Konisheva S e Istoriya Ukraini

www.e-ranok.com.
ua
Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»
С. Є. Коніщева
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Навчальний посібник
Київ — Харків
«Веста»
2012
www.e-ranok.com.ua
УДК 94
ББК 63.3(4)
К 64
Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»

започаткована 2011 року
Коніщева С. Є.
К 64 Історія України: навч. посіб. / Коніщева С.Є. — К.—Х.: Веста, 2012. — 272 с. — (Серія «Ґрун-
товна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»).
ISBN 978-966-08-5791-9.
Матеріал посібника, що відповідає програмовим вимогам ЗНО з історії України, обіймає повний
шкільний курс від 6 до 11 класу. Опрацювання теоретичних відомостей, виконання тематичних і тре-
нувальних тестів розраховані на 50 тижнів підготовки до ЗНО.
Призначається для учнів 10-х класів, випускників (у тому числі й минулих років) шкіл, ліцеїв,
гімназій, які готуються до вступу до вищих навчальних закладів.
УДК 94
ББК 63.3(4)
© Коніщева С.Є., 2011

ISBN 978-966-08-5791-9 © Видавництво «Веста», 2012
www.e-ranok.com.ua
Зміст
Передмова .......................................................................................................................................................................... 4
Тема 1. Cтародавня історія України (1—2 тижні) ........................................................................................................... 5
Тема 2. Виникнення та розквіт Київської Русі (3—4 тижні) ....................................................................................... 16
Тема 3. Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава (5—6 тижні) ................................. 26
Тема 4. Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток Київської Русі
та Галицько-Волинської держави у ІХ— ХІv ст. (7 тиждень) ....................................................................... 38
Тема 5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав у другій
половині ХІv —першій половині ХvІ ст. (8—9 тижні) ................................................................................. 45
Тема 6. Українські землі в другій половині ХvІ ст. (10 тиждень)............................................................................... 53
Тема 7. Українські землі в першій половині ХvІІ ст. (11 тиждень) ............................................................................ 61
Тема 8. Національно-визвольна війна українського народу середини ХvІІ ст. (12—13 тижні) .............................. 68
Тема 9. Українські землі в 60—80-ті рр. XvIІ ст. (14—15 тижні)...................................................................................76
Тема 10. Українські землі наприкінці ХvІІ — у першій половині ХvІІІ ст. (16—17 тижні) ................................... 85
Тема11. Українські землі в другій половині ХvІІІ ст. (18—19 тижні)........................................................................ 93
Тема 12. Українські землі у складі Рросійської імперії наприкінці ХvІІІ — у першій
половині ХІХ ст. (20 тиждень) ..................................................................................................................... 103
Теми 13—14. Західноукраїнські землі наприкінці ХvІІІ — у першій половині ХІХ ст. Культура України
кінця ХvІІІ — першої половині ХІХ ст. (21—22 тижні) ................................................................... 110
Тема 15. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. (23 тиждень) ............................ 119
Теми 16—17. Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій
половині ХІХ ст. Культура україни в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.
(24—25 тижні) ........................................................................................................................................ 127
Теми 18—19. Наддніпрянська україна на початку ХХ ст. Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.
(26—27 тижні) ........................................................................................................................................ 139
Тема 20. Україна в Першій світовій війні (28 тиждень) ............................................................................................. 151
Тема 21. Українська революція (29—30 тижні) .......................................................................................................... 158
Тема 22. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (31—32 тижні) ..............................................168
Тема 23. Українська СРР в умовах нової економічної політики (33—34 тижні) ..................................................... 180
Тема 24. Радянська модернізація України (35—36 тижні) ......................................................................................... 189
Тема 25. Західноукраїнські землі (1921—1938 рр.) (37—38 тижні) ........................................................................ 199
Тема 26. Україна під час Другої світової війни (39—40 тижні) ................................................................................ 207
Тема 27. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 1950-х рр. (41—42 тижні) ......................215
Тема 28. Україна в умовах десталінізації (43—44 тижні) .......................................................................................... 221
Тема 29. Україна у період загострення кризи радянської системи (45—46 тижні) ................................................. 229
Тема 30. Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (47—48 тижні) ................................... 237
Тема 31. Україна в умовах незалежності (49—50 тижні)........................................................................................... 245
тест у форматі Зно...................................................................................................................................................... 252
Відповіді до тестів (теми 1—31) ................................................................................................................................. 262
Відповіді до тесту з історії України у форматі Зно ............................................................................................... 269
www.e-ranok.com.ua
Передмова
Зовнішнє незалежне оцінювання з історії України має на меті виявити та оцінити рівень навчальних досягнень
учнів із предмета, а також ступінь підготовленості випускників шкіл до подальшого навчання у вищих навчальних
закладах. Отже, завдання зовнішнього незалежного оцінювання з історії України полягає в тому, щоб оцінити знання
учасників тестування про основні політичні, соціально-економічні, культурні події та видатних історичних діячів,
а також такі вміння:
• називати історичні дати, хронологічні межі, періоди найважливіших подій і процесів, поняття, місця подій, об-
ставини, учасників, результати подій;
• локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти (події, явища, процеси) на карті;
• розпізнавати найвидатніші культурні пам’ятки, описувати їх, визначати архітектурно-стильові та мистецько-
стильові відмінності, розкривати їхнє значення в українській культурній спадщині;
• встановлювати причини та наслідки подій і явищ, оцінювати їх значення;
• давати визначення історичних понять і термінів, пояснювати їх і доречно вживати;
• працювати з історичними документами різного змісту тощо.
Запорукою успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання є завчасна підготовка до нього. Саме
тому в даному виданні запропонований методично збалансований і теоретично вивірений курс підготовки, розрахо-
ваний на 50 тижнів.
Ураховуючи специфіку проведення ЗНО, його мету і завдання, викладені вище, можна стверджувати, що формула
успішного проходження тестування з історії України, як і з будь-якого іншого предмета, виглядає приблизно так:
«міцні, систематизовані знання шкільного курсу історії та предметні вміння + досвід роботи з тестами». Пропонова-
ний посібник покликаний допомогти майбутнім учасникам тестування втілити цю формулу в життя.
Видання укладено за тематичним принципом. Воно включає короткий виклад теоретичного матеріалу
з 31 теми, визначеної Програмою ЗНО з історії України, у точній відповідності до її змісту. Теоретичний матеріал
доповнений розділами «Робота з історичним джерелом» та «Робота з картою». Крім того, кожна тема включає довід-
ковий матеріал: «Дати», «Термінологічний словник», «Персоналії», «Пам’ятки архітектури та образотворчого мис-
тецтва».
Починається опрацювання кожної теми із «Вхідного тесту», який допоможе визначити рівень власної підготовки.
Далі — засвоєння теоретичного матеріалу, яке залежно від обсягу теми може тривати 1—2 тижні, і як підсумок —
«Контрольний тест».
Кожен тест складається із шести завдань, які репрезентують форми завдань сертифікаційного тесту ЗНО
з історії України.
У завданнях 1—3, які мають чотири варіанти відповіді, необхідно обрати лише один правильний варіант відпо-
віді.
У завданні 4 — добрати до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, один правильний варіант
відповіді, позначений буквою.
У завданні 5 розташувати позначені буквами історичні події у хронологічній послідовності. Перша подія має від-
повідати цифрі 1, друга — цифрі 2 і т. д.
У завданні 6, яке має шість варіантів відповіді, необхідно обрати лише три правильні відповіді.
Максимальна кількість балів, яку можна набрати за умови правильних відповідей на всі завдання тесту, стано-
вить 12.
Як підрахувати бали?
За виконання завдань 1—3 з вибором однієї правильної відповіді можна отримати 0—1 тестовий бал.
За виконання завдання 4 на встановлення відповідності можна отримати 0—1—2—3—4 тестових бали
(1 бал надається за кожну правильно встановлену логічну пару).
За виконання завдання 5 на встановлення правильної послідовності можна отримати 0—1—2 тестових бали
(1 бал надається, якщо хоча б дві позиції вказані правильно).
За виконання завдань 6 множинного вибору можна отримати 0—1—2—3 тестових бали (1 бал надається за кожну
правильну відповідь).
Правильні відповіді подано в кінці теоретичної частини кожної теми.
Після опрацювання усіх тем Ви зможете виконати тренувальний тест у форматі ЗНО.
Памятайте! Тестування — не більш складний іспит, ніж інші державні іспити, але він має іншу форму. Перекона-
ні, що дане видання стане Вашим надійним помічником у підготовці до ЗНО з історії України.
Гарної підготовки, успішного складання тестування і вступу до омріяного вищого навчального закладу вам щиро
бажають усі, хто доклав зусиль до видання цього посібника!
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ (1—2 тижні)

Тест 1 (вхідний)
1. Яка зміна відбулася в господарському житті людини за часів мідно-кам’яного віку?
а відокремлення скотарства від землеробства
Б витіснення мідних знарядь праці бронзовими
В перехід від кочового до осілого способу життя
Г виникнення привласнювального господарства
2. Територію розселення яких кочових племен

раннього залізного віку заштриховано
на картосхемі?
а кіммерійців
Б сарматів
В скіфів
Г таврів
3. Яке античне місто-колонія було столицею Боспорського царства, що утворилося в Північному

Причорномор’ї у v ст. до н.е.?
а Ольвія Б Пантікапей
В Тіра Г Херсонес
4. Установіть відповідність між визначенннями та поняттями.

1 форма господарювання, за якої майже все необхідне а археологічна культура
для життя людина виробляла самостійно Б відтворювальне господарство
2 кардинальні зміни в житті людей, перехід від привлас- В історичне джерело
нювального до відтворювального господарства Г неолітична революція
3 форма господарювання, за якої все необхідне для життя Д привласнювальне господарство
людина брала від природи в готовому вигляді
4 сукупність схожих речових пам’яток, що належать до
одного історичного часу й території
5. Установіть послідовність періодів стародавньої історії України.
а бронзовий вік
Б залізний вік
В кам’яний вік
Г мідно-кам’яний вік
6. Що спричинило широке розселення слов’ян на території Європи під час Великого переселення на-
родів?
1 поразка слов’ян у війнах із Візантійською імперією
2 зростання кількості населення слов’янських племен
3 ослаблення ролі племінних вождів, знаті й дружини
4 прагнення воєнної знаті до захоплення нових земель
5 пошук нових ринків збуту зерна, худоби, зброї, рабів
6 зростання потреб у нових пасовиськах і орних землях
www.e-ranok.com.ua
Історія України
тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ

План теми
1. Поява та розселення людей на території України.
2. Поширення землеробства й скотарства на землях України.
3. Кочовики за раннього залізного віку.
4. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму.
5. Перші писемні згадки про давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов’ян.
Теоретична частина
ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
На території сучасної України давні люди з’явилися майже 1 млн років тому. Стародавню історію
України умовно поділяють на чотири періоди, залежно від того, із яких матеріалів виготовлялися зна-
ряддя праці.
Кам’яний вік — період в історії людства (1 млн років тому — Іv тис. до н.е.), коли люди виготов-
ляли знаряддя праці з каменю. Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам’яний вік (1 млн
років тому — Х тис. до н.е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—vIІ тис. до н.е.), і неоліт, або
новий кам’яний вік (vIІ—Iv тис. до н.е.).
За палеоліту давні люди виготовляли знаряддя праці із каменю та дерева: рубило, гостроконеч-
ник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен, пліт,
приручили собаку. Основними заняттями людей були збиральництво, полювання, рибальство. Пану-
вало привласнювальне господарство — форма господарювання, за якої все необхідне для життя лю-
дина брала в природі у готовому вигляді. Формами суспільної організації виступали первісне людське
стадо, материнська родова община (матріархат), плем’я.
За неоліту давні люди винайшли нові прийоми обробки каменю — шліфування й свердлення, вдо-
сконалили старі та винайшли нові знаряддя праці — серп, мотику, зернотерку. Основними заняттями
людей стали землеробство, скотарство та ремесла. Виникло відтворювальне господарство — форма
господарювання, за якої людина сама виробляла все необхідне для життя. Материнську родову общи-
ну замінила батьківська родова община (патріархат).
Відбулася неолітична революція — поступовий перехід від привласнювального до відтворюва-
льного господарства, від кочового до осілого способу життя, від матріархату до патріархату.
Основними видами релігійних вірувань давніх людей були анімізм (віра в душі й духів, які нібито
присутні в усіх живих і неживих предметах), тотемізм (поклоніння певному виду рослин чи тварин,
що вважалися охоронцями роду), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи, які нібито
наділені чудодійною силою), магія (обряди, засновані на вірі в здатність людини впливати на інших
людей, тварин, явища природи, богів).
Найвідомішими стоянками кам’яного віку на території України є Королеве (Закарпаття), Кіїк-
Коба (Крим), Молодове (Чернівецька обл.), Мізин (Чернігівщина), Межиріч (Канівщина), Кирилівська
(Київ), Кам’яна Могила (поблизу Мелітополя).
Періодизація стародавної історії України
назва періоду Хронологічні межі
Кам’яний вік 1 млн. років тому — Іv тис. до н.е.
Мідно-кам’яний вік (енеоліт) Іv—ІІІ тис. до н.е.
Бронзовий вік ІІ—І тис. до н.е.
Ранній залізний вік І тис. до н.е. — початок І тис. н.е.
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА Й СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е.), коли люди поча-
ли виготовляти знаряддя праці з металу — міді. Мідні знаряддя перевершували своїми якостями
кам’яні, хоч і не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом У період мідно-кам’яного
віку відбувся перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. На те-
риторії України поширилися дві основні групи племен — скотарські у степовій зоні й землеробські
в лісостеповій зоні.
Порівняльна характеристика
способу життя землеробів та скотарів доби енеоліту
Господарські Житло, обряд
Племена Кераміка
заняття поселення поховання
Землероби Орне землероб- Великі общинні Прикрашалася Безкурганні
(Трипільська культура ство, виготовлення дерев’яні бу- орнаментом у ви- могильники та
(Іv—ІІІ тис. до н.е.)) землеробських динки, обмазані гляді геометричних курганні по-
знарядь праці: глиною; посе- фігур, розписом з ховання
мотик, кам’яних лення утворю- зображенням звірів,
серпів; прядіння, вали протоміста рослин тощо; виго-
ткацтво, гончар- товлення глиняних
ство фігурок
Скотарі Розведення худо- Напівкочові по- Доволі примітивна, Ямні та курган-
(Середньостогівська би, насамперед селення гостродонна ні поховання
культура (Іv—ІІІ тис. до биків та свиней,
н.е.)) пізніше — коней;
обробка шкіри,
хутра; ткацтво
Трипільську культуру відкрив археолог В. Хвойка наприкінці ХІХ ст. біля с. Трипілля на Київщи-
ні. У Іv — середині ІІІ тис. до н.е. трипільці розселилися в басейнах р. Дніпра, Дністра, Південного
Бугу, Пруту, а також на Волині, Поділлі й у Північному Причорномор’ї.
Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство, важливу роль
у господарстві відігравали рибальство, мисливство, ремесла. Трипільці виготовляли керамічний по-
суд, прикрашений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, фігур лю-
дей і тварин (мальована кераміка).
Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь праці
люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий суспільний по-
діл праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіаль-
на), з’явилася майнова нерівність, виникли політичні об’єднання — союзи племен.
КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

Ранній залізний вік — період в історії людства (І тис. до н.е. — початок І тис. н.е.), коли люди по-
чали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. У період раннього залізного віку на
території України виникли досить могутні об’єднання землеробських племен у лісостеповій зоні, які
вели осілий спосіб життя (чорноліська культура).
Разом із тим унаслідок Великого переселення народів у степовій зоні перебували племена, які вели
кочовий спосіб життя. Основними заняттями кочовиків були скотарство, ремісництво (виплавка
заліза, виготовлення зброї), землеробство, торгівля.
7 7
www.e-ranok.com.ua
Кочові племена на території України в період раннього залізного віку
Кіммерійці
ІХ—vII ст. до н.е.
Першими мешканцями степів Північного Причорномор’я називають кочовиків — кіммерійців.
Про них згадується в ассирійському літописі vIII ст. до н.е., у поемах Гомера і працях Геродота.
Головним джерелом з історії та культури кіммерійців є їхні поховання. Оскільки це був кочовий
народ, поселень після себе вони не залишили. У похованнях кіммерійців знаходять зброю, обладун-
ки, прикраси, посуд — усе те, що могло, за віруваннями кіммерійців, знадобитися небіжчику в по-
тойбічному світі.
Основним заняттям кіммерійців було кочове скотарство, особливо — конярство. Коні були для
кіммерійців не тільки засобом пересування, а й забезпечували їх продуктами харчування: молоком,
м’ясом.
Кіммерійці були вправними воїнами. Їхньою основною зброєю були луки, у ближньому бою —
мечі. Вони були також умілими зброярами, виготовляли зброю не тільки з бронзи, а й із заліза. Мис-
тецтво кіммерійців мало в основному прикладний характер: вони оздоблювали геометричними ві-
зерунками свою зброю, посуд, елементи кінської збруї.
Після скіфської навали частина кіммерійців відійшла до Криму і оселилася на Керченському пів-
острові.
Скіфи
vII— III ст. до н.е.
Скіфи — загальна назва іраномовних народів, що з vI ст. до н.е. населяли територію басейнів
Дніпра, Дністра, Дунаю і Дону.
Першим згадкам про скіфів ми завдячуємо ассирійським літописам vII ст. до н.е. Вони змальо-
вують напад цих кочовиків на Малу Азію. Приблизно в цей же час Скіфію оспівали грецькі поети
Гомер і Гесіод.
Геродот у своєму описі Скіфії згадує цілий ряд скіфських племен. На річці Буг, біля грецької ко-
лонії Ольвія жили елліни-скіфи; у межиріччі Дністра і Бугу жили алазони, вище за течією — скіфи-
орачі. У низов’ї Дніпра мешкали скіфи-землероби. На Лівобережжі Дніпра і далі на схід розкинулись
землі скіфів-кочовиків. На півдні і сході вони межували з царськими скіфами, володіння яких дохо-
дили до Дону.
Скіфське суспільство було досить архаїчним і довго зберігало риси патріархату. Його основою
були вільні кінні стрілки з лука. Вони жили великими сім’ями, у яких вся влада належала їхнім голо-
вам. Поза такими сім’ями жили бідняки і безправні раби. Існувала також знать, найвпливовішими
з якої були старійшини. Вони мали велику владу, разом із царем приймали рішення, могли його ски-
нути.
Наприкінці vІ ст. до н.е. в Північному Причорномор’ї виникла держава Велика Скіфія зі столи-
цею Кам’янське городище (неподалік від сучасного Нікополя), яка в середині Іv ст. до н.е. за царя
Атея перетворилася на централізовану державу.
У Іv ст. до н.е. почався занепад Великої Скіфії, причинами якого стали погіршення природних
умов і занепад господарського життя. Після її загибелі у ІІІ ст. до н.е. утворилася Мала Скіфія зі сто-
лицею Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя).
До скіфської доби відносять царські могили-кургани Солоха і Гайманова Могила (Запоріжжя),
Чортомлик і Товста Могила (Дніпропетровщина), де було знайдено пам’ятки скіфського мистецтва
із золота (гребінь із кургану Солоха, пектораль із кургану Товста Могила).
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
Закінчення таблиці
Сармати
ІІІ до н.е. — ІІІ ст. н.е.
Основною причиною падіння скіфської могутності був прихід зі Сходу племен сарматів, або сав-
роматів. Назва цих племен означає «оперезані мечем». У vI—Iv ст. до н.е. сармати кочували на те-
риторії Поволжя та Приуралля, в ІІІ ст. до н.е. вони почали переселення до Придніпров’я, поступово
зайнявши територію від сучасного Казахстану до Дунаю.
Давні автори називали сарматів нащадками скіфів та амазонок. Ця легенда відображає той факт,
що у сарматів зберігалися залишки давнього матріархату.
Науковці вважають, що сармати не були єдиним народом. Це — збірна назва ряду племен (аланів,
роксоланів, аорсів, язигів та іншх), які увійшли до сарматського племінного союзу.
Спочатку сармати були союзниками скіфів і допомагали їм у боротьбі з грецьким колоніями. Але
пізніше між ними почались чвари і сармати переходять на бік понтійського царя Мітрідата vI Євпа-
тора. Наприкінці І ст. до н.е. сармати підійшли до східних кордонів Римської імперії.
У ІІІ ст. н.е. сарматському пануванню у Придніпров’ї поклали кінець готські племена, а гунська
навала остаточно підірвала їхню міць.
Сармати, як і скіфи, були кочовим народом. Разом із тим, на відміну від скіфів, вони не збуду-
вали жодного відомого нам поселення. Основним їхнім заняттям було скотарство, існували також
ремесла: ковальство, шкіряне ремесло тощо. Сармати були доволі вправними ювелірами. Основою
сарматського війська були кінні лучники.
ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЙ У ПІВНІЧНОМУ

ПРИЧОРНОМОР’Ї ТА КРИМУ
У vІІ—v ст. до н.е. під час Великої грецької колонізації вихідці з Греції заснували на узбережжі
Чорного та Азовського морів свої поселення, що стали містами-державами. Населення грецьких міст
займалося землеробством, садівництвом, виноградарством, рибальством, ремеслами, торгівлею як із
місцевими скіфськими племенами, так і з Грецією.
Перша колонія виникла у сер. vІI ст. до н.е. на Березанському півострові. У vI ст. до н.е. на
Південно-Бузькому лимані виникла Ольвія, на Дністровському лимані — Тіра і Никоній. У vI ст. до
н.е. почалася колонізація Криму. В цей час вихідці з Гераклеї Понтійської заснували Херсонес, вихідці
з Мілету — Пантікапей, Феодосію, Німфей та інші міста.
Греки заселяли лише вузьку прибережну смугу (5—10 км углиб), і тому конфлікти з місцевим насе-
ленням були спочатку рідкісними (окрім Херсонесу, поблизу якого розташувалося поселення таврів).
Умовно історію розвитку грецьких колоній можна поділити на два великих періоди й кіль-
ка етапів. Перший період тривав від другої половини vII ст. до н.е. і приблизно до I ст. до н.е. Він
характеризувався тісними культурними та економічними зв’язками як із материковою Грецією, так
і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загальноісторичного
розвитку. В матеріальному і духовному житті колоністів переважали еллінські традиції, тому цей
період називають еллінським або грецьким. Грецькі поліси за формою політичного устрою були ра-
бовласницькими демократичними або аристократичними республіками. Проте існувала монархічна
форма правління. У 480 р. до н.е. на території Керченського і Таманського півостровів виникло Бо-
спорське царство із центром у Пантикапеї, яке об’єднало близько 20 грецьких міст.
Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я тривав із середини І ст.
до н.е. до 70-х років Іv ст. н.е. і називається римським.
Найбільшими колоніями на території Північного Причорномор’я були Ольвія (на правому березі
Буго-Дніпровського лиману, біля сучасного села Парутине Миколаївської області); Херсонес (в околи-
цях сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на Керченському півострові, на місці нинішньої
Керчі), Тіра (біля гирла річки Тірас (Дністер), на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Керкіні-
тида (на березі Каламітської затоки, на місці сучасної Євпаторії).
www.e-ranok.com.ua
античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї

назва міста-
Стисла характеристика
колонії
Давньогрецькою назва цієї колонії означає «щаслива». Вона знаходилася на
правому березі Південно-Бузького лиману біля сучасного с. Тарутине Очаків-
ського району Миколаївської області. Ольвія була заснована близько середини
Ольвія
vІ ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини ІІІ ст. н.е.
Економічну базу поліса становило сільське господарство. Ольвійська держава
мала свої гроші.
Назва цієї колонії походить від грецької назви Дністра — Тірас. Місце розта-
шування залишків Тіри — околиця сучасного Білгорода-Дністровського Оде-
ської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці vІ — на початку
Тіра
v ст. до н.е. Тіра карбувала власну монету. Населення міста займалося переважно
посередницькою торгівлею, сільським господарством, меншою мірою — ремес-
лами. Подібно до інших полісів, Тіра мала сільську округу.
Колонія виникла наприкінці vІ ст. до н.е. (на місці сучасної Євпаторії). Заснована
вихідцями з Іонії. З другої половини Іv ст. до н.е. входить до складу Херсоне-
Керкінітида ської держави. Розквіт міста припадає на v—ІІІ ст. до н.е., коли воно мало прямо-
кутне регулярне планування. Населення займалося землеробством, рибальством,
торгівлею.
ПЕРШІ ПИСЕМНІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН (ВЕНЕДІВ, АНТІВ, СКЛАВИНІВ).

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН
Слов’яни з найдавніших часів жили на території Європи й були відомі під назвою венеди. У І—ІІ ст.
венеди розселилися між річками Одра та Дніпро і біля Карпат. У Іv ст. із венедів вирізнилися дві гру-
пи слов’янського населення — склавини (предки західних і південних слов’ян) і анти (предки східних
слов’ян).
Господарське й суспільне життя давніх слов’ян
Основні заняття Основою господарської діяльності давніх слов’ян було землеробство.
слов’ян Вони вирощували просо та пшеницю, розводили велику рогату худобу та
свиней. Слов’янам були відомі також промисли: полювання, рибальство.
Полювали на лося, благородного оленя, тура, косулю, кабана. Крім того,
вони займались бортництвом. Із ремесел найбільш розвиненими і важли-
вими були добування заліза і металообробка, високим був рівень гончар-
ного ремесла. Слов’яни активно займались зовнішньою і внутрішньою
торгівлею у вигляді натурального обміну.
Суспільний устрій Слов’яни жили єдиною громадою (родом), яка складалася з кількох або
однієї патріархальної сім’ї. У свою чергу, така сім’я об’єднувала ряд
дрібніших родин. Громада спільно володіла всіма будівлями, спільно об-
робляла землю, розводила худобу. Такий тип первісного ладу називають
первісною сусідською громадою. У І — ІІ ст. патріархальні сім’ї виокрем-
люються з сусідської громади.
У vI — vII ст. анти і склавини об’єднувались у військові союзи. Виділя-
ється племінна верхівка — вожді та їхня дружина.
Релігійні вірування Язичництво — релігійні вірування в багатьох богів (Даждьбог — бог сон-
ця, Перун — бог грому, Сварог — бог неба, Стрибог — бог вітрів, Ве-
лес — бог худоби, Дана — богиня води, Мокош — богиня родючості).
10
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
Уперше слов’яни згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (І ст. н.е.). Пліній Стар-
ший, описуючи у своїй праці «Природнича історія» (77 р. н.е.) балтійське узбережжя, серед інших
племен, що його населяють, згадує і венедів. Корнелій тацит в своєму творі «Германія» описує міс-
цевість, в якій проживали венеди, а також їхній побут. Так, він згадує, що венеди живуть осіло і за-
ймаються переважно сільським господарством. Він відзначає також, що венеди є вправними воїнами
і ведуть успішні війни проти своїх сусідів.
Географ з Олександрії Клавдій Птолемей (89—167 рр.) вказував, що венеди мешкають на північ
від Карпат, у Подністров’ї, а також у гирлі Дунаю.
Візантійські автори vI ст. Йордан, Прокопій Кесарійський, Феофілакт Симокката, Маврикій
Стратег, Менандр Протектор описують слов’ян як численний народ і стверджують, що вони поді-
ляються на три великі частини: анти, венеди, склавини.
У V—VІІ ст. відбулося Велике розселення слов’ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території
Європи: на заході слов’яни досягли р. Лаби та узбережжя Балтійського моря, на південному заході —
р. Дунаю і Балканського півострова, на півночному сході — р. Десни, Оки та Західної Двини. Розсе-
лення слов’янських племен збіглося в часі з Великим переселенням народів, за якого слов’яни брали
участь у боротьбі з германськими племенами готів (ІІІ—Іv ст. н.е.), тюркськими племенами гунів
(Іv—v ст. н.е.) і аварів (vІ—vІІ ст. н.е.).
РОБОТА З КАРТОЮ
Перші землероби і скотарі на території України*
*Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1103&lang=uk
11
www.e-ranok.com.ua
Покажіть на картосхемі:
• найдавнішу стоянку, яка з’явилася на теренах України;
• місця основних стоянок людей кам’яного віку на теренах сучасної України;
• території розселення представників землеробських та скотарських культур;
• територію, яку займали племена Трипільської культури.
Українські землі в ІІІ—І ст. до н.е. Сармати*
1. Античні колонії Північного Причорномор’я, про які йдеться нижче:
1) місто, назва якого давньогрецькою означає «щаслива»;
2) місто, назва якого походить від грецької назви Дністра;
3) місто, яке нині носить таку ж назву, як і в часи свого заснування;
4) колонія, заснована на території, на якій нині знаходиться місто Севастополь.
2. Територію Малої Скіфії та її столицю.
3. Напрямки переселення сарматських племен на терени сучасної України.
4. Територію розселення слов’янських племен.
*Карта взята із сайту http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=276&lang=uk
12
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
РОБОТА З ІСТОРИЧНИМ ДжЕРЕЛОМ

Писемні джерела про скіфів
Геродот (V ст. до н.е.) описує обряд скіфського побратимства: «До великої посудини вли-
вають і змішують з кров’ю тих, з ким укладають союз, уколовши шилом або дряпнувши шкі-
ру ножем. Після того занурюють у посудину меч, стріли, сокиру і дротик. Як це зроблять,
промовляють довгу молитву, а потім п’ють з чаші і ті, хто клянеться, і найповажніші
з присутніх».
Помпоній Мела (І ст. н.е.) так пише про скіфів: «Вони люблять війни і різанину... Навіть при
укладанні договору проливається кров: ті, хто домовляються, завдають собі рани, змішують кров,
що виступила у них, і п’ють її; це вважається в них найбільшою запорукою вірності».
1. До яких періодів відносяться наведені уривки?
2. Якими постають скіфи в описах давніх авторів?
3. Які джерела можуть підтвердити інформацію, надану ними?
Писемні джерела про слов’ян
Із книги Прокопія Кесарійського «Війни»
Ці племена, слов’яни і анти [автор називає слов’янами племена, які жили на Волині, а антами —
слов’янські племена Подніпров’я], не підкоряються одній людині, а з давніх-давен живуть у демокра-
тії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому
обидва варварські народи живуть однаково… Єдиного бога, громовержця, вони визнають владикою
всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин…
Із книги Маврикія Стратега «Стратегікон»
Племена слов’ян і антів живуть спільно, і життя їх однакове: вони живуть вільно і не дають нікому
поневолити себе або підкорити. Їх дуже багато в країні, і вони досить витривалі, переносять легко
і спеку, і холод, і дощ, і неприкритість тіла, і убозтво… До тих, хто приходить до них і користуєть-
ся гостинністю, вони ставляться ласкаво... Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у
рабстві безстроково…, а обмежують їхнє рабство певним строком, після чого відпускають в їхню
землю…
1. Які відомості про суспільний устрій слов’ян Ви отримали із наведених уривків?
2. Що повідомляють автори про духовний світ слов’ян?
ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ
Дати*
1 млн років тому поява давніх людей на землях України
1 млн років тому — доба кам’яного віку на землях України (1 млн років тому — Х тис. до н.е. — па-
Іv тис. до н.е. леоліт, X—vIІ тис. до н.е. — мезоліт, vIІ—Iv тис. до н.е. — неоліт)
ІV — середина ІІІ доба мідно-кам’яного віку на землях України;
тис. до н.е. розселення землеробських племен трипільської культури на території
України
ІІ—І тис. до н.е. доба бронзового віку на землях України
І тис. до н.е. — доба раннього залізного віку на землях України
початок І тис. н.е.
ІХ—vII ст. до н.е. розселення кіммерійців у степовій і частково лісостеповій зонах України
vII—III ст. до н.е. панування скіфів у Північному Причорномор’ї
*Тут і у наступних темах подано основні дати й події періоду. Дати, обов’язкові для запам’ятовування,
що визначені програмою ЗНО, виділені напівжирним шрифтом.
13
www.e-ranok.com.ua
ІІІ ст. до н.е. — перебування сарматів на українських землях
ІІІ ст. н.е.
vІІ—v ст. до н.е. грецька колонізація Північного Причорномор’я, заснування вихідцями з Греції
своїх поселень на узбережжі Чорного та Азовського морів
V—VII ст. Велике розселення слов’ян по території Європи, формування перших полі-
тичних об’єднань східних слов’ян — союзів племен
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Історичні сукупність речових, усних, писемних пам’яток, за якими вивчають минуле
джерела людства.
археологічна сукупність схожих археологічних пам’яток, які належать до однієї доби,
культура займають певну територію й мають спільні ознаки.
Палеоліт давній кам’яний вік, перший етап кам’яної доби, коли люди почали
виготовляти найпростіші знаряддя праці з каменю.
Мезоліт середній кам’яний вік, перехідна доба між палеолітом і неолітом, коли люди
виготовляли більш досконалі знаряддя праці з каменю.
неоліт новий кам’яний вік, заключний етап кам’яної доби, коли люди навчилися
виготовляти свердлені й шліфовані знаряддя праці з каменю.
Бронзовий вік період в історії людства, коли люди використовували сплав міді та олова для
виготовлення знарядь праці.
ранній період в історії людства, коли люди почали використовувати залізо для
залізний вік виготовлення знарядь праці.
Колонізація заселення та освоєння вільної території всередині країни або заснування
поселень за межами своєї етнічної території.
14
www.e-ranok.com.ua
Тема 1
Тест 2 (контрольний)
1. Яка риса характеризує неолітичну революцію?
а відокремлення ремесла від землеробства
Б виникнення відтворювального господарства
В перехід общинних земель у власність родин
Г витіснення кам’яних знарядь праці залізними
2. Територію поширення якої археологічної культури заштриховано

а дунайської культури
Б зарубинецької культури
В трипільської культури
Г чорноліської культури
3. Коли відбулося Велике розселення слов’ян на території Європи?

а у ІХ—vII ст. до н.е. Б у vII— v ст. до н.е.
В у ІІІ ст. до н.е. — ІІІ ст. н.е. Г у v—vII ст. н.е.
4. Установіть відповідність між поняттями та їх визначенннями.

1 енеоліт а середній кам’яний вік, коли люди виготовляли вдосконалені знаряддя
2 мезоліт праці з каменю
3 неоліт Б бронзовий вік, коли люди використовували сплав міді та олова для ви-
4 палеоліт готовлення знарядь праці
В новий кам’яний вік, коли люди навчилися виготовляти свердлені й шлі-
фовані кам’яні знаряддя праці
Г мідно-кам’яний вік, коли люди започаткували виготовлення знарядь
праці з металу – міді
Д давній кам’яний вік, коли люди почали виготовляти перші знаряддя
праці з каменю
5. Установіть послідовність перебування кочових племен на українських землях у період раннього
залізного віку.
а готи
Б кіммерійці
В сармати
Г скіфи
6. Що призвело до грецької колонізації Північного Причорномор’я у vІІІ—vІ ст. до н.е.?

1 пошук нових ринків збуту ремісничих товарів
2 поразка греків у війнах із Перською державою
3 загроза голоду внаслідок нестача орних земель
4 загострення суперечок між Афінами й Спартою
5 несприятливі природно-кліматичні умови Греції
6 зростання кількості населення материкової Греції
15
www.e-ranok.com.ua
тема 2. ВИНИКНЕННЯ тА РОЗКВіт КИЇВсЬКОЇ РУсі (3—4 тижні)

1. За правління якого князя Київська Русь мала територіальні межі,
позначені на картосхемі?
а Аскольда
Б Олега
В Святослава
Г Ярослава
2. Який напрямок зовнішньої політики Київської Русі був визначальним за правління князя Святос-
лава?
а посилення впливу на Русь провідних християнських держав
Б захист кордонів держави від нападів кочовиків-завойовників
В розширення території держави за рахунок завойованих земель
Г установлення дипломатичних зв’язків із сусідними державами
3. Коли відбулася подія, про яку йдеться в уривку з історичного джерела?
«Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра
на річці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». …І зійшлося
людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей…, а священики, стоячи,
молитви творили…».
а 907 р. Б 945 р. В 980 р. Г 988 р.
4. Установіть відповідність між поняттями та визначенннями.

1 бояри а постійне військо князя, члени якого брали участь в управлінні державою
2 віче Б старші дружинники, які брали участь в обговоренні державних справ
3 дружина В кілька правителів одного роду, котрі змінюють один одного на престолі
4 князь Г воєначальник племені або союзу племен у слов’ян, згодом – глава держави
Д народні збори у слов’ян, на яких вирішувалися важливі громадські справи
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із внутрішньою політикою кнізів Київської Русі.

а об’єднання князем Олегом північних та південних руських земель
Б здійснення княгинею Ольгою реформи збирання данини з населення
В заснування князем Ярославом Мудрим Києво-Печерського монастиря
Г запровадження князем Володимиром християнства як державної релігії
6. Які зміни відбулися в суспільному житті східнослов’янських племен напередодні утворення дер-
жави?
1 завершення процесу розселення східних слов’ян
2 перетворення дружини на постійне військо князя
3 зменшення ролі князя внаслідок припинення війн
4 посилення значення спадкової власності на землю
5 перетворення влади князя зі спадкової на виборну
6 переростання союзів племен у племенні князівства
16
www.e-ranok.com.ua
Тема 2
тема 2. ВИНИКНЕННЯ тА РОЗКВіт КИЇВсЬКОЇ РУсі

План теми
1. Розселення східнослов’янських племінних союзів.
2. Утворення Київської Русі.
3. Внутрішньополітична діяльність князів Олега, Ігоря, княгині Ольги, князя Святослава.
4. Зовнішньополітична діяльність князів Олега, Ігоря, княгині Ольги, князя Святослава.
5. Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Запровадження християнства як
державної релігії. Спорудження Софійського собору.
роЗСелення СХІДноСлоВ’янСьКиХ ПлеМІнниХ СоюЗІВ
У vI—vIII ст. формою суспільного устрою східних слов’ян були племінні об’єднання або союзи
племен, які поступово розподілилися на південно-західну, західну та північно-східну групи. У vIІІ—
IX ст. східні слов’яни розселилися на території від Карпат до Оки та від Ладоги до Чорного моря.
На території сучасної України проживали племена південно-західної групи: поляни (між прито-
ками Дніпра — Тетеревом і Россю), деревляни (уздовж річок Прип’ять, Горинь, Тетерев), сіверяни
(у басейні Дніпра, Десни, Сули, Ворскли, Дінця), волиняни або дуліби (у басейні Західного Бугу
й Прип’яті), тиверці (у нижній течії Дністра й Прута), уличі (між річками Оріль і Дніпро, біля Пів-
денного Бугу), білі хорвати (у межиріччі Збруча, Прута, Дністра).
Влада у племінних союзах зосереджувалася в руках племінної верхівки, яку складали князі та
дружинники. За допомогою дружин князі завойовували нові землі, збирали данину. Найбільш знатні
дружинники складали дорадчий орган при князеві — князівську раду. Верховним органом самовря-
дування залишалося віче — народні збори, які вирішували важливі громадські справи.
УтВорення КиїВСьКої рУСІ

Протягом vII—vIIІ ст. із розпадом родоплемінного ладу у східних слов’ян виникли перші держав-
ні об’єднання: дулібський племінний союз, який об’єднував дулібів, полян, деревлян, хорватів, ули-
чів і тиверців, і полянський племінний союз, до складу якого входили поляни, деревляни, сіверяни.
У ІХ ст. утворилися племінні княжіння Куявія на чолі з князем Аскольдом (землі полян із центром
у Києві) і Славія на чолі з князем Рюриком (землі словенів із центром у Новгороді). Саме вони заклали
фундамент ранньофеодальної держави Київська Русь.
Щодо утворення Київської Русі існують кілька теорій. Норманська теорія стверджує, що першими
правителями Київської Русі були нормани — князі Рюрик і Олег. Теорія природно-історичного про-
цесу утворення держави у східних слов’ян доводить, що наприкінці vI — на початку vII ст., ще до
приходу варягів, у Києві правив перший князь — слов’янин Кий. Останніми представниками засно-
ваної ним династії й першими князями Київської Русі вважаються Дір та Аскольд.
ВнУтрІшньоПолІтична ДІяльнІСть КняЗІВ олеГа, ІГоря, КняГинІ ольГи,

КняЗя СВятоСлаВа
Наприкінці ІХ — у Х ст. відбувається швидке територіальне зростання Київської Русі й поступова
консолідація держави.
Князь Олег (882—912 рр.) об’єднав північні та південні руські землі й підпорядкував Києву полян,
древлян, сіверян, радимичів, словенів і кривичів; посилив князівську владу за допомогою дружинни-
ків, які збирали данину з підлеглого населення шляхом полюддя; установив язичництво як державну
релігію.
Князь Ігор (912—945 рр.) відновив владу над деревлянами та уличами й зміцнив владу київського
князя; збільшив данину з підлеглих племен, під час повторного збирання якої його було вбито повста-
лими деревлянами.
17
www.e-ranok.com.ua
Княгиня Ольга (945—964 рр.) підпорядкувала землі деревлян безпосередньо Києву; упорядкувала
збирання данини, чітко визначивши її розміри (уроки) і місця зберігання (погости); прийняла хри-
стиянство під час подорожі до Візантії.
Князь Святослав (964—972 рр.) відновив владу над в’ятичами; розширив територію Київської
держави далеко на схід; посадив своїх синів намісниками у землях, які намагалися відокремитися
від Києва; заклав принцип управління державою одноосібним монархом — представником династії
Рюриковичів.
ЗоВнІшньоПолІтична ДІяльнІСть
КняЗІВ олеГа, ІГоря, КняГинІ ольГи, КняЗя СВятоСлаВа
Київська Русь як одна з наймогутніших держав ранньосередньовічної Європи мала великий вплив
на міжнародній арені.
Князь Олег здійснив переможні морські походи на Візантію (907 р., 911 р.), уклавши вигідні для
Русі договори, які надавали пільги руським купцям і послам.
Князь Ігор уклав мир із печенігами (915 р.); здійснив походи на Візантію (941 р., 944 р.), уклавши
нову угоду, що підтверджувала сприятливі умови для торгівлі.
Княгиня Ольга здійснила дипломатичну подорож до столиці Візантії Константинополя (946 р.);
установила дипломатичні відносини з Німеччиною, надіславши посольство до імператора Оттона І
(959 р.).
Князь Святослав розгромив Хозарський каганат і Волзьку Булгарію (964 р.); здійснив два походи
на Дунайську Болгарію (967—968 рр., 969—971 рр.), намагаючись заволодіти землями на Балкансько-
му півострові, але був змушений укласти угоду з Візантією, за якою відмовлявся від від претензій на
візантійські володіння на Дунаї та в Криму.
КняЗюВання ВолоДиМира ВелиКоГо та яроСлаВа МУДроГо.

ЗаПроВаДЖення ХриСтиянСтВа яК ДерЖаВної релІГІї. СПорУДЖення
СоФІЙСьКоГо СоБорУ
Наприкінці Х — у першій половині XI ст., коли в межах Київської Русі були об’єднані всі
східнослов’янські племена, давньоруська держава досягла свого найвищого розквіту.
Князь Володимир Великий (980—1015 рр.) завершив формування території Київської Русі; почав
боротьбу з Польщею за червенські міста; звільнив із військової служби найманців — варягів і замінив
їх дружинниками — слов’янами; позбавив влади місцеву племінну знать й замінив її своїми сина-
ми — посадниками; запровадив нове зведення законів усного права «Устав земляний»; запровадив
християнство як загальнодержавну релігію (988 р.).
Володимир Великий вів успішну боротьбу з печенігами, створивши систему земляних укріплень
і низку фортець для захисту південних рубежів Київської Русі; налагодив відносини з Візантією, Чехі-
єю, Угорщиною, Польщею, Німеччиною, Болгарією; започаткував «шлюбну дипломатію», одружив-
ши своїх дітей з представниками королівських династій європейських країн.
Для піднесення авторитету свого роду та значення своєї держави Володимир забажав одружитися
з візантійською принцесою Анною, сестрою візантійського імператора. Після того, як дружина Воло-
димира захопила в Криму Корсунь (Херсонес), імператор погодився на шлюб своєї сестри з Володи-
миром, але за умови, що той прийме християнство. Охрестившись сам, Володимир зробив християн-
ство державною релігією і влітку 988 р. наказав жителям Києва прийняти хрещення. Обряд хрещення
було здійснено в усіх містах і селах держави.
Після прийняття християнства в Київській Русі розпочалося будівництво церковних споруд.
Найбільшу церкву було зведено в Києві на честь Богородиці та названо Десятинною, оскільки на її
утримання князь виділив десяту частину свого майна. Київ став центром поширення християнства та
діяльності православної церкви.
Після прийняття християнства в Київській Русі виникли численні монастирі. Першими монасти-
рями стали Межигірський, Печерський, Видубицький та ін. На утримання вищого православного ду-
18
www.e-ranok.com.ua
Тема 2
ховенства і монастирів київські князі давали великі грошові пожертвування, а також орні землі, ліси,
сіножаті й рибні озера. Селяни і міщани для утримання місцевих церков сплачували десятину.
Прийняття християнства на Русі справило величезний вплив на подальший розвиток держави:
• зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правителя
дана Богом;
• сприяло формуванню єдиного світогляду та єдиної ідеології для різноплемінного населення дер-
жави і його згуртуванню в єдину давньоруську народність;
• дало можливість Київській Русі як рівноправній увійти в коло наймогутніших держав Європи;
• сприяло бурхливому розвиткові культури, торгівлі, кам’яного будівництва, а також культурним
зв’язкам із християнським світом.
Князь Ярослав Мудрий (1019—1054 рр.) розширив кордони Київської Русі на північному заході;
завершив боротьбу з Польщею за червенські міста; остаточно ліквідував місцевий сепаратизм; уста-
новив порядок успадкування влади в державі від найстаршого сина до молодшого; прийняв перший
писаний звід законів «Руська Правда».
За Ярослава Мудрого християнство остаточно утвердилося в Київській державі. У 1039 р. було за-
сновано Київську митрополію, яка підпорядковувалася Константинопольському патріарху. У 1051 р.
собор руських єпископів обрав митрополитом київського церковного діяча і письменника Іларіона.
У роки правління Ярослава Мудрого в Київській Русі засновано перші монастирі — св. Юрія, св. Іри-
ни та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами.
Будучи високоосвіченою людиною, Ярослав Мудрий дбав про розвиток освіти в державі. За його
розпорядженням створено школу і бібліотеку при Софійському соборі, зібрано перекладачів, які пере-
клали на давньоруську мову багато грецьких книг
Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів під Києвом (1036 р.); продовжив «шлюбну дипло-
матію», встановивши династичні зв’язки з Візантією, Францією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною,
Швецією, Норвегією, за що його називали «тестем Європи».
Успішно відбиваючи напади кочовиків, Київська Русь захищала Візантію та західноєвропейські
країни. Політичні, торгівельні, культурні зв’язки Русі з країнами Заходу й Сходу сприяли підвищенню
її міжнародного авторитету.
Київська русь у ІХ—ХІ ст.*
• території розселення східно-слов’янських племінних союзів у vIII—IX ст.;
• територіальні межі Київської Русі наприкінці князювання Олега;
• торговий шлях «із варягів у греки»;
• напрямки військових походів князів Олега, Ігоря і Святослава;
• території, приєднані до Київської Русі за князювання Святослава;
• напрямки переселення кочових племен печенігів і половців;
• місце прийняття християнства князем Володимиром;
• території, за приєднання яких вели боротьбу князі Володимир і Ярослав;
• територіальні межі Київської Русі наприкінці князювання Ярослава Мудрого.
* Картосхема подається за виданням: Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. Історія України: Довідник для абітурі-
єнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Літера ЛТД, 2010. — 528 с.
19
www.e-ranok.com.ua

З «Повісті минулих літ»
І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка,
а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це і стали греки миру просити, щоб не пус-
тошив він Грецької землі.
Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями римськими, з Лео-
ном і з Олександром. Він послав до них обох у город Карла, Фарлофа, Вермуда, Рулава і Стемида, ка-
жучи: «Згоджуйтесь мені на данину». І сказали греки: «Чого хочете — [того] ми й дамо тобі». І за-
жадав Олег дати воям на дві тисячі кораблів по дванадцять гривень на кочет, а потім давати углади
на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переяславль, і на Полоцьк, і на Ростов,
і на Любеч, і на інші городи, — бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі.
«[Коли] приходять руси, нехай посольське беруть, скільки [посли] хотять. А якщо прийдуть купці,
хай беруть місячину на шість місяців: і хліб, і вино, і м’яса, і риби, і овочів. І нехай дадуть їм митися,
скільки вони хотять. А коли йтимуть руси додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу,
і якорі, і канати, і паруси, і [все], скільки треба».
І згодилися греки, і сказали обидва цесарі і боярство все: «Якщо прийдуть руси не для торгу — хай
місячини не побирають. Хай заборонить князь людям своїм, русам, які приходять сюди, щоб не творили
20
www.e-ranok.com.ua
Тема 2
вони капості в селах і землі нашій. Руси, що прибувають, нехай живуть коло [церкви] Святого
Мами. А [коли] пошле цесарство наше [своїх мужів], хай ті перепишуть імена їхні, і тоді [хай] ві-
зьмуть вони місячину свою.
1. Про які події йдеться в уривку історичного джерела? Коли вони відбувалися?
2. Які вимоги висунув князь Олег до Візантії?
3. Яке значення мала укладена торговельна угода?
Лев Диякон про війну київського князя Святослава з Візантією
«Одні йому радили тихо в темну ніч утекти; інші — помиритися з ворогами, присягти їм на ві-
рність. А Святослав сказав: «Якщо так зробимо, то загине слава, супутниця зброї росів, що легко
перемагала сусідні народи і без пролиття крові підкоряла цілі країни, якщо ми тепер ганебно посту-
пимося римлянам. Отже, з відважністю предків наших із думкою, що руська сила непереможна,
станемо мужньо на бій за життя наше. У нас немає звичаю рятуватись, тікаючи до батьківщини:
або жити непереможеними, або, вчинивши подвиги, умерти зі славою».
1. Про якого князя іде мова в уривку? Укажіть роки його правління.
2. Порівняйте зовнішню і внутрішню політику князя, згаданого в уривку, та його матері. Дайте
власну оцінку його діяльності з огляду на внесок у зростання могутності та міжнародного авторитету
Київської Русі.
3. Як ви вважаєте, чому відомий український історик М. Грушевський назвав цього князя «запо-
рожцем на престолі»?
Як то буває, що один зоре землю, другий засіє, а третій жне та їсть багаті овочі. Так і тут:
батько Ярослава зорав та зрушив землю, просвітивши хрестом, а Ярослав, Володимирів син, засіяв
книжними словами серця вірних, а ми жнемо, користуючись з кожної науки.
1. Поясніть, як ви розумієте слова літописця про значення діяльності князів Володимира та Ярослава.
2. Свої міркування проілюструйте прикладами.
Дати
v ст. перші відомості про заснування Києва
Кінець vІ ст. — початок vІІ ст. діяльність літописного князя Кия
ІХ ст. утворення Київської Русі
860 р. перше хрещення Русі, похід князя Аскольда на Візантію
882 р. об’єднання князем олегом північних та південних руських
земель, початок правління династії рюриковичів
882—912 рр. правління князя Олега в Київській державі
907 р., 911 р. переможні морські походи князя Олега на Візантію
912—945 рр. правління князя Ігоря в Київській державі
941 р., 944 р. морські походи князя Ігоря на Візантію
945—964 рр.. правління княгині Ольги в Київській державі
964—972 рр. правління князя Святослава в Київській державі
980—1015 рр. правління князя Володимира Великого в Київській Русі
988 р. запровадження князем Володимиром християнства як
державної релігії Київської русі
1017—1037 рр. спорудження Софійського собору, укріплень навколо «міста
Ярослава», будівництво Золотих воріт у Києві
1019 р. битва Ярослава зі Святополком на р. Альті
21
www.e-ranok.com.ua
1019—1054 рр. князювання ярослава Мудрого в Київській русі, укладення
«Руської правди» — першого зводу законів
1036 р. розгром князем Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
Князь вождь племені, з появою держави — її правитель.
Племінний союз територіальне й політичне об’єднання кількох сусідніх племен.
Християнство світова релігія, в основі якої — визнання Ісуса Христа посланником Бога, Сином
Божим, віра в Трійцю (єдиного Бога у трьох особах) та існування потойбічного
світу.
язичництво релігійні вірування у багатьох богів, обожнювання сил природи, тварин
і рослин, людиноподібних істот (русалок, берегинь та ін.).
ПЕРСОНАЛІЇ
Припускають, що київський князь Олег народився близько 845 року. Про по-
ходження князя різні джерела подають різні версії. Так, київський літописець
Нестор у «Повісті минулих літ» повідомляє, що в 879 році новгородський
князь Рюрик, помираючи, передав владу родичу Олегу, а також «віддав йому
на руки сина Ігоря, бо той був ще дуже малий». Новгородський перший літо-
пис називає Олега просто воєводою князя Ігоря. Після смерті новгородського
князя Рюрика Олег три роки княжив у Новгороді і, зміцнивши тут своє стано-
вище, зібравши дружину з варягів і північних племен, надумав вирушити на
Князь олег південь водним шляхом Волхов — Дніпро. У 882 р. князь Олег пішов на Київ.
(бл. 845—912) Оволодівши Києвом і полянськими землями, Олег підкорив древлян (883 р.)
і зобов’язав їх платити данину куницями, потім рушив на сіверян (884 р.)
й наклав на них меншу данину. У 885 р. Олег завоював радимичів і вони пого-
дилися платити князю таку ж данину, яку давали хозарам. Підкоривши північ,
Олег звернув увагу на південь, укріпив кордони Русі. У 907 р. він здійснив по-
хід проти Візантії та змусив її підписати вигідний для Русі договір. 911 р. було
складено новий договір, який також був свідченням воєнних та дипломатич-
них успіхів Київської держави. Олег вдало воював з Хозарією: його дружина
захопила хозарські гавані на Каспійському морі.
Після смерті Олега київським князем став Ігор Рюрикович. Він продовжив
політику, спрямовану на посилення князівської влади та об’єднання всіх
східнослов’янських земель. У 913—914 рр. Ігор воював із древлянами, що не
бажали визнавати його зверхності. У 915 р. й 920 р. він виступив проти пече-
нігів, що чинили набіги на Русь, воював з уличами, прагнучи зміцнити позиції
Русі на торгових шляхах. Ігор здійснював походи на Закавказзя: у 912—919 рр.
руські дружини напали на Абесгун та Сарі, а 945 р. здобули місто Бердау.
Князь Ігор
У 941 р. Ігор вирушив зі своїм військом проти Візантії. Похід закінчився по-
(879—945) разкою, оскільки руські кораблі були знищені візантійцями за допомогою «гре-
цького вогню». Новий, більш вдалий похід на Візантію він здійснив у 944 р.
Тоді греки запропонували викуп і уклали з Руссю новий договір, але не такий
вигідний, як попередні угоди.
У 945 р. князь Ігор під час збирання данини спровокував повстання деревлян.
Його дружина потрапила в засідку, і князь, опинившись у полоні, був убитий
древлянами.
22
www.e-ranok.com.ua
Тема 2
Продовження таблиці
Княгиня Ольга відмовилася від воєн і зміцнювала державу мирним шляхом.
Вона сама об’їздила всі свої володіння, була навіть у Новгороді й Пскові, за-
кладала нові міста, наставляла в них урядників.
Уперше в історії Київської Русі княгиня навела лад у збиранні данини та її роз-
мірах, визначивши норми податків (устави, уроки, оброки) та місце їх збиран-
ня (погости). Це було зроблено для того, щоб не повторювалася сумна історія,
Княгиня ольга що трапилася з її чоловіком.
(бл. 890—869) Княгиня прагнула зміцнити й міжнародне становище своєї держави. 957 р.
вона з дипломатичною місією відвідала столицю Візантії — Константинополь
та уклала новий договір з Візантією.
Син княгині Ольги і князя Ігоря увійшов в історію як князь-завойовник. Голов-
ною метою походів Святослава було зміцнення Київської держави, забезпечен-
ня вільної торгівлі з країнами Сходу і Візантією, ліквідація зовнішньої загрози
на кордонах з боку кочівників.
Святослав підкорив в’ятичів і тим самим завершив об’єднання східно-
слов’янських племен довкола Києва. Потім він, здійснивши похід на Північ-
ний Кавказ, розгромив ясів (осетин) і касогів (черкесів) і приєднав до своєї
Князь Святослав держави Прикубання.
(бл. 935—972) Святослав здійснив вдалі походи проти волзьких булгар. У 965 р. він розгро-
мив Хозарський каганат і оволодів важливим шляхом по Волзі.
Досягши перемоги на Сході, Святослав переніс воєнні дії на Балкани. Візан-
тійці запросили Святослава завоювати для них Болгарію, щедро обдарувавши
князя за послугу. У 967 р. він розгромив болгарське військо і оволодів східною
Болгарією, але не передав її візантійцям. Святослав мусив перервати похід,
тому що в цей час печеніги взяли в облогу Київ.
Наступного року Святослав повернувся на Балкани. Він планував навіть пере-
нести свою столицю в Подунав’я до заснованого ним міста Переяславець. Од-
нак другий похід виявився невдалим. Святослав був змушений підписати мир
з Візантією, зрікшись своїх володінь на Балканах.
У 972 р., повертаючись на батьківщину, князівське військо потрапило у пече-
нізьку засідку на острові Хортиця. У бою загинуло багато русичів і сам князь
Святослав.
Після смерті Святослава між його синами почалася боротьба за право княжити
в Києві. Переміг у цій боротьбі Володимир Святославич.
Одним із головних завдань князя на початку його правління було утримання
понад двох десятків племен під владою Києва. Упродовж 981—984 рр. Воло-
димир приборкав повстання в’ятичів, радимичів, установив для них данину.
Володимир також приєднав землі Червенської Русі — міста Червень, Бузьк,
Белз, Перемишль, що належали полякам, і землі ятвягів між Німаном та Захід-
ним Бугом, а потім землі білих хорватів.
Ще одним важливим завданням князя було відвернення печенізької загрози.
Князь Володимир розпочав військову реформу, замінивши племінну організацію
Володимир Великий війська на феодальну — службу за право володіти земельною власністю. Це
(958?—1015) зміцнило і владу князя. Окрім цього, була створена система фортець, валів,
опорних пунктів тощо на річках Стугні, Сулі, Трубежі.
Адміністративна реформа передбачала ліквідацію племінних княжінь, поділ
усієї країни на 8 округів. Округи ділилися на волості, на чолі яких були постав-
лені довірені особи або князівські сини. Судова реформа запровадила окремий
князівський суд, який був світським і відокремленим від єпископського.
23
www.e-ranok.com.ua
Була проведена й релігійна реформа, щоб упорядкувати систему язичниць-
ких вірувань у державі і тим самим сприяти згуртуванню слов’янських пле-
мен. Із цією метою він створив язичницький пантеон із шести богів і зробив
обов’язковим поклоніння їм. Проте, переконавшись у неможливості таким чи-
ном об’єднати державу і запровадити єдину релігію, він ознайомився з іншими
релігіями і вирішив прийняти християнство за візантійським обрядом.
Видатний державний діяч і полководець Київської Русі, великий князь Київ-
ський Ярослав Мудрий народився близько 983 р. Він був сином Володимира
Святославича і полоцької княжни Рогніди Рогволодівни.
Період князювання Ярослава Мудрого позначився новим піднесенням Ки-
ївської держави. У 1030 р. він заснував над Чудським озером м. Юр’єв (те-
пер Тарту), здійснював енергійні заходи щодо зміцнення південних кордонів
держави. У 1036 р. руські війська вщент розгромили печенігів біля Києва. На
Князь ярослав честь цієї перемоги закладено в 1037 р. Софійський собор.
Мудрий За князювання Ярослава Мудрого значно розширилися і зміцнилися міжна-
родні зв’язки Київської держави. Русь підтримувала тісні відносини з Візанті-
(983?—1054) єю, Німеччиною, Угорщиною, Францією та скандинавськими країнами. Між-
народне становище держави Ярослав Мудрий закріпив родинними зв’язками
з багатьма європейськими правителями.
ПаМ’ятКи арХІтеКтУри та оБраЗотВорчоГо МиСтецтВа
Софійський собор — всесвітньо відома пам’ятка ар-

хітектури і монументального живопису ХI ст. Засну-
вання собору згадується в літописах як під 1017 р.,
так і під 1037 р. Будівничим Cвятої Софії літописці
називають великого київського князя Ярослава Му-
дрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав за-
вершив починання свого батька Володимира — хрес-
тителя Русі.
Упродовж сторіч Софія Київська була головною
святинею Русі-України — «митрополією руською».
Собор, як головний храм держави, відігравав роль
духовного, політичного та культурного центру. Під
склепінням Cвятої Софії відбувалися урочисті «поса-
Собор Святої Софії у м. Києві дження» на великокняжий престол, церковні собори,
прийоми послів, затвердження політичних угод.
24
www.e-ranok.com.ua
Тема 2
1. Коли відбулася подія, про яку йдеться в уривку з історичного джерела?
«Князь Олег зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру до Києва і, сховавши своїх воїнов,
послав до тамтешніх князів Аскольда й Діра сказати, що прибули новгородські купці. Коли Аскольд
і Дір прийшли, Олег сказав їм: «Не князі ви і не князівського роду, але я є князівського роду». Воїни
вискочили й вбили Аскольда й Діра, а Олег став княжити в Києві».
а 860 р. Б 882 р. В 907 р. Г 912 р.
2. Яке твердження характеризує внутрішню політику княгині Ольги?

а початок процесу збирання земель навколо Києва
Б запровадження християнства як державної релігії
В визначення розміру данини та місць її зберігання
Г приєднання племінних князівств уличів і тиверців
3. За правління якого князя Київська Русь мала територіальні межі,

позначені на картосхемі?
а Володимира
Б Ігоря
В Олега
Г Святослава
4. Установіть відповідність між поняттями та визначенннями.

1 верства а народні збори, які розв’язували найважливіші громадські питання
2 погост Б чіткий розмір данини, що сплачувало князю усе населення держави
3 полюддя В соціальний стан, група людей, яка має спадкові права та обов’язки
4 урок Г місце, де князівська адміністрація приймала данину від населення
Д форма збирання князем із дружиною данини з підлеглого населення
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із зовнішньою політикою князів Києвської Русі.
а здійснення князем Олегом морських походів на Візантію
Б розгром князем Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
В укладення князем Ігорем мирного договору з печенігами
Г дипломатична подорож княгині Ольги до столиці Візантії
6. Які риси внутрішньої політики київських князів Володимира Великого й Ярослава Мудрого є
спільними?
1 завершення формування території Київської Русі
2 запровадження християнства як державної релігії
3 створення писаного зводу законів «Руська правда»
4 боротьба з місцевим сепаратизмом племінної знаті
5 проведення військової, судової та грошової реформ
6 сприяння розвитку освіти, літописання, архітектури
25
www.e-ranok.com.ua
тема 3. КИЇВсЬКА РУсЬ ЗА ЧАсіВ РОЗДРОБЛЕНОсті.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНсЬКА ДЕРЖАВА (5—6 тижні)
1. Який князь утворив державу, територію якої заштриховано
а Данило Романович
Б Лев Данилович
В Роман Мстиславич
Г Юрій Львович
2. У якому році відбулася подія, про яку йдеться в уривку історичного джерела?
«У той же рік прийшов Батий до Києва з великою силою… і окружив город… І не було чути [ні-
чого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його і од звуків іржання стад коней
його, і сповнена була земля Руська ворогами».
а 1223 р. Б 1238 р. В 1240 р. Г 1241 р.
3. Яке твердження характеризує зовнішню політику галицько-волинського князя Данила Романовича?
а керував героїчною обороною Києва від військ хана Батия
Б переміг німецьких рицарів-хрестоносців під Дорогичином
В уславився переможними походами на печенігів і половців
Г визволив галицько-волинські землі від монгольських військ
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями.
1 намісник хана, який збирав податки з поневоленого населення а баскак
2 данина, яку сплачувало населення руських князівств хану Золотої Орди Б орда
3 ханська грамота, що надавала руським князям право на управління В ярлик
4 монгольське військо, а також місце, де перебувала ставка хана Г ясак
Д улус
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних з історією Галицько-Волинської держави.
а князювання Лева І Даниловича у Галицько-Волинській державі
Б розквіт Галицького князівства за правління Ярослава Осмомисла
В проголошення Данила Галицького королем Української держави
Г об’єднання Романом Мстиславичем галицьких і волинських земель
6. У чому полягали економічні причини роздробленості Київської Русі?

1 занепаді шляху «із варягів у греки»
2 загостренні міжкнязівських взаємин
3 розвитку вотчинного землеволодіння
4 зростанні ролі боярства в суспільстві
5 пануванні натурального господарства
6 посиленні експансії кочовиків на Русь
26
www.e-ranok.com.ua
Тема 3
тема 3. КИЇВсЬКА РУсЬ ЗА ЧАсіВ РОЗДРОБЛЕНОсті.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНсЬКА ДЕРЖАВА
План теми
1. Правління Ярославичів. Боротьба за київський стіл між Ярославичами. Князювання Володи-
мира Мономаха та його сина Мстислава в Києві.
2. Політична роздробленість Київської Русі.
3. Політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського,
Галицького й Волинського князівств.
4. Об’єднання Галицького та Волинського князівств.
5. Князювання Данила Романовича.
6. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.
7. Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича.
ПраВлІння яроСлаВичІВ. БоротьБа За КиїВСьКиЙ СтІл МІЖ яроСлаВичаМи.
КняЗюВання ВолоДиМира МоноМаХа та ЙоГо Сина МСтиСлаВа В КиЄВІ
Після смерті Ярослава Мудрого стали помітними ознаки політичної роздробленості Київської Русі.
Державою разом управляли троє старших братів — київський князь Ізяслав, чернігівський князь Свя-
тослав і переяславський князь Всеволод. Однак у 1068 р. після поразки руських дружин у битві проти
половців на р. Альті тріумвірат Ярославичів розпався й розгорілася міжусобна боротьба за київ-
ський престол.
У 1097 р. відбувся Любецький з’їзд князів, на якому князі домовилися припинити міжусобиці
й узаконили роздроблення Київської держави на окремі спадкові князівства. Князь Володимир Мо-
номах (1113—1125 рр.) на деякий час об’єднав землі Київської Русі, силою придушив міжусобиці та
відновив одноосібну монархію.
У 1113 р., під час повстання у Києві, бояри і купці звернулися до переяславського князя Володими-
ра Мономаха (онука Ярослава Мудрого) з проханням посісти київський стіл. Це був дуже авторитет-
ний на той час князь, особливо завдяки його походам на половців 1103, 1109, 1110 та 1111 рр., перемоги
в яких надовго відкинули половців від кордонів Русі.
Дванадцять років правління в Києві Володимира Мономаха (1113—1125) були для Русі часами
миру і спокою. Вмілою політикою він підкорив своїй владі удільних князів, зокрема приборкав черні-
гівських князів Ольговичів, прибрав до рук найвіддаленіші руські землі.
Одночасно Володимир Мономах «Уставом», що доповнював «Руську Правду», обмежив безкон-
трольну діяльність князівських урядників.
Зміцнилося знову міжнародне становище Русі, що відбилося на династичних зв’язках: сам Моно-
мах був одружений з дочкою англійського короля, сестра вийшла заміж за німецького імператора,
а донька — за угорського короля.
Князь Мстислав Володимирович (1125—1132) був останнім єдиновладним правителем Київської
Русі й продовжував політику батька. Проте його наступники знову почали боротьбу між собою за
першість на Русі.
ПолІтична роЗДроБленІСть КиїВСьКої рУСІ

У 30—60-х рр. ХІІ ст. Київська Русь вступила у добу роздробленості, розпавшись на окремі са-
мостійні удільні князівства. Політична роздробленість привела до перетворення Київської Русі із
централізованої монархії на федеративну, де замість одного великого князя державою управляло
об’єднання кількох найсильніших князів. Склався новий тип управління — колективний сюзере-
нітет, коли князі намагалися спільно вирішувати найважливіші питання на князівських з’їздах
і зобов’язувалися разом захищати державу від ворогів.
Причинами роздробленості Київської Русі стали:
• перетворення земельного володіння на спадкове (вотчинне);
27
www.e-ranok.com.ua
• економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств;

• посилення князівських міжусобиць;
• зростання міст і перетворення їх на економічні та політичні центри земель;
• панування натурального господарства;
• слабкість економічних зв’язків між окремими землями держави;
• величезна територія Київської Русі;
• етнічна неоднородність населення;
• втрата значення торговельного шляху «із варяг у греки».
Роздроблення держави Київської Русі підривало міць Русі перед зовнішньою загрозою. Разом із
тим до позитивних наслідків роздробленості можна віднести процвітання ремесел і торгівлі, розквіт
міст, піднесення матеріальної і духовної культури в окремих князівствах.
У ХІІ ст. відбувалося формування території українського етносу (народності). Уважають, що назва
«Україна» походить від слова «край» або «країна». Перша згадка назви «Україна» з’явилась у Київ-
ському літопису 1187 р. щодо земель Південної Київщини та Переяславщини. Пізніше назва «Україна»
поширилася на Чернігівщину, Галичину й Волинь. Наприкінці ХІІ ст. назва «Україна» стосувалася
всіх етнічних земель українського народу.
ПолІтичниЙ І СоцІально-еКоноМІчниЙ роЗВитоК КиїВСьКоГо,

чернІГІВСьКоГо, ПереяСлаВСьКоГо, ГалицьКоГо
Й ВолинСьКоГо КняЗІВСтВ
У першій половині ХІІ ст. на українських землях існувало п’ять удільних князівств — Київське,
Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське.
Київське князівство розташовувалося на Середній Наддніпрянщині. У князівстві існувало близь-
ко 80 міст, серед них — Канів, Черкаси, Житомир, Овруч, Вишгород. Столицею князівства був Київ,
який залишався економічним, політичним, культурним і релігійним центром Русі. Протягом ХІІ —
першої половини ХІІІ ст. відбувалася політична та військова боротьба князів за київський престол
і було здійснено кілька невдалих спроб знов об’єднати Русь навколо Києва. Ростово-суздальський
князь Юрій Довгорукий тричі захоплював Київ. Володимиро-суздальський князь Андрій Боголюб-
ський у 1169 р. напав на Київ, пограбував і спустошив його.
Переяславське князівство займало території на лівому березі Дніпра. Переяславське князівство,
яке виникло в середині ХІ ст., перебувало в політичній залежності від Києва. У князівстві існувало 25
міст, серед них — Лубни, Прилуки, Воїнь. Столицею князівства був Переяслав, де, як правило, сиді-
ли князі, які претендували на київський престол. Саме з іменем переяславського князя Володимира
Глібовича пов’язана перша літописна згадка назви «Україна» (1187 р.).
Переяславське князівство на півдні межувало з половецькими степами, що змушувало князів по-
стійно боронитися від нападів і брати участь у походах проти половців. Укріплення, збудовані пере-
яславцями, були захистом не тільки для самого прикордонного міста, а й для всієї Русі.
Чернігово-Сіверське князівство знаходилося на лівому березі Дніпра. Чернігівське князівство
сформувалося в ХІ ст. Новгород-Сіверське князівство, яке формально підпорядковувалося Чернігову,
утворилося за рішенням Любецького з’їзду князів наприкінці ХІ ст. У князівстві існувало 46 міст,
серед них — Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ. Столицею князівства був Чернігів, який зали-
шався економічним, політичним і культурним центром Русі, поступаючись лише Києву. У Чернігові
було споруджено Борисоглібський собор. Столиця князівства уславилася як ремісничий центр з ви-
робництва мозаїки, полив’яних плиток, зброї, ювелірних прикрас, знарядь праці.
За право сидіти на чернігівському столі боролися династії Ольговичів і Давидовичів. У середині
XII ст. від Чернігова відокремилось Новгород-Сіверське князівство, а згодом й інші, дрібніші. У 1178 р.
Новгород-Сіверське князівство перейшло до Ігоря Святославича. Ольговичі постійно претендували
на київський стіл. Беручи участь у міжусобній боротьбі, часто залучали до неї половецьких ханів,
із чиїми володіннями межувала Чернігівщина. Однією з відомих подій другої половини XII ст. був по-
хід проти половців новгород-сіверського князя Ігоря Святославича 1185 р., який закінчився поразкою.
Він став сюжетом для давньоруського поетичного твору «Слово о полку Ігоревім».
28
www.e-ranok.com.ua
Тема 3
Волинське князівство розпросторилося у басейні приток Прип’яті та верхів’ях Західного Бугу.

Найбільшими волинськими містами були Луцьк, Червень, Белз, Холм. Столицею князівства був Воло-
димир Волинський, заснований київським князем Володимиром Великим у ХІ ст. Волинь уважалася
спадковою вотчиною київських князів. У середині ХІІ ст. Волинська земля відокремилася у напів-
самостійне князівство. Засновником місцевої князівської династії став онук Володимира Мономаха
Ізяслав Мстиславич. Видатним волинським князем був Роман Мстиславич, який об’єднав волинські
й галицькі землі в єдину державу.
За правління князя Романа Мстиславовича (1160—1205 рр.), який у своїй політиці зробив ставку не
на бояр, а на міщан, дружинників і частину дворянства, вдалося забезпечити внутрішню стабільність
Волинського князівства та вперше у 1199 р. об’єднати галицькі та волинські землі в єдине князівство,
яке поступово стало спадкоємцем Київської Русі.
Галицьке князівство знаходилося в Прикарпатті та Верхньому Подністров’ї. Галицьке князівство
утворилося за рішенням Любецького з’їзду князів наприкінці ХІ ст. Найбільшими галицькими міс-
тами були Перемишль, Ярослав, Звенигород, Коломия. Столицею князівства був Галич. Засновником
місцевої династії став онук Ярослава Мудрого Ростислав Володимирович. Особливістю політичного
життя Галичини був значний вплив боярства, яке формувалося не з князівської дружини, як в інших
землях, а з родоплемінної знаті. Саме Ростиславичі, прагнучи утвердити свою династію в Галичині,
залучали до влади боярську верхівку, роздаючи їй посади та маєтки. До того ж значним джерелом
збагачення галицького боярства була торгівля сіллю. Загалом політична ситуація протягом правління
Ростиславичів забезпечувала панівне становище боярства, яке могло дозволити собі утримання навіть
власних бойових дружин.
Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Ярослава Осмомисла (1153—
1187 рр.), який прагнув зміцнити князівську владу й боровся зі спробами бояр утручатися в державні
справи. Але після смерті Ярослава Галицьке князівство почало втрачати свою міць через міжусобну
боротьбу між боярами, багато з яких були в союзі з польськими й угорськими феодалами.
Таким чином, наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров’я —
Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескінченні князівські між-
усобиці, певну зміну світових торговельних шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення
з південних районів тощо) економічно та політично занепадали. Монгольська навала посилила та по-
глибила руйнівні процеси в цьому регіоні.
оБ’ЄДнання ГалицьКоГо та ВолинСьКоГо КняЗІВСтВ.

УтВорення ГалицьКо-ВолинСьКої ДерЖаВи
Правонаступницею Київської Русі й головним політичним центром майбутньої України ста-
ла Галицько-Волинська держава, найвідомішими князями якої були Роман Мстиславич (1199—
1205 рр.) і Данило Романович (1238—1264 рр.).
У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об’єднав Галичину й Волинь в одне князів-
ство. Він придушив опір старої земельної знаті — боярську опозицію та зміцнив центральну владу
в державі.
Майже впродовж півтора сторіччя нове державне утворення відігравало надзвичайно важливу
роль у житті східних слов’ян.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли такі чинники:
• вигідне географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної вла-
ди; природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; розміщення на пере-
хресті стратегічно важливих торгових шляхів, існування на території князівства багатих родовищ
сприяли економічному зміцненню краю);
• необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини,
а згодом проти монгольської навали;
• енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича та Данила Романовича Галицького.
У 1203 р. Роман Мстиславич здійснив похід на Київ і захопив його. Таким чином, під владу князя
потрапила майже вся територія України (Київщина, Галичина та Волинь).
29
www.e-ranok.com.ua
Роман Мстиславич захищав кордони держави від військ половців, литовців і поляків, установив
дружні відносини з Візантією та Німеччиною. Після його загибелі у війні з Польщею почалися усо-
биці, що тривали понад 30 років.
КняЗюВання Данила роМаноВича
Спадкоємцями Романа були два малолітні сини, Данило і Василько; їх опікункою і регенткою була
Романова вдова. У справи Галицько-Волинської держави почали втручатися сусідні держави, Угорщи-
на й Польща, і так настав період сорокарічної громадянської війни (1205—1245 рр.).
У 1211 р. галицькі бояри під час однієї з усобиць виганяють княгиню Анну Романову з синами
з Галича, а самі правлять від імені малолітнього князя Данила Романовича. Княгиня Анна Романова
разом з синами Данилом і Васильком перебували у вигнанні в Угорщині.
У 1223 р. князь Данило Галицький збудував місто Холм, нову столицю держави, і перевів туди
єпископат. Разом з іншими руськими князями Данило Галицький брав участь у битві з монголами на
Калці. У 1238 році Данило здобув галицький престол. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських
лицарів під Дорогичином. У 1239 р. Данило Галицький оволодів Волинню, Києвом, посадив у Києві
свого намісника воєводу Дмитра, став великим князем Київським. Проте поширити свою владу на
всю Галичину він зміг після перемоги в битві під Ярославом у 1245 р. над об’єднаним військом черні-
гівського князя Ростислава, угорського короля та його союзників.
Тим часом на Україну вдруге напали монголи. Здобувши Київ, татари пішли на Волинь і Галичину
(1241 р.).
Монгольська руїна спіткала тільки найбільші міста й оселі при тих шляхах, якими вони проходи-
ли, — зрештою, край доволі скоро приходив до ладу. Але небезпека нового нападу тривала. Данило
мусив визнати себе васалом хана.
Данило свою залежність від хана вважав політичною хитрістю, вимушеним компромісом, що да-
вав йому мир, — але вживав усіх заходів, щоб визволитися з монгольського ярма. Щоб заручитися
допомогою папи римського, який мав великі впливи в європейській політиці, Данило погодився на
церковну унію з Римом. Папа прислав Данилові «вінець королівства», королівську корону. Коронація
відбулася в Дорогичині над Бугом у 1253 р.
Але ці зв’язки із Заходом не принесли реальних успіхів: ні папа римський, ні князі не спромогли-
ся на воєнну допомогу для поневоленої Східної Європи. Данило міг розраховувати тільки на власні
сили.
Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти військ Куремси, який намагався
окупувати Галицьке пониззя. Унаслідок рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників зем-
лі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. До його планів уходило визволення Києва, але саме
в цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. військовий союз, який було скріпле-
но заручинами сина Данила — Шварно та дочки Міндовга. Це різко змінює ситуацію — протягом
1255—1256 pp. безперервно триває протистояння з Литвою.
Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, якого літописець називає «безбожним,
лихим, окаянним», у 1258 р. Орда розпочала новий масований наступ. Не маючи сил для протидії,
Данило Галицький під тиском вимог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень
Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди
неприступного Холму.
У 1264 році після тяжкої хвороби Данило Галицький помер. У Галичині князем став Лев, син Да-
нила Галицького.
МонГольСьКа наВала на ПІВДенно-ЗаХІДнІ ЗеМлІ рУСІ
На початку XIII ст. монгольські племена об’єдналися під владою Темучина (Чінгісхана) і завою-
вали Північний Китай, Центральну й Середню Азію, Закавказзя. У 1223 р. монголи завдали поразки
об’єднаному війську русичів і половців в битві на р. Калці.
У 1238—1239 рр. монголи під проводом хана Батия розгромили Переяславське й Чернігівське кня-
зівства. У 1240 р. монголи захопили Київське князівство й зруйнували Київ. У 1241 р. монголи спус-
тошили Галицько-Волинське князівство.
30
www.e-ranok.com.ua
Тема 3
Руські князівства потрапили у залежність від Золотої Орди. На завойованих землях було вста-
новлено золотоординське ярмо (панування). Підкорене населення платило данину — ясак ханським
намісникам — баскакам. Руські князі були змушені одержувати від хана грамоти на управління —
ярлики й направляти воїнів до монгольського війська.
ГалицьКо-ВолинСьКа ДерЖаВа За нащаДКІВ

Данила роМаноВича
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між
трьома нащадками князя — Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька лев Данилович (1264—1301 рр.).
Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-
Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На зламі XIII—XIv ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника
Лева — князя юрія І (1301—1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе
«королем Русі та князем Володимирії». За період правління Юрія І розквітли міста, піднеслася тор-
гівля, зріс економічний добробут. І хоча князь змушений був повернути зміцнілій Польській держа-
ві люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення
у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патрі-
архові в Константинополі.
Наступниками Юрія І стали його сини — андрій та лев II (1315—1323 рр.). Вони поділили те-
риторію князівства на сфери впливу, але правили спільно, тому розпаду єдиної держави не відбулося.
Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською
державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість.
Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви — Дорогичинську та Берестейську
землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана
Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II обірвала пряму лінію династії Романовичів. Майже два роки галицько-
волинський трон залишався без правителя. Лише у 1325 p., унаслідок компромісу між місцевим бо-
ярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазове-
цького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І Львовича.
Князь прийняв православ’я та ім’я Юрія II Болеслава. Період правління юрія II Болеслава
(1325—1340 рр.) став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився ордин-
ський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контр-
олювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної
влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Унаслідок боярської змови у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберег-
ти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого
часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під
Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.
Отже, протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою
української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини
й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний
момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності.
31
www.e-ranok.com.ua
Галицько-Волинське князівство. Монгольська навала на українські землі*
• території князівств, що утворилися на українських землях у результаті розпаду Київської
Русі;
• кордони Галицько-Волинської держави в першій половині ХІІІ ст.;
• напрямок походу монголів під проводом Чінгісхана, місце поразки об’єднаного війська руси-
чів і половців;
• напрямки походів монголів у південно-західні руські землі;
• напрямок походу монголів під проводом хана Батия, території князівств, які потрапили у за-
лежність від Золотої Орди;
• столиці Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславовича, за Данила Романовича, Лева
І Даниловича, Юрія І Львовича;
• місто, де відбулася коронація Данила Романовича посланцем папи римського.
*Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=284&lang=uk
32
www.e-ranok.com.ua
Тема 3

Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігоревич, і Василько Рости-
славич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І го-
ворили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи?
А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаємося в одне
серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою... І на цім вони цілували хреста:
«А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест».
1. Про які події йде мова в уривку історичного джерела?

2. Які наслідки мали прийняті князями рішення?
3. Чому, на вашу думку, прийняті рішення не було втілено в життя?
Із «Слова о полку Ігоревім»

…Ігор полки повертає, бо жаль йому милого брата Всеволода. Бились день, бились другий; на
третій день під полудень упали стяги Ігореві. Тут (обидва) брати розлучились на березі бистрої
Каяли. Тут кривавого вина не вистачило; тут бенкет скінчили хоробрі сини руські: сватів напо-
їли і самі полягли за землю Руську… Боротьба князів проти поганих припинилася тому, що ска-
зав брат братові: «Це моє і те моє теж». І стали князі ... самі на себе крамолу кувати; а погані
з усіх боків приходили з перемогами на землю Руську.
І застогнав, браття, Київ з горя, а Чернігів від напастей; туга розлилася по Руській землі: печаль
рясна пішла серед земель Руських. Князі ж самі на себе крамолу кували, а погані самі, роблячи пере-
можні набіги на Руську землю, брали з кожного двору данину…
1. До якого періоду в історії Київської Русі відносяться події, описані в тексті?

2. Що ви знаєте про згадуваних у тексті історичних осіб?
3. Як ви зрозуміли зміст другого абзацу уривку? Що, на ваш погляд, мав на увазі автор?
Із «Літопису руського»
У той же рік прийшов Батий до Києва з великою силою, ...і окружив город... І не було чути [нічо-
го] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його,
і сповнена була земля Руська ворогами.
...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, ...і пороки безперестану били день і ніч.
Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і роз-
колювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був...
А назавтра прийшли [монголи] на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли
і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, [і] од тягаря повалилися з ними стіни цер-
ковні, і так укріплення було взяте [монгольськими] воями. Дмитра ж вивели [до Батия], пораненого,
але вони не вбили його через мужність його.
1. У якому році відбулася описана в історичному джерелі подія?

2. Які факти свідчать про героїчну боротьбу захисників Києва?
3. Чому монгольському війську вдалося захопити Київ?
33
www.e-ranok.com.ua
Дати
1068 р. поразка руських дружин Ізяслава, Всеволода і Святослава Ярославичів у битві
проти половців на р. Альті
1072 р. Вишгородська нарада князів, прийняття «Правди Ярославичів»
1073 р. початок боротьби за київський стіл між Ярославичами
1097 р. любецький з’їзд князів, узаконення роздроблення Київської держави на окремі
спадкові князівства
1113—1125 рр. князювання в Києві Володимира Мономаха
1125—1132 рр. князювання в Києві Мстислава Володимировича
1169 р. спустошення Києва військом володимиро-суздальського князя Андрія
Боголюбського
1185 р. похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, розгром
половцями руської дружини на р. Каяла
1153—1187 рр. правління Ярослава Володимировича Осмомисла в Галицькому князівстві
1187 р. перша згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та
Переяславщини в Київському літописі
1199 р. об’єднання волинським князем романом Мстиславичем галицьких
і волинських земель, утворення Галицько-Волинської держави
1199—1205 рр. правління князя Романа Мстиславича в Галицько-Волинській державі
1203 р. захоплення Києва галицько-волинським князем Романом Мстиславичем
1223 р. поразка об’єднаного війська русичів і половців у битві з монголами на р. Калці
1238 р. подолання князем Данилом Романовичем угрупувань бояр, об’єднання земель
Галицько-Волинської держави
1238 р. розгром військом Данила Галицького німецьких рицарів-хрестоносців під
м. Дорогичин
1238—1264 рр. князювання Данила романовича (Данила Галицького) у Галицько-
Волинській державі
1238—1239 рр. вторгнення монголів під проводом хана Батия в Переяславське й Чернігівське
князівства
1240 р. героїчна оборона Києва, захоплення міста військами монголами під
проводом хана Батия
1241 р. вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство
1245 р. перемога війська Данила Галицького в битві з об’єднаними силами угорців,
поляків і галицьких бояр під м. Ярославом на р. Сяні
1245 р. поїздка Данила Галицького до Золотої Орди, підтвердження ханом Батиєм його
прав на Волинь і Галичину
1253 р. коронація Данила Галицького посланцем папи римського у м. Дорогичині
1264—1301 рр. князювання Лева І Даниловича у Галицько-Волинській державі
1301—1308 рр. правління Юрія І Львовича у Галицько-Волинській державі
1308—1323 рр. князювання Андрія та Лева ІІ Юрійовичів у Галицько-Волинській державі
1325—1340 рр. князювання Юрія ІІ Болеслава у Галицько-Волинській державі
34
www.e-ranok.com.ua
Тема 3
роздробленість — розпад Київської Русі на окремі удільні князівства, зміцнення їхньої самостій-
ності.
Великий князь київський (1113—1125 рр.), державний, політичний діяч
і письменник. Зміцнив міжнародний авторитет Київської Русі; здійснив
п’ять великих переможних походів проти половців; продовжив полі-
тику «шлюбної дипломатії», встановивши династичні зв’язки з Англі-
єю, Швецією, Угорщиною. Володимир Мономах — автор «Повчання
дітям» — видатного давньоруського літературного світського твору,
у якому засуджувалися князівські міжусобиці і звучав заклик до
Володимир Мономах об’єднання давньоруських земель.
(1053—1125)
Князь Галицький. Ярослав правив Галичем з 1153 р. по 1187 р., ставши
одним із найсильніших і найбільш поважних у давньоруському суспіль-
стві володарів. За його правління кордони князівства сягнули Дністра
і Дунаю. Він підтримував добрі відносини з Угорщиною, Німеччиною.
У 1165 р. Ярослав Осмомисл визнав ленну залежність від Фрідріха I Бар-
бароси. Галичина за Ярослава не тільки займала дедалі більшу терито-
рію, а й розквітала економічно.
Але цей могутній князь, шанований у багатьох землях, змушений був
ярослав осмомисл терпіти зухвальство бояр, які втручалися не тільки у державні справи, а й
(1130—1187) у його особисте життя.
Засновник Галицько-Волинської держави. За шість років князювання
Романа Мстиславича Галицько-Волинське князівство досягло великої
могутності. У внутрішній політиці, спираючись на дрібне та середнє
боярство й городян, Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади
і підпорядкував свавільну галицьку боярську верхівку. Проводячи актив-
ну зовнішню політику, Роман поширював свій вплив на схід і у 1203 р.
роман Мстиславич оволодів Києвом.
(1152—1205) Проте галицько-волинському князю не вдалося об’єднати Русь. У 1205 р.
він трагічно загинув поблизу польського містечка Завихоста під час су-
тички з вояками краківського князя Лешка Білого.
Правитель Галицько-Волинської держави з 1238 по 1264 р. У 1238 р.
Данило Романович подолав угрупування бояр і знов об’єднав землі
Галицько-Волинської держави, а в 1239 р. поширив свою владу на Київ.
Його діяльність була спрямована на розбудову держави й боротьбу із
зовнішніми ворогами. У 1238 р. Данило Галицький розгромив німець-
ких рицарів-хрестоносців біля м. Дорогичин. У 1245 р. зупинив агресію
Угорського королівства, одержавши перемогу під м. Ярослав.
У 1245 р. Данило Галицький формально визнав залежність від Золотої
Данило романович Орди, добившись від хана Батия підтвердження своїх прав на Волинь
(1201—1264) і Галичину. У 1253 р. був коронований папою римським у м. Дорогичині,
сподіваючись на допомогу Риму в боротьбі проти монгол. За правлін-
ня Данила Романовича Галицько-Волинська держава досягла найвищого
розвитку.
35
www.e-ranok.com.ua
Правитель Галицько-Волинської держави у 1301—1308 рр., носив титул
короля. Син Лева Даниловича. Спочатку князював на Холмщині і Підляш-
ші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав усі землі Галицько-Волинського
князівства зі столицею у Володимирі. За князювання Юрія Львовича
Польща відвоювала Люблінську землю у 1302 p., а Угорщина — частину
Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинське князівство набуло
розквіту й економічного добробуту. При активному сприянні Юрія Льво-
юрій І львович вича у 1303 р. було засновано Галицьку митрополію. Після смерті Юрія
(1252 (1257) — 1308) Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського князівства.
Галицько-волинський князь у 1325—1340 рр., король Руського королів-

ства. Правління Юрія II Болеслава стало періодом поступового занепаду
Галицько-Волинського князівства. Прагнучи зміцнити князівську владу,
вів боротьбу проти бояр, у якій спирався на міщан. Юрій II підтримував
розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ма-
сове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам для
юрій ІІ Болеслав активних насильницьких дій. У 1340 р. бояри організували проти Юрія
(бл. 1306—1340) II Болеслава змову й отруїли його у Володимирі.
36
www.e-ranok.com.ua
Тема 3
1. Яке твердження характеризує внутрішню політику галицького князя Ярослава Осмомисла?
а спорудження в Києві системи укріплень «місто Ярослава»
Б об’єднання галицьких і волинських земель в одну державу
В прийняття писемного зведення законів «Правда Ярослава»
Г боротьба зі спробами бояр утручатися в державні справи
2. У якому році утворилася держава, територію якої
заштриховано на картосхемі?
а 1153 р.
Б 1199 р.
В 1238 р.
Г 1264 р.
3. Про якого правителя Галицько-Волинської держави йдеться в уривку історичного джерела?

«Сей же король... був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви,
і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм, Ва-
сильком. Сей же [князь] був другим по Соломоні».
а Данило Романович Б Лев Данилович
В Роман Мстиславич Г Юрій Львович
1 розпад держави на окремі удільні князівства, зміцнення їхньої а вотчинне землеволодіння
самостійності Б золотоординське ярмо
2 велика спадкова земельна власність, яку можна продати, обмі- В колективний сюзеренітет
няти, поділити Г політична роздробленість
3 система монгольської зверхності над завойованими руськими Д федеративна монархія
князівствами
4 сукупність князівств, які проводять самостійну внутрішню
і зовнішню політику
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із монгольською навалою на південно-західні землі
Русі.
а вторгнення монголів на територію Галицько-Волинського князівства
Б поразка руських дружин і половців у битві з монголами на р. Калці
В захоплення Києва монгольським військом під проводом хана Батия
Г спустошення монголами Переяславського і Чернігівського князівств
6. Які чинники сприяли утворенню Галицько-Волинської держави?
1 віддаленість земель від перехрестя основних торговельних шляхів
2 загострення взаємин між князями і посилення князівських усобиць
3 важкодоступність території обох князівств для степових кочовиків
4 спроби галицької боярської опозиції втручатися в державні справи
5 слабкий вплив центральної влади внаслідок віддаленості від Києва
6 розвиток внутрішньої й зовнішньої торгівлі завдяки родовищам солі
37
www.e-ranok.com.ua
тема 4. ПОЛітИЧНИЙ УстРіЙ, сОЦіАЛЬНО-ЕКОНОміЧНИЙ, КУЛЬтУРНИЙ

РОЗВИтОК КИЇВсЬКОЇ РУсі тА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНсЬКОЇ ДЕРЖАВИ
У іХ— ХіV ст. (7 тиждень)
1. Представники якої верстви населення Київської Русі мали спадкове земельне володіння й брали
участь в обговоренні державних справ?
а бояри Б духовенство
В міщани Г селяни
2. На узбережжі якого моря починався важливий міжнародний торговельний шлях «із варяг
у греки»?
а Азовського
Б Балтійського
В Каспійського
Г Чорного
3. Яку архітектурну споруду Київської Русі було закладено

Володимиром Великим після прийняття християнства?
а Десятинну церкву
Б Печерський монастир
В Софійський собор
Г Успенський собор
4. Установіть відповідність між визначеннями та назвами верств населення в Київській Русі.

1 особисто вільні селяни, які мали власне господарство і виконували повин- а бояри
ності на користь держави Б духівництво
2 старші дружинники, які мали спадкове земельне володіння та обіймали В купці
головні посади при княжому дворі Г ремісники
3 служителі церкви, які задовольняли релігійні потреби віруючих і викону- Д смерди
вали культові обряди
4 мешканці міста, які займалися ремеслами і торгівлею та сплачували по-
датки на користь держави
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із культурним розвитком Київської Русі.
а запровадження християнства як державної релігії
Б спорудження Софії Київської за Ярослава Мудрого
В написання «Повчання дітям» Володимира Мономаха
Г створення рукописної книги Остромирового Євангелія
6. Які архітектурні споруди були збудовані в період Київської Русі?

1 Високий замок у Львові
2 Десятинна церква у Києві
3 Києво-Печерська лавра
4 Спасо-Преображенський собор у Чернігові
5 Хотинська фортеця
6 церква Богородиці у Холмі
38
www.e-ranok.com.ua
Тема 4
тема 4. ПОЛітИЧНИЙ УстРіЙ, сОЦіАЛЬНО-ЕКОНОміЧНИЙ, КУЛЬтУРНИЙ

РОЗВИтОК КИЇВсЬКОЇ РУсі тА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНсЬКОЇ ДЕРЖАВИ
У іХ—ХіV ст.
План теми
1. Розвиток суспільно-політичного життя Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
2. Розвиток господарського життя Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
3. Поширення писемності. Розвиток культури та освіти Київської Русі та Галицько-Волинської
держави.
роЗВитоК СУСПІльно-ПолІтичноГо Життя КиїВСьКої рУСІ
та ГалицьКо-ВолинСьКої ДерЖаВи
У період розквіту Київська Русь була централізованою монархією (система управління державою
одноосібним володарем — монархом, у руках якого зосереджена вся влада). Головою держави вважався
Великий князь київський, якому належала законодавча, виконавча, судова й військова влада. Князі, що
правили окремими землями Київської Русі, вважалися його васалами. Сформувалася система залеж-
ності одних земельних власників (васалів) від інших (сюзеренів) — васалітет. В управлінні державою
князь спирався на боярську раду — дорадчий орган, до якого входили великі бояри, що складали най-
ближче оточення князя. Зберігалися народні збори — віча, які розв’язували найважливіші громадські
питання, однак їх вплив поступово зменшувався.
Політична роздробленість привела до перетворення Київської Русі на федеративну монархію (су-
купність самостійних або напівсамостійних удільних князівств, що проводили незалежну політику).
Склався новий тип управління — колективний сюзеренітет. Окремими частинами держави управ-
ляли удільні князі, які створювали свої органи влади, військо й проводили самостійну внутрішню
й зовнішню політику. Органом управління федерації був з’їзд князів, на якому спільно вирішувалися
найважливіші питання, зокрема прийняття основ законодавства, організація воєнних походів для за-
хисту держави від ворогів.
Населення Київської Русі та Галицько-Волинської держави поділялося на дві категорії: панівні при-
вілейовані та залежні непривілейовані стани. До панівних привілейованих станів належали князі,
бояри, дружинники, вище духовенство. Князь призначав бояр і дружинників посадниками та ти-
сяцькими (представниками князя у великих містах), тіунами (управителями княжим господарством),
вірниками (збирачами мита).
До залежних непривілейованих станів належали міщани (купці, ремісники) й селяни (вільні та за-
лежні). Особисто вільні селяни — смерди мали земельні наділи, власне господарство й мусили платити
данину та виконувати повинності на користь держави. Вільні селяни об’єднувалися в сільські громади
(«верв», «мир»), які спільно володіли лісами, лугами, водоймами. Орні землі перебували в індивідуаль-
ному володінні членів громади.
Залежні селяни були представлені закупами, рядовичами, холопами. Селяни, що потрапили в за-
лежність від феодала, взявши в нього позику («купу»), називалися закупи. Селяни, які укладали з фео-
далом договір («ряд») про тимчасову роботу на нього, ставали рядовичами. Селяни, що не мали свого
господарства й працювали на господарському дворі, називалися челяддю. Особи, що втратили своє
господарство й перебували в повній залежності від феодала, ставали холопами. Існувала також неве-
лика група населення — ізгої, які за різних обставин випали зі своїх соціальних груп, але залишилися
особисто вільними.
роЗВитоК ГоСПоДарСьКоГо Життя КиїВСьКої рУСІ

Головною цінністю в Київській Русі як феодальній державі вважалася земля. Великий князь київ-
ський був верховним власником усіх земель, які роздавав у володіння князям, боярам та іншим пред-
39
www.e-ranok.com.ua
ставникам панівної верхівки. Основними видами феодального землеволодіння були умовне — помістя
(земельне володіння, що надавалося за службу) і безумовне — вотчина (земельне володіння, що пере-
давалося в спадок).
Головним джерелом доходів феодалів була данина (плата за користування землями), яку селяни
сплачували продуктами (натуральна) або грошима (грошова). Селяни виконували повинності, зокре-
ма повоз — постачання коней і транспорту для потреб князя та його дружини, смерди несли військову
повинність — брали участь у народному ополченні.
Господарство Київської Русі та Галицько-Волинської держави досягло високого рівня розвитку, що
було зумовлено сприятливими природними умовами та географічним розташуванням країн. Основою
господарства залишалося землеробство (орне, підсічно-вогневе, перелогове), розвивалися скотар-
ство, городництво, садівництво, бортництво, мисливство. У містах та селах розвивалися ремесла
(залізоплавильне, ковальське, гончарне, ювелірне, ткацьке та ін.), торгівля. «Шлях із варяг у греки»,
що проходив Дніпром, робив Київську Русь світовою торговельною державою. Наприкінці Х ст. за
правління Володимира Великого з’явилися перші гроші — срібники та злотники, потім — гривні.
Економічний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави характеризувався пануван-
ням натурального господарства, у якому виробництво було спрямовано на власне споживання, а не на
продаж. Це спричинило слабкість економічних зв’язків між окремими землями держави.
Поширення ПиСеМноСтІ. роЗВитоК КУльтУри та оСВІти КиїВСьКої рУСІ

Виникнення й становлення власної державності, прийняття християнства, культурні зв’язки з Ві-
зантією, Західною Європою та країнами Сходу сприяли розвитку самобутньої культури Київської Русі
та Галицько-Волинської держави.
Основою духовної культури була усна народна творчість: історичні й обрядові пісні, казки, загад-
ки, колядки, приказки, билини («Ілля Муромець», «Добриня Микитович і Змій»).
Велике значення для розвитку культури мала поява писемності, основи якої заклали слов’янські
просвітителі та проповідники християнства Кирило та Мефодій. Вони створили перші слов’янські аз-
буки — глаголицю та кирилицю.
Розвиток писемності сприяв поширенню освіти: при церквах і монастирях існували школи й книго-
писні майстерні, при Софійському соборі була відкрита перша бібліотека.
Виникло літописання (хронологічно послідовний запис історичних подій), видатними пам’ятками
якого є «Повість минулих літ» (1113 р.), складена ченцем Печерського монастиря Нестором, Київ-
ський та Галицько-Волинський літописи.
Найвизначнішими творами літератури є «Ізборник Святослава», «Слово про закон і благодать»
митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, Остромирове Євангеліє (1056—
1057 рр.), «Слово о полку Ігоревім» (1187 р.).
До найдавніших пам’яток архітектури належать Десятинна церква, Софійський собор (1037 р.), Ми-
хайлівський Золотоверхий собор, Печерський монастир і Золоті ворота в Києві, Спасо-Преображенський
монастир у Чернігові, Успенські собори у Володимирі й Галичі.
Основними видами образотворчого мистецтва були мозаїка — зображення, зроблене з різноко-
льорових шматочків скла («Богоматір Оранта» у Софійському соборі), фреска — картина, написана
водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці («Музиканти та скоморохи» у Софійському соборі),
ікона — живописне зображення Ісуса Христа, Діви Марії, ангелів, святих («Богоматір Печерська зі
святими Антонієм та Феодосієм Печерськими»), книжкова мініатюра — кольоровий малюнок у руко-
писних книгах (мініатюри «Остромирового Євангелія»). Майстром іконопису вважався чернець Києво-
Печерського монастиря Алімпій (Аліпій).
Київська Русь уперше об’єднала всі східнослов’янські племена в єдину державу та сприяла їх
суспільно-політичному, економічному й культурному розвитку. Галицько-Волинська держава стала
прямою спадкоємицею Київської Русі.
40
www.e-ranok.com.ua
Тема 4
Культура Галицько-Волинської держави

Галузь основні досягнення
Центрами освіти були церкви і монастирі. З розбудовою міст, церков і монастирів зростала
Писемність і
кількість початкових шкіл. У них навчали читання, письма, церковного співу, інколи іконо-
пису. Учнів виховували в християнській моралі, навчали молитов, основ православної віри.
освіта
При дворах князів у Галичі, Володимирі-Волинському, Холмі існували освітні заклади ви-
щого ступеня, у яких, вочевидь, викладалися елементи риторики, філософських і право-
вих знань та основи книгописної майстерності. Деякі нащадки заможних родин виїжджали
на навчання до Візантії та західноєвропейських університетів.
У середині XIII ст. у Холмі розпочинається робота над створенням видатної пам’ятки —
літописання
Галицько-Волинського літопису. Він складається із двох частин — Літописця Данила Га-

лицького й Волинського літопису. На відміну від інших літописів, твір складається з кіль-
кох окремих повістей, яким притаманний більш світський характер. Події висвітлюються
без дотримання суворої хронологічної послідовності.
Розбудова існуючих та заснування нових міст. Останні виникали насамперед як укріплені

пункти, тому першочергова увага приділялася фортифікаціям: валам, стінам, брамам, зам-
кам, кам’яним вежам-донжонам. Вони зводилися на основі поєднання місцевих традицій із
архітектура
здобутками західноєвропейської військової науки (Холм, Данилів, Стожок, Стовп та ін.).

Зводилися храми й монастирі. Одним із найстаріших є Успенський собор у Володимирі-
Волинському (1160 р.). Успенський собор у Галичі (1157 р.) — яскравий зразок галицької
архітектурної школи, сформованої під виливом романської архітектури. Прекрасним був
кафедральний собор Св. Іоанна Златоуста в Холмі. Данило Галицький звів церкву Бого-
родиці в Дорогичині. Володимир Васильковий збудував храми: апостола Петра в Бересті,
Благовіщення в Кам’янці, Св. Дмитрія у Володимирі-Волинському. Наприкінці XIII ст. му-
роване церковне будівництво поступається дерев’яному церковному зодчеству.
Збереглися тільки окремі фрагменти робіт майстрів, котрі працювали переважно над оздо-
бленням храмів. Існувала й власна галицько-волинська іконописна школа. В останній
образотворче
третині XIII ст. була створена ікона Богородиці з Успенської церкви волинського с. До-
мистецтво
рогобужі; наприкінці XIII — на початку XIv ст. — ікона Богородиці з Покровської церкви
Луцька («Волинська Богоматір» ). З галицьких найстарішою є ікона Покрови Богородиці
(початок XII ст.).
Значного поширення набуло мистецтво книжкової мініатюри, якою щедро прикрашалися
рукописні книги («Бесіди Св. Григорія Двоєслова» (друга половина XIII ст.), Лавришівське
Євангеліє (XIII—XIv ст.)).

З «Руської правди»
Якщо уб’ють княжого мужа в бійці і вбивцю не знайдуть, то платить 80 гривень та община,
в окрузі якої знайшли вбитого. Якщо вбито просту людину, то 40 гривень. (Ст. 3).
За вбивство княжого служителя, конюха та кухаря платити 40 гривень. (Ст. 9).
Якщо холоп ударить вільну людину і сховається в домі, а власник не схоче його видати, то плати-
ти власникові за нього 12 гривень. Опісля побитий ним чоловік, якщо зустріне його десь, має право
бити його. (Ст. 17).
За самовільне катування смерда, без княжого повеління, платити 3 гривні штрафу. За катування
огнищанина, тіуна або мечоносця платити 12 гривень. Якщо смерд б’є смерда без княжого слова, то
платить 3 гривні пені... Якщо хто поб’є огнищанина, то 12 гривень пені і гривня битому. (Ст. 33).
1. Які висновки про суспільний устрій Київської держави можна зробити з наведеного уривку іс-
торичного джерела?
2. Яке значення мало створення першого писемного зводу законів?
41
www.e-ranok.com.ua
Із «Повчання дітям» Володимира Мономаха

Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті,
і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину…
У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні на отрока, щоби не
посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого…
На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні
спанню…
А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як
отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов,— а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі
ж — усьому лихому мати: що людина вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться».
1. Які чесноти прославляє Володимир у своєму творі? Які якості людини вважає найголовнішими?
2. Про що свідчить написання державним діячем твору такого змісту?
Дати
989 р. закладення Володимиром Великим церкви Пресвятої Богородиці (Десятинної церкви)
1016 р. перша літописна згадка про «Руську правду» — писемний звід законів Київської Русі
1017—1037 рр. спорудження Софійського собору, будівництво укріплень навколо «міста
ярослава», Золотих воріт у Києві
1037 р. створення першої бібліотеки Ярославом Мудрим
1037—1050 рр. написання митрополитом Іларіоном твору «Слово про закон і благодать»
1051 р. заснування Києво-Печерського монастиря
1056-1057 рр. створення остромирового Євангелія
1072 р. укладення «Правди Ярославичів»
1073 р. створення «Ізборника Святослава»
1073—1078 рр. будівництво Успенського собору Києво-Печерського монастиря
1076 р. створення «Ізборника»
1108—1113 рр. будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря в Києві
1113 р. укладення ченцем нестором першої редакції «Повісті минулих літ»
1115 р. укладення Мстиславового Євангелія
1125 р. спорудження церкви Спаса на Берестові в Києві
1136 р. спорудження церкви Богородиці Пирогощої в Києві
1157 р. будівництво Успенського собору в Галичі
1187 р. створення «Слова о полку Ігоревім»
1187 р. перша літописна згадка назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та
Переяславщини
Друга половина створення Галицько-Волинського літопису
XIII ст.
1303 р. заснування Галицької православної митрополії королем Галицько-Волинської
держави Юрієм ІІ
Кінець XIII — створення ікони «Волинська Богоматір»
початок XIv ст.
Вотчинне спадкове земельне володіння князів, бояр та інших членів панівної верхівки
землеволодіння в Київській Русі.
Бояри представники правлячого стану в Київській Русі, які займали друге, після
князів, панівне становище в управлінні державою.
42
www.e-ranok.com.ua
Тема 4
Смерди особисто вільні селяни, які мали земельні наділи, власне господарство
й мусили платити данину та виконувати повинності на користь держави.
Ікони живописне зображення Ісуса Христа, Діви Марії, ангелів, святих, яке
є предметом релігійного поклоніння.
Билини пам’ятки давньоруської усної творчості, у яких розповідалося про боротьбу
Русі з ворогами.
літопис хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їхнім
сучасником.
Мозаїка зображення, зроблене з окремих непрозорих різнокольорових шматочків скла
(смальти), щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі.
Фреска картина, написана водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці.
Книжкова мініатюра невеличкий кольоровий малюнок у рукописній книзі.
Ченець Києво-Печерського монастиря, письменник, літописець Київської
Русі, автор і упорядник «Повісті минулих літ», закликав князів боротися
за єдність руських земель.
літописець нестор
(бл. 1055 — бл. 1113)
Давньоруський живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського
монастиря. Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для
Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, зруйнованого у 1934 р.
Іконописець алімпій
(? — 1114)
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕцТВА
Успенський собор у м. Володимир- Церква Св. Пантелеймона під Галичем

Волинський. Тут похований творець могутньої
Галицько-Волинської держави Роман
Мстиславич
43
www.e-ranok.com.ua
1. Як називається сукупність самостійних або напівсамостійних удільних князівств, які проводять
самостійну внутрішню і зовнішню політику?
а боярська республіка
Б колективний сюзеренітет
В федеративна монархія
Г централізована монархія
2. У якому році було написано давньоруський твір, витяг із якого наведено?

«Билися день, билися другий; третього дня під полудень упали стяги Ігореві. Тут два брата розлу-
чилися на березі бистрої Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир докінчали хоробрі русичі:
сватів попоїли і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою до землі
приклонилось… Тоска розлилася по Руській землі…».
а 1037 р.
Б 1056 р.
В 1113 р.
Г 1187 р.
3. Яку архітектурну споруду Київської Русі було закладено

Ярославом Мудрим на місці перемоги над печенігами?
а Десятинну церкву
Б Печерський монастир
В Софійський собор
Г Успенський собор
4. Установіть відповідність між визначеннями та видами творів давньоруської культури.

1 картина, написана водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці а билина
2 історична пісня, у якій розповідалося про боротьбу Русі з ворогами Б ікона
3 зображення, виконане з окремих різнокольорових шматочків скла В літопис
4 книга з хронологічно послідовним записом історичних подій Г мозаїка
Д фреска
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних з культурним розвитком Київської Русі.
а закладення Володимиром Великим Десятинної церкви
Б написання невідомим автором «Слова о полку Ігоревім»
В спорудження Золотих воріт у Києві за Ярослава Мудрого
Г укладення Нестором першої редакції «Повісті минулих літ»
6. Які верстви населення Київської Русі та Галицько-Волинської держави відносилися до привілейо-

ваного стану?
1 бояри
2 дружинники
3 князі
4 купці
5 ремісники
6 селяни
44
www.e-ranok.com.ua
Тема 5
тема 5. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі У сКЛАДі ВЕЛИКОГО КНЯЗіВстВА

ЛИтОВсЬКОГО тА іНШИХ ДЕРЖАВ У ДРУГіЙ ПОЛОВИНі ХіV —ПЕРШіЙ
ПОЛОВИНі ХVі ст. (8—9 тижні)
1. Якою цифрою позначено на карті українські
землі, що входили до складу Польського
королівства у Хv ст.?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Які наслідки мала битва білорусько-литовсько-українського війська з монголами біля річки Сині
Води?
а приєднання українських земель до Литовської держави
Б розпад Золотої Орди та утворення Кримського ханства
В посилення нападів кримських татар на українські землі
Г ліквідація польського панування на українських землях
3. Що таке магдебургське право?
а самоврядування території у межах держави
Б загарбання державою території інших держав
В звільнення міста від влади місцевого феодала
Г поширення польської мови, культури, звичаїв
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами історичних діячів.
1 учений, викладач астрономії та медицини, ректор Болонського університету а Г. Болгарин
2 князь, керівник повстання української шляхти проти польського панування Б М. Глинський
3 друкар, видавець перших книжок кирилицею «Осьмогласник» і «Часосло- В Ю. Дрогобич
вець» Г К. Острозький
4 князь, організатор захисту українських земель від турецько-татарських на- Д Ш. Фіоль
падів
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із перебуванням українських земель у складі Литви та
Польщі.
а укладення Кревської унії між Польщею та Литвою
Б розгром тевтонських рицарів у Грюнвальдській битві
В укладення Городельської унії між Польщею й Литвою
Г розгром монгольського війська у битві на р. Сині Води
6. У чому полягала особливість литовського володарювання на українських землях у ХІv—Хv ст.?
1 витісненні православ’я шляхом утвердження католицизму
2 здійсненні судочинства на підставі норм «Руської правди»
3 наданні латинській мові статусу офіційної державної мови
4 порушенні порядків, традицій, звичаїв місцевого населення
5 ліквідації удільних князівств і перетворенні їх на воєводства
6 заміні руських князів на родичів великого литовського князя
45
www.e-ranok.com.ua
тема 5. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі У сКЛАДі ВЕЛИКОГО КНЯЗіВстВА

ЛИтОВсЬКОГО тА іНШИХ ДЕРЖАВ У ДРУГіЙ ПОЛОВИНі XIV — ПЕРШіЙ
ПОЛОВИНі XVI ст.
План теми
1. Боротьба Польщі та Литви за Галицько-Волинську спадщину. Кревська унія. Остаточна лікві-
дація Київського та Волинського удільних князівств.
2. Входження українських земель до складу Угорського королівства, Молдовського князівства,
Московської держави.
3. Утворення Кримського ханства. Перехід кримських ханів у васальну залежність від Туреч-
чини.
4. Соціально-економічне життя. Виникнення українського козацтва.
5. Розвиток культури та освіти.
БоротьБа ПольщІ та литВи За ГалицьКо-ВолинСьКУ СПаДщинУ.
КреВСьКа УнІя. оСтаточна лІКВІДацІя КиїВСьКоГо та ВолинСьКоГо
УДІльниХ КняЗІВСтВ
У середині ХІv ст. українські землі, ослаблені золотоординським пануванням і політично
роз’єднані, були захоплені Польщею та Литвою. У складі Польського королівства опинилися Галичи-
на, Холмщина й Західне Поділля, де були утворені Руське, Белзьке та Подільське воєводства на чолі
з намісниками. Польська влада проводила політику полонізації та покатоличення щодо українців,
спрямовану на поширення польської мови, культури, звичаїв та католицького віросповідання.
До Великого князівства Литовського ввійшли Волинь, Київщина, Східне Поділля та Чернігово-
Сіверщина, де утворилися удільні князівства на чолі з представниками литовської князівської динас-
тії Гедиміновичів. У 1362 р. українсько-литовське військо на чолі з князем Ольгердом розбило татар
у битві на р. Сині Води, що закріпило більшість українських земель у складі Великого князівства
Литовського.
Велике князівство Литовське, 90% території якого становили землі колишньої Київської Русі, було
слабко централізованою державою, у складі якої українські князівства тривалий час зберігали авто-
номію (самоврядування окремої території в межах певної держави). Литовські князі запровадили су-
дочинство на основі «Руської правди», європейську військову організацію, «руську мову» як державну
та християнство за православним зразком. У 60—90-х рр. ХІv ст. удільний князь Володимир Ольгер-
дович сприяв відновленню політичного життя в Київському князівстві.
У 1385 р. Польське королівство й Велике князівство Литовське уклали державно-політичний
союз — Кревську унію, яка передбачала приєднання Литви до Польщі, прийняття литовцями католи-
цизму, одруження польської королеви Ядвіги з литовським князем Ягайлом.
Кревська унія привела до фактичної ліквідації Литви як держави, однак значно укріпила позиції
Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. об’єднане польсько-литовсько-українське
військо на чолі з польським королем Ягайлом та великим литовським князем Вітовтом розбило тев-
тонських рицарів у Грюнвальдській битві.
Великий литовський князь Вітовт (1392—1430 рр.) намагався зберегти окремішність Великого
князівства Литовського від Польщі. У 1413 р. Польща й Литва уклали Городельську унію, за якою
визнавалася політична самостійність Великого князівства Литовського, хоча зверхність Польщі над
ним зберігалася. Здійснюючи політику централізації, Вітовт ліквідував удільні князівства на україн-
ських землях (Волинське, Київське та ін.), усунув від влади князів і призначив своїх намісників.
Великий литовський князь Свидригайло Ольгердович (1430—1432 рр.) прагнув відновити неза-
лежність Литовсько-Руської держави. У 1430—1431 рр. він підняв повстання проти Польщі, під час
якого утворилося Велике князівство Руське. Унаслідок поразки війська Свидригайла в битві під
м. Вількомиром (1435 р.) воно фактично припинило існування.
46
www.e-ranok.com.ua
Тема 5
Польський король Казимир, побоюючись нового повстання, тимчасово відновив Київське та Во-
линське удільні князівства. Однак після смерті Свидригайла він остаточно ліквідував удільні кня-
зівства і перетворив на воєводства Волинське (1452 р.) і Київське (1471 р.), що означало ліквідацію
залишків автономії українських земель.
ВХоДЖення УКраїнСьКиХ ЗеМель До СКлаДУ УГорСьКоГо КоролІВСтВа, Мол-

ДоВСьКоГо КняЗІВСтВа, МоСКоВСьКої ДерЖаВи
Політична роздробленість і сусідство могутніх держав спричинили загарбання українських земель.
Закарпаття в ХІ—ХІІІ ст. було завойоване Угорським королівством. Буковина в середині ХІv ст.
увійшла до складу Молдовського князівства, яке на початку ХvІ ст. потрапило у васальну залежність
від Османської імперії. Чернігово-Сіверщина на початку ХvІ ст. потрапила під владу Московської
держави внаслідок московсько-литовських війн.
УтВорення КриМСьКоГо ХанСтВа. ПереХІД КриМСьКиХ ХанІВ У ВаСальнУ

ЗалеЖнІСть ВІД тУреччини
Північне Причорномор’я та Крим із 20—30-х рр. Хv ст. перебували під владою Кримського хан-
ства, яке відокремилося від Золотої Орди, а в 1478 р. стало васалом Османської імперії. У Хv—ХvІ ст.
турки й татари здійснювали постійні грабіжницькі напади на українські землі. Вже у 1482 р. крим-
ський хан спустошив та пограбував Київ. Татарська агресія принесла із собою величезні руйнації, по-
жежі, пограбування, убивства, захоплення місцевого населення в полон з метою продажу в рабство.
Князь Костянтин Острозький організував захист українських земель від набігів кримських та-
тар, брав участь у московсько-литовських війнах, надавав підтримку православній церкви.
Державна приналежність українських земель у середині ХVІ ст.

Держави Українські землі, які їм належали
Велике князівство Литовське Волинь, Київщина, Східне Поділля
Польське королівство Галичина, Холмщина, Західне Поділля
Угорське королівство Закарпаття
Молдовське князівство Буковина
Московське царство Чернігово-Сіверщина
Кримське ханство Північне Причорномор’я та Крим
СоцІально-еКоноМІчне Життя. ВиниКнення УКраїнСьКоГо КоЗацтВа

Українське населення в другій половині ХІv — першій половині ХvІ ст. поділялося на привілейо-
ваний та непривілейований стани.
Щляхта та духівництво належали до привілейованого стану, міщани та селяни — до непривіле-
йованого стану.
Шляхта — земельні власники, які мали право обіймати державні посади, виконували військову
службу та звільнялися від сплати податків. Шляхта поділялася на велику (пани, магнати), середню
та дрібну.
Духівництво — служителі православної церкви, поділялися на верхівку (митрополит, архієписко-
пи, єпископи) і рядових священнослужителів.
Міщани — жителі міста, які займалися ремеслами й торгівлею, сплачували податки й виконували
повинності на користь держави та власників міст. Міщани поділялися на патриціат (багаті купці,
цехові майстри), бюргерів (середні й дрібні купці та ремісники), плебс (біднота, слуги).
Селяни — жителі сільської місцевості, які займалися сільським господарством, сплачували по-
датки й виконували повинності на користь держави та власників землі. Залежно від виду повинності
селяни поділялися на слуг, данників і тяглих селян. Основними повинностями селян були панщина
й оброк.
47
www.e-ranok.com.ua
Міста поділялися на великокнязівські та приватновласницькі, залежно від того, на чиїй землі вони
стояли. Деякі міста (Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Київ) мали магдебурзьке право.
Органом міського самоврядування був магістрат на чолі з війтом, який складався з двох коле-
гій — лави (суд у кримінальних справах) і ради (адміністративний орган і суд у цивільних справах).
Наприкінці Хv ст. на півдні України почала формуватися нова соціальна група — козацтво. Сло-
во «козак» тюркського походження означає «вільна озброєна людина». Перша документальна згадка
про українських козаків у писемних джерелах відноситься до 1489 р. (Мартин Бельський, «Хроніки
Польщі»).
Господарство українських земель залишалося натуральним. Основними галузями економіки були
сільське господарство, промисли, ремесла й торгівля. Набувало поширення фільваркове господар-
ство.

ǤȘȜțȜȚȳȥțȖȗ
ȞȜȕȏȖȠȜȘ
ȡȘȞȍȴțȟȪȘȖȣ
ȕȓȚȓșȪ
ǰȳșȪȟȪȘȓ Ǯ ȞȜȚȖȟșȖ ǯȓȚȓȟșȍ Ǳ ȜȞȐȳȏșȭ

ȐȜȟȝȜȒȍȞȟȠȏȜ ȞȖȎȍșȪȟȠȏȜ ȎșȖȕȪȘȜ ȧȜȠȖȔțȓȏȳ
ȕȓȚșȓȞȜȎȟȠȏȜ ȚȖȟșȖȏȟȠȏȜ ȞȓȚȳȟțȖȥȖȣ ȠȜȞȐȖ
ȟȘȜȠȍȞȟȠȏȜ ȎȒȔȳșȪțȖȤȠȏȜ ȟȝȓȤȳȍșȪțȜȟȠȓȗ ȭȞȚȍȞȘȖ
ȟȍȒȳȏțȖȤȠȏȜ ȚșȖțȍȞȟȠȏȜ
ȤȓȣȖ
ȎȍȕȍȞȖ

ȐȜȞȜȒțȖȤȠȏȜ

Господарський розвиток українських земель
роЗВитоК КУльтУри та оСВІти

Друга половина ХІv — перша половина ХvІ ст. стали перехідною добою в історії української куль-
тури: з одного боку, розвивалися традиційні форми літератури й мистецтва, успадковані від Київської
Русі та Галицько-Волинської держави, з іншого — поширювалися загальноєвропейські культурно-
освітні рухи.
Культура України в другій половині ХІV — першій половині ХVІ ст.
Галузь культури основні досягнення культури
Усна народна Легенди, казки, обрядові пісні, історичні думи, балади («Пісня про Байду»)
творчість
літописання Короткий Київський та Короткий Волинський літописи
Книгодрукування «Осьмигласник» та «Часословець» — перші книги, друковані кирилицею
у краківській друкарні Швайпольта Фіоля (1491 р.)
освіта Школи при церквах і монастирях, у маєтках магнатів.
Ю. Котермак (Дрогобич) — ректор Болонського університету (Італія),
професор медицини Краківського університету (Польща)
архітектура Оборонно-замкове будівництво (замки в Луцьку, Острозі, Меджибожі, фортеці
в Хотині й Кам’янець-Подільському, церква-твердиня в Острозі)
Живопис Іконопис (ікони «Богородиця Одигітрія» із с. Красова Львівської обл., «Юрій
Змієборець» із с. Звижень Львівської обл.)
Книжкова Ілюстрації з Галицького Євангелія та Київського Псалтиря, виконані дияконом
мініатюра Спиридонієм
48
www.e-ranok.com.ua
Тема 5
Українські землі у складі Великого князівства литовського та інших держав*
• українські землі, які в другій половині Хv ст. належали Польському королівству, Великому
князівству Литовському, Угорському королівству, Молдавському князівству;
• володіння Османської імперії, територію Кримського ханства;
• напрям першого походу кримських татар на Київ, північну межу території українських земель,
які були спустошені татарськими набігами.
* Картосхема подається за виданням: Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. Історія України: Довідник для абіту-
рієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Літера ЛТД, 2010. — С. 86.
49
www.e-ranok.com.ua
Дати
1340 р. початок боротьби Польщі, Угорщини та Литви за галицько-волинські землі
1340—1377 рр. князювання Любарта Гедиміновича на Волині
1345—1377 рр. князювання великого князя Ольгерда в Литві
1349 р. остаточний занепад Галицько-Волинської держави, входження Галичини до
Польщі, а Волині — до Литви
1359 р. входження Шипінської землі (Буковини) до складу Молдавського князівства
1362 р. розгром монголів українсько-литовським військом на чолі з великим князем
литовським ольгердом на р. Сині Води
1370 р. захоплення Галичини Угорщиною
1377—1434 р. князювання Ягайла Ольгердовича у Великому князівстві литовському
1385 р. укладення Кревської унії про державно-політичний союз між Польським
королівством і Великим князівством литовським
1387 р. остаточне захоплення Галичини Польщею
1392 р. підписання Острівської угоди між польським королем Ягайлом і литовським
князем Вітовтом
1392—1430 р. князювання Вітовта у Литві
1410 р. розгром тевтонських рицарів об’єднаним польсько-литовсько-українським
військом у Грюнвальдській битві
1413 р. укладення Городельської унії між Польщею й Литвою
1432—1435 рр. боротьба українських і білоруських князів на чолі зі Свидригайлом за
незалежність від Польщі, утворення Великого князівства Руського
1434 р. загарбання Західного Поділля Польщею, утворення Подільського й Руського
воєводств
1435 р. поразка війська Свидригайла в битві під Вількомиром із польсько-литовським
військом Сигізмунда
1447 р. перший напад орд кримського хана на українські землі
1449 р. утворення Кримського ханства
1452 р. ліквідація Польщею Волинського удільного князівства
1455—1470 рр. князювання останнього удільного київського князя Семена Олельковича
1471 р. остаточна ліквідація Київського удільного князівства
1475 р. вторгнення турецьких військ до Криму, захоплення Кафи, Судака та інших
генуезьких фортець на південному узбережжі півострова
1478 р. перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії
1480 р. повалення золотоординського ярма на землях Русі
1482 р. напад орд кримських татар на українські землі й зруйнування ними Києва
1489 р. перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах
1490—1492 рр. повстання селян на чолі з Мухою та Борулею у Буковині й Галичині
1503 р. приєднання Чернігово-Стародубського й Новгород-Сіверського князівств
Московським князівством
1508 р. повстання української знаті під проводом князя Михайла Глинського проти
польсько-литовського панування
50
www.e-ranok.com.ua
Тема 5
шляхта панівний суспільний стан, представники якого володіли землею, обіймали дер-
жавні посади, виконували військову службу та звільнялися від сплати податків.
Панщина примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві свого пана-
землевласника.
Магдебурзьке право міст на самоврядування, що звільняло їх від управління та суду феодалів.
право
Магістрат орган міського самоврядування на чолі з війтом, який складався з двох колегій —
лави і ради.
цехи об’єднання ремісників однієї спеціальності (ковалі, пекарі, кушніри та ін.) для
захисту своїх інтересів, виробництва й збуту товарів.
Дума уснопоетичний героїчний твір про важливі події та видатних діячів української
історії, що напівпроспівувався-напівпромовлявся під музичний супровід ман-
дрівними співцями.
Засновник держави Кримське ханство, перший хан із кримської
династії Гіреїв. У зовнішній політиці орієнтувався на шляхет-
ську Польщу, вів боротьбу проти Золотої Орди. У 1465 р.. завдав
поразки хану Великої Орди Ахмату, що йшов походом на Москву.
Хаджі Гірей
(?—1466)
Український князь, видатний полководець і державний діяч Вели-
кого князівства Литовського, організував захист українських земель
від набігів кримських татар, брав участь у московсько-литовських
війнах, надавав підтримку православній церкві.
Костянтин острозький
(бл. 1460—1530)
Український учений, доктор філософії й медицини, освітній діяч,
ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського
університету (Польща), один з ініціаторів друку перших книжок
давньоруською мовою «Осьмогласник», «Часословець» та інших
у краківській друкарні Ш. Фіоля.
юрій Дрогобич
(1450—1494)
51
www.e-ranok.com.ua
землі, що входили до складу Великого
князівства Литовського у Хv ст.?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
2. У чому полягала особливість польського володарювання на українських землях у ХІv—Хv ст.?

а наданні «руській мові» статусу офіційної державної мови
Б поширенні норм польського права та системи судочинства
В звільненні православного населення від утисків і обмежень
Г збереженні порядків, традицій, звичаїв місцевого населення
3. Кому з історичних діячів належать такі факти біографії: «Представник князівського роду, гетьман
Великого князівства Литовського, брав участь у воєнних діях Литви проти Московії, організував
оборону українських земель від татарських нападів».
а Г. Болгарину
Б М. Глинському
В Ю. Дрогобичу
Г К. Острозькому

1 об’єднання ремісників однієї чи суміжних спеціальностей а гільдія
2 примусова праця залежних селян у господарстві свого пана Б магістрат
3 натуральна чи грошова плата селян за користування землею В оброк
4 орган міського самоврядування, що складався з лави й ради Г панщина
Д цех
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із перебуванням українських земель у складі Литви та

Польщі.
а входження Галичини й Волині до Польщі та Литви
Б остаточна ліквідація Київського удільного князівства
В перша документальна згадка про українських козаків
Г утворення Свидригайлом Великого князівства Руського
6. Укажіть умови Кревської унії між Польським королівством і Великим князівством Литовським.
1 створення єдиного сейму, війська, судової і фінансової системи
2 зрівняння у правах православного та католицького духовенства
3 утворення Польщею і Литвою єдиної держави на чолі з королем
4 надання рівних прав польській, литовській та українській шляхті
5 одруження литовського князя Ягайла і польської королеви Ядвіги
6 приєднання литовських, українських, білоруських земель до Польщі
52
www.e-ranok.com.ua
Тема 6
тема 6. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ДРУГіЙ ПОЛОВИНі ХVі ст. (10 тиждень)

землі, що входили до складу Польського
королівства до укладення Люблінської унії?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
2. У чому полягала національна причина виникнення українського козацтва?

а посиленні феодального гноблення українських селян
Б полонізації та покатоличенні українського населення
В наявності вільних земель Подніпров’я та Дикого поля
Г постійній загрозі українцям із боку Кримського ханства
3. Кому з історичних діячів належать така характеристика?

«Український князь, представник старовинного роду, що походив від Гедиміновичів. Вживав енер-
гійних заходів для укріплення оборони південних рубежів. Згуртував козаків для боротьби з тата-
рами й збудував фортецю на о. Мала Хортиця».
а Д. Вишневецькому Б В.-К. Острозькому
В Г. Смотрицькому Г І. Федорову

1 головнокомандуючий реєстрового козацького війська а гетьман
2 невелике укріплене поселення, побудоване з деревини Б клейноди
3 символи-відзнаки або атрибути українського козацтва В курінь
4 військово-адміністративне керівництво Запорізької Січі Г січ
Д старшина
5. Установіть послідовність подій культурно-релігійного життя на українських землях у другій по-
ловині ХvІ ст.
а видання І. Федоровим першодруків «Апостола» і «Букваря»
Б створення Пересопницького Євангелія українською мовою
В відкриття князем К. Острозьким школи і друкарні в Острозі
Г заснування у Львові Успенського братства і братської школи
6. Які положення відповідають умовам Люблінської унії?

1 об’єднання Польщі й Литви в єдину державу Річ Посполиту
2 ведення Польщею та Литвою спільної зовнішньої політики
3 перехід Волині, Київщини й Брацлавщини до складу Польщі
4 визнання «руської мови» державною мовою Речі Посполитої
5 запровадження Польщею й Литвою спільного законодавства
6 зрівняння у правах православного й католицького духовенства
53
www.e-ranok.com.ua
тема 6. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ДРУГіЙ ПОЛОВИНі ХVі ст.

План теми
1. Люблінська унія та її вплив на українські землі.
2. Зміни у соціальній структурі українського суспільства. Виникнення Запорозької Січі.
3. Повстання 90-х років ХvІ ст.
4. Братський рух.
5. Утворення греко-католицької церкви.
6. Розвиток культури й освіти.
люБлІнСьКа УнІя та її ВПлиВ на УКраїнСьКІ ЗеМлІ
Усередині ХvІ ст. український народ не мав власної державності. Більша частина українських зе-
мель перебувала під владою Великого князівства Литовського (Волинь, Київщина, Східне Поділля)
та Польського королівства (Галичина, Холмщина, Західне Поділля).
Зближення Литви та Польщі зумовили зовнішньополітичні обставини:
• Литва зазнала поразок під час Ливонської війни з Московським царством (1558—1583 рр.)
і прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі.
• Польща прагнула скористатися воєнними невдачами й ослабленням Литви, щоб поширити
свій вплив на українські та білоруські землі.
10 січня 1569 р. розпочався Люблінський сейм. Представники Польщі виступали за включення
Литви до складу Польщі. Представники Литви прагнули зберегти державну незалежність. Українські
князі (Василь-Костянтин Острозький) висували пропозицію об’єднати Україну, Польщю та Литву
в одну державу на рівних засадах.
1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про Люблінську унію (союз) між Польщею та Литвою, яка перед-
бачала об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ
Посполиту, очолювану виборним королем і спільним сеймом. У державі встановлювалися єдиний
державний устрій та грошова система, проводилася спільна зовнішня політика. Литовська, польська
та українська шляхта зрівнювалася в правах і отримувала право на володіння маєтками по всій тери-
торії України. Однак Польща й Литва зберігали окреме законодавство, суд, військо й фінанси.
Люблінська унія мала суперечливі наслідки для України. Від Литви до Польщі перейшли землі
Волині, Київщини та Східного Поділля. На українських землях у складі Речі Посполитої стало шість
воєводств: Руське (центр — Львів), Белзьке (Белз), Волинське (Луцьк), Подільське (Кам’янець), Брац-
лавське (Брацлав) і Київське (Київ).
Об’єднання більшості українських земель у межах однієї держави сприяло політичному й куль-
турному згуртуванню українського народу. Але водночас унія призвела до остаточного закріпачення
селян (Третій Литовський статут 1588 р.), полонізації української шляхти й посилення впливу като-
лицької церкви. Після укладення Люблінської унії український народ був змушений боротися за збе-
реження своєї мови, культури та православної віри.
ЗМІни В СоцІальнІЙ СтрУКтУрІ УКраїнСьКоГо СУСПІльСтВа.

ВиниКнення ЗаПороЗьКої СІчІ
Протягом ХvІ ст. козацтво перетворилося на провідну верству українського суспільства, здатну не
тільки захищати українські землі від іноземних нападів, але й зберігати етнічну самобутність укра-
їнського народу, створивши особливу військову організацію, оригінальне військове мистецтво, само-
бутню систему управління і власну державу.
Основними передумовами виникнення козацтва були:
• наявність вільних земель у Подніпров’ї та Дикому Полі, які мали значні природні багатства
і сприятливі умови для занять землеробством, скотарством, полюванням, ремеслами, промислами;
54
www.e-ranok.com.ua
Тема 6
• досвід освоєння незаселених земель уходниками, які навесні подавалися в південні степи на
промисли (бортництво, мисливство, рибальство), а восени більшість із них поверталися додому і пла-
тили старостам десяту частку своєї здобичі;
• заснування уходниками, які не поверталися зимувати додому, укріплених городків-січей для
зберігання продукції промислів та оборони від кримських татар;
• поява значної кількості людей (селян, міщан, дрібної шляхти), які внаслідок посилення соці-
ального, національного та релігійного гніту прагнули переселитися на нові землі в пошуках кращої
долі.
Козаки походили з різних станів: селян, міщан, дрібної шляхти. Займаючись «уходництвом», вони
осідали на островах Велика і Мала Хортиця, Томаківка, Базавлук за порогами Дніпра. Для захисту від
турків і татар козаки об’єднувались у невеликі ватаги й споруджували укріплені городки — січі.
Згодом за порогами Дніпра утворилася Запорозька Січ — головна військова база козаків, своє-
рідна столиця козацької держави. Першою відомою Запорозькою Січчю вважається фортеця, зведена
у 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця.
Запорозька Січ мала свою територію — Землі Війська Запорозького, яка поділялася на паланки
(Кодацька, Кальміуська, Самарська та ін.). Уся повнота влади належала Січовій (Військовій) раді, на
якій право голосу мав кожен запорожець. Рада визначала внутрішню та зовнішню політику, чинила
суд, обирала козацький уряд. Військове та адміністративне керівництво здійснювала козацька вій-
ськова старшина, до якої належали кошовий отаман, суддя, осавул, писар і курінні отамани. Укра-
їнське козацтво мало свої символи-відзнаки — клейноди (корогва, бунчук, булава, каламар, литаври,
печатка з гербом).
Запорозьку Січ уважають козацькою республікою, про що свідчать козацьке самоврядування, пра-
во козаків брати участь у військових радах і виборах старшини.
ПоВСтання 90-Х роКІВ ХVІ Ст.

Польський уряд залучав козацтво для захисту південних кордонів держави від нападів турків
і татар. У 1572 р. польський король Сигізмунд II Август видав універсал про прийняття на державну
службу 300 козаків. У 1578 р. польський король Стефан Баторій здійснив козацьку реформу й прийняв
на службу 600 козаків, яких було внесено до спеціального списку — реєстру.
Реєстрові козаки одержали певні права й привілеї: право на земельні володіння, дозвіл на промис-
ли й торгівлю, незалежність від польської місцевої адміністрації, звільнення від державних податків
і повинностей, окрім військової. Це означало визнання польським урядом українського козацтва як
стану.
Подальше посилення соціального, національного й релігійного гніту спричинило козацько-
селянські повстання.
Дата Подія
1591—1593 рр. Козацько-селянське повстання під проводом запорозького гетьмана К. Косин-
ського на Поділлі, Волині й Київщині.
1594—1596 рр. Козацько-селянське повстання під проводом козацького ватажка С. Наливайка
на Брацлавщині, Київщині, Волині й Поділлі.
Незважаючи на поразку, повстання сприяли покозаченню (масовому переходу селян і міщан до

козацького стану) й перетворенню козацтва на основну рушійну силу національно-визвольного руху
(рух народу за звільнення від панування над собою іншого народу).
БратСьКиЙ рУХ
Церковне життя в українських землях зазнало впливу Реформації та Контрреформації.
Реформація — суспільно-політичний рух, спрямований проти католицької церкви. Вплив Ре-
формації виявився в застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви, а також
у діяльності православних братств (національно-релігійних громадських об’єднань, які займалися
55
www.e-ranok.com.ua
культурно-освітньою діяльністю). Здобутками Реформації стали переклад Пересопницького Єванге-

лія (1556—1561 рр.) староруською літературною мовою, її використання в богослужінні, заснування
Львівського Успенського братства та братської школи (1586 р.).
Контрреформація — католицька реформа церковного життя. Вплив Контрреформації виявився
в поширенні діяльності на українські землі єзуїтів, які прагнули збільшити кількість прихильників
католицизму. Єзуїти відкрили єзуїтські колегії у Львові, Луцьку, Острозі й сприяли розвитку книгови-
дання. Однак ідеї Реформації та Контрреформації не знайшли особливої підтримки серед українських
шляхтичів, міщан і селян.
УтВорення ГреКо-КатолицьКої церКВи

У 1596 р. відбулися уніатський та православний церковні собори в Бересті. На уніатському соборі
прихильники унії (Іпатій Потій, Кирило Терлецький) затвердили рішення про об’єднання православ-
ної й католицької церкви на території Речі Посполитої.
Берестейська унія призвела до утворення на українських землях уніатської (греко-католицької)
церкви, яка зберігала православні обряди, традиції та церковнослов’янську мову богослужіння, однак
визнавала зверхність папи римського й основні засади католицького віровчення. Уніатське духовен-
ство урівнювалося в правах із католицьким, звільнялося від податків, отримувало місця в сеймі.
Учасники православного собору (В.-К. Острозький) засудили унію. Польський король підтримав
рішення уніатського собору. Українська греко-католицька церква була офіційно визнана польською
владою, а православна церква опинилася поза законом. Православні церкви й монастирі передавали-
ся греко-католикам. Однак фактичного зрівняння в правах греко-католиків і католиків не відбулося.
Берестейська унія призвела до посилення національно-релігійного гніту й розколу українців на при-
хильників православ’я та уніатства.
роЗВитоК КУльтУри Й оСВІти

Протягом XvI ст. відбувалося піднесення культурного життя України, незважаючи на її перебу-
вання під владою іноземних держав. Українська культура зазнала активного впливу західноєвропей-
ського Відродження.
Відбувалися зміни в розвитку української мови. Так звана проста мова використовувалася для
написання судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а церковнослов’янська —
для написання церковних книг і перекладу простою мовою церковних текстів.
Розвивалася усна народна творчість, основними видами якої були обрядові пісні (колядки, ще-
дрівки, веснянки), історичні пісні («Пісня про Байду») та думи («Маруся Богуславка»).
Поширенню книгодрукування сприяла діяльність Івана Федорова, який заснував друкарню
у Львові, де видав перші друковані книги «Апостол» (1574 р.) і «Буквар» (1574 р.), а в друкарні Остро-
га — Острозьку Біблію (1581 р.).
Формувалася українська освіта, осередками якої були слов’яно-греко-латинська школа в Острозі,
заснована князем Василем-Костянтином Острозьким (1578 р.) і братська школа у Львові (1586 р.),
де вивчали «сім вільних наук» (граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію,
музику). Першим ректором Острозької академії був Герасим Смотрицький — письменник, поет, го-
ловний перекладач і редактор Острозької Біблії, автор полемічного твору «Ключ царства небесного...».
Першими шкільними підручниками стали «Буквар» Івана Федорова, «Граматика словенська» й «Лек-
сис» Лаврентія Зизанія.
Архітектура зазнала впливу європейського Відродження. Унікальними зразками ренесансного
церковного та світського будівництва є Успенська церква, каплиця Трьох Святителів, будинок Кор-
някта, Чорна кам’яниця у Львові. Набуло розмаху будівництво оборонних споруд, зодчі перебудували
Острозький та Меджибізький замки, Хотинську й Кам’янець-Подільську фортеці.
Розвивався живопис, найпоширенішими видами якого були іконопис («Богородиця Одигітрія
з пророками» Ф. Сеньковича), портрет («Портрет польського короля Стефана Баторія» В. Стефанов-
ського), книжкова гравюра — відбиток на папері з вирізьбленого малюнка на дерев’яній або мідній
дошці (фронтиспис із євангелістом Лукою в «Апостолі»).
56
www.e-ranok.com.ua
Тема 6
Українські землі на початку польського володарювання.
Перші козацькі повстання
• кордони Великого князівства Литовського та Польського королівства до укладення ними Лю-
блінської унії;
• українські землі, які відповідно до Люблінської унії ввійшли до складу Польщі;
• кордони воєводств, на які були поділені українські землі в складі Речі Посполитої та їх адміні-
стративні центри;
• місце заснування першої січі князем Д. Вишневецьким;
• терени Запорозької Січі
• напрямок руху козацького війська під час повстань під проводом К. Косинського і С. Наливайка.

Рішення Люблінського сейму про об’єднання Польщі і Литви в одну державу —
Річ Посполиту (1569 р.)
Ми, Сигізмунд Август, всім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперішнього
часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства
рієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Літера ЛТД, 2010. — 528 с.
57
www.e-ranok.com.ua
часто нагадували славної пам’яті батькові нашому Сигізмундові, королю польському, і просили його
на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з’єднання або унія Великого князівства Литов-
ського з королівством Польським... Знаючи, що це об’єднання приносило велику славу і користь обом
народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тут спіль-
ний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло, щоб уже обов’язково на цьому сеймі було поставлено
і закінчено справедливе і ґрунтовне об’єднання і злиття цих держав, так щоб на майбутній час унія
не тільки не могла бути перервана і розладнана, а й щоб приносила такі плоди, які б могли дати поль-
ському і литовському народові насамперед можливо більший і твердий мир і збереження в цілості,
а потім славу і окрасу.
1. Чим було спричинено укладення унії в Любліні?
2. Які основні положення містила Люблінська унія?
3. Яке значення мали рішення Люблінського сейму для українських земель?
Дати
1556 р. заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запоро-
зької Січі
1556—1561 рр. створення Пересопницького Євангелія
1566 р. видання Другого Литовського статуту
1569 р. укладання люблінської унії між литвою та Польщею, утворення речі
Посполитої
1572 р. спроба польського короля Сигізмунда II Августа залучити українських козаків
на державну службу
1574 р. видання І. Федоровим «Апостола» і «Букваря» у Львові
1576—1578 рр. заснування князем К.-В. Острозьким школи й друкарні, створення літературно-
наукового гуртка
1576 р. заснування князем К.-В. Острозьким Острозької академії
1577 р. похід запорозьких козаків під проводом І. Підкови в Молдову
1578 р. запровадження польським королем Стефаном Баторієм козацького реєстрового
війська (козацька реформа)
1581 р. видання І. Федоровим «Острозької Біблії»
1586 р. заснування у Львові Успенського братства і братської школи
1588 р. видання Третього Литовського статуту
1591—1593 рр. козацько-селянське повстання під проводом К. Косинського
1595—1596 рр. козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка
1596 р. укладання Берестейської церковної унії, утворення греко-католицької церкви
Українська панівний стан суспільства, представники якого володіли землею, обіймали дер-
шляхта жавні посади, виконували військову службу та звільнялися від сплати податків.
Українське суспільний стан, який виник на півдні України наприкінці Хv ст. (слово «козак»
козацтво тюркського походження означає «вільна озброєна людина»).
реєстрове частина українського козацтва, яка перебувала на військовій службі Речі Поспо-
козацтво литої і була внесена до спеціальних списків-реєстрів.
Запорозька Січ головна військова база козаків, столиця козацької держави й сама держава.
Старшина привілейована верхівка українського козацтва, військове та адміністративне керів-
ництво Запорозької Січі (кошовий отаман, суддя, осавул, писар, курінні отамани).
58
www.e-ranok.com.ua
Тема 6
Клейноди символи-відзнаки українського козацтва (корогва, бунчук, булава, каламар, ли-

таври, печатка з гербом).
Греко- церква, що з’явилися внаслідок унії частини православної церкви з католицькою
католицька церквою. Спільними для греко-католицьких церков є грецький (візантійський)
церква обряд і догматика, в основі якої є православна догматика, узгоджена з римо-
католицькою. Найчисельнішою в світі греко-католицькою церквою є Українська
греко-католицька церква.
Братства релігійні та культурно-просвітницькі товариства, створювані православними мі-
щанами при церковних порафіях (приходах) України в Xv—XvII ст.
Український православний князь, перший козацький гетьман,
засновник першої Запорозької Січі на о. Мала Хортиця, по-
трапив у полон під час походу в Молдавію і був страчений
турками.
Дмитро Вишневецький
(1516—1563)
Український православний князь, культурно-освітній діяч, за-
сновник слов’яно-греко-латинської школи і друкарні в Острозі,
противник Берестейської церковної унії.
Василь-Костянтин острозький
(бл. 1526—1608)
Культурно-освітній діяч, письменник, педагог, перший ректор
Острозької академії, головний перекладач і редактор Острозької
Біблії, автор полемічного твору «Ключ царства небесного...».
Герасим Смотрицький
(?—1514)
Український першодрукар і книговидавець, засновник дру-
карні у Львові, де видав перші книги «Апостол» і «Буквар»,
а в друкарні Острога — Острозьку Біблію.
Іван Федоров
(бл. 1525—1583)
59
www.e-ranok.com.ua
землі, що увійшли до складу Польського
королівства внаслідок Люблінської унії?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Козацька старшина — це
а головнокомандувач реєстрового козацького війська
Б невелике укріплене поселення, побудоване з деревини
В символи-відзнаки або атрибути українського козацтва
Г військово-адміністративне керівництво Запорозької Січі
3. Яке положення відповідає умовам Берестейської церковної унії?

а визнання головою уніатської церкви Київського митрополита
Б офіційна заборона Української православної церкви і братств
В визнання зверхності папи римського як першоієрарха церкви
Г зрівняння у правах православного і католицького духовенства

1 вистава на побутову тему, що ставилася в антрактах між діями спектаклю а дума
2 відбиток на папері з вирізьбленого на дерев’яній дошці малюнка Б гравюра
3 зображення, виконане з окремих різнокольорових шматочків скла В інтермедія
4 уснопоетичний героїчний твір про важливі події і видатних діячів Г мозаїка
Д фреска
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на українських землях у другій по-
ловині ХvІ ст.
а похід запорозьких козаків під керівництвом І. Підкови в Молдову
Б запровадження Стефаном Баторієм реєстрового козацького війська
В козацькі повстання під проводом К. Косинського та С. Наливайка
Г заснування Д. Вишневецьким Запорозької Січі на о. Мала Хортиця
6. Які твердження характеризують діяльність князя В.-К. Острозького?

1 заснував академію та друкарню в Острозі
2 очолював Львівське православне братство
3 обирався королем на сеймі Речі Посполитої
4 придушив козацьке повстання С. Наливайка
5 виступав проти Берестейської церковної унії
6 брав участь у морських походах проти турків
60
www.e-ranok.com.ua
Тема 7
тема 7. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ПЕРШіЙ ПОЛОВИНі ХVіі ст. (11 тиждень)

1. Що таке братства?
а частина українського козацтва, що перебувала на службі Речі Посполитої
Б об’єднання ремісників однієї спеціальності для виробництва й збуту товарів
В привілейована верхівка українського козацтва, керівництво Запорозької Січі
Г національно-релігійні організації українських міщан для захисту православ’я
2. Який результат мали морські походи українських козаків проти Туреччини та Кримського ханства
на початку ХvІІ ст.?
а припинення існування Кримського ханства
Б заборона козакам судноплавства по Дніпру
В послаблення могутності Османської імперії
Г розгром турками і татарами Запорозької Січі
3. Кому з історичних діячів належать такі факти біографії?

«Митрополит Київський і Галицький, відомий своєю освітньою діяльністю.
Заснував Лаврську школу і Київський колегіум, названий на його честь. Ви-
датний організатор церковного життя, домігся від польського короля ви-
знання вищої православної ієрархії».
а Й. Борецькому
Б П. Могилі
В І. Потію
Г Й. Рутському

1 торг, який улаштовувався в певному місті для продажу та купівлі товарів а мануфактура
2 велике підприємство, засноване на ручній праці робітників та поділі праці Б панщина
3 примусова неоплачувана праця селянина-кріпака в господарстві свого пана В фільварок
4 феодальне господарство, що виготовляло продукцію для продажу на ринку Г чинш
Д ярмарок
5. Установіть послідовність подій релігійно-культурного життя на українських землях у першій по-
ловині ХvІІ ст.
а вихід із друкарні «Требника» П. Могили
Б утворення Київського братства та школи
В заснування Києво-Могилянського колегіуму
Г висвячення Й. Борецького митрополитом
6. Укажіть особливості соціально-економічного розвитку України в першій половині ХvІІ ст.

1 припинення масового покозачення населення
2 позбавлення селян землі та особистої свободи
3 скорочення податків і повинностей населення
4 зростання землеволодіння польських магнатів
5 початок масової трудової еміграції населення
6 утворення шляхтою фільваркових господарств
61
www.e-ranok.com.ua
тема 7. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ПЕРШіЙ ПОЛОВИНі ХVіі ст.

План теми
1. Зміни в соціально-економічному житті. Розвиток міст.
2. Морські походи козаків. Участь українського козацтва в Хотинській війні.
3. Козацькі повстання 1620-х — 1630-х рр.
4. Вплив Берестейської унії на розвиток церковного життя в Україні. Відновлення церковної пра-
вославної ієрархії 1620 р.
ЗМІни В СоцІально-еКоноМІчноМУ ЖиттІ. роЗВитоК МІСт
У першій половині ХvІІ ст. на українських землях відбувалося швидке зростання землеволодіння
магнатів, які захоплювали землі, міста й містечка дрібної шляхти або скуповули землі, що втратили
законних нащадків.
Основою економіки залишалося сільське господарство, яке ґрунтувалося на фільварково-
панщинній системі господарювання. Фільварки ґрунтувалися на примусовій праці селян, але виго-
товляли продукцію для продажу на ринку. Окрім землеробства й тваринництва у фільварках роз-
вивалися промисли (млинарство, молочарство, бджільництво, винокуріння), таким чином, сировина
не тільки вироблялася, а й перероблялася та продавалася.
Із розвитком фільварків на українських землях поширилося кріпацтво — система залежності се-
лян від землевласника, яка включала в себе прикріплення селян до землі, право землевласника на
працю й майно селян, позбавлення селян права розпоряджатися нерухомим майном, виступати в суді.
Поступово обмежувалося право переходу селян до іншого землевласника, зростали панщина, нату-
ральний чи грошовий податки.
Зростала кількість міст і містечок, багато з них — Київ, Львів, Луцьк, Кам’янець та ін. — мали
магдебургське право, що сприяло пожвавленню ремісництва й торгівлі. У містах налічувалося близь-
ко 300 ремісничих спеціальностей, але замість цехового ремесла зароджувалося мануфактурне ви-
робництво в залізорудній, паперовій, лісопильній, соляній галузях. На ярмарки у Києві та Львові
приїздили купці з українських земель та іноземних держав (Польщі, Литви, Московії, Угорщини, Ту-
реччини). Міщани сплачували грошовий податок — чинш на користь міста й брали участь в обороні
замків. Проте власники міст та королівські старости постійно порушивали міські права й вимагали
від міщан виконання різних повинностей і робіт.
Невдоволення селян і міщан своїм становищем виявлялося в покозаченні. Мешканці сіл, міст і міс-
течок відмовлялися визнавати владу старост, обирали своїх отаманів і запроваджували суд за зразком
запорозького. Вищою формою протесту селян і козацтва проти соціального, релігійного й національ-
ного гніту були національно-визвольні повстання.
МорСьКІ ПоХоДи КоЗаКІВ.

УчаСть УКраїнСьКоГо КоЗацтВа В ХотинСьКІЙ ВІЙнІ
У XvІ—XvІІ ст. відбувалися грабіжницькі набіги на українські землі турків і татар, які руйнували
міста й села, забирали людей у полон. Відбиваючи турецько-татарські напади, козаки нерідко самі
ходили походами на Крим і Туреччину, здобували турецькі фортеці та визволяли полонених.
Першу чверть XvII ст., коли козаки здобули блискучі перемоги над турками й татарами, назива-
ють добою героїчних походів. Морські походи українських козаків на турецькі фортеці Ізмаїл, Трапе-
зунд, Синоп очолив запорозький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. У 1616 р. козаки здобули
фортецю Кафа, де знаходився найбільший невільницький ринок у Криму.
Козацькі походи ускладнили відносини Речі Посполитої з Османською імперією й Кримським хан-
ством. У 1620 р. Туреччина розпочала Хотинську війну проти Польщі з метою загарбання польських
й українських земель. У 1621 р. козаки під проводом П. Сагайдачного допомогли польському війську
62
www.e-ranok.com.ua
Тема 7
розгромити турецьку армію у битві під Хотином. Перемога в Хотинській війні врятувала польські
й українські землі від завоювання турками, але козакам було заборонено плавати Дніпром у Чорне
море й здійснювати походи до турецьких берегів.
КоЗацьКІ ПоВСтання 1620-Х — 1630-Х рр.
У 1625 р. відбувся збройний конфлікт між польським війском і козацькими загонами, очолени-
ми Марком Жмайлом, унаслідок якого було укладено Куруківську угоду. Згідно з нею збільшувався
козацький реєстр і підтверджувалися привілеї козацької старшини. У 1630 р. вибухнуло повстання
нереєстрових козаків під проводом запорозького гетьмана Тараса Федоровича (Трясила), унаслідок
якого було укладено Переяславську угоду, що підтвердила умови Куруківської.
З метою ізоляції Січі від решти українських земель і встановлення контролю над козацтвом поль-
ський уряд наказав спорудити біля першого порогу Дніпра фортецю Кодак. У 1635 р. козаки під
керівництвом запорозького гетьмана Івана Сулими розгромили польську залогу й зруйнували Кода-
цьку фортецю. У 1637—1638 рр. відбулося нове повстання запорожців під проводом Павла Павлюка
(Бута), Якова Острянина та Дмитра Гуні.
Поразка козацьких повстань дала можливість польському сейму затвердити «Ординацію Війська
Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» (1638 р.), яка скасувала всі
права й привілеї реєстровців. «Ординація...» повинна була перетворити реєстрове козацтво на підроз-
діл, який мав допомагати полякам утримувати владу в Україні. Незважаючи на поразку, повстання
гуртували різні стани українського суспільства для подальшої боротьби за національне визволення
від Речі Посполитої.
ВПлиВ БереСтеЙСьКої УнІї на роЗВитоК церКоВноГо Життя В УКраїнІ.
ВІДноВлення церКоВної ПраВоСлаВної ІЄрарХІї 1620 р.
Унаслідок Берестейської унії на українських землях діяли православна і греко-католицька церк-
ви. Більшість українського населення залишалася вірною православній церкві, що спричинило роз-
гортання боротьби за відновлення її прав. На захист православ’я виступили братства, засновані
у Львові (1586 р.), Києві (1615 р.), Луцьку (1620 р.) та інших містах, які відкривали школи, друкували
полемічні твори, гуртували навколо себе талановитих учених і письменників, зокрема Мелетія Смо-
трицького, Лаврентія Зизанія.
Противниками Берестейської церковної унії були православні митрополити Іов Борецький (1620—
1631 рр.) і Петро Могила (1632—1647 рр.), які доклали багато зусиль для зміцнення Української право-
славної церкви:
• відновлення православної ієрархії (висвячення київським митрополитом І. Борецького, 1620 р.),
• офіційне визнання польським урядом православної церкви («Пункти для заспокоєння русько-
го народу», 1632 р.),
• упорядкування церковного життя (запровадження в богослужінні української мови, укладан-
ня богослужбової книги — «Требника»),
• удосконалення православної освіти (заснування Львівської та Київської братських шкіл,
Києво-Могилянської колегії),
• відбудова православних храмів (реставрація Десятинної церкви, Софійського собору).
Прихильниками Берестейської церковної унії були греко-католицькі митрополити Іпатій Потій
(«батько унії») та Йосиф Рутський («атлант унії»), які доклали багато зусиль для розбудови уніатської
церкви й оновлення церковного життя.
Протягом першої половини XvII ст. православні й уніати намагалися знайти вихід із церковної
кризи в об’єднанні церков, однак спроби церковного порозуміння не мали успіху. Головна причина
полягала в тому, що утворення єдиної незалежної української християнської церкви не було потрібне
ні Речі Посполитій, ні Ватиканові.
роЗВитоК КУльтУри та оСВІти

Розвиток української культури відбувався у складних, суперечливих умовах. Українські землі пе-
ребували під владою іноземних держав, зокрема Речі Посполитої. Православна церква втратила при-
63
www.e-ranok.com.ua
велійоване становище у визначенні культурного розвитку, відбувалися полонізація й покатоличення

українського населення. Але потужний культурний рух згуртував позбавлений власної державності
український народ, підняв його самосвідомість і сприяв утвердженню визвольних ідей.
Розвивалася усна народна творчість, особливе місце в якій займали історичні пісні («Про Сули-
му, Павлюка, ще й про Яцька Острянина») та думи про боротьбу українського народу проти татарсько-
турецьких загарбників («Самійло Кішка», «Плач невільників»).
Центром книговидання стала друкарня Києво-Печерської лаври. Друкувалися богослужбова літе-
ратура («Часослов»), підручники («Граматика словенська» Мелетія Смотрицького), словники («Лек-
сикон славенороський» Павми Беринди).
Видатну роль у поширенні освіти відігравали братства. У 1615 р. постала Київська братська школа, яка
у 1632 р. об’єдналася з Лаврською школою й стала називатися Київською колегією. Києво-Могилянський
колегіум була єдиним вищим навчальним закладом, де навчалися діти всіх станів України.
Виникла полемічна література, присвячена проблемам церковно-релігійного життя й, зокрема,
суперечці навколо ідеї об’єднання церков унаслідок Берестейської унії. Письменники-полемісти Іван
Вишенський («Послання до єпископів»), Герасим Смотрицький («Ключ до царства небесного»),
Іов Борецький («Протестація») обстоювали права православної церкви, у свою чергу Іпатій Потій
(«Унія») й Петро Скарга («На захист Берестейської унії») підтримували об’єднання церков.
Формувалась українська драматургія. В Острозькій школі, Києво-Могилянському колегіумі вла-
штовували театралізовані вистави — шкільні драми, присвячені найбільшим християнським святам —
Різдву та Великодню («Розмірковування про муку Христа»), в антрактах ставили комедійні інтермедії
на побутові теми («Купив кота в мішку»). Зародився мандрівний ляльковий театр — вертеп.
Розвивалася архітектура, розбудовивалися старі міста (Львів, Кам’янець, Острог) і виникали нові
(Броди, Станіслав). Не втрачало значення будівництво оборонних споруд (замки у Збаражі, Бродах,
Підгірцях) і церковне будівництво (Троїцький монастир у Межирічі, Хрестовоздвиженська церква
в Луцьку).
Найпоширеними видами живопису були іконопис (іконостаси П’ятницької та Успенської церков
у Львові), портрет (портрети Криштофа Збаразького, Яна Даниловича), гравюра (ілюстрації до «Вір-
шів на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного»).
Із «Ординації 1638 р. Війська Запорозького»
Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управління державами є знайти такі способи,
з яких наші вірнопіддані завжди переконувалися б у нашій королівській власті, але оскільки
козацька сваволя так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушити наші війська і битися
з козаками, і з благословіння Бога, як володаря всіх воєн розгромити і уразити їх, відвернувши цим
страшну небезпеку від Речі Посполитої,— тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, вся-
ких старовинних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від
наших предків і тепер внаслідок заколотів утрачених і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне
щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів. Реєстровим же козакам, число яких Річ
Посполита визначила на своїй службі тільки 6000 і які смиїрились перед нами і Річчю Посполитою,
ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.
На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з-посеред козаків, ми будемо ставити стар-
шого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, людину, яка була б народжена
в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала
б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той
час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита...
Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої комісарів для визначення осідлості козаків,
якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду
Речі Посполитій і зменшення доходів з наших маєтків.
Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто.
1. Яка кількість реєстру була визначена документом?
2. Хто мав очолювати Військо Запорозьке?
3. Які обмеження встановлювалися для козаків «Ординацією»?
64
www.e-ranok.com.ua
Тема 7
Дати
1615 р. заснування Київського Богоявленського братства і школи; початок діяльності
типографії Києво-Печерського монастиря
1616 р. морський похід запорозьких козаків на чолі з Петром Конашевичем-
Сагайдачним на Кафу, Синоп, Трапезунд
1618 р. похід козацького війська Петра Конашевича-Сагайдачного в Московію
1620 р. битва польських військ із турками і татарами під Цецорою
1620 р. відновлення вищої православної ієрархії, висвячення київського митрополита
Йова Борецького
1621 р. участь козацького війська під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного
в Хотинській війні на боці речі Посполитої
1625 р. козацьке повстання на чолі з Марком Жмайлом; укладання Куруківської угоди
між поляками і козаками
1630 р. козацьке повстання на чолі з Тарасом Федоровичем; укладання Переяславької
угоди між поляками і козаками
1632 р. утворення Києво-Могилянського колегіуму
1632 р. прийняття польським сеймом «Статей заспокоєння руського народу»
1635 р. спорудження польської фортеці Кодак на Дніпрі; зруйнування її козаками на
чолі з Іваном Сулимою
1637—1638 рр. національно-визвольне повстання під проводом Павла Павлюка, якова
острянина, Дмитра Гуні
1640 р. видання «Требника» Петра Могили в друкарні Києво-Печерської лаври
Покозачення — масовий перехід селян до козацького стану, спроба звільнитися від панщини
й отримати право вільно працювати на власній землі.
Політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, який очолив
морські походи козаків на турецькі фортеці Ізмаїл, Трапезунд,
Синоп, Кафу, допоміг польському війську розгромити турецьку
армію у битві під Хотином.
Петро Конашевич-Сагайдачний
(1570—1622)
Митрополит Української православної церкви в 1632—1647 рр.,
який домігся офіційного визнання польським урядом право-
славної церкви, упорядкування церковного життя, розвитку
освіти (заснування Києво-Могилянської колегії).
Петро Могила
(1596—1647)
65
www.e-ranok.com.ua
Український письменник-полеміст, уніатський митропо-

лит (1600—1613 рр.), один iз засновникiв греко-католицької
(унiатської) церкви на Українi, активний учасник Брестського
собору 1596 р.
Іпатій Потій
(1541—1613)
Письменник, перекладач, церковний і культурний діяч, митро-
полит Української православної церкви в 1620—1631 рр., рек-
тор Львівської та Київської братських шкіл, автор полемічних
творів, спрямованих на захист православ’я, зокрема «Протес-
тації».
Йов Борецький
(1560—1631)
66
www.e-ranok.com.ua
Тема 7
1. Що таке фільварок?
а торг, який улаштовувався в певному місті для продажу та купівлі товарів
Б велике підприємство, засноване на ручній праці робітників та поділі праці
В примусова неоплачувана праця селянина-кріпака в господарстві свого пана
Г феодальне господарство, що виготовляло продукцію для продажу на ринку
2. Який результат мали національно-визвольні повстання українського народу проти Речі Посполитої
у 1620-х — 1630-х рр. ХvІІ ст.?
а посилення утисків реєстрового козацтва
Б ліквідація козацтва як стану суспільства
В скасування Берестейської церковної унії
Г утворення Української козацької держави
3. Про поширення якого жанру образотворчого мистецтва свідчить

зображена картина?
а батального
Б побутового
В портретного
Г релігійного

1 митрополит Української православної церкви, ректор Львівської а Й. Борецький
братської школи Б Д. Вишневецький
2 гетьман реєстрового козацтва, керівник морських походів козаків В П. Могила
проти турків і татар Г І. Потій
3 митрополит Української греко-католицької церкви, прихильник Бе- Д П. Сагайдачний
рестейської унії
4 православний князь, козацький гетьман, засновник Запорозької Січі
на о. Мала Хортиця
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на українських землях у першій по-

ловині ХvІІ ст.
а здобуття козаками на чолі з П. Сагайдачним фортеці Кафа
Б початок козацького повстання під проводом Я. Острянина
В зруйнування козаками на чолі з І. Сулимою фортеці Кодак
Г придушення повстання козаків під проводом Т. Федоровича
6. Укажіть основні напрямки діяльності митрополита П. Могили.

1 домігся легалізації православної церкви
2 заснував школу в Києво-Печерській лаврі
3 першим видав Біблію українською мовою
4 надав кошти на реставрацію церков Києва
5 підтримував укладення Берестейської унії
6 очолював Львівське православне братство
67
www.e-ranok.com.ua
тема 8. НАЦіОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВіЙНА УКРАЇНсЬКОГО НАРОДУ

сЕРЕДИНИ ХVіі ст. (12—13 тижні)
1. Яку битву Національно-визвольної війни українського народу
відображено на картосхемі?
а Берестейську битву
Б Корсуньську битву
В Жванецьку облогу
Г Пилявецьку битву
2. Яке положення відповідає змісту Білоцерківського мирного договору?

а гетьману надавалося право на самостійні дипломатичні відносини
Б польським магнатам і шляхті заборонялося повертатися до маєтків
В територія козацької держави обмежувалася Київським воєводством
Г чисельність козацького реєстру збільшувалася до сорока тисяч осіб
3. Якого року відбулися події, описані в уривку з історичного документа?
«Бачу зле, бо віддав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві… Сам з військом коза-
цьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі… Отець
митрополит і архімандрит київські …присягати не хочуть. Вони заявили, що швидче помруть,
…і твердо стоять на цьому…».
а 1648 р. Б 1649 р. В 1652 р. Г 1654 р.
4. Установіть відповідність між обов’язками та посадами козаків, що входили до складу Генеральної

старшини.
1 вирішував судові справи та розглядав апеляції а обозний
2 приймав послів і вів дипломатичне листування Б писар
3 керував артилерією і відав постачанням війська В підскарбій
4 відав прибутками і витратами державних коштів Г суддя
Д хорунжий
5. Установіть послідовність укладання договорів під час під час Національно-визвольної війни укра-
їнського народу під проводом Б. Хмельницького.
а Білоцерківський договір Б Віленське перемир’я
В Зборівський договір Г Кам’янецька угода
6. Які предмети вважалися символами Української козацької держави?

1 булава
2 кобза
3 люлька
4 печатка
5 шабля
6 хоругва
68
www.e-ranok.com.ua
Тема 8
тема 8. НАЦіОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВіЙНА УКРАЇНсЬКОГО НАРОДУ

сЕРЕДИНИ ХVіі ст.
План теми
1. Національно-визвольна війна українського народу.
2. Зміни в суспільно-політичному житті. Утворення української козацької держави — Війська Запоро-
зького.
3. Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького.
4. Продовження Національно-визвольної війни у 1654—1657 рр. Становище в Українській держа-
ві після смерті Б. Хмельницького.
нацІонально-ВиЗВольна ВІЙна УКраїнСьКоГо нароДУ.
Передумови і причини національно-визвольної війни
Козацько-селянські повстання 1620-х — 1630-х рр. зазнали поразки. Наступне десятиліття «золо-
того спокою» (1638—1648 рр.) було для України часом гуртування сил напередодні нового виступу.
У 1648 р. почалася Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої.
Причинами Національно-визвольної війни були:
• зростання в Україні землеволодіння польських магнатів і шляхти, закріпачення селян, збіль-
шення панщини, утиски козаків, міщан і православної шляхти з боку польських магнатів і шляхти;
• примусове поширення польської мови, культури, звичаїв на українське населення, звуження
сфери вживання української мови, обмеження прав українців при зайнятті державних посад;
• наступ католицизму та уніатства на права Української православної церкви, примусове покато-
личення населення, упровадження податку на утримання католицького духовенства.
Рушійними силами війни стали козаки, селяни, міщани, дрібна українська шляхта, православне
духовенство. Війна мала національно-визвольний і антифеодальний характер. Метою війни було зни-
щення польського панування, ліквідація кріпацтва, створення незалежної української держави.
Очолив національно-визвольну війну чигиринський сотник Богдан Хмельницький, якого в січні
1648 р. запорозькі козаки обрали гетьманом. Він уклав союзну угоду з Кримським ханством про на-
дання військової допомоги у війні проти Речі Посполитої. У квітні 1648 р. козацькі війська вирушили
в похід із Запорозької Січі назустріч польським військам.
Воєнно-політичні події національно-визвольної війни 1648—1649 рр.

Перші перемоги козаки одержали в битвах в урочищі Жовті Води (5—6 травня 1648 р.), поблизу
Корсуня (16 травня 1648 р.), під Пилявцями (11—13 вересня 1648 р.). У результаті значна територія
України була визволена від польського панування. У вересні 1648 р. повстанці підійшли до Львова
й заволоділи Високим замком, а в жовтні почали осаду польської фортеці Замостя. Дізнавшись про ви-
бори нового польського короля Яна II Казимира, Б. Хмельницький погодився на перемир’я і повернув
козацьку армію на Подніпров’я. 23 грудня 1648 р. козацьке військо урочисто вступило до Києва.
У 1649 р. війна розгорнулася з новою силою. Польська армія захопила Галичину і вторглася на
Поділля. Війська козаків і татар оточили частину польських військ біля м. Збаража. 5—6 серпня
1649 р. польська армія зазнала значних втрат під м. Зборовом, однак кримський хан Іслам-Гірей змусив
Б. Хмельницького припинити бойові дії.
8 серпня 1649 р. був укладений Зборівський мирний договір, за умовами якого Річ Посполита ви-
знала Українську козацьку державу на чолі з гетьманом у межах Київського, Чернігівського й Брацлав-
ського воєводств, підтвердила права й привілеї козацького війська, встановила реєстр у 40 тис. козаків,
визнала свободу існування православної церкви, оголосила амністію учасникам повстання.
Воєнно-політичні події національно-визвольної війни 1650—1653 рр.

Військові дії між Україною та Польщею відновилися в 1651 р., коли на Волині зійшлися польська
армія на чолі з Яном ІІ Казимиром, козацьке військо Б. Хмельницького і татари під проводом Іслам-
69
www.e-ranok.com.ua
Гірея. 18—30 червня 1651 р. у вирішальній битві поблизу м. Берестечка татари знов зрадили козаків
і захопили в полон гетьмана. Обраному наказним гетьманом Івану Богуну з великими втратами вдалося
вивести козаків з облоги й відступити на Київщину. Звільнившись із полону, Б. Хмельницький почав
переговори про укладення миру.
18 вересня 1651 р. був укладений Білоцерківський мирний договір, за умовами якого територія
Української козацької держави обмежувалася Київським воєводством, козацький реєстр скорочувався
до 20 тисяч осіб, гетьману заборонялися дипломатичні відносини з іноземними державами, польській
шляхті дозволялося повернутися до своїх довоєнних маєтків в Україні.
Б. Хмельницький прагнув укладення воєнного союзу з господарем Молдови Василем Лупулом
з метою досягнення воєнно-політичної ізоляції Польщі. У 1650 р. відбувся перший молдовський похід,
за результатами якого були встановлені союзницькі відносини між Україною й Молдовою. У 1652 р.
і 1653 р. відбулися молдовські походи з метою змусити В. Лупула виконати попередні зобов’язання.
Б. Хмельницький продовжив боротьбу за визволення українських земель від Речі Посполитої.
23 травня 1652 р. козаки розгромили польський військовий табір біля підніжжя г. Батіг на Поділлі.
У вересні 1653 р. козаки оточили польську армію під м. Жванець, однак кримський хан знову зрадив
козаків, уклавшли сепаратну угоду з польським королем. За Кам’янецькою угодою воєнні дії припи-
нялися, польська шляхта поверталася до своїх маєтків, татари отримали дозвіл брати ясир на західно-
українських землях, інтереси України не бралися до уваги.
ЗМІни В СУСПІльно-ПолІтичноМУ ЖиттІ.

УтВорення УКраїнСьКої КоЗацьКої ДерЖаВи — ВІЙСьКа ЗаПороЗьКоГо
Переможні битви 1648—1649 рр. дали можливість почати будівництво Української козацької держа-
ви — Війська Запорозького (Гетьманщини) на основі традицій Запорозької Січі.
Територія Війська Запорозького згідно з умовами Зборівського договору складалася із земель Ки-
ївського, Чернігівського й Брацлавського воєводств (столиця — м. Чигирин). Замість воєводств ство-
рювалися 16 полків на чолі з полковниками й 272 сотні на чолі із сотниками.
Головою держави був обраний козаками гетьман, який мав вищу адміністративну, судову й військо-
ву владу. Вищими органами влади були Генеральна (згодом Старшинська) Рада і Генеральна стар-
шина. Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові.
Збройні сили складалися з піхоти, кінноти, артилерії, розвідки, обозної, санітарної та інших служб.
Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору і герб із зображенням козака
з мушкетом.
Особливістю козацької держави був її військовий устрій, що зумовлювалося як потребою боротьби
за незалежність, так і традиціями Війська Запорозького.
ЗоВнІшньоПолІтична ДІяльнІСть УряДУ

Б. ХМельницьКоГо
Восени 1653 р. внутрішнє й міжнародне становище Української держави значно погіршилося. За-
для збереження основних здобутків національно-визвольної війни, насамперед Української держави,
Б. Хмельницький вирішив звернутися по допомогу до Московії.
1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив прийняти Україну «під руку царя» Олексія
Михайловича й розпочати війну проти Речі Посполитої. 8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася козаць-
ка рада, яка вирішила укласти союз із Московською державою за умови збереження основних прав
і вольностей Війська Запорозького.
У березні 1654 р. козацьке посольство уклало угоду з московським урядом — Березневі статті,
у яких визнавався суверенітет Української держави: зберігалися адміністративно-територіальний устрій
та республіканська форма правління, визнавалася незалежність української адміністрації у проведен-
ні внутрішньої політики, підтверджувалися права й привілеї Війська Запорозького, установлювалася
кількість козацького війська в 60 тисяч осіб, однак заборонялися самостійні дипломатичні відносини
з Річчю Посполитою та Туреччиною.
70
www.e-ranok.com.ua
Тема 8
ǦȜȏțȳȦțȭ
ȝȜșȳȠȖȘȍ
ǡȓȠȪȚȍțȧȖțȖ
ǭȟșȍȎșȓțțȭǯȓȥȳ
ǭȠȞȖȚȍțțȭȏȜȱțțȜȴ ǦȚȳȤțȓțțȭ
ǮȜȟȝȜșȖȠȜȴȠȍ ǦȒȜȎȡȠȠȭȒȓȞȔȍȏȖo
ȒȜȝȜȚȜȐȖȒșȭ ȟȠȍțȜȏȖȧȍ
ȕȍȝȜȎȳȐȍțțȭȴȴ ȝȞȜȠȓȘȠȜȞȍ
ȏȓȒȓțțȭȕȎȞȜȗțȜȴ ǡȓȠȪȚȍțȧȖțȖȭȘ
ȟȝȞȜȎȍȚȡȠȏȜȞȖȠȖ ȕȍȣȖȟțȖȘȍ

ȎȜȞȜȠȪȎȖȕǯȳȥȥȬ țȜȏȜȴțȓȕȍșȓȔțȜȴ
ȍțȠȖȡȘȞȍȴțȟȪȘȳ ǡȓȠȪȚȍțȧȖțȖ
ǮȜȟȝȜșȖȠȜȬ ȒȓȞȔȍȏȖ
ȟȜȬȕȖ
ǣȜȘșȍȒȍțțȭȕȡȟȖșȪȒșȭ ǮȳȒȠȞȖȚȡȏȍțțȭ
ǲȘșȍȒȍțțȭȟȜȬȕțȖȣȡȐȜȒ ǠȓȒȓțțȭȝȓȞȓȐȜȏȜȞȳȏȝȞȜ
ȞȜȕȞȖȏȡȚȖȞȡȚȳȔ ȒȖȝșȜȚȍȠȖȥțȜȐȜ
ȝȞȜȏȜȱțțȡȒȜȝȜȚȜȐȡ ȚȜȔșȖȏȳȟȠȪȝȞȖȗțȭȠȠȭ
ǮȜșȪȧȓȬȗǫȜȟȘȜȏȟȪȘȜȬ șȖȟȠȡȏȍțțȭȕȏȜșȜȒȍȞȭȚȖ
ȕǩȞȖȚȟȪȘȖȚȣȍțȟȠȏȜȚ ǲȘȞȍȴțȟȪȘȜȴȘȜȕȍȤȪȘȜȴ
ȒȓȞȔȍȏȜȬ ȝȞȍȐțȓțțȭ ȳțȜȕȓȚțȖȣȒȓȞȔȍȏ
ǫȜȟȘȜȏȟȪȘȜȬȒȓȞȔȍȏȜȬ ȒȓȞȔȍȏȖȝȳȒȝȞȜȠȓȘȠȜȞȍȠ
ȡȘșȍȟȠȖȍțȠȖȝȜșȪȟȪȘȖȗ ȝȞȖȗțȭȠȠȭȝȜȟșȳȏ
ȳǱȞȍțȟȳșȪȏȍțȟȪȘȖȚ ǭȟȚȍțȟȪȘȜȴȳȚȝȓȞȳȴȍȎȜ
ȟȜȬȕȕȳǷȏȓȤȳȱȬ ȳțȢȜȞȚȡȏȍțțȭȴȣȝȞȜ
ȘțȭȕȳȏȟȠȏȜȚ ǫȜȟȘȜȏȟȪȘȜȴȒȓȞȔȍȏȖ
ȳǟȞȍțȒȓȞȎȡȞȐȜȚ
ȝȜȒȳȴȏǲȘȞȍȴțȳ

Напрямки зовнішньої політики Гетьманщини за Б. Хмельницького
ПроДоВЖення нацІонально-ВиЗВольної ВІЙни У 1654—1657 рр.

СтаноВище В УКраїнСьКІЙ ДерЖаВІ ПІСля СМертІ Б. ХМельницьКоГо
Навесні 1654 р. Московська держава вступила у війну з Річчю Посполитою. Протягом 1654—1655 рр.
московсько-українські війська визволили від поляків Волинь, Поділля й Галичину. Однак 24 жовтня
1656 р. Московська держава підписала з Річчю Посполитою Віленське перемир’я, за яким воєнні дії
між ними припинялися, а натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції.
Б. Хмельницький сприйняв Віленське перемир’я як порушення українсько-московського договору
й вирішив шукати нових союзників у боротьбі проти Польщі, якими мали стати Швеція й Трансільва-
нія. Наприкінці 1656 р. українсько-шведсько-трансільванське військо здобуло Перемишль, Варшаву,
Краків, Люблін. Однак похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги. Дізнавшись про провал
своїх намірів, 27 липня 1657 р. Б. Хмельницький помер.
Національно-визвольна війна призвела до утворення та міжнародного визнання Української коза-
цької держави — Гетьманщини. Однак Б. Хмельницькому не вдалося об’єднати всі українські землі, це
завдання мали вирішувати його наступники.
Після смерті Б. Хмельницького внутрішньополітичне становище Української держави зумовлюва-
лося зовнішніми факторами. Річ Посполита скористалася розпадом антипольського союзу України,
Швеції й Трансільванії та разом із Кримським ханством розпочала підготовку до нової війни проти
України.
71
www.e-ranok.com.ua
Московська держава скористалася ослабленням Української держави й почала обмежувати її суве-

ренітет. Московський уряд висунув нові вимоги, які передбачали розміщення в найбільших українських
містах московських військ на чолі з воєводами, надходження податків з українського населення до цар-
ської скарбниці, узгодження з царем кандидатури гетьмана, скорочення кількості козацького війська.
Ситуація ускладнювалася поглибленням розбіжностей між гетьманами — наступниками Б. Хмель-
ницького, які були прихильниками різних зовнішньополітичних орієнтацій. Боротьба гетьманів за вла-
ду і вторгнення чужоземних військ призвели до поділу українських земель між Московською держа-
вою, Річчю Посполитою, Османською імперією.
Українська козацька держава*
• напрямки походів козацького війська під проводом Б. Хмельницького: а) 1648 р.; б) 1649 р.;
в) 1650 р.; г) 1651 р.; д) 1652—1653 рр.;
• місця: а) перших переможних битв козаків з польськими військами; б) битви, яка відкрила ко-
зацькому війську шлях на Західну Україну; в) битви, програної козаками через зраду крим-
ського хана; г) битви, перемога в якій допомогла козакам відновити своє становище на заході
України; д) місце протистояння польської і козацької армій восени 1653 р.;
• територію української козацької держави: а) за Зборівським договором; б) за Білоцерківським
договором;
• столицю української козацької держави Б. Хмельницького;
рієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Літера ЛТД, 2010. — 528 с.
72
www.e-ranok.com.ua
Тема 8
• місце проведення козацької ради, на якій було прийняте рішення про укладення союзу з Мос-
ковським царством;
• території сусідніх країн, із якими Б. Хмельницький установив дипломатичні відносини.
Дати
1648 р., січень початок Національно-визвольної війни; обрання гетьманом Богдана Хмельни-
цького
1648 р., лютий укладання Б. Хмельницьким союзного договору з кримським ханом про надання
військової допомоги
1648 р., травень перемоги козацького війська в Жовтоводській та Корсуньській битвах
1648 р., вересень перемога козацького війська в Пилявецькій битві
1648 р., вересень— облога українським військом Львова і Замостя
жовтень
1649 р., серпень перемога козацького війська у Зборівській битві; укладення Зборівського
договору між Україною та річчю Посполитою
1650 р., серпень перший молдовський похід козацького війська під проводом Б. Хмельницького
1651 р., червень поразка козацького війська в Берестецькій битві
1651 р., вересень укладення Білоцерківського договору між Україною та річчю Посполитою
1652 р., травень розгром польського війська козацько-татарським військом у Батозькій
битві
1652 р., серпень одруження Тимоша Хмельницького з дочкою молдовського господаря Василя
Лупула; укладення молдовсько-українського союзу
1653 р., вересень— облога козацьким військом м. Жванця на Поділлі
грудень
1653 р., квітень— похід козацьких полків під проводом Тимоша Хмельницького в Молдову
травень
1654 р., січень прийняття рішення про укладення союзу з Московською державою на Перея-
славській раді
1654 р., березень укладення козацьким посольством українсько-московського договору (Бе-
резневі статті)
1656 р., жовтень Укладення Б. Хмельницьким антипольського союзу з трансільванським князем
Юрієм (Дьєрдем) ІІ Ракоці
1656 р., жовтень підписання Віленського перемир’я між Москвією та Річчю Посполитою
1657 р., січень— воєнні дії війська трансільванського князя Юрія ІІ Ракоці та українських полків
липень на чолі з Антоном Ждановичем проти Речі Посполитої
1657 р., липень смерть гетьмана Б. Хмельницького
національно- війна поневоленого народу, метою якої є знищення іноземного панування
визвольна війна й створення власної незалежної держави.
Військо назви Української козацької держави, відновленої внаслідок Національно-виз-
Запорозьке, вольної війни українського народу проти Речі Посполитої.
Гетьманщина
73
www.e-ranok.com.ua
Український військовий та державний діяч, полководець, ди-
пломат, учасник козацько-селянських повстань 1630-х рр., ке-
рівник Національно-визвольної війни, засновник Української
козацької держави, гетьман України у 1648—1657 рр., устано-
вив відносини з Кримським ханством, Молдовою, Московією,
Швецією, Трансільванією та ін.
Богдан Хмельницький
(1595—1657)
Український військовий та державний діяч, учасник козацько-
селянського повстання 1637—1638 рр., брав участь в усіх бит-
вах Національно-визвольної війни, особливо відзначившись
у Берестецькій битві, відмовився присягнути на вірність мос-
ковському цареві, виступаючи за збереження української дер-
жавності.
Іван Богун
(1618—1664)
74
www.e-ranok.com.ua
Тема 8
1. Кому з учасників Національно-визвольної війни належить така характеристика?
«Визначний політичний і військовий діяч, здобув визнання в Європі як полководець. Створивши
одну з найсильніших армій, завдав поразок Польщі у Жовтоводській, Корсуньській, Батозькій
битвах».
а І. Богуну Б І. Золотаренку
В М. Кривоносу Г Б. Хмельницькому
2. За яким договором, укладеним під час Національно-
визвольної війни українського народу, Українська
козацька держава мала територію, заштриховану
на карті?
а Білоцерківським договором
Б Віленським перемир’ям
В Зборівським договором
Г Кам’янецькою угодою
3. Яка зміна відбулася в соціально-економічному житті українського народу внаслідок Національно-

визвольної війни?
а заборона продажу й дарування земельних маєтків
Б скасування кріпацтва та надання селянам свободи
В поширення фільваркової системи господарювання
Г зростання земельного володіння магнатів і шляхти
4. Установіть відповідність між описами та назвами клейнодів, що вважалися символами Української

козацької держави.
1 малиновий прапор, оздоблений вишивкою золотом а булава
2 древко з кулькою, від якої звисало кінське волосся Б бунчук
3 великі котли, виготовлені з міді й обтягнуті шкірою В литаври
4 палиця зі срібною чи визолоченою кулею на верхівці Г печатка
Д хоругва
5. Установіть послідовність битв, які відбулися під час Національно-визвольної війни українського
народу під проводом Б. Хмельницького.
а Берестейська битва Б Корсуньська битва
В Жванецька облога Г Пилявецька битва
6. Які положення відповідають змісту українсько-московського договору?

1 чисельність козацького реєстру становила шістдесят тисяч осіб
2 козаки зобов’язувалися допомагати російському цареві у війнах
3 права й вольності всіх станів України залишалися непорушними
4 збирання податків із населення покладалося на російських воєвод
5 учасникам Національно-визвольної війни оголошувалася амністія
6 гетьману заборонялося проводити самостійну зовнішню політику
75
www.e-ranok.com.ua
тема 9. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В 60—80-ті рр. XVIі ст. (14—15 тижні)

1. Якою цифрою позначено на карті місце битви, де
гетьман І. Виговський завдав поразки московським
військам у 1659 р.?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Який наслідок мали чигиринські походи турецько-татарського війська 1677 і 1678 рр. для україн-
ських земель?
а початок суперництва Московії й Туреччини за Лівобережжя
Б поділ Правобережжя за Бахчисарайським мирним договором
В визнання Гетьманщиною протекторату Московської держави
Г загарбання Правобережжя Туреччиною і Кримським ханством
3. Кому з історичних діячів належать такі факти біографії?

«Кошовий отаман Запорозької Січі. Уславився як учасник походів запорозьких козаків на Крим,
який не програв жодної битви. З його особою пов’язаний сюжет картини І. Репіна «Запорожці
пишуть листа турецькому султанові».
а І. Брюховецькому Б П. Дорошенку
В Д. Многогрішному Г І. Сірку
4. Установіть відповідність між характеристиками та посадами вищих службових осіб у Лівобереж-
ній Гетьманщині.
1 керував артилерією та матеріальним забезпеченням козацького війська а бунчужний
2 відав канцелярією та вів дипломатичне листування з іншими державами Б гетьман
3 проводив слідство і виносив вироки в кримінальних і цивільних справах В обозний
4 визначав основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави Г писар
Д суддя
5. Установіть послідовність підписання Московією, Польщею й Туреччиною договорів, що вирішува-
ли долю українських земель.
а Андрусівське перемир’я Б Бахчисарайський мир
В Бучацький мир Г Віленське перемир’я
6. Які твердження характеризують діяльність гетьмана І. Виговського?

1 уклав Гадяцький договір між Україною та Річчю Посполитою
2 очолив військові походи турецько-татарської армії на Чигирин
3 підписав договірні Глухівські статті з Московською державою
4 придушив антигетьманський заколот Я. Барабаша і М. Пушкаря
5 відновив союзи з Османською імперією та Кримським ханством
6 брав участь у польсько-турецькій війні на боці Османської імперії
76
www.e-ranok.com.ua
Тема 9
тема 9. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В 60—80-ті рр. XVII ст.

План теми
1. Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцьких пунктів. Московсько-українська війна.
2. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини.
3. Гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича.
Чигиринські походи турецько-татарського війська. Занепад Правобережжя.
4. Запорозька Січ у складі Гетьманщини.
5. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної та Слобідської України.
ГетьМанУВання І. ВиГоВСьКоГо. УХВалення ГаДяцьКиХ ПУнКтІВ.
МоСКоВСьКо-УКраїнСьКа ВІЙна
З кінця 50-х до середини 80-х рр. XvII ст. в Україні тривав період Руїни, коли жорстока боротьба
між окремими гетьманами за владу й вторгнення чужоземних військ призвели до втрати Україною
незалежності. По смерті Б. Хмельницького Генеральна козацька рада в Корсуні визнала гетьманом
генерального писаря Івана Виговського (1657—1659 рр.).
Придушивши антигетьманське повстання під проводом запорозького кошового отамана Я. Бараба-
ша й полтавського полковника М. Пушкаря, І. Виговський уклав Гадяцький договір з Польщею.
Умови Гадяцького договору 1658 р.:
• Україна під назвою Велике князівство Руське входила до складу Речі Посполитої як третя
складова федерації — поряд із Польським королівством і Великим князівством Литовським;
• федерація об’єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох дер-
жав;
• на території Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств влада належала гетьману;
• зберігалися власні судова й фінансова системи, права й привілеї козацтва, військо у 30 тисяч
козаків;
• Берестейська церковна унія скасовувалася й відновлювалися права православної церкви;
• дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й необмежену кількість гімназій,
шкіл і друкарень.
Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту
про скасування церковної унії), виконувати умови договору поляки не збиралися.
Підписання Гадяцької угоди з Польщею не знайшло підтримки серед старшини й козаків та при-
звело до московсько-української війни 1658—1659 рр. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. під
Конотопом. І. Виговський не зміг скористатися перемогою у Конотопській битві через нове антигеть-
манське повстання, зрікся булави й виїхав до Польщі. Гетьманом було обрано Юрія Хмельницького.
ГетьМанУВання ю. ХМельницьКоГо. ПоДІл ГетьМанщини

Своє гетьманування Ю. Хмельницький (1659—1663 рр.) розпочав з укладення нового договору
з Московською державою. Переяславські статті 1659 р., в основі яких були «Березневі статті» 1654 р.,
помітно обмежили автономію України.
Умови Переяславських статей 1659 р.:
• московські війська одержували право розміщуватися не тільки в Києві, а й у Переяславі, Чер-
нігові, Ніжині, Брацлаві та Умані;
• переобрання гетьмана дозволялося лише за згодою царя;
• гетьман втратив право призначати й звільняти генеральну старшину й полковників, проводи-
ти самостійну зовнішню політику;
• київська митрополія підпорядковувалася московському патріархові.
Україна втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину Московської держави.
У 1660 р. українсько-московські війська вирушили у похід на Західну Україну з метою визволення
західноукраїнських земель з-під влади Польщі. Потрапивши в оточення під Чудновом, Ю. Хмель-
77
www.e-ranok.com.ua
ницький погодився на підписання нового договору з Польщею, який розроблявся на основі Гадяцько-
го договору.
Умови Слободищенського трактату 1660 р.:
• Україна ставала автономною частиною Речі Посполитої, стаття про Велике князівство Руське
вилучалася;
• гетьман позбавлявся права зовнішньополітичних відносин і зобов’язувався надавати воєнну
допомогу Польщі в її війнах з іншими державами;
• польським магнатам і шляхті поверталися усі маєтності в Україні.
Підписання Слободищенського трактату перетворило українські землі на арену жорстокої бороть-
би між Московською державою та Річчю Посполитою й призвело до поділу України на Лівобережну
та Правобережну Гетьманщини, що боролися між собою: Лівобережна — на боці Московської держа-
ви, Правобережна — на боці Речі Посполитої.
ГетьМанУВання П. тетерІ, І. БрюХоВецьКоГо, П. ДорошенКа,

Д. МноГоГрІшноГо, І. СаМоЙлоВича
Правобережна Україна. Гетьманування П. тетері, П. Дорошенка, ю. Хмельницького.
чигиринські походи турецько-татарського війська
У 1663 р. після зречення Ю. Хмельницького гетьманом Правобережної України був обраний Павло
Тетеря (1663—1665 рр.), який намагався об’єднати Україну під зверхністю польського короля. Зазна-
вши поразки, він зрікся гетьманства й виїхав до Польщі.
У 1665 р. гетьманом Правобережної України був обраний Петро Дорошенко (1665—1676 рр.), який
прагнув зміцнити свою владу на Правобережжі та об’єднати його з Лівобережжям в одну державу за
допомогою Османської імперії. У 1668 р. він виступив в похід на Лівобережжя, де після вбивства коза-
ками І. Брюховецького був проголошений гетьманом усієї України. Однак наступ польських військ на
Брацлавщину змусив П. Дорошенко повернутися на Правобережжя, залишивши наказним гетьманом
Дем’яна Многогрішного.
30 січня 1667 р. Московська держава та Польща підписали Андрусівське перемир’я на 13,5 років, за
яким козацька Україна поділялася на три частини:
• Лівобережна Україна з Києвом (на два роки) залишалися під владою Московії;
• Правобережна Україна закріплювалася за Польщею;
• Запоріжжя переходило під спільне управління обох держав.
Обурення українського народу проти Московської держави призвело до повстання, під час якого
І. Брюховецького було вбито.
У 1669 р. скликана П. Дорошенком Старшинська рада в Корсуні визнала протекторат Османської
імперії над Правобережною Україною. У 1672 р. Туреччина почала війну з Польщею за українські зем-
лі й за допомогою козаків здобула перемогу. Туреччина і Польща уклали Бучацький мирний договір.
Умови Бучацького договору 1672 р.
• Галичина, Волинь та Північна Київщина залишалися у складі Польщі;
• Поділля відходило до Туреччини;
• Брацлавщина і Південна Київщина залишалися під владою П. Дорошенка під протекторатом
Туреччини.
Поява турків в Україні позбавила П. Дорошенка народної підтримки. У 1676 р. він відмовився від
турецького протекторату, зрікся гетьманства й присягнув на вірність московському цареві.
Туреччина, намагаючись зберегти свій контроль над Правобережною Україною, проголосила геть-
маном Юрія Хмельницького (1676—1681 рр.), звільнивши його зі стамбульської в’язниці. Суперництво
Туреччини й Московії за Правобережжя призвело до війни 1676—1681 рр., у ході якої відбулися два
Чигиринських походи турецько-татарської армії 1677 р. і 1678 р. Київщина й Поділля фактично пе-
ретворилися на пустку. Ю. Хмельницький, який правив майже безлюдним краєм, став непотрібний
туркам і був страчений.
Багаторічна війна за українські землі Московської держави, Речі Посполитої, Османської імперії та
Кримського ханства призвела до підписання мирних договорів (Бахчисарайський договір та «Вічний
78
www.e-ranok.com.ua
Тема 9
мир»), які вирішували долю українських земель. Лівобережжя з Києвом і Запоріжжя закріплювалися за
Московією; північна частина Правобережжя (Північна Київщина, Галичина й Волинь) — за Польщею;
південна частина Правобережжя (Південна Київщина, Брацлавщина й Поділля) — за Туреччиною.
лівобережна Україна. Гетьманування І. Брюховецького, Д. Многогрішного, І. Самойловича

У 1663 р. на «Чорній раді» в Ніжині гетьманом Лівобережної України був обраний Іван Брюховець-
кий (1663—1668 рр.), який підписав новий договір з Московською державою. Московські статті 1665 р.
істотно обмежили автономію Лівобережної Гетьманщини й посилили її залежність від Московської
держави.
Умови Московських статей 1665 р.:
• московські воєводи отримали право перебувати майже в усіх великих українських містах
і збирати податки;
• вибори гетьмана дозволялися лише у присутності царського представника;
• гетьман позбавлявся права на ведення самостійної зовнішньої політики.
У 1668 р. козаки вчинили бунт і вбили І. Брюховецького. У 1669 р. на Генеральній раді в Глухові
гетьманом Лівобережної України було обрано Дем’яна Многогрішного (1669—1672 рр.), який уклав
новий українсько-московський договір. Глухівські статті 1669 р. дещо послабили тиск Московії на
українські землі.
Умови Глухівських статей 1669 р.:
• зменшувалася кількість воєвод і обмежувалося їх право втручатися у місцеве управління;
• відновлювався козацький реєстр у 30 тис. осіб;
• податки збиралися козацькою старшиною.
У 1672 р. замість засланого до Сибіру Д. Многогрішного гетьманом Лівобережжя було обрано Іва-
на Самойловича (1672—1687 рр.), який підписав новий договір між гетьманським і московським уря-
дами. Конотопські статті 1672 р., доповнивши Глухівські статті, суттєво обмежили владу гетьмана
й вплив рядового козацтва.
У 1676 р. після відмови від булави П. Дорошенко І. Самойлович був проголошений гетьманом обох
боків Дніпра. «Вічний мир» 1686 р. ускладнив становище І. Самойловича. Він був зобов’язаний на чолі
козацького війська взяти участь у Першому кримському поході 1687 р. разом із московською армією.
Звинувачений у невдачі, І. Самойлович був заарештований і засланий до Сибіру.
ЗаПороЗьКа СІч У СКлаДІ ГетьМанщини

Запорозька Січ відігравала важливу роль у житті України. У період Руїни вона намагалася про-
водити самостійну, однак не завжди далекоглядну політику. Саме тут зосереджувалися опозиційні
гетьманам сили, організовувалися антигетьманські заколоти.
Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. становище Чортомлицької Січі ускладнилося.
Запоріжжя потрапило під спільне управління Московії та Польщі й повинно було надавати воєнну до-
помогу обом державам. Запорожці під проводом кошового отамана Івана Сірка брали участь у війнах
проти Османської імперії та Кримського ханства. Саме з І. Сірком пов’язують написання запорожцями
листа турецькому султану Магомету Iv у відповідь на пропозицію визнати його владу й перейти до
нього на службу.
Після підписання «Вічного миру» 1686 р. Запорожжя залишилося під владою Московської держа-
ви, яка почала наступ на політичні та економічні права Запорозької Січі. Московія заборонила зв’язки
Запорожжя з Річчю Посполитою та Кримським ханством.
аДМІнІСтратиВно-територІальниЙ УСтрІЙ лІВоБереЖної та СлоБІДСьКої

УКраїни
Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної Гетьманщини, що склався упродовж
Національно-визвольної війни, залишився майже без змін. Хоча Лівобережна Гетьманщина підпо-
рядковувалася владі московського царя, вона зберігала своєрідне козацько-старшинське самовряду-
вання.
79
www.e-ranok.com.ua
• Територія Гетьманщини поділялася на 10 полків (Київський, Чернігівський, Стародубський,

Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Полтавський, Гадяцький, Миргородський, Лубенський).
• Полками керували полковники, які обиралися полковою радою або призначалися гетьманом.
Полковник керував полковою старшиною (обозний, хорунжий, осавул, суддя, писар).
• Полки поділялися на сотні, очолювані сотниками, які обиралися сотенною радою, згодом при-
значалися гетьманом або полковником. Сотник очолював сотенну старшину (отаман, хорунжий, оса-
вул, писар).
• Містами, які мали магдебургське право, управляли виборні магістрати.
• Найвищою посадовою особою був гетьман, який обирався Генеральною (згодом Старшин-
ською) радою й затверджувався царським урядом. Кожний гетьман складав присягу цареві, підпису-
вав з ним договір та отримував від нього клейноди.
• При гетьмані існувала Генеральна старшина (писар, обозний, суддя, підскарбій, осавул, хорун-
жий, бунчужний). Безпосереднє ведення справ покладалося на Генеральну військову канцелярію.
Територія Слобожанщини охоплювала землі сучасних Харківської, частини Сумської, Донецької
та Луганської областей України, а також частину Бєлгородської, Курської та Воронезької областей
Росії. Протягом Xv — першої половини XvI ст. йшов інтенсивний процес заселення Слобожанщини
переселенцями з Правобережної та Лівобережної України.
У середині XvI ст. Слобідська Україна потрапила під владу Московської держави, яка заохочувала
переселення українців. Основну масу переселенців становили козаки, селяни, духовенство, які тікали
від польського гніту. Поселення, що засновувалися українськими переселенцями, називалися слобо-
дами. Протягом XvIІ ст. переселенці заснували Чугуїв, Охтирку, Суми, Острогозьк, Ізюм, Харків
(1654 р.), багато містечок, сіл і слобод.
Слобідська Україна підпорядковувалася владі московського царя, однак зберігала козацьке само-
врядування. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України був схожий на устрій Геть-
манщини, але мав певні відмінності.
• Територія Слобожанщини поділялася на 5 полків (Острогозький, Харківський, Сумський,
Охтирський, Ізюмський).
• Полками керували виборні полковники, які підпорядковувалися бєлгородському воєводі. Пол-
ковник очолював полкову старшину.
• Кожен полк отримував царську жаловану грамоту, де визначалися його права й привілеї на
козацький устрій, вільну торгівлю, володіння землями, звільнення від податків на землю.
• Полки поділялися на сотні, очолювані сотниками, яких призначав полковник. Сотник очолю-
вав сотенну старшину.
• Посади гетьмана й Генеральної старшини не існувало.

Із «Історії Слобідської України» Д. Багалія
У тому ж 1652 р., як і Острогозьк, було засноване місто Суми. У 1653 р. вже була збудована під
проводом воєводи Арсенєва кріпость Суми на Суминому городищі. Будували її самі українці, котрі
прийшли сюди з своїм осадчим Герасимом Кондратьєвим. Нові переселенці, як писав сам воєво-
да, поселилися на дикому шляховому полі, куди раніш приходили татари і плюндрували Путивль,
Рильськ та інші великоросійські міста. Прийшли вони сюди із ріжних місць України. Вабили їх до
себе вільні ґрунти, лани і особливо ліси, де було багацько усякого звіря, дикої бджоли і легко було
гнати дьоготь та смолу.
1. На який період припадає заснування полкових міст Слобідської України?
2. Які характерні риси заселення Слобожанщини визначені в уривку джерела?
3. Чим приваблювали переселенців ці місця?
80
www.e-ranok.com.ua
Тема 9
Дати
1657—1659 рр. гетьманування І. Виговського
1658 р., вересень укладення І. Виговським Гадяцького договору із Реччю Посполитою
1658—1659 рр. українсько-московська війна
1659 р., червень перемога українського війська під проводом І. Виговського у Конотопській
битві
1659—1663 рр. гетьманування Ю. Хмельницького
1659 р., жовтень укладення Ю. Хмельницьким Переяславських статей із Московською державою
1660 р. Чуднівська воєнна кампанія, укладення Ю. Хмельницьким Слободищенської
угоди з Реччю Посполитою
1663—1665 рр. гетьманування на Правобережній Україні П. Тетері
1663 р., червень Чорна рада в Ніжині, обрання гетьманом І. Брюховецького
1663—1668 рр. гетьманування на Лівобережній Україні І. Брюховецького
1665 р. підписання І. Брюховецьким Московських статей
1665—1676 рр. гетьманування на Правобережній Україні П. Дорошенка
1667 р., 30 січня андрусівський договір між Московською державою та річчю Посполитою
1668—1669 рр. об’єднання Правобережної та Лівобережної України під владою П. Дорошенка
1669—1672 рр. гетьманування на Лівобережній Україні Д. Многогрішного
1672 р. Бучацький мирний договір між Річчю Посполитою та Османською імперією
1672—1687 рр. гетьманування на Лівобережній Україні І. Самойловича
1674 р. спроба І. Самойловича об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну під
своєю владою
1677—1678 рр. Чигиринські походи турецько-татарської армії
1678—1679 рр. «Великий згін»
1681 р., січень Бахчисарайський мирний договір між Московською державою,
османською імперією та Кримським ханством
1686 р. підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові
1686 р., травень «Вічний мир» між Московською державою та річчю Посполитою
1687 р., травень— Перший Кримський похід московсько-українського війська
червень
руїна — період з кінця 50-х до середини 80-х рр. XvII ст., який характеризувався жорстокою бо-
ротьбою між окремими гетьманами за владу, вторгненням чужоземних військ в Україну, втратою
Україною незалежності.
81
www.e-ranok.com.ua
Гетьман Війська Запорозького в 1657—1659 рр., відстоював
державну незалежність Гетьманщини, уклав Гадяцький дого-
вір 1658 р. з Реччю Посполитою, завдав поразки московському
війську в Конотопській битві.
Іван Виговський
(р. н. невід. — 1663)
Гетьман України в 1659—1663 рр., уклав Переяславські статті
1659 р. з Московською державою, Слободищенський трактат
1660 р. з Річчю Посполитою, гетьман Правобережної України
у 1676—1681 рр., учасник Чигиринських походів турецько-
татарської армії.
юрій Хмельницький
(бл. 1641 — після 1681)
Гетьман Правобережної України у 1663—1665 рр., намагався
об’єднати Україну під зверхністю польського короля.
Павло тетеря
(бл. 1620—1671)
Гетьман Правобережної України в 1665—1676 рр., обраний
1668 р. гетьманом «обох берегів Дніпра», визнав протекторат
Османської імперії над Правобережною Україною.
Петро Дорошенко
(1627—1698)
Гетьман Лівобережної України в 1663—1668 рр., обраний на
Чорній раді у Ніжині, проводив промосковську політику, уклав
Московські статті 1665 р. з Московською державою.
Іван Брюховецький
(? — 1668)
82
www.e-ranok.com.ua
Тема 9
Гетьман Лівобережної України в 1669—1672 рр., відстоював

автономію Гетьманщини, уклав Глухівські статті 1669 р. з Мос-
ковською державою.
Дем’ян Многогрішний
(рр. н. і см. невід.)
Гетьман Лівобережної України в 1672—1687 рр., обраний
1672 р. гетьманом «обох берегів Дніпра», відстоював державні
інтереси України, уклав Конотопські статті 1672 р. з Москов-
ською державою.
Іван Самойлович
(бл. 1630—1690)
Кошовий отаман Запорозької Січі (з 1663 р. обирався кошо-

вим отаманом вісім разів), керівник численних походів проти
Османської імперії та Кримського ханства, прихильник авто-
номії Запорозької Січі.
Іван Сірко
(бл. 1610—1680)
83
www.e-ranok.com.ua
1. За якого гетьмана Українська козацька держава мала
територію, заштриховану на картосхемі?
а І. Брюховецького
Б І. Виговського
В І. Самойловича
Г П. Тетері
2. Якого року було підписано договір, про який йдеться в уривку історичного документа?
«Ось недавно уклали договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє і обідва монархи умовились
між собою, що будуть нас викорінювати…, без нас вирішили, які міста залишати під собою…».
а 1667 р. Б 1672 р. В 1681 р. Г 1686 р.
3. Яке твердження характеризує зовнішню політику гетьмана П. Дорошенка?

а відновив союз із Річчю Посполитою на умовах Гадяцької угоди
Б уклав договірні Переяславські статті з Московською державою
В визнав протекторат Туреччини над Правобережною Україною
Г брав участь у польсько-турецькій війні на боці Речі Посполитої
4. Установіть відповідність між характеристиками та назвами соціальних станів у Лівобережній Геть-
манщині та Слобідській Україні.
1 непривілейований стан, займалися ремеслами і торгівлею, сплачували по- а духовенство
датки на користь держави Б козацтво
2 привілейований стан, володіли церковними землями, користувалися пра- В міщанство
цею залежних селян Г селянство
3 непривілейований стан, не мали спадкової власності на землю, відпрацьо- Д шляхта
вували панщину
4 панівний стан, мали право спадкового володіння землею, відбували вій-
ськову повинність в обмін на привілеї
5. Установіть послідовність укладання гетьманами України договірних статей із Московською держа-
вою.
а Глухівські статті
Б Конотопські статті
В Московські статті
Г Переяславські статті
6. Укажіть спільні положення Гадяцького договору і Слободищенського трактату.

1 козаки мали право жити на Київщині, Чернігівщині й Брацлавщині
2 Україна розривала союзницькі відносини з Московською державою
3 Гетьманщина отримувала лише автономію у складі Речі Посполитої
4 Україна входила до складу Речі Посполитої як рівноправний суб’єкт
5 гетьман зобов’язувався брати участь у воєнних діях Речі Посполитої
6 кількість реєстрових козаків збільшувалася до шістдесяти тисяч осіб
84
www.e-ranok.com.ua
Тема 10
тема 10. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі НАПРИКіНЦі ХVіі —

У ПЕРШіЙ ПОЛОВИНі ХVііі ст. (16—17 тижні)
1. Який наслідок мали кримські походи московсько-українського війська 1687 і 1689 рр.?
а початок боротьби Росії за здобуття виходу до Чорного моря
В завоювання Кримського ханства і включення до складу Росії
Б припинення суперництва між Росією та Туреччиною за Крим
В відмова Туреччини від протекторату над Кримським ханством
2. Хто з гетьманів є автором документа, уривок із якого наведено?
«...Ми, гетьман, за спільною згодою панів генеральної старшини, полковників і всього війська, пе-
редалися під непереможну протекцію найяснішого шведського короля... в тій надії, що... [він] Ві-
тчизну нашу... захистить від московського тиранського ярма, і не тільки вольності та права наші
збереже, а й поширить».
а Д. Апостол Б І. Мазепа
В П. Полуботок Г І. Скоропадський
3. У якому стилі, що своєрідно втілювався на українських землях,

побудовано зображену архітектурну споруду?
А бароко
Б готика
В класицизм
Г романтизм
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами діячів української культури першої

половини ХvІІІ ст.
1 художник-іконописець, автор розпису іконостасу церкви Різдва а С. Величко
Христового у Жовкві Б Й. Кондзелевич
2 учений-енциклопедист, ректор Києво-Могилянської академії, ав- В Ф. Прокопович
тор драми «Володимир» Г І. Руткович
3 художник-гравер, автор відомих гравюр до книг Л. Барановича, Д І. Щирський
П. Орлика, Д. Апостола
4 козацький літописець, автор першого систематичного викладу іс-
торії козацької держави
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя в Україні в першій половині ХvІІІ ст.
а правління на Лівобережжі наказного гетьмана П. Полуботка
Б укладання І. Скоропадським Решетилівських статей з Росією
В придушення І. Мазепою повстання С. Палія на Правобережжі
Г боротьба Д. Апостола за збереження державних прав України
6. У чому виявися наступ царизму на українську мову і культуру на початку ХvІІІ ст.?
1 переманювання до Росії українських учених і просвітителів
2 заборона ставити українські театральні вистави та концерти
3 вивезення з Гетьманщини історичних і культурних пам’яток
4 закриття початкових шкіл на Лівобережжі та Слобожанщині
5 заборона друкувати українською мовою шкільні підручники
6 скорочення кількості студентів Києво-Могилянської академії
85
www.e-ranok.com.ua
тема 10. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі НАПРИКіНЦі ХVіі —

У ПЕРШіЙ ПОЛОВИНі ХVііі ст.
План теми
1. Гетьманування І. Мазепи.
2. Гетьманування І. Скоропадського, Д. Апостола. Обмеження автономії Гетьманщини. «Прав-
ління Гетьманського уряду» 1734 р.
ГетьМанУВання І. МаЗеПи
Після усунення від влади І. Самойловича у 1687 р. гетьманом Лівобережної України був обраний
Іван Мазепа (1687—1708 рр.), який підписав нову українсько-московську угоду на основі Глухівських
статей. Коломацькі статті 1687 р. ще більше обмежили автономію України: гетьман не мав права
без дозволу царя позбавляти посад козацьку старшину, а старшина — переобирати гетьмана, гетьман-
ському уряду заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, московські
війська на чолі з воєводою вводилися до гетьманської резиденції — м. Батурина.
Визначальною рисою внутрішньої політики І. Мазепи було прагнення об’єднати землі Лівобереж-
жя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній гетьманській державі зі збереженням ко-
зацького устрою. На початку гетьманування І. Мазепа вважав, що може втілити свої задуми у союзі
з Московською державою, тому брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя Петра І (1682—
1725 рр.).
У 1689 р. українські козаки на чолі з І. Мазепою разом з московськими військами взяли участь
у Другому кримському поході. Однак невдале завершення походу й величезні витрати на спорядження
козацького війська загострили внутрішнє становище в Україні. У 1704 р. війська І. Мазепи за нака-
зом московського царя допомогли польському уряду придушити національно-визвольне повстання
1702—1704 рр. на Правобережжі, очолене полковником Семеном Палієм. За таких обставин Право-
бережжя разом із Лівобережжям на певний час опинилося під владою І. Мазепи.
Із часом І. Мазепа зрозумів згубність відносин України з Московією й почав таємні переговори
зі Швецією. Він вирішив скористатися Північною війною (1700—1721 рр.) між Росією та Швецією за
вихід до Балтійського моря для відродження незалежності України. У 1708 р., коли шведські війська
почали похід на Москву через українські землі, І. Мазепа уклав договір зі шведським королем Карлом
XII:
• Гетьманщина мала стати незалежною державою й повернути всі загарбані Московією землі;
• шведський король зобов’язувався захищати Гетьманщину й надавати військову допомогу;
• І. Мазепа призначався довічним князем України, він і старшина зберігали свої права й вольності;
• гетьман зобов’язувався передати шведам на час війни міста Стародуб, Мглин, Полтаву, Гадяч
і Батурин.
Московський цар Петро I звинуватив І. Мазепу у зраді й наказав переобрати гетьмана, зруйну-
вати гетьманську резиденцію Батурин, захопити й зруйнувати Запорозьку Січ. Поразка шведсько-
українського війська в Полтавській битві 27 червня 1709 р. призвела до краху планів І. Мазепи щодо
здобуття незалежності України. Утікши з-під Полтави до Молдови, яка перебувала під владою Туреч-
чини, він помер у Бендерах. Перемога Росії в Північній війні призвела до зростання її міжнародного
авторитету, але одночасно сприяла ще більшому обмеженню автономії України.
Після смерті І. Мазепи гетьманом в еміграції було обрано Пилипа Орлика (1710—1742 рр.), який
уклав угоду з козацькою старшиною під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Війська
Запорозького». Конституція визначала державний статус Гетьманщини, її внутрішній лад та відноси-
ни з іншими державами:
• Україна проголошувалася незалежною від Польщі та Росії, Україна визнавалася республікою, де
гетьманські повноваження обмежувалися на користь старшині;
86
www.e-ranok.com.ua
Тема 10
• законодавча влада мала належати Генеральній раді, виконавча влада — Генеральній старшині,
судова влада — Генеральному суду;
• державною релігією оголошувалося православ’я.
Українські історики вважають Конституцію П. Орлика першою конституцією не тільки в Україні,
а й у Європі. Тридцятирічна діяльність П. Орлика в еміграції сприяла поширенню в Європі ідеї неза-
лежності України, однак намагання гетьмана відновити єдність української держави зазнали невдачі
через несприятливі внутрішньо- та зовнішньополітичні умови.
ГетьМанУВання І. СКороПаДСьКоГо, Д. аПоСтола.

оБМеЖення аВтоноМІї УКраїни. ПраВлІння ГетьМанСьКоГо УряДУ
У 1708 р. після переходу І. Мазепи на бік шведів гетьманом Лівобережної України з волі царя Пе-
тра І був обраний Іван Скоропадський (1708—1722 рр.), який намагався в Решетилівських статтях
1709 р. відновити деякі права України.
Однак Петро І видав укази, які, навпаки, значно обмежили українську автономію:
• запровадив посаду царського резидента — стольника А. Ізмайлова для контролю над гетьманом;
• наказав перенести гетьманську резиденцію ближче до російських земель із Батурина до Глухова;
• створив першу Малоросійську колегію (1722—1727 рр.) у складі 6 російських офіцерів на чолі
з бригадиром С. Вельяміновим, яка управляла Україною разом із гетьманом.
У 1722 р. після смерті І. Скоропадського Петро І не дозволив обрати нового гетьмана. Наказний
(тимчасовий) гетьман Павло Полуботок (1722—1724 рр.) намагався відстояти права Гетьманщини
й обмежити повноваження Малоросійської колегії. Однак П. Полуботок був звинувачений Петром І
у державній зраді (таємних зв’язках із П. Орликом), заарештований та ув’язнений у Петропавлівській
фортеці, де і помер у 1724 р. Вся влада в Україні залишилася у Малоросійської колегії.
У 1727 р. імператор Петро ІІ (1727—1730 рр.) вирішив відновити гетьманство, розраховуючи на
військову допомогу козаків у війні з Туреччиною. Гетьманом був обраний Данило Апостол (1727—
1734 рр.). Він отримав від царського уряду «Рішительні пункти», які значно обмежили автономію
України. Д. Апостолу вдалося провести реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким
чином тимчасово пригальмувати наступ царизму на автономію України.
У 1734 р. після смерті Д. Апостола імператриця Анна Іоанівна (1730—1740 рр.) не дозволила обрати
нового гетьмана й передала всю владу в Україні Правлінню гетьманського уряду (1734—1750 рр.) на
чолі з князем О. Шаховським.
У 1750 р. імператриця Єлизавета Петрівна (1741—1761 рр.) відновила гетьманство, висунувши на
цю посаду Кирила Розумовського (1750—1764 рр.), який став останнім гетьманом в історії Української
козацької держави.
роЗВитоК КУльтУри та оСВІти УКраїни

Розвиток української культури проходив у складних історичних умовах. З одного боку, Націона-
льно-визвольна війна, утворення Української козацької держави, політика гетьманів, спрямована на
підтримку освіти, літератури, мистецтва й православної церкви сприяли формуванню національної
самосвідомості й культурному розвитку. З іншого боку, період Руїни, перебування українських земель
у складі іноземних держав, поступова втрата автономії гальмували розвиток культури й спричинили
знищення культурних цінностей.
В усній народній творчості (історичних піснях, думах, легендах) оспівувалася героїчна боротьба
українського народу під час Національно-визвольної війни («Хмельницький та Барабаш», «Корсун-
ська перемога», «Іван Богун»).
Центром освіти залишалася Києво-Могилянська академія, діяли Чернігівський, Харківський,
Переяславський колегіуми, братські й початкові школи. Велике значення для розвитку освіти мали
друкарні, які існували в Києві, Чернігові, Новгород-Сіверському, Львові, Луцьку. Крім богослужбових
книжок, видавалися шкільні підручники, наукові праці, твори українських письменників.
Видатний внесок у розвиток науки зробили Йоаникій Галятовський (астрономія), Феофан Проко-
пович (математика, фізика, філософія) — професор, ректор Києво-Могилянської академії. Значними
87
www.e-ranok.com.ua
історичними творами були «Синопсис», «Хроніка з літописців стародавніх», «Літопис Самовидця»,

козацькі літописи Григорія Граб’янки та Самійла Величка.
Справжнім літературним явищем стали полемічні твори на захист православ’я Лазаря Барано-
вича «Нова міра старої віри», Йоаникія Галятовського «Ключ розуміння», поетичні твори Івана Ве-
личковського «Млеко».
У театральному мистецтві існували, як і раніше, два різновиди — шкільний і мандрівний (вер-
теп). Найдавнішими драмами, поставленими в Києво-Могилянській академії, були українська драма
«Про Олексія, чоловіка Божого», історична драма «Володимир» Феофана Прокоповича.
В архітектурі поширилося мистецтво козацького бароко, до визначних пам’яток якого належать
Спасо-Преображенська церква в Ізюмі, Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві, Успен-
ська соборна церква Києво-Печерської лаври. Найбільше архітектурних споруд у стилі українського
бароко було збудовано за гетьмана Івана Мазепи, зокрема церкву Всіх Святих у Києво-Печерській
лаврі, барокових рис набули Софійський собор і Михайлівський Золотоверхий собор у Києві.
Основним жанром живопису залишався релігійний. Майстрами іконопису були художники Іван
Руткович (ікона Архангел Михаїл у церкві м. Жовкви) і Йов Кондзелевич (ікона Вознесіння у церкві
м. Жовкви). Розвивався світський портретний живопис, зразками якого є зображення військового
діяча Григорія Гамалії, портрет стародубського полковника М. Миклашевського. Популярними за-
лишалися зображення козака Мамая. Майстром книжкової графіки був художник Іван Щирський,
автор відомих гравюр до книжок Л. Барановича, П. Орлика, Д. Апостола.
Російський царат намагався встановити контроль за розвитком культури України. Наступ царату
на українську культуру виявився у скороченні студентів Києво-Могилянської академії, перетворен-
ні Київської митрополії на єпархію Російської православної церкви, переманюванні видатних укра-
їнських учених, богословів, письменників до Петербурга й Москви, вивезенні історичних пам’яток
і рідкісних книг, передаванні земель Києво-Печерської лаври під будівництво Київської фортеці.
Українські землі наприкінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст.*
• території, охоплені повстанням під проводом С. Палія;
• межі території, на яку поширювалася влада гетьмана І. Мазепи у 1704—1709 рр.;
• столицю Гетьманщини за І. Мазепи;
• місто, біля якого відбулась битва, у якій шведські війська, підтримувані гетьманом Мазепою,
зазнали поразки від російського війська;
• місто, в якому помер гетьман І. Мазепа і була прийнята Конституція Пилипа Орлика;
• території, які за Прутським мирним договором перейшли до Туреччини;
• місце розташування Запорозької Січі:
а) яка була зруйнована через підтримку козаками І. Мазепи;
б) яка була заснована 1709 р.;
в) яка була заснована 1711 р.
* Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua
88
www.e-ranok.com.ua
Тема 10
терМІнолоГІчниЙ СлоВниК
Конституція основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок
і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів
влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян.
Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
Малоросія назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду
після укладення українсько-московського договору 1654 р.
Малоросійська орган управління російської адміністрації в Гетьманщині, створений із метою
колегія контролю за діяльністю гетьмана і старшини.
Козацьке архітектурний стиль, який поєднує притаманні європейському бароко розкішні
бароко оздоби й підкреслену декоративність з особливостями української архітектури.
Козацькі українські літописи, що творилися в козацькому середовищі й розповідали про
літописи події козацької історії.
89
www.e-ranok.com.ua
Дати
1687—1709 рр. гетьманування Івана Мазепи
1689 р. участь козаків на чолі з І. Мазепою у Другому кримському поході московсько-
українського війська
1700—1721 рр. Північна війна між Росією і Швецією
1702—1704 рр. національно-визвольне повстання на Правобережній Україні на чолі із Семеном
Палієм
1708—1709 рр. національно-визвольна акція гетьмана І. Мазепи
1708 р. укладення І. Мазепою таємного договору зі шведським королем Карлом XII під
час Північної війни
1708—1722 рр. гетьманування Івана Скоропадського
1709 р., березень перехід на бік І. Мазепи запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом
Костем Гордієнком
1709—1711 рр. Кам’янська Січ
1709 р. Полтавська битва
1710 р. обрання гетьманом в еміграції П. орлика, укладення «Пактів і конституцій
законів і вольностей Війська Запорозького»
1711 р., весна похід козацьких загонів П. Орлика на Правобережну Україну
1711 р., травень — Прутський похід російської армії Петра І
червень
1711 р. заснування Олешківської Січі
1722—1727 рр. діяльність першої Малоросійської колегії
1723 р. надання Петру І Коломацьких чолобитних
1727—1734 рр. гетьманування Данила Апостола
1734 р. заснування нової (Підпільненської) Січі
1734—1750 рр. діяльність правління Гетьманського уряду
Гетьман Лівобережної України в 1687—1708 рр., уклав Коломаць-
кі статті 1687 р. з Московською державою, брав участь у Другому
кримському поході 1689 р., уклав таємний договір 1708 р. зі швед-
ським королем Карлом XII із метою відродження незалежності
України.
Іван Мазепа
(1639—1709)
Гетьман в еміграції в 1710—1742 рр., уклав угоду з козацькою стар-
шиною під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Вій-
ська Запорозького», шукав підтримки європейських країн для від-
новлення незалежності України.
Пилип орлик
(1672 — 1742)
90
www.e-ranok.com.ua
Тема 10
Гетьман Лівобережної України в 1708—1722 рр., уклав Решетилів-

ські статті 1709 р. із Московською державою, за його правління ав-
тономія Гетьманщини була значно обмежена.
Іван Скоропадський
(1646—1722)
Наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережної України в 1722—
1724 рр., намагався відстояти права Гетьманщини й обмежити пов-
новаження Малоросійської колегії.
Павло Полуботок
(бл. 1660—1724)
Гетьман Лівобережної України в 1727—1734 рр., провів реформи
у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким чином тимчасово
пригальмував наступ царизму на автономію України.
Данило апостол
(1654—1734)
Громадський, культурний і церковний діяч, учений-енциклопедист,
ректор Києво-Могилянської академії, письменник, автор історичної
драми «Володимир».
Феофан Прокопович
(1681—1736)
91
www.e-ranok.com.ua
1. Який гетьман очолив козаків під час військового походу,
напрямок якого позначено стрілками на картосхемі?
а Д. Апостол
Б І. Мазепа
В П. Полуботок
Г І. Скоропадський
2. Якого року було ухвалено документ, витяг із якого наведено?

«Ми, старшина, кошовий отаман і все Військо Запорізьке, укладаємо договір з ясновельможним
гетьманом... Цій генеральній старшині... належить давати поради... гетьману... про цілісність
батьківщини, про її загальне благо й про всі публічні справи».
а 1672 р. Б 1687 р. В 1710 р. Г 1727 р.
3. У чому виявися наступ наступ царизму на автономний устрій Гетьманщини на початку ХvІІІ ст.?
а скасуванні полкового устрою на Лівобережжі та Слобожанщині
Б переобранні козацькою старшиною гетьмана лише за згодою царя
В перетворенні слобідських козацьких полків на регулярні гусарські
Г остаточному закріпаченні селян Лівобережної і Слобідської України
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують розвиток україн-
ської культури першої половини ХvІІІ ст.
1 твори, присвячені суперечці навколо ідеї об’єднання православної а історична пісня
й католицької церков Б книжкова гравюра
2 відбитки на папері з вирізьбленого на дерев’яній дошці малюнка, В козацьке бароко
які прикрашали книги Г козацькі літописи
3 твори, що складалися у козацькому середовищі й розповідали про Д полемічна література
події козацької історії
4 стиль, що поєднує розкішні оздоби й декоративність із традиціями
українського мистецтва
5. Установіть послідовність зміни органів управління у Лівобережній Україні в першій половині
ХvІІІ ст.
а гетьманування Д. Апостола Б правління Першої Малоросійської колегії
В гетьманування І. Скоропадського Г діяльність «Правління гетьманського уряду»
6. Які положення відповідають змісту «Пактів і конституцій законів і вольностей Війська Запоро-
зького» гетьмана П. Орлика?
1 запровадження в Україні республіканської форми правління
2 визнання Правобережною Україною протекторату Туреччини
3 поширення влади гетьмана на Лівобережжя та Слобожанщину
4 визначення території України згідно з Білоцерківською угодою
5 визнання шведського короля протектором Української держави
6 заборона гетьманові мати таємні відносини з іншими державами
92
www.e-ranok.com.ua
Тема 11
тема11. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ДРУГіЙ ПОЛОВИНі ХVііі ст. (18—19 тижні)

1. Кому з історичних діячів належать така характеристика?
«Представник козацького роду, президент Петербурзької Академії наук. Останній гетьман Укра-
їни, прагнув повернути втрачені права й вольності. Склав гетьманські повноваження після скасу-
вання Катериною ІІ гетьманства».
а Д. Апостолу Б П. Калнишевському
В І. Мазепі Г К. Розумовському
2. Якою цифрою позначено на карті українські землі, що

ввійшли до складу Австрійської імперії внаслідок
поділів Речі Посполитої упродовж 1772—1795 рр.?
а 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Як називалося велике господарство, у якому козаки займалися землеробством, скотарством, про-

мислами, ремеслами?
а вотчина Б зимівник
В курінь Г фільварок
4. Установіть відповідність між прізвищами діячів української культури і галузями, у яких вони пра-
цювали.
1 М. Березовський а архітектура
2 І. Григорович-Барський Б живопис
3 Й. Пінзель В література
4 Г. Сковорода Г музика
Д скульптура
5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із ліквідацією автономного устрою Гетьманщини
у другій половині XvIII ст.
а скасування полково-сотенного устрою на Лівобережжі
Б остаточна ліквідація гетьманського правління в Україні
В ліквідація полково-сотенного устрою на Слобожанщині
Г закріпачення селян Лівобережної й Слобідської України
6. Укажіть спільні риси гайдамацького та опришківського рухів в Україні в другій половині XvIII ст.
1 придушення повстань російськими військами
2 застосування тактики партизанської боротьби
3 спрямованість проти національного гноблення
4 прагнення звільнитися від кріпосницького гніту
5 організація збройного опору шляхті та магнатам
6 утворення повстанцями органів самоврядування
93
www.e-ranok.com.ua
тема 11. УКРАЇНсЬКі ЗЕмЛі В ДРУГіЙ ПОЛОВИНі XVIII ст.

План теми
1. Гетьманування К. Розумовського. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність
Другої Малоросійської колегії. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.
2. Розгортання гайдамацького та опришківського рухів. Зміни в політичному становищі Право-
бережної України після поділів Речі Посполитої.
3. Ліквідація Запорозької Січі. Заселення Південної України.
4. Розвиток культури, науки, освіти.
ГетьМанУВання К. роЗУМоВСьКоГо. лІКВІДацІя аВтоноМноГо УСтрою
ГетьМанщини. ДІяльнІСть ДрУГої МалороСІЙСьКої КолеГІї. СКаСУВання
КоЗацьКоГо УСтрою на СлоБоЖанщинІ
У другій половині ХvІІІ ст. Лівобережна та Слобідська Україна залишалися під владою Російської
імперії. У 1750 р. імператриця Єлизавета Петрівна (1741—1761 рр.) розпустила Правління гетьман-
ського уряду й відновила гетьманство, висунувши кандидатом на посаду гетьмана Кирила Розумов-
ського (1750—1764 рр.).
Гетьман К. Розумовський удався до заходів із відновлення автономії України:
• під владу гетьмана було передано Запорозьку Січ і Київ;
• почалася відбудова столиці Гетьманщини Батурина й резиденції гетьмана Глухова;
• розпочалося проведення судової, військової і фінансової реформ;
• розширилися права козацької старшини, якій надавалося право керувати Гетьманщиною за
відсутності гетьмана;
• обмежувалася сваволя російських чиновників, які перебували в Україні.
Однак самостійні дії гетьмана суперечили планам російського уряду. У 1764 р. імператриця Кате-
рина ІІ (1762—1796 рр.) змусила К. Розумовського скласти гетьманські повноваження. Для управління
Лівобережною Україною та Запоріжжям було створено Другу Малоросійську колегію (1764—1786 рр.)
на чолі з генерал-губернатором П. Румянцевим.
ȞȝȜșȘȜȏȜȟȜȠȓțțȖȗȡȟȠȞȳȗǰșȜȎȜȔȍțȧȖțȖȎȡșȜȟȘȍȟȜȏȍțȜȗȡȠȏȜȞȓțȜ
ǰșȜȎȳȒȟȪȘȜǲȘȞȍȴțȟȪȘȡȐȡȎȓȞțȳȬȳȕȤȓțȠȞȜȚȡǴȍȞȘȜȏȳ ȘȜȕȍȤȪȘȳȝȜșȘȖȝȓȞȓȠȏȜȞȓțȜțȍ
ȐȡȟȍȞȟȪȘȳȝȜșȘȖȞȜȟȳȗȟȪȘȜȴȍȞȚȳȴ
Ȟ ȝȜșȘȜȏȜȟȜȠȓțțȖȗȡȟȠȞȳȗǪȳȏȜȎȓȞȓȔȔȭȎȡșȜȟȘȍȟȜȏȍțȜȗȡȠȏȜȞȓțȜ
ǫȍșȜȞȜȟȳȗȟȪȘȓȐȓțȓȞȍșȐȡȎȓȞțȍȠȜȞȟȠȏȜȡȟȘșȍȒȳǩȖȴȏȟȪȘȜȴ ǶȓȞțȳȐȳȏȟȪȘȜȴȠȍǬȜȏȐȜȞȜȒ
ǰȳȏȓȞȟȪȘȜȴȐȡȎȓȞțȳȗ ȘȜȕȍȤȪȘȳȝȜșȘȖȝȓȞȓȠȏȜȞȓțȜțȍȞȓȐȡșȭȞțȳȝȜșȘȖȞȜȟȳȗȟȪȘȜȴȍȞȚȳȴ

Ȟ ȡǪȳȏȜȎȓȞȓȔțȳȗȠȍǰșȜȎȳȒȟȪȘȳȗǲȘȞȍȴțȳȎȡșȜȕȍȝȞȜȏȍȒȔȓțȜȘȞȳȝȍȤȠȏȜ
ȕȍȎȜȞȜțȭșȖȟȭȏȳșȪțȳȝȓȞȓȣȜȒȖȟȓșȭțȏȳȒȜȒțȜȐȜȝȍțȍȒȜȳțȦȜȐȜjǡȞȍȚȜȠȍȝȞȜȏȳșȪțȳȟȠȪ
ȒȏȜȞȭțȟȠȏȍxțȍȒȍȏȍșȍȡȘȞȍȴțȟȪȘȳȗȦșȭȣȠȳȝȞȍȏȍȗȝȞȖȏȳșȓȴȞȜȟȳȗȟȪȘȜȐȜȒȏȜȞȭțȟȠȏȍ

94
www.e-ranok.com.ua
Тема 11
Згідно з імператорським указом Друга Малоросійська колегія ліквідувала Генеральну військову

канцелярію й Генеральний військовий суд, провела ревізію господарського життя Гетьманщини, під
час якої здійснено перепис населення, описано земельну власність, виявлено ступінь заможності кож-
ного господаря.
Катерина ІІ, намагаючись уніфікувати систему управління в Російській імперії, остаточно ліквіду-
вала автономний устрій Гетьманщини.
роЗГортання ГаЙДаМацьКоГо та оПришКІВСьКоГо рУХІВ. ЗМІни В ПолІтич-

ноМУ СтаноВищІ ПраВоБереЖної УКраїни ПІСля ПоДІлІВ речІ ПоСПолитої
У другій половині ХvІІІ ст. Правобережна й Західна Україна перебували у складі Речі Посполи-
тої. Польська влада продовжувала політику соціального, національного й релігійного гніту україн-
ського народу. У 1768 р. утворилася Барська конфедерація — військово-політичне об’єднання поль-
ської шляхти й католицького духовенства для збереження привілеїв шляхти й протидії поступкам
некатоликам у церковно-релігійному житті. Посилення гніту призвело до розгортання національно-
визвольного руху проти Польщі.
У західноукраїнських землях продовжувався опришківський рух, учасниками якого були здебіль-
шого селяни. У 1738—1745 рр. в Галичині, Північній Буковині, Закарпатті активізувався рух опришків
на чолі з Олексою Довбушем. Опришки, застосовуючи тактику партизанської боротьби, захоплювали
поміщицькі землі й майно, а частину відібраного роздавали незаможним.
У Правобережній Україні виник гайдамацький рух, учасниками якого були козацька голота, селя-
ни, міщани, православне духовенство. У 1768 р. на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині відбу-
лося повстання гайдамаків, відоме під назвою «Коліївщина» (від слова «колоти») на чолі з Максимом
Залізняком та Іваном Гонтою. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували
панщину, створювали органи селянського самоврядування. Побоюючись поширення повстання на
Лівобережжя й Запоріжжя, російські війська допомогли польській шляхті придушити повстання.
Національно-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту і сприяли поділам її території сусідними
державами — Австрією, Пруссією та Росією (1772 р., 1793 р., 1795 р.). Наприкінці ХvІІІ ст. Річ Поспо-
лита припинила своє існування. Українські землі опинилися під владою Російської та Австрійської
імперій. Західну Україну (Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття) приєднала Австрія.
Правобережну Україну (Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля) закріпила за собою Росія.
ПІВДенна УКраїна. лІКВІДацІя ЗаПороЗьКої СІчІ.

ЗаСелення ПІВДенної УКраїни
У першій половині ХvІІІ ст. територія Південної України залишалася під владою Османської ім-
перії та її васала Кримського ханства. Після зруйнування російськими військами Чортомлицької
Січі (1709 р.) запорожці переселилися на територію Кримського ханства і з дозволу хана заснували
Кам’янську (1709 р.), а згодом Олешківську Січ (1711 р.).
У 1734 р. російський уряд дозволив січовикам повернутися на Запорожжя, де вони заклали Нову
Січ на берегах р. Підпільної. Територія Підпільненської Січі поділялася на паланки (Кодацька, Са-
марська, Кальміуська та ін.), кожна з яких мала власний адміністративний апарат (полковник, писар,
суддя, осавул, отамани слобід), що обирався паланковою радою.
Господарську діяльність козаки здійснювали в зимівниках — великих господарствах, де займали-
ся рільництвом, садівництвом, городництвом, скотарством, мисливством, рибальством, ремеслами,
торгівлею (з Туреччиною, Кримським ханством, Річчю Посполитою, Російською імперією).
Демократичний устрій Запорозької Січі, зростання економічної могутності Запорожжя й відсут-
ність там кріпацтва непокоїли царський уряд. У 1768—1774 рр. відбулася російсько-турецька війна,
унаслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором
до Росії відійшли територія між Дніпром і Південним Бугом, Азов і частина Керченського півострова.
Завершення російсько-турецької війни прискорило ліквідацію козацького устрою на Запорожжі.
95
www.e-ranok.com.ua
У 1775 р. російські війська під командуванням генерала П. Текеля за наказом імператриці Кате-
рини ІІ зруйнували Запорозьку Січ, вивезли клейноди й архів, відправили на заслання на Соловки
останнього кошового отамана Петра Калнишевського. З ліквідацією Запорозької Січі завершилася
козацька доба в історії України. Частина запорозьких козаків переселилася на територію Османської
імперії й заснувала у гирлі р. Дунаю Задунайську Січ.
У 1783 р. Катерина ІІ підписала указ про включення Криму до складу Російської імперії, що при-
звело до російсько-турецької війни 1787—1791 рр. За Яським мирним договором до Росії відійшла
територія між Південним Бугом і Дністром, а Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до
Росії.
Ліквідація Запорозької Січі та приєднання Криму сприяли колонізації Південної України. Цар-
ський уряд роздавав землі дворянам, залучав до колонізації українців із Правобережжя та Лівобереж-
жя, а також іноземних переселенців (сербів, німців). На нових землях, які отримали назву Новоросія,
було засновано міста Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь. Землі Запорозької Січі
увійшли до Новоросійської та Азовської губерній, а з 1784 р. — до Катеринославського намісництва.
роЗВитоК КУльтУри, наУКи, оСВІти

Наприкінці XvIII ст. більшість українських земель опинилися під владою Росії, політика якої ста-
ла визначальною для розвитку української культури. Відтік видатних українських учених і письмен-
ників до Петербурга та Москви, вивезення рідкісних книг та історичних пам’яток, посилення впливу
російської культури негативно вплинули на українське духовне життя. Розвитку української культури
сприяли посиленний інтерес до історії козацтва (козацькі літописи, козацьке бароко), вплив ідей захід-
ноєвропейського Просвітництва.
Головним осередком освіти, науки й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія, у якій
вивчали українську, церковнослов’янську, грецьку, латинську й польську мови, літературу, історію,
географію, математику, медицину, філософію. Академія давала студентам художню й музичну освіту,
сприяла розвитку української літератури, театру, музики.
В академії навчалися вчені Д. Самойлович, Ф. Прокопович, літописці С. Величко, Г. Граб’янка, ком-
позитори М. Березовський, А. Ведель, поети Л. Баранович, Г. Сковорода, архітектор І. Григорович-
Барський. Її вихованцями були гетьмани України І. Виговський, П. Дорошенко, І. Мазепа, П. Орлик,
Д. Апостол та ін.
Галузь основні досягнення культури

культури
Освіта Початкову освіту надавали початкові школи й народні училища. Повну середню
освіту надавали гімназії та колегіуми — Чернігівський, Харківський, Переяслав-
ський, вищу освіту — Києво-Могилянська академія й Львівський університет.
Наука Розвивалися медичні знання. Епідеміологи Є. Мухін і Д. Самойлович запровади-
ли віспощеплення, розробили запобіжні засоби боротьби з холерою.
Видатний внесок у розвиток філософії зробив Г. Сковорода, який утілював свої
ідеї не тільки у філософських трактатах, а й у мистецькій формі — у віршах
і байках («Сад божественних пісень», «Байки харківські»).
Література В літературі разом зі стилем бароко з’явилися елементи класицизму й реалізму,
поширилося використання народної розмовної мови. Справжнім літературним
явищем стали твори В. Григоровича-Барського «Мандри», І. Котляревського
«Енеїда» (1798 р.).
Музика Розвивалося музичне народне мистецтво, розпочалася обробка народних пісень
(«Їхав козак за Дунай», «Ой під вишнею, під черешнею»).
При академіях і колегіумах існували музичні школи, звідки вийшли композитори
М. Березовський (опера «Демофонт»), Д. Бортнянський (опери «Креонт», «Ал-
кід»), А. Ведель (хорові концерти).
96
www.e-ranok.com.ua
Тема 11
Театр Почав занепадати шкільний театр, інтермедії перетворилися на самостійні коме-
дійні п’єси, відтіснивши на другий план шкільну драму. З’явилися аматорські
й кріпацькі театри, у Харкові виник перший професійний театр із постійною тру-
пою (1798 р.).
Архітектура Поширилося мистецтво європейського бароко (Андріївська церква в Києві, Со-
бор св. Юра у Львові, Покровський собор у Харкові). З’явилися споруди з елемен-
тами класицизму (палац К. Розумовського в Батурині).
Видатними архітекторами були І. Григорович-Барський (надбрамна церква Ки-
рилівського монастиря, Покровська церква в Києві), Степан Ковнір (корпус
Києво-Печерської лаври), Я. Погребняк (дерев’яний собор у Самарі).
Живопис Провідним жанром живопису залишався релігійний (розписи храмів, палаців,
громадських споруд). Розвивався світський портретний живопис (портрети ко-
зацької старшини, заможних міщан. Видатними художниками були О. Антропов,
Г. Левицький-Ніс, Д. Левицький (розписи Андріївської церкви), В. Боровиков-
ський (портрет полтавського бургомістра П. Руденка).
Скульптура Поширення набуло декоративне різьблення й ліплення, яке прикрашало стіни ар-
хітектурних споруд. Видатним скульптором був Й. Пінзель, автор скульптурного
оформлення Собору св. Юра у Львові (скульптури святих Льва й Афанасія, ком-
позиція Св. Юрій змієборець).

Таємна настанова Катерини ІІ П.О. Румянцеву під час призначення його малоросійським
генерал-губернатором (листопад 1764 р.)
… В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військо-
вому та цивільному правлінні. Тут, як і в інших справах, знайдете ви незліченні непорядки, які ви-
пливають із застарілої загальної невпорядкованості і від зухвальства начальників, які віддають
перевагу своїй власній користі перед користю народу і перед прямим служінням вітчизні. Не без
здивування побачите ви прибутки військового скарбу, тобто наші казенні, самовільно розкраде-
ними; народ, з якого вони збираються – розореним, військо, на утримання якого вони призначені,
в такому поганому стані, що ледве чи варто воно імені того, і багато просторих земель, записаних
на військовий уряд тамтешніх полків, свавіллям і жадобою головних і нижчих чиновників у їх вот-
чини оберненими. Словом сказати, майже одне тільки ім’я носила дотепер Мала Росія як знатна
провінція, що належить до обширної Російської імперії.
За численністю непорядків, які вимагають виправлення і інших кращих запроваджень, уявляємо
ми собі і ті турботи, яких вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій
новій справі і за розбещених про те поняття простого люду, а з боку чиновних людей – пристрасних
і лукавих тлумачень, не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більш різноманітними засо-
бами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини уміло треба викручу-
ватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст.
1. У яких історичних умовах з’явилася ця інструкція? Скільки було інструкцій?
2. Які поради дає цариця генерал-губернатору в організації управління українськими землями?
3. Як даний документ характеризує ставлення Катерини ІІ до України? Які результати мала політи-
ка царського уряду щодо «Малої Росії»?
97
www.e-ranok.com.ua
Дати
1750—1764 рр. правління останнього українського гетьмана Кирила Розумовського
1763—1764 рр. перетворення слобідських козацьких полків на регулярні полки російської
армії
1764 р. остаточна ліквідація гетьманства указом Катерини ІІ, зосередження влади
в руках Другої Малоросійської колегії
1765 р. ліквідація полкового устрою Слобідської України
1768—1774 рр. російсько-турецька війна, здобуття Росією виходу до Чорного моря
1768 р. Коліївщина — національно-визвольний рух на Правобережній Україні
1772 р. перший поділ Речі Посполитої між Австрією, Прусією, Росією
1775 р. остаточна ліквідація царським урядом Запорозької Січі
1781 р. ліквідація полкового устрою Лівобережної України, поділ на три намісництва
1783 р. царський указ про закріпачення селян у лівобережній та Слобідській
Україні; перетворення козацьких полків на Лівобережжі на регулярні полки
російської армії; приєднання Криму до Російської імперії
1785 р. зрівняння української старшини у правах із російським дворянством
1787—1791 рр. російсько-турецька війна, приєднання Росією території між Південним Бугом
і Дністром
1788 р. утворення Чорноморського козацького війська
1792 р. заснування Кубанського козацького війська
1793 р. другий поділ Речі Посполитої між Австрією, Прусією, Росією
1795 р. третій поділ Речі Посполитої між Австрією, Прусією, Росією
автономія самоврядування певної частини держави, здійснюване на основі загальнодер-
жавного закону.
нова (Підпільнен- остання із Запорозьких Січей, що існувала 1734—1775 рр. на українських зем-
ська) Січ лях на берегах р. Підпільної.
Задунайська Січ територіально-військова організація колишніх запорозьких козаків, що існува-
ла 1775—1828 рр. на території Османської імперії в гирлі р. Дунаю.
Коліївщина національно-визвольне гайдамацьке повстання 1768 р. проти польського гніту
на Правобережній Україні.
Паланка адміністративно-територіальна та військова одиниця Запорозької Січі (Кода-
цька, Самарська, Кальміуська та ін.) на чолі з полковником.
Зимівник велике господарство (хутір), у якому козаки займалися землеробством, скотар-
ством, промислами, ремеслами, торгівлею.
98
www.e-ranok.com.ua
Тема 11
Останній гетьман Лівобережної України, який прагнув віднов-
лення автономії України, розпочав проведення судової, військо-
вої і фінансової реформ, розширив права козацької старшини.
Кирило розумовський
(1728—1803)
Останній кошовий отаман Запорізької Січі, засланий за нака-
зом Катерини ІІ у Соловецький монастир, де просидів в оди-
ночній камері 25 років.
Петро Калнишевський
(1690—1803)
Просвітитель, філософ, поет, автор збірок «Сад божественних
пісень», «Байки харківські», викладав поетику й етику в Пере-
яславському та Харківському колегіумах, мандрував Україною,
проповідуючи свої філософські погляди.
Григорій Сковорода
(1722—1794)
Архітектор, представник українського бароко, побудував над-
брамну церкву Кирилівського монастиря, Покровську церкву
в Києві.
Іван Григорович-Барський
(1713—1791)
Композитор, навчався в Києво-Могилянській академії, продо-
вжив навчання в Італії, де став академіком Болонської філармо-
нічної академії, автор опер «Демофонт», «Іфігенія», духовних
концертів «Отче наш», «Вірую».
Пам’ятник Максиму
Березовському
в Глухові
Максим Березовський
(1745—1777)
99
www.e-ranok.com.ua
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕцТВА
Покровська церква в Києві. Архітектор І. Григорович-Барський
Свято-Троїцький собор. Архітектор Я. Погребняк
100
www.e-ranok.com.ua
Тема 11
1. Якого року російська імператриця Катерина ІІ видала указ, витяг із якого наведено?
«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського… з чину гетьманського нака-
зуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську
колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум’янцеву…».
А 1764 р. Б 1765 р. В 1775 р. Г 1783 р.

ввійшли до складу Російської імперії внаслідок поділів
Речі Посполитої упродовж 1772—1795 рр.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Як називалася територіально-військова організація колишніх запорозьких козаків, що існувала

1775—1828 рр. на території Османської імперії?
А Задунайська Січ
Б Кам’янська Січ
В Олешківська Січ
Г Підпільненська Січ
4. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1 учасники національно-визвольного руху на Правобережжі А гайдамаки
2 середні й дрібні землевласники в Литві, Польщі та Україні Б кріпаки
3 учасники національно-визвольного руху в Західній Україні В магнати
4 селяни, які виконували повинності за користування землею Г опришки
Д шляхтичи
5. Установіть послідовність подій національно-визвольного руху у Правобережній і Західній Україні

в другій половині XVIII ст.
А утворення польською шляхтою Барської конфедерації
Б розгортання опришківського руху на чолі з О. Довбушем
В прєднання Російською імперією Правобережної України
Г початок Коліївщини на чолі з М. Залізняком та І. Гонтою
6. Укажіть стилі й напрями, які існували в українській культурі в другій половині XVIII ст.
1 бароко
2 готика
3 класицизм
4 реалізм
5 символізм
6 футуризм
101
www.e-ranok.com.ua
Тема 12. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ

ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. (20 тиждень)
1. Які наслідки мала російсько-турецька війна 1828—1829 рр. для українських земель?
А перехід до Росії українських земель між Дністром і Прутом
Б повернення козаків Задунайської Січі з турецьких володінь
В приєднання Туреччиною українських земель у гирлі Дунаю
Г остаточна ліквідація російськими військами Запорозької Січі
2. Коли в Києві діяла таємна політична організація «Кирило-Мефодіївське товариство»?

А 1806—1812 рр. Б 1825—1826 рр.
В 1828—1829 рр. Г 1846—1847 рр.
3. Територію поширення якого повстання заштриховано

А повстання селян під проводом Л. Кобилиці
Б руху опришків під проводом М. Штолюка
В повстання селян на чолі з У. Кармалюком
Г руху селян під назвою «Київська козаччина»

1 письменник, автор поеми «Енеїда», п’єс «Наталка-Полтавка» А М. Гулак
й «Москаль-чарівник», член полтавської масонської ложі «Любов до Б М. Костомаров
істини» В І. Котляревський
2 громадсько-політичний діяч, співзасновник Кирило-Мефодіївського Г П. Куліш
товариства, автор наукових праць із математики, історії, філософії Д Т. Шевченко
3 поет, прозаїк, художник, громадський діяч, автор поетичної збірки
«Кобзар» і поеми «Гайдамаки», серії картин «Мальовнича Україна»
4 історик, один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, ав-
тор програмного документа «Книга буття українського народу»
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на українських землях наприкінці
ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст.
А діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
Б заснування Південного товариства декабристів
В вихід друком поеми І. Котляревського «Енеїда»
Г польське визвольне повстання на Правобережжі
6. Що свідчило про становлення ринкових відносин у сільському господарстві Наддніпрянської Укра-
їни в першій половині ХІХ ст.?
1 поглиблення спеціалізації регіонів
2 застосування вільнонайманої праці
3 натуральний характер господарства
4 запровадження досягнень агрономії
5 низька продуктивність виробництва
6 безземелля й малоземелля селянства
102
www.e-ranok.com.ua
Тема 12
Тема 12. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ

ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
План теми
1. Включення українських земель до складу Російської імперії. Адміністративно-територіальний
поділ українських земель.
2. Промисловий переворот та зародження ринкової економіки.
3. Розвиток національного руху. Поширення на Україну російського та польського суспільних
рухів. Повстання під проводом У. Кармалюка.
ВКЛЮЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Наприкінці XVIII ст. внаслідок російсько-турецьких війн (1768—1774 рр., 1787—1791 рр.) і поділів
Речі Посполитої (1772 р., 1793 р., 1795 р.) Правобережна й Південна Україна опинилися в складі Росій-
ської імперії, Західна Україна — у складі Австрійської імперії.
ǬȍȒȒțȳȝȞȭțȟȪȘȍǲȘȞȍȴțȍ
ǣȓȞȔȍȏțȍ ǯȜȟȳȗȟȪȘȍȳȚȝȓȞȳȭ
ǪȳȏȜȎȓȞȓȔțȍ ǰșȜȎȳȒȟȪȘȍ
ȝȞȖțȍșȓȔțȳȟȠȪ
ǮȞȍȏȜȎȓȞȓȔțȍȗǮȳȏȒȓțțȍǲȘȞȍȴțȍ

ȡȘȞȍȴțȟȪȘȖȣ
ȕȓȚȓșȪ
țȍȝȞȖȘȳțȤȳ ǦȍȣȳȒțȍǲȘȞȍȴțȍ ǰȣȳȒțȍǡȍșȖȥȖțȍ
97*** ȟȠ ǞȏȟȠȞȳȗȟȪȘȍȳȚȝȓȞȳȭ
ǮȳȏțȳȥțȍǟȡȘȜȏȖțȍ ǦȍȘȍȞȝȍȠȠȭ
Розподіл українських територій між Російською та Австрійською імперіями на початку ХІХ ст.
Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії поділялася на три генерал-губернаторства:

Малоросійське генерал-губернаторство (Харківська, Чернігівська, Полтавська губернії), Київське
генерал-губернаторство (Київська, Подільська, Волинська губернії), Новоросійсько-Бессарабське
генерал-губернаторство (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії).
Населення Наддніпрянської України складало 7,8 млн осіб (українці й представники інших націо-
нальностей — росіяни, євреї, поляки, румуни, молдавани, вірмени). Уряд Російської імперії прагнув
зміцнити свій контроль над українськими землями, тому проводив політику денаціоналізації (асимі-
ляції) щодо українців.
Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин

Відсутність власної державності спричинила те, що Україна не могла проводити самостійну зо-
внішню політику і була змушена брати участь у війнах на боці Російської імперії.
У 1806—1812 рр. українці брали участь у російсько-турецькій війні, у результаті якої за Буха-
рестським мирним договором 1812 р. до Росії відійшла Бессарабія (землі між Дністром і Прутом), де
в трьох повітах проживали українці.
У 1812 р. українці у складі регулярної армії, козацьких і ополченських полків брали участь у війні
Росії з наполеонівською Францією. Україна займала важливе місце в планах французського імперато-
ра Наполеона Бонапарта, який прагнув відокремити українські землі від Російської імперії, частину
їх передати своїм союзникам (Правобережжя — Польщі, Волинь — Австрії, Північне Причорномор’я
і Крим — Туреччині), а решту території (Лівобережжя і Південну Україну) поділити на військово-
адміністративні області — наполеоніди під протекторатом Франції. Перемога Росії не покращила
103
www.e-ranok.com.ua
становище України: кріпацтво не було ліквідовано, українські козацькі полки були реорганізовані
у військові частини російської армії.
У 1828—1829 рр. українці брали участь у російсько-турецькій війні, у результаті якої за Андрі-
анопольським мирним договором до Росії відійшли землі в гирлі Дунаю, де проживали українці.
У 1828 р. козаки Задунайської Січі під проводом кошового отамана Йосипа Гладкого перейшли на
бік російських військ, поселилися на узбережжі Азовського моря і поклали початок Азовському коза-
цькому війську.
ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ ТА ЗАРОДЖЕННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

У першій половині XIX ст. в Україні домінувала феодально-кріпосницька система господарювання,
заснована на власності поміщиків на землю, закріпаченні селян та їх особистої залежності від пана.
Особливістю економічного розвитку був занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин.
У сільському господарстві збільшилися посівні площі, поширилося вирощування технічних куль-
тур (буряків, льону, коноплі, тютюну, соняшнику), формувалася сільськогосподарська спеціалізація
регіонів (Південна Україна — зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя — технічні
культури), з’явилися нові галузі виробництва (цукрове бурякосіяння, тонкорунне вівчарство), виникли
переробні підприємства в поміщицьких господарствах (цукрові, винокурні, суконні), застосовувалася
вільнонаймана праця та сільськогосподарські машини (сіялки, віялки, косарки, молотарки).
У промисловості почався промисловий переворот — перехід від дрібного товарного виробництва
й мануфактури до великого машинного виробництва й заводу та фабрики, формувалася фабрично-
заводська промисловість, виникли нові галузі виробництва (кам’яновугільна, металургійна, машино-
будівна, текстильна, цукрова), застосовувалася вільнонаймана праця, формувалися верстви промис-
лової буржуазії та найманих робітників.
Розвивалися внутрішня і зовнішня торгівля: з України вивозили сільськогосподарські продукти
й сировину (хліб, сало, риба, сіль, цукор, худоба, шкіри), до України ввозили промислові товари (одяг,
взуття, чай, кава, какао, вина, пряності), зростали морські порти (Одеса, Миколаїв, Херсон), розвива-
лася ярмаркова торгівля (в Харкові, Києві, Полтаві, Ромнах) і чумацького промислу (транспортування
зерна, солі, риби).
РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ. ПОШИРЕННЯ НА УКРАЇНУ РОСІЙСЬКОГО

ТА ПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬНИХ РУХІВ. ПОВСТАННЯ ПІД ПРОВОДОМ У. КАРМАЛЮКА
Занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин призвели до посилення антикріпосни-
цького селянського руху, основними формами якого були скарги, утечі від поміщиків, відмова вико-
нувати панщину й сплачувати оброк, підпали поміщицьких маєтків, убивства поміщиків, управляю-
чих та прикажчиків, масові збройні повстання.
У Наддніпрянській Україні у 1813—1835 рр. тривало селянське повстання під проводом Устима
Кармалюка на Поділлі, Волині та Київщині. У 1819 р. відбулося повстання військових поселенців Чу-
гуївського уланського полку. У 1855 р. під час Кримської війни (1853—1856 рр.) спалахнуло повстання
на Київщині під назвою «Київська козаччина», яке було викликане чутками про звільнення від крі-
пацтва селян, що запишуться до ополчення й вирушать на війну. У 1856 р. відбувся «похід у Таврію
за волею» селян Катеринославщини та Херсонщини, приводом до якого стали чутки про звільнення
від кріпосного права селян, що заселять зруйновані під час війни місцевості в Криму. Повстання були
придушені царськими військами.
Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.

Розвиток українського визвольного руху
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у Наддніпрянській Україні розпочався суспільно-
політичний рух, у якому існували українська, російська й польська течії, що відбивали інтереси укра-
їнського, російського та польського населення Російської імперії.
Український національно-визвольний рух виник одразу після ліквідації автономії України і був
пов’язаний з діяльністю козацької старшини. Прагнення відновити автономію, а в майбутньому
104
www.e-ranok.com.ua
Тема 12
створити незалежну Українську державу виявилося в діяльності патріотичного гуртка в Новгород-

Сіверському (А. Гудович, Г. Долинський, Г. Калинський та ін.), появі історико-літературних творів
(«Записки о Малоросии» Я. Марковича, «Енеїда» І. Котляревського, «Історія Русів»), поширенні ідей
Просвітництва й Французької революції, утворенні масонських лож у Києві, Одесі, Харкові, Львові та
інших містах.
У 1791 р. Василь Капніст на доручення козацької старшини здійснив таємну поїздку до Берліна,
щоб обговорити з прусським канцлером план відокремлення України від Росії та приєднання її до
Пруссії. У 1818—1819 рр. в Полтаві існувала масонська ложа «Любов до істини» (Іван Котляревський),
на базі якої у 1821—1825 рр. діяло «Малоросійське товариство» (Василь Лукашевич). Члени масон-
ських лож І. Котляревський, П. Капніст, В. Лукашевич проповідували ідеї свободи, рівності, братер-
ства й сприяли пробудженню національної свідомості української інтелігенції.
У 40-х рр. XIX ст. український суспільно-політичний рух був пов’язаний із діяльністю різночин-
ців — вихідців із сімей дворянства, купців, міщан, селян. У січні 1846 р. в Києві виникла таємна
політична організація «Кирило-Мефодіївське товариство», до складу якої входили 12 осіб (Микола
Костомаров, Василь Бєлозерський, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш та ін.). Участь у засіданнях
товариства брав Тарас Шевченко.
Програмні документи «Книга буття українського народу» і «Статут слов’янського братства
Св. Кирила і Мефодія» передбачали ліквідацію самодержавства, установлення республіканської фор-
ми правління, створення федерації рівноправних слов’янських республік, скасування кріпосного пра-
ва, надання населенню громадянських прав і свобод. Головною метою товариство вважало досягнен-
ня державної незалежності України.
Члени Кирило-Мефодіївського товариства поширювали твори Т. Шевченка («Кобзар», «Гайдама-
ки»), складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), займалися
просвітництвом народу, установили контакти з російськими й польськими революціонерами.
У березні 1847 р. члени товариства були заарештовані й після суду заслані в різні губернії Росії під
нагляд поліції без права повернення в Україну. Т. Шевченка віддали в солдати рядовим Оренбурзького
окремого корпусу на десять років із забороною писати й малювати. Діяльність Кирило-Мефодіївського
братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національ-
ний розвиток України.
Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів

Російський суспільно-політичний рух був пов’язаний із діяльністю революціонерів-декабристів,
які прагнули шляхом державного перевороту знищити самодержавство й кріпосне право. У 1821 р.
у Петербурзі утворилося «Північне товариство» (Микита Муравйов, Сергій Трубецькой, Кіндратій
Рилєєв, Сергій Каховський), програмний документ якого — «Конституція», розроблена М. Мурав-
йовим, — передбачав установлення конституційної монархії, ліквідацію кріпосного права, надання
населенню громадянських прав і свобод, перетворення Росії на федеративну державу (утворення Чор-
номорської держави зі столицею в Києві та Української держави зі столицею в Харкові на Лівобережжі
та Слобожанщині).
У 1821 р. на Правобережній Україні у Тульчині утворилося «Південне товариство» (Павло Пестель,
Сергій Волконський, брати Сергій та Микола Муравйови-Апостоли, Михайло Бестужев-Рюмін), про-
грамний документ якого — «Руська правда», розроблена П. Пестелем, — передбачав установлення рес-
публіканської форми правління, ліквідацію кріпосного права, надання населенню громадянських прав
і свобод, збереження «єдиної та неподільної» Росії (невизнання за Україною ніяких державних прав).
У 1823 р. у Новограді-Волинському утворилося «Товариство об’єднаних слов’ян» (брати Ан-
дрій та Петро Борисови), програмні документи якого — «Правила» та «Клятва» передбачали
визволення слов’янських народів від царського самодержавства, установлення демократичного
ладу, утворення федерації слов’янських республік, однак не передбачали створення окремої Укра-
їнської держави.
Повстання декабристів у Петербурзі 14 грудня 1825 р. і повстання Чернігівського полку на Київ-
щині 29 грудня 1825 р. — 3 січня 1826 р. були придушені вірними цареві військами. За вироком суду
105
www.e-ranok.com.ua
керівників повстання К. Рилєєва, С. Каховського, М. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна,

П. Пестеля було страчено, понад 250 декабристів заслано до Сибіру.
Польський національно-визвольний рух виник після поділів Речі Посполитої. Його учасники праг-
нули відновлення державної незалежності Польщі. Під час польського національно-визвольного по-
встання 1830—1831 рр. проти російського панування повстанці розраховували на підтримку укра-
їнців. Однак українське селянство відштовхнуло небажання польської шляхти скасувати кріпацтво,
а українську інтелігенцію — прагнення включити Україну до майбутньої Польської держави. Поразка
повстання спричинила ослаблення польського визвольного руху на Правобережжі: повстанців було
заслано до Сибіру, дрібних шляхтичів позбавлено дворянства, закрито польські школи, ліквідовано
УГКЦ.
Робота з істоРичним джеРелом
Із «Книги буття українського народу»
97. І пропала Україна. Але так здається.
98. Не пропала вона, бо вона знати не хотіла ні царя, ні пихи, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були
пани, та чужі; а хоч з української крові були ті виродки, одначе це псовали своїми губами мерзенни-
ми української мови і самі себе не називали українцями, а істий українець, хоч був він простого, хоч
панського роду, тепер повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам’ятовати єдиного
бога Іісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Tак воно було преждє, так і тепер зосталось.
99. І Слов’янщина хоч терпіла і терпить неволю, та не сама її сотворила, бо і цар, і панство не
слов’янським духом сотворено, а німецьким або татарським. І тепер в Росії хоч і є деспот цар, од-
наче він не слов’янин, а німець, тим і урядники у його німці; оттого і пани хоч і єсть в Росії, та вони
швидко перевертуються або в німця, або в француза, а істий слов’янин не любить ні царя, ні пана,
а любить і пам’ятує одного бога Іісуса Христа, царя над небом і землею. Так воно було преждє, так
і тепер зосталось.
100. Лежить в могилі Україна, але не вмерла.
101. Бо голос її, голос, що звав усю Слов’янщнну на свободу і братерство, розійшовся по світу сло-
венському. І одізвався він, той голос України, в Польщі, коли 3 мая постановили поляки, щоб не було
панів і всі були б рівні в Речі Посполитій; а того хотіла Україна за 120 літ до того.
1. Як називалася організація, уривок із програмного документа якої наведений? На який період
припадає її діяльність? Хто входив до її складу?
2. Які програмні положення були проголошені цією організацією?
3. Чим вони відрізнялися від вимог інших організацій, створених у першій половині ХІХ ст. на
українських землях?
довідкові матеРіали
Промисловий перехід від дрібного товарного виробництва й мануфактури до великого
переворот машинного виробництва й заводу та фабрики.
Нація історична спільнота людей, сформована на основі спільної території, мови,
культури, звичаїв, економічних зв’язків.
Національне пробудження національної свідомості народів Європи, зокрема українського
відродження народу, які не мали власної державності.
Національна ідея усвідомлення українцями себе як окремої нації з власною історією, мовою,
культурою й власними поглядами на майбутнє України.
Декабристи представники революційного руху російських дворян, які прагнули ліквідації
самодержавства, скасування кріпацтва, установлення демократичного ладу.
Масонство релігійно-етичний рух, представники якого закликали до морального
вдосконалення і об’єднання всіх людей на принципах свободи, рівності
й братерства.
106
www.e-ranok.com.ua
Тема 12
ДАТИ
1791 р. таємна місія Василя Капніста до прусського короля
1798 р. вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського
1806—1812 рр. російсько-турецька війна і приєднання до Росії Бессарабії з трьома повітами,
у яких жили українці
1812 р. участь українців у російсько-французькій війні у складі регулярної армії, ко-
зацьких і ополченських полків
1813—1835 рр. селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармелюка
1816—1851 рр. існування військових поселень в Україні
1816 р. створення в Петербурзі таємної офіцерської організації «Союз порятунку»
1817 р. порт м. Одеси оголошено відкритим (порто-франко)
1818—1819 рр. діяльність полтавської масонської ложі «Любов до істини»
1819 р. повстання військових поселенців у Чугуєві
1821 р. створення «Малоросійського товариства»;
створення «Південного товариства»
1823 р. створення «Товариства об’єднаних слов’ян»
грудень 1825 — Повстання Чернігівського полку
січень 1826 рр.
1828—1829 рр. участь українців у російсько-турецькій війні, приєднання до Росії земель у гир-
лі Дунаю; перехід задунайських козаків під проводом Йосипа Гладкого в росій-
ське підданство
30-ті рр. ХІХ ст. початок промислового перевороту в Україні
1830—1831 рр. польське повстання проти російського панування у Правобережній
Україні
1832—1866 рр. існування Азовського козацького війська
1835 р. утворення Харківського, Полтавського і Чернігівського генерал-губер-
наторства
1846—1847 рр. діяльність Кирило-Мефодіївського братства
1855 р. розгортання масового антикріпосницького руху — «Київської козаччини» під
час Кримської війни
1856 р. похід селян «у Таврію за волею», масове переселення селян Катеринославщини
і Херсонщини до Криму під час Кримської війни
107
www.e-ranok.com.ua
ПеРсоналії
Письменник, представник нової української літератури, автор по-
еми «Енеїда», п’єс «Наталка-Полтавка» та «Москаль-чарівник»,
член полтавської масонської ложі «Любов до істини».
Іван Котляревський
(1769—1838)
Громадсько-політичний діяч, історик, письменник, публіцист,
етнограф, один із засновників Кирило-Мефодіївського товари-
ства, автор програмного документа «Книга буття українського
народу», учасник громадівського руху.
Микола Костомаров
(1817—1885)
Український громадсько-політичний діяч, письменник, істо-
рик, етнограф, один із співзасновників Кирило-Мефодіївського
товариства, учасник громадівського руху, автор першого укра-
їнського історичного роману «Чорна рада».
Пантелеймон Куліш
(1819—1897)
Український громадсько-політичний діяч, учений, педагог,
один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, автор
наукових праць із математики, історії, філософії.
Микола Гулак
(1821—1899)
Видатний український поет і прозаїк, художник, автор поетич-
ної збірки «Кобзар» та поеми «Гайдамаки», серії картин «Ма-
льовнича Україна», діяч визвольного руху, можливий учасник
Кирило-Мефодіївського товариства.
Тарас Шевченко
(1814—1861)
108
www.e-ranok.com.ua
Тема 12
ввійшли до складу Російської імперії внаслідок
російсько-турецьких війн упродовж 1774—1791 рр.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Як бачили майбутнє України представники таємної політичної організації «Кирило-Мефодіївське

товариство»?
А входження України до слов’янської федерації
Б проголошення автономії України у складі Росії
В невизнання за Україною ніяких державних прав
Г відродження Гетьманщини на засадах автономії
3. Про якого діяча суспільно-політичного руху йдеться в документі?
«...за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів... призначити рядовим в Оренбурзький
окремий корпус із правом вислуги. Доручивши начальству найсуровіше наглядати, щоб від нього, ні
в якому разі, не могло вийти підбурливих і пасквільних творів. ...Під найсуворіший нагляд, заборо-
нивши писати і малювати».
А А. Борисова Б М. Костомарова
В П. Куліша Г Т. Шевченка
1 релігійно-етичний рух, учасники якого закликали до об’єднання людей на А декабристи
принципах свободи, рівності й братерства Б кріпацтво
2 історична спільнота людей, сформована на основі спільної території, мови, В масонство
культури, звичаїв, економічних зв’язків Г нація
3 дворянські революціонери, які прагнули ліквідації самодержавства, кріпа- Д різночинці
цтва й установлення демократичного ладу
4 особиста залежність селян від поміщиків, яка передбачала прикріплення
селян до землі й виконання повинностей
5. Установіть послідовність подій антикріпосницького руху на українських землях у першій полови-
ні — середині ХІХ ст.
А похід «у Таврію за волею» селян Катеринославщини
Б початок повстання селян під проводом У. Кармалюка
В повстання військових поселенців Чугуївського полку
Г селянське повстання під назвою «Київська козаччина»
6. Які положення відповідають програмі Південного товариства декабристів «Руська правда»?
1 ліквідація самодержавного правління
2 об’єднання всіх слов’янських народів
3 скасування кріпосної залежності селян
4 проголошення конституційної монархії
5 збереження «єдиної і неподільної» Росії
6 установлення демократичної республіки
109
www.e-ranok.com.ua
Теми 13—14. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ —

У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ — ПЕРШОЇ
ПОЛОВИНІ ХІХ ст. (21—22 тижні)
1. Що передбачала аграрна реформа Марії-Терезії та Йосифа ІІ на західноукраїнських землях?
А звільнення селян від особистої залежності від поміщиків
Б переселення безземельних селян до малоосвоєних земель
В звільнення селян із невеликими наділами землі без викупу
Г збільшення повинностей і податків, які сплачували селяни
2. Якою була основна мета діяльності культурно-просвітницького об’єднання «Руська трійця»?
А проголошення незалежної Української держави
Б пробудження національної свідомості українців
В зрівняння у правах католиків та греко-католиків
Г створення федерації всіх слов’янських республік
3. Якою цифрою позначено на карті місто, де було відкрито
перший університет у Наддніпрянській Україні?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами видатних діячів української культу-

ри першої половини ХІХ ст.
1 поет, педагог, автор байки «Пан і собака», викладач історії та гео- А І. Вагилевич
графії, ректор Харківського університету Б П. Гулак-Артемовський
2 математик і педагог, автор наукових праць із математичного ана- В Г. Квітка-Основ’янеко
лізу, аналітичної механіки, теорії ймовірності Г М. Остроградський
3 письменник, автор комедії «Сватання на Гончарівці», один із за- Д Т. Шевченко
сновників Харківського професійного театру
4 фольклорист, співавтор альманаху «Русалка Дністрова», пере-
кладач українською мовою «Слова о полку Ігоревім»
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на західноукраїнських землях у пер-
шій половині ХІХ ст.
А заснування культурно-освітнього гуртка «Руська трійця»
Б виникнення громадської організації Головна руська рада
В утворення «Товариства греко-католицьких священників»
Г видання «Руською трійцею» збірки «Русалка Дністрова»
6. Які українські культурні дічі першої половини ХІХ ст. були вченими?
1 В. Боровиковський
2 М. Вербицький
3 В. Каразін
4 М. Максимович
5 М. Остроградський
6 І. Сошенко
110
www.e-ranok.com.ua
Тема 13
Тема 13. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ

ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
План теми
1. Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії, адміністративно-
територіальний поділ західноукраїнських земель, реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ та укра-
їнські землі.
2. Діяльність «Руської трійці». Діяльність Головної руської ради (ГРР).
ВКЛЮЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ.
РЕФОРМИ МАРІЇ-ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА ІІ ТА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
Наприкінці XVIII ст. внаслідок поділів Речі Посполитої (1772 р., 1793 р., 1795 р.) Західна Україна
(Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) опинилися у складі Австрійської імперії. Галичина
з деякими польськими землями, яка була виділена в окремий край із центром у Львові, отримала назву
«Королівство Галичини і Лодомерії». Воно поділялося на 12 дистриктів (округів), окремим округом
була Буковина. Закарпаття у складі Братиславського воєводства входило до Угорського королівства
й поділялося на 4 жупи (регіони).
Населення Західної України складало 2,2 млн осіб (українці й представники інших національно-
стей — поляки, євреї, румуни, угорці, німці). Уряд Австрійської імперії прагнув зміцнити свій контроль
над українськими землями, тому проводив політику денаціоналізації (асиміляції) щодо українців.
Значний вплив на становище українців справили реформи австрійських імператорів Марії-Терезії
(1740—1780 рр.) та Йосипа ІІ (1780—1790 рр.), які охопили сільське господарство (звільнення селян
від особистої залежності від поміщиків, визначення розміру панщини — 30 днів на рік), релігійне
життя (зрівняння у правах віруючих католиків, греко-католиків і протестантів, відкриття семіна-
рій, які готували греко-католицьких священників), освіту (запровадження початкових шкіл з укра-
їнською мовою навчання, відновлення діяльності Львівського університету (1784 р.), при якому діяв
Руський інститут, де на філософському й богословському факультетах навчалися українці).
Однак українське населення не встигло повною мірою скористатися наслідками реформ. Австрій-
ські імператори Леопольд ІІ (1790—1792 рр.) та Франц ІІ (1792—1835 рр.) відмовилися від більшості
нововведень своїх попередників.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ.

СОЦІАЛЬНІ РУХИ
Західноукраїнські землі були відсталими аграрними регіонами Австрійської імперії. Основною га-
луззю господарства залишалося сільськогосподарське виробництво, у якому була зайнята переважна
більшість населення. Земля належала поміщикам, в Галіції — польським, в Буковині — румунським,
в Закарпатті — угорським. Селянські наділи катастрофічно зменшувалися, зростало число безземель-
них селян, збільшувалися селянські повинності (панщина, оброк).
Промисловість перебувала у тривалому застої, розвивалися другорядні галузі (текстильна, шкі-
ряна, соляна, залізорудна, лісова, тютюнова). Ремісничо-мануфактурне виробництво не витримувало
конкуренції з німецькою та чеською фабрично-заводською промисловістю.
Економічна відсталість західноукраїнських земель в умовах панування кріпосницької систе-
ми призвела до погіршення стану значної частини населення й посилення соціальної напруженос-
ті. У 1810—1825 рр. поширився рух опришків під керівництвом Мирона Штолюка у Прикарпатті.
У 1810—1815 рр., 1831 р. відбулися «холерні бунти» у Закарпатті, приводом до яких стали обмежен-
ня, введені у зв’язку з епідемією холери. У 1843—1844 рр. спалахнуло селянське повстання на чолі
з Лук’яном Кобилицею в Буковині. У 1846 р. відбулися селянські повстання в Галичині.
111
www.e-ranok.com.ua
ДІЯЛЬНІСТЬ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ».

ДІЯЛЬНІСТЬ ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ (ГРР)
Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в західноукраїнських землях почалося національне відро-
дження, на чолі якого стало греко-католицьке духовенство. У 1816 р. у Перемишлі в Галичині свяще-
ник Іван Могильницький за підтримкою єпископа Михайла Левицького організував перше просвіт-
ницьке «Товариство греко-католицьких священиків», яке відкривало школи з українською мовою
навчання, видавало українські підручники й брошури для народу.
У 1833—1837 рр. у Львові діяло громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця», засновника-
ми якого були студенти Львівського університету й одночасно греко-католицької духовної семінарії
Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.
У 1837 р. «Руській трійці» вдалося видати в Будапешті альманах «Русалка Дністрова», де були
вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали побут, культуру й геро-
їчне минуле українського народу. Австрійська влада заборонила видання, конфіскувала й знищила
майже весь наклад і притягла його авторів до судової відповідальності.
Під час революції 1848—1849 рр. у Австрійській імперії в західноукраїнських землях активізував-
ся національно-визвольний рух, під впливом якого австрійський уряд пішов на скасування кріпосного
права (1848 р.), проголошення політичних свобод і запровадження парламентського устрою.
Революція сприяла прискоренню самоорганізації українців. 2 травня 1848 р. представники уні-
атського духовенства й української інтелігенції сформували у Львові Головну руську раду на чолі
з єпископом Григорієм Яхимовичем, яка була покликана представляти українців Галичини перед
урядом Австрійської імперії.
15 травня 1848 р. у Львові стала виходити перша газета, друкована українською мовою «Зоря
Галицька», яка сприяла швидкому піднесенню національної свідомості населення і готувала його до
участі в політичному житті.
10 липня 1848 р. почав роботу австрійський парламент, у якому інтереси українців представляли
39 депутатів. Вони запропонували парламентові розглянути питання про територіально-національний
поділ Галичини на Східну (українську) й Західну (польську).
Однак революція 1848—1849 рр. зазнала поразки. Контрреволюційні сили в Австрії перейшли
в контрнаступ: було придушено антиурядове повстання у Львові (1—2 листопада 1848 р.), розпущено
австрійський парламент (8 березня 1849 р.), придушено селянське повстання під проводом Л. Кобили-
ці на Буковині (1848—1850 р.), заборонено діяльність Головної руської ради (1851 р.).
З відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 року

… Ми зібралися і працюватимемо у такий спосіб:
1. Першим нашим завданням буде зберегти віру й поставити наш обряд і права наших священи-
ків і церкви нарівні з правами інших обрядів.
2. Розвивати нашу національність у всіх напрямках: досконаленням нашої мови, заведенням її
у школах вищих і низших, видаванням часописів … поширенням добрих та корисних книжок в укра-
їнській мові та прагненням завести нашу мову в усіх публічних установах і т.п.
1. У яких історичних умовах виникла організація, що виступила із цитованою відозвою? Хто вхо-
див до її складу?
2. Які програмні засади були проголошені Головною руською радою?
3. Яку роль відіграла Головна руська рада в українському національному русі?
112
www.e-ranok.com.ua
Тема 13
ДАТИ
70—80-ті рр. ХVІІІ ст. реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ
1784 р. заснування Львівського університету
1810-1815 рр., 1831 р. «холерні бунти» в Закарпатті
1810—1825 рр. поширення руху опришків під керівництвом Мирона Штолюка
у Прикарпатті
1816 р. заснування в Перемишлі першого на західноукраїнських землях
просвітницького товариства
1833—1837 рр. діяльність у Львові гуртка «Руська трійця»
1837 р. видання «Руською трійцею» альманаху «Русалка Дністрова»
1843—1844 рр. повстання під проводом Л. Кобилиці на Буковині
1846 р. селянські повстання в Галичині
1848 р. активізація національно-визвольного руху в західноукраїнських землях під
час революції в Австрійській імперії, заснування Головної руської ради
липень 1848 р.— робота австрійського парламенту, в якому вперше були представлені
березень 1849 р. депутати від українців
листопад 1848 р. збройне антиурядове повстання у Львові
1848 р. скасування кріпосництва в Галичині й на Буковині
1848—1850 рр. масовий селянський рух на Буковині
1853 р. скасування кріпосництва в Закарпатті
Український громадсько-політичний діяч, керівник селянсько-
го повстанського руху на Буковині, депутат австрійського пар-
ламенту під час революції 1848—1849 рр.
Лук’ян Кобилиця
(1812—1851)
Український громадський та культурно-освітній діяч, греко-
католицький священик, організатор громадсько-культурного
об’єднання «Руська трійця», ініціатор і співавтор альманаху
«Русалка Дністрова», перекладач українською мовою «Слова
о полку Ігоревім».
Маркіян Шашкевич
(1811 — 1843)
113
www.e-ranok.com.ua
Український громадський діяч, поет, фольклорист, один із за-

сновників громадсько-культурного об’єднання «Руська трій-
ця», співавтор альманаху «Русалка Дністрова», перекладач
українською мовою «Слова о полку Ігоревім».
Іван Вагилевич
(1839—1866)
Український поет, історик літератури, етнограф, викладач і рек-
тор Львівського університету, один із засновників громадсько-
культурного об’єднання «Руська трійця», співавтор альманаху
«Русалка Дністрова».
Яків Головацький
(1814—1888)
Український освітній і церковний діяч, учений-філолог, засну-
вав першу на західноукраїнських землях культурно-освітню
громадську організацію «Товариство галицьких греко-
католицьких священиків для поширення письмами просвіти
і культури серед вірних», яка ставила собі за мету видання
українських загальноосвітніх та релігійних книжок.
Іван Могильницький
(1777(1778)–1831)
114
www.e-ranok.com.ua
Тема 14
Тема 14. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
План теми
1. Національне відродження. Поява «Історії русів».
2. Зміни в освіті. Відкриття університетів.
3. Розвиток літератури, мистецтва.
НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. ПОЯВА «ІСТОРІЇ РУСІВ»
Українська культура розвивалася в умовах відсутності власної державності й посилення націо-
нального гноблення з боку Російської та Австрійської імперій. У Наддніпрянській Україні царський
уряд проводив політику русифікації, спрямовану на поширення російської мови та культури.
У Західній Україні культура зазнала значного впливу німецької, польської, румунської, угорської
культур. Однак зростання національної свідомості українців сприяло прояву національних рис в усіх
галузях культури.
Свідченням національного відродження стала поява історико-літературних творів («Записки о Мало-
росії» Я. Марковича, «Енеїда» І. Котляревського, «Історія Русів»), утворення масонських лож у Києві,
Одесі, Харкові, Львові та інших містах. Особливістю масонських лож, що створювалися на українських
землях, було приділення значної уваги у їхній діяльності саме ідеї національного відродження.
ЗМІНИ В ОСВІТІ. ВІДКРИТТЯ УНІВЕРСИТЕТІВ

Освіта була покликана задовольнити потреби держави в освічених людях. Крім початкових шкіл
діяли гімназії, професійні училища, ліцеї (Волинський, Ніжинський, Чернівецький), які надавали
середню освіту й право вступати до вищих навчальних закладів — Харківського (1805 р.), Київського
(1834 р.) університетів і Києво-Могилянської академії (до 1817 р.). Викладання велося російською
мовою в Росії й німецькою мовою в Австрії.
Відомими вченими були історик та етнограф Микола Маркевич («Історія Малоросії»), історик Ми-
кола Костомаров («Богдан Хмельницький», «Мазепа», «Павло Полуботок»), учений-енциклопедист
Михайло Максимович («Про системи рослинного царства», «Основи ботаніки», «Роздуми про приро-
ду»), математики Тимофій Осиповський (тритомний «Курс математики») і Михайло Остроградський
(математичний аналіз, прикладна механіка).
РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МИСТЕЦТВА
Формування нової української літератури було пов’язано з творчістю Івана Котляревського («Ене-
їда», «Наталка-Полтавка»), Григорія Квітки-Основ’яненки («Сватання на Гончарівці»), Тараса Шев-
ченка («Кобзар», «Заповіт»), Миколи Гоголя («Тарас Бульба», «Ревізор»), байкарів Петра Гулака-
Артемовського та Євгена Гребінки.
Поширеними видами культурницької діяльності стали збирання й публікація фольклорних творів
представниками «Руської трійці» Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Голова-
цьким (альманах «Русалка Дністрова»), Миколою Маркевичем («Малоросійські пісні», «Українські
народні пісні», «Збірка українських пісень»).
Започаткувався національний український професійний театр в Харкові (режисер — Г. Квітка-
Основ’яненко) та Полтаві (режисер — І. Котляревський), де у складі театральної трупи був актор
Михайло Щепкін. У професійних театрах ставилися п’єси західноєвропейських, російських та укра-
їнських авторів.
Розвивалося музичне мистецтво, видатними представниками якого були композитори Йосип Віт-
вицький (музичний твір «Україна»), Михайло Вербицький (хори «Заповіт», «Поклін»), Семен Гулак-
Артемовський (опера «Запорожець за Дунаєм»).
Відомими кобзарями, які виконували історичні пісні та думи, були Андрій Шут, Іван Крюков-
ський, Остап Вересай.
Нйвідомішими пам’ятниками архітектури стали Одеський оперний театр (архітектор Ж. Тома де
Томон), Потьомкінські сходи до Чорного моря й Воронцовський палац в Одесі (архітектор Боффо),
115
www.e-ranok.com.ua
Успенський собор у Харкові (архітектори О. Тон і Є. Васильєв), Київський університет (архітектор

В. Беретті).
Створювалися декоративно-пейзажні парки в Умані («Софіївка»), Білій Церкві («Олександрія»).
Значний внесок у розвиток портретного й пейзажного живопису внесли художники Василь Тро-
пінін («Портрет українця»), Тарас Шевченко (серія офортів «Мальовнича Україна»), Іван Сошенко
(«Жіночий портрет»).
З «Історії Русів» (переклад І. Драча)
«Історія Малої Росії до пори нашестя на неї Татар з ханом їхнім Батиєм злучена з Історією всієї Росії
або ж вона і є єдина Історія Російська; бо ж відомо, що початок сеї історії, разом з початком правління
Російського, береться од Князів і Князівств Київських, з прилученням до них лише одного Новгородського
Князя Рюрика, і триває до навали Татар безперервно, а від сього часу буття Малої Росії в Загальній Ро-
сійській Історії ледве згадується; по визволенню ж її від Татар Князем Литовським Гедиміном і зовсім
вона в Російській Історії замовчана. Саме тому пропонована тут Історія Малоросійська писана на два
періоди, тобто до нашестя Татарського екстрактом, а від того нашестя — широко і докладно».
1. У яких історичних умовах з’явився твір, кому належить його авторство?
2. У чому полягала головна ідея трактату, чому був присвячений його зміст?
3. Яку роль відіграла книга в розвиткові українського національного руху?
ДАТИ
1805 р. заснування університету в Харкові за ініціативи В. Каразіна
1817 р. закриття царським урядом Києво-Могилянської академії
1818—1821 рр. існування Полтавського театру
1820 р. відкриття в Ніжині гімназії вищих наук
1834 р. заснування університету Святого Володимира в Києві
1840 р. перше видання «Кобзаря» Т. Шевченка
1846 р. вихід друком «Історії Русів»
Культурно-освітній діяч, поет, байкар, автор байки «Пан та со-
бака», викладач історії та географії, ректор Харківського уні-
верситету в 1841—1849 рр.
Петро Гулак-Артемовський
(1790—1865)
Перший видатний прозаїк нової української літератури, один із
засновників Харківського професійного театру, автор комедій
«Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик», повістей
«Маруся», «Конотопська відьма».
Григорій Квітка-Основ’яненко
(1778—1843)
116
www.e-ranok.com.ua
Тема 14
Учений-природознавець, історик, фольклорист і літерату-

рознавець, перший ректор Київського університету, член-
кореспондент Петербурзької академії наук, автор наукових
праць «Про системи рослинного царства», «Основи ботаніки»,
«Роздуми про природу», видавець фольклорних збірників «Ма-
лоросійські пісні» та ін.
Михайло Максимович
(1804—1873)
Математик і педагог, академік Петербурзької, Паризької, Рим-
ської та Туринської акдемій наук, автор наукових праць із мате-
матичного аналізу, математичної фізики, аналітичної механіки,
теорії імовірності.
Михайло Остроградський
(1801—1861)
Освітній і громадський діяч, учений, автор наукових праць з
агрономії, метеорології, кліматології, винахідник парового
опалення й технології видобування селітри, ініціатор відкриття
Харківського університету.
Василь Каразін
(1773—1842)
117
www.e-ranok.com.ua
1. Яким був головний результат революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії для населення захід-
ноукраїнських земель?
А заснування інтелігенцією Головної руської ради
Б вихід першої української газети «Зоря Галицька»
В скасування кріпосної залежності селян Галичини
Г проведення виборів до австрійського парламенту
2. Якою цифрою позначено на карті місто, де діяло

громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця»?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Якому напрямку мистецтва притаманні інтерес до духовного світу людини, прагнення до свободи
і самовдосконалення, суперечність між надзвичайною особистістю та навколишнім життям?
А бароко Б класицизму
В модернізму Г романтизму
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами видатних діячів української культу-
ри першої половини ХІХ ст.
1 учений, просвітник, автор наукових праць з агрономії, метеорології, клі- А Я. Головацький
матології, ініціатор відкриття Харківського університету Б В. Каразін
2 поет, етнограф, історик літератури, співавтор альманаху «Русалка Дні- В М. Максимович
строва», ректор і викладач Львівського університету Г І. Сошенко
3 учений-природознавець, автор наукових праць «Основи ботаніки», «Роз- Д М. Шашкевич
думи про природу», ректор Київського університету
4 живописець, викладач малювання в гімназіях Ніжина та Києва, автор
картин «Жіночий портрет», «Хлопчики-рибалки»
5. Установіть послідовність подій культурно-освітнього життя на українських землях у першій по-
ловині ХІХ ст.
А заснування Київського університету Святого Володимира
Б відкриття університету в Харкові за ініціативи В. Каразіна
В утворення Руського інституту при Львівському університеті
Г вихід друком поеми «Енеїда» І. Котляревського в Петербурзі
6. Які положення характеризують розвиток сільського господарства Західної України в першій по-
ловині ХІХ ст.?
1 початок масової трудової еміграції
3 безземелля й малоземелля селянства
4 широке застосування найманої праці
5 збільшення селянських повинностей
6 використання косарок, віялок, сіялок
118
www.e-ranok.com.ua
Тема 15
Тема 15. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУгІЙ

ПОЛОВИНІ ХІХ ст. (23 тиждень)
1. Що стало наслідком аграрної реформи 1861 р. для розвитку сільского господарства Наддніпрян-
ської України?
А початок масової трудової еміграції населення
Б вирішення проблеми аграрного перенаселення
В скасування землеволодіння поміщиків і церкви
Г ліквідація безземелля та малоземелля селянства
2. Територію поширення якого руху другої половини

ХІХ ст. заштриховано на картосхемі?
А культурно-просвітницького руху хлопоманів
Б польського національно-визвольного повстання
В культурно-просвітницької діяльності громад
Г організованого народниками «ходіння в народ»
3. Як називали представників національно-культурного руху в Україні, які вивчали українську мову,

історію й культуру, прагнули зближення з народом та демократизації суспільства?
А москвофіли Б народники В радикали Г хлопомани
4. Установіть відповідність між прізвищами українських громадсько-політичних діячів та їх характе-
ристиками.
1 революціонер-народник, член гуртка «Київська комуна», учасник «хо- А В. Антонович
діння в народ», ініціатор «Чигиринської змови» Б Г. Галаган
2 етнограф, поет, ініціатор створення Південно-Західного відділу Ро- В М. Драгоманов
сійського географічного товариства, автор вірша «Ще не вмерла Укра- Г Я. Стефанович
їна...» Д П. Чубинський
3 меценат, голова Південно-Західного відділу Російського географічного
товариства, ініціатор відкриття музею українського народного побуту
4 археолог, історик, один із засновників Київської громади, голова Істо-
ричного товариства Нестора Літописця, представник хлопоманів
5. Установіть послідовність запровадження реформ адміністративно-політичного управління 60—
70 рр. ХІХ ст. у Наддніпрянській Україні.
А земська реформа Б міська реформа
В освітня реформа Г селянська реформа
6. Які положення характеризують розвиток ринкових відносин у промисловості Наддніпрянської

України в другій половині ХІХ ст.?
1 переважання дрібних підприємств
2 застосування вільнонайманої праці
4 надання пільг місцевим підприємцям
5 завершення промислового перевороту
6 формування фабричної промисловості
119
www.e-ranok.com.ua
Тема 15. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУгІЙ

ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
План теми
1. Реформи 60–70-х рр. ХІХ ст. і процеси модернізації в Україні.
2. Політика російського царизму щодо України.
3. Розвиток громадівського руху. Діяльність Південно-Західного відділу Російського географіч-
ного товариства.
РЕФОРМИ 60—70-Х РР. ХІХ СТ. І ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
У середині XIX ст. різко загострилася криза кріпосницької системи, що виявилося у відставанні
Росії від передових країн Заходу, її поразці в Кримській війні 1853—1856 рр., збільшенні кількості се-
лянських повстань («Київська козаччина» 1855 р., похід селян «у Таврію за волею» 1856 р.). Усі верстви
населення (інтелігенція, селяни, підприємці й навіть поміщики) розуміли необхідність здійснення
селянської реформи.
19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ підписав «Положення про селян» і «Мані-
фест» про скасування кріпосного права. Селяни одержали особисту свободу й громадянські права.
За отримані земельні наділи, які часто були меншими й гіршими, ніж попередні, селяни повинні були
заплатити поміщикам викуп. Через відсутність належної суми грошей вони мусили брати їх в борг
у держави, а потім сплачувати одержану позику з відсотками протягом 49 років. До укладання ви-
купної угоди з поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов’язаними й за користування наділами
змушені були відпрацьовувати панщину або платити оброк. Зберігалася громада як засіб суворого
виконання селянами повинностей, оскільки з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо,
а вся громада в цілому. Для розв’язання спорів між селянами й поміщиками було створено інститут
мирових посередників, які призначалися виключно з дворян.
Селянська реформа сприяла розвитку капіталістичних відносин, однак зберігала кріпосницькі пе-
режитки (поміщицьке землеволодіння, безземелля й малоземелля селян, високі викупні платежі, по-
винності тимчасовозобов’язаних селян).
Скасування кріпосного права викликало необхідність проведення реформ адміністративно–
політичного управління: реформи місцевого самоврядування, військової, судової, фінансової та освіт-
ньої.
Реформи 60—70 рр. ХІХ ст. у Наддніпрянській Україні
Назва і дата
проведення Основні заходи реформи
реформи
Селянська реформа Скасування кріпосного права, надання селянам особистої свободи й громадян-
1861 р. ських прав, викуп селянами земельних наділів у поміщиків, виконання селяна-
ми повинностей до укладення викупної угоди, збереження селянської громади,
створення інституту мирових посередників для розв’язання спорів між селя-
нами й поміщиками
Судова реформа Створення єдиного для всіх безстанового суду, здійснення судочинства за
1864 р. участі прокурора, адвоката й присяжних засідателів, запровадження відкритих
судових засідань, на яких могли бути присутні представники преси й усі бажа-
ючі, незалежність суду від адміністрації (міністрів, губернаторів)
Земська реформа Створення виборних усестанових органів місцевого самоврядування
1864 р. в губерніях і повітах (земства) та містах (міські думи), які займалися господар-
Міська реформа ськими та культурними справами, зокрема розбудовою шкіл, лікарень, доріг,
1870 р. організацією агрономічної та поштової служби, благоустроєм міст, промисло-
вістю, торгівлею
120
www.e-ranok.com.ua
Тема 15
Військова реформа Запровадження загальної військової повинності, скорочення терміну служби
1862—1877 рр. до 6 років у сухопутних військах і до 7 років у флоті, заборона тілесних по-
карань, переозброєння й переобмундирування армії, засновування військових
гімназій, юнкерських училищ для підготовки офіцерів
Фінансова реформа Заснування Державного банку, розширення мережі приватних банків, удоско-
1860—1864 рр. налення податкової системи, публікація в пресі всіх доходів й витрат держави
Освітня реформа Уведення єдиної системи початкової освіти, збільшення кількості шкіл, учи-
1863—1864 рр. лищ, реальних і класичних гімназій, започаткування вищої освіти для жінок,
надання автономії університетам у навчальних справах
Реформи 60—70-х рр. XIX ст. справили позитивний вплив на соціально-економічний розвиток сус-
пільства, сприяли розвитку ринкових відносин у сільському господарстві й промисловості. Однак
реформи не порушили основ політичного устрою — Росія залишалася абсолютною монархією з жор-
стоким політичним режимом.
Економічний розвиток Наддніпрянської України у 60—90-х рр. ХІХ ст.
Галузь
Особливості розвитку економіки
економіки
Сільське У сільському господарстві діяли дві системи господарювання: ринкова система,
господарство при якій застосовувалася вільнонаймана праця селян за договором із викорис-
танням сільгосптехніки й добрив, і відробіткова система, при якій застосовува-
лася примусова праця селян зі своїм інвентарем у господарстві поміщика за взяті
в борг зерно, інвентар та ін.
Піднесення сільського господарства проявилося в розвитку товарного рільни-
цтва (вирощуванні зернових культур, кукурудзи, льону, тютюну, цукрових буря-
ків), розвитку тваринництва (розведенні великої рогатої худоби, овець, свиней,
коней), застосуванні сільськогосподарської техніки (парових двигунів, молота-
рок, жниварок, віялок), поширенні застосування вільнонайманої праці (батра-
ків) розвитку сільськогосподарчої кооперації (створенні артілей, споживспілок),
подальшому соціальному розшаруванні селянства (заможні селяни, середняки,
бідняки), початку трудової еміграції українців до Кубані, Поволжжя, Сибіру
Промисловість У промисловості завершився промисловий переворот. Розвивалися вугільна
(Донбас), залізорудна (Кривий Ріг), металургійна (Олександрівськ, Катерино-
слав, Юзівка), машинобудівна (Харків, Луганськ, Миколаїв), цукрова (Право-
бережжя) галузі. Сформувалися два центри важкої промисловості — Донецький
басейн і Дніпровський промисловий район. Пожвавилися інвестиції інозем-
ного капіталу (англійського, французького, німецького, бельгійського та ін.)
у промисловість. На початку ХХ ст. Україна давала 70% загальноімперського ви-
добутку вугілля, близько 50% виплавки чавуну та сталі, 90% виробництва цукру
Торгівля Розвивалася внутрішня та зовнішня торгівля: Україна експортувала пшеницю,
ячмінь, вовну, м’ясо, сукно, імпортувала машини, шовк, бавовну, чай, каву, рис,
прянощі. Розвивалася ярмаркова торгівля (у Харкові, Києві, Полтаві, Житомирі,
Білій Церкві), чумацький промисел (транспортування зерна, солі, риби), ство-
рювалися біржі для продажу великих партій товарів (Київська, Одеська, Харків-
ська, Миколаївська та ін.)
Транспорт Розгорнулося залізничне будівництво (Одеса—Балта, Київ—Одеса, Курськ—
Харків—Севастополь, Донбас—Кривий Ріг та ін.).
Розвивався водний транспорт, зростали морські порти (Миколаїв, Херсон,
Маріуполь, Керч)
121
www.e-ranok.com.ua
ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ щОДО УКРАЇНИ

У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення укра-
їнського народу. У 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про
заборону друкування українською мовою шкільних і релігійних видань. 1876 р. імператор Олександр
ІІ видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й вве-
зення в Україну будь-яких українських книг, п’єс, пісень, використання української мови в початкових
школах, судах і державних установах.
Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби. У Наддніпрянській
Україні, як і раніше, розвивалися український, російський і польський визвольні рухи.
ǬȍȤȳȜțȍșȪțȜ

ȏȖȕȏȜșȪțȖȗȞȡȣ
țȍȡȘȞȍȴțȟȪȘȖȣ
ȕȓȚșȭȣȒȞȡȐȜȴ

ȝȜșȜȏȖțȖǴȄǴȟȠ

ǯȜȟȳȗȟȪȘȖȗ ǲȘȞȍȴțȟȪȘȖȗ ǮȜșȪȟȪȘȖȗ
ǪȳȘȏȳȒȍȤȳȭ ǮȜȟȠȡȝȜȏȖȗ
ȟȍȚȜȒȓȞȔȍȏȟȠȏȍ ȝȓȞȓȣȳȒȏȳȒ ǠȳȒțȜȏșȓțțȭ
ȳȘȞȳȝȜȟțȜȐȜȝȞȍȏȍ ȘȡșȪȠȡȞțȜ ȒȓȞȔȍȏțȜȴ
ȦșȭȣȜȚ ȝȞȜȟȏȳȠțȖȤȪȘȜȴ țȓȕȍșȓȔțȜȟȠȳ
ȒȓȞȔȍȏțȜȐȜ ȒȳȭșȪțȜȟȠȳȒȜ ǮȜșȪȧȳ
ȝȓȞȓȏȜȞȜȠȡ ȝȜșȳȠȖȥțȜȴ
ǡȞȜȚȍȒȳȏȟȪȘȖȗ ǮȜșȪȟȪȘȓ
jǴȜȒȳțțȭ Ȟȡȣ ȍțȠȖȞȜȟȳȗȟȪȘȓ
ȏțȍȞȜȒx ȟȠȏȜȞȓțțȭ țȍȤȳȜțȍșȪțȜ
jǶȖȐȖȞȖțȟȪȍȘȍ ȜȞȐȍțȳȕȍȤȳȴ ȏȖȕȏȜșȪțȓ
ȝȜȏȟȠȍțțȭțȍ
ȕȚȜȏȍx jǟȞȍȠȟȠȏȜ ǮȞȍȏȜȎȓȞȓȔțȳȗ
ȠȍȞȍȟȳȏȤȳȏx ǲȘȞȍȴțȳ
Основні течії національно-визвольного руху на українських землях у другій половині ХІХ ст.
122
www.e-ranok.com.ua
Тема 15
РОЗВИТОК ГРОМАДІВСЬКОГО РУХУ. ЗАСНУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІВДЕННО-

ЗАХІДНОГО ВІДДІЛУ РОСІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
Становлення українського національно-визвольного руху було пов’язано з діяльністю громад. Гро-
мади — організації української інтелігенції, які займалися культурно-просвітницькою діяльністю:
вивчали українську мову, історію та культуру, організовували недільні школи й гуртки просвітни-
цтва, видавали популярну й наукову літературу.
У 1859 р. у Петербурзі виникла перша українська громада за участю Миколи Костомарова, Васи-
ля Бєлозерського, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, які у 1861—1862 рр. видавали україн-
ський громадсько-політичний і літературний журнал «Основа».
У 1860 р. виникла громада в Києві за участю Володимира Антоновича, Михайла Драгомано-
ва, Павла Чубинського. У 1873 р. громадівці створили Історичне товариство Нестора Літописця
й заснували «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства», головою якого став
Григорій Галаган. У 1874—1875 рр. громадівці видавали газету «Київський телеграф», у якій друку-
валися статті на гострі соціально-економічні й політичні теми.
Громади діяли у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах Наддніпрянської України. Піс-
ля Ємського указу почалося розмежування громадівського руху: молодь, яку не задовольняла суто
культурницька діяльність «старих громад», стала об’єднуватися у «молоді громади» й займатися
політичною діяльністю.
У 1892 р. виникла таємна студентська організація «Братство тарасівців» за участю Івана Липи,
Бориса Грінченко, Миколи Міхновського, яка проголосила метою своєї діяльності створення неза-
лежної соборної Української держави. Український національно-визвольний рух перейшов від куль-
турницького до політичного етапу розвитку.

З місцевого Положення про поземельний устрій селян, оселених на поміщицьких землях
у губерніях: Київській, Подільській і Волинській (19 лютого 1861 р.)
Громадська земля, височайше затверджена правилами 26 травня 1847 і 29 грудня 1848 року, яка
визнана незмінною і недоторканною, залишається в попередньому її розмірі, в постійному кори-
стуванні тимчасово зобов’язаних селян кожної сільської громади за визначені в цьому Положенні
повинності.
Поміщик ні в якому разі не зобов’язаний збільшувати затверджений за селянами … громадський
наділ новими до нього прирізками з панської землі…
1. Які історичні умови спричинили появу цитованого документа?
2. Проведення якої реформи він передбачав? Розкрийте основні умови її проведення?
3. Які наслідки мало проведення даної реформи? У чому полягає її історичне значення?
Земства виборні загальностанові органи місцевого самоврядування в губерніях Росій-
ської імперії, які займалися господарськими та культурними справами.
Громадівський рух громадсько-політичний рух, учасники якого віддавали перевагу не політичній
діяльності, а культурно-просвітницькій роботі серед населення.
«Братство таємна студентська організація, яка мала осередки в Харкові, Києві, Одесі, Пол-
тарасівців» таві та визначала метою своєї діяльності здобуття незалежності України.
123
www.e-ranok.com.ua
ДАТИ
1853–1856 рр. участь Росії в Кримській війні з Великою Британією, Францією, Османською
імперією
1856–1859 рр. діяльність Харківсько-Київського студентського таємного товариства
1857 р. створення таємного комітету для підготовки реформи в Росії
1859 р. виникнення першої громади, відкриття в Києві першої в Російській імперії не-
дільної школи
1860 р. початок громадівського руху в Україні, створення в Києві Української громади
60–90-ті рр. ХІХ ст. Формування в Україні Донецького вугільно-металургійного, Криворізького за-
лізорудного, Нікопольського марганцевого промислових центрів; прискорений
розвиток зернового і цукробурякового виробництва
1861–1862 рр. видання в Петербурзі першого українського журналу «Основа»
19 лютого 1861 р. скасування імператором Олександром ІІ кріпосного права в Російській імперії
1861 р. створення російської революційної організації «Земля і воля»
Початок 60-х рр. діяльність «хлопоманів»
ХІХ ст.
1863 р. видання Валуєвського циркуляру про заборону друкування українською
мовою наукових, освітніх і релігійних видань
1863–1864 рр. польське національно-визвольне повстання проти Росії, яке охопило й Право-
бережну Україну
1860–1864 рр. проведення фінансової реформи в Російській імперії
1862–1874 рр. здійснення військової реформи в Російській імперії
1864 р. проведення судової, земської та шкільної реформ у Російській імперії
1865 р. реформа в галузі цензури
1866 р. відкриття першої в Україні залізниці Балта–Одеса (219 верст)
Початок 70-х рр. відновлення громадівського руху
ХІХ ст.
70-ті рр. ХІХ ст. діяльність в Україні «чайковців» і «Київської комуни»
1870 р. здійснення реформи міського самоврядування в Російській імперії
1873 р. створення Історичного товариства Нестора Літописця, заснування Південно-
Західного відділу Російського географічного товариства
1874 р. здійснення народниками масового «ходіння в народ»
1875 р. початок діяльності гуртка «Південних бунтарів»
1876 р. видання імператором Олександром ІІ Емського указу про повну заборону
української мови
1877 р. створення «Таємної дружини», «Чигиринська змова»
1878 р. початок закордонної діяльності Михайла Драгоманова
1883 р. скасування категорії тимчасовозобов’язаних селян у Російській імперії
1892–1893 рр. виникнення таємної студентської організації «Братство тарасівців»
124
www.e-ranok.com.ua
Тема 15
Український історик, археолог, етнограф, один із засновників Київ-

ської громади, голова Історичного товариства Нестора Літописця,
професор історії Київського університету, представник угрупування
так званих хлопоманів.
Володимир Антонович
(1834—1908)
Український громадсько-політичний діяч, історик, письменник, пу-
бліцист, один із засновників громади в Києві, діяч Південно-Західного
відділу Російського географічного товариства.
Михайло Драгоманов
(1841—1895)
Етнограф, поет, громадський діяч, учасник Київської громади, член
редколегії газети «Київський телеграф», один з ініціаторів створення
Південно-Західного відділу Російського географічного товариства,
автор вірша «Ще не вмерла України...»
Павло Чубинський
(1839—1884)
Український громадсько-політичний діяч, письменник, учений, один
із засновників «Братства тарасівців», лідер Української радикальної
партії, голова київської «Просвіти».
Борис Грінченко
(1863—1910)
125
www.e-ranok.com.ua
1. Яке твердження розкриває зміст Маніфесту російського імператора Олександра ІІ про скасування
кріпосного права?
А селяни звільнялися без землі або з невеликими наділами без викупу
Б селяни одержували земельні наділи після укладення викупної угоди
В селяни переселялися на малоосвоєні землі Далекого Сходу й Сибіру
Г селяни виходили з общини і отримували землю у приватну власність
2. Які галузі промисловості найшвидше розвивалися
в губернії, територію якої заштриховано на карті?
А металургійна, вугільна, машинобудівна
Б деревообробна, харчова, текстильна
В хімічна, цукрова, нафтопереробна
Г нафтова, залізорудна, деревообробна
3. Якого року було видано указ, витяг із якого наведено?

«Государ імператор… наказав: не допускати ввезення в межі імперії… будь-яких книг і брошур, що
видаються за кордоном малоруською говіркою; друкування і видання в імперії оригінальних творів
і перекладів на тому ж наріччі заборонити…; заборонити також різні сценічні вистави й читання
на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот…».
А 1861 р. Б 1863 р. В 1873 р. Г 1876 р.
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують економічний розви-
ток України в другій половині ХІХ ст.
1 переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи А кооперативний рух
й вільних земель Б модернізація суспільства
2 перехід від ручного до машинного виробництва, від мануфак- В промисловий переворот
тур до заводів і фабрик Г трудова еміграція
3 утворення об’єднань людей для здійснення спільної господар- Д чумацький промисел
ської діяльності
4 зміни в економічному й політичному житті суспільства відпо-
відно до сучасних вимог
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя в Наддніпрянській Україні у другій
половині ХІХ ст.
А заснування української громади в Києві
Б видання в Петербурзі журналу «Основа»
В відкриття в Києві першої недільної школи
Г утворення організації «Братство тарасівців»
6. Хто із суспільно-політичних діячів стали засновниками громадівського руху наприкінці 50-х — на

початку 60-х рр. ХІХ ст.?
1 В. Антонович 2 І. Вагилевич
3 М. Драгоманов 4 Я. Головацький
5 П. Чубинський 6 М. Шашкевич
126
www.e-ranok.com.ua
Тема 16
Теми 16—17. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ

(АВСТРО-УгОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУгІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. КУЛЬТУРА
УКРАЇНИ В ДРУгІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ ст. (24—25 тижні)
1. Як називається створення добровільних об’єднань людей для здійснення спільної господарської
діяльності на пайових засадах?
А аграрне перенаселення Б кооперативний рух
В промисловий переворот Г трудова еміграція
2. Яка політична партія Західної України проголосила програму, уривок із якої наведено?
«Зваживши, що… обідві наші старші партії — народовська і москвофільська… не в змозі заспоко-
їти потреб [нашого простого народу й інтелігенції] — ми… виступаємо… з ось якою програмою:
у справах суспільно-економічних… хочемо колективного устрою праці й колективної власності
засобів продукційних…»
А Русько-українська радикальна партія
Б Українська демократично-радикальна партія
В Українська національно-демократична партія
Г Українська соціал-демократична партія
3. Якою цифрою позначено на карті місто, де було створено
Літературне (згодом Наукове) товариство ім. Т. Шевченка?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між прізвищами українських громадсько-політичних діячів другої поло-

вини ХІХ ст. та їх характеристиками.
1 публіцист, член Української радикальної та Української соціал- А Ю. Бачинський
демократичної партій, автор праці «Україна поневолена» Б М. Грушевський
2 історик, голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка, професор Львів- В Є. Левицький
ського університету, автор «Історії України-Русі» Г М. Павлик
3 письменник, публіцист, редактор народовецької газети «Батьківщина», Д І. Франко
один із засновників Української радикальної партії
4 поет, учений, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, співзаснов-
ник Української радикальної партії, автор повісті «Захар Беркут»
5. Установіть послідовність подій культурного життя в Україні у другій половині ХІХ ст.
А заснування українською інтелігенцією Київської громади
Б написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна…»
В відкриття в Одесі першого в Південній Україні університету
Г створення у Львові першого осередку товариства «Просвіта»
6. Що характеризує розвиток ринкових відносин у промисловості Західної України в другій половині

ХІХ ст.?
1 переважання великих підприємств 2 застосування вільнонайманої праці
3 розвиток фабричної промисловості 4 низька продуктивність виробництва
5 надання пільг місцевим підприємцям 6 завершення промислового перевороту
127
www.e-ranok.com.ua
Тема 16. ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ

(АВСТРО-УгОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУгІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
План теми
1. Національна політика австрійського уряду щодо українських земель.
2. Розвиток кооперативного руху, трудова еміграція.
3. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у 60—90-х рр. ХІХ ст. Діяльність
культурно-освітнього товариства «Просвіта».
4. Політизація національного руху й утворення перших політичних партій: Русько-української
радикальної партії (РУРП), Української Національно-демократичної партії (УНДП), Україн-
ської соціал-демократичної партії (УСДП).
НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ щОДО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Поразка революції 1848—1849 рр. в Австрійської імперії призвела до посилення політичної реакції.
Однак у 60-ті рр. XIX ст. австрійський уряд був змушений провести реформи, у результаті яких було
прийнято Конституцію (1867 р.), перетворено унітарну Австрійську імперію на дуальну Австро-
Угорську імперію (1868 р.), надано обмежену внутрішню автономію Галичині й Буковині. Закарпаття
залишилося частиною Угорщини й самоврядування не отримало.
Австрійський уряд намагався перешкодити формуванню української нації й асимілювати укра-
їнське населення, що виявилося в порушенні проголошеної Конституцією рівноправності всіх гро-
мадян в адміністративних, судових і навчальних закладах, обмеженні викладання українською мо-
вою в школах, зайнятті керівних посад лише особами австрійської, угорської й польської національ-
ностей.
РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО РУХУ, ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ

Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття залишалися внутрішніми колоніями Австрій-
ської імперії й служили ринком збуту товарів і джерелом сировини та сільськогосподарської продук-
ції. Скасування кріпосного права під час революції 1848—1849 рр. в Австрійської імперії сприяло роз-
витку ринкових відносин в економіці західноукраїнських земель. Аграрне перенаселення, повільний
розвиток промисловості, демографічний бум призвели до початку трудової еміграції українців до
Росії, Німеччини, Румунії, Австрії, Угорщини й навіть до Канади, США, Бразилії й Австралії.
Галузь
Особливості розвитку економіки
економіки
Сільське Основою економіки залишалося сільське господарство, у якому було зайнято
господарство 75—85% населення. Незважаючи на залишки кріпацтва (панування поміщи-
цького землеволодіння, великі викупні платежі, малоземелля й безземелля се-
лян), розвивалися ринкові відносини: застосовувалася вільнонаймана праця,
сільськогосподарська техніка, поглиблювалася спеціалізація районів, виникали
кооперативи
Промисловість У 70—90-х рр. XIX ст. почалося формування фабрично-заводської промисло-
вості, провідними галузями якої були нафтова, вугільна, соляна, лісова та хар-
чова. Однак промисловий переворот у Західній Україні відбувся пізніше, ніж
у центральних і західних регіонах Австрійської імперії, тому великих підпри-
ємств було дуже мало (5%), переважала середня, дрібна й кустарно-реміснича
промисловість
128
www.e-ranok.com.ua
Тема 16
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 60—90-Х РР. ХІХ СТ.
ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»
Політика національного гноблення сприяла активізації українського суспільно-політичного руху,
в якому існували три течії: москвофіли, народовці та радикали.
Течії суспільно-політичного Погляди учасників суспільно- Діяльність учасників
руху, представники політичного руху суспільно-політичного руху
Москвофільська течія Москвофіли заперечували іс- Створювали бібліотеки, чи-
поміщики, селяни, інтелігенція нування окремого українського тальні, школи, видавали газету
(Б. Дідицький, І. Наумович) народу, його мови та культури, «Слово», заснували громадсько-
прагнули приєднати західно- політичну організацію «Руська
українські землі до Російської рада» (1870 р.)
імперії
Народовська течія Народовці визнавали існування Заснували газети «Діло» й «Бать-
інтелігенція, студенти, греко- українського народу, прагнули ківщина», утворили у Львові
католицькі священики пробудження національної сві- культурно-просвітницьке това-
(В. Барвінський, домості українців, виступали за риство «Просвіта» (1868 р.),
В. Навроцький) єдність усіх українських земель, Літературне товариство ім. Т.
уважали основним напрямком Шевченка (1873 р.), (Науко-
своєї діяльності культурно- ве товариство ім. Т. Шевченка,
просвітницьку роботу 1892 р.)
Радикальна течія Радикали виступали за націо- Видавали журнал «Друг», захи-
молода інтелігенція нальне й соціальне визволення щали інтереси селян і робітників
(І. Франко, М. Павлик) українців, об’єднання всіх укра- у конкретних справах, створили
їнських земель в єдину державу, політичну організацію «Народ-
прагнули надати українському на рада» (1885 р.), заснували
визвольному рухові політично- Русько-українську радикальну
го характеру партію (1890 р.)
ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ Й УТВОРЕННЯ ПЕРШИХ ПОЛІТИЧНИХ

ПАРТІЙ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
Національно-визвольний рух у Західній Україні розвивався по висхідній лінії. У 90-х рр. XIX ст.
керівниками національно-визвольного руху стали новоутворені політичні партії: Русько-українська
радикальна партія (РУРП), Українська національно-демократична партія (УНДП), Українська
соціал-демократична партія (УСДП).
Назва партії Лідери Програма діяльності
Русько-українська І. Франко, Утвердження соціалізму, демократизація суспільного
радикальна партія М. Павлик, життя, обстоювання соціальних інтересів селян, автоно-
(РУРП) (1890 р.) Є. Левицький мія України у складі Австро-Угорщини, згодом здобуття
Україною незалежності
Українська на- І. Франко, Пробудження національної свідомості, пропагування на-
ціонально-демо- Є. Левицький, ціональної єдності українців, створення соборної неза-
кратична партія М. Грушевський лежної Української держави
(УНДП) (1899 р.)
Українська соціал- М. Ганкевич, Побудова соціалізму шляхом реформ, захист соціальних
демократична партія Д. Бачинський, інтересів робітників, створення соборної Української
(УСДП) (1899 р.) С. Вітик держави з республіканським устроєм
129
www.e-ranok.com.ua
Еволюцію поглядів на майбутнє України від автономізму до незалежності прискорила брошура ра-
дикала Ю. Бачинського «Україна іrrеdеntа» (1895 р.), де вперше було висунуто й аргументовано ідею
здобуття Україною повної політичної самостійності.
З програми Русько-української радикальної партії
«1) В справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками
наукового соціалізму, т. є. хочемо колектівного устрою правці і колективної власності средств про-
дукційних
2) В справах політичних хочемо політичної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сум-
ліня, забезпечення кожній одиниці, без ріжниці пола, як найповнішого впливу на рішанє всіх питань
політичного життя; автономії громад, повітів, крайів, у справах, котрі тілько йіх дотикають; уді-
лено кожному народови можності як найповнішого розвою культурного …»
1. Коли і ким була заснована Русько-українська радикальна партія? Які чинники вплинули на її
заснування?
2. Чим відрізняються програмні положення РУРП від програм політичних та національних органі-
зацій, що існували в Україні до її створення?
3. Як ви вважаєте, наскільки відповідають програмні положення РУРП тим, що проголошувалися
в ті часи аналогічним організаціями інших європейських держав? Про що це свідчить?
ДАТИ
Початок 60-х рр. зародження руху народовців
ХІХ ст.
1861 р. початок роботи Галицького сейму
Друга половина оформлення москвофільської течії в суспільному русі Західної України
60-х рр. ХІХ ст.
1867 р. прийняття Конституції Австрійської імперії
1868 р. створення у Львові першого осередку культурно-освітнього товариства
«Просвіта»
1868 р. перетворення унітарної Австрійської імперії в двоїсту Австро-Угорську імперію
70–80-ті рр. ХІХ ст. наростання страйкового руху робітників Галичини
1873 р. створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р. —
наукове товариство ім. Т. Шевченка)
1875 р. заснування Чернівецького університету
1885 р. утворення народовцями «Народної ради»
1885–1886 рр. найвище піднесення селянського руху в Галичині
Кінець ХІХ ст. початок масової міграції із Західної України
1890 р. створення Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої
української політичної партії в Галичині
1891 р. проведення першого селянського віче (м. Коломия)
1896 р. видання Ю. Бачинським брошури «Україна irredenta»
1899 р. створення Української національно-демократичної партії (УНДП) та
Української соціал-демократичної партії (УСДП) в Галичині
130
www.e-ranok.com.ua
Тема 16
теРмінологічний словник
Трудова міграція переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи, вільних земель для
сільськогосподарської діяльності.
Українофіли представники суспільно-політичного руху в Україні в другій половині ХІХ —
на початку ХХ ст., які вивчали українську мову, історію, культуру й займалися
культурно-просвітницькою діяльностю (хлопомани, народовці).
Москвофіли представники суспільно-політичного руху в Західній Україні в другій половині
ХІХ — на початку ХХ ст., які прагнули приєднання західноукраїнських земель
до Російської імперії.
Народовці представники суспільно-політичного руху в Західній Україні у 60—90-х рр.
ХІХ ст., які вважали основним питанням своєї діяльності не політичну боротьбу,
а культурно-просвітницьку діяльність.
Партія організація передової, найбільш активної й свідомої частини населення, що
має спільні ідеї та інтереси і діє на основі спеціальної програми.
«Нова ера» політика українсько-австрійсько-польського порозуміння (компромісу)
в Галичині у 1890 р., яка полягала в лояльному ставленні народовців до імперії
Габсбургів узамін на поступки українцям у культурно-освітньої галузі.
Український громадський діяч, публіцист, член Української ради-
кальної партії, з 1899 р. — Української соціал-демократичної партії,
автор праці «Україна irredenta».
Юліан Бачинський
(1870—1940)
Політичний і державний діяч, історик, голова Наукового товариства
ім. Т. Шевченка, завідуючий кафедрою історії України Львівського
університету, автор 10-томної «Історії України-Русі», один із спів-
засновників Української демократичної партії.
Михайло Грушевський
(1866—1934)
Євген Левицький Український громадсько-політичний діяч, публіцист, ініціатор
(1870–1925) створення Української радикальної партії, з 1899 р. — Української
національно-демократичної партії.
Український громадський і культурно-освітній діяч, публіцист,
письменник, редактор народовецької газети «Батьківщина», один із
засновників Української радикальної партії.
Михайло Павлик
(1853—1915)
131
www.e-ranok.com.ua
Український поет, учений, громадський діяч, член Наукового това-

риства ім. Т. Шевченка, один із засновників Української радикаль-
ної партії, автор віршів «Каменяр», «Вічний революціонер», повісті
«Захар Беркут», драми «Украдене щастя».
Іван Франко
(1856—1916)
132
www.e-ranok.com.ua
Тема 17
Тема 17. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУгІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ ст.

План теми
1. Піднесення української культури. Українські підприємці-благодійники.
2. Освіта. Розвиток науки.
3. Розвиток літератури, музичного, образотворчого, театрального мистецтва.
4. Церковне життя.
ПІДНЕСЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ-БЛАГОДІЙНИКИ
Розвиток української культури відбувався в несприятливих умовах панування в Україні імперських
режимів Росії й Австро-Угорщини. Усупереч перепонам, які чинили російський та австро-угорський
уряди, національна інтелігенція ставала впливовою силою, здатною підняти національну свідомість
і спрямувати культурний розвиток.
В українській літературі та мистецтві розвивалися різноманітні художні напрями:
• романтизм — художній напрям, якому притаманні інтерес до духовного світу людини, праг-
нення до свободи і самовдосконалення;
• реалізм — художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер
життя й духовного світу людини;
• модернізм — сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій кла-
сичного мистецтва й пошуком нових форм.
Прогрес української культури був пов’язаний із меценатською діяльністю підприємців Терещенків
і Симиренків, які віддавали значні кошти на розвиток освіти, матеріально підтримували діячів науки,
літератури й мистецтва. Завдяки зусиллям меценатів і благодійників відкривалися бібліотеки, істо-
ричні й художні музеї.
ОСВІТА. РОЗВИТОК НАУКИ
У системі освіти сталися позитивні зміни, зумовлені зростанням потреби суспільства в освіче-
них людях. Розширилася мережа початкових (народні училища, земські та недільні школи), середніх
(класичні гімназії і реальні училища) і вищих навчальних закладів (Новоросійський (1865 р.) і Черні-
вецький університети, політехнічні інститути у Львові та Києві, технологічний інститут у Харкові,
академія ветеринарної медицини у Львові). Однак освіта залишалася недосяжною для більшості на-
селення.
Великий крок у розвиток науки внесли біолог Ілля Мечников (заснування бактеріологічної станції,
лікування чуми, холери, тифу, туберкульозу), епідеміолог Данило Заболотний (визначення методів
боротьби з чумою, холерою), філолог Агатангел Кримський (вивчення походження та історії україн-
ської мови), історики Володимир Антонович («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі
на Україні»), Михайло Грушевський («Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі»), Дмитро
Яворницький («Історія запорозьких козаків»), які започаткували наукову розробку історії України.
Своєрідною академією наук стало Наукове товариство ім. Т. Шевченка, у складі якого існували
історико-філософська, філологічна і математико-природознавча секції.
РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИЧНОГО, ОБРАЗОТВОРЧОГО, ТЕАТРАЛЬНОГО

МИСТЕЦТВА
Визначними митцями в галузі літератури були Іван Нечуй-Левицький (повісті «Микола Джеря»,
«Кайдашева сім’я»), Панас Мирний (романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»), Леся Укра-
їнка (ліричні збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», драматичні поема «Лісова пісня»), Іван Франко
(вірші «Каменярі», «Вічний революціонер», побутова поема «Наймичка», проза «Захар Беркут», драма
«Украдене щастя»), Михайло Коцюбинський (соціальний роман «Фата моргана»), Василь Стефаник
(збірка новел «Камінний хрест»).
133
www.e-ranok.com.ua
Значний внесок у розвиток українського театру зробили драматурги Михайло Старицький (п’єси
«Не судилося», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка»), Марко Кропивниць-
кий (п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю волю, заведе
в неволю»), Іван Карпенко-Карий (п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн»), Панас Мирний («Ли-
мерівна», «Перемудрив», «Спокуса»).
У Львові та Єлизаветграді було створено перші професійні театральні трупи. У Полтаві було ство-
рено перший український стаціонарний професійний театр (1906 р.), який незабаром переїхав до Києва.
Корифеями українського театру стали талановиті драматурги, режисери й актори брати Тобілеви-
чі, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Панас Саксаганський, най-
видатніша актриса Марія Заньковецька.
Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів Семена
Гулака-Артемовського (опера «Запорожець за Дунаєм»), Михайла Вербицького (музика до вірша Пав-
ла Чубинського «Ще не вмерла Україна...»), Миколи Лисенка (опери «Енеїда», «Наталка Полтавка»,
«Різдвяна ніч», «Тарас Бульба»), Миколи Леонтовича (різдвяна пісня «Щедрик-ведрик»).
Всесвітньо відомою українською співачкою була Соломія Крушельницька, яка співала в Мілан-
ській, Варшавській, Львівській операх. За ініціативою Миколи Лисенка було відкрито вищу музично-
драматичну школу в Києві (1904 р.) та музичний інститут у Львові (1905 р.)
Зростання міст сприяло розвитку архітектури, будівництву банків, бірж, готелів, університетів,
музеїв, театрів, заводів. Вагомий внесок у розвиток містобудування зробили архітектори Олександр
Беретті (Володимирський собор у Києві), Олексій Бекетов (громадські й житлові будинки у Харкові,
драматичний театр у Сімферополі), Олександр Скобелєв (центральний телеграф у Києві). Виразником
національного стилю в архітектурі став Василь Кричевський (будинок Полтавського губернського
земства, Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка»).
Розквіт переживав український живопис, пов’язаний із творчістю Сергія Васильківського («Бій
запорожців із татарами», «Весна на Україні», «Після дощу»), Іллі Рєпіна («Запоріжці пишуть листа
турецькому султану», «Гайдамака», «Проводи новобранця»), Миколи Пимоненка («Святочне воро-
жіння», «Весілля в Київській губернії», «Сінокіс»), Архипа Куїнджі («Місячна ніч на Дніпрі», «Степ»,
«Чумацький шлях»), Миколи Ярошенка («Всюди життя»).
Майстрами живопису були художники Микола Самокиш (альбоми «Українська старовина», «Вій-
на 1904—1905 рр.»), Киріяк Костанді (картини «В люди», «Старенькі»), Казимир Малевич (картини
«На косовиці», «Чорний квадрат»).
Найвидатнішими скульпторами були Михайло Микешин (пам’ятник Богдану Хмельницькому
в Києві), Іван Мартос (пам’ятник Дюку Рішельє в Одесі), Леонід Позен (композиції «Кобзар», «Пере-
селенці», «Запорожець у розвідці»).
ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ
Протягом другої половини XIX ст. релігійне життя Наддніпрянської України визначала російська
православна церква. Однак патріотично налаштовані вихованці Київської духовної академії та духов-
них семінарій створювали таємні гуртки, вивчали українську історію та літературу.
Заборона парафіянам самостійно обирати собі духівника, а також інші причини, що призвели до
відчуження між парафіянами і священиками, призвели також до поширення в Україні протестант-
ських віровчень і сект. Найбільше поширився баптизм, який сповідували німецькі колоністи Херсон-
ської та Катеринославської губерній.
Протягом другої половини XIX ст. відбулися зміни й у релігійному житті Західної України.
У 1875 р. там було організовано збір підписів про приєднання українців Холмщини та Підляшшя до
православ’я. Скориставшись цим приводом, російський уряд офіційно ліквідував уніатську церкву. Не
бажаючи примусово приймати православ’я, 200 тис. уніатів перейшли в католицтво.
Уніати Галичини теж зазнавали тиску з боку польських властей краю, проте вони могли опертися
на законодавчі імперські акти про рівність усіх церков. Поліпшилося становище української право-
славної церкви Буковини. У 1873 р. було створено Буковинську митрополію. У найважчому становищі
перебували українські віруючі Закарпаття. У 1871 р. греко-католицькій церкві тут було відмовлено
в автономії. Угорські власті переслідували будь-які національні прояви релігійного життя українців.
134
www.e-ranok.com.ua
Тема 17
ДАТИ
1859 р. відкриття в Києві першої в Російській імперії недільної школи
1861—1862 рр. видання в Петербурзі першого українського журналу «Основа»
1862 р. написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна...»
1862—1882 рр. спорудження Володимирського собору Киві
1863 р. прем’єра опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» — першої укра-
їнської опери
1864 р., 1871 р реформа середньої освіти в Наддніпрянській Україні
1865 р. відкриття Новоросійського університету в Одесі
1868 р. створення у Львові першого осередку культурно-освітнього товариства «Просвіта»
1869 р. шкільна реформа на західноукраїнських землях
1870 р. відкриття перших жіночих гімназій
1873 р. створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. — На-
укового товариства ім. Т. Шевченка)
1875 р. відкриття університету в Чернівцях
1878 р. зародження вищої освіти для жінок
1882—1907 рр. створення в Єлисаветграді Товариства українських акторів на чолі з Марком Кро-
пивницьким — першої в Наддніпрянщині української професійної трупи
1882 р. видання журналу «Киевская старина»
1885 р. відкриття у Харкові першого в Україні технологічного інституту
1886 р. відкриття в Одесі першої в Росії та другої в світі бактеріологічної станції
1888 р. спорудження в Києві пам’ятника Б. Хмельницькому
1894 р. відкриття кафедри історії України у Львівському університеті
1900 р. відкриття кафедри української літератури у Львівському університеті
1904 р. відкриття вищої музично-драматичної школи у Києві
1905 р. відкриття музичного інституту у Львові
1906 р. створення в Полтаві першого українського стаціонарного професійного театру
1907 р. початок роботи у Києві Українського наукового товариства
Меценат благодійник, покровитель літератури й мистецтва, який надає власні кошти на
видання книг, зібрання колекцій рукописів, картин, скульптур, відкриття бібліо-
тек, музеїв, навчальних закладів.
Професійний театр постійний театр, у якому працювали професійні драматурги, режисери, актори.
Реалізм художній напрямок у мистецтві, що ставить завдання дати найбільш повне,
правдиве відображення дійсності.
Модернізм сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій кла-
сичного мистецтва й пошуком нових форм.
135
www.e-ranok.com.ua
Ілля Мечников Біолог, мікробіолог, імунолог, почесний член Петербурзької академії
(1845—1916) наук, лауреат Нобелівської премії, один із засновників першої в Росії
бактеріологічної станції в Одесі, займався проблемами боротьби з інфек-
ційними захворюванями
Дмитро Заболотний Український мікробіолог, епідеміолог, Президент АН УРСР (1928—
(1866—1929) 1929); засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві; опу-
блікував понад 200 праць, присвячених головним чином вивченню трьох
інфекційних хвороб — чуми, холери й сифілісу. Його наукові висновки
базувались на багатющому фактичному матеріалі, на подвижницькій
практичній боротьбі з інфекційними захворюваннями
Дмитро Яворницький Український історик, археолог, етнограф, дослідник історії українського
(1855—1940) козацтва, автор тритомної праці «Історія запорозьких козаків», укладач
зібрання історичних джерел «До історії Степової України»
Агатангел Кримський Письменник, сходознавець, дослідник історії та літератури Ірану, Туреч-
(1871—1942) чини тощо, історик української мови та літератури, автор праць «Укра-
їнська граматика», «Нариси з історії української мови», професор Київ-
ського університету, один із засновників УАН
Михайло Коцюбинський Письменник, громадський діяч, автор повістей «Fata morgana», «Тіні за-
(1864—1913) бутих предків», член таємної організації «Братство тарасівців», голова
«Просвіти» у Чернігові, влаштовував вечори, присвячені пам’яті Т. Шев-
ченка
Василь Стефаник Письменник, громадський діяч, автор збірок новел «Камінний хрест»,
(1871—1936) «Дорога», вибраних оповідань «Моє слово», посол австрійського парла-
менту у Відні
Іван Нечуй-Левицький Письменник, автор понад 50 романів, повістей, оповідань, утвердив в
(1838—1918) українській літературі жанр соціальної повісті, автор творів «Микола
Джеря», «Кайдашева сім’я»
Панас Мирний Український письменник та громадський діяч, представник критичного
(1849—1920) реалізму в українській літературі, автор романів «Хіба ревуть воли, як
ясна повні?», «Повія», п’єс «Лимерівна», «Перемудрив», «Спокуса»
Леся Українка Українська поетеса, прозаїк, драматург, автор поетичних збірок «На кри-
(Леся Косач-Квітка) лах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», драматичних поем «Осіння каз-
(1871—1913) ка», «Кам’яний господар», «Лісова пісня» та ін.
Михайло Старицький Український громадський і театральний діяч, письменник, автор
(1840—1904) соціально-побутових драм «Не судилося», «Ой, не ходи, Грицю, та й на
вечорниці», «Маруся Богуславка», історичної трилогії «Богдан Хмель-
ницький»
Марко Кропивницький Драматург, актор, режисер, автор п’єс «Доки сонце зійде, роса очі ви-
(1840—1910) їсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю волю, заведе в неволю»
Іван Карпенко-Карий Український драматург, актор, режисер, автор п’єс «Безталанна», «Най-
(Тобілевич) мичка», «Хазяїн», «Сто тисяч», 1863 р. в Єлизаветграді організував дра-
(1845—1907) матичний гурток
Михайло Садовський Український актор, режисер, один із засновників українського професій-
(Тобілевич) ного театру, виконавець драматичних ролей у п’єсах І. Карпенка-Карого
(1856—1933) «Безталанна», М. Гоголя «Ревізор», М. Старицького «Тарас Бульба»
136
www.e-ranok.com.ua
Тема 17
Павло Саксаганський Український актор, режисер, театральний діяч, виконавець комедійних

(Тобілевич) і драматичних ролей у п’єсах І. Котляревського «Наталка Полтавка»,
(1859—1940) І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», М. Старицького «За двома зайцями»
Марія Заньковецька Українська актриса, її сценічний дебют відбувся в Єлисаветграді (нині
(1854—1934) Кіровоград), де вона виконувала роль Наталки Полтавки в першому
українському професійному театрі під керівництвом М. Кропивницько-
го; працювала в найпопулярніших українських трупах М. Старицького,
М. Садовського, М. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Вона уславляла
своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх
душ. Актриса надзвичайно широкого творчого діапазону, М. Заньковець-
ка створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною
комедійністю
Микола Лисенко Український композитор, диригент, піаніст, автор опер «Наталка Полтав-
(1842—1912) ка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», творів на тексти Т. Шевченка «Му-
зика до “Кобзаря”», «Гайдамаки», організатор щорічних шевченківських
концертів
Семен Гулак- Композитор, співак, драматург, соліст опер у Флореції та Петербурзі, ав-
Артемовський тор першої української лірико-комічної опери «Запорожець за Дунаєм»
(1813—1873)
Микола Пимоненко Український живописець, академік Петербурзької академії мистецтв, ав-
(1862—1912) тор картин «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Сі-
нокіс»
Микола Леонтович Композитор, педагог, викладач хорової справи Київського музично-
(1877—1921) драматичного інституту ім. В. М. Лисенка, автор класичних обробок
українських народних пісень «Щедрик-ведрик», «Дударик» та ін., хоро-
вих поем «Легенда», «Моя пісня», церковних хорів
Соломія Крушельницька Співачка, солістка Львівського оперного театру, виступала на оперних
(1872—1952) сценах театрів у Петербурзі, Кракові, Варшаві, Парижі, Мілані, виконала
близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм», «Пікова дама», «Ма-
дам Батерфляй» та ін., виступала с концертами, присвяченими пам’яті
Т. Шевченка
137
www.e-ranok.com.ua
1. Що свідчило про розвиток ринкових відносин у сільському господарстві Західної України в другій
половині ХІХ ст.?
А низька продуктивність виробництва
Б запровадження досягнень агрономії
В безземелля й малоземелля селянства
Г збільшення селянських повинностей
2. Про яку течію українського суспільно-політичного руху другої половини ХІХ ст. йдеться в доку-
менті?
«Політичного значення [течія] набрала… 1866 року, коли Австрія програла війну з пруссами. Тоді
розійшлася чутка, що… Австрію чекає доля Польщі та що Галичину забере Росія… Яків Голо-
вацький, Михайло Попель, Богдан Дідицький та інші постановили… почати пропагувати єдність
галицьких русинів з росіянами».
А москвофіли Б народовці В радикали Г хлопомани
3. Якою цифрою позначено на картосхемі місто,
де вчені І. Мечников і М. Гамалія відкрили першу
в Росії й другу у світі бактеріологічну станцію?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між прізвищами українських культурних діячів другої половини ХІХ ст.
та їх характеристиками.
1 історик, археолог, етнограф, дослідник історії українського коза- А С. Гулак-Артемовський
цтва, автор тритомної праці «Історія запорозьких козаків» Б М. Коцюбинський
2 композитор, співак, соліст Флореційської та Петербурзької опер, В П. Мирний
автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» Г М. Садовський
3 письменник, громадський діяч, автор повістей «Fata morgana», Д Д. Яворницький
«Тіні забутих предків», член організації «Братство тарасівців»
4 актор, режисер, один із засновників українського професійного
театру, виконавець ролей у п’єсах І. Карпенка-Карого, М. Ста-
рицького
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя в Західній Україні у другій половині
ХІХ ст.
А утворення Русько-української радикальної партії
Б заснування політичних партій — УНДП та УСДП
В видання Ю. Бачинським книги «Україна irredenta»
Г утворення народовцями організації «Народна рада»
6. До яких країн переважно емігрувало українське населення у другій половині ХІХ ст.?
1 Бразилії
2 Індії
3 Канади
4 Перу
5 США
6 Японії
138
www.e-ranok.com.ua
Тема 18
Теми 18—19. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ХХ ст. (26—27 тижні)
1. На вирощуванні яких сільськогосподарських культур
спеціалізувався заштрихований на картосхемі регіон?
А винограду
Б зернових культур
В тютюну
Г цукрових буряків
2. Метою якої політичної партії Наддніпрянської України було створення політично незалежної укра-
їнської держави під гаслом «Україна для українців»?
А Революційної української партії Б Української демократичної партії
В Української народної партії Г Української соціал-демократичної робітничої партії
3. Що проголошував Маніфест 17 жовтня 1905 р., виданий російським імператором Миколою ІІ?
А надання громадянських прав і політичних свобод
Б скасування обмежень у правах неросійських народів
В ліквідацію кріпацької залежності селян від поміщиків
Г запровадження системи соціального захисту робітників
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами громадсько-політичних діячів Над-
дніпрянської України.
1 публіцист, член Української соціал-демократичної робітничої партії, А Б. Грінченко
один із засновників Товариства українських поступовців Б С. Єфремов
2 основоположник та ідеолог українського націоналізму, автор програми В М. Міхновський
Революційної української партії «Самостійна Україна» Г С. Петлюра
3 меценат, активний член «Старої громади», один із засновників Україн- Д Є. Чикаленко
ської демократичної партії й Товариства українських поступовців
4 літературний критик, історик літератури, член Наукового товариства
ім. Т. Шевченка, один із засновників Української радикальної партії
5. Установіть послідовність подій революції 1905—1907 рр. у Наддніпрянській Україні.
А участь робітників України у Всеросійському політичному страйку
Б повстання моряків на чолі з лейтенантом П. Шмідтом у Севастополі
В збройні повстання в Харкові, Олександрівську, Горлівці, Луганську
Г повстання моряків Чорноморського флоту на броненосці «Потьомкін»
6. Які галузі промисловості найбільш успішно розвивалися на західноукраїнських землях на початку

ХХ ст.?
1 вугільна 2 деревообробна
3 нафтодобувна 4 текстильна
5 хімічна 6 цукрова
139
www.e-ranok.com.ua
Тема 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
План теми
1. Утворення монополістичних об’єднань в Україні.
2. Становлення і консолідація української нації. Створення політичних партій Наддніпрянщини.
Самостійницька і автономістська течії в національному русі.
3. Події революції 1905—1907 рр. в Україні.
4. Діяльність українських парламентських громад у І та ІІ Державних Думах.
5. Посилення національного гніту в Наддніпрянській Україні у 1907—1914 рр. Земельна реформа
П. Столипіна та її вплив на Україну.
УТВОРЕННЯ МОНОПОЛІСТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ
Головною особливістю розвитку економіки Наддніпрянської України на початку XX ст. був посту-
повий перехід від вільного підприємництва до монополістичного капіталізму. Монополії — великі
об’єднання підприємців однієї чи кількох галузей, які ділять між собою ринки збуту товарів із метою
одержання максимальних прибутків.
Розвиток промисловості характеризувався:
• концентрацією виробництва й утворенням монополістичних об’єднань — синдикатів («Все-
російське товариство цукрозаводчиків», «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Продвагон»);
• формуванням промислової спеціалізації регіонів (Донбас — центр вугільної промисловості,
Нікополь — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, Правобережжя і частково Лівобережжя — цу-
крової промисловості);
• значним впливом іноземного — французького, бельгійського, німецького, британського капі-
талу (у вугільній промисловості іноземному капіталу належало 63%, у металургії — 90% основного
капіталу, у залізничному транспорті — 2/3 залізниць).
Розвиток сільського господарства характеризувався:
• збереженням великого поміщицького землеволодіння й селянського малоземелля; посилен-
ням спеціалізації окремих районів (Степова Україна — зернові культури, Правобережжя й частково
Лівобережжя — технічні культури: цукрові буряки, картопля, тютюн);
• розвитком кооперативного руху (створення сільськогосподарських спілок — Союзів спожив-
чої кооперації);
• посиленням трудової міграції українських селян на сільськогосподарські заробітки (у Степо-
ву Україну, на Дон, Кубань, у Нижнє Поволжя, до Сибіру, на Далекий Схід).
Темпи економічного розвитку Наддніпрянської України були досить високими, однак істотно від-
ставали від темпів розвитку передових країн світу внаслідок колоніальної політики Російської імперії.
Наддніпрянська Україна виступала постачальником сільськогосподарської продукції й сировини для
промисловості центральних губерній Росії.
Економічна криза 1900—1903 рр. призвела до скорочення промислового виробництва, розорення
слабких підприємств, зростання безробіття. Напередодні Першої світової війни внесок Наддніпрян-
ської України до загальноімперського виробництва становив 78% видобутку вугілля, 72% видобутку
залізної руди, 69% виплавки чавуну, 57% виплавки сталі, 90% виробництва цукру, а також іншої сіль-
ськогосподарської продукції (пшениці, сала).
140
www.e-ranok.com.ua
Тема 18
Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України на початку ХХ ст.

Промисловість Сільське господарство
Завершення формування фабрично-заводської Збереження землеволодіння поміщиків і беззе-
промисловості. мелля й малоземелля селян.
Концентрація виробництва й утворення монопо- Розвиток кооперативного руху, створення сіль-
лій (синдикатів). ськогосподарських спілок.
Формування промислової спеціалізації окремих Поглиблення соціальної диференціації селянства
регіонів. (заможні, середні, бідні).
Залучення іноземного капіталу (французького, Посилення трудової міграції, виїзд селян на сіль-
німецького та ін.). ськогосподарські заробітки.
СТАНОВЛЕННЯ І КОНСОЛІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. СТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ

ПАРТІЙ НАДДНІПРЯНщИНИ. САМОСТІЙНИЦЬКА Й АВТОНОМІСТСЬКА ТЕЧІЇ
В НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ
На початку ХХ ст. почався новий етап українського національного руху, який характеризувався
його подальшою політизацією. У Наддніпрянщині виникли українські політичні партії, які прагнули
відновлення автономії України у складі Росії (автономісти) або створення незалежної Української
держави (самостійники).
Політичні партії Наддніпрянської України

Дата
утворення
Революційна українська 1900 р. Д. Антонович, Надання Україні автономії у складі
партія (РУП) М. Русов, Росії, боротьба за національні права
Д. Познанський й соціальну революцію
Українська народна 1902 р. М. Міхновський, Створення самостійної соборної Укра-
партія О. Макаренко їнської держави під гаслом «Україна для
(УНП) українців»
Українська 1904 р. Б. Грінченко, Установлення в Росії конституційної
демократична партія С. Єфремов, монархії, надання Україні автономії,
(УДП) Є. Чикаленко проведення соціальних реформ
Українська соціал- 1905 р. Д. Антонович, Проголошення в Росії демократичної
демократична робітнича С. Петлюра, республіки, надання Україні автоно-
партія (УСДРП) В. Винниченко мії, розбудова національно-культурного
життя
Товариство українських 1908 р. М. Грушевський, Проголошення автономії України
поступовців С. Єфремов у складі Росії, запровадження україн-
(ТУП) ської мови в школах, судах, церковному
житті
ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 РР. В УКРАЇНІ

Збереження самодержавства, відсутність гарантованих прав і свобод громадян, невирішеність
аграрного питання, посилення експлуатації робітників, безробіття, національне гноблення неросій-
ських народів, поразка Росії у війні з Японією призвели до революції 1905—1907 рр. в Російській
імперії.
Завданнями революції стали ліквідація самодержавства, установлення конституційно-
демократичного ладу, проголошення прав і свобод громадян; ліквідація поміщицького землеволодін-
ня й розподіл землі між селянами; установлення 8-годинного робочого дня й запровадження системи
141
www.e-ranok.com.ua
соціального захисту робітників; скасування обмежень у правах неросійських народів і надання мож-
ливості їх національного самовизначення.
9 січня 1905 р. у Санкт-Петербурзі була розстріляна царськими військами мирна демонстрація
робітників («кривава неділя»). На знак протесту в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Миколаєві
відбулися страйки робітників, яких підтримало селянство, почавши погроми поміщицьких маєтків.
Революційні настрої охопили армію та флот. 14—25 червня 1905 р. відбулося повстання на бро-
неносці «Потьомкін» на чолі з матросами Г. Вакуленчуком і О. Матюшенком. 11—16 листопада
1905 р. в Севастополі повстали моряки 12 кораблів Чорноморського флоту під керівництвом лейтенанта
П. Шмідта. 18 листопада 1905 р. виступили сапери у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданів-
ським.
У жовтні 1905 р. відбувся загальноросійський політичний страйк, у якому взяли участь 120 тис.
робітників України. 17 жовтня 1905 р. імператор Микола ІІ видав Маніфест, у якому обіцяв підда-
ним громадянські права, політичні свободи та скликання законодавчого органу — Державної Думи.
Маніфест розмежував політичні сили на три групи: перші (реакційний табір) захищали існуючу
політичну й економічну систему та заперечували будь-які нововведення; другі (ліберальний табір)
сприйняли маніфест із надією на конституцію й демократичний устрій та вважали революцію закін-
ченою; треті (революційний табір) уважали маніфест тактичним маневром з боку влади і вимагали
продовження революції.
У грудні 1905 р. відбулися збройні повстання з метою захоплення політичної влади в Харкові,
Олександрівську, Горлівці, Єнакієвому, Луганську. Всі повстання були придушені, їх організатори
і активні учасники засуджені, після чого революція пішла на спад.
ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ГРОМАД

У І ТА ІІ ДЕРЖАВНИХ ДУМАХ
Революційні події сприяли активізації українського національного руху: з’явилася українська
преса — газети «Хлібороб», «Громадська думка», «Рада», відновилася діяльність мережі товариств
«Просвіта» в Одесі, Катеринославі, Києві, Миколаєві, Кам’янець-Подільському. Почалася українізація
шкільної та вищої освіти, україномовні відділення були відкриті в Одеському й Харківському універ-
ситетах.
Розгорнулася діяльність українських депутатів у І Державній думі (1906 р., 102 депутати) і ІІ Дер-
жавній думі (1907 р., 102 депутати), які вимагали скасування викупних платежів селян за землю, за-
провадження української мови в школах, судових та адміністративних органах, свободи слова, друку,
зборів, спілок і віросповідання, надання Україні автономії в складі Росії.
Однак 3 червня 1907 р. Друга Державна дума була розпущена царем. Після поразки революції
1905—1907 рр. всі українські партії зазнали переслідування влади. Незважаючи на поразку, рево-
люція сприяла пробудженню національної свідомості українського народу й набуттю політичними
партіями досвіду боротьби за демократизацію суспільно-політичного ладу.
ПОСИЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГНІТУ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У 1907—1914 РР.

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА П. СТОЛИПІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ
Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву
столипінський за ім’ям голови Ради міністрів Петра Столипіна. Він характеризувався виданням
нового виборчого закону, за яким виборчі права мали тільки 15% населення; забороною демонстрацій,
мітингів, зборів; розгромом робітничих організацій, профспілок; забороною українських газет, жур-
налів, художньої літератури; закриттям «Просвіт», українських клубів і гуртків.
Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та не-
допущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ від 9 листопада
1906 р., закони від 14 червня 1910 р. і 29 травня 1911 р.).
Основні положення земельної реформи П. Столипіна:
• вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність;
142
www.e-ranok.com.ua
Тема 18
• створення на селі відрубного й хуторського господарства;

• надання кредитної допомоги селянам через Селянський поземельний банк;
• переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Північного Кавказу і Середньої Азії.
Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському госпо-
дарстві, однак у цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького земле-
володіння, малоземелля та безземелля селян.
Робота з каРтоЮ
Наддніпрянська Україна на початку ХХ ст.*
* Картосхема подається за виданням: Історія України (рівень стандарту, академічний рівень) (авт. О.П. Реєнт,
О.В. Малій), видавництво «Генеза», 1—125 стр. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.
php?query=pidruchniki10. — С. 12.
143
www.e-ranok.com.ua
• українські території, які на початку ХХ ст. входили до складу Російської імперії;
• район розміщення підприємств синдикату «Продвугілля»;
• район розміщення підприємств синдикату «Продамет»;
• район розміщення підприємств синдикату «Продвагон»;
• міста, у яких під час революційних подій 1905—1907 рр. були створені ради робітничих депу-
татів;
• міста, у яких у грудні 1905 р. відбулися збройні повстання.
ДАТИ
Кінець ХІХ — розгортання монополізації економіки України
початок ХХ ст.
1896 р. склалася київська група «Українська соціал-демократія» (УСД)
1897 р. створення Загальної української організації (ЗУО)
1900—1903 рр. економічна криза в українських губерніях Російської імперії
29 січня 1900 р. створення Радикальної української партії (РУП)
1900 р. видання брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»
1 травня 1900 р. у Харкові відбулися масовий робітничий страйк і 10-тисячна демонстрація
Кінець 1901 — заснування Української народної партії
початок 1902 р.
1902 р. великі селянські виступи на Полтавщині та Харківщині
Осінь 1904 р. створення Української демократичної партії (УДП)
1904 р. створення воєнізованої організації «Оборона України» у складі УНП
1905—1907 рр. демократична революція в Російській імперії
9 січня 1905 р. «Кривава неділя»
1905 р. РУП перейменовано на Українську соціал-демократичну робітничу партію
(УСДРП). УДП і УРП об’єдналися в Українську демократично-радикальну
партію (УДРП)
1905 р. УДП і УРП об’єдналися в Українську демократично-радикальну партію
(УДРП)
12 січня 1905 р. cтрайк робітників Південноросійського машинобудівного заводу в Києві —
перший від початку революції страйк робітників в Україні
14 червня 1905 р. початок повстання на броненосці «Потьомкін»
Травень—червень селянський рух набуває масового характеру
1905 р.
Жовтень 1905 р. загальний політичний страйк у Росії
17 жовтня Микола ІІ видав Маніфест, яким установлювалися громадянські свободи та
1905 р. створювалася Державна дума
Жовтень 1905 р. виникла перша рада робітничих депутатів у Катеринославі
30 жовтня 1905 р. відкриття в Одесі першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти»
Листопад 1905 р. повстання на крейсері «Очаков»
Листопад 1905 р. вихід першої української газети «Хлібороб»
Кінець листопада прийнято закон, який дозволяв видавати літературу національними мовами,
1905 р. створювати культурно-освітні національні товариства і відкривати національні
театри
144
www.e-ranok.com.ua
Тема 18
Грудень 1905 р. збройні повстання в Харкові, Олександрівську і на Донбасі
Січень 1906 р. у Києві почала виходити щоденна українська газета «Громадська думка»
Травень 1906 р. офіційне розпорядження про скасування обмежень української мови, уведених
Емським указом
Травень 1906 р. — діяльність української парламентської громади у І та ІІ Державних думах
червень 1907 р.
9 листопада 1906 р. указ, що започаткував столипінську аграрну реформу (завершена законами від
14 червня 1910 р. і 29 травня 1911 р.)
3 червня 1907 р. третьочервневий переворот. Закінчення революції
1907 р. у Києві розпочало діяльність Українське наукове товариство (УНТ)
1908 р. створення в Києві Товариства українських поступовців (ТУП)
1908—1913 рр. промислове піднесення Наддніпрянської України
1909 р. рішення про недопущення викладання української мови в школах
20 січня 1910 р. циркуляр П. Столипіна із забороною реєструвати будь-які чужорідні
(«инородческие») товариства й видавництва
1910 р. найбільше піднесення кооперативного руху в Україні
1911 р. справа «Бейліса»
1912 р. перший у післяреволюційний період масовий виступ українців (під час
поховання М. Лисенка)
1913 р. виступ Д. Донцова з програмою політичного відокремлення від Росії
1914 р. протести проти заборони святкування в Києві століття від дня народження Т.
Шевченка
Монополія велике підприємство чи об’єднання підприємств, що концентрує у своїх руках
значну частину виробництва і збуту певного виду продукції на ринку з метою
одержання максимальних прибутків.
Економічна криза різкий спад виробництва, який супроводжується закриттям підприємств,
зростанням безробіття та інфляції.
Громадсько-політичний і культурний діяч, меценат, активний член
«Старої громади», один із засновників УДП і Товариства україн-
ських поступовців, член Української Центральної Ради, фінансував
видання українських газет «Громадська думка», «Рада».
Євген Чикаленко
(1861—1929)
145
www.e-ranok.com.ua
Громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, істо-

рик літератури, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові,
один із засновників УРП і Товариства українських поступовців, член
Української Центральної Ради, секретар міжнаціональних справ
першого першого українського уряду — Генерального Секретаріату
УЦР, віце-президент ВУАН (1922—1928 рр.), засуджений як один із
керівників СВУ.
Сергій Єфремов
(1876—1939)
Громадсько-політичний і державний діяч, публіцист, член РУП
і УСДРП, автор статті «Війна і українці», член Української Централь-
ної Ради, секретар військових справ першого українського уряду —
Генерального Секретаріату.
Симон Петлюра
(1879—1926)
Громадсько-політичний діяч, основоположник українського націо-
налізму, автор програми РУП «Самостійна Україна», ініціатор ство-
рення УНП, член Української Центральної Ради, один із засновників
Українського військового клубу ім. П. Полуботка й Першого україн-
ського полку ім. Б. Хмельницького.
Микола Міхновський
(1873—1924)
146
www.e-ranok.com.ua
Тема 18
Тема 19. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

План теми
1. Становище промисловості та сільського господарства.
2. Радикалізація українського політичного руху. Вплив Української греко-католицької церкви на
піднесення національної свідомості населення Західної України.
3. Боротьба політичних партій Західної України за реформу виборчої системи.
СТАНОВИщЕ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель визначався їх залежним становищем
в Австро-Угорській імперії.
Розвиток промисловості Західної України відбувався повільніше, ніж Наддніпрянської України,
але характеризувався завершенням формування фабрично-заводської промисловості; успішним роз-
витком нафтової, деревообробної, швейної, взуттєвої і килимарської галузей; припливом іноземно-
го — німецького, англійського, французького капіталу.
Розвиток сільського господарства характеризувався наявністю кріпосницьких пережитків; збере-
женням поміщицького землеволодіння; поглибленням соціальної диференціації селянства; розвитком
кооперативного руху; посиленням еміграції до Німеччини, Бельгії, Франції, США, Канади, Бразилії
та Аргентини. Зростання промисловості та сільського господарства українських земель не призвело
до поліпшення становища робітників і селян, які відчували на собі соціальний і національний гніт.
Дискримінація українського населення сприяла зростанню національної свідомості й активізації ма-
сової політичної боротьби за національне визволення українців.
РАДИКАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО РУХУ. ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Загальноукраїнським центром визвольного руху залишалася Галичина, де активно діяли політичні
партії, які боролися за впровадження загального виборчого права та територіально-адміністративний
перерозподіл Галичини.
Політичні партії Західної України
Дата
утворення
Русько- 1890 р. І. Франко, Демократизація суспільного життя, обстою-
українська М. Павлик, вання соціальних інтересів селян, утверджен-
радикальна Є. Левицький ня соціалізму, автономія України у складі
партія (РУРП) Австро-Угорщини, згодом здобуття Україною
незалежності
Українська 1899 р. І. Франко, Пробудження національної свідомості україн-
національно- Є. Левицький, ців, пропагування національної єдності укра-
демократична М. Грушевський їнців, створення соборної незалежної Україн-
партія (УНДП) ської держави
Українська 1899 р. М. Ганкевич, Побудова соціалізму шляхом реформ, за-
соціал- Д. Бачинський, хист соціальних інтересів робітників, ство-
демократична С. Вітик рення соборної Української держави з ре-
партія (УСДП) спубліканським устроєм
Виникли молодіжні спортивно-фізкультурні патріотичні товариства («Сокіл», «Січ», «Пласт»),

організаторами яких виступили Кирило Трильовський та Іван Боберський. Члени спортивно-
фізкультурних організацій готували себе для майбутньої збройної боротьби за незалежу Україну.
147
www.e-ranok.com.ua
З їхніх лав був сформований Легіон українських січових стрільців (УСС), який брав участь у Першій
світовій війні.
Важливу роль у згуртуванні українців і піднесенні національної свідомості населення відіграла
Українська греко-католицька церква (УГКЦ) на чолі з митрополитом Андреєм Шептицьким. УГКЦ
вела активну боротьбу за збереження української мови й культури, традиційних обрядів, здоров’я на-
ції. Ідея незалежної української держави, у якій були б зібрані всі етнічні українські землі, ставала
гаслом, навколо якого повинні були об’єднатися всі українці.
БОРОТЬБА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ЗА РЕФОРМУ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ
Одним з основних напрямів політичної діяльності громадськості Галичини стала боротьба за про-
ведення виборчої реформи. Українці вважали, що представництва у віденському парламенті й га-
лицькому сеймі дадуть змогу відстояти свої права. Усупереч спротиву польської верхівки у Відні та
в Галичині (1907) було запроваджене загальне голосування. Це збільшило українське представництво
в парламенті до 27 депутатів у 1907 р. та в галицькому сеймі до 32 депутатів у 1913 р.
ДАТИ
Кінець 90-х рр. заснування спортивно-фізкультурної організації «Сокіл»
ХІХ ст.
Початок ХХ ст. зростання нафтодобування в Галичині
Початок ХХ ст. боротьба на західноукраїнських землях за загальне виборче право, відкриття
українського університету
1900 р. створення першого гуртка спортивно-фізкультурної організації «Січ»
1901 р. чернець граф Андрей Шептицький очолив Українську греко-католицьку церкву
1900-ті рр. швидкий розвиток кооперативного руху на західноукраїнських землях
1902 р. масовий селянський страйк у Західній Україні
1907 р. реформа австрійського парламенту, збільшення в ньому представництва українців
1911 р. створення таємного гуртка «Пласт»
19 червня 1911 р. кривава розправа властей у Дрогобичі над виборцями до австрійського парламенту
1912 р. створення військово-патріотичного товариства «Січові стрільці»
1914 р. досягнення польсько-українського компромісу
Церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Україн-
ської греко-католицької церкви, член Української Національної
Ради ЗУНР, прихильник створення незалежної соборної Україн-
ської держави.
Андрей Шептицький
(1865—1944)
148
www.e-ranok.com.ua
Тема 19
Громадсько-політичний діяч, адвокат, організатор молодіжних

спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ»,
«Пласт», голова Бойової управи УСС, член Головної української
ради, автор історичних нарисів.
Кирило Трильовський
(1864 — 1941)
Громадський діяч, педагог, один із засновників молодіжних
спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ»,
«Пласт», член Бойової управи УСС, член Головної української ради,
автор підручників із фізичного виховання.
Іван Боберський
(1873—1947)
Громадський, державний і культурний діяч, педагог, науковець,
професор математики і фізики, автор понад 40 книг, здебільшо-
го підручників і праць з педагогіки та психології, депутат Чехо-
Словацького парламенту, президент Карпатської України.
Августин Волошин
(1874—1945)
149
www.e-ranok.com.ua
1. Яка вимога українських парламентських громад була спільною у І та ІІ Державних думах?
А проголошення свободи слова, друку й віросповідання
Б запровадження української мови в освітніх установах
В надання Україні національно-територіальної автономії
Г перебудова Російської імперії на конституційних засадах
2. Що стало наслідком зростання залізничного будівництва в західноукраїнських землях?

А зменшення припливу іноземного капіталу
Б зростання чисельності міського населення
В посилення експлуатації природних багатств
Г прискорення розвитку важкої промисловості
3. Характерні риси якого архітектурного стилю відображає зображена

споруда?
А бароко
Б готики
В класицизму
Г модернізму
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами громадсько-політичних діячів За-

хідної України.
1 митрополит Української греко-католицької церкви, засновник церков- А І. Боберський
ного музею, художньої школи, Народної лічниці Б А. Волошин
2 адвокат, організатор молодіжних спортивно-пожежних патріотичних В К. Трильовський
товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», автор історичних нарисів Г І. Франко
3 науковець, професор математики і фізики, автор понад сорока книг, зде- Д А. Шептицький
більшого підручників і праць з педагогіки та психології
4 педагог, співзасновник молодіжних спортивно-пожежних товариств
«Сокіл», «Січ», «Пласт», автор підручників із фізичного виховання
5. Установіть послідовність подій українського національного руху в роки революції 1905—1907 рр.
А надання царським Маніфестом громадянських прав населенню
Б заборона столипінським режимом українських газет і журналів
В заснування в Одесі першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти»
Г діяльність української парламентської громади в І Державній думі
6. Які загальнонаціональні завдання мала російська революція 1905—1907 рр.?

1 ліквідація самодержавного правління
2 установлення диктатури пролетаріату
3 проголошення демократичних свобод
4 послаблення конфронтації в суспільстві
5 ліквідація поміщицького землеволодіння
6 утворення незалежної української держави
150
www.e-ranok.com.ua
Тема 20
Тема 20. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (28 тиждень)

1. Яка позиція українських політичних сил щодо Першої світової війни відображена у документі?
«Україна віддала дітей своїх у жертву кривавому богові війни… Знищення всіх культурних ціннос-
тей… економічного добробуту, десятки тисяч ув’язнених і засланих… Цю війну ми визнали чужою
для себе справою, шкідливою українському та й усім народам імперії».
А підтримка у війні Австро-Угорщини
Б дотримання нейтральної позиції
В підтримка у війні Російської імперії
Г перетворення війни на громадянську
2. Наприкінці якого року лінія фронту Першої світової війни

проходила по вказаній на картосхемі лінії?
А 1914 р.
Б 1915 р.
В 1916 р.
Г 1917 р.
3. Що стало соціально-економічним наслідком Першої світової війни для українського суспільства?

А організаційне оформлення українського національного руху
Б зростання національної самосвідомості українського населення
В українізація армії, створення національних збройних формувань
Г людські втрати, скорочення чисельності працездатного населення
4. Установіть відповідність між державами — учасницями Першої світової війни та українськими
землями, на які вони претендували.
1 АвстроУгорщина А Бессарабія, Буковина
2 Німеччина Б Волинь, Поділля
3 Росія В Галичина, Буковина
4 Румунія Г Донбас, Крим
Д Холмщина, Полісся
5. Установіть послідовність подій Першої світової війни на українських землях.
А прорив оборони російських військ у районі Горлиці
Б поразка австро-угорських військ у Галицькій битві
В початок Брусилівського прориву російських військ
Г стабілізація фронту до укладення Брестського миру
6. Які з указаних фактів біографії належать Костю Левицькому?

1 голова першої в Галичині політичної організації «Народна Рада»
2 командир військового формування Українських січових стрільців
3 відомий історик і літературознавець, автор «Історії України-Русі»
4 співзасновник Української соціал-демократичної робітничої партії
5 депутат парламенту Австро-Угорської імперії та Галицького сейму
6 засновник Головної української (згодом Загальної української) ради
151
www.e-ranok.com.ua
Тема 20. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

План теми
1. Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель
щодо війни.
2. Перебіг воєнних дій на території України. Діяльність австрійської та російської адміністрації
у Галичині.
3. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
ТА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ щОДО ВІЙНИ
На початку ХХ ст. український народ не мав власної державності й територіальної цілісності. Укра-
їнські землі входили до складу двох сусідніх імперій — Російської та Австро-Угорської. Україна стала
об’єктом територіальних зазіхань із боку воюючих сторін — Троїстого союзу (Німеччина, Австро-
Угорщина, Італія, 1882 р.) й Антанти (Англія, Франція, Росія, 1904—1907 рр.).
Німеччина планувала захопити Придніпров’я, Донбас, Крим (згодом усю Україну) і включити їх
до складу майбутньої «Великої Німеччини». Австро-Угорщина прагнула захопити Волинь і Поділля,
Росія — Східну Галичину, Північну Буковину та Закарпаття. Уряди Австро-Угорської та Російської ім-
перій спекулювали «українським питанням», заявляючи про намір воз’єднати українські землі в межах
своєї державності.
Під час Першої світової війні (1 серпня 1914 р. — 11 листопада 1918 р.) українці змушені були вою-
вати один з одним: до російської армії було мобілізовано майже 4 млн українців, до австро-угорської —
понад 300 тис. Одним із головних фронтів був Східний фронт, де військам Росії протистояли армії
Австро-Угорщини й Німеччини. Основним театром воєнних дій стали західноукраїнські землі.
З початком війни серед політиків Наддніпрянської України стався розкол.
Діячі Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) виступили на підтримку Ро-
сії, прагнучи за її допомогою об’єднати Україну й домогтися її автономії у складі Росії.
Лідери Товариства українських поступовців (ТУП) зайняли нейтральну позицію з питання про
ставлення до війни.
Діячі Союзу визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 р. у Львові емігрантами з Над-
дніпрянщини Д. Донцовим, Д. Дорошенком та ін., виступили у підтримку Австро-Угорщини й Ні-
меччини, намагаючись з їхньою допомогою відокремити Україну від Росії та створити самостійну
й соборну Українську державу.
Ставлення політичних сил Наддніпрянської та Західної України до Першої світової війни
Організація Ставлення до війни
Українська соціал- Підтримка Росії, об’єднання українських земель і здобуття автономії
демократична робітнича України у складі Росії
партія (УСДРП)
Товариство українських Нейтральне ставлення щодо Першої світової війни
поступовців (ТУП)
Союз визволення України Підтримка Австро-Угорщини й Німеччини, відокремлення України
(СВУ) від Росії та створення самостійної й соборної Української держави
Головна українська рада Підтримка Австро-Угорщини й Німеччини, визволення України від
(ГУР), згодом Загальна Росії й створення української автономії у складі Австро-Угорщини
українська рада (ЗУР)
Представники політичних партій Західної України утворили 1 серпня 1914 р. у Львові Головну укра-
їнську раду (ГУР) на чолі з К. Левицьким, яка закликала українців воювати на боці Австро-Угорщини
152
www.e-ranok.com.ua
Тема 20
й Німеччини за визволення України від Росії й створення української автономії у складі Австро-
Угорщини. Однак спроби відродити українську державність шляхом підтримки Австро-Угорщини
у війні не дали очікуваних результатів.
У травні 1915 р. політичні лідери Західної України створили Загальну українську раду (ЗУР) на чолі
з К. Левицьким, яка намагалася привернути увагу громадськості до ідеї створення Української держави
в межах її етнічних земель. У листопаді 1916 р. ЗУР саморозпустилася на знак протесту проти входжен-
ня відвойованих у Росії українських земель до складу Польщі.
ПЕРЕБІГ ВОЄННИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ДІЯЛЬНІСТЬ АВСТРІЙСЬКОЇ

ТА РОСІЙСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЙ У ГАЛИЧИНІ
У серпні — вересні 1914 р. російські війська Південно-Західного фронту здійснили успішний на-
ступ, у результаті якого зайняли Східну Галичину, Північну Буковину й вийшли на Карпатські перевали
(Галицька битва). 22 березня 1915 р. російські війська після багатомісячної облоги взяли фортецю
Перемишль.
У травні — червні 1915 р. австро-німецькі війська прорвали оборону російських військ в районі
Горлиці й Тарново (Горлицька операція) та захопили Східну Галичину, Північну Буковину, Західну
Волинь, Холмщину й Підляшшя.
У травні — серпні 1916 р. російські війська Південно-Західного фронту під командуванням гене-
рала О. Брусилова перейшли в контрнаступ (Брусиловський прорив) і відвоювали Східну Галичину,
Північну Буковину й Західну Волинь.
У червні 1917 р. наступ російських військ завершився повним провалом і втратою Галичини та Бу-
ковини, після чого лінія фронту стабілізувалася до укладення Брестського мирного договору (27 січня
1918 р.).
Австро-Угорська й Російська імперії прагнули використати війну для придушення національно-
визвольного руху українського народу. В Австро-Угорщині після початку війни тисячі українців без
суду й слідства опинилися у в’язницях і концтаборах.
У 1914 р. після Галицької битви на захоплених Росією західноукраїнських землях було створено
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським. Закривалися укра-
їнські школи та бібліотеки, заборонялися українські періодичні видання, громадські організації, «Про-
світи», переслідувалися громадські діячі (М. Грушевський) та греко-католицькі священики (митропо-
лит А. Шептицький). Окупаційну політику російського уряду щодо населення західноукраїнських
земель назвали «європейським скандалом».
У 1915 р. після Горлицької операції на західноукраїнські землі повернулася австрійська адміністра-
ція, яка почала переслідування «зрадників», що співробітничали з російською владою. У 1916 р. після
Брусиловського прориву населення Галичини зазнало нових реквізицій і депортацій з боку російської
адміністрації.
БОЙОВИЙ ШЛЯХ ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

З ініціативи ГУР у серпні — вересні 1914 р. у м. Стрий на Львівщині був сформований легіон Укра-
їнських січових стрільців (УСС), до складу якого ввійшли представники молодіжних воєнізованих
організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт» (2,5 тис. осіб) на чолі з командуючим М. Галущинським.
Січові стрільці взяли активну участь у Першій світовій війні, відзначившись у боях за Ужоцький
перевал (вересень 1914 р.), гору Маківка (квітень — травень 1915 р.), гору Лисоня (вересень 1916 р.)
у Карпатах. Потрапивши в оточення під Бережанами, полк УСС припинив існування. Українські січові
стрільці стали першим військовим формуванням в Україні після втрати нею державності.
Перша світова війна призвела до падіння Російської й Австро-Угорської імперій, що створило умови
для боротьби українського народу за незалежність.
153
www.e-ranok.com.ua
Україна в роки Першої світової війни*
1) українські території, які у ході Першої світової війни планувала загарбати Російська імперія;
2) українські території, на які у ході Першої світової війни претендувала Австро-Угорщина;
3) східну межу територіальних зазіхань Німеччини у Першій світовій війні;
4) лінію фронту на кінець 1914 р.;
7) бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
* Картосхема подається за виданням: Історія України (рівень стандарту, академічний рівень) (авт. Реєнт О.П., Малій О.В.),
видавництво «Генеза», 1—125 стр. [Електронний ресурс]. — http://www.mon.gov.ua/main.php?query=pidruchniki10. — С.73
154
www.e-ranok.com.ua
Тема 20

ПРОГРАМА СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
Серпень 1914 р.
НАША ПЛАТФОРМА
Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Європою і Москівщиною повстала
самостійна українська держава. Потрібне се для осягнення і утревалення європейської рівноваги,
є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох
цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його мрій і зусиль.
В розумінню сеї історичної конечності росийські Українці покликали до життя центральну
загально-національну організацію, яка взяла на себе репрезентацію під теперішню хвилю національно-
політичних і соціяльно-економічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз
визволення України.
В Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на становищи державної само-
стійности українського народу, а реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлінь
в даний момент зв’язують з розбиттєм Росії у війні.
Національно-політичною платформою Союзу є державна самостійність України.
Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, з демо-
кратичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, горожан-
ськими, язиковими і релігійними свободами для всіх національностей і віроісповідань, з самостійною
українською церквою.
На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз
обстоювати за створеннєм з усіх земель, заселеним українським народом Австрії, осібного авто-
номного краю. Одночасно зі збудованням самостійної української держави має бути переведена ра-
дикальна аграрна реформа на користь селянства.
1. Яку позицію щодо війни демонструє даний документ? Які положення це підтверджують?
2. Інтереси яких суспільних сил відображала дана програма?
ДАТИ
19 липня 1914 р. початок Першої світової війни
30 липня 1914 р. С. Петлюра в журналі «Украинская жизнь» виступив зі статтею «Війна
і українці»
1 серпня 1914 р. створення Головної Української Ради
4 серпня 1914 р. створення Союзу визволення України
Серпень 1914 р. формування легіону Українських січових стрільців
Серпень—вересень Галицька битва
1914 р.
Серпень 1914 р. згода Австрійського уряду на створення легіону Українських січових
стрільців
Вересень 1914 р. репресії російської окупаційної адміністрації в Галичині
9 березня 1915 р. капітуляція австро-угорського гарнізону фортеці Перемишль
Квітень 1915 р. виступ мешканців с. Нижня Сироватка Сумського повіту
19 квітня 1915 р. початок контрнаступу німецько-австрійських військ у Галичині
Травень—червень «Брусиловський прорив»
1916 р.
5 листопада 1916 р. проголошення автономії Галичини
155
www.e-ranok.com.ua
Світова війна збройний конфлікт, у який утягнуто кілька держав або їх коаліцій, за переділ
уже поділеного світу, переділ колоній, сфер впливу і отримання прибутків, по-
неволення інших народів.
Союз визволення політична організація, утворена емігрантами з Наддніпрянщини Д. Донцовим,
України Д. Дорошенком та ін. у серпні 1914 р. у Львові, яка ставила за мету створення
самостійної соборної Української держави.
Головна міжпартійна організація на чолі з К. Левицьким, утворена представниками по-
українська рада літичних партій Галичини УНДП, УРП, УСДП у серпні 1914 р. у Львові, яка
ставила за мету здобуття автономії України у складі Австро-Угорщини.
Галицько- тимчасова адміністративно-територіальна одиниця на чолі з графом Г. Бобрин-
Буковинське ським, створена царським урядом на окупованих російськими військами захід-
генерал- ноукраїнських землях наприкінці 1914 р.
губернаторство
Громадський, політичний і державний діяч, один із засновників УНДП,
депутат австрійського парламенту та Галицького сейму, керівник Голов-
ної української (згодом Загальної української) ради, голова першого уря-
ду ЗУНР — Державного секретаріату.
Кость Левицький
(1859—1941)
Російський державний діяч, голова Галицько-Волинського генерал-
губернаторства 1914—1915 рр. під час окупації російськими військами
Галичини й Буковини.
Георгій Бобринський
(1863—1928)
Політичний діяч, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф, один
із засновників і активний діяч Союзу визволення України. З квітня 1917 р.
крайовий комісар Галичини й Буковини, член УПСФ, Центральної Ради,
Чернігівський губернський комісар. У травні-листопаді 1918 — міністр
закордонних справ Української держави. З 1919 р. — в еміграції, де був
організатором і співробітником українських наукових установ.
Дмитро Дорошенко
(1882—1951)
156
www.e-ranok.com.ua
Тема 20
1. Що таке «світова війна»?
А військові дії, що мають затяжний характер на стабільних фронтах
Б протиборство коаліцій, у якому беруть участь більшість країн світу
В воєнні дії, що розраховані на розгром противника за короткий час
Г збройна боротьба, яку ведуть різні соціальні групи за владу в країні
2. Яка українська політична організація висловила свою позицію щодо Першої світової війни в до-
кументі, витяг із якого наведено?
«Ми — українці з Росії… уживемо всіх наших сил для остаточного обрахунку з Росією. …Великі
жертви, які наш народ приніс у своїй боротьбі з Росією в протягу соток літ, дають нам мо-
ральне право жадати уваги та зрозуміння цивілізованого світу для нашої справи, для незалеж-
ності України!»
А Головна українська рада Б Загальна українська рада
В Союз визволення України Г Товариство українських поступовців

А 1914 р.
Б 1915 р.
В 1916 р.
Г 1917 р.
4. Установіть відповідність між прізвищами історичних діячів і фактами їх біографії.

1 командир військового формування Українських січових стрільців А Г. Бобринський
2 митрополит Української греко-католицької (уніатської) церкви Б М. Галущинський
3 президент Головної української (згодом Загальної української) ради В К. Левицький
4 голова адміністрації Галицько-Буковинського генерал-губер- Г К. Трильовський
наторства Д А. Шептицький
5. Установіть послідовність подій Першої світової війни на українських землях.
А розгром усусів у бою за гору Лисоня на Тернопільщині
Б перемога січовиків у битві за гору Маківка в Карпатах
В бойове хрещення усусів в боях на Ужоцькому перевалі
Г культурно-освітня діяльність січових стрільців на Волині
6. Які спільні риси мала політика Російської та Австро-Угорської імперій щодо українського населен-
ня в роки Першої світової війни?
1 надання громадськими організаціями допомоги постраждалим у війні
2 переслідування та ув’язнення українців, визнаних «неблагонадійними»
3 закриття українських шкіл, бібліотек, преси, насильницька русифікація
4 використання місцевих ресурсів для забезпезпечення потреб діючої армії
5 нищення Української греко-католицької церкви, насаджування православ’я
6 репресії проти осіб, звинувачених у співробітництві з військами противника
157
www.e-ranok.com.ua
Тема 21. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (29—30 тижні)

1. Коли Українська Центральна Рада прийняла документ, витяг із якого наведено?
«…Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючись з державою Росій-
ською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. …Тимча-
сове Російське правительство одкинуло всі наші домагання… І через те ми, Українська Централь-
на Рада… оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя».
А 10 червня 1917 р. Б 3 липня 1917 р. В 7 листопада 1917 р. Г 9 січня 1918 р.
2. З якою метою відбувся збройний виступ українського полку ім. П. Полуботка після оприлюднення
Другого Універсалу?
А припинення Першой світової війни, негайний початок мирних переговорів
Б установлення контролю над Києвом, проголошення незалежності України
В повалення влади Центральної Ради, установлення більшовицького режиму
Г усунення Тимчасового уряду, встановлення відкритої військової диктатури
3. Якою цифрою позначено на картосхемі місто, де
у листопаді 1917 р. було проголошено Українську
Народну Республіку?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами українських громадсько-політичних

діячів.
1 історик літератури, автор нарису «Тарас Шевченко» та ін., член Товари- А В. Винниченко
ства українських поступовців, секретар міжнаціональних справ Гене- Б М. Грушевський
рального Секретаріату В С. Єфремов
2 засновник та ідеолог українського націоналізму, автор програми РУП Г М. Міхновський
«Самостійна Україна», організатор «Українського військового клубу ім. Д С. Петлюра
гетьмана П. Полуботка»
3 історик, літературознавець, автор багатотомної «Історії України-Русі»,
один із засновників Товариства українських поступовців, голова Укра-
їнської Центральної Ради
4 письменник, автор мемуарно-публіцистичного твору «Відродження
нації», один із засновників УСДРП, голова Генерального секретаріату
Української Центральної Ради
5. Установіть послідовність подій першої війни радянської Росії з Українською Народною Республікою.
А проголошення радянської УНР на І Всеукраїнському з’їзді рад у Харкові
Б вступ більшовицьких військ під командуванням М. Муравйова до Києва
В оголошення Раднаркомом радянської Росії ультиматуму Центральній Раді
Г бій радянських військ із загоном сотника Омельченка під станцією Крути
6. Що спричинило поразку Української Центральної Ради в боротьбі з більшовиками?
1 вороже ставлення українського населення до УЦР
2 високий рівень боєздатності більшовицьких військ
3 втручання в конфлікт Антанти на боці більшовиків
4 військова підтримка більшовиків Австро-Угорщиною
5 малочисельність і слабкість українських збройних сил
6 непослідовність УЦР у соціально-економічній політиці
158
www.e-ranok.com.ua
Тема 21
Тема 21. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

План теми
1. Революційні події в Україні у 1917 — на початку 1918 р.
2. Еволюція поглядів політичних сил України щодо самовизначення українців (Універсали Цен-
тральної Ради).
3. Політика Української Центральної Ради в умовах загострення конфлікту з Тимчасовим урядом
та більшовицькою Росією. Проголошення Української Народної Республіки.
4. Війна радянської Росії з УНР. Проголошення незалежності УНР.
РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ У 1917 — НА ПОЧАТКУ 1918 Р.
Після повалення самодержавства й зречення престолу імператора Миколи ІІ під час Лютневої ре-
волюції в Петрограді (23 лютого — 2 березня 1917 р.) в Росії встановилося двовладдя: поряд із Тим-
часовим урядом, сформованим із представників буржуазних партій кадетів і октябристів, діяли Ради
робітничих і солдатських депутатів, провідну роль у яких відігравали російські меншовики, есери,
більшовики.
Під впливом Лютневої революції в Україні розгорнулася національно-демократична революція,
яку очолила Українська Центральна Рада, створена 4 (17) березня 1917 р. у Києві представниками
українських політичних партій (ТУП, УСДРП, УПСР, УНП), наукових, культурно-просвітницьких, вій-
ськових та студентських організацій.
Лідерами УЦР стали Михайло Грушевський (голова УЦР), Володимир Винниченко (голова Гене-
рального секретаріату), Сергій Єфремов (Генеральний секретар міжнаціональних справ), Симон Пет-
люра (Генеральний секретар військових справ).
Діяльність УЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, однак єдиної думки про
майбутній статус України не було: «самостійники» (М. Міхновський) виступали за проголошення не-
залежності України, «автономісти» (М. Грушевський, В. Винниченко) виступали за автономію Укра-
їни у складі федеративної Росії.
Вимогу УЦР до Тимчасового уряду про надання Україні автономії у складі Росії підтримали учас-
ники українських маніфестацій у Петрограді та Києві, Всеукраїнського Національного конгресу та
І Всеукраїнського військового з’їзду.
ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ УКРАЇНИ щОДО САМОВИЗНАЧЕННЯ

УКРАЇНЦІВ (УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ)
Етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності знаменували собою
чотири універсали Центральної Ради.
Перший Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України
Прийняття Першого Універсалу стало наслідком спроб Української Центральної Ради знайти вза-
ємопорозуміння з Тимчасовим урядом. 16 травня 1917 р. УЦР відрядила до Петрограду делегацію на
чолі з В. Винниченком, яка вручила Тимчасовому уряду вимогу про проголошення автономії України
у складі федеративної Росії. Однак Тимчасовий уряд узяв курс на збереження «єдиної і неподільної»
Росії й відмовився визнати право України на автономію.
10 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді Українська Центральна Рада проти волі
Тимчасового уряду видала Перший Універсал «До українського народу, на Україні та поза Україною
сущого».
• УЦР проголосила автономію України у складі федеративної Росії.
• УЦР оголосила себе найвищим державним органом України, правомочним приймати акти консти-
туційного значення — Універсали.
• УЦР повідомила про намір скликати Всеукраїнські Установчі збори, які мають право приймати
закони України.
159
www.e-ranok.com.ua
Прийняття Першого Універсалу сприяло зростанню авторитету Української Центральної Ради і по-
дальшому піднесенню Української революції. 15 червня 1917 р. Виконавчий Комітет УЦР утворив пер-
ший український уряд — Генеральний секретаріат, який очолив В. Винниченко.
Другий Універсал Центральної Ради. Розкол в українському національному русі

Тимчасовий уряд засудив Перший Універсал УЦР, оголосивши його «проявом сепаратизму» з боку
України. 29 червня 1917 р. до Києва прибула урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка
та І. Церетелі для переговорів з УЦР. Під час переговорів делегації Тимчасового уряду вдалося змусити
УЦР піти на компроміс і відмовитися від деяких положень Першого Універсалу.
3 липня 1917 p. Українська Центральна Рада прийняла Другий Універсал, у якому були викладені
основні засади компромісу УЦР і Тимчасового уряду.
• Тимчасовий уряд визнавав автономію України у складі федеративної Росії, однак УЦР відмовля-
лася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських
Установчих зборах.
• Тимчасовий уряд визнавав УЦР і Генеральний секретаріат вищими органами влади в Україні, од-
нак територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату, не окрес-
лювалася, УЦР мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні,
повноваження Генерального секретаріату не уточнювалися, а його склад затверджувався Тимчасовим
урядом.
• Тимчасовий уряд погодився на українізацію армії, однак під контролем російського команду-
вання.
Компроміс Української Центральної Ради і Тимчасового уряду викликав незадоволення певних по-
літичних сил як в Росії, так і в Україні. В Петрограді проти компромісу з УЦР виступили кадети, які
вийшли зі складу Тимчасового уряду на знак протесту проти надання Україні автономії.
В Києві у ніч з 4 на 5 липня 1917 р. відбувся організований самостійниками збройний виступ укра-
їнського полку ім. П. Полуботка, учасники якого намагалися примусити УЦР відмовитися від Другого
Універсалу й проголосити незалежність України. Після придушення військами УЦР виступу самостій-
ників полуботківців було заарештовано і відправлено на фронт.
НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ У ЛИПНІ — ЖОВТНІ 1917 Р.

Урядова криза поклала початок загальнополітичній липневій кризі в Росії й активізації як лівих, так
і правих сил, які намагалися скинути Тимчасовий уряд і захопити владу.
4 липня 1917 р. у Петрограді відбулася антивоєнна демонстрація робітників, солдатів і матросів,
яка під впливом більшовиків почала переростати у збройне повстання проти Тимчасового уряду під
гаслами «Вся влада радам!». Тимчасовий уряд розігнав демонстрацію й почав переслідування лідерів
більшовиків. Більшовики змушені були перейти на нелегальне становище.
В умовах кризи Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським переглянув домовленості з УЦР і 4 серпня
1917 р. видав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату Тимчасового уряду в Україні».
• Генеральний секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду й поширював свої повно-
важення лише на 5 із 9 українських губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігів-
ську).
• З повноважень Генерального секретаріату виключалися військові й продовольчі справи, суд, тран-
спорт, пошта, телеграф.
«Тимчасова інструкція...» поглибила розкол в українському національному русі. Незважаючи на
протест самостійників, УЦР прийняла «Тимчасову інструкцію...», хоча й з окремими застереженнями.
25—30 серпня 1917 р. праві сили на чолі з генералом Л. Корніловим здійснили конрреволюційний
заколот з метою встановлення в Росії воєнної диктатури. Однак спроба повалити Тимчасовий уряд не
вдалася завдяки єдності дій усіх демократичних сил. Після придушення заколоту підвищився вплив біль-
шовиків, які вийшли з підпілля й почали підготовку збройного повстання проти Тимчасового уряду.
160
www.e-ranok.com.ua
Тема 21
ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ

КОНФЛІКТУ З ТИМЧАСОВИМ УРЯДОМ ТА БІЛЬШОВИЦЬКОЮ РОСІЄЮ.
ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Третій Універсал Центральної Ради
Повалення Тимчасового уряду в Роciї та прихід до влади бiльшовикiв у результаті жовтневого пе-
ревороту в Петрограді 25 жовтня 1917 р. спонукали їх до поширення радянської влади на територію
України. Перед Українською Центральною Радою стало питання: «або визнати петроградський Уряд
Народних Комісарів і йти з ним разом, розділяючи всю його соціальну і політичну програму, або вести
цілком самостійну політику. УЦР обрала другий шлях.
7 (20) листопада 1917 р. УЦР прийняла ІІІ Універсал.
• УЦР проголосила створення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 губерній (Київ-
ської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсон-
ської, Таврійської (без Криму) у складі федеративної Росії.
• Вищими органами влади в УНР визнавалися Центральна Рада і Генеральний секретаріат.
• УЦР уперше визначила практичну програму перебудови українського суспільства на демократич-
них засадах, яка передбачала ліквідацію поміщицького землеволодіння і передачу земель селянам без
викупу, встановлення державного контролю над виробництвом, запровадження 8-годинного робочого
дня, забезпечення демократичних прав і свобод, визнання рівноправності національних меншин.
• УЦР призначила 27 грудня 1917 р. днем виборів до Всеукраїнських Установчих зборів, а 9 січня
1918 р. — днем їх скликання.
Прийняття Третього Універсалу стало ще одним кроком на шляху до становлення автономії Укра-
їни. Незважаючи на те, що формально Третій Універсал не розривав «федеративних зв’язків» з Росі-
єю, він підірвав принцип «єдиної і неподільної» Росії, проголосивши Українську Народну Республіку.
У Третьому Універсалі УЦР вперше проголосила програму перебудови українського суспільства на
демократичних засадах.
Водночас УЦР не виявила послідовності в її реалізації, відмовившись від негайного вирішення
аграрного питання, припустившись помилок у здійсненні політики в промисловості й фінансах, що
призвело до падіння її авторитету серед населення. УЦР не вдалося налагодити рівноправні відносини
із сусідніми державами, зокрема Росією, і домогтися визнання УНР державами Антанти. Помилки УЦР
прискорили розкол українського суспільства.
ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ З УНР. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УНР

Четвертий Універсал Центральної Ради
У грудні 1917 р. почалася перша війна радянської Росії проти УНР. 4(17) грудня 1917 р. Раднарком
Росії висунув ультиматум Генеральному секретаріату Центральної Ради з вимогою заборонити пере-
правляти з фронту козачі частини на Донбас і Дон для підтримки антибільшовицького повстання ота-
мана Каледіна і допомогти переправляти туди чорвоногвардійські частини для придушення повстання.
Генеральний секретаріат відмовився виконати ультитматум Раднаркому, визнавши його втручанням
у внутрішні справи України.
8 грудня 1917 р. війська Раднаркому під командуванням В. Антонова-Овсієнка захопили Харків.
11—12 грудня 1917 р. у Харкові відбувся І Всеукраїнський з’їзд Рад, який проголосив установлення
радянської влади в Україні й утворення радянської Української Народної Республіки. Вищими орга-
нами влади оголошувалися Центральний Виконавчий комітет Рад України (ВУЦВК) і Народний
секретаріат.
У грудні 1917 р. — січні 1918 р. більшовицькі війська захопили Лозову, Павлоград, Синельниково,
Катеринослав, Олександрівськ, Миколаїв, Одесу, Херсон і встановили там радянську владу. 6 січня
1917 р. більшовицькі війська почали наступ із Харкова на Полтаву і Київ.
11(24) січня 1918 p., коли більшовицькі війська під командуванням М. Муравйова вже знаходилися
на підступах до Києва, УЦР прийняла Четвертий Універсал.
161
www.e-ranok.com.ua
• УЦР проголосила незалежність Української Народної Республіки та розрив усіх зв’язків з радян-
ською Росією.
• Центральна Рада визнавалася вищим органом законодавчої влади, а Рада народних міністрів —
вищим органом виконавчої влади в УНР до скликання Всеукраїнських установчих зборів.
• Проголошувалася програма соціально-економічних реформ: націоналізація всіх природних ресур-
сів, ліквідація права приватної власності на землю, передача землі селянам без викупу, установлення
державного контролю над банками, переведення підприємств на випуск мирної продукції (демілітари-
зація), соціальна допомога безробітним і потерпілим від війни.
• УЦР повідомила про необхідність виходу України з Першої світової війни й початок негайних
мирних переговорів із країнами Четверного союзу.
Прийняття Четвертого Універсалу стало важливим кроком у державотворчому процесі. Вперше
у новітній історії український народ проголосив створення незалежної суверенної Української держа-
ви. УЦР підтвердила прагнення перебудови українського суспільства на демократичних засадах.
Проте УЦР не вдалося відстояти державність України. 16(29) січня 1918 р. більшовицькі війська
розгромили загін студентів, гімназистів і військових курсантів на чолі із сотником В. Омельченком
у бою під Крутами. 26 січня (7 лютого) 1918 р. більшовицькі війська під командуванням М. Мурав-
йова зайняли Київ. Установивши владу у Києві, більшовики розпочали «червоний терор», жертвами
якого стало близько 5 тисяч «ворогів революції».
В умовах війни з радянською Росією Центральна Рада почала пошуки союзників і звернулася до
країн Четверного союзу. Коли УЦР покидала Київ, евакуюючись до Житомира, делегація УНР підпису-
вала Брестський мирний договір. У грудні 1917 — лютому 1918 р. УЦР утратила контроль над більшою
частиною території України.
Перша спроба радянізації України
На захопленій території України більшовики розпочали політику радянізації. До Києва переїхали
створені у Харкові Центральний Виконавчий комітет Рад України (ВУЦВК) і Народний секретаріат.
Влада на місцях передавалася революційним комітетам. Почалося створення робітничо-селянської ар-
мії України, першопочатком якої стало Червоне козацтво. Важливими напрямками радянізації стали
націоналізація великих підприємств, підпорядкування української промисловості Вищій раді народно-
го господарства (ВРНГ) Росії, ліквідація поміщицького землеволодіння, вивезення хліба з України до
Росії.
Політика більшовицького режиму викликала протест із боку українського населення. Це спричи-
нило прагнення місцевих більшовицьких лідерів до розчленування українських земель та створення
регіональних «республік», щоб утримати владу на місцях. На початку 1918 р. на території України було
штучно утворено Донецько-Криворізьку, Таврійську, Одеську та Донську республіки.
Однак Раднарком Росії на чолі з В. Леніним уважав роздроблення України небезпечним для справи
соціалістичної революції. У березні 1918 р. ІІ Всеукраїнський з’їзд рад України заборонив відокрем-
лення будь-яких областей, після чого регіональні «республіки» припинили своє існування.
Українська революція 1917—1918 рр. Українська державність 1918—1921 рр.*
• територію автономної України відповідно до «Тимчасової інструкції Генеральному Секретарі-
ату Тимчасового уряду на Україні»;
• територію Української Народної Республіки, проголошеної Третім Універсалом Центральної
Ради;
• кордони та назви держав, що межували з Українською Народною Республікою;
* Картосхема наводиться за виданням: Історія України (рівень стандарту, академічний рівень) (авт. О.П. Реєнт,
О.В. Малій), видавництво «Генеза», 1—125 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.
php?query=pidruchniki10. — С. 121.
162
www.e-ranok.com.ua
Тема 21
• напрямки наступу більшовиків під час першої війни УНР з Радянською Росією;
• місця найбільших боїв українських військ із більшовиками наприкінці 1917 — на початку
1918 рр.
163
www.e-ranok.com.ua

Із Першого Універсалу Української Центральної Ради (1917 р.)
до українського народу, на Україні й поза Україною сущого
Твої, Народе, виборні люди заявили свою волю так:
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською,
хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад
на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські
Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати
тільки наші Українські Збори...
Народе Український! У твоїх руках доля твоя. В цей трудний час всесвітнього безладдя й розпаду до-
кажи своєю одностайністю й державним розумом, що ти, народ робітників, народ хліборобів, можеш
гордо й достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.
Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця (іюня) числа 10.
1. За яких історичних обставин було прийнято документ? Як про них сказано у тексті Універсалу?
2. Які положення Універсалу є ключовими?
3. Які наслідки мало прийняття Першого Універсалу Української Центральної Ради?
Із Другого Універсалу Української Центральної Ради (1917 р.)

Громадяне української землі! Представники Тимчасового Правительства повідомили нас про
ті конкретні заходи, які задумує перевести Тимчасове Правительство в справі управи Україною
до Установчих Зборів. Тимчасове Правительство, стоячи на сторожі завойованих революційним
народом свобід, признаючи за кожним народом право на самоозначення та полишаючи остаточне
усталення його форми Установчим Зборам, простягає руку представникам української демократії
й Центральній Українській Раді та закликує в порозумінню з цим творити нове життя України на
добро всієї революційної Росії...
Київ 1917 року, 3 липня.
Українська Центральна Рада.
1. Які положення Другого Універсалу Української Центральної Ради є ключовими?
2. Про які зміни в політиці Української Цетральної Ради вони свідчать? З чим ці зміни були
пов’язані?
3. Які наслідки мало прийняття Другого Універсалу Української Центральної Ради?
З Третього Універсалу Центральної Ради (1917 р.)

... Віднині Україна стає Української Народною Республікою.
Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій
землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних
і вільних народів...
Віднині на території Української Народньої Республіки існуюче право власності на землі помі-
щицькі й инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, ма-
настирські, кабінетські та церковні землі — касується...
На території Народньої Республіки України від сього дня встановлюється по всіх підприємствах
вісім годин праці. …
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею й іменем
Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир уста-
новлено як найшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правитель-
ство примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори...
Віднині на землі Української Республіки смертна кара касується...
Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і
незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія...
164
www.e-ranok.com.ua
Тема 21
Так само в Українській Народній Республіці мають бути забезпеченими всі свободи, здобуті все-
російською революцією: свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи
й мешкання, право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.
Український народ, сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде
твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих. …
Справа харчова є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня
Республіка повинна напружити всі свої сили й рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської
Республіки, які потрібують нашої допомоги...
Київ, 7 (20) листопада 1917 р.
1. За яких історичних обставин було прийнято документ? Як про них сказано у тексті Універсалу?
2. Які положення Універсалу є ключовими?
3. Які наслідки мало прийняття Третього Універсалу Української Центральної Ради?
ДАТИ
Лютий 1917 р. Лютнева демократична революція в Росії
Березень 1917 р. утворення Української Центральної Ради представниками українських
політичних партій та громадських організацій
Квітень 1917 р. Всеукраїнський Національний конгрес, підтримка вимоги УЦР про
надання автономії Україні у складі федеративної Росії
5—6 травня 1917 р. Перший Всеукраїнський військовий з’їзд
Червень 1917 р. прийняття Першого Універсалу УЦР, проголошення автономії України
у складі федеративної Росії
15 червня 1917 р. створення Генерального Секретаріату Центральної Ради
Липень 1917 р. прийняття Другого Універсалу УЦР, відмова від негайного прого-
лошення автономії України
4—6 липня 1917 р. збройний виступ полку ім. П. Полуботка
4 серпня 1917 р. «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду
на Україні»
25—30 серпня 1917 р. корніловський заколот і його розгром
8—14 вересня 1917 р. з’їзд народів Росії у Києві
Листопад 1917 р. прийняття Третього Універсалу УЦР, створення Української Народної
Республіки (УНР) у складі Росії, проголошення програми перебудови
українського суспільства на демократичних засадах
3 грудня 1917 р. Маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до
Центральної Ради
4—6 грудня 1917 р. Всеукраїнський з’їзд Рад у Києві
12 грудня 1917 р. проголошення радянської влади в Україні на І Всеукраїнському з’їзді Рад
у Харкові
Грудень 1917 р. — початок першої війни радянської Росії з УНР, захоплення більшовицькими
січень 1918 р. військами Катеринослава, Олександрівська, Миколаєва, Одеси, Херсона
26—29 грудня 1917 р. установлення радянської влади в Катеринославі
5 січня 1917 р. початок наступу червоних військ на Київ
Січень 1918 р. прийняття Четвертого Універсалу УЦР, проголошення незалежності
й суверенітету Української Народної Республіки
16 січня 1918 р розгром більшовицькими військами загону студентів, гімназистів, курсантів
у бою під Крутами
26 січня 1918 р. вступ більшовицьких військ до Києва, початок «червоного терору»
30 січня 1918 р. переїзд радянського уряду — Народного Секретаріату з Харкова до Києва
165
www.e-ranok.com.ua
Автономізація особлива форма державного устрою (політична, адміністративна, національно-
культурна, національно-персональна).
Самостійники учасники українського національного руху, які прагнули створення незалежної
Української держави.
Універсали УЦР закони, акти конституційного значення, які приймала Українська Центральна
Рада під час Української революції.
Генеральний перший український крайовий уряд, створений Центральною Радою у червні
секретаріат 1917 р. внаслідок прийняття Першого Універсалу.
Народний перший радянський уряд УНР, створений більшовиками на І Всеукраїнському
секретаріат з’їзді рад у Харкові у грудні 1917 р.
Українізація армії створення українських військових частин у складі російської армії під час Укра-
їнської революції (полк ім. Б. Хмельницького, полк ім. П. Полуботка, І Україн-
ський корпус під командуванням П. Скоропадського, «Вільне козацтво»).
Регіональні радянські республіки, штучно утворені українськими більшовиками з метою
республіки утримання влади на місцях (Донецько-Криворізька, Таврійська, Одеська, Дон-
ська республіки).
Більшовицький військовий діяч, командуючий військами Раднаркому Ро-
сії, під керівництвом якого більшовицькі війська вели воєнні дії проти
УНР наприкінці 1917 р. — на початку 1918 р.
Володимир
Антонов-Овсієнко
(9((1883—1938)
Більшовицький державний і військовий діяч, головнокомандуючий
збройними силами радянської УНР, під керівництвом якого збільшови-
зовані українські військові частини брали участь у поході на Київ у січні
1918 р.
Юрій Коцюбинський
(1896—1937)
166
www.e-ranok.com.ua
Тема 21
1. Що стало приводом до початку Української національно-демократичної революції навесні 1917 р.?
А проголошення з’їздом рад у Харкові радянської влади в УНР
Б перемога Лютневої демократичної революції в Петрограді
В проголошення автономії України у складі федеративної Росії
Г початок революційних подій в Австро-Угорщині й Німеччині
2. Яке політичне гасло відповідає змісту Першого універсалу Української Центральної Ради?
А «Вільна Україна у вільній Росії!»
Б «Вся влада Радам!»
В «Хай живе самостійна Україна!»
Г «Україна для українців!»
3. Якою цифрою позначено на картосхемі місто, де

в грудні 1917 р. було проголошено радянську
Українську Народну Республіку?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами більшовицьких державних і вій-

ськових діячів.
1 народний комісар військових справ Росії, головнокомандуючий вій- А В. Антонов-Овсієнко
ськами Раднаркому під час війни з УНР Б В. Затонський
2 державний діяч, один із засновників КП(б)У, голова першого радян- В Ю. Коцюбинський
ського уряду УНР — Народного секретаріату Г М. Муравйов
3 командуючий більшовицькими військами, які захопили Київ під час Д М. Скрипник
війни радянської Росії з УНР
4 народний секретар військових справ радянського уряду УНР, голов-
нокомандуючий збройними силами радянської УНР
5. Установіть послідовність подій Української національно-демократичної революції.
А проголошення Третього Універсалу Центральної Ради
Б скликання Всеукраїнського Національного конгресу
В збройний виступ українського полку ім. П. Полуботка
Г проголошення Центральною Радою незалежності УНР
6. Які положення розкривають основний зміст Четвертого Універсалу Центральної Ради?

1 проголошення автономії України у складі федеративної Росії
2 визнання УЦР найвищим органом державної влади в Україні
3 проголошення програми соціально-економічних перетворень
4 засудження політики Тимчасового уряду Росії щодо України
5 проголошення незалежності Української Народної Республіки
6 прагнення розпочати переговори з країнами Четверного союзу
167
www.e-ranok.com.ua
Тема 22. УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ (31—32 тижні)
1. Кому з українських громадсько-політичних діячів належить наведена характеристика?
«Голова Генерального секретаріату Української Центральної Ради, згодом Директорії УНР, ав-
тор мемуарно-публіцистичного твору «Відродження нації»».
А В. Винниченку Б Н. Махну В С. Петлюрі Г П. Скоропадському
2. Якою цифрою позначено на картосхемі
напрямок наступу «білої армії» під
командуванням генерала Денікіна
у 1919 р.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Як називається документ, витяг із якого наведено?

«Визнаючи право України на незалежне державне існування, Річ Посполита Польська визнає Ди-
ректорію Незалежної Української Народної Республіки… за Верховну владу УНР… Польський уряд
зобов’язується не заключати жодних міжнародних умов, направлених супроти України…»
А Брестський мирний договір Б Варшавська угода
В Конституція УНР Г Ризький мирний договір
4. Установіть відповідність між поняттями, які характеризують політику «воєнного комунізму», та їх
визначеннями.
1 перехід промислових підприємств із приватної власності А мілітаризація праці
у власність держави Б націоналізація промисловості
2 підпорядкування промислових підприємств Всеросійській В продовольча розкладка
раді народного господарства Г трудова повинність
3 система заготівель, побудована на примусовому вилученні Д централізація управління
продовольства в селян
4 уведення загальної трудової повинності та військових по-
рядків на підприємствах
5. Установіть послідовність подій громадянської війни на території України.
А розгром Червоною армією білогвардійських військ П. Врангеля
Б антибільшовицький виступ під проводом отамана М. Григор’єва
В проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки
Г початок спільних воєнних дій УНР і Польщі проти радянської Росії
6. Якими були спільні причини поразки Української революції й національно-визвольних змагань
українського народу?
1 непослідовність у проведенні соціально-економічної політики
2 відсутність єдності в діях заради загальнонаціональних інтересів
3 слабка підтримка українських політичних партій та організацій
4 погане забезпечення українських військ зброєю і спорядженням
5 нездатність створити ефективну систему державного управління
6 низький рівень національної самосвідомості українського народу
168
www.e-ranok.com.ua
Тема 22
Тема 22. УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ

НЕЗАЛЕЖНОСТІ
План теми
1. Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу, Військова конвенція УНР із Німеч-
чиною та Австро-Угорщиною. Прийняття Конституції УНР.
2. Гетьманський переворот і утворення Української Держави.
3. Прихід до влади Директорії. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Окупація військами
Антанти півдня України.
4. Утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Акт злуки УНР та ЗУНР. «Чорт-
ківська офензива»
5. Більшовицький режим в Україні. Друга радянсько-українська війна. Прийняття Конституції
УСРР 1919 р.
6. Денікінський режим в Україні. «Київська катастрофа».
7. Перший «Зимовий похід» Армії УНР. Варшавська угода між УНР та Польщею.
8. Польсько-радянська війна на території України. Утворення Галицької СРР. Другий «Зимовий
похід» Армії УНР.
9. Розгром військ Врангеля і махновців.
10. Культура і духовне життя в Україні в 1917—1920 рр.
БРЕСТСЬКИЙ МИР МІЖ УНР ТА ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ. ВІЙСЬКОВА
КОНВЕНЦІЯ УНР З НІМЕЧЧИНОЮ ТА АВСТРО-УГОРщИНОЮ.
ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УНР
Україна, як колишня частина Російської імперії, перебувала в стані війни з державами Четверного
союзу. В умовах війни з радянською Росією Центральна Рада почала пошуки союзників і звернулася
до країн Четверного союзу. 27 січня (9 лютого) 1918 р. делегація УНР на чолі з В. Голубовичем під-
писала Брестський мирний договір з Німеччиною та її союзниками. 18 березня 1918 р. УНР уклала
військову конвенцію з Німеччиною та Австро-Угорщиною.
Брестський мирний договір передбачав:
• завершення воєнних дій між УНР і державами Четверного союзу, відмову від взаємних пре-
тензій на відшкодування збитків, спричинених війною;
• постачання УНР продовольства й сировини до Німеччини та Австро-Угорщини в обмін на по-
стачання ними в УНР сільськогосподарської техніки, вугілля та ін.;
• визнання незалежності УНР, визначення кордонів між УНР і Австро-Угорщиною за угодами
довоєнного часу між Австро-Угорщиною і Росією;
• допомогу Німеччини та Австро-Угорщини у відновленні контролю Української Центральної
Ради над усією територією УНР.
Україна стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни. У лютому — березні 1918 р.
німецько-австрійські війська разом з військами УНР вступили на територію України, повалили радян-
ську владу й відновили владу УЦР. Втручання німецького командування у внутрішні справи України
призвело до встановлення окупаційного режиму.
Влада УЦР ставала все більш обмеженою. В останні дні свого існування УЦР скасувала приватну
власність на землю, ухвалила Конституцію УНР. Відсутність ефективно працюючого адміністра-
тивного апарату, утрата широкої народної підтримки, конфлікт з німецько-австрійською окупаційною
адміністрацією спричинили падіння УЦР.
ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ І УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот, у результаті якого Центральна Рада була роз-
пущена. Уся повнота влади перейшла до П. Скоропадського, якого було обрано гетьманом України на
Всеукраїнському хліборобському конгресі у Києві. П. Скоропадський ліквідував УНР і проголосив
Українську Державу.
169
www.e-ranok.com.ua
Внутрішньо- і зовнішньополітичний курс Української Держави

Напрямки політики Основні заходи
Створення державного Зосередження законодавчої та судової влади в руках гетьмана, створення
апарату нового уряду — Ради Міністрів із помірно-консервативних чиновників,
військових і суспільних діячів на чолі з Ф. Лизогубом, налагодження ді-
єздатного адміністративного апарату на місцях (старости, чиновники,
поліція), формування українських збройних сил (Синьожупанна, Сіро-
жупанна, Сердюцька дивизії), відродження козацтва
Політика в сільському Відновлення поміщицького землеволодіння, повернення селянами помі-
господарстві, щикам земель, реманенту, відшкодування збитків, стабілізація промис-
промисловості, культурі ловості, транспорту й фінансів, скасування 8-годинного робочого дня
й робітничого контролю на підприємствах, обмеження демократичних
прав і свобод, сприяння розвитку української культури (відкриття 150
українських гімназій, українських університетів у Києві та Кам’янець-
Подільському, заснування Української академії наук, Національної біблі-
отеки, Національного архіву)
Зовнішня політика Установлення дипломатичних відносин з країнами Четверного союзу
й Антанти (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Англією,
Францією та ін.), підписання мирного договору з радянською Росією,
підтримка контактів з небільшовицькими державними утвореннями на
Дону, Кубані, Північному Кавказі
Соціально-економічна політика, орієнтована на поміщиків і буржуазію, залежність гетьманської

влади від Німеччини та Австро-Угорщини викликали опір у селянства, робітників, національної інте-
лігенції та спричинили падіння гетьманату.
ПРИХІД ДО ВЛАДИ ДИРЕКТОРІЇ. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДИРЕКТОРІЇ.

ОКУПАЦІЯ ВІЙСЬКАМИ АНТАНТИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
У серпні 1918 р. в умовах кризи гетьманату представники УСДРП, УПСР, УПСФ заснували Укра-
їнський національний союз (УНС), який 14 листопада 1918 р. створив Директорію УНР на чолі
з В. Винниченком для організації антигетьманського повстання й відновлення УНР.
Війська Директорії почали наступ з Білої Церкви на Київ і розгромили гетьманські війська під Мо-
товилівкою. 14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади й емігрував до Німеччини. Уся
повнота влади в Україні перейшла до Директорії УНР.
Внутрішньо- і зовнішньополітичний курс Директорії
Створення державного Відновлення УНР, створення органів законодавчої (Трудовий конгрес) і
апарату виконавчої (Рада Міністрів на чолі з В. Чеховським) влади, розбудо-
ва органів місцевої влади (трудові ради селян, робітників, інтелігенції),
проголошення Акта злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.)
Політика в сільському Скасування приватної власності на землю й передача її селянам, віднов-
господарстві, лення 8-годинного робочого дня й робочого контролю на підприємствах,
промисловості, культурі уведення в обіг української грошової одиниці — гривні
Зовнішня політика Ведення війни з Радянською Росією (грудень 1918 — квітень 1919 р.)
і Польщею (листопад 1918 — липень 1919 р.), установлення міжнарод-
них зв’язків з Голландією, Угорщиною, Чехословаччиною, Італією, праг-
нення встановити дипломатичні відносини з країнами Антанти, участь
у роботі Паризької мирної конференції (18 січня — 28 червня 1919 р.)
170
www.e-ranok.com.ua
Тема 22
Відсутність ефективного державного апарату, суперечлива внутрішня та зовнішня політика осла-

били соціальну опору Директорії (інтелігенція, селяни, робітники), чим скористалася радянська Росія,
захопивши територію УНР. Офіційно Директорія була ліквідована указом С. Петлюри 20 листопада
1920 р.
УТВОРЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗУНР).

АКТ ЗЛУКИ УНР ТА ЗУНР. «ЧОРТКІВСЬКА ОФЕНЗИВА»
Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні сприяла посиленню національно-визвольного
руху у Західній Україні, яка прагнула до незалежності й власної державності.
18 жовтня 1918 р. у Львові українські політичні діячі Східної Галичини й Буковини створили Укра-
їнську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину
державу. 1 листопада 1918 р. українські військові частини під командуванням Д. Вітовського взяли
під свій контроль Львів та інші міста Галичини. 11 листопада 1918 р. Українська Національна Рада
призначила уряд — Державний секретаріат, який очолив К. Левицький, а 13 листопада 1918 р.
проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої став
Є. Петрушевич.
Внутрішньо- і зовнішньополітичний курс ЗУНР
Створення державного Створення органів законодавчої (Українська Національна Рада)
апарату й виконавчої (Державний секретаріат) влади, створення Української
Галицької армії (УГА) для захисту республіки, проголошення проголо-
шення Акта злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.)
Політика в сільському Ліквідація поміщицького землеволодіння й розподіл землі між малозе-
господарстві, мельними і безземельними селянами, установлення державної монополії
промисловості, культурі на продаж зерна, хліба, цукру, сірників, худоби, уведення в обіг української
грошової одиниці — гривні
Зовнішня політика Прагнення домогтися міжнародного визнання країнами Антанти, ведення
війни з Польщею за західноукраїнські землі (листопад 1918 — липень
1919 р.).
В червні 1919 р. УГА провела «Чортківську офензиву» — наступаль-
ну операцію, яка змусила польську армію тимчасово відступити. Од-
нак наприкінці липня 1919 р. польські війська перейшли у контрнаступ
і відкинули УГА до р. Збруч, завершивши окупацію ЗУНР
Міжнародна ізоляція ЗУНР, відсутність дійової допомоги з боку УНР, яка сама воювала на кількох
фронтах, воєнна перевага Польщі призвели до поразки ЗУНР. Паризька мирна конференція (1919 р.)
узаконила окупацію Польщею Східної Галичини, Румунією — Північної Буковини й Бессарабії, Чехо-
Словаччиною — Закарпаття.
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. ДРУГА РАДЯНСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА.

ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УСРР 1919 Р.
У грудні 1918 — квітні 1919 р. відбулася друга радянсько-українська війна, яка закінчилася перемо-
гою радянської Росії й установленням радянської влади майже на всій території України (за винятком
західноукраїнських земель). 6 січня 1919 р. була проголошена Українська Соціалістична Радянська
Республіка (УСРР). 10 березня 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад в Харкові була прийнята перша
Конституція УСРР, розроблена на основі Конституції РСФРР.
Формально УРСР проголошувалася суверенною республікою. Вища законодавча влада належала
Всеукраїнському з’їзду Рад, а в період між з’їздами — Всеукраїнському Центральному Виконав-
чому Комітетові (ВУЦВК) на чолі з Г. Петровським. Виконавча влада належала Раді Народних
171
www.e-ranok.com.ua
Комісарів (РНК) на чолі з Х. Раковським. Влада на місцях передавалася комітетам бідноти (ком-
бідам) і революційним комітетам (ревкомам). Для придушення опору противників радянської вла-
ди створювалися Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК), народні суди, революційні трибунали
й робітничо-селянська міліція.
Фактично УСРР не була суверенною державою. КП(б)У підпорядковувалася РКП(б). Вищі органи
влади УСРР (ВУЦВК, РНК України, Українська Рада народного господарства) діяли під безпосеред-
нім керівництвом відповідних органів влади РСФРР. Був установлений контроль РСФРР над еконо-
мікою України. Унаслідок створення військово-політичного союзу радянських республік об’єднанню
під керівництвом вищих державних органів РСФРР підлягали війська, промисловість, залізничий
транспорт, фінанси.
Як і в радянській Росії, в Україні більшовики проводили політику «воєнного комунізму» (1919—
1921 рр.).
Галузь економіки Основні заходи «воєнного комунізму»

Промисловість Націоналізація усіх промислових підприємств, установлення державної мо-
нополії на торгівлю найважливішими товарами (цукром, сіллю, вугіллям, ме-
талом)
Сільське Установлення продовольчої диктатури, запровадження продовольчої роз-
господарство кладки, заборона оренди землі та використання найманої праці
Торгівля та фінанси Заборона приватної торгівлі, скасування грошей, запровадження карткової
системи розподілу продуктів, скасування оплати за житло, комунальні по-
слуги, транспорт
Система Централізація управління промисловістю, мілітаризація праці, уведення
управління загальної трудової повинності та зрівняльної оплати праці
й трудові відносини
Політика «воєнного комунізму» викликала антибільшовицькі виступи селян під проводом ота-
манів М. Григор’єва, Н. Махна, Зеленого (Д. Терпила) й призвела до економічної та політичної кризи
наприкінці 1920 — на початку 1921 рр.
ДЕНІКІНСЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. «КИЇВСЬКА КАТАСТРОФА»

Навесні 1919 р. білогвардійські війська генерала А. Денікіна прорвали фронт Червоної армії на пів-
дні України й наприкінці літа встановили свій контроль над Кримом і Лівобережжям. 30—31 серпня
1919 р. у результаті неузгодженості дій УГА та армії УНР білогвардійці оволоділи Києвом. Ці події
С. Петлюра згодом назвав «Київською катастрофою».
Київська катастрофа тяжко позначилася й на моральному стані армії. Найбільш переконливу
й глибоку оцінку становища подає телеграма Петлюри, надіслана 6 вересня 1919 р. іншим членам Ди-
ректорії й прем’єр-міністрові УНР І. П. Мазепі:
«Побувши в околицях Фастова і ознайомившись з ситуацією, констатую:
1. Відступ від Києва деморалізуюче вплинув на нашу армію, і коли він буде тягнутись далі, то армії
не буде.
2. Під впливом відступу козаки і навіть старшини Запорізького корпусу переходять до повстан-
ських відділів.
3. Серед галицьких бригад помітно хвилювання і недовір’я до командного складу...»
На окупованій території денікінці ліквідували радянську владу й установили окупаційний режим,
поділивши Україну на Харківську, Київську та Новоросійську області на чолі з губернаторами, які
мали необмежені повноваження.
Характерними рисами денікінського окупаційного режиму були відновлення поміщицької влас-
ності на землю, стягнення із селян податку на потреби білогвардійської армії, ліквідація 8-годинного
робочого дня, збільшення норм виробітку на підприємствах, закриття українських газет і журналів,
172
www.e-ranok.com.ua
Тема 22
припинення діяльності Всеукраїнської академії наук (ВУАН), здійснення репресій проти політичних
противників, застосування військово-польових судів, арешти та страти без суду і слідства комуністів
і радянських службовців.
Проти денікінського режиму виступили селяни й робітники, яких очолили представники різних
політичних партій (більшовики, ліві есери, боротьбисти, анархісти). 11 жовтня 1919 р. радянські вій-
ська Південного фронту під командуванням О. Єгорова перейшли в контрнаступ і до кінця березня
1920 р. розгромили основні сили Денікіна, відкинувши їх у Крим. На початку 1920 р. в Україні було
втретє встановлено радянську владу та відновлено політику «воєнного комунізму».
ПЕРШИЙ «ЗИМОВИЙ ПОХІД» АРМІЇ УНР. ВАРШАВСЬКА УГОДА МІЖ

УНР ТА ПОЛЬщЕЮ
У другій половині 1919 р. війська УНР і ЗУНР опинилися в «трикутнику смерті» між військами
Радянської Росії, Польщі та армією Денікіна. Першою припинила збройний опір армія ЗУНР, яка пе-
рейшла на бік денікінців. Є. Петрушевич виїхав до Відня. Директорія розпалася, С. Петлюра виїхав
до Варшави. 6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р. частина військ УНР під командуванням генерала
М. Омеляновича-Павленка здійснила перший «Зимовий похід» тилами денікінських і радянських
військ, подолавши з боями 2 тис. км.
21—24 квітня 1920 р. уряди УНР і Польщі уклали Варшавську угоду, за якою Польща визнавала
існування УНР. Натомість УНР відмовлялася від претензій на західноукраїнські землі (Східну Гали-
чину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся), які відходили до Польщі. Таємна військова
конвенція передбачала спільні воєнні дії УНР і Польщі в боротьбі з радянською Росією для віднов-
лення суверенітету УНР.
ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.
УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКОЇ СРР. ДРУГИЙ «ЗИМОВИЙ ПОХІД» АРМІЇ УНР
25 квітня 1920 р. почалася польсько-радянська війна. У квітні—травні 1920 р. об’єднані польсько-
українські війська зайняли Правобережну Україну (Житомир, Вінницю, Київ) і форсували Дніпро,
однак були зупинені радянськими військами. На окупованій Польщею території відновлювалося по-
міщицьке землеволодіння, вивозилися промислове устаткування й сировина, що призвело до селян-
ських повстань.
14 травня 1920 р. радянські війська Західного фронту під командуванням М. Тухачевського по-
чали контрнаступ у напрямку Варшави, а 26 травня 1920 р. війська Південно-Західного фронту під
командуванням О. Єгорова розгорнули наступ на Львів, зайняли Правобережну й Західну Україну
та вступили на територію Польщі. 15 липня 1920 р. у Східній Галичині було проголошено радянську
владу й створення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР).
17 серпня 1920 р. польські війська перейшли в контрнаступ під Варшавою й відтіснили радянські
війська до Житомира та Бердичева. Підписання 12 жовтня 1920 р. Ризького перемир’я між Польщею
та Радянською Росією означало розрив відносин Польщі з УНР. Українські війська на чолі з С. Петлю-
рою продовжили боротьбу самостійно, однак у листопаді 1920 р. змушені були відступити до р. Збруч
і переправитися на окуповану Польщею територію, де були інтерновані в табори для військовополо-
нених.
18 березня 1921 р. РСФРР та УСРР уклали з Польщею Ризький мирний договір, за умовами якого
Польща визнавала УСРР і БСРР, однак Західна Україна (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне
Полісся, Холмщина, Підляшшя) і Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі.
У листопаді 1921 р. відбувся другій «Зимовий похід» військ УНР під командуванням генерала-
хорунжего Ю. Тютюнника з метою організації масового антирадянського повстання селянства. Біля
м. Базар на Житомирщині учасники рейду були розбиті радянськими військами, більшість повстан-
ців потрапила в полон і була розстріляна. Другим «Зимовим походом» закінчилася збройна боротьба
військ УНР за незалежність України.
173
www.e-ranok.com.ua
РОЗГРОМ ВІЙСЬК ВРАНГЕЛЯ І МАХНОВЦІВ

У квітні 1920 р. кримське угрупування білогвардійців очолив генерал П. Врангель. 6 червня 1920 р.
врангелівські війська, скориставшись тим, що основні сили Червоної армії брали участь у війні з Поль-
щею, почали наступ з Криму й захопили Північну Таврію, однак були зупинені радянськими військами
на лінії Херсон — Нікополь — Бердянськ.
7 серпня 1920 р. радянські війська Південного фронту на чолі з М. Фрунзе разом із військами
Н. Махна перейшли в контрнаступ, який завершився розгромом білогвардійських військ у Північній
Таврії й витісненням їх у Крим.
8—11 листопада 1920 р. радянські війська взяли штурмом Перекопські укріплення, увірвалися
в Крим і до 16 листопада встановили радянську владу в Сімферополі, Севастополі, Феодосії, Керчі,
Алушті та Ялті. Частина білогвардійських військ та біженців евакуювалися на кораблях Антанти до
Туреччини, а ті, що залишилися, стали жертвами «червоного терору».
Після розгрому військ П. Врангеля радянське командування вирішило знищити махновців. 25 лис-
топада 1920 р. радянські війська оточили війська Н. Махна в районі Євпаторії в Криму, а 26 листо-
пада — у Гуляйполі. Зазнавши великих втрат, махновці прорвали оточення, однак незабаром зазнали
нищівної поразки. У серпні 1921 р. Н. Махно разом із невеликим загоном відступив до Румунії.
КУЛЬТУРА І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В 1917—1920 РР.
Повалення царизму, боротьба за незалежність, кардинальні соціально-економічні зміни сприяли ду-
ховному піднесенню українського суспільства. Однак жорстока боротьба різних політичних сил, ма-
теріальні й людські втрати під час Першої світової й громадянської воєн, еміграція діячів літератури
й мистецтва за кордон негативно вплинули на розвиток культури. Період 1917—1920 рр. став початком
українського національного культурного відродження.
Галузь
Основні досягнення культури
культури
Освіта Позитивні зміни відбулися в галузі освіти, збільшилася кількість загальноосвітніх
шкіл і вищих навчальних закладів. Центральна рада, Гетьманат і Директорія спри-
яли українізації системи освіти: відкривалися українські гімназії й університети
(у Києві та Кам’янці-Подільському), запроваджувалося обов’язкове вивчення укра-
їнської мови і літератури, історії та географії України. Радянська влада запровадила
обов’язкове безплатне навчання дітей із 7 до 16 років, створила республіканську
комісію для ліквідації неписемності дорослих, відкрила робітничі факультети для
підготовки робітничої та селянської молоді до вступу у ВНЗ
Наука Відбулося відкриття Української академії наук (24 листопада 1918 р.), яка мала
історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний відділи.
Першими академіками стали В. Вернадський (президент УАН), А. Кримський,
Д. Багалій, М. Кащенко, М. Туган-Барановський та ін.
Література У літературі існували напрямки: романтизм (В. Сосюра, «Червона зима», «Третя
рота»; В. Чумак, «Заспів»; А. Еллан-Блакитний, «Удари молота і серця»; П. Тичи-
на, «Золотий гомін», «Сонячні кларнети»), неокласицизм (М. Рильський, М. Зеров,
М. Драй-Хмара), розвивалися авангардні напрямки — символізм і футуризм
Образотворче Розвивалося образотворче мистецтво: було відкрито Українську академію мис-
мистецтво тецтв, членами якої стали художники М. Бойчук, Г. Нарбут, Ф. Кричевський, О. Му-
рашко. Було відкрито перший в Україні пам’ятник Т. Шевченку (м. Ромни, скульптор
І. Кавалерідзе)
Театральне Значні зміни відбулися в театральному мистецтві: були засновані Український театр
мистецтво драми та опери (Київ), Новий драматичний театр ім. І. Франка, у яких працювали
режисери-новатори Л. Курбас і Г. Юра
Музичне Розвивалося музичне мистецтво: були створені Українська республіканська капе-
мистецтво ла під проводом К. Стеценка й О. Кошиця, Державна українська мандрівна капела
(«Думка») на чолі з Н. Городовенком, творили композитори Л. Ревуцький, Г. Ве-
рьовка, М. Леонтович, Б. Лятошинський
174
www.e-ranok.com.ua
Тема 22

Відозва Української Національної Ради
... З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на
цілій території Української Держави...
Заки будуть установлені органи державної власти в законнім порядку українські організації по
містах, повітах і селах мають обняти всі державні краєві і громадські уряди і в імені Української
Національної Ради виконувати власть.
Де сього ще не зроблено, дотеперішні неприхильні Українській Державі уряди мають бути усу-
нені.
Всі жовніри української народности підлягають від нині виключно Українській Національній Раді
і приказам установлених нею військових властей Української Держави. Всі вони мають стати на її
оборону...
Всім горожанам української держави без ріжниці народности і віросповідання запоручається
горожанську, національну і віроісповідну рівноправність. Національні меншости Української Дер-
жави — Поляки, Жиди, Німці — мають вислати своїх відпоручників до Української Національної
Ради.
1. У яких історичних умовах виник цей документ?
2. Що поєднує цей документ із Універсалами Центральної Ради?
3. Які наслідки мало оприлюднення цього документа?
ДАТИ
Січень (лютий) 1918 р. Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу
3 березня 1918 р. у Бресті укладено договір між РСФСР і Німеччиною, за яким Росія
визнала угоду УНР із Німеччиною
Березень 1918 р. відновлення влади УЦР в умовах окупації
29 квітня 1918 р. прийняття УЦР Конституції УНР, державний переворот і прихід до
влади П. Скоропадського
Травень 1918 р. розкол Української партії соціалістів-революціонерів, відокремлення
боротьбистів
Серпень 1918 р. утворення Українського національного союзу (УНС)
1 листопада 1918 р. у Львові відбулося національне повстання
Листопад 1918 р. проголошення ЗУНР
9 листопада 1918 р. створення Державного секретаріату Західноукраїнської Народної
Республіки
13 листопада 1918 р. анулювання Росією Брест-Литовського миру
14 листопада 1918 р. утворення Директорії
24 листопада 1918 р. відкриття Української академії наук
14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади на користь Директорії
Грудень 1918 р. — січень початок другої війни радянської Росії з УНР, відновлення радянської
1919 р. влади в Україні, проголошення Української Соціалістичної Радянської
Республіки, прийняття Конституції УСРР
13—18 січня 1919 р. у Києві проходила сесія Трудового конгресу
175
www.e-ranok.com.ua
22 січня 1919 р. проголошення Акта злуки між УНР та ЗУНР, свято соборності
України
5 лютого 1919 р. радянські війська вступили до Києва; Директорія й уряд УНР залишили
Київ і переїхали до Вінниці
6—10 березня 1919 р. в Києві проходив всеукраїнський з’їзд Рад, який ухвалив Конституцію
УСРР
10—15 березня 1919 р. повстанські загони М. Григор’єва вибили війська Антанти з Херсона
і Миколаєва
6 квітня 1919 р. евакуація військ Антанти з Одеси
Травень 1919 р. окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна
16—18 червня 1919 р. Чортківська офензива
Серпень 1919 р. наступ об’єднаних армії УНР та УГА на Правобережжі
31 серпня 1919 р. війська А. Денікіна захопили Київ, «Київська катастрофа»
Жовтень 1919 р. — розгром Червоною армією основних сил денікінців, відновлення
березень 1920 р. радянської влади в Україні
4 грудня 1919 р. прийняття VІІІ Всеросійською конференцією більшовиків резолюції
«Про радянську владу на Україні»
11 грудня 1919 р. створення Всеукрревкому на чолі з Г. Петровським
грудень 1919 р. — перший «Зимовий похід» військ УНР
травень 1920 р.
21—24 квітня 1920 р. Укладення урядами УНР і Польщі Варшавської угоди, відмова УНР
від претензій на західноукраїнські землі на користь Польщі
6 травня 1920 р. вступ польської армії і військ УНР у Київ
8 липня 1920 р. утворення Галицького революційного комітету (Галревкому)
2 серпня 1920 р. переговори делегації УНР із П. Врангелем у Ялті
Вересень 1920 р. угода уряду УСРР з махновцями про спільні дії в боротьбі з
П. Врангелем
25 жовтня 1920 р. початок наступу радянських військ проти частин П. Врангеля в Криму
7—9 листопада 1920 р. штурм Перекопа радянськими військами
21 листопада 1920 р. армія УНР перейшла р. Збруч на територію Польщі, де була інтернована
в таборах
27 листопада 1920 р. розрив радянським командуванням угоди з махновцями
28 грудня 1920 р. між УСРР і РРФСР був укладений союзний договір про господарську
і військову співпрацю
18 березня 1921 р. підписано Ризький мирний договір між РРФСР, УСРР і Польщею
Жовтень — листопад другий «Зимовий похід» військ УНР під командуванням Ю. Тютюнника,
1921 р. припинення боротьби військ УНР за незалежність України
176
www.e-ranok.com.ua
Тема 22
Директорія тимчасовий революційний орган на чолі з В. Винниченком, створений 14
листопада 1918 р. для організації антигетьманського повстання, згодом вищий
орган державної влади УНР.
Українська військове формування Західноукраїнської Народної Республіки, створене
Галицька армія в листопаді 1918 р. з метою захисту республіки від домагань Польщі.
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка, держава, проголошена
більшовиками на українських землях 6 січня 1919 р., під час другої радянсько-
української війни.
«Воєнний економічна політика більшовиків 1919—1921 рр., запроваджена в роки
комунізм» громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних
ресурсів у руках держави.
Український державний і політичний діяч, генерал-майор, флігель-
ад’ютант російського імператора Миколи ІІ, учасник Першої світової
війни, командуючий Першим українським корпусом, почесний військо-
вий отаман Вільного козацтва, гетьман Української Держави (1918 р.)
Павло Скоропадський
(1873—1945)
Громадсько-політичний діяч, письменник, автор мемуарно-
публіцистичного твору «Відродження нації», один із засновників
УСДРП, голова Генерального секретаріату Української Центральної
Ради, згодом Директорії УНР.
Володимир Винниченко
(1880—1951)
Український громадсько-політичний діяч, депутат австрійського парла-
менту та Галицького сейму, член Головної української (згодом Загаль-
ної української) ради, президент ЗУНР, після проголошення злуки УНР
і ЗУНР — член Директорії, прихильник відновлення незалежності ЗУНР
після підписання Варшавського договору 1920 р.
Євген Петрушевич
(1863—1940)
177
www.e-ranok.com.ua
Український військовий і державний діяч, командуючий куренем Легі-

ону Українських січових стрільців під час Першої світової війни, орга-
нізатор Листопадового повстання 1918 р. у Львові, секретар військових
справ ЗУНР, полковник УГА, член делегації УНР на Паризькій мирній
конференції.
Дмитро Вітовський
(1887—1919)
Український військовий діяч, учасник Першої світової війни, член УЦР,
організатор і отаман Кошу вільного козацтва, учасник повстанського
руху під проводом М. Григор’єва, генерал-хорунжий Армії УНР, органі-
затор другого «Зимового походу» військ УНР 1921 р. із метою організа-
ції масового антирадянського повстання селянства.
Юрій Тютюнник
(1891—1930)
Український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху.
Влітку 1918 р. розпочав боротьбу проти влади П. Скоропадського, у се-
редині грудня 1918 р. він уклав угоду з керівництвом Директорії УНР, яка
виявилася недовготривалою. У січні 1919 р. розпочав боротьбу проти
денікінців, військ Директорії і Антанти. Кілька разів ішов на зближення
з більшовиками. З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 р. Махно вів
боротьбу проти більшовицької влади.
Нестор Махно
(1888—1934)
Політичний і державний діяч УСРР, член КП(б)У, голова Раднаркому
УСРР 1919—1923 рр., прихильник розширення політичної та економіч-
ної самостійності УСРР, посол СРСР у Великій Британії та Франції.
Християн Раковський
(1873—1941)
178
www.e-ranok.com.ua
Тема 22
1. Коли в Україні відбувся державний переворот, у результаті якого влада перейшла до гетьмана
П. Скоропадського?
А 29 квітня 1918 р. Б 14 грудня 1918 р.
В 22 січня 1919 р. Г 5 лютого 1919 р.
2. Якою цифрою позначено на картосхемі напрямок

наступу Червоної армії під командуванням
В. Антонова-Овсієнка у 1919 р.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Який чинник сприяв розвитку української культури в 1917—1920 рр.?

А часта зміна існуючих політичних режимів
Б розкол суспільства на різні політичні табори
В представництво інтелігенції в органах влади
Г еміграція видатних діячів культури за кордон
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами українських державних і політич-

них діячів.
1 генерал-хорунжий Армії УНР, організатор другого «Зимового похо- А В. Винниченко
ду» військ УНР Б К. Левицький
2 керівник Головної української ради, голова уряду ЗУНР — Державно- В С. Петлюра
го секретаріату Г П. Скоропадський
3 почесний військовий отаман Вільного козацтва, гетьман Української Д Ю. Тютюнник
Держави
4 секретар військових справ Генерального секретаріату, голова Дирек-
торії УНР
5. Установіть послідовність подій боротьби за збереження державної незалежності України.
А здійснення військами УНР першого «Зимового походу»
Б проголошення Західноукраїнської Народної Республіки
В повалення військами Директорії гетьманського режиму
Г перемога українського національного повстання у Львові
6. Які заходи характеризують політику «воєнного комунізму» в Україні в 1919—1921 рр.?

1 запровадження стабільної валюти — червінця
2 створення централізованої системи управління
3 використання вільнонайманої праці робітників
4 установлення продовольчого податку для селян
5 націоналізація великої і середньої промисловості
6 скасування плати за житло та комунальні послуги
179
www.e-ranok.com.ua
Тема 23. УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

(33—34 тижні)
1. Яка зміна відбулася у сільському господарстві в умовах нової економічної політики?
А заміна продовольчої розкладки продовольчим податком
Б об’єднання селянських господарств у колгоспи і радгоспи
В заборона використання найманої праці сільгоспробітників
Г повернення селянами поміщикам земель, худоби, реманенту
2. Які галузі промисловості найшвидше розвивалися
в областях УСРР, заштрихованих на картосхемі,
в період непу?
А цукрова, хімічна, нафтопереробна
Б текстильна, харчова, деревообробна
В залізорудна, деревообробна, нафтова
Г вугільна, металургійна, машинобудівна
3. Якого року ХІІ з’їзд РКП(б) ухвалив рішення про запровадження політики коренізаціі, яка в Укра-
їні дістала назву «українізація»?
А 1921 р. Б 1923 р. В 1925 р. Г 1927 р.
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами діячів української культури періоду

непу.
1 художній керівник, режисер і актор Українського драматичного театру А М. Бойчук
ім. І. Франка Б О. Довженко
2 основоположник української кінематографії, режисер фільмів «Арсе- В Л. Курбас
нал», «Звенигора» Г М. Хвильовий
3 режисер-новатор, мистецький керівник модерного театру «Березіль» Д Г. Юра
у Києві та Харкові
4 письменник, голова ВАПЛІТЕ, ініціатор літературної дискусії під гас-
лом «Геть від Москви!»
5. Установіть хронологічну послідовність подій, пов’язаних із входженням УСРР до складу СРСР.
А ухвалення Декларації про створення Союзу РСР
Б затвердження нової редакції Конституції УСРР
В прийняття з’їздом Рад першої Конституції СРСР
Г підписання Договору про створення Союзу РСР
6. Які наслідки мало впровадження більшовиками нової економічної політики на початку 1920-х рр.?
1 прискорення соціальної диференціації, поява «нової буржуазії»
2 відбудова промисловості, сільського господарства й транспорту
3 зниження рівня життя населення, зростання інфляції, безробіття
4 відновлення централізованої системи управління виробництвом
5 втрата більшовиками «командних висот» в економіці й політиці
6 рятування режиму, ліквідація загрози нової громадянської війни
180
www.e-ranok.com.ua
Тема 23
Тема 23. УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

План теми
1. Входження УСРР до складу СРСР.
2. Голод у південних губерніях УСРР.
3. Неп в УСРР. Відбудова народного господарства.
4. Політика «коренізації» в УСРР (українізація). Кампанія з ліквідації неписьменності дорос-
лих.
5. Українське національне відродження 1920-х рр.
6. Боротьба з націонал-комунізмом.
УТВОРЕННЯ СОЮЗУ РСР. ПРОЦЕС ВХОДЖЕННЯ УСРР ДО СКЛАДУ СРСР
Процес утворення єдиної союзної держави розпочався під час громадянської війни (1918—1920 рр.).
У 1919 р. склався воєнно-політичний союз радянських республік Росії, України, Білорусії, Латвії та
Литви, згідно з яким створювалося єдине керівництво армією, фінансами й найважливішими галузя-
ми народного господарства.
У 1920 р. утворилася договірна федерація Росії, України, Білорусії, Грузії, Вірменії та Азербайджа-
ну, згідно з якою об’єднувалися наркомати військових і морських справ, Вищі ради народного госпо-
дарства (ВРНГ), зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу. Радянські республіки,
в тому числі й Україна, формально мали статус незалежних держав, однак фактично вся повнота вла-
ди належала РКП(б), яка визначала їх внутрішню і зовнішню політику.
У 1922 р. було створено комісію ЦК РКП(б) у складі В. Куйбишева, Й. Сталіна, Г. Орджонікідзе,
Х. Раковського та ін. для підготовки проекту нового федеративного договору. План автономізації
(Й. Сталін) передбачав включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії. План
створення федерації (В. Ленін) передбачав входження усіх радянських республік на рівних правах до
нового державного об’єднання — Союзу Радянських Соціалістичних Республік. План створення кон-
федерації (Х. Раковський) передбачав створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають
незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій.
30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР проголосив утворення Союзу РСР у складі Російської СФРР,
Української СРР, Білоруської СРР, Закавказької СФРР (Грузія, Вірменія, Азербайджан). 31 січня 1924 р.
ІІ з’їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад
вніс зміни в текст Конституції УРСР, які закріплювали входження радянської України до складу СРСР
і створення Молдавської АРСР у складі УРСР.
ГОЛОД В ПІВДЕННИХ ГУБЕРНІЯХ УСРР

На початку 1920-х рр. внутрішнє становище України характеризувалося господарською розрухою
й політичною нестабільністю.
Соціально-економічна й політична криза в УСРР на початку 1920-х рр.
Сфери кризи Прояви кризи
Економічна криза Посівні площі скоротилися на 20% порівняно з довоєнним часом, валовий
збір зерна складав 19,4%, обсяг промислового виробництва — 10% довоєн-
ного рівня, було знищено 4 тис. км зализниць і 60% паровозів, господарські
збитки, завдані громадянською війною, становили 12 млрд крб.
Політична криза Антибільшовицькі настрої зросли серед селян і робітників: у складі повстан-
ських формувань нараховувалося понад 40 тис. селян, на підприємствах Ки-
єва, Харкова, Одеси спалахнули страйки робітників під гаслами «Ради без
більшовиків», радянська влада почала застосовувати Червону армію для бо-
ротьби з повстанцями
181
www.e-ranok.com.ua
В умовах соціально-економічної й політичної кризи більшовицьке керівництво здійснило спробу

продовжити політику «воєнного комунізму». Однак селянство розгорнуло боротьбу проти більшо-
вицького режиму, відмовляючись виконувати продрозкладку. Ситуація ускладнилася голодом 1921—
1923 рр.
Голод 1921—1923 р. в Україні
Причини голоду Занепад сільського господарства внаслідок Першої світової і громадянської
воєн, продовження політики «воєнного комунізму» й підвищення норм про-
дрозкладки, посуха й неврожай 1921 р. у південних районах України
Масштаби голоду Території сучасних Дніпропетрровської, Донецької, Запорізької, Одеської,
Миколаївської областей, півдня Харківської області, кількість голодуючих
становила 4—7 млн чоловік
Політика радянської Проведення хлібозаготівель в охоплених голодом районах, їх ізоляція військо-
влади вими підрозділами від інших районів України, замовчування факту голоду до
середини 1922 р., вивезення продовольства в Росію
Наслідки голоду Придушення повстанського руху на півдні України, зміцнення більшовицько-
го режиму, кількість померлих — 1,5—2 млн чоловік
НЕП В УСРР. ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Соціально-економічна й політична криза свідчила про неможливість продовження політики «воєн-
ного комунізму» після завершення громадянської війни і необхідність переходу до нової економічної
політики. У березні 1921 р. Х з’їзд РКП(б) проголосив курс на неп.
Неп — економічна політика більшовиків у 1921—1928 рр., запроваджена з метою подолання
соціально-економічної та політичної кризи й побудови радянської моделі соціалізму шляхом вико-
ристання елементів ринкових відносин. Особливістю впровадження непу в Україні були його більш
пізній початок (1922 р.).
Неп в УСРР
Галузь економіки Заходи непу
Промисловість Збереження державної власності на велику й значну частину середньої
промисловості, денаціоналізація і здача в оренду дрібних і середніх
підприємств, об’єднання підприємств у госпрозрахункові трести
(«Донвугілля», «Південьсталь», «Цукортрест»)
Сільське Заміна продовольчої розкладки продовольчим податком, дозвіл на продаж
господарство надлишків сільгосппродукції через кооперативні організації, базари та ринки,
дозвіл на оренду землі та використання найманої праці
Торгівля та фінанси Відновлення державної та приватної торгівлі, поява бірж, базарів, ринків,
утворення синдикатів для закупівлі сировини й збуту продукції, проведення
грошової реформи — запровадження червінця
Система управління Децентралізація управління промисловістю, скасування загальної трудової
й трудові відносини повинності, запровадження добровільного найму робочої сили, перехід від
зрівняльної до підрядної зарплати за результатами праці
Неп сприяв швидкій відбудові народного господарства України: у найкоротший термін досягли
довоєнного рівня промисловість (наприкінці 1925 р.) і сільське господарство (1927 р.), відновилися
торгівля й транспорт, підвищився життєвий рівень населення.
Однак перспектив у непу не було, оскільки він базувався на двох несумісних основах: ринкових
відносинах в економіці й адміністративно-командній системі в політиці. Наприкінці 1920-х рр. керів-
ництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний переустрій держави, який отримав назву
«радянська модернізація».
182
www.e-ranok.com.ua
Тема 23
У 1925 р. ХІV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію, який передбачав створення ве-
ликого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості,
з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР.
У 1927 р. на ХV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на колективізацію сільського господарства —
об’єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи).
ПОЛІТИКА «КОРЕНІЗАЦІЇ» В УСРР (УКРАЇНІЗАЦІЯ).
КАМПАНІЯ З ЛІКВІДАЦІЇ НЕПИСЬМЕННОСТІ ДОРОСЛИХ
Основними рисами розвитку української культури в роки непу були ідеологізація всіх боків куль-
турного життя, створення нової пролетарської інтелігенції, розширення сфери вживання української
мови, посилення боротьби з неписьменністю, активізація антирелігійної кампанії.
У 1923 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) більшовицьке керівництво проголосило політику коренізації, яка
в Україні дістала назву «українізація». Вона передбачала збільшення представництва українців в ор-
ганах влади, державних, освітніх і культурних установах, розширення сфери застосування україн-
ської мови, відродження та розвиток української культури. Найважливішу роль у здійсненні україні-
зації відіграли керівники наркомату освіти Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник.
Головним завданням освіти стала ліквідація неписьменності дорослих для підготовки «робітничо-
селянської інтелігенції». На початку 1920-х рр. було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію
з боротьби з неписемністю, товариство «Геть неписьменність!», «лікнепи» для населення від 8 до
50 років. У результаті наприкінці 1920-х рр. 70% дорослих у містах і 50% дорослих на селі стали пись-
менними.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ 1920-Х РР.
Українізація поширилася на всі сфери життя. Збільшилась кількість українців у партійних і дер-
жавних органах до 54%, українською мовою проводилося навчання в 80% шкіл, 50% технікумів, 25%
ВНЗ. Відроджувалася україномовна преса: українською мовою видавалося 90% газет, 50% книг, вело-
ся радіомовлення.
Активну роль в українському національному відродженні відігравала Українська автокефальна
православна церква (УАПЦ) на чолі з митрополитом В. Липківським, створена у 1921 р., у якій бого-
служіння відправлялося українською мовою. Українізація дала могутній поштовх розвитку науки,
літератури та мистецтва.
Українське національне відродження в літературі та театрі. Утворення ВУАН
Галузь культури Основні досягнення культури
Освіта Розбудовувалася державна система освіти (дитячі садки, дитячі будинки, семи-
річні трудові школи, профшколи, технікуми, інститути). Збільшилася кількість
навчальних закладів. Проводилися кампанії з ліквідації неписьменності дорос-
лих.
Наука Центром розвитку науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН), де працю-
вали історик М. Грушевський, мовознавець А. Кримський, біолог В. Липський,
математик Д. Граве, хімік Л. Писаржевський
Література Розвивалися літературні напрямки: революційно-романтичний (П. Тичина,
В. Сосюра, М. Бажан), неокласичний (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара),
памфлетний (М. Хвильовий), футуристичний (М. Семенко, Г. Шкурупій), гу-
мористичний (О. Вишня).
Виникли літературні організації «Плуг» (спілка селянських письменників),
«Гарт» (спілка пролетарських письменників), ВАПЛІТЕ (Вільна академія про-
летарської літератури).
Розгорнулася започаткована М. Хвильовим літературна дискусія, який виступав
за необхідність використання досягнень європейської культури й визначав згуб-
ність однобічної орієнтації на російську культуру (гасла «Геть від Москви!»,
«Дайош Європу!»)
183
www.e-ranok.com.ua
Образотворче В образотворчому мистецтві розвивалися напрямки: соціалістичний реалізм
мистецтво (Асоціація художників Червоної України, І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Са-
мокиш) і авангардизм (Асоціація революційного мистецтва України, М. Бой-
чук, О. Богомазов, К. Гвоздик)
Театральне Театральне мистецтво було пов’язане з іменами режисерів-реформаторів
й музичне Л. Курбаса (театр «Березіль») і Г. Юри (Державний драматичний театр
мистецтво ім. І. Франка), акторів П. Саксаганського, М. Крушельницького, Н. Ужвій.
У музичному мистецтві вирізнялися композитори Г. Верьовка, Л. Ревуцький,
К. Богуславський, виступали хорова капела «ДУМКА», народні хори, ансамблі
Кіномистецтво Помітних успіхів досягло кіномистецтво, у становленні якого важливу роль ві-
діграв О. Довженко (фільми «Звенигора», «Арсенал»)
Українізація сприяла збереженню й розвитку української мови і культури. Однак наприкін-

ці 1920-х — на початку 1930-х рр. радянська влада почала встановлювати контроль над культурою
і згортати українізацію. Більшість провідних діячів українізації було звинувачено в націоналізмі
й репресовано.
БОРОТЬБА З НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМОМ
Входження України до складу СРСР поставило долю українського народу в залежність від політи-
ки центру, який уособлювався ЦК ВКП(б) і урядом СРСР. Уже в 1920-х рр. деякі представники КП(б)У,
зокрема О. Шумський і М. Волобуєв, висловили невдоволення нерівноправним становищем УСРР
у складі СРСР і політикою ВКП(б) щодо України.
Нарком освіти УСРР О. Шумський відкрито виступив з критикою поширеної практики призначен-
ня на вищі державні та партійні посади неукраїнців, які були байдужими до національних цінностей
українського народу.
Вчений-економіст М. Волобуєв виступив з критикою політики керівництва СРСР в галузі еконо-
міки. Він опублікував у журналі «Більшовик України» статтю «До проблеми української економіки»,
де здійснив аналіз негативних явищ у народному господарстві України, які виникли внаслідок коло-
нізаторської політики Росії. М. Волобуєв стверджував, що Україна має власні шляхи розвитку, пропо-
нував переглянути плани індустріалізації, відкинути тенденцію розглядати «російську економіку як
пануючу», забезпечити Україні право реального контролю за діяльністю союзних органів.
Виступи О. Шумського і М. Волобуєва були проявом національно-комуністичних поглядів, при-
хильники яких прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного розвитку Украї-
ни. О. Шумський і М. Волобуєв були звинувачені в «націонал-ухильництві», їх виступи були засудже-
ні керівництвом ВКП(б). Під тиском розгорнутих проти них політичних кампаній вони були змушені
визнати «помилковість» своїх поглядів.
184
www.e-ranok.com.ua
Тема 23
Україна в міжвоєнний період*
• межі території УСРР у складі СРСР у 1923 р.;
• українські території, які у 1925 р. були приєднані до РСФРР;
• території, які у 1925 р. було передано УСРР;
• центри губерній, округів та автономних республік СРСР (за адміністративним устроєм
1927 р.).
* Картосхему взято із сайту http://ukrmap.su/index.php?id=711&lang=uk
185
www.e-ranok.com.ua
ДАТИ
28 грудня 1920 р. підписання союзного робітничо-селянського договору між РСФРР
і УСРР
8—16 березня 1921 р. Х з’їзд РКП (б)
Травень 1921 р. судовий процес над членами ЦК УПСР
Вересень 1921 р. остаточний розгром махновців; перехід їх на територію Румунії
1921—1923 рр. голод у південних губерніях України
2 січня 1922 р. створення Комісії у справах електрифікації України (КЕУ)
1922 р. початок роботи театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса
Серпень—жовтень висилка близько 70 українських учених у північні райони Росії
1922 р.
30 грудня 1922 р. створення СРСР, входження УСРР до складу СРСР
1923—1933 рр. політика «українізації»
31 січня 1924 р. прийняття Конституції СРСР
Березень 1925 р. саморозпуск УКП
Кінець 1925 р. завершення відбудови промисловості України
Грудень 1925 р. ХІV з’їзд РКП (б); проголошення курсу на індустріалізацію
1925—1928 рр. літературна дискусія, розпочата з ініціативи М. Хвильового
1926/27 р. завершення відбудови сільського господарства України
1928 р. виступ М. Волобуєва в журналі «Більшовик України» із статтею «До
проблеми української економіки»
Індустріалізація процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного
господарства, насамперед у промисловості.
«Українізація» політика ВКП(б) у 1920-х рр., спрямована на збільшення представництва укра-
їнців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах, розширен-
ня сфери застосування української мови, відродження та розвиток української
культури.
Автокефальна самостійна православна церква в Україні на чолі з митрополитом В. Липківським
церква у 1921—1930 рр., у якій богослужіння відправлялося українською мовою.
Лазар Каганович Радянський партійний і державний діяч, один із найближчих прибічни-
(1893—1991) ків Й. Сталіна, генеральний секретар ЦК КП(б)У 1925—1928 рр., проти-
вник українізації, виступав проти політичної лінії українських націонал-
комуністів О. Шумського і М. Хвильового, прихильник проведення су-
цільної колективізації.
Олександр Шумський Радянський державний діяч, член КП(б)У, народний комісар освіти
(1890—1946) УСРР (1924—1927 рр.), прихильник політики українізації, звинуваче-
ний у «націоналістичному ухилі» (шумськізмі).
Микола Скрипник Радянський державний діяч, один із засновників КП(б)У, голова першо-
(1872—1933) го радянського уряду України — Народного Секретаріату, народний ко-
місар освіти УСРР (1927—1933 рр.), прихильник політики українізації,
звинувачений у «націоналістичному ухилі».
186
www.e-ranok.com.ua
Тема 23
Михайло Волобуєв Український вчений-економіст, професор політекономії, викладач Хар-

(1903—1972) ківського механіко-машинобудівного інституту, автор дискусійної статті
«До проблем української економіки» (1928 р.).
Микола Хвильовий Письменник, публіцист, один із засновників Спілки пролетарських пись-
(Фітільов) менників «Гарт», Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІ-
(1894—1933) ТЕ), автор творів «Іван Іванович», «Ревізор», «Україна чи Малоросія»,
ініціатор літературної дискусії під гаслом «Геть від Москви» (1925—
1928 рр.).
Олександр Довженко Письменник, кінорежисер, художник-ілюстратор, один із засновників
(1894—1956) української кінематографії, працював на Одеській кіностудії, Київській
кінофабриці, створив фільми «Арсенал», «Звенигора», «Земля», «Поема
про море», автор книги «Зачарована Десна».
Лесь Курбас Режисер-новатор, театральний діяч, один із засновників «Молодого теа-
(1887—1937) тру», театру «Березіль», на сцені яких поставив вистави «Чорна пантера
і білий ведмідь» В. Винниченка, «Мина Мазайло» М. Куліша та ін., по-
єднував українське театральне мистецтво з європейською культурою.
Гнат Юра Український режисер і актор «Молодого театру» в Києві, Українського
(1887—1966) драматичного театру ім. І. Франка, на сцені яких поставив вистави «Ма-
руся Богуславка» М. Старицького, «Украдене щастя» І. Франка, «Безта-
ланна» І. Карпенка-Карого» та ін.
Микола Бойчук Живописець, засновник школи художників-монументалістів, поєднував
(1882—1937) риси візантійського живопису з традиціями українського малярства, ав-
тор декорацій для вистав «Молодого театру» Л. Курбаса.
187
www.e-ranok.com.ua
1. Що спричинило впровадження більшовиками нової економічної політики на початку 1920-х рр.?
А відмова від ідеї побудови комунізму насильницькими методами
Б необхідність мобілізації сил для перемоги у громадянській війні
В підтримка національно-визвольної боротьби українського народу
Г масове незадоволення населення політикою «воєнного комунізму»
2. Які території заштриховано на картосхемі
Української Соціалістичної Радянської Республіки
в період непу?
А території, передані Українській СРР у 1925 р.
Б території України, уражені голодом
1921—1923 рр.
В українські території, приєднані до РСФРР
у 1925 р.
Г території, передані Польщі за Ризьким миром
1921 р.
3. Яке твердження розкриває зміст запропонованого В. Леніним плану об’єднання радянських респу-
блік?
А входження республік на рівних правах до нового державного об’єднання
Б включення неросійських республік до складу РСФРР на правах автономії
В створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність
Г укладення республіками договору про створення воєнно-політичного союзу
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують соціально-економічне

життя в УСРР у період непу.
1 система фіксованого натурального оподаткування селян, уведена біль- А госпрозрахунок
шовиками замість продрозкладки Б кооперація
2 ведення господарства на основі фінансової самостійності в умовах збе- В оренда
реження централізованого керівництва Г продподаток
3 передача майна у термінове володіння і користування для здійснення Д трест
господарської діяльності
4 об’єднання суміжних підприємств для виробництва та реалізації про-
дукції під спільним керівництвом
5. Установіть хронологічну послідовність подій, пов’язаних з економічним життям в УСРР у роки
непу.
А завершення відбудови сільського господарства
Б проголошення ВКП(б) курсу на індустріалізацію
В подолання голоду в південних губерніях України
Г запровадження РКП(б) нової економічної політики
6. Які риси притаманні курсу більшовицького керівництва на українізацію в роки непу?

1 відродження українськомовних газет, журналів, радіомовлення
2 надання самостійності Україні у вирішення культурних питань
3 збільшення навчальних закладів з українською мовою навчання
4 відновлення української держави, проголошення її суверенітету
5 створення умов для культурного розвитку національних меншин
6 надання українській мові статусу державної на території України
188
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (35—36 тижні)

1. Якою цифрою позначено на картосхемі область
УСРР, де в роки першої пятирічки було
побудовано завод-гігант тракторного
машинобудування?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Що мало на меті сталінське керівництво, здійснюючи колективізацію сільського господарства?

А перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу
Б створення бази для зміцнення обороноздатності країни
В установлення контролю над сільським господарством
Г переслідування та знищення усіх представників опозиції
3. Кому з діячів культури періоду радянської модернізації належить така характеристика?
«Письменник-сатирик, автор чотирьохтомної збірки гумористичних оповідань «Усмішки», пере-
кладач творів А. Чехова, В. Маяковського, Я. Гашека, жертва сталінських репресій».
А О. Вишні Б М. Рильському В В. Сосюрі Г П. Тичині
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують економічне життя
України в період радянської модернізації.
1 одержавлення засобів виробництва, перехід приватних А командна економіка
підприємств у власність держави Б націоналізація промисловості
2 швидке створення великого машинного виробництва В соціалістичне змагання
в усіх галузях господарства Г суцільна колективізація
3 насильницьке об’єднання самостійних селянських госпо- Д форсована індустріалізація
дарств у колективні господарства
4 масовий рух трудових колективів із метою піднесення
продуктивності праці робітників
5. Установіть послідовність подій громадсько-політичного життя України в період радянської модер-
нізації.
А перенесення столиці Української СРР з Харкова до Києва
В ліквідація Української автокефальної православної церкви
Б «Шахтинська справа» працівників вугільної промисловості
Г політичний процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)
6. У яких умовах розвивалася українська культура в 1930-ті рр.?

1 насадження методу «соціалістичного реалізму»
2 фізичне знищення діячів національної культури
3 утвердження сталінського тоталітарного режиму
4 існування різноманітних жанрів, стилів, напрямів
5 розширення сфери застосування української мови
6 ослаблення ідеологічного контролю з боку держави
189
www.e-ranok.com.ua
Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

План теми
1. Радянська модернізація в Україні.
2. Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя.
3. Масові репресії. Ідеологізація суспільного життя, культ особи. Згортання українізації.
РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ
Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний пере-
устрій держави, який отримав назву «радянська модернізація». Складовими радянської модернізації
України були індустріалізація, колективізація й «культурна революція», які супроводжувалися ма-
совими репресіями проти «ворогів народу».
У 1925 р. на ХІV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на індустріалізацію, який передбачав ство-
рення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у про-
мисловості, з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР.
У 1929 р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення «будь-якою ціною» приско-
рити розвиток важкої промисловості (форсована індустріалізація).
Індустріалізація була основним завданням перших п’ятирічних планів. Головна увага приділяла-
ся розвитку вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, електроенергетики.
У роки першої п’ятирічки (1928—1932 рр.) в Україні будувалося 460 промислових підприємств із
1500, що споруджувалися в СРСР, у другій п’ятирічці (1933—1937 рр.) — 1000 промислових підпри-
ємств із 4500, у третій п’ятирічці (1938—1942 рр.) — 600 промислових підприємств із 3000.
Для виконання п’ятирічних планів радянське керівництво застосовувало методи позаекономічного
примусу (використання примусової праці в’язнів концтаборів, прирівнювання дисциплінарних пору-
шень до кримінального злочину) та ідеологічного ошукування трудящих (соціалістичне змагання,
рухи ударників, новаторів, багатоверстатників).
Поширився стахановський рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих вироб-
ничих показників, пов’язаний з іменем вибійника шахти «Центральна-Ірміне» в Кадіївці О. Стахано-
ва, який застосував новий прогресивний метод видобутку вугілля. Передовиками-новаторами стали
М. Ізотов (вугільна промисловість), П. Кривоніс (залізничий транспорт), М. Демченко, П. Ангеліна
(сільське господарство) та ін.
Плани приросту промислової продукції неодноразово корегувалися в бік збільшення («штурмів-
щина»), але не забезпечувалися відповідними капіталовкладеннями, устаткуванням і кваліфіковани-
ми кадрами, тому темпи розвитку промисловості відставали від запланованих. Плани першої і другої
п’ятирічок не були виконані в повному обсязі, але радянське керівництво оголосило їх «виконаними
достроково» за 4 роки і 3 місяці. Третю п’ятирічку в 1941 р. перервала війна.
Позитивними наслідками індустріалізації стало перетворення України на індустріально-аграрну
країну, яка досягла рівня економічно розвинених країн, посівши перше місце в Європі й друге місце
у світі за обсягами виробництва у важкій промисловості. Україна стала основною металургійною,
вугільною й машинобудівною базою СРСР, частка якої становила 50,5% у видобутку вугілля, 67,6%
у видобутку залізної руди, 49,7% у виплавці чавуну, 48,9% у виробництві сталі. Кількість підприємств
важкої промисловості зросла майже в 11 разів, у тому числі було побудовано промислові гіганти «За-
поріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод (1931 р.), Дніпров-
ська ГЕС (1932 р.).
Негативними наслідками індустріалізації були формування адміністративно-командної еко-
номіки, уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства, зниження
життєвого рівня населення (запровадження продовольчих карток, дефіцит товарів і послуг, усклад-
нення житлової проблеми внаслідок урбанізації).
Розгортання форсованої індустріалізації прискорило зростання економічного потенціалу України,
але супроводжувалося екстенсивним шляхом господарювання та адміністративно-командними мето-
дами управління.
190
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
Форсована індустріалізація в Україні

Мета Створення великого машинного виробництва з метою ліквідації техніко-
економічної відсталості, створення економічної бази для побудови комунізму,
зміцнення обороноздатності СРСР
Основні заходи 1925 р. — проголошення курсу на індустріалізацію на ХІV з’їзді ВКП(б).
1929 р. — прийняття рішення про прискорену (форсовану) індустріалізацію на
листопадовому пленумі ЦК ВКП(б)
1928—1932 рр. — перша п’ятирічка
1933—1937 рр. — друга п’ятирічка
1938—1941 рр. — третя п’ятирічка
Результати, Перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу, прискорення розвитку
наслідки важкої промисловості («Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь»,
ХТЗ, ДніпроГЕС). Уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та
сільського господарства, зниження життєвого рівня населення
Суцільна колективізація в Україні
Мета Насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колективні
з метою поширення контролю держави над економікою, забезпечення коштів для
індустріалізації, збільшення товарності сільського господарства
Основні заходи 1927 р. — проголошення курсу на колективізацію сільського господарства на
ХV з’їзді ВКП(б)
1929 р. — проголошення курсу на суцільну прискорену колективізацію на
листопадовому пленумі ЦК ВКП(б)
1929 р. — проголошення курсу на ліквідацію куркульства як класу
Результати, Завершення одержавлення економіки, ліквідація індивідуальних селянських
наслідки господарств. Зруйнування сільського господарства, Голодомор 1932—1933 рр.
ГОЛОДОМОР 1932—1933 РР. В УКРАЇНІ
Цілеспрямована політика сталінського керівництва на завершення суцільної колективізації призвела
до Голодомору 1932—1933 рр., головними причинами якого стали непомірні для селян хлібозаготівлі,
конфіскація владою запасів продовольства, відсутність допомоги голодуючим із боку держави.
7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову про охорону соціалістичної власності (за-
кон «про п’ять колосків»), яка «за розкрадання колгоспного майна» передбачала розстріл або позбав-
лення волі терміном не менше 10 років із конфіскацією майна. Для вилучення хліба в Україну прибула
хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.
У районах, занесених на «чорну дошку», вилучалися продовольчі й посівні фонди, припинялося
постачання товарів, проводилися репресії проти місцевих керівників. Другим секретарем ЦК КП(б)У
і секретарем Харківського (столичного) обкому партії став посланець Й. Сталіна П. Постишев. Украї-
на залишилася без хліба, але виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. Унаслідок Голодомору
в Україні померло від 3 до 10 млн чоловік.
Насильницька колективізація в роки першої та другої п’ятирічок і Голодомор 1932—1933 рр. при-
звели до ліквідації індивідуальних селянських господарств, завершення одержавлення економіки,
хронічного відставання сільського господарства від промисловості. Колгоспний лад, заснований на
примусовій праці селян, жорсткій трудовій дисципліні, натуральній оплаті праці, став однією з основ
адміністративно-командної економіки.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ
ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ
Економічні перетворення, що відбулися в 1920—1930-х рр., спричинили зміни в соціальній струк-
турі суспільства. Внаслідок заборони приватної власності та приватного підприємництва зникли такі
соціальні верстви, як підприємці, селяни-власники, ремісники-кустарі, особи вільних професій (адво-
кати, лікарі та ін.).
191
www.e-ranok.com.ua
За Конституцією СРСР 1936 р. і Конституцією УРСР 1937 р. соціальна структура суспільства скла-
далася з робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції. Селяни-власники, які складали
переважну більшість населення до колективізації, перетворилися на колгоспне селянство.
Зросла в 2,5 раза кількість робітничого класу, найбільшу частку якого складали робітники машино-
будівної, вугільної та металургійної галузей промисловості. Збільшилася кількість жінок-робітників,
які складали 30% загальної кількості робітничого класу. Робітничий клас залишався багатонаціональ-
ним, більше половини робітників становили українці, водночас зросла чисельність росіян, білорусів,
татар та представників інших національностей.
Збільшилися в 3,6 разу кількість службовців, до яких відносилися номенклатура (партійні керів-
ники, державні службовці, працівники ОДПУ—НКВД, директори підприємств, колгоспів і радгоспів)
і робітничо-селянська інтелігенція (інженери, лікарі, учителі та ін.) (в 14 разів). Однак кваліфікаційно-
професійний рівень працівників розумової праці знизився: вищу освіту мали 13% спеціалістів, а се-
редню спеціальну — 18%.
Політика «культурної революції» передбачала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літера-
тури й мистецтва, які повинні були перетворится на інструмент ідеологічного впливу держави на
суспільство.
Культура України в 1930-ті рр.
Галузь культури Культурні досягнення
Освіта Здобутками освіти стали ліквідація неписемності населення (наприкінці
1930-х рр. неписьменні складали лише 15% дорослого населення), запроваджен-
ня загальної обов’язкової початкової освіти, початок переходу до загальної се-
мирічної освіти, збільшення кількості технікумів і ВНЗ, відновлення діяльності
Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського університетів.
Однак згортання українізації та поширення русифікації призвели до скорочення
кількості навчальних закладів з українською мовою навчання
Наука Значних успіхів досягла наука: працювали Всеукраїнська академія наук (ВУАН),
Український фізико-технічний інститут у Харкові, Інститут електрозварювання
ВУАН.
Широке визнання одержали наукові дослідження вчених І. Курчатова, Д. Ландау
(ядерна фізика), М. Боголюбова, М. Крилова (нелінійна математика), Ю. Кон-
дратюка (розробка теорії космічних польотів), Є. Патона (електрозварювання),
О. Богомольця (патологанатомія), О. Палладіна (біохімія), М. Холодного, А. Сапє-
гіна, І. Агола (генетика), М. Грушевського, Д. Багалія, М. Яворського (історія).
Проте чимало відомих вчених було репресовано, зокрема І. Агол, М. Яворський,
Ю. Кондратюк та ін., помер при загадкових обставинах М. Грушевський
Література Розвиток літератури характеризувався ліквідацією літературно-художніх
об’єднань, що виникли у 1920-ті роки, і створенням Спілки радянських пись-
менників України (1934 р.), насадженням єдиного творчого методу — соціаліс-
тичного реалізму, переслідуванням діячів національної культури.
В умовах ідеологічного контролю виходили твори П. Тичини, В. Сосюри,
М. Рильського, М. Бажана, Ю. Яновського, Ю. Смолича, які були змушені при-
стосовуватися до тоталітарного режиму.
Чимало письменників стали жертвами сталінських репресій, зокрема М. Яло-
вий, О. Вишня, Г. Косинка, О. Досвітній та ін., покінчив життя самогубством
М. Хвильовий
Мистецтво Подібні процеси відбувалися в театральному мистецтві (актори П. Сак-
саганський, М. Садовський, Н. Ужвій), музичному мистецтві (композитори
Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Данькевич), кіномистецтві (режисери
О. Довженко, І. Пир’єв), живописі (художники М. Бойчук, Ф. Кричевський).
Припинив існування експериментальний театр «Березіль», а його режисер
Л. Курбас загинув у концентраційному таборі. Вилучалися з прокату фільми
режисера О. Довженка. Заарештували й розстріляли понад 300 кобзарів і лірників,
яких зібрали начебто на Республіканську олімпіаду в Харкові
192
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Політика правлячого режиму була спрямована на обмеження впливу релігії та церкви на життя
радянського суспільства й формування атеїстичного світогляду. У 1929 р. органи ОДПУ звинуватили
в антирадянській діяльності Українську автокефальну православну церкву, яка була змушена
у 1930 р. заявити про саморозпуск. Під арешт підпали митрополити УАПЦ В. Липківський, М. Бо-
рецький і близько 2 тис. священиків, більшість із них була розстріляна.
Партійне керівництво проголосило другу п’ятирічку (1933—1937 рр.) «п’ятирічкою знищення ре-
лігії». Розпочалося масове закриття і нищення церков (Михайлівський Золотоверхий собор у Києві,
Свято-Миколаївський собор у Харкові), нищення й вивезення за кордон ікон та інших культурних
цінностей. У середині 1930-х рр. в Україні залишилося лише 9% діючих церков.
«Культурна революція»
Мета Установлення ідеологічного контролю держави над суспільством, згортання
національно-культурного будівництва
Основні заходи 1930 р. — ліквідація Української автокефальної православної церкви
1930 р. — запровадження загальної обов’язкової чотирічної освіти
1933 р. — згортання українізації та поширення русифікації
1934 р. — створення Спілки радянських письменників України
Результати, Ліквідація неписемності, насадження єдиного методу соціалістичного реалізму,
наслідки фізичне знищення діячів літератури й мистецтва
МАСОВІ РЕПРЕСІЇ. ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ, КУЛЬТ ОСОБИ.

ЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ
Ідеологізація суспільного життя, культ особи
1929 р. — рік «великого перелому» — став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі за вла-
ду й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усуну-
ті соратники В. Леніна Л. Троцький, Г. Зинов’єв, Л. Каменєв, М. Бухарін, А. Риков, М. Томський.
Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті рр. стало утвердження тота-
літарного режиму, ознаками якого були культ особи Сталіна, панування однопартійної системи
(ВКП(б) — КП(б)У), зрощування партійного й державного апарату, повний контроль держави над
суспільним життям, створення розгалуженого репресивного апарату, здійснення масових репресій
проти населення.
Реорганізація репресивних органів передбачала створення Народного комісаріату внутрішніх справ
(НКВС), організацію концтаборів на чолі з Головним управлінням таборів (ГУЛАГ), створення Особли-
вої наради для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу», застосування фізичних методів
тиску до арештованих, застосування найвищої міри покарання одразу після оголошення вироку.
Наступним кроком на шляху до утвердження тоталітарного режиму стало прийняття «сталінської»
Конституції СРСР (1936 р.) і Конституції Української РСР (1937 р.), які мали закріпити «перемогу
соціалізму». Переважна більшість положень нової Конституції формально мала демократичний ха-
рактер: рівноправність усіх радянських республік СРСР, право виходу республік зі складу СРСР, фор-
мування органів державної влади шляхом виборів, проголошення прав і свобод громадян. Вищими
органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада
народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади — Ради депутатів
трудящих.
Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР зали-
шався надцентралізованою унітарною державою, у якій союзні республіки, у тому числі Україна, не
мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені
якої здійснювалося керівництво економічним, політичним і духовним життям радянського суспіль-
ства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович
(1925—1928 рр.), С. Косіор (1928—1938 рр.), М. Хрущов (1938—1947 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У
і секретар Харківського обкому партії П. Постишев.
193
www.e-ranok.com.ua
МАСОВІ РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ 1920-Х — У 1930-ТІ РР.

Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДПУ—НКВС по-
казові політичні процеси над «ворогами народу». Протягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито»
й засуджено понад 100 «контрреволюційних» організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або
до різних строків позбавлення волі.
Масові репресії
Мета Переслідування й знищення «ворогів народу» з метою установлення однопар-
тійної системи й придушення національно-визвольного руху
Основні заходи 1928 р. — «Шахтинська справа» інженерно-технічних працівників Донбасу
1930 р. — судовий процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)
1931 р. — справа «Українського національного центру» (УНЦ)
1933—1934 рр. —справа «Української військової організації» (УВО)
Результати, Утвердження тоталітарного режиму, зміцнення особистої влади Й. Сталіна,
наслідки знищення вищого партійного керівництва й національної інтелігенції
Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби в період будівництва соціалізму, не

припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 р.). Жертвами терору стали представники всіх верств насе-
лення: партійні й державні діячи (перші секретари ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Раднар-
кому УСРР Х. Раковський, В. Затонський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим
округом Й. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки
ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косин-
ка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).
Трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов’язаний з установленням то-
тального контролю більшовицького режиму над культурою й фізичним знищенням кращих представ-
ників української літератури й мистецтва, отримав назву «розстріляне відродження».

Із листа до г. І. Петровського слухачів військово-повітряної академії РСЧА Я. Коркіна та
О. Пахоленка про примусову колективізацію й розкуркулення селян у Новопсковському
районі на Старобільщині
7 липня 1931 р.
Голові ЦБК УСРР т. Петровському
Від слухачів Військово-повітряної академії м. Москва.
Ленінградське шосе, буд. 26
Коркіна Якова та Пахоленка Омеляна
Просимо Вас розібрати слідуючі явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві праців-
ники Новопсковського р-ну Старобільського округу хут. Статівки і с. Лизівки.
1. Колективізація. Колективізовано до 85%. Забезпеченість колгоспів продуктами недостатня.
10% колгоспників зовсім не мають хліба (Білокуракіно) через поганий розподіл. Кооперація зовсім
не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нужда у взутті. В Статівці та
Лизівці в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.
Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок відмови йти у колгосп підводять
під графу куркуля і розкуркулюють, забираючи все майно, і вивозять в «Ярки».
Існує переконання, що залучити в колгосп можна лише силою. Наприклад, на зборах хут. Статів-
ки актив заявив, що для залучення 15 чол. середняків і бідняків, що залишилися, в колгосп, необхідно
5 чол. вивезти у «Ярки».
Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів. Наприклад, голова колгоспу
хут. Статівки Шандра Никанор А. заявляє: «Чи потрібні нам колгоспи?» «На нас партія жме і ми
жмемо».
194
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить, що ми самі бачили в дорозі, і коли при-
їхали в хутір, і там виявилася частина п’яних колгоспників. Про п’янки правління нам скаржилися
колгоспниці-біднячки.
П’янство, залякування, погане виховання і забезпечення колгоспників є причиною небажання бід-
ноти і середняків, які лишилися, вступати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркуль-
ства і відбивають його настрій.
Укр. іст. журн. — 1992. — № 6. — С. 111.
1. Як охарактеризовано процес колективізації у даному документі? Які позитивні риси цього за-
гальнодержавного заходу відзначають автори, у чому вбачають його недоліки?
2. Чим пояснюють автори недоліки колективізації? Чи було таке пояснення тільки їх особистою
думкою?
3. Як ви вважаєте, чому така велика часова відстань між датою складення цього документа (вгорі)
і датою його оприлюднення (внизу)?
ДАТИ
1927—1928 рр. хлібозаготівельна криза
1928—1938 рр. період радянської модернізації в Україні
1928 р. «Шахтинська справа»
1928—1932 рр. перший п’ятирічний план розвитку народного господарства України
1929 р. справа СВУ
1929 р. рік великого перелому, початок суцільної колективізації
20 січня 1929 р. у газеті «Правда» опублікована стаття В. Леніна «Як організувати
змагання?»
Травень 1929 р. ХІ Всеукраїнський з’їзд рад і затвердження плану першої п’ятирічки
Листопад 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) — розгром групи М. Бухаріна
Кінець 1929 р. — ліквідація української православної автокефальної церкви (УАПЦ)
початок 1930 р.
Кінець 1929 р. перехід до форсованої індустріалізації
5 січня 1930 р. постанова ЦК ВКП(б) про темпи колективізації і заходи допомоги держави
колгоспному будівництву
Січень 1930 р. постанова ЦК ВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських
господарств у районах суцільної колективізації
24 лютого 1930 р. лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям про
форсування колективізації
Березень 1930 р. процес «Союзу визволення України»
25 липня 1930 р. постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов’язкове навчання
1 жовтня 1931 р. введення в дію Харківського тракторного заводу
Квітень 1932 р. постанова ЦК ВКП(б) про перебудову літературно-художніх організацій
7 серпня 1932 р закон про охорону державної власності («закон про п’ять колосків»)
8 листопада 1932 р. таємна постанова ЦК ВКП(б) про припинення відвантаження товарів для
сільської місцевості України
10 листопада 1932 р. урочисте введення в дію Дніпровської гідроелектростанції в Запоріжжі
6 грудня 1932 р. прийняття постанови РНК УСРР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну
дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі»
1932—1933 рр. Голодомор в Україні
195
www.e-ranok.com.ua
Січень 1933 р. постанова партійно-державного керівництва СРСР про організацію
політвідділів при МТС і раднаргоспах; постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б)
«Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами й одноосібними
господарствами»
1933 р. відновлення університетів в Україні
1933—1937 рр. друга п’ятирічка
1934 р. перенесення столиці з м. Харкова до м. Києва
1934 р. створення Спілки радянських письменників України
1 грудня 1934 р. убивство С. Кірова; розгортання нової хвилі репресій
Грудень 1934 р. арешт українських кобзарів і лірників і розправа над ними
31 серпня 1935 р. початок стаханівського руху
Січень 1937 р. надзвичайний ХІV Всеукраїнський з’їзд рад; затвердження нової
Конституції УРСР
1937 р. завершення колективізації в Україні
20 квітня 1938 р. постанова РНК УРСР і ЦККП(б)У про обов’язкове вивчення російської
мови у школах з неросійською мовою навчання
Грудень 1938 р. постанова ЦК ВКП(б), РНК СРСР, ВЦРПС про заходи щодо впорядкування
трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального
страхування та боротьбу зі зловживанням
1939 р. ліквідація національних районів, національних сільських і містечкових рад
Червень 1940 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР про перехід на 8-годинний робочий
день, на семиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення
робітниками й службовцями підприємств і установ
Форсована комплекс заходів сталінського керівництва щодо прискореного розвитку про-
індустріалізація мисловості з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення
обороноздатності СРСР.
Стахановський масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення висо-
рух ких виробничих показників за рахунок поліпшення її організації, започаткова-
ний вибійником шахти О. Стахановим.
Колективізація перетворення індивідуальних селянських господарств на колективні господар-
ства (колгоспи, радгоспи).
Розкуркулення примусове позбавлення селян-куркулів власності під гаслом «ліквідації кур-
кульства як класу» з метою зламати опір колективізації з боку заможних селян.
Закон «про п’ять постанова ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. про охорону соціалістич-
колосків» ної власності, яка передбачала суворі покарання «за розкрадання колгоспного
майна».
Голодомор цілеспрямована політика сталінського керівництва в 1932—1933 рр. на
створення штучного голоду шляхом реквізиції у селян продовольства
з метою завершення суцільної колективізації.
«Розстріляне трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов’язаний
відродження» з установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою
й фізичним знищенням кращих представників української літератури й мис-
тецтва.
196
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
Вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» в Донбасі, зачина-
тель масового робітничого руху за підвищення продуктивності праці
й досягнення високих виробничих показників (стахановського руху) у
1930-х рр.
Олексій Стаханов
(1906—1977)
Радянський державний діяч, член Політбюро ЦК КП(б)У, одночасно
перший секретар Харківського, а згодом Київського обкому Компартії,
один із організаторів Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, сприяв згор-
танню українізації, організації політичних процесів, винищенню укра-
їнської інтелігенції.
Павло Постишев
(1887—1939)
Радянський державний діяч, один з організаторів КП(б)У, генеральний
секретар ЦК КП(б)У (1928—1938 рр.), прихильник суцільної колективі-
зації, безпосередній організатор Голодомору 1932—1933 рр. в Україні,
сприяв згортанню українізації, організації політичних процесів, вини-
щенню української інтелігенції.
Сергій Косіор
(1889—1939)
Радянський державний діяч, генеральний секретар ЦК РКП(б) з 1922 р.,
домігся абсолютної влади в партії й державі, організатор «радянської
модернізації», терору голодом, масових репресій, голова Державного
комітету оборони, Верховний головнокомандуючий під час Великої Ві-
тчизняної війни.
Йосип Сталін
(1879—1953)
197
www.e-ranok.com.ua
1. Якою цифрою позначено на картосхемі область
УСРР, де в роки другої пятирічки було
побудовано завод-гігант чорної металургії?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Яка причина є спільною для голодоморів 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. в Україні?
А несприятливі погодні умови, посуха, неврожай зернових
Б повна реквізиція державою продовольчих ресурсів села
В збільшення хлібозаготівель в охоплених голодом районах
Г скорочення посівних площ і худоби внаслідок воєнних дій
3. Яка риса притаманна радянській політичній системі у 1930-ті рр.?

А юридичне оформлення розгалуженого репресивного апарату
Б послаблення ідеологічного тиску на суспільно-політичне життя
В чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки
Г створення масових політичних партій і громадських організацій
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами державних і політичних діячів пе-

ріоду радянської модернізації.
1 генеральний секретар ЦК КП(б)У, безпосередній організатор голодомо- А С. Косіор
ру 1932—1933 рр. в Україні й згортання «українізації» Б П. Постишев
2 вибійник Кадіївської шахти «Центральна-Ірміне», ініціатор масового В М. Скрипник
робітничого руху за підвищення продуктивності праці Г Й. Сталін
3 народний комісар освіти УРСР, провідник політики українізації, звину- Д О. Стаханов
вачений у створенні групи націонал-ухильників
4 секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому компартії,
один із організаторів Голодомору 1932—1933 рр. в Україні
5. Установіть послідовність подій культурного життя України у період радянської модернізації.
А запровадження обов’язкового початкового навчання
Б створення Спілки радянських письменників України
В заснуваня в Києві Інституту електрозварюваня ВУАН
Г відновлення закладів університетської освіти в Україні
6. Які терміни й поняття характеризують зміст характеризують зміст політики сталінської індустріа-
лізації в Україні?
1 господарський розрахунок
2 директивне господарювання
3 економічна самостійність
4 оренда підприємств
5 стахановський рух
6 централізація управління
198
www.e-ranok.com.ua
Тема 25
Тема 25. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ (1921—1938 рр.) (37—38 тижні)

1. Який наслідок для економічного розвитку західноукраїнських земель мав поділ країни на Польщу
«А» та Польщу «Б»?
А перетворення українських земель на джерело сировини та ринок збуту товарів
Б зростання кількості робочих місць і заробітної плати в українських воєводствах
В скорочення трудової еміграції західноукраїнського населення до США й Канади
Г пріоритетний промисловий розвиток українських земель порівняно з польськими
2. Якою цифрою позначено на картосхемі українські землі,
що перебували у складі Румунії в міжвоєнний період?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Якого року Сейм Карпатської України проголосив незалежність країни на чолі з президентом
А. Волошиним?
А 1929 р Б 1930 р. В 1938 р. Г 1939 р.
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами учасників суспільно-політичного
руху на українських землях у складі Польщі.
1 ідеолог інтегрального націоналізму, проголошував здобуття незалеж- А С. Бандера
ності України найвищою метою діяльності Б Д. Донцов
2 член Організації українських націоналістів, організатор замаху на В Є. Коновалець
провідника пацифікації Б. Пєрацького Г А. Мельник
3 митрополит Української греко-католицької церкви, противник поль- Д А. Шептицький
ської політики пацифікації щодо українців
4 ініціатор створення Української військової організації та Організації
українських націоналістів, перший голова ОУН
5. Установіть послідовність подій, які відбулися у міжвоєнний період на українських землях у складі
Чехословаччини.
А проголошення Сеймом державної незалежності Карпатської України
Б передача Закарпаття Чехословаччині за Сен-Жерменським договором
В надання парламентом Чехословаччини автономії Підкарпатському краю
Г проголошення злуки Закарпаття з Українською Народною Республікою
6. Які риси притаманні політиці Румунії щодо українських земель у період 1918—1928 рр.?
1 запровадження воєнного стану на Буковині та в Бессарабії
2 надання освіти в школах з українською мовою навчання
3 ліквідація місцевого самоврядування українських громад
4 закриття українських громадських та культурних установ
5 примусове навернення українців до греко-католицької віри
6 дозвіл на легальну діяльність українських політичних партій
199
www.e-ranok.com.ua
Тема 25. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

План теми
1. Західноукраїнські землі під владою іноземних держав. Економіка українських земель. Різні
течії в суспільно-політичному русі, радикалізація політичного життя в 1930-х рр.
2. Українські землі у складі Польщі.
3. Українські землі у складі Румунії.
4. Українські землі у складі Чехословаччини.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ
Після поразки українського народу в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—
1920 рр. західноукраїнські землі опинилися у складі Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь,
Холмщина, Підляшшя), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Чехословаччини (За-
карпаття). Окупацію Польщею, Румунією та Чехословаччиною західноукраїнських земель узаконила
Паризька мирна конференція 1919 р.
Соціально-економічна політика урядів Польщі, Румунії, Чехословаччини полягала у стримуван-
ні економічного розвитку західноукраїнських земель, що виявилося в розвитку тих галузей промис-
ловості (нафтова, деревообробна, харчова), які забезпечували високі прибутки без значних капітало-
вкладень, пануванні дрібних напівкустарних підприємств, залежності від іноземного капіталу, зане-
паді сільського господарства, малоземеллі й безземеллі селян, масовому безробітті та трудової емігра-
ції українців. Західноукраїнські землі поступово перетворювалися на аграрно-сировинний придаток
Польщі, Румунії, Чехословаччини.
Національна політика урядів Польщі, Румунії, Чехословаччини щодо населення західноукраїн-
ських земель характеризувалася посиленням національного гніту, насильницькою асиміляцією, ре-
пресіями проти діячів національно-визвольного руху, відмовою від міжнародних зобов’язань щодо
надання українським землям автономії. Незважаючи на складні умови діяльності, політичні діячі За-
хідної України намагалися вирішити найважливіші питання: національне визволення українського
народу, створення незалежної української держави, установлення в ній справедливого політичного
й соціально-економічного ладу.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ПОЛЬщІ

Паризька мирна конференція 1919 р. визнала право Польщі на окупацію Східної Галичини. За
Ризьким мирним договором 1921 р. Радянська Росія і Радянська Україна відмовилися від претензій на
Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, які перейшли до складу Польщі. Західно-
українські землі, що опинилися у складі Польщі, поділялися на Львівське, Тернопільське, Станіслав-
ське, Волинське воєводства.
У 1919—1923 рр., коли влада Польщі над Східною Галичиною та Західною Волинню вважалася
спірною, польська влада намагалася довести світовій громадськості, що забезпечує права українсько-
го населення: гарантувала права українців на використання рідної мови в початкових школах (Кон-
ституція Польщі 1921 р.), надала самоврядування воєводствам Східної Галичини (Закон 1922 р.).
У 1923—1926 рр. після визнання Східної Галичини частиною Польщі Радою послів великих дер-
жав польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Країну було поділено на дві
частини: Польщу «А» (корінні польські землі) і Польщу «Б» (західноукраїнські й західнобілоруські
землі). Польська влада штучно стримувала соціально-економічний розвиток західноукраїнських зе-
мель, закривала українські школи, заохочувала переселення польських колоністів — осадників.
У 1926—1937 рр. після встановлення режиму «санації» на чолі з Юзефом Пілсудським польський
уряд пішов на деякі поступки українцям: відкривав двомовні школи, дозволив призначення українців
на державні посади. Одночасно з 1930 р. проводилася політика «пацифікації» (умиротворення), яка
передбачала придушення виступів за допомогою поліції і військ. У 1934 р. у м. Березі-Картузькій
200
www.e-ranok.com.ua
Тема 25
було створено концентраційний табір для політичних в’язнів, де утримувалися учасники українського
визвольного руху. Напередодні Другої світової війни починаючи з 1937 р. польська влада знов повер-
нулася до жорсткої антиукраїнської політики.
Громадсько-політичне життя українських земель у складі Польщі характеризувалося політичною
боротьбою, яка виявилася в діяльності українських політичних партій.
Політичні партії Західної України на території Польщі

Дата
утворення
Українське національно- 1925 р. Д. Левицький Здобуття незалежності України легальни-
демократичне об’єднання ми парламентськими методами, демокра-
(УНДО) тичний розвиток Української держави
Українська радикальна 1890 р. Л. Бачинський Поєднання принципу демократичного со-

партія (УРП) ціалізму з ідеєю незалежності України,
здобуття незалежності України легальни-
ми парламентськими методами
Українська соціал- 1899 р. М. Ганкевич, Приєднання західноукраїнських земель
демократична партія Л. Ганкевич до радянської України
(УСДП)
Комуністична партія 1919 р. О. Клірик, Приєднання західноукраїнських земель
Західної України (КПЗУ) Р. Кузьма до радянської України
Організація українських 1929 р. Є. Коновалець, Здобуття незалежності України за до-
націоналістів (ОУН) А. Мельник помогою терористичних методів. Ідео-
логією ОУН став розроблений Д. Дон-
цовим інтегральний націоналізм,
який проголосив найвищою цінністю
національну державу на чолі з верховним
провідником — вождем
Важливим напрямом громадсько-політичного життя була культурно-освітня діяльність української

громади. Осередками української культури стали Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ)
і Львівський (таємний) український університет.
Значну роль у житті західноукраїнського суспільства відігравала греко-католицька церква на чолі
з митрополитом А. Шептицьким, який боровся проти пацифікації, одночасно підтримуючи політику
«нормалізації» польско-українських відносин й засуджуючи екстремізм ОУН і виступи комуністів.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РУМУНІЇ

Згідно із Сен-Жерменським мирним договором з Австрією 1919 р. до Румунії відійшла Північна
Буковина. У 1920 р. Антанта визнала захоплення Румунією Бессарабії. У 1918—1928 рр. у західно-
українських землях, що перебували у складі Румунії, діяв воєнний стан, в умовах якого заборонялася
легальна політична діяльність і проводилася жорстка політика румунізації. Румунська мова була ви-
знана державною, водночас українська мова заборонялася в офіційних установах, закривалися україн-
ські школи, змінювалися на румунські назви населених пунктів. Татарбунарське повстання 1924 р.,
незважаючи на поразку, змусило румунську владу послабити тиск на українські землі.
У 1928—1938 рр. в умовах лібералізації політичного життя в Румунії утворилися українські по-
літичні партії.
З 1938 р. в Румунії розпочався новий період реакції, який супроводжувався активізацією профа-
шистських сил, забороною діяльності політичних партій і громадських організацій.
201
www.e-ranok.com.ua
Політичні партії Західної України на території Румунії

Дата
утворення
Українська національна 1927 р. В. Залозецький Об’єднання українських земель у Со-
партія (УНП) борну Українську державу легальними
парламентськими методами
Комуністична партія 1918 р. С. Канюк Приєднання західноукраїнських земель
Буковини (КПБ) до радянської України
Партія українських 1929 р. Приєднання західноукраїнських земель
працюючих Буковини до радянської України
«Визволення»
Радикальна середина О. Забачинський Об’єднання українських земель у Со-
націоналістична 1930-х рр. борну Українську державу революцій-
організація ними методами (інтегральний націона-
лізм)
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

Згідно із Сен-Жерменським мирним договором з Австрією 1919 р. і Тріанонським договором
з Угорщиною 1920 р. до Чехословаччини відійшла Закарпатська Україна. У західноукраїнських зем-
лях, що перебували у складі Чехословаччини, власні політичні партії були відсутні, однак існували
суспільно-політичні течії національного руху: русофільство, русинство, українофільство й комуніс-
тична течія.
Політичні течії українського національного руху на території Чехословаччини
Русофільська Русинська Українофільська Комуністична
Вважали Вважали Відстоювали ідею Відстоювали ідею
карпатоукраїнців карпатоукраїнців єдности українців єдности українців
частиною російського окремим слов’янським по обидва боки по обидва боки
народу й відстоювали народом і виступали за Карпат і виступали Карпат і виступали за
право на автономію автономію, за воз’єднання усіх приєднання краю до
краю у складі Чехо- а в перспективі — за українських земель радянської України
Словаччини незалежність краю у Соборну Україну
Після Мюнхенської угоди 1938 р. парламент Чехословаччини надав Закарпаттю автономію. У січні
1939 р. виникло Українське національне об’єднання (УНО) на чолі з А. Волошиним, яке перемогло на
виборах до Сейму Карпатської України.
15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, президентом якої було об-
рано А. Волошина. Військова організація Карпатська Січ була проголошена армією нової держави.
Однак державотворчий процес був згорнутий через агресію Угорщини. Протягом 15—18 березня
1939 р. Карпатська Україна була окупована угорськими військами й припинила своє існування.
Українські землі у міжвоєнний період
• українські території, які входили до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини;
• місце, де відбулось татарбунарське повстання;
• території, охоплені антипольським партизанським рухом у 1921—1923 рр.;
• місце розташування концентраційного табору для українських політв’язнів, створеного 1934 р.;
• територію Карпатської України.
202
www.e-ranok.com.ua
Тема 25
ДОвіДКОві мАТеРіАли
ДАтИ
1919 р. Паризька мирна конференція
21 січня 1919 р. проголошення злуки Закарпаття з Україною
8 травня 1919 р. рішення Центральної руської ради про об’єднання Закарпаття
з Чехословаччиною
1920 р. утворення Української військової організації (УВО)
1921 р. заснування Таємного університету у Львові
14 березня 1923 р. Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною
Польщі
31 липня 1924 р. введення двомовних шкіл у Східній Галичині
Вересень 1924 р. Татарбунарське повстання
1925 р. формування Українського національно-демократичного об’єднання
Травень 1926 р. державний переворот у Польщі, встановлення режиму «санації»
1927 р. формування Української національної партії на Буковині
1929 р. утворення Організації українських націоналістів (ОУН)
1930 р. політика «пацифікації» у Східній Галичині
1934 р. убивство членами ОУН Б. Перацького
1938 р. убивство в Роттердамі керівника ОУН Є. Коновальця
23 жовтня 1938 р. здобуття Закарпаттям автономії
15 березня 1939 р. проголошення незалежності Карпатської України
203
www.e-ranok.com.ua
ТеРмінОлОгічний слОвниК
Осадництво політика польського уряду, яка полягала в заохоченні переселення польських
колоністів у 1920-х роках на західноукраїнські землі, які перебували у складі
Польщі.
Пацифікація політика масових репресій польського уряду щодо населення Західної Укра-
(умиротворення, їни у 1930-х рр., яка передбачала придушення виступів за допомогою поліції
заспокоєння) і військ.
Русофільство суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники
якої вважали карпатоукраїнців частиною російського народу й відстоювали
право на автономію краю у складі Чехословаччини.
Русинство суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники
якої вважали карпатоукраїнців окремим слов’янським народом і виступали
за автономію, а в перспективі — за незалежність краю.
Українофільство суспільно-політична течія в національному русі Закарпаття, представники
якої відстоювали ідею єдності українців по обидва боки Карпат і виступали
за возз’єднання всіх українських земель у Соборну Україну.
ПеРсОнАліЇ
Український військовий і політичний діяч, керівник Галицько-
Буковинського куреня Українських січових стрільців, полковник Ар-
мії УНР, голова УВО, голова проводу Організації українських націо-
налістів.
Євген Коновалець
(1891—1938)
Український політичний діяч, публіцист, літературний критик, ідеолог
українського націоналізму — ідеології ОУН, голова Союзу визволен-
ня України, автор праць, у яких обґрунтував необхідність політичної
незалежності України.
Дмитро Донцов
(1883—1873)
Український політичний діяч, один із лідерів Організації українських
націоналістів, противник польської політики «пацифікації», голова
ОУН-Б, прихильник відновлення української державності.
Степан Бандера
(1909—1959)
204
www.e-ranok.com.ua
Тема 25
Український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР,

співзасновник УВО, один із лідерів Організації українських націо-
налістів, голова ОУН-М, після смерті Є. Коновальця голова Проводу
ОУН, прихильник відновлення української державності.
Андрій Мельник
(1890—1964)
Український громадсько-політичний діяч, історик, філософ, публі-
цист, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, ідеолог україн-
ського консерватизму, один із засновників Української хліборобсько-
демократичної партії, прихильник створення Української незалежної
держави.
В’ячеслав Липинський
(1882—1931)
205
www.e-ranok.com.ua
1. Якою цифрою позначено на картосхемі українські землі,
що перебували у складі Польщі у міжвоєнний період?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Кому з учасників суспільно-політичного руху на українських землях належить така характеристи-

ка?
«Ідеолог інтегрального націоналізму, проголошував найвищою цінністю націю, а найвищою метою
діяльності — здобуття незалежності України».
А С. Бандері Б Д. Донцову В Є. Коновальцю Г А. Мельнику
3. Яка риса є спільною у характеристиці суспільно-політичного життя на українських землях у складі
Румунії та Чехословаччини у міжвоєнний період?
А гальмування розвитку української освіти Б закриття громадсько-культурних установ
В активізація національно-визвольного руху Г створення самостійних політичних партій
4. Установіть відповідність між поглядами представників і назвами суспільно-політичних течій на-
ціонального руху Закарпаття у міжвоєнний період.
1 відстоювали ідею єдності українців по обидва боки Карпат, виступа- А комуністична
ли за приєднання краю до радянської України Б націоналістична
2 вважали карпатоукраїнців окремим слов’янським народом, виступа- В русинська
ли за автономію, а в перспективі – за незалежність краю Г русофільська
3 вважали карпатоукраїнців частиною російського населення, відсто- Д українофільська
ювали право на автономію краю у складі Чехословаччини
4 відстоювали ідею єдності українців по обидва боки Карпат, виступа-
ли за приєднання краю до Соборної України
5. Установіть послідовність подій, які відбулися в міжвоєнний період на українських землях у складі
Румунії.
А передача Румунії Буковини за умовами Сен-Жерменського договору
Б судовий «процес 500» над учасниками Татарбунарського повстання
В визнання країнами Антанти окупації Румунією території Бессарабії
Г антирумунське повстання українського населення в селі Татарбунари
6. Які українські політичні партії та організації діяли на території Польщі в міжвоєний період?
1 Комуністична партія Західної України
2 Комуністична партія більшовиків України
3 Організація українських націоналістів
4 Союз визволення України
5 Українське національно-демократичне об’єднання
6 Українська соціал-демократична робітнича партія
206
www.e-ranok.com.ua
Тема 26
Тема 26. УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНи

(39—40 тижні)
1. Якій державі були передані заштриховані на картосхемі
українські землі в 1939 р.?
А Німеччині
Б Румунії
В СРСР
Г Угорщині
2. Яка мета була спільною для радянської, націоналістичної та польської течій руху Опору в Україні?
А визволення України від нацистських окупантів
Б повернення західноукраїнських земель Польщі
В проголошення незалежної Української держави
Г відновлення в Україні органів радянської влади
3. Кому з діячів української культури належить наведена характеристика?
«Основоположник української кінематографії, режисер фільму «Битва за нашу Радянську Украї-
ну», письменник, автор оповідань «Перед боєм», кіноповісті «Україна в огні»».
А Л. Ликову Б О. Довженку В М. Стельмаху Г О. Телізі
4. Установіть відповідність між періодами Другої світової війни та подіями, які відбулися на території
України.
1 здійснення партизанськими загонами Карпат- А 1 вересня 1939 р. — 21 червня 1941 р.
ського рейду Б 22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.
2 входження Бессарабії та Північної Буковини до В 19 листопада 1942 р. — кінець 1943 р.
складу УРСР Г січень 1944 р. — 9 травня 1945 рр.
3 танкова битва в районі Луцьк—Броди—Рівне— Д 9 травня — 2 вересня 1945 р.
Дубно
4 визволення Правобережної України, Криму
і Західної України
5. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують політику радянської
влади в Західній Україні.
1 примусове виселення окремих осіб або народів з місця постійного про- А депортація
живання Б індустріалізація
2 насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колек- В колективізація
тивні господарства Г радянізація
3 перехід землі, підприємств, банків із приватної власності у власність дер- Д націоналізація
жави
4 створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства
країни
6. Які операції здійснили радянські війська з визволення українських земель у 1944 р.?
1 Бєлгород-Харківську 2 Карпатсько-Ужгородську
3 Корсунь-Шевченківську 4 Львівсько-Сандомирську
5 Харківсько-Барвінківську 6 Чернігігово-Прип’ятську
207
www.e-ranok.com.ua
Тема 26. УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНи

План теми
1. Початок Другої світової війни. Включення Західної України, Бессарабії та Північної Буковини
до складу УРСР.
2. Початок Великої Вітчизняної війни. Встановлення нацистського окупаційного режиму.
3. Розгортання радянського партизанського руху. Діяльність ОУН. Утворення УПА.
4. Визволення України. Депортація кримських татар та інших народів Криму. Перемога у Вели-
кій Вітчизняній війні.
ПОЧАтОК ДРУГОЇ СВІтОВОЇ ВІЙНИ. ВКЛЮЧЕННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ, БЕССАРАБІЇ тА
ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ ДО СКЛАДУ УРСР
Напередодні Другої світової війни українські землі перебували під владою чотирьох держав: СРСР,
Польщі, Румунії, Угорщини. 23 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали договір про ненапад (пакт
Молотова — Ріббентропа) і секретний протокол до нього, який передбачав розподіл сфер впливу
в Європі. СРСР мав свободу дій у Східній Польщі (Західній Україні, Західній Білорусії), Естонії, Лат-
вії, Фінляндії.
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що поклало початок Другій світовій війні. 17 верес-
ня 1939 р. Червона Армія перейшла радянсько-польський кордон і зайняла Східну Галичину й Західну
Волинь. 28 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали Договір «Про дружбу і державний кордон»,
за яким ліквідувалася Польська держава і встановлювався спільний радянсько-німецький кордон.
15 листопада 1939 р. Західна Україна ввійшла до складу УРСР.
28 червня 1940 р. радянські війська перейшли Дністер і встановили свій контроль над Бессарабією
й Північною Буковиною, примусивши Румунію передати їх СРСР. 2 серпня 1940 р. Північна Буковина
й Бессарабія увійшли до складу УРСР.
Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі

Дата Подія
23 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали договір про ненапад (пакт Молотова —
Ріббентропа) і секретний протокол до нього
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, почалася Друга світова війна
17 вересня 1939 р. Червона Армія перейшла радянсько-польський кордон і зайняла Східну
Галичину й Західну Волинь
28 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали Договір «Про дружбу і державний кордон», за
яким ліквідувалася Польська держава
15 листопада 1939 р. Східна Галичина й Західна Волинь увійшли до складу УРСР
2 серпня 1940 р. Північна Буковина й Бессарабія ввійшли до складу УРСР
Приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР мало велике значення: уперше за кілька
століть майже всі українські землі об’єдналися в одній державі (за винятком Закарпаття, яке в березні
1939 р. було окуповане Угорщиною).
Для узаконення радянського режиму в Західній Україні почала проводитися політика «радяніза-
ції», яка передбачала зміни в економічному, політичному й духовному житті згідно з виробленими
в СРСР зразками. Націоналізація великої промисловості, конфіскація поміщицьких земель, створення
системи соціального забезпечення, українізація освіти зустріли підтримку українського населення.
Однак насильницька колективізація, заборона політичних партій, громадських організацій, «Про-
світ», масові репресії викликали незадоволення населення Західної України.
208
www.e-ranok.com.ua
Тема 26
ПОЧАтОК ВЕЛИКОЇ ВІтЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ. ВСтАНОВЛЕННЯ НАЦИСтСЬКОГО

ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ
22 червня 1941 р. Німеччина та її союзники напали на СРСР. План «Барбаросса» («бліцкриг»,
1940 р.) передбачав швидке просування німецьких військ до найважливіших політичних і економіч-
них центрів: війська групи армій «Північ» наступали на Ленінград, «Центр» — на Москву, «Пів-
день» — на Київ. На території УРСР було утворено Південно-Західний (командуючий — генерал
М. Кирпонос) і Південний (командуючий — генерал І. Тюленєв) фронти. У червні — серпні 1941 р.
розгорнулися вирішальні бої за Україну.
Оборонні бої Червоної Армії влітку — восени 1941 р. закінчилися поразкою радянських військ
і окупацією всієї Правобережної, більшої частини Лівобережної України та Криму. Героїчний опір
Червоної армії зірвав плани «блискавичної війни» й сприяв перемозі в битві під Москвою взимку
1941—1942 рр.
Однак рішення радянського керівництва розгорнути загальний наступ на всіх фронтах, у тому чис-
лі й в Україні, виявилися помилковими. Поразки радянських військ навесні 1942 р. в районі Харкова
(Харківсько-Барвенківська операція) і в Криму (Керченсько-Феодосійська операція) дали можли-
вість німецьким військам завершити окупацію України 22 липня 1942 р.
Окупація території України німецькими військами та їх союзниками супроводжувалася встанов-
ленням «нового порядку» згідно з планом «Ост» (1940 р.).
План «Ост» передбачав:
• перетворення України на аграрно-сировинний придаток рейху;
• заселення окупованих земель німецькими колоністами;
• фізичне знищення або масову депортацію населення до Сибіру.
Окупаційний режим здійснювався нацистськими каральними органами (СС — охоронні загони,
СД — служба безпеки, гестапо — таємна поліція) і допоміжною адміністрацією з числа місцевих жи-
телів — колабораціоністів (бургомістри, старости, поліція).
Адміністративно-територіальне розчленування України

Назва
адміністративного територія України
органу
Рейхскомісаріат Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, Київська,
«Україна» Дніпропетровська, Полтавська області, деякі райони Тернопільської,
Вінницької, Миколаївської областей
Дистрикт «Галичина» Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська області
(підпорядковувалися Польському генерал-губернаторству із центром
у м. Кракові)
Трансністрія Одеська, Чернівецька, деякі райони Вінницької, Миколаївської областей
(включені до складу Румунії)
Німецьке військове Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас, південна частина
командування Кримського півострова
Економічне пограбування України виявлялося у вивозі до Німеччини сировини, устаткування,

продовольства, творів мистецтва, примусовій праці населення на окупованій території, вивезенні
2,5 млн молодих людей — остарбайтерів на роботу до Німеччини.
Установлення «нового порядку» супроводжувалось терором, репресіями, масовими стратами вій-
ськовополонених і мирних громадян: в Україні діяло 180 концтаборів, 50 гетто, загинуло понад 5 млн
мирного населення.
Окупаційний режим проводив політику планомірного й організованого знищення євреїв — Голо-
кост, символом якої стали масові розстріли у Бабиному Яру (м. Київ), Дробицькому Яру (м. Харків).
209
www.e-ranok.com.ua
РОЗГОРтАННЯ РАДЯНСЬКОГО ПАРтИЗАНСЬКОГО РУХУ.

ДІЯЛЬНІСтЬ ОУН. УтВОРЕННЯ УПА
Установлення «нового порядку» в Україні викликало розгортання антифашистського руху Опору,
який мав три течії: радянську, націоналістичну і польську.
Основні течії руху Опору в Україні
течія Радянська течія Націоналістична течія
Організації, Підпільні організації, Організація українських націоналістів
представники партизанські загони (ОУН), Українська повстанська армія
(С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров) (УПА) (С. Бандера, Р. Шухевич)
Мета Визволення окупованої території, Визволення окупованої території,
відновлення радянської влади відновлення української держави
територія Полісся, Чернігівщина, Сумщина, Полісся, Галичина, Волинь
поширення Київщина, Одещина, Крим
Діяльність Партизанські загони на чолі з С. Ковпа- 30 червня 1941 р. після відступу радян-
ком, О. Сабуровим, О. Федоровим чи- ських військ зі Львова Організація укра-
нили диверсії на залізницях («рейкова їнських націоналістів на чолі зі С. Бан-
війна»), руйнували німецькі комунікації, дерою (ОУН-Б) заявила про відновлен-
наносили удари по воєнних об’єктах, ня незалежності України й формування
здійснювали партизанські рейди (Кар- уряду на чолі з Я. Стецьком. Однак
патський рейд С. Ковпака, 1943 р.). Дії нацистська адміністрація розігнала уряд
партизан координував Український і заарештувала близько 300 членів ОУН.
штаб партизанського руху на чолі У жовтні 1942 р. була утворена Україн-
з генералом Т. Строкачем, створений ська повстанська армія на чолі з Р. Шу-
у червні 1942 р. хевичем, яка почала збройну боротьбу
Підпільні організації добували розвідда- проти всіх, хто загрожував українській
ні, організовували саботаж на підприєм- незалежності — Німеччини, СРСР,
ствах, зривали постачання сільськогоспо- Польщі
дарської продукції до Німеччини
ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ. ДЕПОРтАЦІЯ КРИМСЬКИХ тАтАР тА ІНШИХ НАРОДІВ
КРИМУ. ПЕРЕМОГА У ВЕЛИКІЙ ВІтЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ
Після перемоги Червоної армії у Сталінградській битві (17 липня 1942 р. — 2 лютого 1943 р.) та
Курській битві (5 липня — 23 серпня 1943 р.) почалося визволення території України від німецько-
фашистських загарбників. Першим населеним пунктом, визволенним від німецьких військ, було
с. Півнівка Ворошиловградської області.
Визволення України від нацистських окупантів (1943—1944 рр.)
Дата Подія
Січень — грудень Визволення Лівобережної України (Бєлгород-Харківська, Чернігово-
1943 р. Прип’ятська, Мелітопольська, Донбаська, Запорізька, Дніпропетровська опера-
ції, битва за Дніпро, визволення Києва (6 листопада 1943 р.)
Січень — квітень Визволення Правобережної України (Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-
1944 р. Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-
Чернівецька, Умансько-Ботошанська, Одеська операції)
Квітень — травень Визволення Криму (Кримська операція), масова депортація татар, греків, вірме-
1944 р. нів з Криму
Липень — жовтень Визволення західноукраїнських земель (Львівсько-Сандомирська, Ясько-
1944 р. Кишинівська, Карпатсько-Ужгородська операції, визволення Ужгорода —
останнього населеного пункту в межах сучасних кордонів України (28 жовтня
1944 р.)
210
www.e-ranok.com.ua
Тема 26
Радянські війська разом з партизанськими загонами остаточно визволили територію України від
нацистських загарбників, однак Велика Вітчизняна війна тривала до підписання Акта про беззасте-
режну капітуляцію Німеччини. 9 травня 1945 р. — День Перемоги над нацистською Німеччиною.
Народ України зробив величезний внесок у розгром Німеччини: до збройних сил СРСР було на-
правлено 6 млн чоловік, орденами й медалями нагороджено 2,5 млн чоловік, звання Героя Радян-
ського Союзу удостоєно 2 069 українців. Український народ заплатив величезну ціну за перемогу:
матеріальні втрати становили 1,2 трлн крб, прямі збитки — 285 млрд крб, людські втрати — близько
8 млн чоловік.
ДАтИ
23 серпня 1939 р. радянсько-німецький пакт про ненапад (пакт Молотова—Ріббентропа)
1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила напад на Польщу, початок Другої світової війни
17 вересня 1939 р. вступ Червоної армії на територію Західної України
27 жовтня 1939 р. ухвала Народними зборами Західної України Декларації про входження краю
до складу СРСР, включення Західної України до складу УРСР
15 листопада 1939 р. Східну Галичину і Волинь включено до складу УРСР
2 серпня 1940 р. Бессарабію і Північну Буковину включено до складу УРСР
Січень 1941 р. львівський процес над 59-ма членами ОУН
22 червня 1941 р. напад Німеччини на Радянський Союз, початок Великої Вітчизняної
війни
23—29 червня 1941 р. найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк—Броди—
Рівне—Дубно
30 червня 1941 р. проголошення Акта про відновлення Української Держави
30 червня 1941 р. створення Державного комітету оборони (ДКО)
11 липня — 19 вересня оборона Києва
1941 р.
5 серпня — 16 жовтня оборона Одеси
1941 р.
30 жовтня 1941 р.— оборона Севастополя
4 липня 1942 р.
25 листопада 1941 р. наказ гітлерівського командування про арешт і страту членів оунівського
підпілля
20 червня 1942 р. створення Українського штабу партизанського руху (УПШР)
14 жовтня 1942 р. створення Української повстанської армії
Жовтень 1942 р. партизанські з’єднання під командуванням С. Ковпака та О. Сабурова
провели рейд на Правобережній Україні
19 листопада 1942 р. початок контрнаступу радянських військ під Сталінградом
грудень 1942 р. початок звільнення України
12 червня — початок Карпатський рейд С. Ковпака
жовтня 1943 р.
Червень 1943 р. ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН-Б
5 липня 1943 р. початок Курської битви
23 серпня 1943 р. визволення Харкова
8 вересня 1943 р. визволення Сталіно (Донецька)
6 листопада 1943 р. визволення Києва
Січень—лютий 1944 р. Корсунь-Шевченківська наступальна операція
Вересень—жовтень Карпатсько-Ужгородська наступальна операція
1944 р.
28 жовтня 1944 р. визволення всієї території України
9 травня 1945 р. День Перемоги, завершення Великої Вітчизняної війни
211
www.e-ranok.com.ua
План «Ост» план окупаційної політики німецького командування, який передбачав
установлення «нового порядку» на окупованій території СРСР.
Депортація примусове виселення окремих осіб, груп, народів із місця постійного
проживання.
«Новий порядок» жорстокий окупаційний режим, запроваджений німецькою адміністрацією на
окупованій території СРСР, що супроводжувався терором, репресіями, масовими
стратами населення.
Голокост загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської
політики планомірного й організованого фізичного знищення євреїв у Німеччині
та на захоплених нею територіях у 1933—1945 рр.
Колабораціонізм співробітництво населення окупованих країн з окупаційною адміністрацією в роки
Другої світової війни.
Рух Опору національно-визвольний антифашистський рух народів на окупованих
Німеччиною та її союзниками територіях.
Радянізація політика радянської влади в Західній Україні, яка передбачала зміни в економічному,
політичному й духовному житті згідно з виробленими в СРСР зразками.
Радянський військовий діяч, генерал, учасник Великої Вітчизняної
війни, командуючий військами Південно-Західного фронту після за-
гибелі М. Кирпоноса, представник Ставки Верховного головнокоман-
дування.
Семен тимошенко
(1895—1970)
Радянський військовий діяч, генерал-полковник, Герой Радянського
Союзу, учасник Великої Вітчизняної війни, командуючий військами
Південно-Західного фронту, загинув під час оборони Києва.
Михайло Кирпонос
(1892—1941)
Український радянський військовий і державний діяч, генерал-майор,
учасник Великої Вітчизняної війни, командир Путивльського парти-
занського загону, пізніше — з’єднання партизан, яке здійснило Кар-
патський рейд (1943 р.), автор спогадів «Від Путивля до Карпат».
Сидір Ковпак
(1887—1967)
212
www.e-ranok.com.ua
Тема 26
Радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу, учасник Вели-

кої Вітчизняної війни, командир радянського партизанського загону,
пізніше — Чернігвсько-Волинського з’єднання партизан.
Олексій Федоров
(1901—1989)
Радянський військовий діяч, генерал-майор військ НКВД, Герой Ра-
дянського Союзу, учасник Великої Вітчизняної війни, командир ра-
дянського партизанського загону, пізніше — з’єднання партизан, що
діяло на Правобережній Україні.
Олександр Сабуров
(1908—1974)
Український політичний і військовий діяч, член Організації Укра-
їнських націоналістів (з 1929 р.), один із організаторів Карпатської
Січі — збройних сил Карпатської України (1938 р.), головнокоманду-
ючий Української повстанської армії (1943—1950 рр.).
Роман Шухевич
(1907—1950)
Українська поетеса, політичний діяч, член Організації українських
націоналістів, у жовтні 1941 р. разом із походними групами ОУН ви-
рушила до Києва, де організувала Спілку українських письменників,
заарештова й розстріляна нацистами в Бабиному Яру.
Олена теліга
(1906—1942)
213
www.e-ranok.com.ua
1. Якою цифрою позначено на карті територію, що увійшла
до складу УРСР у 1940 р.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Коли було ухвалено документ, витяг із якого наведено?

«Організація Українських Націоналістів… взиває увесь український народ не скласти зброї так
довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Держава…»
А 22 червня 1941 р. Б 30 червня 1941 р.
В 22 липня 1942 р. Г 14 жовтня 1942 р.
3. Що таке голокост?
А тотальне фізичне знищення нацистами єврейського населення
Б обмеження прав єврейського населення за релігійною ознакою
В вороже ставлення нацистів до євреїв на окупованих територіях
Г морально-психологічний тиск окупаційної адміністрації на євреїв
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами українських політичних і військо-

вих діячів.
1 генерал-полковник, командуючий військами Південно-Західного фронту, А С. Бандера
загинув під час оборони Києва Б М. Кирпонос
2 член Організації Українських націоналістів, головнокомандуючий Україн- В С. Ковпак
ської повстанської армії Г О. Федоров
3 генерал-майор, командир Путивльського партизанського загону, згодом Д Р. Шухевич
з’єднання партизан, яке здійснило Карпатський рейд
4 голова фракції Організації Українських націоналістів, що проголосила
Акт відновлення Української Держави
5. Установіть послідовність визволення міст України радянськими військами в 1943—1944 рр.
А Київ
Б Севастополь
В Харків
Г Ужгород
6. Чим пояснюються невдачі Червоної армії на початку Великої Вітчизняної війни?

1 зруйнувнням відступаючими радянськими військами промислових об’єктів
2 прорахунками командування у визначенні напрямку головного удару ворога
3 упевненістю у веденні воєнних дій «малою кров’ю» і на «ворожій території»
4 кількісним переважанням німецьких військ у військовій техніці та озброєнні
5 співробітництвом населення окупованих земель із німецькою адміністрацією
6 демонтажем інженерних оборонних споруд на радянсько-польському кордоні
214
www.e-ranok.com.ua
Тема 27
Тема 27. ПОВОЄННА ВІДБУДОВА І РОЗВиТОК УКРАЇНи В 1945 —

НА ПОЧАТКУ 1950-х рр. (41—42 тижні)
1. З якою державою СРСР уклав міжнародний договір про
входження до УРСР територій, заштрихованих на картосхемі?
А Польщею
Б Румунією
В Угорщиною
Г Чехословаччиною
2. Якими були результати й наслідки відбудови промисловості в Україні в 1945 — на початку 1950-х рр.?
А посідання провідного місця паливно-енергетичної бази СРСР
Б досягнення конкурентноспроможності промислової продукції
В здобуття повної самостійності у вирішенні економічних питань
Г створення сприятливих умов для здобуття іноземних інвестицій
3. Про яку політику йдеться в уривку з історичного твору?
«…в столиці сорокамільйоної УРСР [повністю] проводиться російською мовою викладання наук,
так же, як і в інших вузах УРСР. Такого нема ніде в світі… Якщо мій народ не спромігся на власну
вищу школу – вся абсолютна решта, себто, ну ніщо вже інше не має ціни…»
А демократизацію Б ідеологізацію В русифікацію Г українізацію
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами історичних діячів періоду повоєн-
ної відбудови.
1 народний комісар закордонних справ УРСР, голова делегації УРСР на А О. Гончар
Паризькій мирній конференції Б А. Жданов
2 член Організації українських націоналістів, головнокомандуючий Укра- В Д. Мануїльський
їнської повстанської армії Г Й. Сліпий
3 прозаїк, публіцист, голова правління Спілки письменників України, ав- Д Р. Шухевич
тор трилогії «Прапороносці»
4 патріарх Української греко-католицької церкви, звинувачений у «воро-
жій діяльності» проти УРСР
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на західноукраїнських землях у дру-
гій половині 1940-х — на початку 1950-х рр.
А проведення польським урядом операції «Вісла»
Б загибель головнокомандуючого УПА Р. Шухевича
В ліквідація Української греко-католицької церкви
Г припинення збройної боротьби загонів ОУН-УПА
6. Які твори української літератури й мистецтва були створені в період «відбудови»?
1 кінофільм С. Герасимова «Молода гвардія»
2 роман В. Некрасова «В окопах Сталінграда»
3 збірка поезій В. Симоненка «Земне тяжіння»
4 оповідання О. Вишні «Мисливські усмішки»
5 кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна»
6 опера К. Данькевича «Богдан Хмельницький»
215
www.e-ranok.com.ua
Тема 27. ПІСляВОЄННА ВІДБУДОВА ТА РОЗВиТОК УКРАЇНи В 1945 —

НА ПОЧАТКУ 1950-х рр.
План теми
1. Адміністративно-територіальні зміни. Зовнішньополітична діяльність УРСР.
2. Відбудова промисловості. Голод в Україні 1946—1947 рр.
3. Радянізація західних областей України. Боротьба ОУН та УПА.
4. Розгортання ідеологічних кампаній.
АДМІНІСтРАтИВНО-тЕРИтОРІАЛЬНІ ЗМІНИ. ЗОВНІШНЬОПОЛІтИЧНА
ДІЯЛЬНІСтЬ УРСР
Перемога СРСР у Другій світовій війні створила умови для розширення його кордонів на захо-
ді, що призвело до завершення об’єднання українських земель. Польща, Чехословаччина, Угорщина
й Румунія визнали зміни своїх кордонів на користь СРСР.
Нове розмежування кордонів супроводжувалося депортацією значної частини населення.
У 1944—1946 рр. із Галичини, Волині, Рівненщини до Польщі було переселено близько 1 млн поляків,
з Польщі до України переїхало 520 тис. українців. У квітні — липні 1947 р. польський уряд провів
операцію «Вісла», у ході якої близько 150 тис. українців, що проживали у прикордонних з УРСР райо-
нах Холмщини та Лемківщині, були примусово виселені на Захід і Північ Польщі.
Зростання авторитету України в світі виявилося в поверненні її як суб’єкта міжнародного права
на міжнародну арену. 26 квітня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско УРСР увійшла до складу
Організації Об’єднаних Націй як член-засновник. 29 липня — 15 жовтня 1946 р. делегація УРСР на
чолі з міністром закордонних справ Д. Мануїльським узяла участь у Паризькій мирній конференції
й 10 лютого 1947 р. разом з іншими союзними державами підписала мирні договори з Італією, Болга-
рією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією.
ВІДБУДОВА ПРОМИСЛОВОСтІ. ГОЛОД В УКРАЇНІ 1946—1947 РР.

Визволення території України від німецько-фашистських загарбників поставило перед керівни-
цтвом УРСР завдання відбудови зруйнованої економіки республіки. Україна постраждала під час
Другої світової війни більше, ніж інші країни Європи, тому масштаби відбудовчих робіт були дуже
великими.
У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР схвалила четвертий п’ятирічний план відбудови і розви-
тку народного господарства на 1946—1950 рр. Він передбачав менше ніж за п’ять років відбудувати
зруйновані райони країни, відновити й навіть перевищити довоєнний рівень промислового та сіль-
ськогосподарського розвитку.
Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом. Пріоритетом вважалась
відбудова важкої промисловості (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної
сфери та сільського господарства. Вагома роль належала адміністративно-командній системі, яка
давала змогу за короткий час мобілізувати й зосередити значні матеріальні та людські ресурси на пев-
ному об’єкті. Відбудові допомагала ідеологія, яка знаходила свій вияв у соціалістичних змаганнях,
рухах передовиків і новаторів.
Відбудовчий процес було ускладнено голодом 1946—1947 рр., причинами якого були несприятливі
кліматичні умови (посуха, неврожай), скорочення посівних площ, поголов’я худоби, нестача техніки
й робочих рук унаслідок війни, вивезення хліба за кордон для підтримки прорадянських режимів
у країнах Східної Європи. Але головною причиною голоду, який позбавив життя майже 1 млн осіб,
стала політика сталінського керівництва, яке вимагало неухильного виконання постраждалими об-
ластями планів хлібозаготівель і проводило репресивну політику проти селян.
У цілому за роки четвертої п’ятирічки Україна досягла довоєнного рівня розвитку народного госпо-
дарства, знову посівши місце паливно-металургійної бази СРСР. Успіхи відбудови дозволили в 1947 р.
216
www.e-ranok.com.ua
Тема 27
скасувати карткову систему та провести грошову реформу. Економіка УРСР остаточно перетвори-
лася на складову економіки СРСР.
Однак «холодна війна» зробила неможливим використання західної, перш за все американської,
фінансової та технічної допомоги за планом Маршалла. Тому керівництво СРСР могло розраховувати
лише на власні сили та ресурси й не зуміло скористатися результатами науково-технічної революції,
яка розпочалася в країнах Заходу наприкінці Другої світової війни.
РАДЯНІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСтЕЙ УКРАЇНИ. БОРОтЬБА ОУН тА УПА

У другій половині 1940-х — на початку 1950-х рр. відновилася радянізація західноукраїнських
земель, сутність якої полягала в уніфікації соціально-економічного, політичного й культурного жит-
тя Західної України у відповідності до норм, виробленими радянським режимом у Наддніпрянській
Україні.
Політика радянізації
Складові Результати, наслідки радянізації
Індустріалізація Націоналізація промисловості. Відбудова й реконструкція традиційних галузей
промисловості (нафтової, деревообробної, побутової). Розвиток нових галузей про-
мисловості (машинобудівної, хімічної, електротехнічної). Зростання промислово-
го виробництва у 3,2 раза
Колективізація Ліквідація індивідуальних селянських господарств. Об’єднання 93% селянських
господарств у колгоспи. Утворення радгоспів на базі великих маєтків. Створення
МТС
«Культурна Ліквідація неписьменності. Зростання кількості шкіл, технікумів, ВНЗ. Насаджен-
революція» ня комуністичної ідеології. Формування місцевої радянської інтелігенції
Радянізація проходила в умовах запеклої боротьби. Органи НКДБ і НКВС застосовували масові
репресії, жертвами яких стали 500 тис. чоловік, та депортації в східні райони СРСР, у ході яких було
виселено понад 200 тис. чоловік. У 1946 р. на Львівському соборі було «самоліквідовано» Українську
греко-католицьку церкву (УГКЦ).
Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р. Шухевичем розгорнула широкомасштабну пар-
тизанську боротьбу проти органів радянської влади на західноукраїнських землях, у ході якої заги-
нуло понад 30 тис. цивільних громадян і військовослужбовців. У 1950 р. головнокомандуючий УПА
Р. Шухевич загинув у бою під Львовом, однак збройне підпілля продовжувало організовану боротьбу
до 1954 р.
РОЗГОРтАННЯ ІДЕОЛОГІЧНИХ КАМПАНІЙ
Розвиток культури в повоєнні роки мав суперечливий характер. Сталінська система намагалася за-
гнати науку, літературу й мистецтво в жорстокі ідеологічні межі з метою встановлення контролю над
духовним життям радянського суспільства.
Наступ сталінізму на культуру отримав назву «ждановщина» за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б)
О. Жданова. «Ждановщина» виявилася у звинуваченні української інтелігенції в «космополітизмі»
й «низькопоклонстві перед Заходом», переслідуванні вчених (генетики І. Поляков, М. Гришко, С. Де-
лоне), письменників (О. Вишня, «Мисливські усмішки»; В. Сосюра, «Любіть Україну»; Ю. Яновський,
«Жива вода»), композиторів (К. Данькевич, опера «Богдан Хмельницький») і завдала величезного уда-
ру по розвитку української культури.
РОБОТА З ісТОРичним ДжеРелОм
З Постанови ЦК КП(б)У «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до
його поліпшення»
12 жовтня 1946 р.
Обговоривши питання про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР, ЦК КП(б)У вважає
стан репертуару театрів України зовсім незадовільним.
217
www.e-ranok.com.ua
Найголовніший недолік нинішнього стану репертуару драматичних і оперних театрів УРСР по-
лягає в тому, що п’єси радянських авторів на сучасні теми виявились фактично витісненими з ре-
пертуару театрів УРСР…
У зовсім неприпустимому стані перебуває репертуар оперних театрів УРСР. При потуранні
Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР оперні театрі України фактично зняли з
свого репертуару радянську оперу. За останні роки театри УРСР не поставили ні однієї опери ра-
дянських композиторів, присвяченої сучасному життю, і не організували спільно з композиторами
роботи по створенню нових опер на сучасні російські теми.
Драматичні й оперні театри України досі не створили високоідейних і повноцінних в художньо-
му відношенні спектаклів про перемогу радянського ладу, про сталінську дружбу народів радянської
країни.
1. До якого сумнозвісного періоду в історії української культури відноситься цей уривок?
2. Які напрями державної політики у розвитку мистецтва демонструє цей документ?
3. Які наслідки мала така політика для розвитку мистецтва і суспільства взагалі?
ДАтИ
26 квітня 1945 р. Україна стає співзасновницею ООН на конференції в Сан-Франциско
26 червня 1945 р. укладення чехословацько-радянського договору щодо кордонів України, вхо-
дження Закарпаття до Радянської України
16 серпня 1945 р. договір між СРСР та Польщею про радянсько-польський кордон
Березень 1946 р. Собор Української греко-католицької церкви у Львові скасував унію греко-
католицької церкви з Римом і підпорядкував її Російській православній церкві
1946—1947 рр. голод в Україні
1946—1950 рр. ІV п’ятирічка
8—10 березня «саморозпуск» Української греко-католицької церкви
1946 р.
1947 р. проведення перших повоєнних виборів до Верховної Ради УРСР
Лютий 1947 р. укладення румунсько-радянського договору щодо кордонів України
1947 р. грошова реформа
Квітень — липень Депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної
1947 р. Польщі (операція «Вісла»)
4 червня 1947 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Укази «Про кримінальну відповідаль-
ність за розкрадання державного і громадського майна» та «Про посилення охо-
рони особистого майна громадян»
21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про виселення з Української
РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господар-
стві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя»
Жовтень 1948 р. у Запоріжжі відновлено і введено в дію електрометалургійний завод «Дніпрос-
пецсталь»
Грудень 1949 р. увільнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У і обрання на
цю посаду Л. Мельникова
Березень 1950 р. загибель головнокомандуючого УПА Р. Шухевича
Вересень 1950 р. Радою Міністрів СРСР прийнято рішення про будівництво Каховської ГЕС
Травень 1951 р. пуск Львівського автобусного заводу
218
www.e-ranok.com.ua
Тема 27
Операція «Вісла» примусове виселення українців, що проживали у прикордонних з УРСР районах
Холмщини та Лемківщини, на Захід і Північ Польщі в 1947 р.
«Ждановщина» система заходів радянського керівництва, пов’язаних з ім’ям секретаря ЦК
ВКП(б) О. Жданова, що мали на меті відновлення ідеологічного контролю над
суспільством.
Космополітизм теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії Батьківщини, свого народу,
національної культури, політики.
«Лисенківщина» період в біологічній науці й практиці, пов’язаний із проявом культу особи
президента ВАСГНІЛ академіка Т. Лисенка, що виявилося в переслідуванні
інакомислення в галузі сільгоспнауки, гоніннями на вчених-генетиків.
Радянський державний і партійний діяч, заступник голови Раднаркому
УРСР, народний комісар закордонних справ УРСР (1944 р.), голова де-
легації УРСР на міжнародній конференції в Сан-Франциско (1945 р.) та
на Паризькій мирній конференції (1947 р.).
Дмитро Мануїльський
(1883—1959)
Український церковний діяч, ректор Львівської духовної семінарії, па-
тріарх УГКЦ, звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР» і за-
суджений до 8 років ув’язнення (1945 р.), звільнений з ув’язнення й ви-
сланий за межі СРСР завдяки виступам відомих політичних діячів країн
світу на його захист (1963 р.).
Йосиф Сліпий
(1892—1984)
Український прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учас-
ник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників
України, автор трилогії «Прапороносці», романів «Тронка», «Собор»
(1968 р.) та ін.
Олесь Гончар
(1918—1995)
219
www.e-ranok.com.ua
1. Яка риса відрізняє процес відбудови в Україні від країн Європи?
А здійснення відбудови централізовано за державним планом
Б збільшення капіталовкладень у розвиток соціальної сфери
В використання сучасного устаткування і новітніх технологій
Г одержання фінансової допомоги США за планом Маршалла
2. З якою державою СРСР уклав міжнародний договір про

входження до УРСР територій, заштрихованих на картосхемі?
А Польщею
Б Румунією
В Угорщиною
Г Чехословаччиною
3. В чому полягала мета проведеної урядом Польщі операції «Вісла»?

А завершенні об’єднання усіх українських земель у складі УРСР
Б припиненні бойових дій УПА в прикордонних з УРСР районах
В депортації українців із Польщі до прикордонних районів УРСР
Г переселенні поляків із Галичини, Волині, Рівненщини до Польщі
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, пов’язаними з характеристикою духовно-
культурного життя в Україні у період відбудови.
1 політика, що виявилася в переслідуванні інакомислення в галузі А «ждановщина»
сільгоспнауки, гоніннях на вчених-генетиків Б космополітизм
2 теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії Батьківщини, В культ особи
свого народу, національної культури Г «лисенківщина»
3 політика, яка мала на меті відновлення ідеологічного контролю дер- Д націоналізм
жави над суспільством
4 теорія, що проповідує визнання винятковості власного народу й прі-
оритетності його інтересів
5. Установіть послідовність зовнішньополітичних акцій СРСР у повоєнні роки, до яких була залучена
Україна.
А підписання договору між СРСР і Чехословаччиною щодо кордонів України
Б участь у роботі конференції Організації Об’єднаних Націй у Сан-Франциско
В підписання договору між СРСР і Польщею про радянсько-польський кордон
Г укладення мирного договору між СРСР і Румунією на Паризькій конференції
6. Які положення відрізняють радянізацію західноукраїнських земель у 1944—1950 рр. від радянської
модернізації 1929—1938 рр.?
1 заборона політичних партій, громадських організацій та «Просвіт»
2 одночасність процесів відбудови, індустріалізації та колективізації
3 ліквідація УГКЦ, арешти греко-католицьких священиків і монахів
4 націоналізація землі, промислових підприємств, банків, транспорту
5 розширення мережі середньої, професійно-технічної та вищої освіти
6 проведення індустріалізації, колективізації та «культурної революції»
220
www.e-ranok.com.ua
Тема 28
Тема 28. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАлІНІЗАЦІЇ (43—44 тижні)

1. Який період в історії УРСР та СРСР характеризувався відмовою від крайніх проявів сталінського
тоталітарного режиму й лібералізацією суспільно-політичного життя?
А відбудова Б відлига В застій Г перебудова
2. Що свідчило про розширення економічних прав УРСР у період «відлиги»?

А перехід більшості підприємств під контроль Ради Міністрів УРСР
Б створення самостійної банківської, фінансової й податкової систем
В вихід УРСР із рубльової зони та введення власної грошової одиниці
Г надання УРСР повної самостійності у використанні капіталовкладень
3. Якою цифрою позначено на карті місто, де

в період «відлиги» виник Клуб творчої
молоді «Супутник»?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують суспільно-політичне

життя УРСР у період «відлиги».
1 національно-культурний рух інтелігенції, учасники якого боролися А десталінізація
за оновлення радянського суспільства Б дисиденство
2 відновлення в правах несправедливо обвинуваченої особи, скасу- В лібералізація
вання правових наслідків судового вироку Г реабілітація
3 опозиційний рух, учасники якого виступали за демократизацію сус- Д шістдесятництво
пільства, дотримання прав і свобод людини
4 запровадження більшої політичної та духовної свободи в суспіль-
стві, створення умов для вільної діяльності партій
5. Установіть послідовність подій соціально-економічного життя України періоду «відлиги».
А проведення другої повоєнної грошової реформи
Б ліквідація міністерств та створення раднаргоспів
В початок освоєння цілинних і перелогових земель
Г відновлення галузевого управління промисловістю
6. Які з українських письменників були учасниками руху «шістдесятників»?

1 М. Бажан
2 О. Довженко
3 П. Загребельний
4 Л. Костенко
5 В. Симоненко
6 П. Тичина
221
www.e-ranok.com.ua
Тема 28. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАлІНІЗАЦІЇ

План теми
1. Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950—1960-х рр.: припинення
масових репресій, реабілітація.
2. Зміни в промисловості та сільському господарстві, соціальній сфері. Реформування управлін-
ня економікою.
3. Виникнення руху «шістдесятників», дисидентського руху наприкінці 1950-х — на початку
1960-х рр.
ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІтИЧНОГО ЖИттЯ УРСР: ПРИПИНЕННЯ МАСОВИХ
РЕПРЕСІЙ, ПОЛІтИЧНА РЕАБІЛІтАЦІЯ
Період 1953—1964 рр. в історії СРСР і УРСР отримав назву «відлиги». Після смерті Генерального
секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) першим секретарем
ЦК КПРС став М. Хрущов. Першими секретарями ЦК КПУ в період «хрущовської відлиги» були
О. Кириченко (1953—1957 рр.), М. Підгорний (1957—1963 рр.), П. Шелест (1963—1972 рр.).
Нове керівництво СРСР і УРСР взяло курс на десталінізацію — поступову відмову від крайніх
проявів сталінського тоталітарного режиму й лібералізацію суспільно-політичного життя.
Десталінізація в УРСР
Напрями десталінізації Прояви десталінізації
Засудження культу особи У 1956 р. М. Хрущов виступив на закритому засіданні ХХ зїзду КПРС
Сталіна із доповіддю «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки», де навів
факти зловживань і фальсифікації судових справ у відношенні партійних,
військових, наукових діячів
Реабілітація політичних У 1956—1959 рр. було виправдано 250 тис. чол., переважно посмертно,
в’язнів з таборів ГУЛАГу було звільнено майже 65,6 тис. чол.
Реабілітація репресованих Чеченцям, інгушам, балкарцям, калмикам було дозволено повернутися
народів в рідні місця
Розширення прав У 1957 р. були створені територіальні органи управління промисловістю —
республік СРСР ради народного господарства (раднаргоспи). Під контроль Ради Міністрів
УРСР перейшло 97% підприємств. Розширилися права республік
у формуванні свого бюджету, питаннях використання капіталовкладень,
матеріально-технічного постачання, збуту продукції, будівництва. Зросла
частка українців у партійному й державному апараті СРСР і УРСР
Демократизація суспільно- Припинилися масові репресії, була ліквідована система ГУЛАГу.
політичного життя Почалася реформа правоохоронних органів і впровадження в їх діяльність
принципів законності. Скоротилися штати управлінського аппарату,
передбачалась обов’язкова ротація (оновлення) партійних чиновників
Ослаблення ідеологічного Тимчасово припинилася кампанія проти «українського буржуазного
контролю націоналізму». Виник рух «шістдесятників» (Л. Костенко, В. Си-
моненко, І. Дзюба та ін.), які боролися за оновлення радянського
суспільства, розвиток української культури. Зародився дисидентський
(опозиційний) рух (Л. Лук’яненко, І. Світличний, П. Григоренко та ін.)
Процеси десталінізації в Україні мали обмежений характер. Розпочаті реформи не підкріплювали-
ся глибинними демократичними перетвореннями. Незважаючи на деяку лібералізацію радянського
режиму, залишилися незмінними командно-адміністративна система і монополія КПРС у всіх сферах
суспільного життя. Боротьба з наслідками сталінізму набула характеру ліквідації зовнішніх атрибутів
влади Й. Сталіна (перейменування вулиць, знищення пам’ятників).
222
www.e-ranok.com.ua
Тема 28
Рішенням жовтневого пленуму 1964 р. М. Хрущова було знято з посади першого секретаря
ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва,
Головою Ради Міністрів СРСР призначено О. Косигіна.
ЗМІНИ В ПРОМИСЛОВОСтІ тА СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСтВІ, СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ.

РЕФОРМУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ
У період «хрущовської відлиги» відбулися реформи у промисловості та сільському господарстві,
які були повинні забезпечити вирішення головного економічного завдання СРСР — у стислий термін
наздогнати й випередити економічно найрозвинутіші країни світу.
Економічні реформи у другій половині 1950-х рр.
Галузь економіки Програма реформ
Сільське господарство Укріплення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів, підвищен-
Вересневий пленум ЦК ня закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, зменшення по-
КПРС 1953 р. датків на присадибне господарство, матеріальне заохочення працівників
колгоспів і радгоспів
Промисловість і система Розвиток науково-технічного прогресу, створення єдиного народногоспо-
управління дарського комплексу, переведення промислових підприємств на госпроз-
ХХ з’їзд КПРС 1956 р. рахунок, забезпечення господарської самостійності підприємств, матері-
Лютневий пленум ЦК альне заохочення працівників, підвищення життєвого рівня населення
КПРС 1957 р.
Реформи в промисловості та системі управління

• У 1957 р. були ліквідовані галузеві міністерства, а замість них створені територіальні органи
управління промисловістю — ради народного господарства (раднаргоспи).
• На території України було створено 11 економічних районів (Київський, Харківський, Львівський,
Дніпропетровський, Одеський та ін.).
• Під контроль раднаргоспів в Україні було передано майже 10 тис. промислових підприємств, їм
підпорядковувалось 97% підприємств УРСР.
Запровадження системи раднаргоспів сприяло зміцненню економічної самостійності УРСР і раціо-
нальному використанню матеріальних і трудових ресурсів. Швидкими темпами розвивалися паливно-
енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна, легка, харчова та інші галузі промисловості. Об-
сяги промислового виробництва зросли на 56%.
Однак половинчатість і непослідовність реформування промисловості призвели до невиконання
завдань шостої п’ятирічки. З метою приховання невдач від населення було розроблено семирічний
план (1958—1965 рр.). Проте його реалізація також не дала бажаних результатів. У 1965 р. раднаргоспи
були ліквідовані, і промисловість була повернута до галузевого управління з центру.
Реформи в сільському господарстві

• Освоєння цілінних і перелогових земель Казахстану і Сибіру (1954 р.) вимагало великих люд-
ських і матеріальних ресурсів, що спричинило збитковість виробництва зерна (виробництво цілінно-
го зерна виявилося на 20% дорожче, ніж у середньому по країні).
• Перехід до пріоритетного вирощування кукурудзи (1955 р.) спричинив зменшення посівних
площ під зерновими культурами й зниженню їхньої врожайності, що призвело до ввезення в СРСР
зерна з-за кордону.
• Реорганізація МТС (машинно-тракторних станцій) у РТС (ремонтно-технічні станції) й обовяз-
ковий викуп колгоспами техніки (1958 р.) призвели до зростання заборгованості колгоспів.
• Укрупнення, а потім розукрупнення колгоспів супроводжувалося скороченням до мінімуму ви-
датків на розвиток дрібних сіл і хуторів, ліквідацією безлічі так званих «непереспективних» сіл.
• Зменшення розміру присадибних ділянок колгоспників, заборона тримати худобу в приміській
зоні сприяли зменшенню сільськогосподарської продукції й підвищенню цін на неї.
223
www.e-ranok.com.ua
Незважаючи на реформи, стрімкого росту в сільському господарстві не сталося. В роки семирічки

(1958—1965 рр.) обсяг валової сільськогосподарської продукції збільшився лише на 3% замість запла-
нованих 70%. СРСР був змушений ввозити зерно з-за кордону.
ВИНИКНЕННЯ РУХУ «ШІСтДЕСЯтНИКІВ», ДИСИДЕНтСЬКОГО РУХУ НАПРИКІНЦІ

1950-х — на ПОЧАтКУ 1960-х рр.
Лібералізація суспільно-політичного життя, реабілітація жертв політичних репресій, ослаблення
ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою та мистецтвом позитивно вплинули
на розвиток культури й духовного життя в Україні.
Культура України в умовах десталінізації
Галузі культури Основні досягнення культури
Освіта Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток сис-
теми народної освіти в СРСР» (1958 р.) передбачав уведення загальної 8-річної
освіти, запровадження 11-річного навчання, політехнізацію школи й зміцнення її
зв’язку з виробництвом
Наука Науково-технічна революція сприяла розвитку науки, найважливішими здобут-
ками якої були проектування й будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.),
електронно-обчислювальних машин «Дніпро», «Промінь», «Мир» (В. Глушков),
створення штучних алмазів (1961 р.), будівництво і запуск найбільшого у світі
прискорювача електронів (1964 р.), розробка нових методів електрозварювання
(Б. Патон) і квантової теорії поля (М. Боголюбов)
Література Українська література збагатилася творами В. Сосюри (поеми «Мазепа», «Роз-
стріляне відродження»), О. Довженко (повість «Зачарована Десна»), Г. Тютюн-
ника (роман «Вир»), О. Гончара (роман «Тронка»), М. Стельмаха (роман «Кров
людська — не водиця»), Л. Первомайського (роман «Дикий мед»), Л. Костенко
(поетичні збірки «Проміння землі», «Мандрівне серце»), В. Симоненко (поетич-
ні збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння»).
Почалася реабілітація українських письменників, репресованих за часів
сталінського режиму (Г. Косинки, В. Чумака, О. Досвітнього, В. Елана-
Блакитного)
Образотворче В образотворчому мистецтві працювали художники В. Касіян, К. Трохимен-
мистецтво ко, Т. Яблонська, скульптори А. Фуженко (памятник Т. Шевченку в Москві),
Е. Місько (памятник І. Франку у Львові)
Театральне У театральному мистецтві працювали режисери Г. Юра, М. Крушельницький,
мистецтво актори А. Бучма, Н. Ужвій, Ю. Лаврів
Покоління молодих пимьменників і художників України, які боролися за відродження української

мови і культури в 60-ті роки, назвали «шістдесятниками». Організаційною формою руху «шістде-
сятників» стали клуби творчої молоді «Супутник» (Київ, 1960 р.) і «Пролісок» (Львів, 1962 р.).
«Відлига» в культурі й духовної сфері була суперечливою і супроводжувалася посиленням ідео-
логічного наступу на суспільні науки, літературу й мистецтво, переслідуванням творчої інтелігенції,
забороною видавати художні та наукові твори.
Обмеженість десталінізації сприяла зародженню дисидентського (опозиційного) руху, учасники
якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток
української мови й культури, реалізацію права українського народу на власну державність.
Першими організаціями інакодумців в Україні стали:
• Українська робітничо-селянська спілка (УРСС);
• Об’єднана партія визволення України;
• Український національний фронт (УНФ);
• Український національний комітет (УНК).
224
www.e-ranok.com.ua
Тема 28
Активними учасниками дисидентського руху були представники інтелігенції юрист Л. Лук’яненко,

літературний критик І. Світличний, історик В. Мороз, поет-перекладач С. Караванський, художник
П. Заливаха, художниця А. Горська, журналіст і літературний критик В. Чорновіл, генерал П. Гри-
горенко.
Поява дисидентського руху викликала репресії з боку радянського режиму. Судові процеси над
інакодумцями відбулися у Львові, Києві, Донецьку, Запоріжжі, Тернополі, Чернівцях. У 1965 р. після
усунення М. Хрущова від влади було заарештовано близько 20 правозахисників.
Своєрідним підсумком діяльності дисидентів періоду «хрущовської відліги» стала праця літера-
турного критика І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», адресована першому секретарю ЦК
КПУ П. Шелесту, у якій автор виступив проти арештів дисидентів і звинувачення їх в антирадян-
ській діяльності.
ДАтИ
1951—1955 рр. V п’ятирічка
5 березня 1953 р. помер Й. Сталін
Червень 1953 р. обрання на посаду першого секретаря ЦК КПУ О. Кириченка
Вересень 1953 р. пленум ЦК ВКП(б) розглянув питання розвитку сільського господарства
Листопад 1953 р. введено в експлуатацію перший в СРСР суцільнозварний міст через Дніпро
(за проектом Є. Патона)
Лютий 1954 р. початок освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану, Алтаю та
Сибіру
19 лютого 1954 р. входження Кримської області до складу УРСР
Лютий 1956 р. ХХ з’їзд КПРС; прийняття Постанови ЦК КПРС «Про культ особи та
його наслідки»
30 червня 1956 р. постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його шкідливих
наслідків»
1957 р. реформа управління економікою — створення раднаргоспів
24 грудня 1957 р. пленум ЦК КПУ увільнив від посади першого секретаря ЦК КПУ
О. Кириченка і обрав на цю посаду М. Підгорного
1959 р. сформувалася Українська робітничо-селянська спілка
Грудень 1958 р. Закон СРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший
розвиток системи народної освіти в СРСР»
1961 р. суд у Львові над членами дисидентської організації — Української
робітничо-селянської спілки — Л. Лук’яненком, Г. Кандибою та ін.
Жовтень 1961 р. ХХІІ з’їзд КПРС ухвалив нову програму КПРС
Липень 1963 р. пленум ЦК КПУ увільнив від посади першого секретаря ЦК КПУ
М. Підгорного. На цю посаду було призначено П. Шелеста
Жовтень 1964 р. усунення з посади першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова та обрання
Л. Брежнєва
Серпень—вересень перша велика хвиля арештів інтелігенції, працівників культури,
1965 р. письменників, журналістів України
Вересень— грудень підготовка І. Дзюбою праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
1965 р.
4 вересня 1965 р. акція протесту дисидентів у столичному кінотеатрі «Україна»
225
www.e-ranok.com.ua
Лібералізація запровадження в суспільстві більшої політичної, економічної, духовної свобо-
ди; створення умов для рівної, вільної діяльності політичних партій та органі-
зацій.
Політична виправдання, відновлення в правах незаконно засудженої особи або народу;
реабілітація скасування правових наслідків судового вироку щодо особи, необґрунтовано
притягнутої до судової відповідальності.
«Відлига» період 1953—1964 рр. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався відмовою від
крайніх прояв сталінського тоталітарного режиму й лібералізацією суспільно-
політичного життя.
Раднаргоспи територіальні органи управління промисловістю в економічних районах
(Ради народного у 1957—1965 рр., створені з метою ліквідації суперечок між галузевими й тери-
господарства) торіальними інтересами.
«Шістдесятники» молоде покоління талановитих письменників, мітців і вчених періоду «відли-
ги», які боролися за оновлення радянського суспільства, збереження української
мови та культури.
Дисидентство протистояння офіційній ідеології та політиці; виступ проти існуючого держав-
ного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни.
Олексій Кириченко Радянський партійний і державний діяч, генерал-майор, учасник Великої
(1908—1975) Вітчизняної війни, став першим українцем, який очолив Компартію Укра-
їни, перший секретар ЦК КП(б)У 1953—1957 рр.
Алла Горська Українська художниця, представник покоління «шістдесятників», діяч
(1929—1970) правозахисного руху, співзасновниця клубу творчої молоді в Києві,
учасниця щорічних шевченківських свят, автор творів «Автопортрет
з сином», «Біля річки», «Портрет В. Симоненка».
Іван Драч Видатний поет, один із найяскравіших шістдесятників. 1965 р. виходить
(1936) збірка віршів І. Драча «Протуберанці серця», 1967 — «Поезії», «Балади
буднів» і кіноповість «Криниця для спраглих». І. Драч вставанням у кіно-
театрі «Україна» 04.09.1965 р. продемонстрував протест проти арештів
своїх друзів на перегляді фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків».
Іван Дзюба Літературознавець, громадський і політичний діяч. Участь у русі за не-
(1931) залежність України він розпочав ще у 50-і роки. За гострі публіцистичні
публікації й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самви-
давські матеріали, безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифі-
кація?» (1965) він 1972 р. був заарештований.
Ліна Костенко Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги Ліни
(1930) Костенко «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки сер-
ця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр.
Ліна Костенко брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді.
1965 р. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інте-
лігенції.
Левко Лук’яненко Український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник,
(1928) один із засновників Української робітничо-селянської спілки (1958 р.)
й Української гельсінської групи (1976 р.), засуджений за «антирадянську
агітацію і пропаганду» до страти, згодом заміненої ув’язненням, народ-
ний депутат незалежної України, автор книги «Сповідь у камері смерт-
ників».
226
www.e-ranok.com.ua
Тема 28
Євген Сверстюк Видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний

(1928) учасник національно-демократичного руху, один із його інтелектуальних
лідерів. Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе «Собор
у риштованні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На
мамине свято».
Іван Світличний Український політичний і громадський діяч, поет, літературний критик,
(1929—1992) правозахисник, неодноразово засуджений за «антирадянську агітацію
і пропаганду» до ув’язнення, автор збірки поезій «Серце для куль і
для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії
ім. Т. Шевченка (посмертно).
Bасиль Симоненко Український поет, прозаїк, журналіст, представник покоління «шістде-
(1935—1963) сятників», «лицар українського відродження», автор збірок поезій «Тиша
і грім», «Земне тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (по-
смертно).
227
www.e-ranok.com.ua
1. Кому з радянських партійних і державних діячів належить така характеристика?
«Перший секретар ЦК КП(б)У 1957—1963 рр., один із учасників групи вищого партійного керівни-
цтва, які підготували зміщення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС».
А О. Кириченку Б М. Підгорному
В В. Щербицькому Г П. Шелесту
2. Яка з реформ управління народним господарством створила умови для зміцнення економічної са-
мостійності УРСР наприкінці 1950-х — у першій половині 1960-х рр.?
А зміцнення ролі партії в управління народним господарством
Б початок переходу підприємств на господарський розрахунок
В створення територільних органів управління промисловістю
Г часткове скорочення адміністративно-управлінського апарату
3. Якою цифрою позначено на карті місто, де в період

«відлиги» діяла Українська робітничо-селянська
спілка?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами діячів періоду «відлиги».

1 поет, літературний критик, правозахисник, представник «шістдесятни- А І. Дзюба
ків», лауреат літературної премії ім. В. Стуса Б Л. Лук’яненко
2 адвокат, правозахисник, засновник Української робітничо-селянської В І. Світличний
спілки, автор книги «Сповідь у камері смертників» Г В. Симоненко
3 журналіст, учасник дисидентського руху, автор книг «Лихо з розуму», Д В. Чорновіл
«Правосуддя чи рецидиви терору»
4 поет, прозаїк, журналіст, представник «шістдесятників», автор збірок
поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння»
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя СРСР і УРСР періоду «відлиги».
А обрання П. Шелеста на посаду першого секретаря ЦК КПУ
Б виступ М. Хрущова на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС
В видання І. Дзюбою праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
Г передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР
6. Які положення розкривають ознаки демократизації суспільства в умовах десталінізації?

1 започаткування політики гласності в суспільстві
2 масове звільнення з таборів ГУЛАГу політв’язнів
3 розширення економічних прав союзних республік
4 запровадження в державі інституту президентства
5 активізація діяльності рад, профспілок, комсомолу
6 ліквідація монополії Комуністичної партії на владу
228
www.e-ranok.com.ua
Тема 29
Тема 29. УКРАЇНА У ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННя КРиЗи РАДяНСЬКОЇ СиСТЕМи

(45—46 тижні)
1. Кому з радянських партійних і державних діячів належить така характеристика?
«Перший секретар ЦК КП(б)У в 1963—1972 рр., представник націонал-комуністичної лінії у керів-
ництві УРСР, відстоював економічні інтереси України, підтримував розвиток української мови
й культури, став ініціатором запровадження Шевченківської премії».
А О. Кириченку Б М. Підгорному В П. Шелесту Г В. Щербицькому
2. Яку реформу було запроваджено в промисловості та системі управління Головою Ради Міністрів
СРСР О. Косигіним?
А відновлення галузевої системи управління через міністерства
Б подолання дефіциту основних товарів і продуктів харчування
В створення територіальних органів управління промисловістю
Г скорочення кількості адміністративно-управлінського апарату
в період «застою» відбувалися щорічні масові
заходи біля памятника Т. Шевченка?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують суспільне життя

УРСР у 1960-х — 1980-х рр.
1 партійно-державне керівництво, склад службовців, призначених чи за- А дефіцит
тверджених на посади вищими органами Б «застій»
2 перевищення видатків державного бюджету над прибутками, показник В номенклатура
кризового стану державних фінансів Г «самвидав»
3 зростання кількості населення міст і посилення їхньої ролі в економіч- Д урбанізація
ному й культурному житті суспільства
4 неофіційне копіювання й розповсюдження нелегальної літератури, що
викривала політику радянського режиму
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя УРСР у період «застою».
А схвалення Верховною Радою УРСР Конституції «розвинутого соціалізму»
Б утворення в Києві громадської Групи сприяння виконанню гельсінських угод
В усунення П. Шелеста й обрання В. Щербицького першим секретарем ЦК КПУ
Г мітинг протесту в київському кінотеатрі «Україна» проти арештів інтелігенції
6. Які українські дисиденти часів «застою» належали до правозахисної течії опозиційного руху?
1 П. Григоренко
2 Л. Лук’яненко
3 В. Мороз
4 М. Руденко
5 І. Тереля
6 В. Чорновіл
229
www.e-ranok.com.ua
Тема 29. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННя КРиЗи РАДяНСЬКОЇ СиСТЕМи

План теми
1. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960-х — початок 1980-х рр.).
Кадрові зміни в політичному керівництві УРСР. Конституція УРСР 1978 р.
2. Спроби економічних реформ у другій половині 1960-х рр.
3. Культура і духовне життя. Русифікація. Опозиційний рух.
ПОЛІтИКО-ІДЕОЛОГІЧНА КРИЗА РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ (СЕРЕДИНА
1960-х — ПОЧАтОК 1980-Х РР.). КАДРОВІ ЗМІНИ В ПОЛІтИЧНОМУ КЕРІВНИЦтВІ УРСР.
КОНСтИтУЦІЯ УРСР 1978 Р.
Період 1964—1985 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «застій». Генеральними секретарями
ЦК КПРС у період «застою» були Л. Брежнєв (1964—1982 рр.), Ю. Андропов (1982—1984 рр.), К. Чер-
ненко (1984—1985 рр.). Першими секретарями ЦК КПУ були П. Шелест (1963—1972 рр.), В. Щер-
бицький (1972—1989 рр.).
У керівництві УРСР існували дві лінії — націонал-комуністична (автономістська) представником
якої був П. Шелест, і проімперська (централістська), представником якої був В. Щербицький. Перший
секретар ЦК КПУ П. Шелест відстоював економічні інтереси України, підтримував розвиток укра-
їнської мови й культури, сприяв збереженню українських історичних і культурних пам’яток, став
ініціатором запровадження Шевченківської премії.
Перший секретар ЦК КПУ В. Щербицький підпорядковував економічні інтереси України союзним
потребам, сприяв русифікації, боровся з дисидентським рухом, намагався приховати Чорнобильську
катастрофу, але водночас сприяв технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР, розви-
тку культури й спорту. Посівши посаду першого секретаря ЦК КПУ, В. Щербицький здійснив кадрові
зміни, протягом року звільнівши з партійних посад 37 тис. комуністів.
У 1977 р. була прийнята нова Конституція СРСР, а в 1978 р. — нова Конституція УРСР (консти-
туції «розвинутого соціалізму»). УРСР залишалася союзною республікою у складі СРСР. Формально
вища законодавча влада в УРСР належала Верховній Раді, вища виконавча влада — Раді Міністрів,
а фактично перебувала в руках Комуністичної партії, «керуючої сили» радянського суспільства, яка
визначала внутрішню й зовнішню політику держави. За Конституцією УРСР мала право на самовизна-
чення, аж до можливості виходу із СРСР, однак механізм реалізації такого права не був визначений.
Політико-ідеологічна криза радянського ладу характеризувалася загостренням суперечностей
в усіх сферах життя радянського суспільства.
«Застій» в УРСР
Сфери кризи Прояви кризи
Економічна Екстенсивний шлях розвитку економіки, повільне запровадження нових техноло-
гій, висока енергоємність і матеріалоємність продукції, невисока якість і дефіцит
більшості товарів, продовольча криза
Політична Недієздатність законодавчих органів влади, «старіння» керівництва, корупція у ви-
щих ешелонах влади, репресії проти дисидентів, суперечлива зовнішня політика
Культурна Звуження сфери функціонування української мови, здійснення русифікації, поси-
лення ідеологічного контролю над наукою, літературою і мистецтвом, звинувачен-
ня інтелігенції у «націоналізмі» й «антирадянщині»
Ідеологічна Розходження між ідеологічними догмами й реаліями життя, усвідомлення насе-
ленням неможливості побудови комунізму, поширення дисидентських настроїв
у суспільстві, посилення ідеологічного тиску на суспільство
Моральна Поява подвійної моралі, незаконні привілеї адміністративно-бюрократичного апа-
рату, процвітання корупції та тіньової економіки, зростання кількості господарчих
злочинів, поширення пияцтва та алкоголізму
230
www.e-ranok.com.ua
Тема 29
СПРОБИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1960-Х РР.

На початку 1960-х рр. сповільнилися темпи розвитку промисловості й сільського господарства.
З приходом до влади Л. Брежнєва була здійснена спроба економічних реформ, що дістали назву «ко-
сигінських» за прізвищем Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна.
Економічні реформи у другій половині 1960-х рр.
Галузь економіки Програма реформ
Сільське господарство Зростання капіталовкладень у сільське господарство, планування заготівлі
Березневий пленум ЦК сільськогосподарської продукції на тривалу перспективу, підвищення
КПРС 1965 р. закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, затвердження
гарантованої оплати праці колгоспникам за тарифними ставками
відповідних категорій робітників і службовців радгоспів, запровадження
меліорації земель, механізації та хімізації сільського господарства
Промисловість Ліквідація раднаргоспів і відновлення галузевої системи управління через
Вересневий пленум ЦК союзні та союзно-республіканські міністерства, удосконалення системи
КПРС 1965 р. планування, забезпечення сталості планових завдань, розширення
господарської самостійності підприємств, скорочення кількості планових
показників, запровадження госпрозрахунку, оцінювання господарської
діяльності підприємств за обсягом реалізованої продукції, посилення
стимулювання виробництва, створення фондів матеріального заохочення
робітників і службовців
Незважаючи на суперечливість і непослідовність, господарські реформи дали позитивний імпульс
розвитку економіки. У роки восьмої «золотої» п’ятирічки (1966—1970 рр.) випуск промислової про-
дукції в УРСР збільшився на 50%, валова продукція сільського господарства — на 16,6%, національ-
ний дохід — на 30%.
Однак на початку 1970-х рр. внаслідок згортання економічних реформ і повернення до команд-
них методів управління темпи зростання промисловості й сільського господарства почали падати.
У 1970-х—1980-х рр. народне господарство України вступило в смугу системної кризи, причинами
якої стали недосконалість радянської планової системи господарювання, збереження незмінною ста-
рої системи управління промисловістю та сільським господарством.
КУЛЬтУРА І ДУХОВНЕ ЖИттЯ. РУСИФІКАЦІЯ. ОПОЗИЦІЙНИЙ РУХ

Характерними рисами культурного й духовного життя в роки «застою» стали ідеологізація (по-
силення ідеологічного тиску на суспільство) та русифікація (висування на провідні позиції російської
мови й культури, звуження сфери вживання української мови).
Відступ від ідеологічних догм, відстоювання традицій націнальної культури розцінювалися як
прояви «буржуазного націоналізму» й «антирадянщини». Кращі представники української культури
намагалися зберегти її самобутність і національний колорит.
Культура України у середині 1960-х — на початку 1980-х рр.
Освіта Реформа освіти забезпечила перехід до загального обов’язкового навчання, по-
ліпшення матеріального й методичного забезпечення шкіл, запровадження но-
вих дисциплин. Збільшилася кількість профтехосвітніх і вищих навчальних за-
кладів
Наука Центром наукових досліджень залишалась АН УРСР, успішно працювали Ін-
ститут проблем матеріалознавства (І. Францевич), Інститут електрозварювання
(Б. Патон), діяльність яких спрямовувалася на потреби ВПК. Інститут історії
завершив видання багатотомної «Історії Української РСР» і «Історії міст і сіл
України» (П. Тронько).
Плідно працювали вчені М. Боголюбов (математична фізика), В. Глушков (кібер-
нетика), Л. Ландау (ядерна фізика).
231
www.e-ranok.com.ua
Література У літературі панував метод «соціалістичного реалізму», на позиціях якого залиша-
лися М. Бажан, М. Стельмах, О. Корнійчук. Паралельно існувала «справжня» літера-
тура, представниками якої були О. Гончар (роман «Собор»), Л. Костенко (поетична
збірка «Над берегами вічної ріки», роман у віршах «Маруся Чурай»), І. Драч (по-
етична збірка «Корінь і крона»), В. Стус (поетична збірка «Дорога болю»)
Музичне мистецтво У музичному мистецтві збірігали національні традиції державний хор ім. Вірьов-
ки, хорова капела «Думка», ансамбль танцю ім. П. Вірського, творчо працювали
композитори П. Майборода, О. Білаш, В. Івасюк
Кіномистецтво Головними кіностудіями були Київська кіностудія ім. О. Довженка, Одеська кі-
ностудія, студія «Укртелефільм». Засновниками українського поетичного кіно-
мистецтва стали режисери Ю. Іллєнко («Криниця для спраглих»), І. Миколай-
чук («Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ»), С. Параджанов («Тіні
забутих предків»), Л. Осика («Камінний хрест»)
Образотворче Найвидатнішими представниками образотворчого мистецтва були скульптор
мистецтво І. Гончар (пам’ятник Т. Шевченку в Яготині), художники Т. Яблонська, М. Дере-
гус, А. Горська, О. Заливаха. Головною темою їх творчості стала природа рідної
землі й доля простої людини
Повернення брежнєвського режиму до методів сталінізму, відновлення жорсткого ідеологічного

контролю над суспільними науками, літературою та мистецтвом, збільшення тиску на «інакомисля-
чих» у період «застою» призвели до посилення опозиційного руху. Основними течіями дисидентсько-
го руху в Україні були національно-визвольна, правозахисна, релігійна.
течії опозиційного руху в Україні
течії дисидентського руху Мета учасників дисидентського руху
Національно-визвольна Відновлення незалежності України, вільний розвиток української
В. Мороз, Л. Лук’яненко мови й культури
Правозахисна Дотримання в СРСР прав і свобод людини, ознайомлення
П. Григоренко, В. Чорновіл, громадськості з Декларацією прав людини, сприяння виконанню
М. Руденко Гельсінських угод
Релігійна Забезпечення свободи віросповідання, відновлення заборонених
В. Романюк, Й. Тереля, Г. Вінс релігійних конфесій (УГКЦ, УАПЦ)
Дисиденти поєднували підпільну діяльність з легальними методами боротьби, якими стали ви-
дання й поширення матеріалів, що викривали і засуджували політику радянського режиму, листи-
протести до керівних органів СРСР і УРСР, акції солідарності з іншими народами, що постраждали
від тоталітарних режимів, створення правозахисних організацій.
Форми боротьби учасників опозиційного руху

Методи боротьби дисидентів Прояви дисидентського руху
Публікація та поширення Випуск нелегальної літератури («самвидав», «тамвидав»),
матеріалів, що викривали видання нелегального журналу «Український вісник», робіт
і засуджували політику В. Чорновіла «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору?»,
радянського режиму В. Мороза «Хроніка опору», «Репортаж із заповідника ім. Берії»
Листи-протести до керівних Протест проти арештів дисидентів під час прем’єри фільму
органів СРСР і УРСР з критикою С. Параджанова «Тіні забутих предків» (1965 р.), проти пере-
арештів інтелігенції, масові заходи слідування О. Гончара за роман «Собор» (1968 р.), щорічні масо-
ві заходи по вшануванню пам’яти Т. Шевченка біля його памят-
ника в Києві
232
www.e-ranok.com.ua
Тема 29
Акції солідарності з іншими Акції солідарності з народом Чехословаччини після введення
народами, що постраждали від у країну радянських військ (1968 р.), підтримка прагнення крим-
тоталітарних режимів ських татар повернутися на історичну батьківщину
Створення правозахисних Створення Української Гельсінської групи (1976 р.), учасники
організацій якої (36 осіб, серед них М. Руденко, Л. Лук’яненко, І. Кандиба,
В. Чорновіл, В. Стус, О. Тихий, П. Григоренко) ставили завдання
ознайомити українську громадськість із Декларацією прав люди-
ни, домагатися акредитації в Україні представників зарубіжної
преси, інформувати світову громадськість про факти порушень
в Україні прав людини, сприяти виконанню угод Гельсінської на-
ради з питань безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.)
Активізація дисидентського руху викликала репресії з боку радянського керівництва. У 1972 р.

в Україні було заарештовано понад 100 правозахисників (В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний,
В. Стус, І. Дзюба). У 1977 р. було заарештовано й засуджено на термін від 10 до 15 років керівників
УГС (М. Руденка, О. Тихого), а до 1980 р. — більшість членів УГС. У таборах загинули В. Стус, Ю.
Литвин, О. Тихий.
Левко Лук’яненко. Сповідь у камері смертників (витяг)
У травні 1961 р. Львівський обласний суд засудив мене до страти, Кандибу до 15 років, Віруна до
11 років, Луцькова, Любовича, Кіпіша і Боровицького до 10 років ув’язнення кожного.
Політична платформа програми УРСС становить грань поміж двох етапів наших визвольних
змагань: до УРСС всі прояви боротьби ідуть в основному під гаслами збройної боротьби. Навіть ті
групи,що зброї не мали, розглядали її як головне знаряддя своєї тактики...
У програмі УРСС записано: «Методи досягнення нашої мети мирні, конституційні». Агітація
і пропаганда — ось способи діяльності УРСС.
Перехід до агітації витікав не із ненависті до зброї, а з декого розуміння неможливості її: з істо-
рії — бо знаємо, що після поразки народу у всенародній війні та широкому масовому русі наступає
період суму й розчарувань завдовжки в ціле покоління. Всяку нову серйозну війну починає нове поко-
ління. Таким чином, славне покоління бандерівців виконало свою історичну місію, і більше від нього
чекати нічого не можна було. Завдання ж діячів проміжних стадій, коли попередній масовий рух
зазнав поразки і видихнувся, а до нового масового руху ще далеко, в тому й полягає, щоб боротися
супроти апатії, зневіри в свої національні здібності, супроти розчарувань і трактування поразки
як вироку невблаганної долі. Завдання полягає в підготовці народу до нового масового руху за на-
ціональну свободу. Для такої праці потрібні не скоростріл з багнетом, а натхненне слово з вірою
в перемогу добра над злом, свободи над рабством, залежних, колоніальних народів над імперією!..
Однією з громадських груп ентузіастів перебудови є Українська Гельсінська спілка. Вона виникла
в 1976 р. як Українська група сприяння виконанню Гельсінських угод, зазнала жорстоких репресій,
а 1988 р. відродилась як Українська Гельсінська спілка. Члени групи завжди мріяли про самостій-
ність України як найсприятливішу умову високого національного добробуту та духовного відро-
дження і розквіту нації, але конкретні обставини, що в них доводилося діяти, не можна було іг-
норувати, і того вважали за потрібне передусім захищати права громадян та порушувати мовні
й культурні проблеми України.
1. Чому Л. Лук’яненко і його однодумці постали перед судом?
2. Які етапи українських визвольних змагань виділяє Л. Лук’яненко?
3. Як автор обстоює необхідність переходу до мирних форм боротьби?
4. У чому він убачає мету діяльності УГГ?
233
www.e-ranok.com.ua
ДАтИ
Вересень 1965 р. Березневий пленум ЦК КПРС з питань розвитку сільського господарства
1966—1970 рр. VІІІ п’ятирічка
Квітень 1967 р. В. Чорновіл підготував збірку матеріалів «Лихо з розуму» про арешти
в Україні
22 травня 1967 р. демонстрація біля пам’ятника Т. Шевченкові в Києві
Січень 1968 р. публікація роману О. Гончара «Собор»
Березень 1968 р. протест 139 діячів культури України проти арештів і утисків української
культури
1970—1974 рр. поява 1—8 випусків «самвидавського» журналу «Український вісник»
1971—1975 рр. ІХ п’ятирічка
Січень—травень нові репресії проти української інтелігенції
1972 р.
травень 1972 р. усунення П. Шелеста з поста першого секретаря ЦК КПУ; обрання на цю
посаду В. Щербицького
Вересень 1972 р. перехід до загальної середньої освіти
1976—1980 рр. Х п’ятирічка
1976 р. утворення Української Гельсінської групи
Жовтень 1977 р. схвалення Верховною Радою СРСР нової Конституції Радянського Союзу
Квітень 1978 р. схвалення Верховною Радою УРСР нової Конституції Української РСР
Травень 1982 р. прийняття Продовольчої програми СРСР
4 вересня 1985 р. у концтаборі помер Василь Стус
«Застій» період 1964—1985 рр. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався кризою
в усіх сферах життя радянського суспільства.
Номенклатура склад службовців, призначених чи затверджених на посади вищими органами;
панівний клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.
Дефіцит перевищення видатків державного бюджету над прибутками, показник кризо-
(бюджетний) вого стану державних фінансів, один із факторів розвитку інфляції.
Урбанізація процес зростання кількості населення міст і посилення їхньої ролі в економіч-
ному й культурному житті суспільства.
Русифікація висування на провідні позиції російської мови й культури, звуження сфери
вживання української мови.
«Самвидав» неофіційне копіювання й розповсюдження нелегальної літератури, що викри-
вала політику радянського режиму.
Правозахисники учасники дисидентського руху, які висували вимоги дотримання в СРСР основ-
них прав і свобод людини, ознайомлення громадськості з Декларацією прав
людини.
234
www.e-ranok.com.ua
Тема 29
Український радянський і партійний діяч, представник націонал-
Петро Шелест комуністичної лінії у керівництві УРСР, перший секретар ЦК КП(б)У
(1908-1996) в 1963—1972 рр., відстоював економічні інтереси України, підтримував
розвиток української мови й культури, став ініціатором запровадження
Шевченківської премії.
Радянський і партійний діяч, представник проімперської лінії у керівни-
Володимир Щербицький цтві УРСР, перший секретар ЦК КП(б)У в 1972—1989 рр., підпорядкову-
(1918—1990) вав економічні інтереси України союзним потребам, сприяв русифікації,
боровся з дисидентським рухом, намагався приховати Чорнобильську ка-
тастрофу.
Валерій Марченко Літературознавець, перекладач, правозахисник, автор листів-протестів
(1947—1984) проти тоталітарного режиму, противник русифікації, неодноразово зааре-
штований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», автор
книги «Я не маю ні дому, ні вулиці».
Василь Романюк Український православний релігійний діяч, богослов, член Української
(Патріарх Володимир) Гельсінської групи, один із фундаторів УПЦ — Київського Патріархату,
(1925—1995) згодом Патріарх УПЦ-КП, неодноразово заарештований і засуджений за
активну діяльність із захисту прав людини і, зокрема, прав православних
віруючих.
Микола Руденко Український поет, письменник, правозахисник, один із засновників і го-
(1920—2004) лова Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засу-
джений за «антирадянську агітацію і пропаганду», перебував на приму-
совому психіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів
«Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний».
Василь Стус Український поет, літературознавець, літературний критик, представник
(1938—1985) «шістдесятників», учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Укра-
їна» 1965 р., правозахисник, член Української Гельсінської групи, нео-
дноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і про-
паганду», помер у таборі для політв’язнів, автор поетичної збірки
«Дорога болю», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).
В’ячеслав Чорновіл Український політичний і державний діяч, журналіст, правозахисник,
(1937—1999) член Української гельсінської групи (1976 р.), неодноразово засуджений за
«наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад» до ув’язнення,
голова Народного Руху України, народний депутат незалежної України,
автор книг «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору».
Сергій Параджанов Український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР, режисер
(1924—1990) фільму «Тіні забутих предків», учасник акцій протесту проти масових
арештів інтелігенції у 1960-ті рр., заарештований і засуджений до трива-
лого ув’язнення, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).
235
www.e-ranok.com.ua
1. У чому виявилася ідеологічна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку в період
«застою»?
А недієздатністі органів законодавчої влади СРСР та УРСР
Б зростанні кількості господарських та побутових злочинів
В розходженні між ідеологічними догмами і реаліями життя
Г нездатності вищого керівництва вийти з воєнних авантюр
2. Яку реформу було запроваджено в сільському господарстві Головою Ради Міністрів СРСР О. Ко-
сигіним?
А підвищення закупівельних цін на сільськогоспродукцію
Б ліквідація МТС і викуп колгоспниками сільгосптехніки
В освоєння цілинних земель Казахстану, Алтаю та Сибіру
Г створення виробничих колгоспно-радгоспних управлінь

в період «застою» виникла громадська
правозахисна організація Українська Гельсінська
група?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами учасників опозиційного руху

1960-х — 1980-х рр.
1 Поет, представник «шістдесятників», правозахисник, член Української А П. Григоренко
Гельсінської групи Б М. Литвин
2 генерал-майор, борець за права кримських татар повернутися на істо- В С. Параджанов
ричну Батьківщину Г М. Руденко
3 поет, письменник, правозахисник, засновник і голова Української гель- Д В. Стус
сінської групи
4 режисер фільму «Тіні забутих предків», лауреат Державної премії
ім. Т. Шевченка
5. Установіть послідовність подій соціально-економічного життя УРСР у період «застою».
А запровадження «косигінських» реформ у промисловості
Б виконання планових завдань восьмої «золотої» п’ятирічки
В проголошення керівництвом КПРС курсу на «перебудову»
Г оприлюднення пленумом ЦК КПРС Продовольчої програми
6. Які процеси притаманні розвитку української літератури й мистецтва у середині 1960 — на почат-
ку 1980-х рр.?
1 панування методу соціалістичного реалізму
2 роширення сфери уживання української мови
3 духовне розкріпачення письменників і митців
4 ідеологізація та русифікаці культурного життя
5 відірваність від світового культурного процесу
6 залежність масової культури від примхливостей ринку
236
www.e-ranok.com.ua
Тема 30
Тема 30. РОЗПАД РАДяНСЬКОГО СОЮЗУ І ВІДРОДЖЕННя НЕЗАлЕЖНОСТІ

УКРАЇНи (47—48 тижні)
1. Що стало соціальним наслідком Чорнобильської катастрофи?
А величезні фінансові витрати на ліквідацію наслідків аварії
Б радіоактивне забруднення поверхні землі, води, атмосфери
В підрив довіри до комуністичного керівництва СРСР і УРСР
Г погіршення стану здоров’я населення забруднених територій
2. Якою цифрою позначено на картосхемі місто, від

якого 1990 р. протягнувся «живий ланцюг»
з нагоди річниці злуки УНР і ЗУНР?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
3. Хто з політичних діячів став першим всенародно обраним Президентом незалежної України?
А Л. Кравчук Б Л. Кучма
В В. Ющенко Г В. Янукович
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують суспільно-політичний

розвиток України в період «перебудови».
1 запровадження більшої політичної, економічної та духовної свободи А багатопартійність
в житті суспільства Б гласність
2 наявність у державі декількох зареєстрованих політичних партій, що В лібералізація
ведуть боротьбу за владу Г плюралізм
3 політика максимальної відвертості в діяльності державних органів Д суверенізація
і громадських організацій
4 визнання декількох незалежних рівноцінних засад, що лежать в осно-
ві суспільного життя
5. Установіть послідовність подій, що пов’язані зі становленням незалежності України.
А підписання Акта проголошення незалежності України
Б прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР
В підписання Л. Кравчуком Договору про утворення СНД
Г проведення перших в історії України виборів Президента
6. Що спричинило невдачу економічних реформ другої половини 1980-х рр.?

1 відсутність реальних умов для формування ринкових відносин
2 непослідовність керівництва СРСР і УРСР у здійсненні реформ
3 відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку економіки
4 збереження планової системи розвитку економіки СРСР та УРСР
5 прагнення поєднати адміністративно-командну і ринкову системи
6 незадоволення робітників підприємств і службовців ходом реформ
237
www.e-ranok.com.ua
Тема 30. РОЗПАД РАДяНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ВІДРОДЖЕННя

НЕЗАлЕЖНОСТІ УКРАЇНи
План теми
1. Початок «перебудови». Чорнобильська катастрофа.
2. Загострення соціально-економічної кризи. Фінансове становище та рівень життя населення.
3. Спроби політичних реформ. Перші альтернативні вибори до Верховної Ради.
4. Зростання соціальної та національної активності українського суспільства наприкінці
1980-х рр. Загальноукраїнський страйк шахтарів.
5. Здобуття Україною незалежності: прийняття Верховною Радою Декларації про державний
суверенітет, Акта проголошення незалежності України, проведення референдуму та виборів
Президента України.
ПОЧАтОК «ПЕРЕБУДОВИ». ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАтАСтРОФА
Період 1985—1991 рр. став останнім в історії СРСР і УРСР. У 1985 р. Генеральним секретарем
ЦК КПРС був обраний М. Горбачов, за ініціативою якого в СРСР почалася «перебудова». «Перебудо-
ва» — курс на системну модернізацію радянського суспільства, проголошений новим керівництвом
КПРС на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС і підтверджений на ХХVІІ з’їзді КПРС (1986 р.).
Перебудова передбачала докорінні зміни в економічному, політичному й культурному житті сус-
пільства: прискорення соціально-економічного розвитку, демократизацію суспільства, розширення
гласності, підвищення рівня життя народу, проголошення «нового мислення» у міжнародних відно-
синах, припинення «холодної війни».
Початок перебудовчих процесів в Україні збігся з аварією на Чорнобильській АЕС, яка відбулася
26 квітня 1986 р. Від Чорнобильської катастрофи постраждали 3,5 млн чоловік, 73 тис. стали інва-
лідами. Забрудненими радіацією виявилися 10% території України, особливо Київська, Чернігівська,
Житомирська області. Сумарні витрати України на ліквідацію аварії досягли на момент закриття
ЧАЕС у 2000 р. 130 млрд доларів. Влада прагнула приховати від населення сам факт аварії, а коли це
не вдалося — наслідки Чорнобильської катастрофи.
Перебудовчі процеси в Україні гальмувалися партійним керівництвом на чолі з першими секре-
тарями ЦК КПУ В. Щербицьким (1972—1989 рр.), В. Івашком (1989—1990 рр.), С. Гуренком (1990—
1991 рр.), які на словах декларували відданість «перебудові», а фактично чинили спротив горбачов-
ському курсу. Прагнення відмежуватися від перебудовчих процесів призвело до падіння авторитету
Компартії України серед населення й виходу комуністів із її лав.
ЗАГОСтРЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ. ФІНАНСОВЕ СтАНОВИЩЕ

тА РІВЕНЬ ЖИттЯ НАСЕЛЕННЯ
«Перебудова» почалася з економіки. Економічні реформи, які проводилися під гаслом «приско-
рення» соціально-економічного розвитку, передбачали перехід від екстенсивних до інтенсивних ме-
тодів господарювання, підвищення продуктивності праці на основі запровадження досягнень НТР,
удосконалення методів управління господарством.
З метою впровадження курсу на «прискорення» партійно-державне керівництво СРСР і УРСР при-
йняло постанови «Про боротьбу з алкоголізмом та його негативними наслідками» (1985 р.), «Про
подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі
країни» (1986 р.), «Про основні напрями розв’язання житлової проблеми» (1986 р.), «Про заходи щодо
посилення боротьби з нетрудовими доходами» (1986 р.), закони СРСР «Про індивідуальну трудову
діяльність» (1987 р.), «Про державне підприємство» (1987 р.), Закон УРСР «Про економічну самостій-
ність» (1990 р.).
Реформування економіки проявилося у реорганізації управління господарством на принципах
госпрозрахунку, наданні підприємствам самостійності, самоуправління й самофінансування, запро-
238
www.e-ranok.com.ua
Тема 30
вадженні орендних і кооперативних форм господарювання, створенні асоціацій, малих підприємств

і спільних підприємств з іноземними фірмами.
Однак спроби економічних реформ виявилися невдалими. Стрімке підвищення зарплат призвело
до збільшення дефіциту продовольчих і промислових товарів, зростання цін і темпів інфляції, обміну
підприємствами промислової продукції за бартером, запровадження продажу продуктів і товарів за
картками споживача з купонами.
Причинами невдач економічних реформ стали відсутність науково обґрунтованої стратегії розви-
тку, непослідовність і некомпетентність керівництва у здійсненні реформ, прагнення поєднати несу-
місні адміністративно-командну й ринкову економічні моделі, опір консервативних сил у партійному
й державному апараті.
СПРОБИ ПОЛІтИЧНИХ РЕФОРМ.
ПЕРШІ АЛЬтЕРНАтИВНІ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Після невдалих спроб реформування економіки партійно-державне керівництво керівництво СРСР
визнало необхідність здійснення політичних реформ. Реформування політичної системи, яке прово-
дилося під гаслами «демократизації» і «гласності», передбачало поступове формування правової
держави, запровадження принципу розподілу влади між законодавчою, виконавчою, судовою гілка-
ми, лібералізацію суспільно-політичного життя, пом’якшення цензури, надання можливості отриму-
вати достовірну інформацію, дізнатися правди про історичне минуле, висловлювати власну думку.
Реформування політичної системи проявилося в реабілітації та звільненні всіх політвязнів
(1988—1990 рр.), проведенні виборів народних депутатів СРСР на альтернативній основі (1989 р.), ска-
суванні статті 6 Конституції СРСР про керівну роль КПРС у державі й суспільстві (1990 р.), запрова-
дженні посади президента СРСР (1990 р.). Спроби політичних реформ привели до підриву монополії
КПРС на владу, формуванню багатопартійності, зростання політичної активності населення.
«Перебудова» в УРСР
Напрями
Заходи перебудови, зміст реформ
реформ
Економічні Проголошення курсу на прискорення соціально-економічного розвитку (1985 р.),
реформи надання підприємствам самостійності, самоуправління й самофінансування (1987 р.),
запровадження орендних і кооперативних форм господарювання, створення малих
підприємств і спільних підприємств з іноземними фірмами (1988 р.), прийняття
Закону «Про економічну самостійність» (1990 р.)
Політичні Проголошення курсу на демократизацію й гласність, реабілітація політвязнів (1988—
реформи 1990 рр.), проведення виборів народних депутатів СРСР на альтернативній основі
(1989 р.), ліквідація монополії КПРС на владу (1990 р.), запровадження посади
президента СРСР (1990 р.)
Активізація Утворення громадських організацій (Українська Гельсінська спілка, 1988 р., Народний
національно- рух України, 1989 р.), формування політичних партій (Українська республіканська
визвольного партія, 1989 р., Народна партія України, 1989 р., Соціалістична партія України, 1990
руху р.), проведенні мітингів, демонстрацій, акцій протесту (мітинги у Львові, Києві,
голодування студентів, шахтарський страйк)
ЗРОСтАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ тА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКтИВНОСтІ УКРАЇНСЬКОГО СУС-

ПІЛЬСтВА НАПРИКІНЦІ 1980-Х РР. ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ СтРАЙК ШАХтАРІВ
«Перебудова» сприяла активізації національно-визвольного руху, який проявився у боротьбі за
звільнення політичних в’язнів, відновлення статусу української мови, відродження суверенітету Укра-
їни, у формуванні національних громадських організацій і політичних партій, проведенні мітингів,
демонстрацій, акцій протесту.
Виникли національно-демократичні та неформальні громадські організації, незалежні від офіцій-
ної влади: Український культурологічний клуб (1987 р.), правозахисна організація Українська Гель-
сінська спілка (1988 р.), Українська студентська спілка (1989 р.), історико-просвітницьке товариство
239
www.e-ranok.com.ua
«Меморіал» (1989 р.), екологічна організація «Зелений світ» (1989 р.). Першою масовою опозиційною
організацію став «Народний рух України за перебудову» (НРУ, 1989 р.) на чолі з І. Драчем, який
об’єднав представників різних політичних сил, що ставили собі за мету створення незалежної укра-
їнської держави.
Утворилися перші політичні партії: Українська християнсько-демократична партія (УХДП,
1989 р.), Українська республіканська партія (УРП, 1989 р.), Народна партія України (НПУ, 1989 р.),
Українська національна партія (УНП, 1990 р.), Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ,
1990 р.), Соціалістична партія України (СПУ, 1990 р.).
Формуванню багатопартійної системи сприяли скасування статті 6 Конституції СРСР про ке-
рівну роль КПРС у суспільстві (1990 р.), розкол КПУ й створення Демократичної платформи, яка
перетворилася на Партію демократичного відродження України (ПДВУ, 1990 р.). Вибори до Верховної
Ради України 1990 р. продемонстрували ослаблення авторитету КПУ й посилення впливу опозиції,
яка, об’єднавшись у Демократичний блок, одержала майже третину депутатських мандатів. Головою
Верховної Ради УРСР був обраний Л. Кравчук.
Відроджувалися такі форми відстоювання прав людини, як мітинги, демонстрації, акції протесту
(«мітингова демократія»). У Львові відбувся перший за радянський час в Україні мітинг (1988 р.),
учасники якого засудили тоталітарний режим і вимагали від влади забезпечення гарантій прав і сво-
бод людини. У Києві пройшла перша екологічна демонстрація й мітинг (1988 р.), учасники якого
порушили питання про персональну відповідальність вищого партійно-державного керівництва за
наслідки Чорнобильської трагедії.
Від Івано-Франківська через Львів до Києва протягнувся «живий ланцюг» (1990 р.) з нагоди від-
значення роковини Акта злуки УНР та ЗУНР, учасники якого вимагали незалежності України. У Ки-
єві відбулася акція голодування студентів (1990 р.), які вимагали відставки Голови Ради Міністрів
УРСР і задоволення ряду політичних вимог, зокрема надання конституційної сили Декларації про
державний суверенітет України. На шахтах Донецького і Львівсько-Волинського вугільних басейнів
спалахнув масовий шахтарський страйк (1989 р.), учасники якого поряд з економічними вимогами
висували й політичні вимоги.
Розвиток національно-визвольного руху сприяв формуванню передумов незалежності України
й завершився прийняттям Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України
і Акта проголошення незалежності України.
ЗДОБУттЯ УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСтІ: ПРИЙНЯттЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ

ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІтЕт, АКтА ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСтІ УКРАЇНИ, ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМУ тА ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНтА
УКРАЇНИ
Наприкінці 1980-х рр. загострилося питання про зміну державного устрою СРСР. У 1988—1990 рр.
державний суверенітет проголосили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Молдова, Росія («парад
суверенітетів»).
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Укра-
їни. Декларація, яка визначила основні напрямки державотворення, внутрішньої і зовнішньої полі-
тики, проголосила повноту й неподільність влади республіки в межах її території, поділ державної
влади на законодавчу, виконавчу, судову; самостійність України у вирішенні питань економіки, еко-
логії, освіти, науки, культури; незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах, миролюбну
зовнішню політику, нейтралітет; рівність усіх громадян перед законом незалежно від походження,
соціального й майнового становища, расової та національної приналежності, статі, освіти, політичних
і релігійних поглядів.
Спроба союзного керівництва на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим покласти край «параду
суверенітетів» і зберегти СРСР шляхом підписання нового союзного договору виявилася невдалою.
Референдум 17 березня 1991 р. засвідчив підтримку більшістю населення України державного суве-
ренитету республіки (80,2%) і оновлення СРСР (70,2%).
240
www.e-ranok.com.ua
Тема 30
19—21 серпня 1991 р. реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збере-
ження тоталітарного режиму в СРСР. Заколот очолив Державний комітет із надзвичайного стану
(ДКНС, рос. — ГКЧП), до складу якого увійшли віце-президент Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов,
міністр оборони Д. Язов, голова КДБ В. Крючков та інші вищі посадові особи. В СРСР було оголошено
надзвичайний стан, до Москви введено війська, М. Горбачова ізольовано на дачі «Форос» у Криму.
Опір заколотникам очолили президент Росії Б. Єльцин і Верховна Рада Росії, на бік яких перейшла
армія. Після невдалого штурму «Білого дому» стало зрозумілим, що спроба перевороту провалилася.
Підписання нового союзного договору було зірвано, республіки, зокрема Україна, стали брати усю
повноту влади у свої руки.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, про-
голосивши Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський
референдум, 90,3% учасників якого підтвердили Акт проголошення незалежності України. 1 грудня
1991 р. відбулися перші вибори президента України, у яких переміг Голова Верховної Ради України
Леонід Кравчук (61,6% голосів).
8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі неподалік від Мінська президент України Л. Кравчук, прези-
дент Росії Б. Єльцин, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич констатували розпад
СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті декла-
рацію про утворення СНД підписали Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія,
Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна. 25 грудня 1991 р. М. Горбачов оголосив про свою
відставку з посади Президента СРСР. СРСР юридично припинив своє існування. Україна вступила
в новий етап своєї історії як незалежна держава.
«Перебудова» не досягла поставлених цілей. Половинчаті та суперечливі реформи призвели до
розвалу адміністративно-командної системи та краху радянської економіки, ліквідації тоталітарного
режиму, розпаду СРСР і виникненню на його території незалежних держав, зокрема України.

Повідомлення про аварію на Чорнобильській атомній електростанції
від Ради Міністрів СРСР, травень 1986 року
На Чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквідації аварії… Унаслідок
ужитих заходів за минулу добу виділення радіоактивних речовин зменшилось, рівні радіації в районі
АЕС і в селищі станції знизились… Розгорнуто роботи з очистки забруднених ділянок прилеглої
території. До їх виконання залучено спеціалізовані підрозділи, оснащені необхідною сучасною тех-
нікою та ефективними засобами. Деякі агентства на Заході поширюють чутки про те, що нібито
під час аварії на АЕС загинуло тисячі людей. Як уже повідомлялось, фактично загинуло дві особи,
госпіталізовано всього 197, із них 49 залишили госпіталь після обстеження. Підприємства, колгос-
пи, радгоспи та установи працюють нормально.
1. Про які історичні події йдеться в документі?
2. Чи відповідає дійсності інформація, наведена в офіційному повідомленні?
3. Як Ви вважаєте, чому влада приховувала від населення правду? Які наслідки мала така позиція
влади?
241
www.e-ranok.com.ua
ДАтИ
1 березня 1985 р. М. Горбачова обрано генеральним секретарем ЦК КПРС
Квітень 1985 р. початок «перебудови»
Травень 1985 р. постанова ЦК КПРС про подолання пияцтва та алкоголізму
Лютий 1986 р. ХХVІІ з’їзд КП України
25 лютого — ХХVІІ з’їзд КПРС
6 березня 1986 р.
Квітень 1986 р. постанова ЦК КПРС про прискорення вирішення житлової проблеми в СРСР
26 квітня 1986 р. вибух на Чорнобильській АЕС
Травень 1986 р. постанова ЦК КПРС про боротьбу з нетрудовими доходами
Листопад 1986 р. Закон «Про індивідуальну трудову діяльність»
Січень 1987 р. постанова пленуму ЦК КПРС про перебудову і кадрову політику партії
Березень 1987 р. Постанова Президії Верховної Ради УРСР про вибори до місцевих рад по
багатомандатних округах
Червень 1987 р. Верховна Рада СРСР прийняла «Закон про державне підприємство»
Початок 1988 р. Українська група сприяння виконанню гельсінських угод перетворилася на
Українську Гельсінську спвлку
Травень—червень Перший з’їзд народних депутатів СРСР
1989 р.
Липень 1989 р. страйк шахтарів України
Вересень 1989 р. виникнення Народного Руху України (Народний рух України за
перебудову)
28 вересня 1989 р. Пленум ЦК КП України увільнив від обовязків першого секретаря і члена
політбюро ЦК КПРС В. Щербицького; першим секретарем ЦК КПУ обрано
В. Івашка
Жовтень 1989 р. прийняття Закону УРСР «Про мови в Українській РСР»
1989—1990 рр. формування багатопартійної системи в УРСР
1989 р. відродження громад УГКЦ, створення Української православної церкви
Московського патріархату (УПЦ—МП), перший собор УАПЦ
Березень 1990 р. вибори до Верховної Ради УРСР
15 травня 1990 р. початок роботи Верховної Ради як постійно діючого парламенту України
4 червня 1990 р. Головою Верховної Ради УРСР обрано В. Івашка
6 червня 1990 р. перехід Демократичного блоку народного блоку у Верховній Раді УРСР до
конструктивної опозиції, утворення Народної Ради
16 липня 1990 р. прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет
України
23 липня 1990 р. відставка В. Івашка і обрання головою Верховної Ради УРСР Л. Кравчука
3 серпня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР про економічну самостійність
республіки
Жовтень 1990 р. голодування студентів
1990 р. запроваджено продаж товарів за картками споживача з купонами
Лютий 1991 р. Верховна Рада ухвалила постанову про відновлення автономії Криму
19—21 серпня 1991 р. спроба антиконституційного перевороту в СРСР (ДКНС)
24 серпня 1991 р. прийняття Верховною Радою Акта проголошення незалежності
України
30 серпня 1991 р. прийнято Указ про заборону Компартії України
1 грудня 1991 р. Всенародний референдум підтримав Акт проголошення незалежності
України. Президентом України обрано Л. Кравчука
242
www.e-ranok.com.ua
Тема 30
Перебудова політичний курс радянського керівництва КПРС на чолі з М. Горбачовим на
системну модернізацію радянського суспільства шляхом «революції згори», що
реалізувався в СРСР у 1985—1991 рр.
Гласність політика максимальної відвертості в діяльності державних і громадських ор-
ганізацій, надання можливості отримувати достовірну інформацію, дізнатися
правди про історичне минуле, висловлювати власну думку.
Плюралізм політична система, за якою влада здійснює свої повноваження у взаємодії з опо-
зиційними партіями і громадськими організаціями, яким держава забезпечує
право вільно відстоювати свої інтереси.
Багатопартійність наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих
політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу.
Суверенітет незалежність держави у зовнішніх справах і верховенство у внутрішніх спра-
вах.
Інфляція знецінення паперових грошей, що перебувають в обігу, падіння їх купівельної
спроможності, яке супроводжується постійним зростанням цін на всі товари та
послуги.
Ринкові відносини економічні відносини, що складаються в умовах багатоукладної ринкової еконо-
міки, вільної конкуренції і рівноправності суб’єктів господарювання.
Радянський державний і партійний діяч, кандидат економічних наук, пер-
ший секретар ЦК Компартії України ЦК КП УРСР у 1989—1990 рр., го-
лова Верховної Ради УРСР (1990 р.), перший заступник Генерального се-
кретаря ЦК КПРС у 1990—1991 рр. Під час путчу не підтримав ДКНС.
Володимир Івашко
(1932—1994)
243
www.e-ranok.com.ua
1. Якою цифрою позначено на картосхемі місто,
де 1989 р. відбувся установчий з’їзд Народного
руху України за перебудову?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. У чому полягає історичне значення документа, витяг із якого наведено?

«Верховна Рада Української РСР, виражаючі волю народу України, прагнучи створити демокра-
тичне суспільство, …проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостій-
ність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівно-
правність у зовнішніх зносинах…»
А сприяв визнанню незалежності України більшістю держав світу
Б надав Україні можливість вийти зі складу СРСР мирним шляхом
В створив правовий фундамент для Конституції та законів України
Г консолідував суспільство шляхом об’єднання всіх політичних сил
3. Коли Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України?
А 16 липня 1990 р. Б 24 серпня 1991 р. В 1 грудня 1991 р. Г 28 червня 1996 р.
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують соціально-
економічний розвиток України в період «перебудови».
1 прибутковість виробництва, яка визначається розміром прибутку на А госпрозрахунок
одиницю капіталовкладень Б оренда
2 поєднання централізованого керівництва з певною господарською са- В приватизація
мостійністю підприємств Г прискорення
3 отримання особою в користування землі, засобів виробництва на визна- Д рентабельність
чений термін за плату
4 передача державної та муніципальної власності за плату або безко-
штовно у приватну власність
5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя в Україні наприкінці 1980-х — на по-
чатку 1990-х рр.
А відновлення діяльності правозахисної організації Української гельсінської спілки
Б загальноукраїнський страйк шахтарів, які висували економічні й політичні вимоги
В виникнення масової політичної організації «Народний рух України за перебудову»
Г утворення «живого ланцюга» з нагоди відзначення річниці Акта злуки УНР і ЗУНР
6. Які заходи в економічній сфері були здійснені керівництвом ЦК КПРС на чолі з М. Горбачовим
у період «перебудови»?
1 переведення підприємств на самоокупність та самофінансування
2 надання підприємствам права на зовнішньоекономічну діяльність
3 ліквідація галузевої системи управління й створення раднаргоспів
4 обмеження господарської самостійності промислових підприємств
5 запровадження орендних та кооперативних форм господарювання
6 освоєння цілинних земель Казахстану, Сибіру, Північного Кавказу
244
www.e-ranok.com.ua
Тема 31
Тема 31. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАлЕЖНОСТІ (49—50 тижні)

1. Який чинник сприяв становленню економіки незалежної України?
А деформація структури економіки, переважання важкої промисловості
Б неконкурентність більшості промислової продукції на світовому ринку
В висококваліфікована і дешева робоча сила, значний науковий потенціал
Г відсутність завершеного циклу виробництва товарів у більшості галузей
2. Коли Верховна Рада України прийняла документ, витяг із якого наведено?

«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю. …Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави».
А 16 липня 1990 р. Б 24 серпня 1991 р.
В 8 червня 1995 р. Г 28 червня 1996 р.
3. Кому з українських політичних і державних діячів належить така характеристика?

«Президент України, сприяв прийняттю Конституції незалежної України, вніс пропозицію про
проведення політичної реформи, суть якої полягала у перетворенні президентсько-парламентської
форми державного правління на парламентсько-президентську».
А Л. Кравчуку
Б Л. Кучмі
В В. Ющенку
Г В. Януковичу
4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують соціально-

економічний розвиток України в 1990-х рр.
1 стрімке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, різке знецінення А гіперінфляція
грошової одиниці Б дефіцит
2 капіталовкладення, фінансовий внесок в економіку, у розвиток виробни- В інвестиція
цтва Г лібералізація
3 зняття жорстких правил формування цін, дозвіл на формування вільних Д приватизація
ринкових цін
4 роздержавлення економіки, передача державної або муніципальної влас-
ності у приватну власність
5. Установіть послідовність прийняття документів, які стали правовою основою державотворення

в незалежній Україні.
А Акт проголошення незалежності України
Б Декларація про державний суверенітет УРСР
В Закон про економічну самостійність УРСР
Г Конституція України
6. Хто із зазначених діячів сучасної української культури є письменниками?

1 О. Байрак
2 П. Загребельний
3 Р. Іваничук
4 Я. Клочкова
5 Ю. Мушкетик
6 Б. Патон
245
www.e-ranok.com.ua
Тема 31. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАлЕЖНОСТІ

План теми
1. Початок державотворчих процесів. Заснування Збройних Сил. Дострокові вибори до Верхо-
вної Ради та вибори Президента України. Прийняття державної символіки, формування інсти-
туту громадянства. Прийняття Конституції 1996 р.
2. Приватизація засобів виробництва. Лібералізація цін. Грошова реформа. Диференціація сус-
пільства.
3. Інтегрування України в європейське та світове співтовариство.
4. Культурне й духовне життя незалежної України.
ПОЧАтОК ДЕРЖАВОтВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ. ЗАСНУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ. ДОСтРО-
КОВІ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ тА ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНтА УКРАЇНИ. ПРИЙНЯттЯ
ДЕРЖАВНОЇ СИМВОЛІКИ, ФОРМУВАННЯ ІНСтИтУтУ ГРОМАДЯНСтВА. ПРИЙНЯттЯ
КОНСтИтУЦІЇ 1996 Р.
Проголошення незалежності України поставило перед українським народом завдання державо-
творення — формування органів влади, визначення їх повноважень, вироблення основних напрям-
ків внутрішньої та зовнішньої політики. Правовою основою державотворення стали Декларація про
державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України
(24 серпня 1991 р.), рішення Всеукраїнського референдуму (1 грудня 1991 р.), Конституція України
(28 червня 1996 р.).
З перших днів незалежності Верховна Рада України почала активну законотворчу діяльність, за-
твердивши державні символи — прапор, герб і гімн (1992 р.), прийнявши закони «Про громадянство
України» (1991 р.), «Про збройні сили України» (1991 р.).
Принципи організації державної влади визначені Конституцією України. Відповідно до Консти-
туції Україна є республікою (ст. 5), носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є народ, державна
влада поділяється на законодавчу, виконавчу, судову гілки (ст. 6).
Єдиним органом законодавчої влади є парламент — Верховна Рада України (ст. 75), яка обираєть-
ся громадянами терміном на п’ять років (450 депутатів). Парламентські вибори в Україні відбулися
в 1990 р. (голова ВР — І. Плющ), 1994 р. (голова ВР — О. Мороз), 1998 р. (голови ВР — О. Ткаченко,
І. Плющ), 2002 р. (голова ВР — В. Литвин), 2006 р. (голова ВР — О. Мороз), 2007 р. (голови ВР —
А. Яценюк і В. Литвин).
Вищим органом виконавчої влади є уряд — Кабінет Міністрів України (ст. 113). За роки не-
залежності склад керівництва Кабінету Міністрів змінювався 16 разів: В. Фокін (1991—1992 рр.),
Л. Кучма (1992—1993 рр.), Ю. Звягільський (1993—1994 рр.), В. Масол (1994—1995 рр.), В. Мар-
чук (1995—1996 рр.), В. Лазаренко (1996—1997 рр.), В. Пустовойтенко (1997—1999 рр.), В. Ющенко
(1999—2001 рр.), А. Кінах (2001—2002 рр.), В. Янукович (2002—2004 рр.), М. Азаров (2004—2005 рр.),
Ю. Тимошенко (2005 р.), Ю. Єхануров (2005—2006 рр.), В. Янукович (2006—2007 рр.), Ю. Тимошенко
(2007—2010 рр.), М. Азаров (з 2010 р.).
Главою держави є Президент України (ст. 102), який обирається громадянами терміном на 5 років.
За роки незалежності президентами України обиралися Л. Кравчук (1991 р.), Л. Кучма (1994 р., 1999
р.), В. Ющенко (2004 р.), В. Янукович (2010 р.).
Державна влада в Україні
Гілка влади Органи влади
Законодавча влада Верховна Рада України
Виконавча влада Кабінет Міністрів України
Судова влада Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий арбітражний
суд України
246
www.e-ranok.com.ua
Тема 31
ПРИВАтИЗАЦІЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦтВА. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ЦІН. ГРОШОВА РЕФОРМА.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУСПІЛЬСтВА
На початку 1990-х рр. економіка незалежної України опинилась у важкому стані: спад промислово-
го й сільськогосподарського виробництва, розвал фінансової системи, інфляція, розрив традиційних
економічних зв’язків із колишніми республіками СРСР, падіння життєвого рівня населення.
Українським урядам довелось вирішувати відразу декілька завдань: виведення економіки з кризи,
здійснення соціально-економічних реформ, проведення структурної перебудови економіки, включен-
ня економіки України у світове господарство.
У першій половині 1990-х рр. реформи не дали відчутних результатів: спад промислового і сіль-
ськогосподарського виробництва продовжувався, валовий національний продукт скоротився на 44%,
національний дохід — на 54%, приватизація державної власності відбувалася повільно, енергетична
криза призвела до перебоїв із постачанням електроенергії, темпи інфляції були найвищими у світі
(гіперінфляція), за межою бідності опинилося 64 % населення.
У другій половині 1990-х рр. економіка поступово почала виходити з кризи завдяки введенню націо-
нальної валюти — гривні (1997 р.), поетапній лібералізації цін, децентралізації управління економі-
кою, структурній перебудові виробництва, створенню ринкової економіки. У 1999 р. Україна вперше
за роки незалежності завершила рік із позитивними показниками соціально-економічного розвитку.
У 1999—2000 рр. в економіці України настала стабілізація, а з 2001 р. почалося поступове еконо-
мічне зростання, причинами якого були відновлення частини економічних зв’язків із країнами СНД,
роздержавлення й приватизація підприємств, реформа сільського господарства, стабілізація фінансо-
вої системи, залучення іноземних інвестицій.
Однак економічна ситуація залишається складною. Забезпечення ефективного функціонування
економіки потребує подальшого проведення реформ: забезпечення стабільного зростання виробни-
цтва, структурної перебудови економіки, її переорієнтації на виробництво високотехнологічної про-
дукції, модернізації виробництва, нормалізації політики оподаткування, розвитку малого і серед-
нього бізнесу, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій, забезпечення європейської і
євроатлантичної інтеграції, вступу України до Європейського Союзу (ЄС), забезпечення зростання
життєвого рівня населення.
ІНтЕГРУВАННЯ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКЕ тА СВІтОВЕ СПІВтОВАРИСтВО

Після проголошення незалежності Україна вперше стала рівноправним суб’єктом міжнародних
відносин. Правовими засадами зовнішньої політики України є:
• Декларація про державний суверенітет (16 липня 1990 р.), у якій Україна проголосила намір
стати нейтральною державою, не брати участі у військових блоках і дотримуватися трьох неядерних
принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;
• «Основні напрями зовнішньої політики України» (2 липня 1993 р.), у яких зафіксовано зміст
національних інтересів України у сфері міжнародних відносин і головні завдання її зовнішньої по-
літики;
• Конституція України (28 червня 1996 р.), де визначена спрямованість зовнішньої політики Укра-
їни на забезпечення мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовари-
ства на основі норм міжнародного права.
У першій половині 1990-х рр. головним завданням зовнішньої політики України було забезпечення
її міжнародного визнання (Україну визнали 186 держав — членів ООН) і набуття статусу позаблокової
та без’ядерної держави.
У другій половині 1990-х рр. Україна намагалася реалізувати стратегію багатовекторності зовніш-
ньої політики, розвивати відносини зі стратегічними партнерами (Азербайджан, Аргентина, Білорусь,
Болгарія, Грузія, Ізраїль, Канада, Китай, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Словаччина,
США, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Фінляндія).
Україна бере участь у діяльності міжнародних організацій: ООН (Організація Об’єднаних Націй),
ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки і культури), ОБСЄ (Організація
з безпеки і співробітництва в Європі), РЄ (Рада Європи), СНД (Співдружність Незалежних Держав),
247
www.e-ranok.com.ua
ГУАМ (об’єднання Грузії, України, Азербайджану, Молдови), МАГАТЕ (Міжнародне агентство з

атомної енергетики), МВФ (Міжнародний валютний фонд), СБ (Світовий банк).
21 грудня 2005 р. Рада Міністрів Євросоюзу визнала Україну державою з ринковою економікою,
з 2008 року наша держава набула повноправного членства у Світовій організації торгівлі (СОТ). Укра-
їна веде активну роботу зі вступу до ЄС, розвиває відносини з НАТО.
КУЛЬтУРНЕ Й ДУХОВНЕ ЖИттЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Здобуття незалежності і початок демократичних перетворень створили сприятливі умови для ду-
ховного розкріпачення суспільства, початку національного та культурного відродження. Однак слаб-
ка фінансова підтримка з боку держави негативно вплинула на культурний розвиток, призвівши до
«відпливу умів», комерціалізації культури та підсилення впливу закордонної масової культури.
Культура незалежної України

Освіта Реформування середньої освіти (українізація, запровадження 12-бальної
системи оцінювання навчальних досягнень учнів, профілізація старшої школи,
комп’ютеризація шкіл сприяють підвищенню якості освіти.
Удосконалюється професійно-технічна й вища освіта (збільшення кількості
навчальних закладів і числа спеціальностей, розширення зв’язків із
закордонними університетами, запровадження навчання на контрактній основі,
перехід на ступеневу підготовку — бакалавр, магістр)
Наука Провідним центром науки є Національна академія наук України (президент —
Б. Патон). Вагомий внесок у розвиток науки здійснили академіки НАН
Ю. Митропольський (математична фізика), П. Костюк (фізіологія), Ю. Глеба
(клітинна інженерія), І. Дзюба (літературознавство), В. Смолій (історія),
І. Курас (політологія), В. Тацій (правознавство), В. Шинкарук (філософія).
В Антарктиді працює українська дослідницька станція ім. В. Вернадського
Література Здобутками літературі є твори українських письменників П. Загребельного
(«Тисячолітній Миколай»), Ю. Мушкетика («Страх підстарости Чап-
линського»), Р. Іваничука («Рев оленів нарозвидні»), А. Дімарова (повість
«Молитва до Марії»), В. Шевчука («Сонце в тумані»), Є. Пашковського
(«Щоденний жезл»)
Музичне Помітним явищем у музичному мистецтві стали міжнародні конкурси ім.
й театральне М. Лисенка, В. Горовця, фестивалі естрадної пісні «Пісенний вернісаж»,
мистецтво «Червона рута», «Таврійські ігри».
Новаторами театрального мистецтва є режисери Р. Віктюк («Служниці»,
«Саломея»), Б. Жолдак («Гамлет. Сни»)
Кіномистецтво У кіномистецтві залишається високим рівень кінодокументалістики («Голод- 33»
режисера В. Шматолахи, «Хроніка повстання у Варшавському гето» режисера
Й. Дулевської), художніх стричок («Ізгой» режисера В. Савельєва, «Молитва
про гетьмана Мазепу» режисера Ю. Іллєнка, «Тарас Бульба» режисера
В. Бортка, серіали «Роксолана», «Чорна рада»)
Спорт Українські спортсмени досягли успіхів у спортивній і художній гімнастиці
(Л. Подкопаєва, О. Вітриченко, К. Серебрянська), катанні на ковзанах
(О. Баюл), боксі (брати Клички), плаванні (Я. Клочкова), шахах (Р. Поно-
марьов), футболі (А. Шевченко)
248
www.e-ranok.com.ua
Тема 31

Із Конституції України
(Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року)
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей,
виражаючи суверенну волю народу,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого укра-
їнською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміц-
нення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, со-
ціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередні-
ми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,
керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 груд-
ня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України.
Розділ І. Загальні засади
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосе-
редньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не
може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконав-
чу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених
цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування...
1. Від чийого імені прийнятий Основний Закон, на основі яких нормативних актів?
2. Як визначається в преамбулі (вступ до Конституції України) мета державного будівництва?
3. Як у Конституції визначено державний лад України?
Президенти України
Кравчук Леонід Кучма Ющенко Віктор Янукович

Макарович Леонід Данилович Андрійович Віктор Федорович
5 грудня 1991 р. — 19 липня 1994 р. — 23 січня 2005 р. — 25 лютого 2010 р.
19 липня 1994 р. 23 січня 2005 р. 25 лютого 2010 р.
249
www.e-ranok.com.ua
ДАтИ
6 грудня 1991 р. заснування Збройних Сил України
8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі підписано Договір про утворення Співдружності Незалежних
Держав (СНД). СРСР припинив існування
16 січня 1992 р. Верховна Рада ухвалила державний гімн України — «Ще не вмерла України
і слава, і воля…»
28 січня 1992 р. Верховна Рада затвердила Державний прапор України
19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила малий герб України
Червень 1992 р. Створення Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ—
КП)
1992 р. Україна стає членом НБСЄ
Червень 1993 р. відновний з’їзд Компартії України в Донецьку
Літо 1993 р. розкол у Народному русі України
Липень 1993 р. прийняття Основних напрямів зовнішньої політики України
Жовтень 1993 р. Патріархом Української православної церкви — Київського патріархату
обрано Володимира (Романюка)
19 жовтня 1993 р. Верховна Рада прийняла воєнну доктрину України
Березень 1994 р. проведено вибори до Верховної Ради України ІІ скликання
Липень 1994 р. Л. Кучму обрано Президентом України
16 листопада 1994 р. Україна приєдналася до договору про нерозповсюдження ядерної зброї
(ДНЯЗ)
Листопад 1994 р. відбувся офіційний візит Президента України до США
Травень 1995 р. підписано Конституційний договір між Президентом України і Верховною
Радою України
Травень 1995 р. візит в Україну Президента Сполучених Штатів Америки Білла Клінтона
1995 р. Україна стає членом Ради Європи
28 червня 1996 р. прийняття Конституції України
Вересень 1996 р. запровадження нової національної валюти — гривні
1997 р. підписання Хартії про особливе партнерство між Україною й НАТО
1997 р. підписання угоди «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між
Україною і Російською Федерацією»
1999 р. прийняття Закону України «Про загальну середню освіту»
16 квітня 2000 р. проведення Всеукраїнського референдуму з актуальних питань життя держави
Березень 2002 р. вибори до Верховної Ради України
Грудень 2004 р. обрання В. Ющенка Президентом України
2005 р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою
Березень 2006 р. вибори до Верховної Ради України
Вересень 2007 р. вибори до Верховної Ради України
Січень 2010 р. обрання Президентом України В. Януковича
250
www.e-ranok.com.ua
Тема 31
1. Як називається документ, витяг із якого наведено?
«Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. …Право
визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може
бути узурповано державою…».
А Акт проголошення незалежності України
Б Декларація про державний суверенітет України
В Закон України «Про громадянство України»
Г Конституція України
2. За якого прем’єр-міністра темпи

зростання ВВП в Україні були
найбільш високими?
А Л. Кучми
Б Ю. Тимошенко
В В. Ющенка
Г В. Януковича
3. Яка тенденція негативно впливає на розвиток сучасної української освіти?

А відкриття навчальних закладів різних форм власності
Б утвердження української мови у сфері освіти та науки
В обмеженість державного фінансування закладів освіти
Г створення вітчизняних підручників і педагогічної преси
4. Установіть відповідність між повноваженнями та назвами органів державної влади відповідно до
Конституції України.
1 розроблення і здійснення загальнодержавних програм еко- А Верховна Рада України
номічного, соціального й культурного розвитку Б Верховний Суд України
2 призначення Прем’єр-міністра України, членів Кабінету В Кабінет Міністрів України
Міністрів і припинення їхніх повноважень Г Конституційний Суд України
3 прийняття законів, внесення змін до Конституції України, Д Президент України
визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики
4 вирішення питань про відповідність Конституції України
законів та інших правових актів Верховної Ради
5. Установіть послідовність вступу України до міжнародних організацій.
А Організація Об’єднаних Націй (ООН)
Б Рада Європи (РЄ)
В Світова організація торгівлі (СОТ)
Г Співдружність Незалежних Держав (СНД)
6. Які чинники сприяли державотворчому процесу в Україні в 1991—1994 рр.?

1 мирний шлях здобуття Україною незалежності
2 міжнародне визнання України державами світу
3 кризовий стан економіки та падіння виробництва
4 корупція та хабарництво у вищих ешелонах влади
5 підтримка населенням проголошення незалежності
6 незавершеність процесу формування української нації
251
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
ТЕСТ У ФОРМАТІ ЗНО

У завданнях 1—48, які мають чотири варіанти відповіді, оберіть лише один правильний варіант від-
повіді й позначте його у бланку.
1. За якого періоду історії людства відбувся перехід від привласнювального до відтворювального гос-
подарства?
А енеоліту
Б мезоліту
В неоліту
Г палеоліту
2. Який напрямок зовнішньої політики Київської Русі був визначальним за правління князя Свято-
слава?
А посилення впливу на Русь провідних християнських держав
Б установлення дипломатичних зв’язків із сусідними країнами
В захист кордонів держави від нападів кочовиків-завойовників
Г розширення території держави за рахунок завойованих земель
3. У якому році відбулася подія, про яку йдеться у витягу з історичного документа?
«Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу разносять
і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаємося в одне серце і обережімо Руську землю.
Кожен хай держить отчину свою…».
А 1093 р. Б 1097 р.
В 1101 р. Г 1103 р.
4. Який чинник сприяв утворенню Галицько-Волинської держави?

А віддаленість земель від перехрестя основних торговельних шляхів
Б загострення взаємин між князями і посилення князівських усобиць
В слабкий вплив центральної влади внаслідок віддаленості від Києва
Г спроби галицької боярської опозиції втручатися в державні справи
5. До якого виду образотворчого мистецтва відноситься зображення,

зроблене з окремих непрозорих різнокольорових шматочків скла?
А мозаїки
Б пастелі
В темпери
Г фрески
6. Про якого діяча культури Київської Русі йдеться у поданому нижче уривку?
«Ченець Києво-Печерського монастиря, автор перших життєописів святих Бориса і Гліба. Вер-
шиною його творчості стало літописне зведення «Повість минулих літ», перейняте ідеєю слу-
жіння рідній землі».
А Агапіта Б Алімпія
В Іларіона Г Нестора
252
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
7. У складі якої держави перебували заштриховані

на карті українські землі в ХV ст.?
А Великого князівства Литовського
Б Молдавського князівства
В Польського королівства
Г Угорського королівства
8. Який наслідок для подальшого розвитку українських земель мала битва на р. Сині Води?
А визволення українських земель від литовського і польського панування
Б закріплення більшості українських земель у складі Литовської держави
В повалення золотоординського ярма на українських і білоруських землях
Г визнання українськими землями вассальної залежності від Золотої Орди
9. За якою угодою відбулося об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського
в єдину державу — Річ Посполиту?
А Берестейською унією Б Городельською унією
В Кревською унією Г Люблінською унією
10. Який з указаних фактів біографії належить Іпатію Потію?
А український князь, заснував Острозьку вищу школу й друкарню
Б митрополит Української греко-католицької церкви, «батько унії»
В український першодрукар, видав «Апостол» і «Буквар» у Львові
Г митрополит Київський і Галицький, заснував Київський колегіум
11. Який результат мали морські походи українських козаків під проводом П. Конашевича-Сагайдачного
проти Туреччини та Кримського ханства?
А припинення існування Кримського ханства
Б заборона козакам судноплавства по Дніпру
В послаблення могутності Османської імперії
Г розгром турками і татарами Запорозької Січі
12. У яких умовах розвивалася культура України в першій половині ХVІІ ст.?
А надання рівних прав віруючим різних релігійних конфесій
Б відсутності культурних зв’язків із країнами Західної Європи
В зменшення впливу козацтва на суспільне й культурне життя
Г поширення ідей Відродження, Реформації, Контрреформації
13. За яким договором Українська козацька держава мала

територію, заштриховану на карті?
А Білоцерківським договором
Б Віленським перемир’ям
В Зборівським договором
Г Кам’янецькою угодою
253
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
14. У якому році відбулася подія, про яку йдеться в уривку з історичного джерела?
«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві… Сам з військом коза-
цьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі…».
А 1649 р.
Б 1651 р.
В 1654 р.
Г 1657 р.
15. Які зміни відбулися в соціально-економічному житті українського народу внаслідок Національно-
визвольної війни середини ХVІІ ст.?
А заборона продажу й дарування земельних маєтків
Б скасування кріпацтва та надання селянам свободи
В поширення фільваркової системи господарювання
Г зростання земельного володіння магнатів і шляхти
16. Як називали представників соціального стану в Лівобережній Гетьманщині й Слобідській Украї-

ні, що користувалися правом спадкового землеволодіння, звільнялися від державних повинностей
і податків, за що відбували військову службу?
А козаки
Б міщани
В селяни
Г шляхта
17. Хто з українських гетьманів є автором документа, уривок із якого наведено?

«…ми... передалися під непереможну протекцію найяснішого шведського короля... в тій надії, що...
[він] Вітчизну нашу... захистить від московського тиранського ярма і не тільки вольності та пра-
ва наші збереже, а й поширить».
А І. Виговський
Б П. Дорошенко
В І. Мазепа
Г К. Розумовський
18. Яку спільну рису мали гайдамацький та опришківський рухи в Україні в другій половині
XVIII ст.?
А утворення органів козацького самоврядування
Б спрямованість проти національного гноблення
В застосування парламентських методів боротьби
Г відсутність підтримки з боку місцевого населення
19. Характерні риси якого архітектурного стилю відображає

зображена споруда?
А бароко
Б готики
В класицизму
Г ренесансу
254
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
20. Які територіальні зміни відбулися в результаті російсько-турецької війни 1806—1812 рр.?
А Туреччина віддавала Росії землі у гирлі Дунаю, де проживали українці
Б Росія повертала Південну Бессарабію Молдові, залежній від Туреччини
В Крим було приєднано до Росії, Кримське ханство припинило існування
Г Бессарабія, у трьох повітах якої проживали українці, відходила до Росії
21. Який результат революційних подій 1848—1849 рр. в Австрійській імперії був головним для на-
селення західноукраїнських земель?
А обрання українців до австрійського парламенту
Б скасування кріпосницької залежності селянства
В заснування інтелігенцією Головної руської ради
Г вихід першої української газети «Зоря Галицька»
22. Якого року було видано указ, витяг із якого наведено?

«…міністр внутрішніх справ визнав за необхідне… дати по цензурному відомству розпорядження,
щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією [українською] мовою, які належать до галузі
красного письменства; пропускання ж книг малоросійською мовою як духовного змісту, так на-
вчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити…».
А 1861 р.
Б 1863 р.
В 1873 р.
Г 1876 р.
23. Яка українська політична партія проголосила програму, уривок з якої наведено?
«Зваживши, що… обідві наші старші партії — народовська і москвофільська… не в змозі заспо-
коїти потреб [нашого простого народу й інтелігенції] — ми… виступаємо… з ось якою програ-
мою: у справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками
наукового соціалізму, тобто хочемо колективного устрою праці й колективної власності засобів
продукційних…».
А Русько-українська радикальна партія
Б Українська народна партія
В Українська національно-демократична партія
Г Українська соціал-демократична робітнича партія
24. Про якого діяча української культури другої половини ХІХ — початку ХХ ст. йдеться в поданому
нижче уривку?
«Український композитор, диригент, піаніст, автор опер «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Ене-
їда», які стали основою національного класичного музичного мистецтва. За словами К. Стані-
славського, його можна назвати сонцем української музики».
А М. Вербицький
Б С. Гулак-Артемовський
В М. Лисенко
Г П. Сокальський
25. Яку спільну вимогу висували представники українських парламентських громад у І та ІІ Держав-
них думах?
А надання Україні національно-територіальної автономії
Б запровадження української мови в школах, судах, церкві
В перебудова Російської імперії на конституційних засадах
Г проголошення свободи слова, друку, зборів, віросповідань
255
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
26. Яка характеристика належать К. Левицькому?

А командир збройного формування Українських січових стрільців
Б відомий історик і літературознавець, автор «Історії України-Русі»
В співзасновник Української соціал-демократичної робітничої партії
Г президент Головної української (згодом Загальної української) ради

А 1914 р.
Б 1915 р.
В 1916 р.
Г 1917 р.
28. Що стало приводом до початку Української національно-демократичної революції навесні

1917 р.?
А перемога Лютневої демократичної революції в Петрограді
Б проголошення з’їздом рад у Харкові радянської влади в УНР
В проголошення автономії України у складі федеративної Росії
Г початок революційних подій в Австро-Угорщині й Німеччині
29. Коли було прийнято документ, витяг із якого наведено?
«Однині Українська Народна республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, су-
веренною державою українського народу… Власть у ній буде належати тільки народові України,
іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Цен-
тральна Рада…».
А 10 червня 1917 р.
Б 3 липня 1917 р.
В 7 листопада 1917 р.
Г 9 січня 1918 р
30. Які заходи в промисловості передбачав внутрішньополітичний курс гетьмана П. Скоропадського?

А націоналізацію великих та середніх промислових підприємств
Б створення централізованої системи управління промисловістю
В скасування восьмигодинного робочого дня й заборону страйків
Г установлення державного контролю за виробництвом продукції
31. Який чинник сприяв розвитку української культури в 1917—1920 рр.?

А часта зміна існуюючих політичних режимів
Б представництво інтелігенції в органах влади
В розкол суспільства на різні політичні табори
Г еміграція видатних діячів культури за кордон
256
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
32. Які території заштриховано на картосхемі

Української Соціалістичної Радянської
Республіки в період непу?
А передані Польщі в 1921 р.
Б уражені голодом 1921—1923 рр.
В приєднані до УСРР у 1925 р.
Г передані РСФРР у 1925 р.
33. Як називається державний устрій у формі союзної держави, за яким державні утворення (республі-
ки, штати, землі тощо) залишають за собою певний політичний суверенітет?
А автономія Б конфедерація
В співдружність Г федерація
34. Що характеризує радянську політичну систему в 1930-ті рр.?
А законодавче оформлення розгалуженого репресивного апарату
Б послаблення ідеологічного тиску на суспільно-політичне життя
В чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки
Г створення масових політичних партій і громадських організацій
35. Які українські землі перебували у складі Польщі в міжвоєнний період?
А Закарпаття
Б Західна Волинь, Східна Галичина
В Східна Волинь, Київщина, Поділля
Г Північна Буковина, Південна Бессарабія
36. Представники якої суспільно-політичної течії в національному русі Закарпаття ухвалили цитова-
ний документ?
«1. Карпатська Україна є незалежна Держава. […] 3. Карпатська Україна є республіка з прези-
дентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі. 4. Державна мова Карпатської України
є українська мова…».
А комуністичної Б русинської
В русофільської Г українофільської
37. Якій державі були передані заштриховані на
картосхемі українські землі в результаті реалізації
радянсько-німецьких договорів 1939 р.?
А Німеччині
Б Румунії
В СРСР
Г Угорщині
257
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
38. Як називалася політика керівництва СРСР щодо Західної України в 1939—1941 рр., спрямована на
затвердження «соціалістичних принципів» в економічному, політичному й духовному житті?
А асиміляція
Б демократизація
В лібералізація
Г радянізація
39. Коли було ухвалено документ, витяг із якого наведено?

«Волею українського народу Організація Українських Націоналістів... проголошує відновлення
Української держави… Організація Українських Націоналістів… взиває увесь український народ
не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Україн-
ська Держава…».
А 22 червня 1941 р.
Б 30 червня 1941 р.
В 22 липня 1942 р.
Г 14 жовтня 1942 р.
40. Що відрізняє процес відбудови в Україні від країн Європи?

А збільшення капіталовкладень у розвиток соціальної сфери
Б здійснення відбудови централізовано за державним планом
В використання сучасного устаткування і новітніх технологій
Г одержання фінансової допомоги США за планом Маршалла
41. У чому полягала мета проведеної урядом Польщі операції «Вісла»?

А завершенні об’єднання усіх українських земель у складі УРСР
Б депортації українців із Польщі до прикордонних районів УРСР
В припиненні бойових дій УПА у прикордонних із УРСР районах
Г переселенні поляків із Галичини, Волині, Рівненщини до Польщі
42. Яке положення розкриває сутність реабілітаційних процесів у період «відлиги»?

А реабілітація депортованих під час колективізації селян
Б повернення кримських татар на історичну батьківщину
В виправдання учасників збройної боротьби ОУН та УПА
Г масове звільнення політичних в’язнів із таборів ГУЛАГу
43. Що свідчило про розширення економічних повноваженьУРСР у складі СРСР наприкінці 1950-х —
у першій половині 1960-х рр.?
А перехід більшості підприємств під контроль Ради Міністрів УРСР
Б створення в УРСР власної фінансової, митної та податкової систем
В вихід УРСР із рубльової зони й запровадження національної валюти
Г надання УРСР повної самостійності у використанні капіталовкладень
44. Про якого українського суспільно-політичного діяча йдеться в поданому нижче уривку?
«Юрист, правозахисник, один із засновників Української робітничо-селянської спілки. Арешто-
ваний за «антирадянську агітацію й пропаганду» і засуджений до страти, згодом заміненої
п’ятнадцятирічним ув’язненням. Нагороджений медаллю Святого Володимира «Борцям за волю
України».
А І. Дзюбу Б Л. Лук’яненка
В Є. Сверстюка Г В. Чорновола
258
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
45. У чому виявилася ідеологічна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку в період
«застою»?
А недієздатністі органів законодавчої влади СРСР та УРСР
Б зростанні кількості господарських та побутових злочинів
В розходженні між ідеологічними догмами і реаліями життя
Г нездатністі вищого керівництва вийти з воєнних авантюр
46. Які заходи в економічній сфері були здійснені керівництвом ЦК КПРС на чолі з М. Горбачовим
у період «перебудови»?
А ліквідація галузевої системи управління й створення раднаргоспів
Б запровадження орендних та кооперативних форм господарювання
В освоєння цілинних земель Казахстану, Сибіру, Північного Кавказу
Г обмеження господарської самостійності промислових підприємств
47. У чому полягає історичне значення документа, витяг із якого наведено?
«Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом
в СРСР…, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права
на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими докумен-
тами, …Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує
незалежність України…».
А сприяв визнанню незалежності України більшістю держав світу
Б юридично закріпив основні права й обов’язки громадян України
В надав Україні можливість вийти зі складу СРСР мирним шляхом
Г визначив основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики УРСР
48. У якому році Україна першою з держав СНД вступила до Ради Європи, одержавши можливість
брати участь у виробленні спільної політики європейських держав?
А 1991 р. Б 1992 р. В 1994 р. Г 1995 р.
У завданнях 49—52 доберіть до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, один пра-
вильний варіант відповіді, позначений буквою, і поставте позначки у бланку.
49. Установіть відповідність між зображеннями та назвами пам’яток архітектури Київської Русі та
Галицько-Волинської держави.
А П’ятницька церква в Чернігові
Б Софійський собор у Києві
В Успенський собор у Володимирі
Г Успенська соборна церква
Києво-Печерського монастиря
Д Церква Св. Пантелеймона в Га-
личі
А Б В Г Д
1 2 1
2
3
4
3 4
259
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
50. Установіть відповідність між заходами царського уряду з ліквідації автономного устрою Гетьман-
щини та роками їх проведення. А Б В Г Д
1 зруйнування російськими військами Запорозької Січі А 1764 р.
2 скасування полково-сотенного устрою на Лівобережжі Б 1765 р. 1
3 остаточна ліквідація гетьманського правління в Україні В 1775 р. 2
4 закріпачення селян Лівобережної і Слобідської України Г 1781 р. 3
Д 1783 р.
4

1 історик літератури, член ТУП, секретар міжнаціо- А В. Винниченко А Б В Г Д
нальних справ Генерального секретаріату Б М. Грушевський
2 письменник, співзасновник УСДРП, голова Гене- В С. Єфремов 1
рального секретаріату Української Центральної Г М. Міхновський 2
Ради Д С. Петлюра 3
3 ідеолог українського націоналізму, організа- 4
тор Українського військового клубу ім. гетьмана
П. Полуботка
4 історик, голова Наукового товариства ім. Т. Шев-
ченка, голова Української Центральної Ради
52. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують політичний розви-
ток України в період «перебудови».
1 запровадження більшої політичної, економічної А багатопартійність А Б В Г Д
та духовної свободи в житті суспільства Б гласність
1
2 наявність у державі декількох зареєстрованих по- В лібералізація
літичних партій, що ведуть боротьбу за владу Г плюралізм 2
3 політика максимальної відвертості в діяльності Д суверенізація 3
державних органів і громадських організацій 4
4 визнання декількох незалежних рівноцінних за-
сад, що лежать в основі суспільного життя
У завданнях 53—56 розташуйте позначені буквами історичні події у хронологічній послідовності й по-
ставте позначки у бланку. Перша подія має відповідати цифрі 1, друга — цифрі 2 і т. д.
53. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя на українських землях другої полови-
ни ХVІ — першої половини ХVІІ ст. А Б В Г
А заснування Д. Вишневецьким першої Запорозької Січі на о. Хортиці
Б здобуття козаками на чолі з П. Сагайдачним турецької фортеці Кафа 1
В козацьке повстання під проводом П. Павлюка, Я. Острянина, Д. Гуні 2
Г зруйнування козаками на чолі з І. Сулимою польської фортеці Кодак 3
4
54. Установіть послідовність утворення політичних і культурно-освітніх організацій А Б В Г

в Україні в першій половині ХІХ ст.
А «Кирило-Мефодіївське товариство» 1
Б «Південне товариство» 2
В «Руська трійця» 3
Г «Товариство об’єднаних слов’ян» 4
260
www.e-ranok.com.ua
Тест 1
55. Установіть послідовність подій економічного життя в УСРР в умовах непу. А Б В Г

А завершення відбудови сільського господарства 1
Б проголошення ВКП(б) курсу на індустріалізацію
2
В подолання голоду в південних губерніях України
Г запровадження РКП(б) нової економічної політики 3
4
56. Установіть послідовність подій, що пов’язані зі становленням незалежності А Б В Г
України.
1
А підписання Акта проголошення незалежності України
Б прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР 2
В підписання Л. Кравчуком Договору про утворення СНД 3
Г проведення перших в історії України виборів Президента 4
У завданнях 57—60, які мають шість варіантів відповіді, оберіть лише три правильні відповіді й по-
значте їх у бланку.
57. Які твердження характеризують внутрішню політику Київської Русі за правління княгині Ольги?
1 установлення чітких розмірів данини — «уроків»
2 запровадження християнства як державної релігії
3 улаштування місць збирання данини — «погостів»
4 приєднання племінних князівств уличів і тиверців
5 боротьба з місцевим сепаратизмом племінної знаті
6 повернення деревлянських земель під владу Києва
58. Які положення відповідають умовам Берестейської церковної унії?

1 збереження православних обрядів та юліанського календаря
2 визнання деяких догматів — засад католицького віровчення
3 утворення Української греко-католицької (уніатської) церкви
4 визнання головою уніатської церкви Київського митрополита
5 офіційна заборона Української православної церкви й братств
6 зрівняння у правах православного й католицького духовенства
59. Які події свідчили про початок Української національно-демократичної революції навесні 1917 р.?
1 проголошення Української Народної Республіки
2 заснування в Києві Української Центральної Ради
3 формування легіону Українських січових стрільців
4 проведення Всеукраїнського національного конгресу
5 проголошення радянської влади на з’їзді рад у Харкові
6 проведення в Києві стотисячної маніфестації українців
60. Чим пояснюється невдача економічних реформ, здійснених керівництвом ЦК КПРС на чолі
з М. Горбачовим у період «перебудови»?
1 відсутністю реальних умов для формування ринкових відносин
2 опором перебудові з боку колгоспників і робітників підприємств
3 нерішучістю й непослідовністю керівництва у здійсненні реформ
4 відсутністю науково обґрунтованої стратегії розвитку економіки
5 збереженням планової системи розвитку народного господарства
6 спробами поєднати адміністративно-командну й ринкову системи
261
www.e-ranok.com.ua
Відповіді до тестів
ВІДПОВІДІ ДО ТЕСТІВ (ТЕМи 1—31)

Тема 1
1 2 3 4 5 6
А В Б 1Б, 2Г, 3Д, 4А 1В, 2Г, 3А, 4Б 2, 4, 6
1 2 3 4 5 6
Б В Г 1Г, 2А, 3В, 4Д 1Б, 2Г, 3В, 4А 1, 3, 6
Тема 2
1 2 3 4 5 6
Б В Г 1Б, 2Д, 3А, 4Г 1А, 2Б, 3Г, 4В 1, 2, 6
1 2 3 4 5 6
Б В А 1В, 2Г, 3Д, 4Б 1А, 2В, 3Г, 4Б 1, 4, 6
Тема 3
1 2 3 4 5 6
В В Б 1А, 2Г, 3В, 4Б 1Б, 2Г, 3В, 4А 1, 3, 5
1 2 3 4 5 6
Г Б А 1Г, 2А, 3Б, 4Д 1Б, 2Г, 3В, 4А 3, 5, 6
Тема 4
1 2 3 4 5 6
А Б А 1Д, 2А, 3Б, 4Г 1А, 2Б, 3Г, 4В 2, 3, 4
1 2 3 4 5 6
В Г В 1Д, 2А, 3Г, 4В 1А, 2В, 3Г, 4Б 1, 2, 3
262
www.e-ranok.com.ua
Тема 5
1 2 3 4 5 6
Б А В 1В, 2Б, 3Д, 4Г 1Г, 2А, 3Б, 4В 2, 5, 6
1 2 3 4 5 6
А Б Г 1Д, 2Г, 3В, 4Б 1А, 2Г, 3Б, 4В 3, 5, 6
Тема 6
1 2 3 4 5 6
А Б А 1А, 2Г, 3Б, 4Д 1Б, 2А, 3В, 4Г 1, 2, 3
1 2 3 4 5 6
В Г В 1В, 2Б, 3Г, 4А 1Г, 2А, 3Б, 4В 1, 4, 5
Тема 7
1 2 3 4 5 6
Г В Б 1Д, 2А, 3Б, 4В 1Б, 2Г, 3В, 4А 2, 4, 6
1 2 3 4 5 6
Г А В 1А, 2Д, 3Г, 4Б 1А, 2Г, 3В, 4Б 1, 2, 4
Тема 8
1 2 3 4 5 6
Г В Г 1Г, 2Б, 3А, 4В 1В, 2А, 3Г, 4Б 1, 4, 6
1 2 3 4 5 6
Г В Б 1Д, 2Б, 3В, 4А 1Б, 2Г, 3А, 4В 1, 2, 3
263
www.e-ranok.com.ua
Тема 9
1 2 3 4 5 6
В Б Г 1В, 2Г, 3Д, 4Б 1Г, 2А, 3В, 4Б 1, 4, 5
1 2 3 4 5 6
Б А В 1В, 2А, 3Г, 4Д 1Г, 2В, 3А, 4Б 1, 2, 5
Тема 10
1 2 3 4 5 6
А Б А 1Г, 2В, 3Д, 4А 1В, 2Б, 3А, 4Г 1, 3, 6
1 2 3 4 5 6
Б В Б 1Д, 2Б, 3Г, 4В 1В, 2Б, 3А, 4Г 1, 5, 6
Тема 11
1 2 3 4 5 6
Г А Б 1Г, 2А, 3Д, 4В 1Б, 2В, 3А, 4Г 3, 4, 5
1 2 3 4 5 6
А Б А 1А, 2Д, 3Г, 4Б 1Б, 2А, 3Г, 4В 1, 3, 4
Тема 12
1 2 3 4 5 6
Б Г В 1В, 2А, 3Д, 4Б 1В, 2Б, 3Г, 4А 1, 2, 4
1 2 3 4 5 6
Г А Г 1В, 2Г, 3А, 4Б 1Б, 2В, 3Г, 4А 1, 3, 6
264
www.e-ranok.com.ua
Тема 13—14
1 2 3 4 5 6
А Б В 1Б, 2Г, 3В, 4А 1В, 2А, 3Г, 4Б 3, 4, 5
1 2 3 4 5 6
В Б Г 1Б, 2А, 3В, 4Г 1В, 2Г, 3Б, 4А 2, 3, 5
Тема 15
1 2 3 4 5 6
А Б Г 1Г, 2Д, 3Б, 4А 1Г, 2В, 3А, 4Б 2, 5, 6
1 2 3 4 5 6
Б А Г 1Г, 2В, 3А, 4Б 1В, 2А, 3Б, 4Г 1, 3, 5
Тема 16—17
1 2 3 4 5 6
Б А Б 1А, 2Б, 3Г, 4Д 1А, 2Б, 3В, 4Г 2, 3, 6
1 2 3 4 5 6
Б А А 1Д, 2А, 3Б, 4Г 1Г, 2А, 3В, 4Б 1, 3, 5
Тема 18—19
1 2 3 4 5 6
Б В А 1Г, 2В, 3Д, 4Б 1Г, 2А, 3Б, 4В 2, 3, 5
1 2 3 4 5 6
Б В Г 1Д, 2В, 3Б, 4А 1А, 2В, 3Г, 4Б 1, 3, 5
265
www.e-ranok.com.ua
Тема 20
1 2 3 4 5 6
Б А Г 1Б, 2Г, 3В, 4А 1Б, 2А, 3В, 4Г 1, 5, 6
1 2 3 4 5 6
Б В В 1Б, 2Д, 3В, 4А 1В, 2Б, 3А, 4Г 2, 4, 6
Тема 21
1 2 3 4 5 6
А Б А 1В, 2Г, 3Б, 4А 1В, 2А, 3Г, 4Б 2, 5, 6
1 2 3 4 5 6
Б А Г 1А, 2Д, 3Г, 4В 1Б, 2В, 3А, 4Г 3, 5, 6
Тема 22
1 2 3 4 5 6
А В Б 1Б, 2Д, 3В, 4А 1В, 2Б, 3Г, 4А 1, 2, 6
1 2 3 4 5 6
А Б В 1Д, 2Б, 3Г, 4В 1Г, 2Б, 3В, 4А 2, 5, 6
Тема 23
1 2 3 4 5 6
А Г Б 1Д, 2Б, 3В, 4Г 1А, 2Г, 3В, 4Б 1, 2, 6
1 2 3 4 5 6
Г Б А 1Г, 2А, 3В, 4Д 1Г, 2В, 3Б, 4А 1, 3, 5
266
www.e-ranok.com.ua
Тема 24
1 2 3 4 5 6
Б В А 1Б, 2Д, 3Г, 4В 1Б, 2В, 3Г, 4А 1, 2, 3
1 2 3 4 5 6
В Б А 1А, 2Д, 3В, 4Б 1А, 2В, 3Г, 4Б 2, 5, 6
Тема 25
1 2 3 4 5 6
А Г Г 1Б, 2А, 3Д, 4В 1Г, 2Б, 3В, 4А 1, 3, 4
1 2 3 4 5 6
А Б В 1А, 2В, 3Г, 4Д 1А, 2В, 3Г, 4Б 1, 3, 5
Тема 26
1 2 3 4 5 6
В А Б 1В, 2А, 3Б, 4Г 1А, 2В, 3Д, 4Б 2, 3, 4
1 2 3 4 5 6
Г Б А 1Б, 2Д, 3В, 4А 1В, 2А, 3В, 4Г 2, 3, 6
Тема 27
1 2 3 4 5 6
Г А В 1В, 2Д, 3А, 4Г 1В, 2А, 3Б, 4Г 1, 2, 4
1 2 3 4 5 6
А Б Б 1Г, 2Б, 3А, 4Д 1Б, 2А, 3В, 4Г 1, 2, 3
267
www.e-ranok.com.ua
Тема 28
1 2 3 4 5 6
Б А Г 1Д, 2Г, 3Б, 4В 1В, 2Б, 3А, 4Г 2, 4, 5
1 2 3 4 5 6
Б В А 1В, 2Б, 3Д, 4Г 1Г, 2Б, 3А, 4В 2, 3, 5
Тема 29
1 2 3 4 5 6
В А Г 1В, 2А, 3Д, 4Г 1Г, 2В, 3Б, 4А 1, 4, 6
1 2 3 4 5 6
В А Г 1Д, 2А, 3Г, 4В 1А, 2Б, 3Г, 4В 1, 4, 5
Тема 30
1 2 3 4 5 6
Г Б А 1В, 2А, 3Б, 4Г 1Б, 2А, 3Г, 4В 2, 3, 5
1 2 3 4 5 6
Г В Б 1Д, 2А, 3Б, 4В 1А, 2Б, 3В, 4Г 1, 2, 5
Тема 31
1 2 3 4 5 6
В Г Б 1А, 2В, 3Г, 4Д 1Б, 2В, 3А, 4Г 2, 3, 5
1 2 3 4 5 6
Г Г В 1В, 2Д, 3А, 4Г 1А, 2Г, 3Б, 4В 1, 2, 5
268
www.e-ranok.com.ua
ВІДПОВІДІ ДО ТЕСТУ З ІСТОРІЇ УКРАЇНи У ФОРМАТІ ЗНО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
В Г Б В А Г А Б Г Б В Г
13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
В В Б А В Б А Г Б Б А В
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
Б Г В А Г В Б Б Г А Б Г
37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
В Г Б Б В Г А Б В Б В Г
49 50 51 52
1В, 2Б, 3Г, 4Д 1В, 2Г, 3А, 4Д 1В, 2А, 3Г, 4Б 1В, 2А, 3Б, 4Г
53 54 55 56
1А, 2Б, 3Г, 4В 1Б, 2Г, 3В, 4А 1Г, 2В, 3Б, 4А 1Б, 2А, 3Г, 4В
57 58 59 60
1, 3, 6 1, 2, 3 2, 4, 6 3, 4, 6
269
www.e-ranok.com.ua
Серія «ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»
Навчальне видання
Світлана Євгенівна Коніщева
ІСтОРІЯ УКРАЇНИ
Навчальний посібник
Код З16803У. Підписано до друку 06.10.2011. Формат 84×108/16. Папір друкарський.

Гарнітура Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 29,09.
ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 3323 від 26.11.2008.
61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: office@ranok.com.ua
З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові – (057) 712-91-44, 712-90-87;
Києві – (044) 599-14-53, 377-73-23; Білій Церкві – (04563) 6-90-92;
Вінниці – (0432) 55-61-10,27-70-08; Дніпропетровську – (056) 785-01-74;
Донецьку – (062) 261-73-17; Житомирі – (0412) 41-27-95, 44-81-82;
Івано-Франківську – (0342) 72-41-54; Кривому Розі – (056) 401-27-11;
Луганську – (0642) 53-34-51; Львові – (032) 244-14-36 ; Миколаєві – (0512) 24-41-49;
Одесі – (048)737-46-54; Сімферополі – (0652) 54-21-38 ; Тернополі – (0352) 51-28-27 ;
Хмельницькому – (0382)70-63-16 ; Черкасах – (0472) 51-22-51, 36-72-14;
Чернігові – (0462) 62-27-43
E-mail: commerce@ranok.com.ua.
«Книга поштою»: 61045 Харків, а/с 3355. Тел. (057) 717-74-55, (067) 546-53-73.
E-mail: pochta@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua
www.e-ranok.com.ua
Для НОТАТОК
www.e-ranok.com.ua
Для НОТАТОК
www.e-ranok.com.ua
www.e-ranok.com.ua

Konisheva S e Istoriya Ukraini

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Konisheva S e Istoriya Ukraini

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

www.e-ranok.com.

Серія «Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 50 тижнів»

© Коніщева С.Є., 2011

тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ (1—2 тижні)

2. Територію розселення яких кочових племен

3. Яке античне місто-колонія було столицею Боспорського царства, що утворилося в Північному

4. Установіть відповідність між визначенннями та поняттями.

тема 1. CтАРОДАВНЯ істОРіЯ УКРАЇНИ

ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА Й СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

Кочові племена на території України в період раннього залізного віку

ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЙ У ПІВНІЧНОМУ

античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї

ПЕРШІ ПИСЕМНІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН (ВЕНЕДІВ, АНТІВ, СКЛАВИНІВ).

*Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1103&lang=uk

Українські землі в ІІІ—І ст. до н.е. Сармати*

*Карта взята із сайту http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=276&lang=uk

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМ ДжЕРЕЛОМ

2. Територію поширення якої археологічної культури заштриховано

3. Коли відбулося Велике розселення слов’ян на території Європи?

4. Установіть відповідність між поняттями та їх визначенннями.

6. Що призвело до грецької колонізації Північного Причорномор’я у vІІІ—vІ ст. до н.е.?

тема 2. ВИНИКНЕННЯ тА РОЗКВіт КИЇВсЬКОЇ РУсі (3—4 тижні)

4. Установіть відповідність між поняттями та визначенннями.

5. Установіть послідовність подій, пов’язаних із внутрішньою політикою кнізів Київської Русі.

тема 2. ВИНИКНЕННЯ тА РОЗКВіт КИЇВсЬКОЇ РУсі

УтВорення КиїВСьКої рУСІ

ВнУтрІшньоПолІтична ДІяльнІСть КняЗІВ олеГа, ІГоря, КняГинІ ольГи,

КняЗюВання ВолоДиМира ВелиКоГо та яроСлаВа МУДроГо.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМ ДжЕРЕЛОМ

ПаМ’ятКи арХІтеКтУри та оБраЗотВорчоГо МиСтецтВа

Софійський собор — всесвітньо відома пам’ятка ар-

2. Яке твердження характеризує внутрішню політику княгині Ольги?

3. За правління якого князя Київська Русь мала територіальні межі,

4. Установіть відповідність між поняттями та визначенннями.

тема 3. КИЇВсЬКА РУсЬ ЗА ЧАсіВ РОЗДРОБЛЕНОсті.

6. У чому полягали економічні причини роздробленості Київської Русі?

тема 3. КИЇВсЬКА РУсЬ ЗА ЧАсіВ РОЗДРОБЛЕНОсті.

ПолІтична роЗДроБленІСть КиїВСьКої рУСІ

• економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств;

ПолІтичниЙ І СоцІально-еКоноМІчниЙ роЗВитоК КиїВСьКоГо,

Волинське князівство розпросторилося у басейні приток Прип’яті та верхів’ях Західного Бугу.

оБ’ЄДнання ГалицьКоГо та ВолинСьКоГо КняЗІВСтВ.

ГалицьКо-ВолинСьКа ДерЖаВа За нащаДКІВ

*Карта взята із сайту: http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=284&lang=uk

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМ ДжЕРЕЛОМ

З «Повісті минулих літ»

1. Про які події йде мова в уривку історичного джерела?

Із «Слова о полку Ігоревім»

1. До якого періоду в історії Київської Русі відносяться події, описані в тексті?

1. У якому році відбулася описана в історичному джерелі подія?

Галицько-волинський князь у 1325—1340 рр., король Руського королів-

3. Про якого правителя Галицько-Волинської держави йдеться в уривку історичного джерела?

тема 4. ПОЛітИЧНИЙ УстРіЙ, сОЦіАЛЬНО-ЕКОНОміЧНИЙ, КУЛЬтУРНИЙ

3. Яку архітектурну споруду Київської Русі було закладено

4. Установіть відповідність між визначеннями та назвами верств населення в Київській Русі.

6. Які архітектурні споруди були збудовані в період Київської Русі?

тема 4. ПОЛітИЧНИЙ УстРіЙ, сОЦіАЛЬНО-ЕКОНОміЧНИЙ, КУЛЬтУРНИЙ

роЗВитоК ГоСПоДарСьКоГо Життя КиїВСьКої рУСІ

Поширення ПиСеМноСтІ. роЗВитоК КУльтУри та оСВІти КиїВСьКої рУСІ

Культура Галицько-Волинської держави

Галицько-Волинського літопису. Він складається із двох частин — Літописця Данила Га-

Розбудова існуючих та заснування нових міст. Останні виникали насамперед як укріплені