Левко Марія

Особисте та професійне самовизначення

Проблема професійного самовизначення довгий час не розглядалася і не вивчалася як
самостійний напрям. Тривалий час питання профорієнтації ототожнювались з соціальним
замовленням суспільства, щодо підготовки фахівців конкретних галузей. Відповідно цей факт
обмежував сферу професійного самовизначення особистості. На сьогодні проблема
професійного самовизначення учня набуває ще більшої актуальності.
Професія(від латинського professio - офіційно вказане заняття, спеціальність) – вид праці,
занять, що потребує певної підготовки і є джерелом існування.Професія характеризується
системою знань, умінь і навичок, властивих певній людині.
Слід зазначити, що термін “самовизначення” вживається у психолого-педагогічній літературі
в самих різних значеннях. Так говорять про самовизначення особистісне, соціальне, життєве,
професійне, моральне, сімейне, релігійне тощо.
Самовизначення- це встановлення людиною власних особливостей, можливостей,
здібностей, вибір критеріїв, норм оцінювання себе. Одночасно, це складний процес розвитку
людини. Його структурними елементами є різновиди самовизначення (особистісне та
професійне), що постійно взаємодіють. Рушійною силою самовизначення особистості є
розв’язання протиріччя між “хочу” - “можу” - “є” - “ти зобов’язаний”, що трансформуються в “я
зобов’язаний, інакше не можу”.
Особистісне самовизначення – це вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності
та сімейних планах, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально
диференціальних ролей. Особистісне самовизначення відбувається переважно у
підлітковому віці.
Професійне самовизначення - це складний динамічний процес орієнтації особистості у
професійно-трудовому середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних
можливостей, формування адекватних професійний намірів і планів, реалістичного образу
себе, як професіонала.
Сутністю професійного самовизначенняє визначення людиною себе щодо вироблених у
суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв професіоналізму. Сучасне розуміння
професійного самовизначення охоплює проблеми взаємозв'язку професійного
самовизначення із загальним життєвим самовизначенням особистості, впливів на особистість
навколишнього соціального середовища, професійного становлення і необхідність активної
життєвої позиції людини.
Виникнення професійного самовизначення охоплює весь період навчання дитини в школі і
складається з таких етапів: первинного вибору професії, для якого характерні
диференційовані уявлення про світ професій, ситуативні уявлення про внутрішні ресурси,
необхідні для певної діяльності, нестійкість професійних намірів. На цьому етапі у особистості
ще не виникає запитань про зміст професії та умови роботи.
На другому етапі виникають і формуються професійні наміри і первинне орієнтування
в різних сферах праці.
Наступний етап – професійне навчання: освоєння обраної професії.
Заключний етап – самореалізація людини в праці (часткова або повна), пов’язана з
виконанням або не виконанням професійних очікувань.
Особливої актуальності питання професійного самовизначення набуває у підлітковому та
юнацькому віці
Основними факторами професійного самовизначення є :
- позиція родини;
- позиція однолітків;
- позиція шкільного педагогічного колективу;
- особисті професійні та життєві плани;
- здібності та їх прояви;
- орієнтація на суспільне визнання;
- поінформованість про ті або інші професійні діяльності.
Отже, професійне самовизначення особистості пов’язане не стільки з життєвим досвідом,
скільки з її уявленням про майбутнє. Важливим показникомпрофесійної перспективи,її
реалістичності виступає зв’язок життєвих іпрофесійних очікувань, ціннісних орієнтацій і
життєвої мети з професійними планами, здатність пов’язати їх зактуальною життєвою
ситуацією.