Professional Documents
Culture Documents
Scientific Work
Scientific Work
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….…3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПЛИВУ МУЛЬТФІЛЬМІВ НА
ПСИХІКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………..
….5
1.1.Вікові особливості дітей дошкільного віку………………………………...
…..5
1.2.Особливості сучасних мультфільмів в житті дитини…………………………
10
ВСТУП
кола. Втім, період адаптації може бути важким для дітей. Малюк відчуває
неприйняття і паніку, коли сторонній дорослий намагається займатися з ним
якими-небудь діями. Він може відмовлятися приймати допомогу вихователя. В
цей час може спостерігатися нервове напруження: дитина стає пригніченою,
легко плаче; вона не хоче відпускати маму ні вночі, ні вдень; вона може мати
труднощі зі засипанням і часто прокидається з плачем [2, c. 102].
Поведінка дитини під час періоду адаптації у дитячому садку може бути
різною. Загалом, можна виділити три групи поведінки:
Перша група включає більшість дітей. Вони проявляють різке негативне
ставлення до відвідування дитячого садка: голосно плачуть, кидаються на
підлогу, дряпаються, кусаються. Вони можуть то просити, щоб їх підняли на
руки, то бігти до дверей, ігноруючи оточуючих. Відчуваючи втому від такої
бурхливої демонстрації протесту, дитина може раптово заснути, присівши біля
столу, і через декілька хвилин з новою енергією знову почати плакати. Ці діти
зазвичай звикають до дитячого садка протягом 20-30 днів [10, c. 45].
Друга група – кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються,
стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб
зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не
граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і
гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.
Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого
садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з
дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із
задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються,
їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на
більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю
дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на
стиль дітей першої групи [12, c. 17].
8
ВИСНОВКИ
2. Галігузова Л.М. Педагогіка дітей раннього віку: навч. посібник для студентів
вузів, які навчаються за спеціальностями «Дошкільна педагогіка та
психологія», «Педагогіка та методика дошк. освіти». Гуманітар. вид. центр
ВЛАДОС, 2006. 301 с.
3. Гордієнко Д. О., Коваленко В. В. Вплив анімаційних фільмів на рівень
тривожності дітей молодшого шкільного віку. Вісник ДНУ. Серія
«Педагогіка і психологія». Дніпропетровськ, 2012. Вип. 18. Т. 20. С. 57–65.
4. Казакова Р.Г. Дивимося і малюємо мультфільми: метод. посібник. Київ.
Сфера, 2013. 128 с.
5. Карповська О.Є. Вплив зарубіжних мультфільмів на психіку дітей PR та
реклама: традиції та інновації. 2011. № 6-2. С. 98-99.
6. Квашук О. В. Психологічні чинники впливу телебачення на становлення
моральної свідомості молодших школярів: автореф. дис. канд. психол. наук:
19.00.07; Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника. ІваноФранківськ, 2008.
20 с
7. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника:
автореф. дис. д-р психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова
психологія». Київ, 2001. 37 с.
8. Куніченко О. В. Виховні можливості мультфільму та їх використання у
роботі вихователів дошкільного навчального закладу. Електронний науково-
освітній журнал ВДСПУ «Грані пізнання». №3(30). Март 2014. URL:
www.grani.vspu.ru
9. Куніченко О.В. Мультиплікаційний фільм як засіб морального виховання
дітей старшого дошкільного віку. Київ. 2013. 201 с.
10.Лаврентьєва Т. В. Психолог у дошкільній установі: Методичні рекомендації
до практичної діяльності. Видавництво «Гном та Д», 2004. 144 с.
11.Лорензіні Л. Діти та мультики. Психолог і я. 1994. № 12. С. 4-5.
12.Мазур О. Адаптація малюків до умов дошкільного закладу. Психолог. 2006.
№ 39. С. 16-18.
33