УІС 7 Підручник Розділ4 Васильків Астон ПІЛОТ

Ірина Васильків, Ілля Паршин, Ірина Димій
Історія: Україна і світ

Навчальний посібник
інтегрованого курсу для 7 класу
закладів загальної середньої освіти
Частина 2
Інноваційний освітній проєкт всеукраїнського рівня за темою

«Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення
для закладів загальної середньої освіти в умовах реалізації Державного
стандарту базової середньої освіти» у 2023-2024 навчальному році
Тернопіль
Астон
2024
1
УДК 94(100)(075)
В 85
Схвалено
для використання в освітньому процесі
в закладах загальної середньої освіти
(гриф за посиланням: https://cutt.ly/3wGDPW4l )
Навчальний посібник підготовлено відповідно до модельної програми

«Історія: Україна і світ. 7–9 класи (інтегрований курс)» (варіант 2)
для закладів загальної середньої освіти
(автори: Власова Н.С., Желіба О.В., Кронгауз В.О.,
Секиринський Д.О., Щупак І. Я.)
Васильків І. Д. та ін.
В 85 Історія: Україна і світ : посібник інтегрованого курсу для
7 класу закладів загальної середньої освіти / І. Д. Васильків,
І. Л. Паршин, І. С. Димій, — Тернопіль : Астон, 2024. — 176 с. : іл.
ISBN 978-966-308-913-3
Посібник підготовлено відповідно до модельної програми

«Історія: Україна і світ. 7–9 класи (інтегрований курс)» (варіант 2)
для закладів загальної середньої освіти (автори: Власова Н.С.,
Желіба О.В., Кронгауз В.О., Секиринський Д.О., Щупак І. Я.),
рекомендованої Міністерством освіти і науки України (наказ
Міністерства освіти і науки України від 24.07.2023 № 883). Змістове
наповнення посібника враховує вікові особливості учнівства та
сприятиме досягненню очікуваних результатів навчання, передба-
чених модельною програмою.
УДК 94(100)(075)
© Васильків І. Д., Паршин І. Л., Димій І. С., 2024

ISBN 978-966-308-913-3 © ТзОВ «Видавництво Астон», 2024
2
Зміст
Передмова.
Тим, хто продовжує досліджувати історію України і світу.....5
Розділ 4.
СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ
§ 29. Етапи державотворення у Середні віки ....................................... 6
§ 30. Зовнішня колонізація та цивілізаційні конфлікти.
Хрестові походи і духовно-рицарські ордени ............................... 12
§ 31. Особливості розвитку Англії в Середньовіччі................................ 19
§ 32-33. Особливості розвитку Франції в Середньовіччі.
Столітня війна та її наслідки ........................................................... 25
§ 34. Священна Римська імперія. Чехія та Угорщина
в ХІV– ХV століттях .....................................................................33
§ 35. Завершення Реконкісти та утворення централізованої
держави в Іспанії .........................................................................41
§ 36. Італійські міста республіки та їх особливості ................................ 47
§ 37. Польське королівство в ХІV– ХV століттях.
Утворення Великого князівства Литовського................................. 53
§ 38-39. Удільні князівства на теренах Русі-України.............................. 59
§ 40. Галицько-Волинська держава ......................................................... 69
§ 41. Королівство Руське........................................................................... 76
§ 42. Королівство Руське за нащадків короля Данила ........................... 82
§ 43-44. Українські землі у складі Польського королівства
та Великого князівства Литовського. Практикум ......................... 87
§ 45. Новгород. Московія. Українські землі в складі Московії ............... 97
§ 46. Крим у Середні віки .......................................................................... 104
Урок узагальнення розділу 4 «Середньовічні держави»....................... 110
Розділ 5.
ДУХОВНИЙ СВІТ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
§ 47. Католицька та православна церкви в середні віки ....................... 112
§ 48. Середньовічна філософія................................................................ 120
§ 49. Середньовічні школи та університети ............................................ 127
§ 50. Архітектура й мистецтво у Середньовіччі.
Рицарська та міська культури ......................................................... 134
§ 51-52. Особливості культурних та мистецьких традицій Русі-України . 140
§ 53. Гуманізм. Раннє Відродження ......................................................... 150
Узагальнення розділу 5 «Духовний світ Середньовіччя» ..................... 155
Розділ 6.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
§ 54. Особливості політичного та суспільно-культурного життя
Русі-України та українських земель. Практикум .......................... 157
§ 55. Здобутки середньовічної Європи ................................................... 162
Узагальнення курсу .................................................................................. 168
Словник ..........................................................................................................169
Хронологічна таблиця ...................................................................................174
3
Тим, хто продовжує досліджувати історію України і світу
Любі друзі!
Запрошуємо вас до мандрівки в захопливий і таємничий світ
Середньовіччя. Цікаві та суперечливі процеси, що відбувалися на
теренах Європи, Азії та Америки впродовж V—XV століть,
зумовили чимало особливостей сучасного світу. Тогочасна історія
України тісно переплелася з історією світу культурними,
господарськими, політичними взаємовпливами. Їх розглянемо
особливо уважно, залишивши в минулому застарілі підходи та
міфи. Також запропонуємо вам корисні вправи-завдання, що
допоможуть побачити й усвідомити «місточки» між Україною та
світом, між сьогоденням і минулим.
Згадайте… – відтворіть у пам’яті те, що вивчали раніше.
Як ви розумієте… – міркуйте та готуйтеся до сприйняття нових знань.
Чи знаєте ви, що… – дізнайтеся про походження нових важливих слів.
Перевірте себе – працюючи самостійно або з однокласниками /
однокласницями, у класі чи вдома.
– дайте відповіді на запитання до підпараграфів, спільно

чи самотужки, у класі чи вдома, усно чи письмово.
– попрацюйте разом, проявіть кмітливість, розвивайте

STEM-навички, творіть, дотримуючи порад учителя /
учительки.
– запам’ятайте і зрозумійте найважливіші терміни.
– виконайте корисні й цікаві вправи за допомогою

улюбленого ґаджета, щоб краще засвоїти тему, знайдіть
додаткову інформацію.
– скористайтеся «Машиною часу», щоб поєднати епохи та
мандрувати в часі й просторі, відчуваючи себе справжнім
дослідником / справжньою дослідницею.
– черпайте інформацію про минуле з рубрики «Мовою
історичного джерела», щоб «відчути епоху» у цитатах
давніх літописів і хронік та зрозуміти її.
– у матеріалах рубрики «Вір, але перевір» дізнаєтеся про

різні погляди на відомі події.
4
Розділ 4.
СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ
5
§ 29. Етапи державотворення у
Середні віки
Згадайте…
— коли утворилися Візантійська імперія, Арабський
Халіфат;
— час існування Франкського королівства та імперії Карла
Великого.
Як ви розумієте… — поняття «влада», «представництво»?
Чи знаєте ви, що…
— багато великих держав раннього Середньовіччя пережили період
«розпаду» на окремі менші частини через ослаблення королівської
влади, а потім нове об’єднання; деякі продовжували розвиватися під
сильною владою правителя, в інших набули ваги представницькі
зібрання знатних землевласників, духівництва й городян?
29.1. Як взаємодіÿли правителі та піддані?

Стосунки між середньовічними правителÿми та їхніми
підданими складалисÿ в різних державах неоднаково.
Візантійська імперіÿ тривалий час зберігала римський підхід:
довкола постаті імператора «юрмилисÿ» державні чиновники,
знать, вищі духовні ієрархи, полководці, заможні купці, посли
та інші. Волÿ імператора була основним законом, тому при його
дворі «жила» справжнÿ влада, і відлученнÿ від двору виглÿдало
серйозним покараннÿм.
Тогочасні королі на теренах колишньої імперії Карла
Великого не могли похвалитисÿ авторитетом і міцною владою.
Зокрема, їм важко вдавалосÿ виконувати два ключові обов’ÿзки
– забезпечувати мир та гарантувати дотриманнÿ законів.
Самоуправство, насильство, грабунки – це «візитки» середньо-
вічної Європи. Герцоги, графи та інші феодали більше боÿлисÿ
своїх безпосередніх сусідів, ÿкі могли зазіхати на їхні воло-
діннÿ, ніж гніву королÿ. Звичайні піддані подекуди вчинÿли
самосуди, вдавалисÿ до кровної помсти, длÿ встановленнÿ
справедливості проводили «судові поєдинки» (двобої, перемога в
ÿких визначала, на чиєму боці правда). Чи не в кожному
регіоні порушеннÿ і злочини каралисÿ за місцевими
традиціÿми. Скажімо, кутюми (звичаєві правила: спочатку –
усні, згодом – письмові) у Франції проіснували аж до 1804 р.,
коли їх витіснив кодекс (збірник законів) Наполеона Бонапарта.
6
«Імператор Юстиніан зі свитою», мозаїка з Карл Великий, музей Лувр,
базиліки Сан-Вітале у Равенні, Італія, VI ст. Париж, Франція, ІХ ст.
На Сході середньовічної Європи відбулосÿ певне поєднаннÿ

місцевих традицій, західної та ромейської практик. Наприклад,
у Хозарському каганаті повнота влади належала каганам, ÿкі,
однак, мали слабкі інструменти длÿ того, щоби нав’ÿзати її
іншим. Подібно до ранньофеодальних держав Заходу, йшлосÿ
про здатність отримувати й розподілÿти данину та військову
здобич між наближеними воїнами (так купуваласÿ їхнÿ
вірність). Певний час щось схоже існувало в Русі. Старші в
родині Рюриковичів усвідомлювалисÿ ÿк великі київські кнÿзі,
від них залежало вище православне духовенство. Довкола
кнÿжого двору відбувалисÿ основні політичні «ігри» епохи,
рішеннÿ кнÿзÿ також були джерелами права. Проте поступово
почав зростати вплив удільних кнÿзів, ÿкі спиралисÿ на вірне
їм боÿрство, міські еліти і навіть власні династичні союзи.
Володіннÿ Києвом у ХІІ ст. почало означати вищу владу, але чи
інші Рюриковичі готові були її приймати? (про це — в
наступних параграфах).
Візантійська імперіÿ, імперіÿ Карла Великого, Хозарський
каганат, Русь-Україна, Арабський халіфат були ранньофеодаль-
ними монархіÿми (першими з-поміж середньовічних монархій).
Монархія — 1) правління, за якого найвища влада належить
одній особі — монарху (королеві, князеві, ханові, султанові
тощо); 2) держава, де править монарх.
1. Порівнÿйте роль і можливості єдиновладних правителів
держав раннього Середньовіччÿ. 2. Розташуйте ранньофео-
дальні держави, про ÿкі йдетьсÿ в підпараграфі 29.1, за
часом виникненнÿ, за тривалістю існуваннÿ. 3. Визначте
особливості середньовічних імперій.
7
29.2. Що таке феодальна роздробленість?
Упродовж Х—ХІІІ ст. у Європі тривав період феодальної
роздробленості, коли в межах однієї держави існувало чимало
незалежних або напівзалежних клаптиків-володінь. Необхідно
виокремити кілька причин роздробленості. Хоча центральна
влада належала королю, він не міг примирити й згуртувати
рицарів, ÿкі ворогували. Середньовічна держава вважалась
власністю королівської родини, але кожен наступний правитель
потребував, щоби тільки його визнавали усі піддані. Подекуди
це дозволÿло феодалам здобути додаткові привілеї в обмін на
«удавану» вірність, що додатково розпалювало ворожнечу між
рицарськими родами. Окрім того, між регіонами, ÿкі мали
власні культурні традиції, існував поганий зв’ÿзок, що сприÿло
їх ізолÿції. Роздробленість на Русі мала дещо інше коріннÿ. Рід
Рюриковичів розріссÿ настільки швидко, що окремі гілки
одного роду почали змагатисÿ за першість. Якщо в
європейських країнах ішлосÿ про протистоÿннÿ насамперед між
феодальною знаттю, то в українських землÿх воювали
представники однієї кнÿжої родини. Руський «приклад» не був
одиноким: у сусідній Польщі упродовж ХІІ ст. кнÿзі із роду
П’ÿстів чубилисÿ не менш активно.
Періоди роздробленості в історії деяких сучасних європейських держав
Англія близько 500 року вступила у період гептаргії (семицарств),
він закінчився у 850 році данським завоюванням.
Фрагментація Польщі (rozbicie dzielnicowe) припадає на період
від смерті Болеслава Кривоустого (1138 р.)
до об'єднання Владиславом Локетком на початку XIV ст.
В історії Німеччини час дрібних держав («Kleinstaaterei»)
тривав із ХІІІ ст. до 1871 року.
Франція була розробленою
від розпаду імперії Карла Великого до об'єднання Людовиком XI.
Італія не мала єдиної держави
від вторгнення лангобардів у VI ст. до об'єднання у ХІХ ст.
Русь-Україна перебувала в стані удільної роздрібненості від смерті київського
князя Мстислава Володимировича (1132 р.) до завоювання монголами 1240 року.
Водночас, в середньовічних західноєвропейських країнах на

тлі загального протистоÿннÿ «всіх проти всіх» почали
зароджувалисÿ думки про об’єднаннÿ суспільства довкола
рішучих і «непогрішних» королів. Формувавсÿ образ ідеального
державцÿ, ÿкий би повсÿкчас розширював кордони,
утверджував христиÿнську віру, вгамовував феодальні усобиці,
8
дотримувавсÿ давніх прав та надавав нові привілеї. Слабші
феодали гуртувалисÿ білÿ сильного королівського двору,
ремісники й купці воліли рухатисÿ безпечними шлÿхами, щоби
вільно збувати вироблені товари. Королі потрохи реагували на
вимоги, продаючи містам права на самоуправліннÿ, що
визволÿло їх із-під влади світських сеньйорів. Навзаєм ті
«жертвували» до королівських скарбниць чимало грошей, і
правителі скуповувати землі, фінансувати військо та, загалом,
почувалисÿ монархами.
Феодальна роздробленість — поділ держави на незалежні і
напівнезалежні володіння, які слабко підпорядковувалися
королівській владі.
Мовою історичного джерела
Уривок з оди «Скарга про поділ імперії» диякона Ліонської
єпархіальної церкви Флора, середина ХІ століття: «…Франкська
нація була блискучою в очах всього світу… Але тепер, занепавши, ця
велика держава втратила одразу й свою пишноту, й титул імперії;
державу, нещодавно ще єдину, розділено на три частини, й нікого вже не можна
вважати імператором; замість володаря—дрібні правителі, замість держави—один
лише шматочок. Загальне добро перестало існувати, кожний опікується своїми
власними інтересами: думають про що завгодно, одного Бога забули… Немає
більше народного зібрання, немає законів, даремно надумало б посольство
прибути туди, де немає двору. Що ж сталося з сусідніми народами? Усіх їх, здавна
об`єднаних узами згоди, за нинішніх часів, коли союз розірваний, будуть
шматувати сумні чвари».
1. Визначте причини феодальної роздробленості. 2. Які

особливості період роздробленості мав на Русі-Україні?
3. Які фактори сприÿли поступовому зміцненню
королівської влади?
29.3. Представницькі та абсолютні монархії

«Вікно можливостей» длÿ подоланнÿ роздробленості
відкрилосÿ в ХІІ—ХІV ст. Зростала роль
центральних судів. У вищих навчальних
закладах готували знавців законів і
чиновників. Загальна втома від
постійних війн призвела до неприйнÿттÿ
насильства. Поставали парламенти, або
представницькі органи, коли інтереси
громадÿн відстоювали обрані ними
депутати. Тобто на спільних зборах, разом зі знатними
9
феодалами, державні проблеми розв’ÿзували представники від
духівництва й городÿн. Такі зібраннÿ в різних країнах
отримали різні назви. В Іспанії – це кортеси, в Англії –
парламент, у Франції – Генеральні штати, в німецьких
кнÿзівствах – ландтаги, у Польщі, Чехії та Угорщині – сейм.
Снеми існували у Русі, однак були лише з’їздами кнÿзів.
Окремо проходили віча городÿн, а боÿри були серед наближених
радників чи не в кожного Рюриковича. Однак ці елементи не
переросли в єдину спільність, ÿку можна вважати
«парламентом».
Коронування, мініатюра, ХІІІ ст.
Європейські представницькі органи не були по-справжньому

демократичними. Зазвичай взÿти участь у них запрошували
монархи. Подекуди місце в парламенті гарантувалосÿ
привілеÿми. Обранці охочіше дбали про особисті або станові
інтереси, аніж про загальні. Однак їхнє невдоволеннÿ
підвищеннÿм податків чи небажаннÿ вести війни ÿкоюсь мірою
віддзеркалювали прагненнÿ середньовічних суспільств. У
результаті упродовж ХІІ—XIV ст. в Європі почали формуватисÿ
станово-представницькі монархії – держави, де парламентарі
обмежували одноосібну владу правителів. Натомість ті
зловживали своїм становищем, спрÿмовуючи нібито «народну
волю» проти недругів. Коли «старі» землевласники майже
винищили один одного в численних протиборствах, ніхто не
зміг завадити монархам повертати всю владу. Ослаблені
«парламенти» теж не могли цьому опиратисÿ, тому від кінцÿ
XV — початку XVI ст. станово-представницькі монархії
більшості країн Західної Європи перетворювалисÿ в абсолютні з
міцною королівською владою.
10
Станово-представницька монархія — держава, де монарх,
здійснюючи владу, опирається на збори представників від
деяких станів суспільства.
1. Назвіть передумови виникненнÿ представницьких
органів. Які назви вони отримали? 2. Вкажіть органи влади
на Русі-Україні. 3. Що зумовило перехід від етапу станово-
представницьких монархій до абсолютних.
Вір, але перевір
Європейські королі теж воліли за краще змагатисÿ в
збройних сутичках, аніж вирішувати суперечки мирно і за
законом. Наприклад, у 1282 р. за володіннÿ Сицилійським
королівством відбуласÿ дуель між Педро ІІІ Арагонським і Карлом
Анжуйським. Спершу дуелÿнти домовилисÿ битисÿ один на один,
але Карл заÿвив, що молодший за віком, здоровіший, а тому не
бажає безславної здобичі. Тоді вирішили привести із собою по сотні
кращих рицарів і зустрітисÿ білÿ міста Бордо, що у Франції, але
забули узгодити час початку «судового поєдинку». Вранці на поле
бою прибув Карл і, не побачивши супротивника, оголосив про свою
перемогу. Післÿ обіду з’ÿвивсÿ Педро ІІІ і за відсутності опонента
заÿвив, що Сицилійське королівство належить йому. Долÿ Сицилії
вирішиласÿ лише тоді, коли Педро ІІІ помер.
1. Вправа «Реконструкціÿ». Організуйте в класі уÿвне
зібраннÿ одного з колективних органів влади Русі-
Україні: віче, снем, кнÿзівська рада, боÿрська рада.
Визначте, ÿкі питаннÿ на них могли обговорюватись.
Корисна гра:
«Етапи розвитку середньовічних держав»
https://learningapps.org/watch?v=pgwtqepzj20
Перевірте себе
1. Складіть запитаннÿ до тексту параграфа, починаючи кожне
такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми
можемо дізнатисÿ про ___? Чому ___? Як ___? Який резуль-
тат ___? Запропонуйте свої запитаннÿ в класі.
2. Які повноваженнÿ мали середньовічні станово-представницькі
органи? 3. Складіть схему «Етапи державотвореннÿ у середні віки».
4. Поміркуйте, що було спільним, а що відмінним в історії
середньовічних держав Європи у період феодальної роздробленості.
5. Вправа «Глосарій». Укладіть короткий словник термінів до даної
теми. 6. Вправа «Дослідник». Дізнайтесÿ з додаткових джерел, ÿкі
традиції діÿльності станово-представницьких органів, що
зародилисÿ в Середньовіччі, існують у наші дні.
11
§ 30. Зовнішня колонізація та
цивілізаційні конфлікти. Хрестові
походи і духовно-рицарські ордени
Згадайте…
— коли і де зародилися християнство та іслам;
— чому Велика грецька колонізація мала мирний зарактер.
— поняття «міжцивілізаційний
Як ви розумієте…
контакт»?
— упродовж кінця ХІ–ХІІІ ст. здійснено вісім хрестових походів до
Близького Сходу та Північної Африки;
— син короля Франції Генріха І та Анни Ярославівни — Гуго (1057–1102)
брав участь у Першому хрестовому поході, де відзначився
неабияким героїзмом?
30.1. Що таке зовнішнÿ колонізаціÿ? Які причини

Хрестових походів?
Влада в середньовічних суспільствах сприÿла руху
колоністів. Однак, коли земель, придатних до господарюваннÿ,
забракло, починалисÿ зазіханнÿ на «закордонні» заселені
володіннÿ. Їхнє завоюваннÿ перетворювалосÿ у зовнішню
колонізацію, ÿка в Західній Європі проÿвлÿласÿ по-різному,
здебільшого збройно. Прикладом можна вважати нашестÿ
скандинавів. Через несприÿтливі природні умови на
батьківщині вони нерідко з боÿми «вигризали» собі осідки,
засновували міста й села, господарювали, долучалисÿ до чужого
державотвореннÿ, ÿк у випадку з Руссю-Україною. Подекуди
європейці навіть за сприÿтливих років удавалисÿ до зовнішньої
колонізації. Зокрема, заклик до хрестових походів призвів до
масового кривавого руху христиÿн на землі сповідників ісламу.
До ХІ ст. узбережжÿ Середземного морÿ належало
христиÿнським і мусульманським країнам, Візантійській
імперії. Жителі занедбаних європейських містечок із заздрістю
слухали напівказкові розповіді про багатства Сходу. Паломники
й купці захоплено повідомлÿли про місто Єрусалим, у ÿкому
був Гріб Господній. Хоча арабські володарі загалом не чинили
перешкод прочанам і торговцÿм, думка про поверненнÿ Свÿтої
землі (переважно сучасної Палестини) укоріниласÿ в головах
христиÿн. Ситуацію підігріло вторгненнÿ турків-сельджуків, ÿкі
12
завдали поразок ÿк арабам, так і візантійцÿм. Становище
Візантії виÿвилосÿ настільки складним, що імператор ромеїв
звернувсÿ по допомогу до Риму. Папи зрозуміли це проханнÿ
по-своєму. Навіть коли ромеї зупинили натиск нападників,
римське духівництво вважало, що потрібно вирушати рÿтувати
східних одновірців. До того ж, переможна визвольна оборудка
відвернула би увагу рицарів, ÿкі безперестанку гризлисÿ в
Європі. Зростаюче європейське населеннÿ також потребувало
землі ― нових теренів длÿ поселеннÿ. Тож, у 1095 р. Папа
Римський Урбан ІІ на Клермонському соборі оголосив про
початок хрестового походу.
Зовнішня колонізація ― заселення й господарське освоєння
земель за межами своєї країни у поєднанні з підкоренням чи
винищенням місцевого населення.
Цивілізаційний конфлікт ― міжнародний конфлікт, учасниками якого є
не окремі держави і народи, а великі культурні співтовариства
(наприклад, країни культури Заходу, Сходу, християнські країни,
ісламські країни).
1. Поÿсніть відмінності між процесами внутрішньої та
зовнішньої колонізації. 2. Пригадайте, що таке цивілізаціÿ.
Наведіть приклади відомих вам мирних та збройних
контактів між христиÿнським та мусульманським
світами в Середньовіччі. 3. Які вигоди вбачали в майбутній експансії
на Схід різні прошарки європейського суспільства?
30.2. Хрестові походи і держави хрестоносців

Хрестові походи – це воєнні кампанії христиÿн на Схід
длÿ визволеннÿ Свÿтої землі з-під влади мусульман. Задум
Урбана ІІ спрацював. Рицарі й простолюдини нашивали хрести
на власних одежах, озброювалисÿ та натовпами ринули в
Палестину. Спочатку бойове щастÿ було на боці європейців. Під
час Першого хрестового походу (1096—1099 рр.) христиÿнське
воїнство захопило місто Єрусалим (1099 р.) та прилеглі терени.
Однак встоÿти під тиском мусульман не вдалосÿ. Другий
хрестовий похід (1147—1149 рр.) завершивсÿ поразкою. Третій
(1189—1192 рр.) очолили видатні правителі: німецький
імператор Фрідріх І Барбаросса, французький король Філіп ІІ
Август та англійський – Ричард І Левине Серце. Проте через
чвари вони також не досÿгли успіху.
13
Території, захоплені раніше, поступово відвойовували
мусульмани. Походи, що відбувалисÿ в ХІІІ ст., лише
погіршували ситуацію. Під час Четвертого (1202—1204 рр.)
замість погрому мусульман рицарі вдерлисÿ в місто
Константинополь і пограбували його. Це завдало важкого удару
Візантії. Найгірше – руйнуваннÿ «другого Риму» поглибило
розкол між західними і східними христиÿнськими світами.
Король Ричард І
Левине Серце
б’ється із султаном
Салах ад-Діном,
мініатюра, XIV ст.
14
Загальний стан справ у володіннÿх хрестоносців також не
сприÿв єдності. Післÿ захопленнÿ Єрусалима та інших міст
утворилисÿ Єрусалимське королівство, кнÿзівство Антіохіÿ,
графства Тріполі та Едесса. У новостворених державах
система влади нічим не відрізнÿласÿ від європейської. Території
поділÿлисÿ на баронії (власність баронів), а баронії – на феоди.
Важливі рішеннÿ король ухвалював спільно зі знаттю.
Правосуддÿ вершили феодали. Прибулі христиÿни осідали в
містах, натомість у селах залишалисÿ переважно мусульмани.
Містÿни та селÿни віддавали данину, відбували повинності.
Загалом христиÿни та мусульмани співіснували відособлено,
ставилисÿ один до одного вороже, вимушено корилисÿ
сеньйорам.
Історики досі сперечаютьсÿ, чи в таких умовах відбувавсÿ
культурний обмін? Уважаєтьсÿ, що саме від азійців європейці
запозичили герби, арбалети, навчилисÿ споруджувати вітрÿні
млини, стелити килими, мити руки перед вживаннÿм їжі,
одÿгатисÿ в атлас і оксамит, вирощувати гречку, лимони,
абрикоси, фісташки, кавуни й дині. Однак, і до 1096 р., і післÿ
хрестових походів, Схід і Захід жваво взаємодіÿли,
взаємозбагачувалисÿ духовно та культурно.
Ворожнеча між христиÿнами та сповідниками ісламу
посилюваласÿ. Поступово мусульмани повертали втрачене.
Безладні й відчайдушні спроби хрестоносців захопити Північну
Африку завершилисÿ катастрофічно. Зрештою, завойовницький
запал пішов на спад. У 1291 р. мусульмани захопили місто
Акра – останню христиÿнську твердиню в Єрусалимському
королівстві. Хоча час від часу (навіть у XV ст.) феодали
натÿкали на нові хрестові походи, далі задумів справа не
рухаласÿ.
Із розповіді середньовічного історика про пограбування
хрестоносцями Константинополя в 1204 р.
«…Не знаю, з чого почати і чим закінчити опис усього того, що
вчинили ці нечестиві люди. О жах! Святі образи безсоромно
потоптано. О лихо! Мощі святих мучеників викинуто в місця всілякої мерзоти!...
Були такі, що розбивали дорогоцінні чаші; їх оздоблення ховали за пазуху, а з
них пили, немов з келихів… Про пограбування головного храму ( святої Софії)
не можна й слухати байдуже… Якщо хтось насмілювався їм у чомусь перечити
чи не зважав на їх вимоги, то діставав удар ножем; і не було нікого, хто б не
плакав того дня. На перехрестях, у провулках, у храмах — повсюди нарікання й
плач, ридання, стогони, чоловічі крики, жіноче виття, пограбування,
перелюбство, полон, розлука друзів…».
15
У хрестових походах брали участь не тільки
вишколені рицарі. Одразу післÿ того, ÿк Папа Римський
Урбан ІІ оголосив про початок кампанії, численні юрби
бідноти вирушили на Схід. Їх очолювали проповідники Петро
Пустельник та Вальтер Голÿк. Але це «військо» було розбите за
один день – 25 жовтнÿ 1096 р. – білÿ міста Нікеÿ. Післÿ нищівної
поразки до участі в походах допускали тільки рицарів. Проте
відомо, що наприкінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. відбувсÿ навіть
«дитÿчий» хрестовий похід. Звісно, він не мав успіху.
1. Що стало приводом Першого хрестового походу?
2. Якими у підсумку були результати хрестових походів?
3. Простежте за картою створеннÿ держав хрестоносців.
30.3. Поÿва духовно-рицарських орденів.

Тевтонський орден у Пруссії
Чисельність христиÿнських армій у Свÿтій землі не могла
бути великою. Тому папи римські заохочували феодалів
вступати в духовно-рицарські ордени – релігійно-військові
організації, що зобов’ÿзувалисÿ боронити прочан і захоплені
території від мусульман.
Усі ордени очолювали великі
магістри, ÿкі підпорÿдковувалисÿ Папі
Римському. Важливі питаннÿ обговорю-
вали на загальних зборах. Орденам
належали замки та великі земельні
ділÿнки із залежними селÿнами. Дуже
скоро вони перетворилисÿ на заможні,
потужні угрупованнÿ, що впливали на
духовних та світських лідерів. У 1070 р.
в місті Єрусалим італійські купці
створили госпіталь (лікарню) свÿтого
Іоанна, де зцілювали спочатку паломни-
ків-христиÿн, а згодом – рицарів-
Рицарі-госпітальєри, хрестоносців. У 1113 р. заклад перетвори-
мініатюра, XV ст. ли в Орден іоанітів (госпітальєрів), ÿкий
узÿвсÿ опікуватисÿ хворими й поране-
ними та водночас воювати проти мусульман. Чи не найвідо-
мішим духовно-рицарським об’єднаннÿм став Орден
храмовників (тамплієрів), заснований у 1118 р. Завдÿки щедрій
16
підтримці Риму та жертводавців представники його верхівки
швидко розбагатіли. Водночас тамплієри безжально ставилисÿ
до ворогів, часто воювали з мусульманами, брали участь у
конфліктах христиÿнських держав на Сході. Коли ті припинили
існуваннÿ, орден перебравсÿ у Францію.
Відомим став Тевтонський орден
(орден Свÿтої Марії), ÿкий у 1196 році
засували прибулі до Палестини німецькі
рицарі. Слава цього ордену більше
пов’ÿзана з Пруссією, куди рицарі пере-
бралисÿ в 1226 р. Тут вони воювали з
місцевими ÿзичниками, насильно хрис-
тиÿнізуючи їх. Уже до кінцÿ ХІІІ ст.
тевтонці розбудували сильну державу зі
столицею в місті Марієнбург. У 1311 р.
вони відмовилисÿ сплачувати данину
Папі Римському. У середині XIV ст. орден зайнÿв простори між
річками Вісла й Нарва, створивши велику і своєрідну
середньовічну державу. Її привілейованими «громадÿнами»
вважалисÿ «брати-рицарі» (нащадки знатних родин) та «брати-
свÿщенники» (від ÿких підтвердженнÿ родовитості не вимага-
ли). Щорічно «брати-рицарі» збиралисÿ на Генеральний
капітул, де ухвалювали рішеннÿ щодо нагальних проблем.
Найвищою правлÿчою особою був великий магістр. Дрібнішими
справами опікувалисÿ ландмейстери – керівники провінцій.
Чимало угідь належало єпископам.
Основу тевтонського війська складали наймані сержанти і
кнехти (німецькі колоністи, ÿкі селилисÿ на завойованих
територіÿх, відпрацьовуючи повинності). Потужну грошову
підтримку надавали міста Торн, Кульм, Данціг (сучасні
польські Торунь, Хелмно і Гданськ), що входили в Ганзу і
контролювали торгівлю в Східній Прибалтиці. Продавали
здебільшого полотно і бурштин, від ÿких одержували великі
прибутки. Наплив срібла давав змогу карбувати монети, що
ними розплачувалисÿ в Польщі, Чехії, на давньоукраїнських
землÿх.
Справу поширеннÿ христиÿнства у Балтіі підтримував
створений у 1202 р. орден Мечоносців, ÿкий узÿвсÿ охоронÿти
купців і захоплювати терени ÿзичників. Однак зібрати чисельне
військо великим магістрам не вдалосÿ. У 1237 р., післÿ низки
програних воєн, мечоносці влилисÿ в Тевтонську державу і
17
стали йменуватисÿ Лівонським орденом, зберігаючи певну
незалежність в управлінні.
Духовно-рицарський орден — релігійно-військова
організація, створена в період хрестових походів задля
поширення впливу католицької церкви.
1. Чим було зумовлено створеннÿ духовно-рицарських

орденів? 2. Назвіть найвідоміші духовно-рицарські ордени.
3. Опишіть процес створеннÿ держави Тевтонського ордену.
Машина часу
«Руські паломники в Єрусалимі».
Про руських паломників до Святої землі інформації
збереглося не так багато. Найвідомішим став
ігумен (настоятель православного монастиря) Даниїл, який, як
уважається, впродовж 1104–1106 рр. відвідав Палестину,
побував у місті Єрусалим, у храмі Гробу Господнього. Він докладно описав
свою подорож. Уривок з «Життя і ходіння ігумена Даниїла» прочитайте за
покликанням: http://surl.li/nhytt
1. Вправа «Хроніки очевидцÿ». Створіть короткий допис, у

ÿкому опишіть перебіг одного з хрестових походів від імені
учасника / очевидцÿ (на вибір).
«Держави хрестоносців»
https://learningapps.org/watch?v=p8sp8sez320
2. Які наслідки Четвертого хрестового походу? Чому
христиÿнський Константинополь став об’єктом завоювань
хрестоносців? 3. Складіть ментальну мапу на тему «Хрестові
походи». 4. Поміркуйте, чому в середні віки христиÿнська церква
заохочувала військові кампанії. 5. Вправа «Стрічка часу». Створіть
лінію часу, нанесіть на неї дати історичних подій, пов’ÿзаних із
хрестовими походами та діÿльністю духовно-рицарських орденів.
6. Вправа «Дослідник». Віднайдіть у додаткових джерелах
інформацію про взаємовідносини правителів Русі-України та
духовно-рицарськими орденами.
18
§ 31. Особливості розвитку Англії в
Середновіччі
Згадайте…
— напрямки походів норманів;
— назви представницьких органів та країни, в яких вони
сформувалися в Середньовіччі.
Як ви розумієте… — поняття «особиста свобода»?
— давні греки називали Британські острови словом «Альбіон», що,
вірогідно, означало «білий»;
— сьогодні Англія є частиною Сполученого королівства Великої Британії
та Північної Ірландії і разом з Уельсом та Шотландією входить до
складу Великої Британії;
— назва «Британія» вперще з’явилася в період правління Юлія Цезаря?
31.1. Нормандське завоюваннÿ Англії та його наслідки

У 407 р. останні римські легіони покинули Британські
острови. Місцеве галльське населеннÿ, ÿке на той час уже
забуло, ÿк воювати, зіштовхнулосÿ з навалою германських
племен. Упродовж V—VI ст. власне Англію захопили англи,
сакси та юти. Місцеві кельти або підкорилисÿ їм, або втекли в
країни Європи, або відступили на північ і захід – у
Шотландію, Уельс та Ірландію. Однак із початком великих
походів вікінгів длÿ англо-саксів теж настали складні часи.
«Північні люди» майже безкарно грабували, засновували власні
поселеннÿ та навіть утворили окремий район Данло, де
прижилисÿ зі своїми законами вихідці переважно з Данії.
19
Згодом англійський престол зацікавив герцога Нормандії
Вільгельма. У 1066 р., перетнувши з добірним військом протоку
Ла-Манш, він у битві поблизу містечка Гастінґс розбив англо-
саксів. Перемога подарувала йому величезні володіннÿ та
славне прізвисько в історії: відтоді він іменувавсÿ Вільгельмом
І Завойовником (1066—1087). Перший нормандський король
Англії нещадно карав будь-ÿкий спротив місцевих аристократів
і довірÿв феодалам зі свого оточеннÿ. Країну швидко вкрили
споруджені ними замки. Гонінь зазнали й духовні особи, ÿких
також змінили прибульці. У 1086 р. провели докладний
перепис населеннÿ і майна. Результати обліку записали в
«Книгу страшного суду» (вважалосÿ, що англієць мав надавати
про себе та родину повну інформацію, ÿк на Божому суді).
Згідно із записами, в Англії в ХІ ст. жило близько 1,5
млн громадÿн, із ÿких лише 75 тис. становили городÿни. Хоча
деÿкі селÿни (їх називали фригольдерами) зберігали особисту
свободу, більшість перетворили у вілланів, ÿкі виконували
повинності та сплачували податки. Разом із нормандцÿми в
Англію «прийшли» внутрішні чвари, що розгорілисÿ одразу
післÿ смерті Вільгельма І Завойовника. Його сини не могли
поділити владу, тому воювали аж до знищеннÿ, внаслідок чого
у 1153 р. нормандська династіÿ вигасла. На англійському троні
утвердивсÿ рід Плантаґенетів.
1. Коли і ÿк відбулосÿ норманське завоюваннÿ Англії? 2. Яка
долÿ спіткала норманську королівську династію Англії? Як
називали кнÿжу династію Русі-України норманського
походженнÿ? Коли вона прийшла до влади в Києві? 3. До
ÿких заходів вдававсÿ Вільгельм Завойовник длÿ зміцненнÿ своєї
влади в Англії? Чи вдавалосÿ це йому?
31.2. Особливості розвитку Англії у ХІІ ст.

Плантагенети
Острівна Англіÿ розвиваласÿ зі своїми особливостÿми.
Король Генріх ІІ Плантагенет (1154—1189) увійшов в англійську
історію ÿк один із найвидатніших реформаторів. По-перше, він
надавав привілеї містам, звідки отримував чималі кошти,
дарунки і, найголовніше, підтримку проти бунтівних рицарів.
По-друге, провів судову реформу, що давала вільній людині
право за невелику доплату перенести розглÿд своєї справи із
суду, ÿкий підлÿгав феодалові, в королівський. Скасували
«вибиваннÿ» зізнань, тобто тортури, натомість вину встанов-
20
лювали присÿжні. Також запровадили «щитові гроші».
Землевласників не зобов’ÿзували воювати за межами їхніх
володінь. Замість того вони вносили до королівської скарбниці
певну плату, за котру наймали добре навчених військових,
часто – із селÿн, ÿкі залюбки служили лучниками.
Вдалим особистим і «державним» успіхом Генріха ІІ План-
тагенета виÿвивсÿ шлюб з Еленорою (Елеонорою) Аквітанською.
Оскільки вона була єдиною спадкоємицею Аквітанії (історичної
провінції на південному заході сучасної Фран-
ції), її землі, ÿк посаг, перейшли чоловікові.
Території англійської корони зросли в кілька
разів і значно перевищували володіннÿ фран-
цузьких правителів.
Уславленим представником Плантагенетів
був Ричард І Левине Серце (1189—1199). У
джерелах його описано ÿк взірцевого рицарÿ та
Ричард І Левине
Серце, скульп-
хрестоносцÿ, ÿкий майже не перебував удома,
тура, ХІІІ ст. залишаючи державу та її престол під опікою
молодшого брата принца Джона (Іоанна). А той,
щоб наситити постійні воєнні апетити
невгамовного «старшого», підвищував податки,
всілÿко утискав селÿн і міщан. Ті ж, не
розуміючи такого ставленнÿ, свÿто вірили в
«доброго королÿ» Ричарда, ÿкий повернетьсÿ з
походів та покарає злого, корисливого поганцÿ.
Коли ж Ричард І загинув, а брат залишивсÿ на
престолі й продовжував свавільничати, англійці
Іоанн І збунтувалисÿ. До того ж Іоанн, ÿкого за невдачі
Безземельний, прозвали Безземельним, втратив підтримку
мініатюра,
знаті, зазнав дошкульних поразок у протисто-
ХІІІ ст.
ÿнні з французами.
1. Що з діÿльності Генріха ІІ Плантагенета ви вважаєте
найважливішим, а що найуспішнішим? 2. Чим уславивсÿ
Ричард І Левине Серце? Як позначилисÿ його успіхи на
репутації молодшого брата? 3. Поміркуйте, ÿкі вплинуло
впровадженнÿ «щитових грошей» на військову могутність держави.
31.3. Велика Хартіÿ Вольностей

За порÿтунок від народного гніву Іоанн І Безземельний
заплатив високу ціну. У 1215 р., післÿ перемоги повстаннÿ, він
21
підписав «Велику хартію вольностей» – унікальний документ,
ÿкий (сукупно ще з кількома) виконує роль британського
основного закону дотепер. «Хартіÿ…» або, ÿк ще її називають,
«Маґна карта», заборонÿла королю самовільно підвищувати
податки. Длÿ обмеженнÿ єдиновладдÿ збираласÿ рада з
двадцÿти п’ÿти баронів, ÿкі у разі зловживань мали право
оголосити вінценосцÿ поза законом і розпочати проти нього
силові дії. Окремі статті закріплювали вольності духівництва,
рицарів і «тих, ÿкі працюють» (городÿн).
Наступники Іоанна І Безземельного намагалисÿ скасувати
підписані ним закони. У 1265 р., післÿ чергового народного
повстаннÿ, зібравсÿ перший англійський парламент, куди
входили представники церковної та світської знаті, по два
рицарі від кожного графства і по двоє містÿн від кожного
великого міста. Хоча скликаннÿ ініціювали повсталі, ÿких
очолював граф Симон де Монфор, надалі народних
представників королі використовували у своїх цілÿх.
Наприклад, саме парламентарі затверджували початок
Столітньої війни, обговорювали та схвалювали підвищеннÿ
податків, ухвалювали потрібні рішеннÿ.
Засідання англійського парламенту,

мініатюра, XIV–XV ст.
Парламент — станові законодавчі збори в Середньовіччі, які

повністю або частково обираються народом; загальна назва
законодавчого органу влади в багатьох сучасних державах.
22
Із «Великої хартії вольностей»:
«12. Ні щитові гроші, ні інша грошова допомога не повинні
збиратися в королівстві нашому інакше, як за загальною радою
королівства нашого, окрім того, якщо це не для викупу нашого з
полону, й не для посвячення в рицарі первородного сина нашого, і не для видання
першим шлюбом заміж дочки нашої первородної; і для цього належить брати
лише помірну грошову допомогу; так само треба робити і стосовно грошової
допомоги з міста Лондона…».
«39. Жодна вільна людина не буде
заарештована і ув’язнена в тюрму, або
позбавлена майна, або оголошена поза
законом, або вигнана, або яким-небудь
способом знедолена, і ми не підемо на неї і не
пошлемо на неї інакше, як на підставі
законного вироку рівних їй [її перів] і за законом
країни. Нікому не продаватимемо права і
справедливості, нікому не будемо відмовляти «Велика хартія
в них або уповільнювати їх…». вольностей»
«41. Усі купці повинні мати право вільно й («Маґна карта»), 1215 р.
безпечно виїжджати з Англії і в’їжджати в
Англію, і перебувати, і їздити по Англії як сушею, так і водою, для того щоб
купувати і продавати без усяких незаконних мит, сплачуючи лише стародавні і
справедливі встановлені звичаєм мита, за винятком воєнного часу…».
1. Відомо, що перші кортеси скликали в Іспанії ще в 1137 р.

Чому, на вашу думку, саме англійський парламент
уважають першими станово-представницькими зборами в
Європі? 2. Розглÿньте мініатюру «Засіданнÿ англійського
парламенту». Де сидить король? Про що свідчить такий вибір місцÿ
розташуваннÿ? 3. Прочитайте фрагменти з «Великої хартії
вольностей». Як «Маґна карта» закріплювала вольності (права і
свободи) людини?
Середньовічні Київ і Лондон були пов’ÿзані династич-
ними узами. Близько 1070 року руський кнÿзь Володимир
Мономах одруживсÿ з Гітою, донькою англійського королÿ
Гарольда II.
У латинській пам’ÿтці англосаксонського походженнÿ (коментарÿх
до законів Едуарда Сповідника, написаних у ХІІ ст.) зафіксовано,
що в місті Київ переховувалисÿ вигнанці, Едгар та Едвард,
нащадки англійського королÿ Едмунда ІІ Залізнобокого. Згодом
Едвард засватав Агату, ймовірно, доньку Ярослава Мудрого.
23
«Легенда про Робін Гуда».
Легенда про чесного розбійника Робіна
Гуда, який грабував багатих та роздавав гроші
бідним і знедоленим, популярна й нині. У неї дуже давнє
коріння. Правдою було те, що англійські королі ще від ХІІ ст.
намагалися підпорядкувати собі ліси, перетворити їх на
власні. Тому шляхетний розбійник, на думку людей, мав
мешкати саме там. Робін Гуд разом із ватагою розбишак
нападали на мандрівних багатіїв або на рицарські замки.
Історики пов’язують його «існування» з періодом Іоанна Пам’ятник Робін
Безземельного. Він, якого ще називали «Принц Джон», Гуду в замку
начебто оббирав простих людей, тоді як мудрий король Ноттінгем,
Ричард І Левине Серце воював із мусульманами на Сході. Велика Британія
Ця правда підтверджувалася тим, що у «Великій хартії
вольностей» містився окремий параграф про виведення лісів із королівської
власності. Водночас, незважаючи на таке історичне тло, Робін Гуд — вигаданий
герой, якого потребувала середньовічна Англія.
1. Вправа «Віртуальний візит до Парламенту».
Здійсніть віртуальний оглÿд приміщеннÿ
Вестмінстерського палацу / Парламенту в
Лондоні. Порівнÿйте сучасний виглÿд
парламенту та зображеннÿ парламентського засіданнÿ на
мініатюрі XIV—XV ст. Із додаткових джерел дізнайтесь
про церемонію відкриттÿ чергових сесій парламенту. Обговоріть у
класі цікаві традиції, пов’ÿзані з англійським парламентаризмом.
https://www.parliament.uk/visiting/virtualtour/
«Англія в ХІ-ХV ст.»
https://learningapps.org/watch?v=p4gd35d5n20
2. Яка долÿ спіткала галльське населеннÿ Британських островів?
3. Складіть схему основних етапів історії середньовічної Англії.
4. Поміркуйте, ÿкі причини утвореннÿ першого парламенту.
5. Вправа «Ментальна мапа». Створіть ментальну мапу «Розвиток
Англійської держави в ХІ-ХVст.». 6. Вправа «Історичний портрет».
Укладіть історичний портрет одного із правителів середньовічної
Англії (на вибір).
24
§ 32-33. Особливості розвитку
Франції в Середньовіччі.
Столітня війна та її наслідки
Згадайте…
— на які частини та за яким договором у 843 році було
поділено Франкську імперію;
— ім’я французького короля, дружиною якого стала дочка
Ярослава Мудрого Анна.
— поняття «феодальна роздробленість»,
станово-представницькі органи?
— існує романтична легенда про Євангеліє, яке у Францію привезла
Анна Ярославівна і на якому нібито присягали французькі королі в
місті Реймс;
— Анна Ярославівна — прабабця майже 30 французьких королів!;
родовід її нащадків серед французької знаті прослідковується до
1848 року; окрім трьох синів, Філіпа, Робера та Гуго, в Анни була
дочка Едгіна, яка стала монахинею та канонізована римо-
католицькою церквою.
32-33.1. Як розвиваласÿ Франціÿ у ХІ—XIV ст.?

Розпад імперії Карла Великого не вплинув на амбіції
французьких королів стати лідерами європейської політики.
Щоправда, сил боротисÿ навіть із герцогами Аквітанії,
Бургундії, графи Тулузи, Шампані, Фландрії та іншими
впливовими феодалами бракувало. Феодальна роздробленість
країни перетворила королÿ на «першого серед рівних», але не
на головного. Так само Каролінги не зуміли впоратисÿ з
набігами норманів. Уже в 845 р. вікінги здобули та розгра-
бували місто Париж, руйнувань зазнали також інші землі.
«Перші серед рівних» не могли зупинити жорстоких
нападників, тому джерела зафіксували їх глузливі прізвиська:
Карл І Лисий, Людовик ІІ Заїка, Карл ІІІ Простакуватий (у 911
році він віддав Нормандію данцеві Роллону).
У 987 р. на троні опинивсÿ Гуго Капет, ÿкий започаткував
династію Капетингів. Укладаючи шлюби з іншими європей-
ськими вінценосними сім’ÿми (скажімо, Генріх І одруживсÿ з
Анною, донькою руського кнÿзÿ Ярослава Мудрого) та
опираючись на вірну знать, нащадки родини зуміли втримати
25
владу. Якщо в першій половині ХІІ ст. французького королÿ ще
могли пограбувати в лісі (ота неприємна оказіÿ сталасÿ з
Людовиком VI), то вже з Філіпом ІІ Августом (1180—1223)
такого аж ніÿк не могло трапитисÿ. Він розширив кордони,
підкорив Нормандію та Прованс, поскуповував графства, забрав
помістÿ у феодалів, ÿкі зрадили, вигнав із країни юдеїв,
привласнивши їхнє майно. А ще – започаткував Королівську
раду, ÿка об’єднала вірних рицарів і знавців законів, Скарбничу
палату, службовці ÿкої контролювали прибутки. Судову
систему вдосконалив Людовик ІХ Свÿтий (1226—1270). За його
наказом усі місцеві суди підпорÿдкували Паризькому. Також
визначили особливий період – «40 днів королÿ», коли будь-ÿку
суперечку між феодалами вирішували мирно, але за участі
монарха.
Роль центральної влади посилив Філіп
IV Красивий (1285—1314), ÿкий узагалі
вважав, що волÿ королÿ – єдиний закон.
Надзвичайно вродливий, він виÿвивсÿ й
наполегливим правителем, ÿкий підкорив
чи знищив чимало супротивників. У 1302
році Філіп IV скликав станово-
представницькі збори – Генеральні штати. З їхньою допомогою
він обмежив апетити пап римських,
відмовившись сплачувати данину. У
1308 р. французький король вдавсÿ до
зухвалих дій: він захопив папу і
переніс папський престол до
Папський палац, французького міста Авіньйон.
м. Авіньйон, XIV ст. Наступні 70 років папами призначали
французів, ÿкі виконували волю французьких королів. Однак,
Капетингам не вдалосÿ повністю реалізувати цю перевагу – в
1328 р. династіÿ згасла.
Генеральні штати ― станово-представницький дорадчий
орган, який між 1337 та 1789 роками скликався французьким
королем для вирішення важливих військових, дипломатичних
або фінансових питань.
1. Визначте причини слабкості королівської влади в
період феодальної роздробленості. 2. Назвіть імена
правителів Франції з династії Капетингів. 3. Перелічіть
нововведеннÿ в управлінні Францією, ÿкі посилювали владу
королів.
26
32-33.2. Чому почаласÿ Столітнÿ війна?
Спадкоємцÿми влади у Франції стала родина Валуа (1328—
1589 рр.), проте свої обґрунтовані династичні претензії висунув
англійський король Едуард ІІІ Плантаґенет (1327—1377 рр.).
Англійцеві належали Нормандіÿ та Аквітаніÿ, до того ж він
сподівавсÿ на прихильність французької еліти й іноземних
союзників. Боротьба за корону Франції стала головною
причиною Столітньої війни (1337—1453 рр.).
Перші битви, зокрема, морська в затоці Слейс (1340 р.),

сухопутні поблизу міст Кресі (1346 р.) та Пуатьє (1356 р.)
показали перевагу англійців. Король Едуард ІІІ примусив
рицарів стати в піший стрій і захищати лучників, набраних із
вільних селÿн. Тогочасне французьке військо було звичайною
феодальною армією, де кожен «умів воювати» краще, ніж
король, тому французи билисÿ безладно. Організованість
27
англійців призвела до того, що під Пуатьє французи, ÿкі
кількісно переважали супротивника вдвічі, зазнали розгромної
поразки, втративши 5—6 тис. загиблими, пораненими та полоне-
ними. Післÿ катастрофи французів білÿ міста Азенкур (1415 р.)
ситуаціÿ взагалі видаласÿ плачевною: англійці захопили Париж
та чимало інших міст із довколишніми землÿми. У полон
потрапив французький король Карл VI, ÿкий 1420 р. в Труа
підписав договір, в ÿкому передав династичні права на Францію
сину французької принцеси Катерини та англійського королÿ
Генріха V. Деÿкі місцеві аристократи не проти були віддати
трон ворогам, і дофін (спадковий принц) Карл VII (1422—1461
рр.) опинивсÿ перед загрозою втрати корони.
Битва в затоці Слейс, Битва французького та англійського

мініатюра, XIV ст. королів, мініатюра, XIV ст.
1. Визначте причини та сторони Столітньої війни ÿк

соціального конфлікту. 2. Перелічіть основні битви
початкового етапу Столітньої війни, покажіть їх на карті.
3. Що зумовило поразку французької армії та втрату
контролю над Парижем у цей час?
32-33.3. Хто така Жанна д’Арк?

Батьківщину врÿтувала молода дівчина – Жанна д’Арк.
Уважалосÿ, що вона народиласÿ в селÿнській сім’ї, однак
сьогодні історики доводÿть її ймовірне високе походженнÿ. У
1429 р. вона з’ÿвиласÿ при дворі дофіна та переконала його в
своїй рÿтівній місії. Гостÿ стверджувала, що Бог дав їй видіннÿ,
де показав звільненнÿ міста Орлеан, вигнаннÿ англійців та
коронуваннÿ Карла VII. Будучи в безвихідному становищі, той
погодивсÿ на допомогу. Отримавши добірне військо і коман-
дуваннÿ над ним, Жанна д’Арк відвоювала «місто Авреліана».
28
Натхненні вірою в перемогу французи назвали свою героїню
Орлеанською дівою. Вже 1429 р. вона організувала визволеннÿ
міста Реймс, отож Карл VII прийнÿв корону в старій столиці
франкських володарів. Однак згодом, через зраду, рÿтівницÿ
потрапила в полон до англійців. Її звинуватили в чаклунстві та
носінні чоловічого одÿгу (страшний злочин длÿ середньовічної
жінки!). У 1431 р. Орлеанську діву спалили на вогнищі в місті
Руан, ÿк «відьму». Проте її жертовна смерть сприÿла об’єд-
нанню французів та, ÿк наслідок, їхній перемозі. Король
повернув собі місто Париж, провінції Нормандію й Шампань.
У 1453 р. англійці втратили місто Бордо (столицю Аквітанії) і
Столітнÿ війна закінчиласÿ.
Жанна д’Арк,
портрет, XV ст.
Із листа Жанни д’Арк до короля Англії: «…поверніть Францію і
заплатіть за те, що володіли нею. І ви всі, лучники, військові товариші,
джентльмени та інші, що стоїте під Орлеаном, забирайтеся, прошу вас
Божим ім`ям, до своїх країн, а коли не зробите так, чекайте вістей від
діви, яка скоро прийде до вас, на ваше велике горе. Якщо ви, король Англії, не
зробите так, то я беру на себе керівництво війною і, де б не застала ваших людей у
Франції, примушу їх піти з власної волі або проти волі… Я послана сюди Богом,
небесним королем як його заступниця, щоб вигнати вас з усієї Франції…»
1. Назвіть основні факти з біографії Жанни д’Арк.
2. Чому, на вашу думку, король дозволив молодій дівчині
очолити французьку армію? 3. Поміркуйте, чому Орлеан-
ську діву на певному етапі війни народ сприйнÿв ÿк відьму,
«перетворивши» її з героїні у зрадницю? Про що свідчить той факт,
що у 1920 році Жанну д’Арк католицька церква визнала свÿтою?
29
32-33.4. Централізаціÿ королівської влади в Англії та
Франції. «Війна Червоної та Білої троÿнд»
Столітнÿ війна мала величезний вплив на
зміну влади в Англії та Франції. Особливо це
відчула Франціÿ: у битвах загинуло чимало
знатних і самовільних феодалів, замість ÿких
набрали досвідчених професійних найманців.
Керівні посади купували освічені та заможні
городÿни, таланти ÿких можна було викорис-
тати у відбудові країни. Важливо, що нові
люди у владі були вірні королю. Цю ситуацію
використав Людовик ХІ (1461—1483 рр.),
ÿкого з юних літ вважали вправним інтрига-
ном. У війнах він розраховував більше на
Людовик ХІ, хитрість, аніж на силу. Хоча король уклав
портрет, близько союз зі швейцарцÿми (найкращими європейсь-
1470 р. кими найманцÿми XV—XVI ст.), у відкриті
сутички з ворогами намагавсÿ не вступати.
Виклик королівській влади кинув лише бургундський
герцог Карл Сміливий. Він (грошовитий і
титулований) змалку виховувавсÿ в
рицарських традиціÿх, а тому в дорослому віці
витрачав немало коштів на утриманнÿ
власного двору, проведеннÿ банкетів,
полювань і турнірів. Одного разу допоміг
королю врÿтуватисÿ від смерті, однак той не
запам’ÿтав доброї послуги. Між конкурентами
розпалилисÿ виснажливі й довготривалі
внутрішні війни. Врешті, 1477 р. Людовик ХІ
намовив людей з оточеннÿ Карла Сміливого Карл Сміливий,
вбити сеньйора. Провінцію Бургундіÿ долу- портрет,
чили до королівських володінь, і Франціÿ XV ст.
об’єдналасÿ під владою Людовика ХІ ÿк
абсолютного монарха.
Схожі процеси відбувалисÿ в Англійському королівстві.
Столітнÿ війна виснажила Англію до краю. У країну поверта-
лисÿ переможені рицарі. Підкошені невдачами й озлоблені,
вони взÿли активну участь у внутрішніх усобицÿх, що розгорі-
лисÿ внаслідок династичної кризи. У боротьбу за престол
втÿглисÿ представники родин Йорків, геральдичним знаком
ÿких була біла троÿнда, і Ланкастерів, що мали своїм символом
30
червону троÿнду. Тому протистоÿннÿ й назвали Війною
Червоної та Білої троÿнд (1455—1486 рр.). Обидві династії мали
рівні претензії на владу та відчайдушно її домагалисÿ.
Невпинні бої, що тривали понад тридцÿть років, занапастили
країну. Загинули найкращі рицарі. А отже, досвідчені феодали
віддалилисÿ від державного життÿ. У результаті на трон усівсÿ
Генріх VII Тюдор, далекий родич Ланкастерів. Він помирив
сторони, що ворогували, одружившись із Єлизаветою Йоркською
(при цьому символічно додав до свого герба білу троÿнду).
Опираючись на парламент, нових дворÿн та містÿн, Генріх VII
поступово перетворивсÿ в беззаперечного (абсолютного) монарха
Англії. Династіÿ Тюдорів правила до XVII ст.
1. Як Столітнÿ війна сприÿла зміцненню королівської
влади? 2. Чим завершивсÿ конфлікт між Людовіком ХІ та
герцогом Карлом Сміливим?. 3. Якими були наслідки
Столітньої війни длÿ Англії? За ÿких обставин до влади
прийшла династіÿ Тюдорів?
«Жакерія».
Селянський жакет з особливою
м’якою підкладкою дав назву кривавим
подіям, що відбувалися на півночі Франції на початку
літа 1358 року. Район Бове, де спалахнула
«Жакерія», був чи не єдиною місциною, яка не
постраждала впродовж 20-ти років війни. Навіть
після розгулу «чорної смерті» у 1347–1353 рр., Бове
«Поразка Жакерії в Мо
залишався заможним благополучним регіоном.
9 червня 1358 р.»,
Довкола шастали загони іноземних найманців.
мініатюра з «Хроніки»
Залишені без контролю, вони свавільно грабували
Жана Фруасара, XV ст.
все і всіх. У битві при Пуатьє 1356 року англійці
захопили в полон короля Іоанна ІІ. Кошти для його викупу збирали з народу. Лідер
Генеральних Штатів Етьєн Марсель, делегат від третього стану, зумів прогнати з
Парижа дофіна (спадкоємця престолу). А Генеральні Штати виявилися
неефективними. Було ухвалено закон, який зобов’язував селян обороняти замки
рицарів. Вважають, що це рішення стало безпосередньою причиною стихійного
повстання. Простолюдини звинувачували «тих, що воюють» у ганебній поразці при
Пуатьє, адже саме власники замків мали захищати «тих, хто працює».
У селі Сен-Ле біля річки Уаза група селян зібралася, щоб обговорити той
факт, що рицарі покинули «доброго короля» біля Пуатьє. Вирішивши, що «вони
зганьбили й пограбували державу, тож було б добре знищити їх усіх», селяни
почали зі страти одного рицаря та його сім’ї, закликаючи інших робити так само.
Слабко організовані, але чисельні, загони бідноти шаленіли, з неймовірною
жорстокістю убиваючи сотні сеньйорів, васалів, їхніх дружин і сімей. Було знищено
чимало феодальних маєтків в північних околицях Парижа. Проти повсталих діяли і
31
війська дофіна, і загони його конкурента. За кілька тижнів всі повстанські групи
були розгромлені, а рицарі ще довго мстили селянам, «зачищаючи» бунтівні
території. Слово «jacquerie» надалі стало синонімом селянських повстань в
англійській і французькій мовах. Американська історикиня Барбара Тухман так
оцінює поразку Жакерії: «Як і будь-яке повстання століття, воно було розгромлене,
щойно правителі відновили свої нерви, вагою сталі, перевагами людини на коні та
психологічною неповноцінністю повстанців».

17 липнÿ 1453 року відбуласÿ останнÿ велика битва
Столітньої війни — білÿ містечка Кастільйон-ла-Батай у
Гасконі. Це був ключовий пункт длÿ деокупації Бордо.
Вирішальну роль у перемозі французів відіграла артилеріÿ, що досі
була «непомітною» у військовій історії Європи. Англійці кинулисÿ
на штурм французького табору і потрапили під шквальний
обстріл. Від артилерійського вогню, підсиленого стрілами лучників,
англійці втратили близько 4 тисÿчі воїнів. Французи — білÿ 100
бійців. Через три місÿці англійські війська у Бордо капітулювали.
Конфлікт, що тривав понад сто років, завершивсÿ!
STEM-завданнÿ «Інтерактивний плакат».
Матеріали: гаджет / доступ до інтернету.
Алгоритм виконаннÿ: 1. Об’єднайтесÿ в групи.
2. Підберіть додаткову інформацію про Столітню
війну або Війну Червоної та Білої троÿнд (на вибір). 3. Користу-
ючись платформою ThinkLink www.thinglink.com створіть інтерак-
тивний плакат за обраною темою. 4. Запрезентуйте результати
роботи однокласникам / однокласницÿм.
«Столітня війна»
https://learningapps.org/watch?v=pt473yvkk20
2. Які етапи в історії середньовічної Франції можна виділити?
3. Складіть ментальну мапу «Розвиток Франції в ХІ–ХІV ст.».
4. Обчисліть справжню тривалість воєн, про ÿкі йшлосÿ в
параграфі. 5. Вправа «Стрічка часу». Створіть стрічку часу.
Нанесіть на неї дати перебігу Столітньої війни, Жакерії,
встановленнÿ абсолютної монархії в Англії та Франції. 6. Вправа
«Історичний портрет». Укладіть історичний портрет Жанни д’Арк.
32
§ 34. Священна Римська імперія.
Чехія та Угорщина в XIV–XV ст.
Згадайте…
— умови Верденського договору 843 року;
— з якими державами Русь-Україна підтримувала
дипломатичні відносини.
Як ви розумієте… — значення термінів «імперія», «інвеститура»?
— столицею Угорського королівства з Х ст. і до монгольських завоювань
було місто Естергом на півночі країни; після походів монгольської
орди король Бела ІV зробив своєю резиденцією місто Буда (сьогодні
— частина Будапешту)?
34.1. Як утвориласÿ Свÿщенна Римська імперіÿ?

У Східному Франкському королівстві, ÿке утворилосÿ післÿ
розпаду імперії Карла Великого, продовжувала правити динас-
тіÿ Каролінгів. До складу новоутвореної держави ввійшли
германські землі, приєднані Карлом Великим: Тюрингіÿ, Фри-
зіÿ, Баваріÿ, Саксоніÿ, Швабіÿ, Франконіÿ. Із Х ст. тамтешні
жителі йменувалисÿ тевтонами, їхнÿ держава розвиваласÿ ÿк
роздроблена. Верховне управліннÿ належало герцогам, ÿкі
використали слабкість королівської влади й самовільно
розпорÿджалисÿ величезними територіÿми. Чималими земель-
ними площами володіла церква, зокрема єпископи та абати.
У дрібніших маєтках господарювали графи. Найважливіші
державні справи вирішувалисÿ на рейхстагах – особливих
зборах, куди прибували усі герцоги. У 912 р., коли помер
останній з Каролінгів, рейхстаг уперше обрав нового королÿ.
Імперію тевтони не забули. У 936 р. королем обрали
видатного Оттона І (936—973). Запобігаючи зовнішнім загрозам,
він приєднав багату Лотарингію з колишньою столицею –
містом Ахен, упокорив полабських слов’ÿн, розпочавши
експансію на Схід, а в 955 р., у битві поблизу річки Лех,
розгромив угорців, поклавши край їхній експансії.
У внутрішніх справах, по-перше, перетворив служителів
власного двору на вищих управлінців держави. Наприклад,
значно розширив повноваженнÿ канцлера, ÿкий зберігав
печатку, завідував архівом і зустрічав іноземних послів. По-
друге, новий правитель підтримав церкву, зробивши її ієрархів
33
феодалами-сеньйорами. Так поÿвилисÿ «духовні імперські
кнÿзі» – єпископи, абати і навіть абатиси монастирів. Навзаєм
вони забезпечували королівську скарбницю грошима, постачали
продукти та за потреби приводили війська.
Оттон І із дружиною Адельгейдою 2 лютого 962 р.
отримали від Папи Римського імператорські регалії. Відтоді
Німеччину знали ÿк Свÿщенну Римську імперію. Це був тріумф
Оттона І, ÿкий прирік його наступників до невпинних війн.
Коли папська влада була ослабленою,
німецькі монархи не мали проблем із
присвоєннÿм титулів. Однак поступово
папи римські зміцніли й звернули увагу
на те, що в Німеччині право інвеститури
(призначеннÿ на церковні посади)
належало не духовним, а державним
посадовцÿм. Конфлікт вдалосÿ залагоди-
ти лише 1122 р., коли уклали Вормсь-
кий конкордат (угоду в місті Вормс). За
Імператор Оттон І та цим документом духовних керівних осіб
імператриця Адельгей- висвÿчував Папа Римський, але феоди
да, скульптура, ХІІІ ст. вони отримували від імператора.
Конкордат ― угода між Папою Римським як керівником

держави та церкви й іншою державою.
1. Визначте особливості розвитку розвиток Східного

Франкського королівства. 2. Як держава тевтонів
перетвориласÿ у Свÿщенну Римську імперію? 3. Як
складалисÿ відносини між Свÿщенною Римською імперією та
Папою Римським?
34.2. Як розвиваласÿ Свÿщенна Римська імперіÿ

в XII—XV ст.?
Упродовж ХІІ — першої половини ХІІІ ст. розширеннÿ
кордонів німецької Імперії забезпечувала династіÿ Штауфенів
(1138—1254 рр.). Першими під удар потрапили слов’ÿнські
кнÿзівства. Під гаслом так званого «натиску на Схід»
прилучили Бранденбурзьке макрграфство (зі столицею в місті
Берлін) та Мекленбурзьке герцогство, де місцева знать
поступово онімечуваласÿ.
34
Видатний Фрідріх І Барбаросса (1152—1190 рр.) здійснив
кілька походів у Північну Італію, зруйнував місто Мілан та
інші, ÿкі чинили спротив. Покори від пап не дочекавсÿ,
натомість утратив завойовані території. Усередині країни
«рудобородий» пробував підпорÿдкувати герцогів, але загинув у
Третьому хрестовому поході, що й завадило успіхові кампанії.
Його син Генріх VI захопив Королівство Сицилію, де згодом,
завдÿки династичному шлюбу, утвердивсÿ Фрідріх ІІ (1212—
1250 рр.), ÿкий мало переймавсÿ інтересами батьківщини.
Фрідріх ІІ хотів підкорити усю Італію, роздавав привілеї
знатним родинам, збирав довкола себе освічених людей,
заснував Неаполітанський університет. Післÿ вигасаннÿ
династії Штауфенів настав період безкоролів’ÿ (1254—1273 рр.).
Феодали та «духовні імперські кнÿзі» вільно почувалисÿ у
власних маєтностÿх, ÿких «наплодилосÿ» близько сотні. Ці
клаптикові «провінції» фактично не підлÿгали імператорові.
Ситуацію намагавсÿ виправити Рудольф І Габсбург, ÿкого
обрали на трон 1273 р. вже в поважному віці. Він захопив
35
Австрійське герцогство. І хоча його нащадки тимчасово
втратили контроль над Свÿщенною Римською імперією, Австріÿ
аж до ХХ ст. перебувала під короною династії Габсбургів.
У XIV ст. до влади прийшла Люксембурзька родина. Її успі-
хом стала подіÿ 1338 р., відколи депутати рейхстагу ухвалили,
що титул імператора не потребує освÿченнÿ Папи Римського.
У 1356 р. Карл IV (1346—1378) видав «Золоту буллу», ÿка
впорÿдковувала правила обраннÿ правителів Свÿщенної
Римської імперії. Зокрема, церемоніÿ мала відбуватисÿ в місті
Франкфурт-на-Майні на зборах курфюрстів (виборців), куди
входили король Чехії, архієпископи
Майнца, Тріра і Кельна, пфальцграф
Рейнський, герцог Саксонії та марк-
граф Бранденбурга. Так імперіÿ, фак-
тично, перетвориласÿ в королівство.
Династіÿ Габсбургів, ÿка повернуласÿ
в XV ст., отримала в спадок розлад-
нану країну. Кожне кнÿзівство склика-
ло свій ландтаг, де представники від
станів обговорювали місцеві питаннÿ.
Імператори мало що вирішували.
Попри все, Свÿщенна Римська імперіÿ
проіснувала в роздробленому виглÿді
до ХІХ ст.
1. Назвіть напрÿмки військових завоювань німецьких
імператорів. 2. Визначте основні етапи в історії Свÿщенної
Римської імперії. 3. Охарактеризуйте основні положеннÿ
«Золотої булли» Карла IV.
34.3. Розвиток Чеського та Угорського королівств.

Гуситські війни в Чехії
Чехіÿ від ХІІ ст. входила до складу Свÿщенної Римської
імперії. Із-поміж її місцевої знаті підніссÿ кнÿжий рід
Пржемисловичів, представники ÿкого в ХІІІ ст. домоглисÿ
корони від Папи Римського. У той період королівство Богеміÿ
(назва історичного осердÿ Чехії) розпросторилосÿ в Центральній
і Східній Європі, а Оттокар ІІ (1253—1278 рр.) навіть хотів
стати імператором, але німецькі курфюрсти його не підтримали.
Чеська знать розсвариласÿ між собою, і в XIV ст. владний
престол опинивсÿ в руках правителів Свÿщенної Римської
імперії. З одного боку, пильна увага до Богемії перетворила її
36
столицю (місто Прага) в перлину Середньовіччÿ з величними
соборами та знаним Празьким університетом. Водночас чужинці
онімечували країну. Великими земельними угіддÿми володіла
католицька церква, верхівка ÿкої також походила з німців. На
початку ХV ст. проти таких утисків виступив Ян Гус, ректор
Празького університету, вчений, мислитель. Він засуджував
майнову нерівність між людьми, критикував торгівлю
індульгенціÿми, несправедливі побори за таїнства та духовні
посади, вимагав, щоби богослужіннÿ здійснювалисÿ чеською
мовою, а не латиною. На церковному соборі, що відбувсÿ в місті
Констанц, його звинуватили в єресі й засудили до спаленнÿ.
Вирок виконали 6 липнÿ 1415 р.
Спалення Яна Гуса, мініатюра, XVI ст.

Король Оттокар ІІ та його наступники — останні з Пржемисловичів,
мініатюра, XIV ст.
Післÿ прилюдної страти прихильники проповідника, ÿкі

йменувалисÿ гуситами, повстали, однак від початку між ними
ставсÿ розкол. Стримані чашники прагнули, головно, оновленнÿ
обрÿдів, ÿк-от причастÿ не лише хлібом, а й «чашею» – вином.
Рішучі таборити (від гори Табор, що на півдні Чехії) хотіли
збудувати на землі «Царство Боже», де зникнуть бідні та багаті,
а житимуть тільки за приписами Біблії. Попри суперечності,
обидві групи повстанців розпочали протицерковні й, певною
мірою, національно-визвольні гуситські війни, що тривали
впродовж 1419—1434 рр.
Римські папи п’ÿть разів оголошували хрестові походи
проти відступників, однак ті постійно перемагали. Вони ство-
рили дисципліноване й боєздатне військо, вдосконалили
озброєннÿ, повсюдно використовували гармати, а в перепочин-
ках і в боÿх огороджувалисÿ возами, ÿкі скріплювали
37
ланцюгами, облаштовуючи в такий спосіб оборонні табори.
Тривалий час гуситів очолював нездоланний Ян Жижка, але й
післÿ його смерті (від чуми) повсталі не знали поразок. Лише
коли римські духівники пішли на поступки (дозволили богослу-
жіннÿ чеською мовою, причащатисÿ вином усім віруючим), від
непокірних відкололисÿ чашники. Таборити не змогли
самостійно протистоÿти ворожим силам, ÿкі переважали, і в
1434 р. у битві поблизу села Липани здалисÿ. Закінченнÿ
гуситських воєн, однак, не принесло Чехії незалежності. Уже
від XVI ст. вона на 300 років стала провінцією Австрії.
38
До схожого результату прийшла
Угорщина. Упродовж ХІ — першої поло-
вини ХІІІ ст. Угорське королівство
простÿгалосÿ в межах сучасних Хорва-
тії, Трансильванії, Словаччини та
Закарпаттÿ. Щоби управлÿти такими
обширами, володарі домовлÿлисÿ з
місцевим баронством. У 1222 р. король
Андраш ІІ (1205—1235) видав «Золоту
буллу» – документ, що звільнÿв від
податків титулованих осіб і закріплював
за ними набуті власності. Однак у 1301
р. померли останні з Арпадів. Післÿ Король Карл Роберт
складних перипетій до влади прийшли Анжуйський, мініатюра,
їхні неаполітанські родичі – Карл XIV ст.
Роберт Анжуйський (1308—1342), а потім – його син Людовик І
Великий (1342—1382). Молодший став панувати також на
польському престолі, захопив Далмацію, вигнавши звідти
венеційців, намагавсÿ зібрати велику державу від Італії до
Литви, але зазнав невдачі. Він помер без спадкоємцÿ, тому за
угорську корону відчайдушно змагалисÿ найближчі сусіди.
Криза виникла тоді, коли на Балкан-
ський півострів вторглисÿ османи. Їх
натиск виÿвивсÿ згубним. У 1526 р. в
битві поблизу міста Мохач спільне
угорсько-хорватсько-чеське військо за-
знало нищівного розгрому від турець-
кої армії. Одну з частин Угорщини
захопила Османська імперіÿ, іншу –
Австріÿ.
1. Які території входили до складу середньовічних чеської
та угорської держав? Простежте за картою. 2. Визначте,
ÿким було становище Чехії в складі Свÿщенної Римської
імперії? Яке значеннÿ мав рух гуситів в історії Чехії? 3. Які
питаннÿ врегульовувала угорська «Золота булла»? Як і коли
Угорське королівство втратило державність?
«Дипломатія».
Русь-Україна обмінювалася дипломатичними місіями зі Священною
Римською імперією. Укладали міждержавні угоди. Князь Володимир
Великий підписував договори з Папою Римським Сильвестром ІІ, угорським
39
королем Стефаном І, польським королем Болеславом І та чеським королем
Болеславом ІІ. Князь Ярослав Мудрий підтримував відносини з німецькими
імператорами Генріхом ІІ, Генріхом ІІІ, Конрадом ІІ. Син Ярослава Мудрого,
Володимир, був одружений з Одою, ймовірно, дочкою німецького графа Ліпольда
фон Штаде. Ізяслав одружився з дочкою польського князя Мешка ІІ, Святослав
мав за жінку Оду — онуку німецького імператора, а Ігор — німецьку графиню
Кунігунду. Дочка Ярослава Анастасія стала королевою Угорщини.

2 лютого 962 року папа Іван XII у церкві свÿтого
Петра проголосив імператором німецького та італійського
королÿ Оттона з саксонської династії Людольфінгів, ÿкий
прибув до Риму длÿ захисту папської влади від зазіхань
італійських кнÿзів. Цим актом відновлювалась Римська імперіÿ. У
1157 році племінник Оттона імператор Фрідріх І Барбаросса
змінює назву імперії з Римської на Свÿщенну, а в 1254 році вперше
поєднано два прикметники – Свÿщенна Римська імперіÿ. Післÿ
втрати більшості італійських територій у 1474 році вперше
з'ÿвлÿєтьсÿ згадка про «Свÿщенну Римську імперію німецької нації»,
ÿка в офіційних документах була закріплена рішеннÿм Кельнського
рейхстагу 1512 року.
1. Вправа «Картки длÿ запам’ÿтовуваннÿ». Об’єднайтесÿ в

групи та створіть картки длÿ запам’ÿтовуваннÿ з історії
Свÿщенної Римської імперії / Чеського королівства /
Угорського королівства (на вибір або за вказівкою
вчительки / вчителÿ).
«Священна Римська імперія. Чехія. Угорщина»

https://learningapps.org/watch?v=pw1r28b5n23
2. Якими були особливості організації влади в Свÿщенній Римській
імперії? 3. Складіть ментальну мапу «Гуситські війни».
4. Поміркуйте, чому «Золоті булли» називають саме так. Власне
судженнÿ обґрунтуйте. 5. Вправа «Порівнÿльна таблицÿ». Створіть
таблицю длÿ порівнÿннÿ розвитку Чехії та Угорщини в період
Середньовіччÿ. 6. Вправа «Історичний портрет». Укладіть
історичний портрет одного з правителів чи діÿчів Свÿщенної
Римської імперії / Чеського королівства / Угорського королівства.
40
§ 35. Завершення Реконкісти
та утворення централізованої
держави в Іспанії
Згадайте…
— що таке Арабський халіфат;
— яку релігію сповідували засновники Арабського
халіфату.
Як ви розумієте… — терміни «емірат», «іслам», «мусульмани»?
— Альгамбру (палац-резиденцію династії Насрідів, правителів Гранад-
ського емірату) сучасники називали «найкрасивішою будівлею світу»;
— титул «католицьких королів» королівській парі Ізабель та Фернанду
надав Папа Олександр VІ?
35.1. Реконкіста
Швидко наступаючи, араби спромоглисÿ до 711 р. захопити
чи не весь Піренейський півострів. Король вестготів загинув,
чимало знаті перейшли на бік завойовників, прийнÿвши іслам.
Христиÿн відтіснили на північ, звідки вони успішно
«огризалисÿ». Перший відчутний успіх длÿ них прийшов ще в
718 р. – в битві поблизу поселеннÿ Ковадонга вони завдали
мусульманам першої відчутної поразки. Цей рік історики
називають початком Реконкісти – поступового звільненнÿ з-під
мусульманського володарюваннÿ.
Водночас, півострів «втратили» за
неповних сім років, а відвоювати його
в маврів (так іспанці називали арабів)
удалосÿ лише за понад сім століть.
Реконкіста стартувала з гірських
районів північної Іспанії. Позаÿк у
височинах арабській кінноті не
вдавалосÿ проÿвити свої кращі бойові
ÿкості, королівства Арагон, Кастиліÿ,
Леон і Наварра зуміли вистоÿти у
виснажливій боротьбі із загарбниками.
До них долучиласÿ Португаліÿ, ÿка у
ІХ ст. постала на західних звільнених
землÿх ÿк окреме графство Леонського
41
королівства. У 1139 р. Португаліÿ стала окремим королівством.
Окрім того, іспанцÿм надходила допомога з Франції, Італії та
Німеччини. Європейські рицарі активно брали участь у
поверненні христиÿнських земель, тому вже в Х—ХІ ст. успіхи
Реконкісти стали очевидними.
Християнські воїни під стінами Альгамбра, резиденція правителів

іспанського міста, мініатюра, XIV ст. Гранадського емірату, XIII–XIV ст.
У 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача христиÿн у

битві поблизу поселеннÿ Саграхас (Заллак). Чи не вперше у
світовій історії ворожі сторони домовилисÿ про день
протиборства. Араби не бажали брати зброю в руки в п’ÿтницю.
Юдеї, ÿких налічувалосÿ чимало у війську мусульман,
протестували проти кровопролиттÿ в суботу. Христиÿни ж не
хотіли січі в неділю. Зрештою, обрали понеділок, що виÿвивсÿ
длÿ рицарів трагічним. Великі втрати, ÿких вони зазнали, ще
на століттÿ сповільнили процес відвоюваннÿ. Лише в 1212 р. у
битві поблизу містечка Лас-Навас-де-Толоса, іспанці здолали
збройні сили маврів. Відтоді араби перейшли до оборони,
реконкістадори ж тіснили їх на південь.
42
Надалі іспанці відвоювали місто Кордова. Згодом під їх
натиском не встоÿли Севільÿ, Валенсіÿ, Мурсіÿ. Щоправда, в
XIV ст. міжусобні війни європейців загальмували наступ, але
араби чубилисÿ між собою ще більше. Через це впродовж XV
ст. під їх владою залишавсÿ лише Гранадський емірат. На
початку 1492 р. кастильсько-арагонське військо захопило місто
Гранада, таким чином завершивши Реконкісту. Рештки
чужоземної армії втекли в Північну Африку.
Реконкіста ― відвоювання християнами Піренейського
півострова з-під арабського володарювання, що тривало у
718–1492 роках.
1. Простежте за картою місцÿ найважливіших битв Рекон-
кісти. 2. Чому, на вашу думку, те, що араби змогли захопи-
ти за сім років, європейці відвойовували понад сім століть?
3. Представники ÿких країн долучалисÿ до Реконкісти?
35.2. Як жили іспанці XI—XV ст.?

Постійна боротьба із маврами
мала відчутний вплив на розвиток
іспанського суспільства. Реконкіста
постійно потребувала людей, тому в
христиÿнських королівствах Іспанії
ставленнÿ до «тих, ÿкі працюють»,
відрізнÿлосÿ від ставленнÿ до них в
інших країнах Європи. На верхньому
щаблі феодальної драбини,
беззаперечно, перебували королі,
нижче – служителі церкви та гранди (знатні багачі). Високим
статусом також пишалисÿ ідальго – феодали-воїни, на плечі
ÿких ліг основний тÿгар бойових дій. В Іспанії діÿли
духовно рицарські ордени (Калатрава, Алькантара), що
володіли замками й чималими угіддÿми.
Торгові шлÿхи Середземного морÿ збагачували іспанських
купців ÿкі продавали рибу, шкіри, вовну, сіль, зерно, вино й
олію. Від ХІІ ст. широко використовували найману працю,
створювали ремісничі цехи. Окрім того, чималі прибутки
отримували селÿни, ÿкі постачали продукти рицарÿм і
містÿнам. Унаслідок цього прості люди домоглисÿ певних
політичних прав. Ще від 1137 р. в королівстві Леон скликали
законодавчі збори (кортеси), але залученнÿ до їх роботи
43
представників третього стану відбулосÿ тільки в 1188 р. Відтоді
разом зі знаттю і духівництвом засідали й радилисÿ депутати
від міст і вільних селÿн. Вже в XIV ст. кортеси стали звичними
на Піренеÿх.
Як і в Русі, іспанське суспільство вирізнÿлосÿ тим, що стан

ідальго не був закритим. Усÿкий містÿнин, ÿкий міг купити
бойового конÿ, зброю, зрівнювавсÿ у правах із феодалом.
Подекуди це робили примусово, адже війська потребували
рицарів. Однак, незважаючи на обіцÿнки, жителі міст не
бажали ставати «тими, ÿкі воюють», і віддавали перевагу
звичному повсÿкденню.
Кортеси — законодавчі збори, а згодом станово-

представницькі органи держав Піренейського півострова.
1. Чому перші кортеси у королівстві Леон перетворилисÿ в

справжні станово-представницькі збори саме в 1188 р.?
2 Назвіть основні стани середньовічного суспільства
Піренейського півострова. 3. Порівнÿйте структуру
іспанського суспільства із соціальною структурою інших середньо-
вічних держав.
35.3. Об’єднаннÿ Іспанії

Христиÿнські Піренейського півострова перебували у
родинних стосунках. Їх зближенню також сприÿла спільна
боротьба проти арабів. У 1415 р. португальці навіть захопили
Сеуту, місто у північній Африці, чим визначили свою долю
морської держави. Водночас, уже в 1230 р. Кастиліÿ, Леон,
Астуріÿ та Галісіÿ об’єдналисÿ в потужне Кастильське
королівство з населеннÿм близько 6 млн осіб. Королівство
Арагон, де проживало майже 1 млн людей, за величчю посідало
друге місце. В обох визрівали об’єднавчі мрії, що незабаром
зреалізувалисÿ. У 1469 р. Ізабель І Кастильська вийшла заміж
за Фернандо ІІ Арагонського. Цÿ династична уніÿ визначила
майбутнє єдиної Іспанії.
44
Певний час шлюб тримали в таємниці. Лише в 1479 р.
«молодÿта» остаточно стали правити в Кастилії, Леоні та
Арагоні. Тоді ж і створили Королівство Іспаніÿ. За перемогу
над маврами їх прозвали «католицькою королівською парою»,
ÿка керувала під девізом: «Ізабель і Фернандо – рівнозначні та
рівноцінні». Успішна Реконкіста підвищила їх авторитет та
віддала їм у руки фактично необмежену владу, тож потреби в
скликанні кортесів не було. Духівництво та рицарі вже не
брали участі в зборах. Містÿни, ÿкі залишилисÿ, обговорювали
другорÿдні питаннÿ податків.
Позаÿк співправителі виÿвилисÿ фанатиками католицизму,
посилилисÿ цькуваннÿ юдеїв і мусульман. Їх змушували вихре-
щуватисÿ задовго до завершеннÿ Реконкісти, але це не рÿтувало
від гонінь. Хоча чимало наверталисÿ в христиÿнство, перед
страхом розправ їм доводилосÿ втікати за кордон. Втечами
насамперед рÿтувалисÿ ремісники та купці, що спричинило
занепад господарства. Водночас саме Ізабель І повірила італійцю
Христофорові Колумбу й оплатила його пошуки короткого
морського шлÿху в Індію. У 1492 р. він «випадково» відкрив
Америку, що згодом збагатило Іспанію та перетворило її на
велику колоніальну державу.
Уривок із «Хроніки Іспанії» про умови, що їх висували маврам
у звільненому від них місті Толедо (1085 р.): «І звернулися маври до
короля з проханням, щоб він залишив їх у місті і щоб зберегли вони свої
будови … та усе те, чим володіють. І король дозволив їм проживати в
місті і велів, щоби маври платили ті самі податки, які брали з них мавританські
королі, і до того ж оголосив їм, що головна мечеть довічно належатиме їм…».
1. Які держави увійшли до об’єднаного Кастильського
королівства? 2. Опишіть процес об’єднаннÿ Іспанії. 3. Як
іспанці ставилисÿ до маврів післÿ Реконкісти? Длÿ
підтвердженнÿ своєї думки скористайтесь текстами
параграфа та уривка з «Хроніки Іспанії».
«Ізабель».
Уявіть, що майбутня королева Іспанії Ізабель дитинство провела
майже у вигнанні. ЇЇ батько помер, коли дівчинці було всього 4 роки.
45
Старший брат по батькові Енріке став королем та відправив Ізабель з родиною в
невелике містечко Аревало. Дівчина отримала погану освіту, але була дуже
набожною. Не маючи власних дітей, король Енріке проголосив сестру
принцесою Астурійською — спадкоємицею престолу. Ізабель відмовила
п’ятьом претендентам на її руку. Серед них — королю Португалії, брату короля
Англії та брату короля Франції. Згодом погодилася вийти заміж за спадкового
принца невеликого сусіднього королівства Арагон. Вінчання відбувалося
таємно. На основі цієї династичної унії утворилась Іспанія!
У місті Севільÿ зберігсÿ середньовічний палац,
збудований в мавританському стилі. Перша фортецÿ на
цьому місці з’ÿвиласÿ в VIII столітті, потім її
перебудовували. Вишукана будівлÿ була резиденцію мусульманських
халіфів Держави Альмохадів, а згодом палацом христиÿнських
королів Іспанії. Верхні покої Алькасару й нині використовуютьсÿ
іспанською королівською родиною ÿк офіційна резиденціÿ в Севільї.
Палац у Севільї ще називають Севільським Алькасаром.
STEM-завданнÿ «Фотоколаж».
Матеріали: гаджет, доступ до інтернету.
Алгоритм виконаннÿ: 1. Віднайдіть за допомогою
додаткових джерел інформацію про визначні
пам’ÿтки архітектури середньовічної Іспанії. 2. Створіть фотоколаж
із зображеннÿми цих пам’ÿток. 3. Порівнÿйте будівлі, створені у
мавританському та христиÿнському стилÿх. 4. Висловте власну
думку про взаємозв’ÿзок двох середньовічних культур на Піренеÿх.
«Реконкіста»
https://learningapps.org/watch?v=pj1akdmc520
2. Чому арабам вдалосÿ швидко завоювати та кілька століть
контролювати Піренейський півострів? 3. Створіть стрічку часу, на
ÿкій позначте ключові дати Реконкісти. 4. Поміркуйте, ÿкі
чинники вплинули на формуваннÿ особливої структури
середньовічного іспанського суспільства. 5. Вправа «Фішбоун».
Створіть схему-фішбоун, визначивши причини, основні події та
наслідки Реконкісти. 6. Вправа «Сторітелінг». У формі
сторітелінгу розкрийте процес об’єднаннÿ Іспанії.
46
§ 36. Італійські міста-республіки
та їх особливості
Згадайте…
— які держави після розпаду імперії Карла Великого
намагалися контролювати територію Італії;
— який вплив на політичне життя середньовічної Європи
здійснював Папа Римський.
Як ви розумієте… — поняття «місто-держава», «гільдія»?
— із ІХ століття формується середньовічна міжнародна торгівля; на
торгових шляхах Середземного моря панували італійські міста-
держави; вони спеціалізувалися на експорті лляних тканин,
непряденої бавовна та солі;
— товарообмін між арабським світом і Європою включав рабів, прянощі,
духи, золото, коштовності, вироби зі шкіри, хутра тварин, розкішні
тканини, особливо шовк?
36.1. Особливості розвитку Південної Італії.

Що таке Папська область?
Середньовічна Італіÿ також була надзвичайно роздробленою.
Ще від античних часів вона вважаласÿ найціннішою складовою
Римської імперії, а тому, немов магнітом, притÿгувала
войовничих сусідів. Південь Італії на тривалий період
підкорили візантійці, араби, опіслÿ – нормандці. У ХІІ ст.
Апуліÿ та Сициліÿ об’єдналисÿ під владою нормандського графа
Рожера ІІ у Сицилійське королівство. Проте війни не
припинÿлисÿ. Владу норманів змінили німецькі Штауфени.
Прихильників німецьких імператорів в Італії почали називати
гібелінами, їх противників, що підтримували пап римських, –
гвельфами. Найвпливовіший із Штауфенів, імператор Фрідріх
ІІ, ухвалив 1231 р. відомі Мельфійські конституції. Цей
цікавий звід законів проголошував централізовану королівську
владу, закони ÿкої були вищими, ніж місцеве феодальне право.
Проте такі рішеннÿ мало впливали на загальний розвиток
регіону. Незважаючи на наступні війни та зміни правлÿчих
династій, уже від початку ХІІІ ст. Південна Італіÿ почала
перетворюватисÿ у сільськогосподарський регіон, ÿким
залишаєтьсÿ й донині.
47
Папська область утвориласÿ ще у VIII ст., хоча становище
понтифіків було непевним. У Центральній Італії владу з ними
розділили кнÿзі та графи, ÿкі безперервно воювали між собою,
що ускладнювало контакти Півднÿ і Півночі. Папська область
була теократичним державним утвореннÿм, у ÿкому всю
повноту світської та духовної влади утримували папи римські.
Проте, коли французькі королі захопили римських пап в
«авіньйонський полон», зберігати єдність Папської області
стало неможливо. У Мантуї, Феррарі, Урбіно та інших дрібних
володіннÿх утверджувалисÿ місцеві правителі. Водночас, від
XV ст. культурне значеннÿ Риму та Папської держави зросло.
Папа Миколай V (1477—1455) значно розбудував Ватиканський
палац, заклавши основу длÿ знаменитої Ватиканської
бібліотеки. Довкола нього збиралисÿ знавці книг, письменники,
будівничі. Не меншим впливом користувавсÿ Сикст IV (1471—
1484) на замовленнÿ ÿкого збудували Сикстинську капеллу —
всесвітньовідому архітектурну пам’ÿтку.
Сикстинська капела всередині та зовні
Теократія (дослівно: боговладдя) ― форма правління, за якої

влада в державі належить духовенству або главі церкви;
політична система, за якої релігійні діячі мають вирішальний
вплив на державні справи.
1. Визначте причини роздробленості Італії. 2. Хто такі
гвельфи та гібеліни? 3. За допомогою карти, що в
підпараграфі 34.2, визначте, ÿкі держави існували на
території Італії у середні віки.
48
36.2. Особливості розвитку північної Італії
За античних часів Північна Італіÿ славиласÿ своєю міською
культурою, ремеслами та торговими маршрутами. Хоч вони і
зазнали руйнувань на початку Середньовіччÿ, цей античний
спадок усе ще впливав на розвиток регіону. Від ХІ ст. у
Північній Італії рицарі «зливалисÿ» з містÿнами, тому не
утворювали звичної длÿ Європи феодальної драбини. Ключові
ролі відігравали великі міста Флоренціÿ, Венеціÿ, Мілан, Генуÿ
та Болоньÿ, що поступово переросли в держави. Їхні ремісники
славилисÿ високоÿкісними виробами, а купці заполонили весь
європейський простір, продаючи крам зі Сходу (тканини, вина,
прÿнощі тощо). Завдÿки постійним грошовим надходженнÿм
розквітли банки. Скажімо, флорентійська родина Перуцці
надавала позики французьким та англійським королÿм
(щоправда, коли ті в роки Столітньої війни відмовилисÿ
віддавати борги, кредитори розорилисÿ).
Мапа міста Венеція, 1650 рік Мапа міста Генуя, XV ст.
Міське повітрÿ вабило й селÿн. Їх навіть спонукали

переселÿтисÿ. Зокрема, в 1257 р. у місті Болоньÿ ухвалили
закон («Райський акт»), відповідно до ÿкого переведеннÿ будь-
кого в стан «тих, ÿкі працюють», каралосÿ штрафом тому, хто
підкорював, та відрубуваннÿм руки і ноги тому, хто підкоривсÿ.
Як наслідок, упродовж XIII—XIV ст. чисельність північноіта-
лійських городÿн сÿгала десÿтків тисÿч осіб. Деÿкі міста
засновували власні колонії. Наприклад, Генуÿ володіла містами
Кафа (Феодосіÿ), Мангуп, Чембало (Балаклава) в Криму,
Монкастро (Білгород Дністровський), Лікостомо (Кіліÿ) у
Подунав’ї.
Уривок з промови дожа міста Венеція (XV ст.): «Щороку Венеція
вивозить у Ломбардію товарів на таку суму: на 100 тис. дукатів
конопель, на 25 тис. дукатів бавовни, на 30 тис. дукатів бавовняної
пряжі, на 120 тис. дукатів італійської вовни, на 250 тис. дукатів парчі та
49
шовкову, на 30 тис. перцю, на 64 тис. кориці, на 8 тис. імбиру, на 95 тис. цукру, на
30 тис. швейного та вишивального приладдя, на 120 тис. красильного дерева, на
50 тис. інших барвників, на 250 тис. крейди і на 30 тис. рабів. Я не рахую прибутку
від продажу солі (1 млн дукатів). Погодьтеся, що така торгівля дуже вигідна.
Подивіться, скільки вона приводить у рух кораблів, щоб перевезти товари в
Ломбардію, щоб їхати за ними в Сирію, у Романію, в Каталонію, у Фландрію, на
Кіпр, у Сицилію, в усі кінці світу. … Прибуток купців становить щонайменше
600 тис. дукатів».
1. Назвіть міста-держави Північної Італії. 2. Опишіть

особливості господарства та соціальної структури цього
регіону. 3. Які колонії заснували італійці на території
України?
36.3. Політичний уклад міст північної Італії

На початку ХІІ ст. Флоренціÿ з околицÿми перетвориласÿ в
комуну. Із 1138 р. в ній діÿло виборне правліннÿ, очолюване
консулами та радою, куди в різні періоди входило 100—150
«депутатів». Окремі питаннÿ обговорювали на загальних
народних зборах. Флорентійці виступили проти феодалів, ÿкі
жили неподалік. Їх замки зруйнували, а самих переселили в
місто. У Венеції правили дещо по-іншому. Її очолював дож,
ÿкого обирали пожиттєво. Йому допомагали 6 порадників і
колегіÿ 40 мужів, ÿкі спільно розв’ÿзували найважливіші
проблеми. У ХІІІ ст. венеційці уклали «Золоту книгу», куди
записали найвизначніші родини і лише з-поміж них обирали
собі керівників.
Місто Мілан уважалосÿ осердÿм Ломбардії. Кілька разів
його руйнував німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, але
воно щоразу відроджувалосÿ. Ремісничі майстерні забезпечили
йому промислове піднесеннÿ. У XV ст. владу перейнÿв
кондотьєр (керівник найманих військ) Франческо Сфорца. За
правліннÿ його родини міланці відчули себе не тільки
громадÿнами сильної держави, а й долучилисÿ до твореннÿ
знаменитої культурної спадщини середньовічної Італії. Отож
населеннÿ італійських міст переважно утворювало республіки,
де управлÿли народні обранці. Так містÿни самостійно
порÿдкували колективним життÿм. Водночас від XV ст. значно
посилилисÿ впливові династії. Подекуди утвердилисÿ олігархи
– знатні й багаті люди, ÿкі прагнули керувати.
Поÿва олігархів призводила до утвердженнÿ тиранії — влади
правителів, ÿкі правили одноосібно, спираючись на підтримку
городÿн. Яскравим прикладом такої політики стало правліннÿ
50
родини фінансистів Медічі у Флоренції. Практичний і
надзвичайно багатий Козімо Медічі у 1416 р. захопив владу у
місті, здолавши опонентів із банкірського дому Абруцці. Він
своїм коштом роздавав хліб у голодні роки, був покровителем
мистецтва. Порівнÿно із іншими тиранами, він не страчував
опонентів, задовольнÿючись конфіскацією їхніх володінь. Цю
політику продовжив його внук Лоренцо Медічі (1448—1492),
ÿкий витратив чимало коштів родини на меценатство і
підтримку здібних людей. Проте показова розкіш та
самоуправство налаштувало проти його нащадків простих
флорентійців, ÿкі ненадовго навіть спромоглисÿ вигнати родину
заможних банкірів із міста.
Місто Флоренція, малюнок-мапа, XV ст.

Лоренцо Медічі,фрагмент фрески
Доменіко Гірландайо в каплиці Сансетті,Флоренція, близько 1485 року
1. Як організовувалось управліннÿ Флорентійської комуни?

2. Чому родині Медічі вдалосÿ захопити владу в місті?
3. Визначте причини посиленнÿ влади олігархів у більшості
італійських республік. Думку обґрунтуйте.
«Генуезці в Криму».
Присутність генуезців у Криму тривала з 1261 року до 1475 року. За
цей час південний берег Криму став торгівельним хабом між Сходом і
Заходом. Ця територія називалася Ґазарія. Центральним містом була Кафа
(Феодосія). Відомо, що до 1453 року верховним правителем Кафи і всієї Генуезької
Ґазарії був дож Генуезької республіки. Він призначав консула — свого пред-
ставника в Кафі та ще в деяких колоніях: Чембало (Балаклава), Солдаї (Судак),
Тані (колонія в гирлі Дону). Консул Кафи призначав консулів меншого рангу в
Алустон (Алушта), Гурзуф, Яліт (Ялту) та в інші факторії Південного берега, які в
сукупності створювали Капітанство Готію — складову Генуезької Ґазарії.
Населення генуезьких колоній було строкате: італійці, вірмени, русичі, татари,
греки.
51
Міжнародна середньовічна торгівлÿ процвітала,
оскільки багато міст-держав створювали міжнародні
торгівельні поселеннÿ, в ÿких іноземним купцÿм
дозволÿлосÿ торгувати та тимчасово жити. На початку ХІІІ ст.
Генуÿ мала 198 постійних купців, з ÿких 95 були фламандцÿми і 51
французами. До середини ХIV ст. італійські міста-держави
торгували навіть із такими далекими партнерами, ÿк монголи.
Торгівельні експедиції фінансували багаті інвестори. Той, хто
повністю профінансував експедицію, отримував 75 % прибутку, а
купці, що продали товар, – решту. Такий вид інвестицій називавсÿ
commenda. Існувала ще societas maris: інвестор вкладав у товар дві
третини капіталу, а купець – решту. Тоді прибуток діливсÿ
50:50. Так формувалисÿ поколіннÿ купців з однієї родини,
наприклад, Медічі з Флоренції.
STEM-завданнÿ «Палац дожів у Венеції».
Матеріали: гаджет, доступ до мережі інтернет
Алгоритм виконаннÿ: 1.Оглÿньте Палац дожів у Венеції за
допомогою додатку Google Earth https://earth.google.com .
2. На основі віртуальної екскурсії опишіть можливі враженнÿ
іноземців, ÿкі відвідували Венецію у середні віки 3. На бажаннÿ,
скористайтесÿ функцією «Додати» та створіть слайд про особливості
управліннÿ Венецією у середні віки.
«Італійські міста-республіки»
https://learningapps.org/watch?v=psi5y7irc23
2. Які чинники перешкоджали об’єднанню Італії у Середньовіччі?
3. Складіть короткий перелік предметів, ÿкими торгували
італійські купці. 4. Поміркуйте та порівнÿйте розвиток Північної
та Південної Італії у середні віки. 5. Вправа «Комерційний
маршрут». Скориставшись додатковою інформацією «прокладіть»
умовний маршрут, ÿкий могли долати генуезькі купці у середні
віки. Візуалізуйте його за допомогою доступних інтернет-ресурсів.
6. Вправа «Ментальна мапа». Укладіть ментальну мапу на тему
«Середньовічні держави на території Італії».
52
§ 37. Польське королівство
в XIV–XV століттях. Утворення
Великого князівства Литовського
Згадайте…
— з якими країнами Центральної Європи Русь-Україна
мала династичні зв’язки.
— поняття «язичництво»,
«династична унія»?
— історичний роман Володимира Рутківського «Сині Води» було
визнано Книгою року ВВС – 2011; у ньому, зокрема, йдеться про
битву між військами князя Ольгерда та монгольськими загонами
1362 року, за результатами якої значні території України увійшли до
Великого князівства Литовського; сучасні історики сперечаються про
точну локацію цієї битви, а частина дослідників вважає, що Сині Води
— це річка Синюха на Кіровоградщині?
37.1. Польське королівство

Відомості про перших польських
кнÿзів з династії П’ÿстів сÿгають X ст.
Кнÿзь Мєшко І (960—992), ÿк ви прига-
дуєте, в 966 р. охрестив країну. Опіслÿ
розширював її межі на захід і схід,
приєднуючи землі на узбережжі Бал-
тійського морÿ, в Сілезії та Малополь-
щі. Його син Болеслав І Хоробрий (992—1025) утвердив
польське правліннÿ від Балтики до Карпат, і від Ельби на
заході до Волині на сході. Столичним містом його держави став
Краків. Кнÿзь Болеслав І відстоÿв свою владу в боротьбі зі
Свÿщенною Римською імперією, добивсÿ визнаннÿ окремого
аріхєпископства. Відтоді польські володарі перебували в тісних
контактах із папським Римом. На короткий час Болеславу I
вдалосÿ опанувати Чехію, приєднати моравські землі. У 1018 р.
на заклик кнÿзÿ Свÿтополка він захопив Київ, хоча змушений
був відступити з міста через спротив киÿн. За легендою,
Болеслав І ударив по київських Золотих воротах мечем, від чого
на тому з’ÿвиласÿ щербина. Меч Щербець перетворивсÿ на
легендарну реліквію П’ÿстів, ÿка сьогодні зберігаєтьсÿ у
Кракові.
53
Через постійні сварки до ідеалів своїх засновників
польським П’ÿстам вдалосÿ повернутисÿ нескоро. Як не дивно,
але на початку 1240-х рр. деÿкий лад внесло монгольське
вторгненнÿ. Післÿ нього польські кнÿзі, ÿк і угорські королі,
запрошували переселенців із Заходу, переважно німців, ÿкі
принесли свої традиції господарюваннÿ, що позитивно впливало
на внутрішнє життÿ. Хоча перші спроби утвердити королівську
владу відбулисÿ ще наприкінці XIII ст., остаточно об’єднав
Польщу Владислав І Локєток (1320—1333), ÿкий у 1320 р.
отримав королівську корону. Роздаючи привілеї містам і знаті,
отримав надійних союзників длÿ протистоÿннÿ з Тевтонським
орденом.
Його син Казимир ІІІ коронувавсÿ в
1333 р. Він одразу заручивсÿ підтримкою
вищого католицького духівництва,
налагодив добросусідські взаємини з
Угорщиною, підібрав надійних союзників
у Західній Європі. Проте розв’ÿзаннÿ
зовнішніх питань коштувало дорого. Щоб
помиритисÿ з чехами, він поступивсÿ
Монета Сілезією, а заради згоди з Тевтонським
Казимира ІІІ, XIV ст. орденом пожертвував Помор’ÿм, що на
узбережжі Балтійського морÿ. Водночас
цей мир дав змогу повести війну за галицько-волинську
спадщину. У 1349 р. післÿ низки успішних походів Казимир ІІІ
захопив місто Львів та значні території Галицького кнÿзівства.
Він дбав про розвиток власної країни: упорÿдкував управліннÿ,
захищав селÿн від свавіллÿ феодалів, карбував монети, надавав
пільги містам, заснував Краківський університет. Післÿ його
смерті в 1370 р. династіÿ П’ÿстів припинила існуваннÿ.
Хроніст Янко з містечка Чарнков (XIV ст.) про захоплення
Казимиром ІІІ Галицької землі: «…(Король) змурував місто, котре на
честь свого імені назвав Казимиром, а також змурував багато інших
міст, насамперед: в землі Руській місто Ламбург, інакше Львів, і два
замки, замок Перемишль, замок і місто Сянок, місто Kopocно, замки Любачев,
Теребовлю, Галич, Тустань. Всі ці міста й замки дуже міцними мурами, домами й
високими вежами, надзвичайно глибокими ровами й іншими оборонними речами
оточив задля оздоби народу, задля оборони й опіки Польського королівства. За
часів цього короля в лісах, гаях та дібровах було засновано стільки сіл та міст, що
стільки ніколи не виникало в Польському королівстві...»
54
1. Скористайтесÿ картою «Хрестові походи та держави
хрестоносців», що в параграфі 30. Віднайдіть на карті:
столиці Польщі; держави, із ÿкими межувало Польське
королівство; територіальні втрати та надбаннÿ у період
середніх віків. 2. Визначте характерні досÿгненнÿ згаданих у
параграфі польських правителів із династії П’ÿстів. 3. Поміркуйте,
чому Польща була зацікавлена у встановленні своєї влади на
українських землÿх? Із ÿкими подіÿми пов’ÿзані спроби польських
кнÿзів та королів поширити вплив на Україну?
37.2. Як формуваласÿ Литва?

Давні литовці чи не найдовше в Європі залишалисÿ
ÿзичниками. У ХІІІ ст., щоби протистоÿти нападам Польщі,
Тевтонського ордену й Русі, розрізнені племена почали
об’єднуватисÿ в кнÿзівство. Уже 1253 р. кнÿзь Міндовг отримав
корону від Папи Римського Інокентіÿ IV. Того ж року
коронували галицько-волинського кнÿзÿ Данила Романовича.
Такий обопільний крок – це реакціÿ на монгольське
вторгненнÿ, очолити боротьбу проти ÿкого могли нові висвÿчені
королі. Щоправда, Міндовг скоро повернувсÿ до ÿзичництва, а
післÿ його смерті в країні вчиниласÿ внутрішнÿ колотнеча.
Упродовж XIV ст. у Литві найуспішніше правили Гедимін
(1316—1341) та Ольгерд (1345—1377). Кнÿзь Гедимін згуртував
під своїм правліннÿм численні уділи, на рівних воював із
Тевтонським орденом. Щоб почуватисÿ впевненіше, він одружив
доньку Анну з майбутнім польським королем Казимиром ІІІ.
Під орудою Гедиміна литовці взÿлисÿ потроху приєднувати
руські землі. Його сини продовжили експансію на південь.
«Ольгерд, Великий князь

Литовський», ілюстрація
з «Хроніки європейської
Сарматії» Алессандро «Князь Данило Острозький у битві на Синіх Во-
Ґваньїні де Ріццоні, 1578 рік дах. 1362 р.», художник Артур Орльонов, 2012 рік
55
Кнÿзь Ольгерд приєднав Смоленщину, від 1349 р. вів
боротьбу за території Галицько-Волинської держави (або
Королівства Руського), опіслÿ прилучив місто Київ, виборов у
Константинопольського Патріарха право на відновленнÿ
православної митрополії длÿ русичів і литовців. У 1362 р. він у
битві поблизу річки Сині Води розбив ординців. Як наслідок,
кордони його володінь простÿглисÿ від Балтійського до Чорного
морів. Цікаво, що у велетенській державі послуговувалисÿ
руською мовою. В управлінні новоприєднаними теренами
литовці дотримувалисÿ принципу «Старого не змінюємо, нового
не вводимо».
Велике кнÿзівство Литовське було однією з
найбільших держав пізнього Середньовіччÿ. Длÿ оборони від
зазіхань Тевтонського ордену кнÿзі створили добре
озброєне військо з важкоозброєною кіннотою. Діÿло правило: хто
володіє землею, той служить у війську, хто не виконує цю
повинність – втрачає землю. Тож литовські кнÿзі встановили свій
контроль над теренами сучасних Литви та Білорусі, значною
частиною України, невеликими частинами Польщі, Росії, Молдови
та Латвії. Зокрема, кнÿзь Любарт у 1340 році приєднав до Литви
Волинь. Кнÿзь Ольгерд у 1355-1356 роках поширив свою владу на
Чернігово-Сіверщину, а в 1362 році приєднав Київ та Київську
землю, у 1363 році – Поділлÿ. У Литовській державі проживало від
3,8 до 8 мільйонів осіб. Населеннÿ було різноетнічним: 90% не були
литовцÿми. Литовці перейнÿли від українців систему будівництва
фортець, валів, веденнÿ господарства, зберегли законодавство на
основі «Руської правди», а руська мова стала офіційною мовою
документів, законів та суду.
1. Поміркуйте, за ÿких умов відбуваєтьсÿ перетвореннÿ

литовських племен на впливову середньовічну державу.
2. З’ÿсуйте, ÿкі методи використовували литовські кнÿзі
длÿ посиленнÿ своєї ролі у міжнародних відносинах.
Наведіть приклади. 3. Які українські землі потрапили до складу
Великого кнÿзівства Литовського. За ÿких обставин це відбулосÿ?
37.3. Початок формуваннÿ Польсько-Литовської

держави
Післÿ смерті королÿ Казимира ІІІ влада у Польщі перейшла
до угорського правителÿ Людовіка І (за попередньою домовле-
ністю). Однак, коли Людовік І помер, проблема престоло-
56
наслідуваннÿ загостриласÿ. У нього лишиласÿ донька Ядвіга,
длÿ ÿкої польська еліта вирішила підібрати гідного чоловіка.
Вибір впав на литовського кнÿзÿ Ягайла (1377—1434).
У 1385 р., щоб убезпечитисÿ від Тевтонського ордену,
литовський кнÿзь Ягайло Ольгердович уклав Кревську унію з
Польщею та одруживсÿ з польською королевою Ядвігою
(королівські права визнавалисÿ саме за нею). За умовами угоди,
кнÿзівство зобов’ÿзувалосÿ ввійти до складу королівства, а
власних «громадÿн» навернути в католицьку віру. Ягайло
охрестивсÿ сам, прийнÿв ім’ÿ Владислав ІІ, ставши воднораз
польським королем та Великим кнÿзем Литовським. Хоча
об’єднаннÿ сприйнÿли не всі, зокрема литовці, упродовж XV—
XVI ст. обидва народи невпинно зближувалисÿ й міцніли.
Згодом Ягайло уступив кнÿзюваннÿ в Литві двоюрідному
братові Вітовту (правив у 1390—1434 рр.), котрий значно
розширив межі Великого кнÿзівства Литовського, Руського і
Жемайтійського. Його кнÿзівство тривалий час було
самостійним учасником міжнародних відносин.
Об’єднані польсько-литовські війська завдали поразки

Тевтонському ордену у 1410 р. білÿ Грюнвальда. Перемога дала
можливість послабити впливи братів-рицарів та поступово
приєднувати їхні володіннÿ. Подоланнÿ спільного ворога
зміцнило королівську владу. У 1413 р. умови Городельскої унії
підтвердили попередні рішеннÿ про об’єднаннÿ держав.
Литовське боÿрство зрівнювалосÿ у станово-правовому
становищі з польськими магнатами і шлÿхтою. Однак йшлосÿ
лише про тих боÿр, що перейшли у католицтво. Православні ж
57
опинÿлисÿ в опозиції, що призвело до посиленнÿ внутрішнього
протистоÿннÿ.
1. Пригадайте факти укладеннÿ династичних уній в
історії середньовічної Європи. Наведіть приклади.
2. Визначте основні умови Кревської унії. 3. Назвіть
результати та наслідки Грюнвальдської битви.
«Городло».
2 жовтня 1413 року у місті Городло (територія сучасної Польщі) на
спільному польсько-литовському сеймі укладено особисту угоду
між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом і великим князем
литовським Вітовтом. Підтверджено чинність Кревської унії 1385. Польський
король Владислав ІІ Ягайло ставав «Найвищим Князем Литви», а литовський
князь Вітовт був довічно проголошений «Великим Князем Литви та всіх земель
Руси паном і спадкоємцем». У документах сейму визначено загальні правила
обрання монархів. На території Литовського князівства вводився
адміністративний устрій на зразок Польського королівства. Проте отримати
привілеї змогли лише знатні особи, що були католиками. Права українсько-
білоруського православного населення Великого князівства Литовського були
проігноровані.
1. Вправа «Кола Вена». Створіть схему «Розвиток Польщі

та Литви у середні віки» за принципом діаграми Вена.
Запишіть спільні та відмінні риси.
«Польське королівство та Велике князівство
Литовське»
https://learningapps.org/watch?v=pqyzymfcj23
2. Які фактори сприÿли зближенню Польського королівства та
Великого кнÿзівства Литовського? 3. Складіть схему «Кревська
уніÿ». 4. Поміркуйте, чому включеннÿ українських земель до
складу Литви називають «тихою експансією» (пригадайте значеннÿ
терміну «експансіÿ»). 5. Вправа «Історичний портрет». Створіть
історичний портрет одного із правителів Польського королівства чи
Великого кнÿзівства Литовського. 6. Вправа «Історична
реконструкціÿ». Із додаткових джерел дізнайтесÿ інформацію про
хід Грюнвальдської битви. Складіть розгорнутий план опису події.
58
§ 38–39. Удільні князівства
на теренах Русі-України
Згадайте…
— рішення Любецького снему;
— імена князів, яким вдалося зберегти контроль над
більшістю територій Русі-України в ХІ ст.
— поняття «удільний князь»,
«феодальна роздробленість»?
— син Ярослава Мудрого Святослав Ярославович після смерті батька
став князем у Чернігові; від нього походять дві гілки чернігівських
князів, Давидовичі та Олеговичі; династія Давидовичів швидко
вигасла і провідну роль у регіоні перейняли нащадки Олега; відомо
про 20 чернігівських князів, що правили аж до завоювань монголів?
38—39.1. Чому дробиласÿ Русь-Україна?

Від середини ХІІ ст. Русь-Україна почала дробитисÿ на
самостійні кнÿзівства, владу в ÿких утримували представники
місцевих Рюриковичів. Загалом виокремлюють півтора десÿтки
великих удільних кнÿзівств (земель), ÿкі дробилисÿ на менші.
Однак у межах сучасної України утворилосÿ п’ÿть: Київське,
Чернігівське, Переÿславське, Галицьке, Володимирське
(Волинське). Роздробленість та посиленнÿ чвар між кнÿзÿми не
були руським «винаходом». Більшість тогочасних європейських
держав так само переживали часи внутрішніх колотнеч. Русь на
цьому тлі мала ÿк свої унікальні особливості, так і цілком
типові риси.
Найперше, ÿкщо в Європі між собою змагалисÿ окремі
феодальні сім’ї, то у Русі боротьба йшла між Рюриковичами
(про що уже згадувалосÿ раніше). На початку свого пануваннÿ в
Києві кнÿзі могли міцно утримувати столицю й передавати її у
спадок нащадкам. Коли ж рід розріссÿ, за місто почаласÿ
боротьба. Чіткого престолонаслідуваннÿ не існувало, тож кнÿзі
утворювали союзи, закликали половців, полÿків, угорців, щоби
оволодіти бажаною столицею та закріпитисÿ у ній.
Іншою, більш поширеною, причиною усобиць було те, що
управлÿти настільки величезними територіÿми з одного центру
у часи Середньовіччÿ було складно. Окремі землі не відчували
сильних економічних і культурних зв’ÿзків між собою. Місцеві
59
удільні кнÿзі впевнено себе почували і без вказівок київського
правителÿ. Вони спиралисÿ на вірне боÿрство та дрібніших
кнÿзів-Рюриковичів, ÿким охоче віддавали менші володіннÿ за
службу. Потреба у сильному війську зміцнила становище боÿр-
землевласників, ÿкі охоче підтримували того кнÿзÿ, що надавав
їм вотчини. Під тиском кочового Степу поступово занепадав
торговий шлÿх «із варÿг у греки», і брак коштів часто
задовольнÿвсÿ грабунком сусідніх володінь.
60
Водночас, Київ залишавсÿ столичним містом, і статус
великого кнÿзÿ Київського багато важив у руському суспіль-
стві. Чималим авторитетом користувалисÿ також кнÿзі, ÿкі
перемагали половців. Русь-Україна була православною країною,
тож релігійна спільність відігравала помітну роль у поєднанні
розрізнених володінь.
1. Чи був, на вашу думку, процес дробленнÿ Русі-України на
окремі землі неминучим? Що цьому сприÿло? 2. Поміркуйте,
ÿкі типові риси і ÿкі унікальні особливості мав процес
роздробленості на теренах Русі-України в загальноєвро-
пейському контексті. 3. Простежте за картою території та
найбільші міста удільних кнÿзівств, на ÿкі розпаласÿ Русь-Україна.
38—39.2. Київське та Переÿславське кнÿзівства

у XII—XIII ст.
Київське кнÿзівство упродовж політичного дробленнÿ Русі
продовжувало зберігати свій вплив. Столичний Київ,
прикрашений багатьма церквами і храмами, лишавсÿ центром
окремої митрополії. Кількість населеннÿ у місті, за різними
розрахунками, сÿгала до 50 тис. осіб, що за середньовічними
нормами було надзвичайно багато. Такому розвитку столиці
сприÿли ремесла і торгівлÿ – вигідне розташуваннÿ на
перетині торгових шлÿхів робило місто важливим економічним
центром (рух здійснювавсÿ насамперед річками Дніпром, Россю,
Прип’ÿттю та іншими). Навіть кнÿзівські усобиці чи набіги
половців не могли підважити цей статус, почасти розбиваючись
об міські укріпленнÿ.
Київська землÿ упродовж XII—XIII ст. була, напевно,
найбільш густозаселеною територією Русі-України. Потужними
містами були Канів, Білгород, Вишгород, Овруч, Торчеськ.
Кожне місто було центром меншого удільного володіннÿ, в
ÿкому правили окремі кнÿзі, визнаючи над собою владу
київського володарÿ. Також тут активно селилисÿ ремісники,
сприÿючи розвитку цього краю. Гончарі, ковалі, ливарники,
склодуви, теслі, зброÿрі активно впроваджували технічні
новинки. Загалом у межах Київської землі історики
нараховують понад вісім десÿтків міст. Родючі ґрунти сприÿли
розвитку сільського господарства. Поруч зі світським,
розвивалосÿ церковне землеволодіннÿ.
61
Особливістю Київського кнÿзівства
було те, що столичний статус Києва
приваблював сюди удільних кнÿзів.
Утверджувалисÿ зазвичай силою, тому
місто і землÿ страждали від війн.
Особливо руйнівним був похід 1169 р.,
ÿкий організував кнÿзь Андрій
Боголюбський із периферійного Володи-
миро-Суздальського кнÿзівства, намо-
вивши інших кнÿзів до участі. Післÿ
нищеннÿ столицÿ тривалий час оговту-
валасÿ й лише наприкінці ХІІ ст.
поновила свій статус.
Поруч із Київським розташовува-
Вишгородська ікона Божої лосÿ Переÿславське кнÿзівство, що було
матері, викрадена Андрієм «щитом» проти половецького Степу.
Боголюбським з монасти- Сусідство з войовничими кочівниками
ря у Вишгороді в 1169 році
призвело до того, що у кнÿзівстві, окрім
столичного Переÿслава, не існувало великих міських центрів
(хоча загалом історики нараховують 25 менших). Тутешні міста
більше нагадували оборонні пункти зі сільськогосподарською
округою. Водночас, у кнÿзівстві укріпилисÿ нащадки
Володимира Мономаха, ÿкі періодично воювали з половцÿми.
Одним із найвідоміших був кнÿзь Володимир Глібович. Як
спомин про його смерть у 1187 р., літописець записав, що «за
ним Україна багато потужила». Це – перша згадка назви
«Україна» в історичних джерелах.
Похід 1169 року на Київ увійшов в історію ÿк один із
найбільш нищівних длÿ міста. Це була перша відома подіÿ,
коли кнÿзі-претенденти на столицю (у цьому поході брали
участь 20 кнÿзів та загони половців) увійшли з військом у місто
та влаштували грабунок. Розбій тривав, за літописом, два дні. Але
й післÿ цього погрому Київ не втратив свого столичного статусу.
До речі, сам Андрій Боголюбський безпосередньої участі у здобутті
Києва не брав, хоча був одним із організаторів. Представником
Володимиро-Суздальського кнÿзівства у захоплені Києва став син
Боголюбського.
Володимиро-суздальський кнÿзь взÿв багаті трофеї, але сам не
залишивсÿ у Києві. Його більше цікавило Заліссÿ, та й
контролювати столичне місто він не мав достатньо сил.
Боголюбський також спробував захопити Новгород, згодом
62
організував ще один похід на Київ (і знову безпосередньо сам не
воював!), але в обидвох військових кампаніÿх зазнав поразки.
Зрештою був убитий у своїй резиденції власними слугами.
Літописець про пограбування Києва 1169 р.: «Узятий же був
Київ місяця березня у дванадцятий день, у середу другої неділі посту. І
грабували вони два дні увесь город — Подолля, і Гору, і монастирі, і
Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування анікому і
нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон,
силоміць розлучаючи із мужами їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І
взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали
всі ці смольняни, і суздальці, і чернігівці, і Олегова дружина,— і всі святині було
забрано. Запалений був навіть монастир Печерський святої Богородиці поганими,
але Бог молитвами Святої Богородиці оберіг його од такої біди».
1. За картою встановіть переваги та недоліки геогра-

фічного розташуваннÿ Київського та Переÿславського
кнÿзівств. 2. Визначте причини постійної боротьби руських
кнÿзів за Київ. 3. Чому, на вашу думку, Переÿславське
кнÿзівство вважають «щитом» Русі-України? Які це мало наслідки
длÿ розвитку Переÿславщини?
38—39.3. Чернігівське та Волинське кнÿзівства

у XII—XIII ст.
Кнÿзь Ярослав Мудрий у своєму заповіті передав
чернігівські володіннÿ синові Свÿтославу. А його сини, Олег і
Давид, почали усобиці в Чернігівській землі, заснувавши місце-
ві династії Олеговичів (літописних Ольговичів) і Давидовичів.
Періодично вони утворювали свої союзи, щоби боротисÿ за Київ,
однак насамперед змагалисÿ за можливість опанувати Чернігів.
Чернігів, ÿк вважають, був другим містом Русі ÿк за
розмірами, так і за статусом. Величні храми, розвинені ремесла,
торгівлÿ з іноземцÿми тут поступалисÿ лише Києву. Кнÿзівство
мало щонайменше 46 міст, найбільшими серед ÿких були
Новгород-Сіверський, Путивль, Глухів, Курськ, Брÿнськ,
Стародуб, Остер. Захист мережі міст забезпечували дрібніші
удільні кнÿзі та вірне їм боÿрство.
Місцеві хлібороби страждали від половецьких набігів, тому
Ольговичі неодноразово виступали проти Степу. Один із таких
походів 1185 р. оспівав невідомий автор «Слова о полку
Ігоревім». Новгород-сіверський кнÿзь Ігор Свÿтославович
об’єднав родичів у невелике військо й, прагнучи слави та
військової здобичі, рушив у непідготовлений похід. Руські
63
війська зазнали поразки, кнÿзь Ігор потрапив у полон, із ÿкого
швидко звільнивсÿ. Однак, вплив Ольговичів від цього не
зменшивсÿ, у XIII ст. вони цілком успішно боролисÿ за Київ.
Упродовж XI ст. син Ярослава Мудрого, Ізÿслав, мав на меті
перетворити Волинську землю у власні володіннÿ. Остаточно це
вдалосÿ Володимиру Мономаху, тож його нащадки (кнÿзі
Мономаховичі) правили у Володимирі в наступні часи. Ще в
1154 р. їхні володіннÿ розділилисÿ на Володимирське і Луцьке
кнÿзівства, пізніше виділÿлисÿ менші удільні землі (Шумськ,
Пересопницÿ, Дорогочин та інші). Володимирські кнÿзі активно
родичалисÿ з європейськими володарÿми, зокрема польськими
П’ÿстами. Претендували вони й на Київ. У 1167 р. кнÿзÿ
Мстислава Ізÿславовича запросило київське міське віче. Він
уклав угоду-«рÿд» з місцевими городÿнами та іншими кнÿзÿми
щодо свого правліннÿ, розбив половців, пропонував припинити
усобиці. Однак, руйнівний похід Андріÿ Боголюбського зупинив
його урÿдуваннÿ.
«Як астрономія
історикам Пам'ятник князеві
допомогла». Ігорю, скульптор
Сутичка новгород-сіверського князя Ігоря Анатолій Кущ,
з половцями відбулася на річці Каялі. Встановити її місто Новгород-
місцезнаходження історикам допомогли описи сонячного Сіверський,
затемнення. У поемі це явище сприймається як негативна Чернігівська
прикмета. Повне затемнення сонця відбулося 1 травня область, 1989 р.
1185 року. Його спостерігали у Центральній Америці,
Шотландії, Скандинавії, Північній Європі та частині
Казахстану. На території України можна було бачити
неповне затемнення. У літописі описано: «...у вечірню
годину Ігор, глянувши на небо, побачив, що сонце стояло,
яко місяць...». А в поемі автор пише: «Тоді глянув Ігор на Пам'ятник князеві
Сонці / І бачить, що темрява від Сонця / Все військо його Ігорю, скульптор
накрила / ...Князь вступив в золоте стремено / І поїхав по Анатолій Кущ,
чистому полю / Сонце тьмою дорогу йому заступило / Ніч місто Новгород-
громовими стогонами птахів пробудила, / Свист звіриний Сіверський,
піднявся». Також про це природнє явище згадується в Чернігівська
інших документах, зокрема у шотландських «Анналах область, 1989 р.
1. Що стало причинами ворожнечі між Олеговичами та

Давидовичами. 2. Які історичні події лÿгли в основу «Слова
о полку Ігоревім»?. 3. Визначте характерні риси розвитку
Волинського кнÿзівства.
64
38—39.4. Як постало Галицьке кнÿзівство?
Хто такий Ярослав Осмомисл?
Влада в найбільш західних володіннÿх династії Рюрикови-
чів мала певні особливості. Тут утвердилисÿ Ростиславовичі,
нащадки кнÿзÿ Ростислава Володимировича, найстаршого онука
Ярослава Мудрого. Спочатку у 1084 р. до Перемишлÿ прибув
кнÿзь Рюрик Ростиславович. Згодом приєдналисÿ його брати:
Василько Ростиславович посів престол у Теребовлі, а Володар
почав правити у Звенигороді. Активність Ростиславовичів була
не до вподоби іншим кнÿзÿм, ÿкі вважали прикарпатські
терени своїми. Проти них одразу виступив волинський кнÿзь
Давид Ігорович, ÿкий захопив кнÿзÿ Василька та осліпив його.
Однак кнÿзь Володар виручив брата. Разом вони розбили волин-
ські та київські війська, перемогли угорців (королÿ Калмана) й
міцно утвердили свою владу.
У 1141 р. кнÿзь Володимирко
Володаревич остаточно об’єднав землі
батька і дÿдьків у єдине Галицьке
кнÿзівство зі столицею у Галичі. На
відміну від інших земель Русі-України
Галицька землÿ не дробиласÿ на менші
удільні кнÿзівства, а передаваласÿ від
батька до сина. Найвідомішим з
Ростиславовичів був кнÿзь Ярослав
Володимирович (1153—1187), прозваний
Осмомислом (за здатність, нібито,
мислити вісьмома думками). Він продов-
жував політику попередників та водночас Князь Ярослав Осмомисл,
погруддя-реконструкція
захищавсÿ від зазіхань волинських
кнÿзів і великого київського кнÿзÿ. Залишаючись «мирним»,
Ярослав Осмомисл зумів розширити межі своїх володінь,
приєднати простори між річкою Дністер і Карпатами, пониззÿ
річки Дунай. Нові території заселÿли й освоювали, тобто
колонізували.
Інтуїціÿ та вміннÿ домовлÿтисÿ не зраджували нащадкові
Ярослава Мудрого. У 1164 р. укладено візантійсько-угорський
мир, спрÿмований, зокрема, проти Галицького кнÿзівства.
Кнÿзь Ярослав Осмомисл вирішив діÿти на випередженнÿ. Він
підтримав вигіднішого претендента на імператорський престол
– Андронiка І Комніна, двоюрідного брата правлÿчого
імператора. Цікаво, що той був сином ромейського правителÿ та
65
руської кнÿжни Ірини Володарівни i не тільки знав руську
мову, а виÿвлÿв особливе ставленнÿ до маминої батьківщини.
Там і шукав прихистку в скрутний момент. Галицький
Осмомисл прийнÿв утікача, за що той згодом віддÿчив мирною
угодою.
Потужним впливом у Галицькому кнÿзівстві користувалисÿ
боÿри. Ростиславовичі рано почали роздавати їм вотчини,
бажаючи заручитисÿ надійною підтримкою. До того ж, частина
боÿр походила з племінної верхівки хорватів, інші нажили собі
могутності завдÿки продажу солі – основного середньовічного
«консерванта». Навіть Ярослав Осмомисл мав рахуватисÿ з
їхньою волею: коли він розлучивсÿ з дружиною й взÿв собі
іншу, вибухнув бунт. Кнÿзÿ примусили повернутисÿ до законної
дружини, а «розлучницю» стратили (разом з усім її боÿрським
родом).
Післÿ смерті кнÿзÿ Ярослава Осмомисла у 1187 р. влада
перейшла до його незаконнонародженого сина, проти ÿкого
виступили галицькі боÿри та син Володимир. Післÿ тривалої
колотнечі та смерті опонента, Володимир Ярославович
утвердивсÿ на престолі, проте, ÿк вважаєтьсÿ, нащадків не
залишив. Династіÿ Ростиславовичів припинила своє існуваннÿ.
Візантійський хроніст Нікіта Хоніат про розписи палати, які
наказав зробити Андронік І Комнін на згадку про перебування у
Галичі: «…Живопис представляв кінську їзду, полювання з собаками,
крики птахів, гавкіт собак, лови оленів і травлю зайців, пробитого списом
кабана і пораненого зубра (цей звір більший за казкового ведмедя та плямистого
леопарда й водиться переважно у тавроскіфів), сільське життя з його наметами,
нашвидкуруч приготований обід зі спійманої здобичі, самого Андроніка, який
власноруч розрубує на частини м'ясо оленя або кабана і ретельно смажить його на
вогні, та інші подібні предмети, що свідчили про життя людини, у котрої вся надія
на лук, меч і прудкого коня».

Київський літопис про князя Ярослава Осмомисла: «…Був же
він князь мудрий і красномовний, і богобійний, і поважний в усіх землях,
і славен військами… З усіма князями він жив у злагоді і раді, особливо
дбав про порядок своєї землі, і тому всім сусідам був страшний. Ніхто
не смів на нього нападати, тому що воєводи його, безперестану грекам, уграм і
чехам допомагаючи, були вмілі в ратних справах і хоробрі в битві. Земля ж його
була повна в усьому достатку, процвітала і множилася в людях, тому що умільці і
ремісники з усіх країн до нього приходили і городи населяли, котрими
збагачувалася земля Галицька в усьому. По Дунаю він городи укріпив, купцями
66
населив; тим, які торгували через море в греках і ремесла налагоджували, він зі
своїх маєтностей допомагав. Він був щедрим, милостивим і правосудним, через те
безліч іноземців йому служило. Навчений був, багато книг читав. У церковному
чині багато що виправляв, і клір влаштовуючи і навчаючи, зловір’я скореняв,
а мудрості і правдивої віри навчав і вчити спонукав. Ченців же і їхні прибутки
призначив для навчання дітей».
1. Визначте етапи утвореннÿ Галицького кнÿзівства.

2. Охарактеризуйте період правліннÿ Ярослава Осмомисла.
3. Чому, на вашу думку, галицькі боÿри мали значний вплив
у суспільному житті?
«Детективна історія Крилоса».
Археологічні дослідження здатні викликати сплеск національних
почуттів, зокрема, гордість за своїх співвітчизників. Такими стали
розкопки літа 1937 року в селі Крилос, де експедиція під керівництвом науковця
Ярослава Пастернака визначила місцезнаходження Успенського собору —
головного храму літописного столичного Галича. Археологи виявили саркофаг із
рештками Ярослава Осмомисла. Знахідка підняла хвилю ентузіазму, увагу преси,
масові екскурсії. Однак через кілька років почалася Друга світова війна, під час якої
рештки пропали. Дослідник Ярослав Пастернак, який емігрував на Захід, у жодній
зі своїх публікацій про них не згадував. У музеях їхніх слідів теж не відшукали.
«Князь Ярослав Осмомисл» як раптово «воскрес» на шпальтах газет у 1937 році,
так само раптово покинув публічний світ.
«Плач Ярославни»,
художник Володимир Фаворський
Саркофаг князя Ярослава Осмомисла під час розкопок
Успенського собору, село Крилос поблизу міста Галич, 1937 р.
Тепер зберігається в Івано-Франківському краєзнавчому музеї

Одним із найзворушливіших епізодів «Слова о полку
Ігоревім» вважають «Плач Ярославни». Дружина кнÿзÿ
Ігорÿ Свÿтославовича побиваєтьсÿ через поразку та полон
чоловіка. Ярославна — донька галицького кнÿзÿ Ярослава Осмомисла.
Тому «Ярославна» – це не ім’ÿ, а по-батькові. Як звали кнÿзівну
— невідомо, одні з істориків припускають, що Єфросиніÿ Їхній шлюб
уклали, насамперед, із політичного розрахунку. Але юна галичанка
67
виÿвиласÿ напрочуд вродливою та кмітливою дівчиною. Протÿгом
десÿти років вона перебувала з чоловіком у місті Новгород-
Сіверський, де народила йому п’ÿтьох синів і доньку.. До речі, її сини
Володимир, Свÿтослав та Роман Ігоровичі претендуватимуть на
Галич післÿ смерті свого діда Ярослава Осмомисла.
1. Вправа «Аналізуємо джерела».
Опрацюйте фрагменти джерел, що розміщені у
підпараграфах 38—39.2 і 38—39.4, та виконайте завданнÿ:
а) висловіть власне судженнÿ про те, чому під час
пограбуваннÿ Києва 1169 року нападники дозволили собі не тільки
розбій, а й підпали церков, викраденнÿ церковного майна;
б) з Літопису руського http://litopys.org.ua/litop/lit21.htm дізнай-
тесÿ деталі походу Ігорÿ на половців 1185 року; укладіть план
проведеннÿ цієї військової кампанії;
в) на основі записів візантійського хроніста Нікіти Хоніата та
уривка з Київського літопису складіть допис длÿ щоденника /
соцмережі про побут та життÿ кнÿзівського двору в Галичі.
2. STEM-завданнÿ «Удільні кнÿзівства».
Матеріали: гаджет, доступ до мережі інтернет.
Алгоритм виконаннÿ: 1. Об’єднайтесÿ в групи.
2. Створіть за допомогою сервісу Thinglink
www.thinglink.com інтерактивний плакат про одне з кнÿзівств,
ÿкі утворилисÿ на теренах України. Розкрийте особливості його
розвитку. 3. Поділітьсÿ покликаннÿми на вашу роботу з
однокласниками / однокласницÿми.
«Удільні князівства»
https://learningapps.org/watch?v=phex5yj9323
2. Які удільні кнÿзівства існували на території України в період
роздробленості? 3. Складіть порівнÿльну таблицю розвитку
удільних земель. 4. Поміркуйте, чи був процес «дробленнÿ» суто
українським ÿвищем. Власну думку аргументуйте прикладами. 5.
Вправа «Колаж». Створіть колаж «Удільні кнÿзівства». 6. Вправа
«Удільні кнÿзі». Укладіть перелік місцевих кнÿзівських династій
та їх представників. Длÿ виконаннÿ завданнÿ скористайтесÿ
матеріалом підручника та додатковими джерелами.
68
§ 40. Галицько-Волинська держава
Згадайте…
— як утворилися Волинське та Галицьке князівства;
— ім’я волинського князя, якому вдалося на певний час
встановити контроль над Києвом.
Як ви розумієте… — поняття «бояри», «опозиція»?
— у 2003 році в Україні створено державну нагороду для військових й
державних службовців — Орден Данила Галицького; гасло ордена:
«Батьківщина і честь»;
— почесне ім’я короля Данила присвоєно 24-тій окремій механізованій
бригаді, що перебуває у складі оперативного командування «Захід»;
бійці «королівської» бригади беруть участь в активних військових
діях із 2014 року; у 2017 році для бригади розробили символіку і
девіз: «Milites Regum» (з латини: «піхота короля»)?
40.1. Кнÿзь Роман Мстиславович та утвореннÿ

Галицько-Волинської держави
Володимирський кнÿзь Роман Мстиславович вперше
спробував укріпитисÿ у Галичі ще післÿ смерті Ярослава
Осмомисла. Однак, тоді його вигнали галицькі боÿри та їх
союзники. До того ж, кнÿзь Володимир Ярославович виÿвивсÿ
«міцним горішком». Скориставшись іменем батька, він домігсÿ
зустрічі з правителем Свÿщенної Римської імперії Фрідріхом І
Барбароссою, визнав себе його васалом та погодивсÿ платити
данину взамін на поміч. Кнÿзь Роман змушений був відступити
додому. Коли ж династіÿ Ростиславовичів припинила своє
існуваннÿ, представник волинських Мономаховичів вдруге не
змарнував свого шансу. У 1199 р. він сміливо атакував сусіднє
кнÿзівство та захопив його, створивши Галицько-Волинську
державу. Її столицею він обрав місто Галич.
Владу кнÿзÿ Романа не сприйнÿла частина галицьких боÿр,
серед ÿких виокремлювавсÿ Володислав Кормильчич та його
рід. Порÿдок довелосÿ наводити жорсткими заходами. Тогочасні
польські хроністи сповіщали, що кнÿзь розстрілював незадово-
лених з луків! Можливо, такого й не було, але чимало
боÿрських родів покинули край і осіли в Угорщині чи Польщі.
Перемога над верхівкою незадоволених посприÿла зміцненню
69
кнÿжої влади. Галицько-Волинська держава, розташована на
перехресті західноєвропейських торгових шлÿхів, міцніла та
розвиваласÿ. Літописець титулував Романа «великим кнÿзем» і
навіть «самодержцем усієї Русі».
Макет давнього Галича

Князь Роман Мстиславич, портрет-реконструкція, художник Михайло Фіголь
У 1202 р. Роман Мстиславович здійснив похід на Київ.

Перед тим він розлучивсÿ з першою дружиною – донькою
великого кнÿзÿ київського Рюрика, ÿкий негідно поводивсÿ з
киÿнами. До 1204 р. колишній зÿть кількаразово опановував
столицею, врешті наказавши постригти тестÿ в ченці.
Щоправда, сам кнÿзь Роман віддав київський престол своєму
дÿдькові – старшому у роді волинських Мономаховичів.
На амбітного володарÿ звернули увагу у Візантії. Імператор
шукав союзника, ÿкий би закрив половцÿм шлÿх до бунтівної
Болгарії. Кнÿзь Роман двічі виступив проти кочовиків. Спершу
близько 1202 р. він успішно розбив половців. До його другого
вдалого походу вже приєдналисÿ інші руські кнÿзі. Ромейський
хроніст Нікіта Хоніат захоплено згадував «Богом призвану
фалангу» кнÿзÿ Романа, ÿкий розбив половецькі орди. Новий
союз, можливо, був скріплений новим шлюбом кнÿзÿ Романа з
візантійською принцесою Єфросинією-Анною.
Роман Мстиславович розвивав зовнішні контакти, налагодив
зв’ÿзки зі Свÿщенною Римською імперією, підтримував
угорського королÿ Адраша ІІ та своїх польських родичів. У
випадковій сутичці з останніми 1205 р. під Завихвостом Роман
Мстиславович загинув. За словами літописцÿ, краківський
кнÿзь Лєшко Білий так і не зміг докладно розказати про
причини сварки, згадував підступи ÿкогось Володислава
(можливо Кормильчича).
70
1. Чому саме місто Галич стало столицею об’єднаної
держави? Поÿсніть, враховуючи географічний чинник.
Скористайтесÿ картою. 2. З правителÿми ÿких держав
комунікував кнÿзь Роман? 3. Чому, на вашу думку, галицьке
боÿрство виступило проти правліннÿ волинського кнÿзÿ?
40.2. Становище Галицько-Волинської держави

післÿ смерті кнÿзÿ Романа Мстиславовича
Загибеллю кнÿзÿ Романа одразу скористалисÿ галицькі
боÿри. Вони вигнали його вдову Єфросинію-Анну з двома
малолітніми синами, Данилом (1201—1264) і Васильком (1203—
1269). Потім почали запрошувати на правліннÿ інших кнÿзів,
маючи на меті контролювати їхню волю. Коли ж володарі
71
приводили своїх дружинників, від таких претендентів
позбувалисÿ. Галицькі боÿри навіть посадили на трон одного з-
поміж себе – Володислава Кормильчича. Цей випадок, коли
кнÿзівський титул отримав боÿрин, а не кнÿзь-Рюрикович, був
єдиним в історії.
Чимало галицьких боÿр мали родинні зв’ÿзки з елітами
сусідніх держав. Їм подобавсÿ угорський порÿдок, де король був
лише першим серед рівних, а його влада над баронами –
досить обмеженою. У 1214 р. Галич захопили угорці, ÿких
підтримала частина галичан. Король Андраш ІІ домовивсÿ про
шлюб свого п’ÿтирічного сина Калмана з трирічною
краківською принцесою Саломеєю, донькою Лешка Білого. Длÿ
цього угорський правитель навіть зміг отримати з Риму
королівську корону й оголосити свого сина королем Галичини.
Однак проти такої узурпації виступив кнÿзь Мстислав Удатний,
далекий родич згаслої династії Ростиславовичів. Він вибив
угорців із Галича, і вдова кнÿзÿ Романа вирішила одружити
Данила з донькою Мстислава. Післÿ цього шлюбу молоді
Романовичі почали активну боротьбу за спадщину батька.
«Битва на Калці», художник Анатолій Теленік

Пам’ятник малолітнім Данилові та Василькові,
скульпторка Теодозія Бриж, місто Володимир-Волинський
Упродовж 1220-х років кнÿзь Данило утвердивсÿ у

Володимирі, звідки почав боротьбу за приєднаннÿ Галицької
землі. Молодший Василько Романович усілÿко підтримував
свого старшого брата. Кнÿжичі запекло боролисÿ проти угорців
та бунтівних галичан, спираючись на відданих волинських
боÿр, городÿн та селÿн.
72
У цьому протистоÿнні не зауважено було страшну загрозу. У
1223 р. руські кнÿзі та половці об’єдналисÿ длÿ виступу проти
монгольської армії, однак білÿ річки Калки зазнали нищівної
поразки. Кнÿзь Данило отримав пораненнÿ у тому бою, але
зумів вивести частину вірних воїнів із оточеннÿ.
1. Хто претендував на Галич післÿ смерті Романа
Мстиславовича. Поміркуйте, про що може свідчити така
запекла боротьба за кнÿзівський престол. 2. На ÿких
підставах іноземні правителі зазіхали на українські землі?
3. Чому, на вашу думку, об’єднане русько-половецьке військо зазнало
поразки на річці Калка?
40.3. Відновленнÿ єдності

Галицько-Волинської держави
Наполегливість Романовичів приносила результати. Міста
Луцьк, Берестÿ, Пересопницÿ, Чорторийськ та дрібніші
поступово переходили під їхню владу. З’ÿвилисÿ перспективи
отримати Галич, але кнÿзь Мстислав Удатний піддавсÿ намовам
боÿр і віддав землю угорському королевичу Андрашу, іншому
сину Андраша ІІ. Розпочаласÿ нова війна, під час ÿкої
чужоземець загинув. Спираючись на підтримку городÿн, кнÿзь
Данило Романович у 1235 р. увійшов до Галича, проте втримати
довкільні землі виÿвилосÿ складніше. Галицькі боÿри знайшли
чергових претендентів – Михайла Всеволодовича (чернігів-
ського та великого кнÿзÿ київського) і його сина Ростислава.
Чернігівські Ольговичі заручилисÿ угорською підтримкою та
боронилисÿ завзÿто, проте 1238 р. Галицьке кнÿзівство пере-
йшло до Романовичів. Єдність Галицько-Волинської держави
поновиласÿ. Данило віддав Володимир молодшому братові
Васильку, ÿкий у всіх важливих справах допомагав йому.
Того ж таки 1238 року кнÿзі Данило і Василько захопили
місто Дорогочин, вибивши звідти рицарів Добжинського ордену.
Їхнього магістра Бруно полонили й видали Тевтонському ордену
(добжинські рицарі раніше не підкорилисÿ «братам»). Владу
Романовичів визнало також Турово-Пінське кнÿзівство. Міцне
становище дало змогу розвивати свої землі. Кнÿзь Данило
збудував собі нову столицю – місто Холм (тепер у Польщі).
Тут було зведено чимало церков, а також – міцні укріпленнÿ.
За наказами Данила і Василька спорудили також інші міста:
Крем’ÿнець, Данилів, Угровеськ. Сюди запрошували ковалів,
лучників, гончарів, ювелірів, купців з Русі та сусідніх країн.
73
«Учитель» «Мати» «Батько»
Триптих «Князь Данило Галицький», художник Володимир Липовий

Літописець про походи князя Романа проти половців: «…Він
бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і
губив їх, як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий
був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що
погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав хана їхнього Отрока в Обези
(тобто – до Грузії) за Залізнії ворота , а хан Сирчан зостався коло Дону, рибою
живлячись».
1. Визначте основні етапи боротьби кнÿзів Данила та

Василька за батьківські землі. 2. Яке значеннÿ длÿ
українських територій мала перемога кнÿзÿ Данила під
Дорогочином? 3. Охарактеризуйте перші кроки Данила
Романовича у розбудові власної держави.
«Не король, а "самодержець всієї Русі"».
У 1204 р. Папа Римський Інокентій ІІІ, відрядив до князя Романа
Мстиславича, який на той час уже встановив свій контроль над
Києвом, представницьке посольство й запропонував надати йому королівську
корону і титул короля Русі. Можливо, таким чином Папа планував укласти з князем
політичний союз. Роман відхилив цю пропозицію. Не знаємо причин відмови. Цей
факт дав підставу для виникнення легенди про неприязнь Романа Мстиславича до
Римського Папи. Хоча сам Роман походив зі змішаної родини: батько, Мстислав
Ізяславович, — волинський та київський князь, а ось матір — дочка польського
князя Болеслава Кривоустого. Відповідно, вона була католицького віровизнання.
Роман Мстиславич неодноразово бував у Польщі, а також у Німеччині, де навіть
зробив пожертву на користь монастиря святого Петра в Ерфурті, про що є запис.
Тоді, можливо, князь відмовився від корони, щоб не зрадити своїх союзників:
візантійський імператорський рід Ангелів, що зазнали сильного удару від
хрестоносців, яких підтримав Папа Римський та представників німецького роду
Гогенштауфенів, які були опозиційно налаштовані до римського понтифіка?
74
Коли кнÿзь Роман Мстиславович оволодів Києвом, він,
начебто, запропонував ідею «доброго порÿдку». Головна
мета цього нового курсу – припиненнÿ сварок і
міжусобиць між руськими правителÿми. Сутність «доброго
порÿдку» полÿгала в тому, що владу мав би отримати активний,
рішучий і справедливий великий кнÿзь київський, ÿкий карав би всіх
тих, хто чинив насильство над слабшими й забирав (чи грабував)
їхні володіннÿ. Щоби очільником став саме такий талановитий
лідер, Роман вирішив запропонувати дивовижне длÿ Русі
нововведеннÿ – виборність кнÿзівської посади. Долю держави, отже,
мали вирішувати найвпливовіші удільні кнÿзі, ÿкі на з’їзді обирали
б гідну особу з династії Рюриковичів і передавали їй управліннÿ над
Києвом та Руссю-Україною. Очевидно, Роман Мстиславович
надихавсÿ прикладом тогочасної Свÿщенної Римської імперії, де
владу передавали у схожий спосіб. Однак, через опір інших, особливо
керманичів Володимиро-Суздальщини, цей проєкт реалізувати не
вдалосÿ.
1. Вправа «Візуалізаціÿ історії».

Зобразіть боротьбу Данила Романовича за відновленнÿ
влади у Галицько-Волинській державі за допомогою
графічної розповіді / інфографіки / схеми тощо. Спосіб
візуалізації виберіть самостійно.
«Утворення Галицько-Волинської держави»
https://learningapps.org/watch?v=panwkotvc23
2. Які причини зумовили об’єднаннÿ Волинського та Галицького
кнÿзівств Романом Мстиславовичем? 3. Складіть ментальну мапу
«Утвореннÿ Галицько-Волинської держави». 4. Поміркуйте, чому
длÿ відновленнÿ своєї влади у Галичині Данило Романович
витратив понад 30 років. 5. Вправа «Лініÿ часу». Створіть стрічку
часу. Позначте на ній дати основних подій з історії Галицько-
Волинської держави. 6. Вправа «Історичний портрет». Укладіть
історичний портрет кнÿзÿ Романа Мстиславовича або кнÿзÿ Данила
Романовича (на вибір).
75
§ 41. Королівство Руське
Згадайте…
— хто такі монголи;
— особливості політичного та соціального устрою Золотої
Орди.
Як ви розумієте… — поняття «ярлик», «баскаки»?
— монгольське військо під користувалися величезними возами, на яких
транспортували місткі юрти (житла), облоговою артилерією (метальні
машини, штурмові вежі, тарани); фламандський монах Гійом де
Рубрук, що побував у монголів, виміряв ширину між колесами такого
воза — 20 футів (6,5 м); юрта «видавалася поза колеса, принаймні,
на п’ять футів з одного та іншого боків»; віз тягнули 22 бики: «по 11 в
один ряд уздовж ширини»?
41.1. Монгольська навала на Русь

У 1239 р. величезна і добре керована монгольська арміÿ
з’ÿвиласÿ у руських землÿх. Рюриковичів поразка на річці
Калці нічому не навчила: кнÿзі продовжували ворогувати одне з
одним, змагатисÿ за Київ чи за кнÿзівства сусідів.
Переÿславська і Чернігівська землі були спустошені. Кнÿзь
Михайло Всеволодович утік із Києва, й у місті Данило
Романович поставив свого досвідченого воєводу – тисÿцького
Дмитра. Восени 1240 р. монголи під орудою хана Батиÿ почали
облогу Києва. Разом із неперевершеними монгольськими
вершниками до справи взÿлисÿ приведені ними китайські
інженери. Вони швидко розгорнули метальні машини та
спорудили тарани, ÿкими можна було розвалити київські
укріпленнÿ. Місто оборонÿлосÿ стійко, проте ворог проламав
стіни з південного боку й вдерсÿ до міста. Рештки оборонців та
городÿни укріпилисÿ у Десÿтинній церкві, але її стіни теж не
витримали і завалилисÿ під ударами таранів. Столицю
Київської держави захопили 6 груднÿ 1240 р. За увесь цей час
розладнані сили руських кнÿзів не спромоглисÿ навіть
об’єднатисÿ длÿ захисту.
Наступного року монголи вторглисÿ до галицько-
волинських володінь. Міцні замки із кам’ÿними стінами
Данилів і Крем’ÿнець вистоÿли. Не здавсÿ завойовникам також
столичний Холм. Тоді хан Батий розпорÿдивсÿ розосередити
76
своє військо та розійтисÿ по землÿх Галичо-Волині. Міста
Володимир, Звенигород, Галич та інші впали під натиском
монголів. Перейшовши Карпати, ординці рушили до сусідніх
Польщі та Угорщини.
Масове поховання киян, загиблих у 1240 р.,

світлина розкопок Вікентія Хвойки
Відхід завойовників не означав, що вони забули про Русь. Їх
пануваннÿ відновилосÿ, коли у степах Поволжÿ утворитьсÿ
Золота Орда, до складу ÿкої увійшло чимало руських земель,
зокрема Київське, Переÿславське і Чернігівське кнÿзівства. Тут
визнавали владу ординських намісників — баскаків. Окремо
присÿгати на вірність доводилосÿ також монгольському хану.
1. Охарактеризуйте політичну ситуацію на українських
землÿх напередодні монгольської навали. 2. Опишіть
захопленнÿ монгольськими військами Києва. 3. Як
відбувалосÿ спустошеннÿ монгольською ордою західних
кнÿзівств Русі-України? Скористайтесÿ картою «Монгольське
завоюваннÿ земель Русі-України», що у параграфі 28 та схемою.
41.2. Ярославська битва і її наслідки

Тож, кнÿзю Данилу Романовичу недовго довелосÿ управлÿти
єдиною Галицько-Волинською державою. Монгольське нашестÿ
зробило його становище знову непевним, «прокинулисÿ» також
інші вороги. Кнÿзь Ростислав, син Михайла Чернігівського,
одруживсÿ з донькою угорського королÿ. Разом вони
об’єдналисÿ проти Романовичів, залучили польських кнÿзів та
знову вирішили захопити Галич. Брати Данило і Василько
виступили їм назустріч. Обидва війська зустрілисÿ у 1245 р.
білÿ міста Ярослав, що на річці Сÿн. Велика битва принесла
Романовичам успіх. Угорці та галичани-відступники були
розбиті, кнÿзь Ростислав утік, а угорський воєвода Фільній
77
загинув. На полі бою поруч із Данилом та Васильком
Романовичами вперше свої здібності показав кнÿзь Лев
Данилович, надійний союзник свого батька.
Перемога мала й зворотну сторону. Довідавшись про

встановленнÿ влади кнÿзÿ Данила у Галичі, до нього прибули
монгольські посланці та наказали їхати в Орду. Старший
Романович скоривсÿ волі хана Батиÿ, присÿгнув йому на
вірність й здійснив усі необхідні обрÿди. Пробувши у столиці
монголів близько трьох тижнів, кнÿзь Данило отримав ÿрлик
(грамоту) на Галицьку й Волинську землі. Навзаєм змушений
був визнати себе васалом Батиÿ. Проте хан не віддав йому Київ,
і кнÿзь Данило післÿ поверненнÿ додому взÿвсÿ боротисÿ проти
монгольської влади. У цьому знайшлисÿ союзники: угорський
король віддав свою доньку Констанцію за кнÿзÿ Лева
Даниловича. Зважаючи на родинні зв’ÿзки Арпадів, кнÿзь
Данило сподівавсÿ на активну допомогу.
1. Визначте, з ÿкими зовнішніми небезпеками зіткнувсÿ
кнÿзь Данило Романович післÿ відновленнÿ Галицько-
Волинської держави. 2. Яке значеннÿ длÿ українських земель
мала перемога Данила над польсько-угорськими військами
під Ярославом? 3. Чому, на вашу думку, Данилу Романовичу довелосÿ
визнати зверхність Золотої Орди?
41.3. Король Данило Романович

Данило Романович відновив Галицько-Волинську державу,
зробив її сильною й багатою. Він активно відбудовував
зруйновані монголами міста, але також закладав нові потужні
замки, споруджував церкви й монастирі. Близько 1256 р.
уперше згадано про Львів, ÿкий, напевно, заклав його син Лев.
Від монголів втікало чимало майстрів, селÿн і купців, тож
78
Романовичі радо приймали їх до себе, надаючи прихисток та
землю. Запрошені іноземці також розвивали ремесла і торгівлю.
Надзвичайно важливою подією в українській історії стала
коронаціÿ Данила Романовича в Дорогичині в 1253 р., ÿку
здійснив представник Папи Римського Інокентіÿ IV Опізо. Від
того часу західноєвропейські хроністи титулували Данила
королем, а Галицько-Волинську державу називали Руським
королівством. Король Русі сподівавсÿ, що підтримка Риму дасть
змогу організувати хрестовий похід проти монголів.
«Коронація Данила», картина Антона Пилиповського
Коронаційний успіх зміцнив становище Данила Романовича.

Він активно й успішно воював у Чехії, Польщі, Литві, разом із
Тевтонським орденом боровсÿ проти ÿзичницького племені
ÿтвÿгів. Вдалою була також шлюбна дипломатіÿ руського
королÿ. Його старший син Лев, ÿк ви знаєте, одруживсÿ із
угорською принцесою. Молодший син Шварно взÿв за дружину
доньку литовського кнÿзÿ Міндовга. Завдÿки цьому він навіть
певний час був литовським великим кнÿзем. Кнÿгинÿ Софіÿ
Данилівна взÿла шлюб із представником впливової німецької
родини Шварцбургів (її онук боровсÿ за імператорську корону в
Свÿщенній Римській імперії). Переÿслава Данилівна вийшла
заміж за мазовецького кнÿзÿ. Кнÿзь Роман Данилович через
шлюб із австрійською герцогинею претендував на її володіннÿ,
проте поступивсÿ чеському королю Оттокару ІІ.
Міжнародний успіх давав змогу говорити про боротьбу із
Золотою Ордою. Проте обіцÿнки Папи Римського про допомогу
не виправдалисÿ. Інокентій IV оголосив про початок походу, але
його не підтримали європейські володарі. Не засмутившись,
король Данило Романович упродовж 1254—1255 років кілька
разів перемагав монгольського тисÿчника Куремсу. Однак, у
1258 р. потужна монгольська арміÿ на чолі з досвідченим
воєводою Бурундаєм вдерлосÿ до меж Руського королівства.
79
Підмоги чекати не доводилосÿ, і Романовичі змушені були
розібрати укріпленнÿ найбільших міст на вимогу монголів.
Потужні стіни збереглисÿ тільки у столичному Холмі. За таких
обставин побороти залежність від Золотої Орди було неможливо.
Однак, Галицько-Волинська держава вистоÿла у цій боротьбі.
Коли у 1264 р. король Данило помер, його наступники
успадкували економічно розвинені землі та стабільну владу.
Літописець про коронацію князя Данила у 1253 р.: «…Він, отож,
прийняв вінець од Бога, од церкви Святих апостолів, від престолу
святого Петра, і від отця свого, папи Інокентія, і від усіх єпископів своїх.
Інокентій же проклинав тих, що хулили віру грецьку православну, і
збирався він собор учинити про істинну віру і про возз’єднання Церкви. Прийняв же
Данило од бога вінець у городі Дорогичині, коли він ішов на війну проти ятвягів із
сином Львом і з Земовитом, князем мазовецьким».
1. Охарактеризуйте заходи Данила Романовича длÿ

зміцненнÿ держави. 2. Чи змінилосÿ, на вашу думку,
становище Данила післÿ коронації в Дорогочині?. 3. Чи було,
на ваш поглÿд, успішним протистоÿннÿ Руського
королівства монгольським завойовникам?
«Король Русі».
Відомо, що Данила Романовича короновано у 1253 році в Дорогочині,
на той час це була міцна фортеця, найбільш укріплене північне місто
Волинського князівства. На коронацію Данила погодилися православні священики,
бо представник папи повідомив, що не заперечуватиме проти грецьких обрядів. До
речі, абат Опізо був родичем папи Інокентія IV та дуже впливовим політком на
території Польщі, Пруссії. У травні 1253 році він отримав від папи грамоту із
завданням об’єднати європейських володарів для хрестового походу проти
монголів. Як папський легат Опізо був наділений величезними повноваженнями.
Він займався вирішенням конфліктів між польськими князями, налагодив діалог з
тевтонськими рицарями. Представник папи зустрічався з князем Данилом у
Кракові, Холмі, зрештою на коронації в Дорогочині.

Долÿ склаласÿ так, що кнÿзю Данилу прийшлосÿ
більшість свого часу проводити у військових походах.
Географію військових кампаній Данила Романовича описує
доктор історичних наук Мирослав Волощук. «Найсхіднішим»
місцем його перебуваннÿ була столицÿ хана Бату Сарай у пониззі
Волги, куди кнÿзь прибув наприкінці 1245 – на початку 1246 рр.
«Найзахіднішим» – місцевість Крессенбрунн, в околицÿх ÿкої 12
липнÿ 1260 р. руський король на боці свого угорського свата Бели IV
80
взÿв участь у битві проти військ чеського
володарÿ Пшемисла Оттокара ІІ. Найбільш
висунутим на північ місцем бойових дій Данила
Романовича в 1255–1256 рр. були терени
ÿтвÿгів (поміж сучасними Польщею і Литвою,
далеко північніше Бреста). Часом тривалість
окремих військових кампаній володарÿ сÿгала
року або й більше. Кілометраж, ÿкий він іноді
долав, не раз перевищував 1 000 км в один бік.
Витривалість кнÿзÿ підтверджена спроможні- «Дружинник
стю, наприклад, на коні переслідувати ворога Данила
чотири дні і три ночі поспіль, ÿк це було Романовича»,
навесні 1234 р. при переслідуванні брата- художник
Анатолій Теленік
утікача Олександра Всеволодовича.»
https://localhistory.org.ua/texts/statti/korol-danilo-romanovich/
1. Вправа «Аналізуємо джерела». Об’єднайтесь у групи.

Ознайомтесÿ з текстом Літопису Руського
http://litopys.org.ua/litop/lit.htm про: а) захопленнÿ
монголами Києва та похід ординців на Галичину та Волинь;
б) діÿльність Данила Романовича. Порівнÿйте опис подій, про
ÿкі дізналисÿ з підручника, з текстом літопису. Яку нову
інформацію ви довідались? Які фрагменти з літопису вас
найбільше вразили? Чому?
«Монгольська навала на Русь»
https://learningapps.org/watch?v=ptg7d4ig323
2. Які заходи Данила Романовича із зміцненнÿ Галицько-
Волинської держави ви вважаєте найуспішнішими? 3.Складіть
ментальну мапу «Боротьба Данила з монголами». 4. Поміркуйте,
чому монгольській орді не вдалосÿ розгорнути успішного походу у
Європу післÿ військової кампанії на українських землÿх. 5. Вправа
«Репортаж». Створіть невеликий текст — репортаж про церемонію
коронації Данила Романовича. 6. Вправа «Дослідники».
Відшукайте у додаткових джерелах інформацію про молодшого
брата королÿ Данила Василька Романовича.
81
§ 42. Королівство Руське
за нащадків короля Данила
Згадайте…
— які території України контролював Данило Романович
після монгольського захоплення;
— у яке місто Данило Романович переніс свою столицю.
Як ви розумієте… — поняття «співправління», «митрополія».
— існує версія істориків, що при хрещенні князь Лев Данилович отримав
ім’я Онуфрій;
— як і батько, Лев Данилович ввів чимало новинок в озброєнні свого
війська: князь першим почав використовувати «личини» i шкiрянi
«кояри» для захисту коней (цю ідею він запозичив у монголів; «коя-
ри» повністю захищали круп, а «личини» — голову коня?
42.1. Кнÿзь Лев

Данилович
«Лев Данилович», художник

Лука Долинський, XVIII ст.
Єдність Галицько-Волинської держави післÿ смерті королÿ

Данила порушиласÿ. Його нащадки почали конкурувати між
собою. Хоча кнÿзÿ Василька Романовича визнавали старшим у
роді, він панував лише у Володимирському кнÿзівстві, ÿке
заповів сину Володимиру. Луцьке кнÿзівство перейшло до
кнÿзÿ Мстислава Даниловича, про ÿкого у літописі збереглосÿ
небагато інформації. Кнÿзь Шварно Данилович на короткий час
утвердивсÿ на чолі Литви, проте загинув при нез’ÿсованих
обставинах. Найбільшої слави зажив Лев. Спираючись на
82
глибокі знаннÿ і досвід, він продовжив розвиток держави, у
1272 р. переніс її столицю до Львова. Щоправда, його
літописний «імідж» створювали волинські родичі (насамперед
Володимир Василькович), тому кнÿзÿ зображали не з найкращої
сторони.
Кнÿзь Лев Данилович більшу частину життÿ провів зі
зброєю в руках. Спочатку він активно допомагав батькові, а
післÿ його смерті воював чи не щороку. Захищав свою країну
від Литви та ходив із військом у Європу. Наприклад,
австрійські хроністи сповістили про участь кнÿзÿ Лева в битві
на Моравському полі білÿ містечка Дюрнкрут у 1278 р. Тоді
чеський король Оттокар ІІ протистоÿв німецькому Рудольфу І
Габсбургу, але його військо розбили, а сам він загинув.
Старший Данилович підтримав чеського володарÿ, однак
наскільки реально допоміг – невідомо. Упродовж 1280-х років
кнÿзь Лев приєднав до своїх володінь Люблінську землю і
частину Закарпаттÿ з містом Мукачево. Водночас, він визнавав
залежність від Золотої Орди, перетворивши
впливового монгольського темника Ногаÿ на
свого союзника.
Діÿльність кнÿзÿ Лева була помітною
також і всередині держави. Якщо батько не
знайшов спільної мови з галицькими боÿрами,
то син із ними почувавсÿ значно впевненіше.
Він роздавав земельні володіннÿ, про що
видавав грамоти. Завдÿки цьому, наприклад,
відомо чимало підроблених документів, Юрій І Львович,
складених у пізніші століттÿ – їхні автори художня
намагалисÿ використати ім’ÿ славного кнÿзÿ у реконструкція
своїх корисливих інтересах. За Лева Михайла Фіголя
Даниловича жваво розбудовували Львів, ÿкий
перетворивсÿ в центр торгівлі з багатьма державами. Недруги ж
боÿлисÿ кнÿзÿ. Він захопивсÿ розробкою каменометів, ÿкі
використовував супроти ворожих твердинь. Щоправда, відкрито
з родичами не воював. Він «учинив» оригінальніше – пережив
усіх, об’єднав Королівство Русі під своєю владою та передав
синові Юрію.
1. Як нащадки Данила розподілили між собою території
Галицько-Волинської держави? 2. Назвіть території, ÿкі
кнÿзю Леву Даниловичу вдалосÿ приєднати. 3. Опишіть
особливості правліннÿ кнÿзÿ Лева.
83
42.2. Королівство Русі за останніх Романовичів
Упродовж 1301—1308 рр. об’єднаною
Галицько-Волинською державою правив
Юрій Львович. Із його печатки відомо, що
онук Данила Романовича також прийнÿв
королівський титул («Король Русі і кнÿзь
Володимирії»), хоча обставини цього кроку
не встановлені. Очевидно, він зваживсÿ на
це через поступове ослабленнÿ залежності
Печатка короля Юрія від Орди. У 1303 р. король Юрій заснував
(Георгія) Львовича, Галицьку митрополію, ÿка стала духовним
напис: «Печатка центром держави. У зовнішній політиці він
державника Георгія, підтримував польського родича, кнÿзÿ
короля Руси», Владислава І Локєтка і допомагав йому в
світлина протистоÿнні з чехами. У 1301 р. урваласÿ
династіÿ угорських Арпадів, і сусідів поглинули збройні
конфлікти. Позаÿк Юріÿ І народила угорська принцеса
Констанціÿ, він мав право на престол. Однак вирішив
підтримати двоюрідного брата з Баварії, ÿкий близько 1308 р.
відвідав Королівство Русі. На жаль, невдовзі післÿ цього Юрій
Львович помер. Як писав про нього польський хроніст Ян
Длугош: «Муж діÿльний і благородний, та до духовенства
щедрий: під його правліннÿм Русь і мирним блаженством, і
багатствами славна була».
Князі Андрій і Лев ІІ, сини короля Юрія Юрій ІІ Болеслав, онук короля Юрія
Художня реконструкція Михайла Фіголя
Королÿ Юріÿ Львовича наслідували його сини – Андрій та

Лев ІІ. Відомо, що вони дбали про розвиток комерції.
Збереглисÿ грамоти, де брати закликали західних купців
активніше торгувати з Королівством Русі й навіть гарантували
відшкодуваннÿ витрат, ÿкщо такі з’ÿвлÿтьсÿ. Можливо, брати
загинули у боротьбі з ординцÿми. Принаймні союзник Романо-
84
вичів Владислав І Локєток післÿ їх смерті близько 1323 р.
зазначав, що зійшли зі світу останні представники видатного
роду, ÿкі слугували «непереборним щитом» проти Золотої Орди.
Останнім із династії Романовичів постав Юрій-Болеслав,
син кнÿгині Марії Юріївни і черського та мазовецького кнÿзÿ
Тройдена. За його правліннÿ відбулисÿ деÿкі зміни. Як видно з
документів, ключові ролі перейшли боÿрам. Наприклад, боÿрин
Дмитро Детько затверджував печаткою кнÿзівські грамоти.
Юрій-Болеслав прийнÿв православ’ÿ, але прихильність до
католиків зберіг. За його сприÿннÿ міста заселÿли іноземці,
можливо, карбували монети. У 1339 р. він надав магдебурзьке
право місту Сÿнок. Сам корони не прийнÿв, але титулував себе
«опікуном Королівства Русі», що свідчить про його амбіції і
наміри. Щоправда, навесні 1340 р. унаслідок боÿрського бунту
останній, і то не прÿмий, спадкоємець Романовичів загинув чи
помер від отрути. Найкраще підготовленим до ситуації
виÿвивсÿ польський король Казимир ІІІ, ÿкий із військом
пограбував місто Львів і вивіз звідти королівські корони.
Післÿ 1340 р. Галицько-Волинська держава розпаласÿ.
Волинські володіннÿ приєднав литовський кнÿзь Любарт
Гедимінович, ÿкий прийнÿв православ’ÿ (і хресне ім’ÿ Дмитро).
Його владу, ÿк зÿтÿ когось з останніх Романовичів, визнавали у
Галицькому кнÿзівстві, де від його імені, схоже, правив боÿрин
Дмитро Детько. Однак, у боротьбу за спадок Романовичів втру-
тивсÿ польський король Казимир ІІІ та його угорські союзники.
Війни між конкурентами тривали упродовж кількох наступних
десÿтиліть. Внаслідок цього Галичина, Белзчина і Холмщина
лишилисÿ за Польщею, а Волинь відійшла до Литви.
Літописець про князя Володимира Васильковича: «…Сей же
благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з
лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні,
і ноги. Голос же в нього був низький і нижня губа дебела. Говорив він
ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. І ловець він був
умілий і хоробрий … за княжіння свого багато городів поставив, після отця свого.
Він поставив Берестіє, а за Берестієм поставив город на пустому місці, що
називається Лосна, і назвав його ім’ям Каменець,— тому що там була кам’яна
земля».
1. Перелічіть кнÿзів-нащадків королÿ Данила. 2. Визначте

спільні та відмінні риси їх правліннÿ. 3. Яка долÿ спіткала
Королівство Руське післÿ боÿрського бунту 1340 року?
85
«Дмитро Детько».
Боярин Дмитро Детько від 1340 до 1349 року управляв Галицьким
князівством. Він виконував обов’язки княжого судді і печатника при
Юрієві-Болеславові, був членом боярської ради. Зумів відбити польсько-угорський
наступ навесні 1340 року. Мав титул «провізора або управителя землі Руської»
(provisor seu capitaneus terre Russie). Збереглася єдина грамота за підписом
боярина Дмитра 1341 року, написана латиною. У тексті Дмитро Детько звертається
до громади тевтонського міста Торна із закликом відновити торгівельні зв’язки.

Юрій І Львович був онуком королÿ Данила та угорського
королÿ Бели ІV. Він переніс столицю до Володимира-
Волинського. Титулувавсÿ «король Русі, кнÿзь
Володимирії» (Regis Rusie, Princeps Ladimerie). На печатці
зображений ÿк король з монаршими відзнаками, а в європейських
хроніках згадуєтьсÿ ÿк «Ruthenorum regis filiam», «rege Ruscie»,
«regi Ruscie», «regna Ruthenorum». Традиціÿ приписує йому
будівництво храму св. Юріÿ у Львові, або ж спорудженнÿ храму
батьком Левом на його честь. За легендою, на вершині гори серед
букового лісу було збудовано невелику церкву та монастир. У ХІV
ст. церква згоріла, будівництво нової тривало з 1363 по 1434 рік.
1. Вправа «Дослідники». Із додаткових джерел дізнай-

тесь інформацію про правліннÿ кнÿзÿ Лева Данило-
вича. Укладіть перелік тез про діÿльність кнÿзÿ.
«Нащадки Данила Романовича»

https://learningapps.org/watch?v=p35o3cs1t23
2. Які зовнішні загрози супроводжували правліннÿ останніх
Романовичів? 3. Складіть хронологічну таблицю за матеріалом
параграфа. 4. Поміркуйте, чому післÿ вбивства Юріÿ-Болеслава
ставсÿ розкол Галицько-Волинської держави? Які міжнародні сили
претендували на українські землі? 5. Вправа «Ментальна мапа».
Створіть логічну схему правліннÿ нащадків Данила Романовича.
6. Вправа «Узагальнюємо». Напишіть есей, у ÿкому висловіть свою
думку про історичне значеннÿ Галицько-Волинської держави.
86
§ 43-44. Українські землі у складі
Польського королівства та Великого
князівства Литовського.
ПРАКТИКУМ
Згадайте…
— який литовський князь став польським королем;
— хто претендував на володіння землями Королівства
руського після вигасання династії Романовичів.
Як ви розумієте… — поняття «архієпископство», «воєводство»?
— отримати громадянство середньовічного Львова міг повнолітній
чоловік, народжений законно, віруючий християнин, а при отриманні
міського права жінками рада призначала для них опікуна;
— останній київський князь Семен Олелькович (правнук Ольгерда, з
династії Гедиміновичів) домігся чіткого визначення кордону Великого
князівства Київського у складі Великого князівства Литовського; він
розбив одного з останніх правителів Золотої Орди, що сприяло
оформленню Кримського ханства як держави?
43-44.1. ТЕОРІЯ. Входженнÿ українських земель

до складу Польського королівства
Упродовж другої половини XIV ст. під польською владою
опиниласÿ Галичина і Західна Волинь. Якщо на початках
король Казимир ІІІ не ламав місцевих звичаїв, то його
наступники поширили на колишніх землÿх Романовичів
територіально-адміністративний устрій Польського королівства.
Зокрема, у 1434 р. Галицьку, Львівську, Перемишльську,
Сÿноцьку, Холмську землі об’єднали в єдине Руське воєводство
зі столицею у Львові. Того ж року відібране у литовців Поділлÿ
стало Подільським воєводством із центром у Кам’ÿнці
(сучасний Кам’ÿнець-Подільський). Західні волинські володіннÿ
згодом перетворилисÿ у Белзьке воєводство.
Нова система управліннÿ розвиваласÿ за польськими зразка-
ми. Руські боÿри (ÿкщо не приймали католицтва) поступово
усувалисÿ від влади і землеволодінь. Натомість першість у полі-
тичній владі переходила до шлÿхти – польського нобілітету
(знаті), ÿкий отримував нові маєтки. Схожі процеси відбува-
лисÿ в містах. Сюди активно запрошували полÿків, німців,
87
євреїв, вірмен, ÿкі одержували пільги та привілеї. Магдебурзьке
право затверджувало самоврÿдність громад. У 1374 р. його
отримало місто Кам’ÿнець, 1390 р. – Берестÿ, 1396 р. – Холм,
1432 р. – Луцьк, у 1494—1497 рр. – Київ, 1498 р. – Дубно,
наприкінці XV ст. – Рівне і Перемишль. Якщо на Галичині
магдебурзьке право зазвичай надавало істотні привілеї католи-
кам, то у волинських, київських, подільських містах влада
залишаласÿ в руках української більшості городÿн. Повно-
правні мешканці міста звільнÿлисÿ від багатьох податків та
могли брати участь в управлінні містом.
Також поширюваласÿ польська система судочинства, ÿка
мала становий характер. Кожен стан населеннÿ був підвладний
окремим судовим органам. Шлÿхта судиласÿ в земському суді,
городÿни підлÿгали міському магістрату, решта населеннÿ –
старостинському суду. Утвердженнÿ польської влади супровод-
жувалосÿ посиленнÿм позицій католицької церкви. На початку
XV ст. було скасовано Галицьку митрополію. На колишніх
землÿх Романовичів поширюваласÿ католицька церковна
організаціÿ. Зокрема, у 1412 р. у Львові засновано архієпис-
коптсво, а у Володимирі, Галичі, Перемишлі, Кам’ÿнці, Холмі
діÿли католицькі єпископства.
1. Охарактеризуйте систему управліннÿ, ÿку впровадила
Польська корона на українських землÿх. 2. Які групи
суспільства отримали привілеї у нових умовах? 3. Визначте
особливості польської системи судочинства.
43-44.2. ТЕОРІЯ. Українські землі у складі

Великого кнÿзівства Литовського
Становище русько-українських земель у складі Великого
кнÿзівства Литовського відрізнÿлосÿ. Насамперед, у 1362 році
кнÿзь Ольгерд Гедимінович переміг золотоординську армію у
битві білÿ річки Синюха (відомій ÿк битва на Синіх Водах). Цÿ
звитÿга остаточно відкинула монголів з Чернігівщини, Київ-
щини, Переÿславщини й Поділлÿ. Отож, чималу частину
Великого кнÿзівства Литовського, Руського і Жемайтійського
(так офіційно називаласÿ держава), складали землі Русі-
України. Тому деÿкі історики вбачають у цьому відродженнÿ
держави, знищеної монголами, але на чолі з Гедиміновичами.
88
Литовці діÿли насамперед мирними засобами. Вони не
порушували старого укладу і не намагалисÿ запровадити нові
порÿдки. Приймаючи православ’ÿ, вони радо брали руських
боÿр на службу. До того ж, руська мова лишаласÿ державною, а
норми «Руської правди» продовжували діÿти. Старі престоли
Рюриковичів отримували литовські кнÿзі. Київське кнÿзівство
й частину Переÿславської землі отримав Володимир Ольгердо-
вич, Чернігово-Сіверщину одержав Корибут-Дмитро, другий син
кнÿзÿ Ольгерда. На Поділлі правили племінники Ольгерда –
кнÿзі Коріÿтовичі. Усі вони визнавали владу великого кнÿзÿ,
сплачували йому данину й надавали військову поміч.
89
Післÿ Кревської унії частина литовської знаті та руського
боÿрства підтримали кнÿзÿ Вітовта, ÿкий протививсÿ поглинан-
ню Литви Королівством Польським. Той значно збільшив свої
володіннÿ, дійшовши до чорноморського узбережжÿ. З Поділлÿ
Вітовт витіснив родича Федора Коріÿтовича, котрий зі сім'єю
вимушено переселивсÿ на Закарпаттÿ (належало Угорщині).
Осідком утікача став мукачівський замок Паланок. Незабаром,
у 1399 р., литовсько-руське військо зазнало поразки від
ординців у битві білÿ річки Ворскла. Перше використаннÿ
польової артилерії не принесло литовцÿм успіху. Невдача
змусила Вітовта визнати васальну залежність від Ягайла.
Перемога в Грюнвальській битві (1410 р.) дала Вітовту, ÿк
очільнику об’єднаного війська, більше впевненості. А післÿ
Городельської унії (1413 р.) він почав ліквідовувати колишні
кнÿзівства Рюриковичів і Гедиміновичів, замінюючи кнÿзів
своїми намісниками.
Велика печатка Вітовта

з гербами Литви (погоня),
Троків (піхотинець), Жмуді «Вітовт Великий на конгресі в Луцьку»,
(ведмідь) і Русі (хрест), 1407 рік художник Йонас Мацкявічюс, 1934 рік
Налагоджені зв’ÿзки з католицькою церквою давали змогу

претендувати на королівський титул. У Луцьку, ÿкий Вітовт
зробив південною столицею, в 1429 р. відбувсÿ з’їзд європей-
ських монархів, на ÿкому мала відбутисÿ урочиста коронаціÿ.
Це дозволило б утвердити самостійність Великого кнÿзівства
Литовського, Руського і Жемайтійського, а Вітовту – започат-
кувати власну династію. Проте в останній момент цьому
завадила польська шлÿхта і король Ягайло, ÿкі не дали
литовцÿм змоги відокремитисÿ.
Післÿ смерті Вітовта в 1430 р. між литовською елітою
почалисÿ усобиці. Частина підтримала кнÿзÿ Свидригайла
Ольгердовича, ÿкий підтримував православних та виступав
проти унії із Польщею. Інші пішли за Сигізмундом, братом
покійного кнÿзÿ, що підтримував союз із Польщею. Вирішальна
90
битва відбуласÿ під Вількомиром у 1435 р. Кнÿзь Свидригайло
зазнав поразки, проте згодом руські кнÿзі отруїли його
супротивника. Польський король Казимир IV (син Ягайла), аби
уникнути розколу у державі, поновив удільні кнÿзівства.
Волинське кнÿзівство він передав Свидригайлові, а Київське —
Олександру (Олельку) Володимировичу. Нащадки останнього на
короткий період відродили велич Києва. Вони дбали про розви-
ток культури, оборонÿли місто від нападів ординців, налагод-
жували міжнародні зв’ÿзки. Однак, уже в 1452 р., післÿ смерті
кнÿзÿ Свидригайла, Волинське кнÿзівство ліквідували. Так
само польська влада вчинила з Київським кнÿзівством у 1471 р.
по смерті останнього київського кнÿзÿ Семена Олельковича.
1. Порівнÿйте територіальний розподіл українських
земель між Польським королівством та Великим кнÿзів-
ством Литовським. 2. Чи змінивсÿ адміністративний та
політичний устрій на українських теренах з приходом
литовських кнÿзів? 3. Назвіть причини ліквідації кнÿзівств на
українських землÿх.
11.2. ПРАКТИКА.
І. Орієнтуємосÿ в історичному часі й просторі
1. Вправа «Скільки та коли?»
Прочитайте текст, виконайте завданнÿ.
Використовуючи усобиці, що виникли в Київській
державі по смерті Володимира Великого, король Іштван І
Свÿтий прилучив Закарпаттÿ до угорської держави. Монголи в
1241 році заподіÿли краю чимало шкоди. Мукачівською
домінією почергово володіли зÿті угорського королÿ Бели IV,
кнÿзі Ростислав Михайлович (чернігівський) та Лев Данилович
(галицький). За королÿ Юріÿ Львовича було втрачено контроль
над Мукачівщиною, ÿка надовго увійшла до складу Угорської
корони. Адміністративними одиницÿми (комітатами)
Закарпаттÿ керували ішпани (жупани), намісники угорського
королÿ. В 1393–1414 pp. паном Мукачівської домінії та
наджупаном Березького комітату був кнÿзь Федір Коріÿтович
зі зукраїнщеного литовського великокнÿжого роду.
Галицький кнÿзь Ярослав Осмомисл (1153–1187) закріпив у
складі руської держави землі між Дністром, Карпатами та
пониззÿм Дунаю. Від ХІІ ст. ці терени перебували під
зверхністю Золотої орди. Назва «Буковина» виникла значно
91
пізніше. Короткочасно в середині ХІV ст. цей край потрапив
під владу Угорщини. Коли в 1359 р. утворилосÿ Молдавське
кнÿзівство, Буковина ввійшла до нього ÿк автономне
утвореннÿ з центром у містечку Шипинці. Шипинська землÿ
охоплювала територію Північної Буковини та Північної
Бессарабії, що майже відповідає межам сьогоднішньої
Чернівецької області. Центрами трьох волостей були укріплені
гради: Хотин, Цецин, Хмелів. Згодом молдовські господарі
скасували автономію краю і перейменували Шипинську землю
на Буковину. Тривалий час Молдова була васалом Угощини, а
від 1514 року підпорÿдковуваласÿ султану Османської імперії.
а). Створіть стрічку часу. Нанесіть на неї послідовність входження

українських земель до складу сусідніх держав, враховуючи інформацію
попередніх параграфів і теоретичної частини.
б). Складіть власну історичну задачу за матеріалом параграфа. За-
пропонуйте розв’язати її в класі.
в). Розгляньте схему родоводу династії Гедиміновичів. Випишіть імена
литовських князів, при яких відбулося приєднання українських земель до
складу Великого князівства Литовського. Зазначте ім’я князя, що
внаслідок Кревської унії став королем Польщі. Пригадайте дату цієї події.
г). Складіть генеалогічну задачу, скориставшись схемою.
2. Вправа «Де? Коли?»

Ознайомтесÿ з інформацією карти «Руські удільні кнÿ-
зівства у складі сусідніх держав» (підпараграф 43-44.2).
Визначте, до складу ÿких держав входили українські землі у
ХІV — на початку ХVІ століть. За допомогою карти та
матеріалу параграфа заповніть таблицю.
92
Держава Столиця Приєднані українські Адміністративний
території поділ
3. Вправа «Як? Коли? Де?»

Ознайомтесÿ зі схемою. Перетворіть графічну
інформацію у короткий текст. Доберіть до складеного
тексту заголовок.
93
ІІ. Працюємо з інформацією історичного змісту
4. Вправа «Аналізуємо джерела»
Опрацюйте фрагменти історичних джерел та інформа-
цію рубрики «Машина часу». Визначте за документами:
а). Про які міста йдеться? До складу яких держав вони входили?
б). Проаналізуйте, які зміни відбулися у Києві на кінець ХV століття.
в). Як змінився побут львів’ян з отриманням Магдебурзького права?
г). Порівняйте становище Києва та Львова у пізньому Середньовіччі.
Укладіть коротку усну розповідь про особливості життя в них.
Витяг зі щоденника венеційського посла Контаріні про Київ,
1474 р.: «…Дізнавшись від королівських провідників про моє прибуття,
воєвода надав мені помешкання, втім, жалюгідне, як і все там, і прислав
чимало продовольства. Саме місто знаходиться на кордоні з Татарією і
сюди з’їжджається чимало купців з хутрами, що везуться з Верхньої Русі;
об’єднавшись в каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бувають
захоплені по дорозі татарами»
Хроніст Бартоломей Зіморович про львівські порядки XIV ст. :
«…Після того як розкіш, що проникла у міста, почала зачіпати наших
предків, у той же момент за спартанським звичаєм проти розбещеності і
розпусти жінок не уряд моральності, але закони про витрати та розкіш
проголосили, зміст яких словами, що ними починається, наведу: «Пани радні
разом із цілою громадою ухвалили, що якщо би хтось захотів влаштувати чи
святкувати весілля, то повинен мати шістнадцять осіб (гостей) і чотири страви, а
не більше, і може мати двох жартівників, а не більше під загрозою штрафу
чотирьох гривен».
«Магдебурзьке право для Львова».
17 червня 1356 року грамотою короля Казимира ІІІ
місту Львів надано магдебурзьке право. Прочитати
уривок із цього документу можна на сайті Львівської міської ради
http://surl.li/nneah . Міський магістрат складався з ради та лави.
Рада здійснювала поліцейський нагляд, розподіляла землі, встановлювала ціни на
продукти споживання, розмір мита. Посада радника була престижною. Ним міг
стати чоловік від 25 до 90 років. Заробітної плати радник не отримував, але
звільнявся від усіх податків. Роботою ради керував бурмистр. Права радників і
лавників були схожими. Лава займалася судовими справами, її очолював війт.
Лаву очолював війт. Цю посаду не міг займати неодружений чоловік. Жінки теж не
могли претендувати на неї. Особливістю Львова серед інших українських міст у
складі Польського королівства був привілей Владислава III 1444 року, за яким
дозволялося ловити по всій руській землі правопорушників, вбивць, злодіїв і
судити та карати їх саме у Львові.
94
5. Вправа «Середньовічні твердині».
Розглÿньте зображеннÿ пам’ÿток середньовічної оборон-
ної архітектури на українських землÿх. Виконайте
завданнÿ:
а). Дізнайтеся, до складу яких держав входили землі, на яких було
споруджено ці фортеці.
б). З якою метою, на вашу думку, вони були побудовані?
в). За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте короткі
повідомлення про ці пам’ятки для рекламного буклету «Середньовічні
твердині» (на вибір) або створіть асоціативне гроно про одну з пам’яток;
г). Огляньте споруди за допомогою ресурсу Google Earth. Визначте, як
вплинули географічні умови на вибір місця побудови. За бажання,
зробіть скріни пам’яток із різних ракурсів. Позмагайтеся з однокласни-
ками / однокласницями у вмінні добирати ракурс і оберіть нагармонійніші
«портрети» фортець, зблизька або «з висоти пташиного польоту».
Верхній замок, м.Луцьк, Замок Паланок, м.Мукачево,

Волинська область Закарпатська область
Кам'янець-Подільський замок, Хотинська фортеця,

Хмельницька область Чернівецька область
Генуезька фортеця в м.Судак, Свято-Покровська церква, село

Крим, Україна Сутківці, Хмельницька область
95
ІІІ. Виÿвлÿємо повагу до гідності людини
та соціальну активність
6. Вправа «Боротьба за ідентичність».
Від вереснÿ 1432 р. до літа 1435 р. існувало Велике
кнÿзівство Руське, що виникло на теренах литовсько-
руської держави. До його складу входили всі українські
терени, що перебували в складі Великого кнÿзівства Литовсь-
кого, а також Полоцька, Витебська та Смоленська землі.
Українські, білоруські та частина литовських кнÿзів підтри-
мували кнÿзÿ Свидригайла в його боротьбі з полÿками та їх
ставлеником – кнÿзем Сигізмундом.
а). Опрацюйте інформацію рубрики «Машина часу».
б). Дайте власну оцінку постаті Свидригайла.
в). Висловіть аргументоване судження, чому не вдалося вберегти
залишки автономії українських земель у складі Великого князівства
Литовського.
«Битва під Вількомиром».
1 вересня. 1435 року відбулася битва під Вількомиром. Військо
Свидригайла налічувало до 15 тисяч осіб, у його складі було до 6
тисяч великокнязівських воїнів, біля 50 загонів удільних князівств, 3 тисячі
лівонських рицарів, 1500. чеських таборитів і 500 ординців. Військо було доволі
строкатим та ще й мало трьох полководців: самого Свидригайла Ольгердовича,
лівонського магістра Франка Керскорфа і князя Сигізмунда Корибутовича. Тільки
останній мав військовий досвід участі у Гуситських війнах.
Супротивний табір Сигізмунда налічував до 5 тисяч литовського війська, яке
очолив його син Михайло. Польща скерувала на допомогу від 4 до 12 тисяч війська
на чолі з Якубом із Кобилян – досвідченого полководця, учасника Грюнвальдської
битви та Великої війни з Тевтонським орденом. Саме він командував польсько-
литовськими силами.
Свидригайло зазнав нищівного розгрому в той момент, коли вирішив змінити
розташування свого війська. Князь утік до Полоцька. Магістр Керскорф і більшість
лівонських рицарів загинули. У битві під Вількомиром загинув і київський князь
Михайло Семенович Болобан. 42 князі потрапили в полон, серед них – Федір
Корибутович та Іван Володимирович – син Володимира Ольгердовича Київського.
Сигізмунд переміг.
«Українські землі у складі Польського
королівства та Великого князівства Литовського»
https://learningapps.org/watch?v=p2tyegk0a23
96
§ 45. Новгород. Московія.
Українські землі у складі Московії
Згадайте…
— які держави називають республіками;
— імена руських князів, які княжили в Новгороді.
Як ви розумієте… — поняття «віче», «бояри»?
— московські князі під час навали Батия допомагали монголам
упокорювати власні міста;
— Новгородська земля не зазнала вторгнення монгольських орд, але
Новгород добровільно визнав себе залежним від Золотої Орди та
став платити ханам данину.
45.1. Розвиток Новгородської боÿрської республіки

На півночі найпотужнішим руським містом був Новгород.
Ремісничий, торговий і культурний осередок, розташований на
березі річки Волхов, неподалік від озера Ільмень, тривалий час
посідав друге місце післÿ Києва. Упродовж Х—ХІІ ст. великі
кнÿзі Київські намагалисÿ контролювати це давнє місто,
відправлÿючи туди синів на правліннÿ. Однак, усобиці, ÿкі
відбувалисÿ на півдні, «відчужували» новгородців. Вони почали
налагоджувати зв’ÿзки, насамперед торговельні, зі Швецією,
Німеччиною, Англією. Туди продавали мед, віск, рибу, хутро,
коштовне каміннÿ (очевидно, бурштин). Натомість куплÿли
ремісничі дивовижі, срібло, вино, пиво тощо. У XIV—XV ст.
новгородські купці активно співпрацювали з Ганзою, що
забезпечувало їм сталі прибутки, а владі міста, ÿк наслідок,
розширеннÿ впливу на довкільні землі.
Головні суспільні ролі в місті відігравали боÿри. Вони
володіли неозорими вотчинами, завдÿки чому їхнÿ значущість
зростала. Проблеми повсÿкденнÿ, питаннÿ оголошеннÿ війни і
миру обговорювало віче – зібраннÿ повноправних громадÿн.
Саме на вічах запрошували або виганÿли
кнÿзів, ÿким суттєво обмежували
можливості. По суті, кнÿзі тільки
командували військом, тоді ÿк боÿри і
«народ» призначали посадовців та судили
за провини. Отже, місто Новгород можна
називати боÿрською республікою.
97
Монгольська навала майже не зачепила містÿн. Болота з
трÿсовинами захистили їх – ворожі кіннотники просто не
змогли туди потрапити і показати свої бойові вміннÿ. Однак,
місто згубили свої. У XIV—XV ст. боÿри повністю
«розпорÿджалисÿ» вічем, ÿке підтримувало (галасом) або
заперечувало (гулом) заздалегідь погоджені рішеннÿ. Боÿрство
також помилилосÿ з вибором союзників, заграючи, ÿк
виÿвилосÿ, зі смертельним ворогом. Післÿ серії невдач у 1478 р.
у місто Новгород вдерлисÿ московити. Багатьох боÿр вирізали, а
тих, ÿкі вціліли, примусово переселили до закутків Московії.
Республіканськими традиціÿми новгородців та їхніми освітніми
здобутками новоспечені «господарі» вирішили знехтувати.
Новгородський перший літопис про особливості стосунків
князя та жителів Новгорода: «…У 1136 р. новгородці покликали
псковичів і ладожан і задумали вигнати князя свого Всеволода
(Мстислава); посадили його в єпископському дворі із дружиною, дітьми і
тещею, місяця травня 28, і сторожа зі зброєю пильнувала його вдень і вночі, 30
чоловіків щоденно. Сидів він два місяці, і відпустила його з міста липня 15, а
прийняли його сина Володимира. А ось у чому звинувачували його:не береже
смердів; прагнув посісти стіл у Переяславі; втік з поля битви поперед всіх, а через
те багато загинуло…»
1. Які чинники сприÿли економічному піднесенню Новго-
рода? 2. Порівнÿйте політичне становище новгородських
та галицьких боÿр. Визначте спільні та відмінні риси.
3. Поміркуйте, чому перед ординською загрозою
Новгородська республіка вистоÿла, а перед московською — ні?
98
45.2. Занепад Золотої Орди
і зростаннÿ Московського
кнÿзівства
Упродовж усобиць на Русі удільні
кнÿзі розвивали власні віддалені
володіннÿ. Зазвичай то були глухі,
віддалені, загублені в лісах і болотах
землі, ÿкі не збуджували владних
апетитів сусідів. У таких краÿх виникло містечко Москва
(багниста, сльотава, мокра, в’ÿзка), що постало на березі
однойменної річки на «відстані» понад 700 років і 860 км від
столиці теперішньої України. Післÿ нашестÿ монголів північно-
східні руські уділи майже добровільно підкорилисÿ ханам
Золотої Орди. У XIV ст. під її зверхністю значно посилилисÿ
позиції Тверського та Московського кнÿзівств, ÿкі, проте,
протистоÿли одне одному, плетучи хитромудрі інтриги.
Московське кнÿзівство впродовж правліннÿ Івана І Калити
виконувало всі забаганки ординців і тим самим заслужило
особливі привілеї. Їхнÿ суть полÿгала в тому, що тільки
московські кнÿзі збирали данину із сусідніх земель та везли її в
місто Сарай. Частину зібраного залишали собі, що дозволÿло їм
упевнено почуватисÿ.
Коли Золота Орда занепала, її влада над
підлеглими народами ослабла. Московський
кнÿзь Дмитро Донський у 1380 р. здобув
перемогу над монгольськими військами в
битві на Куликовому полі, ÿку тривалий час
вважали вирішальною у позбавленні від
півторастолітньої залежності. Однак насправді
у цій битві поразки зазнав другорÿдний
монгольський воєвода Мамай. Натомість
престол посів Тохтамиш, нащадок Чингіз-
хана, ÿкий через два роки до краю пошарпав
території Московії, понищивши її столицю.
Софія Палеолог, Тож, кнÿзі збирали длÿ ханів кошти та
судово-медична виконували їхні забаганки.
реконструкція Ще з 1363 р. з’ÿвиласÿ назва Велике
обличчя за
кнÿзівство Московське. Користаючи з «післÿ-
черепом, 1994 рік
куликовського» затишшÿ, його державці
почали «збирати», а насправді топити в крові руські землі.
99
Активну участь у цьому взÿв Іван ІІІ (1462—1505). Насамперед
боÿри переконали його одружитисÿ зі Софією Палеолог –
небогою останнього візантійського імператора. Такий шлюб
надавав символічне право претендувати на спадок Візантії, герб
(двоголовий орел) ÿкої став візитним знаком Московського
кнÿзівства. Далі Іван ІІІ захопив Новгородську боÿрську
республіку. У 1480 р. його війська зустрілисÿ з монгольськими
поблизу річки Угра. Битва не відбуласÿ, бо обидві сторони
поводилисÿ нерішуче. Натомість, коли вдарили морози, у
виграшній ситуації опинилисÿ московити, ÿкі немовби
перемогли й скинули чужоземне ÿрмо.
Межі володінь Івана ІІІ розширювалисÿ, а його становище
зміцнювалосÿ. Він, хоча і вважав себе самодержцем (монархом),
радивсÿ з боÿрами, ÿкі збиралисÿ в боÿрській думі. При дворі
запровадив пишний церемоніал. Особливо підтримував
духівництво, сприÿв Московській православній церкві. За його
відома укладено «Судебник» – перший збірник законів. Таким
чином, заходи, втілені Іваном ІІІ, сприÿли пізнішому перетво-
ренню Великого кнÿзівства Московського в Московське царство,
опіслÿ – в Російську імперію.
1. Яким чином встановленнÿ монгольського пануваннÿ на
Русі сприÿло зміцненню позицій Московського кнÿзівства?
2. Які методи використовували кнÿзі Москви длÿ розши-
реннÿ власних території? 3. Охарактеризуйте правліннÿ
Івана ІІІ.
45.3. Українські землі у складі

Московського кнÿзівства
Політика польських королів стосовно православних у Польщі
та Великому кнÿзівстві Литовському призвела до того, що
частина боÿр та знаті ладні були відділитисÿ від Польсько-
Литовської держави. Водночас, у другій половині XV ст. впливи
Московського кнÿзівства у Чернігово-Сіверщині значно зросли.
Поступово почавсÿ перехід дрібних кнÿзів, нащадків
стародавніх Рюриковичів, на службу до Івана ІІІ. Причому
васальну зверхність Москви вони визнавали, віддаючи також
свої володіннÿ.
Велике кнÿзівство Литовське у тривалих війнах 1493-1500
рр. втратило чи не усе давнє Чернігівське кнÿзівство, включно з
найбільшими містами – Черніговом, Новгород-Сіверськом,
Брÿнськом, Путивлем, Глуховом, Стародубом. Місцеве
100
населеннÿ спробувало противитисÿ московським військам, за
що бунтівників жорстоко покарали, вивезли до Московії чимало
полонених. Владу у Чернігово-Сіверщині поділили на повіти,
очолювані воєводами, ÿкі зайнÿли місце тамтешніх кнÿзів.
Московські апетити зростали. Роз-
горіласÿ нова, десÿтилітнÿ Литовсько-
московська війна 1512–1522 років,
пов’ÿзана з намаганнÿм Москви
повернути собі всю «давньоруську
спадщину». У 1514 р. майже 80-
тисÿчне московське військо завоювало
Марка України «Князь Смоленськ. Назустріч йому вирушило
Костянтин Острозький», 30-тисÿчне русько-литовське військо
2005 рік на чолі з кнÿзем Костÿнтином Ост-
розьким. Обидві армії зійшлисÿ у
битві білÿ Орші – важливого стратегічного міста на перетині
торговельних шлÿхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою.
8 вереснÿ 1514 р. Русько-литовське військо розбило московську
армію. Хоча експансію московських кнÿзів вдалосÿ спинити,
перемога не зупинила московсько-литовського протистоÿннÿ.
1. Які українські землі та за ÿких обставин потрапили до
складу Московського кнÿзівства? 2. Охарактеризуйте
систему управліннÿ українськими територіÿми, що були
підпорÿдковані Москві. 3. Визначте результати московсько-
литовського протистоÿннÿ.
«Битва під Оршею: баталія та картина».
Битва під Оршею принесла небувалу славу
Костянтину Острозькому. Йому влаштували
тріумфальний в’їзд у Вільно: 3 грудня 1514 року під залпи гармат
та дзвони князь в’їхав у столицю. За ним ішло військо, далі —
закуті у ланцюги московські вельможі та князі. У полон було взято 6 із 11 воєвод, а
також 611 представників знаті та бояр.
Згодом король надав волинському князю та його нащадкам привілей ставити
печатки «червоним воском», а це мали право робити виключно
представники королівської династії. Князь Острозький обіймав
найвищі державні посади, зокрема вперше став довічним
гетьманом Великого князівства Литовського. А європейські
дипломати та хроністи порівнювали Острозького із засновником
Риму — Ромулом, римськими полководцями Сципіоном і
Ганнібалом.
Битва під Оршею зображена на картині невідомого автора ХVІ століття.
101
Детальне відтворення епізодів протистояння дозволяє припустити, що митець був
учасником змальованої події. Оглядачів вражає динамічність сюжету. Можна
порівняти метод зображення битви із коміксом. Дивлячись на картину справа
наліво, ви зможете прослідкувати весь перебіг бою на різних етапах. Князя
Костянтина Острозького зображено тричі. Детальний аналіз «Битви під Оршею»
робить історик Володимир Гуцул на сайті «Локальна історія»: «Битва під Оршею.
Сім фактів про картину, на якій зображена велика перемога над московитами»:
http://surl.li/nmypf Детальніше картину можна розглянути, скориставшись
покиканням чи QR-кодом:
«Битва під Оршею», 1525-1535

Зі слів українського історика Володимира Білінського,
Новгород був феодальною республікою. Тут правив
архієпископ, а у виключних випадках — народне віче.
Новгородці були нащадками слов’ÿнських колоністів, ÿким вдалосÿ
просунутисÿ річками на північ. Вони заснували Новгород і Псков.
Новгород не тримав постійного війська. Основним занÿттÿм його
населеннÿ була торгівлÿ.
Похід Івана ІІІ на Новгород 1471 році відбувсÿ відзразу післÿ
епідемії чуми, ÿка забрала життÿ 250 тисÿч жителів краю.
Захопити місто московитам допомогла монгольська кіннота.
Полки Івана ІІІ вбили 12 тисÿч людей і взÿли 1 тисÿчу 700
бранців, вивезли 300 возів зі сріблом, золотом, дорогоцінним
каміннÿм. Вперше у своїй історії московський кнÿзь вдавсÿ до
тактики виселеннÿ. Знатних новгородців примусово розселÿли у
Володимирі, Муромі, Нижньому, Ростові й Костромі.
102
1. Вправа «Воїн та меценат». Кнÿзь
Острозький увійшов в історію ÿк
відомий полководець. На надгробному
пам’ÿтнику воєначальника зображено в
обладунках, разом з кіньми, гарматами,
колісницÿми. А в епітафії йшлосÿ про 63
перемоги Костÿнтина Острозького. Кнÿзь
Острозький завдÿки привілеÿм та маєткам,
подарованих королем, а також власній
ощадливості увійшов у п'ÿтірку найбагатших
осіб Великого кнÿзівства Литовського. Не
зважаючи на те, що був православним, король
призначив Костÿнтина Острозького троцьким
воєводою. З того часу він сидів найближче до
королÿ Сигізмунда у великокнÿжій раді.
Писемні джерела зберегли навіть кличку
улюбленого конÿ Костÿнтина Острозького —
«Портрет
Заєць. Також знаємо, що за кошти кнÿзÿ
Костянтина
споруджено чимало свÿтинь: Богоÿвленський
Острозького»,
собор в Острозі, церкву свÿтої Трійці у
художник невідо-
Межирічах. мий, XVII ст.
Із додаткових джерел дізнайсÿ інформацію
(на вибір):
- про одну із битв, у ÿкій брав участь кнÿзь Острозький;
- про один із храмів, споруджений із його ініціативи.
«Золота Орда. Велике князівство Московське»
https://learningapps.org/watch?v=ppdvg2jh320
2. Назвіть особливості розвитку Новгородської боÿрської респуб-
ліки? 3. Складіть розгорнутий план на тему «Послабленнÿ Золотої
Орди. Зростаннÿ Московського кнÿзівства». 4. Поміркуйте, чому
Новгород став «ласим шматком» длÿ Москви. 5. Вправа
«Асоціативне гроно». Створіть асоціативне гроно «Українські землі
у складі Московського кнÿзівства». 6. Вправа Історичний портрет».
Укладіть історичний портрет кнÿзÿ Костÿнтина Острозького.
103
§ 46. Крим у Середні віки
Згадайте…
— які народи мешкали на теренах Кримського півострова в
період античності, Великого переселення народів;
— які середньовічні держави претендували на Крим.
Як ви розумієте… — поняття «киримли», «хан».
— після спустошення Константинополя хрестоносцями Херсонес
увійшов до Трапезундської імперії, яка відокремилася від Візантії;
місто поступово занепало, не витримуючи конкуренції генуезьких та
венеційських колоній; у 1399 році золотоординський загін Едигея
спалив Херсонес, після цього удару місто вже не відновилося;
— історична кримськотатарська держава династії Ґераїв (1441–1783 рр.)
вважалася єдиною спадкоємицею Золотої Орди, на підтвердження
чого Московія до 1700 сплачувала данину Кримському ханству?
46.1. Держава Феодоро
Герб князів Феодоро
Крим у другій половині

XV століття
На території південно-західного гірського Криму утворилосÿ

кнÿзівство Феодоро зі столицею на плато Мангуп. У XIV ст.
воно залежало від Золотої Орди, проте із послабленнÿм ханської
влади місцеві мешканці «задумалисÿ» про самостійність. Від
1411 р. згадано про окремого володарÿ Алексіÿ, ÿкий правив
Феодоро. Напевно, він походив із місцевої династії, відомості
про ÿку не збереглисÿ. Найбільшими містами держави були
Феодоро (Мангуп), Каламіта (важливий порт) й окремі оборонні
замки. Місцеві мешканці були православними, хоча етнічний
104
склад був строкатим: тут проживали греки, алани, татари,
караїми. Загалом, відносини із Візантією відігравали важливу
роль длÿ зовнішньої політики. Так само мирно Феодоро
співіснувало з Кримським ханством. Водночас, із генуезцÿми
постійно конфліктували. Феодорити прагнули розширити свої
приморські володіннÿ й захопити порт Чембало. Натомість
внаслідок тривалих війн ледь не втратили свою єдину гавань –
Каламіту (неподалік білÿ міста Інкерман).
Післÿ падіннÿ Константинополÿ у 1453 р. становище
христиÿнської держави в Криму погіршилосÿ. Османи прагнули
захопити усі володіннÿ зруйнованої Візантійської імперії. У
1475 р. потужний турецький флот прибув до Криму. Генуезька
Кафа була легко завойована, правителі Феодоро вирішили
битисÿ до останнього. Незважаючи на величезну чисельну
перевагу, турки змогли захопити Мангуп лише післÿ піврічної
облоги. Останнього кнÿзÿ Александра стратили у Стамбулі.
Надалі всі володіннÿ Феодоро, разом із генуезькими колоніÿми,
стали провінцією Османської імперії.
1. Поміркуйте, ÿкі державні утвореннÿ існували на
території Кримського півострова у середні віки? 2. Чому,
на вашу думку, падіннÿ Константинополÿ у 1453 році
послабило позиції христиÿнських держав у Криму? 3. До
складу ÿкої держави та за ÿких обставин потрапив Кримський
півострів у другій половині ХV століттÿ?
46.2. Занепад Золотої Орди

і поÿва Кримського ханства
У Криму монголи утворили окремий улус, належний до
Золотої Орди. Місцеве населеннÿ було досить строкатим: руси,
греки, вірмени разом із половцÿми, місцевим тюркомовним
населеннÿм та монголами, що на той час уже прийнÿли іслам,
започаткували кримськотатарський етнос «киримли». Спочатку
під словом «Крим» розумілосÿ місто Солхат («Кирим» — тобто
«укріпленнÿ»). Однак пізніше назва столиці пошириласÿ на
весь півострів.
Основним сільськогосподарським занÿттÿм місцевого
населеннÿ було скотарство. Водночас, чималу роль відігравали
хліборобство й видобуваннÿ солі. Особлива роль належала
міжнародній торгівлі — головні шлÿхи проходили через місто
Солхат й генуезькі порти-колонії Судак, Кафу, Боспор (Керч).
Насамперед торгували тканинами, рибою, предметами розкоші
105
й хутром. Коли ж єдність Золотої Орди порушиласÿ, купці пере-
орієнтувалисÿ на місцеві товари – зерно, сіль, шкіри і невіль-
ників. Це дало змогу наповнити місцеву скарбницю коштами й
посилити військо: процвітаннÿ приваблювало представників
ординської знаті, ÿкі залюбки переселÿлисÿ до Криму.
На початку XV ст. знать на чолі із Хаджі Гіреєм (чий рід
виводивсÿ від старшого сина Чінгіз-хана) скористалисÿ
міжусобною боротьбою в Золотій Орді. У 1449 р. Хаджі Гірей
проголосив незалежність Кримського ханства. Столицею держа-
ви спочатку стала гірська фортецÿ Кирк-Ер (Чуфут-Кале), а
потім – місто Бахчисарай (перекладаєтьсÿ ÿк «сад-палац»).
Щоправда, вже від 1478 р. Кримське ханство стало васалом
Османської імперії. Турецькі султани неодноразово використо-
вували війська кримських ханів.
Прапор Кримського
ханства, XV ст.,
з тамгою (символом
династії Ґіреїв) Мавзолей Хаджі Герая
сучасна візуалізація в Бахчисараї
«Кримськотатарський воїн», поштова марка України, 2015 рік
Окрім Криму, під владою кримських ханів перебували

степові простори Північного Причорномор’ÿ, звідки з кінцÿ XV
ст. почалисÿ перші набіги на русько-українські землі.
Насамперед страждали прикордонні Київщина, Галичина і
Поділлÿ. Наприклад, у 1482 р. війська хана Менглі І Гіреÿ
захопили та спалили Київ. Руйнівні набіги мали також іншу
мету – захопити ÿкнайбільше місцевого населеннÿ в полон
(ÿсир). Полонених продавали і вивозили до Османської імперії.
Поступово найбільшим ринком невільників стала Кафа.
Реакцією на такі дії Кримського ханства стала поÿва
українського козацтва наприкінці XV ст.
1. Поÿсніть походженнÿ топоніма «Крим». 2. Охарак-
теризуйте господарську діÿльність населеннÿ Кримського
півострова. 3. Опишіть процес утвореннÿ Кримського
ханства. Яку загрозу длÿ українських земель мали набіги
військ кримських ханів?
106
46.3. Суспільство і культура Кримського ханства
Кримське ханство було монархією, що її очолював хан з
династії Гіреїв. Молодші царевичі та ханські доньки мали
титули султанів і султанок (посаду спадкоємцÿ трону називали
«Калга-султан»). Традиційно престол успадковували старші в
роді. Щоби убезпечитисÿ від переслідувань, окремі Гіреї воліли
втекти за межі Криму, в степи чи на Кавказ. Козакуваннÿ
(«вільне життÿ» у вигнанні) разом із побратимами (кунаками)
під владою названого батька (аталика) вважалисÿ нормальним
ÿвищем длÿ кримських царевичів.
Основу кримськотатарської знаті складали беї (кнÿзі) –
очільники окремих татарських родів. Військом командували
темники. Провідну роль у суспільстві посідали мурзи – члени
інших знатних родів. Найвпливовіша знать держави збиралисÿ
на особливі з’їзди – курултаї. На курултаÿх обговорювалисÿ
державні рішеннÿ, хоча чималий вплив мала державна рада –
диван. Через те, що основною релігією Кримського ханства був
іслам (сунітська течіÿ), суд чинили муфтії, найвищі представ-
ники мусульманського духовенства..
Кримськотатарське населеннÿ зберігало особисту свободу,
сплачуючи податки та виконуючи певні повинності. Іновірці
(христиÿни, іудеї) не зазнавали релігійних чи суспільних
утисків, розвивали свою культуру. Окремі з них ставали
ханськими радниками чи робили успішну військову кар’єру.
Міста володіли самоуправліннÿм, а право на землею мали ті,
хто її оброблÿв. Існувала також спільна власність, до ÿкої
входили ліси, мисливські угіддÿ й, що в умовах Криму було
важливо, джерела води. Серед ремесел найбільш популÿрними
були оздобленнÿ металевих виробів (чеканка, філігрань,
черніннÿ, куваннÿ, інкрустаціÿ), виробництво шкіри, килимів,
обробка кістки. У Кафі розвивалосÿ шовкарство.
В умовах господарського піднесеннÿ розвиваласÿ
кримськотатарська культура. Одним із перших поетів був
Махмуд Киримли, автор поеми «Юсуф і Зулейка». При дворі
популÿрною була світська палацова поезіÿ. Простий люд
полюблÿв менш пишномовні казки й пісні, що спиралисÿ на
місцеві сюжети. Кримська архітектура зазнала східного впливу.
Найбільшими фортецÿми були Арабатська (поблизу села
Кам’ÿнське), Генуезька (Судак) та фортецÿ Ор-Капу (Перекоп),
на території ÿких зводилисÿ мечеті (храми) та медресе (школи).
107
Найстарішою в Криму є мечеть хана Узбека з медресе у місті
Чуфут-Кале. Оригінальними пам’ÿтками є мавзолеї. Наприклад
мавзолей Джаніке Ханим у XV ст. звели в пам’ÿть про дочку
хана Тохтамиша. Серед палацової архітектури зберігсÿ єдиний
унікальний зразок – ханський палац у Бахчисараї.
Мечеть хана Узбека,

місто Старий Крим Мавзолей (Дюрбе) Джаніке Ханим, печерний
(Солхат), 1314 рік комплекс Чуфут-Кале біля м.Бахчисарай, 1437 рік

Литовський дипломат у Криму Михалон Литвин «Про звичаї
татар, литовців та московитів»: «…І хоча володіють перекопські
[татари] худобою, що рясно плодиться, усе-таки вони ще багатші
чужоземними невільниками… Адже в них нема стільки худоби, скільки є
невільників. Тому вони поставляють їх і в інші землі (provinciis). Адже до них
чередою перебувають кораблі через Понт і з Азії, вантажені зброєю, одягом,
кіньми, а ідуть від них завжди з невільниками. Тому що всі їхні торги (emporіa) і
місця збору податей (telonea) повняться тільки товаром цього роду, на який до того
ж у них завжди попит, [він годиться] і для торгівлі, і для застави, і для подарунка…»
1. Якою була політична структура Кримського ханства?

2. Визначте особливості соціального становища населеннÿ
ханства. 3. Назвіть здобутки кримськотатарської
культури у середні віки.
«Перший кримський хан».
З ослабленням Золотої Орди, серед знатних кримськотатарських
родин виникла ідея відокремлення від Орди. «…Староординські
клани на чолі з Мангитами відстоювали імперську єдність, тоді як Ширіни з
союзниками були зацікавлені в незалежності», – пише кримський історик
Сергій Громенко. За традицією, титул хана міг отримати тільки нащадок Чінгіз-
хана. Група Ширінів знайшла претендента. Це був Хаджі Гірей. Щоправда, на
той час він жив у Великому князівстві Литовському. Його родина втекла на
чужину, шукаючи притулку від численних міжусобиць. Сам майбутній хан
108
народився в Литві, в місті Тракаї. У міжусобній боротьбі загинули його батько та
брат. Знатний емігрант вступив на службу до великого литовського
князя Вітовта, який дав йому пост старости в замку Ліда (сучасна Білорусь).
Хаджі Гірей здійснив три спроби встановити контроль над Кримом: у 1428, 1433 та
1443 роках. Але тільки в 1449 році йому вдалося остаточно закріпитися в Криму.
Одразу ж він проголосив незалежність Кримського ханства.

Захопивши генуезькі фортеці Криму, турецьке військо
взÿлосÿ завойовувати Феодоро, Не підкориласÿ лише
столицÿ Мангуп. Місто налічувало 15 тисÿч мешканців.
Мало 8-кілометрову лінію укріплень на високому плато. Османи
підійшли до Мангупу в липні 1475 року. Кнÿзь Александр не
погодивсÿ здати місто. Від постійних обстрілів 100-кілограмовими
ÿдрами обвалиласÿ частина головного мур оточеного міста.
Турецький історик Саал-ад-Дін в «Історії Османської імперії…»
пише, що в середині груднÿ, «побачивши, що захопленнÿ міста
силою зайнÿло багато часу, Паша вдав, ніби залишає місто».
Феодорити вирішили атакувати загін османів, що залишивсÿ, але
потрапили в пастку. Турки стратили всіх захисників столиці.
Кнÿзÿ Александра з родиною відправили до Константинополÿ-
Стамбула і теж стратили. Малолітнього кнÿжича виховували при
дворі султана в традиціÿх ісламу.
1. Вправа «У ханському палаці». Із додаткових джерел
довідайтесÿ про унікальну пам’ÿтку кримськотатарської
палацової архітектури та складіть короткий текст длÿ
туристичного сайту або тревел-блогу.
«Крим у середні віки»
https://learningapps.org/watch?v=phhkovc0t23
2. Які факти з історії середньовічного Криму вас найбільше
вразили? Чому? 3. Складіть схему «Політична структура Крим-
ського ханства». 4. Поміркуйте, ÿкі чинники сприÿли економіч-
ному розвитку Кримського ханства. 5. Вправа «Хмаринка тегів».
Створіть хмаринку слів-асоціацій на тему середньовічної кримсько-
татарської культури. 6. Вправа «На невільничому ринку».
Підшукайте додаткову інформацію про розвиток Кафи.
Довідайтесь, ÿка долÿ чекала тих, хто потраплÿв у ÿсир.
109
Узагальнення розділу 4
«Середньовічні держави»
Розділ Назва вправи Покликання QR-код
Середньовічні https://learningapps.org/watch?v=
ІV розділ. Середньовічні
держави p2s90r88n23
держави
З історії
https://learningapps.org/watch?v=
середньовічних
pemjzftst23
держав
Тести «Українські
https://learningapps.org/watch?v=
землі в ХІІ-ХV
p67n402x523
cтоліттях»
110

УІС 7 Підручник Розділ4 Васильків Астон ПІЛОТ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

УІС 7 Підручник Розділ4 Васильків Астон ПІЛОТ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Ірина Васильків, Ілля Паршин, Ірина Димій

Історія: Україна і світ

Інноваційний освітній проєкт всеукраїнського рівня за темою

Навчальний посібник підготовлено відповідно до модельної програми

Посібник підготовлено відповідно до модельної програми

© Васильків І. Д., Паршин І. Л., Димій І. С., 2024

– дайте відповіді на запитання до підпараграфів, спільно

– попрацюйте разом, проявіть кмітливість, розвивайте

– запам’ятайте і зрозумійте найважливіші терміни.

– виконайте корисні й цікаві вправи за допомогою

– у матеріалах рубрики «Вір, але перевір» дізнаєтеся про

29.1. Як взаємодіÿли правителі та піддані?

На Сході середньовічної Європи відбулосÿ певне поєднаннÿ

Водночас, в середньовічних західноєвропейських країнах на

1. Визначте причини феодальної роздробленості. 2. Які

29.3. Представницькі та абсолютні монархії

Коронування, мініатюра, ХІІІ ст.

Європейські представницькі органи не були по-справжньому

30.1. Що таке зовнішнÿ колонізаціÿ? Які причини

30.2. Хрестові походи і держави хрестоносців

30.3. Поÿва духовно-рицарських орденів.

1. Чим було зумовлено створеннÿ духовно-рицарських

1. Вправа «Хроніки очевидцÿ». Створіть короткий допис, у

31.1. Нормандське завоюваннÿ Англії та його наслідки

31.2. Особливості розвитку Англії у ХІІ ст.

31.3. Велика Хартіÿ Вольностей

Засідання англійського парламенту,

Парламент — станові законодавчі збори в Середньовіччі, які

1. Відомо, що перші кортеси скликали в Іспанії ще в 1137 р.

32-33.1. Як розвиваласÿ Франціÿ у ХІ—XIV ст.?

Перші битви, зокрема, морська в затоці Слейс (1340 р.),

Битва в затоці Слейс, Битва французького та англійського

1. Визначте причини та сторони Столітньої війни ÿк

32-33.3. Хто така Жанна д’Арк?

Вір, але перевір

34.1. Як утвориласÿ Свÿщенна Римська імперіÿ?

Конкордат ― угода між Папою Римським як керівником

1. Визначте особливості розвитку розвиток Східного

34.2. Як розвиваласÿ Свÿщенна Римська імперіÿ

34.3. Розвиток Чеського та Угорського королівств.

Спалення Яна Гуса, мініатюра, XVI ст.

Післÿ прилюдної страти прихильники проповідника, ÿкі

Вір, але перевір

1. Вправа «Картки длÿ запам’ÿтовуваннÿ». Об’єднайтесÿ в

«Священна Римська імперія. Чехія. Угорщина»

Християнські воїни під стінами Альгамбра, резиденція правителів

У 1086 р. ситуацію змінила гірка невдача христиÿн у

35.2. Як жили іспанці XI—XV ст.?

Як і в Русі, іспанське суспільство вирізнÿлосÿ тим, що стан

Кортеси — законодавчі збори, а згодом станово-

1. Чому перші кортеси у королівстві Леон перетворилисÿ в

35.3. Об’єднаннÿ Іспанії

36.1. Особливості розвитку Південної Італії.

Сикстинська капела всередині та зовні

Теократія (дослівно: боговладдя) ― форма правління, за якої

Мапа міста Венеція, 1650 рік Мапа міста Генуя, XV ст.

Міське повітрÿ вабило й селÿн. Їх навіть спонукали

1. Назвіть міста-держави Північної Італії. 2. Опишіть

36.3. Політичний уклад міст північної Італії

Місто Флоренція, малюнок-мапа, XV ст.

1. Як організовувалось управліннÿ Флорентійської комуни?

37.1. Польське королівство

37.2. Як формуваласÿ Литва?

«Ольгерд, Великий князь