Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського»

Факультет дошкільної та спеціальної освіти

Кафедра сімейної та спеціальної педагогіки і психології

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Психологічні особливості розвитку уяви у дітей дошкільного віку

Студента _____ курсу ______ групи

«Дошкільна освіта»
___________________
Керівник
___________________

Національна шкала
________________

Кількість балів:
__________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ______________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

______________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Одеса - 20 __ рік
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ УЯВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5
1.1. Сутність уяви та основні аспекти її вивчення у психології 5
1.2. Психологічні особливості розвитку уяви дітей дошкільного віку 10
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ
УЯВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 14
2.1. Організаційні принципи формування розвитку уяви у дітей
дошкільного віку 14
2.2. Експериментальне дослідження уяви у дітей дошкільного віку 17
2.3. Методики формування уяви у дітей дошкільного віку 19
ВИСНОВКИ 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26
ДОДАТКИ 28
 3

ВСТУП

Соціальна та економічна трансформація в суспільстві потребує

формування творчої людської активності, які має здатність ефективно та
нестандартно вирішити певні життєві проблеми. В зв’язку з цим перед
закладами дошкільної освіти стоїть дуже важливе завдання для розвитку
творчості зростаючого покоління, яке в свою чергу потребує вдосконалення
навчального та виховного процесу з урахуванням ментальної моделі всієї
системи пізнавального процесу.
Досвід дітей поступово розвивається і зростає, порівняно з досвідом
дорослих має глибоку своєрідність. Ставлення дітей до навколишнього
середовища через його складність чи простоту, його традиції та впливи, які
стимулюють і спрямовують творчий процес, у дітей зовсім інше. Діти і
дорослі мають різні інтереси, тому очевидно, що дитяча уява відрізняється
від уяви дорослих. В останні роки в психологічній та педагогічній літературі
усе чаше піднімається питання про безпосередню роль уяви в
психологічному розвитку дітей для визначення природного механізму уяви.
Саме дошкільний вік є сензитивним (більш сприятливий) для розвитку
особистості та моральності дітей.
Актуальність дослідження: дитяча уява являє собою великий
потенціал для реалізації інтеграції методів навчання та виховання. Проблеми
розвитку уяви дитини є актуальною, оскільки цей психологічний процес є
частиною будь-якої форми дитячої творчості, як правило, її поведінки.
Це питання досліджувалося і розглядалося багатьма відомими вченими
і відомими психологами, рівень його розвитку дуже високий. Дослідження
показали, що уява є не лише необхідною умовою для ефективного
присвоєння дітьми певних знань, а й це також умова творчого перетворення
цих знань дітей і сприяння саморозвитку, тобто значною мірою визначає
ефективність навчальної діяльності.
 4

Мета дослідження: науково обґрунтувати та експериментально

перевірити методики розвитку уяви у дітей дошкільного віку.
Завдання дослідження:
1) Проаналізувати основний шлях вивчення феномена уяви в
психології.
2) Дослідити психологічні особливості розвитку уяви дітей
дошкільного віку.
3) Визначити психологічні умови для розвитку уяви дітей.
4) Підтвердити методичну можливість емпіричного дослідження
особливостей розвитку уяви дітей дошкільного віку.
Об’єкт дослідження: формування уяви у дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження: методики розвитку уяви у дітей дошкільного
віку.
Методи дослідження: теоретичні: аналіз теоретичної та методичної
літератури; емпіричні: діагностика, спостереження, аналіз та синтез.
Структура роботи: вступ, дві частини, висновки та список
використаних джерел.
 5

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗУВАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ УЯВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Сутність уяви та основні аспекти її вивчення у психології

Будь-яка людська діяльність, результатом якої є не відтворення

враження та поведінки в її досвіді, а утворення нового образу чи
поведінкових дій, є творчою діяльністю. Мозок — не лише орган, який
зберігає та відтворює наш минулий досвід, це також орган, який поєднує,
творчо трансформує та створює нові елементи та нову поведінку з елементів
минулого досвіду. Якщо людська діяльність обмежується відтворенням
минулого, то люди звертаються, відтворюючи його, вони можуть
пристосуватися до майбутнього. Саме творча людська діяльність робить її
істотною, спрямованою на майбутнє, і створює її сьогодення. [3]
Психологія називає цей вид творчої діяльності, заснованої на
всеосяжних здібностях нашого мозку, уявою. Зазвичай під уявою розуміється
все, що нереальне і не відповідає дійсності. Фактично, будучи основою всієї
творчої діяльності, уява також відбивається у всіх важливих аспектах
культурного життя, роблячи можливим художню, науково-технічну
творчість.
«Кожний винахід, незалежно від того, наскільки він великий чи
маленький, до того, як він зміцниться, насправді поєднується лише через
уяву — структуру, яка об’єднується в думках за допомогою нових комбінацій
чи відносин» [1].
Уява не є реальністю, але вона не існує без реальності, тому що вона є
елементом реальності та її живильним середовищем. З іншого боку, уява
іноді визначає план дій людини, хід її думки, ставлення до оточуючої
дійсності, власної праці та різних форм діяльності.
Уява породжується ідеями, тобто уявленнями, створеними в
майбутньому. Коли людина починає будь-яку роботу, вона «бачить» ціль
 6

власної діяльності, яка є результатом. Наприкінці трудового процесу

отримані результати є тими, які люди уявляли на початку процесу, тобто
ідеальними. Якщо людина займається творчою працею, вона має уявити, що
ніхто, особливо те, що вона сама не робила, не бачив і не чув. Уява створює
«образ» речей, який можна створити лише в процесі творчої праці [17].
У літературних творах є багато визначень уяви. Тому Л. Виготський
вказував: «Уява буде повторюватися не в тому самому поєднанні і тій самій
формі раніше накопичених особистих вражень, а для побудови якогось
нового, раніше накопиченого ряду вражень. Іншими словами, це принесе нові
враження до наших вражень. В результаті цієї діяльності виникає новий,
неіснуючий образ, який, як відомо, лежить в основі того, що ми називаємо
уявою» [10].
«Уява, — писав С. Рубінштейн, — пов’язана з нашою здатністю і
потребою створювати нові речі.» І далі: «Уява — це відхід від минулого
досвіду, його перетворення. Уява - це перетворення встановлених речей,
здійснене в конкретній формі».
«Головна особливість процесу уяви, — писав Л. Проколієнко, — у тій
чи іншій конкретній практичній діяльності, перетворення й обробка
перцептивних даних та інших матеріалів минулого досвіду, породжуючи тим
самим нові враження» [10].
«Енциклопедія філософії» визначає уяву як різновид розумової
діяльності, що включає утворення думок та уявних ситуацій, і ці думки та
уявні ситуації ніколи не сприймалися людиною безпосередньо в реальності.
Тому чим багатший людський досвід, тим багатша її уява. Д.
Дубровська писала: «Знання та уява людини органічно пов'язані між собою.
Сила уяви збільшується зі збільшенням отриманих знань». Головна умова
розвитку дитячої уяви є участь у різноманітних видах діяльності. У процесі
дитячого розвитку та уяви. Чим більше дитина бачить, чує, переживає і чим
більше знає, тим продуктивніше її уявляюча діяльність – це основа всієї
діяльності [3].
 7

Безліч дослідників відзначають, що уява — це процес утворення нових

образів візуально. Ця тенденція відноситься до уяви фізичної форми матерії
[3].
Уява — це психологічний процес, у якому відображення дійсності
відбувається у конкретній формі — об’єктивно чи суб’єктивно новому (у
вигляді образів, уявлень, понять), і є образом сприйняття, пам’яті та знань,
набутих в процесі мовленнєвого спілкування. Коли ми говоримо про
об’єктивні нові речі, це означає, що продукт цієї уяви зазвичай утворюється в
суспільстві вперше. Говорячи про суб'єктивну новизну, це означає, що
утворений продукт є новим для творця і відомим у суспільстві.
Уява — це комплексна діяльність з аналізу, яка здійснюється під
впливом свідомо поставлених цілей чи почуттів — це поточний досвід
людини. У більшості випадків уява виникає тоді, коли виникає проблема,
тобто коли потрібно знайти нове рішення, тобто потрібна практична
рефлексивна дія високого рівня, яка відбувається у вигляді конкретного
образу, як результат операції зображення [14].
Тільки люди народжуються зі здатністю утворювати нові образи (ідеї)
шляхом обробки попереднього досвіду. Уяву часто називають фантазією.
Уява є вищою психологічною функцією, вона відображає дійсність. Однак за
допомогою уяви це відхід від уяви безпосереднього сприйняття. Його
головне завдання – представити очікувані результати перед впровадженням.
За допомогою уяви ми сформували образ неіснуючих чи неіснуючих
предметів, ситуацій, умов.
Вирішуючи будь-яку психологічну проблему, ми будемо
використовувати певну інформацію. Однак у деяких випадках наявної
інформації недостатньо для отримання чіткого рішення. Це так звані дуже
невизначені завдання. Без образної активної роботи мислення в цій ситуації
майже безсиле. Коли невизначеність ситуації дуже велика, уява
забезпечується пізнанням. У цьому загальне значення функції уяви дітей та
дорослих [7].
 8

Тепер зрозуміло, чому у дітей дошкільного віку така сильна уява.

Власного досвіду та вміння об’єктивно оцінювати оточуючий світ
недостатньо. «Поле невизначеності» сприйняття життя настільки велике, що
діти можуть брати участь лише за допомогою уяви та фантазії, щоб вирішити
проблеми, які постійно виникали раніше. Останнє замінює недолік знань і
досвіду і допомагає бути відносно впевненим у складному і мінливому світі.
Як і інші психічні функції, уява змінюється з віком. Маленькі
дошкільнята тільки почали розвивати свою уяву і мають пасивну форму. Він
з великим інтересом слухав казки, а потім представляв їхні образи як реальні
явища. Уява компенсує недолік життєвого досвіду і практичного мислення,
впроваджуючи в життя дитини описаний казковий образ. Тому йому легко
повірити, що одягнені актори — справжній Дід Мороз чи Баба Яга, бояться
злих чаклунів чи вовків по телевізору, плачуть за Дюймовочкою, слухають
казки.
Характерним для дітей старшого дошкільного віку є активізація уяви.
Спочатку копіювання (що дозволяє представити казковий образ ще в дуже
юному віці), а потім творчість (утворення абсолютно нового образу). Цей
період дуже чутливий до формування уяви. Більшу частину своєї діяльності
діти будують за допомогою уяви. Їхні ігри є результатом наполегливої
роботи уяви. Вони захоплені творчою діяльністю.
Коли діти стикаються з необхідністю розуміти абстрактні матеріали в
процесі навчання, потребують аналогій, підтримувати загальну нестачу
життєвого досвіду, приходить дитяча уява. Ці вікові зміни необхідно
враховувати при організації освітніх та навчальних процесів, а також при
діагностиці уяви та розвиваючого навчального середовища.
Тому роль уяви в психологічному розвитку дуже важлива. Однак
фантазія, як і будь-яка форма психологічної рефлексії, повинна мати
позитивне спрямування. Це має сприяти кращому розумінню оточуючого
світу, саморозкриттю та самовдосконаленню, замість того, щоб переростати в
пасивні мрії та замінювати реальне життя мареннями [6].
 9

Для виконання даного завдання вихователю та батькам потрібно

допомогти дітям використати свою уяву в напрямку поступового
саморозвитку.
Уява є залежною від багатьох факторів: віку, психологічного розвитку
та особливостей розвитку (є будь-які перешкоди для фізичного та психічного
розвитку), індивідуальних особливостей особистості і, що дуже важливо, від
розробки навчально-виховного процесу.
Досвід дітей поступово розвивається і зростає, і порівняно з досвідом
дорослих має глибоку своєрідність. Ставлення дітей до навколишнього
середовища через його складність чи простоту, його традиції та впливи, які
стимулюють і спрямовують творчий процес, у дітей інший. Діти і дорослі
мають різноманітні інтереси, тому очевидно, що дитяча уява відрізняється
від уяви дорослих [11].
Як було сказано вище, дитяча уява бідніша, ніж у дорослих. У той же
час люди досі вважають, що у дітей більше фантазії, ніж у дорослих.
Р. Павелків казав, що діти можуть все. У порівнянні з реальним світом
діти більше живуть у світі фантазій. Але ми знаємо, що інтереси дитини
простіші, елементарні, бідніші, нарешті, його стосунки з навколишнім
середовищем не такі складні, тонкі й різноманітні, як поведінкові
особливості дорослих, тому що все це визначає уяву. У процесі розвитку
дитини відбувається розвиток уяви. Ось чому продукти справжньої творчої
уяви в усіх сферах творчої діяльності належать лише зрілій уяві [9].
Психолог Т. Рібо запропонував основні закони в трьох стадіях розвитку
уяви: дитинство та отроцтво – фентезі, ігри, казки, вигадки; молодість –
поєднуються вигадки в діяльність; зрілість – уява підпорядкована
раціональному розуму.
Дитяча уява починає розвиватися дуже рано, слабкіше дорослого, але
займає більше місця в її житті. Які етапи розвитку дитячої уяви?
 10

До 3 років дитяча уява існує в інших психологічних процесах, і вони

заклали її основу. За три роки сформувалася уявна мовна форма. Тут уява
стає самостійним процесом.
У 4-5 роки дитина починає планувати, будуючи плани майбутніх дій.
У 6-7 роки активна уява. Відтворювані образи виникають у різних
ситуаціях і характеризуються змістовністю та специфічністю. З’являються
творчі елементи. На думку психологів, що для розвитку уяви потрібні певні
умови: емоційне спілкування з дорослими людьми; предметно-операційна
діяльність; потреби в різноманітних видах діяльності [16].

1.2 Психологічні умови розвитку дитячої уяви.

Показниками функціонального досягнення розвитку дітей різного віку

є новоутворення, що визначає їх свідомість, відношення до оточуючого
середовища, внутрішній і зовнішній життєвий цикл.
В психології виділяють центральні і похідні новоутворення. Які носять
систематичний характер і утворюють цілісність (Л. Виготський).
Новоутворення, що були центром розвитку в певному віковому періоді, стали
другорядними в іншу періоді. Цю модель слід враховувати у навчальній
роботі з дітьми, визначити її змістовність і напрям [5].
Центром новоутворення психологічного розвитку дітей дошкільного
віку являється уява (Л. Виготський, Д. Ельконін та ін.). Уява — один із
важливих психологічних процесів, вона безпосередньо бере участь у будь-
якому творчому процесі людей на різноманітних етапах їхнього життя,
забезпечуючи засвоєння в онтогенезу різноманітних форм людської
культури. Уява формується в дуже ранньому віці з допитливістю дітей, але її
концентрований розвиток та особливе значення набуваються в дошкільному
віковому періоді.
Завдяки уяві діти дошкільного віку оволодівають своїми можливими
майбутніми напрямками, і будь-яка діяльність дитини (малювання, ліплення,
 11

конструювання тощо) стає цілеспрямованою. При вирішенні будь-якої задачі

уява безпосередньо передбачає появу передбачень і гіпотез. І. Карабаєва
підкреслює важливу роль уяви у розвитку дитячої здатності розуміти, що
нею сприймається: охоплюючи ціле, розкриваючи певні характеристики,
риси, особливості, необхідно виходити за межі безпосереднього споглядання.
З розвитком уяви та мовлення діти опановують довільні пізнавальні процеси:
ставлять перед собою мету, наприклад, запам’ятовувати та наполегливо
працюють для її досягнення. Або старші дошкільнята скопіюйте прочитаний
текст, знайдіть головну думку, передайте зміст твору, послідовно розгорніть
сюжет за задумом [5, 6].
При поновлюваній уяві її образи ускладнилися (наприклад, при
прослуховуванні оповідань, казок, перегляді певних ілюстрацій), приходить
розвиток продуктивної уяви, що дозволяє дітям утворювати нові образи за
задумом. Тому діти малюють сюжет на вільну тематику, вигадують
неіснуючих тварин, дають оповіданню зовсім нову кінцівку тощо. Їхня
продукція живопису, ліплення та усної творчості набула оригінальності та
новими несподіваними рішеннями. У характеристиках уяви (яскравість,
швидкість і насиченість образів) приховані усі здібності дітей: пізнавальні,
музичні, художні. Психологи допитливість та уяву вважають, що їх основі
лежить дитяча особистість, її бажання, інтереси, сподівання [15].
Уява безпосередньо бере участь у утворенні власного образу «Я»,
дозволяючи вірити у власні сили, ризикувати, коли дитина виконує нові
завдання, сподіватися на успіх. Все це свідчить про те, що розвиток уяви
дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням у навчальному та
виховному процесі.
Виникнення новоутворення відбувається шляхом активного виділення
дітьми структурних компонентів домінантної діяльності, тому основним
джерелом розвитку дитячої уяви є ігри. У грі діти моделюють реальність
(уявні ситуації, дорослі персонажі, замінники, символічність ігрових дій та їх
результативність), відтворюють її змістовність, перевіряють різні схеми чи
 12

будують власні сюжети, долають стереотипи власної поведінки та вносять

власні зміни. Гра має позитивні, творчі та імпровізаційні риси, а також
символічні функції. Це основа для розвитку уяви, мовлення та мислення. Д.
Ельконін наголошував: «Чим краще дитина грає, тим краще вона готова до
школи»... Мотивація гри забезпечується її добровільним характером: дитина
вступає в гру за бажанням, її випадкова поведінка (вона може вийти з гри в
будь-який момент) характеризується високою можливістю власного вибору,
відповідає потребам самореалізації та самоствердження [15].
Ось чому прискорення участі дітей у більш «серйозніших» (на думку
дорослих) заняттях, а ці заняття майже не мають часу для гри у дітей (групові
рольові ігри, звичайні ігри тощо), не корисні для розвитку дітей, особливо
уяви [9].
Функція уяви пов’язана з невизначеними ситуаціями, проблемами,
суперечливою свідомістю. Ось чому вказівки дорослих на стандартні
рішення проблем, однакові відповіді дітей на проблеми, колективне
наслідування єдиної моделі – все це гальмує розвиток уяви. Увага дорослих
до дитячого інтересу, визнання дитячої допитливості, заохочення до
самостійності, стимулювання самостійності стимулюватиме розвиток уяви.
Особливо шкідлива зневага до дитячих фантазій, романів, нісенітниць тощо.
Дошкільний вік чутливий (сприятливий) для розвитку особистості та
моралі дітей. Важливу роль у цьому процесі відіграє емоційна уява, на цій
основі формуються очікувані емоції. Діти починають уявляти свої дії та
наслідки своїх дій для себе та інших. Лише через уяву вона може відчути
біль, страждання і навіть емоції іншої дитини, якій боляче, та співчувати цій
дитині. Емоційна уява дозволяє регулювати власну поведінку та
контролювати себе в спілкуванні з оточуючими: «Якщо я зроблю це, мій друг
образиться.» Через емоційне передбачення можна відкрити сенс своєї
поведінки в духовному розвитку дітей щодо моральних емоцій та про
соціальних поведінкових форм, які відіграють провідну роль (вміння
рятувати, координувати свої дії з іншими, здаватися тощо). Співчуття
 13

(симпатія) не може розвиватися без емоційної уяви, а виховувати доброту та

співпереживання у дітей неможливо без емоційної уяви [8].
Емоційна уява настільки потужна, що вона може ефективно впливати
на дітей, уникати небажаної поведінки, замість того, щоб переконувати,
дорікати та морщитися. Тому емоційна уява і передбачення емоцій
відіграють регулюючу роль у засвоєнні дітьми норм соціальної поведінки.
Дослідження психологів також показують, що уява тісно пов’язана з
регулюванням самопочуття людини. Він здійснює психологічний захист
особистості від травм і депресії, від депресивних емоцій, утворює (в уяві)
ситуації, коли невдача компенсується, а фрустрація знімається (З. Фрейд).
Таким чином дитина може позбутися життєвої травми, спричиненої
неодноразовими змінами ситуацій та ігор, доки не позбудеться того, хто її
знущався. Якщо життєвий конфлікт стає глибоким або тривалим, діти будуть
вдаватися до фантазій, утворюючи сюжет, в якому кривдник шкодує про свої
дії або стаю учасником біди [9].
Не досить розвинена уява призведе до стійких негативних емоцій,
нав’язливих страхів, занепокоєння: знижується самооцінка дитини,
переривається контакт з оточуючими, з’являється відчуття самотності та
відчаю. Ці діти вже вимагають особливої уваги з боку практичних
психологів.
Тому розвиток уяви дошкільників тісно зв’язаний з формуванням
пізнавальних дитячих здібностей, розвитком спільного інтелекту,
формуванням особистісних якостей та моральної стійкості.
 14

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ

УЯВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Організаційні принципи формування розвитку уяви у дітей

дошкільного віку

Важливо відзначити, що для діагностики певного рівня психологічного

розвитку дитини, її розвитку інтелекту, особливих здібностей,
індивідуальних якостей та будь-яких інших аспектів психологічної дійсності
практичні психологи повинен вміти володіти відповідними методиками і
прийомами.
Дослідники зазначили, що для отримання достовірних і надійних
дослідницьких результатів методи психологічної діагностики, які
використовувалися в експерименті, мають бути науковими та
обґрунтованими. Методика повинна відповідати таким вимогам: валідності,
надійності, наочності та точності [8].
Конкретні процедури експерименту, які використовуються в
психологічних дослідженнях, базуються на певних методологічних прийомах
і принципах, розроблених у психології. Тому з метою вивчення деяких
особливостей особи та її поведінки, включаючи детальні інструкція
експерименту, чітко визначений порядок викладу експериментальних
матеріалів тощо. Дані методи є деякими загальними схемами майбутніх
експериментальних процедур, які дослідники повинні дати конкретні
пояснення, виходячи з мети та завдань дослідження, місця та часу його, віку
та роду занять реципієнтів [14].
Психологи вважають, що крім використовуваних методів, на
результати психологічної діагностики впливають також ситуація, розуміння
суб’єкта, інструкції, які він отримує, а також індивідуальність та поведінка
дослідника під час проведення тестування. Вміти призначати соціальні та
психологічні проблеми із загального набору, наприклад, питання навчання,
 15

для формулювання цілей та завдань дослідження кожного окремого випадку.

Вибираючи з методів, дослідник повинен чітко усвідомлювати недоліки і
переваги його застосування до досліджуваної галузі уяви, уміти комбінувати
різні методики, перевіряти це висновками та даними, знати, як передавати
експериментальні результати до нормальної людської поведінки. Тільки при
хорошому розумінні вікових і загально-психологічних теорій і методів
можна успішно проводити психологічні дослідження [17].
Психологи кажуть, що найпоширенішим з усіх існуючих сьогодні
методів є тестування, яке є короткочасний стандартизований пробник, що
дозволяє отримати особисті психологічні людські характеристики за деякими
ознаками за обмежений проміжок час. Важливо відзначити, що різноманітні
дослідники виділяють різні види тестування: тест на інтелект, тест на
здібності, тест досягнень та тест особистості. Тестування сучасності зазвичай
утворюються в бланковій методиці [7].
Важливо пам’ятати, що практичні психологи несуть повну
відповідальність за моральну шкоду, включаючи шкоду фізичному та
психічному здоров’ю реципієнту, яка може бути спричинена неправильною
психіатричною діагностикою. Тому лише кваліфіковані та добре підготовлені
спеціалісти мають право проводити дане обстеження, які повинні
дотримуватися професійних та етичних принципів психологічної
діагностики. Зокрема, І. Карабаєва звернула увагу на етичні принципи
психологічної діагностики:
1. Принцип конфіденційності психологічної діагностики передбачає,
що результати психологічної діагностики не підлягають розголошенню без
особистої згоди особи реципієнта. Що стосується неповнолітніх, то для
оприлюднення результатів психологічної діагностики необхідна згода їхніх
батьків або опікунів, і вони несуть морально-юридичну відповідальність за
дитину.
 16

2. Принцип наукової обґрунтованості методу психологічної

діагностики вимагає, щоб він був ефективним та надійним, тобто
достовірним, щоб дати певні результати.
3. Принцип нешкідливості означає, що за жодних обставин результати
психологічної діагностики не можуть бути використані для нанесення шкоди
особі, яка проходить психологічну діагностику.
4. Принцип об'єктивності результатів тестів вимагає, щоб вони мали
наукове підґрунтя, тобто вони були отримані за допомогою використання
ефективних та надійних методів, а не визначені, і не залежали від
суб'єктивного ставлення з боку реципієнтів.
5. Принцип обґрунтованості рекомендацій означає, що дані
рекомендації мають бути корисними.
Люди, які займаються психологічною діагностикою, дотримуються
таких кваліфікаційних вимог: хороша теоретична підготовленість, досконале
розуміння методик психологічної діагностики та правил їхнього
застосування, достатній досвід в практиці даних методик. Повне оволодіння
методом передбачає навички та вміння, пов’язані з ознайомленням із
методом суб’єкта, а також процедури аналізу та інтерпретації отриманих
даних. Також важливим є розуміти правила використання психолого-
діагностичних технологій, дотримання яких дозволить отримати достовірні
результати. Під час застосування цих методів необхідно враховувати ситуації
суб’єкта, особливості індивідуума, його статус та багато інших відповідних
психологічних діагностичних факторів [1].
Під час психологічної діагностики необхідно дотримуватись моральних
та етичних норм: за винятком особливих обставин або судової чи медичної
практики, передбачених законом, ви не маєте права брати участь у перевірці
проти людської волі; перед проведенням психологічного тестування людину
необхідно попередити, що в процесі дослідження вона може несвідомо
розкрити інформацію про себе, власні думки та відчуття, яких вона не
усвідомлює; якщо законом не передбачено інше, кожен має право знати свої
 17

результати тестування, де, ким і як вона може їх використати; результати

тестування надаються випробуваним у зрозумілій формі; при обстеженні
неповнолітньої дитини її батьки або особи, які їх замінюють мають право
отримати результати даної дитини; якщо тест має визначити рівень
психологічного людського розвитку, під час конкурсного відбору чи пошуку
роботи особа не тільки має право знати мету тесту, але й знає об’єкт та
основу тесту; головна відповідальність за практичне застосування
психологічних тестів лежить на практичних психологів, окремих особах та
підприємств, які їх використовують [12].
Тому при використанні різноманітних методів і прийомів
психологічного дослідження необхідно враховувати певні вимоги до них.
Метод повинен бути ефективним, надійним, точним і зрозумілим. Крім того,
при проведенні експерименту потрібно рахуватися з дослідницькою
ситуацією, індивідуальними особливостями реципієнту, його розуміння
інструкцій, вимоги завдання, відношення до експерименту. На
результативність впливає особистість реципієнта. Організація експерименту
повинна базуватися на різноманітних методах і класифікуватися відповідно
до змістовності експерименту. Особливо тест на інтелект, перевірку
здібностей, тест досягнень, тест особистості. В експерименті важливо
дотримуватися професійних та етичних норм та певних правил психологічної
діагностики та соціальних та етичних принципів, тому що дослідники несуть
повну відповідальність за вплив експерименту на психологічне людське
здоров’я [12].

2.2. Експериментальне дослідження уяви у дітей дошкільного віку

Одним з завдань дослідницько-експериментальної частини даної

роботи є прослідити вплив творчості на розвиненість уяви. В експерименті
узяли участь діти дошкільного віку 15 реципієнтів (6 -7 роки).
 18

Детерміновані експерименти покликані визначити рівень розвитку уяви

реципієнтів. Для цього нами був використаний метод Е. Торренса «Неповні
фігури», метод Роршаха, практикум «Три кольори». Це тестування
призначене для діагностування творчості (креативності) дитини.
На основі формувальних експериментів, проведених протягом
навчального року, які визначать рівень розвитку уяви у дошкільників завдяки
методу тестування дитини.
Отож, проведене діагностичний експеримент та його аналіз показали,
що після різноманітних розвиваючих ігор, вправ для дітей дошкільного віку
на протязі року вихідний показник зображень у дітей був вищим, а у дітей
без подібних занять з творчості – навпаки.
Дані свідчать про те, що ще залишаються невикористані можливості
для розвитку уяви у старших дошкільників. Якщо не приділяти належної
уваги багатству уяви, розвиток його механізму до шкільного віку призведе до
його поступового зникнення, яке негативно вплине на ефективність
шкільного виховання.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, необхідна умова для
розвитку дитячої творчості є включення суб’єкту в активну дієву форму,
особливо в предметну творчість. Для розвитку дитячої творчості можна з
успіхом використовувати образотворчу діяльність.
Можливими способами даного розвитку на занятті з малювання може
бути: використання образотворчих та навчальних ігор; малювання за
тематикою; засоби виразного живопису. Але важливо використовувати ігри
на занятті з образотворчого мистецтва.
За результатами даного експерименту очевидно, що дана гіпотеза
підтверджується. Підвищився рівень дитячої творчості. Діти охоче беруть
участь в ігрових ситуаціях, збільшився інтерес до малювання.
Співвідношення образотворчої діяльності та гри утворює у
дошкільників важливу особистісну мотивацію, що в свою чергу забезпечує
їхню ефективність. А ефект від діяльності вищий, адже діти не просто
 19

малюють картинки, а передають ігрові образи, які сприяють розвитку дитячої

творчості.

2.3. Методики формування уяви у дітей дошкільного віку

Методика Торренса „Неповні фігури" (див. Додаток А)

Ця методика по суті є «мініатюрною моделлю творчої поведінки», що
дозволяє повністю вивчити особливості творчості та відстежити деталі
даного процесу. Методика активізує уяву і розкриває одну з її головних
властивостей – бачити ціле перед частинами. Діти сприймають
запропоновані тестування – фігури по частинах, будь-які загальні деталі,
доповнює та реконструює їх. Діти отримали завдання. На паперовому листку
були зображені геометричні фігури: квадрати, трикутники та ін. Доповніть їх
так, щоб отримати змістовне зображення об’єкта. Крім того, ви можете
організувати внутрішню і зовнішню обриси символів, щоб дітям було легше
повертати папір та зображення фігури, використовуючи кожну фігуру під
іншим ракурсом.
Якість картини, не враховується, тому що нас цікавлять переважно
склад ідей, різноманітність виникаючих асоціацій та принципи реалізації
ідей. Усі дитячі роботи можна розділити на 4 групи.
Група 1 – вихідне зображення в усіх 3 випадках, де діти малюють
певний сюжет, який включає в себе кілька предметів із заданою фігурою
(хлопчики малюють космічний простір, всі планети і сонце: дана фігура –
коло).
Група 2 – оригінальні малюнки у 2 випадках, діти намалювали сюжет,
який містив предмет із деталями (збирає квіти дівчинка).
Група 3 — оригінальні малюнки у футлярі з різними деталями,
доданими до зображуваного предмета (лице дівчинки з бантом).
Група 4 – без вихідного зображення діти доповнюють задані елементи,
щоб утворити малюнок відокремленого предмету, але без певних деталей,
 20

зображення являє собою принципову схему (наприклад, клубок ниток,

морозиво на палиці).
Також підраховується спільна кількість оригінальних зображень для
всієї групи. При розрахунку вихідних малюнків у групі враховується не лише
індивідуальність образного рішення, а й варіативність образів, відображених
різними дітьми. Дані заносяться до таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розрахунок вихідних малюнків по групах у %
1 група 2 група 3 група 4 група
5 33% 4 27% 2 13% 4 27%

Графічно можна побачити отримані результати на графіку:

100
80
60 1 група 2 група
40
20
3 група 4 група
0
м-ка
Торренса

Рис. 2.1. Графічне зображення розрахунків вихідних малюнків у %

Висновок: наведені результати показують, що серед 3 та 4 груп

основних робіт комплекти оригінальних зображень виконуються мало.
Найпоширеніші зображення дітей:
Коло – сонце, м'яч;
Квадрат – телевізор, будинок, книга;
Трикутник – новорічна ялинка, людина.
Далі на дітях був проведений експеримент з метою розвитку уявної
творчості та фантазії, який виявив, що рівень розвитку уяви дітей
дошкільного віку невисокий.
 21

Внесення даних повторного дослідження в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2
Результати після проведення експерименту по групах за методикою
«Неповні фігури» у %
Групи 1 2 3 4
Кількість дітей 8 5 2 0
% 54 27 13 0

Методика "Три кольори"

Ця вправа дуже добре розвиває уяву, мислення, художнє сприйняття та
фантазію.
Дитину попросити взяти три фарби, які, на думку дитини, підходять
один одному, та заповнити цими фарбами увесь листок. Як виглядає
малюнок? Дайте назву своєму малюнку.
Отримані нами дані в таблиці 2.3, де 1 реципієнт – 4 назвав назви 7%; 3
реципієнти – 3 назвав назви 20%; 5 реципієнти – 2 назвав назви 33%; 6
реципієнти – 1 назвав назви 40%.

100

80 1 група 2 група

60
3 група 4 група
40
20

0
"Три кольори"

Рис. 2.2. Графічне зображення розрахунків за методикою «три

кольори» у %
Таблиця 2.3
Результати після проведення експерименту за методикою «Три
кольори» у %
Групи 1 2 3 4
Кількість дітей 1 3 5 6

% 7 20 33 40
 22

100

80 1 група 2 група

60
3 група 4 група
40
20
0
1 випробування 2 випробування

Рис 2.3. Графічне зображення після двох випробувань

Модифіковане тестування Роршаха

Це тестування розвиває творчу уяву дітей, вчить знаходити схоже між
зображеннями нечітких контурних меж і зображеннями реальних предметів.
Обладнання: 10-ть карток різноманітної конфігурації.
Хід заняття: дитина повинна вказати на схоже між чорнильними
плямами з будь-якими предметами та образами. За підсумками заняття
дитина відтворює три типи відповідей: деякі діти не можуть знайти певної
схожості між чорнильними плямами та будь-якими предметами (7 реципієнт
– 46 %); інші діти вказують на певну схожість між предметами (5 реципієнтів
– 33 %); наступні діти встановили певну схожість з деякими предметами(3
реципієнт – 20 %)

100

80

60 1 група 2 група

40 3 група
20
0
тест
Роршаха

Рис. 2.4. Графічне зображення після проведення модифікованого

тестування Роршаха у %
 23

Таблиця 2.4
Результати після проведення експерименту за методикою «Тестування
Рохшаха» у %

Групи 1 2 3
Кількість 3 3 9
дітей
% 25 25 50

100
80
1 група 2 група
60
40
20 3 група
0
1
випробування

Рис 2.5. Графічне зображення після двох проведених випробувань

 24

ВИСНОВОК

Ми ознайомились з найпоширенішими сторонами дитячої уяви. Ми

переконалися, наскільки дана функція важлива для загального дитячого
розвитку, для формування її особистості та життєвого досвіду. Через важливе
та значуще значення уяви для дитини необхідно сприяти її розвитку та
використовувати її для оптимізації навчальної діяльності.
Розвиток уяви дітей раннього та дошкільного віку – це зміна вродженої
діяльності дітей у трансформаційній діяльності. Важливим фактором є
потреба в новому досвіді та спілкуванні з дорослими, щоб відкрити шляхи
отримання певних вражень.
Розвиток уяви не являється результатом безпосереднього навчання. Це
пов'язано з трансформаційною діяльністю підростаючих дітей і механізмом
саморозвитку уяви: зміною елементів досвіду і протилежним напрямком
моделювання, схематизацією і деталізацією образів.
Якщо ми хочемо зробити розвиток дітей творчим, нам потрібно
розвивати уяву дітей дошкільного віку. Певний образ, утворений уявою,
побудований з елементів, взятих з реальності і міститься в попередньому
дитячому досвіді.
Якщо ми хочемо утворити достатньо міцний фундамент для його
творчої діяльності, ми повинні збагатити дитячий досвід. Чим більше дитина
бачить і чує, тим більше вона знає та вчить, чим більше елементів оточуючої
дійсності вона маніпулює, тим важливіша і продуктивніша її творча уява.
За результатами експериментальної роботи очевидно, що наша гіпотеза
була підтверджена. Підвищився рівень дитячої творчої уяви. Де діти охоче
беруть участь в ігрових ситуаціях та збільшився інтерес до малювання.
Тому, при розвитку уяви з самого раннього дитинства, ми можемо не
тільки покращити пізнавальний процес і творчі здібності, а й сформувати
дитячу особистість.
 25

У процесі діяльності відбувається розвиток творчої уяви. Найкращий

спосіб розвитку дітей дошкільного віку на заняттях з образотворчого
мистецтва – художні та дидактичні ігри.
Ми виконали основні завдання нашого дослідження:
1) Проаналізували основні шляхи вивчення феномену уяви в
психології.
2) Дослідили психологічні особливості розвитку уяви дітей
дошкільного віку.
3) Визначили психологічні умови для розвитку дитячої уяви.
4) Підтвердили методичну можливість емпіричного дослідження
особливостей розвитку уяви дітей дошкільного віку.
 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Варій М. Й. Психологія: навчал. посіб. Київ: «Центр учбової

літератури», 2007. 288 с.
2. Діагностика і корекція окремих психічних процесів. Уява.
/Психолог. 2005. №26-27. С. 60-62.
3. Дубровська Д.М. Основи психології: навч. пос. Львів: Світ, 2001.
280 с.
4. Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія: навч. пос. Київ: Центр
учбової літератури, 2007. 392 с.
5. Карабаєва І. У світі дитячих фантазій. Початкова освіта. 2005.
№37., жовтень. С. 2–8.
6. Карабаєва І.І., Карасьова К.В. Взаємозв'язок уяви, гри та
навчання в дошкільному віці. Обдарована дитина. 2008. №10. с. 51–55.
7. Максименко С. Д. Загальна психологія: навчал. посіб. /С.
Максименко, В. Соловієнко. Київ: «МАУП», 2001. 256 с.
8. М’ясоїд П. Загальна психологія. Київ: Вища школа, 2016. 487 с.
9. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: навч. посіб.
Київ: Академ-видав, 2008. 432 с.
10. Педагогічна психологія /За ред Л. Проколієнка. Київ: Либідь,
2014. 356 с.
11. Психологія: Підручник/За ред. Ю.Л.Трофімова: 3-тє вид. Київ:
Либідь, 2001. 560 с.
12. Саврасова Т. Творча уява та діалог. Психолог. 2005. №33.
вересень. с. 5–8.
13. Тітов І.Г. Творча уява молодшого школяра: її критерії та функції
у навчальній діяльності // Обдарована дитина. 2008. №10. с. 56–60.
14. Тітов І.Г. Творча уява молодшого школяра. Практична
психологія та соціальна робота.  2006. №4. с. 72–76.
 27

15.  Трофімов Ю.Л., Алексеєва М.І., Кириленко Т.С./ «Психологія»

Київ: Либідь,  2005.
16. Фадєєва Т. Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного
учіння. Дошкільне виховання. 2005. №2. С. 6-8.
17. Червона Т. Резервні можливості уяви та образного мислення.
Психолог.  2004. №42. листопад. с. 19–21.
 28

ДОДАТКИ
Додаток А

Методика № 1.
Методика дослідження особливостей уяви на основі тесту Торренса
"Неповні фігури".
Дитині на окремих бланках показують зображення простих
геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло) і пропонують на основі
кожної із запропонованих фігур намалювати якомога більше малюнків,
причому домальовування може вироблятися як, всередині контуру фігури,
так і за її межами в будь-якому зручному для дитини повороті листа
зображенні фігури, тобто можна використовувати кожну фігуру в різних
ракурсах.
Якість малюнків з точки зору їх художності при аналізі не
враховується, оскільки в першу чергу нас цікавить сам задум композиції,
різноманіття виникаючих асоціацій, принципи втілення ідей, а не технічна
обробка малюнків.
Час роботи не обмежується, тому що в іншому випадку у дитини
з'являється тривожність, невпевненість, а це суперечить характеру творчого
процесу, елементарне прояв якого має бути змодельована в ході
експерименту.
Дана методика активізує діяльність уяви, виявляючи одне з основних
його властивостей - бачення цілого раніше частин. Дитина сприймає
пропоновані тест-фігури як частин, деталей будь-яких целостностей і
добудовує, реконструює їх. Можливість здійснення такої реконструктивної
функції уяви закладена в самій специфіці цього психічного процесу. В основі
механізмів уяви завжди лежать процеси дисоціації і асоціацій, аналізу та
синтезу наявних уявлень. Дитина, добудовуючи фігури до предметних
зображень, здійснює операцію синтезу. Однак це можливо лише через
попередній аналіз даної фігури, вичленовування її з низки об'єктів, виділення
 29

її властивостей, вивчення її функціональних особливостей і т.д. Від рівня

сформованості операцій аналізу і синтезу багато в чому залежить
продуктивність діяльності уяви.
Однією з характеристик творчої уяви є гнучкість використання ідей, в
результаті всі дитячі роботи можна розділити на творчі і нетворчі.
До нетворчим відносяться:
Типові малюнки, коли одна і та ж фігура перетворюється в один і той
ж елемент зображення (коло - колесо машини, самоката, велосипеда,
мотоцикла).
Малюнки, в яких різні еталони перетворюються в один і той же
елемент зображення (коло, квадрат, трикутник перетворювалися на
годинник).
До творчих відносяться малюнки, в яких на основі заданих еталонів
створюються неповторювані зображення. Більшість психологів виділяють як
одну з найбільш істотних сторін уяви, оригінальність, створених ним образів,
у зв'язку з чим у якості одного з показників при аналізі виконаних
композицій може виступати ступінь їх оригінальності. Параметри
оригінальності (індивідуальності) і неоригінальності (типовості) досить часто
використовуються у психології для оцінки продуктів діяльності уяви.
Наявність у дитини великої кількості оригінальних зображень свідчить про
силу, пластичності його фантазії і, навпаки, несформованість механізмів
комбінаторики процесів уяви призводить до виникнення великої кількості
стереотипних композицій.
 30

Додаток Б
Методика «Три кольори»
Випромінювання, довжина хвиль яких укладається в межах 10 нм,
називають монохроматичними (простими). Їх не можна одержати змішанням
різноманітних кольорів.
Кольори, одержувані при змішанні випромінювань із різноманітними
довжинами хвиль, називаються складними. Наприклад, складний пурпурний
колір утворюється змішанням синього і червоного кольорів у визначених
співвідношеннях.
Три кольори (синій, зелений і червоний), до яких чутливі
фоторецептори ока, що сприймають колір, називаються основними, або
первинними (див. іл.1). Відповідно до трьохкольорової теорії зору, усе
різноманіття кольорів у природі обумовлено змішанням у різноманітних
пропорціях синього, зеленого і червоного. Отже, усі кольори в природі є
похідними основних кольорів. При додаванні трьох основних кольорів у
визначеному співвідношенні можна одержати відчуття білого кольору. Білий
колір можна одержати і додаванням двох кольорів, наприклад синього і
жовтого. Два кольори, що у сумі дають білий колір, називаються
взаємодоповнюючими, або просто додатковими.
Використовують три пари додаткових кольорів:
синій - жовтий («мінус синій»)
зелений - пурпурний («мінус зелений»)
червоний - блакитний («мінус червоний»)
 31

Додаток В
Модифікований тест Роршаха
Стимульний матеріал до тесту складається з 10 стандартних таблиць з
чорно-білими та кольоровими симетричними аморфними зображеннями.
Дослідник пропонує піддослідному подивитися на паперовий лист із
чорнильною плямою неправильної форми і просить описати, що зображено
на цьому «малюнку». Психодіагностика особистості проводиться за
спеціальною методикою тлумачення.
Кожна відповідь формалізується за допомогою спеціально розробленої
системи символів по таких п'яти рахункових категорій:
Картки з різними плямами з тесту Роршаха

Локалізація (вибір для відповіді всього зображення або його окремих

деталей);
Детермінанти (для формування відповіді можуть бути використані
форма зображення, колір, форма разом з кольором і т. д.);
 32

Рівень форми (оцінка того, наскільки адекватно форма зображення

відтворена у відповіді, при цьому як критерій використовуються
інтерпретації, одержувані найчастіше);
Зміст (відповідь може стосуватися людей, тварин, неживих предметів і
т. д.);
Оригінальність-популярність (оригінальними вважаються дуже рідкісні
відповіді, а популярними ті, які зустрічаються не менш ніж у 30 %
обстежуваних).
Зміст відповідей позначається такими символами:
Н — людські фігури, цілі або майже цілі
(Н) — людські фігури, позбавлені реальності, тобто представлені як
малюнки, карикатури, скульптури, або як міфологічні істоти (чудовиська,
відьми)
(Hd) — частини людських фігур
А — фігура іншої тварини, ціла або майже ціла
(А) — міфологічна тварина, чудовисько, карикатура, малюнок тварини
Ad — частини тварини, зазвичай голова чи лапи
At — внутрішні органи людини (серце, печінка і т. д.)
Sex — посилання на статеві органи чи на сексуальну діяльність або
вказівки на таз або нижню частину тіла
Obj — предмети, зроблені людьми
Aobj — предмети, створені з тваринного матеріалу (шкура, хутро)
Aat — внутрішні органи тварин
Food — їжа, наприклад м'ясо, морозиво, яйця (фрукти й овочі
відносяться до рослин)
N — пейзажі, вид з повітря, захід Сонця
Geo — карти, острови, затоки, річки
Pl — рослини всіх видів, зокрема квіти, дерева, плоди, овочі й частини
рослин
Arch — архітектурні споруди: будинки, мости, церкви і т. д.
 33

Art — дитячий малюнок, акварель, де намальоване не має

специфічного змісту; малюнок пейзажу буде N і т. д.
Abs — абстрактні концепції: «влада», «сила», «любов» та ін.
BL — кров
Fi — вогонь
Cl — хмари.
Рідкісніші види змісту позначаються цілими словами: Smoke, Mask,
Emblem і т. д.
Приклад формату запису відповідей при тесті:
Картка II, Верхня червона область — «Гвинтові сходи» (вказує на
відтінки): D FK Arch 1.5
Картка VII, «Різьблені бюсти жінок з пір'ям на голові, спрямовані
вперед»: W Fc → М (Hd) 3.0
Картка VII, Ліва середня область — «Придворний клоун. Він говорить
щось смішне і зле»: D Fc Hd 3.0