МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Психологічні аспекти обдарованості особистості»

Студента (ки) ІІ курсу

денної / заочної форми навчання
спеціальності 053 Психологія
Дацьо Іванни Іванівної

Науковий керівник:
Борщ К.К

Національна шкала____________________

Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____

Члени комісії:
________________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Ужгород – 2023 рік

 2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ……………………………………………………6
1.1. Питання обдарованості у психологічній літературі ……………………….6
1.2. Категорії обдарованості у дітей …………………………………………...11
Висновки до розділу 1…………………………………………………………..18
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ
ДІТЕЙ…………………………………………………………………………….19
2.1. Рекомендації для вчителів та батьків щодо роботи з обдарованими
дітьми…………………………………………………..………………………...19
2.2. Ігри та вправи, спрямовані на розвиток обдарованості…………………..25
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..30
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….33
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….37
 3

ВСТУП

Актуальність теми. Для багатьох дітей, вчителів та батьків

обдарованість залишається загадкою, але найбільш актуальними є практичні
аспекти обдарованості, такі як її прояви в реальному житті, методи
виявлення, розвитку та соціальної реалізації. Сьогодні, дбайливість про
обдарованих дітей становить турботу про майбутній розвиток науки,
культури та соціального життя. Хоча існує погляд, що обдаровані діти не
потребують допомоги та особливого керівництва дорослих, з урахуванням
їхніх особистісних особливостей, такі діти особливо чутливі до оцінки своєї
діяльності, поведінки та мислення. Вони більш сприйнятливі до сенсорних
стимулів та краще розуміють взаємозв'язки та відносини.
Обдаровані діти мають тенденцію до критичного ставлення не лише до
себе, але й до свого оточення. Талановиті діти часто сприймають невербальні
сигнали як вияв неприйняття їх самими [7, с. 36]. Це може призвести до
враження, що така дитина відволікається, постійно реагує на все навколо.
Вони не задовольняються стандартними вимогами «все як у всіх» і мають
складнощі з конформізмом, особливо якщо існуючі норми та правила
суперечать їхнім інтересам і здаються безглуздими.
Обдаровані діти не вважають прийняті стандарти аргументом. Вони
ставлять перед собою високі цілі, які в даний момент можуть бути
недосяжними, що призводить до емоційного стресу та незбалансованості
поведінки. Такі діти часто не виявляють достатньої терпимості до своїх
ровесників, які розвиваються на іншому рівні здібностей. Існують методи
виявлення таких дітей і програми, спрямовані на допомогу їм у розвитку
своїх здібностей [5, с. 42]. Проте, проблема діагностики та розвитку високо
обдарованих та талановитих дітей на всіх етапах навчання, проблема їхнього
розуміння своєї обдарованості та особистої відповідальності за творчу
 4

самореалізацію, а також проблема забезпечення їх навчання та всебічного

розвитку залишаються актуальними.
Стан дослідження проблеми. Про обдарованість дітей досліджували
як зарубіжні, так і вітчизняні психологи. Американські психологи, такі як
Дж. Гілфорд, П. Торренс, Ф. Баррон, К. Тейлор, провели відомі дослідження
в галузі психології творчої обдарованості. На основі ідей Дж. Керрола і Б.
Блума були розроблені методики навчання обдарованих дітей. Ж. Брюно
займався вивченням особливо обдарованих дітей («Обдаровані діти:
психолого-педагогічні дослідження й практика»).
Питання психологічних аспектів обдарованості особистості
досліджували в своїх роботах такі вчені, як: О. Азаркіна [1], О. П. Бевз [4],
Д. Бурковська [6], Я. Василькевич [7], О. Д. Вєтрова [8], Л. О. Вовчик-
Блакитна [10], Л. С. Григорова [12], О. П. Демченко [14], М. Кабанець [16],
Н. Казакова [17], С. В. Кириченко [19], В. О. Моляко [26], Ю. В. Паненкова
[30], О. Попович [32] та ін.
Актуальність даної теми полягає в розвитку роботи з обдарованими
дітьми, що передбачає вирішення низки завдань, зокрема: сприяння розвитку
кожної особистості, виявлення обдарованості дітей та максимальна
підтримка їхнього розвитку. Враховуючи, що обдаровані діти є майбутнім
сім'ї та держави, ця тема є надзвичайно важливою.
Мета роботи ‒ обґрунтувати форми та методи роботи з обдарованими
дітьми, які спрямовані на їх комплексний розвиток, вивчити психологічні
прояви обдарованості у дітей.
Завданнями курсової роботи є:
1. зробити теоретичний аналіз проблеми обдарованості;
2. розкрити в повному обсязі поняття обдарованості;
3. підібрати рекомендації психологам, викладачам, батькам щодо
роботи з даною категорією дітей;
4. навести приклади ігор та вправ, спрямованих на розвиток
обдарованості.
 5

Об’єктом дослідження є обдарованість дитини.

Предметом дослідження є психологічний супровід обдарованої
дитини.
Гіпотеза дослідження: відповідно обрана форма та застосовані методи
роботи з обдарованими дітьми визначають їхній успіх, здатність до творчого
мислення, самореалізацію та досягнення високих результатів.
Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань було
використано комплекс методів: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація,
порівняння для розкриття сутності та визначення базових понять
досліджуваної проблеми, структурування.
Теоретичне значення результатів дослідження: дослідження
допоможе краще розуміти характеристики обдарованих дітей, їх потреби,
можливості та особливості розвитку.
Практичне значення результатів дослідження. Результати
дослідження нададуть практичним працівникам, вчителям та батькам знання
про різні форми і методи роботи з обдарованими дітьми. Це дозволить їм
знаходити оптимальні підходи до навчання, стимулювання і розвитку
обдарованих дітей з урахуванням їх потреб і особливостей.
Апробація результатів дослідження.
Публікації.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі
вступу, двох розділів (одного теоретичного й одного практичного), висновків
до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел
(_найменувань).
 6

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ

1.1. Питання обдарованості у психологічній літературі

У суспільній свідомості з давніх часів склалася уява про обдарованість.

При цьому під обдарованою особою розуміли ту, хто володів незвичайними
здібностями та здатністю до досягнень, міг знайти непередбачувані рішення
в складних ситуаціях, створювати щось нове та легко освоювати нові знання,
здійснювати те, що для інших було недосяжним.
Інтерес до проблеми обдарованості в різні епохи розвитку людської
цивілізації проявлявся неоднаково. Аналіз історичних, педагогічних та
філософських джерел, а також творів видатних педагогів дозволяє
прослідкувати тенденції в розумінні та вивченні цієї проблеми, які залежали
від рівня економічного та соціального розвитку суспільства, рівня наукових
знань та загального рівня розвитку людства [13, с. 2].
У суспільній свідомості поява уявлень про обдарованість має давні
коріння. Дослідження проведені групою вчених, таких як Дж. Гілфорд, П.
Торренс, Ф. Баррон, К. Тейлор та інші, привели до нових відкриттів у
психології творчої обдарованості і сприяли поєднанню теоретичних розвідок
з практичними роботами для розробки нових навчальних програм у галузі
індивідуалізованого навчання.
Починаючи з 70-х років, психологія індивідуальних розходжень стала
практичною наукою. Дослідження активно перейшли у сферу освіти. В кінці
70-х ‒ на початку 80-х років розвивається нове прикладне напрямок
психології ‒ психологія талановитих, яка вивчає причини затримок у
розвитку талантів у дитинстві та методи надання психологічної підтримки
дітям, які не дотримуються успіху в навчанні [26, с. 3].
 7

Роботи Дж. Гілфорда розкрили, що багато обдарованих дітей

досягають кінця шкільної освіти, переживаючи важкі стани депресії, оскільки
вони змушені маскувати свою обдарованість перед своїми ровесниками та
дорослими. Обдаровані діти стикаються з «дискримінацією» у школі через
відсутність індивідуального навчання, орієнтацію школи на середнього учня
та надмірну уніфікацію програм [21, с. 208].
На початку 80-х років було реалізовано масштабний міжнародний
проект, спрямований на розвиток можливостей високо обдарованих дітей у
прогнозуванні майбутнього, управлінні ситуаціями ризику та пошуку
вихідних шляхів з таких ситуацій.
Подальший розвиток досліджень та діагностики обдарованості був
ґрунтований на інтегрованому розумінні пізнавальних процесів та їх
розвитку. Когнітивні методики діагностики та методики інтелектуального
розвитку стали предметом спеціального теоретичного та експериментального
аналізу в 20-х і на початку 30-х років у нашій країні. Особлива увага
приділялася розробці та впровадженню методів діагностики. Велику
популярність здобула система діагностики інтелектуального потенціалу
дітей, розроблена А. Біне. Він успішно втілив принцип розвитку у дуже
простій та зрозумілій характеристиці ‒ інтелектуальному коефіцієнті (ІQ)
[15, с. 63-64].
За час існування незалежної української держави ситуація щодо
вивчення дитячої обдарованості відчутно змінилася. Одним із провідних
завдань реформування системи освіти стало формування нової генерації
національної еліти [30, с. 37].
Під керівництвом академіка В.О. Моляка та його співробітників, таких
як О.І. Кульчицька, М.А. Гнатко, О.Л. Музика та інших, в Україні було
створено власну наукову школу, яка займається дослідженням проблеми
обдарованості та розвитком творчого потенціалу особистості.
Сучасні умови призводять до зростання інтересу до виховання та
навчання обдарованих дітей. Тому робота з творчо обдарованими
 8

особистостями, з дітьми, які відрізняються високим рівнем розумового

розвитку, стає пріоритетним напрямом для інноваційних навчальних
закладів, таких як ліцеї, гімназії і т.д.
О. П. Бевз зазначає, що проблема обдарованості знаходиться в центрі
уваги психологів та педагогів протягом тривалого часу. Тому науково-
педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема виявлення та розвиток
здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних основ
ефективної системи державної підтримки талановитої молоді, а також
покращення підготовки вчителів для досягнення поставлених завдань, має
велике значення [4, с. 99].
Протягом років незалежної української держави відбулися суттєві
зміни в історії досліджень та практики навчання обдарованих дітей у нашій
країні, які відповідали соціальним потребам суспільства та рівню розвитку
психологічної науки. Вже на початку століття були спроби оцінити рівні
обдарованості на основі діагностики пізнавальних процесів та оцінки їх
рівня.
Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду показує, наскільки в
кожній країні потрібна радикальна перебудова системи навчання, що
дозволить обдарованій дитині вільно розкривати свої особливості та
розвиватися відповідно до її природженого дару як унікальної особистості.
Протягом різних часів поняття «здібності», «обдарованість»,
«талановитість», «геніальність» мали різні семантичні відтінки. Навіть самі
терміни, які використовуються сьогодні, виникли у різні періоди і в різних
культурах їх розуміли по-різному [39, с. 67; 34, с. 108; 32, с. 22].
Протягом існування незалежної Української держави відбулися значні
зміни в уявленні про обдарованість. Під обдарованістю тепер розуміють
системну характеристику психіки, яка розвивається протягом життя і
визначає здатності людини до досягнень на високому рівні в одній або
кількох сферах діяльності порівняно з іншими. Обдарованість складається з
 9

різних структурних компонентів, які проявляються на різних етапах

індивідуального розвитку. До цих компонентів відносяться:
1. Пізнавальна мотивація, яка виявляється вже в ранньому дитинстві і має
домінуючу роль.
2. Дослідницька творча активність, яка проявляється у винайденні нового,
в постановці й розв'язанні проблем.
3. Здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі
інтелектуальні, естетичні, моральні оцінки [17, с. 14].
В розвитку обдарованих дітей можна виділити дві полярні групи: одна
‒ це діти з гармонійним розвитком різних аспектів психіки, включаючи
пізнавальні, емоційні, регуляторні, психомоторні та особистісні аспекти;
друга група (переважно особливо обдаровані діти) ‒ це діти, у яких
психічний розвиток характеризується дисбалансом або дисгармонією у рівні
сформованості цих аспектів [35, с. 77].
В. О. Моляко вказує, що згідно з особливостями прояву обдарованості,
можна виділити три групи дітей, які можна назвати наступним чином (рис.
1.1).

Група «епізодичної» обдарованості ‒ це випадкове виявлення та

неусвідомлена здатність виконувати певну діяльність краще,
ніж інші.

Група «ситуативної» обдарованості ‒ це психічний стан, коли

відбувається одночасне «спалахове» проявлення творчого
акту у пізнавальній, емоційній та поведінковій сферах
особистості.

Група «стабільної» обдарованості ‒ це обдарованість, яка є

постійною якістю особистості і пронизує всю її
життєдіяльність.

Рис. 1.1. Групи дітей з особливостями прояву обдарованості [26, с. 4]

 10

Обдарована дитина, за твердженням М. Кабанця, ‒ це дитина, яка

виділяється серед своїх однолітків яскраво вираженими успіхами у
досягненні результатів на якісно вищому рівні, що перевершує певний
умовний «середній» рівень. Важливо зауважити, що це не стосується
окремих випадкових успіхів, але систематичності, яка характерна для певної
діяльності цієї дитини [16, с. 154].
За словами О. Азаркіної, обдаровані діти проявляють високу
допитливість та активність у проведенні досліджень. Вони вміють виявляти
причинно-наслідкові зв'язки та робити висновки, особливо зацікавлені у
створенні альтернативних моделей та систем. Зазвичай такі діти мають
відмінну пам'ять і рано володіють мовою та абстрактним мисленням [1, с.
69].
Для педагогів «нестандартний» учень також створює суперечливі
почуття. З одного боку, вчителі розуміють, що така дитина потребує
спеціального та складного підходу, індивідуальної роботи. Однак, з іншого
боку, у них не завжди є достатньо часу, щоб присвятити окрему увагу
найбільш здібним дітям, оскільки вони зайняті передачею знань учням
середнього та нижчого рівня. У такій ситуації важко не лише надати належну
увагу нестандартній дитині, а й оцінити її, змиритися з незвичним
сприйняттям, активністю та поведінкою [8, с. 414-415].
Отже, проблема обдарованості є актуальною і досліджується в
психологічній літературі. Існує багато досліджень, присвячених вивченню
обдарованості у дітей.
Обдаровані діти відрізняються від своїх однолітків високою
допитливістю, дослідницькою активністю та здатністю до створення
альтернативних моделей і систем. Вони швидко оволодівають мовою та
абстрактним мисленням.
В існуючій системі освіти обдаровані діти часто потребують
спеціального підходу та індивідуальної роботи з педагогами. Проте, з нестачі
 11

часу та ресурсів вчителі не завжди можуть задовольнити потреби найбільш

здібних учнів.

1.2. Категорії обдарованості у дітей

Обдаровані діти виявляють значну різницю між собою. Вони завжди

проявляють уважність, зосередженість та готовність до напруженої праці, яка
перетворюється на працьовитість і потребу в безперервному працювати. Їх
мислення характеризується високою оперативністю та продуктивністю [10, с.
5].
Т. О. Спірткова підкреслює, що сфера їх пізнавальних інтересів не
обмежується однією проблемою, а постійно розширюється, що стимулює їх
розумову активність [37, с. 506].
Кожна обдарована дитина є унікальною особистістю, яка потребує
особливого підходу. Ознаки обдарованості визначаються тими
особливостями, які проявляються у реальній діяльності дитини і можуть бути
оцінені через спостереження за її діями. О. О. Загребельна класифікує ознаки
обдарованості залежно від вікових категорій.
1) Вік від 1 до 3 років (раннє дитинство): постійна цікавість, безмежні
запитання, здатність спостерігати за кількома подіями одночасно, багатий
словниковий запас, розвинене мовлення і використання складних слів.
Висока концентрація уваги, наполегливість у досягненні цілей, здібності до
малювання, музики, лічби, поривчастість, винахідливість і багатий
фантазійний світ.
2) Вік від 4 до 7 років (дошкільний період): виняткова пам'ять,
інтуїтивні відкриття, яскрава увага, нечіткість розмежування між реальністю
та фантазією, збільшені страхи, центризм, висока моторна координація,
бажання бути в компанії дорослих і старших дітей. Схильність до активного
дослідження світу навколо, гостра реакція на несправедливість.
 12

3) Вік від 8 до 17 років (шкільний період): досягнення успіху в багатьох

справах, високі оцінки, потреба в колекціонуванні, розвинене почуття
гумору, швидке оперативне запам'ятовування. Володіння навичками
логічного мислення, нахиленість до творчого виконання завдань,
оригінальність у словесних висловленнях, чітке уявлення про свою
майбутню діяльність.
4) Дорослий вік (після 18 років): легкість засвоєння нових ідей, уміння
комбінувати знання в оригінальний спосіб. Високорозвинуті навички
спілкування, відкритість, дружелюбність, ціннування гумору. Виявлення
своїх почуттів і емоцій, енергійність, схильність до ризику, вподобання
складних завдань, незалежність у судженнях і поведінці [15, с. 64-66].
Проблема розуміння різних типів обдарованості досліджувалася в
роботах різних вчених, таких як Н.С. Лейтес, Е. Мейман, В. Штерн, П.
Торренс, І. Торндайк та інших. За однією з класифікацій виділяються
наступні типи обдарованості.
1. Художня обдарованість: цей тип обдарованості розвивається та
підтримується в спеціалізованих школах, гуртках та студіях. Він
включає в себе високі досягнення в художній творчості та виконавській
майстерності в музиці, живопису, скульптурі та акторському мистецтві.
Проблемою є невизнання цих здібностей у загальноосвітніх школах.
2. Загальна інтелектуальна та академічна обдарованість: головна
особливість цього типу обдарованості полягає у швидкому засвоєнні
основних концепцій, легкості у запам'ятовуванні та зберіганні
інформації. Академічна обдарованість, яка проявляється у високих
досягненнях у певних навчальних предметах, має трохи інший
характер і є більш вибірковою.
3. Творча обдарованість: виникають дебати щодо необхідності виділення
цього типу обдарованості. Деякі експерти вважають, що творчість і
креативність є невід'ємною частиною всіх типів обдарованості, які не
можуть бути розглянуті окремо від творчого компонента. Інші
 13

дослідники вважають, що творча обдарованість має правомірне

існування як окремий та самостійний вид.
4. Соціальна обдарованість: Соціальна обдарованість визначається як
особлива здатність установлювати зрілі та конструктивні взаємини з
іншими людьми. У цьому контексті виділяються такі складові
соціальної обдарованості, як соціальна сприйнятливість, прояв
просоціальної поведінки, моральні судження, організаційні навички та
інші [34, с. 109-110].
Різні типи обдарованості, що були перераховані, проявляються по-
різному і зазнають специфічних перешкод у своєму розвитку, залежно від
індивідуальних особливостей та оточення, в якому знаходиться дитина [33, с.
49].
Згідно з Я. Василькевичем, загальна (розумова) обдарованість може
бути умовно розділена на два види, залежно від типу завдань: пізнавальна
(інтелектуальна), яка виявляється у здатності дитини розв'язувати розумові
завдання, і творча, яка проявляється у здатності дитини уявляти й
створювати. Дослідження показали, що високий рівень загальної (розумової)
обдарованості характеризується наявністю і інтелектуальної, і творчої
обдарованості, причому кожна з них може виявлятися у дитини в різній мірі
[7, с. 35-36].
Поряд з загальною обдарованістю існує спеціальна обдарованість, коли
людина має видатні здібності у конкретній сфері діяльності, такі як музика,
мистецтво, рухові навички майже не виявляються в інших сферах. Цей вид
обдарованості є дуже рідкісним у природі, але йому приділяється постійна
увага практиків, оскільки саме спеціальні здібності мають вирішальне
значення для загального розвитку людини.
Автори «Робочої концепції обдарованості» пропонують розглядати
дитячу обдарованість з іншого аспекту ‒ відповідно до того, наскільки вона
проявляється у дитини в даний момент. Обдарованість, яка проявляється
явно і очевидно у діяльності дитини, називається явною, тоді як
 14

обдарованість, яка є прихованою і неочевидною, називається прихованою

обдарованістю [27, с. 58].
Існує також інша класифікація ‒ актуальна та потенційна
обдарованість. Обдарованість, яка виявляється і помічається психологами,
педагогами та батьками, називається актуальною, а діти з цим видом
обдарованості вважаються талановитими. Потенційна обдарованість, з своєю
психічною потенцією для досягнень, але поки ще не реалізована через
функціональні обмеження, також враховується.
Залежно від часу прояву розрізняють ранню і пізню обдарованість [18,
с. 40-41].
За часом свого прояву розрізняють ранню та пізню обдарованість.
Численні приклади відомих особистостей, які проявили свої видатні
здібності в ранньому дитинстві: А.Моцарт, Г.В. Лейбніц, В. Гюго, І.І.
Мечников та інші. Не менш часто люди, що не проявили себе в дитячі роки,
досягали успіхів у зрілому віці. Це Н. Коперник, І.А. Крилов, Аксаков і т.д.
Отже, існування актуальної і потенційної, явної і прихованої, ранньої і
пізньої обдарованості підтверджує складність і важливість завдання
передбачення розвитку.
О. Попович наголошує, що обдарованість не тільки властивість розуму
людини, але і виражається через особистість [32, с. 23]. Розуміння
індивідуальної унікальності обдарованої дитини дає змогу розуміти її творчі
та інтелектуальні здібності. Поняття «дитяча обдарованість», за словами
Д. П. Красносілецького, є еквівалентом «потенціалу особистості» [21, с. 210].
І можна говорити про визначення рівня обдарованості та ступеня розвитку
цього потенціалу для кожної дитини.
Видатний експерт у галузі дитячої обдарованості О. П. Бевз виділяє три
категорії дітей, які в педагогічній практиці вважаються обдарованими: діти з
високим рівнем інтелекту (IQ), діти, що досягли видатних успіхів у будь-якій
сфері діяльності (з ранньою розумовою спеціалізацією) і діти з високою
креативністю [4, с. 99-100].
 15

У своїй роботі О. В. Артемова замінює категорію високої креативності

на групу учнів, які досягають хороших академічних результатів, і називає цей
вид обдарованості «академічна обдарованість» [3, с. 19].
Згідно з дослідженнями Л. С. Григорової в галузі психології інтелекту,
існує шість категорій обдарованих дітей: розумні, відмінні учні, креативні,
компетентні, талановиті і мудрі [12, с. 23].
О. П. Демченко, виходячи з попередніх досліджень обдарованості,
виділяє характеристики загальної розумової обдарованості, такі як:
надзвичайно ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості,
швидкість і точність виконання розумових операцій, стійкість уваги і
оперативна пам'ять, розвинене логічне мислення, багатство активного
словника та оригінальність [14, с. 75].
Обдаровані дошкільники читають вивіски, заголовки і навіть книги,
розв'язують математичні задачі, встановлюють зв'язки між різними явищами,
добре запам'ятовують факти і події, цікавляться соціальними і моральними
питаннями. Однією з особливостей інтелектуально обдарованих дітей є
двобічність свідомості, коли вони спрямовують увагу як на завдання, яке
вирішують, так і на самого себе ‒ на те, як їх власна психіка справляється з
цим завданням [3, с. 20].
Дослідження свідчать про тісний зв'язок між розвитком мовленнєво-
мисленнєвої діяльності малюка в перших роках життя та руховою
активністю. Якщо дитина починає ходити рано, то вона більш активно
досліджує навколишнє середовище, що сприяє ранньому розвитку мови та
інтелекту. Однак відзначається, що багато обдарованих дітей не починають
говорити рано, але з часом вони проявляють вражаючі мовні здібності. Також
важливою ознакою є наявність творчого потенціалу в інтелекті обдарованої
дитини. Зовнішні прояви творчості у них можуть бути різноманітними.
Психологічні дослідження підтверджують, що у творчо обдарованої
дитини переважає пізнавальна мотивація, яка проявляється у формі
дослідницької та пошукової активності. Вони проявляють більшу чутливість
 16

до нового, виявляють новизну в звичайних ситуаціях та виявляють

захопленість різними видами діяльності, такими як музика, малювання,
читання, рахунок та інше [22, с. 75].
Отже, серед особливостей розвитку пізнавальної сфери можна виділити
наступні:
1) Цікавість-допитливість-пізнавальна потреба. Обдаровані діти
проявляють більшу зацікавленість у пізнанні порівняно зі своїми
ровесниками. Вони не приймають обмежень у своїх дослідженнях, і ця
властивість, виявившись досить рано, залишається важливою відмінною
рисою на всіх етапах їхнього розвитку.
2) Надчутливість до проблем. Обдаровані діти мають здатність бачити
проблему там, де інші не помічають ніяких труднощів. Ще Платон
зауважував, що пізнання починається з захоплення звичайних речей.
3) Схильність до завдань дивергентного типу. Це означає, що вони
здатні розуміти найрізноманітніші завдання, які мають різноманітну
предметну спрямованість. Ці завдання характеризуються наявністю безлічі
правильних відповідей:
̶ оригінальність мислення ‒ здатність представляти нові, неочікувані
ідеї, які відрізняються від загальноприйнятих, а також творчо
розвивати існуючі. Оригінальність виявляється не лише у мисленні,
але й у спілкуванні, поведінці обдарованої дитини і у всіх сферах її
діяльності;
̶ гнучкість мислення ‒ здатність швидко і легко знаходити нові
стратегії розв'язання проблем, створювати асоціативні зв'язки і
переходити від явищ одного класу до інших, нерідко далеких за
змістом. Високий рівень гнучкості мислення є рідкісним явищем,
тому його наявність свідчить про винятковість обдарованих дітей;
̶ легкість генерування ідей («продуктивність мислення») ‒ це дуже
близьке поняття до гнучкості мислення, але воно охоплює трохи
інший аспект обдарованості;
 17

̶ легкість асоціювання ‒ здатність створювати узагальнені стратегії на

основі виявлення прихованих зв'язків і відношень. Обдарована дитина
може більш продуктивно сприймати зв'язки і відношення між
явищами, предметами, подіями і навіть концепціями, нерідко вони
можуть мати нетрадиційний характер [18, с. 66-68].
Додатково, вченими були відзначені такі характеристики у
пізнавальній сфері, як прогнозування, оцінка, висока концентрація уваги,
виняткова пам'ять, стійкість, широкий спектр інтересів і схильностей.
У психосоціальному розвитку спостерігаються наступні особливості:
егоцентризм, підвищена вразливість емоційної системи, схильність до
лідерства, конкурентоспроможність, прагнення до самореалізації,
перфекціонізм, соціальна автономія та виразне почуття гумору.
Самореалізація, згідно з К. Гольстейном і К. Роджерсом, є головним
мотивом творчості, оскільки вона втілює бажання розкрити внутрішній
потенціал людини.
Зародження цього прагнення проявляється ще у дитинстві і має бути
підтримане та розвиване. Егоцентризм, як одна з характеристик особистості,
найбільш яскраво виявляється в сфері пізнавання. Необхідно розуміти, що ця
особливість не є негативною, оскільки з часом вона подолюється і
змінюється [24, с. 107].
Таким чином, ознаки обдарованості ‒ це особливості дитини, які
виділяють його та піднімають його над загальним рівнем. Це, передусім,
вища схильність до засвоєння, творчі прояви та незвичайні досягнення у
певних сферах діяльності. Ці прояви ґрунтуються не лише на сприятливих
внутрішніх передумовах розвитку, але й на зовнішніх факторах, які
впливають на розвиток певних здібностей у дитини.
 18

Висновки до розділу 1

Чіткого поняття обдарованості у літературі немає, втім воно

визначається на основі конкретних параметрів або проявів.
На наш погляд, обдарованість головним чином характеризується
трьома взаємозалежними аспектами: розвиток пізнання, психологічний
розвиток і фізичні характеристики.
Варто вказати, що категорії обдарованості у дітей різноманітні і
включають різні аспекти психологічного розвитку, такі як інтелектуальні
здібності, творчість, соціальні навички і т.д. Розуміння та врахування цих
категорій є важливим для ефективної індивідуалізації підходів до навчання
та розвитку обдарованих дітей, сприяючи їхньому повноцінному виростанню
та реалізації потенціалу.
 19

РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

2.1. Рекомендації для вчителів та батьків щодо роботи з

обдарованими дітьми

Розуміння і підтримка обдарованих дітей є важливим аспектом їхнього

розвитку. Вчителі та батьки повинні розуміти особливості цих дітей, їхні
потреби та вимоги. Створення стимулюючого середовища з викликами є
важливим для розвитку обдарованості. Завдання повинні відповідати рівню
їхніх здібностей і сприяти критичному мисленню та творчості [5, с. 44].
Відмітимо також, що диференційований підхід до навчання допомагає
задовольнити потреби кожної обдарованої дитини і розвивати їхні унікальні
здібності. Розширення знань та поглиблене вивчення допомагають
обдарованим дітям розвивати свої інтереси та потенціал у певних
предметних областях.
Співпраця між вчителями, батьками та фахівцями є важливою для
успішного навчання та розвитку обдарованих дітей. Обмін досвідом і
підтримка забезпечують найкращі умови для їхнього зростання [22, с. 78].
Розуміння емоційного стану обдарованих дітей та надання підтримки
управління емоціями є важливими аспектами роботи з ними.
Нижче наведемо перелік усіх необхідних рекомендацій вчителям,
батькам для роботи з обдарованими дітьми.
Рекомендації педагогам щодо роботи з обдарованими дітьми:
̶ Розуміння особливостей обдарованих дітей: ознайомтесь з
характеристиками та особливостями обдарованості, щоб краще
розуміти потреби цих дітей. Вивчайте методики і стратегії розвитку
обдарованості, щоб знайти ефективні підходи до їхнього навчання.
̶ Диференційований підхід: надайте обдарованим дітям завдання та
проекти, що відповідають їхнім здібностям та рівню розвитку.
 20

Надайте можливість глибше досліджувати предмети, що їх

цікавлять, та розвивайте їхні індивідуальні таланти.
̶ Стимулююче навчальне середовище: створюйте середовище, що
спонукає до творчості, критичного мислення та самостійності.
Забезпечуйте доступ до додаткових ресурсів, літератури,
інтерактивних матеріалів та технологій, що сприяють розвитку
обдарованих дітей.
̶ Розширення знань та поглиблене вивчення: дайте можливість
обдарованим дітям поглиблювати свої знання у предметах, які їх
цікавлять. Стимулюйте їх до самоосвіти, дослідження та творчої
діяльності.
̶ Співпраця з батьками: підтримуйте активну співпрацю з батьками
обдарованих дітей. Обмінюйтесь інформацією про їхні успіхи,
потреби та розвиток. Залучайте батьків до навчального процесу та
діалогу щодо стратегій розвитку обдарованості.
̶ Розвиток міжособистісних навичок: допомагайте обдарованим дітям
розуміти важливість співпраці з іншими людьми та розвивайте
навички ефективної комунікації. Застосовуйте різноманітні методи і
вправи, що сприяють розвитку соціальних навичок, такі як рольові
ігри, спільні проекти та дискусії.
̶ Стимулюйте творчість та самовираження: підтримуйте творчий
потенціал обдарованих дітей, надайте їм можливість розвивати свої
таланти і виявляти свою унікальність. Стимулюйте їх до творчого
мислення, вільного самовираження та експериментування.
̶ Підтримуйте самостійне навчання: вчителі повинні навчити
обдарованих дітей навичкам самостійного навчання. Надайте їм
інструменти та стратегії самоорганізації, самостійного дослідження і
пошуку інформації.
̶ Працюйте з індивідуальними потребами: враховуйте індивідуальні
потреби кожної обдарованої дитини. Створюйте індивідуальні
 21

навчальні плани, деякі спеціалізовані завдання або проекти, що

відповідають їхнім інтересам і здібностям.
̶ Надайте підтримку та визнання: визнавайте досягнення та зусилля
обдарованих дітей. Надайте їм позитивне підкріплення, похвалу та
підтримку, що стимулює їхній розвиток і самоствердження [25, с. 60-
63] (Додаток Б).
Методичні рекомендації з проблеми «Робота з обдарованими учнями в
контексті підготовки до олімпіади»
Підготовка учнів до олімпіад безпосередньо залежить від наявності
вчителів у навчальному закладі, які готові та здатні взяти на себе
відповідальність за роботу з обдарованими учнями. Творчість вчителя
відіграє особливу роль у педагогічній діяльності, оскільки лише
неформальний, творчий підхід до своїх обов'язків може привести до
позитивних результатів [9, с. 59].
Основні складові готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями
можуть бути такими:
1) Підтримка постійного професійного розвитку та інформаційного рівня
у роботі з обдарованими учнями (участь у курсах, семінарах,
конференціях і т.д.).
2) Володіння методиками роботи з обдарованими учнями, включаючи
індивідуальну роботу, групові проекти та інше.
3) Розуміння психологічних аспектів роботи з обдарованими учнями [17,
с. 15].
Робота вчителя з обдарованими учнями повинна бути системною,
неперервною та спланованою на перспективу, а не хаотичною та
епізодичною.
Період перед олімпіадою: Цей період починається на початку
навчального року і включає роботу як у навчальних закладах, так і у
позашкільних формах (гуртки, групові заняття тощо).
Підготовка включає наступні етапи:
 22

1. Вирівнювальні підготовчі заняття, які передбачають повторення

задач минулого олімпіадного сезону та введення нових учасників до групи
олімпіадників. Ця робота може включати як індивідуальні, так і
диференційовані форми навчання, а також роботу в групах.
2. Розв'язування завдань І та ІІ етапів попередніх олімпіад.
3. Проведення занять у формі «міні-олімпіад» для поступового
психологічного налаштування учнів.
І Етап Шкільних олімпіад: На цьому етапі олімпіади проводяться в
навчальних закладах вчителями. Особливості проведення включають:
1. Участь всіх бажаючих.
2. Підбір завдань здійснюється з диференціацією, включаючи
завдання трьох рівнів:
̶ Нескладні завдання репродуктивного характеру, доступні для
більшості учасників.
̶ Завдання, які вимагають творчого підходу до розв'язання.
̶ Завдання, які відповідають рівню ІІ (ІІІ) етапу олімпіади.
3. Умови проведення олімпіади максимально відповідають умовам
наступного етапу олімпіади.
Завдання, які пропонуються на шкільній олімпіаді, враховують
матеріал, який був вивчений на момент проведення. Однак, складність цих
завдань має олімпіадний характер, вимагаючи від учнів логічного мислення
та застосування навчального матеріалу до більш складних завдань.
ІІ Етап Районних олімпіад: На цьому етапі олімпіади проводяться
районні змагання. Для забезпечення максимально однакових підготовчих
умов для учасників ІІ етапу, включаючи й вчителів, рекомендується провести
такі заходи:
1. Семінари-практикуми для вчителів, що спрямовані на
ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІ етапу та рівнем складності
завдань.
 23

2. Заочна олімпіада, що складається з декількох етапів та

передбачає ознайомлення учнів з авторськими розв'язками запропонованих
завдань.
ІІІ Етап Обласних олімпіад: На цьому етапі олімпіади відбуваються
обласні змагання. Цьому етапу можуть передувати такі заходи:
1. Семінари-практикуми для вчителів-тренерів районних та міських
команд, що спрямовані на ознайомлення з вимогами виконання завдань ІІІ
етапу та рівнем складності завдань.
2. Участь вчителів у курсах з розв'язування задач олімпіадного
рівня.
Рекомендується в роботі з обдарованими учнями:
̶ застосовувати проблемний метод у навчанні;
̶ проводити самостійні роботи творчого характеру;
̶ застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;
̶ впроваджувати розвивальні творчі ігри;
̶ розв'язувати творчі завдання.
Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток
творчих здібностей учнів:
̶ це підготовка і участь школярів в олімпіадах з інформатики;
̶ дослідницька робота в МАН;
̶ участь у гуртках, факультативах;
̶ участь в інтелектуальних іграх;
̶ робота над проектом;
̶ участь у науково-практичних конференціях;
̶ участь в Інтернет-олімпіадах [18, с. 39-42].
Робота з обдарованими дітьми в сім'ї базується на декількох
принципах, які варто дотримуватись (рис. 2.1).
Рекомендації батькам обдарованих дітей:
 24

1. Розуміння і прийняття: ставтеся з розумінням до особливих потреб і

особливостей вашої обдарованої дитини. Приймайте її такою, якою
вона є, і підтримуйте її унікальні таланти і здібності.
2. Стимулювання і зацікавлення: забезпечуйте середовище, яке стимулює
і зацікавлює вашу дитину. Надавайте доступ до різноманітних
навчальних матеріалів, книг, іграшок і можливостей для розвитку її
інтересів.

П ід т р и м к а і в и з н а н н я : В и я в л я й т е з а ц ік а в л е н іс т ь т а п ід т р и м к у щ о д о т а л а н т ів і
з д іб н о с т е й с в о є ї д и т и н и . В и з н а в а й т е її д о с я г н е н н я і п ід к р іп л ю й т е п о з и т и в н і
зуси лля

І н д и в ід у а л із а ц ія : Р о з у м ій т е у н ік а л ь н іс т ь в а ш о ї д и т и н и т а її о с о б л и в і
п о т р е б и . С т в о р ю й т е ін д и в ід у а л ь н і н а в ч а л ь н і п л а н и т а п ід х о д и , я к і
в р а х о в у ю т ь її п о т р е б и , ін т е р е с и і т е м п н а в ч а н н я .

Р о з в и т о к с а м о с т ій н о с т і: С п р и я й т е р о з в и т к у с а м о с т ій н о с т і т а
с а м о о р г а н із а ц ії у в а ш о ї д и т и н и . Д а в а й т е їй м о ж л и в іс т ь п р и й м а т и
в л а с н і р іш е н н я , в и р іш у в а т и п р о б л е м и і с а м о с т ій н о р о з в и в а т и с в о ї
з д іб н о с т і.

Р із н о с т о р о н н ій р о з в и т о к : П ід т р и м у й т е р із н о с т о р о н н ій р о з в и т о к
в а ш о ї д и т и н и , в к л ю ч а ю ч и а к а д е м іч н і, т в о р ч і, ф із и ч н і т а с о ц іа л ь н і
а с п е к т и . З а б е з п е ч у й т е їй м о ж л и в о с т і д л я е к с п е р и м е н т у в а н н я т а
в и я в л е н н я н о в и х ін т е р е с ів .

С п ів п р а ц я і к о м у н ік а ц ія : С п іл к у й т е с ь з і с в о є ю д и т и н о ю , п р о я в л я й т е
ін т е р е с д о її н а в ч а н н я т а у с п іх ів . В с т а н о в л ю й т е в ід к р и т у т а д о в ір л и в у
к о м у н ік а ц ію , щ о б в о н а м о г л а в и с л о в л ю в а т и с в о ї д у м к и т а п о т р е б и .

Б а л а н с : З а б е з п е ч у й т е б а л а н с м іж н а в ч а н н я м т а в ід п о ч и н к о м . Р о з у м ій т е , к о л и
д и т и н а п о т р е б у є в ід п о ч и н к у і р о з в а г , а т а к о ж к о л и п о т р іб н о с т и м у л ю в а т и
ін т е л е к т у а л ь н и й р о з в и т о к .

Рис. 2.1. Принципи роботи з обдарованими дітьми в сім'ї [16, с. 160-162]

3. Підтримка навчання: забезпечуйте підтримку у навчанні вашої дитини.

Будьте зацікавлені в її навчальних досягненнях, допомагайте
 25

вирішувати складні завдання та забезпечуйте додаткові можливості для

розвитку її здібностей.
4. Спілкуйтеся зі школою: встановлюйте контакт і спілкуйтесь з
учителями та школою вашої дитини. Дізнавайтеся про її академічний
прогрес, висловлюйте свої спостереження та обговорюйте стратегії для
подальшого розвитку.
5. Забезпечення балансу: розумійте важливість балансу між навчанням та
відпочинком. Дайте вашій дитині час для відпочинку, розваг і розвитку
інших аспектів життя, таких як фізична активність, соціальна взаємодія
та творчість.
6. Залучення до позашкільних активностей: розгляньте можливість
залучення вашої дитини до позашкільних активностей, таких як гуртки,
клуби, спорт або мистецтво [8, с. 417-418].
Загалом, ефективна робота з обдарованими дітьми вимагає
індивідуального підходу, відповідного середовища, співпраці та розуміння
їхніх потреб і можливостей. Це допомагає забезпечити їм найкращі умови
для розвитку їхньої обдарованості та досягнення успіху.

2.2. Ігри та вправи, спрямовані на розвиток обдарованості

Обдарованість може бути розумовою, творчою, музичною, спортивною

або виявлятися в інших областях. Незалежно від конкретної області
обдарованості, ігри та вправи можуть сприяти розвитку та підтримці цих
здібностей [28, с. 54]. Ось декілька ігор та вправ, які можуть бути корисними
для розвитку обдарованості:
1. Головоломки та логічні завдання: розв'язування складних
головоломок, логічних завдань, кросвордів, шахових задачок та інших
подібних вправ розвиває логічне мислення, критичне мислення та проблемне
мислення.
 26

2. Творчі завдання: надання можливості обдарованій особі

використовувати свою творчість та уяву через малювання, письмо, музику,
скульптуру або інші форми мистецтва. Наприклад, створення власних
картин, композицій, оповідей або музичних творів.
3. Задачі на проблемне мислення: подібно до головоломок, ці
вправи спонукають до знаходження нетрадиційних рішень та розвивають
критичне та творче мислення. Запропонуйте обдарованій особі складну
ситуацію або проблему, і допоможіть їй знайти рішення.
4. Групові проекти: включення обдарованих осіб до групових
проектів стимулює їх здатність до співпраці, лідерства та комунікації з
іншими. Завдання можуть включати створення спільного проекту, вирішення
проблеми або створення нового продукту.
5. Задачі з математики та наукові експерименти: залучення
обдарованої особи до складних математичних задач, наукових досліджень та
експериментів.
6. Розв'язування математичних головоломок: запропонуйте
обдарованій особі складні математичні головоломки, які вимагають творчого
підходу до розв'язання. Наприклад, головоломки з геометрії, криптографії
або комбінаторики.
7. Експерименти та спостереження: залучіть обдаровану особу до
наукових експериментів або спостережень. Наприклад, вивчення росту
рослин в різних умовах, спостереження за поведінкою тварин або вивчення
хімічних реакцій.
8. Математичні гри: грається в математичні ігри, такі як «Карти на
столі», «Запам'ятайте числову послідовність» або «Загадки математики». Ці
ігри не тільки розвивають математичні навички, але також сприяють
логічному мисленню та швидкості обробки інформації.
9. Олімпіади та змагання: залучіть обдаровану особу до участі в
математичних олімпіадах, наукових змаганнях або конкурсах. Це надасть їм
можливість проявити свої знання та вміння в конкурентному середовищі.
 27

Важливо забезпечити різноманітність ігор та вправ, щоб обдаровані

особи мали можливість розвивати різні аспекти своєї обдарованості та
виявляти свої унікальні здібності. Крім цього, варто враховувати
індивідуальні інтереси та потреби кожної обдарованої особи. Необхідно
створити стимулююче середовище, де вони можуть розвиватись і виявляти
свій потенціал. Ось декілька додаткових ідей для розвитку обдарованості:
10. Дослідницькі проекти: запропонуйте обдарованій особі провести
дослідження у своїй обраній галузі. Нехай вони поставлять питання,
розроблять гіпотезу, проведуть експерименти та зроблять висновки. Це
сприяє розвитку навичок наукового мислення та допомагає розширити їх
знання в конкретній галузі.
11. Технології та комп'ютерні програми: використання
спеціалізованих програм або інструментів, які допомагають розвивати
конкретну область обдарованості. Наприклад, програми для створення
музики, редагування відео, комп'ютерна графіка або математичні програми.
12. Дебати та дискусії: організуйте обговорення важливих тем або
проблем, де обдарована особа може висловити свої думки, аргументувати
свої погляди та розвивати навички публічного виступу [24, с. 108].
Нижче наведемо перелік можливих ігор та вправ, які мають позитивний
вплив на розвиток обдарованих дітей.
«Симпозіум»
Учням пропонується відведений час для уважного прочитання
навчального тексту. Після цього вони мають розділити між собою ролі:
редактора, критика, автора, рецензента, Незнайка, доцента та академіка.
Кожен учасник виступає відповідно до обраної ролі, розкриваючи зміст
навчального тексту. Решта учасників симпозіуму оцінюють виступи.
Рекомендація. Учасники симпозіуму також мають право доповнювати
виступ одне одного.
«Скриня мудрості»
 28

Учням пропонується уважно прочитати текст і написати записку, на

якій сформульовано важке питання, пов'язане з текстом. Усі записки
збираються й поміщаються у коробку. Потім всі учні повторно читають текст
і по черзі виймають по одній записці з коробки. Потім кожен учень, по черзі,
відповідає на питання, яке було записане на його аркуші.
Рекомендація. Оцінюють змістовність, глибину питання і якість
відповіді.
«Незвичайна доповідь»
Педагог зачитує текст, а кожен учень перетворює його зміст на
символи, схеми або малюнки і передає цю записку своєму сусіду праворуч.
Потім кожен учень робить доповідь, використовуючи малюнки або схеми, які
були передані йому від сусіда.
«Мініатюра»
Учасники формують групи, в яких знаходиться 3-4 людини. Всі члени
групи читають навчальний текст, а потім кожна група використовує свою
творчість, щоб зобразити зміст тексту у вигляді мініатюри. Це може бути
виконано у формі сценки, пісні або пантоміми. Інші учасники групи
пояснюють, що вони побачили, використовуючи слова. Кожну мініатюру
оцінюють за 5-бальною шкалою, враховуючи винахідливість та
оригінальність виконання.
«Виявлення помилки»
Учням пропонується уважно прочитати текст і розібратися в його
змісті та основній думці. Потім їм дають цей же текст, але зі зміненим
змістом в певній мірі. Завдання полягає у виявленні та виправленні всіх
неправильних тверджень. Кожен учень записує свої виправлення письмово,
після чого проводиться обговорення внесених змін. Якщо не всі неточності
були помічені учнями, пропонується повторно прочитати початковий
навчальний текст та відзначити пропущені неточності.
«Настирливий гравець»
 29

Учням пропонується така інструкція: «Ми знаємо, що дрібні деталі

навчального матеріалу є важливими для твердого засвоєння. Зараз ми будемо
читати текст у заздалегідь визначеному темпі, але з уважністю. Після цього
ви складете список питань, пов'язаних з текстом. Той, у кого список буде
найбільшим, стане переможцем у цьому інтелектуальному змаганні.
Важливо, щоб ваші питання охоплювали весь навчальний матеріал та всі
його нюанси. Після складання питань, ви будете по черзі ставити свої
питання всім учням, а вони будуть коротко відповідати на них. Таким чином,
ми визначимо найнастирливішого гравця».
«Склади програму навчання»
Учні отримують таку інструкцію: «Прочитайте навчальний текст і
уявіть, що ви є укладачем навчальної програми з даного предмету. Вам
потрібно створити програму, яка відображатиме основний зміст тексту,
розділи, теми та можливі труднощі, з якими стикаються учні під час
вивчення цього матеріалу. Також ви маєте включити прийоми, які полегшать
засвоєння цього матеріалу. Ваше завдання – скласти найбільш зручну,
раціональну і оптимальну програму, якою зможуть скористатися інші учні».
Потім програму представляють для загального обговорення.
«Цікаві історії»
Учні отримують таку інструкцію: «Ознайомтеся з навчальним текстом і
виділіть ключові слова з цього тексту, записавши їх у стовпчики. Потім
придумайте цікаву історію, в якій всі ці слова послідовно, одне за одним,
будуть пов'язані в осмислену, можливо, неймовірну історію». Після цього
проводиться конкурс на найоригінальнішу та цікаву історію, створену на
основі цих слів. Після завершення конкурсу пропонується відтворити
початковий навчальний текст, використовуючи лише свої ключові слова.
Перемагає той, хто найближче до оригіналу перекаже текст.
Таким чином, ігри та вправи є важливим інструментом для розвитку
обдарованості, оскільки вони сприяють розвитку різних психологічних
 30

аспектів, таких як логічне мислення, творчість, стратегічне планування,

комунікація та фізичні навички.
Різноманітність ігор та вправ є ключовим елементом, оскільки кожна
обдарована особа має унікальні інтереси та потреби. Різноманітність
дозволяє розвивати різні здібності та допомагає обдарованим особам виявити
свій потенціал. Головне завдання полягає в створенні стимулюючого
середовища, де обдаровані особи можуть розвиватись і виявляти свою
унікальну здібність.
Висновки до розділу 2

Успішна робота з обдарованими дітьми вимагає спільних зусиль як

вчителів, так і батьків. Педагоги повинні бути готові індивідуалізувати
процес навчання, створюючи стимулююче середовище для розвитку
обдарованих здібностей. Важливо виявляти та підтримувати інтереси дітей,
сприяючи їх творчому самовираженню. Батьки, з свого боку, мають
підтримувати розвиток обдарованості вдома, сприяти самовизначенню та
пошуку індивідуального шляху дітей. Визнання та цінування досягнень
дитини, надання можливостей для розширення її знань та навичок є
ключовими аспектами. Об'єднання зусиль вчителів і батьків сприятиме
повноцінному розвитку обдарованих дітей та реалізації їхнього потенціалу.
У вивченій роботі підкреслено, що ігри та вправи, спрямовані на
розвиток обдарованості, є важливим інструментом у педагогічному процесі.
Вони не лише активізують творчість та інтелектуальний розвиток
обдарованих дітей, але й сприяють формуванню різноманітних навичок,
таких як комунікація, творчість та аналітичне мислення.
Водночас, застосування ігор та вправ у навчальному процесі робить
навчання цікавим і захопливим, розвиває потенційні можливості та навички
учнів. Правильно підібрані ігри стають ефективним інструментом для роботи
з обдарованими дітьми, сприяючи гармонійному розвитку їхнього таланту та
інтелекту.
 31

ВИСНОВКИ

У процесі написання роботи були зроблені наступні висновки.

1. У літературі відсутнє чітко визначене поняття обдарованості.
Зазвичай обдарованість визначається на підставі певних параметрів або
феноменологічних проявів. Вважаємо, що обдарованість характеризується
трьома взаємозалежними аспектами: випереджальним розвитком пізнання,
психологічним розвитком і фізичними характеристиками.
2. Категорії обдарованості у дітей є різноманітними та включають різні
аспекти психологічного розвитку. Вони можуть бути визначені за різними
параметрами, такими як інтелектуальні здібності, творчість, соціальні
навички тощо. Розуміння та врахування цих категорій важливо для
ефективної індивідуалізації підходів до навчання та розвитку обдарованих
дітей, сприяючи їхньому повноцінному виростанню та реалізації потенціалу.
3. Визначено, що ефективна робота з обдарованими дітьми вимагає
спільних зусиль вчителів та батьків. Вчителі повинні бути готові
індивідуалізувати навчання, створюючи стимулююче середовище для
розвитку обдарованих здібностей. Важливо виявляти та підтримувати
інтереси дітей, сприяти їх творчому самовираженню. Батьки, у свою чергу,
повинні стимулювати розвиток обдарованості вдома, підтримувати дітей у
їхній самовизначеності та пошуку індивідуального шляху. Важливо
визнавати та цінувати досягнення дитини, надавати можливості для
розширення її знань та навичок. Об'єднання зусиль вчителів і батьків
 32

сприятиме повноцінному розвитку обдарованих дітей та реалізації їхнього

потенціалу.
4. У роботі зазначено, що ігри та вправи, спрямовані на розвиток
обдарованості, є важливим інструментом у педагогічному процесі. Вони не
лише стимулюють креативність та інтелектуальний розвиток обдарованих
дітей, але й сприяють формуванню різноманітних навичок, таких як
комунікація, творчість та аналітичне мислення. Використання ігор та вправ в
навчальному процесі дозволяє зробити навчання цікавим і захопливим,
активізувати учнів, розвивати їхні потенційні можливості та навички.
Правильно підібрані ігри стають ефективним інструментом для роботи з
обдарованими дітьми, сприяючи гармонійному розвитку їхнього таланту та
інтелекту.
Узагальнюючи, слід зазначити, що психологічні аспекти обдарованості
особистості представляють собою складну та многогранну сферу, яка
включає в себе різноманітні аспекти психічного розвитку обдарованих
індивідів. Ці аспекти охоплюють такі ключові складові, як емоційна сфера,
соціальна взаємодія, мотивація, самоусвідомлення та інші. Обдарованість
може супроводжуватися різноманітними психологічними особливостями,
такими як висока чутливість, розвинене аналітичне мислення та тенденція до
самостійності.
 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Азаркіна О. Особливості поведінки обдарованих дітей у процесі

навчання і взаємодії з оточенням. Наука і освіта. 2018. № 11-12. С. 68-
71.
2. Антонова О.Є. Теоретичні та методичні засади навчання обдарованих
студентів: Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2007. 472 с.
3. Артемова О.В. Технології розвитку літературно творчих здібностей
дітей молодшого шкільного віку. Науково-популярний журнал для
освітян, батьків, дітей «Обдарована дитина». 2018. №2. С. 18-22.
4. Бевз О. П. Обдарованість як асинхронний розвиток. Філософсько-
методологічні аспекти визначення обдарованості: матеріали круглого
столу, 26 жовт. 2011 р. К., 2011. С.98-104.
5. Бланк Т.В. Обдаровані діти молодшого шкільного віку: виявлення
навчання розвиток. Початкове навчання та виховання. 2007. № 10. с. 42-
45.
6. Бурковська Д. Розвиток творчих здібностей обдарованих дітей учнів
початкової школи. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип.
44(1). С. 203-207.
7. Василькевич Я. Освіта обдарованих дітей: тенденції та виклики
сьогодення. Рідна школа. 2015. № 11-12. С. 35-39.
8. Вєтрова О. Д. Соціально-педагогічний супровід обдарованих дітей і
молоді як шлях гармонізації інтелектуального та емоційного факторів
навчання. Педагогіка вищої та середньої школи. 2011. Вип. 33. С. 414-
421.
9. Взаємозв’язок когнітивних та особистісних чинників у розвитку
обдарованості: монографія / Р.О. Семенова, Д.К. Корольов, М.О.
Мельник [та ін.]. К.: Пед. Думка, 2008. 144 с
10. Вовчик–Блакитна Л.О. Обдарованість, як норма дитячого розвитку.
Вихователь методист дошкільного закладу. 2011. №5. С.4-10.
 34

11. Годлевська К. В. Використання мультимедіа технологій з метою

розвитку обдарованих дітей молодшого шкільного віку. Сучасні
інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці
фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2012. Вип. 31. С. 87-90.
12. Григорова Л. С. Особливості навчання обдарованих дітей молодшого
шкільного віку. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. 2011.
Вип. 35. С. 22-26.
13. Гудь М. Обдаровані діти: психолого-педагогічні аспекти роботи.
Початкова освіта. Шкільний світ. 2010. №39. С. 2-6.
14. Демченко О. П., Поліщук І. О. До проблеми обдарованості як
асинхронного розвитку в контексті інклюзивного підходу. Socio-
Простір: міждисциплінарний електронний збірник наукових праць
соціології та соціальної роботи. 2017. № 6. С. 73-77.
15. Загребельна О.О. Дослідження проявів інтелектуальної та творчої
обдарованості: теоретичний аналіз. Обдарована дитина. 2008. №8. С.
63-67.
16. Кабанець М. Психологічна підтримка обдарованих дітей та молоді у
регіональному вимірі. Збірник наукових праць Національної академії
Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки.
2019. № 2. С. 153-167.
17. Казакова Н. Діагностика обдарованості в дітей молодшого шкільного
віку. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / редкол.:
М.Вашуленко, Я. Кодлюк, В. Кравець [та ін.]. Тернопіль, 2019. №4. С.
13-18.
18. Камінна С. О. Психодіагностика обдарованості: Х.: Вид. група
«Основа»: «Тріада+», 2007. 128 с.
19. Кириченко С. В. Стратегії підтримки обдарованих дітей в
Австралійському Союзі. Науковий вісник Миколаївського
національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія:
Педагогічні науки. 2013. Вип. 1.40. С. 113-116.
 35

20. Корекційна робота соціального педагога. Ігри та вправи /уклад. Л. В.

Туріщева. Х.: Вид. група «Основа», 2012. 127 c.
21. Красносілецький Д.П. Вивчення емоційно-вольової сфери обдарованої
дитини запорука успіху. Педагогіка формування творчої особистості у
вищій і загальній школах. 2013. №28. с.206 -212.
22. Кремінський Б.Г. Обдарованість та проблема розвитку здібностей
особистості. Практична психологія та соціальна робота. 2014. №12. с.
74-80.
23. Кульчицька О.І. Даігностика рівня розвитку творчих здібностей.
Обдарована дитина. 2017. №1. С. 42-44.
24. Лисенко Б. В. Виявлення та розвиток обдарованих дітей і молоді як
напрямок роботи соціального педагога сільського ЗНЗ. Вісник
Національного університету оборони України. 2014. Вип. 3. С. 106-110.
25. Методичні об’єднання вчителів початкової школи: нестандартні форми
проведення / авт.-уклад. С.В. Сигида. Х.:Вид. група «Основа», 2014. 235
с.
26. Моляко В.О. Актуальні соціально психологічні аспекти проблеми
обдарованості. Науково-популярний журнал для освітян, бітьків, дітей
«Обдарована дитина». 2018. №1. С. 3-5.
27. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Збірник
наукових праць. Випуск 2. К.: Інститут обдарованої дитини АПН
України, 2009. 276 с.
28. Ноздрачова О. Г. Вчитель для обдарованих дітей як фасилітатор їх
розвитку. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2021. № 4. С.
53-55.
29. Обдаровані діти: Діагностика та супровід / Упоряд. Т. Червона. К.:
Шкільний Світ, 2008. 128 с.
30. Паненкова Ю. В. Освітнє середовище як чинник розвитку й адаптації
обдарованих дітей. Наукові записки Національного університету
«Острозька академія». Серія: Психологія. 2022. Вип. 14. С. 37-41.
 36

31. Паненкова Ю. В. Психодидактичний підхід до створення розвивального

освітнього середовища для обдарованих дітей. Інноваційна педагогіка.
2021. Вип. 42. С. 24-28.
32. Попович О. Обдарованість і її значимість для розвитку особистості.
Завуч. Шкільний світ. 2009. №23-24. С.21-25.
33. Практична психологія у початковій школі / Упоряд. О.А. Атемасова. Х.:
Вид-во «Ранок», 2010. 160 с.
34. Протас О. Л. Психологічний супровід розвитку креативно обдарованих
дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Збірник
наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету
імені Івана Огієнка. Серія: Соціально-педагогічна. 2019. Вип. 33. С. 108-
122
35. Робота з обдарованими дітьми / М. О. Володарська, А. І. Настенко, О. М.
Пілаєва, С. М. Полуніна, В. М. Сисоєва.X.: Вид. група «Основа», 2010.
190 с.
36. Слободенюк Л. І. Структурно-функціональна модель формування
ключових компетентностей обдарованих дітей. Педагогічний альманах.
2017. Вип. 34. С. 82-88.
37. Спірткова Т. О. Виховання інтелектуальної культури обдарованих дітей:
теоретичний аспект. Педагогіка вищої та середньої школи. 2011. Вип.
32. С. 505-509.
38. Туріщева Л.В. Корекціійна робота соціального педагога. Ігри та вправи.
Х.: Вид. група «Основа», 2013. 127 с.
39. Федорова Н. Ф. З досвіду підтримки та розвитку обдарованих дітей в
Італії. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2017. № 10. С. 67-
73.
 37

ДОДАТКИ

Додаток А
Питання для батьків
1. Якщо порівняти фізичну активність вашої дитини з активністю
його однолітків, на чию користь буде це порівняння?
2. У якому віці ваша дитина навчилася:
̶ вирізати картинки ножицями, розфарбовувати малюнки
всередині контурів,
̶ зав'язувати шнурки,
̶ писати друковані літери алфавіту, своє ім'я та інші слова,
̶ переписувати або копіювати вірші, оповідання,
̶ називати букви алфавіту (у книгах, на вивісках тощо),
̶ читати і вимовляти своє ім'я по буквах, читати окремі слова,
̶ читати найпростіші дитячі книжки, читати більші книги «про
себе»,
̶ рахувати до 20, називати час, рахувати гроші, запам'ятовувати
телефонні номери.
3. Чи розуміє дитина деякі речі, які є занадто складними?
Наприклад, які?
4. Чи використовує у своїй мові складні слова, говорить довгими
реченнями?
5. Чи можна сказати, що ваша дитина має надзвичайно гарну
пам'ять?
 38

Додаток Б
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей?
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх
оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина
практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього
рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі
пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в
блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно
попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і
розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай
проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи,
прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних
рішень з'являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
 39

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання
підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки,
самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих
задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за
обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних
видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої
пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй
розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських
конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність,
ініціативу, пошук.
 40

Додаток В
Обдарована дитина: ілюзії та реальність
(тренінгові заняття для батьків)
Мета: розкрити поняття «обдарованість» у психологічній науці,
допомогти батькам вивчити творчий потенціал своїх дітей, на прикладах
досліджувати проблему обдарованості дитини, дати рекомендації батькам
обдарованої дитини.
Матеріали: кулькові ручки, бланки для тестування, чистий аркуш,
чарівна квіточка, пам’ятки для кожного з батьків.
Вправа «Знайомство»
Ми всі один одного знаємо доволі добре. Проте навряд чи до кінця,
адже духовний світ кожної людини – безмежний. Завжди цікаво довідатись
щось нове про тих, кого, здається знаєш все життя.
Передаючи один одному м’яч, назвіть річ, що відбиває вашу сутність,
предмет, з яким ви себе асоціюєте.
Вправа «Книга очікування»
На листочках напишіть: чого ви очікуєте від нашої зустрічі
Повідомлення теми
Одна з основних проблем сучасної освіти – обдарованість дітей. З
одного боку, вона випливає з логіки розвитку педагогіки й психології (уже
накопичено достатній матеріал для вивчення цього складного явища), а з
іншого – визначається соціальним замовленням на виявлення й підтримку
обдарованих дітей.
 Що ж таке обдарованість? (На дошку вивішується зірка зі словом
«обдарованість»).
Метод «Мікрофон»
Ведучий записує відповіді батьків. Обдарованість – риси психіки, які
розвиваються упродовж життя, і які визначають можливість досягнення
людиною вищих від середніх результатів в одному або кількох видах
діяльності.
 41

Специфіка дитячої обдарованості відрізняється від дорослої. Деякі

психічні особливості, які якісно відрізняють дитину від дорослого,
безпосередньо відбиваються на дитячих здібностях: «Дітям властива
надзвичайна чуйність до образних вражень, багатство уяви, що проявляється,
зокрема, у творчих іграх, невгамовна допитливість». Обдарованість дитини –
умовна характеристика, що не є показником її подальших досягнень.
Здібності дитини можуть виявитися в різному віці або може довгий час бути
лише потенціалом. Однією з причин неочевидності обдарованості є різні
труднощів розвитку дитини.Учні вважають, що потенційна обдарованість
властива всім дітям.
Рольова гра: аналіз ситуації
Давайте спробуємо розглянути обдарованість як проблему з різних
позицій за допомогою рольової гри. У ній нам допоможе методика Боно
«Капелюшкова теорія».
Люди, які вступають у конфлікт, поводиться по – різному, але спільна у
них – реакція, що залежить від типу мислення. Відповідно до методики Боно,
неодмінний атрибут життя людини – капелюх. Найчастіше людина вибирає
його підсвідомо, і вже за таким вибором можна визначити тип її мислення.
Отже, розглянемо «капелюшну теорію» (Демонструються капелюхи:
білий, червоний, чорний, жовтий, зелений, синій). Якби вам довелося
вибирати капелюх, який колір привабив би вас найбільше? Підбирайте
капелюха,який найбільше пасуватиме вам, а не вашому гардеробу
(Зачитуються характеристики типів мислення й поведінки).
Білий капелюх: білий колір – об’єктивний, у цьому капелюсі
народжуються думки, «замішані на цифрах і фактах». Тип мислення
реалістичний. Для цих людей реальним є те, що можна безпосередньо
відчути, побачити, почути, самому перевірити. Вони твердо впевнені, що
люди, які бачили те саме, можуть дійти згоди.Схильні до експериментів,
хочуть вести справи без помилок, бути впевненими у тому, що далі все буде
так, як треба, відчувають антипатію до всього суб’єктивного й
 42

ірраціонального, пишаються своєю різкістю, здатністю вивести інших з

рівноваги.
Червоний капелюх: символізує гнів, внутрішнє напруження. Тип
мислення прагматичний: безпосередній особистісний досвід – це головне і
єдине мірило правильності ідей,вчинків. Тип мислення – непередбачуваний
через повну свободуу виборі фактів для аргументації своєї думки. Фактами в
них стають емоції й почуття, вони охоче діляться своїми поглядами з
іншими, схильні до співпраці, активно включаються у процес колективного
мислення й прийняття рішення, хочуть, щоб їх любили, схвалювали їхні
думки і вчинки.
Чорний капелюх: похмурий, недобрий, мітсить у собі таємницю –
щось, сховане від людського ока. Чорний колір – нейтральний, така людина
спокійна, критична, але таємнича. В її мисленні присутні конкретність і
установка на виправлення, корекцію ситуації для досягнення результату. Тип
мислення – аналітичний.
Зелений капелюх: колір свіжості, забезпеченості. Такий капелюх
символізує творчий початок, розвиток ідей. Тип мислення – синтетичний.
Форма мислення – спекулятивна. Притаманне теоретичне мислення,
розумовий експеримент. Важливі не самі факти, а те як їх інтерпретувати. Ці
люди схильні до конфліктів, можуть навіть провокувати їх, ставлячи «гострі
запитання».
Синій капелюх: це символ згоди. Людина в синьому капелюсі надійна,
консервативна, спокійна. Тип мислення – аналітичний. Синій колір
пов’язаний з організацієюй керуванням розумовим процесом. У поведінці –
логічна, методична, вимоглива; обережна манера вирішення конфліктів.
Схильність бачити увесь світ логічним, упорядкованим і передбачуваним.
Поважають авторитети, але не люблять міняти своїх поглядів, багато часу
витрачають на здобуття інформації.
Жовтий – сонячний, життєрадісний. Людина в жовтому – щира,
оптимістична, відверта. Тип мислення – ідеалістичний, широкий погляд на
 43

речі, схильність до інтуїтивних, глобальних оцінок, небажання займатися

детальним аналізом проблем і безліччю фактів. Форма мислення –
рецептивна (легко без внутрішнього напруження й опору приймає ідеї й
пропозиції). Обурення й гнів можуть викликати ті, хто мало дбає про інших,
не думає про загальне добро й не прагне до досконалості.
Завдання: виберемо виконавців головних ролей за допомогою
різнобарвної квітки (на звороті пелюстки написано роль, яку повинен зіграти
зіграти учасник).
Ролі: директор, класний керівник, батьки дівчинки, дівчинка.
Ситуація. Удівчинки під час навчання в школі виявились артистичні
здібності (співає, танцює, декламує тощо). Через часті витупи, як у школі, так
і на різних конкурсах, у неї знизилася успішність, у характері з’явилася
поверхневість, байдужість до шкільного життя. Постало питання про те, щоб
залишити дівчинку на другий рік.
Отже, коли дитина потрапляє в умови, де немає змоги повністю
виконати всі завдання, у неї спочатку розвивається розпач, потім –
байдужість, а потім і відраза. Психологи показали, що якщо тривалий час
придушувати потреби дитини, то це може призвести до емоційних
складностей і навіть неврозів.

Анкета
П.І.Б. дитини_________________________________________________________
Особливості дитини 1 2 3 4 5
Більше від інших цікавиться різними предметами, подіями, явищами.
Ставить багато запитань.
Ставить багато «розумних» запитань
Точно, правильно використовує слова у своєму мовленні
Схильна до докладного переказу фактів, історій
Може вести інтелектуальні розмови з дітьми й дорослими

Схильна до серйозних розмов, цікавиться глобальними проблемами

Легко розгадує загадки й може їх придумувати
Розуміє складні для свого віку визначення. Знаходить спільне в
предметах, навіть якщо це не очевидно. Демонструє абстрактне
мислення
Розуміє призначення й способи використання схем, карт краще, ніж її
однолітки
 44

Виявлення цікавість до годинників, календарів, може зрозуміти їхні

функції
Охоче вчиться
Може утримувати увагу на чомусь досить довгий час
Легко схоплює й зберігає велику кількість інформації
Дуже спостережлива
Здібності до музики, малювання, ритміки й інших областей мистецтва.

Тестування: Незалежно від того, обдарована ваша дитина в багатьох

сферах чи тільки в одній, ваше завдання – помітити цей природний дар. Для
цього вам пропонується відповісти на питання тесту, який допоможе оцінити
рівень розвитку творчих здібностей дітей.
Рекомендації батькам обдарованої дитини:
Обдаровані діти мають свої специфічні проблеми. Труднощі й
протиріччя таких дітей – в емоційному, фізичному розвитку, у саморегуляції.
Найчастіше в таких дітей є проблеми у спілкуванні з однолітками й
дорослими.
Для встановлення контаакту з дитиною необхідно навчитися
використовувати компоненти спілкування: поведінку, інтонацію, жести,
міміку. Неправильно обраний стиль спілкування може:
 придушити найкращі риси і творчі пориви дитини;
 зупинити розвиток її унікальних здібностей;
 заглушити прояв її індивідуальності.
Крім того, непродуктивний стиль спілкування може повінстю
дезорієнтувати дитину. Тоді ціності щирості і доброти будуть підмінятися
помилковими, вади прийматися за чесноти.
Що радять психологи:
 підтримуйте інтереси, творчість, оригінальність дитини – ніколи не
лайте її за те, що вона робить щось не так;
 поважайте право дитини на власний вибір заняття, ігор, на власну
думку. Пам’ятайте: ви повинні пристосуватис до дитини, а не вона
до вас;
 45

 допоможіть впоратися із проблемами і спілкуванні з однолітками й

дорослими;
 не захоплюйтеся надміру змагальними методами, тоді ваша дитина
буде завжди переможцем, а інші діти можуть її зненавидіти;
 не говоріть про обдарованість дитини в її пристуності;
 не вимагайте, щоб вона завжди була найкращою.
(Вручення пам’яток батькам)
Вправа «Дерево»
Причепіть ваші листочки на «дерева» так: якщо ваші очікування
збулися – то на гілки,якщо ні – вниз на траву.
Підсумок заходу
Підбиваючи підсумки нашої зустрічі, мені б хотілося знати вашу
думку. Для цього напишіть свої зауваження, коментарі й помістіть їху
відповідний конверт («Зайве», «Цікаве», «Зауваження»).