2

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….…………….3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти психологічно-педагогічних умов сенсорного
розвитку дітей раннього віку……………………………………………………..7
1.1. Система сенсорного виховання……………………………………………...7
1.2. Особливості сенсорного розвитку дiтей раннього вiку…………………..14
РОЗДІЛ 2. Практичне дослідження психологічно-педагогічних умов
сенсорного розвитку дітей раннього віку……………………………………...17
2.1. Діагностика сенсорного розвитку дiтей раннього вiку…………………...17
2.2. Методика формування сенсорного розвитку дітей раннього віку………21
РЕКОМЕНДАЦІЇ………………………………………………………………...25
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29
ДОДАТКИ
 3

ВСТУП
В сучасному суспільстві важливе місце посідає завдання формування у
підростаючого покоління здатності до активної розумової діяльності.
Зважаючи на це, у державних документах, в Національній стратегії розвитку
освіти в Україні на 2012 – 2021 рр.., Законі України «Про дошкільну освіту»,
наголошено на важливості розробки освітніх технологій, спрямованих на
розвиток у дитини найбільш продуктивних видів і форм мислення. Основою
функцією розумового виховання дітей є формування пізнавальної діяльності,
під час якої малюк вчиться опановувати оточуючий світ. Результатом
розумового виховання є розумовий розвиток дітей. Основною особливістю
розумового розвитку дитини раннього віку являється домінування образних
форм пізнання: сприйняття, образного мислення, уяви. За допомогою
сприйняття дитина пізнає зовнішні властивості предметів в їхній сукупності.
Отже, основним джерелом знань людини про навколишній світ і саму себе є
відчуття. Вони складають основні канали, якими інформація про явища
зовнішнього світу і про стан організму доходить до мозку, надаючи людині
можливість орієнтуватися в них, пізнавати їх.
Відчуття здійснюють зв’язок людини з оточуючим світом, являються
основним джерелом пізнання і основною умовою психічного розвитку. Отже,
для повноцінного розумового розвитку дитини необхідно розвивати її
відчуття, які лежать в основі розвитку мислення (Л. Виготський). У зв’язку із
цим основою розумового виховання дошкільників і одним із його
найважливіших завдань є сенсорне виховання і сенсорний розвиток.
Сенсорний розвиток дитини являється необхідним для оволодіння будь-якою
практичною діяльністю, з нього виростає логічне пізнання. Саме тому,
проблема здійснення сенсорного розвитку, який визначається Л. Венгером як
розвиток сприйняття й формування уявлень про зовнішні властивості
предметів і явищ, є досить актуальною.
Ранній дошкільний вік, за даними психолого-педагогічної науки, є
найбільш сприятливим для вдосконалення діяльності органів чуття,
 4

одержання повних і вірних уявлень малюків про оточуючу дійсність, отже

важливим завданням цього періоду є здійснення сенсорного розвитку дітей,
який виступає основою розумового розвитку.
Учені (Л. Венгер, О. Запорожець, М. Монтессорі, Є. Тихєєва)
наголошують, що сенсорне виховання є одним з головних завдань
дошкільного виховання, напрямом, який впливає на успішність подальшої
соціалізації й навчання дитини. Саме дошкільний вік є найбільш
сприятливим для вдосконалення діяльності органів чуття, що забезпечують
повноцінні й різнобічні уявлення про довкілля. Учені одним із центральних
моментів розвитку сприймання визначають засвоєння і використання
сенсорних еталонів (В. Аванесова, Л. Венгер, Н. Ветлугіна, Л. Журова,
О. Запорожець, В. Зінченко, Г. Кислюк, Є. Корзакова, Л. Пеньєвська,
М. Поддьяков, А. Рузька, Н. Сакуліна).
Доведено, що сенсорне виховання виступає обов’язковим складником
розвитку дитини, яка потребує усвідомлених дій з боку вихователів, що
підтверджується наявністю значної кількості методичного та практичного
матеріалу (Д. Альтхауз і Е. Дум, Л. Артемова, А. Бондаренко, Л. Васильєва,
Т. Доронова, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, З. Максимова,
Л. Олійник, Е. Пілюгіна, Л. Сисуєва).
Система сенсорного виховання базується на теоретико-методологічних
доробках Я. А. Коменського, О. Декролі, С. Русової, І. Г. Песталоцці,
Ф. Фребеля та ін., спирається на теорію сприйняття, розроблену
Л. Виготським, Б. Ананьєвим, С. Рубінштейном, О. Леонтьєвим,
О. Запорожцем, Л. Венгером та ін. Сучасні дослідження присвячені таким
аспектам даної проблеми, як діагностика сенсорного розвитку дітей
дошкільного віку (Т. Кондратенко, В. Котирло, С. Ладивір, В. Холмовська та
ін.); визначення особливостей системи розумового виховання взагалі та
сенсорного зокрема (О. Д’яченко, О. Проскура, М. Подд’яков та ін.);
методика формування пізнавальних здібностей дошкільників
(З. Богуславська, О. Проскура, К. Щербакова та ін.); вивчення виховних та
 5

розвивальних можливостей різних видів дитячої діяльності (Л. Артемова,

Т. Лаврентьєва, О. Логвиненко та ін.) склали теоретичну основу курсової
роботи.
У ранньому дошкільному віці відбувається збагачення і порядкування
чуттєвого досвіду дитини, оволодіння специфічними формами сприймання і
мислення, бурхливий розвиток уяви, формування довільної уваги і пам’яті.
Пізнання дитиною навколишнього світу за допомогою відчуттів і
сприймання створює необхідні передумови для виникнення складніших
пізнавальних процесів (мислення, пам’ять, уява). Розвинена сенсорика -
основа для удосконалення практичної діяльності дитини. Зміни в організмі
малюка відбуваються не самостійно, а в результаті того, що дошкільник
оволодіває новими діями сприймання, спрямованими на обстеження
предметів і явищ дійсності, їх різноманітних властивостей і відношень. Зі
сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі
інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на
основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому нормальний
розумовий розвиток неможливий без опору на повноцінне сприймання.
В дитячому садку дитина навчається малюванню, ліпленню,
конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати
основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх
областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку
та використання.
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань,
формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір,
розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового
розвитку. Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному
дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування та
вдосконалення діяльності органів чуттів, нагромадження уявлень про
оточуючий світ.
 6

Актуальність теми нашого дослідження «Психологічно-педагогічні

умови сенсорного розвитку дітей раннього віку» полягає в тому, що
сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового
розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки
повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у
дитячому садку, у школі, і для багатьох видів праці.
Мета дослідження – проаналізувати психологічно-педагогічні умови
сенсорного розвитку дітей раннього віку.
Об’єкт дослідження – сенсорний розвиток дiтей раннього вiку.
Предмет дослідження – психологічно-педагогічні умови сенсорного
розвитку дітей раннього віку.
Завдання дослідження:
1. Розкрити суть системи сенсорного виховання.
2. Прааналізувати особливості сенсорного розвитку дiтей раннього вiку.
3. Провести діагностику сенсорного розвитку дiтей раннього вiку.
4. Розробити методику формування сенсорного розвитку дітей раннього віку.
5. Надати рекомендації вихователям щодо психологічно-педагогічних умов
сенсорного розвитку дітей раннього віку.
 7

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти психологічно-педагогічних умов

сенсорного розвитку дітей раннього віку
1.1. Система сенсорного виховання
Основою загального розумового розвитку є сенсорний розвиток. Адже
пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на
основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Як зауважував
О. Запорожець, певні системи, тобто закономірно побудовані ряди форм,
кольорів, величин та інших якостей речей, отримують певне мовне
позначення. Оволодіваючи цими системами, індивід отримує своєрідний
набір еталонів, з якими він може зіставити будь-яку сприйняту річ,
охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших.
Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному
дитинстві, оскільки цей період найсприятливіший для формування і
вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це
налаштовує на серйозну увагу до сенсорного розвитку дитини у дошкільний
період.
Сенсорний (лат. sensorіum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток
її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивос ті предметів
(форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).
Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою
практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи
і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі
функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв’язок зі
світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає
логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє
їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий
сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її
сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то
вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати,
інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування,
 8

спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного

виховання.
Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на
формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і
сприймань.
Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку
безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності
органів чуття.
До головних завдань сенсорного виховання належать:
— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;
— формування системи сенсорних еталонів;
— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у
власній діяльності.
Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного
виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні
неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у
природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної
особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття,
оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це
означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості
особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на
формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу.
Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу,
виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й
самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно
важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.
У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами
М. Монтессорі, педагогічне «підготовче середовище», яке є передумовою
реалізації дитиною можливостей власного розвитку через самостійну
діяльність. Одним із головних чинників цього середовища є дидактичний
 9

матеріал. Розроблений М. Монтессорі дидактичний матеріал зорієнтований

на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати тишу і
звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він зосереджує дитячу увагу на
певній ізольованій властивості предмета (об’ємі — циліндри, куби і призми;
довжині — поділені на дециметри палиці; кольорах — шматочки шовку;
шумах — циліндричні коробочки з різним умістом тощо). Цей матеріал не
лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить
розрізняти, впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити
посильні для її віку вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють
самовихованню, оскільки передбачають контроль можливих помилок.
Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки, а
намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого
завдання, вчиться надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час такої
роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.
Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила С. Русова,
яка також вважала розвиток органів чуття першим кроком до самостійної
свідомості дитини, доводила необхідність «якнайраніше давати раціональний
розвиток чуттям». Це слід робити «постійно, щодня потроху, одночасно
стежачи за усіма чуттями, бо вони разом виявляються і не працюють нарізно,
поодинці».
Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових
даних про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному
віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній
вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у
розумовому розвитку (М. Щелованов). Цей період називають «золотою
порою» сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у
дитини відчуття «сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.
Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у
взаємозв’язку з розвитком мовлення і мислення, оскільки сприймання
живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку
 10

сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання не є пасивними проце-

сами. Вони розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на
обстеження предмета, його якостей і властивостей. Протягом дошкільного
дитинства сенсорні процеси виокремлюються у самостійні довільні дії, на
основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку [22,
67].
Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду,
оволодіння системою відповідних еталонів.
Сенсорні еталони — зразки якостей предметів, створені людством у
процесі суспільно історичного розвитку.
Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами
форми — геометричні фігури; величини — метрична система мір та ін.
Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, а є досить
складним і тривалим процесом.
Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння еталонів у
дошкільному віці:
1) передеталонний період (від народження до початку 3-го року життя);
дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві,
важливі для безпосереднього використання;
2) період предметних еталонів (до 5-ти років); образи якостей предметів
дитина зіставляє з певними предметами;
3) набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і
далі); дитина співвідносить якості предметів із загальноприйнятими
еталонами: вода холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна
тощо.
Розвиток сприймання відбувається в процесі різноманітної діяльності,
кожен вид якої мас свої основи і забезпечує ефективну динаміку певних
сенсорних процесів.
Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки
окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом
 11

формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з

раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою,
розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням
звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком м’язово-
суглобової чутливості та ін. Ці вміння є важливими для музичної,
образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.
Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різноманітною
діяльністю, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь.
Сенсорне виховання передбачає і спеціальну роботу щодо ознайомлення
дітей із сенсорними еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей
предметів із засвоєними зразками, тобто із способами обстеження предметів.
Для виокремлення певних груп якостей потрібні як прості дії (дотик,
погладжування — для визначення гладкості поверхні), так і складніші
системи обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад, система
виявлення звукового складу слова. Все це і становить зміст сенсорного
виховання.
На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного
виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать
про можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких
диференціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків.
Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за предметами, що
переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об’ємні
форми (прямокутна призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід
починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини [24,
c. 23].
За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини можуть скластися
хибні уявлення про якості предметів, і процес їх засвоєння штучно
затягнеться у часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися
методом навчання.
 12

Дитині складно дається пізнання просторових відношень. Нелегким є

формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним
аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються:
день змінюється вечором, заняття — прогулянкою, а прогулянка — обідом
тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової
послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від
розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від
правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння
послідовності днів тижня, пір року та ін.
Важливим є і розвиток слухового сприймання. Вже наприкінці 2-го року
життя дитина має розвинений фонематичнии слух, а в дошкільному віці
оволодіває здатність) до звукового аналізу слів. Для розвитку тактильної,
нюхової та смакової чутливості у процесі сенсорного виховання вдаються до
спеціальних вправ на порівняння, а також ви користовують досвід
повсякденного життя дітей. Важливо вміло включати завдання сенсорного
виховання у діяльність дітей.
Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі
етапи:
1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя
головний зміст сенсорного виховання поля гає у забезпеченні дитині
різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід
допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета.
Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке
береться однією рукою, велике — двома).
На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з
властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з
предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату
доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх
схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році
 13

життя вже знає, що форма, розмір, колір — постійні ознаки предметів, як

користуватися цими предметами;
2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох
років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними
еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними
еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий,
жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий,
чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про
хроматичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні
засвоїти також і відтінки кольорів.
Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у
сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування
елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної
форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання,
на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну
систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає
в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).
Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу під порівняння
двох-трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які
зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють з відтінками
кольору, варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що
виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості
предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів:
групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний
огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід розвивати
аналітичне сприймання — вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів,
виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.
Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років
продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного
 14

виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її

набуває планомірності й систематичності. Сенсорне виховання у цей період
відокремлюється і реалізовується під час організованих дидактичних ігор і
вправ [13, 123].

1.2. Особливості сенсорного розвитку дiтей раннього вiку

Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов’язані сторони
— засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ та
оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш
диференційовано сприймати світ.
Ще в ранньому віці у дитини накопичилося певне коло уявлень про ті чи
інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень виконували роль зразків, з
якими порівнювалися нові предмети у процесі їх сприймання. Тепер же
починається перехід від предметних зразків, що базуються на узагальненні
індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих
сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні
різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх
розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо).
Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та
їх систематизація — одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в
дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з
обстеження та запам’ятовування основних різновидів кожної властивості, що
здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню,
ліпленню та ін.
У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової,
слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки
кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття
дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими
способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та
явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв’язків.
 15

Органи чуттів дітей до початку дошкільного віку за своєю будовою та

деякими особливостями функціонування схожі з органами чуттів дорослих
людей.
Гострота зору в дошкільному віці росте безперервно і зростає в такій
діяльності, для здійснення якої вона є необхідною умовою її виконання,
безпосередньо пов’язана з метою та мотивами цієї діяльності. Аналогічні
явища мають місце і в розвитку інших видів відчуттів та сприймань: в
розвитку фонематичного слуху, в розвитку розрізнення кольоьрів в зв’язку з
малюванням і т.д.
На другому-третьому році життя завдання сенсорного виховання істотно
ускладнюються. Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння
сенсорних еталонів, у нього починають накопичуватися уявлення про колір,
форму, величину і інших властивості предметів. Важливо, щоб ці уявлення
були досить різноманітними. А це означає, що дитину слід знайомити з усіма
основними різновидами властивостей - шістьма кольорами спектра
(блакитний колір слід виключити, тому що діти погано відрізняють його від
синього), білим і чорним кольором, з такими формами, як коло, квадрат,
овал, прямокутник. Знайомлячи дітей з різними властивостями предметів, не
слід добиватися запам’ятовування та вживання їх назв. Головне, щоб дитина
вміла враховувати властивості предметів під час дій з ними [24, 15].
Щоб привернути увагу дитини раннього віку до властивостей предметів,
виробити стійкі уявлення про ці властивості, доцільно організувати такі дії з
предметами, при яких для отримання потрібного результату потрібно
зіставити предмети за формою, величиною, встановити їх збіг або
розбіжність. Таке зіставлення спочатку діти не можуть виконати зорово.
Тому їм пропонують накладати предмети один на одного, порівнюючи
кольори. Від зовнішніх прийомів зіставлення діти поступово переходять до
зіставлення на око. Це дає їм можливість встановлювати тотожність і
відмінність за зовнішніми властивостями і між такими предметами, які не
 16

можна накласти один на одного або прикласти впритул (наприклад, між

об’ємними предметами).
В результаті оволодіння в процесі навчання системами перцептивних дій
і системами еталонів діти отримують широкі можливості для орієнтування в
навколишній дійсності.
Особлива роль в сенсорному вихованні дітей належить природі. Адже
природа - невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини.
Важливим засобом сенсорного розвитку дитини є спостереження.
Спостерігаючи в природних умовах, дитина, може познайомитися з якостями
предметів, їх формою, величиною, кольором. Проте визначити їх самостійно
малюк не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати,
але не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього
оточення.
Пізнання природного оточення, спочатку, здійснюється чуттєвим
шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так під час спостереження
малюки вчаться розрізняти забарвлення листя, сприймання буде більше
яскравіше, якщо вихователь пропонує послухати шарудіння опадаючого
листя. Чим більше органів чуття «задіяно» в пізнанні, тим більше ознак і
властивостей виділяє дитина в досліджуваному об’єкті, явищі, а отже, тим
багатшими стають його уявлення. На основі таких уявлень виникають
розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.
Сенсорний розвиток має здійснюватися у тісному зв’язку з навчанням
дитини тих видів діяльності, в ході яких він повинен враховувати і
відтворювати властивості предметів (малювання, ліплення, конструювання).
Саме у цих видах діяльності перед дітьми виникає необхідність сприймати
предмети як можна точніше, повніше, виробляється вміння обмацувати,
оглядати предмети у певній послідовності. Вказівки дорослих допомагають
дитині виділяти відповідні предмети або частини, помічати подібність і
відмінність [22, 17].
 17

РОЗДІЛ 2. Практичне дослідження психологічно-педагогічних умов

сенсорного розвитку дітей раннього віку
2.1. Діагностика сенсорного розвитку дiтей раннього вiку
З метою діагностики сенсорного розвитку дiтей раннього вiку нами було
проведено дослідження в Кролевецькому закладі дошкільної освіти (ясла-
садок) №7 Кролевецької міської ради.
У дослідженні брали участь діти раннього дошкільного віку від 2 до 3
років в кількості 10 чоловік.
За основу в проведенні роботи з виявлення й оцінки сенсорного
розвитку дітей раннього віку була взята методика Ніколаєвої Т.В. [19, 156].
Завдання з виявлення й оцінки сенсорного розвитку дітей раннього віку.
Обладнання:
1. дерев’яна (або пластмасова) дошка з трьома (чотирма) прорізами -
круглої, квадратної, трикутної, напівкруглої форм і трьома (чотирма)
плоскими геометричними фігурами, основа кожної з яких відповідає за
формою одному з прорізів;
2. дерев’яна або пластмасова коробка з шістьма прорізами - круглої,
квадратної, прямокутної, напівкруглої, трикутної і шестикутної форм і
дванадцятьма об’ємними геометричними фігурами, основа кожної з яких
відповідає за формою одному з прорізів;
3. одна піраміда з трьома однаковими за розміром кільцями; піраміди з
трьох кілець, що зменшуються за величиною (дві червоні, дві жовті, одна
синя);
4. п’ять великих кубів жовтого кольору; два великих куба червоного
кольору; два великих куба синього кольору;
5. п’ять великих кульок жовтого кольору; дві великі куліки червоного
кольору; дві великі кульки синього кольору;
6. кольорові кубики - п’ять жовтих; три червоних; три зелених; три
помаранчевих; три білих;
7.одна матрьошка з трьох частин і одна матрьошка з чотирьох частин;
 18

8. три пари предметних картинок: в кожній парі одна картинка розрізана

на дві (три, чотири) частини.
Основні завдання для дітей 2 - 3 років.
1. Вкласти геометричні форми в гнізда відповідної площині.
2. Згрупувати предмети за кольором при виборі з 4, наприклад, червоні,
жовті, сині та зелені кубики.
3.Скласти матрьошку з трьох частин.
4. Скласти три пірамідки різного кольору (червону, синю, жовту) з 3
кілець, що зменшуються за величиною.
5. Скласти предметну картинку, розрізану вертикально на 3 частини.
Проведення обстеження.
Завдання попонувалися дитині відразу для самостійного виконання.
Дитині пропонувалося вставити фігури у відповідні прорізи; розібрати і
зібрати піраміду; розкрити матрьошку і зібрати її; скласти цілу картинку з
частин. При цьому всі завдання повинні були супроводжуватися природними
жестами.
При виникненні труднощів у дитини при виконанні завдань самостійно,
дослідник демонстрував відповідну дію, а потім просив дитину відтворити її.
Якщо дитина не справлялася і в цьому випадку, то з урахуванням величини
кілець; складала розрізну картинку. Слідом за цим дитині пропонувалося
діяти самостійно.
Оцінка дій дитини.
За кожним завданням фіксувалося:
використання методу спільних дій. Наприклад, педагог руками дитини
вставляв фігури у відповідні прорізи; збирав пірамідку - бажання
співпрацювати з дорослим; прийняття завдання; здатність виявити
помилковість своїх дій; зацікавленість в результаті діяльності;
спосіб виконання завдання (самостійно, після показу, після спільних дій,
не виконання);
результат: точна відповідність зразку дорослого, неточна відповідність.
 19

Результати спостережень за способом орієнтування дітей в завданні.

Низький рівень - дитина діяла шляхом проб, наприклад: щоб вкласти
геометричну форму в проріз дошки, вона перебирала всі отвори в пошуку
того, в який можна опустити форму. Таким способом вона знаходила
потрібний проріз і вкладала фігуру. Малюк діє цілеспрямовано і досягає
позитивного результату.
Середній рівень - дії дитини на рівні примірювання, наприклад:
вкладаючи геометричні форми в прорізи дошки, дитина не перебирала всі
отвори в пошуках того, в який потрібно опустити трикутну форму, а
підносила її до подібної, наприклад, до півкола; при наближенні вона
починала бачити відмінності та переносила фігуру до трикутного прорізу.
Високий рівень - дитина діяла на рівні зорової орієнтування. Малюк
виділяв істотні для певної дії ознаки предметів на око і виконував дії відразу
правильно без попереднього примірювання. Наприклад, дитина
безпомилково опускала геометричні форми у відповідні прорізи дошки;
відразу безпомилково складала матрьошку з трьох частин.
Результати діагностики занесені в таблицю 1
Таблиця 1
2 3 4 5
№ Ім’я дитини 1 завдання
завдання завдання завдання завдання
1. Никита А. + + _ – –
2. Денис Б. _ _ + _ –
3. Катя В. + + + – +
4. Оля Г. _ + _ _ +
5. Стас Д. – – _ + –
6. Галя К. _ _ + _ +
7. Кирилл К. _ _ + + +
8. Ира И. – _ _ – _
9. Максим Я. _ – – _ _
10. Саша Ю. _ + + – –
 20

Наочно результати дослідження демонструє діаграма 1

Діаграма 1
6

0
Завд 1 Завд 2 Завд 3 Завд 4 Завд 5

Оцінка рівня сенсорного розвитку дитини.

У процесі спостереження за характером виконання зазначених вище
завдань, була проведена оцінка рівня сенсорного розвитку дітей раннього
віку. Відповідно були виділені чотири рівні оцінки:
1. Випередження вікової норми – 1дитина.
2. Відповідність віковій нормі - 4 дітей.
3. Відставання від вікової норми - 3 дітей.
4. Значне відставання від вікової норми - 2 дитини.
Отже, діагностика показала невелику кількість дітей з високим рівнем
розвитку, і велика кількість дітей з низьким рівнем розвитку, тому існує
необхідність проведення подальшої роботи для розвитку сенсорної культури
дітей раннього віку за допомогою дидактичних ігор, спрямованих на
поліпшення засвоєння знань.

2.2. Методика формування сенсорного розвитку дітей раннього віку

Під час занять та ігор з дітьми раннього віку здійснюється
цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей який охоплює такі етапи:
 21

1) Формування сенсорних еталонів – загально-прийнятих зразках

зовнішніх властивостей предметів.
В якості сенсорних еталонів кольору виступає сім кольорів спектру та їх
відтінки по насиченості, форми – геометричні фігури, величини – система
вимірювання, слуху – фонеми рідної мови, музичні та природні звуки.
Засвоєння сенсорних еталонів – це не лише вміння правильно називати ті чи
інші властивості предмета, а здатність використовувати ці властивості в
різних ситуаціях.
Щоб уявлення дітей були різнобарвними не потрібно обмежуватись
чотирма кольорами, необхідно використовувати похідні кольори, також
додати білий а чорний. Обмеження в кольорах веде до помилок сприймання і
тому оранжевий колір малюк починає сприймати як жовтий. Під час
навчання не обов’язково, щоб дитина називала колір, достатньо вживати і
розуміти слова «той самий», «схожий», «подібний».
При ознайомленні з геометричними фігурами кругом, квадратом,
овалом, прямокутником слід розвивати вміння впізнавати, називати та діяти з
ними, а не аналізувати кількість кутів та сторін.
Ознайомлення з величиною відбувається на основі порівняння двох
однорідних предметів «велике яблуко», «мале яблуко». Як ускладнення
порівняння величини предметів не схожих один на одного «малий котик»,
«велика собака».
2) Навчання способів обстеження предметів, умін ня розрізняти їх
форму, колір, величину, виконувати усе складніші окомірні дії.
Спочатку обстеження предметів та порівняння їх проходить за
допомогою маніпулювання та дослідження:
– порівняння величини за допомогою прийомів «прикладання»,
«накладання»;
– порівняння кольору за допомогою зорового аналізатора та прийому
«накладання», користуючись поняттям «ховається», «відрізняється»;
 22

– експериментування з предметами зображувальної діяльності (фарби,

модулін, солоне тісто), природніми матеріалами (вода, глина, пісок,
камінчики, насіння…)
Далі з розвитком зорових аналізаторів, спираючись на уже здобутий
досвід, порівняння предметів здійснюється за допомогою зору.
3) Розвиток аналітичного сприйняття: вміння орієнтувати ся в поєднанні
кольорів, виділяти частини з цілого, визначати форму предметів, розрізняти
окремі вимірні величини. У дітей раннього віку наочно-дійове мислення.
Тому у дитини розвивається вміння співставляти, аналізувати, виділяти,
знаходити відмінне та схоже тільки під час маніпулювання та дослідження
властивостей предметів.
Створення розвивального предметного середовища, що сприяє
сенсорному розвитку дитини.
Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує увагу вихователів не
стільки на стандартизацію обсягу знань, умінь та навичок дітей, скільки на
створення належних умов для формування дитячої субкультури, гуманізації
взаємин дитини з навколишнім, здійснення особистісно-орієнтованого
підходу, моделювання та проектування розвитку обдарованої особистості.
Тому, одним із основних завдань дошкільної освіти стоїть створення
розвивального життєвого простору в закладі, забезпечення атмосфери,
сприятливої для виявлення та прогресивного розвитку здібностей, свідомої
поведінки дитини. Створення сенсорного розвивального середовища,
осучаснення предметно-ігрового простору має здійснюватись як в групі, так
і на ігрових майданчиках з метою активізації пізнавальної активності та
здатності дитини самостійно обирати об’єкти та предмети для гри,
спостереження, експериментування, дослідження. Тому сенсорні заняття у
формі організованих дидактичних ігор варто проводити під час прогулянки
[20, 6].
Природа має безпосередній вплив на розвиток всіх аналізаторів.
Дорослий вчить прислухатись до співу пташок, шелесту вітру, дзюрчання
 23

струмка; розрізняти кольори веселки, запахи квітів. Під час діяльності в

природньому довкіллі вихователь має зручно розмістити дітей. Це може бути
обладнана пісочниця з дашком від пекучого сонця та проливного дощу,
столик зі стільчиком, міні-басейн, що знаходиться в доступному та зручному
місці, а також види зеленого насадження: рабатки, альпійські гірки,
дослідницькі ділянки, куточки лісу, сунична галявина, ромашкове поле.
Побачене і почуте діти мають змогу перенести на аркуш паперу за
допомогою фарб, отримані емоції втілюють у композиції на піску.
Важливим у створенні розвивального сенсорного середовища в групі
дітей раннього віку є підбір меблів основних та нейтральних кольорів. Дитячі
кольорові столики та модулі можна використовувати під час ігор «Знайди за
кольором», «Сховай іграшку», «Підбери пару». Для закріплення кольорів
дорослий може наголошувати на виконанні дій дітьми: «Підійдіть до мене
діти, що сидять за синім столиком», «Складіть іграшки на червоній поличці»
і тощо.
При створенні предметно-просторового розвивального середовища
прогулянкових ділянок та групових кімнат слід дотримувалися таких
принципів: гуманізація; демократизація; особистісна орієнтація
педагогічного процесу; природовідповідність; естетичність, екологічність;
доцільність для цілеспрямованого, систематичного виконання завдань
програми; практичність, функціональність; доступність, зручність,
безпечність; відповідність віковим особливостям та санітарно-гігієнічним
вимогам; сучасність з врахуванням національних традицій та місцевого
колориту; різноманітність, оригінальність.
Для занять необхідно використовувати різновид дидактичних іграшок з
різним характером ігрових дій, що залежать від їх конструкції:
1. Іграшки для нанизування, що мають наскрізний отвір, призначені для
нанизування на стрижень, мотузочку (пірамідки з кілець, кубів, трикутників;
різновид шнурівочок, намисто, лабіринти з просуванням та прокочуванням).
 24

2. Рамки, втулки, площинні та об’ємні геометричні фігури для

угрупування і співвідношення величини, кольору, форми. Кубики Нікітіна та
логічні блоки Дьєнеша.
3. Об’ємні геометричні фігури для побудови башточок, місточків та
інших елементарних споруд, що сприяють розвитку просторового відчуття.
4. Іграшки-тренажери, дидактичні ляльки в сезонному вбрані з
різноманітними застібками ґудзиками, наліпками, гачками, шнурівками для
розвитку м’язів кисті руки та формування навичок самообслуговування,
набори для купання ляльки та вкладання спати.
5. Дидактичні картини зі змінною тематикою, що формують у дітей
просторові, часові відношення дерево в різні пори року; частини доби – день
та ніч; де живе – на дереві, на подвір’ї, в нірці…).
6. Народні іграшки: музичні (свищики, тріскачки, брязкальця), розбірні
(матрьошки, башточки), для катання (коники, люльки, візочки).
7. Столики для ігор з водою та піском (пасочки, граблі, совочки, відерця,
сачки, вудочки, іграшки, що плавають та тонуть), коробки з кольоровим тлом
та різними сипучими наповнювачами (піском, кавою, крупами).
8. Природній матеріал (камінчики, мушлі, шишки, жолуді, каштани,
насіння).
9. Покидьковий матеріал (коробочки, ґудзики, ниточки, котушки) [10,
47].
В додатку А наводимо конспект заняття з сенсорного розвитку для дітей
раннього віку «Лялька-неваляйка».
В додатку Б наводимо ігри та вправи на розвиток відчуттів і сприймань.

Рекомендації вихователям щодо психологічно-педагогічних умов

сенсорного розвитку дітей раннього віку:
 25

1. Розробити систему спеціальних занять, направлених на розвиток

сенсорних здібностей і мислення дітей дошкільного віку.
2. Організувати цілісну систему «уроків мислення» за творами
В. Сухомлинського.
3. Забезпечити формування сенсорних еталонів у дітей під час сюжетно-
рольових ігор.
4. Формувати вміння у дітей спостерігати.
5. Посилити розвивальний і виховний аспекти розумового виховання, більше
уваги приділяти формуванню мотивів пізнавальної діяльності, розвитку
пізнавальних інтересів.
6. Формувати вміння у дітей застосовувати набуті знання з логіки і
математики для пізнання навколишнього світу, розв’язання проблемних
ситуацій.
7. Ввести у навчально-освітній процес дошкільного навчального закладу
розвивальні ігри та вправи, проблемні запитання, логічні задачі, пошукові
ситуації, досліди, ребуси, кросворди.
8. На спеціальних заняттях по малюванню, музиці, розвитку мови більше
пропонувати дітям завдання творчого характеру.
9. Забезпечити інтеграцію ігрової й образотворчої діяльності дітей у процесі
засвоєння сенсорних еталонів; занурення дітей в активну сенсорно-
пізнавальну діяльність у процесі образотворчої діяльності.
10. Формувати у дошкільників культуру мислення, збагачувати предметно-
практичну діяльність, розвивати інтерес до предметів, що навколо тв. Їхніх
властивостей, до способів їх використання.

ВИСНОВКИ
 26

Сенсорний розвиток – це процес засвоєння соціального досвіду,

оволодіння системою відповідних еталонів, тобто певних зразків якостей
предметів, створених людством у ході суспільно-історичного розвитку.
Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура складається у
взаємозв’язку з розвитком мови і мислення. Сприймання є основою, яка
живить мислення чуттєвим матеріалом. Мислення також сприяє розвитку
сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання носять не пасивний
характер, це – особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета,
його якостей і властивостей.
В результаті дослідження, було відзначено, що сенсорний розвиток
може здійснюватися в різних видах діяльності - в діях з предметами в грі,
малюванні, ліпленні, заняттях з будівельним матеріалом і ін. Сприйняття
буде повнішим, якщо в ньому беруть участь одночасно кілька аналізаторів, т.
ч. дитина не тільки бачить і чує, але відчуває і діє цими предметами.
Важливо відзначити, що враження, отримане при спостереженні за
діями дорослих, краще закріпиться в пам’яті дитини, якщо вона відтворить ці
дії в своїй грі. Тому необхідно використовувати посібники, іграшки, граючи
якими, дитина практично знайомиться з властивостями предметів -
величиною, формою, вагою, кольором і, граючи, відтворює враження,
отримані з навколишнього середовища. Однак які б різноманітні не були
іграшки, представлені дитині, самі по собі вони не забезпечують її сенсорний
розвиток, а є лише необхідними умовами, що сприяють цьому розвитку.
Організовує і спрямовує сенсорну активність дитини доросла людина. Без
спеціальних виховних прийомів сенсорний розвиток не буде успішним, він
буде поверхневим, неповним, а часто навіть невірним. Вже в самому
ранньому дитячому віці іграшки, які відображаються дорослими, викликають
більш тривале, а тому краще сприйняття, ніж іграшка, що простознаходиться
перед очима дитини.
Необхідно різними прийомами під час ігор, спеціальних занять і
спостереження за навколишнім світом сприяти розвитку сенсорних
 27

здібностей, кращому сприйняттю. Без достатнього розвитку сприйняття

неможливо пізнати якості предметів, без здатності спостерігати дитина не
дізнається про багато явищ навколишнього світу.
Гра - універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що
розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони
приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх
можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не
тільки рух, а й сприйняття, увагу, мислення і мову дитини. Уміле не
нав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від
примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з
урахуванням величини і форми предметів.
У ранньому дитинстві найбільше значення має не обсяг знань, який
набуває дитина в тому чи іншому віці, а рівень розвитку сенсорних і
розумових здібностей і рівень розвитку таких психічних процесів, як увага,
пам’ять, мислення. Тому важливіше не стільки дати дітям якомога більше
різних знань, скільки розвивати у них орієнтовно-пізнавальну діяльність і
вміння сприймати.
У цьому віці ще немає можливості і необхідності знайомити дітей з
загальноприйнятими сенсорними еталонами, повідомляти їм систематичні
знання про властивості предметів. Проте проведена робота повинна готувати
грунт для подальшого засвоєння еталонів, будуватися таким чином, щоб діти
могли в подальшому, вже за порогом раннього дитинства, легко засвоїти
загальноприйняті поняття і властивості предметів.
У ранньому дитинстві сприйняття залишається дуже недосконалим.
Дитина не може послідовно оглянути предмет і виділити різні його сторони.
Вона вихоплює якийсь найбільш яскраві ознаки і, реагуючи на них пізнаю
предмет. Саме тому на другому році життя малюк із задоволенням розглядає
картинки, фотографії, не звертаючи уваги на просторове розташування
зображених предметів, наприклад, коли книжка лежить догори ногами. Він
однаково добре пізнає забарвлені і контурні об’єкти, а також об’єкти,
 28

розфарбовані в незвичайні кольори. Тобто колір не став ще для дитини

важливою ознакою, що характеризує предмет.
Розвиток предметної діяльності в ранньому віці ставить дитину перед
необхідністю виділяти і враховувати в діях саме ті сенсорні ознаки
предметів, які мають практичну значимість для виконання дій. Успішне
виконання малюком практичних дій залежить від попереднього сприйняття і
аналізу того, що потрібно робити. Тому вдосконалювати сенсорні процеси
кожної дитини слід, з огляду на зміст її діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 29

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). – К.: Спецвипуск

журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу», 2012. – 63 с.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К.,
Світич, 2008.
3. Богуславская З.М., Смиронова Е.О. Развивающие игры для детей
дошкольного возраста / З.М. Богуславская, Е.О. Смиронова. – М.:
Просвещение, 1991. – 230 с.
4. Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному
закладі: методичні рекомендації / А. Бурова // Дошкільне виховання. – 2007.
– №10. – С.8.
5. Венгер Л. А. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6
лет: Кн. Для воспитателей дет. сада / Л. А. Венгер, Э. Г. Пилюгина,
Н.Б. Венгер; Под ред. Л. А. Венгера. – М.: Просвещение, 2008. – 340 с.
6. Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. – М.:
Просвещение, 2003. – 245 с.
7. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко,
Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
8. Гра як провідна діяльність і форма організації життя дошкільників //
Дитячий садок. – 2002. – №8. – С.45
9. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К.,
Богдана, 2003. – 340 с.
10. Денисенко Т. А. Сенсорно-пізнавальний розвиток дітей раннього віку як
передумова формування обдарованої особистості (з досвіду роботи) /
Т. А. Денисенко // Освіта та розвиток обдарованої особистості. – № 11 (18)
/11/2013. – С. 47
11. Детская психология / Под ред. Коломинского Я. Л., Панько Е. А. –
Минск: Университетское, 1988. – 345 с.
12. Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Ніколенка Д. Ф. – К.: Вища
школа, 1987. – 456 с.
 30

13. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник / Поніманська Т. І. – К.:

Академвидав, 2006. – 456 c.
14. Захарова Н. Ігрові техніки на допомогу адаптації / Н. Захарова // Палітра
педагога. – 2004. – №4. – С.11.
15. Захарченко В. Мовленнєве спілкування у грі / В. Захарченко // Дошкільне
виховання. – 2000. – № 12. – С.6.
16. Люблинская А. А. Детская психология / А. А. Люблинская. – М, 1971. –
344 с.
17. Нечипорук Н. Г., Томей О. П. Розвивальні ігри для дошкільників /
Н. Г. Нечипорук, О. П. Томей. – Х.: Видавнича група «Основа», 2007. – 341 с.
18. Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология / Л. Ф. Обухова. – М.:
Педагогич. общество России, 2000. – 310 с.
19. Олійник Лія. Вивчення особливостей розвитку дитини раннього віку у
групі дошкільного навчального закладу/ Проблеми діагностики та
проектування розвитку обдарованості дошкільників: матеріали ІІ
Всеукраїнської науково-практичної конференції, 11–12 квітня 2013 р., м.
Алупка, АР Крим. – К.: Інститут обдарованої дитини, 2013 – 328 с.
20. Ступчак Л. Якщо до гри ставитися серйозно / Л. Ступчак // Дитячий
садок. – 2001. – №36. – С.6.
21. Светлова І. Є. Велика книга завдань і вправ для розвитку інтелекту
дитини: Сенсорне сприйняття, логічне мислення, дрібна моторика рук,
розвиток мови / І. Є. Светлова. – К.: Країна мрій, 2006. – 160 с.
22. Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду / Под ред.
А. П. Усовой, Н. П. Сакулиной. – М., 1965. – 340 с.
23. Трикоз С. В. Теоретичні засади сенсорного розвитку дошкільників //
Гуманізація навчально-виховного процесу / С. В. Трикоз. – Слов’янськ, 2000.
– Вип.7. – С.121-125
24. Тріщун Н. А. Сенсорний розвиток дітей дошкільного віку / Н. А. Тріщун.
– Ржищів: 2013. – 44 с.
 31

25. Шаграева О. А. Детская психология: теоретический и практический курс /

О. А. Шаграева. – М.: ГПУ «ВЛАДОС», 2001. – 270 с.