ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки

молоді та спорту України
29 березня 2012 року № 384
Форма № Н-6.01
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
кафедра соціальної педагогіки та психології

Курсова робота
з психології на тему: «Розвиток самостійності підлітка»

студентки IV курсу
факультету іноземних мов
групи 42 (405)
Самойленко Анни Олександрівни
Керівник: Мельничук Сергій Костянтинович
Кандидат психологічних наук, викладач

Національна шкала_________________
Кількість балів: ___ Оцінка: ECTS______

Члени комісії ___________ _____________________

(підпис) ( прізвище та ініціали)
___________ _____________________
(підпис) ( прізвище та ініціали)
___________ _____________________
(підпис) ( прізвище та ініціали)

м. Кіровоград 2016 рік

 ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ I. Теоретичні засади розвитку самостійності підлітків в навчально-
виховному процесі ……………………………………………………………..… 5
1.1. Вікові особливості підліткового віку……………………………..… 5
1.2. Аналіз поняття «самостійність»…………………………………..… 7
1.3. Розвиток пізнавального інтересу як основа розвитку самостійності
підлітків …………………………………………………………………… 13
РОЗДІЛ ІІ. Практичне дослідження розвитку самостійності підлітків в
навчально-виховному процесі ……………………………………………….... 17
2.1. Методичні рекомендації з визначення рівня самостійності підлітків в
навчально-виховному процесі ……………………………………………….… 17
2.2. Аналіз результатів дослідження з визначення самостійності учнів
підліткового віку в навчально-виховному процесі ……………………………. 25
2.3. Висновки та рекомендації ………………………………….………… 32
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………….…………………………….... 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….… 36

2
 ВСТУП
Актуальність дослідження. Нові цілі освіти передбачають розвиток
творчої особистості, здатної до самостійного визначення способів своєї
діяльності. Якість освітнього процесу багато в чому визначається тим, якою
мірою учень є суб'єктом пізнання, проявляючи в ході навчання активність і
пізнавальну самостійність. Самостійність є основою формування творчості в
діяльності людини, а творча діяльність – це активна взаємодія суб'єкта з
довколишнім світом, в результаті якої він послідовно змінює цей світ і себе, і
створює щось нове, що має суспільну важливість. Таким чином, дана проблема
є об'єктом пильної уваги психологів і педагогів. Разом з тим, задачі сучасної
освіти потребують конкретного дослідження проблеми самостійності підлітків.
У роботі кращих педагогів накопичений серйозний досвід розвиваючого
навчання. Однак, здебільшого в школах лишається традиційна організація
самостійності підлітків. Ці прогалини масової практики пояснюють не
достатньо високим рівнем розвитку технології самостійності школярів в
навчально-виховному процесі.
Важливість практичного рішення проблеми розвитку самостійності, її
недостатня теоретична вивченість, важливість для покращення навчання і
необхідність розробки обґрунтованої технології розвитку самостійності
спричинили її актуальність і зумовили вибір теми курсової роботи «Розвиток
самостійності підлітка».
Об’єктом дослідження є особливості розвитку самостійності в
навчально-виховному процесі.
Предметом дослідження є процес розвитку самостійності школярів
підліткового віку в навчально-виховному процесі.
Мета дослідження: розкрити перспективи розвитку самостійності
підлітків в навчально-виховному процесі.

3
 Завдання:
1) Вивчення теоретичного матеріалу з питання розвитку самостійності
підлітків;
2) Вивчення психологічних особливостей розвитку самостійності підлітків;
3) Проведення дослідження використовуючи психо-діагностичні методики;
4) Аналіз і узагальнення результатів дослідження.
Методи дослідження.
1) вивчення і аналіз літератури;
2) типологічно порівняльний метод;
3) структурний метод;
4) метод спостереження;
5) тестування;
6) статистичний метод.
Дослідження проводилося на базі «Кіровоградського колегіуму –
спеціалізованого загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, з учнями 8 – Б класу.

4
РОЗДІЛ I. Теоретичні засади розвитку самостійності підлітків в
навчально-виховному процесі
1.1. Вікові особливості підліткового віку
Не зважаючи на швидкий розвиток науки й техніки, знання про
особливості психічного розвитку людини, зокрема дитини, ще недостатні.
Особливе місце у віковій періодизації дитини посідає підлітковий вік.
У психології виділяють шість основних періодів психічного розвитку в
онтогенезі: вік немовляти, раннє дитинство, дошкільний, молодший шкільний,
підлітковий і старший шкільний вік.
Кожен період має свої фізичні і соціально-психологічні особливості. Ці
періоди не відокремлені один від одного у процесі розвитку особистості.
Здобутки минулого періоду на наступному етапі інтегрують й перетворюються
в якісно нові, пізнавальні, емоційно-вольові, характерологічні ознаки.
Підлітковий вік – це етап життя дитини від 10 до 16 років. Часто
підлітковий вік називають перехідним віком, так як він супроводжується
плавним переходом від дитинства до дорослості.
До XVII ст. підлітковий вік не виділяли в життєвому розвитку людини в
особливий етап. Дитинство закінчувалося разом із статевим дозріванням, після
якого більшість молодих людей відразу йшли у світ дорослих. Завдяки
акселерації статеве дозрівання проходить в сучасному світі кількома роками
раніше, ніж раніше, в той час як психологічне та соціальне дорослішання
відстрочено, прибільшивши посередній період між дитинством і дорослістю.
Беручи до уваги рівень і характер психічного розвитку, підлітковий вік –
типовий період дитинства. З іншого боку, підліток – підростаюча людина, що
стоїть на порозі дорослого життя. Набутий рівень розвитку, досягнуті
можливості підлітка викликають у нього потребу в самостійності,
самореалізації, визнання дорослими його прав і можливостей. Дорослі ж, не
зважаючи на те, що підкреслюють, що підліток вже не дитина, і пред’являють
до нього підвищені вимоги, не рідко продовжують відмовляти йому в праві на

5
незалежність і самостійність, в перспективах самоствердження. Такі
неоднозначні, суперечливі обставини життя підлітка грозить ускладненнями в
міжособистісних стосунках, які виливаються в конфлікти і переходять у всілякі
форми протесту. Тому підлітковий вік іноді називають «важким», «критичним».
Формування самосвідомості, самооцінки, самостійності є одним з
найважливіших моментів у розвитку особистості підлітка. У процесі пізнавання
підлітком довколишнього світу настає період, коли об'єктом глибинного
вивчення стає людина, її внутрішній світ. Це бажання пізнання й оцінки
морально-психологічних якостей людей провокує інтерес до себе, до свого
психічного життя і якостей своєї особистості, потреба співставити себе з
іншими, оцінити себе, зрозуміти себе. Так створюється сприймання підлітка
власної особистості.
Розумовий розвиток у підлітковому віці тісно пов'язаний із перетворенням
характеру і форм навчальної діяльності. Велика і багатостороння трудова
діяльність, зростаюча допитливість розуму потребують від підлітка більш
високої і організованої розумової діяльності. Перехід до систематичного
опрацьовування предметів веде до систематизації знань, до встановлення
зв'язку знань однієї області зі знаннями з інших областей, з практикою життя.
Все це має значний вплив на характер пізнавальної діяльності в
підлітковому віці. Підліток стає здатним до більш складного аналітико-
синтетичному сприймання предметів і явищ. Спостереження як цілеспрямоване
організоване сприймання займає все більше місце у розумовій діяльності
підлітків. Зміст і логіка предметів дослідження, характер засвоєння знань
генерують у підлітка здатність самостійно міркувати, порівнювати, робити
глибокі висновки та узагальнення. Розвивається схильність до абстрактного
мислення. Для підліткового віку характерний посилений розвиток довільної
логічної пам'яті; зростає уміння логічно опрацьовувати матеріал для
запам'ятовування. Увага стає більш організованою, все більше виступає її
навмисний характер.

6
1.2. Аналіз поняття «самостійність»
Одним із системоутворюючих якостей особистості є самостійність.
Розвиток цієї риси призводить до розвитку особистості підлітка в цілому.
Необхідність становлення і розвитку самостійності вимагають потреби
суспільства в людях незвичайних, які вміють мислити креативно, робити
відкриття на благо суспільства. А вирішення цього питання знаходить своє
відображення в ході розвитку самостійності, яка дозволяє людині ставити нові
проблеми, знаходити нові вирішення.
Питання самостійності в навчально-виховному процесі розглядалося ще з
стародавніх часів. Аналіз літературних джерел виявляє, що проблема
самостійності підлітка сягає своїм корінням вглиб античності.
Ще греки створили теорію всебічності, яку розвивали в своїх трактатах
Платон і Аристотель, а також давньоримські філософи: Плутарх, Тацит,
Квінтілліан. Значне місце у цих теоріях відводили ментальному вихованню
людини, а саме розвитку самостійності.
Грецький філософ Сократ прийшов до висновку про необхідність
спеціального управління пізнавальної активністю і самостійність підлітків у
ході навчання. Він був впевнений, що до такого управлення необхідно
спеціально готуватися завчасно, тобто попередньо готувати питання і завдання.
Він першим розробив спеціальний метод навчання, який активізує
самостійність навчання – евристичну бесіду.
Поняття самостійності обіймає не тільки сторону безпосередньої фізичної
діяльності, але й розумову, інтелектуальну діяльність, що сприяє досягненню
визначеної мети.
Думка про розвиток самостійності підлітків виникла як заперечення
середньовічних схоластичних методів навчання і відірваності від життя змісту
освіти.

7
 В добу Відродження з’явилися серйозні висловлювання Ф. Рабле, М.
Монтеня, Т. Мора, Д. Локка та інших. Вони вимагали навчати дитину
самостійності, виховувати в ній вдумливу, критично мислячу людину.
Визначний французький просвітитель Ж. Руссо, засновник теорії вільного
виховання, заперечуючи будь-який авторитаризм у навчанні, боровся за те, щоб
усі учні самостійно виносили знання з самої дійсності. «Великим двигуном,
який веде вірно і далеко, – стверджував Ж. Руссо, – є інтерес дитини до
діяльності, до навчання. На нього повинен, перш за все, спиратися педагог,
стимулюючи самостійність підлітків».
Основні засади методики навчання, що розвиває самостійність підлітків,
заклав Я. Коменський. «У своїх підлітків, – зазначав він, – я завжди розвиваю
самостійність в спостереженні, у мові, в практиці».
На межі XVIII-XIX ст. значну роль у розвитку теорії самостійної роботи
зіграли роботи І. Песталоцці і А. Дістервега, що поглибили думку про
самостійність підлітків як спосіб активізації навчання. І. Песталоцці розробив
таку методику навчання, в якій значну роль відводив евристичним
спостереженнями, що сприяють розвитку самостійності навчання школярів. А.
Дістервега високо оцінював роль самостійності навчання в активному засвоєнні
знань учнями, формуванні вмінь і навичок і розвитку пізнавальних інтересів
дітей. Він вважав, що дитяча самостійність у процесі навчання є одним з
найбільш значущих способів розвитку ментальних здібностей: «Поганий
вчитель повідомляє учням істину, хороший вчить її знаходити».
Не випадково в роботах багатьох російських вчених XIX ст. одне з
провідних місць в загальній системі виховання людини відводилося розвитку
самостійності навчання, пізнавальної самостійності і самостійності мислення.
Питання самостійності як однієї з найважливіших умов навчання та
виховання розглядали демократи А. Герцен, В. Бєлінський, Н. Добролюбов, Н.
Чернишевський, Д. Писарєв. А. Герцен вважав необхідністю провокувати у
підлітків інтерес до знань, допитливість, здатність і готовність до

8
самоосвіти."Істини, встановлені наукою, – вважав А. Герцен, – не стають самі
по собі надбанням, розвивається розум учня. Для їх дії потрібно наполеглива
самостійна розумова робота. Розумна система виховання повинна надавати
учневі можливість самодіяльності».
Н. Чернишевський виказував думку про важливість опори на
самостійність вчення і пізнавальну самостійність у навчальному процесі.
«Якщо наші діти хочуть бути людьми справді освіченими, – казав він, – вони
повинні здобувати освіту самостійними знаннями».
К. Ушинський вніс багато цінного у розробку методики навчання,
активізацію самостійності дітей. Ґрунтуючись на закономірностях мислення
дітей, він зробив висновок, що навчання має обов'язково передбачати роботу
школярів по засвоєнню знань, так як «Самостійність думки випливає із
самостійно набутих знань». Діти мають «по можливості трудитися самостійно,
а вчитель керувати цією самостійною роботою і давати для неї матеріал».
В. Вахтерів керувався у своїй практиці організацією самостійної роботи
підлітків як найбільш важливим принципом навчання. «Цей загальний принцип
вимагає, – вважає він, – щоб діти самі брали участь у всіх експериментах, а не
тільки дивилися, як проводить їх учитель».
У післяреволюційних епоху більшість радянських педагогів, що
проводила реформу школи, бачила школу, яка створює сприятливі умови для
розвитку ініціативи і самостійності підлітків у пізнавальній і практичній
діяльності.
Найціннішим внеском у педагогічну науку була розроблена теорія
виховання колективу як основного компонента в концепції розвитку
самостійності особистості (А. Макаренко).
Зараз існує чимало робіт, які розкривають самостійність у навчальній
діяльності: П. Підкасістого, О. Нільсона, Р. Іванова, Б. Єсипова, З.
Пономарьової, Л. Жарової, Т. Пономарьової. Вони розглянули характеристики,
основні складові, рівні самостійності навчання школярів; самостійність як

9
якість особистості, що формується в ході використання самостійної роботи;
види самостійної роботи.
Такі автори, як Б. Йосипов, І. Огородніков, Л. Піменова, Я. Пономарьов
підкреслювали, що самостійність дитини в навчанні постає спочатку як
наслідувальна діяльність, що дитині в елементарному плані властиво і
зародження ідеї та творчого завдання, уявне її рішення і навіть реалізація на
практиці.
У педагогічній роботі вчені-теоретики в єдності з філософами,
психологами, соціологами і фізіологами досліджують і теоретично
обґрунтовують цей аспект проблеми в світлі основних ознак особистості
представника сцчасності – ініціативності, самостійності, творчої активності –
як головних показників всебічного розвитку людини в наш час.
То що ж таке самостійність? Самостійність – незалежність, свобода від
зовнішніх впливів, примусів, від сторонньої підтримки, допомоги.
Самостійність – здатність до незалежних дій, рішень, володіння ініціативою,
рішучість. Це вміння не піддаватися впливу різних факторів, діяти на основі
своїх поглядів і спонукань.
"Самостійність" – дуже багатоаспектний і психологічно непростий
феномен, це скоріше системоутворна, якісна характеристика будь-якої сфери
діяльності й особистості, що має власні конкретні критерії. Самостійність – як
характеристика діяльності учня в конкретній навчальній ситуації постійно
виявляє здатність досягати мети, діяльність без сторонньої допомоги. [8, 72]
"Самодіяльність" – суб'єктивна, власне індивідуальна самокерована
діяльність, з особистісно-зумовленими компонентами: метою, провідною
потребою, мотивацією і способами реалізації. [10, 101]
"Самоактівація" – це суб'єктивно співвіднесення внутрішня мотивація
діяльності. [10, 103]
"Самоорганізація" – властивість особистості мобілізувати себе,
цілеспрямовано, активно використовувати всі свої можливості для досягнення

10
проміжних і кінцевих цілей, раціонально використовуючи при цьому час, сили,
кошти. [10, 103]
"Саморегуляція" – спочатку психологічне забезпечення діяльності, у
подальшому розвитку набуває особистісний сенс, тобто власне психічне
наповнення. [10, 104]
"Самоконтроль" – необхідний компонент самої діяльності, який здійснює
її виконання на особистісному рівні. [10, 105]
Незважаючи на суперечливість у визначенні термінів, вчені одностайні в
одному: самостійність – одна з найважливіших характеристик особистості;
самостійність не може виникнути ізольовано від інших особистісних рис
(довільності, волі, цілеспрямованості), без самостійності особистість не стане
повноцінною.
На думку фахівців, самостійність і активність – це психічний стан
особистості, що включає в себе: здатність ставити перед собою цілі; здатність
тримати в пам'яті кінцеву мету дії і організовувати свої дії для її досягнення;
здатність робити складні дії без сторонньої допомоги, співвідносити отриманий
результат з первинним наміром.
На думку С. Рубінштайна, самостійність є результатом великої
внутрішньої роботи людини, її здатності ставити не тільки окрему мету,
завдання, але й визначати напрям своєї діяльності.
Академік І. Кон розширює дане визначення, описуючи самостійність як
якість особистості, що припускає, по-перше – незалежність, здатність самому,
без підказки ззовні, приймати і втілювати в життя важливі рішення; по-друге –
відповідальність, готовність відповідати за наслідки своїх вчинків і, по-третє –
переконання в тому, що така поведінка дійсно, соціально можлива і морально
правильна.
П. Підкасістий у своїх роботах характеризує самостійність, як будь-яку
організовану вчителем активну діяльність підлітків, спрямовану на виконання
дидактичної мети. Цей процес припускає пошук знань, їх осмислення,

11
закріплення, формування і розвиток умінь і навичок, узагальнення та
систематизацію знань.
Рівень самостійності залежить від змісту конкретної діяльності
(предметної, розумової, комунікативної), що здійснює учень без допомоги
інших людей. Самостійність має ще одну характеристику – ступінь
вираженості. Порівнюючи дії двох підлітків, завжди можна виділити, хто з них
більш самостійний, тобто менш розраховує на підтримку, зосереджений на
завданні. У школяра ця якість проявляється найчастіше в навчальній,
інтелектуальній діяльності, а у дорослого – у трудовій. У зв'язку з цим
самостійність можна характеризувати як особливий момент формування
цілісної діяльності, як критерій ступеня оволодіння цією діяльністю. Важливу
роль у процесі становлення самостійності відіграє здібність учня до аналізу та
самоаналізу дій і стосунків у спільних справах, вміння співвідносити свої
можливості з можливостями товариша. Наявність всіх цих показників дозволяє
швидко самоствердитися в спільній діяльності, знайти своє місце і розумно
застосувати свої здібності. Спільна діяльність з однолітками і відповідне
керування цим процесом з боку дорослого є важливими умовами формування
самостійності.
Передумови розвитку самостійності аж ніяк не гарантують успішне
формування у підлітка цієї якості. Доведено, що без знань і умінь немає
самостійності в навчанні. Саме цьому повноцінна навчальна діяльність, в якій
формується система знань і комплекс різноманітних умінь, дуже важлива.
Виділимо ті основні групи умінь, які учні повинні систематично
опановувати протягом усього періоду навчання:
1.Загальнонавчальні уміння (знаходити відповіді на запитання, складати план
прочитаного, тези, конспекти, планувати свою діяльність, контролювати дії).
2.Загальнологічні уміння (виділяти головне, проводити порівняння, доводити,
робити висновки, формулювати питання).

12
3.Предметні (спеціальні) уміння, що відбивають специфіку окремих навчальних
дисциплін (виконувати вправи, писати твори, розв'язувати задачі та ін.)
4.Коммунікатівні вміння (вести діалог з учителем, з товаришами, брати участь у
спільній діяльності, встановлювати контакти та ін.)
Співпраця учня з педагогами і товаришами – необхідна умова опанування
умінь, найважливіший компонент самостійності. Наявність знань і умінь
визначає готовність підлітків до самостійної дії, як і емоційний стан при
виконанні завдань. Проте постає питання: чи завжди учень, що добре володіє
знаннями та уміннями, прагне проявити самостійність у своїх діях. Однозначної
відповіді на нього немає. Виконуючи самостійну або контрольну роботу, добре
підготовлений учень прагне реалізувати свої можливості та знання. Проте в
іншій ситуації, наприклад при підготовці тематичного вечора, ця якість в учня
може і не виявитися. Все це відбувається тому, що немає мотиву, внутрішньої
потреби діяти самостійно.
Проаналізувавши вищесказане, можна дійти висновку: самостійна
діяльність знаходить своє відображення у самостійній роботі. У зв'язку з цим
виникає необхідність вважати самостійну роботу засобом розвитку
самостійності.

1.3. Розвиток пізнавального інтересу як основа розвитку самостійності

підлітків
Пізнавальний інтерес має безліч визначень, ось деякі з них:
 Вибіркове направлення уваги особистості (Н. Добрині, Т. Рибко)
 Прояв розумової та емоційної діяльності людини (С. Рубін штейн)
 Особлива суміш емоційних, вольових та інтелектуальних процесів, які
підвищують активність свідомості та діяльності людини (Л. Гордон);
 Специфічне ставлення особистості до об’єкта, викликане розумінням його
життєвого значення та емоційної привабливості (А. Ковальов).

13
 Цей перелік визначень пізнавального інтересу в психології зовсім не
повний, але і він підтверджує його зв’язки з різноманітними психічними
процесами.
Отже пізнавальний інтерес – найважливіше утворення особистості, яке
складається в ході життя людини, створюється в соціальних умовах його
існування.
Протягом тривалого часу шов пошук досконалих методів навчання;
педагоги, психологи узагальнювали певний досвід, пропонували нові ідеї в цій
галузі.
У наш час зростає потік інформації, поширюється тенденція до відтворення
науки. З’являється ряд альтернативних вирішень на певні наукові проблеми, в
той же час обсяг знань надшвидко зростає.
Теперішнім школярам надзвичайно важко розібратися, правильно оцінити
події зважаючи на той потік інформації (часом досить суперечної), яка падає на
нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність
вирішення низки проблем. Однією з таких проблем, яка вимагає негайного
вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного,
творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися
шаблонного, стереотипного мислення. Сучасна школа повинна виховувати у
школярів здібність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття
знань.
Цій проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей, але
зазвичай це питання розглядали вузько, з позиції якоїсь однієї якості, яка
протиставлялась іншим. Одні вчені вважали, що самостійність
характеризується тільки ментальною діяльністю учнів, другі – тільки
добровільністю, треті – тільки рисами характеру. Але не треба забувати, що
діяльність людини багатогранна і тому треба розвивати самостійність людини в
цілому, у всіх проявах. Виділяють такі аспекти розвитку самостійності:

14
 самостійність мислення виявляється при розгляді суті явищ (подій,
процесів) і продукує формування переконань; тісно пов’язана із
самостійністю в використанні навичок і умінь, прийомів розумової праці,
методів пізнання;
 самостійність характеру, поведінка особистості, яка реалізується в умінні
виконувати певну діяльність у відповідності з поглядами, в тому чи іншому
стосунку до оточуючого;
 самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви
інтересу, ініціативи, творчості;
 самостійність в практичній діяльності.
В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку
учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, використовуючи свої знання,
уміння, життєвий досвід, судження; і яка, через збагачення учня знаннями
розвиває риси самостійності. Самостійна діяльність виражає якість процесу
пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.
Розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі
сторони:
 ставлення вчителя до виявів самостійності;
 уміння учнів самостійно планувати свою навчальну діяльність;
 уміння виділяти головне і другорядне;
 оцінку учнем складнощів у вивченні матеріалу;
 наявність або відсутність в учня інтересу до виучуваного матеріалу;
 самостійне застосування засвоєних знань;
 оцінка учнем своєї результатів своєї роботи.
Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а
в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у
навчальний процес.

15
 Дуже важливою тут є висока майстерність учителя, його керівництво
пізнавальною діяльністю учня, логіка процесу навчання, створення проблемних
ситуацій на уроці, правильна і раціональна організація самостійної роботи, і
об’єктивна її оцінка.
Для того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись
взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та
урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої
самостійної роботи.
Для того, щоб самостійна робота учнів була ефективною потрібно слідувати
певним умовам:
1) чітка, конкретна постановка завдань перед учнями;
2) характер завдань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах
навчання має змінюватись;
3) завдання для самостійної роботи повинні бути доступними і посильними;
4) має бути диференціація завдань для самостійної роботи;
5) систематичність і послідовність застосування самостійної роботи в процесі
навчання;
6) важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів
на уроці та урізноманітнювати їх;

16
РОЗДІЛ ІІ. Практичне дослідження розвитку самостійності підлітків в
навчально-виховному процесі
2.1. Методичні рекомендації з визначення рівня самостійності підлітків в
навчально-виховному процесі
Суспільна практика сьогодні ставить перед психологією необхідність
розробки проблеми розвитку самостійної та активної особистості. У сучасній
психології самостійність визначається як вольова якість особистості, виражена
в умінні за власною ініціативою ставити мету, знаходити шляхи її досягнення і
практично виконувати прийняті рішення. Розвивати самостійність як якість
особистості непросто, оскільки потрібно зуміти створити такі умови, за яких
з’являється бажання творити і впевненість в тому, що вдасться досягти
поставленої мети. Важливо враховувати той факт, що всі суб’єкти виховного
процесу різняться за своїми інтересами, ініціативністю, віковою специфікою і т.
ін. тому технологія формування самостійності має створюватись поетапно, і
сам процес розвитку буде досить тривалим. Особливо суперечливим він є у
підлітковому віці, коли загострюються внутрішні протиріччя, актуалізуються
пригнічені потреби.
Оскільки об’єктом дослідження виступають учні 8-го класу, то за
основний показник самостійності ми взяли навчальні досягнення учня
(уміння)та ставлення до доручень у школі.
Відносно того, як учень уміє користуватися отриманими знаннями,
зазвичай, учені виділяють три рівні самостійності: копіювання, відтворення і
рівень творчого ставлення. Якщо орієнтуватися на більш віддалені результати
навчання і розвивати самостійність як якість особистості та характеристику
діяльності, то необхідно мати на увазі різні її прояви.
В якості критеріїв виокремлення рівнів самостійності виступили:
1) ступінь сформованості знань і умінь (їх глибина, комплексність, гнучкість,
взаємозв’язок в процесі здійснення діяльності);

17
2) зміст та стійкість мотивації (прояв ситуативних або стійких мотивів,
комплекс мотивів, їх соціальна спрямованість, зв’язок з життєвими планами
учнів);
З) ставлення школярів до навчальної діяльності, їх моральні основи (прояв
інтелектуальної та практичної ініціативи, активності, відповідальності,
самоконтролю, взаємоконтролю, співпраці).
Відповідно до цих критеріїв ми виділити три рівні самостійності:
наслідувально-пасивний (низький), активно-пошуковий (середній), інтенсивно-
творчій (високий). Коротко розкриємо зміст кожного рівня:
- Низький рівень – учень може виконувати дії за готовим зразком (копіювання).
Це – наслідування, необхідний супутник учіння. С. Виготський, Г. Ковальов,
вважають, що наслідування є властивістю особистості, яка розвивається, а з
іншого боку – способом пізнання дійсності. адже будь-яка дія людини,
особливо дитина, так чи інакше пов’язана з діяльністю інших людей.
- Середній рівень (активно-пошуковий) – вільне застосування знань у знайомій,
стандартній ситуації; мету роботи, навчальну задачу висуває вчитель, але
планувати її рішення учень може вже сам. Виконуючи типові вправи, приклади,
викладаючи текст, учень піддає матеріал частковій реконструкції, суть питання
вміє розкрити своїми словами, не копіюючи підручник або розповідь вчителя.
Здібності до міжпредметних умінь, навичок, узагальнень та систематизації
матеріалу розвинені недостатньо, якщо навчальна задача ускладнена або
вимагає творчого рішення, то виникають труднощі і невдачі. Успішно
здійснюється взаємоконтроль, самоконтроль, але переважно після завершення
роботи. Сам же процес діяльності контролюється слабо. Для цього рівня
самостійності характерний частіше один, але стійкий мотив (бажання дізнатися
нове, почуття обов’язку та ін.)
- Високий рівень (інтенсивно-творчій) – учень успішно застосовує знання в
новій, нестандартній ситуації, тобто спостерігається явище переносу. При
цьому виявляється їх системність, вміння учня встановлювати внутрішньо

18
предметні і міжпредметні зв’язки. Спостерігається високий рівень
прогнозування власної діяльності: учень сам може поставити перед собою мету,
здатний бачити і сформулювати навчальну проблему, планувати етапи її
вирішення [4].
У школярів, котрі володіють високим рівнем самостійності, може бути
добре виражена оригінальність мислення, вміння використовувати різні засоби
навчання. Спостерігається висока інтенсивність самостійної діяльності, у ході
якої постійно здійснюється самоконтроль. Процес вирішення задачі
опосередковується її умовами, виявляється мотивація, часто пов’язана з
життєвими планами та професійними намірами учнів. Поряд з цим добре
виражені і суспільно значущі мотиви: активне ставлення до роботи інших,
готовність співпрацювати з учителем, товаришами, працівниками бібліотеки,
інших позашкільних закладів. Відзначається висока відповідальність за
результати індивідуальної і колективної праці.
Зазначені вище критерії виділені в силу того, що вони є складовими
самовизначення і в цілому можуть охарактеризувати рівень сформованості
особистісного самовизначення. Рівнем готовності до самостійного життя
підлітка за цими критеріями вважалося виділення їм декількох пріоритетних
цінностей (у ситуації неузгодженості цілісної системи цінностей); наявність у
більшій мірі продуктивного спілкування, позитивного сприйняття партнера по
спілкуванню прийняття минулого, уявлення про найближче і далеке майбутнє;
визначеність з професійною сферою, знання місця майбутнього навчання і
вимог до професійних умінь і здібностей; рефлексія своїх дій і вчинків, середня
і висока самооцінка з помірною розбіжністю з рівнем домагань; розуміння
самостійності через цілепокладання, планування, прийняття рішень і
відповідальність за них.
Під час проходження педагогічної практики в Кіровоградському
колегіумі, ми проводили психологічне дослідження з учнями 8-В класу. Ми

19
використали низку методик для визначення рівня самостійності підлітків
протягом навчально-виховного процесу.

Методика №1. Спостереження:

Протягом дослідження проводилися спостереження за навчально-
виховним процесом учнів 8-В класу і за проявами їх самостійності. Критеріями
спостереження були такі фактори навчально-виховного процесу:
 виконання домашніх завдань;
 самостійна робота на уроках;
 підготовка до виховних заходів;
 самостійне створення завдань для уроків та виховних заходів;
 уміння брати на себе відповідальність;
 вияви самостійності в неформальному спілкуванні;
 лідерські риси учнів;
 рівень пізнавального інтересу;
 рівень домагань.
Спостереження мало прихований характер, учні не здогадувались, що
виступають досліджуваними.

Методика №2. Тест «моя самостійність»

Ця методика спрямована на виявлення рівня самостійності учнів в
навчально-виховному процесі.
Учням мали уважно прочитати та відповісти на 10 запитань, а саме:
Твердження:
1.Обираючи гурток чи спортивну секцію, ви вирішували:
А) абсолютно самостійно, слідуючи своїм потягам та інтересам;
Б) беручи до уваги думку своїх батьків і близьких;
В) абсолютно випадково.

20
2.під час вирішення складних завдань, виконання домашнього завдання ви
зазвичай розраховуєте:
А) на свої власні сили;
Б) на допомогу друзів, однокласників, батьків;
В) на випадок, підказку на уроці.
3.Під час розмови з однолітками ви:
А) наполегливо захищаєте свою думку;
Б) прислухаєтеся до думки однолітків;
В) часто змінюєте свою думку.
4.При виникненні труднощів ви вирішуєте:
А) зогляну на свій досвід і знання;
Б) завжди питаєте поради батьків та друзів;
В) іноді питаєте поради батьків та друзів.
5.Якщо вам доручили придбати продукти, ви в змозі зробити самостійний
вибір, що саме купити?
А) звичайно, я тільки так і роблю;
Б) напевно, зможу, але краще спитати батьків;
В) ні, для мене це проблема.
6.Під час розмови з батьками:
А) я завжди захищаю свою думку;
Б) висловлюю свою думку, але і поважаю позицію рідних;
В) зовсім не наважуюсь висловлювати свою думку.
7.Як ви самореалізуєтесь як особистість?
А) повністю слідую своїм бажанням і здібностям;
Б) прислухаюсь і до своїх бажань, і до думки батьків;
В) цілковито покладаюсь на думку батьків.
8.Коли піклуєтеся про своє здоров'я, ви:
А) покладаєтеся на свої відчуття;
Б) довіряєте думці батьків;

21
В) довіряєте лише діагнозу лікаря.
9.Аналізуючи різну інформацію (політичну або економічну), ви звичайно:
А) слідуєте тільки на своїй точці зору;
Б) вірите лише відомим фахівцям в конкретній області;
В) не можете обрати конкретну позицію.
10.Коли плануєте своє майбутнє життя, ви:
А) покладаєтесь тільки на себе і свої сили;
Б) покладаєтесь на допомогу батьків і хороших людей;
В) розраховуєте на щасливий випадок.
Свої результати учні мали фіксувати у бланках. Бали за кожне питання та
суму балів підрахував дослідник.
Твердження 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Відповідь
Бали
Загальна кількість балів
Обробка результатів
Оцініть ваші відповіді за такою шкалою:
- За кожну відповідь "а" по 4 бали;
- За кожну відповідь "б" по 2 бали;
- За кожну відповідь "в" по 0 балів.
Додайте всі отримані бали і порівняйте з запропонованою інтерпретацією.
Інтерпретація результатів
0 - 10 балів. Ви дуже нерішучі. Настільки, що це межує з малодушністю. Може
саме тому вас іноді не поважають? Вам слід проявити більше самостійності.
Звичайно, в розумних межах.
11 - 29 балів. У вас сильний характер, ви непогано справляєтеся із стресами. Ви
надійний друг. Ваша впевненість у собі, у своєму майбутньому цілком

22
обґрунтована. Ви незалежні, але завжди слідуєте думці оточуючих, за це вас
поважають і цінують.
30 - 40 балів. Ви занадто самостійні у всіх стосунках. Ви не тільки не терпите
будь-якого втручання у ваші справи, але і не прислухаєтеся до думки інших
людей. Чи ви впевнені, що завжди будете адекватно оцінювати всі плюси і
мінуси можливих рішень?

Методика №3. Оцінка рівня домагань Ф. Хоппе.

Було виявлено, що рівень самостійності підлітків в навчально-виховному
процесі залежить від рівня домагань, тому в даному дослідженні
використовувалися дані методики на виявлення рівня домагань підлітків.
Об’єктивний тест особистості має на меті вивчення таких особистісних
рис як: самолюбство, рівень домагань, самооцінка,а також адекватність або
неадекватність її формування.
В основі тесту набір завдань, які сприймають як тест на загальну
ерудицію. Перед початком тестування учневі дається наступна інструкція:
«Перед Вами є два ряди карток від 1 до 12 і від 1а до 12а. Кожна картка має
завдання, складність якого зростає відповідно номеру картки. Картки з
однаковими номерами мають завдання ідентичні за складністю. Ви можете по
черзі обирати картку з будь-яким номером і давати відповідь на завдання в
картці. Час вирішення суворо обмежений і фіксується секундоміром».
Дослідник може зменшувати або збільшувати час на виконання завдання
тим самим довільно створювати ситуацію успіху-поразки. Порядок вибору (№
карток) фіксується в протоколі. Виконані завдання відзначають знаком «+»,
невиконані, – знаком «-».
Під час оцінки результатів дослідника цікавить не інтелектуальний рівень
підлітка, а особливості його поведінки залежно від успіху або неуспіху,
наявність або відсутність тенденцій до ускладнення завдання (формування
рівня домагань).

23
Матеріал тесту:
1. Записати три слова на букву М;
2. Записати назви чотирьох тварин на букву Л;
3. Записати назви п'яти міст на букву Л;
4. Записати шість імен на букву А;
5. Записати три назви квітів на букву Г;
6. Записати назви шести тварин на букву К;
7. Записати п'ять назв квітів на букву Г;
8. Записати чотири назви дерев на букву О;
9. Записати назви міст на букву Л;
10. Записати прізвища п'яти письменників на букву С;
11. Записати прізвища чотирьох композиторів на букву С;
12. Записати прізвища семи французьких художників;
1а. Записати три слова на букву Н;
2а. Записати назви чотирьох фруктів на букву А;
За. Записати шість імен на букву Б;
4а. Записати назви шести держав на букву П;
5а. Записати назви п'яти міст на букву К;
6а. Записати двадцять слів на букву С;
7а. Записати які частини світу починаються на букву О;
8а. Записати назви п'ятнадцяти міст на букву М;
9а. Записати назви п'яти фільмів на букву М;
10а. Записати прізвища п'яти відомих кіноакторів на букву Л;
11а. Записати прізвища відомих українських письменників, композиторів,
художників на букву Р;
12а. Записати прізвища п'яти відомих українських художників на букву К.

24
Методика №4. Тест «Рівень домагань».
Учню пропонується подивитися на бланк і припустити скільки хрестиків
він зможе намалювати на ньому за 10 секунд. Це число припустимих хрестиків
треба вказати на бланку в таблиці 1 поряд з рівнем домагань. Потім, за
сигналом експериментатора “почали” почати малювати хрестики в кожному
квадраті, а по сигналу “досить” – припинити малювати. Підрахувати кількість
реально намальованих хрестиків та вказати в таблиці 1 поряд з рівень домагань.
Повторити ці дії 3 рази, записуючи дані в таблиці 2, 3, 4 відповідно.
Розміри таблиць на бланку 10 х 3 см, розміри маленьких квадратиків у
таблицях 1 х 1 см; тривалість перших, других, четвертого дослідів по 10 сек., а
в третьому досліді – 8 сек. для штучного створення ситуації невдачі. Визначити
відсоток рівня домагань.
Отримані результати порівнюються із шкалою запропонованою К.
Шварцладером:
5 і вище балів нереалістично високий
від 3 до 4,99 високий
від 1 до 2, 99 помірний
від –1,49 до 0,99 низький
– 1,5 і нижче нереалістично низький

2.2. Аналіз результатів дослідження з визначення самостійності учнів

підліткового віку в навчально-виховному процесі
Протягом проведення дослідження виявилося, що учні 8-Б класу мають
різні рівні самостійності.
Методика №1. Спостереження.
Протягом проведеного дослідження виявилося, що такі учні як Басуріна
Світлана, Каранський Олег, Криворучко Олександра, Табалова Анастасія краще
готуються до занять, без допомоги вчителя виконують додаткові індивідуальні

25
завдання, виявляють риси самостійності під час підготовки до виховних
заходів, та виявляють лідерські риси від час неформального спілкування. Ці
учні цілковито реалізують свою потребу в самостійності, використовують всі
свої сили для здобуття знань та умінь самостійно.
Амескан Каміла, Гордієнко Стас, Жигальцева Анастасія, Канцер Віктор,
Леонова Єлизавета та Сірик Катерина виявили посередній рівень самостійності
керуючись, загалом, порадами вчителів. Та, вони, в свою чергу, також ретельно
виконують індивідуальні завдання, хоча іноді, з посередньою результативністю.
Під час дослідження ці учні виявили як риси самостійності, так і риси
залежності від слів вчителя та однокласників.
Михайлова Олександра та Непочатов Олег майже зовсім не виявили
ознак самостійності, як у виховному так і в навчальному процесах. Учні рідко
виконують домашні завдання, не зважають на його якість, намагаються
уникали індивідуальних завдань. Їх продуктивна робота неможлива без
примусу вчителя. Ці учні не старанні, у них відсутні лідерські якості як у
формальному, так і неформальному спілкуванні.

Методика №2. Тест «Моя самостійність»

Результати тесту «Моя самостійність» наведені в таблиці №1. Після
обробки результаті проведеної методики, виявилось, що такі учні як Басуріна
Світлана, Каранський Олег, Криворучко Олександра і Табалова Анастасія
отримали високий бал рівня самостійності. Після якісного аналізу результатів
відповідей цих учнів було виявлено, що вони зазвичай обирають відповіді які
вказують на їх самостійність, а саме підкреслюють автономність їх думок,
розраховуючи на свої сили і керуючись своїми поглядами.
Посередній рівень самостійності в навчально-виховному процесі виявили
такі учні: Амескан Каміла, Гордієнко Стас, Жигальцева Анастасія, Канцер
Віктор, Леонова Єлизавета та Сірик Катерина. В своїх твердженнях вони
керуються не тільки власними думками, але й іноді звертають свою увагу на

26
думку інших (батьків, вчителів, однолітків). Самостійність у даних учнів
спостерігається на середньому рівні, так як вони потребують прямого або
прихованого контролю з боку інших, хоча і намагаються, іноді, проявляти
незалежність і діях.
Михайлова Олександра та Непочатов Олег отримали низький показник
рівня самостійності, тим самим показавши потребу в постійному підкоренні
лідеру. В якісному варіанті обробки результатів даної методики можна
побачити що учні в більшості варіантів схильні залежати від думки батьків,
вчителів або однокласників у будь-якій справі, що може свідчити як про
низький рівень їх самостійності так і про низький рівень їх самооцінки, що
потребує більш детального вивчення та коригування.

Таблиця №1. Результати тесту «Моя самостійність»

Нараховані бали Рівень розвитку самостійності

Прізвища учнів
1. Амескан Каміла 16 Середній рівень
2. Басуріна Світлана 26 Високий рівень
3. Гордієнко Стас 16 Середній рівень
4. Жигальцева Анастасія 16 Середній рівень
5. Канцер Віктор 14 Середній рівень
6. Каранський Олег 22 Високий рівень
7. Криворучко Олександра 26 Високий рівень
8. Леонова Єлизавета 18 Середній рівень
9. Михайлова Олександра 8 Низький рівень
10. Непочатов Олег 6 Низький рівень
11. Сірик Катерина 18 Середній рівень

27
12. Табалова Анастасія 24 Високий рівень

Методика №3. Оцінка рівня домагань Ф. Хоппе.

Після проведення психодіагностичної методики було виявлено
результати, які наведені в таблиці № 2.
З отриманих результатів можна побачити, що учні не завжди могли
вирішити подані завдання, однак в даній методиці це не головне, так як
головною метою цієї методики не є вимір загальної ерудиції учнів 8-В класу.
Основним показником даної методики є рівень домагань учнів, в цьому
випадку прагнення дітей відповісти на складніше завдання після неправильної
відповіді на просте запитання.
В цій методиці не враховувалися перехід від неправильних складних
завдань до простих, а лише перехід від простих неправильних до складних; дані
переходи зазначені в останньому стовпчику.
З поданих результатів видно, що рівень домагань учнів залежить від їх
ерудиції. Ми бачимо, що більшість учнів (окрім Жигальцевої Анастасії,
Табалової Анастасії) кожного разу після неправильних відповідей переходили
до складніших завдань, що може визначати їхній стійкий завищений рівень
домагань. Учні ж які рідше обирали складніші завдання після невиконаних
простих проявляють більш адекватніший рівень домагань. Повністю
адекватний рівень домагань можна виявити лише в учениці Сірик Катерини яка
спочатку, по черзі вирішувала прості завдання, а потім перейшла до складних,
за рівень переходів отримала один бал, за перехід від легкого останнього
завдання, яке вона виконала не повністю і перейшла до складних.

28
 В загальному простежуються високі показники рівня домагань в учнів 8-
В класу, що може бути причиною неадекватної самооцінки в бік завищення, або
стійкості пізнавальних інтересів учнів. В будь-якому разі завищений рівень
домагань свідчить про неправильний виховний вплив з боку вчителя, щодо
адекватності рівня домагань і самооцінки учнів досліджуваного класу.
Якщо ж розглядати наступну тенденцію переходу учнів від одного рівня
складності питань до іншого, тобто від складних до простих то можна
побачити, що перехід від складних завдань до простих майже не зберігається, і
тільки після двох-трьох невдач у складних запитаннях учні починають
переходити до простих завдань, а інколи залишаються вирішувати складні
завдання і надалі. Це також свідчить про завищений неадекватний рівень
домагань учнів так як вони не в змозі оцінити свої невдачі. Деякі учні звичайно
швидше орієнтуються на успіх після неуспішності, проте більшість, звичайно,
намагається продовжувати вирішувати складні задачі переоцінюючи свої
можливості або не розуміючи складності цих завдань.

Таблиця №2. Оцінка рівню домагань учнів

Питання ряду + за вибори учнів складних
Питання ряду
Прізвища учнів чисел з буквами завдань після невиконаних
чисел 1-12.
1-12(а). простих (макс. 12).
Амескан Каміла 7+; 5-; 4+; 8-; 4 спроби
Басуріна
8+; 4-; 4+; 8-; 3 спроб
Світлана
Гордієнко Стас 8+; 4-; 5+; 8-; 4 спроби
Жигальцева
7+; 5-; 3+; 9-; 1 спроба
Анастасія
Канцер Віктор 5+; 7-; 2+; 10-; 7 спроб
Каранський 6+; 6-; 3+; 9-; 5 спроб

29
Олег
Криворучко
9+; 3-; 5+; 7-; 2 спроб
Олександра
Леонова
8+; 4-; 3+; 9-; 3 спроб
Єлизавета
Михайлова
7+; 5-; 2+; 10-; 4 спроби
Олександра
Непочатов Олег 8+; 4-; 3+; 9-; 3 спроб
Сірик Катерина 10+; 2-; 7+; 5-; 1 спроб
Табалова
3+; 9-; 0+; 12-; 7спроби
Анастасія

Методика №4. Тест «Рівень домагань».

Після проведення останньої методики були виявлені показники рівня
домагань, результати яких були занесені до таблиці №3
Після аналізу дослідження було виявлено, що такі учні як Амескан
Каміла, Жигальцева Анастасія, Криворучко Олександра, Табалова Анастасія
отримали високі показники рівня домагань, що може служити причиною
подальших звершень в навчальній та позакласній діяльності (у випадку коли
самооцінка адекватна або занижена), або до надмірної вимогливості до
оточуючих (якщо їх самооцінка занадто висока). Однак іноді і у випадку
високої самооцінки у підлітка можна спостерігати тенденцію до розвитку
завдяки високому рівню домагань.
Помірний рівень домагань проявили учні Басуріна Світлана, Гордієнко
Стас, Канцер Віктор, Каранський Олег, Михайлова Олександра та Сірик
Катерина, що свідчить про їх впевненість в своїх силах та розуміння своїх
можливостей, що забезпечує побудову планів на рівні своїх можливостей.

30
 Низький рівень домагань спостерігається в Леонової Єлизавети та
Непочатова Олега. Показник низького рівня домагань є причиною недооцінки
своїх можливостей, а також можливої заниженої самооцінки, однак стійкої
тенденції в методиках виявлено не було.
Ці показники можуть стверджувати про низький рівень самостійності
учнів, так як вони не можуть чітко поставити для себе цілі і завдання своєї
діяльності. Учні прагнуть отримати готові завдання, з детальним планом їх
виконання, що, в свою чергу, підтверджує низький рівень їх самостійності.

Таблиця №3. Результати тесту «Рівень домагань»

Рівень Реальна Коефіцієнт рівня Показник рівня
Прізвище та ім’я
домагань кількість домагань домагань
Амескан Каміла 25 7,4 3,4 Високий
Басуріна
24 12 2,9 Помірний
Світлана
Гордієнко Стас 30 13,6 2,2 Помірний
Жигальцева
21 5,2 4 Високий
Анастасія
Канцер Віктор 19,5 7,8 2,5 Помірний
Каранський Олег 19 10 1,9 Помірний
Криворучко
22,7 7,1 3,2 Високий
Олександра
Леонова
10 11,8 0,85 Низький
Єлизавета
Михайлова
15,6 9,8 1,6 Помірний
Олександра
Непочатов Олег 14 15,6 0,9 Низький

31
Сірик Катерина 17,9 8,9 2 Помірний
Табалова
32,5 7,9 4,1 Високий
Анастасія

2.3. Висновки та рекомендації

Після проведення і аналізу чотирьох методик з визначення
самостійності учнів, ми дійшли висновку, що пізнавальна самостійність
формується лише в процесі активної пізнавальної діяльності школярів, яка
вимагає прояву самостійних зусиль думки, волі, почуттів та дій в умовах
застосування вчителем розвиваючих методів навчання. Пізнавальна
самостійність розвивається в пошуковій діяльності, яка означає процес відбору
учнями потрібних відомих знань і способів виконання завдань та самостійний
пошук з метою отримання нових знань і способів дій.
Отже, пізнавальна самостійність школяра – це результат досконалої
системи навчання, виховання і розвитку учнів, спрямованої на формування
розумової та практичної самостійності, самостійності як якості особистості
дитини.
Розвитку самостійності школярів сприяє поступове збільшення обсягу
самостійних завдань і їх урізноманітнення, застосування творчих робіт у
поєднанні з роботами тренувального характеру.
Важливим засобом розвитку самостійності кожного учня є
диференційоване навчання. Воно забезпечує оптимальні умови для учіння
кожного школяра, базується на врахуванні можливостей і труднощів,
передбачає подачу саме для нього призначеного завдання.
Створення у навчанні умов для розвитку у школярів самостійності є
одним з найважливіших засобів міцного засвоєння учнями основ наук.
Для створення таких умов, рекомендуємо:

32
 обговорювати необхідність рівноваги прав і обов'язків (кількість прав
дорівнює кількості обов'язків);
 зберігати спокій при емоційних спалахах підлітка;
 здійснювати підтримку підлітка;
 аргументувати оцінка, заборони та покарання;
 обговорювати наслідки і результати потенційних дій підлітка;
 зважати на думку підлітка (інакше він не навчиться зважати на вашу);
 не вважати свою позицію на 100% правильною;
 підтримувати підлітка, хвалити (можливо, навіть не зовсім заслужено, для
підвищення впевненості в собі);
 в конфліктах намагатися домовитися мирним шляхом;
 підтримати підлітка в його починаннях, завищувати оцінку його успіхів
(для мотивування його до дії);
 надати йому право брати на себе відповідальність за свої вчинки, за своє
життя;
 мінімізувати контроль;
 бути уважним до прохань, самостійних рішень.

33
 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проблема розвитку самостійності у підлітків в навчально-виховному
процесі виступає досить актуальною на сучасному етапі. Цілі курсової роботи
були досягнуті під час теоретичного та практичного дослідження. Протягом
дослідження було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питань
розвитку самостійності підлітків в навчально-виховному процесі, а також
проведено ряд методик по визначенню рівня самостійності учнів підліткового
віку 8-В класу Кіровоградського колегіуму.
Орієнтація сьогоднішньої школи на гуманізацію процесу навчання та
різнобічний розвиток особистості дитини, віддає перевагу необхідності
гармонійного поєднання власне навчальної діяльності, в рамках якої
формуються базові знання, вміння та навички, з творчою діяльністю, пов'язаної
з розвитком самостійності учнів, їх пізнавальної активності, здатності
самостійно вирішувати нестандартні завдання та ін.
Парадоксальний факт: стати самостійним і бути таким підлітку, і навіть
дорослій людині дуже тяжко. У житті родини, школи, суспільства найчастіше
стикаються дві крайнощі: в одному випадку прагнуть застерегти від проблем,
створюють такі тепличні умови, в яких ініціатива і самостійність не потрібні, в
іншому – від дитини вимагають повної самостійності навіть тоді, коли вона до
цього ще не готова: у результаті одна стратегія провокує апатію,
інфантильність, інша – страх, невпевненість перед новими труднощами. Для
розвитку самостійності потрібні не тільки ситуації підвищеної напруженості,
але й підтримка, ситуації успіху.
Відомо, що самостійність людини формується в процесі її адаптації до
природних та соціальних умов. Особливо цінна вона в таких екстремальних
ситуаціях, коли необхідно приймати самостійні рішення, а не чекати допомоги
ззовні. Щоб не боятися води, треба вміти плавати, а щоб навчитися плавати –
треба зануритися у воду. Ця проста і давно відома істина, мабуть, розкриває
роль самостійної дії в адаптаційних процесах, що потребують зусиль, напруги,

34
подолання труднощів. Прогрес та перевірені на власному досвіді знання
позбавляють у людини стану тривожності, невпевненості, занепокоєння не
тільки в навчально-виховному процесі, але і у стосунках з оточуючими людьми,
предметами, явищами природи. Ось чому необхідно розвивати у школярів
самостійність як особливість діяльності і як рису характеру.

35
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Баєв Б.Ф. Психологія навчання. К., 1994
2. Горностаева, З.Я. Проблема самостоятельной познавательной деятельности//
З.Я. Горностаева. – Открыт. школа. – 1998. – № 2 – С.15–21.
3. Дружинин В.В. Психология эмоций, чувств, воли. - М., 2003.
4. Зимняя, И.А. Основы педагогической психологии/ И.А. Зимняя. – М:
Просвещение. – 1980. – С.39–54.
5. Эльконин, Д. Б. Психологическое развитие в детских возрастах./ Д.Б.
Эльконин. – М.: НПО “Модек”.– 1995. – 416с.
6. Кон, И. С. Психология самостоятельности /И. С. Кон //Педагогика здоровья.
– 1992. - №3. – с. 26-27.
7. Кордунова Н. О. Самостійна робота учнів – засіб розвитку пізнавальної
активності і творчого мислення – Вінниця, 2006.
8. Король Л. М., Максимець С. М. Психологічні особливості розвитку
пізнавальної самостійності сучасних учнів – Житомир, 2003.
9. Король Л. М., Яцюк Н. В. Розвиток самостійності школярів – Житомир, 2001.
10. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.
– 3-е изд. – М, 2000.
11. Пидкасистый П.Й. Самостоятельная познавательная деятельность
школьников в обучении. М., 1980
12. Столяренко, Л. Д. Педагогическая психология: Учебное пособие для студ.
Вузов /Л. Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 544с.

36