1.

Комплексна диференціальна діагностика відхилень у психофізичному

розвитку.
Діти з відхиленнями в розвитку потребують спеціального, корекційно-
розвивального навчання і виховання, крім того їм буває потрібна і
лікувально-оздоровча допомога. Для того, щоб допомога цим дітям була
більш ефективною, необхідна рання діагностика їх стану. Важливо не лише
встановити наявність того чи іншого дефекту, але і визначити його характер,
структуру, ті якісні і кількісні показники, які можуть бути основою для
направлення дитини у відповідні заклади і наступною корекційною роботою.
Комплектуванням спеціальних закладів для аномальних дітей , а також
класів корекційно-розвивального навчання в умовах загальноосвітньої школи
займаються психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК). При цьому
спеціалісти керуються такими принципами:
1. Принцип гуманізму.
2. Принцип комплексного вивчення дітей.
3. Принцип всебічного і цілісного вивчення дитини.
4. Принцип динамічного вивчення дитини.
5. Принцип якісного-кількісного підходу.
6. Принцип обмеження дітей з певною патологією від інших груп
дітей.
7. Принцип диференційованого навчання за ступенем складності
наявного відхилення у розвитку.
8. Віковий принцип.
З метою проведення своєчасної корекційної роботи з дітьми необхідна
рання діагностика відхилень у їх розвитку, тому в ПМПК проходять
обстеження всі діти від народження до 18 років.
ПМПК комплектують всі типи спеціальних закладів для аномальних
дітей. У зв’язку з цим там працюють фахівці, які володіють методикою
дослідження і надання колекційної допомоги дітям раннього віку і які мають
різні дефекти розвитку.
 В постійному штаті працівників ПМПК повинні бути такі спеціалісти :
соціальний педагог, психолог, лікарі: психіатр, невропатолог, отоларинголог,
ортопед, офтальмолог, терапевт (педіатр); дефектологи : олігофренопедагог,
сурдопедагог, тифлопедагог, логопед .Керує роботою завідувач, який має
дефектологічну освіту та стаж практичної роботи з аномальними дітьми. В
його обов’язки входить організація колегіальної роботи, методичне
керівництво, оснащення ПМПК необхідним обладнанням, здійснення
взаємозв’язку з органами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту
населення.
Перед ПМПК стоять такі завдання:
o розробляти і здійснювати медико-педагогічну допомогу
населенню з метою попередження можливих відхилень у фізичному і
психічному розвитку дітей;
o своєчасно проводити обстеження дітей раннього, дошкільного,
шкільного віку, виявляючи порушення фізичного, інтелектуального і
емоційного розвитку з метою надання їм лікувально-педагогічної допомоги;
o надавати консультативну допомогу батькам, методичну
допомогу педагогам, що працюють з дітьми з особливими освітніми
потребами.
До ПМПК направляються діти за заявами батьків чи за ініціативою
освітніх установ, закладів охорони здоров’я, органів і закладів соціального
захисту населення за погодженістю із батьками. Якщо це проходить за
рішенням суду, то згода батьків не потрібна.
Обстеження проводиться в присутності батьків, або осіб, що їх
замінюють. Підлітки старші 12 років, які самі звернулись до ПМПК, можуть
прийматись без батьків.
В тих випадках, коли діти направляються до ПМПК за ініціативою
органів народної освіти, соцздравзабезпечення, громадськими організаціями,
обов’язкові такі документи:
- свідоцтво про народження (пред’являється);
 - детальна виписка із історії розвитку дитини із заключеннями лікарів
(педіатра, невропатолога, отоларинголога, офтальмолога, ортопеда);
- педагогічна характеристика, що відображає детальний аналіз
розвитку дитини із вказуванням педагогічної допомоги і її ефективності;
- письмові роботи, що розкривають динаміку розвитку дитини, її
малюнки.
У педагогічній характеристиці слід вказати не лише недоліки дитини,
але і характер утруднень, які дитина переживає, яка надавалась допомога у їх
переборенні. Слід відзначити і позитивні якості дитини. Необхідно включити
до характеристики формальні дані: кількість років навчання в школі;
відомості про сім’ю, про особливості пізнавальної діяльності дитини; дані
про шкільні знання; відомості про особливості емоційно-волової сфери
особистості.
Психолого-педагогічна характеристика повинна відповідати таким
вимогам:
 підсумок спостережень – характеристика має бути результатом
цілеспрямованих довготривалих спостережень, а не одномоментного
дослідження; необхідно показати як позитивну , так і негативну динаміку
перебування дитини в закладі;
 добір фактів – характеристика має ґрунтуватись на фактичному
матеріалі, описувати найбільш яскраві й типові приклади поведінки дитини,
її труднощів, позитивного досвіду; уникати суб’єктивізму й однобічності у
доборі фактичного матеріалу;
 систематизація фактів і висновків педагога – викладати факти
слід послідовно, систематично; висновок має бути логічним завершенням
системи описаних фактів;
 характер викладу – викладати слід просто, зрозуміло, уникати
складних формулювань і незрозумілих термінів;
 обов’язково розкривати позитивні сторони дитини та збережені
можливості;
  індивідуальна робота з дитиною – слід зазначити, хто із фахівців
працював із дитиною індивідуально, яка допомога надавалась, і якими є
результати;
 обсяг характеристики – характеристика має бути короткою, але
переконливою.
У психолого-педагогічній характеристиці повинні бути відображені
наступні відомості про учнів:
 загальні відомості:
o призвіще, ім’я, школа, клас;
o скільки років навчається в цьому класі;
o соціально-побутові умови в сім’ї;
o у скільки років вступив до школи і як був до неї підготовлений;
 стан шкільних знань і навичок дитини:
o успішність з кожного предмета окремо, що саме утруднює дитину у
засвоєнні того чи іншого предмета;
o ставлення дитини до невдач у навчанні;
o види допомоги, які надавались дитині у подоланні прогалин та
труднощів, і якими є наслідки цієї допомоги;
 працездатність та поведінка дитини у класі :
o розуміння дитиною вимог учителя;
o участь у роботі класу;
o стан працездатності дитини у класі (цілеспрямованість, ступінь
розвитку уваги, темп роботи, наполегливість, доведення розпочатої роботи
до завершення, що саме втомлює дитину);
 загальна характеристика особистості дитини:
o негативні та позитивні риси характеру дитини;
o загальний рівень розвитку;
o інтереси та потреби;
 o взаємини з колективом (з ким товаришує, якщо конфліктує з
однолітками, то зазначити причини конфліктів).
У підсумку викладу вчитель може зауважити свої припущення щодо
причин, які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та
прогалини у навчанні.
На основі даних індивідуального обстеження дитини в ПМПК
складається заключення про характер відхилень. Приймається колегіальне
рішення про місце подальшого колекційного навчання і виховання дитини з
врахуванням її психофізичних і індивідуальних особливостей; даються
конкретні рекомендації.
Без заключення ПМПК не дозволяється прийом дітей у спеціальні
освітні установи, відрахування чи перевід із закладу одного виду в заклад
іншого виду.
Вивчення дитини передбачає медичне і психолого- педагогічне
обстеження.
Психолого-педагогічне обстеження проводять педагог дефектолог і
психолог.

2. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади.

Комплектування спеціальних закладів, подальша доля дитини з
психофізичними вадами напряму залежить від правильності здійснення
відбору, який має здійсшоватись на основі таких принципів:
1. Комплексність обстеження дитини.
Кваліфікована постановка діагнозу і визначення закладу для дитини має
здійснюватись на підставі спільного висновку різних спеціалістів
(корекційних педагогів, лікарів, психологів);
2. Всебічність і цілісність.
Ввчаються причини, що призвели до відхилень у розвитку дитини;
аналізуються особливості всіх пізнавальних процесів; встановлюється рівень
розвитку мовлення; досліджуються: просторова орієнтація, емоційно-вольова
сфера, інтереси, критичність, самостійність, розумова працездатність,
фізичний розвиток, сформованість знань, вмінь і навичок. Встановлюється не
лише діагноз, а визначається структура дефекту дитини і збережені
особливості.
3. Динамічність обстеження.
Виявляють на лише наявні знання та здібності дитини, а й її потенційні
можливості. Тобто слід встановити у процесі обстеження як рівень
актуального, так і зону найближчого розвитку дитини
4. Індиідуальний підхід.
У процесі обстеження слід встановити контакт з дитиною, враховувати її
стан, поведінку, індивідуальні особливості.
5. Якісний аналіз результатів обстеження.
Оцінються не лише кінцеві результати виконання дитиною завдань, а й
самостійність та використання допомоги, прийоми роботи, поведінка під мас
обстеження, вияв інтересу до роботи, цілеспрямованість, раціональність,
планомірність, тобто ті показники, які дають змогу точно
встановити чи диференціювати діагноз.

3. Визначте роль педагогів загальноосвітніх закладів у розв'язанні проблеми

відбору дітей.

4. Організація роботи інклюзивно-ресурсного центру.

5. Освітні установи для осіб з вадами психофізичного розвитку та їх

комплектування. 
Для кожної категорії аномальних дітей створені спеціальні заклади. В
організації системи спеціальних закладів для аномальних дітей діє принцип
врахування вікових особливостей вихованців. У відповідності з цими
особливостями всі заклади для дітей з дефектами розумового і фізичного
розвитку діляться на три типи:
 1) дошкільні заклади (дитячі сади, дитячі будинки для дошкільників,
дошкільні відділення при спецшколах, групи при масових дитячих садах).
2) Школи і школи-інтернати для різних категорій аномальних дітей;
3) Вечірні, очно-заочні школи для дорослих, виробничо-технічні
училища, технікуми (або спеціальні групи при звичайних технікумах).
В системі спеціальних закладів для аномальних дітей закладена ідея
створення оптимальних умов для реалізації принципу всестороннього
сприяння навчально-виховного процесу вирішенню завдань корекції і
компенсації недоліків розвитку дітей.
У спеціальних навчально-виховних закладах аномальні діти отримують
в залежності від типу школи початкову, базову чи повну середню освіту.
Навчання і виховання дітей з порушенням слуху здійснюється в двох
типах спеціальних шкіл-інтернатів: для глухих дітей; для слабочуючих і
пізнооглухших (в двох відділеннях).
Спеціальні дошкільні і шкільні заклади створені для дітей з глибокими
порушеннями зору. Ці діти навчаються в школах –інтернатах для сліпих і
школах-інтернатах для слабобачачих.
Логопедичні заклади для дітей з мовними порушеннями відносяться до
системи освіти і охорони здоров’я.
В Україні створена диференційована система спеціальних дошкільних
закладів для розумово відсталих дітей. Для дітей дошкільного віку з
розумовою відсталістю в степені дебільності організовуються спеціальні
допоміжні дитячі сади; при певних умовах дошкільні групи створюються при
допоміжних школах.
Для розумово відсталих дітей шкільного віку відкриті спеціальні
загальноосвітні школи-інтернати (допоміжні школи).
Для дітей з глибоким ступенем розумової відсталості (імбецилів, ідіотів)
в системі соціального забезпечення організовані дитячі будинки, до яких
приймаються діти від 4 до 18 років.
 Діти дошкільного віку з глибоким ступенем розумової відсталості (в
степені імбецильності) або ускладненою формою дебільності (ДЦП,
вираженою психопатоподібною поведінкою, хворобою Дауна, шизофренією і
т.п.) направляються в заклади соціального забезпечення (спеціальні
інтернати) або системи охорони здоров’я (спеціальні ясла для дітей з
органічними враженнями ЦНС, спеціальні психоневрологічні санаторії).
Діти з найбільш важким ступенем розумової відсталості (ідіоти)
направляються в будинки-інтернати психотроніків системи охорони
здоров’я.
Для дітей із затримкою психічного розвитку відкриті спеціальні
загальноосвітні школи-інтернати, де вони отримують освіту в обсязі неповної
середньої масової школи.
Діти з порушенням опорно рухового апарату навчаються в спеціальних
школах-інтернатах. Навчання, виховання і лікування таких дітей проводиться
з врахуванням стану здоров’я, рухових можливостей, методичних
рекомендацій.
Сліпоглухонімі діти навчаються в спеціальних закладах.
Для успішної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в
умовах інклюзивного навчання, учитель повинен володіти такими знаннями
та навичками:
- ознайомитись з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень
психофізичного розвитку дитини;
- вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;
- ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального
фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим із приладами, які
використовують його учні з порушенням слуху і зору, перевіряти
придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися
визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з
різними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до
роботи членів родини, встановити з ними партнерські стосунки. Вивчати
головні принципи і стратегії колективної командної роботи.
- Навчитись спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час
занять.
- Закінчувати заняття, коли діти втомились чи неуважні.
- Навчитись адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та
середовище до специфічних потреб дітей.
- Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти
налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
- Формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до
соціального середовища.
- Ставитися з повагою до дітей та батьків.

6. Проаналізуйте вертикальну й горизонтальну структуру спеціальної освіти

в Україні.

7. Узгодженість освітньої законодавчої бази України з метою забезпечення

прав і освітніх потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

8. Охарактеризуйте особливості психолого-педагогічного моніторингу

розвитку дитини.
Мета моніторингу - виявлення і оцінка рівня досягнень дитиною в
соціально-комунікативному, пізнавальному, мовному, художньо-
естетичному та фізичному розвитку, згідно із заявленими результативним
показниками Програми.
Завдання моніторингу:
На основі аналізу діагностичних даних виявити особистісні досягнення
дитини в процесі освоєння Програми.
Розробити індивідуальну програму психолого-педагогічного супроводу
дитини відповідно до отриманих даних.
 Здійснити дієву зворотний зв'язок в системі «керівник - педагог - батько
- дитина» для прийняття адекватних заходів регулювання і прогнозування
розвитку, вдосконалення освітнього процесу.
Основне завдання моніторингу - виявити індивідуальні особливості
розвитку кожної дитини і намітити, при необхідності, індивідуальний
маршрут освітньої роботи для максимального розкриття потенціалу дитячої
особистості.
Функції моніторингу: діагностична, аналітична, прогностична,
корекційно-освітня, проективна.
Періодичність моніторингу встановлюється календарним навчальним
графіком МДОУ «Дитячий садок комбінованого виду № 183» і забезпечує
збалансованість методів, не призводить до перевтоми вихованців і не
порушує хід освітнього процесу.
Періодичність моніторингу: 2 рази на рік (вересень - жовтень, травень,
проміжний - в середині року за потребою).
У процесі моніторингу досліджуються фізичні, інтелектуальні і
особистісні якості дитини шляхом спостережень за дитиною, бесід,
експертних оцінок, критеріальною-орієнтованих методик нетестова типу та
ін. Обов'язковою вимогою до побудови системи моніторингу, є поєднання
низько формалізованих (спостереження, бесіда, експертна оцінка та ін .) і
високо формалізованих (проб, апаратурних методів і ін.) методів, що
забезпечує об'єктивність і точність одержуваних даних.
Об'єкт моніторингу - освітній процес.
Предмет моніторингу - складає індивідуальний розвиток дітей, що
характеризується такими особистісними особливостями, які визначають їх
індивідуальні потреби та орієнтують педагога на індивідуалізацію освітньої
діяльності з дітьми. Ці особливості можуть бути обумовлені біологічно
(темпом дозрівання нервової системи, співвідношенням процесів збудження і
гальмування, типом темпераменту, задатками); специфікою соціального
мікросередовища, перш за все дитячо-батьківськими відносинами;
індивідуальним досвідом дитини, досвідом його діяльності і спілкування;
умовами його утворення.
Здійснення моніторингу дозволяє реалізувати наступні функції, що
розкривають характеристики освітньої діяльності:
 вивчення стану освітньої діяльності для отримання оперативної
інформації. Тим самим, забезпечується коригування освітньої діяльності в
напрямку вдосконалення.
 своєчасне виявлення змін в освітній діяльності, а також чинників,
які їх викликали.
 попередження негативних тенденцій, ризиків в освітній
діяльності.
 забезпечення повноти реалізації та оцінка ефективності
методичного забезпечення освітньої діяльності.
 отримання інформації про ефективність педагогічних впливів.
Принципами педагогічної діагностики виступають:
 принцип послідовності і спадкоємності, який проявляється у
вивченні дитини на різних етапах його розвитку, на основі чого створюється
уявлення про цілісну картину його індивідуального розвитку в період
здобуття дошкільної освіти;
 принцип доступності діагностичних методик і процедур для
застосування;
 принцип прогностичності, що передбачає отримання даних, які
розкривають «зону найближчого розвитку» дитини.
Етапи педагогічного моніторингу:
Етап: Визначення мети, завдань, предмета моніторингу, виділення
моніторингових показників, які є критеріями змін стану об'єкта, що підлягає
даного дослідження.
Етап: Збір моніторингових даних за допомогою методів, адекватних
меті та завданням моніторингу. На даному етапі виявляються умови
реалізації освітніх технологій, визначаються здібності, інтереси та інші
індивідуальні особливості дітей у ставленні до цих умов, створюється основа
для рефлексії педагогом власної професійно-педагогічної діяльності.
Етап: Аналіз і обговорення отриманих даних, їх інтерпретація і опис.
Етап: Прийняття рішень з регулювання освітньої діяльності.
Організація педагогічного моніторингу
В якості основного методу, найбільш органічно вписується в освітню
діяльність в умовах дитячого садка, є включене спостереження, яке може
доповнюватися педагогом вивченням продуктів діяльності дітей, вільними
бесідами з дітьми, анкетуванням і интервьюированием батьків як експертів
щодо і особливостей їхньої дитини.
Спостереження здійснюється педагогом повсякденно, у всіх освітніх
ситуаціях, попутно з виконанням інших професійних функцій. Подібне
спостереження за дитиною педагог здійснює в природно виникають освітніх
ситуаціях: в групі, на прогулянці, під час приходу в дитячий сад і відходу з
нього. Обов'язковою умовою успішного проведення педагогічної діагностики
є відсутність протиставлення повсякденного педагогічного спілкування з
дитиною та діагностичного спілкування.
Педагогічний моніторинг проводиться у всіх вікових групах 2 рази на
рік - на початку року і в кінці. На підставі отриманих результатів на початку
навчального року педагоги проектують освітню діяльність з дітьми кожної
вікової групи, а також розробляють індивідуальні освітні маршрути по
освітнім областям з тими дітьми, які вимагають особливої педагогічної
підтримки. В середині навчального року педагогічна діагностика
проводиться тільки з дітьми «груп ризику» за потребою. В кінці навчального
року організовується підсумкова діагностика. Проводиться порівняльний
аналіз результатів на початок і кінець навчального року, який показує
ефективність педагогічних впливів. Дані обговорюються і інтерпретуються,
виявляються причини недоліків, визначаються ресурси та шляхи для їх
мінімізації.
 Таким чином, визначається основа для конструювання освітнього
процесу на новий навчальний рік, а також для організації методичної роботи
з педагогами.
Педагогічний моніторинг проводиться по 5 освітнім областям,
відповідних Федеральному державному освітньому стандарту дошкільної
освіти, наказ Міністерства освіти і науки № 1155 від 17 жовтня 2013 року:
«Соціально-комунікативний розвиток», «Пізнавальний розвиток»,
«Мовленнєвий розвиток», «Художньо-естетичне розвиток »,« Фізичний
розвиток », що дозволяє комплексно оцінити якість освітньої діяльності в
групі і при необхідності індивідуалізувати його для досягнення достатнього
рівня освоєння кожною дитиною змісту освітньої програми установи.
Процедура педагогічного моніторингу.
й крок. Педагоги вивчають показники рівнів ефективності педагогічних
впливів за освітніми областям і напрямам їх реалізації. Дані показники
складуть для педагога схеми спостереження за дітьми.
й крок. Педагоги, що працюють в даній віковій групі, співвідносять свої
спостереження і визначають рівень ефективності педагогічних впливів за
освітніми областям стосовно кожної дитини. В ході педагогічної діагностики
заповнюються Карти педагогічного моніторингу за освітніми областям, для
проведення порівняльного аналізу, де вихователі і фахівці проставляють
бали, які характеризують розвиток навичок і вмінь, що відповідають віковим
можливостям дітей:
1бал - дитина не може виконати всі параметри оцінки, допомога
дорослого так само;
2 бали - дитина з допомогою дорослого виконує деякі параметри
оцінки;
3 бали - дитина виконує всі параметри оцінки з частковою допомогою
дорослого;
4 бали - дитина виконує самостійно і з частковою допомогою дорослого
всі параметри оцінки;
 5 балів - дитина виконує всі параметри оцінки самостійно.
Навпроти прізвища та імені кожної дитини проставляються бали в
осередку зазначеного параметра, за якими потім вважається підсумковий
показник по кожній дитині (середнє значення = все бали скласти, (по рядку) і
розділити на кількість параметрів, округляти до десятих часток). Цей
показник необхідний для заповнення Карти індивідуального розвитку
дитини-дошкільника і проведення індивідуального обліку проміжних
результатів освоєння освітньої програми.
Значення для Карти індивідуального розвитку визначається відповідно з
наступною таблицею:

Середнє значення Значення для

Короткий
по Карті Рівень формування Карти
позначення
педагогічного навичок і умінь індивідуального
результату
моніторингу розвитку
не сформовані, чи
від 1 до 2,0 Н 1
не освоєні
знаходяться в стадії

від 2,1 до 3,7 формування, С 2

частково освоєні
навички освоєні,
від 3.8 до 5,0 В 3
вміння сформовані

Музичні керівники та інструктори з фізичної культури, педагог-

психолог, вчителі-дефектологи, вчитель-логопед беруть участь в обговоренні
досягнень дітей групи, але розробляють свої діагностичні критерії відповідно
до своєї посадовою інструкцією і спрямованістю освітньої діяльності.
Результати проведеної діагностики фахівці так само заносять в Карти
індивідуального розвитку дитини-дошкільника.
 Таким чином, для кожної дитини визначається «зона найближчого
розвитку».
3-й крок. Розробляються рекомендації щодо вдосконалення освітньої
діяльності з групою дітей, а так само розробляються Індивідуальні освітні
маршрути для дітей, що мають труднощі в освоєнні Освітньої програми
дошкільної освіти.
В кінці навчального року вихователі знайомлять батьків (законних
представників) учнів з результатами педагогічної діагностики, занесеними в
Карту індивідуального розвитку дитини, про що свідчить підпис.

9. Зазначте позитивні й негативні сторони стихійного інтегрування.