Мотивація особистості в умовах

вищої школи

Те, що в тебе виходить найкраще, і є твоє покликання

- Арнольд Бейссер
 Мотивація (лат. Motivatio) –
В умовах вищої школи зовнішнє або внутрішнє
мотиваційний компонент
набуває неабиякого значення. спонукання суб’єкта до діяльності
Успіх у навчанні залежить від для досягнення будь-яких цілей,
низки факторів, ключову роль
поміж яких займають мотиви наявність інтересу до такої
(причини, що спонукають до діяльності та способи його
навчання), установка ініціювання, спонукання.
(психологічне налаштування, Мотивація у контексті навчальної
готовність до діяльності),
пізнавальні потреби й діяльності - це співвідношення
інтереси, а також цілей, що стоять перед студентом,
цілеспрямованість та інші
вольові якості студента. які він прагне досягти, і
внутрішньої активності
особистості.
 • У ситуації недостатньо високого рівня
розвитку спеціальних здібностей або
прогалин у необхідних знаннях чи
Позитивна навичках у студента роль компенсаторного
мотивація фактора може виконувати висока позитивна
мотивація.
здатна • Цікаво те, що у зворотному напрямку такої
виконувати компенсаторної залежності не
спостерігається. Тобто, високий рівень
компенсаторну інтелектуальних здібностей студента не
може компенсувати низьку навчальну
функцію мотивацію та безпосередньо сприяти
успішній навчально-професійній
діяльності.
 Формування професійних мотивів навчання, потреби у здобутті
професійних знань, умінь і навичок є важливим аспектом.

• Визначальну роль відіграють мотиви вступу до ЗВО, на конкретний

факультет, спеціальність.
• Сприятливими чинниками вибору професії є чітко виражені професійні
інтереси індивіда, його прагнення бути корисним, обов’язок соціального
служіння та ін.
• Професійна діяльність повинна набувати життєвого сенсу. Коли між
людиною та її справою немає розриву, тоді вона одержує задоволення від
самої діяльності. Тому й важливо, щоб студенти осмислювали свій ціннісний
життєвий простір і побачили його зв’язок з обраною професією.
Для пояснення детермінації людської поведінки
існує багато психологічних теорій мотивації.

У термінології сучасної психології дослідники

користуються такими конструктами, як
внутрішня та зовнішня мотивація
(інтринсивна та екстринсивна мотивація).
Виходячи з такого розмежування понять, по-
різному визначаються і джерела мотивації, її
зміст та вплив на особистість.
Внутрішня та зовнішня мотивація
Зовнішня мотивація. На відміну від
Внутрішня мотивація до виконання
внутрішньої мотивації, зовнішні мотиви
завдання виникає з внутрішнього
часто виникають із бажання досягти
бажання особи займатися певним видом
певної мети. Іншими словами, студент із
діяльності. Студентами, які мають
зовнішньою мотивацією бере участь у
внутрішню мотивацію до діяльності,
діяльності заради наслідків цієї
керує задоволення від самої діяльності, а
діяльності. Наприклад, студент може
не наслідки цієї діяльності (наприклад,
вступити до наукового гуртка у зв’язку з
отримання хорошої оцінки за роботу).
тим, що йому потрібні додаткові бонуси,
Інтерес є рушійним критерієм у такій
а не тому, що йому подобається науковий
моделі мотивації.
процес.
Внутрішня навчальна мотивація включає в себе внутрішні мотиви
вступу в ЗВО, широкі пізнавальні мотиви і релевантні професійні
мотиви.

Зовнішню навчальну мотивацію складають зовнішні мотиви вступу

в ЗВО, вузькі пізнавальні мотиви і релевантні професійні мотиви.

При внутрішній мотивації досягнення успіху є

реальним результатом власних дій, їх якісною
оцінкою; при зовнішній мотивації досягнення
успіху відображає оцінку досягнень з боку
суспільства і орієнтацію на нього.
Феномен мотивації вчення
Цей феномен можна
визначити як динамічний
аспект функціонування
особистості, що
забезпечується складною
структурно-рівневою
мотиваційною системою.
Основним мотивом навчання є внутрішня
спонукальна сила
• У системі навчальних мотивів переплітаються зовнішні і
внутрішні мотиви.
• До внутрішніх мотивів належать такі, як власний розвиток у
процесі навчання; необхідно, щоб сам студент захотів щось
зробити і зробив це; дійсне джерело людини знаходиться в
ній самій.
• Зовнішні мотиви лунають із боку батьків, педагогів, групи, в
якій навчається студент, оточення або суспільства; навчання
як вимушена поведінка і нерідко зустрічає внутрішній опір з
боку студентів. І тому вирішальне значення має надаватися не
зовнішньому тискові, а внутрішнім спонукальним силам.
 Внутрішня мотивація

Конструкт, який визначає такий тип детермінації поведінки, коли ініціюючі та

регулюючі її фактори виникають зсередини особистісного «Я» і повністю перебувають
усередині самої поведінки.
Класичною в досліджуваному контексті вважається теорія самодетермінації та
особистісної автономії. Це макротеорія мотивації людини, що розвивалася з теорій
внутрішньої мотивації.
Внутрішня мотивація – це спонтанні спонукання людей до цікавого, формування та
розвиток їх навичок та знань, навіть за відсутності заохочень. Тому важливим прикладним
завданням, яке вона вирішує, є визначення умов та факторів, що сприяють розвитку
особистості та пошук тих її ресурсів, які могли б допомогти протистояти негативному
впливу середовища.
Дослідження, виконані на основі теорії самодетермінації показують, що внутрішня
 Основним • Внутрішньомотивована діяльність не
критерієм потребує заохочень, зовнішніх винагород,
крім самої активності людини. Така

внутрішньої діяльність є самоціллю, а не засобом

досягнення якоїсь іншої мети.

мотивації є • Концептуально близькою до цього підходу

можна вважати теорію «потоку», яка
змістовна підкреслює феноменологію внутрішньої
мотивації, у стані якої поведінка стає
однорідність аутотентичною, такою, яка виконується
заради самого себе.
дії та мети.
 У низці досліджень доведено, що ефективність мотивації значною мірою залежить від співвідношення її
результативного та процесуального аспектів.

• Процесуальна мотивація розуміється як інтерес до процесу

діяльності, потреби людини в розкритті свого потенціалу за умови
його прагнення до досягнення максимально можливого результату.
• У цьому розумінні поняття процесуальної мотивації наближається до
поняття інтринсивної мотивації, з якою пов'язані розвиток
позитивного емоційного ставлення до діяльності, високий рівень
працездатності та задоволеності діяльністю.
 Внутрішня мотивація

Основними детермінантами внутрішньої мотивації є задоволення

базових психологічних потреб особистості – у самодетермінації, у
компетентності та у значних міжособистісних відносинах
Ознаками внутрішньої мотивації є продуктивність, відповідність
мети, «відчуття потоку», задоволеності, що є результатом
когнітивної оцінки співвідношення зовнішніх і внутрішніх
спонукань до діяльності.
 Існує наступна класифікація навчальної мотивації студентів:
пізнавальні
мотиви (придбання
нових знань, стати
більш ерудованим)
прагматичні мотиви
(отримувати гідну
винагороду за свою
працю)
професійно-ціннісні
мотиви (розширення
естетичні мотиви
(отримання задоволення
можливостей
від навчання, розкриття
влаштуватися на
своїх прихованих
перспективну та цікаву
роботу)
здібностей і талантів)

широкі соціальні мотиви
(прагнення особистості
самоствердитися у
суспільстві, затвердити свій
соціальний статус через
вчення)
статусно-позиційні
мотиви (прагнення комунікативні мотиви традиційно-історичні
утвердитися в суспільстві (розширення кола мотиви (стереотипи,
через вчення або спілкування за допомогою які виникли в
громадську діяльність, підвищення свого суспільстві і
отримати визнання інтелектуального рівня та зміцнилися з плином
оточуючих, зайняти певну нових знайомств)
посаду)
часу)
неусвідомлені мотиви
(отримання освіти не за
навчально-пізнавальні власним бажанням, а за
мотиви (орієнтація на впливом кого- небудь,
способи добування знань, засноване на повному
засвоєння конкретних нерозумінні сенсу одержуваної
навчальних предметів) інформації і повній відсутності
інтересу до пізнавального
процесу)
 Змістовне наповнення чинників пояснює витоки внутрішньої
мотивації, які формують мотиваційну спрямованість самореалізацію
особистості – мотивацію вчення як самодетермінованого процесу.

Така мотивація обумовлена ​чіткими та диференційованими

уявленнями студентів про своє майбутнє, творчою спрямованістю
особистості, самокерівництвом, прагненням до саморозвитку, високим
статусним становищем у соціальних контактах та прагненням до
новизни.
 Внутрішні мотиви набуття знань та
оволодіння професією пов'язані з
цінностями духовного задоволення,
креативністю, активними соціальними
Кореляційні контактами, власним престижем,
досягненнями, розвитком себе;
зв’язки мотивів Мотив досягнення успіху пов'язаний з
вчення з цінностями саморозвитку, духовного
задоволення, креативності, активними
показниками соціальними контактами, досягненнями;
ціннісної сфери Мотив отримання диплома пов'язаний з
цінністю високого матеріального
становища.
 Кореляційні зв’язки мотиваційних
показників з показниками самоставлення
• Мотивація набуття знань пов'язана прямою залежністю з саморозумінням, самоповагою,
самоприйняттям, самоцікавістю та зворотньо з очікуванням позитивного відношення
інших та самозвинуваченням;
• Мотивація оволодіння професією пов'язана практично з усіма показниками
самоставлення: з його інтегральною оцінкою, самоповагою, очікуванням позитивного
ставлення інших, самоцікавістю, самовпевненістю, самоприйняттям та саморозумінням;
• Мотивація отримання диплома пов'язана з очікуванням позитивного ставлення інших,
самозвинуваченням та самоцікавістю;
• Мотивація успіху найбільше пов'язана з самоповагою, самосприйняттям і
самоцікавістю.
 Дослідження взаємозв'язку між задоволенням навчальних потреб
студентів у їхньому прагненні до самореалізації дозволило з'ясувати
різні рівні особистісного задоволення цих потреб

Причинами цього є переважання різних типів

життєвих цінностей – внутрішніх та
зовнішніх. До внутрішніх відносяться
особистісне зростання, міжособистісні
відносини, інтелектуально-естетичний
розвиток, служіння іншим; до зовнішніх –
фінансовий успіх, привабливість майбутньої
професії, слава тощо.
 Внутрішня мотивація пов'язана з
позитивним самоставленням
поєднує самоповагу, самоприйняття, самоцікавість, самокерівництво,
самовпевненість
Тобто, має місце «Я-концепція» особистості, яка характеризується високою
гнучкістю та адаптивністю. Студенти оптимістично сприймають своє майбутнє,
для них характерна оптимальна узгодженість між реальними та ідеальними
уявленнями про себе, що сприяє їхньому саморозвитку та самореалізації.
«Я-концепція» – важливий самоутворюючий компонент. Практика свідчить, що
недооцінка ролі та особливостей «Я-концепції» студента призводить до
суттєвих вад у його навчально-професійній діяльності.
 Теорія самодетермінації
Self-determination theory (SDT)
• Найбільш суттєвим у теорії
самодетермінації є ідеологія гуманістичної
психології – наявність у людини вроджених
здібностей та можливостей для здорового
та повноцінного життя.
• Наслідком цієї тенденції стало зміщення
акценту у підготовці студентів з
компетентнісного підходу на саморозвиток
та самореалізацію особистості.
 • Теорія самовизначення свідчить про те, що люди
мотивовані до зростання і зміни через вроджені
психологічні потреби.
• У теорії виділяються три вроджені і універсальні
психологічні потреби: потреба в компетентності,
необхідність зв'язку і необхідність автономії.
• Теорія самовизначення стверджує, що мотивація
Теорія людини має універсальну багатовимірну структуру,
засновану на різних типах регулювання, які
самовизначення відображають різні рівні самовизначення (тобто
сприйняття того, що є джерелом власної поведінки) і
Self-determination що ці типи регулювання організовані в рамках
theory (SDT) континууму самодетермінації, починаючи від
автономної мотивації (тобто залучення до діяльності
з причин, які сприймаються як вольові) до
контрольованої мотивації (тобто залучення до
діяльності через внутрішній або зовнішній тиск), а
також амотивація (тобто відсутність будь-якої форми
мотивації).
 Теорія самовизначення - це теорія, що
пов'язує особистість, мотивацію людини та
оптимальне функціонування 

Водночас ця теорія складається з набору

різних взаємопов'язаних підтеорій,
спрямованих на вирішення проблеми
мотивації та самовизначення
 Континуум самовизначення
включає 5 типів мотивації, розташованих за ступенем їх автономії.
Внутрішня мотивація Ідентифікована
являє собою найвищий регуляція виникає, коли
рівень самовизначення і студенти свідомо
полягає у навчанні заради вважають навчання
себе, для особистих цінним і важливим для
інтересів і задоволення. себе.
Зовнішня регуляція, Амотивація: самовизначення
найнижчий рівень повністю відсутнє у
демотивованих студентів, які
самовизначення, на якому
не хочуть вчитися і
підлітки навчаються, щоб відчувають, що майже не
отримати винагороду або контролюють свої рішення та
уникнути покарання. дії.
Рівень інтроектованої
регуляції: студенти
навчаються для того, щоб
зберегти або підвищити свою
самооцінку та уникнути
почуття провини.
Теоретично розрізняючи ці види
мотивації, SDT також визнає, що
більшість навмисних форм
поведінки є комбінацією різних
мотивацій: наприклад, у
студентів може виникнути
спонтанний інтерес до навчання
разом із бажанням отримати
високі оцінки.
 Однією з основних теорій, що складають
теорію самовизначення, є теорія основних
психологічних потреб.
Ці потреби стосуються конструкцій, згідно
з якими людині потрібно відчувати
Теорія спонукання до поведінки.
основних Різні дослідження, проведені в рамках
цього підходу, визначили
психологічних існування принаймні трьох типів
потреб основних психологічних потреб, що
пояснюють поведінку людини:
• потреба в автономії;
• потреба в самокомпетентності;
• потреба у зв’язках чи стосунках.
 Автономія
• Автономія стосується потреби людей (та
інших істот) вважати себе істотами,
здатними впливати на своє життя чи
реальність за допомогою поведінки. Ця
потреба передбачає, що суб'єкт розглядає
свої дії як щось, що має реальний і
відчутний ефект, що він здатний
здійснювати свою волю з певним контролем
над тим, що він робить і його наслідками.
 Потреба сприймати власну компетенцію здебільшого пов’язана
з попередньою, в тому сенсі, що вона базується на здатності
контролювати те, що відбувається на основі власних дій, але в
цьому випадку вона зосереджується на переконанні, що ми
маємо достатні ресурси, володіємо умінями та навичками, є
вправними та обізнаниими. Це переконання в тому, що ми
Потреба кваліфіковані, що дія, яку ми вирішили здійснити автономно,
зможе бути здійснена завдяки нашим можливостям і мати
певний вплив на те, що відбувається.
власної
компетенці
ї та
потреба у
зв’язках Врешті-решт, потреба у стосунках чи зв’язках є постійним
бажанням у таких істот, як люди: нам потрібно відчувати себе
частиною групи, з якою можна позитивно взаємодіяти та
встановлювати стосунки взаємної підтримки.
Серед основних гіпотез SDT в освіті

базова психологічна
більш автономні форми
потреба в підтримці як
мотивації призведуть
вчителів, так і батьків
до підвищення
сприяє такій мотивації,
залученості, навчання
тоді як перешкоджання
та здоров’я студентів;
потребам підриває її.
 Застосування SDT в освіті зосереджено на сприянні задоволенню
основних психологічних потреб студентів

• Відмінною рисою SDT є спрямованість на підтримку основних потреб як

необхідних для здорового освітнього середовища. Ця теорія оцінює
навчальні програми, стратегії навчання, стилі освітнього керівництва та
політику на основі того, наскільки вони підтримують основні психологічні
потреби студентів.
• У свою чергу, базові психологічні потреби є важливими не тільки тому, що
вони є рушійною силою результатів діяльності, але й тому, що освітнє
середовище, яке підтримує їхнє задоволення, сприяє розвитку
особистостей за рядом когнітивних, особистих та соціальних показників.
 Підтримка базових психологічних потреб
сприяє внутрішній мотивації
• На жаль, політика, яка спрямована на задоволення основних
психологічних потреб студентів, ще не набула широкого поширення.
• Багато педагогів змушені шукати способи задовольнити психологічні
потреби своїх учнів, незважаючи на інституційні перешкоди, такі як
обов’язкові навчальні плани, контроль за продуктивністю, вимоги до
оцінювання тощо.
 Самодетермінація вчення студентів

Отже, самодетермінація вчення студентів включає у собі як мотивацію, що виникає з

внутрішніх джерел, так і зовнішню мотивацію, якщо вони ототожнюють її з цінністю
діяльності та узгоджують її з розумінням і прийняттям себе.
Висока мотивація вчення підтримується завдяки цінностям особистісного розвитку,
духовного задоволення, креативності, моральної підтримки; наявності позитивного
самосприйняття, самоповаги, самоцікавості, саморозуміння та самовпевненості.
За таких умов забезпечуються можливості розвитку професійно важливих якостей та
цінностей. Така мотивація забезпечує самоусвідомлення та самопізнання, здатність до
досягнення мети, уміння вирішувати проблеми, приймати рішення, можливість
самозахисту, здатність до планування та досягнення цілей, саморегулювання та
вироблення навиків самокерівництва.
Дякую за увагу !