Формування мотиваційної сфери

як фактора життєвого успіху

в учнів початкової школи

1
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ВИВЧЕННЯ
СФЕРИ МОТИВАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
УЧНЯ
1.1. Психолого-педагогічне визначення сутності понять 6
«мотивація», «мотив», «потреба», «мотиваційна
сфера», «життєва мотивація», «навчальна
мотивація»
1.2. Проблема мотивації учіння в освітньому просторі 9
Нової української школи

РОЗДІЛ 2 МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА У ФОРМУВАННІ

УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ
ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
2.1. Успішна особистість як результат компетентнісного 15
підходу у Новій українській школі
2.2. Методичні особливості формування життєвих 20
компететностей школяра як необхідних чинників
досягнення успіху та самореалізації в суспільстві
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

2
 ВСТУП
Актуальність дослідження. Зміни, що відбуваються сьогодні в
освітній, соціальній, економічній, культурній сферах, передбачають перегляд
життєвих ціннісних пріоритетів особистості та її діяльності; викликають
потребу у вихованні людини нового покоління, яка здатна проявляти
соціальну активність, відповідально та цілеспрямовано йти до досягнення
своєї мети. Оскільки особистісно-зорієнтоване навчання спирається на
положення, що тільки особистісно-значущі поняття засвоюються учнем, то
одним із засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності та
активного засвоєння змісту освіти є рівень сформованості мотивації учіння
школярів. Актуальності у цьому процесі набуває розвиток мотиваційної
сфери учня початкової школи, яка спонукатиме та стимулюватиме його до
активної навчальної, ігрової, трудової діяльності з метою досягнення успіху.
Дослідження проблеми мотиваційної сфери особистості дозволяє нам
розкрити особливості активності людини впродовж життя, вивчити чинники,
що спонукають її до діяльності та прояву певної поведінки. У Національній
стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки пріоритетним
завданням державної політики в галузі освіти є «…виховання людини
інноваційного типу мислення та культури; формування нових життєвих
орієнтирів особистості, вироблення здатності самостійно їх застосовувати в
нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, переходу від
суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян» [12].
Отже, для успішного розв’язання вищенаведених завдань проблема
формування в підростаючого покоління стійкої мотивації до досягнення
життєвого успіху є надзвичайно актуальна. Цим зумовлена тема нашого
курсового дослідження «Формування мотиваційної сфери як фактора
життєвого успіху в учнів початкової школи».
Ступінь дослідження проблеми. Мотиваційна сфера особистості є
предметом вивчення науковців психологічної та педагогічної галузей.
Зокрема, це питання висвітлювали у своїх дослідженнях Є. Ільїн,
3
Г. Костюк, Л. Божович, С. Рубінштейн, О. Ковальов, О. Леонтьєв,
І. Синиця, М. Алексєєва та ін. Проблему формування мотивації молодшого
школяра неодноразово порушували О. Горбачова, М. Кормишев,
О. Скрипченко, С. Дрозденко, Р. Райян, Т. Гордєєва та ін. Акцентували увагу
на особливостях її динамічних та змістовних характеристик, на ставленнях
молодшого школяра до навчання, розкривали умови, що забезпечують
формування стійкої мотивації до навчання.
Досліджуючи особливості формування мотиваційної сфери особистості,
слід, на наш погляд, розкрити її структуру та механізми, що сприяють її
функціонуванню. Над цими проблемами активно працюють Н. Пророк,
М. Алексєєва, О. Скрипченко, М. Дригус. Питання пізнавального інтересу у
структурі пізнавальної мотивації молодшого школяра досліджено
О. Шукаловою. Механізми розвитку мотивації, що дозволили виокремити
групу мотивів навчальної діяльності, описані Марютіною Т, Л. Божович,
Є. Ільїн.
Досягнення успіху, через активну, самостійну діяльність молодшого
школяра, розкривають Божович Л., Щукіна Г., Пакуліна С., Зазюн І., Бех І.
Проблеми неуспішності учнів висвітлюють Ткачук Л., Бабанський Ю.
Об’єкт дослідження – мотиваційна сфера особистості молодшого
школяра.
Предмет дослідження – процес формування успішної особистості
школяра в контексті мотивації навчальної діяльності.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та розкрити особливості
розвитку мотиваційної сфери особистості школяра, як необхідні чинники
досягнення успіху та самореалізації в суспільстві.
Виконання поставлених цілей в роботі здійснюється шляхом
розв’язання наступних завдань:
- обґрунтувати зміст понять «мотиваційна сфера», «мотивація»,
«мотив», «потреба», «навчальна мотивація»;
- здійснити аналіз мотивації учіння молодшого школяра у практиці
4
Нової української школи;
- розробити завдання, що сприятимуть формуванню
компетентностей учня початкової школи та дозволять досягти успіху в
навчанні та самореалізації у суспільстві.
З метою реалізації вищенаведених завдань застосовувались такі методи
дослідження: теоретичний аналіз наукової, педагогічної, психологічної та
методичної літератури з досліджуваної проблеми; обґрунтування
педагогічного досвіду з проблем формування мотиваційної сфери учня
початкової школи.
Структура роботи – курсова робота складається з вступу, двох
розділів, висновків, списку використаних джерел.

5
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ВИВЧЕННЯ СФЕРИ МОТИВАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

1.1. Психолого-педагогічне визначення сутності понять

«мотивація», «мотив», «потреба», «мотиваційна сфера», «життєва
мотивація», «навчальна мотивація
Психологічна наука у багатьох своїх напрямах розкриває мотивацію як
феномен регулятивної сфери особистості. Сутність понять «мотивація»,
«мотив», «потреба», «мотиваційна сфера» відображена у зарубіжних та
вітчизняних доробках таких авторів як В.І. Ковальов, М. Подшивайлов,
В.К. Вілюнас, Є.П. Ільїн, В.Г. Асєєв та ін.
Хочемо окреслити у нашому дослідженні 30-роки ХХ століття, як
період, що характеризується високим інтересом, з боку науковців, до поняття
«мотивація». Цілком слушно, на наш погляд, розпочати з концепції К.Левіна,
якого розглядають як першопрохідцем у розкритті теорії мотивації. Він
відзначав баланс, або ж рівновагу, які існують між людиною і її
психологічним оточенням. А порушення такої рівноваги призводить до
напруженості у відносинах, що викликають зміни, націлені на відновлення
балансу. Саме у цьому К. Левін вбачав головний сенс концепції мотивації
людини.
А. Шопенгауер у статті «Чотири принципи достатньої причини»,
пояснюючи основну причину поведінки людини, вперше застосував поняття
«мотивація». Ф. Подшивайлов розкриває поняття «мотивація» як процес,
що включає усвідомленні потреби, особливості утворення мотивів, намірів на
задоволення потреб. Оцінку мотивації особистості дав В. Шадріков. Згідно
його схеми, мотивація обумовлена «… потребами і цілями особистості,
рівнем домагань та ідеалами, умовами діяльності (як об’єктивними,
зовнішніми, так і суб’єктивними, внутрішніми – знаннями, уміннями,
здібностями, характером) і світоглядом, переконаннями й спрямованістю
6
особи» [23, с. 75].
Сьогодні немає однозначного трактування поняття мотивація серед
науковців. Одні (Мадсен К, Годфруа Ж.), розглядають мотивацію як систему
чинників, що безпосередньо впливають на вибір поведінки особистості; інші
(Платонов К., Лєпіхова Л.), сукупність мотивів, які спонукають людину до
активної діяльності і визначають її спрямованість; також, як процес, що
регулює діяльність; як процес «…дії мотиву і як механізм, що визначає
виникнення, напрям і способи здійснення конкретних форм діяльності»; як
сукупність процесів, що відповідають за спонукання особистості до
діяльності.
Проаналізувавши ряд інформаційних джерел з окресленої проблеми, ми
дійшли висновку, що мотивацію слід розглядати як…
- сукупність мотивів, що спонукають особистість до діяльності, яка
дозволяє їй досягти визначених цілей, та стати успішним;
- спонукання, які в організмі людини викликають активність до
діяльності та визначають її спрямованість;
- засіб, що дозволяє реалізувати уже наявні мотиви в особистості;
- проста чи складна, та більш менш усвідомлена особистістю.
Німецький психолог Хайнц Хекхаузен розглядає два типи мотивації:
мотивація потенційна та мотивація актуальна. Потенційна мотивація, як
відзначає Хайнц Хекхаузен, – це «…нормативний стан, який діє за
принципом області або шкали оцінок і визначає, як повинен бути
побудований (щодо самої людини) певний тип життєвих ситуацій, щоб
людина могла бути в них успішною». Актуальну мотивацію складають
очікування, які взаємно переплітають сучасне і майбутнє стану. Отже, якщо
мотиваційний процес завершується активною діяльністю особистості, то
мотивацію, що спричинила діяльність, слід розглядати, як актуальну.
Вивчаючи зміст мотиваційної сфери особистості, слід звернутися до
таких понять як потреба, мотив, бажання.
Досліджуючи поняття «мотиваційна сфера» науковці (Вірна Ж.П.,
7
Гебос А.І., Гребенюк О.С.) звертаються до поняття «потреба», як
внутрішнього джерела особистості, що сприяє її активності; аналізують
основну сутність її мотивів та мотивації; розкривають мотиви девіантної
поведінки людини а також мотивацію, що сприяє її навчальній діяльності.
Як зазначає Федір Подшивайлов, мотиваційна сфера особистості – це
«…ядро (центр) простору особистості, у якому перетинаються всі осі
координат (особистісні властивості), що визначають характер мотиваційних
процесів» [16, с. 19]. Ф.Подшивайлов, досліджуючи феномен мотиваційної
сфери особистості, розглядає перфекціонізм, як одну із її складових. Поняття
«перфекціонізм» сучасні психологи трактують як «…прагнення суб’єкта до
досконалості, високі особисті стандарти, прагнення людини доводити
результати будь-якої своєї діяльності до відповідності найвищим еталонам
(моральним, естетичним, інтелектуальним, утилітарним); це потреба у
досконалості продуктів своєї діяльності» [16, с. 21].
На проблемі прояву активності людини, вивченні її потреб, розвитку
емоцій та прагнень, самовдосконаленні впродовж усього життя неодноразово
зосереджували свою увагу давньогрецькі філософи (Геракліт, Демокріт,
Арістотель). Мислитель Демокріт потребу людини називав «вчителькою
життя» і розглядали її як «…основну рушійну силу, яка не тільки задіяла
емоційні переживання людини, а й зробила її розум витонченим, допомогла
сформувати мову, мовлення та звичку до праці» [1, с.118]. За Гераклітом
«потреби» визначаються «… умовами життя, помірність у задоволенні
потреб сприяють розвитку і удосконаленню інтелектуальних здібностей
людини» [1, с.123]. На механізмах поведінки людини акцентував увагу
Арістотелт, та відзначав, що «… прагнення завжди пов’язані з певною ціллю,
в якій у формі образу або думки представлений об’єкт, який корисний або
шкідливий для організму».
Дослідженню потреб людини присвячені праці американського
психолога Абрахама Маслоу. Він зобразив ієрархію потреб людини у вигляді
піраміди, у яку ввійшли:
8
 - потреби фізіологічні (щоденні потреби людини, що забезпечують її
існування, а саме – повітря, їжа, сон, вода);
- соціальні потреби (потреба в спілкуванні, в колективі, трудовій
діяльності, соціально-економічній активності, духовній та матеріальній
культурі );
- потреба у безпеці (відсутність загроз її життю, здоров’ю, та
доброботу);
- потреба особистості у відчутті поваги до себе (прийняття і визнання
себе іншими людьми);
- потреба у самореалізації особистості (потреба у розвитку та реалізації
потенціалу особистості з повним використанням здібностей) [10, с. 124].
Поняттю навчальної мотивації учнів та студентів присвячені праці
Якобсона П.Н., Вірної Ж.П., Яценко Т.С., Гребенюк О.С., Хомич Г.О.,
Подшивайлова Ф.М. Науковці трактують її як сукупність мотивів, що
спонукають учня, студента до свідомої навчальної діяльності, яка сприятиме
їхньому саморозвитку та вдосконаленню.
Мотив – це потреба, що усвідомлена особистістю, яка
супроводжується бажанням її задовольнити, а намір – результат
усвідомлення і обґрунтування плану дій, спрямованих на задоволення
потреби. Отже, можна зробити висновок, що будь якої діяльності особистості
не може існувати без мотиву.

1.2. Проблема мотивації учіння в освітньому просторі Нової

української школи
До формування мотиваційної сфери особистості прикута увага багатьох
науковців (Ломов Б.Ф., Мельніченко С., Леонтьєв О.М., Ільїн Є.П.,
Маслоу А, Рубінштейн С.Л. та ін.), які досліджують особливості її розвитку
через активну діяльність, мотиви, що спонукають до цієї діяльності, та
вивчають потреби людини як рушійної сили поведінки. Аналізуючи
мотиваційну сфери особистості учня початкової школи Л. Божович звертає
9
нашу увагу на сукупності мотивів, що саме визначають його активну
навчальну діяльність. Досліджуючи питання стійкості особистості учня, вона
дійшла висновку, що вона залежить від змісту мотивів поведінки, які, за
своїм походженням є соціальними та моральними.
Важливими складовим мотиваційної діяльності особистості, як відзначає
Сергій Рубінштейн, є «очікування успіху та передбачення перспективи» [18,
с.123]. Розглядаючи діяльність через мотив, то мотивацію особистості слід
аналізувати з огляду на вид її самостійної діяльності. Провідним мотивом
діяльності особистості, за твердженням Абрахама Маслоу, є її прагнення до
постійного розвитку та самовдосконалення [10, с. 63].
Формування мотиваційної сфери особистості учня є актуальним
завданням у практиці Нової української школи. Адже, як зазначено у її
Концепції, молодший шкільний вік – це вік, що є сприятливим для «…
формування мотивів учіння, розвитку стійких пізнавальних потреб; розвитку
продуктивних прийомів і навичок навчальної діяльності; розкриття
індивідуальних особливостей і здібностей; розвитку навичок самоконтролю,
самоорганізації та саморегуляції; становлення адекватної самооцінки;
розвитку критичності в ставленні до себе та оточуючих; засвоєння
соціальних норм, розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення
тісних дружніх контактів» [15, с. 45].
Для кожної дитини, початок її навчання у школі відзначається сильним
стресом, тривогою, страхом, напругою. Це період у якому дитині важко
зосередитися, вона швидко втомлюється і є емоційно-вразлива. Такий стан
дитини пов’язаний з її адаптаційним періодом у школі та несформованістю
мотиваційної сфери. Щоб дитина не втратила інтерес до процесу навчання,
відвідування школи, позбулася страху та негативних емоцій, слід
забезпечити послідовну адаптацію до нового освітнього середовища, через:
– коригування кількості навчальних предметів;
– навчальне навантаження у відповідності до індивідуальних
особливостей розвитку молодшого школяра;
10
 – інтегрований зміст навчання;
– зменшений обсяг домашнього завдання, або ж повна його
відсутність;
– організацію навчально-ігрової діяльності;
– відсутність страху помилки, що, дозволить дитині залишатися
вмотивованою до навчання, навіть якщо їй не все буде вдаватися;
– розвиток емоційної сфери особистості, яка допоможе дитині
висловлювати свої почуття, емоції та ділитися ними з оточуючими.
Зі свідчень вчителів-практиків, Нова української школа має достатньо
важелів впливу на мотиваційну сферу особистості молодшого школяра, з
метою підвищення рівня мотивації до навчання, відчуття власної гідності,
вироблення відповідних соціальних стосунків та правильної моделі
поведінки у шкільному середовищі.
В процесі такої роботи доцільним, на наш погляд, буде моделювання
вчителем проблемного запитання. Роботу над проблемним запитанням, за
Концепцією Нової української школи, слід проводити через організовану
навчально-ігрову діяльність, наприклад: ранкова зустріч, сюжетно-рольова
гра, діалог, робота над малюнком, рефлексія. Над проблемним запитанням
можна працювати один чи два дні, виходячи з потреб молодших школярів
або ж з проявом посиленого інтересу з боку учнів.
Для прикладу, організація роботи учнів початкової школи над
проблемним запитанням «Для чого я йду до школи?» та «Що я очікую від
шкільного життя?»
1. Ранкова зустріч. Такий вид діяльності, без сумніву, слугує
створенню позитивної атмосфери серед учнів та посилює їхній інтерес до
навчання. За результатами багатьох досліджень, учні, які мали можливість
навчатися у класі, де застосовувалась вчителем практика щоденних ранкових
зустрічей, демонструють надзвичайно високий рівень відчуття спільноти, що
пов’язана спільними інтересами та цінностями.
1.1. Вправи на знайомство учнів
11
 «Я радий нашому знайомству»
Інструкція проведення. Учні стоять навпроти один одного, кожен
називає своє ім’я і розповідає про себе трьома реченнями.
Мене звати ….
Я люблю ….
Про мене говорять, що я …
Мені не подобається в людях …
Вправа «Снігова куля»
Інструкція проведення. Стоячи у колі, перший учень називає своє ім’я.
Однокласник позаду називає ім’я першого і своє. Так продовжує говорити
кожен наступний. Вчителю випадає говорити останнім, тому він називає своє
ім’я і всіх учнів.
Вправа «Букет класу»
Інструкція проведення. Кожен учень отримує від вчителя квітку на
пелюстках якої має дати відповідь на запитання. Учень, що дав відповідь на
запитання, наклеює свою квіт на ватман паперу, що висить на дошці. Можна
в центрі квітки розмістити своє фото.
Мене звати …
Батьки мене кличуть … Мої улюблені справи … Вчинок, якими я
пишаюся … Я буду навчатися, бо …
Сидячи у колі, учні висловили свої думки. Це допомогло кожному
зрозуміти символічне значення букету: «... букет втратить свою красу, якщо
деяких квітів не буде (клас); кожна квітка є різною та додає унікальності
(гідність особи); в той же час, усі квіти є подібними, отже, одна квітка є так
само важливою, як і інша (рівність)» [19, с.15].
1.2. Вправа на створення позитивної атмосфери в класі
Вправа «Мій настрій сьогодні…»
Кожен учень, за допомогою міміки і жестів, розкриває свою емоцію
(радість, захоплення, страх, здивування, сум, хвилювання, тривога, злість…).
Вправа «Моя класна сім’я»
12
 Інструкція проведення. Учні промовляють за вчителем слова,
обіймаються один з одним та посміхаються.
«…Наше коло, мов сім’я. Друзі ми: і ти, і я.
Добрий день, сусіду зліва. Добрий день, сусіду справа. Ми – одна сім’я.
Наше коло, мов сім’я. Друзі ми: і ти, і я.
Обніми сусіда зліва. Обніми сусіда справа. Ми – одна сім’я».
1.3. Щоденні новини. Використовуючи ілюстративний матеріал,
учитель розповідає про перші школи, які були створені у Стародавній Греції.
Про те, що в цих школах навчились тільки хлопчики. Спочатку була школа, у
якій хлопчиків учили читати, писати і рахувати. Наступною була школа, де їх
навчали поезії, музики, співів. Закінчували учні навчання у спеціальній
школі. Там із них готували майбутніх воїнів.
2. Виконання пісні, під супровід вчителя, про школу.
3. Ознайомлення з історією рідної школи. Учитель коротко
розповідає учням про історію школи, у якій вони навчаються, демонструє
фотоальбоми, інші матеріали, що допомагають учням зрозуміти: їхня школа
– неповторний навчальний заклад.
4. Сюжетно-рольова гра «Я хочу навчитися у школі…»
Діти перевтілюються на вчителя, учня та проводять урок; в процесі гри
дають відповіді на поставлені запитання, діляться емоціями від побаченого та
почутого; аргументують необхідність та важливість навчання у школі;
висловлюють думки з приводу питання «Чого можна навчитися у школі?».
5. Образотворча діяльність молодших школярів
5.1. Створюємо спільно малюнок на тему «Школа, про яку
завжди мріяв (мріяла) Я»
5.2. Створюємо спільно герб класу «Клас, яким я пишаюсь»
Учні отримують макет герба, на якому кожен щось може зобразити,
попередньо обговоривши це і домовившись. Даний вид діяльності сприяє
підвищенню самооцінки, формуванню спільних цілей.
6. Рефлексія
13
 6.1. Відгадуємо загадки про школу [5].
«…Великий будинок у місті стоїть,
Та завжди, як вулик бджолиний, шумить. Як чаша, він повний знаннями,
Ласкавий будинок цей з нами» (Школа)
«…Ось до класу всіх скликає Голосистий цей дзвінок,
І ми радо поспішаєм
Не в садок, а на …» (Урок)
«…Біла грядка – Чорні зернятка.
Посіяла по порядку Та й маю загадку.
Хто зернятка знає,
Той відгадає» (Аркуш, літери)
«…Всім про все вона розкаже І малюночки покаже.
Усіх розуму навчить,
Хоч сама завжди мовчить» (Книга)
6.2. Проведення бесіди
- Що є найсильнішою зброєю? (Знання)
- Де людина отримує знання? (У школі)
- Що цікавого я сьогодні дізнався?
Ефективність адаптації молодшого школяра в освітньому середовищі
залежить від умінь вчителя «…підтримувати в кожному учневі впевненість і
мотивацію до пізнання». З цього приводу В. Сухомлинський писав: «…ми
маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті –
людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості
залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й
інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [20, с. 5].
Нова українська школа радить учителю зосередити увагу на змінах, що
відбуваються з дитиною на початку її навчання у школі, а саме «…у цей
період життя змінюється психологічний портрет дитини, перетворюються
його особистість, пізнавальні і розумові можливості, сфера емоцій і
переживань, коло інтересів» [13, с. 38].
14
 РОЗДІЛ 2
МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА У ФОРМУВАННІ УСПІШНОЇ
ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Успішна особистість як результат компетентнісного підходу

у Новій українській школі
Важливо, на наш погляд, дефініцію поняття «успішна особистість»
розпочинати з психолого-педагогічного трактування понять «успіх»,
«успішність», «успішна діяльність». Проаналізувавши достатню кількість
наукової літератури, словників, ми дійшли висновку, що немає єдиного
трактування понять «успіх». «Успіх», у тлумачному словнику, це –«…
виконання досягнення мети» [9]. А. Ребер розкриваючи поняття «успіх»
пов’язує його з рівнем домагань, зокрема: рівень, якого особистість все ж
таки прагне досягти у житті; та рівень, якого людина уже досягла в процесі
життєдіяльності. Обґрунтовує поняття «успіх» Романовський, як «…постійне
здійснення тих цілей, які людина ставить перед собою і які важливі для неї».
Досліджуючи питання розвитку особистості учня початкової школи,
слід звернути увагу на категорію «успішність», та ставлення дитини до
власного успіху. Досягнення успіху особистістю, без сумніву, залежить не
лише від здібностей та знань, але й від її мотивації, тобто прагнення досягти
високих результатів, самоствердитись. Тлумачення поняття «успішність»
знаходимо в Федосєєвої А. [22, с. 235], як вдале володіння способами своєї
діяльності, що допомагає людині бути успішною не тільки в одиничних
випадках, але й постійно в тих чи інших справах. Отож, людину, чий рівень
мотивації високий, спонукають більше чинників до активної успішної
діяльності.
Розкриття проблеми успішності особистості знаходить своє
відображення у працях Бандури А., Рановського О., Дементій Л.,
Федосєєвої А., Мальц Л., які зосереджують увагу на переживанні
особистістю власного успіху. Науковці розкривають поняття успішної
15
особистості через її ідеали та прагнення досягти високих результатів у всіх
сферах життя. Успішна особистість вдало управляє своєю життєдіяльністю,
самостійно вирішує труднощі та успішно реалізовує поставленні перед нею
цілі.
Ряд вчених досліджують умови, що дозволяють особистості досягти
успіху у житті та вивчають фактори, які на нього впливають. Брайан Трейсі,
світовий експерт в області психології успіху, виділяє сім його складових:
- Мир у душі. Його можна досягти, як стверджує Б.Трейсі, живучи в
гармонії зі своїм внутрішнім світом.
- Здоров’я й енергія. Берегти своє фізичне, здоров’я «…у тіла є
природна схильність до здоров’я, і воно ним піклується навіть при
відсутності фізичного й ментального втручання».
- Ставлення з любов’ю. Слід з любов’ю ставитися до людей, що нас
оточують у житті.
- Фінансова свобода. Неприємності у житті, у більшості випадків,
пов’язані з браком коштів, або ж їх відсутності.
- Високі цілі й ідеали. Саме вони складають змістову частину нашого
життя.
- Самопізнання та самосвідомість. «…йдуть рука об руку з внутрішнім
щастям і зовнішніми досягненнями».
- Відчуття самореалізації. В процесі досягнення успіху, стаємо тим,
ким хочемо стати [21, с.23].
Успіх, як педагогічна категорія, це – результат гуманістичної
спрямованості навчально-виховного процесу. А саме, створення освітнього
простору, який забезпечує розвиток здібностей учня, його позитивну
самореалізацію, а саме: «…формування професійної самосвідомості, що
містить самопізнання, самооцінку, самоконтроль, програмування себе на
успіх; розроблення і широке використання Я-концепції, спрямованої на
усвідомлення своїх можливостей, саморозвиток і самовдосконалення;
визнання авторитету вчителя і використання його психологічного і
16
педагогічного досвіду в навчальному процесі; взаємне співробітництво
педагога і того, хто навчається; створення реальних моделей ситуацій успіху,
що надає можливості тим, хто навчається, виявити себе, пережити відчуття
радості від успіху, повірити у себе, у свої сили» [17, с. 6].
Сучасне українське суспільство переживає реформаторські зміни в
освітньому секторі, які безпосередньо впливають на формування та розвиток
підростаючого покоління. Динамічність розвитку українського суспільства,
розвинений інформаційний простір, підштовхують наукових, науково-
педагогічних працівників, вчительську спільноту до пошуку новітніх освітніх
ідей, які б допомогли вчителю не лише дати знання учневі, але й навчити
ефективно ними користуватися протягом життя, задля досягнення успіху.
Саме тому, в Концепції Нової української школи введено та розкрито
сутність понять «компетентність», «ключова компетентність», «предметна
компетентність».
Запроваджений навчальний процес на компетентнісній основі
передбачає здійснення реформ в освіті за ключовими напрямами, зокрема:
«…уточнення мети (цілей) навчання; удосконалення змісту навчання;
оновлення навчально-методичного забезпечення навчального процесу
(створення нових підручників, посібників, дидактичного матеріалу,
мультимедійних засобів тощо); добір ефективних методів, прийомів
навчання і форм організації навчальної діяльності; підготовка вчителя до
реалізації компетентнісного підходу в навчанні».
Першочерговим завданням сучасного освітнього процесу є сформувати
компетентну особистість, що виявляє прагнення до самоосвіти,
самовдосконалення, навчання впродовж життя, здатна до самореалізації та
свідомого, самостійного життєвого вибору. При ефективному розв’язанні
вище згадуваних завдань, ми отримаємо успішного випускника Нової
української школи, а саме: особистість «…усебічно розвинену, здатну до
критичного мислення»; патріота «...з активною позицією, який діє згідно з
морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення,
17
поважає гідність і права людини»; інноватора, що здатний «…змінювати
навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку,
конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя» [8, с. 5].
Зміст Нової української школи оновлений ключовими
компетентностями (рівень знань і ефективність їх застосування) для життя,
що дають можливість особистості розвиватися, сформувати активну, свідому
громадянську позицію, і здатні забезпечити реалізацію свого внутрішнього
потенціалу та життєвий успіх впродовж життя. До десяти ключових
компетентностей НУШ відносять:
- Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
- Спілкування іноземними мовами.
- Математична компетентність.
- Ініціативність і підприємливість.
- Соціальна та громадянська компетентності.
- Основні компетентності у природничих науках і технологіях.
- Інформаційно-цифрова компетентність.
- Уміння вчитися впродовж життя.
- Обізнаність та самовираження у сфері культури.
- Екологічна грамотність і здорове життя [13].
З огляду на об’єкт нашого дослідження, розкриємо особливість
ключової компетентності «Уміння вчитися впродовж життя», яка
проявляється через вміння молодшого школяра самостійно, системно та
відповідально організувати та здійснювати контроль своєї навчальної
діяльності. Дана компетентність може зреалізуватися на уроці шляхом
формування в молодшого школяра стійкої мотивації до навчання та здатності
самостійно організувати свою активну діяльність задля досягнення високого
навчального результату (успіху); цілеспрямовано виконувати розумові
операції та практичну діяльність; володіти уміннями й навичками
самоконтролю та самооцінки.
Отже, усі зусилля сучасної школи мають зосередитися на реалізації
18
компетентнісного підходу в навчально-виховному процесі з метою
формування успішної особистості, що здатна до постійного пошуку, ризику й
інновацій, та котра зможе повести вперед українську економіку в ХХІ
столітті.
Навчання, в основі якого лежить компетентнісний підхід, потребує
великого та ефективного арсеналу методів, прийомів, технологій та засобів.
Доцільним, на наш погляд, є системне застосування на інтегрованих уроках
початкової школи стратегій «РАФТ», «Діаграми Вена», «Асоціативного
куща», ромашки «Блума», методу «Шість капелюхів мислення» Едварда де
Боно, інтерактивного прийому «Фішбоун», технології «Шість цеглинок»,
«Прес», «Займи позицію» тощо. Ефективною навчальною діяльністю на
уроці з точки зору компетентнісного підходу є групова, парна, індивідуальна
робота, яка, без сумніву, формує позитивну мотивацію до співробітництва в
навчальному середовищі.
Успіх у формуванні компетентної особистості учня початкової школи,
залежить від базових компетентностей вчитель Нової української школи.
1. Професійно-педагогічна. Обізнаність в основах педагогічних,
психологічних наук, володіння методикою початкової школи; вміння
організувати освітнє безпечне середовище; здатність до активної, ефективної
трудової діяльності, відповідати на виклики сучасного освітнього процесу.
2. Соціально-громадянська. Усвідомлення сутності громадянського,
демократичного суспільства, сучасних цивілізаційних проблем у сфері
екології, обізнаність у правах людини; здатність ефективно працювати в
команді; вміння вирішувати конфлікти ненасильницьким методом, шляхом
досягнення компромісу.
3. Загальнокультурна. Здатність розуміти та аналізувати сучасні твори
мистецтва; споживати мистецтво, проявляти емоції, почуття за допомогою
мистецтва; усвідомлення власної ідентичності.
4. Мовно-комунікативна. Володіти знаннями та нормами педагогічного
спілкування під час організації навчально-виховної роботи; індивідуальної та
19
колективної діяльності; вміння висловлювати власну думку, вислуховувати.
5. Психолого-фасилітативна. Усвідомлення життя як найвищої цінності
та пріоритетності здоров’я у ньому; здатність сприяти творчому розвитку та
індивідуалізації учнів початкової школи.
6. Підприємницька. Вміння генерувати нові ідеї та втілювати їх у житті з
метою підвищення добробуту, соціального статусу.
7. Інформаційно-цифрова. Вміння користуватися різноманітними
інформаційними джерелами, орієнтуватися в інформаційному просторі [25].

2.2. Методичні особливості формування життєвих

компететностей школяра як необхідних чинників досягнення успіху та
самореалізації в суспільстві
Навчання, що засноване на компетентнісному підході забезпечує
ефективність формування ключових та предметних компетентностей, які
дозволяють учневі початкової школи бути успішним у своїй діяльності. В
основі життєвих компетентностей особистості Нової української школи
закладено виховання успішного школяра, який здатний проаналізувати
власну поведінку і поведінку оточуючих; працювати в колективі з
дотриманням правил; висловлювати та аргументувати власну думку;
приймати правильні рішення у житті.
Питання формування життєвих компетентностей школяра початкової
школи є в центрі уваги сучасних науковців, зокрема Гурової Р., Когана Л.,
Садовського Н., Боришевського М., Бібік Н, Савченко О., Єрмака І, Ящук І.
та ін. Проаналізувавши рад праць, ми дійшли висновку, що на сьогодні немає
чіткого визначення поняття «життєва компетентність особистості».
І. Єрмаков розкриває життєву компетентність, як «…складне утворення, яке
«вбирає в себе» знання, уміння та навички, життєвий досвід, життєві
досягнення особистості». Своє розуміння сутності поняття «життєва
компетентність» дає В.Т. Циба, зосереджуючи увагу на важливості життєвої
компетентності на шляху життєвого вибору «…осмислення свого
20
призначення, своєї долі, життєвих цілей, сенсу життя і організація життєвого
шляху визначають зміст життєвої компетентності особистості. В цьому змісті
відображується оптимізація життєвого шляху, тобто обґрунтування
раціональних способів досягнення мети» [4, с. 222].
Вченими виокремлено функції, що лежать в основі життєвих
компетентностей, а саме:
1. Захисна, що дозволяє особистості швидко адаптуватися в новому
соціальному оточенні, захищає від будь яких невдач, що спіткають її
впродовж життя.
2. Самопізнання та життєпізнання. Усвідомлення свого власного
«Я», життя як найвищої цінності, розуміння свого призначення у житті,
своєї корисності для оточуючих.
3. Життєвого передбачення. Сформовані життєві компетентності дають
змогу особистості ефективно користуватися своїми знаннями для
прогнозування свого подальшого життя, передбачати перспективи своєї
діяльності.
4. Життєвого самовизначення. Забезпечує створення умов, що
дозволяють особистості самовдосконалюватись, обирати самостійно свої
життєві орієнтири на шляху до успіху.
5. Самореалізації. Активна участь у суспільному житті на основі
сформованих життєвих навичок.
Отже, життєві компетентності школяра розкриваються через систему
соціалізації, його навчання та виховання. Важливими аспектами життєвої
компетентності є досвід, знання, уміння, навички, почуття та способи
діяльності.
Трактуючи зміст поняття життєві компетентності, науковці зупиняються
на соціальному, педагогічному та психологічному підходах. З огляду на
предмет нашого дослідження, вважаємо за доцільним розкрити сутність
поняття «життєва компетентність» за допомогою педагогічного підходу,
який визначає її як «…духовно-практичний досвід, який може бути успішно
21
освоєний ними у процесі навчання». Отже, ми дійшли висновку, що саме
навчання виступає важливим чинником формування життєвих
компетентностей школяра, які в свою чергу сприяють успіху та
самореалізації його в суспільстві.
Формуванню життєвих компетентностей школяра сприяє змістове
наповнення інтегрованих курсів початкового навчання, завдяки яким, він
оволодіє навиками комунікації та соціальної діяльності. Як приклад,
пропонуємо окремі види робіт до теми «Навчання як складова
життєвого успіху» інтегровано курсу «Я досліджую світ».
Для перевірки підготовки домашнього завдання можна застосувати
такі форми групової діяльності як парна, ланкова.
Прийоми діяльності:
1. «Екзамен». Організатори кожної з груп одержують картки із
запитаннями і ставлять їх по черзі кожному члену групи. Такі картки
організатори можуть зробити дома самостійно.
Продумати відповіді на запитання
– Чи легко вам навчатися у школі?
– У чому полягає таємниця успішної людини?
– Як досягти успіху у житті?
2. «Взаємне опитування». Клас поділяється на пари, де один опитує
другого, а потім вони міняються місцями. Після цього кожний оцінює
опонента. Питання для взаємного опитування вчитель може написати на
дошці.
– Як ти розумієш наведені прислів’я?
«Усі перемоги починаються з перемог над самим з собою».
«Розум без книги, що птах без крил».
3. «Так чи ні». Учням ставиться запитання для жвавої дискусії і
роздаються сигнальні картки двох кольорів (зеленого та червоного).
Ствердна відповідь – зелений колір, заперечення – червоний. Формуються
дві групи, кожній з яких надається право відстояти власну точку зору.
«Так чи ні?»
22
 – Праця – основа успіху людини.
– Не слід говорити – не вмію, слід говорити – навчусь.
– Щоб не бути лінивим, треба постійно гратися.
– Щоб бути успішним, необхідно бути охайним.
«Так чи ні?»
- Я самостійний, бо не покладаюся на матір чи батька.
- Я самостійний, бо звинувачую інших у тому, що скоїв сам.
- Я самостійний, бо сам турбуюся про себе.
- Я самостійний, бо можу завжди постояти за себе.
- Я самостійний, бо знаю, як дбати про інших.
- Я самостійний, бо вмію розв’язувати самостійно свої проблеми.
- Я самостійний, бо усе зумів у житті досягти сам.
- Я самостійний, бо ніколи не замислююся над своїми вчинками.
- Я самостійний, бо готую їжу собі сам.
- Я самостійний, бо у всьому і завжди акуратний.
- Я самостійний, бо завжди самостійно виконую домашні завдання.
- Я самостійний, бо вмію висловлювати власні думки.
- Я самостійний, бо працюю сам над визначеними завданнями.
- Я самостійний, бо всі свої поразки і перемоги переживаю сам.

4. «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що передбачає

вислуховування ідей без обговорення. Перед групою ставиться дискусійне
завдання і учні відповідають на нього.
5. Продумати відповідь
– «…Якщо людині дати одну рибину, вона буде ситою один день,
якщо дати дві рибини, вона буде ситою два дні. Якщо навчити людину
ловити рибу, то вона буде ситою все життя».
На етапі вивчення нового матеріалу пропонуємо використовувати
багато цікавих і ефективних прийомів групового навчання. Наводимо
декілька прикладів.
23
 6. «Карусель». Працюючи за даним прийомом учні розміщуються по
внутрішньому та зовнішньому колах, сидячи навпроти один одного. З них,
нерухомим є внутрішнє коло, а зовнішнє рухливе. Головною метою даного
прийому є пройти все коло та поставити завдання до усіх учасників.
Завдання: доповніть речення…
– Щоб досягти успіху в житті, треба мати такі риси характеру…
– Мені притаманні такі риси характеру…
– Я хочу виробити в себе…
– Я хочу змінити в собі…
5. «Акваріум». Наприклад, розв’язання проблемних питань:
Проблемне питання 1: Що допомагає людині досягти успіху в житті:
характер чи зовнішність? Відповіді учнів.
– Обґрунтуйте власну думку.
Завдання для груп.
1- а група: Наведіть аргументи «за»
2- а група: Наведіть аргументи «проти».
Ефективним у формуванні життєвих компетентностей є метод «Займи
позицію», який допомагає вести обговорення дискусійного питання. Учні
мають можливість висловитися та практикуватися в навичках спілкування.
Таким способом доцільно обговорювати більш глобальні проблеми.
Наприклад.
– В Україні дуже багато знаменитих, відомих у всьому світі людей. Це
вчені, політики, винахідники, історики, лікарі, вчителі, спортсмени. Хто з них
вам відомий? Чому вони відомі всім людям? (у своїй праці досягли успіху)
– Які риси характеру, на вашу думку, можуть забезпечити успіх
людині? Відповіді груп.
– Обґрунтуйте власну думку.
– Подивіться на портрети відомих людей і послухаємо про їх життєвий
шлях і досягнення (учні розповідають про Ярослава Мудрого, Дмитра
Павличка, Ігоря Сікорського).

24
 – Із довідника виберіть ті риси характеру, які притаманні саме їм.
Довідник: працьовитість, нахабність, хитрість, наполегливість,
байдужість, організованість, чесність, креативність, порядність,
відповідальність, брехливість, жорстокість, стриманість, цілеспрямованість,
уважність, сміливість, мудрість, творчість.
– Так, які риси характеру найбільш характерні для таких людей?
Перевірити роботу груп можна за допомогою використання карток-
жетонів.
1- а картка «Всі» – це означає, що вчитель перепровіряє оцінки,
виставлені консультантом. Всі учні захищають свої бали.
2- а картка «Довіра» – означає, що бали виставлені консультантом,
приймаються вчителем без перевірки.
3- я картка «Делегат» – один учень за вибором групи йде захищати свою
групу. Якщо учень підтверджує оцінку, виставлену консультантом, то бали
приймаються без змін, якщо ні – то різницю в балах віднімають від балів
кожного учня, включаючи консультанта.
4- а картка «Вибір» – вчитель вибирає одного учня з групи.
Оцінювання має схему, як при картці «Делегат».
6. Метод «Прес», що дозволяє розглянути різні думки і дійти до
спільного висновку, чітко аргументуючи свою позицію. Метод «Прес» має
таку структуру:
1. Позиція «Я вважаю, що …»;
2. Обґрунтування «… тому, що …»;
3. Приклад «… наприклад…»;
4. Висновки «отже, я вважаю…»
7. «Велике коло». Ефективність такої діяльності учнів на уроці вбачаємо
в спільному обговоренні певної проблеми, про яку учням вже дещо відомо з
власного досвіду. Учням надається можливість висловлювати власні думки,
давати оцінку явищам, подіям, поведінці. Наприклад,
– Чи можеш ти назвати себе успішною людиною? Чому…?
25
 – Розкажи про свої досягнення у навчанні, житті. Як ти вважаєш,
що тобі допомогло їх здобути?
Отже, можна зробити висновок, сформована життєва компетентність
учня початкової школи, дозволяє йому досягти успіху, бути впевненим у
своїх силах, вирішувати життєві ситуації, приймати правильні рішення,
долати життєві проблеми, виконувати соціальні ролі з дотриманням
суспільних норм.

26
 ВИСНОВКИ
За результатами дослідження слід зробити наступні висновки.
Оновлена структура школи «…дає змогу молодшим школярам добре
засвоїти новий зміст, набути компетентностей, що необхідні для життя та
успішної самореалізації особистості в суспільстві» та забезпечує створення
умов, що слугують розвитку позитивної та стійкої мотивації особистості
молодшого школяра до навчання.
Важливим завданням Нової української школи є непросто відкрити
перед дитиною нові знання, але й сприяти виробленню умінь їх самостійно
здобувати, шукати відповіді на запитання, осмислювати вивчене й «…
повсякчас її мотивувати на виконання певної роботи». З огляду на це, робимо
висновок, що «мотиваційний момент» має бути присутнім не тільки на
початку уроку, на кожному з його етапів, але й у кожному дидактичному
завданні, вправі, проблемній ситуації, запитанні тощо.
З метою формування в учнів початкової школи стійкої мотивації до
навчання, задля досягнення успіху, нами запропоновано роботу над
проблемним запитанням із застосуванням ранкових зустрічей, сюжетно-
рольової гри, діалогу, елементів образотворчого мистецтва, рефлексії.
Формування та розвиток життєвих компетентностей учня початкової
школи «…передбачає застосування, в першу чергу, індивідуальних форм
роботи. Водночас, це не виключає застосування групових форм: для аналізу
та оцінювання результатів, стимулювання до оптимізації процесу життєвого
проектування, оволодіння його інноваційними техніками» [4, с. 45].
Наведені у роботі приклади завдань, з використанням методів та
прийомів групового навчання (екзамен, взаємне опитування, так чи ні,
мозковий штурм, карусель, акваріум, проблемне запитання, займи позицію,
прес, велике коло) до теми «Навчання як складова життєвого успіху»,
сприятимуть формуванню навичок, які входять до складу життєвої
компетентності учнів початкової школи: організаційні, загальнопізнавальні,
загальномовленнєві, контрольнооцінні. Вище перелічені навички
27
допоможуть учневі опанувати способи організації власного навчання;
спостерігати, аналізувати, вивчати та розв’язувати проблемні ситуації,
здійснювати аналіз власної діяльності.
У дослідженні розкрито базові компетентності вчителя НУШ, від яких
залежить успіх формування життєвих компетентностей учня початкової
школи: професійно-педагогічна, соціально-громадянська, загальнокультурна,
мовно-комунікативна, підприємницька, інформаційно-цифрова.

28
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Асмус В.Ф. Античная философия / В.Ф. Асмус. – М.: Высшая школа,
1976. – 541 с.
2. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта розвитку й
саморозвитку особистості / М.Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. –
2008. – № 2. – С. 49–57.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і
голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
4. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний
посібник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен – К.: Богдана,
2003. – 520 с.
5. Загадки, скоромовки, фразеологізми. 1-4 класи / укладач І. Єфімова.
– К.: Торсінг, 2013 . – 96 с.
6. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоції : навч. посібн. для студ.
гуманітарних фак-тів ВНЗ / С.С. Занюк. – Луцьк: РВВ Волинського держ. ун-
ту ім. Лесі Українки, 1999. – 180 с.
7. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2006.
– 512 с.
8. Концепція Нової української школи [Електронний ресур] / Режим
доступу https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-
ukrainska-shkola-compressed.pdf
9. Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Д.Г.
Гринчишина. – К. : Вид. центр «Просвіта», 2010 р. – 600 с.
10. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб.: Питер, 2007.
– 352 с.
11. Навчальні програми для початкової школи [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://mon. gov.ua/activity/education/zagalna-
serednya/pochatkova-shkola.html
12. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки
[Електронний ресур] / Режим доступу http://oneu.edu.ua/wp-
29
content/uploads/2017/11/nsro_1221.pdf
13. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік
Н.М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 206 с.
14. Новий тлумачний словник української мови [уклад. В.Яременко,
О.Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2000 – Т. 2. – 2000. – 941 с.
15. Особливості розвитку дітей 6-7 річного віку. Етапи та умови
розвитку пізнавальних інтересів / Нова українська школа: порадник для
вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди»,
2017. – С. 42 – 45.
16. Подшивайлов Ф.М. Теоретико-методологічні принципи визначення
поняття мотиваційної сфери особистості / Ф.М. Подшивайлов // Освіта та
розвиток обдарованої особистості. – 2015. – №10(41). – С.19 – 23.
17. Романовський О.Г. Педагогіка успіху: її сутність та основні напрями
вивчення / О.Г. Романовський // Теорія і практика управління соціальними
системами. – 2011. – №2. – C.3 – 8.
18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – 2-
е изд. – СПб. : Питер, 2002. – 720 с.
19. Створення атмосфери у класі / Навчання демократії: збірник
практичних занять з освіти для демократичного громадянства та освіти з
прав людини / Р. Голлоб, П. Крапф. – Пер. з англ. та адапт. Н.Г.
Протасової. – К. : Основа, 2016. – Т. 6. – С. 9 – 17.
20. Сухомлинський В. Що таке покликання до праці вчителя? Як воно
формується / В. Сухомлинський / Сто порад учителеві. – К.: Рад. шк., 1988. –
С. 5 – 11.
21. Трейси Б. Выйди из зоны комфорту / Б.Трейси. – М.: Манн. Иванов.
Фербер. – 2018. – 176 с.
22. Федосєєва А.М. Проблема життєвої успішності та шляхи її
дослідження / А.М. Федосєєва, Л.А. Мальц // Людина в контексті епохи:
мат-ли регіон. науч. конференції, присвяченій 85-річчю М.Є. Бударіна (30
листопада 2005) / Відп. ред. І.І. Кроттен [и др.].– Омськ: ОмГПУ, 2005. – С.
30
235 – 240.
23. Шадриков В.Д. Введение в психологию: мотивация поведения /
В.Д. Шадриков. – М. : Логос, 2003. – 210 с.
24. Шукалова О.С. Розвиток пізнавального інтересу у структурі
пізнавальної мотивації молодшого школяра / О.С. Шукалова // Вісник ХНПУ
імені Г.С. Сковороди. Психологія. – №46. – Т.2. – Х.: ХНПУ, 2013. – 277 –
284.
25. Яким має бути вчитель Нової української школи [Електронний
ресур] / Режим доступу / https://osvita-mykolaivka.rada.today/yakym-maye-
buty- vchytel-novoyi-ukrayinskoyi-shkoly/
26. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія
і практика / Т.С. Яценко. – К. : Вища шк., 2006. – 382 с.

31