П’ять ра- та інші).
зів потрапляв до в’язниці. Зре- У жовтні 1890 р. радикали створили першу українську по-
штою був змушений емігрувати літичну партію в Галичині — Русько-українську радикальну
до Швейцарії, де разом із партію (РУРП). Уперше в українському русі було висунуто
М. Драгомановим і С. Подолин- й аргументовано ідею єдності українських земель і політичної
ським видавав журнал «Грома- самостійності України. Він містився в книзі Ю. Бачинського
да». Був одним із засновників «Україна irredenta» (1895 р.).
Русько-української радикальної
Книга викликала інтерес у широких колах громадськості.
партії та редактором її друкова-
Як стверджував один із діячів українського руху Степан Баран,
них органів «Хлібороб» і «На-
род» (1890—1895 рр.). У 1914 р.
«Кобзар» Т. Шевченка й «Україна irredenta» Ю. Бачинського
став заступником голови Голов- «зробили нас, старших гімназистів і студентів, українськими
ної української ради. державниками та соборниками». Саме зусиллями ровесників
Ю. Бачинського, яких називали «молодими радикалами»,
у 1895 р. на черговому з’їзді РУРП до партійної програми було
включено положення про самостійну Україну. Невдовзі цим
шляхом пішли всі інші українські партії Галичини.
Чи можна стверджувати, що
«нова ера» заклала основи
подальшого українсько-
2 «НОВА ЕРА» В УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИНАХ ТА ЇЇ
НАСЛІДКИ. Початок політизації українського руху та ста-
новлення ідеї політичної самостійності України відбувалися
польського порозуміння? в умовах, коли українське питання в Галичині мало першо-
рядне значення. Це виявлялося у трьох площинах:
174
1) загальнодержавний напрям: прагнення австро-угорських

правлячих кіл використати українське питання в протистоян-
ні з Росією, уникнути радикалізації українського руху, пере-
творення його на руйнівну силу;
2) міжнаціональні відносини в краї: піднесення українсько-
го руху робило неминучою зміну системи відносин із поляками;
3) загальноукраїнський напрям: реалізація ідеї перетворен-
ня Галичини на «український П’ємонт».
Міжнародна ситуація сприяла виходу української проблеми
на європейський рівень. Балканська криза загострила відноси- Михайло Павлик
ни Австро-Угорщини та Німеччини з Росією. Українські землі
почали розглядатися як можливий театр воєнних дій. Широ-
кого розголосу з боку австрійських, німецьких, російських, ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
українських та польських кіл набула стаття «Росія в Європі», Юліан Бачинський (1870—1940)
запропонована німецьким канцлером О. фон Бісмарком, де ви- народився в селі Новосілка (нині
словлювалася ідея відновлення Київського королівства під про- територія Тернопільської облас-
текторатом Габсбургів. ті) у родині греко-католицького
Австро-угорський уряд серйозно зацікавився українським священника. Соціалізмом захо-
рухом у Наддніпрянській Україні, сподіваючись за його допо- пився під час навчання в Акаде-
могою відірвати українські землі від Росії. Ця ідея збіглася мічній гімназії, був членом Сою-
зу польської молоді «Зет»,
з прагненнями деяких провідників Київської громади (В. Анто-
у 1890 р. його обрали до про-
нович, О. Кониський та інші) схилити на бік української спра-
воду РУРП. Став одним із голо-
ви керівні кола Австро-Угорської монархії, щоб здобути нові вних теоретиків цієї партії, а та-
національно-культурні права для галицьких українців. Для цьо- кож заснованої в 1899 р.
го треба було примирити українців і поляків у Галичині. Української соціал-демократич-
Переговори щодо досягнення порозуміння почалися ще ної партії. Часто брав участь
в середині 80-х рр. XIX ст. Вони велися таємно у вузькому у політичних суперечках. Ю. Ба-
колі осіб. Улітку 1888 р. було досягнуто домовленості про ви- чинський публікував свої тексти
дання місячника «Правда», який мав стати друкованим орга- в часописах «Народ», «Радикал»,
ном «цілої України-Русі», пропагувати «духовну єдність» укра- «Громадський голос», «Будуч-
їнського народу, поділеного між двома державами, а водночас ність» (преса УРП), «Земля
і воля» (УСДП), «Свобода» (США),
готувати суспільство до польсько-української згоди.
«Вісник Союзу визволення Укра-
Зрештою під тиском віденської та київської сторін угоди
їни», «Наш голос», обіймав поса-
було досягнуто й оприлюднено 25 листопада 1890 р. Офіційно- ду головного редактора журналу
го тексту домовленостей не склали: вони ґрунтувалися на чес- «Вперед» (1912—1913 рр.).
ному слові її ініціаторів. Ця компромісна «джентльменська» Ю. Бачинський увійшов в історію
угода, яку уклали лідери народовців Олександр Барвінський, передусім як автор книги «Укра-
Ю. Романчук, галицький митрополит С. Сембратович за під- їна irredenta», у якій на засадах
тримки В. Антоновича з польськими політичними колами й ав- марксизму обґрунтував немину-
стрійським урядом, отримала назву «нова ера». чість самостійної України.
Українці вимагали від польської адміністрації краю визнати
самостійність української нації та більше дбати про її розвиток,
з однаковою прихильністю ставитися до двох народів у Галичи-
ні, обіцяючи бути лояльними до Австро-Угорської монархії та
династії Габсбургів. Як запевняли обидві сторони, угода мала
розпочати «нову еру» в українсько-польських відносинах.
Однак ця політика тривала недовго. Польська адміністра-
ція не бажала йти на поступки, які дозволили б українському
руху поставити питання про поділ Галичини на українську
й польську частини та домагатися автономних прав. На по-
чатку 1894 р. обидві сторони відмовилися від продовження цієї
політики. Юліан Бачинський
175
І все ж, незважаючи на провал, «нова ера» мала далеко-

сяжні наслідки. Поступово реалізувалася програма, накреслена
її ініціаторами, яка передбачала: відкриття кафедри історії
України у Львівському університеті, надання Товариству
ім. Т. Шевченка статусу наукового з перспективою перетворен-
ня його на українську Академію наук. Фактично було відкри-
то кафедру української історії (вона називалася кафедрою іс-
торії Східної Європи) і Наукове товариство ім. Т. Шевченка
з постійною державною підтримкою, але без академічного ста-
тусу; засновано чотирикласні школи з українською мовою ви-
Олександр Барвінський
кладання при чоловічих семінаріях у Тернополі й Станіславі
та при жіночій у Львові, паралельні українські класи при Ко-
ломийській гімназії, учительську семінарію в Самборі; відо-
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ кремлено українську гімназію від польської в Перемишлі тощо.
Видатним представником наро- У 1893 р. український фонетичний правопис отримав статус
довської течії українського руху офіційного та був упроваджений у шкільні підручники. Також
у Східній Галичині був Олек- було створено ощадне товариство «Дністер» (1892 р.) для укра-
сандр Барвінський (1847— їнського населення. Одним із прямих наслідків політики «но-
1926). Він працював у керівни- вої ери» став приїзд до Львова в 1894 р. молодого київського
цтві «Просвіти», «Руської бесіди», історика, учня В. Антоновича Михайла Грушевського, який
у 1892 р. реорганізував львів- очолив щойно відкриту кафедру у Львівському університеті.
ське товариство ім. Т. Шевченка Іншим вагомим наслідком польсько-української згоди ста-
в наукове. Був послом до Га-
ла прискорена структуризація українського політичного життя
лицького крайового сейму, Ві-
денського парламенту, членом
в Галичині. Почалося чітке розмежування політичних течій.
австрійської палати панів, Га- Як ви вже знаєте, в українському русі виникла радикальна
лицької шкільної ради. течія. У середині 90-х рр. XIX ст. радикали переживали під-
несення, а в 1895 р. долучили до своєї програми вимогу по-
літичної незалежності України. У лавах народовців стався роз-
кол. На продовженні політики згоди з поляками наполягала
група, що гуртувалася навколо О. Барвінського, — їх називали
новокурсниками. Згодом вони перетворилися на невелику
Християнсько-суспільну партію. Їх підтримувало вище греко-
католицьке духовенство.
Більша частина народовців на чолі з Ю. Романчуком по-
сіла чітку антипольську позицію. Їх називали незалежними.
Проте постійні хитання народовців від боротьби до співпраці
з поляками підривали їх авторитет. Керівники старорусинської
течії поступово переходили на ідеї москвофільства та втрачали
позиції.
Отже, «нова ера» призвела до розколу в українському русі,
що негативно позначалося на результатах виборів до Галиць-
кого сейму в 1895 р.
Проте розкол мав і позитивні наслідки: на межі XIX—
XX ст. виникли політичні партії з чітко окресленими націо-
нально-державницькими програмами (національна незалеж-
ність України, об’єднання всіх українських земель у єдину
1. Які українські партії були
державу), які посіли провідні позиції в українському русі.
створені наприкінці
Старорусинство остаточно занепало.
XIX ст.? 2. Коли в програмах
українських партій Галичини
з’явилося положення про
необхідність боротьби за
незалежну соборну Україну?
3 УТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ. Кінець XIX ст. став пере-
ломним у розвитку українського національного руху. Із
появою перших українських партій національна ідея вийшла
176
за межі середовища інтелігенції та проникла в широкі маси.

На історичну арену вийшло нове покоління діячів, яке вису-
нуло вимогу повної незалежності України. Саме наприкінці
XIX ст. почалося поширення термінів «Україна», «україн-
ський» замість «Русь», «руський», «русин».
Як уже згадувалося, першою політичною партією стала
Русько-українська радикальна партія (РУРП) під проводом
І. Франка і М. Павлика. У 1895 р. до програми РУРП долу-
чили положення, які можна буде реалізувати в незалежній
Українській державі (віддалена перспектива), а в найближчій
перспективі — у межах автономної провінції Австро-Угорської
монархії. Крім цих положень, у програмі висувалися вимоги
передачі селянству якомога більше землі. Декларувалося вста-
новлення колективної організації праці та колективної влас-
ності на засоби виробництва. Партія видавала газети «Хлібо-
роб» і «Громада». Для пропаганди програмових положень було Микола Ганкевич
випущено серію брошур під загальною назвою «Радикальна
тактика» (І. Франко). Велику увагу партія приділяла поши-
ренню своїх ідей серед селянства.
Незважаючи на наполегливу працю, РУРП не здобула ши-
рокої підтримки в галицькому суспільстві, хоча в 90-ті рр.
XIX ст. посідала провідні позиції. Проти неї було налаштова-
но духовенство, яке заблокувало партії доступ до селянства.
Соціалістичні ідеї не сприйняли через нечисленність україн-
ського пролетаріату. Наприкінці 1899 р. партія переживала
кризу.
Розбіжності в керівництві РУРП створили передумови для
виникнення нових партій. Так, у 1899 р. від неї відійшли при-
хильники марксизму й заснували Українську соціал-демокра-
тичну партію (УСДП). Видатними її членами були М. Ганке-
вич, С. Вітик, Ю. Бачинський. Партія мала відстоювати
інтереси українського робітництва, підтримуючи гасло політич-
ної незалежності України. Через відсутність широкої соціаль- Семен Вітик
ної бази УСДП була нечисленною, проте її лідери мали значний
вплив у краї. До того ж партія відігравала помітну роль
у профспілковому русі.
У грудні 1899 р. частина радикалів, що дотримувалися на-
ціоналістичних поглядів (І. Франко та інші), а також основна ЦІКАВІ ФАКТИ
маса народовців на чолі з Є. Левицьким та В. Охримовичем за У 1896 р. з групи О. Барвінсько-
посередництва М. Грушевського та фінансової підтримки з Над- го та А. Вахнянина, що залиша-
дніпрянщини утворили Українську національно-демократичну лася на позиції співпраці з по-
партію (УНДП). ляками в дусі «нової ери»,
Партію очолили М. Грушевський, Є. Левицький, В. Охри- постала Християнсько-суспільна
мович, Д. Савчак, І. Франко. Перший з’їзд партії відбувся партія (до 1911 р. існувала як
в 1900 р. У своїй програмі-максимум УНДП проголосила со- Католицько-руський народний
борність України, «де б усі частини нашої нації об’єдналися союз). Її підтримувало вище ду-
ховенство. Окремі представни-
в одну новочасну культурну державу», і її національну не-
ки духовенства утворили Като-
залежність. У програмі-мінімум ставилося завдання домогти-
лицько-руський союз. Однак ця
ся автономії краю в межах Австрії. В інших питаннях це клерикально-консервативна
була типово ліберальна партія, яка прагнула уникати соці- партія не знайшла підтримки
альних конфліктів. Своєю поміркованістю та народовською навіть серед священників.
тактикою вона здобула прихильність більшої частини насе-
177
Чому І. Франко, який одним із лення. Під її впливом перебувала «Просвіта» та інші орга-
перших пропагував марксистські нізації й установи.
ідеї, згодом їх категорично Зі зростанням організаційної та політичної сили україно-
заперечував? філів у Галичині слабшав вплив русофілів.
Отже, в українському русі Галичини на початку XX ст. від-
булася остаточна партійна структуризація й політична стабілі-
зація: провідне місце в цій структурі посіла УНДП, в опозиції
до неї були РУРП і УСДП. Об’єднувало всі українські партії
прагнення політичної самостійності України.
4 РОЛЬ І. ФРАНКА В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ СУСПІЛЬНО-ПО-

ЛІТИЧНОЇ ДУМКИ. У політичному русі та розвитку суспіль-
но-політичної думки Галичини та всіх українських земель важ-
ливу роль відіграв Іван Франко (1856—1916).
Політичні погляди І. Франка сформувалися в студентські
роки. Упродовж тривалого часу він перебував під ідейним
впливом М. Драгоманова, реалізуючи федеративні принципи
в теорію та практику соціалістичного руху в Галичині. І. Фран-
Іван Франко
ко навіть чинив опір гаслу політичної самостійності України,
стверджуючи, що це вигідно панівним верствам, а не трудів-
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ никам.
Іван Франко — письменник, Після смерті М. Драгоманова він перейшов на позиції само-
вчений, громадський діяч. стійництва. Розрив із соціалістами був зумовлений тим, що
У 1875 р. закінчив Дрогобицьку І. Франко усвідомив: соціалізм не приведе до національного
гімназію, навчався у Львівсько- визволення України, оскільки під соціалістичними гаслами
му, Чернівецькому та Віденсько- могутні нації можуть поглинути інші.
му університетах. Із 1894 р. очо- Перехід на самостійницькі позиції спричинив розрив
лював філологічну секцію, І. Франка з радикалами. Він став одним із керівників Україн-
а з 1898 р. також етнографічну
ської національно-демократичної партії.
комісію Наукового товариства
Ідеалом у суспільному житті І. Франко вважав вільну не-
ім. Т. Шевченка, редагував «Літе-
ратурно-науковий вісник». Сто- залежну націю. Усе, що здійснюється поза нацією, на його
яв біля витоків Русько-україн- думку, є обманом або прикриттям для поневолення іншої нації.
ської радикальної партії. Свої Ці ідеї, які І. Франко почав сповідувати на зламі століть,
твори почав друкувати на по- стали панівними в Галичині. Ідеал незалежної держави згур-
чатку 70-х рр. XIX ст. Залишив товував усі верстви українського суспільства регіону.
значну поетичну, прозову, публі-
5
цистичну спадщину. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО
РУХУ В БУКОВИНІ. Через відсутність власної інтелігенції
українське національне відродження в Буковині почалося до-
ЦІКАВІ ФАКТИ сить пізно. Головну роль на початку національного відроджен-
І. Франко говорив, що «польські ня українців краю відіграло духовенство. Визначною постаттю
соціал-демократи є найтяжчі во- того часу став православний єпископ Євген Гакман (1834—
роги», а російська соціал-демо- 1873). Завдяки його діяльності було впорядковано релігійне
кратія — набагато «гірший ворог, життя та засновано перше українське культурно-просвітницьке
ніж російське самодержавство товариство «Руська бесіда» (1869 р.).
і російська цензура. Бо коли са- Як і в Галичині, в українському русі Буковини утворилися
модержавний тиск є тиском фі- дві течії: русинська (русофільська, москвофільська) і народов
зичним і… в’яже руки, то соціал-
ська (українофільська). У 70—80-ті рр. XIX ст. провідні по-
демократизм краде душі, напоює
їх пустими і фальшивими доктри-
зиції посідала русинська течія. Нечисленна українська еліта
нами і відвертає від праці на рід- виступала проти румунського засилля. Вона намагалася довес-
ному ґрунті». ти, що має такі самі давні політичні й культурні традиції, як
румунська чи німецька. Тому вона звернулася до староруської
178
культури й традицій, а згодом до російської. Для поширення Яка течія українського руху
свого впливу діячі русинської течії розбудовували мережу на- стала панівною в Буковині
вчально-освітніх і культурних закладів, видавали газети, жур- наприкінці ХІХ ст.?
нали. У 1870 р. вони організували своє політичне товариство
«Руська рада» під керівництвом В. Продана, який водночас
очолював «Руську бесіду».
Під впливом народовської течії Галичини й творів україн-
ської літератури з Наддніпрянщини в середовищі буковинської
інтелігенції набирали сили українофільські настрої. Одним із
перших у Буковині почав писати свої твори народною мовою
Юрій Федькович. Його перша самостійна збірка поезій була
надрукована в 1862 р. Згодом з’явилися твори Сидора Вороб-
кевича та його брата Григорія. Наприкінці XIX ст. на літера-
турному горизонті Буковини постала талановита Ольга Коби-
лянська.
Ситуацію на користь української течії змінило відкриття
в 1875 р. в Чернівцях університету, у якому спершу було три
кафедри з українською мовою навчання, а згодом — п’ять.
Поява університету вимагала нових викладачів. Частина з них
були галицькими українцями, які стали провідниками націо- Євген Гакман
нальної ідеї.
Початок 80-х рр. XIX ст. виявився успішним щодо поши-
рення народовської (української) течії на Буковині. У 1884—
1885 рр. буковинські народовці взяли на себе керівництво
«Руською бесідою» та «Руською радою». Було засновано това-
риство «Руський народний дім», першим головою якого став
Єротей Пігуляк, а секретарем — Омелян Попович. Почалося
видання часопису «Буковина» під редакцією Юрія Федьковича,
а згодом — Сильвестра Дашкевича, Осипа Маковея, який віді-
грав визначну роль у розвитку національної свідомості україн-
ців Буковини.
Національний рух у Буковині зміцнів після переїзду туди
галицького діяча Степана Смаль-Стоцького, який у 1885 р.
став професором університету.
У 1887 р. з ініціативи О. Поповича виникло товариство
«Руська школа» (із 1910 р. — «Українська школа»). Воно дба- Юрій Федькович
ло про українські потреби в державних школах, засновувало
українські приватні школи, утримувало жіночу вчительську
семінарію в Чернівцях та реальну гімназію у Вишківцях, мало
12 своїх відділень у краї, організовувало курси підвищення
кваліфікації вчителів, видавало підручники та інші книги для
дітей. Завдяки діяльності товариства та особисто О. Поповича
розвиток українського шкільництва на Буковині був одним із
найкращих на українських землях.
Зі зростанням української інтелігенції та її національної
свідомості змінювалася на краще й політична ситуація для
українців Буковини.
Із кінця XIX ст. політичне життя в регіоні розвивалося по-
дібно до галицького. Українські політичні партії Буковини
були тотожні галицьким. Так, у 1906 р. постали радикальна
(Т. Галіп, І. та О. Поповичі, Н. Бігарій) та соціал-демократич-
на (О. Безпалко, Г. Андріящук, М. Гаврищук та інші) партії. Єротей Пігуляк
179
У 1908 р. почала діяти національно-демократична партія

(С. Смаль-Стоцький, барон М. Василько, О. Попович, Є. Пігу-
ляк та інші), яка стала провідною політичною силою в краї.
Жваву національно-просвітницьку діяльність здійснювали
різноманітні українські студентські, жіночі, учительські, цер-
ковні, театральні, музичні, спортивні та інші організації, яких
напередодні Першої світової війни налічувалося щонаймен-
ше 590.
Отже, українці Буковини протягом XIX — початку XX ст.
зробили значний крок у перетворенні українців на національ-
но свідому частину української нації.
Степан Смаль-Стоцький 6 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО

РУХУ НА ЗАКАРПАТТІ. Після угорської революції 1848—
1849 рр. австрійська влада змушена була погодитися на деяке
розширення демократичних свобод, задоволення певних націо
Чому український національний нальних інтересів народів, зокрема закарпатських русинів.
рух на Закарпатті не набув Останнім навіть було дозволено обіймати урядові посади. Ско-
значного розвитку? риставшись ситуацією, русинська інтелігенція Закарпаття роз-
горнула діяльність із поширення освіти серед народу, захисту
й розвитку рідної мови, звичаїв, віри та церкви.
З ініціативи О. Духновича в 1862 р. було створено Товари-
ство Івана Хрестителя, а в 1866 р. — Товариство Св. Василія
Великого. Останнє відіграло значну роль у призупиненні по-
літики денаціоналізації угорського уряду. Ще до свого офіцій-
Завдяки діяльності членів Това- ного оформлення товариство розгорнуло широку видавничу та
риства Св. Василія Великого просвітницьку діяльність. У 1865 р. вийшла друком грамати-
в Закарпатті з’явилися перші ка, яку підготував К. Сабов. Тривалий час вона була підруч-
періодичні видання. Усі його ви- ником для середніх шкіл Закарпаття. У 1890 р. були видані
дання друкувалися «язичієм». граматика й читанка К. Сабова.
Головним завданням товариство Проте послаблення тривало недовго. Після утворення Ав-
вважало «написання, укладання,
стро-Угорської монархії угорська влада почала наступ на пра-
видання… і поширення книг
ва закарпатських русинів. Протягом короткого часу було лік-
шкільних… будь-яке укладання
мовами російською і мадяр- відовано всі здобутки русинів 40—60-х рр. XIX ст.
ською таких повчальних корис- Розпочався наступ на греко-католицьку церкву Закарпаття:
них книг… і часописів». було здійснено невдалу спробу запровадити угорську мову
в богослужінні. У 1868 р. угорський парламент прийняв за-
кон про рівноправність національностей, згідно з яким усі
громадяни Угорщини в політичній площині становили «неді-
лиму єдину мадярську націю». Насильницьку мадяризацію
неугорських народів зробили майже державною національною
політикою. Угорський наступ виявився таким потужним, що
на початку XX ст. повністю зникла шкільна освіта народною
мовою, а Товариство Св. Василія Великого в 1902 р. припи-
нило діяльність.
Особливо гостро постала проблема дослідження історії За-
карпаття для обґрунтування історичних прав русинів на по-
літичне існування, пробудження в них національної самосві-
домості. Із початку XIX ст. не було видано жодного
дослідження з історії краю. Вагомий внесок у вирішення цьо-
го завдання зробили історики й церковні діячі Анатолій Кра-
Анатолій Кралицький лицький та Іоанн (Іван) Дулішкович. Тритомна праця І. Ду-
180
лішковича російською мовою «Історичні риси Угро-Росіян»

стала важливим доказом історичних і політичних прав насе-
лення краю.
Важливий внесок у збереження національної самосвідомо
сті населення краю, відстоювання його інтересів зробили також
А. Дешко, І. Раковський, І. Сільвай, О. Митрак та інші.
7 ВЗАЄМОДІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В НАДДНІ-

ПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ ТА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
у другій половині XIX ст. Важливим здобутком національного
руху в Наддніпрянщині та на західноукраїнських землях ста-
ло те, що він розвивався як єдиний, незважаючи на всі від-
мінності менталітету населення та політичного становища
земель. Іоанн Дулішкович
Вирішальним значенням для цього була згода двох полі-
тичних еліт — наддніпрянської та західноукраїнської — тво-
рити спільну націю. Західноукраїнці черпали з Наддніпрянщи-
Як взаємодіяли між собою
ни інтелектуальний потенціал, наддніпрянці розбудовували
українські рухи в Австро-
в Галичині «український П’ємонт». Проте цей процес був не-
Угорській та Російській імперіях?
простим, стикався зі значними перешкодами, долав численні Чому можна стверджувати, що
суперечності, але заклав основи формування єдиної модерної наприкінці ХІХ ст. існував
української нації. єдиний український рух?
розвиток українського руху в останній чверті XIX ст.; творення спільними зусиллям галичан і наддніпрянців
появу в 1890 р. першої української політичної пар- у Галичині «українського П’ємонту»;
тії — Русько-української радикальної партії; розвиток українського національного руху в Північній
включення наприкінці XIX ст. до програм усіх провід- Буковині та Закарпатті.
них українських партій Галичини положення про неза-
лежну соборну Україну;
1890 р. — створення першої української політичної пар- 1890—1894 рр. — «нова ера» в українсько-польських
тії — Русько-української радикальної партії (РУРП). відносинах.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою мета її діяльності? 4. Робота в парах. Обговоріть і ви-
«Відгадайте героя або героїню». Правила гри. значте причини й наслідки «нової ери» в українсько-
Учитель/учителька записує на картці ім’я історичної осо- польських відносинах. 5. Як складалися відносини між
би та кладе її в конверт. Учні та учениці мають за допо- греко-католицькою церквою та різними течіями україн-
могою заздалегідь визначеної кількості запитань (напри- ського руху? 6. Яку роль відіграв український рух на
клад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/ українських землях у складі Австро-Угорщини в загально-
учителька може відповідати лише «так», «ні» або «частко- українському русі?
во». Гра проводиться в парах, малих групах або з усім
класом. 7. Робота в малих групах. Охарактеризуйте про-
цес становлення українських політичних партій,
2. Визначте основні досягнення українського руху дайте їх класифікацію. 8. Складіть порівняльну таблицю
на українських землях у складі Австро-Угорщини розвитку українського руху в Буковині, Галичині та За-
наприкінці XIX ст. 3. Що зумовило появу радикальної карпатті. Де український рух досяг найбільшого успіху та
течії в українському русі наприкінці XIX ст.? Якою була чому? 9. Складіть розгорнутий план за темою «Україн-
181
ський рух на українських землях у складі Австро-Угорщи- 11. Колективне обговорення. Що означає вислів
ни в останній чверті XIX ст.». 10. Складіть розповідь про «український П’ємонт»? Чи вдалося українському
І. Франка як політичного діяча. Визначте його роль у роз- руху перетворити Галичину на «український
витку української політичної думки. П’ємонт»? 12. Українські діячі кінця ХІХ — початку ХХ ст.
називали Закарпаття «пораненим братом». Як ви вважа-
єте, чому?
Практичне заняття за розділом V. Українські землі у складі

Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.
ПРИГАДАЙТЕ МЕТА: підбити підсумки та закріпити вивчений матеріал за розділом.
1. Які етапи в процесі національного
відродження виділяють вче- ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
ні? 2. Коли почалося національне Повторити матеріал до розділу (§ 21—22, 23—24, 25); скласти
відродження на західноукраїнських презентацію з 5—6 слайдів за темою «Особливості культур-
землях? 3. Якими були здобутки ницького та політичного етапів національного відродження на
українського руху на західноукраїн- західноукраїнських землях».
ських землях у першій половині
XIX ст.? ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Робота з таблицею
Обговоріть у групах підготовлені презентації та заповніть
таблицю.
Етап національного
Здобутки Особливості
відродження
Культурницький
Політичний
ІІ. Робота в малих групах

1. Розподіліть обов’язки та підготуйте повідомлення про
культурне життя поляків/євреїв/німців (на вибір учи-
теля/учительки) на території України в ХІХ ст.
2. Складіть порівняльну таблицю розвитку українського
руху в Російській та Австро-Угорській імперіях
у ХІХ ст. Критерії порівняння виберіть самостійно.
ІІІ. Підсумки заняття

182
Наш край у другій половині XIX ст.
Наш край у другій половині XIX ст.

І. Адміністративно-територіальний та істори- 5. Що вам відомо про соціальне станови-
ко-етнографічний розвиток. ще краю та соціальні протести насе-
1. До якої імперії — Російської чи Ав- лення?
стро-Угорської — входив ваш регіон 6. Відвідайте місцевий краєзнавчий (істо
у другій половині XIX ст.? ричний) музей і підготуйте за його
2. Покажіть на карті населений пункт, експозицією повідомлення про побут
у якому ви живете. На території якого і повсякденне життя населення краю
району, області він розташований? в другій половині XIX ст.
3. На території якого історико-етногра-
фічного регіону він розташований? ІІІ. Нові явища в культурному та духовному
4. Охарактеризуйте особливості адміні- житті населення.
стративно-територіального устрою цьо- 1. Що ви знаєте про вірування, звичаї
го регіону наприкінці XIX ст. та традиції населення вашого краю?
5. Які населені пункти існували на той 2. Які події, пов’язані з розвитком укра-
час у вашому регіоні? Порівняйте їх їнської культури, відбувалися на тери-
із тими, що існують сьогодні. Чи за- торії краю?
знали змін їхні назви, розміри? 3. Назвіть імена діячів української куль-
6. Чи є у вашому краї населені пункти, тури цього періоду, що походили або
які виникли в другій половині XIX ст.? проживали в краї. Яким був їхній вне-
Назвіть їх і поясніть походження їхніх сок у розвиток культури?
назв. 4. Які пам’ятки культури другої полови-
7. Яким був етнічний і соціальний склад ни XIX ст. розташовані у вашому регі-
населення вашого краю наприкінці оні? Підготуйте розповідь про одну
XIX ст.? з них.
5. Які церковні споруди, збудовані в той
ІІ. Зміни в господарському житті. час, збереглися на території вашого
1. Що ви знаєте про особливості розвитку краю?
сільського господарства краю в ті часи? 6. Визначте спільне й відмінне в духовно-
2. Які сільськогосподарські культури пе- му та культурному житті населення
реважно вирощували тоді у вашому краю порівняно з іншими регіонами
регіоні? українських земель цього періоду.
3. Яким був стан промисловості й торгів- 7. У яких творах української літератури
лі? розповідається про тогочасну історію
4. Визначте спільне й відмінне в госпо- вашого краю або регіону, у якому він
дарському житті краю порівняно з ін- розташовувався? Яку інформацію про
шими регіонами українських земель події та життя населення в ті часи
цього періоду. можна отримати з них?
ЗАВДАННЯ
1. Продовжте складати таблицю «Наш край 2. Продовжте складати таблицю «Видатні дія
в історії України та Європи» (друга поло чі історії краю» (друга половина XIX ст.)
вина XIX ст.) (с. 96). Спираючись на неї, (с. 96).
порівняйте основні події та історичні про
цеси в краї з подіями й процесами тогочас
ної вітчизняної та європейської історії.
183
Узагальнення за розділом V. Українські землі у складі

І. Ігрові завдання ІІ. Спільне обговорення
1. Об’єднайтеся в пари та проведіть на- 1. Складіть перелік подій, що відбулися
вчальну гру «Словесний теніс». на українських землях у складі Ав-
Правила гри. Один(-на) учень/уче- стро-Угорщини в другій половині
ниця ставить запитання за вивченою XIX ст., які ви вважаєте найважливі-
темою, інший(-а) відповідає на нього, шими. Поясніть свій вибір.
після чого ставить своє запитання, 2. Поясніть значення понять і термінів:
і т. д. Запитання мають передбачати трудова еміграція, «рутенська акція»,
коротку відповідь («Перелічіть причи- кооперативний рух, старорусинство,
ни…», «Назвіть передумови/прояви/ народовці, москвофільство, радикали,
ознаки/результати/наслідки…», «Кого «Просвіта», «нова ера», Галицький
називали…», «Що таке…» тощо). Пере- сейм, «український П’ємонт».
могу здобуває учень/учениця, що на- 3. Виконайте завдання за історичною кар-
дасть більше правильних відповідей. тою: 1) покажіть адміністративний по-
2. Об’єднайтеся в пари та проведіть на- діл українських земель у складі Ав-
вчальну гру «Ким є ці особи?». стро-Угорщини; 2) визначте регіон
Правила гри. Командам надаються нафтових промислів; 3) укажіть мере-
комплекти карток (однакові або різні) жу залізниць і визначте товари експор-
із прізвищами діячів культури. Їх тре- ту та імпорту краю.
ба розсортувати за сферами діяльності. 4. Який вплив мали процеси модернізації
Зразок комплекту: Г. Левицький- на тогочасне українське суспільство
Ніс, Г. Сковорода, С. Ковнір, І. Григо- у складі Австро-Угорщини? Чи можна
рович-Барський, М. Березовський, їх однозначно характеризувати як по-
Д. Бортнянський, А. Ведель, М. Коза- зитивні?
чинський, М. Ханенко, Я. Маркович, 5. Чим пов’язані між собою український
А. Гочемський, П. Величковський. рух на землях Російської та Австро-
3. Об’єднайтеся в пари та проведіть на- Угорської імперій? Чому, на вашу дум-
вчальну гру «Продовжте розповідь». ку, український рух наприкінці
Правила гри. У грі беруть участь XIX ст. в Галичині був найбільш орга-
пари учнів та учениць. Вони мають ви- нізованим? Укажіть історичні обстави-
класти зміст певного пункту парагра- ни, які цьому сприяли.
фа, відповідаючи по черзі одним речен- 6. Установіть хронологічну послідовність
ням. Перемагає учень/учениця, чиє формування провідних політичних сил
речення буде останнім. в українському русі в Галичині.

контролю за розділом V. Українські землі у складі
rnk.com.ua/100852
184
РОЗДІЛ VІ. УКРАЇНА початку ХХ ст.
ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ
§ 27. Соціально-економічний розвиток українських земель
1 РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ. Економічний розвиток Укра-

їни на початку ХХ ст. мав певні особливості.
По-перше, розподіл українських земель між двома імпері-
ями не давав сформуватися єдиному господарському комплек- промисловості й сільського
су України. У складі Російської імперії та Австро-Угорщини господарства в Україні; порівнювати, як
господарства розвивалися як окремі складові економік двох відбувався їхній розвиток у складі двох
імперій. Найрозвиненішими галузями економіки на україн- імперій; пояснювати, яку роль
ських землях у складі Російської імперії були кам’яновугільна у розвитку економічного життя
відігравав кооперативний рух;
та металургійна, у складі Австро-Угорщини — нафтодобувна
характеризувати становище населення
та лісообробна. українських земель; пояснювати
По-друге, у промисловості панівну роль відігравав інозем- поняття й терміни: концентрація
ний капітал. Особливо чітко це виявлялося в Донецько-Криво- виробництва, монополія, синдикат,
різькому промисловому районі, де значна кількість шахт, руд- міграція, кооператив.
ників, заводів належала іноземцям. Так, у чорній металургії
Півдня України діяло 18 акціонерних підприємств, капітал ПРИГАДАЙТЕ
1. Якими були особливості розвитку
12 з яких повністю належав іноземним компаніям (бельгій-
промисловості на українських землях
ським, французьким, британським, німецьким), а в інших був
у другій половині XIX ст.? 2. Як
мішаним. Понад 25 % іноземних капіталів, вкладених в еко- розвивалося сільське господарство
номіку Російської імперії, припадало на Україну. Зокрема, в Наддніпрянській Україні та на
у вугільній промисловості іноземцям належало 63 % основно- західноукраїнських землях у цей пе
го капіталу, у металургії — 90 %. У нафтодобувній промис- ріод? 3. Чим була зумовлена та як
ловості на українських землях у складі Австро-Угорщини, яка відбувалася трудова еміграція
давала 5 % світового видобутку нафти, контроль за іноземним українців?
капіталом (німецьким, британським, французьким) був по-
вним. Чим була зумовлена
нерівномірність промислового
МОНОПОЛІСТИЧНІ ОБ’ЄДНАННЯ, ЩО ДІЯЛИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ розвитку України на початку ХХ ст.?
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ на початку XX ст.
Вид Монополії Основне виробництво

Трест «Наваль—Россуд» Суднобудування
Синдикат «Продамет» Продаж металопродукції
Синдикат «Продвагон» Виготовлення та продаж вагонів
Синдикат «Продвугілля» Добування та продаж вугілля
Синдикат «Продпаровоз» Виробництво та продаж паровозів
Синдикат «Продаруд» Добування залізної руди
Синдикат «Дріт» Виготовлення та продаж дроту
Синдикат «Урожай» Виробництво сільськогосподар
ських машин та обладнання
Синдикат «Цукровий синдикат» Виробництво цукру
Синдикат Консервні заводи Виробництво та продаж консерв Коксові печі на заводі Катерининського
ної продукції товариства. Юзівка. 1905 р.
185
Розділ VІ. Україна початку ХХ ст. перед викликами модернізації
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ на початку ХХ ст.
По-третє, економічний розвиток окремих регіонів України

відбувався нерівномірно. Одні регіони й міста були промис-
лово розвиненими: Донбас, Одеса, Харків, Катеринослав (за-
раз Дніпро), Миколаїв, Львів, Тернопіль, Чернівці; в інших —
186
промисловий розвиток майже повністю був відсутній Концентрація виробництва —

(Закарпаття, Волинь, Поділля, Чернігівщина тощо). зростання кількості великих
По-четверте, на початку нового століття після загально- підприємств і зосередження на
європейської економічної кризи 1900—1903 рр. стали поміт- них значної частини засобів
ними високі темпи економічного зростання й інтенсивний виробництва, робочої сили та
розвиток машинобудування, електротехнічної та інших новіт- продукції.
ніх галузей виробництва.
Криза супроводжувалася зменшенням кількості дрібних
фабрик і заводів та поглиненням їх великими підприємствами.
Унаслідок цього в промисловості відбувалася концентрація
виробництва. Високі темпи її розгортання спричинили те, що
на початку XX ст. на українських землях спостерігався най- РОЗПОДІЛ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ
більший у світі рівень концентрації виробництва в основних (ЗА КРАЇНАМИ), ВКЛАДЕНОГО
галузях промисловості. На великих підприємствах Наддні- В ЕКОНОМІКУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
прянщини працювало понад 44 % усіх промислових робітни- до 1917 р.
ків, у той час як у США — 33 %. П’ять металургійних заводів Млн руб.
українського Півдня становили 25 % загальноросійського ви-
732
робництва чавуну, а українські цукрові заводи Бродського,
Терещенка, Харитоненка, Ярошинського і Бобринського —
507
60 % цукру-рафінаду. 442
Концентрація промислового виробництва сприяла розгор- 322
322
танню процесу монополізації, тобто утворенню монополій
у металургійній, кам’яновугільній, залізорудній, нафтовій га- 118
лузях. Створення великими банкірами та підприємцями моно-
полістичних об’єднань дозволяло їм розвивати виробництво
й отримувати прибутки навіть у кризові роки. Через відсут-
Франція
Англія
Німеччина
Бельгія
Америка
Інші
ність конкуренції монополісти вдавалися до завищення цін на
свою продукцію.
Найпоширенішою формою монополістичних об’єднань
у промисловості стали синдикати. На початку XX ст. у Над- Усього іноземних капиталів 2 443 млн руб.
дніпрянщині з’явилися синдикати «Продамет» (1902 р.),
«Трубопродаж» (1902 р.), «Продаруд» (1908 р.), «Продвугіл-
ля» (1904 р.), «Дріт» (1908 р.) та інші.
Поступово на українських землях склалася певна спеціа-
лізація промислових районів. Донбас став центром вугільної
промисловості, Нікопольський басейн — марганцевої, Кривий
Ріг — залізорудної, Правобережжя та певною мірою Лівобе- ЦІКАВІ ФАКТИ
режжя — цукрової, Східна Галичина — нафтової та лісопере- Напередодні Першої світової війни
робної. в нафтову промисловість Галичини
Незважаючи на те, що на українських землях був зосере було вкладено понад 310 млн крон,
джений значний промисловий потенціал, підпорядкованість із яких на австрійський капітал
імперським центрам зумовлювало те, що понад 70 % продук- припадала майже третина, 20 %
ції промисловості становили сировина й напівфабрикати. становив британський капітал, по
На початку XX ст. у становищі робітників відбулися по- 12—15 % — німецький,
мітні позитивні зрушення: зросла заробітна плата, робочий французький і місцевий, по 2 % —
день було законодавчо обмежено 11,5 годинами тощо. Проте американський і бельгійський.
ці зрушення стосувалися лише незначної частки кваліфіко- У 1912 р. німецькі та британські
фірми об’єдналися в концерн, що
ваних робітників, зайнятих у металургійній та металооброб-
зосередив у своїх руках третину
ній промисловості. Решта робітників і далі жила в нестерп- видобутку нафти, володів усіма
них умовах. нафтопроводами, чотирма із семи
Кризу 1900—1903 рр. змінила економічна депресія 1904— великих нафтопереробних заводів.
1909 рр. Із кінця 1909 р. розпочалося економічне піднесення,
187
Випуск основних видів продукції промисловості в Наддніпрянській Україні

порівняно із загальноімперським у 1913 р.
%
100
? 1. Яких видів продукції

в Наддніпрянській Україні
виготовляли понад
78—85 %
73—75 %
половину від
загальноімперського
69 %
78 %
72 %
50 %
40 %
58 %
57 %
20 %
виробництва? 2. Чи
0 можна на підставі
наведеної інформації
Чавун
Вугілля
Залізна руда
Продукція машино
будування і метало
обробки
Сільсько
господарські
машини
Транспортне
машинобудування
Прокат
Сталь
Цукорпісок
Цукоррафінад
зробити висновок про те,
що промисловість
Наддніпрянщини у складі
загальноімперської мала
характер сировинного
придатка, а не виробника
готової продукції?
Вироблено в Наддніпрянській Україні Обґрунтуйте свою думку.
що тривало до початку Першої світової війни. На 1913 р. Над-

дніпрянщина стала основним виробником багатьох видів про-
дукції в Російській імперії.
Що гальмувало розвиток сільського

господарства на українських землях
у складі обох імперій?
2 РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Незважаючи на
доволі стрімкий розвиток промисловості, більшість насе-
лення України (80—90 %) було зайнято в сільському госпо-
дарстві. Провідні позиції в землекористуванні й товарному
виробництві сільськогосподарської продукції зберігали помі-
щицькі господарства. У різних регіонах України частка по-
міщицьких земель коливалася від 40 до 60 %.
Характерною рисою землеволодіння селянства було збіль-
шення кількості господарств унаслідок їх дроблення, що су-
проводжувалося постійним зменшенням земельних наділів.
Спостерігалося таке явище, як аграрне перенаселення. Воно
було зумовлене демографічним вибухом другої половини
ХІХ ст. і неспроможністю промисловості, що лише розвива-
лася, поглинути велику кількість вільної робочої сили. Над-
лишок робочої сили складав близько 9,3 млн осіб. Близько
80 % селянських господарств становило незаможне селянство.
Заможних налічувалося лише 5—8 %. Такий стан селянсько-
го господарства не дозволяв швидко впроваджувати новітню
агротехніку й технології. Частими були неврожаї та голод.
Сільське господарство було малоефективним, розвивалося
на екстенсивній основі й працювало переважно на забезпечен-
Збір урожаю в маєтку великого ня власних потреб. Розвиток товарного виробництва був дуже
землевласника (Східна Галичина). повільним.
Початок ХХ ст.
188
Через злидні на початку ХХ ст. посилився процес емігра-

ції селянства з українських земель у складі Австро-Угорщини
до Америки, а з українських земель у складі Російської імпе-
рії — до східних районів імперії. Напередодні Першої світової
війни селяни-переселенці з Наддніпрянщини найбільші гро-
мади утворили в Нижньому Поволжі (400 тис. осіб), Казах-
стані та Середній Азії (790 тис. осіб), на Далекому Сході
(460 тис. осіб). Ці райони компактного проживання українців
отримали назву Сірий Клин і Зелений Клин.
Із Галичини й Буковини тільки протягом 1900—1910 рр.
виїхало понад 300 тис. селян, Закарпаття в 1905—1914 рр.
залишили понад 400 тис. осіб.
Незважаючи на негативні тенденції, у сільському госпо- Селянство селища Опорець (Галичина).
дарстві все ж спостерігався розвиток. Українські землі у скла- Початок ХХ ст.
ді Російської імперії відігравали провідну роль у товарному
зерновому виробництві. На початку XX ст. в краї збирали
понад 75 % від загального обсягу озимої пшениці в Російській
імперії. Зберігалася та поглиблювалася сформована в попере-
днє століття районна сільськогосподарська спеціалізація. На
Півдні переважало товарне зернове господарство, на Право-
бережжі — товарне бурякове виробництво, на Лівобережжі
й Слобожанщині — товарне бурякове виробництво та вирощу-
вання тютюну. Товарне тваринництво у структурі сільськогос-
подарського виробництва посідало досить незначне місце.
У Галичині поміщики почали створювати багатогалузеві
маєтки — промислово-рільничі господарства, де діяли про-
мислові підприємства з переробки сільськогосподарської про-
дукції. Заможне селянство створювало господарства фермер-
ського типу. Завдяки запровадженню нових досягнень
агрономії та сільськогосподарської техніки валовий збір і се-
редня врожайність культур поступово зростали.
Косовиця на Волині. 1890 р.
Проте в краї й надалі не вистачало свого хліба, його до-
водилося завозити з Угорщини. Значно краще було розвинене
тваринництво, яким більше займалося селянство (91 %
поголів’я). Експорт худоби став одним із головних джерел
прибутку населення краю. На Закарпатті традиційно розви-
валося виноградарство.
3 КООПЕРАТИВНИЙ РУХ. Українське селянство, господарюю-

чи в ринкових умовах, стикалося з багатьма проблемами:
збут продукції, придбання техніки, отримання позик у банках
Який зв’язок існував між
кооперативним та українським
національним рухом?
тощо. Самостійно вирішити їх було дуже складно. Селянство,
а також міське населення (дрібні ремісники й робітники), за
допомогою українських громадських діячів об’єднувалося
в різноманітні кооперативи (споживчі, виробничі, кредитні
тощо). У тогочасних політичних умовах кооперативний рух
для українців став засобом захисту їхніх соціально-економіч-
них інтересів, сприяв формуванню вмінь брати участь у ді-
яльності самоврядних економічних організацій, був школою
підготовки майбутніх громадських діячів.
Збільшення кількості кооперативів обумовлювало необхід-
ність створення кооперативних спілок. У 1901 р. виник Союз
189
ЦІКАВІ ФАКТИ кредитної кооперації в Бердянську, у 1908 р. — Союз спо-

Після «мертвого періоду»
живчої кооперації в Києві, у 1910 р. — Союз споживчої ко
в розвитку кооперативного руху операції у Вінниці. Однак у 1913 р. влада, намагаючись під-
в Наддніпрянській Україні багато порядкувати українську кооперацію та долучити її до системи
зусиль для заснування нових російської кооперації, примусила ці спілки ліквідуватися.
кооперативів доклав «артільний Упродовж 1900—1914 рр. кількість кооперативів у Наддні-
батько» Микола Левитський прянській Україні постійно зростала. У 1900 р. тут діяло 450,
(1859—1936). Ще в 1887 р. він у 1905 р. — 820, у 1910 р. — 2100 кооперативів усіх видів.
організовував перші легально У 1914 р. в селах і містах діяло 3020 споживчих і 2477 кре-
зареєстровані хліборобські спілки дитних кооперативів. За цим показником українські землі по-
(артілі) в краї, а також перші сідали перше місце в Російській імперії.
виробничі артілі в містах.
Процеси консолідації кооперативного руху не оминули
Поширенню кооперативного руху
сприяли численні статті
й українські землі у складі Австро-Угорщини. Головним орга-
М. Левитського про кооперацію та нізаційним і координуючим центром українських кооперативів
видана в 1901 р. брошура у Галичині був «Крайовий союз ревізійний», заснований
«Спілкова умова для хліборобських у 1904 р. У 1914 р. він об’єднував 609 кооперативів. Майже
спілок». У 1905 р. в Полтавській, 100 кооперативів діяли в «Руському ревізійному союзі», що
Київській та Подільській губерніях перебував під керівництвом москвофілів. Кілька сотень укра-
діяла найбільша в Російській імперії їнських кооперативів не входили до цих союзів. На Буковині
кількість споживчих кооперативів. в цей період діяло близько 150 селянських кас, що
об’єднувалися в кооперативну спілку «Селянська каса»
(1903 р.). На Закарпатті кооперативний рух був розвинений
менше, а існуючі кредитні спілки входили до угорських ко
оперативних спілок. Загалом на 1913 р. у Галичині діяло
1300 кооперативів, приблизно 200 — у Буковині й кілька на
Закарпатті. Працювали також польські й угорські кооператив-
ні об’єднання.
Кооперативи, скуповуючи у своїх членів сільськогосподар-
ську продукцію та постачаючи їм добрива, сільськогосподар-
ську техніку, насіння тощо, сприяли занепаду патріархально-
го устрою селянських господарств, їхньому залученню до
ринкових відносин.
Велике значення для зміцнення кооперативного руху мав
Освітньо-економічний конгрес, проведений у 1909 р. у Львові
товариством «Просвіта». На конгресі представники україн-
ського кооперативного руху з Галичини й Буковини визна-
чили основні ідейно-організаційні засади подальшої коопера-
тивної співпраці.
Торговий знак і реклама Союзу руських

молочарських спілок
4 ЗМІНИ В СТАНОВИЩІ НАСЕЛЕННЯ. Розгортання процесу ін-
дустріалізації на українських землях викликало чимало
змін у суспільному житті. Провідні позиції поміщиків-земле
власників у суспільстві послабилися.
Впливове становище зберігали переважно ті з них, хто
створював товарні господарства в сільськогосподарському ви-
робництві, переробні підприємства, вкладав кошти (купував
акції) у банки, заводи тощо. На Правобережжі такими були
родини Бобринських, Потоцьких, Браницьких.
Дедалі більшого впливу й значення набувала буржуазія.
За своїм складом вона була багатонаціональною верствою,
Які верстви населення зазнали у якій українці більшості не мали. Крім них, до буржуазії
найбільших змін у суспільстві? належали росіяни, євреї, поляки, німці, французи, бельгійці
190
§ 27. Соціальноекономічний розвиток українських земель
На заробітки. Художник М. Кузнєцов Перший металевий пароплав «Українець», побудований

на Мліївському механічному заводі ЯхненківСимиренків.
? Що штовхало селянство на пошуки заробітків?
1850 р.
тощо. Вони або постійно перебували на українських землях, ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

або вкладали кошти у власні підприємства, проживаючи за
Талановитого інженера та вченого
кордоном. Серед відомих представників тогочасної україн-
Василя Симиренка більше
ської буржуазії були родини Терещенків, Харитоненків, Ри-
шанували за кордоном. На
маренків, Симиренків та інших. Батьківщині ж він був відомий
У зв’язку з розвитком промисловості відбувалося зростан- лише вузькому колу української
ня кількості робітників. У промисловості українських земель інтелігенції. І мало хто знав, що
у складі Російської імперії в 1910 р. було зайнято 475 тис. 10 % від своїх статків цукровар
робітників. Найбільшими центрами зосередження промисло- постійно віддавав на розвиток
вих робітників на українських землях стали Харків, Катери- вітчизняної культури. На його
нослав, Київ, Миколаїв, Одеса, Юзівка, Маріуполь. кошти було видано кілька великих
Становище промислових робітників було важким. Робочий накладів «Кобзаря» Т. Шевченка,
день тривав 12—14,5 години на добу. Значного поширення твори П. Чубинського,
М. Драгоманова, М. Коцюбинського.
набула наднормова праця. На переважній частині підприємств
Він підтримував Наукове
не існувало техніки безпеки, що призводило до численних не-
товариство ім. Т. Шевченка
щасних випадків. Заробітна плата не забезпечувала прожит- у Львові, громадське зібрання
кового мінімуму більшості робітників. Особливо низькою вона «Родина», Товариство допомоги
була на підприємствах легкої промисловості. Підприємці та- культурі та науці. В. Симиренко
кож зменшували зарплату робітників за рахунок численних фінансував періодичні видання
штрафів. Нестерпними залишалися житлово-побутові умови «Київська старовина», «Рада»,
робітників. У 1913 р. щонайменше 70 % гірників Криворізь- «Громадська думка», «Літературно
кого залізорудного басейну жили в бараках. науковий вісник», дарував кошти на
На нафтових родовищах Галичини працювало 5—6 тис. будівництво друкарень. При цьому
робітників. Загалом у Східній Галичині діяли 700 промисло- він усіляко уникав слави мецената.
Деякі письменники так і не
вих підприємств, на яких працювало 42 тис. осіб. Більшість
дізналися, від кого отримували
із них становили українці. У Буковині й Закарпатті кількість
матеріальну допомогу. Свій маєток
промислових робітників не перевищувала декількох тисяч ціною близько 10 млн карбованців
осіб. В. Симиренко передав на потреби
української культури.
5 УКРАЇНСЬКІ ПРОМИСЛОВЦІ-МЕЦЕНАТИ. Кінець XIX — по-

чаток XX ст. називають «золотою добою» українського
меценатства. Завдяки меценатам відбулася активізація сус-
пільно-культурної діяльності українських митців. Розширило-
ся й поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замов-
лення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки,
купували твори мистецтва з виставок, засновували власні га- На які сфери життя впливали
лереї тощо. Підтримували меценати й українську періодичну промисловцімеценати?
191
пресу та літераторів. Склалася своєрідна система так званого

«малого меценатства», яка сприяла збиранню мистецької
спадщини в приватні колекції.
У свою чергу, митці не соромилися звертатися до мецена-
тів із проханням про фінансову допомогу. У цей час меценати
представляли дві групи: фундатори та організатори. Мецена-
ти пропагували свої надбання, поширювали наукові знання,
утворювали благодійні фонди. Наприклад, Богдан Ханенко
передав до бібліотеки Київського товариства охорони
пам’ятників старовини і мистецтва шість томів власних «Ста-
рожитностей Придніпров’я». Крім того, йому належить клю-
чова роль у заснуванні Київського художньо-промислового
Василь Тарновський і наукового музею, відкритого в 1904 р. Також Б. Ханенко
разом із дружиною видав каталог власної колекції «Зібрання
картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та
інших шкіл». Колекція Ханенків представлена в Київському
Василь Тарновський (молодший) музеї західного і східного мистецтва (зараз Національний му-
був щедрим меценатом українських зей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків).
культурних надбань: зокрема, Багато уваги доброчинності присвятила родина Терещен-
допомагав часопису «Київська ків, підтверджуючи тим самим девіз їхнього дворянського гер-
старовина» в 90-х рр. ХІХ ст. ба — «Прагнули громадянських справ». Художнє зібрання
і Київському історичному музею.
Терещенків лягло в основу Київської національної картинної
Він зібрав велику колекцію
галереї та інших музеїв столиці.
козацько-гетьманської музейної та
архівної старовини. Саме колекція Досить популярним ставало «садове» меценатство. Влас-
В. Тарновського надихнула І. Рєпіна ники родових маєтків збирали предмети декоративно-ужитко-
на картину «Запорожці пишуть вого мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж са-
листа турецькому султану». диби були витворами садово-паркового й архітектурного
В. Тарновський створив унікальну мистецтва. Митці зустрічалися в маєтках Тарновських (Кача-
збірку творів Т. Шевченка та видав нівка, Мотовилівка), Миколи Кондратьєва (Низи), княгині На-
альбом із фотографіями офортів талії Яшвіль (Сунки та Княгиніно) тощо.
Т. Шевченка, альбом гетьманів Зростала допомога школам, лікарням. Крім того, поширю-
(«Історичні діячі Південно-Західної валося соціальне благодійництво. Меценати піклувалися про
Росії», автори В. Антонович
жебраків, залишених дітей, безпритульних, людей похилого
і В. Бец). В. Тарновського називають
віку, хворих тощо. Розширилися й шляхи передачі коштів на
батьком-засновником Музею
українських старожитностей (нині благо закладів освіти. Це були духовні заповіти, стипендіаль-
Чернігівський державний ні фонди, пожертвування благодійним організаціям і зем-
історичний музей). ствам.
У цей час активну участь у благодійності брали й жінки.
Вони виступали опікунами освітніх закладів або головами
благодійних товариств. У цьому напрямі уславилася Христи-
на Алчевська, яка стала організатором народної освіти.
Лазар Бродський — український Багаті спадкоємиці М. Браницька та А. Гавриленкова збуду-
підприємець, цукровий магнат, вали у своїх маєтках храми, церковно-парафіяльні школи,
меценат. Багато коштів витрачав на лікарні. Жінки з родини Терещенків були членами Ради Ки-
благодійність і будівництво. Він ївського відділу кураторства імператриці Марії Федорівни
фінансував спорудження установ щодо глухонімих.
загальноміського значення —
Чимало зробили меценати й благодійники для розбудови
Бактеріологічного інституту,
міст, де вони жили або тримали свої маєтки, заводи, фабрики.
Бессарабського критого ринку,
підтримував розвиток трамвайного
сполучення в місті.
192
§ 28. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Російської імперії

нові явища в розвитку економіки України на початку зміни в соціальній структурі українського суспільства
ХХ ст.; й становищі основних верств населення;
причини відсталості сільського господарства на укра меценатство та благодійництво Терещенків, Симирен
їнських землях; ків, Ханенків, Алчевських, Тарновських, Бродських та ін
український кооперативний рух на початку XX ст.; ших родин.
1900—1903 рр. — економічна криза в Російській імперії.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою роль у розвитку українського економічного життя відігра
«Відгадайте термін або історичне явище». Правила вав кооперативний рух?
гри. Учні та учениці об’єднуються в команди із 5—7 осіб. 5. Робота в парах. Обговоріть та охарактеризуйте
Учитель/учителька загадує термін або історичне явище зміни в суспільному житті українських земель,
для кожної команди, записує їх на картці та вкладає в кон спричинені розгортанням індустріалізації. 6. Визначте на
верт. Кожна команда має за визначений час (3—5 хвилин) слідки економічної кризи 1900—1903 рр. для економіки
поставити вчителю/вчительці 10—12 запитань, щоб від України. 7. Назвіть імена відомих представників тогочас
гадати свій термін або історичне явище. Учитель/учитель ної української буржуазії. Хто з них уславився меценат
ка може відповідати лише «так», «ні» або «частково». Пере ською діяльністю?
магає команда, яка виконає завдання найшвидше або
8. Робота в парах. Обговоріть і визначте, які про
використавши найменшу кількість запитань.
блеми були найважливішими для соціально-еконо
2. Колективне обговорення. Якими були харак мічного розвитку українських земель на початку XX ст.
терні риси розвитку промисловості на українських Якими шляхами їх було можливо розв’язати? 9. Робота
землях? 3. Охарактеризуйте розвиток сільського госпо в малих групах. Обговоріть і визначте, що стало причи
дарства в тогочасній Н аддніпрянській Україні. 4. Яку ною розквіту меценатства та благодійництва наприкінці
XIX — на початку XX ст.
§ 28. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі

Російської імперії
1 ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ НАДДНІ-

ПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ на початку XX ст. На початку XX ст.
на землях Російської імперії була заборонена діяльність по-
визначати основні напрями суспільно-
літичних партій. Проте це не могло зупинити політичний роз політичного життя українських земель
виток. у складі Російської імперії;
У суспільно-політичному житті Наддніпрянської України характеризувати соціалістичну течію
цього періоду існувало кілька основних напрямів: російський, в українському напрямі суспільно-
єврейський, український і польський. політичного життя; пояснювати, як
відбувалося формування ліберально-
У російському напрямі консерватори виступали за збере-
демократичної течії в українському
ження існуючого суспільно-політичного устрою Російської ім- напрямі суспільно-політичного життя;
перії, а ліберали, критикуючи самодержавство, — за перетво- характеризувати націоналістичну течію
рення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. в українському напрямі суспільно-
Власних політичних партій російські консерватори й ліберали політичного життя; пояснювати поняття
до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали та терміни: пролетар, соціалізація,
соціалізму та закликали до повалення самодержавства в Росії, «Бунд», РУП, УДП, УНП.
діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робіт-
ників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-
демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р.
Із 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які
193
ПРИГАДАЙТЕ стверджували, що в Росії поки що відсутні передумови для

1. Якими були основні напрями су соціалістичної революції, та більшовиків, які виступали за
спільно-політичного життя українських здійснення найближчим часом соціалістичної революції та
земель у складі Російської імперії встановлення диктатури пролетаріату.
в XIX ст.? 2. Якими були основні Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті
форми та прояви українського об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська
суспільно-політичного руху українських
партія соціалістів-революціонерів (есерів). Вони виступали за
земель у складі Російської імперії
повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої
в другій половині XIX ст.?
«працюючим народом». Ідею встановлення диктатури проле-
Яка верства суспільства була таріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального
основною соціальною базою виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітни-
формування українських партій? чого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам
досить значну підтримку в Наддніпрянщині.
На початку XX ст. активно діяв, особливо в межах «смуги
осілості», «Бунд» (у перекладі — союз) — «Загальний єврей-
Пролетар — найманий робітник, ський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений
позбавлений засобів виробництва. у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси
єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропа-
Соціалізація — усуспільнення
ганду. У 1898—1903 та 1906—1912 рр. «Бунд» на правах ав-
приватної власності.
тономної організації входив до РСДРП.
Польський напрям у цей період активної ролі в суспільно-
політичному житті Наддніпрянської України не відігравав.
ЦІКАВІ ФАКТИ В українському напрямі у Наддніпрянщині на основі гро-
Через прояви антисемітизму
мадівських рухів, що розвивалися раніше, почали формувати-
в Російській імперії час від часу ся нові течії: із громадівського руху — ліберально-демокра-
спалахували єврейські погроми. тична, зі студентського — соціалістична й націоналістична
Найжорстокіші з них відбувалися течії. Усі вони в цей період долали стадію організаційного та
в 1881—1882 і 1903—1905 рр. ідейного становлення. Особливістю їх розвитку було те, що
Після погромів у єврейському русі соціальну базу цих течій становила майже виключно україн-
швидко поширювалися ідеї сіонізму. ська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвине-
ністю та структурованістю українського суспільства під вла-
дою Російської імперії.
УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

на початку XX ст.
Течії
Ліберально-демократична Соціалістична Націоналістична
Українська демократична Українська соціалістична Революційна українська Українська народна

партія (1904 р.) партія (1900 р.) партія (1900 р.) партія (1902 р.)
Українська радикальна партія Українська соціал- Українська соціал-демократична

(1904 р.) демократична спілка (1904 р.) робітнича партія (1905 р.)
Українська демократично- Товариство українських поступовців

Панівна
радикальна партія (1905 р.) (міжпартійний блок) (1908 р.)
течія
?? Чому соціалістичний напрям був панівним в українському русі?
194
2 ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ НА-

ПРЯМІ. Першу українську політичну партію в Наддніпрян-
ській Україні створила студентська громада Харкова. 29 січня
Чому соціалістичні партії стали
панівними в українському русі на
українських землях у Російській
1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено імперії?
рішення створити Революційну українську партію (РУП).
Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. По-
знанський (сини відомих українських громадських діячів),
Л. Мацієвич, Ю. Коллард та інші — загалом близько деся-
ти осіб. Очолив партію Дмитро Антонович. Своїм гаслом РУП
обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демо-
кратів Є. Бернштейна: «Рух усе, мета ніщо».
Із проханням написати програму партії Д. Антонович
звернувся до Миколи Міхновського. Через два місяці у Льво-
ві її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна
Україна». ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Хоча ідею боротьби за державну незалежність України по-
діляли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» Із брошури М. Міхновського
не стала її офіційною програмою. Практична діяльність зре- «Самостійна Україна»
штою змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї Кінець XIX ст. визначився
з’явищами, що характеризують
ідеї. Крім того, у брошурі були відсутні згадки про боротьбу
новий поворот в історії
за соціалізм, за який виступали члени партії.
людськості… Ті з’явища — се
Основою української нації РУП вважала селянство, і тому повстання зневолених націй
партія розгорнула серед нього агітаційну роботу. У виданих проти націй-гнобителів… Ми
брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони визнаємо, що наш народ також
пояснювали, як влада й пани гноблять селянство. Завдяки перебуває в становищі зрабованої
цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Із 1902 р. нації.
Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де РУП пропагувала Отже, коли справедливо, що
свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною кожна нація з огляду на
невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були межинародні відносини хоче
прибічниками європейської соціал-демократії, народницького вилитись у форму незалежної,
самостійної держави; коли
соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило ви-
справедливо, що тільки держава
хід із неї частини членів.
одноплемінного національного
Першими з РУП вийшли прибічники самостійності Укра- змісту може дати своїм членам
їни на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Укра- нічим не обмежовану змогу
їнську народну партію. Також від РУП відокремилися при- всестороннього розвитку
бічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та інші), духовного і осягнення найліпшого
які пізніше, у 1907 р., спробували створити українську есе- матеріального гаразду; коли
рівську партію соціалістів-революціонерів. Водночас до РУП справедливо, що пишний розквіт
приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що індивідуальності можливий тільки
вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих в державі, для якої плекання
підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визна- індивідуальності єсть метою, —
тоді стане зовсім зрозумілим, що
чилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій
державна незалежність єсть
у 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу націо-
головна умова існування нації,
нально-культурної автономії України в межах Росії. а державна незалежність єсть
Протягом 1903 р. РУП зміцніла організаційно та збільши- національним ідеалом у сфері
лася кількісно, її осередки з’явилися в переважній частині межинаціональних відносин.
міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепо-
коїло владу. У 1903—1904 рр. більшість керівників РУП було ?? 1. Яку провідну ідею
проголошував автор? 2. Чим
заарештовано, або вони вимушено емігрували. Улітку 1904 р. М. Міхновський аргументував
на нелегальному з’їзді РУП, метою якого було відновити ді- необхідність боротьби за
яльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та державну незалежність?
противниками самостійності України. Останні, очолювані

195
М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію —

Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка напри-
кінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього
провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за
соціалізм і національне визволення.
Яку основну мету проголошували

українські партії ліберально-
демократичної течії?
3 ФОРМУВАННЯ ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРА-
ЇНСЬКОМУ РУСІ. У 1903 р. представники поміркованого
табору українських громадських діячів висунули проєкт про-
грами Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО)
(політичну платформу). Це був фактично план організації но-
вої партії, яка виступала за проголошення автономії України
та впровадження української мови в усіх сферах життя. Со-
ціально-економічні питання в проєкті ігнорувалися. На з’їзді
ЗУБО восени 1904 р. після тривалої дискусії було ухвалено
програму партії та затверджено назву — Українська демокра-
тична партія (УДП). Серед лідерів партії були С. Єфремов,
Б. Грінченко, В. Чеховський та інші.
Запропонована УДП програма була досить радикальною.
Однак через деякий час керівники партії, які не підтримува-
ли революційних змін, переробили її, надавши більш помір-
кованого вигляду. Це перетворило її на досить бездіяльне
в політичній площині об’єднання. Єдиною дійсно корисною
справою стала кампанія 1904 р., під час якої до різноманітних
установ надсилалися звернення з клопотаннями про скасуван-
ня обмежень на українське друковане слово, що існували за
Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані
діячі відокремилися від УДП й утворили Українську ради-
кальну партію (УРП). За програмовими цілями остання май-
Зі звернення «Від Української демократичної партії»

Головні принципи нашої партії такі: 6. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті,
1. Знесення політичного абсолютизму, заведення що її обробляють, уважаємо конечним: а) землі держав
парламентського ладу, участь народу в державних спра ні, удільні, кабінетні та монастирські на території Укра
вах на підставі загального, безпосереднього, рівного, їни експропріювати (передати) у власність автономного
пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, крайового сейму; б) всі приватні землі повинні бути
віри і національності). викуплені у власність тої ж інституції… сейм повинен
2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути законом урегулювати орендне право відповідно до міс
відділена від держави). Свобода зборів, спілок, органі цевих природних умов.
зацій, страйків. Знищення станів. За іншими народами, які живуть на території Укра
3. Заведення народної мови в школах, судах, адміні їни (Великороси, Жиди, Поляки та інші), ми визнаємо
страції і в усіх громадських інституціях. рівне право з Українцями на задоволення їх націо
4. …Ми вимагаємо для території, заселеної україн нальних, культурних, політичних та економічних по
ським народом, автономії, заснованої на особливім ор треб.
ганічнім статуті, виробленім будущим українським сей
мом і запорученім основними загальнодержавними ?? 1. Які загальнодемократичні перетворення прагнула
законами. здійснити УДП? 2. Яким бачили майбутнє україн
5. Щодо економічних питань… а) 8-годинний робо ських земель члени УДП? 3. Які соціально-еконо
чий день; б) державну пенсію немічним, калікам і всім мічні вимоги висувалися партією?
робітникам, що дожили до 60 років.
196
же не відрізнялася від своєї попередниці. Проте налагодити ЦІКАВІ ФАКТИ

серйозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася ши- У ніч на 31 жовтня 1904 р. члени
рокою видавничою діяльністю. УНП вчинили замах на пам’ятник
О. Пушкіну в Харкові, який
4 ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ

РУСІ. Виразником прагнень прибічників українського
націоналізму на початку XX ст. на українських землях у скла-
присвятили річниці Переяславської
угоди 1654 р. Під пам’ятник, що
стояв в університетському сквері,
ді Російської імперії був М. Міхновський. За своїм змістом ці було закладено вибухівку та
погляди, що панували серед невеликої частини молодої інте- партійні листівки. Текст листівок
лігенції, можна визначити як самостійницькі. Зокрема, у сво- пояснював мету акції: О. Пушкін
їй брошурі «Самостійна Україна» він заявив, що є «одна-єди- ображав гідність України у своїх
творах, особливо в поемі
на, неподільна, вільна, самостійна Україна від Сяну аж по
«Полтава». Крім цього, пам’ятник
Кавказ», а головними гнобителями українців проголосив ро- російському поету на українській
сіян. Одним із висновків М. Міхновського було: «Усі, хто на землі вони вважали непотрібним,
цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для українців, поки не буде дозволено
і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, безперешкодно встановлювати тут
ми не маємо права покласти оружжя». пам’ятники українським
У 1902 р., як уже зазначалося, М. Міхновський та його письменникам.
однодумці (брати С. та В. Шемети, О. Макаренко, І. Бойко,
М. Базькевич та інші) утворили Українську народну партію
(УНП), започаткувавши існування націоналістичної течії
в українському русі. Проголосивши гасло «Україна для укра-
їнців», основним засобом здобуття незалежності вони вважали Хто був засновником
збройне повстання. При цьому майбутню самостійну Україну націоналістичної течії українського
члени УНП бачили лише соціалістичною. руху?
До складу УНП входили переважно українська інтеліген-
ція, причому заможна, студенти та дрібні землевласники.
Впливу в масах партія не мала й існувала лише як об’єднання
однодумців. Практична діяльність партії зводилася до видан-
Із програми Української народної партії

Українська народна партія визначає соціалістичний До загалу українського народу:
ідеал, єдиний, котрий може остаточно задовольнити 1. Незайманість особи і мешкання…
український та інші народи, знищити визиск, безправ’є, 4. Рівноправність жінок…
знищити сучасний устрій, збудований на насиллі, при 6. Відповідальність урядовців перед громадянами…
мусі, нерівності і панованні. 8. Свобода українського друку, слова і просвіти, сво
Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики бода національності, релігії, совісті, переконань. Свобо
і заводи на землі, оселеній українським народом, му да зборів, товариств, спілок, організацій.
сять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) — 9. Вибори до парламенту, до управ; узагалі до всіх
Українцям-хліборобам… виборних інституцій…
Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той Вільна українська школа нижча, середня і вища
факт, що робітники і селяни-поляки хочуть захопити по в рідній мові. Українська мова в суді і адміністрації.
літичну власть на своїй землі, Москалі на своїй, Литов Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути
ці на своїй… Український пролетаріат мусить захватити спілкою вільних і самоправних українських земель…
політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щас такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запорі
ну будучину… жє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.
Націоналізація землі на Україні для запровадження
соціалістичного устрою і соціалістичного оброблення ?? 1. Яким був зміст соціалістичного ідеалу УНП? 2. Які
соціально-економічні перетворення планувала здій
землі — це наш ідеал…
снити партія? 3. Які загальнодемократичні перетво
рення відстоювала УНП?
197
ня брошур і часописів. У 1904 р. у складі УНП було створено

бойову групу «Оборона України», яка намагалася сприяти
досягненню цілей партії збройними методами. Найвідоміши-
ми її акціями були спроби підірвати пам’ятник російському
поету О. Пушкіну в Харкові та царські монументи у великих
містах.
Чому відкриття пам’ятника

І. Котляревському в Полтаві стало
політичною подією?
5 ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА І. КОТЛЯРЕВСЬКОМУ В ПОЛТАВІ.
Однією з найяскравіших подій громадського життя укра-
їнців стало відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полта-
ві 30 серпня 1903 р., на спорудження якого українська гро-
мадськість збирала кошти майже 20 років. Ця подія
перетворилася на всеукраїнську національну маніфестацію,
оскільки до Полтави з’їхалися не тільки національно свідомі
українці з Росії, а й делегати з Галичини та Буковини. Серед
останніх були голова українського парламентського представ-
ництва і віце-голова віденського парламенту Ю. Романчук,
професор Львівського університету К. Студинський, редактор
найбільшого галицького часопису «Діло» Є. Левицький та
інші провідні діячі.
Настрій учасників заходу був піднесений. Проте, на жаль,
це тривало лише під час виступів представників Галичини та
Буковини, бо тільки їм, гостям з іншої країни, було дозволе-
но виголошувати свої промови українською мовою. Коли
ж О. Андрієвська, делегатка від чернігівського літературно-
театрального товариства, почала виступ українською мовою,
голова міської ради Полтави В. Трегубов зупинив її словами,
що має наказ міністра не допускати вітань українською мо-
вою. Потім М. Міхновський підійшов до президії та заявив,
що привіз вітання від харківської адвокатури українською
мовою; оскільки це забороняється, він передасть лише обкла-
динку, а решту повезе додому. Так само вчинили М. Коцю-
бинський та інші українські делегати, які демонстративно за-
лишили приміщення.
Відкриття пам’ятника І. Котляревському Відкриття пам’ятника І. Котляревському стало політичною
в Полтаві. 1903 р. подією, що засвідчила згуртованість і відданість української
?? Яке значення мала ця подія інтелігенції українському руху, який готовий за першої ж на-
для українського руху? годи заявити про себе.

суспільно-політичне життя українських земель у складі три течії в українському русі: соціалістичну, ліберально-
Російської імперії в умовах загострення соціальних супе демократичну та націоналістичну.
речностей початку XX ст.;
1900 р. — створення першої в Наддніпрянській Україні української політичної партії — Революційної української партії
(із 1905 р. — Українська соціал-демократична робітнича партія).
198
§ 29—30. Події першої російської революції 1905—1907 рр. на українських землях
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою му? 6. Робота в парах. Обговоріть і визначте, яким ба
«Так чи ні». Правила гри. Учитель/учителька про чили майбутнє українських земель прибічники
понує учням та ученицям за визначений час скласти на націоналістичної течії українського напряму.
аркуші 6—12 запитань за матеріалом параграфа, які пе 7. Складіть таблицю «Українські партії Наддніпрян
редбачають відповіді «так» і «ні». Потім учитель/учителька ської України на початку XX ст.».
збирає аркуші, перемішує та роздає в довільному поряд
ку. Учні та учениці мають написати відповіді на запитання Назва Дата Програмова
своїх однокласників. Течія Лідери
партії створення мета
2. Колективне обговорення. Охарактеризуйте
особливості суспільно-політичного життя Наддні
прянщини на початку XX ст. 3. Які три течії існували
8. Чому, на вашу думку, націоналістична течія не
в українському напрямі суспільно-політичного життя?
здобула значної підтримки в українському русі?
4. Як відбувався розвиток соціалістичної течії українсько
9. Колективне обговорення. Яку роль у розгортанні
го напряму суспільно-політичного життя? 5. Яку роль
українського руху відіграли події, пов’язані з відкриттям
у суспільно-політичному житті Наддніпрянщини відіграва
пам’ятника І. Котляревському в Полтаві?
ла ліберально-демократична течія українського напря
§ 29—30. Події першої російської революції 1905—1907 рр.

на українських землях
1 ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ. РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ в січ-

ні—серпні 1905 р. На початку XX ст. ускладнилося вну-
трішньополітичне становище в Російській імперії. Економічна
характеризувати події революції
криза та поразка в російсько-японській війні 1904—1905 рр. 1905—1907 рр., що відбулися в січні—
підірвали авторитет влади. Нерозв’язаність аграрного питан- грудні 1905 р.; визначати особливості
ня, невдоволення більшості робітників умовами праці, відсут- селянського руху в Наддніпрянщині
ність демократичних свобод, прагнення підприємницьких кіл в роки революції 1905—1907 рр.;
аналізувати діяльність українських
долучитися до участі в управлінні державою, а також націо-
політичних партій у цей період;
нальне гноблення неросійських народів створили підґрунтя до пояснювати, як розгортався в роки
вибуху народного невдоволення. У різних регіонах Російської революції український культурно-
імперії проходили демонстрації та страйки, де висувалися по- освітній рух; характеризувати
літичні вимоги. У неділю 9 січня 1905 р. в Санкт-Петербурзі діяльність Української громади
відбулася велика мирна демонстрація, учасники якої прагну- в I та II Державних думах; пояснювати
ли вручити царю петицію щодо покращення умов праці. Про- поняття та терміни: ради робітничих
те влада розцінила це як бунт і наказала військам стріляти депутатів, чорносотенці.
по демонстрантах. Загинуло близько тисячі осіб. Події «кри- ПРИГАДАЙТЕ
вавої неділі» викликали загальне обурення та стали початком 1. Яким було становище різних верств
першої російської революції 1905—1907 рр. населення Наддніпрянської України на
У січні 1905 р. в імперії застрайкували 440 тис. робітни- початку XX ст.? 2. Якими були
ків. Страйк оголосили робітники багатьох промислових під- особливості розвитку українського
приємств Наддніпрянської України. На кінець лютого тут було руху в тогочасній
зафіксовано 105 страйків, у яких брали участь 70 тис. робіт- Наддніпрянщині? 3. Яка національна
ників. Хвиля страйків поступово посилювалася. Протягом політика здійснювалася російською
квітня—серпня 1905 р. в Наддніпрянщині відбулося 300 страй- владою щодо українців наприкінці
ків, у яких брали участь понад 100 тис. робітників. Улітку ця XIX — на початку XX ст.?
боротьба набула переважно політичного характеру. Страйкарі
виступали під гаслом «Геть самодержавство!». Неодноразово Якою була головна причина
виникали сутички робітників із поліцією. Одночасно розгор- революції?
199
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ кінця ХІХ — початку ХХ ст. ТА ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 рр.
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
на західноукраїнських землях
тався селянський рух, який мав стихійний характер і в основ

ному завершувався погромом поміщицьких маєтків.
Під впливом виступів робітництва і селянства похитнула-
ся опора російської влади — армія. Першим великим висту-
200
пом у збройних силах Російської імперії стало повстання на

панцернику «Потьомкін» 14 червня 1905 р., більшість матро-
сів якого становили українці. Одним із небагатьох офіцерів,
що підтримали повсталих, став інженер-механік Олександр
Коваленко. Він був серед засновників РУП, а під час повстан-
ня входив до складу революційного комітету, що керував ним.
Після прибуття до Одеси повсталі вирішили підтримати
місцевих страйкуючих робітників. Спроба відданих владі
12 кораблів Чорноморського флоту розстріляти бунтівний пан-
церник провалилася. Матроси ескадри відмовилися стріляти Барикади в Одесі в грудні 1905 р.
в «Потьомкіна». Побоюючись поширення повстання на інші
кораблі, російське командування відвело їх до Севастополя.
25 червня 1905 р. в умовах нестачі вугілля й продовольства
повсталий «Потьомкін» увійшов до румунського порту Кон-
станца й здався владі.
Розвиток революції змусив владу піти на поступки. 18 лю-
того 1905 р. імператор Микола II підписав маніфест, у якому
оголосив про створення спеціальної комісії для з’ясування
причин заворушень та оприлюднив свій намір скликати за-

конодорадчу Державну думу. 6 серпня 1905 р. з’явився новий
маніфест про створення виборного законодорадчого органу —
Державної думи. Ліберальні кола цей крок влади задовольнив,
проте революцію він не зупинив.
2 ЖОВТНЕВИЙ СТРАЙК. МАНІФЕСТ 17 жовтня 1905 р. ТА ЙОГО

НАСЛІДКИ. На початку жовтня 1905 р. в Москві та Петер-
бурзі розпочався загальноросійський політичний страйк.
Який вплив мав Маніфест
17 жовтня на перебіг революційних
подій?
Головними вимогами страйкарів були запровадження демокра-
тичних свобод і скликання Установчих зборів. У Наддніпрян-
ській Україні страйк підтримало понад 120 тис. осіб. Прагну-
чи його придушити, уряд запровадив у країні воєнний стан.
Навчання у вищих навчальних закладах було призупинено,
фабрики й заводи взяли під контроль війська та поліція. Про-
те страйк тривав. У Харкові та Катеринославі відбулися ЦІКАВІ ФАКТИ
збройні сутички страйкуючих із поліцією.
Під час Жовтневого політичного страйку виникли нові Маніфест 17 жовтня 1905 р. став
форми самоорганізації робітників — ради робітничих депута- причиною розколу серед
тів. Вони відігравали роль органів влади робітників. Перша прихильників революції. Ліберали
рада виникла на початку жовтня 1905 р. в Катеринославі. вважали боротьбу з владою
виграною. Радикали прагнули
Усього впродовж жовтня-листопада ради з’явилися в 50 міс-
продовжити революцію та знищити
тах і робітничих поселеннях Наддніпрянщини. Одночасно зі самодержавство. Консерватори від
створенням рад відбувалося об’єднання робітників у профе- прибічників влади вимагали
сійні спілки. На українських землях за роки революції утво- скасування Маніфесту
рилося 280 профспілок, що об’єднували кілька тисяч робіт- й збереження самодержавства.
ників.
Наростання хвилі народних протестів примусило імпера-
тора Миколу II оприлюднити 17 жовтня 1905 р. Маніфест
«Про вдосконалення державного порядку», яким народу на-
давалися громадянські свободи — недоторканності особи, дру-
ку, совісті, зборів, зібрань, спілок. У ньому містилася також
обіцянка залучити до виборів у Державну думу всі верстви
201
Маніфестація 17 жовтня 1905 р. Після погрому. Художник М. Мінковський. Близько 1910 р.

Художник І. Рєпін
населення та визнати Думу законодавчим органом, без схва-

лення якої жоден закон не набуватиме чинності.
Чорносотенці — спільна назва У Наддніпрянській Україні після оприлюднення Маніфес-
членів крайньоправих організацій ту 17 жовтня ситуація залишалася напруженою. Радикали
у Росії в 1905—1917 рр., які організовували мітинги, закликаючи до повалення монархії.
виступали під гаслами монархізму, Відбувалися єврейські погроми, організовані чорносотенця-
великодержавного шовінізму та ми. Останні вважали євреїв, які становили велику частку
антисемітизму. професійних революціонерів, винуватцями революції. Най
масштабніші погроми відбулися в Києві, Одесі, Катериносла-
ві та містах Донбасу. Вони тривали кілька днів, супроводжу-
валися загибеллю десятків людей, підпалами й нищенням
майна. Так, під час погрому в Києві 223 особи дістали по-
ранення і 23 загинули. Придушували їх за допомогою армій-
ських підрозділів.
Поява Маніфесту 17 жовтня суттєво змінила суспільно-по-
літичне життя як Російської імперії в цілому, так і Наддні-
прянської України. Проголошені ним політичні свободи спри-
яли появі нових легальних загальноросійських партій.
Ліберали утворили «Союз 17 жовтня» (октябристи) та Конс
титуційно-демократичну партію (кадети). Найвпливовішою
організацією консерваторів-чорносотенців став «Союз руського
народу». Загальноросійські партії соціал-демократів та соціа-
Розорення садиби поміщика. Художник
лістів-революціонерів стали легальними й використали це для
В. Курдюмов. 1911 р.
посилення боротьби із самодержавством. Усі загальноросійські
партії активно діяли в Наддніпрянщині. Українські політичні
партії також перейшли від нелегальної роботи до відкритої
пропаганди й діяльності.
Якою була головна вимога

селянських виступів під час
революції?
3 СЕЛЯНСЬКИЙ РУХ. Уже з перших місяців революції акти-
візувалося селянство. Вістря боротьби селян було спрямо-
ване проти поміщиків, у яких вони вбачали своїх головних
ворогів. У січні—березні 1905 р. заворушення виникали пере-
важно в окремих селах, де відносини між поміщиком і гро-
мадою були особливо складними. Селяни громили поміщиць-
кі маєтки, розкрадали майно, захоплювали й перерозподіляли
землі, іноді вбивали поміщиків або їх управителів.
У травні-червні 1905 р. селянські виступи охопили цілі
райони. На той час вони вирували в 64 із 94 повітів дев’яти
губерній Наддніпрянщини. Завдяки агітації загальноросій-
202
ських та українських соціалістичних партій боротьба селян ЦІКАВІ ФАКТИ

стала набувати організованого характеру, з’явилися політичні Приводом до селянського
гасла. Серед селянства поширювалися листівки із закликами повстання у селі Великі Сорочинці
підтримувати боротьбу робітників проти самодержавства. Уліт- стала спроба заарештувати
ку 1905 р. було сформовано Всеросійський селянський союз. 17 грудня 1905 р. місцевого
Особливо активно його місцеві комітети діяли в губерніях вчителя Г. Безвіконного за
Наддніпрянщини. революційну агітацію. Обурене
Восени 1905 р. відбулося нове піднесення селянських ви- селянство затримало поліцейського
ступів, які подекуди супроводжувалися збройними сутичками пристава, місцевого урядника
з поліцією та армією. У селі Великі Сорочинці Миргородсько- й вигнали їх із села. Обраний на
го повіту Полтавської губернії в грудні 1905 р. відбулося одне загальному мітингу селянський
комітет звернувся до полтавського
з найбільших повстань селянства у роки революції.
губернатора з проханням не карати
вчителя, а також повідомляв про
4 НАРОСТАННЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ. ГРУДНЕВІ ЗБРОЙНІ

ПОВСТАННЯ. Восени 1905 р. спалахнули революційні ви-
ступи на флоті та в армії. 11—16 листопада 1905 р. відбуло-
рішення не платити податки, не
надсилати новобранців в армію та
вимагав закрити шинки. У відповідь
ся повстання моряків на головній базі Чорноморського флоту на це губернатор відправив
в Севастополі, очолюване лейтенантом Петром Шмідтом. Роз- каральний загін козаків. Між
почалося воно на крейсері «Очаків», до якого приєдналися козаками й селянами спалахнула
12 кораблів. Повстання було придушене, а його керівника за сутичка, у якій загинув командир
вироком суду розстріляно. 18 листопада 1905 р. в Києві озбро- козацького загону. 21 грудня в селі
єні
солдати трьох рот саперної бригади (близько 800 осіб), з’явився новий каральний загін із
гарматами. Почалася розправа над
очолювані підпоручиком Борисом Жаданівським, приєднали-
повстанцями. Упродовж кількох
ся до страйкуючих робітників Південноросійського заводу. днів активних учасників повстання
Урядові війська відкрили вогонь по об’єднаній колоні солдатів карали різками, а 19 селян
і робітників. Загальні втрати з обох сторін становили понад заарештували й пізніше відправили
250 осіб. Б. Жаданівського засудили до розстрілу, який потім на каторгу. Розправу із
замінили на безстрокову каторгу. Збройні виступи військових сорочинськими селянами описав
відбувалися також в інших гарнізонах. Узагалі в 1905 р. у своєму нарисі «Сорочинська
в Наддніпрянщині у виступах солдатів і матросів узяли участь трагедія» російський письменник
близько 15 тис. осіб. В. Короленко, що жив у Полтаві. Ці
Ключовою подією революції 1905—1907 рр. стало повстан- події обурили українську
ня, яке під керівництвом російських соціал-демократів та есе- й російську громадськість.
рів розпочалося 7 грудня 1905 р. в Москві. У Наддніпрянській
Україні збройні виступи спалахнули 12—16 грудня в Катери-
нославі, Харкові, Олександрівську та містах Донбасу. Чому під час революції збройні
15—18 грудня регулярні військові частини придушили по- виступи були локальними
встання в Москві. Збройні виступи було припинено і на Дон- й зазнали поразки?
басі. Після поразки грудневих повстань революційний рух
Найбільшого розмаху набуло повстання робітників Донбасу. Центром

подій стала Горлівка. Тут 16 грудня 1905 р. поліція розстріляла
страйкарів, загинуло 18 осіб. Того ж дня страйковий комітет розпочав
підготовку до збройного повстання. До Горлівки на допомогу
повстанцям прибули близько 4 тис. озброєних дружинників. 17 грудня
повстанці повели наступ на армійські казарми. Після 8-годинного бою
урядові війська відступили. Проте за кілька годин, отримавши
підкріплення, вони перейшли в контрнаступ. Після 6-годинного
запеклого бою дружинники залишили Горлівку. У бою загинуло близько
300 осіб. На учасників повстання чекав суд. Учасники Горлівського повстання
у в’язниці. 1905 р.
203
став слабшати, а влада перейшла в наступ, обмежуючи свобо-

ду слова, здійснюючи арешти революціонерів тощо. У 1906—
1907 рр. відбувався поступовий спад революційної боротьби,
коли кількість робітничих і селянських виступів помітно змен-
шилася. Опозиційні сили намагалися продовжувати боротьбу
в Державній думі парламентськими методами.
Чому в роки революції українські

політичні партії на українських
землях у своєму впливі на
5 УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ.
У 1905 р. українські політичні партії були непідготовле-
ними до революційного вибуху й керівництва боротьбою про-
суспільство поступалися ти самодержавства в Наддніпрянщині. Однак у роки револю-
загальноросійським?
ції вони докладали чимало зусиль для розгортання роботи
серед населення.
На початку революції РУП перебувала у стані розколу
й гострої внутрішньопартійної дискусії. Лише після оприлюд-
нення Маніфесту 17 жовтня та повернення її провідників із-за
кордону становище дещо змінилося. Проте час було згаяно,
і тактику РУП сформувала лише в період спаду революції,
хоча її місцеві осередки вже навесні й восени 1905 р. працю-
вали серед селянства. У грудні 1905 р. на з’їзді було ухвале-
но програму РУП. Партія змінила назву, ставши Українською
соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Вона
оголосила, що боротиметься проти самодержавства, за авто-
номію України, вільний розвиток національно-культурного
життя, права робітників тощо. Однак розгорнути діяльність
партія не змогла, оскільки наприкінці 1905 — на початку
1906 р. більшість її активних членів були заарештовані. Про-
те незважаючи на це, партія продовжувала свою роботу.
У 1906—1907 рр. завдяки зусиллям УСДРП було влаштовано
ряд страйків, налагоджено широку видавничу діяльність. Пар-
тія брала активну участь у виборах до II Державної думи та
провела туди одного зі своїх депутатів. Хвиля арештів після
завершення революції дещо загальмувала діяльність УСДРП.
Українська соціал-демократична спілка в роки революції
діяла успішніше. Ставши складовою РСДРП, вона використо-
вувала її партійну мережу, зв’язки тощо. Фактично вона очо-
лила керівництво масовим робітничим рухом у Наддніпрян-
щині й намагалася впливати на селянство. Негативним
наслідком співпраці з РСДРП стало те, що, оголосивши себе
єдиним представником українських робітників, спілка в по-
всякденній роботі поступово перейшла на російську мову та
втратила будь-які ознаки національної організації. Значним
успіхом спілки стали вибори до II Державної думи, куди вона
провела 14 депутатів. Після того як Думу розпустили, майже
всі її місцеві осередки було розгромлено, а провідників зааре-
штовано. На кінець 1907 р. спілка фактично припинила іс-
нування.
Початок революції спонукав українських ліберальних де-
мократів подолати розкол та об’єднатися. Наприкінці 1905 р.
на основі Української демократичної партії (УДП) та Україн-
ської радикальної партії (УРП) постала нова організація —
Українська демократично-радикальна партія. Однак значної
204
популярності вона не набула. Долучившись до передвиборчої ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

боротьби, партія провела до I Державної думи лише одного
представника — українського земського діяча, землевласника Із доповідної записки
з Полтавщини В. Шемета. Участь українських ліберальних російської Академії наук
демократів у революції 1905—1907 рр. не мала вагомого зна- «Про скасування обмежень
чення. Однак загалом за цей період вони здійснили перехід малоросійського друкованого
від культурницької до політичної діяльності. слова» (квітень 1905 р.)
Українська народна партія (УНП) у роки революції голо- …Друковане слово не може
вним своїм завданням вважала поширення впливу на маси та бути предметом переслідування
пропаганду своїх ідей. Одним із засобів досягнення цього вона за внутрішній зміст того, що ним
визначила поєднання націоналістичних гасел із соціалістич- передано… Зовнішня оболонка
ними. Однак ідеї УНП не знайшли підтримки та призвели до думки, спосіб висловлення її,
літери звільнено від цензорських
її політичної ізоляції. У 1905 р. члени партії намагалися ор-
та всіляких інших поглядів. Тільки
ганізувати видання легальних друкованих органів — «Само- сплетіння нещасливих
стійна Україна» у Львові, «Запоріжжя» в Катеринославі, — випадковостей могло підвести під
однак ці спроби були невдалими. У червні 1905 р. УНП заборону цілу мову; тільки
відмовилася від гасла «Самостійна Україна» й вирішила нещаслива випадковість могла
об’єднатися з УДП та УРП. Проте вони цю пропозицію від- спонукати уряд до переслідування
хилили. Відтоді партія поступово занепадала. Після 1907 р. цілого письменства і прийняття
відомості про УНП відсутні. на себе турбот про малоруський
правопис. Академія наук
6 УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ РУХ. У роки ре- переконана в тому, що

волюції 1905—1907 рр. влада була змушена здійснити розпорядження 1863 р.
і височайші накази
певні поступки народам імперії в національно-культурній сфе-
1876 і 1881 рр. …необхідно тепер
рі. У Наддніпрянщині розвитку українського культурно-освіт- же скасувати…
нього руху сприяло скасування Емського указу 1876 р. Важ- Водночас усе викладене вище
ливу роль у прийнятті цього рішення відіграла позиція сповнило Академію наук
російської Академії наук, яка висловилася за зняття обмежень переконання, що малоруське
щодо української мови. населення повинно мати таке
Офіційне рішення про скасування обмежень, запровадже- ж право, як і великоруське,
них Емським указом, з’явилося в травні 1906 р. Однак на цей розмовляти публічно і друкувати
час розгортання революції дало змогу українству здійснити рідною своєю мовою.
важливі заходи. Так, у Наддніпрянщині розпочалося видання
української преси. 3 листопада 1905 р. в Лубнах вийшов дру-
?? 1. На підставі яких фактів
російські вчені вважали за
ком номер першої української газети Наддніпрянщини «Хлі- необхідне скасувати обмеження
бороб». У Києві став виходити щомісячний журнал «Нова щодо української
громада», редактором якого був Б. Грінченко, а з 1907 р. за- мови? 2. Яку оцінку можна
мість «Київської старовини» було прийнято рішення видавати дати такій позиції науковців?
українською мовою журнал під назвою «Україна». Загалом
у краї через рік після Маніфесту 17 жовтня виникло 17 укра-
їнських видавництв і виходило близько 20 періодичних укра-
їнських видань різних жанрів.
Революція 1905—1907 рр. привела до поширення із захід-
ноукраїнських земель до Наддніпрянщини мережі «Просвіт».
30 жовтня 1905 р. в Одесі було відкрито першу таку органі-
зацію. У травні 1906 р. «Просвіта ім. Т. Шевченка» з’явилася
в Києві. Її головою став Б. Грінченко. На середину 1907 р. Коли з’явилося офіційне рішення
в Наддніпрянщині діяли 35 «Просвіт». Вони здійснювали про скасування обмежень,
видавничу діяльність, організовували в селах читальні, поши- установлених Емським указом?
рювали українські видання, допомагали створювати різно
манітні товариства («Український учитель», «Технік», «Укра-
їнський агроном», «Наша кооперація») тощо. Неофіційним
205
ЗДОБУТКИ УКРАЇНСЬКОГО друкованим органом просвітянського руху стала газета «Рада»,

НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ яка видавалася з 1906 р. в Києві. Її видання фінансували
українські меценати Є. Чикаленко та В. Симиренко. «Рада»
Здобутки українського почала видавитися як перша українська щоденна газета Над-
національного руху дніпрянщини.
Українці в роки революції висували вимоги запроваджен-
Листопад 1905 р. — закон, ня рідної мови в середній та вищій школах. У травні 1906 р.
який дозволяв видавати утворилася Українська учительська спілка, яка рішуче засу-
літературу національними
дила русифікаторську політику уряду в галузі народної освіти.
мовами, створювати культурно-
освітні товариства
Українське студентство на своїх вічах вимагало відкриття
й відкривати театри. в університетах українознавчих кафедр. Російський уряд зму-
Травень 1906 р. — офіційне шений був піти на поступки. У 1906 р. з’явився циркуляр
розпорядження про скасування міністра освіти, який дозволяв учителям на уроках вживати
обмежень проти української «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розу-
мови міють». У Харківському та Новоросійському (Одеському) уні-
верситетах були відкриті україномовні відділення.
Почали виходити періодичні
видання українською мовою:
листопад 1905 р. — перша
газета «Хлібороб» у Лубнах;
7 ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У I ТА II ДЕРЖАВНИХ
ДУМАХ. У виборах до I Державної думи українські соціа-
лістичні партії, підтримавши в цьому загальноросійські пар-
грудень 1905 р. — перша тії, участі не брали. Українська радикально-демократична
щотижнева газета партія та Українська народна партія взяли участь у виборах.
«Громадська думка»; 27 квітня — 8 липня 1906 р. в Петербурзі працювала I Дер-
1906 р. — виходило вже
жавна дума. Із 497 її депутатів дев’ять губерній Наддніпрян-
20 періодичних видань
щини представляли 102 депутати.
Для відстоювання своїх інтересів українські депутати
У Наддніпрянській Україні 1 травня 1906 р. створили власну парламентську громаду —
почали діяти товариства Українську думську громаду, до якої увійшли 45 депутатів. Її
«Просвіта» (на 1907 р. —
головою став адвокат і громадський діяч із Чернігівщини Ілля
35 організацій), які
Шраг (1847—1919). Політична платформа громади містила
поширювали українську
літературу, створювали вимоги про надання Україні в її етнографічних межах полі-
бібліотеки, видавали книжки, тичної автономії, запровадження української мови в школах,
відкривали читальні в селах, судових та адміністративних органах. Щодо аграрного питан-
вели боротьбу за введення ня одна частина депутатів-українців виступала за передачу
української мови в школах, селянам частини поміщицької землі за викуп, друга — за
створювали кооперативи конфіскацію поміщицьких земель та їх націоналізацію.
Велику допомогу депутатам-українцям надавав М. Грушев-
Відстоювалося право ський, що жив у той час у Петербурзі. Він організував ви-
на запровадження української дання друкованого органу місцевої громади українців — мі-
мови в школах: почали сячника «Український вісник». На думку М. Грушевського,
відкриватися початкові школи метою журналу було «пояснювати українське національне
з українською мовою питання з історичного, побутового, соціального і економічно-
викладання, кафедри го боку, вказати місце і значення України між інших терито-
української мови рій нової демократичної Росії».
в Новоросійському
За період діяльності I Державної думи члени Української
й Харківському університетах
громади розробили законопроєкти про національні права, ав-
тономію України та рідну мову. На жаль, підготовлені зако-
нопроєкти розглянуто не було.
Вибори до II Державної думи українські (як і загально-
російські) соціалістичні партії не бойкотували, а тому її склад
Хто очолював Українську громаду значно «полівішав». До II Державної думи входило 518 депу-
в I Державній думі? татів, і працювала вона з 20 лютого 1907 р. Від дев’яти гу-
206
берній Наддніпрянщини було обрано 102 депутати. 4 березня

1907 р. 47 українських депутатів заснували думську громаду,
що мала назву Українська трудова громада. Вона видавала
часопис українською мовою «Рідна справа — Вісті з Думи»,
що виходив двічі на тиждень.
Утворюючи свою громаду, українські депутати склали ві-
дозву, у якій містилася їхня політична платформа: перебудо-
ва імперії на конституційних засадах, автономія України, ам-
ністія політичним в’язням, свобода слова, друку, зборів,
Депутати I Державної думи Російської
совісті, пересувань і спілок, українізація освіти, судочинства
імперії від Полтавської губернії. Третій
й церкви. Щодо аграрного питання єдиної позиції нова гро- у другому ряду — М. Онацький, що
мада також не мала. виступав у Думі українською
Українською громадою на розгляд II Державної думи було
внесено поправки до законопроєктів про народну освіту, що
передбачали організацію курсів української мови, літератури
та історії для вчителів, запровадження викладання україн-
ської мови в учительських семінаріях на українських землях,
організацію українознавчих кафедр у Київському, Харківсько-
му та Новоросійському університетах. Були також підготовле-
ні законопроєкти про організацію автономії та місцевого
управління в Наддніпрянщині. Проте 3 червня 1907 р. II Дер-
жавну думу розпустили, і плани української громади не були
реалізовані. Ці події вважаються датою закінчення революції.
У Російській імперії встановлювався режим Третьочервневої
монархії, який тримався на багнетах армій та репресіях.
Революція 1905—1907 рр. завершилася поразкою та не
Ілля Шраг
розв’язала основні суперечності в розвитку країни. Однак вона
спонукала уряд до проведення низки реформ, сприяла активі- ?? Визначте коротко (одним-двома
реченнями) внесок зображеного
зації суспільно-політичного життя та розгортання національно-
діяча в український рух.
визвольних рухів народів Російської імперії, зокрема українців.

вплив першої російської революції 1905—1907 рр. на перший досвід парламентської діяльності українців
український національний рух; у складі Російської імперії.
1905—1907 рр. — перша російська революція. Листопад 1905 р. — повстання на Чорноморському
Червень 1905 р. — повстання моряків на панцернику флоті в Севастополі під керівництвом лейтенанта Шмідта;
«Потьомкін». виступ солдатів-саперів і робітників у Києві під
17 жовтня 1905 р. — Маніфест російського імператора керівництвом Б. Жаданівського.
Миколи ІІ. 1905 р. — видання першої україномовної газети
Грудень 1905 р. — збройні повстання в Москві, в Наддніпрянщині «Хлібороб».
у Донбасі. 1906—1907 рр. — період діяльності українських громад
1905 р. — відкриття першої «Просвіти» у І і ІІ Державних думах.
в Наддніпрянській Україні.
1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль жен наступний учень/учениця називає вже озвучені слова
ної гри «Снігова куля». Правила гри. У грі беруть й додає нове. Зрештою утворюється довгий тематичний
участь декілька осіб. Перший учень/учениця називає ім’я, ланцюжок. Якщо учасник/учасниця гри робить помилку
твір, пам’ятку, поняття тощо за вивченою темою. Це слово або довгу паузу, то вибуває з гри. Перемагає учень/уче
повторює другий учень/учениця й потім називає своє. Ко ниця, що наведе найдовший ланцюжок.
207
2. Як розгорталися події революції 1905—1907 рр. План I Державна II Державна

у Наддніпрянщині в січні—серпні 1905 р.? Які клю характеристики дума дума
чові події можна виділити? 3. Якими були наслідки про
Дата створення
голошення Маніфесту 17 жовтня? 4. Визначте особливос
Української громади
ті селянського руху під час революції. 5. Які події
революції відбувалися на українських землях у листопаді- Кількість членів
грудні 1905 р.? Яким було їхнє значення. 6. Охарактери Української громади
зуйте зміни в діяльності українських політичних партій Друкований орган
у цей період. 7. Робота в малих групах. Обговоріть
Політична платфор
і визначте здобутки українського національно-культурного
ма
руху в роки революції. 8. Охарактеризуйте участь депу
татів-українців у діяльності I та II Державних дум. Діяльність
9. Складіть таблицю «Діяльність Української грома
ди в I та II Державних думах». 10. Колективне обговорення. Український гро
мадсько-політичний діяч, член УСДРП В. Дорошен
ко створення Української громади в I Державній думі оці
План I Державна II Державна
нював як «проголошення існування нації». Чи поділяєте
характеристики дума дума
ви таку характеристику? Обґрунтуйте свою точку
Усього депутатів зору. 11. Якою була роль революції 1905—1907 рр.
Серед них обрано у розгортанні українського руху в Російській імперії?
від дев’яти губерній
Наддніпрянщини
§ 31. Наддніпрянська Україна в 1907—1914 рр.

ВИ ЗМОЖЕТЕ: 1 СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИ-
ТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ. Революція 1905—
1907 рр. завершилася поразкою. Правлячі кола імперії збере-
характеризувати земельну реформу
П. Столипіна та її вплив на українські гли владу, проте вони все більше усвідомлювали необхідність
землі у складі Російської імперії; змін. Однією з головних причин революції було аграрне пи-
визначати особливості діяльності тання, розв’язати яке шляхом реформи запропонував голова
українських політичних партій у цей Ради міністрів і міністр внутрішніх справ Петро Столипін
період; аналізувати український (1862—1911). Реформа була започаткована Указом від 9 лис-
національно-культурний рух топада 1906 р. і завершилася Законами від 14 червня 1910 р.
у тогочасній Наддніпрянщині; та 29 травня 1911 р.
характеризувати українське питання
Головними причинами, що обумовлювали необхідність
в III і IV Державних думах; пояснювати
поняття та терміни: Товариство
проведення аграрної реформи П. Столипіна, були:
українських поступовців, необхідність розв’язання аграрного питання, яке з еко-
великодержавний шовінізм. номічного переросло в політичне;
потреба зменшення протистояння в суспільстві й відвер-
ПРИГАДАЙТЕ нення загрози нового революційного вибуху.
1. Які чинники перешкоджали розвитку Метою реформи було підвищення ефективності сільсько-
сільського господарства
господарського виробництва, збільшення товарності селян-
Наддніпрянської України на початку
ських господарств, зміцнення соціальної підтримки самодер-
XX ст.? 2. Назвіть основні здобутки
українського національно-культурного жавства на селі та розв’язання проблеми аграрного
руху доби революції 1905—1907 рр. перенаселення.
у Наддніпрянщині. Столипінська аграрна реформа передбачала:
руйнування селянської громади та закріплення за кожним
господарем у приватну власність землі, якою він користував-
Якою була головна мета
ся. Отримавши земельну ділянку у власність, селянин міг ви-
столипінської аграрної реформи?
магати виділення землі одним масивом або відрубом. Він мав
право переселитися на неї та створити власний «хутір»;
208
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1907—1914 рр.
íà óêðà¿íñüê³ çåìë³
209
надання селянству кредитної допомоги через Селянський

земельний банк;
заохочення селянства переселятися із регіонів із високою
густотою населення до малозаселених районів Сибіру, Північ-
ного Кавказу й Середньої Азії.
Здійснюючи реформу, П. Столипін зіткнувся із сильним
опором як із боку правих, що не були зацікавлені в руйну-
ванні традиційного сільського укладу, так і з боку лівих (осо-
бливо есерів та більшовиків), які, мріючи про нову революцію,
не бажали зменшення соціальної напруженості на селі. Саме
Розподіл новостворених хуторів між селянство також опиралося реформі, побоюючись розорення
домогосподарствами та не бажаючи змінювати звичний спосіб життя.
Наддніпрянщина стала одним із тих регіонів, де земельна
реформа відбувалася найбільш успішно. Протягом 1907—
1915 рр. в індивідуальну власність закріпили землю: на Пра-
вобережжі — 48 % селян, на Півдні — 42 %, на Лівобереж-
жі — 16,5 %. До 1916 р. в краї було створено 440 тис.
хуторів (14 % селянських господарств). Ці показники переви-
щували дані щодо європейської частини Росії, де в індивіду-
альну власність закріпили землю 24 % селян, а виділилися
на «хутори» — 10,3 %.
Активно діяв Селянський земельний банк, який у 1906—
1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин зем-
лі, переважно поміщицької. Станом на 1911 р. 42,4 % усієї
проданої через банк землі припадало на шість губерній Ліво-
бережжя та Півдня України.
Однак земельна реформа П. Столипіна не ліквідувала со-
ціальної напруженості на селі, яка ще більше загострилася.
Селян наділяють землею. Художник До старої ворожнечі між селянами й поміщиками додалося
О. Суров. Малюнок із журналу протистояння між заможним і бідним селянством. Економіч-
«Шершень». Київ. 1906 р.
ні наслідки реформи були більш вагомими: значно збільши-
лося виробництво товарного зерна, було освоєно нові території
на сході країни, через розорення частини селян з’явилося
ЦІКАВІ ФАКТИ більше робочої сили для промисловості. Протягом 1910—
1913 рр. посівні площі в Наддніпрянщині збільшилися на
Здійснюючи земельну реформу, 900 тис. десятин і досягли 22,9 млн десятин. У 1913 р. було
уряд заохочував переселення селян
зібрано найбільший урожай зернових — 1200 млн пудів. Тре-
до малоосвоєних районів Сибіру,
тина всієї продукції сільського господарства вивозилася за
Казахстану, Північного Кавказу,
Середньої Азії та Далекого Сходу. кордон. Частка українських губерній у загальноімперському
Протягом 1906—1912 рр. із експорті зерна перевищила 40 % (250—300 млн пудів щоріч-
Наддніпрянщини виїхало но).
щонайменше 1 млн осіб. Це Завершити реформу П. Столипін не встиг. 1 вересня
становило близько половини всіх 1911 р. його було смертельно поранено в оперному театрі Ки-
переселенців із європейської єва агентом охоронки та есером Д. Богровим. Поховали ре-
частини імперії. Щоправда, із часом форматора в Києво-Печерській лаврі за його заповітом: перед-
майже чверть із них повернулися чуваючи загибель (на життя П. Столипіна та членів його
додому. У той самий час на Південь родини було вчинено кілька замахів), він просив поховати
і Схід, де на промислових
його в тому місті, де загине.
підприємствах виникла потреба
в робочих руках, переселялося
російське селянство, що ставали
тут робітниками. 2 УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В 1907—1914 рр. Пересліду-
вання учасників революції 1905—1907 рр., що розпочали-
ся після її поразки, призвели майже до повного розгрому
210
українських політичних партій. Так, якщо на червень 1907 р. На з’їзді якої української партії
УСДРП мала близько 3 тис. членів, то вже через кілька міся- в 1908 р. утворили ТУП?
ців її кількість зменшилася в десятки разів. У 1908—1909 рр.
єдиною ознакою існування партії була легальна газета «Сло-
во», що виходила в Києві за редакцією В. Садовського, С. Пет-
люри, М. Порша та Я. Міхури, які також складали централь-
ний комітет УСДРП.
У 1911 р. у Львові на нараді УСДРП одна частина лідерів
українських соціал-демократів висловилася за те, що
українцям у своїй боротьбі необхідно спиратися на власні

сили, а друга виступала за необхідність підтримки з боку Ав-
стро-Угорщини. Зрештою ці суперечки спричинили виникнен-
ня двох окремих організацій — Українського інформаційного
комітету та Молодоукраїнської партії. Проте остання так і не
почала роботу. Український інформаційний комітет у 1912—
1914 рр. здійснював активну діяльність, інформуючи європей-
ську громадськість про українські справи. Його представники
працювали у Великій Британії, Франції, Австро-Угорщині та
інших державах.
У той час як провідники УСДРП, що перебували в емігра-
ції, ставали на самостійницькі позиції, діячі партії, які за-
лишалися в Російській імперії, продовжували діяльність,
сповідуючи федеративні погляди. Вони організували видання
українських суспільно-політичних журналів у Москві —
«Українське життя» та Києві — «Дзвін».
Після поразки революції Українська демократично-ради-
кальна партія (УДРП), що дотримувалася ліберально-демокра-
тичних поглядів, припинила свою діяльність. Один із її ліде- ЦІКАВІ ФАКТИ
рів писав: «Демократично-ліберальна партія поступово Починаючи з 1908 р. лідери УСДРП,
вмирала і, нарешті, 1907 р. зовсім вмерла, хоч і без офіційних які не були заарештовані або
похорон, а просто перестала існувати». Така доля партії була змогли емігрували, намагалися
обумовлена тим, що вона, орієнтуючись на легальні методи відновити діяльність партії.
роботи, в умовах післяреволюційних переслідувань, за відсут- Результатом цього стало створення
ності власної думської фракції, діяти не змогла. У цій ситуа- Організаційного комітету
ції члени ради УДРП Б. Грінченко, С. Єфремов, Є. Чикаленко українських соціал-демократів
вищих навчальних закладів та
та інші вирішили на основі місцевих партійних осередків від-
Київської робітничої організації.
новити колишню Загальноукраїнську безпартійну організацію. Улітку 1909 р. представники
На з’їзді УДРП у 1908 р. ідею підтримали та назвали нову відновлених місцевих організацій
організацію, за пропозицією О. Лотоцького, Товариством зібралися на нараду у Львові.
українських поступовців (ТУП). Поступовці виступали за пе- Однак через розбіжності
ретворення Російської імперії на федеративну державу, надан- в поглядах УСДРП відновлено не
ня Україні автономії, упровадження української мови в шко- було. Невдало завершилася також
лах, створення українознавчих кафедр у Київському та спроба приєднатися до РСДРП
Новоросійському університетах. Свої задуми вони намагалися через різні погляди у ставленні до
реалізувати за підтримки російських ліберальних партій, що національного питання. Після цих
мали своє представництво в Думі. У 1911—1913 рр. ТУП ви- невдач більшість провідників
УСДРП, радикально змінивши
користовувала загальноросійські з’їзди земств, учителів із пи-
погляди, перейшла на
тань організації народної освіти для проведення через них націоналістичні позиції. До них
заяв про необхідність запровадження в школах Наддніпрян- приєдналися й деякі лідери УСДС
щини навчання українською мовою. (М. Меленевський, О. Скоропис-
У квітні 1912 р. на з’їзді ТУП було затверджено україн- Йолтуховський та інші).
ську платформу, що містила вимоги:
211
ЦІКАВІ ФАКТИ запровадження навчання в школах українською мовою;

Журнал «Українське життя», що
викладання української мови, літератури та історії як
виходив із 1912 р., був єдиним, хоч окремих предметів у середніх та вищих навчальних закладах;
і російськомовним виданням, яке використання української мови в судочинстві, церкві та
висвітлювало становище українців громадських організаціях;
у Російській імперії, висловлювало скасування заборон на ввезення з-за кордону літератури,
їхні прагнення та потреби. Статті до виданої українською мовою.
нього писали провідні діячі Для популяризації української платформи ТУП викорис-
українського руху. Журнал вважався товувала журнал «Українське життя» та уклала угоду з росій-
офіційним органом ською Партією конституційних демократів (кадетів), які мали
УСДРП. Редагував його С. Петлюра. представляти її в Думі.
На основі матеріалу, зібраного
3
редакцією журналу,
П. Стеблинський та О. Лотоцький
ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА УКРАЇНСЬКИЙ
у 1914 р. видали книгу «Українське РУХ. У Наддніпрянській Україні діяли осередки загально-
питання», де виклали всі вимоги російських політичних партій. Усі вони мали власні позиції
українства. щодо національних прав українців. Представники партій росій-
ських лібералів, кадети та октябристи, виступаючи за єдність
Російської держави, були категорично проти права українців
на самовизначення та національно-територіальну автономію.
Однак вони вважали, що будь-які репресії щодо національних
рухів ведуть лише до їх зміцнення, що всім народам необхідно
надати демократичні права й національно-культурну автоно-
мію — право навчатися рідною мовою, використовувати її
в суді та церкві, розвивати власну культуру тощо.
Яка загальноросійська політична Праві чорносотенні організації «Союз руського народу»,
партія беззастережно підтримувала «Союз Михаїла Архангела», «Клуб російських націоналістів»
право українців на національно- та інші категорично заперечували саме існування українців,
територіальну автономію? а український рух вважали «німецькою інтригою», вигаданою
для ослаблення Російської імперії.
Суттєво різнилися погляди на український рух серед пар-
тій соціалістичного спрямування. Представники фракції мен-
шовиків Російської соціал-демократичної партії не заперечу-
вали права українців на національно-культурну автономію.
Проте, на їхню думку, будь-які національні рухи послаблюва-
ли єдиний революційний фронт проти царизму, а демократич-
О. Лотоцький про розвиток українського руху в Наддніпрянщині після революції 1905—1907 рр.
По першій революції Україна не зазнала жодних змін Заборонялися «Просвіти», клуби, не дозволялося дру
у своєму політичному становищі. Утворення українських кувати українські оповістки, співати українські пісні не
політичних організацій нищилося правом адміністратив лише на концертах, але й просто на вулицях по селах;
ної реєстрації. Можливість утворення певного націо українським кобзарям заборонялося співати по ярмар
нального тіла бодай у парламенті російському відпала ках, школярам не вільно було співати колядок; учителі
з виданням закону 3 червня 1907 р., що закрив доступ одбирали в школярів Євангелія в українській мові
до Думи демократичних елементів України… Українська та інше.
мова так і залишилася на своєму традиційному стано
вищі «ізгоя» — у школі, в адміністрації, у суді та навіть ?? 1. Які факти наводить автор джерела? 2. Які висно
у громадській книгозбірці… вки можна зробити на підставі цих фактів про по
Почалася боротьба з українством і в першу чергу літику російської влади щодо українського руху
з українською мовою на всьому приступному фронті. в післяреволюційний період?
212
ні свободи й соціалістичні перетворення є достатніми для за-

доволення національних потреб українців.
Прибічники більшовиків у складі РСДРП у своєму став-
ленні до українського питання спочатку не відрізнялися від
меншовиків. Однак напередодні Першої світової війни, коли
національне питання стало набувати особливої ваги у світовій
політиці, лідер більшовиків В. Ленін виступав за безумовну
підтримку права України на самовизначення. Це він вважав
доцільним на етапі боротьби проти царизму та за здійснення
демократичних перетворень. Однак у наступний період соціа-
лістичної революції національні рухи й національні утворення
ставали перешкодою в боротьбі за встановлення світової про-
летарської республіки.
Партія соціалістів-революціонерів (есерів) була єдиною за-
гальноросійською партією, яка беззастережно підтримувала
право українців на національно-територіальну автономію. Есе-
ри були прибічниками перетворення Російської імперії на фе-
деративну республіку та надання права національного самови
значення всім народам.
4 УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ РУХ. Політика,

здійснювана російською владою в Наддніпрянщині, при-
звела до погіршення умов розвитку українського національно-
Чим відрізнялася система «Просвіт»
на українських землях у складі
культурного руху. У ній набували поширення прояви велико- Австро-Угорської та Російської
державного шовінізму. імперій?
У 1908 р. в Києві розпочав діяльність «Клуб російських
націоналістів». За підтримки російської влади згодом його від-
діли з’явилися в десятках міст і містечок Наддніпрянщини.
Метою своєї діяльності «Клуб» вважав «вести суспільну
і культурну війну проти українського руху на захист основ
Російської держави в Україні».
Циркуляр міністра освіти 1906 р., який дозволяв учите-
лям використовувати українську мову для тлумачення окре-
мих незрозумілих учням слів, було скасовано. Закривалися
У цей період будь-якими методами обмежувалася діяльність «Просвіт». Великодержавний шовінізм —

Незважаючи на суто культурницький напрям роботи (читання лекцій, одна з агресивних форм
організація вечорів, заснування бібліотек, поширення українських націоналізму, що проповідує
книжок тощо), вони постійно зазнавали переслідувань із боку влади. національну винятковість,
Їхня робота припинялася постійними перереєстраціями. Так, Сенат зверхність однієї нації над усіма
Російської імперії підтримав у 1908 р. рішення губернської влади іншими, розпалює національну
Полтави відмовити в реєстрації місцевої «Просвіти». 20 січня 1910 р. ворожнечу й нетерпимість. Термін
з’явився урядовий циркуляр, що забороняв реєструвати будь-які походить від імені Н. Шовена,
українські та єврейські товариства незалежно від поставленої ними героя комедії французьких авторів
мети. У ньому підкреслювалося, що об’єднання на основі національних братів І. та Т. Коп’яр
інтересів призводить до посилення національної відокремленості та «Трикольорова кокарда», який
може викликати небажані для Російської імперії наслідки. У той самий «відзначився» під час єгипетського
час цей документ мав один позитивний момент для українців. Він походу 1798—1801 рр. своїм
уперше визнав їх окремою нацією, відмінною від росіян. Через урядові людиноненависницьким
обмеження в 1914 р. в Наддніпрянщині залишалася лише одна ставленням до арабського
«Просвіта» в Катеринославі. населення.
213
ЦІКАВІ ФАКТИ українські друковані видання. У 1907 р. з 18 українських ви-

дань у Наддніпрянщині залишилося лише дев’ять. У наступ-
Упродовж ХІХ ст. на українських зем
ні роки їхня кількість зменшилася. Тих, хто передплачував
лях єврейство пройшло три фази
розвитку політичної свідомості: українські періодичні видання, звільняли з посад як неблаго-
1) панування серед еліти настроїв, надійних осіб. Цензурні обмеження поширювалися на україн-
спрямованих на інтеграцію до сус ські театральні вистави.
пільства Російської імперії; Урядові обмеження поширилися навіть на проведення за-
2) розуміння нездійсненності цих ходів у зв’язку з 50-річчям смерті Т. Шевченка в 1911 р. Було
планів; заборонено збирання коштів на спорудження пам’ятника по-
3) пробудження єврейської ідентич ету та проведення вечорів пам’яті. Вживання назв «Україна»
ності, стрімку політизацію єврейства, та «український народ» влада заборонила. Повні видання
перетворення релігійної громади на «Кобзаря» Т. Шевченка конфіскували.
національну.
5
Поштовхом до такої еволюції стали
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В III ТА IV ДЕРЖАВНИХ ДУМАХ. За-
юдофобські настрої в Російській ім
перії та хвилі єврейських погромів. проваджені 3 червня 1907 р. зміни до виборчого закону
У 1821, 1859, 1871 рр. погроми ста призвели до значних змін і у складі Державної думи. У III
лися в Одесі, у 1862 р. — в Аккер Державній думі, що працювала 1 листопада 1907 — 9 червня
мані (нині Білгород-Дністровський). 1912 р., переважали великі землевласники й консервативно
Вони були вчинені місцевими та налаштовані депутати. Із 442 депутатів дев’ять українських
приїжджими греками, що конкурува губерній представляли 95 депутатів. Української думської гро-
ли з євреями-торговцями. До греків мади в її складі створено не було.
долучалися представники інших на Уперше за історію існування Державної думи українське
ціональних громад міста. питання розглядалося 29 березня 1908 р. Це був законопроєкт
Найбільш могутня хвиля погромів
про запровадження в початкових школах української мови, за
прокотилася в 1881—1884 рр. Вони
відбувалися на економічному ґрунті
яким передбачалося з 1908—1909 навчального року в районах
та були спричинені політичною не етнічного розселення українців увести її вивчення та забез-
стабільністю після вбивства імпера печити необхідними посібниками. При цьому вивчення росій-
тора Олександра II, а також пропа ської мови залишалося обов’язковим. Однак законопроєкт
гандою окремих народовольців. було розглянуто лише частково, а потім передано до комісії
Наслідком погромів став початок з питань народної освіти, де він і загубився. Остаточно про-
масової еміграції євреїв до США та блема була вирішена в жовтні 1910 р., коли після тривалих
інших країн. Початок цій хвилі по обговорень і наступного голосування використання україн-
клав Єлизаветградський погром 15— ської мови в початковій школі було заборонено.
17 квітня 1881 р. Згодом сталися Удруге українське питання порушили в грудні 1909 р. під
київський, смілянський, одеський,
час розгляду законопроєкту про використання рідної мови
балтський і летичівський тощо. По
в місцевих судах. Українські ультраправі депутати О. Бобрин-
страждало понад сотні громад.
Наступна хвиля прокотилася ський та В. Шульгін, що відрізнялися вкрай шовіністичними
в 1903—1906 рр. Її пік прийшовся на поглядами, навіть організували «виступ від народу», запевня-
роки революції 1905—1907 рр. За ючи, що «вони, українці, самі не хотіли української мови
галом у цей період було реєстрова в судочинстві». За результатами голосування українській мові
но понад 600 погромів. Загинуло було закрито доступ і в суди.
більше 800 осіб. Збитки єврейських Дещо інакше ставилися до українського питання в IV Дер-
родин склали понад 62 млн рублів. жавній думі (15 листопада 1912 — 6 жовтня 1917 р.). Із
Як наслідок у США в 1906—1907 рр. 442 депутатів дев’ять губерній Наддніпрянщини представляли
емігрувало 240 тис. євреїв. Широка 96 депутатів. Під час передвиборчої кампанії лідери ТУП
участь євреїв у політичному житті,
уклали угоду з кадетами, які мали захищати в Думі права
зокрема — у революційних органі
українців. За два роки роботи Думи до початку Першої світо-
заціях, полегшувала погромну агіта
цію чорносотенним організаціям, по вої війни українське питання в ній поставало двічі. У червні
ширеними були слухи про всесвітню 1913 р. фракції кадетів і трудовиків звернулися із запитом до
єврейську змову. уряду про переслідування в Наддніпрянщині українських гро-
мадських організацій. Під час обговорення цього питання
в Думі проблеми українства були широко висвітлені. На за-
214
хист українців виступили кадети (П. Мілюков), трудовики Які українські питання
(В. Дзюбинський), соціал-демократи (Г. Петровський). Це ви- обговорювалися на засіданнях
кликало обурення депутатів правої більшості, що підтримува- III та IV Державних дум?
ли урядову політику.
Наступного разу українське питання постало в 1914 р.
з приводу урядових заборон відзначати 100-річчя від дня на-
родження Т. Шевченка. У день народження поета фракції тру-
довиків, кадетів, октябристів, а згодом і соціал-демократів
внесли запит, де звинуватили міністра внутрішніх справ
у тому, що забороною відзначати ювілей Т. Шевченка він пе-
ревищив свої повноваження. Як і раніше, обговорення цього
питання вийшло за межі згаданої події та сприяло привернен-
ню уваги громадськості до порушення прав українців.
6 СПРАВА БЕЙЛІСА. Із метою відволікти населення від бо-

ротьби проти самодержавства царський уряд намагався
поширити на українські землі антисемітські настрої. У роки
Проявом якого явища в Російській
імперії була справа Бейліса?
революції російські чорносотенні організації вчинили єврей-

ські погроми, причому поліція трималася осторонь цих подій.
Навесні 1911 р. в одному з київських ярів було знайдено
тіло 13-річного школяра Андрія Ющинського. І хоча поліція
викрила вбивць, члени російських чорносотенних організацій
почали поширювати чутки, ніби це зробили євреї з ритуаль-
ною метою. За підозрою у скоєнні злочину заарештували пра-
цівника цегельні Менделя Бейліса, батька п’ятьох дітей. Роз-
почавши судовий процес, самодержавство намагалося
спровокувати єврейські погроми. Справа Бейліса тривала май-
же два роки й завершилася великим судовим процесом у Ки-
єві. На захист М. Бейліса виступила українська та російська
демократична громадськість. Гнівний протест проти провока-
цій царизму висловили М. Грушевський, Андрей Шептиць-
кий, С. Єфремов, В. Короленко. Суд присяжних виправдав
М. Бейліса. М. Бейліс під вартою

результати й наслідки столипінської аграрної реформи; умови, у яких розвивався український національно-
нові форми діяльності Українських політичних партій культурний рух у 1907—1914 рр.;
в умовах післяреволюційної реакції; місце українського питання в діяльності III та IV Дер
жавних дум.
1906, 1907, 1907—1912, 1912—1917 рр. — періоди 1908 р. — утворення Товариства українських
діяльності І, ІІ, ІІІ, ІV Державних дум Росії. поступовців.
1906 р. — видання указу й закону про проведення 1911 р. — убивство в Києві П. Столипіна.
Столипінської аграрної реформи. 1911—1913 рр. — справа Бейліса.
1907 р. — третьочервневий переворот.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою вильних відповідей (кількість запитань обговорюється за
«Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учитель здалегідь). Запитання мають передбачати коротку відпо
ка об’єднує учнів та учениць у пари, кожна з яких отримує відь («Перелічіть…», «Назвіть…», «Що таке…», «Кого
тему для висвітлення. Гравці в парі по черзі ставлять одне називали…» тощо).
одному запитання. Перемагає той, хто надасть більше пра
215
2. Що таке великодержавний шовінізм? Кого нази ном: 1) причини здійснення; 2) мета; 3) складові; 4) осо
вали чорносотенцями? Чому найчисленніші чорно бливості проведення на українських землях; 5) результати.
сотенні організації діяли на українських землях? 3. Ко- 9. Члени київського «Клубу російських націоналіс
лективне обговорення. Як столипінська аграрна тів» запевняли, що необхідно «вести суспільну
реформа вплинула на розвиток сільського господарства й культурну війну проти українського руху на захист
Наддніпрянщини? 4. Охарактеризуйте діяльність україн основ Російської держави в Україні», а російські кадети,
ських політичних партій у 1907—1914 рр. 5. Яким було домагаючись конституційної монархії, вважали за необхід
ставлення загальноукраїнських політичних партій до про не піти на деякі поступки українству, оскільки, на їхній
блем українців? 6. Визначте характерні риси розвитку погляд, такий крок сприятиме зміцненню Російської дер
українського національно-культурного руху в умовах ре жави. У чому, на вашу думку, полягали причини таких від
акції. 7. Робота в парах. Обговоріть і визначте, як від мінностей у поглядах загальноросійських партій? Яка із
бувався розгляд українських питань у III і IV Державних цих двох позицій могла б дійсно зміцнити Російську дер
думах. Чому не було ухвалено жодного рішення? жаву? 10. Колективне обговорення. Чому справа Бей
8. Робота в малих групах. Обговоріть та охарак ліса мала широкий розголос у тогочасному суспільстві?
теризуйте столипінську аграрну реформу за пла
§ 32—33. Суспільно-політичне життя на українських землях

у складі Австро-Угорщини на початку XX ст.
1 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ
на початку XX ст. В Австро-Угорській імперії на початку
XX ст. значно активізувалося суспільно-політичне життя.
українського руху в Галичині на У різних регіонах загострювалися суперечки щодо необхіднос-
початку XX ст.; пояснювати, як ті реформування її державного устрою, виникали нові полі-
у Галичині відбувалася боротьба за тичні об’єднання, виділялися нові лідери із власним баченням
український університет, загальне розв’язання проблем. Така ситуація спостерігалася і на захід-
виборче право та реформу крайового ноукраїнських землях. Для Галичини основним залишалося
статуту; характеризувати діяльність
польсько-українське протистояння. Діячі польського руху, що
галицьких москвофілів; пояснювати
зміст ідеї сепаратизму, що виникла
вели боротьбу за відродження своєї державності, фактично
в українському русі напередодні ігнорували права українців. Однак на початку XX ст. зали-
Першої світової війни; характеризувати шати поза увагою український рух у Галичині вже було не-
український рух у Буковині та можливо. Завдяки діяльності українських політичних партій,
Закарпатті; пояснювати зміст поняття громадських організацій, культурно-освітніх товариств тощо
«сепаратизм». із пригнобленої безправної селянської маси сформувалося сві-
доме щодо своїх політичних інтересів українство.
Це змінило сили між поляками та українцями в Галичині.
1. Якими були основні течії суспільно-
політичного руху на західноукраїнських Хоча перші й надалі утримували владу в краї, українці значно
землях у другій половині XIX ст.? перевищували їх своєю свідомістю та згуртованістю. Завдяки
2. Як розгортався український цьому українські діячі розгорнули боротьбу за здобуття нових
національний рух на політичних прав для українців. Її основними формами були
західноукраїнських землях у цей передвиборча агітація, демонстрації, сутички з поліцією, на-
період? 3. Як утворилися українські родні віча, парламентська діяльність тощо. Політична бороть-
політичні партії в Галичині? ба поєднувалася із соціальними протестами галицьких селян
і робітників. Одночасно тривала робота з організації україн-
Які риси українського руху ського національного життя: стабільно діяла мережа освітніх
найбільше проявилися на початку
культурних, наукових установ, кооперативів тощо.
ХХ ст.?
Вагомі здобутки українського руху в Галичині у відстою-
ванні своїх національних інтересів, досягнуті наприкінці
XIX — на початку XX ст., свідчили про набуття ним загаль-
ноукраїнського характеру. Унаслідок цього тогочасні україн-
ські діячі вважали Галичину «українським П’ємонтом».
216
§ 32—33. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини на початку XX ст.
Зі статті М. Грушевського «Український П’ємонт» у журналі «Український вісник» від 28 травня 1906 р.
У міру того, як національний український рух у Га Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створюва
личині міцнів і зі стадії наївного романтизму переходив лися і вдосконалювалися засоби національного, куль
до вирішення завдань культурного, соціального і полі турного та політико-громадського відродження україн
тичного розвитку народу, літературна і громадська ського народу.
українська діяльність, що велась у ній місцевими
й українськими силами Росії, набуває все більше зна ?? 1. Пригадайте, що таке П’ємонт. Яку роль він відіграв
чення для всіх українських земель. В останнє десятиліт в італійському національному відродженні?
тя XIX ст. Галичина, незважаючи на власні досить важкі 2. У чому, на думку М. Грушевського, полягають мож
умови національного і економічного існування, стає ливості Галичини відіграти роль «українського
центром українського руху і щодо українських земель П
’ємонту»?
На початку XX ст. українсько-польські відносини в Гали-

чині загострилися. Протистояння викликали перш за все се-
лянське питання, боротьба за університет, проведення вибор-
чої реформи та надання українським землям автономії
у складі Австро-Угорщини.
2 АКТИВІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ на початку

XX ст. У 1900 р. українські громадські діячі провели в Га-
личині й Буковині численні народні віча під гаслами поділу
Які нові форми боротьби
застосовували українці на початку
ХХ ст. для досягнення своєї мети?
Галичини на польську та українську частини та приєднання
до останньої українських земель Буковини. Так, на студент-
ському вічі у Львові 14 липня 1900 р. тодішній студент, а зго-
дом визначний громадський діяч Лонгін Цегельський виголо-
сив програмову заяву: «Залишається одне, створити свій
власний державний організм, свою власну незалежну само-
стійну українську національну державу в етнографічних гра-
ницях по всій території, заселеній українським народом…
Тільки в такій державі, тільки в самостійній Україні зможе
відповідно зажити наша нація». Прагнучи досягти підтримки
цієї ідеї, українські громадські діячі йшли до сіл. Допомага-
ючи українському селянству боротися за свої права, вони вод-
ночас сприяли усвідомленню ними необхідності бути господа-
рями на власній землі.
У 1902 р. селяни, яких підтримали активісти Русько-укра-
їнської радикальної партії (РУРП) та Української національної ЦІКАВІ ФАКТИ
демократичної партії (УНДП), розпочали масовий селянський У своїх відозвах селянські страйкові
страйк у великих маєтках Східної Галичини, вимагаючи під- комітети закликали: «Браття, не
вищення платні та впорядкування процесу еміграції. Страйк в Канаді і не в Бразилії наш хліб!
охопив близько 200 тис. селян і сільськогосподарських робіт- Наша Канада і Бразилія на тій
ників. Керували ним місцеві осередки українських партій. землі, котру наші прадіди кров’ю
Завдяки цьому страйк водночас набув характеру соціального заливали, за котру батьки і діди
й національного протесту. Налякані польські поміщики на- буки брали. Тут буде наш край, як
тільки в згоді та єдності, рука
магалися забезпечити підтримку польської громадськості Га-
в руку, плече в плече, будемо
личини поширенням націоналістичних закликів: «Українці триматися. Тоді прийде добро до
хочуть витіснити нас зі спадкових земель!». Проте страйкарі, наших хат, згине нужда,
незважаючи на ці заклики та сотні арештів, трималися. Зреш а з мертвих встане Русь-Україна».
217
МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Мета діяльності українських політичних партій
Боротьба Вимога поділу В

имога Стратегічне
Боротьба
за відкриття Галичини на національної з авдання —
за загальне
українського Східну а втономії Східної незалежність
виборче право
університету і Західну Г аличини України
тою поміщики поступилися та задовольнили більшість вимог

селянства.
Чому боротьба за український

університет набула кривавого
забарвлення?
3 БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Боротьба за
український університет стала важливим питанням для
Галичини. Австрійська влада в 1871 р. дозволила замінити
у Львівському університеті німецьку мову викладання поль-
ською або українською. Оскільки рішення про це приймали
викладачі університету, більшість із яких становили поляки,
то цей навчальний заклад перейшов на польську мову викла-
дання. Протести студентів-українців та української громад-
ськості ігнорувалися.
За підтримки українських політичних партій краю студен-
ти розгорнули боротьбу за створення у Львові українського
університету. 8 жовтня 1901 р. відбулося академічне віче, на
якому поряд зі студентами, що висували цю вимогу, був при-
сутній М. Грушевський. Це віче започаткувало серію політич-
них демонстрацій на підтримку українського університету.
Справа набула розголосу. Голова УНДП, посол австрійського
парламенту Ю. Романчук 19 листопада 1901 р. вніс на розгляд
палати депутатів пропозицію щодо заснування у Львові укра-
їнського університету. Одночасно із цим близько 440 студен-
тів-українців оголосили бойкот Львівському університету, по-
дали заяви на вихід із нього та поїхали продовжувати
навчання до Відня, Праги й Кракова.
Ці події привернули увагу громадськості краю до пробле-
ми університету. Проте поляки не бажали поступатися укра-
їнцям. Міська рада Львова навіть закликала польську молодь
силою не допустити заснування українського університету.
Польські студенти створювали «боївки», які нападали на сту-
дентів-українців. Останні у відповідь організовували власну
самооборону. У липні 1910 р. під час збройної сутички за-
гинув один із лідерів українського студентського руху Адам
Коцко.
Віденський уряд, намагаючись розв’язати конфлікт у Га-
личині, у 1912 р. надіслав інструкції до адміністрації краю,
вимагаючи не допускати різного ставлення до поляків та укра-
їнців. Значно збільшувалися грошові витрати на культурні
й господарські потреби українців Галичини. Уряд зобов’я
зувався запровадити українську мову в навчальний процес
Львівського університету та діяльність державних установ
Надгробок Адама Коцка краю. До 1916 р. у Львові для українців мав бути збудований
на Личаківському цвинтарі у Львові окремий університет.
218
Демонстрація перед міським театром у Львові, Засідання Галицького сейму у Львові. Художник
організована політичними партіями під гаслом А. Фідлер
проведення у краї виборчої реформи. 1905 р.
4 БОРОТЬБА ЗА ЗАГАЛЬНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ТА РЕФОРМУ КРА-

ЙОВОГО СТАТУТУ. ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКІ ФРАКЦІЇ В АВ-
СТРІЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ ТА ГАЛИЦЬКОМУ СЕЙМІ. Галицькі
Як реформа виборчого права
вплинула на українське
парламентське представництво?
народовці закликали українців краю вести боротьбу за введен-
ня загального виборчого права. Завдяки цьому вони змогли
б здобути представництво в австрійському парламенті та кра-
йовому сеймі, відповідне до своєї кількості у складі населен-
ня. 22 січня 1906 р. австрійський імператор Франц Йосиф
зустрівся з делегацією, очолюваною галицьким греко-като-
лицьким митрополитом Андреєм Шептицьким. Учасники де-
легації звернулися до нього з проханням про зміни у вибор-
чому законодавстві для населення краю. На підтримку цих
вимог у Львові 2 лютого 1906 р. відбулося народне віче,
у якому взяли участь близько 50 тис. осіб.
У січні 1907 р. австрійська влада здійснила реформу сис-
теми виборів до парламенту держави, згідно з якою в країні
вперше запроваджувалося загальне й рівне виборче право для
чоловіків. У результаті реформи на виборах у травні 1907 р.
українці збільшили своє представництво в австрійському пар-
ламенті до 27 депутатів від Галичини й п’яти депутатів від
Буковини. У 1910 р. Ю. Романчук був обраний віцепрезиден-
том палати послів австрійського парламенту. Парламентський
клуб (фракція українців), керований УНДП як провідною пар- Візит імператора Франца Йосифа до
ламентською партією, зосередив увагу на українізації освіти, Галицького сейму у Львові під час
відкритті українського університету у Львові, адміністратив- подорожі Галичиною. 1906 р.
ному поділі Галичини на українську й польську частини, ство-
ренні українського коронного краю, реформі виборчого закону
до Галицького сейму.
Українська фракція підтримувала уряд або дотримувалася
нейтралітету в питаннях, пов’язаних із фінансуванням вій-
ськових витрат, торговельною політикою, анексією Боснії. Лі-
дери фракції сподівалися, що уряд в обмін на лояльність
сприятиме реформі виборчого права в Галицький сейм, обме
жить свавілля іа зловживання контрольованої польськими
силами місцевої адміністрації, збільшить кошти, що виділя-
219
лися на українську освіту. Проте цього не сталося. Однак

польська адміністрація краю постійно переслідувала україн-
ський рух у Галичині, різними способами перешкоджала укра-
їнцям здійснювати своє волевиявлення на виборах.
Тиск під час виборів до Галицького крайового сейму в січ-
ні 1908 p., антиукраїнська кампанія, розпочата поляками,
призвели до того, що українці програли місцеві вибори й опи-
нилися в скрутному становищі. У сейм потрапили 12 народо-
вців і вісім москвофілів. У квітні 1908 р. студент Мирослав
Січинський убив намісника Галичини — польського графа
Анджея Потоцького. Цей акт відчаю був сприйнятий як за-
гроза всій Австро-Угорщині. Австрійська влада не бажала за-
гострення конфлікту з українцями в Галичині, особливо
Мирослав Січинський
в умовах наближення війни, і змусила поляків піти на по-
ступки.
Із 1909 по 1913 р. у Галицькому сеймі українські делега-
ти неодноразово вдавалися до практики «голосної обструкції»,
унеможливлюючи обговорення та прийняття рішень під час
розгляду ключових бюджетних питань. У 1910 р. питання про
поділ Галичини на дві частини розглядала Державна Рада
у Відні. Східною Галичиною прокотилася хвиля масових віч.
На виборах до сейму в червні 1913 р. українці здобули 31 міс-
це.
У січні 1914 р. було запроваджено загальне виборче право
до сейму, надано можливості українцям обирати своїх пред-
ставників до сеймових комітетів і крайових установ. У новому
сеймі мало бути 228 місць, із яких 62 віддали українцям. Усе
це свідчило про зародження елементів політичної автономії
українців у Галичині. Перша світова війна перервала ці ре-
форми.
14 лютого 1914 р. Галицький сейм прийняв законопроєкт
про реформу крайового статуту.
Це порушувало монополію поляків на владу в Галичині та
відкривало для українського руху перспективи для подальшої
боротьби за поділ краю на польську й українську частини. Од-
нак реформу сейму так і не було здійснено, оскільки за кіль-
ка місяців розпочалася Перша світова війна.
5 ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙ «СОКІЛ» І «СІЧ». Галицькі народов

ці стали організовувати товариства для пробудження на-
ціональної свідомості й національно-патріотичного виховання
молоді. У 1894 р. на загальних зборах у Львові було створено
Відзнака «Українського січового союзу»
перше українське фізкультурно-спортивне та протипожежне
товариство «Сокіл». Завданнями товариства були фізичне вдо-
сконалення його членів і проведення культурно-просвітниць-
ких заходів із метою виховання почуття національної єдності.
У 1914 р. в Галичині та Буковині діяли 974 осередки «Со-
колу», до яких входило близько 33 тис. осіб.
У 1900 р. в селі Завалля Снятинського повіту Кирило Три-
Чим був зумовлений розквіт льовський заснував першу українську фізкультурно-спортивну
національно-патріотичних організацію «Січ». Згодом організації з такою назвою
організацій? з’явилися в інших повітах Галичини й Буковини. У 1913 р.
220
Генеральна старшина «Українського січового союзу» Українці — члени товариства «Сокіл» на VІ-му
у Львові. 1912 р. У центрі — генеральний отаман Кирило Всесокільському злеті у Празі. 1912 р.
Трильовський
в Галичині діяло понад 900 первинних осередків «Січі», ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

у яких було близько 80 тис. осіб. У роботі товариств наголо-
шувалося на необхідності розвитку історичних традицій укра- Іван Боберський — український
педагог, організатор, засновник,
їнського народу, сприянні патріотичному й фізичному вихо-
теоретик і практик української
ванню української молоді. У 1912 р. організацію національної фізичної культури;
перейменували на «Український січовий союз». голова товариства «Сокіл-батько»
У 1911 р. у Львові було утворено дитячо-молодіжну ска- (1908—1918 рр.). Він сприяв
утську організацію «Пласт», покликану виховувати українську становленню бойскаутської
молодь на морально-християнських засадах і розвивати почут- організації «Пласт» (1911 р.), був
тя патріотизму. автором назви цієї організації.
Найбільш масовими виховними формами діяльності «Со-
кола», «Січі» та «Пласту» було проведення спільних сіль-
ських, повітових, крайових демонстрацій і спортивних зма-
гань. У спортивному святі, що відбулося в 1914 р. у Львові,
узяли участь близько 12 тис. членів цих трьох організацій.
6 ІДЕЯ СЕПАРАТИЗМУ. Напередодні Першої світової війни

в українській політичній думці, як і в середовищі деяких
інших європейських національних рухів, сформувалася ідея
використання міжнародних воєнних конфліктів для здобуття
політичної самостійності України, тобто ідея сепаратизму.
У грудні 1912 р. на таємному засіданні трьох головних
українських політичних партій Галичини було прийнято за-
яву: «З огляду на добро і будучність української нації по обох
боках кордону, коли прийде до війни між Австрією і Росією, Іван Боберський
то все українське громадянство стане на боці Австрії проти
Російської імперії як найбільшого ворога України».
Подібне рішення ухвалив 2-й всеукраїнський студентський Про що свідчила поява ідей
з’їзд у Львові (липень 1913 р.). Більш детально цю ідею сепаратизму в українському русі?
сформулював майбутній ідеолог українського інтегрального

націоналізму Дмитро Донцов, який брав участь у роботі з’їзду.
Текст його доповіді через деякий час вийшов окремою брошу-
Сепаратизм — прагнення
рою під назвою «Сучасне політичне становище нації і наші
відокремлення від держави якої-
завдання». Основою доповіді Д. Донцова була ідея політично- небудь області або регіону.
го сепаратизму щодо Росії. Передбачаючи неминучість кон-
221
Із брошури Д. Донцова «Сучасне політичне становище нації і наші завдання»

Не буду розважувати тут… автономізму і сепаратиз поразка Росії, всяке відірвання хоч кавалка української
му, бо уважнюю це за річ другорядну. Тим самим по території Австрією приведе до консолідації, до скріп
лишаю на боці і питання «самостійності України». Бо лення українського елементу в Австрії і в Росії, і на
актуальним є не гасло самостійності — мріяли ж ко близиться час остаточного визволення нашого краю.
лись наші українці про самостійну Україну в злуці з Ро
сією!.. Актуальним, більш реальним, більш конкретним ?? 1. У чому Д. Донцов убачав зміст ідеї українського
і скоріше здійсненним є гасло відірвання від Росії, зі сепаратизму? 2. Чому автор виступав за поразку
рвання злуки з нею — політичний сепаратизм… Всяка Росії у війні з Австрією?
флікту між Росією та Австро-Угорщиною, Д. Донцов радив

українцям стати на бік Австрії задля реалізації програми се-
паратизму.
7 ВІДРОДЖЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО МОСКВОФІЛЬСТВА. На почат-

ку XX ст. старорусинсько-москвофільський напрям укра-
їнського руху в Галичині зменшив свій вплив, незважаючи на
досить розгалужену мережу громадських і культурно-освітніх
установ москвофілів — Ставропігійний інститут, Народний
дім, Товариство ім. Качковського, різноманітні фонди, учили-
ща, культурно-освітні заклади.
У 1900 р. галицькі москвофіли проголосили «новий курс»,
в основу якого була покладена ідея повного ототожнення з Ро-
Дмитро Донцов сією. Вони заснували Російську народну партію, очолювану
В. Дудикевичем, якій надавав велику грошову допомогу ро-
сійський уряд. Одночасно вона підтримувалася місцевою поль-
ською аристократією, що намагалася розколоти український
рух. У 1908 р. на Новослов’янському конгресі в Празі галиць-
кі поляки домовилися з росіянами, що польська адміністрація
в Галичині підтримуватиме місцевих москвофілів, щоб зни-
щити український національний табір. Це польсько-москов-
Які чинники сприяли відродженню ське порозуміння стало основою виборів до Галицького сейму
галицького москвофільства? в 1908 р. Москвофіли після 13-річної перерви провели до кра-
йового сейму вісім своїх депутатів проти 12 українських. (Як
уже зазначалося, у відповідь на зловживання український
студент Мирослав Січинський застрелив намісника Галичини
Анджея Потоцького, що підтримав москвофілів.)
Загострення відносин між українцями й поляками в краї
призвело до втручання австрійської влади. Після того як поль-
сько-український конфлікт було розв’язано, москвофіли опи-
нилися осторонь боротьби. На виборах до Галицького сейму
в 1913 р. вони не змогли отримати жодного депутатського
мандата. Однак москвофіли зберігали досить вагомий вплив
на суспільно-політичне життя Галичини. У 1914 р. мережа
підпорядкованих їм установ налічувала 300 культурно-освіт-
ніх організацій і 106 кооперативів. Остаточно москвофіли дис-
кредитували себе співпрацею з Росією в роки російської оку-
пації Галичини під час Першої світової війни (1914—1918 рр.).
222
8 УКРАЇНСЬКИЙ РУХ У БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ на початку

XX ст. Суспільно-політичне життя тогочасної Буковини
значно пожвавилося. Надзвичайною політичною подією в краї
Які зрушення в українському русі
відбулися в регіонах?
стало утворення в 1903 р. в місцевому сеймі «Вільнодумного

союзу». Його співзасновниками стали три найвпливовіші по-
статі суспільно-політичного життя Буковини — лідер україн-
ських народовців Микола Василько, лідер румунських націо-
нал-демократів Аурел Ончул і лідер єврейської сіоністської
партії Бенно Штраухер. Члени союзу прагнули по-новому
розв’язати проблеми краю: вони заявили, що на перше місце
висувають вимоги покращення соціально-економічного стано-
вища, розширення політичних прав, а також задоволення на-
ціональних потреб усіх народів, які населяють Буковину.
У 1905 р. через суперечності між його членами союз розпав-
ся.
12 листопада 1905 р. буковинські народовці об’єдналися
в «Національну раду русинів на Буковині», яку неофіційно
називали національно-демократичною партією, підкреслюючи Микола Василько
цим ідейну спільність із подібною партією в Галичині. Партія
виступала за запровадження загального, рівного й прямого
виборчого права, у сільському господарстві висувала завдання
розвивати спілчанський рух, обґрунтовуючи національні по-
треби українців, визнавала таке саме право за іншими наці-
ями краю.
У червні 1907 р. від «Національної ради русинів на Буко-
вині» відокремилося ліве крило й заснувало Радикальну пар-
тію. Визволення українського народу ця партія пов’язувала
із широкими соціально-економічними перетвореннями та вста-
новленням соціалізму. Майже одночасно в Буковині сформу-
валася Українська соціал-демократична партія, яка проповіду
вала ідеї марксизму, вимагала докорінних змін у суспільстві.
Однак більшість гасел соціал-демократів були незрозумілі се-
лянам, а робітників у краї було дуже мало.
У 1907 р. в Буковині відбулися вибори до австрійського
парламенту за новим виборчим законом. У всіх українських Аурел Ончул
виборчих округах перемогли кандидати «Національної ради
русинів на Буковині». Уперше після 1848 р. буковинські укра-
їнці обрали п’ятьох депутатів. У лютому 1910 р. вона об’єд
налася зі створеним С. Смаль-Стоцьким товариством «Руська
рада» (її називали також «мужицька партія») у нову партію
під назвою «Руська рада». У 1912 р. вона розпалася. Колиш-
ні члени «Національної ради» оголосили про створення На-
ціонально-демократичної партії, а прибічники С. Смаль-
Стоцького — Української народної партії. Однак до початку
війни обидві партії остаточно не сформувалися.
У 1911 р. відбулися останні вибори до Буковинського кра-
йового сейму. Із 17 обраних українських депутатів 15 були
народовцями, по одному від радикалів і соціал-демократів.
Москвофіли на виборах зазнали поразки.
На початку XX ст. в суспільно-політичному житті Закар-
паття провідні позиції зберігав москвофільський напрям. Од-
нак у цей час зародилося й народовство. Молоді русинські Бенно Штраухер
223
діячі, які заснували його, шукали нові засоби для забезпечен-

ня виживання свого народу в умовах мадяризації. Переконав-
шись у безперспективності москвофільства, вони звинувачу-
вали його прибічників у занепаді русинського національного
життя в краї. Вирішальним кроком стала відмова закарпат-
ських народовців від використання російської мови та вибір
ними як мови освіти й літератури народної мови.
Друкованим органом народовського руху в краї став тиж-
невик «Наука», що виходив із 1897 р. Його головним редак-
тором із 1903 р. був Августин Волошин (1874—1945), який
згодом відіграв визначну роль в історії Закарпаття.
Розвиток народовства в краї відбувався під впливом
Августин Волошин і в тісній взаємодії з українським рухом Галичини. Зокрема,
праці закарпатських учених і громадських діячів друкувалися
у виданнях Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові,
а громадські діячі Галичини (І. Франко, С. Томашівський,
В. Гнатюк та інші) докладали чимало зусиль для ознайомлен-
ня світової громадськості з безправним становищем закарпат-
ських русинів.
Роль народовців на початку століття в суспільно-політич-
ному житті Закарпаття була досить непомітною. Їх діяльність
обмежувалася питаннями мови, літератури, історії та освіти.
Вони не прагнули надання краю автономії або самоврядуван-
ня, не виступали за його приєднання до решти українських
земель. Головним завданням народовці вважали зберегти ті
прояви національного життя, які в майбутньому сприятимуть
відродженню Закарпаття.

перетворення на початку ХХ ст. Східної Галичини на особливості й зрушення в українському русі в Букови
«український П’ємонт»; ні та Закарпатті.
здобутки наполегливої боротьби українців Галичини за
український університет, загальне виборче право та ре
форму крайового статуту;
1898 р. — cтворення пожежно-гімнастичного товариства 1907 р. — запровадження загального виборчого права
«Сокіл». в Австро-Угорщині.
1900 р. — cтворення пожежно-гімнастичного товариства 1908 р. — убивство українським студентом
«Січ». М. Січинським намісника Галичини графа А. Потоцького.
1901 р. — призначення Андрея Шептицького 1911 р. — заснування бойскаутської організації «Пласт».
митрополитом УГКЦ. 1914 р. — cхвалення Галицьким сеймом законопроєкту
1902 р. — загальний страйк сільськогосподарських про реформування крайового статуту.
робітників у Галичині.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою 2. Колективне обговорення. Охарактеризуйте

«Аукціон». Правила гри. На аукціоні можна «при особливості українського руху в Галичині на почат
дбати» бали за свої знання як розрахункову одиницю. Для ку XX ст. 3. Наведіть факти, що свідчать про залучення
цього учням та ученицям необхідно двома-трьома речен галицького селянства й студентства до політичної бороть
нями охарактеризувати події та явища. Правильна відпо би. 4. Якими були здобутки галицьких українців у бо
відь дає 1 бал. Характеристики не можна повторювати. ротьбі за виборчу реформу в краї? 5. Робота в малих
224
Практичне заняття 1
групах. Обговоріть і охарактеризуйте розвиток україн ського національного руху на західноукраїнських землях
ського руху в Буковині й Закарпатті. на початку XX ст.».
6. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та скла 7. Колективне обговорення. Порівняйте суспіль
діть розгорнутий план за темою «Здобутки україн но-політичні рухи на українських землях та у світі
на початку XX ст.
Практичне заняття 1. Ідеї автономії та самостійності

в програмах українських політичних партій
МЕТА: підбити підсумки та закріпити вивчений матеріал.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: 1. Які українські партії існували
повторити матеріал підручника (§ 26—32); скласти презентацію в Наддніпрянській Україні? 2. Яку
з 5—6 слайдів «Ідеї автономії та самостійності в програмах мету проголошували українські партії
українських політичних партій Наддніпрянщини». Наддніпрянщини?
1. Обговоріть у групах підготовлені презентації та складіть

узагальнюючу таблицю.
Націона Соціа Ліберально-
Течії
лістична лістична демократична
Партії,
які представляли течії
Мета боротьби
Основні засоби
2. Поясніть, чому прагнення автономії було панівним напря-

мом в українському русі в Наддніпрянській Україні.
3. Прочитайте уривки із джерел, які відображають процес
зміни програмових положень Революційної української
партії (РУП) та її наступниці — Української соціал-демо-
кратичної робітничої партії (УСДРП), і дайте відповіді на
запитання.
4. Зробіть висновки відповідно до мети заняття.
Із програмових положень Революційної української партії (РУП)

та Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП)
1) «Самостійна Україна», 1900 р.: «Одна-єдина, не ня вигадала буржуазія, щоб затемнювати самосвідомість
подільна, вільна, самостійна Україна від Сяну аж по пролетаріату»; «РУП перейшла на загальні засади марк
Кавказ»; «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. сизму, вимагаючи національної автономії України».
Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець 4) 1904 р.: «“Самостійна Україна” була теоретичною
лишиться на нашій території, ми не маємо права по помилкою».
класти оружжя. І пам’ятаймо, що слава і побіда — се 5) 1905 р.: «Гасло “Самостійна Україна” РУП хутко
доля борців за народну справу». змінила на “автономію” й прийняла назву УСДРП».
2) 1902 р.: «…ідеалом партії є вільна, самостійна
Україна з широко розвиненим соціалістичним держав ?? 1. Як змінювалися програмові положення щодо дер
ним устроєм». жавного статусу України? 2. Про що свідчили ці
3) 1903 р.: «…Світогляд “Самостійної України” не зміни? 3. Чим вони були зумовлені?
є тепер типовим для нашої партії»; «національне питан
225
Практичне заняття 2. Вплив греко-католицької церкви

на піднесення національної свідомості
населення західноукраїнських земель
ПРИГАДАЙТЕ МЕТА: ознайомитися з постаттю митрополита Андрея Шептицького;
1. У яких українських регіонах була визначити зміну ролі греко-католицької церкви в українському русі на
поширена греко-католицька церква на західноукраїнських землях.
початку XX ст.? 2. Яку роль відіграла
греко-католицька церква ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: скласти
в національному відродженні на презентацію з 5—6 слайдів за темою «Вплив греко-католицької
західноукраїнських землях? церкви на піднесення національної свідомості населення
західноукраїнських земель».
1. Опрацюйте наведений матеріал і дайте відповіді на запи-

тання.
На початку XX ст. греко-католицька церква, як і в попе-

редньому столітті, відігравала важливу роль у житті українців
Галичини й Закарпаття. Багато зробила вона для українсько-
го національного відродження, захисту прав та інтересів укра-
їнців. Проте наприкінці XIX ст., коли український рух став
набувати переважно світського характеру, відносини між гре-
Андрей Шептицький — просвітитель, громадсько-політичний діяч,

доктор теології, архієпископ, що відіграв важливу роль в українському
національному русі. 17 грудня 1900 р. він був призначений
митрополитом греко-католицької церкви (1900—1944 рр.). Його
інтронізація (посвячення) відбулася 12 січня 1901 р. в соборі Святого
Юра у Львові. Діяч доклав чимало зусиль для того, щоб греко-
католицька церква остаточно відмовилася від союзу з москвофілами,
перейшла на народовські позиції і як впливова сила приєдналася до
українського національного руху в Галичині. Упродовж свого життя
Андрей Шептицький послідовно боровся за ідею незалежної України,
підтримував ті політичні сили західноукраїнських регіонів, які
відстоювали її автономний статус у 1900—1920 рр.
Андрей Шептицький Митрополит став засновником Українського національного музею
у Львові (1905 р.). Завдяки його допомозі в музеї було зібрано одну
з найбільших у Європі колекцій ікон. Андрей Шептицький надавав
стипендії молодим українським митцям для здобуття освіти в кращих
навчальних закладах Європи. У 1903 р. він заснував у Львові Народну
лічницю, яка пізніше перетворилася на сучасну лікарню. Митрополит
був ініціатором створення та засновником Земельного банку у Львові
(1910 р.), підтримував діяльність українських культурно-просвітніх
товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».
Відстоюючи інтереси українців Галичини в Галицькому сеймі та Палаті
панів австрійського парламенту, Андрей Шептицький порушував
питання про запровадження загального виборчого права,
реформування системи виборів до Галицького крайового сейму,
створення українського університету у Львові.
226
Практичне заняття 2
ко-католицькою церквою та його провідниками загострилися.

Ситуація змінилася, коли Галицьку греко-католицьку митро- ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
полію очолив Андрей Шептицький (1865—1944).
Із промови митрополита
Новий митрополит поставив участь греко-католицького ду-
Андрея Шептицького
ховенства в українському русі в залежність від дотримання на 100-річному ювілеї
ним норм християнської моралі. Замість старої ролі націо- М. Шашкевича (1911 р.)
нального провідника церква мала виступати духовним і мо- Усі маємо це поняття, що на
ральним авторитетом українства в краї. Нова роль не відразу род — це наша сила, що праця для
знайшла розуміння в лідерів українського руху. Сама постать нього — наше завдання, що його
Андрея Шептицького, що походив із полонізованого роду, ви- добро — наша будучність… Нам
кликала в них сумніви. Проте наполегливість, із якою митро- сьогодні легко зрозуміти, що від
полит реалізовував свою позицію, та його виступи на захист далитися від народу — це значить
українства врешті-решт сприяли відновленню єдності україн- приректи себе на смерть…
ського руху з греко-католицькою церквою, яка його освячува-
ла. У церковних справах Андрей Шептицький був прибічни-
?? Уголовна
чому, на ваш погляд, полягає
сила українського руху
ком ідеї об’єднання християнських церков. в Галичині?
На початку XX ст. на Закарпатті греко-католицька церква
в умовах мадяризації краю поступово втрачала позиції лідера
національного руху русинів. Інтереси русинів відстоював єпис-
коп Мукачівської єпархії в 1891—1912 рр. Юлій Фірцак
(1836—1912).
За підтримки Юрія Фірцака в краї відновилася діяльність
Товариства Св. Василія Великого. Зусиллями його членів був
виданий «Буквар» для закарпатських русинів і розпочалося
видання тижневого часопису «Наука».
За наполяганням єпископа, занепокоєного занепадом гос-
подарства й бідуванням селянства в краї, у 1897—1901 рр.
угорська влада здійснила на Закарпатті низку реформ, що ді
стали назву «рутенська акція» («Верховинська господарська
акція»). Він також став ініціатором створення вчительської
семінарії для дівчат в Ужгороді (1902 р.). Однак загалом гре-
ко-католицька церква в Закарпатті відійшла від участі в на-
ціональній боротьбі русинів і дедалі більше перетворювалася
на провідника мадяризації. Реакцією на це стало збільшення
серед віруючих прибічників православ’я.
ЗАВДАННЯ
1. Чому греко-католицька церква наприкінці XIX ст. втрати-
ла свій вплив на український рух?
2. Яку нову роль церкви визначив Андрей Шептицький
в українському русі?
3. Які особисті якості митрополита сприяли перетворенню
церкви на моральний авторитет в українському русі?
4. Яку роль у національному русі західноукраїнських земель
відіграв Ю. Фірцак?
227
Узагальнення за розділом VІ. Україна

початку ХХ ст. перед викликами модернізації
1. Складіть перелік подій з історії українських 7. Перевірте набуті знання за навчальною
земель на початку XX ст., які ви вважаєте грою «Три на чотири».
найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір. Правила гри. Учні та учениці мають за
2. Поясніть значення понять і термінів: руси- визначений час заповнити пропуски в та-
фікація, індустріалізація, концентрація ви- блиці, встановивши співвідношення дат, по-
робництва, монополізація економіки, коопе- дій і їхніх наслідків.
ратив, пролетар, ради робітничих депутатів,
Дати Події Наслідки
чорносотенці, великодержавний шовінізм,
відруб, хутір, страйк, політизація україн- Концентрація виробни
ського національного руху, столипінська цтва, прискорення фор
аграрна реформа, автономізм; селянський мування монополій
страйк, народні віча, монополія, коопера- 1905 р.
тив, сепаратизм, «український П’ємонт». Упрова
3. Виконайте завдання за історичною картою: дження
1) визначте державну належність україн- загального
ських земель на початку XX ст.; пока- виборчого
жіть, у складі яких держав перебували права
українські регіони; 1908 р.
2) покажіть, якою була господарська спе-
ціалізація українських земель у цей пе- 8. Визначте та охарактеризуйте особливості,
ріод; прояви та здобутки українського національ-
3) покажіть найбільші місця виступів ро- ного руху на початку XX ст.
бітників, селян і військових на україн- 9. Чому в період 1907—1914 рр. українство
ських землях у роки революції 1905— в Російській імперії зазнало нових обме-
1907 рр.; жень?
4) покажіть на карті мережу товариств 10. Чому більшість українських політичних
«Просвіта», «Сокіл», «Січ»; партій Наддніпрянської України виступали
5) покажіть регіони переважання право- за автономію України у складі Росії?
славної та греко-католицької церков се- 11. Порівняйте процеси індустріалізації та мо-
ред вірян у цей період. дернізації суспільного життя на українських
4. Назвіть імена видатних історичних діячів землях у складі Австро-Угорської та Росій-
цієї доби. У чому ви вбачаєте їхній внесок ської імперій, а також з аналогічними про-
у розвиток українських земель початку цесами в Західній Європі та світі. Відповідь
XX ст.? оформіть у вигляді порівняльної таблиці.
5. Опишіть основні прояви індустріалізації 12. Визначте та охарактеризуйте особливості,
та модернізації суспільного життя в того- прояви та здобутки українського національ-
часній Україні. ного руху на українських землях у складі
6. Наведіть факти політизації тогочасного Австро-Угорщини на початку XX ст.
українського суспільства й національно-ви-
звольного руху.

контролю за розділом VІ. Україна початку ХХ ст.
перед викликами модернізації
rnk.com.ua/100852
228
РОЗДІЛ VІІ. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
в середині ХІХ — на початку ХХ ст.
§ 34—35. Повсякденне життя. Розвиток освіти й науки
1 ЗМІНИ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ. Процес модернізації, що

охопив українські землі в другій половині ХІХ — на по-
чатку ХХ ст., додав змін і в повсякденне життя всіх верств
вирізняти зміни в повсякденному
суспільства. Вони насамперед проявилися в урбанізації, зміні житті; охарактеризувати розвиток
ролі жінки, зростанні освіченості населення тощо. освіти на українських землях;
Ураховуючи те, що на початок ХХ ст. більшість населення визначити основні здобутки та
українських земель усе ще проживала в сільській місцевості, проблеми в українізації системи освіти;
зміни в повсякденному житті проявлялися насамперед у про- ознайомитися з діяльністю видатних
українських вчених і дати оцінку їхнім
никненні елементів міського життя та досягнень промислово-
здобуткам; з’ясувати роль Наукового
го виробництва, занепаді традиційних промислів. товариства ім. Т. Шевченка
Найбільш помітними були зрушення у великих містах у становленні української національної
(Одеса, Київ, Львів, Чернівці, Харків, Катеринослав тощо). Ці науки.
зрушення спричиняли зміни в побуті, звичаях і традиціях
українського населення. Так, у Києві найбільші зміни відбу- ПРИГАДАЙТЕ
лися під час головування Степана Сольського (1887—1900 рр.). 1. Якими є основні тенденції розвитку
української культури першої половини
На вулицях з’явилося електричне освітлення, розширювалася
XIX ст.? 2. У чому полягає
мережа трамвайних ліній, розпочалося будівництво міського
взаємозв’язок у розвитку українського
театру, упорядковувалися набережні Дніпра, будувалися водо- руху та української культури?
гін, каналізація, проводилося озеленення міста. До змін у міс-
ті доклали значних зусиль благодійники й меценати. Меце- Що найбільше вплинуло на зміни
натство в цей період стало новим звичаєм серед заможних в повсякденному житті населення
і шляхетних людей. Проте більшість заможних міщан (зде- українських земель?
більшого це банкіри, власники великих підприємств, торгових
фірм, державні чиновники високого рівня тощо) опікувалася
лише власним добробутом. Вони мали комфортне житло з усі-
ма ознаками тогочасної цивілізації (електричне освітлення,
телефон, каналізація), пересувалися містом кінними екіпажа-
ми або автомобілями, вишукано одягалися в дорогих магази-
нах або шили одяг у кращих кравців, купували ювелірні при-
краси, дорогі годинники, елітні парфуми.
Новою модною традицією заможних людей стало «їздити
на води» або гірські курорти (Баден-Баден, Емс, Трускавець,
Миргород тощо). Метою таких поїдок було не тільки підтри-
мання здоров’я, але й спілкування в шляхетному товаристві,
корисні знайомства з представниками аристократії.
У середовищі міщан середнього статку (державні службов-
ці, торговці, власники майстерень, учителі тощо) зросла куль-
тура споживання, харчування та дозвілля. Вони купували
новинки техніки (грамофони, велосипеди тощо), дбали про
здобуття дітьми вищої освіти.
Міщани полюбляли у вихідні дні відвідувати театри й кі-
нотеатри або вирушали на прогулянку до парку, де грав духо-
вий оркестр і працювали атракціони. Улітку популярними
були прогулянки на човнах по річці або приміських озерах. Дама в польському одязі. Початок
Узимку ходили кататися на ковзанах на міських катках. Но- ХХ ст.
229
Розділ VІІ. Повсякденне життя та культура України в середині ХІХ — на початку ХХ ст.
вою звичкою міщан стало відвідування поза робочого часу

кав’ярень, цукерень, чайних тощо. Там вони спілкувалися
з друзями, призначали побачення, обговорювали справи з ко-
легами тощо. У цей час набула поширення нова звичка — чи-
тати у вільний час газети та журнали.
Значні зміни відбулися і в житті міських нижчих верств
населення (робітники заводів і фабрик, вантажники, двірники,
прибиральники, пралі тощо). Їхня кількість зросла в містах
за рахунок селянства, яке переселялося до міста.
Для колишнях селян, що прибули до міста, докорінно змі-
нилося майже все: розпорядок дня, одяг, харчування, житло,
характер праці, а часто навіть і мова. З’явився новий для них
звичай — вихідний день. Вони могли піти до церкви, відвіда-
ти недільну школу для дорослих або прогулятися в міському
Представники німецької громади парку. Із видовищ віддавали перевагу кінотеатру або цирку.
Житомира. Близько 1913 р. На вулицях міська біднота ласувала дешевими карамельками,
а якщо бракувало грошей, то лускала соняшникове насіння.
Намагаючись швидше пристосуватися до життя в місті,
люди вдягалися не у вишиванки, а купували дешевий одяг із
фабричної тканини. Мрією чоловіків було придбати кишень-
ковий годинник на ланцюжку, який зазвичай звисав із кише-
ні жилетки. Жінки мріяли про ювелірні прикраси. Для них
спеціально виготовляли дешеві підробки, що були схожі на
справжні коштовності.
Для нових міщан змінювалася культура споживання.
Якщо в селі вони харчувалися тими продуктами, що вирощу-
вали на своїй ділянці землі, то в місті щодня ходили до про-
дуктової лавки або на базар купувати продукти. Змінився
також і раціон харчування.
У міських сім’ях було менше дітей, ніж у сільських. У міс-
ті біднота тіснилася в найманому житлі, і мати багатодітну
Робітники Юзівського локомотивного сім’ю означало ускладнити собі життя. До того ж жінки в міс-
заводу ті часто влаштовувалися на роботу, щоб збільшити бюджет
сім’ї. Це супроводжувалося і змінами у свідомості жінок,
оскільки працюючи, вони відчували себе повноправними чле-
нами суспільства, мали певну фінансову самостійність. Жін-
ЦІКАВІ ФАКТИ ки, які працювали на виробництві, мали менше часу для до-
Нерівноправність українських жінок гляду за дітьми та ведення хатнього господарства.
краще бачили жінки з освічених Водночас особливістю життя міської бідноти було намаган-
сімей. У 1883 р. було засновано ня зберегти зв’язок із землею. Оселяючись у міських окраї-
першу українську жіночу нах, селянство створювало городи, садочки, утримувало свій-
організацію «Товариство руських ську худобу та птицю.
жінок», засновницею якої була Відбулися зміни і у відзначенні релігійних свят (Різдво,
Наталія Кобринська. До складу Великдень тощо) та дотриманні обрядів (весілля, хрещення,
організації входили Олена Пчілка, похорон).
Леся Українка, Дніпрова Чайка, Зміни в побуті села відбувалися набагато повільніше, про-
Людмила Старицька, Уляна
те були вже досить помітними. Так, одяг значної частини се-
Кравченко, Анна Павлик, Олеся
Бажанська та інші. Реалізацію
лян виготовлявся не з домотканого полотна, а — як тоді ка-
Феміністичні ідеї вони зали — із «мануфактури» (тканин, виговлених промисловим
реалізовували через власні способом). Фасони одягу почали нагадувати міські. Стрімко
літературні твори. поширювалося промислово виготовлене взуття: чоботи, чере-
вики. Жінки носили шалі, хустки, золоті та срібні прикраси,
намиста.
230
Змінювала свій вигляд і внутрішнє облаштування селян-

ська хата. На початку ХХ ст. переважно будувалися трика-
мерні хати (хата, сіни, комора). У сінях почали відгороджу-
вати місце для кухні. Внутрішнє планування хати
залишалося традиційним. Більшість хатнього начиння, госпо-
дарських пристроїв також стала промислового виробництва.
Поряд із традиційними землеробськими знаряддями праці
в більш заможних господарствах з’являлися кінні косарки фа-
бричного виробництва, металеві плуги, механічні млини, па-
рові молотарки, сіялки тощо.
Поступово змінювалося й родинне життя. Велику патріар-
хальну сім’ю змінила мала. Проте, як і раніше, панували тра-
диційні патріархальні відносини. У селі зберігалися давні
звичаї та обряди.
У селянській хаті. Початок ХХ ст.
2 РОЗВИТОК ОСВІТИ в другій половині XIX — на початку

XX ст. У другій половині XIX ст. українська культура про-
довжувала розвиватися в умовах колонізаторських політичних Чому, незважаючи на загальний
режимів, що панували на українських землях. Найбільш не- розвиток освіти, рівень освіченості
гативно вони впливали на народну освіту. Початкових і серед- населення був низьким?
ніх шкіл не вистачало. До скасування кріпосного права в Ро-
сійській імперії (1861 р.) освіта на українських землях,
особливо початкова, занепадала. Дворяни вважали, що освіта
селянству не потрібна. Царський уряд майже зовсім відмовив-
ся підтримувати початкові школи.
Зміни в освіті стали відчутними вже наприкінці 50-х рр. ЦІКАВІ ФАКТИ
XIX ст. Молода інтелігенція, студенти, що об’єдналися в гро- Наприкінці 1859 р. недільні школи
мади, активно опікувалися створенням недільних шкіл. були створені в Білій Церкві (одна),
Перша недільна школа відкрилася 11 жовтня 1859 р. у Могилеві-Подільському (чотири),
в Києві на Подолі в будинку повітового дворянського учили- у 1860 р. в Одесі функціонувало
ща. Загальне керівництво школою було покладено на профе- п’ять таких шкіл. Вони
сора університету П. Павлова. Обов’язки вчителів узяли на засновувалися в Полтаві, Миколаєві,
себе студенти університету цілком безкоштовно. Першого Єлисаветграді та інших містах.
ж дня школу відвідали 50 учнів, а через кілька днів їх стало
вже 110. Зрозуміло, що до недільної школи пішов навчатися
трудовий народ. Крім читання та письма, тут викладали осно-
ви рідної історії.
У 1862 р. на українських землях працювало понад 110 не-
дільних шкіл. Викладання в багатьох із них здійснювалося
українською мовою, було видано букварі й підручники, у тому
числі «Буквар» Т. Шевченка. Однак того ж року царський
уряд вирішив закрити недільні школи, а багатьох їх органі-
заторів і викладачів було заарештовано. Проте недільні школи
не припинили свого існування. Така форма навчання збере-
глася й до нашого часу в українських громадах за кордоном.
Становище стало поліпшуватися після проведення реформ.
Відкриттю нових шкіл у 70-х рр. XIX ст. сприяли земства.
Вони опікувалися змістом навчання, збільшували кошти на
утримання та будівництво шкіл. Із 1871 до 1895 р. ці випла-
ти зросли в 6 разів. Упроваджувалося вивчення історії, гео-
графії, математики. Група діячів перших недільних шкіл
у Києві
231
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ На Правобережній Україні, де земств не було, система по-

чаткової освіти підпорядковувалася Російській православній
Великих зусиль для розвитку неділь церкві. Указ 1881 р. зазначав, «що вплив духовенства має по-
них шкіл, а також жіночої освіти до ширюватися на всі види елементарних училищ». У 1884 р.
клала Христина Алчевська (1841— вийшло Положення про церковно-парафіяльні школи.
1920). Не маючи змоги в дитинстві
Політика реформ проводилася царизмом одночасно з по-
здобути повноцінну освіту, вона
літикою репресій проти української культури. Уряд не дозво-
майже все своє життя присвятила
тому, щоб зробити її доступною для ляв здійснювати навчання українською мовою. Валуєвський
широких верств суспільства, особли циркуляр та Емський указ чітко визначили головний напрям
во для жінок. У 1862 р. вона засну освітньої політики російської влади на українських землях:
вала жіночу недільну школу, яка не допустити українську мову в школу. Проте завдяки
впродовж восьми років діяла неле поширенню початкової освіти рівень письменності в україн-

гально, а з 1870 р., набувши закон ських селах н априкінці XIX ст. становив близько 20 %,
ного статусу, протягом 60 років була а в містах — 50 %.
прогресивним педагогічним та орга Певні зміни в освіті не оминули й західноукраїнські зем-
нізаційно-методичним центром осві лі. У 1869 р. уряд Австро-Угорської імперії проголосив за-
ти дорослих не тільки на україн
гальне обов’язкове початкове навчання. Однак через злиденне
ських землях, але й у всій Російській
становище багато українських дітей не мали можливості від-
імперії.
У 1879 р. власними коштами Х. Ал відувати школу. До того ж у більшості шкіл навчання велося
чевська збудувала однокласну іноземними мовами: у Східній Галичині — польською, у Пів-
земську школу в селі Олексіївка Ка нічній Буковині — німецькою, румунською, у Закарпатті —
теринославської губернії (нині — угорською. Це зумовило те, що рівень письменності серед
Луганська область). У цій школі українського населення ледь сягав 40 %, а в гірських райо-
в 1887—1893 рр. працював Б. Грін нах — 10 %.
ченко. Школа діяла за офіційними Значно більше уваги уряди імперій приділяли середній
програмами та підручниками, була освіті, адже вона вважалася основою вищої освіти, яка готу-
російськомовною, тому Б. Грінченку вала фахівців державного управління, народного господар-
доводилося навчати учнів україн
ства, культури й науки.
ської мови таємно.
У системі середньої освіти Російської імперії існувало
Харківська жіноча недільна школа
була представлена на всесвітніх фо кілька типів шкіл: класичні гімназії, реальні гімназії, кадет-
румах у Москві, Нижньому Новгоро ські й духовні училища, семінарії. У класичних гімназіях пе-
ді (1895, 1896 рр.), Антверпенській, ревага віддавалася вивченню грецької, латинської мов і логі-
Брюссельській, Чиказькій і двох Па ки, а їхні випускники отримували право вступати до
ризьких (1889, 1900 рр.) міжнарод університетів. У реальних гімназіях здебільшого вивчали су-
них виставках. Там демонструвалися часні європейські мови, математику, природничі науки.
наочні посібники, картки, діаграми, У 1859 р. в Києві було відкрито першу жіночу гімназію.
фотографії з Харківської жіночої не Станом на 1876 р. гімназії існували в усіх губернських,
дільної школи, матеріали, що харак а також у деяких повітових містах. У 90-х рр. ХІХ ст. на укра-
теризували навчальний процес, ро
їнських землях працювали приблизно 150 чоловічих і жіночих
боту шкільної бібліотеки. На
гімназій.
міжнародному конгресі приватної
ініціативи у справі народної освіти Для розмежування реальної та класичної середньої освіти
(Франція, 1889 р.) Х. Алчевську було в 1871 р. було проведено реформу середньої освіти. Реальні
обрано віцепрезидентом Міжнарод гімназії перетворилися на реальні училища. Вони давали чіт-
ної ліги освіти. Багато освітніх това ко виражену професійну спеціалізацію, готували учнів до
риств обрали видатного педагога практичної діяльності. Навчання в реальних училищах три-
своїм почесним членом. Петербурзь вало шість років. Сьомий (додатковий) клас давав право всту-
ке й Московське економічні товари пати до технічних вузів. На 1876 р. налічувалося 19 реальних
ства нагородили Х. Алчевську золо училищ. Їхня кількість не змінювалася до кінця століття.
тими медалями. На західноукраїнських землях основним закладом серед-
ньої освіти теж була гімназія, переважно з польською мовою
навчання. У 1899 р. українські гімназії діяли тільки у Льво-
ві, Перемишлі, а в Коломиї, Тернополі й Чернівцях існували
окремі гімназичні класи.
232
Х. Алчевська проводить урок читання в Харківській Учениці Київської Фундуклеївської (за ім’ям губернатора
жіночій недільній школі Києва І. Фундуклея) гімназії
Спеціальна середня освіта набула значного поширення

з розвитком промисловості, яка потребувала спеціалістів із
різних галузей господарювання. У 1888 р. було затверджено
«Основні положення про промислові училища», згідно з яки-
ми створювалася система промислової технічної освіти. Учи-
лища забезпечували кваліфікованими працівниками залізнич-
ний транспорт, гірничу, металургійну, цукрову промисловість.
Вони також готували спеціалістів для сільського господарства,
торгівлі, флоту.
У Російській імперії переважну більшість середніх на-
вчальних закладів, особливо спеціалізованих, було закріплено
за окремими урядовими відомствами: за міністерством народ-
ної освіти — учительські семінарії, міністерством внутрішніх
справ — ветеринарні училища, за військовим відомством —
кадетські корпуси, військові училища й школи; синод засно- Христина Алчевська
вував спеціальні богословські заклади.
Чимало середніх навчальних закладів утримували земства
(ремісничі училища) або приватні особи. Найвідомішою була
Колегія Павла Галагана, заснована в 1871 р. в Києві. Вона
працювала за спеціальною програмою та давала широкі зна-
ння із загальних та українознавчих гуманітарних дисциплін.
В останній третині XIX ст. з появою та поширенням ди-
тячих садків виникла й дошкільна педагогіка. Видатну роль
у її становленні та розвитку відіграла активна учасниця укра-
їнського руху Софія Русова (1856—1940). Вона стверджувала,
що дошкільне виховання має бути національним за змістом.
Крім дошкільної освіти, вона багато уваги приділяла розвитку
освіти жінок. Із 1909 р. С. Русова викладала на Вищих жіно-
чих курсах А. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному
інституті в Києві.
У другій половині XIX ст. продовжувала розвиватися вища
освіта. Вищими навчальними закладами на українських зем- Софія Русова
лях були Львівський (1661 р., відновлений у 1784 р. після
закриття в 1772 р.), Харківський (1805 р.), Київський ?? Коротко (одним-двома реченнями)
охарактеризуйте внесок зображених
(1834 р.), Новоросійський (Одеський) (1865 р.), Чернівецький
діячок в історію України, зокрема
(1875 р.) університети. розвиток освіти.
233
ЦІКАВІ ФАКТИ У Російській імперії після відносної лібералізації в 60—

Після вбивства народниками царя
70‑х рр. XIX ст., коли університети мали право внутрішньої
Олександра II в 1881 р. було автономії, розпочався період обмеження їхніх прав.
прийнято новий університетський Становлення індустріального суспільства, розвиток про-
статут, згідно з яким мисловості обумовили появу вищих технічних навчальних за-
ліквідовувалися автономія кладів: політехнічних інститутів у Львові та Києві; двох ве-
університетів, виборність ректорів, теринарних вищих навчальних закладів у Харкові та Львові;
деканів, професорів. Увесь інших вищих навчальних закладів — технологічного в Хар-
викладацький склад підлягав кові, сільськогосподарського в Одесі, гірничого в Катерино
перевірці на благонадійність. славі. І все ж таки, як і раніше, вищі навчальні заклади за-
лишалися установами для вузького кола людей.
Отже, у другій половині XIX ст. в системі освіти на укра-
їнських землях відбулися позитивні зміни, зумовлені потре-
бою часу в освічених спеціалістах. Проте уряди Російської
імперії та Австро-Угорської монархії не були зацікавлені
в розвитку української культури, побоюючись зростання на-
ЦІКАВІ ФАКТИ ціональної свідомості мас.
На початку ХХ ст. відбулися нові зрушення в поширенні
На території Наддніпрянської освіти. Під тиском потреб суспільного розвитку мережа на-
України не було жодної української вчальних закладів поступово збільшувалася. У Наддніпрян-
школи на державному утриманні,
ській Україні кількість початкових шкіл протягом 1897—
жодного вищого навчального
1911 рр. збільшилася з 13,5 до 18,7 тисячі. Напередодні
закладу з українською мовою
викладання. У роки революції Першої світової війни тут налічувалося 252 середні школи, де
1905—1907 рр. особливою навчалося 140 тис. учнів. При цьому в Київському навчаль-
активністю у справі запровадження ному окрузі, до складу якого входили п’ять губерній Наддні-
курсів лекцій і занять з історії прянщини, освіту здобували лише 10 % дітей шкільного віку.
України, української мови та У середніх школах (реальних училищах, чоловічих та жіночих
літератури відзначалися студенти гімназіях) навчалися переважно діти дворян і державних
Київського та Новоросійського службовців. Щонайменше 36—50 % охочих навчатися щоріч-
університетів. Однак після поразки но отримували відмову в прийнятті до середніх шкіл.
революції читання цих курсів влада Після революції 1905—1907 рр. кількість вихідців із ниж-
заборонила.
чих станів (дітей міщан, ремісників, селян тощо) у гімназіях
дещо зросла, однак для більшості населення Наддніпрянської
України здобуття середньої освіти було недоступним. У 27 ви-
щих навчальних закладах краю, у тому числі в трьох універ-
ситетах — Харківському, Київському, Новоросійському — на-
вчалося понад 35 тис. студентів. У післяреволюційний період
частка дітей нижчих станів у вищих навчальних закладах дещо
зросла. Так, у Київському університеті вона досягла 36 %.
На західноукраїнських землях ситуація з освітою також була
складною. На початку XX ст. третина сіл Галичини не мала по-
чаткових шкіл, а кожне шосте — жодних навчальних закладів.
Викладання у Львівському В існуючих школах краю українські діти становили близько
університеті майже повністю 20 % учнів. Середніх шкіл (державних і приватних гімназій) на
здійснювалося польською мовою, всю Галичину було 49, із яких лише в чотирьох навчання здій-
у Чернівецькому — німецькою. При снювалося українською мовою. Близько 150 тис. дітей шкільно-
цьому українці серед студентів
го віку взагалі не навчалися. Завдяки зусиллям української гро-
Львівського університету становили
мадськості напередодні Першої світової війни в Галичині
21 %, Чернівецького — 17,6 %.
Завдяки зусиллям української кількість українських початкових шкіл, де н авчання здійснюва-
громадськості в обох університетах лося рідною мовою, збільшилася до 3,5 тисячі, з’явилося шість
діяли українські кафедри. державних та 15 приватних українських середніх шкіл. У по-
чаткових школах Закарпаття дітей навчали угорської мови. На-
234
багато сприятливішою була ситуація в Буковині, де напередодні

війни майже при кожній сільській громаді працювала початко-
ва школа. Із 120 тис. дітей шкільного віку 112 тис. осіб відвід-
ували навчальні заклади. Із 537 буковинських початкових шкіл
214 були з українською мовою викладання. Середню освіту в Бу-
ковині надавали п’ять державних та дві приватні гімназії. Серед
них була лише одна українська гімназія.
Вищу освіту на західноукраїнських землях здобували в чо-
тирьох вищих навчальних закладах — Львівському та Черні- Головний вхід до Харківського
вецькому університетах, Академії ветеринарної медицини та технологічного інституту
Політехнічному інституті у Львові.
3 РОЗВИТОК НАУКИ. У другій половині XIX ст. в Європі спо-

стерігався розквіт природничих і точних наук: хімії, фі-
зики, геології, ботаніки, біології, математики. Центрами на-
укових досліджень ставали університетські лабораторії. Чим було зумовлено зростання
Університети на українських землях перетворилися на важли- мережі університетів у другій
ві наукові центри як Російської імперії, так і всієї Європи. половині ХІХ ст.?
Розвиток наук зумовлювали такі чинники:
розвиток промисловості після реформ 60—70-х рр. XIX ст.,
що потребував кваліфікованих спеціалістів і нових технологій;
загальноєвропейський прогрес у науці й техніці;
поширення та подальше панування філософії позитивізму,
яка сприяла пошуку точних вимірів фізичних і суспільних явищ;
відсутність ідеологічного забарвлення в дослідженнях,
а отже, — конфлікту із владою (хоч і не завжди).
Протягом другої половини XIX ст. з’явилася низка видат-
них науковців світового рівня: вчений-етнограф М. Миклухо-
Маклай, дослідження якого Океанії, Південно-Східної Азії,
Австралії не втратили свого значення й дотепер; О. Волощак,
який зробив вагомий внесок у розроблення ботанічної геогра-
фії, дослідив рослинний світ Карпат; М. Умов — засновник
київської школи теоретичної фізики; М. Бекетов — вчений-
хімік, який, працюючи в Харківському університеті, першим
у світі став викладати фізичну хімію; математик О. Ляпунов;
ембріолог О. Ковалевський; І. Мечников і М. Гамалія, що були
засновниками першої в Російській імперії та другої у світі
бактеріологічної станції, а також започаткували успішне ліку-
вання таких страшних хвороб, як чума, холера, тиф, туберку-
льоз; М. Пильчиков, який зробив значний внесок у розвиток
електротехніки, став основоположником нової дисципліни —
ядерної фізики, та багато інших.
Одним із видатних українських вчених того періоду був
І. Пулюй, який виявив свої здібності в електромеханіці, а до
того ж відіграв важливу роль в українському русі. І. Пулюй та-
кож брав участь у перекладі Святого Письма українською м овою.
У другій половині XIX ст. помітне піднесення відбувалося
в гуманітарних науках, особливо в історичній. Широке
визнання мали праці М. Костомарова, який присвятив низку
глибоких досліджень історії українських земель періоду Руїни
та Гетьманщини. Копітку роботу над дослідженням історичних М. Миклухо-Маклай на півострові
документів проводив В. Антонович, який саме тоді вивчав іс- Малакка. 1874—1875 рр.
235
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ торію українського козацтва та гайдамацького руху. У 80—90‑х

Іван Пулюй (1845—1918)
рр. XIX ст. почалася активна дослідницька діяльність молодо-
народився на Тернопільщині. Після го покоління істориків — О. Єфименко, Д. Багалія, Д. Явор-
закінчення гімназії він навчався на ницького, М. Грушевського. Завдяки їхнім пошукам було ви-
теологічному факультеті Віденського роблено загальну схему української історії від найдавніших
університету, але потім не прийняв часів. У галузі дослідження історії української мови, літерату-
сану, а вступив на філософський ри, фольклору плідно працював П. Житецький. Низку важли-
факультет. Однак його захопила вих праць із проблем мовознавства створив О. Потебня.
фізика. І. Пулюй переїхав до На початку XX ст. прогрес у науці став ще більш відчут-
Страсбурга, де вивчав ним. Українські вчені та винахідники досягли вагомих успіхів
електротехніку. У 1877 р. він здобув у розвитку природничих наук і техніки. У Київському та Хар-
академічне звання доктора
ківському університетах існували традиційно сильні школи
філософії за спеціальністю фізика.
Наступного року на Всесвітній
математиків і фізиків. Київську алгебраїчну школу заснував
виставці в Парижі І. Пулюя математик Д. Граве. Значний внесок у розвиток різних галу-
нагородили за винаходи фізичних зей математики зробили харківські вчені Д. Синцов, С. Берн
та електротехнічних приладів. Його штейн, В. Стеклов. Фізик Д. Рожанський став основополож-
запросили до викладацької роботи. ником Харківської школи радіофізики.
У 1902 р. він став деканом першого Важливими були досягнення українських біологів та ме-
в Європі електротехнічного диків. Праці О. Країнського з мікробіології, В. Данилевсько-
факультету в Празі. го — з ендокринології, М. Трінклера — із хірургії, М. Лан-
І. Пулюй удосконалив технологію ге — із психології дістали світове визнання. Засновником
виготовлення розжарювальних Київської терапевтичної школи став М. Стражеско. Епідеміо-
ниток для освітлювальних ламп, що
лог і мікробіолог Д. Заболотний першим у світовій практиці
дало змогу створити лампу, яка за
технічними характеристиками
відкрив шляхи поширення чуми та запропонував ефективні
перевершувала лампу Едісона; засоби боротьби з нею.
першим дослідив «холодне світло», Першу карту геологічної побудови Донбасу, складену ін-
що згодом дістало назву неонового. женером Л. Лагутіним, у 1911 р. відзначили золотою медаллю
За його активною участю було на Всесвітній виставці. Вихованці Київського товариства по-
запущено ряд електростанцій на вітроплавання сконструювали перший у світі гідроплан
постійному струмі в Австро- (Д. Григорович), багатомоторний літак і гелікоптер (І. Сікор-
Угорщині, а у Празі — першу ський). Член товариства, військовий льотчик П. Нестеров на
в Європі на змінному струмі. Він основі математичних розрахунків розробив теорію вищого пі-
сконструював трубку для виявлення лотажу. У 1913 р. він уперше в історії авіації продемонстрував
ікс-променів, із чого згодом
«мертву петлю». Видатний авіатор Л. Мацієвич першим у сві-
скористався німецький вчений
В. Рентген.
ті висунув ідею створення авіаносців. Успіхи в повітроплаван-
Крім наукової роботи, І. Пулюй ні сприяли розвитку авіаційної промисловості.
розгорнув широку громадсько- Вагомих результатів було досягнуто в суспільних науках.
політичну діяльність: брав активну М. Грушевський у Петербурзі видав одну з перших узагаль-
участь у роботі Наукового нюючих популярних праць із вітчизняної історії «Нарис іс-
товариства ім. Т. Шевченка, торії українського народу». На початку XX ст. вийшли перші
організував у Відні культурно- книги його фундаментальної 10-томної «Історії України-Руси».
пропагандистське товариство «Січ» Продовжувала плідно працювати перша на українських зем-
для поширення правдивої лях та в Росії жінка — доктор історичних наук О. Єфименко.
інформації про українські землі, Значний внесок у вивчення історії Слобідської України зробив
заснував молодіжний гурток для
Д. Багалій, Лівобережжя — В. Барвінський. У 1908 р. в Пе-
вивчення та популяризації
української історії та літератури.
тербурзі було видано українською мовою доступну широкому
колу читачів ілюстровану «Історію України-Руси» М. Аркаса.
Велике значення для розвитку українського мовознавства та
формування національної самосвідомості мали праці вітчизня-
них вчених-філологів. У 1907—1909 рр. було видано «Українську
граматику» А. Кримського та чотиритомний «Словар української
мови» Б. Грінченка, у якому автор вдало поєднав наддніпрян-
236
М. Грушевський про початок роботи над написанням багатотомної «Історії України-Руси»

Написання суцільної історії України рано, ще в київ тому, що курс сей слідив лише провідну нитку політич
ських часах, стало моєю задушевною гадкою, до певної ної історії, не вдаючись в історію культури, огляду
міри питанням честі своєї й свого покоління, супроти устрою, економічного життя і т. д., що потім зайняли
того, що й найвидатніші репрезентанти української іс таке важне місце в остаточній реалізації плану.
торіографії старшої генерації тоді ще вважали се річчю, …Протягом 1897 і 1898 рр. був написаний перший
для якої час ще не наспів, бракує матеріалу, зістаються том і при кінці 1898 р. був видрукований…
великі прогалини і т. д. В своїх гадках мав я тоді на …У Галичині сей початок історії був прийнятий з ве
писання історії короткої й загальноприступної, в трьох ликим заінтересуванням, можна сказати, з ентузіазмом.
невеликих томиках, які б обіймали старий, литовсько- Але на прозьбу про допущення до Росії відповіддю була
польський і новий період. Зайнявши кафедру, я сім се абсолютна заборона.
местрів з ряду (1894—1897 рр.) читав загальний курс
історії України. Повторений потім вдруге ще раз ?? 1. Із якою метою була задумана «Історія України-Ру
си»? 2. Чому було по-різному сприйнято працю
з 1898—1901 рр., курс сей мав послужити мов би ске
в Галичині та Росії?
летом тої задуманої історії. Кажу: скелетом передовсім
ський і галицький діалекти української мови. Значними були

досягнення в різних галузях наук В. Вернадського. Передусім
він відомий як засновник вчення про біосферу і ноосферу.
4 ВНЕСОК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА В СТА-

НОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКИ. Якщо в Наддніпрян-
ській Україні наука розвивалася як частина загальноросій-
ської, то на західноукраїнських землях було закладено
фундамент національної української науки. Її осередком стало
Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ) — науково-куль-
турна громадська організація, заснована в 1892 р. коштом
прогресивної української громадськості Львова та інших за-
хідноукраїнських міст. Попередником НТШ було Літературно-
наукове товариство ім. Т. Шевченка, засноване в грудні
1873 р. Товариство мало різні наукові секції, видавало нари-
си, збірники, часописи. Члени товариства обирали дійсних
і почесних членів. Поряд із науково-дослідною діяльністю
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Данило Заболотний (1866—1929) свої перші Володимир Вернадський (1863—1945) був людиною
відкриття зробив, працюючи лікарем на унікальних здібностей. Природознавець, хімік, мінералог
бактеріологічній станції в Одесі. Зокрема, він і геолог, він прагнув створити цілісне бачення розвитку
перевірив на собі відкритий ним препарат Землі, життя, людської історії та Космосу. Ідеї
проти холери. Вчений брав участь та очолював В. Вернадського про роль живої речовини в житті земної
експедиції для боротьби із чумою, холерою та кори стали фундаментом для створення ним нових наук —
іншими епідемічними захворюваннями до країн геохімії та біогеохімії. Він був основоположником учення
Азії, за що отримав чимало іноземних орденів про біосферу та ноосферу. Наукову діяльність учений
і медалей. Д. Заболотний є автором понад поєднував із громадською. У 1915 р. він опублікував
100 наукових праць. Він першим у світі виявив статтю «Українське читання і російська громадськість»,
роль польових гризунів у поширенні чуми. протестуючи проти переслідувань владою українського
У 1928—1929 рр. був президентом Все руху. В. Вернадський став організатором, а з 1918 р.
української академії наук. Заснував Інститут першим президентом української Академії наук. У творчій
мікробіології та епідеміології Академії наук спадщині вченого залишилося близько 400 наукових праць
України, який і нині має його ім’я. із мінералогії, геохімії, радіології, біохімії, гідрогеології.
237
НТШ проводило культурно-просвітницьку роботу серед насе-

лення. НТШ об’єднувало фахівців різних галузей знань, пись-
менників, культурних і державних діячів західноукраїнських
земель та Наддніпрянщини, інших держав. Членами та актив-
ними діячами товариства були О. Барвінський, М. Грушев-
ський, І. Франко, В. Гнатюк, С. Томашівський та інші.
Головною заслугою товариства було те, що за відсутності
української державності воно виконувало функції всеукраїн-
ської Академії наук. Творчий доробок НТШ (ЛНТШ) із
1873 до 1939 р. становив 1172 томи різних видань, у тому
Діячі НТШ — учасники з’їзду числі 943 томи серійних наукових публікацій. Крім того, то-
українських письменників із нагоди вариство стало основним видавцем українських підручників.
100-річчя виходу у світ «Енеїди»
За його сприяння вийшли друком перші вісім томів монумен-
І. Котляревського. Львів. 1898 р.
тальної праці М. Грушевського «Історія України-Руси».
Найважливіші досягнення припали на сферу суспільних
дисциплін: історії (праці М. Грушевського, І. Джиджори,
І. Крип’якевича, І. Кревецького, М. Кордуби, С. Томашівсько-
го), етнографії, фольклористики та мистецтвознавства (публі-
кації В. Гнатюка, Ф. Колесси, М. Зубрицького, В. Шухевича),
антропології (Ф. Вовк, І. Раковський), філології та літерату-
рознавства (праці М. Возняка, М. Деркач-Футрак,
О. Огоновського, К. Студинського, І. Франка), бібліографії
(І. Левицький, В. Дорошенко) тощо.
НТШ мало незаперечні заслуги в розробленні української
наукової термінології. Історична роль товариства полягала
у виведенні української науки за межі українознавства. До
найважливіших досягнень членів НТШ у галузі точних і при-
родничих наук слід віднести відкриття І. Пулюєм катодного
проміння (названого згодом рентгенівським), синтез І. Горба-
чевським сечової кислоти, праці М. Зубрицького в галузі те-
орії математики, внесок С. Рудницького та В. Кубійовича
в дослідження географії українських земель та інші.
У роки Другої світової війни переважна кількість дійсних
членів НТШ опинилася в еміграції, не маючи змогу працюва-
Обкладинка одного з перших видань ти на Батьківщині. 30 червня 1947 р. рішенням загальних збо-
«Записок НТШ». 1894 р. рів членів НТШ в еміграції під головуванням В. Кубійовича та
І. Раковського було відновлено діяльність організації. Згодом
було створено центри НТШ у США, Канаді та Австралії.
У жовтні 1989 р. на зборах ініціативної групи львівських
вчених діяльність НТШ було відновлено у Львові.

умови формування основ української національної роль Наукового товариства ім. Т. Шевченка у форму
освіти та науки; ванні української національної науки;
політику Російської імперії та Австро-Угорщини щодо здобутки українських вчених-природознавців.
розвитку освіти українською мовою;
Початок 60-х рр. ХІХ ст. — діяльність українських 1875 р. — відкриття університету в Чернівцях.
недільних шкіл у Російській імперії. 1892 р. — заснування Наукового товариства
1865 р. — заснування в Одесі Новоросійського ім. Т. Шевченка.
університету.
238
§ 36. Українська література, театр, музика в другій половині XIX — на початку XX ст.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою 7. Робота в парах. Обговоріть та охарактеризуйте

«Ким є ці особи?». Правила гри. Учні та учениці розвиток освіти на українських землях у складі Ро
об’єднуються в команди, яким надаються комплекти кар сійської імперії та АвстроУгорщини. Відповідь подайте
ток (однакові або різні) із прізвищами діячів культури. у вигляді порівняльної таблиці. 8. Складіть розповідь
Командам треба розсортувати їх за сферами діяльності. про одного з українських вчених (за вибором). 9. Визна
2. Колективне обговорення. Перелічіть особли чте роль українських вчених у розвитку світової науки.
вості розвитку культури в другій половині XIX — на 10. В. Вернадський у статті «Українське питання
початку XX ст. 3. Чим був зумовлений розвиток спеціа і російська громадськість» писав: «У цілому україн
лізованої освіти в другій половині XIX ст.? 4. Який вплив ці вважають, що свобода української культури обумовлю
на розвиток української освіти мала політика царського ється саме інтересами російської справи і що зберегти
уряду? 5. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, українців як росіян Росія зможе, лише прийнявши їх з усім
як відбувалося становлення української національної на національнокультурним обличчям». Поясніть, як ви розу
уки. Яку роль у цьому процесі відіграло Наукове товари мієте думку автора. Чи поділяєте ви її? Чому?
ство ім. Т. Шевченка? 6. Які чинники були визначальними
в розвитку української науки?
§ 36. Українська література, театр, музика

в другій половині XIX — на початку XX ст.
1 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. У другій половині

XIX ст. романтизм у літературі поступився місцем реаліз-
му. Останній передбачав відображення реальної дійсності
характеризувати розвиток української
й оточення героя, обґрунтування дій і почуттів персонажів літератури, театру та музики в другій
психологічними й соціальними умовами. Як і в літературі ін- половині XIX — на початку XX ст.;
ших європейських країн, в українській літературі зародки розповідати про творчість видатних
реалістичного стилю були пов’язані з фольклором, із народ- митців; дати оцінку рівню розвитку
ними гумористичними й сатиричними оповіданнями, а також української літератури, театру, музики,
показати їхній взаємозв’язок.
із давньою літературою. Однак у творчості письменників дру-
гої половини XIX ст. реалізм співіснував із романтизмом, ПРИГАДАЙТЕ
якому були притаманні захоплення героїзмом минулого, по- 1. Які чинники впливали на розвиток
етизація сильних почуттів і людей козацької доби. української літератури, театру, музики
Художні й публіцистичні твори видатних діячів україн- в першій половині XIX ст.? 2. Назвіть
ської культури другої половини XIX ст. містять глибокі роз- імена видатних представників
думи про сучасне й майбутнє українського народу, відобража- української літератури першої
ють історичні подвиги минулого, оспівують визвольну половини XIX ст. та вкажіть їхні головні
здобутки.
боротьбу за державну незалежність України.
Перехід від романтизму до реалізму добре помітний у тво-
рах письменнці Марко Вовчок (справжнє ім’я Марія Вілін- Чи можна стверджувати, що
ська-Маркович) (1834—1907). Вона продовжила тему твор- українська література розвивалася
чості Т. Шевченка, присвячену становищу покріпаченого відповідно до закономірностей
селянства, особливо жінок («Одарка», «Горпина», «Козачка»). європейської літератури?
Засобами фольклору письменниця скористалася в казках та
оповіданнях для дітей.
Долею простої селянки переймалася у своїх творах пись-
менниця Ганна Барвінок (1828—1911). Народницько-просвіт-
ницьку ідеологію сповідував поет Степан Руданський (1833—
1873). Популярними стали його гумористичні «Співомовки»,
де переплелися національні й соціальні спостереження. Добре
знали в школах байки Леоніда Глібова (1827—1893). Вдало
239
поєднав вплив західноєвропейської поезії з буковинським

фольклором Юрій Федькович (1834—1888).
Реалістично змалював історію українського села письмен-
ник Іван Нечуй-Левицький (1838—1918). У повісті «Микола
Джеря» зображено поневіряння селянина, утікача від панщи-
ни, а в повісті «Кайдашева сім’я» з любов’ю та болем за рід-
ний народ розкрито бідність й обмеженість сільського життя.
Найвидатніший соціальний роман своєї доби «Хіба ревуть

воли, як ясла повні?» створив письменник Панас Мирний
(1849—1920).
Неперевершеним надбанням української літератури стала
творчість письменника Івана Франка (1856—1916). Майстер-
ність стилю, злободенність проблем, багатство жанрів і багато-
Ілюстрація до твору Марка Вовчка плановість тем, а також активна громадська позиція вирізня-
«Чумак». Художник К. Трутовський ли І. Франка в історії української культури. Від романтизму
й побутового реалізму письменник перейшов до реалістичних,
психологічно насичених творів. Прозові твори, зокрема «Бо-
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ рислав сміється», «Захар Беркут», дитячі оповідання І. Фран-
З Україною повязана доля
ка стали хрестоматійними. До високохудожніх зразків світової
видатного єврейського поезії належить цикл «Осінні думи» і «Картка любові», вірш
письменника, драматурга Шолом- «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» та інші.
Алейхейм (Рабинович Соломон Початок XX ст. в українській літературі пов’язаний із по-
Наумович). Він був шуком нових шляхів. Поряд із реалістичним підходом до зо-
основоположником сучасної браження дійсності поширювалися модерністські течії. Попу-
художньої літератури мовою їдиш. лярним став жанр новели (короткого оповідання). Першим до
Також писав свої твори івритом модернізму в тогочасній українській літературі звернувся поет
і російською мовою. Його творчість М. Вороний, який у 1901 р. в статті в «Літературно-науково-
розпочалася в 1870-ті рр. Головні му віснику» пропонував повернутися до «справжньої запашної
герої його творів — бідні «маленькі
поезії», тематично й жанрово розширити літературні межі.
люди», які, незважаючи на важке,
злиденне життя, оптимістично
Цю ідею підтримала група галицьких письменників «Молода
дивляться в майбутнє, із гумором муза», які в маніфесті 1907 р. висловили критичні зауважен-
сприймають своє становище, вірять ня щодо реалізму й закликали орієнтуватися на тогочасні за-
у справедливість та мудрість. хідноєвропейські тенденції розвитку літератури й мистецтва.
Більшість подій, про які пише У 1909 р. в Києві було засновано перший журнал українсько-
Шолом-Алейхем, відбуваються го модерну «Українська хата», що виходив до 1914 р.
в Україні. Утім, українські міста та Спробою своєрідного поєднання реалізму та модернізму
їхнє населення в творах Шолом- стала «нова школа» української прози (М. Коцюбинський,
Алейхем відіграють хіба що роль В. Стефаник, О. Кобилянська, М. Черемшина). Її прибічники
декорацій, на тлі яких органічно поєднували традиційний для української літератури
розгортається драма єврейської
опис народного життя та розповідь від першої особи з новими
громади. Після погрому в Києві
в 1905 р. письменнику довелося
здобутками європейського модернізму — символізмом та

залишити територію України. психоаналізом.
Спочатку він переїхав до Львова, Прикладом реалістичного підходу до зображення подій
а згодом — до США. українського суспільства стала творчість Володимира Винни-
ченка (1880—1951). Напередодні та в період революції 1905—
1907 рр. з’явилися його твори «Краса і сила», «Голота», «Та-
лісман», «Зіна». У них він створив образи жителів
провінційних містечок, робітників, революціонерів, що потрап
ляють у складні ситуації.
Пошук нових засобів був характерний для творчості пись-
менника Михайла Коцюбинського (1864—1913). У повісті
«Fata morgana» письменник передав настрої та переживання
240
українського села напередодні революції 1905—1907 рр. Не- ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

повторну красу природи письменник відтворив у повісті «Тіні Володимир Галактіонович
забутих предків». Гострим питанням людських відносин він Короленко (1853—1921) —
присвятив новели «Сміх», «Коні не винні» тощо. письменник, який зараховував себе
Яскравим талантом осяяна творчість письменниці Лесі до представників російської
Українки (справжнє ім’я Лариса Косач-Квітка) (1871—1913). літератури. Він народився
Написані нею поезії «Осіння казка», «Пісні про волю», «В ка- у Житомирі. Більшу частину життя
такомбах» порушували проблеми відносин поета і влади, ста- вимушено пожив за межами
новлення борця за інтереси народу тощо. Широкої популяр- України. Через участь у
ності набули її збірки поезій «На крилах пісень», «Думи народницькому русі перебував під
наглядом поліції, потрапляв
і мрії», поеми «Роберт Брюс» і «Давня казка», драма-феєрія
у заслання, тюрми. Проте такі
«Лісова пісня». випробування не зламали його
З українськими землями тісно повязана творчість письмен духу, й ще більше укріпили його
ників інших народів, серед яких постаті світового масштабу світоглядні принципи. Більшість
Шолом Алейхем та Володимира Короленко. творів В. Короленка сповнені
Автором багатьох інтимно-ліричних віршів, чимало з яких співчуттям до знедолених
стали романсами, був поет Олександр Олесь (Кандиба) (1878— і покривджених.
1944). Зокрема, його вірш «Чари ночі», покладений на музи- Хоча В. Короленко відносив свою
ку, вважається справжнім гімном гармонії природи й палких творчість до російської літератури,
почуттів. У 1907—1917 рр. О. Олесь видав п’ять збірок своїх він захищав від переслідувань
поезій. царської влади українську культуру
й мову, підтримував деяких
Неперевершеним майстром короткої психологічної новели
українських письменників. Дружив
став письменник Василь Стефаник (1871—1936). У своїх тво- із Панасом Мирним,
рах він зображував трагічні картини злиденного життя захід- П. Грабовським, М. Коцюбинським.
ноукраїнського селянства. Тема України посідає значне місце
До кращих творів світової літератури про селянство мож- в оповіданнях «Ліс шумить»,
на віднести повість найвідомішої письменниці Буковини Оль- «У поганому товаристві», «Без
ги Кобилянської (1863—1942) «Земля». У ній вона надзви- язика», повісті «Сліпий музикант»
чайно правдиво та яскраво розкрила думки й почуття дрібних тощо.
селян-власників, їхнє прагнення мати свою землю. Проблемам
жіночої долі у складних життєвих обставинах письменниця
присвятила повісті «Царівна» і «Людина». Глибоким ліриз-
мом і поетичністю вирізняється повість «В неділю рано зілля
копала», написана за мотивами народної пісні. Даниною епо-
хи модернізму став її твір «Меланхолійний вальс». Це історія
життя трьох жінок, які думками та світовідчуттям не впису-
валися у формат пересічних жінок того часу.
2 ТЕАТР. Незважаючи на урядові переслідування українства,

у другій половині XIX ст. українське театральне мистецтво
продовжувало розвиватися. Українські п’єси мали значну по-
Чим був зумовлений стрімкий
розвиток театрального мистецтва?
пулярність на сценах російських театрів. ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1881 р. міністр внутрішніх справ Росії М. Лоріс-Меліков
скасував заборону українських вистав, що сприяло зростанню М. Кропивницький написав понад
кількості театральних труп і відродженню українського теа- 40 оригінальних або перероблених
тру. Проте цей дозвіл супроводжувався всілякими обмежен- з інших творів театральних п’єс,
у яких відтворював побут
нями. Так, зокрема, заборонялося ставити п’єси на історичну
українських земель та їх залежне
й соціальну тематику, перекладні п’єси. Українські трупи
становище. Тонко відчуваючи
були зобов’язані разом з українськими п’єсами ставити ще народну душу, він створював
й російські з такою самою кількістю акторів. Ці заборони не- надзвичайно живі й дотепні сцени
гативно позначалися на тематиці українських вистав, які об- із життя простих людей.
межувалися висвітленням селянського життя.
241
Наприкінці 70-х рр. XIX ст. завершилося становлення но-

вітнього, професійного, власне українського театру. Він виник
на базі аматорських колективів, що діяли в 60—70-х рр.
XIX ст. У 1882 р. під керівництвом Марка Кропивницького
в Єлисаветграді було створено перший український професій-
ний театр. Трупа отримала назву «театр корифеїв». Завдяки
її діяльності друга половина XIX ст. увійшла в історію укра-
їнської культури як «золотий вік» театру. Члени трупи ство-
Театральна трупа П. Саксаганського та рили школу акторської та режисерської майстерності, піднесли
І. Карпенка-Карого. Початок XX ст. український театр на значно вищий рівень професіоналізму.
Після гастролей до Києва в 1883 р. до трупи М. Кропивниць-
кого приєдналася аматорська трупа Михайла Старицького,
який і очолив «Театр корифеїв». Визнаними діячами першого
професійного українського театру були Іван Карпенко-Карий
(Тобілевич), Панас Саксаганський, Микола Садовський, Ма-
рія Заньковецька та інші.
Незважаючи на визнання глядачів і театральних фахівців,
життя українського театру було складним. У 1883 р. київ-
ський генерал-губернатор на десять років заборонив гастролі
трупи М. Кропивницького в Київській, Чернігівській, Полтав-
ській, Волинській та Подільській губерніях.
Проте зупинити розвиток українського театрального мисте-
цтва вже було неможливо. У 80—90-ті рр. XIX ст. діяло близь-
ко 30 невеликих труп, які ставили українські п’єси. У 1891 р.
в Києві було засновано перший постійно діючий т еатр.
На початку XX ст. провідне місце в театральному житті
українських земель, як і раніше, посідали трупи, очолювані
братами Тобілевичами (П. Саксаганським, І. Карпенко-Карим
та М. Садовським). Найвищого піднесення трупа П. Саксаган-
Актори театру М. Садовського. ського — І. Карпенка-Карого досягла в 1900—1903 рр., коли
Найвище сидить М. Заньковецька, до неї входили такі майстри сцени, як М. Кропивницький,
лівіше від неї — М. Садовський. Кінець М. Садовський, М. Заньковецька та інші. Репертуар трупи на-
ХІХ — ХХ ст. лічував 60 п’єс.
У 1906 р. у Полтаві М. Садовський заснував перший укра-
їнський стаціонарний театр, який у 1907 р. переїхав до Киє-
ва. Його вистави відбувалися в Троїцькому народному будин-
ку. Важливою подією театрального життя стало святкування
в 1908 р. 25-річчя творчої діяльності української актриси
М. Заньковецької. Воно стало відображенням здобутків того-
часної української культури.
На початку XX ст. на українських землях діяли також
інші театральні трупи: Д. Гайдамаки (1889—1917 рр.), О. Сус-
лова (1898—1909 рр.), О. Суходольського (1898—1909 рр.),
Л. Сабініна (1907—1920 рр.). Серед російських театральних
колективів мав популярність театр М. Соловцова в Києві.
На початку ХХ ст. основним представником модернізму
в драматургії став Володимир Винниченко.
На західноукраїнських землях український професійний
театр було засновано в 1864 р. актором і режисером О. Ба-
чинським при культурно-освітньому товаристві «Руська бесі-
Трупа театру товариства «Руська да». У 70-ті рр. XIX ст. театральні діячі з Наддніпрянської
бесіда». 1908 р. України, зокрема М. Кропивницький, надали йому значну
242
допомогу. У 1905—1906 рр. цим театром керував М. Садов-

ський, а на сцені виступала М. Заньковецька.
У 1869 р. виникли аматорські театральні гуртки при чер-
нівецькій «Руській бесіді». Значному піднесенню театрально-
го мистецтва сприяло створене в 1884 р. С. Воробкевичем
«Руське літературно-драматичне товариство».
Основою репертуару українського театру залишалися кла-
сичні п’єси М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпен-
ка-Карого, які були не тільки провідними режисерами та ке-
рівниками театральних труп, а й визнаними драматургами.
Однак поступово збільшувалася кількість творів інших укра-
їнських авторів — Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича,
а також російських та західноєвропейських класиків —
М. Горького, О. Островського, А. Чехова, Г. Ібсена, Г. Гаупт
мана, В. Шекспіра та інших.
3 МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ. Розвиток літератури й театру в другій

половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесу тво-
рення національної класичної музики. У 1862 р. Семен Гулак-
Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець
за Дунаєм». Українських композиторів надихали твори відо- ЦІКАВІ ФАКТИ
мих українських письменників і поетів, зокрема Т. Шевченка. Творчість Михайла Вербицького
Його п’єса «Назар Стодоля» спонукала П. Ніщинського на- (1815—1870) мала велике значення
писати до неї музичну вставку — «Вечорниці», із якої наро- для становлення національної
дилася популярна пісня «Закувала та сива зозуля». самосвідомості населення
Друга половина XIX ст. в українській музиці стала часом західноукраїнських земель.
входження народної пісні в професійну музичну культуру. Покладений ним на музику
Відбулося не просто відтворення народної музики, а піднесен- «Заповіт» Т. Шевченка здобув
ня її до професійного рівня, перетворення пісні на сучасний велику популярність у Галичині.
у європейському розумінні музичний твір. Значний вплив на А музика до вірша П. Чубинського
українську класичну музику мало хорове мистецтво. «Ще не вмерла України…» стала
українським національним,
Основоположником української класичної музики був Ми-
а з 1992 р. — Державним гімном
кола Лисенко, який написав опери «Різдвяна ніч», «Утопле- України.
на», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», оперету
«Чорноморці», опери для дітей «Пан Коцький», «Коза-дереза»
тощо, що базувалися на величезному етнографічному матері-
алі. Також він поклав на музику майже 80 творів із «Кобза-
ря» Т. Шевченка. Створений М. Лисенком варіант «Заповіту»
Т. Шевченка ми співаємо й досі, а «Молитва за Україну» ста-
ла духовним гімном.
Значення М. Лисенка для української музичної культури
є величезним, як і його творчий доробок. Маючи блискучу
професійну підготовку (навчався в Лейпцигу та Петербурзі),
він зумів увести в сучасну йому музику величезний етногра- Видатним композитором та
фічний матеріал. Своєю творчістю він уперше спробував під- музичним діячем був
сумувати період розвитку вітчизняної музики. М. Лисенко Анатоль Вахнянин, який організував
сформував і збагатив майже всі наявні в українській музиці і став першим директором Вищого
музичного інституту ім. М. Лисенка
творчі жанри. Своїми теоретичними працями в галузі музич-
у Львові. На основі українського
ного фольклору він значно розвинув вітчизняну науку про
фольклору він написав оперу
народну музичну творчість, а педагогічною діяльністю заклав «Купало», створив чимало сольних
підвалини вищої спеціалізованої музичної освіти на україн- і хорових вокальних творів.
ських землях.
243
мадонною Варшавського Великого театру. Проте досяг

ши світової слави, вона не забувала про свою Батьків
щину. Майже щороку С. Крушельницька давала
концерти у Львові, Станіславі, Тернополі, Бережанах,
Коломиї, Стриї, Збаражі, Чернівцях. Вона багато спілку
валася з І. Франком, М. Павликом, М. Лисенком, О. Ко
билянською, А. Чайковським. Композитор М. Лисенко
навіть присвятив їй три свої романси.
У листопаді 1899 р. С. Крушельницька виступала перед
родиною російського царя Миколи ІІ. Вона завершила
виступ виконанням українських народних пісень. На за
питання імператора, якою мовою вона співала, С. Кру
шельницька з гордістю відповіла: «Це пісні мого народу,
українського народу».
Соломія Крушельницька (1872—1952 рр.) — відома На початку XX ст. С. Крушельницька продовжувала ак
в усьому світі українська співачка з Галичини (лірико тивно гастролювати (Париж, СанктПетербург, Буенос
драматичне сопрано). Її талант виявився дуже рано: із Айрес, Мілан тощо). У газетах про неї писали: «Непере
дитинства С. Крушельницька співала українські народні вершена навіть у деталях», «її влада на сцені
пісні, а її голос привертав увагу силою та виразністю. є цілковитою», «бездоганна в усьому, як у манерах, так
В 11річному віці відбувся й перший публічний виступ і в дикції, як у драматичній інтонації, так і в музичному
співачки — у хорі українського товариства «Руська бе багатослів’ї», «найвище благородство і чудовий талант»,
сіда» в Тернополі. У 1893 р. С. Крушельницька зі срібною «краса рухів, гідність у поведінці, впевненість інтонації»,
медаллю закінчила Львівську консерваторію, і вже неза «голос драматичний у вимові, інтонації і м’який у зву
баром дебютувала в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті на чанні, відшліфований до блиску вишуканим мистецтвом».
сцені Львівського міського театру. На одній сцені із С. Крушельницькою співали знамениті
Після навчання в Мілані С. Крушельницька повернулася Е. Карузо та Ф. Шаляпін. При цьому світове визнання не
до Львова, де співала в операх «Фауст» Ш. Гуно, «Аїда» змінило її характер. Близька подруга С. Крушельницької
і «Трубадур» Дж. Верді, «Манон Леско» і «Мадам Баттерф аргентинська піаністка Н. де П’яцціні згадувала: «Вона
ляй» Дж. Пуччіні, «Лоенгрін» і «Валькірія» Р. Вагнера. була настільки простою в особистому житті, наскільки
У 1897 р. співачка п’ять місяців гастролювала Південною великою на сцені».
Америкою. Восени 1898 р. С. Крушельницька стала при
У 1904 р. композитор М. Лисенко на кошти, зібрані укра-

їнською громадськістю на святкування його ювілею, заснував
музично-драматичну школу, що виховала чимало відомих
українських музикантів, диригентів, співаків, режисерів, ак-
торів. У 1911 р. в театрі М. Садовського було поставлено опе-
ру М. Лисенка «Енеїда». Однак здійснити постановку опери
«Тарас Бульба» композитор не зміг через заборону влади. Ши-
рокої популярності серед української громадськості набув
музичний твір «Гімн» («Вічний революціонер…»), створений
композитором на слова І. Франка.
Композитор М. Леонтович створив оригінальні композиції
на основі народних пісень «Щедрик», «Мак», «Дударик». Ге-
роїчну оперу «Кармалюк» написав К. Стеценко. Монументаль-
на симфонія-кантата «Кавказ» за поемою Т. Шевченка нале-
жить до творчості західноукраїнського композитора
С. Людкевича.
На західноукраїнських землях також слід відзначити твор-
чість М. Вербицького, І. Лавровського, І. Воробкевича, А. Вах-
нянина та інших.
244
§ 37. Українське образотворче мистецтво та архітектура в другій половині XIX — на початку XX ст.

здобутки української культури другої половини XIX — становлення національної літератури, театру та класич
початку XX ст.; ної музики на українських землях.
1881 р. — скасування міністром внутрішніх справ Росії 1904 р. — заснування М. Лисенком музично-
М. Лоріс-Меліковим заборони українських вистав. драматичної школи на кошти, зібрані українською
1882 р. — створення під керівництвом громадськістю.
М. Кропивницького в Єлисаветграді першої української 1906 р. — заснування першого стаціонарного театру
професійної театральної трупи («театр корифеїв»). М. Садовським.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою України? 8. Назвіть оперу М. Лисенка, заборонену до по
«Хто останній — перемагає». Правила гри. У грі становки царською владою. 9. Назвіть причини утвер
беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають відтво дження в українському мистецтві реалістичного зображен
рити основний зміст пункту параграфа, по черзі назива ня світу. 10. Чим був зумовлений розквіт українського
ючи по одному реченню. Перемагає учень/учениця, чиє театрального мистецтва у 80-ті рр. XIX ст.? 11. Якою
речення буде останнім. є роль М. Лисенка у становленні української класичної
2. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, музики?
яка тематика творів переважала в українській літе 12. Які чинники спричинили розквіт українського
ратурі другої половини XIX ст. і чому. 3. Творчість яких театру та музики наприкінці XIX ст.? Складіть
письменників та письменниць, поетів та поетес визначала тези. 13. Робота в парах. Розподіліть обов’язки та під
напрям розвитку української літератури в другій полови готуйте розгорнутий план за темою «Українська література
ні XIX — на початку XX ст.? 4. Кого з письменників та і театр у другій половині XIX — на початку XX ст.».
письменниць відносять до «нової школи» української лі 14. Колективне обговорення. Чому не всі пись
тератури? 5 Із діяльністю яких митців пов’язаний розквіт менники, музиканти, театральні діячі, що були ви
українського театру? 6. Назвіть імена провідних україн хідцями з українських земель, є представниками україн
ських музикантів. Охарактеризуйте їхню творчість. 7. Хто ської культури?
був автором музики, яка згодом стала Державним гімном
§ 37. Українське образотворче мистецтво та архітектура

в другій половині XIX — на початку XX ст.
1 РОЗВИТОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА. Вагомі зрушення

в суспільно-політичному та економічному житті другої полови-
ни XIX ст. сприяли утвердженню в образотворчому мистецтві тен-
характеризувати розвиток
денції до реалістичного відображення світу. українського образотворчого
Під впливом ідей народників художники-реалісти створили То- мистецтва, архітектури в другій
вариство пересувних художніх виставок, яке ставило собі за мету половині XIX — на початку XX ст.;
поширення мистецтва в маси. Ідейною основою художників-перед- розповідати про творчість
вижників був критичний реалізм, тобто реалістичне відображення видатних митців цієї доби;
називати шедеври українського
недоліків суспільно-політичного життя.
мистецтва зазначеного періоду.
Серед художників-передвижників і прихильників інших мис-
тецьких течій було чимало українців, які у своїй творчості праг- ПРИГАДАЙТЕ
нули відтворити краєвиди, побут, національний характер українців. 1. Які стилі були панівними
Одним із найяскравіших митців був українець за походженням в українському мистецтві в першій
половині XIX ст.? 2. Назвіть імена
Ілля Рєпін (1844—1930), автор відомих полотен на українську те-
видатних представників
матику: «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Вечор- українського образотворчого
ниці» та інших. мистецтва першої половини XIX ст.
Любов до України та її народу простежується у творчості В. Ма- та вкажіть їх головні здобутки.
ковського («Ярмарок у Полтаві», «Святковий день на Україні»),
245
Які риси були притаманні уславленого мариніста І. Айвазовського («Чумацький шлях»,

українському образотворчому «Весілля на Україні»), М. Ге тощо.
мистецтву другої половини XIX — Зрештою в колі російських художників поступово склала-
початку ХХ ст.? ся група митців, яка започаткувала самостійний розвиток
українського мистецтва. Серед них — С. Васильківський,
М. Пимоненко, М. Самокиш, К. Трутовський, О. Сластіон,
ЦІКАВІ ФАКТИ І. Їжакевич та інші. У 1887 р. українські митці створили Ки-
Для популяризації досягнень
ївське товариство художніх виставок (організаційно оформи-
українського малярства та гравюри лося в 1893 р.), а в 1890 р. в Одесі — Товариство південно-
велике значення мали музеї. російських художників.
Київський музей старовини Також сформувалися українські мистецькі центри — Хар-
й мистецтва та Одеський міський ківський, заснований першою професійною жінкою-художни-
музей красних мистецтв було цею М. Раєвською-Івановою, Одеський на чолі з К. Костанді
засновано в 1899 р., Харківський та Київський із малювальної школи М. Мурашка.
міський художній музей — Українські митці почали не тільки приділяти більше ува-
у 1886 р., Феодосійську картинну ги побутовим темам українського села, але й звертатися до
галерею І. Айвазовського — історичних тем, зокрема героїчних подій козацької доби. Од-
у 1880 р.
ним із найвидатніших українських живописців, знавцем на-
родного орнаменту й мистецтва був Сергій Васильківський
(1854—1917). Разом з істориком Д. Яворницьким та худож-
ником М. Самокишем він працював над альбомом «З україн-
ської старовини». Його картини на історичну тему відобража-
ли героїко-романтичне минуле: «Бій запорожців з татарами»,
«Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Сторожі запо-
розьких вольностей» тощо. Світову славу С. Васильківський
здобув пейзажами, у яких відображав красу й велич рідного
краю: «Весна на Україні», «По Дінцю», «Після дощу», «Без-
доріжжя», «Захід сонця» тощо.
Інший видатний український митець Микола Мурашко
(1844—1909) був не лише художником, а й педагогом, ідео-
логом українського мистецтва. Із 1869 р. він викладав малю-
вання в київських середніх школах, а 1875 р. відкрив Київ-
ську малювальну школу, якою керував протягом 25 років.
Серед українських митців цього періоду також слід відзна-
Сторожі запорозьких вольностей. чити творчість Миколи Самокиша (1860—1944), одного з най-
Художник С. І. Васильківський. 1890 р. відоміших баталістів. Він навчався в Парижі й ставив собі за
мету відтворити історичні події та національні особливості
життя та побуту українського народу. Так виникла ціла низка
батальних картин із козацької доби.
Художні полотна Миколи Пимоненка (1862—1912), у яких
зображено народне життя українців, неодноразово виставля-
лися за кордоном. Такі картини, як «Жертва фанатизму»,
На початку ХХ ст. світового визнання здобуло художнє мистецтво Олек-

сандра Мурашка. Його твір «Карусель» приніс йому золоту медаль на
Мюнхенській міжнародній виставці (1909 р.). Завдяки О. Мурашку укра
їнське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного,
талант митця підніс його до західноєвропейського рівня, а його твори
належать до світової скарбниці образотворчого мистецтва. Художних
Карусель. Художник О. Мурашко. писав у стилі імпресіонізм.
1906 р.
246
Переселенці. Скульптор Л. Позен. 1894 р. Наречена. Художник Ф. Кричевський. 1910 р.
«Конокрад», «Проводи рекрутів», «На Далекий Схід» та інші, Олександра Олександрівна
викривали темні сторони життя тогочасного українського Григорович (Екстер) народилася
села, ворожість самодержавства до досягнень науки й культури. 18 (6) січня 1882 р. в місті Білосток
Розвиток українського мистецтва занепокоїв владні струк- Гродненської губернії (нині це
тури, які, вбачаючи в цьому прояв національно-визвольного територія Польщі). Вона закінчила
руху, почали чинити йому всілякі перешкоди. Ольгінську гімназію, навчалась
На західноукраїнських землях розвиток українського у М. Пимоненка в Київському
образотворчого мистецтва відбувався в непростих умовах.
художньому училищі разом із
Польські, австрійські, німецькі мистецькі школи, які перева- О. Богомазовим та О. Архипенком.
У 1903 р. чарівна Олександра
жали в Австро-Угорщині, пропагували академізм, основою
одружилася із київським адвокатом
якого був класицизм, заважали становленню української мис- Миколою з німецьким прізвищем
тецької школи. Проте й тут художники звернулися до тем із Екстер. У подружжя не було дітей.
народного життя та побуту. Першим із них був Корнило Усти- Увесь свій час мисткиня приділяла
янович (1839—1903) («Бойківська пара», «Гуцулка біля дже- мандрам та мистецтву. Її захоплюють
рела», «Шевченко на засланні»). ідеї кубізму й кардинально
Серед західноукраїнських художників другої половини змінюють усю її подальшу творчість.
XIX ст. слід відзначити І. Труша, О. Кульчицьку, О. Курила- У Києві навколо О. Екстер
са, А. Манастирського, Ю. Пігуляка, М. Івасюка та інших. збираються молоді митці.
Мистецька спадщина Івана Труша (1869—1941) стано- Кубісти вважали колір незначним
вить понад 6000 картин. Його твори відзначаються чіткістю й уникали яскравих фарб. О. Екстер
привнесла в кубізм колір. В історію
та простотою композиції. Він створив портрети багатьох ви-
мистецтва вона також увійшла
датних діячів української культури — І. Франка, Лесі Укра- завдяки своїм реформаторським
їнки, В. Стефаника, М. Лисенка та інших. У 1898 р. із його ідеям у сценографії. Художницю
ініціативи було засновано Товариство з розвитку українсько- називали «Пікассо сценографії».
го мистецтва, метою якого стала популяризація українського Мисткиня запропонувала замість
мистецтва. За сприяння митця в 1905 р. у Львові відбулася пласких розмальованих декорацій
перша Всеукраїнська художня виставка, на якій презентува- використовувати складні
лися твори художників Наддніпрянщини та західноукраїн- багатоярусні кострукції, займаючи
ських земель. Виставка стала демонстрацією культурної єд- таким чином весь простір сцени,
ності українського народу, штучно розділеного на дві а не лише її підлогу. Друге
частини. театральне новаторство —
костюми, які були співзвучні
Значним внеском у розвиток українського живопису стали
з кольоровим рішенням тла.
монументальні картини «Вибори полковника Пушкаря і пере- Третє — для створення більш
дача йому клейнодів», «Ромоданівський чумацький шлях» та виразного образу до костюму вона
«Бій козака Голоти з татарином», написані С. Васильківським, почала розмальовувати й тіло
М. Самокишем, М. Беркасом та М. Уваровим. Ці картини при- актора, започаткувавши боді-арт.
красили будинок Полтавського губернського земства (нині об-
247
Супрематизм (від латин. «вищий, ласний краєзнавчий музей), збудований у 1903—1908 рр. за
останній») — модерністський проєктом архітекторів В. Кричевського та К. Жукова.
напрям у мистецтві, На початку XX ст. в українському образотворчому мисте-
започаткований К. Малевичем. цтві набували поширення нові модерністські тенденції, які
Супрематизму притаманні поклали початок абстрактному мистецтву. Його прихильника-
геометричні абстракції ми були М. Жук, О. Новаківський, О. Екстер, В. і Ф. Кри-
з найпростіших фігур (квадрат, чевські, А. Петрицький, О. Богомазов, Д. і В. Бурлюки,
прямокутник, коло, трикутник). М. і Т. Бойчуки та інші. Новий модерністський напрям у мис-
Комбінації цих фігур мають тецтві — супрематизм — започаткував Казимир Малевич
відображати «вищі» основи
(1878—1935). Його картина «Чорний квадрат на білому тлі»
реальності, осягнуті інтуїцією
викликала жваву дискусію.
художника.
У другій половині XIX — на початку XX ст. на україн-
Кубізм — напрям у мистецтві ських землях розвивалося й мистецтво скульптури, якій
першої чверті XX ст., представники у цей період став притаманний реалізм. Найзначнішим укра-
якого зображували предметний їнським скульптором другої половини XIX ст. був Леонід
світ у вигляді комбінацій
Позен (1849—1921). У скульптурі малих форм він створив
правильних геометричних об’ємів:
різноманітні соціальні типи людей («Шинкар», «Кобзар»),
куба, кулі, циліндра, конуса.
відобразив соціальні явища («Переселенці», «Злидар»,
«Оранка в Малоросії»). Крім того, Л. Позен захоплювався
історичною тематикою. Велику популярність мали його ро-
боти «Скіф», «Запорожець у розвідці». Інший майстер —
Пармен Забіла (1830—1917) — виконав мармуровий портрет
Т. Шевченка для музею в Чернігові та пам’ятник М. Гоголю
в Ніжині.
Українські митці випробували свої сили і в монументаль-
ній скульптурі. Михайло Микешин (1835—1896) у 1888 р.
створив пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві.
На початку XX ст. українська скульптура теж не уникла
впливу модернізму. Відомими тогочасними українськими
скульпторами-модерністами були М. Гаврилко, М. Паращук,
В. Іщенко, П. Войтович та інші. Їхній творчості властиві
Одеський національний контрастні світлотіньові ефекти та глибокий психологізм.
академічний театр опери та балету Скульптор Олександр Архипенко (1887—1964), засновник ку-
в Одесі — найстаріший оперний бізму в скульптурі, значно збагатив мову пластики, змусивши
театр України. Будинок було навіть порожній простір стати виразним елементом компози-
зведено в 1887 р. під керівництвом цій. Він створив скульптури «Жінка, яка ступає», «Жінка,
архітекторів Ф. Фельнера й Г.
яка зачісується» тощо.
Гельмера («Бюро Фельнер &
Гельмер») у стилі віденського
На українських землях творили художники світового
бароко. Архітектура глядацької зали масштабу: мариніст Іван Айвазовський (вірмен за походжен-
витримана в стилі пізнього ням) та пейзажист Архип Куїнджи (грек за походженням).
французького рококо.
2 АРХІТЕКТУРА. Друга половина XIX ст. в архітектурі позна-

чена впливом різних історичних стилів і напрямів, що по-
єднувалися в одній будівлі. Це поєднання (еклектизм) і було
найбільш характерним для міського громадського й житлово-
го будівництва. Тоді в будівництві вже почали масово вико-
ристовувати нові технології та матеріали (бетон, залізо, залі-
зобетон тощо).
Серед напрямів архітектурного мистецтва вирізнялися ві-
Що нового з’явилося в архітектурі денський неоренесанс і стиль французького відродження. Не-
другої половини XIX ст., а що — на оренесанс поширився в західноєвропейських країнах, дістався
початку XX ст.? Чернівців, Львова, Києва, Одеси, Херсона, Харкова та інших
248
Одеський національний академічний театр опери та Будинок із химерами в Києві. Архітектор В. Городецький.
балету в Одесі. Сучасний вигляд 1901 р.
українських міст. Найтиповішими є споруди міських театрів

(Київ, Львів, Одеса) та громадські будівлі.
Видатними здобутками відзначилися архітектори О. Берет-
ті (Володимирський собор, будинок Першої гімназії в Києві),
В. Шретер (будинок оперного театру й театру Соловцова
в Києві), Й. Главка (будинок резиденції митрополитів Буко-
вини і Далмації в Чернівцях), Ю. Гохбергер (будинок Галиць-
кого сейму), В. Садловський (залізничний вокзал у Львові) та
інші.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. на основі народно-
го мистецтва та українського бароко відродився український
стиль. Визначним архітектором цього напряму був Василь
Кричевський (1873—1952) — автор проєкту будинку Полтав- Владислав Городецький
ського земства, Меморіального музею біля могили Т. Шевчен- народився в 1863 р. на Поділлі.
ка. За проєктами Івана Левинського (1851—1919) та інших Закінчив реальне училище при
архітекторів у Львові споруджено будівлі страхового товари- євангелічній лютеранській церкві
ства «Дністер», бурси Українського педагогічного товариства, Св. Павла в Одесі. У 1885—1890 рр.
В. Городецький навчався в Академії
академічних дому, гімназії тощо.
мистецтв у Петербурзі. Його
На початку XX ст. в архітектурі поширення модерніст- життєвий і творчий шлях протягом
ських тенденцій знайшло прояв у геометрично чітких лініях 1891—1920 рр. пов’язаний із
споруд і динамічності їхніх форм. У цьому стилі були по- Києвом. Загалом він спорудив
будовані залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Хар- в Україні понад 30 будівель.
кова, перший на українських землях критий ринок у Києві Найвідомішим архітектурним
(Бессарабський). З’явилося також чимало будівель з елемен- витвором В. Городецького вважають
тами класичного, модерного та інших стилів у різних укра- будинок у Києві на вулиці
їнських містах: у Києві — Педагогічний музей на Володи- Банковій 10, який відомий під
мирській вулиці (архітектор П. Альошин), Державний банк назвою «Будинок із химерами»
(архітектор О. Кобелєв), у Харкові — будинок Медичного (1901 р.). Після відновлення
незалежності Польщі він жив
товариства (архітектор О. Бекетов), у Севастополі — будинок
у Варшаві, де також створив
панорами «Оборона Севастополя» (архітектор В. Фельдман), чимало споруд. Останні роки життя
у Львові — будинок страхової компанії «Дністер» (архітектор архітектор проживав в Ірані
І. Левинський). (Персії), де споруджував громадські
Одним із найвидатніших архітекторів, який творив у сти- будівлі.
лі модерн, був Владислав Городецький (1863—1930).
249

розвиток образотворчого мистецтва й архітектури видатних українських митців, які здобули світове визна
України в другій половині XIX — на початку XX ст.; ння й стали засновниками нових мистецьких стилів, що
визначали обличчя світової культури в наступному столітті.
1887 р. — створення українськими митцями Київського 1890 р. — створення в Одесі Товариства
товариства художніх виставок (організаційно південноросійських художників.
оформилося в 1893 р.). 1905 р. — перша Всеукраїнська художня виставка
у Львові.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою скульпторів, архітекторів другої половини XIX — початку
«Знайдіть, покажіть і розкажіть». Правила гри. Учні XX ст. 5. Назвіть визначні історичні пам’ятки архітектури
та учениці об’єднуються у дві команди. Команди представ України в стилі модерну. 6. Робота в малих групах. Об
ляють художників та архітекторів. Учитель/учителька по говоріть і визначте, чому навіть за відсутності власної
казує по черзі учасникам команд пам’ятки архітектури та держави українське мистецтво в другій половині XIX — на
образотворчого мистецтва, а команди мають назвати початку XX ст. переживало піднесення.
пам’ятку й коротко розповісти про неї. 7. Робота в парах. Обговоріть та охарактеризуйте
2. Назвіть провідні українські центри живопису один із творів українських художників другої по
другої половини XIX ст. Яка тематика творів пере ловини XIX — початку XX ст. 8. Підготуйте презентацію
важала в українському живописі другої половини XIX ст. за темою «Українське образотворче мистецтво другої по
і чому? Назвіть причини утвердження в українському мис ловини XIX — початку XX ст.».
тецтві другої половини XIX ст. реалістичного зображення 9. Поміркуйте та висловіть припущення, чому саме
світу. 3. Колективне обговорення. Які процеси вплину українські митці стали засновниками абстрактного
ли на розвиток українського мистецтва на початку мистецтва. Підготуйте повідомлення за цим питанням.
XX ст.? 4. Назвіть видатних українських художників,
Практичне заняття. Традиції та побут української сім’ї

МЕТА: визначити, які зміни відбулися в побуті та повсякденному житті
ПРИГАДАЙТЕ українців у другій половині XIX — на початку XX ст.; на підставі
1. Де проживала більшість населення аналізу наведеного тексту визначити, які риси були характерні для
українських земель: у місті чи
української традиційної сім’ї цього періоду; шляхом дискусії
селі? 2. Чому життя людей у селі
сформувати уявлення про вплив соціально-економічних змін на
складніше піддається змінам, ніж життя
розвиток українського суспільства.
в місті?
(Урок може бути проведений як навчальна екскурсія до
краєзнавчого або історичного музею.)
ХІД РОБОТИ
1. Ознайомтеся із запропонованим матеріалом, проаналізуйте його.

1 РОДИНА. На початку XX ст. в побуті населення українських

земель відбулися суттєві зміни. Вони були викликані стрім-
ким розвитком технології виробництва та процесами модерні-
зації суспільства. Зміни в побуті обумовили певні зрушення
й у звичаях і традиціях українського населення. Такі процеси
також були характерні й для інших країн та народів за доби
індустріалізації. Проте на українських землях вони мали свої
особливості (збереження патріархальності в сімейних відноси-
250
Практичне заняття. Традиції та побут української сім’ї
нах, прив’язаність до землі значної частини міщан тощо). Спо-

сіб життя окремих людей визначався їхніми матеріальними
можливостями, рівнем освіти, культури, духовними потреба-
ми. Нові риси побутової культури проявлялися насамперед
у житті населення міст.
Наприкінці XIX ст. зміни призвели до остаточного роз-
паду великих патріархальних родин, які під одним дахом
об’єднували декілька поколінь і сімей. Цей процес розпочався
в XVI ст. У XIX і на початку XX ст. велика патріархальна
сім’я зустрічалася як виняток тільки в таких місцевостях, як
Полісся, гірські райони Закарпаття. Панівною формою укра-
їнської сім’ї залишалася мала родина, у складі якої в серед-
ньому було п’ятеро-шестеро осіб.
Головою та розпорядником усіх господарських робіт у сім’ї
був батько. Іноді старший син ще за життя батька о тримував
право вести господарство. Розпорядок дня залежав від
господарського стану сім’ї, розміру господарства, наявності

працездатних членів сім’ї та пори року. Спадкоємцями майна
після батька, як правило, були сини, що отримували рівні
частки, за винятком молодшого. Йому належала більша част-
ка, якщо з ним залишалися жити старі батьки після розділу.
Особисту власність жінки становило тільки майно, що
входило в посаг (іноді навіть із земельним наділом). Воно
мало назву материзни. Материзна ніколи не включалася
в загальносімейне майно, не ділилася між членами сім’ї, Жителі Чернігівщини. Початок ХХ ст.
а передавалася у спадщину за жіночою лінією. Дочки в ро-
дині перебували в підлеглому становищі: після заміжжя вони
переходили в чужу сім’ю, і тому їм не належало частки в за- ЦІКАВІ ФАКТИ
гальносімейному майні. Виховання та догляд за дитиною
були обов’язком матері, однак їй
2 СІМЕЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Батьки прагнули рано видати

заміж дочку або одружити сина (для дівчини шлюбний вік
починався з 16 років, для хлопця — із 18 років). Це поясню-
часто доводилося на весь день
залишати малюків на старших дітей
або зовсім без нагляду. Дитину
валося насамперед господарськими причинами: сім’я чоловіка рано починали годувати однаковою
отримувала додаткові робочі руки; дівчину намагалися від- з дорослими їжею. Любов і ласка
у вихованні поєднувалися
дати заміж якомога раніше, щоб раптом вона не залишилася
з вимогливістю, прищепленням
самотньою, що в народі вважалося негожим. побутових звичок і трудових
У шлюб у більшості випадків вступали рівні за своїм ма- навичок. Діти в родині росли в дусі
теріальним становищем сторони. Заможні родини майже ні- послуху й поваги до рідних
коли не родичалися з біднотою та змушені були миритися хіба і старших. Виховувати намагалися
тільки з прийняттям зятя (приймака). Іноді, прагнучи якось не покаранням, а словом
покращити матеріальне становище, бідні батьки насильно від- і прикладом. Особливо
давали синів або дочок у заможні родини. засуджувалися лінь, небажання
За звичаєвим правом українського народу згода тих, хто допомагати родині, недбале
вступав у шлюб, була необов’язковою, але фактично з ними ставлення до праці. Для розваг
рахувалися. Першочерговою вважалася воля батьків. Укладан- у дітей було дуже мало часу. Вони
допомагали по господарству,
ня шлюбу завжди супроводжувалося весіллям із його багатою
наглядали за молодшими братами
обрядовістю. й сестрами, пасли худобу тощо.
Весільний обряд складався з декількох основних частин, Матеріальна незабезпеченість часто
кожна з яких мала своє значення. Весілля справляли зазвичай змушувала батьків посилати дітей-
у певний час весни, осені та зими, вільний від польових робіт. підлітків на заробітки.
Весіллю передувало сватання нареченої. Посли нареченого —
251
старости — як правило, літні поважні люди (один із них —

обов’язково родич жениха, найчастіше дядько) домовлялися
про шлюб із батьками нареченої. Якщо дівчина погоджувала-
ся, старости обмінювалися хлібом із батьками нареченої, пили
горілку, а дівчина-наречена перев’язувала їх вишитими руш-
никами. Якщо ж пропозицію відхиляли, дівчина виносила
гарбуз, що означало відмову й вважалося для нареченого та
його рідні великою ганьбою. Через два тижні після сватання
влаштовували так звані заручини, які, по суті, повторювали
сватання, але в більш урочистій обстановці, у присутності всіх
родичів і з виконанням багатьох звичаїв та обрядів: спів ри-
туальних пісень, пов’язування рушниками тощо. Відмова від
весілля після заручин була неможливою, а якщо таке трапля-
лося, то постраждала сторона отримувала компенсацію за ви-
трати і «за образу».
На заручинах домовлялися про час весілля. У п’ятницю
збиралися дівчата-подружки нареченої, які прикрашали дере-
во різнокольоровими стрічками, жмутками жита чи пшениці,
квітами. У суботу ввечері в супроводі багатьох обрядів і пісень
випікали весільний хліб — коровай.
Дівчина зі Львова у святковому вбранні Головним у всьому весільному дійстві було виконання
та прикрасах. Початок ХХ ст.
основних весільних обрядів, що складали саме весілля та про-
ходили, як правило, у неділю. У цей день відбувалися роз-
плітання коси в нареченої, покривання її голови, викуп, по-
ЦІКАВІ ФАКТИ сад, прощання з родичами, розділ короваю та вінчання
Чимало звичаїв та обрядів
в церкві.
супроводжували похорон. На Весілля було не суто сімейним святом. У ньому брали
відміну від людей старшого участь не тільки родичі наречених, а й більшість односельців.
покоління, молодих неодружених Численними звичаями та обрядами супроводжувалося
людей ховали у весільному або й таке сімейне торжество, як народження дитини. У сім’ї від-
святковому вбранні. У прощанні значали родини відразу ж після народження дитини і хрести-
з ними, особливо в голосіннях, ни — після її хрещення в церкві. На родинах велику роль
використовувалися поетичні відігравала бабка-повитуха — розпорядниця пологовими об-
прийоми, властиві весільним рядами, які символізували побажання здоров’я та щасливого
пісням. життя новонародженому. На хрестинах така роль належала
кумам. У традиційній частині хрестин основним обрядом вва-
жалося загортання немовляти у вивернутий вовною вгору ко-
ЦІКАВІ ФАКТИ жух та вкладання його на покуті (червоний кут). Після
Кожна родина свого часу
церковного хрещення в будинку новонародженого влаштову-

відзначала проводи новобранця. валося частування, обов’язково з обдаровуванням матері ново-
Вони супроводжувалися піснями- народженого та бабки й приготуванням традиційних страв.
плачами, які нагадували голосіння Через рік у кожній селянській родині відзначалися пострижи-
за небіжчиком, оскільки сім’я ни — річниця від дня народження дитини. Суть обряду по-
втрачала одного зі своїх лягала в тому, що хрещений батько вистригав у дитини на
годувальників. голові хрест.
Важливими святами в кожній селянській родині були Ве-
ликдень, Новий рік, Різдво та деякі інші церковні свята.
3
Маргінал — особа (соціальна МІСЬКА РОДИНА. Процеси промислового розвитку призве-
група), яка перебуває не
ли до швидкої урбанізації українських земель, що н аклало
в характерних для себе
відносинах, традиціях.
значний відбиток на родинні відносини. Проте слід зазначити,
що українці неохоче переселялися до міст і становили мен-
252
Наш край на початку XX ст.
шість міського населення. Більшість городян у Наддніпрянській ЦІКАВІ ФАКТИ

Україні становили росіяни, євреї, поляки тощо; на західно
Як правило, чоловіки отримували
українських землях — поляки, румуни, угорці, євреї, німці,
вищу заробітну плату, ніж жінки.
вірмени та інші. Натомість, як і в селі, жінка мала
Переселення значної частини населення із села до міста виконувати ще багато хатньої
спричинило виникнення такого явища, як маргінальність. роботи, доглядати дітей. Важким
Значна частина міських українських сімей намагалася було для жінки-робітниці
зберегти зв’язок із селом, мала присадибне господарство. Це й материнство. Відпусток до і після
пояснюється тим, що вони боялися відірватися від свого пологів, медичної допомоги та
попереднього звичного соціального середовища. Крім того, дитячих закладів не існувало.
більшість українців становили некваліфіковану робочу силу, У робочих сім’ях, як і в селянських,
що отримувала мізерну заробітну плату, якої ледь вистачало дітей із раннього віку привчали до
праці, вони допомагали батькам
на прожиття.
у господарстві.
Наш край на початку XX ст.

І. Адміністративно-територіальний та істори- 5. Що вам відомо про соціальне становище
ко-етнографічний розвиток. в краї та соціальні протести населення?
1. До якої імперії — Російської чи Австро- 6. Відвідайте місцевий краєзнавчий (істо-
Угорської — входив ваш регіон на по- ричний) музей і підготуйте за його
чатку XX ст.? експозицією повідомлення про побут
2. Покажіть на карті населений пункт, і повсякденне життя населення краю на
у якому ви живете. На території якого початку XX ст.
району, області він розташований?
3. На території якого історико-етнографіч- ІІІ. Нові явища в культурному та духовному
ного регіону він розташований? житті населення.
4. Охарактеризуйте особливості адміністра- 1. Що ви знаєте про вірування, звичаї та
тивно-територіального устрою цього ре- традиції населення вашого краю?
гіону на початку XX ст. 2. Які події, пов’язані з розвитком україн-
5. Які населені пункти існували на той час ської культури, відбувалися на території
у вашому регіоні? Порівняйте їх із краю?
тими, що існують сьогодні. Чи зазнали 3. Назвіть імена діячів української культу-
змін їхні назви, розміри? ри цього періоду, що походили або про-
6. Чи є у вашому краї населені пункти, які живали у вашому краї. Який внесок
виникли на початку XX ст.? Назвіть їх вони зробили в розвиток культури?
і поясніть походження їхніх назв. 4. Які пам’ятки культури початку XX ст.
7. Яким був етнічний і соціальний склад розташовані у вашому регіоні? Підго-
населення вашого краю на початку туйте розповідь про одну з них.
XX ст.? 5. Які церковні споруди, збудовані в той
час, збереглися на території вашого
ІІ. Зміни в господарському житті. краю?
1. Що ви знаєте про особливості розвитку 6. Визначте спільне й відмінне в духовно-
сільського господарства краю в ті часи? му та культурному житті населення
2. Які сільськогосподарські культури пере- краю порівняно з іншими українськими
важно вирощували тоді у вашому регіоні? регіонами в цей період.
3. Яким був стан промисловості й торгів- 7. У яких творах української літератури
лі? йдеться про тогочасну історію вашого
4. Визначте спільне й відмінне в господар- краю або регіону, у якому він розташо-
ському житті краю порівняно з іншими ваний? Яку інформацію про події та
українськими регіонами цього періоду. життя населення можна отримати з них?
253
ЗАВДАННЯ
1. Закінчіть складати таблицю «Наш край 2. Закінчіть складати таблицю «Видатні діячі
в історії України та Європи» (початок історії краю» (початок XX ст.) (с. 96).
XX ст.) (с. 96). Спираючись на неї, порів-
няйте основні події та історичні процеси
в краї з подіями й процесами тогочасної віт
чизняної та європейської історії.
Узагальнення за розділом VІІ. Повсякденне життя та культура

України в середині ХІХ — на початку ХХ ст.
1. Назвіть події, що були вирішальними в роз- 6. Заповніть таблицю «Розвиток української
витку української культури середини культури в середині XIX — на початку
XIX — початку XX ст. Обґрунтуйте свій ви- XX ст.».
бір.
2. Об’єднайтеся у дві-три команди та проведіть Галузь
Відомі діячі Здобутки
культури
конкурс знавців термінів і понять розділу.
Для перемоги в ньому необхідно навести
найбільшу кількість правильних визначень.
Рекомендований перелік: «театр кори- 7. Порівняйте розвиток освіти в Наддніпрян-
феїв», меценат, емансипація, реалізм, укра- щині та на західноукраїнських землях.
їнський модерн, еклектизм. 8. Складіть опис одного з творів мистецтва
3. Об’єднайтеся в пари та проведіть навчальну (картина, скульптура, архітектурна
гру «Знавці культурних пам’яток». пам’ятка) українських майстрів середини
Правила гри. Один учень/учениця де- XIX — початку XX ст.
монструє зображення пам’ятки культури 9. Назвіть факти, які підтверджують, що укра-
(або надає її коротку характеристику), їнська культура середини XIX — початку
а інший(-а) вказує її назву. Потім вони мі- XX ст. не поступалася кращим зразкам сві-
няються ролями. тової культури.
4. У яких українських містах на початку 10. Створіть віртуальні екскурсії за темами:
XX ст. працювали університети? «Українське мистецтво другої половини
5. Поміркуйте, чому перший український про- ХІХ — початку ХХ ст.», «Українське мис-
фесійний театр, заснований у 1882 р., на- тецтво від реалізму до абстракціонізму»,
зивали «театром корифеїв». Укажіть імена «В. Городецький — творець модерної архі-
видатних українських драматургів та артис- тектури», «Театр корифеїв», «М. Лисен-
тів тієї доби. ко — творець української класичної музи-
ки» (на вибір).

контролю за розділом VІІ. Повсякденне життя та
культура України в середині ХІХ — на початку ХХ ст.
rnk.com.ua/100852
254
Узагальнення за курсом
Узагальнення за курсом
Понад 100 років, що були висвітлені на сто- їнський рух наприкінці XIX ст. став перед про-
рінках підручника, стали важливими в історії блемою вироблення чіткої власної політичної
українських земель. Це була доба великих змін програми. Цей процес політизації зумовив по-
у житті українців та їхньому світогляді. Незва- яву трьох основних політичних течій: соціаліс-
жаючи на те що в цей період українці були по- тичної, ліберальної (національно-демократич-
вністю позбавлені національної державності, ної) і націоналістичної. Відстоюючи
опинилися розділеними між двома імперіями, національні інтереси українського народу, кож-
вони зуміли знайти в собі сили усвідомити на з течій головним і першочерговим завдан-
свою окремішність і підняти боротьбу за наці- ням висувала соціальне визволення, здобуття
ональне визволення. Другою важливою зміною демократичних свобод або відродження Україн-
в житті українських земель був їх швидкий ської держави.
промисловий розвиток (особливо східних і пів- Трагедією українського руху стало те, що
денних районів), залучення до світового госпо різні течії так і не змогли досягти єдності дій
дарства. у боротьбі за Українську державу. До того
Національне відродження, що охопило різні ж лише в Галичині, яка стала «українським
регіони наприкінці ХVIII — на початку XIX ст., П’ємонтом», українські політичні партії неза-
маючи свої регіональні особливості, у 60-ті рр. лежно від політичних уподобань проголосили,
XIX ст. злилося в єдиний національний рух. що метою їх боротьби є здобуття незалежності
Одна його частина перебувала на західноукра- України.
їнських землях, що підпорядковувалися владі Таким чином, український рух хоча й був
Австро-Угорщини, а друга — у Наддніпрян- вагомим чинником політичного життя двох ім-
ській Україні, що входила до Російської імпе- перій, але так і не досяг тієї згуртованості, яка
рії. б могла сприяти здобуттю незалежності. Тому
Розвиваючись у складних умовах пересліду- українські діячі напередодні Першої світової ві-
вань і заборон (особливо в Російській імперії), йни почали покладати велику надію на зовніш-
набуваючи різних організаційних форм, укра- ні сили.
1. Під владою яких держав перебували українські 10. Які течії сформувалися в українському русі на
землі впродовж XIX — початку XX ст.? 2. Коли початку XX ст.? Які з них виступали за автономію,
українське селянство позбулося кріпацької залежності? а які — за самостійність? 11. Складіть таблицю «Здобут
3. Який регіон українських земель був найбільш економіч ки українського руху».
но розвиненим на початку XX ст.? 4. Коли відбулося на
ціональне відродження українців? Які події можна вважа Фольклорно-
Культурницький Політичний
ти його початком? 5. Які заборони щодо українського етнографічний
етап етап
руху існували в XIX ст. в межах Російської імперії? етап
6. Коли і де утворилася перша українська політична
п
артія?
7. Що зумовлювало стрімкий економічний розвиток 12. Чи можна стверджувати, що український рух
українських земель у другій половині XIX — на по був готовий до здійснення національної революції
чатку XX ст.? 8. Що заважало об’єднанню різних течій за звільнення від влади імперій? 13. Дайте оцінку масо
українського руху? 9. Чому наприкінці XIX ст. центром вій трудовій еміграції українців наприкінці XIX — на по
українського руху стала Східна Галичина? чатку XX ст.
255
Основні дати та події
Основні дати та події

Друга половина XVIII ст. — входження українських Початок 60-х рр. ХІХ ст. — діяльність українських
регіонів Слобідської, Лівобережної, Правобережної недільних шкіл у Російській імперії.
та Південної України до складу Російської, а Східної 70-ті рр. ХІХ ст. — початок поширення марксистських
Галичини і Північної Буковини — до складу Австрійської ідей на українських землях.
імперії. 1861 р. — заснування Галицького сейму.
70—90-ті рр. XVIII ст. — діяльність Новгород- 1861 р. — селянська реформа в Російській імперії.
Сіверського автономістського гуртка. 1863 р. — Валуєвський циркуляр.
Початок 80-х рр. ХVІІІ ст. — 1828 р. — існування 1863—1864 рр. — Польське повстання.
Задунайської Січі 1865 р. — заснування в Одесі Новоросійського
1784 р. — відновлення діяльності Львівського університету.
університету. 1865 р. — побудова першої на українських землях
1788—1920 рр. — існування Чорноморського (від залізниці Одеса—Балта.
1860 р. — Кубанського) козацького війська. 1868 р. — заснування товариства «Просвіта».
1789—1914 рр. — Новий час — другий період Нової 1873 р. — заснування Літературного товариства
історії, або «довге» XIX ст. ім. Т. Шевченка (1892 р. — реорганізація його в Наукове
1791 р. — запровадження російською владою «смуги товариство ім. Т. Шевченка (НТШ)).
осілості» для єврейського населення. 80-ті рр. XIX ст. — початок масової еміграції
1798 р. — вихід друком «Енеїди» І. Котляревського. українського селянства до Америки.
1805 р. — заснування університету в Харкові. 1873—1876 рр. — діяльність Південно-Західного відділу
1810—1825 рр. — посилення руху опришків у гірських Російського географічного товариства.
районах Східної Галичини, Північної Буковини 1875 р. — відкриття університету в Чернівцях.
й Закарпаття. 1876 р. — Емський указ.
1813—1835 рр. — повстанський рух під проводом 1878—1879, 1880, 1882 рр. — видання
У. Кармелюка на Поділлі. М. Драгомановим першого українського політичного
1816 р. — створення «Товариства галицьких греко- журналу «Громада».
католицьких священників для поширення письмами 1880 р. — початок видання газети «Діло».
просвіти серед вірних на основі християнської релігії». 1881 р. — скасування міністром внутрішніх справ Росії
1818 р. — відкриття професійного театру в Полтаві. М. Лоріс-Меліковим заборони українських вистав.
Грудень 1825 р. — січень 1826 р. — виступи учасників 1882 р. — створення під керівництвом
російського руху декабристів на Київщині. М. Кропивницького в Єлисаветграді першої української
1828—1868 рр. — існування Дунайського (від професійної театральної трупи («театр корифеїв»).
1856 р. — Новоросійського) козацького війська. 1883 р. — заснування споживчого кооперативу
30-ті рр. XIX ст. — початок індустріальної революції на «Народна торгівля» В. Нагірним.
українських етнічних територіях у складі Російської 1883 р. — початок видавництва І. Гаспринським першої
імперії. національної газети «Терджиман» кримськотатарською
30-ті рр. XIX ст. — утворення «Руської трійці». й російською мовами.
Березень—травень 1831 р. — дії учасників 1885 р. — заснування народовцями політичної
Польського повстання 1830—1831 рр. на Правобережній організації «Народна рада».
Україні. 1887 р. — створення українськими митцями Київського
1832—1864 рр. — існування Азовського козацького товариства художніх виставок (організаційно
війська. оформилося в 1893 р.).
1834 р. — заснування університету в Києві. 1890 р. — створення в Одесі Товариства
1840 р. — вихід друком «Кобзаря» Т. Шевченка. південноросійських художників.
1843—1844 рр. — селянські виступи під проводом 1890 р. — створення першої української політичної
Л. Кобилиці в Буковині. партії — Русько-української радикальної партії (РУРП).
1845 р., грудень — 1847 р., березень — діяльність 1890—1894 рр. — «нова ера» в українсько-польських
Кирило-Мефодіївського братства. відносинах.
1846 р. — селянські виступи у Східній Галичині. 1891—1898 рр. — «Братство тарасівців».
2 травня 1848 р. — створення Головної руської ради. 1892 р. — заснування Наукового товариства
1853—1856 рр. — Східна (Кримська) війна. ім. Т. Шевченка.
1855 р. — селянський рух «Київська козаччина». 1897 р. — початок «рутенської акції».
1856 р. — селянський рух «Похід у Таврію за волею». 1898 р. — cтворення пожежно-гімнастичного товариства
1859 р. — започаткування громадівського руху. «Сокіл».
256
Словник термінів
1898 р. — заснування Загальноукраїнської безпартійної виступ солдатів-саперів і робітників у Києві під

організації (ЗУБО). керівництвом Б. Жаданівського.
1900 р. — cтворення пожежно-гімнастичного товариства Грудень 1905 р. — збройні повстання в Москві,
«Січ». у Донбасі.
1900 р. — створення першої в Наддніпрянській Україні Червень 1905 р. — повстання моряків на панцернику
української політичної партії — Революційної української «Потьомкін».
партії (із 1905 р. — Українська соціал-демократична 1906, 1907, 1907—1912, 1912—1917 рр. — періоди
робітнича партія). діяльності І, ІІ, ІІІ, ІV Державних дум Росії.
1900—1903 рр. — економічна криза в Російській 1906 р. — видання указу й закону про проведення
імперії. Столипінської аграрної реформи.
1901 р. — призначення Андрея Шептицького 1906 р. — заснування першого стаціонарного театру
митрополитом УГКЦ. М. Садовським.
1902 р. — загальний страйк сільськогосподарських 1907 р. — третьочервневий переворот.
робітників у Галичині. 1906—1907 рр. — період діяльності українських громад
1904 р. — заснування М. Лисенком музично- у І і ІІ Державних думах.
драматичної школи на кошти, зібрані українською 1907 р. — запровадження загального виборчого права
громадськістю. в Австро-Угорщині.
1905 р. — видання першої україномовної газети 1908 р. — убивство українським студентом
в Наддніпрянщині «Хлібороб». М. Січинським намісника Галичини графа А. Потоцького.
1905 р. — відкриття першої «Просвіти» 1908 р. — утворення Товариства українських
в Наддніпрянській Україні. поступовців.
1905 р. — перша Всеукраїнська художня виставка 1911 р. — заснування бойскаутської організації «Пласт».
у Львові. 1911 р. — убивство в Києві П. Столипіна.
1905—1907 рр. — перша російська революція. 1911—1913 рр. — справа Бейліса.
17 жовтня 1905 р. — Маніфест російського імператора 1914 р. — cхвалення Галицьким сеймом законопроєкту
Миколи ІІ. про реформування крайового статуту.
Листопад 1905 р. — повстання на Чорноморському

флоті в Севастополі під керівництвом лейтенанта Шмідта;
Асиміляція — соціально-культурний процес втрати Викупні платежі — сума грошей, яку за реформою
певним народом усвідомлення себе частиною своєї 1861 р. селянин мав сплатити поміщику для того, щоб
національної спільноти й прийняття ним рис іншої отримати у власність присадибну ділянку землі
спільноти. й польовий наділ.
«Будителі» (буквально — «ті, хто пробуджує») — назва, Волость — дрібна адміністративно-територіальна
що використовувалася щодо діячів національного одиниця, із якої складався повіт.
відродження в слов’янських країнах Східної та Південної Відробітки — виконання селянином різних робіт
Європи XIX ст. у господарстві поміщика за оренду землі, позичені
Бурлеск — комічна поезія. гроші, продукти тощо.
Велика сім’я — сім’я, що складалася з кількох шлюбних Відрізки — землі, які за реформою 1861 р. забирали
пар різних поколінь, які жили разом і вели спільне в селян, якщо до цього вони користувалися більшим
господарство. наділом, ніж тепер мали отримати у власність.
Великодержавний шовінізм — одна з агресивних Військові поселення — система утримання армії
форм націоналізму, що проповідує національну в Російській імперії в 1817—1857 рр., за якою військова
винятковість, зверхність однієї нації над усіма іншими, служба поєднувалася із сільськогосподарською працею.
розпалює національну ворожнечу й нетерпимість. Термін Генерал-губернаторство — адміністративно-
походить від імені Н. Шовена, героя комедії французьких територіальна і політична одиниця в Російській імперії
авторів — братів І. та Т. Коп’яр «Трикольорова кокарда», в 1775—1917 рр., до складу якої входила одна або
який «відзначився» під час єгипетського походу 1798— кілька губерній.
1801 рр. своїм людиноненависницьким ставленням до Головна руська рада — перша легальна політична
арабського населення. організація галицьких українців, створена в краї
«Весна народів» — загальна назва революційних рухів в період «Весни народів».
1848—1849 рр. у країнах і регіонах Європи.
257
Губернія — головна адміністративно-територіальна вільно залишати земельну ділянку («прикріплювався» до

одиниця державного, місцевого, фінансового та неї), підлягав судовій і адміністративній владі її власника.
поліцейського управління в Російській імперії із 1708 р. Кубізм — напрям у мистецтві першої чверті XX ст.,
Декабристи — учасники російського опозиційного руху, представники якого зображували предметний світ
що готували державний переворот, спрямований проти у вигляді комбінацій правильних геометричних об’ємів:
самодержавства. 14 грудня 1825 р. в Петербурзі куба, кулі, циліндра, конуса.
відбулася невдала спроба його здійснення. Саме місяць Мала сім’я — сім’я з однієї шлюбної пари (або одного
(російською мовою — декабрь), у який відбувся виступ з батьків) із неодруженими дітьми (або без дітей).
опозиціонерів, дав назву руху, але вже після його Маргінал — особа (соціальна група), яка перебуває не
придушення. в характерних для себе відносинах, традиціях.
Денаціоналізація — втрата певним народом своїх Масонство — наднаціональний релігійно-етичний рух,
національних рис і поступове його поглинання іншими що виник в Англії на початку XVIII ст. Його прихильники
культурами. закликали людей до морального вдосконалення та
Земства — виборні органи місцевого самоврядування об’єднання на принципах братерства, рівності та
в Російській імперії за реформою 1864 р. взаємодопомоги, незважаючи на релігійні та національні
Індустріалізація — процес прискореного соціально- відмінності. Масони заявляли про невтручання
економічного переходу від традиційного аграрного в політичне життя, однак відігравали помітну роль
господарювання до економічної системи, у якій у революційних подіях і національно-визвольних рухах.
переважає промислове виробництво. Ментальність — характеристика менталітету окремої
Індустріальна революція — процес розвитку людини або групи осіб, які є представниками певного
продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається народу.
перехід від мануфактур, де застосовувалася ручна Менталітет — спільне світосприйняття, світобачення,
праця, до фабрик і заводів, на яких використовували самоусвідомлення, спосіб мислення, поведінки
машини і верстати. й національного характеру, притаманні певному народу.
Індустріальне суспільство — стадія розвитку Меценат — заможний покровитель наук і мистецтв,
суспільства, за якої завершено створення розвиненої який добровільно й безкорисливо сприяє розвитку сфер
промисловості та відповідних соціальних і політичних культури, освіти й науки або підтримує набувачів
структур. благодійної допомоги.
Інтелігенція — соціальна верства, яка формується Модернізація — оновлення, удосконалення, надання
у суспільстві з осіб, професійно зайнятих розумовою будь-чому сучасного вигляду або переробка чогось
працею (лікарі, педагоги, інженери, вчені тощо). відповідно до сучасних вимог.
Історична пам’ять — сукупність уявлень про спільне Монополія — виняткове право приватних осіб,
минуле, які передаються з покоління в покоління держави, організацій, фірм тощо в різних сферах
у вигляді узагальнених образів. діяльності.
Класицизм — один з основних напрямів європейської Наділ — ділянка землі, яку селянська родина
літератури й мистецтва XVII — початку XIX ст., зразком отримувала в користування.
для якого було класичне (давньогрецьке Наукове товариство — товариство, яке об’єднує
й давньоримське, тобто античне) мистецтво. фахівців із певної наукової дисципліни.
Клерикалізм — політичний напрям, прибічники якого Національне відродження — соціальні й політичні
виступають за панування церкви та духовенства рухи в середовищі бездержавних народів, спрямовані на
в суспільно-політичному та духовному житті країни. їх національно-культурний розвиток і становлення націй.
Комітат (від латин. «округ») — адміністративно- Національна ідея — сукупність найзагальніших уявлень
територіальна одиниця в Угорщині та на Закарпатті під про сучасний розвиток і перспективи на майбутнє
час його перебування в її складі. певної спільноти.
Концентрація виробництва — зростання кількості Нова історія — період всесвітньої історії після Ранньої
великих підприємств і зосередження на них значної Нової історії, що передував Новітній історії. Українські
частини засобів виробництва, робочої сили та продукції. історики поділяють історію після Середньовічної на
Кооператив — добровільне об’єднання людей, які на Нову і Новітню. Західноєвропейські історики всю історію
пайових засадах спільно займаються певним видом після Середньовіччя називають Сучасною історією.
господарської діяльності. Опришки — учасники українського селянського
Коронний край — адміністративно-територіальна повстанського руху в Галичині, Буковині й Закарпатті
одиниця Австрійської імперії (із 1867 р. — Австро- в XVI — першій половині XIX ст.
Угорщини) у XVIII — на початку XX ст. Офорт — вид гравюри на металі, у якому заглиблені
Кріпосне право, кріпацтво — система аграрних елементи зображення отримують шляхом травлення
відносин, коли селянин за право господарювати на металу кислотою, а також відтиск із такої гравюри.
землі її власника втрачав особисту свободу, право
258
Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що Соціалізація — усуспільнення приватної власності.

існувала на українських землях із другої половини XV— Супрематизм (від латин. «вищий, останній») —
XX ст. модерністський напрям у мистецтві, започаткований
Поміщики — землевласники, які складали панівну К. Малевичем. Супрематизму притаманні геометричні
суспільну верству в Російській державі XV — на початку абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник,
XX ст. на українських землях у її складі. коло, трикутник). Комбінації цих фігур мають
Порто-франко — порт або його частина, у межах якої відображати «вищі» основи реальності, осягнуті інтуїцією
дозволяється вивезення та ввезення товарів без сплати художника.
мита. Суспільна модернізація — перехід від традиційного
Пролетаріат (від латин. — незаможний громадянин) — аграрного до індустріального суспільства.
суспільна верства найманих робітників, позбавлених Тимчасовозобов’язані — категорія селян за реформою
засобів виробництва, джерелом існування яких є продаж 1861 р., що за користування своїми наділами мали
своєї робочої сили власникам засобів виробництва. виконувати колишні повинності (оброк або панщину) до
Пролетар — найманий робітник, позбавлений засобів укладення викупної угоди селянина з поміщиком.
виробництва. Товаризація — процес, за якого продукти праці
Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, із яким виробляються для потреб ринку.
пов’язане намагання митців дати правдиве, повне Травесті — гумористична поезія, близька до пародії.
відображення дійсності. Українофільство — термін, поширений із другої
Рекрутська повинність — система комплектування половини XIX ст., який означає любов до України,
армії та флоту в Російській імперії у XVIII—XIX ст. українського народу та його культури.
Романтизм — напрям у європейській літературі та Українське питання — термін, яким позначають
мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. й надавав проблему звільнення українських земель з-під
першочергове значення духовно-творчому життю залежності від країн, що контролювали її територію.
людини, зображенням її характеру і пристрастей. Університет (від латин. — сукупність) — вищий
Русини — самоназва українського населення на навчально-науковий заклад, до складу якого входить
українських землях у складі Австрійської імперії. кілька факультетів, де викладаються дисципліни, що
Руський собор — політична організація, створена становлять основу наукового знання.
у Львові за сприяння Центральної ради народової на Урбанізація — процес зростання міст унаслідок
противагу Головній руській раді, метою діяльності якої переселення до них сільського населення в пошуках
стало спрямування українського національного руху в її кращих умов життя та роботи.
інтересах. Хлопоманство — назва руху української ліберальної
Рутенство — сукупність настроїв і поведінки, інтелігенції початку 60-х рр. XIX ст. за зближення
пов’язаних із прихильним ставленням до австрійських із селянством.
Габсбургів (підвладного їм українського населення), що Цензура — у широкому розумінні — система нагляду
існували в період перебування українських земель за змістом і поширенням інформації, притаманна владі; її
у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії. наявність — невід’ємна риса диктаторських та
Сепаратизм — прагнення відокремлення від держави авторитарних режимів.
якої-небудь області або регіону. Чорносотенці — спільна назва членів крайньоправих
Сервітут — громадські землі, ліси, пасовища тощо. організацій у Росії в 1905—1917 рр., які виступали під
Синдикат — монополістичне об’єднання, характерною гаслами монархізму, великодержавного шовінізму та
рисою якого є розподіл замовлень, закупівля сировини антисемітизму.
та реалізація продукції через єдину систему збуту. Чумаки — українські візники, які в XV — першій
Члени синдикату зберігають виробничу самостійність, половині XIX ст. здійснювали торговельно-візницький
але втрачають комерційну. промисел.
«Смуга осілості» — територія компактного проживання
єврейського населення, що існувала в Росії в 1791—
1917 рр., за межами якої їм було заборонено селитися.
259
Плани-схеми для різних форм роботи
Плани-схеми для різних форм роботи

Як скласти план Як підготувати навчальний проєкт
1. Уважно прочитайте текст, до якого вам треба Навчальний проєкт — самостійне ґрунтовне ви
скласти план. вчення певної проблеми з наступною презентацією
2. Виберіть із нього лише той матеріал, який відпо (захистом) результатів роботи.
відає темі плану. 1. Підготовка до роботи над проєктом.
3. Поділіть текст на логічно завершені частини, зна 2. Вибір теми.
йдіть у кожній із них головну думку, чітко сформу 3. Визначення мети й завдань проєкту.
люйте та запишіть її. 4. Пошук інформації різними способами.
4. Дайте назви частинам тексту. 5. Виконання завдань проєкту.
5. Перш ніж записати план у зошит, перевірте, чи всі 6. Підготовка до захисту проєкту.
основні ідеї тексту знайшли в ньому відображення. 7. Захист проєкту.
8. Аналіз результатів проєктної роботи.
Як підготувати повідомлення
та презентацію до нього Як працювати в малій групі
1. Прочитайте в підручнику матеріал, до якого ви го 1. Сформуйте групу та розподіліть повноваження. Ви
туєте повідомлення. беріть того, хто інформуватиме аудиторію про ре
2. Доберіть необхідні джерела інформації та опра зультати роботи групи.
цюйте їх. 2. Ознайомтеся із завданнями, які вам необхідно ви
3. Складіть план повідомлення, орієнтовно визначив конати.
ши місце слайдів презентації в ньому. 3. Відповідно до повноважень, розподілених між чле
4. За планом напишіть текст повідомлення, слайди нами групи, виконайте завдання. Не забувайте про
презентації та тези для виступу перед аудиторією. терпиме ставлення до думок інших.
5. Презентація має містити до десяти слайдів, а ілю 4. Ознайомте аудиторію з результатами виконання
стративний матеріал супроводжуйте підписами. завдання. За наявності різних точок зору проін
6. Під час виступу з повідомленням намагайтеся го формуйте про них.
ворити правильно, чітко й виразно. 5. Заповніть оціночний лист работи в групі.
Як працювати в парі Оціночний лист роботи в групі

1. Оберіть партнера та за необхідності познайомтеся Кожна позиція оцінюється від 0 до 2 балів.
з ним. №
2. З’ясуйте зміст завдання, яке вам необхідно викона Критерії оцінювання Бали
з/п
ти. У разі його нерозуміння порадьтеся в парі або
1 Ви брали активну участь у роботі групи
скористайтеся допомогою вчителя/вчительки.
3. Опрацюйте матеріал, запропонований для вико 2 Ви надавали вдалі пропозиції,
нання завдання. які врахувала група
4. Обговоріть із партнером свої думки щодо виконан 3 Ви надавали підтримку іншим членам
ня завдання. групи, заохочуючи їх до роботи
5. За результатами обговорення один із членів пари 4 Ви висунули цілком нову ідею, що
презентує аудиторії спільне рішення. сподобалася та була оцінена іншими
Як працювати на практичному занятті 5 Ви вдало узагальнювали думки інших
і просували роботу групи вперед
1. З’ясуйте назву теми та мету практичного заняття.
2. Повторіть матеріал, який необхідно пригадати для 6 Ви доповідали класу про результати
роботи на практичному занятті. групової роботи
3. Відповідно до вказівок учителя/учительки виконай
те завдання для підготовки до заняття.
4. На занятті працюйте відповідно до пропозицій, на
даних у підручнику (хід заняття), якщо відсутні інші
вказівки вчителя/вчительки.
260
Зміст
Зміст
Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
§ 1. «Довге» XIX ст. в історії України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
§ 2. Українські території у складі Російської та Австрійської імперій:
адміністративно-територіальний устрій та населення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
§ 3. Політика Російської імперії щодо українських етнічних територій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
§ 4. Соціально-економічне становище. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
§ 5. Початок українського національного відродження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
§ 6. Польський національно-визвольний і російський опозиційний рухи на території України.
Соціальні рухи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Практичне заняття за розділом І. Українські землі у складі Російської імперії
наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Узагальнення за розділом І. Українські землі у складі Російської імперії
наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом І. Українські землі
у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
§ 7. Політика Австрійської імперії та соціально-економічне становище українських земель
у її складі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
§ 8. Початок українського національного відродження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
§ 9. Європейська революція 1848—1849 рр. в українських регіонах Австрійської імперії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Практичне заняття за розділом ІІ. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці
XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Узагальнення за розділом ІІ. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII —
у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІ. Українські землі
у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
§ 10. Культура України. Повсякденне життя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
§ 11. Культура України. Розвиток освіти, науки та літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
§ 12. Культура України. Розвиток театру, музики, образотворчого мистецтва та архітектури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
Практичне заняття за розділом ІІІ. Повсякденне життя та культура України кінця XVIII —
першої половини XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Наш край наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Узагальнення за розділом ІІІ. Повсякденне життя та культура України кінця XVIII —
першої половини XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІІ. Повсякденне життя
та культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
§ 13. Українське питання в контексті міжнародних відносин. Східна (Кримська) війна
та її наслідки для українських земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
§ 14. Ліквідація кріпацтва та реформи 60—70-х рр. ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
§ 15. Модернізація промисловості й сільського господарства. Урбанізація. Торгівля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
§ 16. Населення українських земель у пореформену добу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
§ 17. Український національний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
§ 18—19. Український національний рух наприкінці 60 — у 90-х рр. ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
261
§ 20. Народницький рух у Наддніпрянській Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143

§ 21. Національне відродження кримських татар. Соціал-демократичний та земський рухи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
Практичне заняття за розділом ІV. Українські землі у складі Російської імперії
в другій половині ХІХ ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
Узагальнення за розділом ІV. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . 154
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІV. Українські землі
у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
§ 22—23. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорщини
в другій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
§ 24—25. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини
в 60—90-ті рр. XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
§ 26. Радикальний рух у Галичині. Особливості суспільно-політичного життя
в Буковині та Закарпатті в другій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Практичне заняття за розділом V. Українські землі у складі Австро-Угорщини
в другій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182
Наш край у другій половині XIX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183
Узагальнення за розділом V. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.. . . . . . . . . . 184
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V. Українські землі
у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184
§ 27. Соціально-економічний розвиток українських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
§ 28. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Російської імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193
§ 29—30. Події першої російської революції 1905—1907 рр. на українських землях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199
§ 31. Наддніпрянська Україна в 1907—1914 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208
§ 32—33. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини
на початку XX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216
Практичне заняття 1. Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій . . . . . . . . . 225
Практичне заняття 2. Вплив греко-католицької церкви на піднесення національної свідомості
населення західноукраїнських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226
Узагальнення за розділом VІ. Україна початку ХХ ст. перед викликами модернізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю
за розділом VІ. Україна початку ХХ ст. перед викликами модернізації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228
§ 34—35. Повсякденне життя. Розвиток освіти й науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229
§ 36. Українська література, театр, музика в другій половині XIX — на початку XX ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239
§37. Українське образотворче мистецтво та архітектура в другій половині XIX — на початку XX ст. . . . . . . . . . 245
Практичне заняття. Традиції та побут української сім’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 250
Наш край на початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253
Узагальнення за розділом VІІ. Повсякденне життя та культура України
в середині ХІХ — на початку ХХ ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом VІІ.
Повсякденне життя та культура України в середині ХІХ — на початку ХХ ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
Узагальнення за курсом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 255
Основні дати та події . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256

Словник терминів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257
Плани-схеми для різних форм роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260
262
Історія Олександр Гісем, Ольга Гісем, Олександр Мартинюк
України
Історія
Особливості підручника:
•
•
авторська подача матеріалу дасть змогу кожному
зануритися в епоху становлення української державності
наприкінці ХVIII — на початку ХX ст.
уривки з історичних джерел створять цілісний образ епохи
України
та дозволять відчути себе учасником подій
• сюжетні ілюстрації та цікаві завдання до них розвиватимуть
уміння давати власну оцінку подіям
Інтернет-підтримка дозволить:
• здійснити онлайн-тестування за кожним розділом
• ознайомитися з додатковими відомостями, пов’язаними
зі змістом параграфів
Олександр Мартинюк
Інтернет-
Олександр Гісем
підтримка
за QR-кодом
Ольга Гісем
або посиланням
rnk.com.ua/101292

Istoria Ukraiiny 9 Klas Hisem 2022 Pohlyb

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Istoria Ukraiiny 9 Klas Hisem 2022 Pohlyb

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Історія Олександр Гісем, Ольга Гісем, Олександр Мартинюк

ТОВ Видавництво «Ранок»

§ 1. «Довге XIX ст.» в історії України

Нова історія — період всесвітньої

З есе французького мислителя XIX ст. Е. Ренана «Що таке нація?»

Тлумачення поняття «нація» в американському словнику англійської мови Н. Вебстера

народів, запропоновану чеським вченим Мирославом Грохом.

Термін «Відродження» (італійською «Рісорджименто») з’явився в Італії,

Дослідники Інституту історії України Національної літературних формах і науковій діяльності.

У «довгому XIX ст.» на українських землях відбулося ба-

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

§ 2. Українські території у складі Російської та Австрійської

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ

Українські етнічні території

Правобережжя Лівобережжя Слобожанщина Південь

Київська, Слобідсько-Українська Катеринославська,

Адміністративно-територіальний устрій українських зе- Губернія — головна

2 ЛІВОБЕРЕЖНА І СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА. Кількість населення

проте часто фактично ігнорувалися. Місцеве ремісництво й ку-

Якими були кількість, соціальний

4 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ

Коронний край — як і раніше, належали угорській спільноті. Заселене переваж-

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Українські етнічні території

Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття

Королівство Галичини і Лодомерії Угорське королівство

??Робота в парах. Порівняйте за схемами адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських

У 1786—1849 рр. окремий округ Королівства Галичини

5 НАЦІОНАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО українського населення у Східній

Приблизна кількість Серед них

У Буковині наприкінці XVIII ст. жило близько 75 тис.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчаль-

§ 3. Політика Російської імперії щодо українських етнічних

1 ПРОЯВИ СТАВЛЕННЯ ВЛАДИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДО НАСЕ-

ливостей як українців, так і інших підкорених народів,

Визначте основні факти, які

Із попереднього розпорядження про утворення Українського козацького війська, затвердженого

Нестача легкої кінноти змусила російського імператора по-

ЦІКАВІ ФАКТИ козацькому війську або повернутися до свого попереднього

3 КОЗАЦТВО ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ. Після лік-

ІСТОРИЧНА ДОЛЯ КОЗАЦТВА ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

Банатська Січ Задунайська Січ Військо вірних козаків,

Азовське козацьке військо

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ УКРАЇНА І СВІТ

Частині колишніх запорожців, що переселилася до Осман-

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

§ 4. Соціально-економічне становище ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,

1 РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРАРНИХ ВІД- визначати особливості розвитку

КІЛЬКІСТЬ ПРИВАТНОВЛАСНИЦЬКОГО І ДЕРЖАВНОГО СЕЛЯНСТВА

Правобережжя Лівобережжя Південь

Потерпало селянство й від обезземелення. Зростання по-

18 % усієї приватної землі. З’являлися окремі заможні селя- ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Разом зі становленням фабрично-заводської промисловості

Визначте явища й характеристики,

До міста. Художник Г. Світлицький. 1907 р. Одеса. 1837 р. Розмальована гравюра

і перетворювалися на центри зосередження фабрично-завод- ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ ПРОМИСЛОВИХ

титься в текстах польського історика Яна Длугоша. У 1415 р.

4 РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ. У першій половині XIX ст. загалом

Управитель Полтавської скарбничої палати М. Арандаренко про організацію чумацького промислу

на українських землях були сільські та містечкові базари, де

5 НОВА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІВ-

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

§ 5. Початок українського національного відродження